Ольга Калина

Просто жити

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pkp6Zb98RdA[/youtube]


Яке  ж  це  щастя:  просто  жити,
Повітрям  дихати,  ходити,  
Любити  світ,  життя  любити,  
І  усміхатись,  і  радіти;

Всміхатись  щиро  небу,  сонцю
І  хмаркам  білим  угорі,  
Проміння  відблиску  в  віконці
І  сміху  діток  у  дворі;

Лелеці,  що  в  гнізді  на  хаті  
Якраз  вимощує  кубло
М’яке  своєму  лелечаті,  
Аби  там  затишно  було;

Радіти  клену  і  тополі,  
Брунькам  розпухлим  на  вербі,  
Зірвати  декілька  в  долоні
Й  пускати  тихо  по  воді;  

Пройтися  босими  ногами  
Удосвіта,  десь  по  траві,  
Та  розмовляти  із  квітками,  
Котрі  купаються  в  росі.  

Щоб  в  мирний  час  отак  ходити  
І  не  зривалась  щоб  земля,
Так  хочеться  нам  просто  жити
Та  цінувати  це  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025

Його душа (Віталій Миколайович Лісовенко)

Лісовенко  Віталій  Миколайович  
(06.03.1982  р.-  04.07.2014  р.)

Душа  над  полем  все  літала
І  споглядала  зверху  вниз.
Там  тіло  унизу  лежало  
Та  кров  ще  капала  на  хмиз.  

Пекучий  біль,  що  вразив  тіло,  
Кудись  вже  зовсім  відлетів…
І  смерть  підступно  та  уміло
Свої  збирала  врожаї.  

Душа  кричала  й  голосила,  
Проте  її  не  чув  ніхто.
І  слізно  янгола  просила,
А  той  тихенько  відійшов.    

Вона  просилася  у  смерті,  
Щоб  повернутися  назад.  
А  та  нахабно  й  так  уперто
Бійців  косила  всіх  підряд.  

Душа  легесенько  злетіла  
І  понеслась  на  москалів,    
Спинити  кулі  ті  хотіла,  
Що  ворог  в  хлопців  запустив.

Вздовж  терикону  від  копальні
Із  диму  виринав  туман…  
Тоді  бої  йшли  вирішальні
Аж  гуркіт  нісся  за  курган.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2025

Свобода Вірш III Пастир Козар Андре Шеньє (переклад)

[i]Переклад  вибраних  віршів  французького  класика  17  століття    Андре  Шеньє[/i]


[b]III
СВОБОДА

ПАСТИР,  КОЗАР
[/b]

КОЗАР

Вітаю,  пасторе  шановний!    Хто  ти?  -  скоріше  розкажи.
Я  бачу:  хтось  тебе  образив.  Можливо,  це  -    котрісь  боги?!  

ПАСТИР

Мене  ти,  мабуть,  хочеш  вчити…  І  хто?  Пастух  якихось  кіз.  
Чоло  ти  маєш  красивіше  і  погляд  трішечки  ніжніш…  

КОЗАР

Та  ти  ж  ідеш  із  гір  високих,  де  бачив  лише  сам  себе,                                              5
Бо  без  страху́  туди  нізащо  ніхто  ніколи  не  піде.  

ПАСТИР

Буваєш  ти  частіше  вдома,  у  лісі,  в  лузі  і  собі
Сидіти  можеш,  й  спочивати  тихесенько  десь  у  траві.    
Я  ж  у  посушливій  печері  молюся  вищим  всім  богам,  
Чи  насолоджуюсь  на  скелі  для  людства  посланим  дарам.                                10

КОЗАР

Поза  увагою  Церери  земля  сувора  і  тверда́,
Де  кам’янисті  сірі  схили,  де  рідко  виросте  трава.
Адже  обпалене  під  сонцем  каміння  темне  і  сумне  
Вперед  підгонить  подорожніх,  скоріше  в  схованку  веде.  
Ні  квітів,  ні  плодів,  ні  тіні  й  дерева  зовсім  не  ростуть.                                          15
Ніде  не  видно  соловейків.  Вони  в  пустині  не  живуть.  
Якесь  оливкове  деревце  росте  одненьке  вдалині.
Воно  нагонить  на  всіх  думи  про  гори  сірі,  та  сумні.  
Скажи:  «  Чи  можеш  про  те  знати,  які  в  спустошеній  землі,  
Для  їжі  трави  можна  брати,  щоб  годувати  вівці  ці?».                                                  20

ПАСТИР

Яке  мені  до  цього  діло!  Адже  це  стадо  не  моє.  
Я  раб.  Рабом  я  народився  й  рабом  живу  життя  своє.
КОЗАР

Журбу  твою  високо  в  скелях  прогнав  один  хоч  сопілкар,  
Чи  ти  просидів  самотою  в  печері  й  гірко  нудьгував?  
Ось  хочеш,  то  бери  сопілку,  адже  я  сам  її  зробив                                                      25
Із  гілки  твердого  самшиту,  щоб  звук  приємний  в  ній  ожив,                        
Щоб  заспівав  як  птах  у  небі,  коли  цвіте  кругом  весна.  
Хоч  чимось  хай  життя  прикрасить  та  звеселяє  всіх  вона.  

ПАСТИР

Вона  для  мене  не  потрібна,  то  залишай  її  собі.  
Я  не  люблю  пташині  співи  й  твоїх  співочих  солов'їв,                                      30
Й  твої  мирські  всі  насолоди,  букети  квітів  і  росу,                                                  
То  ж  залишай  сопілку  в  себе,  а  то  ногами  розтопчу.  
Для  серця  мого  ближчі  птахи,  які  співають  уночі,
Та  голоси  їх  похоронні.  Це  -  сови,  скопи  і  сичі.  
Ніщо  моє  не  тішить  серце,  ніщо  не  лестить  почуттям,                                  35
Адже  живу  я  самотою  і  в  цьому  світі  я  лиш  раб.                                                              

КОЗАР

Ти  виглядаєш  жалюгідним!  Скажу  я  чесно:  трішки  жаль…
І  рабство  –  це  життя  суворе,  де  туга,  смуток  і  печаль.  
Схиляти  голову  низенько,  виконуючи  чийсь  указ,  
Й  цілодобово  працювати  і  вихідних  нема  у  вас.                                                      40
Для  інших  жити  і  не  мати  нічого  свого  у  житті…
О,  Батьківшино!  О,  Свобода!    Чесноти  бережіть    мої.    

ПАСТИР

І  батьківщина,  і  чесноти  –  лише  порожні  імена.  
Ти  вихваляєшся  собою  й  мені  образливі  слова  
Говориш,  цим  мене  ти  сердиш  і  тільки  викликаєш  гнів.                  45
О,  я  би  так  тебе  сьогодні  рабом  побачити  хотів!  

КОЗАР

А  я  б  хотів,  щоб  ти  був  вільним,  таким  щасливим,  як  і  я.  
Хіба  в  богів  немає  ліків,  щоб  втішилась  душа  твоя?
Адже  солодкі  є  бальзами,  які  приймають  кожен  раз,  
Коли  болять  душевні  рани  і  сльози  котяться  весь  час.                        50

ПАСТИР

Немає  ліків…  Їх  не  було.  В  моїй  душі  один  лиш  біль.  
Проте  у  мене  є  собака.  Вона  для  мене  –  помсти  ціль.  
Адже  собака  в  мене  в  рабстві  і  я  свій  відчай  мовчазний
Спішу  сторицею  віддати,  всю  шкоду  повертаю  їй.  

КОЗАР

Земля…  Вона  є  наша  мати  і  щедрі  всі  її  дари.                                                          55
Невже  не  тішать  сонні  очі  й  не  гріє  сонце  ізгори?  
Вона  дарує  всьому  людству  безмежні  поклади  скарбів,  
Вона  родюча  й  всім  приносить  багаті,  щедрі  врожаї.
Ось  подивись:  яка  прекрасна!  А  літо  подивись,  яке!  
Воно  прийшло,  весну  змінивши,  та  принесло  нам  теплоту,            60
Віддасть  дари  безмежні  світу  й  піде  ув  осінь  золоту.  
Ось  абрикос,  що  розродився  плодами  з  соком  наче  мед.                
А  ніжність  аромату  квітів  з  пурпуру  персика,  дивись,  
Розноситься  по  горах  й  схилу,  і  тане  в  просторі  кудись.  
А  на  краю  зелених  луків  вдаль  простягнулися  поля,                                  65
Де  стигне  колосом  пшениця,  чекаючи  свого  женця.  
Яка  ж  то  радісна  подія,  яка  ж  велична  благодать,  
Коли  женцям  в  сільській  родині  вдалося  все  зерно  зібрать.  
Жнива  і  Мир  –  у  кожній  хаті  та  радість  сяє  ув  очах,
Елпіда  з  рогу  золотого  достатком  сипле  по  домах.                                      70

ПАСТИР

Весь  той  достаток  і  щедроти  боги  показують  лиш  вам,  
А  нам  -  як  темінь  серед  ночі,  бо  недоступно  це  рабам.  
Не  можу  бачити  нічого  і  навкруги  усе  сумне,
Ніщо  не  тішить  моє  око,  ніщо  не  радує  мене.
Я  заставляю  розродитись  важкою  працею  ріллю,                                              75
І  обробляю,  й  доглядаю  чужу  я  ниву  –  не  свою.      
Серпом  колосся  все  збираю,  зерно  я  мелю  на  муку  -  
Комусь  щоб  хліб  увесь  віддати,  а  не  голодному  рабу.  
Мені  земля  -    не  рідна  мати,  а    мачуха  погана,  зла.
І  все  навкруг  для  мого  серця  жахливе…  В  ньому  –  пустота.              80
Й  долина  смерті  на  цім  схилі,  похмура  й  зовсім  без  трави,  
Лякає  вас,  а  мені  мила  є  для  моєї  голови.  

КОЗАР

Невже  не  тішить  твої  очі  турбота  щира  про  овець,  
Їх  метушливий  мирний  голос  і  випасання  сам  процес?  
Хіба  не  любиш  ти  дивитись  на  гру  малесеньких  ягнят?                                    85
Я  ж  можу  разом  веселитись  у  стаді  серед  козенят.
Люблю  як  бекають  й  стрибають  вони  по  вранішній  росі,  
Я  слухаю  і  долучаюсь  у  безтурботні  ігри  ці.
Коли  ж  покличе  їх  матуся,  хрипучим  беканням  своїм,  
То  разом  з  ними  швидко  мчуся  назустріч  матінці-козі.                                    90
   
ПАСТИР

Вони  твої  і  ти  радієш,  а  в  мене  зовсім  все  не  так.  
Тривожні  муки  із  нудьгою  й  передчуттів  -  поганий  знак.  
Мене  з  підозрою  господар  чекає  вдома  увесь  час,  
Незадоволений  ніколи,  прискіпується  кожен  раз.  
То  виросло  замало  вовни,  то  чомусь  вмерло  й  ледь  живі,                          95
Чи  вовк,  буває,  як  ухопить,  то  кари  не  минуть  мені.  
Адже  приходилось  частенько  з  вовками  битись  сам  на  сам,  
Проте  зубастому  нізащо  мале  ягнятко  не  віддам.  
Бувало:  встромить  гострі  зуби  і  м’якоть  на  нозі  порве,  
А  потім  ще  до  цього  болю  удома  покарання  жде.                                                    100
Образи,  крики  і  погрози,  і  покарання  батогом…
Господар  іноді  жорстокий  –  не  жалує  раба  свого.  
 
КОЗАР

Боги  прихильні  до  нужденних  й  допомагають  їм  весь  час.
Чому  не  просиш  їх  щоденно,  щоб  жити  тихо,  без  образ?
Ти  не  несеш  богам  гірлянди,  не  йдеш  до  їхніх  вівтарів                              105
І  не  приходиш  танцювати,  не  жертвуєш  дарів  своїх.    
Ти  принеси  соломи,  квіти,  віддай  пожертву  цю  просту,  
Зробиш  Юпітера  прихильним  й  полегшить  він  життя  рабу.  

ПАСТИР

Та  ні,  пастуші  всі  розваги  та  ігри  серцю  і  душі
Моїй  такі  чужі  й  далекі,  не  говори  про  це  мені.                                                110
Не  згадуй  ти  про  німф,  пожертви  і  про  богів  не  говори  -
Немає  в  мене  ні  соломи,  ані  гірлянд  на  ті  дари.  
Боюсь  богів,  бо  часто  бачив  я  їхні  блискавки  й  громи.  
І  замість  милості,  кайдани  вони  в  житті  мені  дали.  

КОЗАР

Чому  боїшся,  чом  не  любиш?  Яка  ж  це  –  прикра  гіркота!                115
Адже  милує  погляд  німфи  й  її  чарівна  красота.  
Недавно  у  зеленім  лісі  я  діві  козеня  приніс,  
Як  подарунок,  що  родилось  в  маленькім  стаді  моїх  кіз.  
А  в  її  погляді,  ти  б  бачив,  безмежно  ніжності  й  тепла,  
Така  привітна,  добра,  мила  зі  мною  німфонька  була.                            120

ПАСТИР

Скажи:  яка  ще  німфа  схоче  в  рабу  розгледіти  мене?
Чи  є  в  раба  маленькі  кози,  які  дівиці  принесе?  

Щодня  рахує  їх  господар  і,  не  дай  бог,  щось  пропаде,  
Тоді  додому  не  вертайся,  бо  покарання  сильне  жде.  
Одним  я  можу  порадіти:  почувши  мій  безсилий  крик,                    125
Побої  може  зупинити…  і  я  них  уже  привик.

О,  справедливий  Немезидо!  Якщо  свобідним  буду  я,  
Якщо  господарем  і  стану,  то  мститись  буду  всім  щодня
За  всі  приниження  підступні,  що  сам  я  у  житті  зазнав.  
І  кровожерливим,  й  жорстоким  помщусь  затятим  ворогам.          130

КОЗАР

Боги  мої!  Я  закликаю  і  щиросердно  прошу  вас,
Мені  засвідчити  благаю,  що  зараз  вимовлю  в  цей  час:
Якщо  у  мене  будуть  слуги,  а  я  –  господарем  для  них,    
То  вже  образити  ніколи  не  зможу  я  рабів  своїх.  
Завжди  я  буду  до  них  добрим,  поступливим  до  їх  бажань.                        135
Тоді,  коли  родився  їх  господар,  щоб  був  і  їх  щасливий  день.  

ПАСТИР

А  я  уперто  проклинаю  нещасну  болісну  ту  мить,  
Коли  рабиня  народила  і  нарекла  рабом  прожить,
Усе  робить,  що  вимагають,  терпіти  голод,  злидні,  біль,
Комусь  уперто  догоджати  в  щоденній  праці  заважкій.                                  140
Моя  журба  й  моя  скорбота  тирана  гордість  береже,  
Адже  для  нього  самолюбство  завжди  на  першім  плані  йде.    
 
КОЗАР

Пастуше  мій,  нещасний  друже!  Болить  біда  твоя  мені.
Твій  чорний  смуток  в  моїм  серці  вже  відзивається  в  журбі.  
Поглянь  сюди…  Тобі  дарую  я  матір  й  двоє  козенят.                                    145
Вони  гарнесенькі  й  біленькі,  як  молоко  для  цих  малят.  
Нехай  маленький  подарунок  розтопить  душу  крижану,  
Загоїть  хоч  рубець  на  серці,  підтримає  у  мить  важку.  
І  буде  молоко  й  забава,  і  будеш  мати  щось  своє.
Прощай.  Нехай  цей  подарунок  нещастя  прожене  твоє!                          150

ПАСТИР

Ага,  беру…  І  проклинаю  тебе  й  себе  за  те,  що  взяв.
Потрібно  бути  розумнішим…  Та  й  наперед  я  добре  знав,  
Що  очі  жадібні  тирана  побачать  козенят  й  козу,
І  не  повірить  в  дарування,  а  скаже,  що  усе  брешу.  
І  що  украв  у  нього  гроші,  щоби  собі  козу  купить.                                155
І  знову  буде  покарання:  і  обзивати,  й  знову  бити.  
Тож  все  відніме  й  не  залишить  анічогісінько  мені,  
І  далі  буду  коротати  свій  вік  у  тузі  та  журбі.        



 (_Почато  в  п'ятницю  ввечері,  16-го,  і  закінчено  в  неділю  ввечері,  18  березня  1787  року._)

• Козар  –  людина,  що  випасає  кіз.  

• "Пастир"  -  грецьке  слово  "ποιμήν  (поймЕн)"  означає  "пастух"  і  використовувалося  для  позначення  людей,  що  займаються  випасом  худоби.





 [b]ОРИГІНАЛ[/b]




[b]III

                                                             LA  LIBERTÉ

                                                 UN  CHEVRIER,  UN  BERGER

[/b]
   LE  CHEVRIER

   Berger,  quel  es-tu  donc?  qui  t'agite?  et  quels  dieux
   De  noirs  cheveux  épars  enveloppent  tes  yeux?

   LE  BERGER

   Blond  pasteur  de  chevreaux,  oui,  tu  veux  me  l'apprendre:
   Oui,  ton  front  est  plus  beau,  ton  regard  est  plus  tendre.

   LE  CHEVRIER

   Quoi!  tu  sors  de  ces  monts  où  tu  n'as  vu  que  toi,                                  5
   Et  qu'on  n'approche  point  sans  peine  et  sans  effroi?

   LE  BERGER

   Tu  te  plais  mieux  sans  doute  au  bois,  à  la  prairie;
   Tu  le  peux.  Assieds-toi  parmi  l'herbe  fleurie:
   Moi,  sous  un  antre  aride,  en  cet  affreux  séjour,
   Je  me  plais  sur  le  roc  à  voir  passer  le  jour.                                        10

   LE  CHEVRIER

   Mais  Cérès  a  maudit  cette  terre  âpre  et  dure;
   Un  noir  torrent  pierreux  y  roule  une  onde  impure;
   Tous  ces  rocs,  calcinés  sous  un  soleil  rongeur,
   Brûlent  et  font  hâter  les  pas  du  voyageur.
   Point  de  fleurs,  point  de  fruits,  nul  ombrage  fertile                        15
   N'y  donne  au  rossignol  un  balsamique  asile.
   Quelque  olivier  au  loin,  maigre  fécondité,
   Y  rampe  et  fait  mieux  voir  leur  triste  nudité.
   Comment  as-tu  donc  su  d'herbes  accoutumées
   Nourrir  dans  ce  désert  tes  brebis  affamées?                                            20

   LE  BERGER

   Que  m'importe!  est-ce  à  moi  qu'appartient  ce  troupeau?
   Je  suis  esclave.

   LE  CHEVRIER

                                           Au  moins  un  rustique  pipeau
   A-t-il  chassé  l'ennui  de  ton  rocher  sauvage?
   Tiens,  veux-tu  cette  flûte?  Elle  fut  mon  ouvrage.
   Prends:  sur  ce  buis,  fertile  en  agréables  sons,                                    25
   Tu  pourras  des  oiseaux  imiter  les  chansons.

   LE  BERGER

   Non,  garde  tes  présents.  Les  oiseaux  de  ténèbres,
   La  chouette  et  l'orfraie,  et  leurs  accents  funèbres,
   Voilà  les  seuls  chanteurs  que  je  veuille  écouter;
   Voilà  quelles  chansons  je  voudrais  imiter.                                              30
   Ta  flûte  sous  mes  pieds  serait  bientôt  brisée:
   Je  hais  tous  vos  plaisirs.  Les  fleurs  et  la  rosée,
   Et  de  vos  rossignols  les  soupirs  caressants,
   Rien  ne  plaît  à  mon  coeur,  rien  ne  flatte  mes  sens.
   Je  suis  esclave.

   LE  CHEVRIER

                                     Hélas!  que  je  te  trouve  à  plaindre!                          35
   Oui,  l'esclavage  est  dur;  oui,  tout  mortel  doit  craindre
   De  servir,  de  plier  sous  une  injuste  loi,
   De  vivre  pour  autrui,  de  n'avoir  rien  à  soi.
   Protège-moi  toujours,  ô  liberté  chérie!
   O  mère  des  vertus,  mère  de  la  patrie!                                                        40

   LE  BERGER

   Va,  patrie  et  vertu  ne  sont  que  de  vains  noms.
   Toutefois  tes  discours  sont  pour  moi  des  affronts:
   Ton  prétendu  bonheur  et  m'afflige  et  me  brave;
   Comme  moi,  je  voudrais  que  tu  fusses  esclave.

   LE  CHEVRIER

   Et  moi,  je  te  voudrais  libre,  heureux  comme  moi.                                  45
   Mais  les  dieux  n'ont-ils  point  de  remède  pour  toi?
   Il  est  des  baumes  doux,  des  lustrations  pures
   Qui  peuvent  de  notre  âme  assoupir  les  blessures,
   Et  de  magiques  chants  qui  tarissent  les  pleurs.

   LE  BERGER

   Il  n'en  est  point;  il  n'est  pour  moi  que  des  douleurs:                      50
   Mon  sort  est  de  servir,  il  faut  qu'il  s'accomplisse.
   Moi,  j'ai  ce  chien  aussi  qui  tremble  à  mon  service;
   C'est  mon  esclave  aussi.  Mon  désespoir  muet
   Ne  peut  rendre  qu'à  lui  tous  les  maux  qu'on  me  fait.

   LE  CHEVRIER

   La  terre,  notre  mère,  et  sa  douce  richesse,                                            55
   Ne  peut-elle,  du  moins,  égayer  ta  tristesse?
   Vois  combien  elle  est  belle!  et  vois  l'été  vermeil,
   Prodigue  de  trésors,  brillants  fils  du  soleil,
   Qui  vient,  fertile  amant  d'une  heureuse  culture,
   Varier  du  printemps  l'uniforme  verdure;                                                    60
   Vois  l'abricot  naissant,  sous  les  yeux  d'un  beau  ciel,
   Arrondir  son  fruit  doux  et  blond  comme  le  miel;
   Vois  la  pourpre  des  fleurs  dont  le  pêcher  se  pare
   Nous  annoncer  l'éclat  des  fruits  qu'il  nous  prépare.
   Au  bord  de  ces  prés  verts  regarde  ces  guérets,
   De  qui  les  blés  touffus,  jaunissantes  forêts,                                        65
   Du  joyeux  moissonneur  attendent  la  faucille.
   D'agrestes  déités  quelle  noble  famille!
   La  Récolte  et  la  Paix,  aux  yeux  purs  et  sereins,
   Les  épis  sur  le  front,  les  épis  dans  les  mains,                                    70
   Qui  viennent,  sur  les  pas  de  la  belle  Espérance,
   Verser  la  corne  d'or  où  fleurit  l'abondance.

   LE  BERGER

   Sans  doute  qu'à  tes  yeux  elles  montrent  leurs  pas;
   Moi,  j'ai  des  yeux  d'esclave,  et  je  ne  les  vois  pas.
   Je  n'y  vois  qu'un  sol  dur,  laborieux,  servile,                                      75
   Que  j'ai,  non  pas  pour  moi,  contraint  d'être  fertile;
   Où,  sous  un  ciel  brûlant,  je  moissonne  le  grain
   Qui  va  nourrir  un  autre,  et  me  laisse  ma  faim.
   Voilà  quelle  est  la  terre.  Elle  n'est  point  ma  mère,
   Elle  est  pour  moi  marâtre;  et  la  nature  entière                                    80
   Est  plus  nue  à  mes  yeux,  plus  horrible  à  mon  coeur
   Que  ce  vallon  de  mort  qui  te  fait  tant  d'horreur.

   LE  CHEVRIER

   Le  soin  de  tes  brebis,  leur  voix  douce  et  paisible,
   N'ont-ils  donc  rien  qui  plaise  à  ton  âme  insensible?
   N'aimes-tu  point  à  voir  les  jeux  de  tes  agneaux?                                  85
   Moi,  je  me  plais  auprès  de  mes  jeunes  chevreaux;
   Je  m'occupe  à  leurs  jeux,  j'aime  leur  voix  bêlante;
   Et  quand  sur  la  rosée  et  sur  l'herbe  brillante
   Vers  leur  mère  en  criant  je  les  vois  accourir,
   Je  bondis  avec  eux  de  joie  et  de  plaisir.                                                90

   LE  BERGER

   Ils  sont  à  toi:  mais  moi,  j'eus  une  autre  fortune;
   Ceux-ci  de  mes  tourments  sont  la  cause  importune
   Deux  fois,  avec  ennui,  promenés  chaque  jour,
   Un  maître  soupçonneux  nous  attend  au  retour
   Rien  ne  le  satisfait:  ils  ont  trop  peu  de  laine;                                  95
   Ou  bien  ils  sont  mourants,  ils  se  traînent  à  peine;
   En  un  mot,  tout  est  mal.  Si  le  loup  quelquefois
   En  saisit  un,  l'emporte  et  s'enfuit  dans  les  bois,
   C'est  ma  faute;  il  fallait  braver  ses  dents  avides.
   Je  dois  rendre  les  loups  innocents  et  timides!                                    100
   Et  puis,  menaces,  cris,  injure,  emportements,
   Et  lâches  cruautés  qu'il  nomme  châtiments.

   LE  CHEVRIER

   Toujours  à  l'innocent  les  dieux  sont  favorables:
   Pourquoi  fuir  leur  présence,  appui  des  misérables?
   Autour  de  leurs  autels,  parés  de  nos  festons,                                      105
   Que  ne  viens-tu  danser,  offrir  de  simples  dons,
   Du  chaume,  quelques  fleurs,  et,  par  ces  sacrifices,
   Te  rendre  Jupiter  et  les  nymphes  propices?

   LE  BERGER

   Non;  les  danses,  les  jeux,  les  plaisirs  des  bergers
   Sont  à  mon  triste  coeur  des  plaisirs  étrangers.                                  110
   Que  parles-tu  de  dieux,  de  nymphes  et  d'offrandes?
   Moi,  je  n'ai  pour  les  dieux  ni  chaume  ni  guirlandes;
   Je  les  crains,  car  j'ai  vu  leur  foudre  et  leurs  éclairs;
   Je  ne  les  aime  pas:  ils  m'ont  donné  des  fers.

   LE  CHEVRIER

   Eh  bien,  que  n'aimes-tu?  Quelle  amertume  extrême                                115
   Résiste  aux  doux  souris  d'une  vierge  qu'on  aime?
   L'autre  jour,  à  la  mienne,  en  ce  bois  fortuné,
   Je  vins  offrir  le  don  d'un  chevreau  nouveau-né.
   Son  oeil  tomba  sur  moi,  si  doux,  si  beau,  si  tendre!...
   Sa  voix  prit  un  accent!...  Je  crois  toujours  l'entendre.                120

   LE  BERGER

   Eh!  quel  oeil  virginal  voudrait  tomber  sur  moi?
   Ai-je,  moi,  des  chevreaux  à  donner  comme  toi?
   Chaque  jour,  par  ce  maître  inflexible  et  barbare,
   Mes  agneaux  sont  comptés  avec  un  soin  avare.
   Trop  heureux  quand  il  daigne  à  mes  cris  superflus                              125
   N'en  pas  redemander  plus  que  je  n'en  reçus!
   O  juste  Némésis!  si  jamais  je  puis  être
   Le  plus  fort  à  mon  tour,  si  je  puis  me  voir  maître,
   Je  serai  dur,  méchant,  intraitable,  sans  foi,
   Sanguinaire,  cruel,  comme  on  l'est  avec  moi!                                        130

   LE  CHEVRIER

   Et  moi,  c'est  vous  qu'ici  pour  témoins  j'en  appelle,
   Dieux!  de  mes  serviteurs  la  cohorte  fidèle
   Me  trouvera  toujours  humain,  compatissant,
   A  leurs  justes  désirs  facile  et  complaisant,
   Afin  qu'ils  soient  heureux  et  qu'ils  aiment  leur  maître                  135
   Et  bénissent  en  paix  l'instant  qui  les  vit  naître.

   LE  BERGER

   Et  moi,  je  le  maudis,  cet  instant  douloureux
   Qui  me  donna  le  jour  pour  être  malheureux;
   Pour  agir  quand  un  autre  exige,  veut,  ordonne;
   Pour  n'avoir  rien  à  moi,  pour  ne  plaire  à  personne;                          140
   Pour  endurer  la  faim,  quand  ma  peine  et  mon  deuil
   Engraissent  d'un  tyran  l'indolence  et  l'orgueil.

   LE  CHEVRIER

   Berger  infortuné!  ta  plaintive  détresse
   De  ton  coeur  dans  le  mien  fait  passer  la  tristesse.
   Vois  cette  chèvre  mère  et  ces  chevreaux,  tous  deux                            145
   Aussi  blancs  que  le  lait  qu'elle  garde  pour  eux;
   Qu'ils  aillent  avec  toi,  je  te  les  abandonne.
   Adieu,  puisse  du  moins  ce  peu  que  je  te  donne
   De  ta  triste  mémoire  effacer  tes  malheurs,
   Et,  soigné  par  tes  mains,  distraire  tes  douleurs!                              150

   LE  BERGER

   Oui,  donne  et  sois  maudit;  car,  si  j'étais  plus  sage,
   Ces  dons  sont  pour  mon  coeur  d'un  sinistre  présage:
   De  mon  despote  avare  ils  choqueront  les  yeux.
   Il  ne  croit  pas  qu'on  donne;  il  est  fourbe,  envieux;
   Il  dira  que  chez  lui  j'ai  volé  le  salaire                                              155
   Dont  j'aurai  pu  payer  les  chevreaux  et  la  mère;
   Et,  d'un  si  bon  prétexte  ardent  à  se  servir,
   C'est  à  moi  que  lui-même  il  viendra  les  ravir.

(_Commencé  le  vendredi  au  soir  16,  et  fini  le  dimanche  au  soir,  18  mars
1787._)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025

Жебрак Андре Шеньє (переклад)

 Переклад    вибраних  віршів  -ямбів  французького  класика  Андре  Шеньє  

         [b]ЖЕБРАК  [/b]



(ямб  з  цезурою)ї

Було  це  ранньою  весною…  Зелена  поросла  трава.  
Із  золотавою  косою,  як  фея  дивна  лісова,  
Біля  підніжжя  гір  Ахейських  жила  дівчи́на  молода
Із  Лікії,  що  в  Керінеї…  Була  легка  її  хода.  
………………………………………………………….
…………………………………………………………
Блукала  в  тіні  берегами  малої  й  чистої  ріки                                                                            5
Кратіси…В  тій  воді  купались  яскраві  уночі  зірки.  
Кругом  родючі  володіння  і  Лікії  уся  краса,  
Альтанки  є  для  відпочинку:  аж  поки  виступить  роса.  
Аж  раптом  привид  на  тім  боці:  блідий,  зарослий,  борода,
Благав  усіх  про  допомогу  –  злякалась  діва  молода.                                                  10
Він  ледве  ворушив  вустами,  увесь  обдертий  і  страшний.  
Ходив  так  довго  десь  лісами…  Здавалось:  вік  скінчивсь  земний.  
Вона  налякана  марою,  хотіла  зразу  ж  утекти,
Але  почула  дивний  голос,  який  благав  допомогти.    
Він  перед  нею  на  колінах  стояв  і  руки  простягав,                                                          15
Просив  якоїсь  допомоги,  -  голодний  й  зморений,  вмирав.  
Просив,  молився,  щоб  почули  його  благаючі  слова
І  шелестіла  під  ногами  висока  в  березі  трава.  
Голодний  голос  ніби  пискіт,  звучав  тихенько  поміж  трав,  
І  ранив  прямо  аж  у  серце,  адже  так  жалісно  благав.                                                  20

-О,  Німфо,  ніжна  і  прекрасна,  одна  із  всіх  земних  тут  див,  
Який  же  бог  і  в  якім  царстві  красуню  в  світ  цей  породив?  
Хто  називав  тебе  дочкою  і  посадив  тебе  на  трон?
Серця  розплавиш  ти  красою.  І  слово  мовлене  –  закон!
Дочка  –  богині,  безсумнівно!  Мабуть,  батьки  твої  –  царі.                                  25
Не  дай  загинути  в  цім  місці,  не  полишай  мене  в  біді.  
Подай  же  руку  допомоги  чужинцю,  що  прийшов  сюди.
Котромусь  захотілось  богу  і  вивів  з  лісу  до  води,
Щоби  зустрілася  красуня  чужинцю,  що  вже  помирав,  
А  та  голодного  й  слабого  спасе,  не  дасть  щоби  сконав.                                          30

Вона  ж  затрималась  й  сміливо  (хоч  голос,  все  таки,  тремтів),    
Сказала:  «Друже,  я  б  хотіла  допомогти  тепер  тобі.
Сьогодні  ввечері,  як  сонце  зайде  за  обрій  в  пізній  час,  
Ти  непомітно  проберешся  через  місток  й  прийдеш  до  нас.  
Міст  розвідний,  за  ним  фортеця,  а  в  палаці  там  править  цар.                          35  
Я  із  сторожою  домовлюсь:  тебе  щоб  кожен  пропускав.
А  цар  наш  Лік  –  багатий,  чуйний  і  дуже  добрий  для  усіх.  
Це  -  батько  мій  і  дуже  любить  свою  він  доню  більше  всіх.
Мій  день  народження.  Дванадцять.  Вечірка  буде.  Звісно  бал.  
Я  попереджу  слуг  і  скажу,  щоб  провели  тебе  у  зал.                                                          40
І  батька  я  тоді  попрошу,  щоб  він  тебе  в  той  час  прийняв.                                        
А  він  тоді  й  тебе  спитає,  щоб  ти  про  себе  розказав.  
Цар–  дуже  чуйний,  перейметься,  і  жалісливий  аж  до  сліз,
Рабам  своїм  тоді  він  скаже,  щоб  їжу  й  одяг  хтось  приніс.»  
І  хвилювалась,  й    говорила,  і  серце  рвалося  з  грудей.                                                      45
Уважно  слухав  незнайомець,  не  зводив  з  дівчини  очей.  
Вона  ж  біжить  в  розкішний  палац  і  там  служницю  зве  свою,  
Яка  завжди  постійно  з  нею  й  її  сприймала  як  сім’ю.
Служниця  -  не  рабиня,  вільна.  ЇЇ  звільнив  указом  цар.
За  відданість  і  службу  вірну  він  царську  милість  таку  дав.                                        50
Тепер  служниця  з  чоловіком  керують  слугами  кругом,  
Як  ті  їм  скажуть,  то  всі  зразу  ж,  виконують  усе  бігом.  
-О,  няне,  -  мовила  служниці,  поклавши  руки  на  лице,  
-Завжди  поблажлива  до  мене,  тож  я  скажу  тобі  слівце.  
Ти  виконай  моє  прохання,  не  проговорись  про  це  ніде,                                                  55
Завжди  мені  допомагала  й  тепер  не  зрадиш  ти  мене.  
Там,  на  тім  березі  чужинець:  обдертий,  бідний  і  блідий,    
Так  стогне  сильно  й  помирає,  адже  голодний  і  старий.  
Без  їжі  довгий  час  лісами,  блудив  тихесенько  один,
Не  знав:  чи  вечір  вже,  чи  ранок,  бо  загубив  він  часу  плин.                                      60
Я  обіцяла  допомогу.  Повинен  ввечері  прийти.
Його  потрібно  ще  зустріти  й  тихенько  в  палац  провести,
Й  щоб  жоден  смертний  не  образив  і  біль  йому  не  причинив.  
Нехай  мій  батько  допоможе,  щоб  не  помер  він  й  довго  жив.  
-  О  дочко,  -  мовила  служниця,  -  все  буде  так,  як  скажеш  ти.                                65
Для  протеже  твого  дорогу,  щоб  в  палац  вільно  зміг  пройти,  
Я  зроблю  швидко  й  допоможу,  щоб  ти  спокійною  була,  
Адже  ти  схожа  так  на  матір,  яку  я  також  берегла.  
Ти  маєш,  також,  ті  ж  чесноти,  які  у  матері  були,
Адже  слабких  завжди  втішала,  щоб  ті  протриматись  змогли.                                    70
Вона  ж  безцінна  для  нас  втрата,  бо  відійшла  в  глибоку  ніч….  
Тим  часом  палац  був  святковим  і  вже  палав  у  сотні  свіч.  
 Стояв  в  повітрі  від  есенцій  п’янкий,  духмяний  аромат,  
Що  від  гостей  в  розкішних  шатах,  й  розносивсь  з  залу  до  кімнат.  
Там  кольору  «слонова  кістка»  панелі  в  палаці  блищать,                                                    75
Прошиті  золотом  та  сріблом,  всі  штори  сяючі  висять,
Бо  полотно  в  них  іонійське.  І  стеля  сяє  угорі.  
Несеться  аромат  наїдків,  що  вкінці  залі  на  столі.  
І  пахощі  від  них  відходять,  потоками  несуться  в  зал.  
Все  тоне  в  розкоші  й  сіяє,  і  скоро  розпочнеться  бал.                                                            80
Горять  грайливо  смолоскипи  в  підставках  срібних  на  столі
У  витончених  тих  фігурах:  людей,  тварин  -    держать  руці.  
Кругом  вони:  і  на  буфеті  стоять,  висять  вздовж  по  стіні,  
В  фігурах,  оніксах,  металах  палають  сяючі  вогні.  
Розпочалась  їхня  вечірка  –  в  честь  доньки  весь  оцей  бенкет.                                  85
І  гості  з  гілочкою  мирта  чи  з  квіток  у  руках  букет,
Заходять  у  святковий  палац  і  до  царя  йдуть  на  поклон,  
Відпочивають  на  диванах  і  гомін  йде  від  їх  розмов.  
Цар  Лік  сидить  на  троні  в  центрі  та  донька  поряд  з  ним  стоїть.
Приймають  від  гостей  вітання  і  чемно  дякують    усім.                                                      90
Співає  хор,  на  лірі  грають,  розмови,  радість  і  пісні,  
Наїдками  усіх  вгощають,  та  п’ють,  бо  знаються  в  вині.
І  ось,  відкрилися  всі  двері,  та  привид  в  палац  увійшов,
І  ось  зайшов  у  палац  привид,  очима  розшукав  вівтар.
Він  підійшов  і  поклонився.  І  здивувався  цьому  цар.                                                            95
Вівтар  той  привид  враз  цілує  і  в  попіл  всівся  перед  ним,
 Замовкли  всі…  Вже  не  танцюють…  Здивовані  вони  оцим.  

-О  Ліке,  сину  Евемона,    -    почав  чужинець  говорить,  
Нехай  боги  достаток  множать,  щоб  зміг  у  розкоші  ти  жить,  
Нехай  народ  тебе  шанує,  як  від  Олімпу  посланця,                                                                100
Нехай  розноситься  скрізь  слава,  як  про  могутнього  царя.  
На  тебе  щиро  уповаю,  з  поклоном  милості  прощу,  
Спаси  чужинця,  що  вмирає,  бо  ледве  на  ногах  стою.  
Клянусь  Юпітером,  й  дочкою,  що  доброзичлива  була,  
І  та  єдина,  хто  надію,  що  ще  спасуся,  подала.                                                                              105
Колись  давно  й  я  був  багатим,  у  розкоші  купавсь  та  жив,  
Та  не  відштовхував  нікого,  хто  в  мене  милості  просив.  
Та  доля  швидко  поміняла  у  гіршу  сторону  життя,  
Вона  взяла  і  відібрала  всю  розкіш  із  мого  буття.  
І  ось,  голодний  і  обдертий,  я  маю  світом  цим  іти,                                                            110
І  щоби  з  голоду  не  вмерти,  то  треба  милість  десь  знайти.  

-О  незнайомцю,  -  Лік  говорить,  -Ти  кажеш  правду,  що  добро  
Сьогодні  є…    І    гоп  –  немає!  І  вже  й  не  скажеш,  що  й  було.  
А  доля  множить  все,  що  хоче:  одному  розкіш,  іншим  зло…
І  Немезида  не  зважає  на  смертних,  щоб  там  було.                                                            115
Тож  будь  ти  гостем  у  палаці.  Тут  не  образить  вже  ніхто,  
Тут  я  подбаю  вже  про  тебе,  щоб  пам’ятав  ти  про  добро.
І  доньці  дякую,  рідненькій,  що  не  залишила  в  біді,  
Що  не  злякалась  й  допомогу,  яку  змогла,  дала  тобі.  
Адже  повага  до  нужденних  –  обов’язок  для  нас  усіх,                                                  120
Бо  може  статись,  що  стражденні  дні  будуть  і  в  твоїй  сім’ї.  
Буває  часто,  що  безсмертні,  та  і  Юпітер  з  ними  теж,  
Як  спокусити  хочуть  смертних,  то  діям  їх  немає  меж.  
І  посилають  у  дорогу  бридких,  обдертих  волоцюг:
Чи  прожене  хтось  від  порогу,  а  чи  візьмуть  в  руки  ланцюг.                                125

Помалу  встав,  спустився  з  трону  і  до  чужинця  підійшов:
-Вітаю  в  царстві,  незнайомцю,  і  дякую,  що  ти  зайшов.
Нехай  твоїм  всім  побажанням  знайдеться  місце  на  землі.
Ти  благородним  й  дуже  мудрим  здаєшся…  Хай  щастить  тобі!  
Вставай,  мій  батьку,  піднімися…  І  на  колінах  тут  не  стій.                                        130
Ховати  перестань  обличчя  ти  у  лахміттях  цих  своїх.
Адже  і  бідність,  і  чеснота,  буває  часто,  поряд  йдуть,
Й  мудрець  обдертий  із  богами  недолі  виклик  подають.  
Ти  можеш  тут,  у  моїм  домі,  на  руні  м’ягкому  лежать,  
У  тіні  портика,  із  скраю,  під  сонечком  відпочивать.                                                          135
Ми  відшукаєм  батьківщину…  Можливо,  ще  живі  батьки…
І  рідний  дім,  і  твій  будинок,  в  якому  народився  ти.  
Бо  подорожній  має  мрію,  щоб  повернутись  до  землі,  
Яка  його  десь  народила,  і  де  літа  пройшли  малі.
Вставай,  мій  батьку,  піднімайся!  І  ось  тобі  моя  рука!                                                      140
А  у  цім  палаці  родилась  моя  красунечка-донька.  
Тож  ми  вітаєм  в  нашім  домі  й  запрошуємо  за  наш  стіл.  
Ось  принесли  тобі  поїсти:  смачненьку  їжу  й  свіжий  хліб.  
Сідай.  Поїж.  Вгамуй  свій  голод.  А  потім  вже  назвеш  ім’я.  
Як  не  якась  це  таємниця,  і  не  причина  в  ній  своя.                                                                  145
Хотілось  б  знати:  хто  і  звідки  сюди  прийшов  до  нас  у  край,  
Хотілось  б  знати  батьківщину…  Спочатку  їж…  відпочивай.  

Він  повернувсь  на  своє  місце  і  зразу  ж  всівся  на  свій  трон,
А  незнайомець  миє  руки  водою,  злитою  рабом.  
Вода  чистесенька,  джерельна  у  глеку  срібному  блищить,                                      150
Кедровий  стіл,  уже  протертий,  йому  застелений  стоїть.
На  стіл  раб  ставить  свіже  м'ясо,  гаряче,  що  іще  димить.  
Там  амфора  з  вином,  і  чаша  із  двома  ручками  стоїть.  
Тож  цар  запрошує  поїсти,  й  забути  все,  що  було  з  ним  
І  потім  зможе  відпочити.  А  завтра  буде  день  новий.                                                        155

 А  згодом  Лік  наповнив  чашу  вином  й  звернувся  до  гостей:
-Тож  випиймо  за  доньку  нашу,  бо  все  найкраще  для  дітей.    
І  за  Юпітера:  дозволив  послати  гостя  у  наш  дім,  
І  незнайомого  чужинця,  щоб  ми  зустрілися  із  ним.  
Тож  чаша  йде  в  гостей  по  колу  і  всі  смакують,  й  п’ють  вино,                          160
А  раб  потроху  доливає  –  іскриться  в  чаші  аж  воно.  
І  Лік  налив  для  незнайомця,  щоб  випити  з  ним  той  зумів.  
-Вітаю,  гостю!  Випий  з  нами.  Сказати  може  щось  хотів?  
Встає  чужинець  із-за  столу  і  дякує  усім  богам,  
Й  господарям  за  допомогу  –  не  залишивсь  з  бідою  сам.                                            165
Всі  випили  і  він  сідає,  але  не  видно  там  лице,  
Волосся  довге  по  обличчю  звисає  і  ховає  все.  

-О,  мій  господарю,  шановний,  ти  –  добрий,  щедрий  чоловік,  
Ти  заспокоїв  сильний  голод  і  цим  додав  мені  ще  вік.  
А  чи  наважусь  я  мовчати,  чи  втримаю  я  свій  язик?                                                            170
По  світу  довго  я  мандрую  і  до  життя  такого  звик.  
Немає  в  мене  батьківщини,  ані  маєтків,  ні  рідні.  
Можливо,  краще  промовчати,  адже  так  соромно  мені.  
Проте,  як  став  я  говорити,  бо  підбадьорений  вином,  
То  вже  про  себе  розказати  я  трішки  зможу  за  столом.                                                  175
Побив  я  ноги  камінцями  і  посушив  сухим  піском,  
Роздер  себе  всього  кущами  і  тіло  зморене  постом,  
Ще  покусали  і  комахи,  як  ночував  десь  у  траві,
І  вплав  проплив  не  одну  річку,  і  спотикався  по  землі.  
І  вже  знесилений,  голодний,  прощався  із  своїм  життям,                                          180
Хоча  я  віку  молодого,  а  вже  не  маю  майбуття.
Проте  як  трішки  відпочину,  то  сили  знову  наберусь,  
Я  зможу  всім  допомагати,  і  бути  вигідним  комусь.  
Я  маю  дужі,  сильні  руки,  роботу  зроблю  будь-яку:
Я  можу  коней  тренувати  у  колісниці  й  у  візку;                                                                        185
Я  можу  сіяти  й  орати,  схилившись  аж  до  борозни,
Биків  в  упряжці  підганяти,  щоб  скоріш  рухались  вони;
Здрібнити  й  чистити  пшеницю,  й  молоти,  звісно,  на  муку,  
Великі  обертати  жорна,  що  воду  гонять  у  ріку;
З  серпом  я  можу  працювати,  як  і  звичайний  селянин,                                                190
В  руках  тримати  гостру  косу  –за  двох  працюю  я  один;
Із  виноградною  лозою  легенько  справлюся  я  сам,
Шпалеру  всю  я  ремонтую,  адже  я  –майстер  у  садках,
Я  вмію  гарно  готувати  й  робити  якісне  вино,  
У  амфори  його  вливати,  щоби  гарнесенько  було;                                                                195
А  ще  засмажу  смачно  м'ясо  й  подам  для  всіх  його  на  стіл,  
Мабуть  не  знайдеться  роботи,  з  якою  б  справитись  не  зміг;
Коли  складати  у  покоси  я  зможу  трави  запашні,  
І  їх  в  сараї  закладати  –  не  дорікне  ніхто  мені.  
Щоб  кожен,  дивлячись  на  мене,  не  зміг  образити  ніяк,                                              200
Щоб  не  сказав,  що  я  –  нероба,  чи  лежебока,  й  щось  не  так.  

-Тобі,  шановний  незнайомцю,  скажу  відверто  у  цей  час,  
Ти  можеш  зовсім  не  боятись:  тебе  не  скривдять  тут  у  нас.  
Тут  не  посміє  хтось  про  тебе  погане  слово  говорить,
В  нас  залишайся,  скільки  хочеш  і  можеш  з  нами  разом  жить.                      205
Ніхто  тебе  не  потривожить  і  небезпеки  вже  нема,  
Людина  родиться  в  стражданнях  і  долю  змінює  сама.  
І  вітер  крижаний  нізащо  на  морі  бурю  не  здійме,  
А  небо  хмарне  чи  вологе  –  не  знаєш,  що  в  собі  несе.  
Сьогодні  ця  людина  в  горі,  живе  в  стражданнях  і  в  жалю,                                210
А  завтра  –  вже,  дивись,  радіє  і  славить  доленьку  свою.  

-Господарю,  я  чую  мудрі  твої  промови  і  слова.
Коли  ти  впевнений  в  багатстві,  то  й  на  шляху  росте  трава.  
Коли  ж  ти  бідний  і  нічого  не  робиш,  щоби  щось  змінить,  
Лиш  уповаєш  ти  на  долю  і  мрієш,  щоби  краще  жить,                                      215
То  бездіяльність  та  приводить  до  смерті,  в  немічне  життя,  
У  повсякденних  тих  турботах,  в  безсонні  йде  твоє  буття.  
Старієш  в  соромі  з  ганьбою,  відрізаний  від  всіх  людей,  
В  богів  ти  просиш  допомогу,  але  й  від  них  нема  вістей.  
Отак  один  ти  самотою,  нужденну  ношу  цю  несеш,                                            220
І  не  чекаєш  вже  нічого,  лиш  помираєш  –  не  живеш.  
Це  так  приємно,  що  багатий  рішив  мені  допомогти,  
Полегшити  нікчемну  долю  й  від  смерті  бідного  спасти.  
Якщо  боги  жаліють  бідних  й  на  шлях  їх  істинний  ведуть,  
Твої  діяння,  славний  Ліку,  нехай  за  приклад  всім  будуть.                      225

-Кажу  тобі,  мій  незнайомцю,  потрібно  вірити  в  дива,  
Нехай  мій  приклад  підбадьорить  й  підтримають  мої  слова.  
Я  йшов  колись  шляхом  нелегким  і  зміни  також  пережив,
А  це  багатство,  хай  не  заздрять,  нелегко  я  його  нажив.  
І  допоміг  мені  у  цьому  з  Лариси  Клеот  у  садах,                                                      230
Бо  заплатив  тоді  за  працю  високу  плату  у  грошах.
-Іди,  -  сказав,  -  мій  юний  друже,  і  будь  щасливим  у  житті,  
Не  забувай  мене  ніколи  і    як  я  допоміг  тобі.
І  ось  з  тих  пір  я  пам’ятаю,  що  батько  в  мене    -  Клеотас,
Й  за  все,  що  в  царстві  своїм  маю,  я  дякую  йому  весь  час.                          235
Що  в  царстві  в  мене  процвітає  -    це  плід  його  є  доброти.
Святий  обов’язок  для  мене:  комусь  також  допомогти.  
Усім  нещасним  відтепер  я  в  життя  поверну  теплоту,  
Як  Клеопас  колись  для  мене  вернув  і  віру,  й  доброту.
Його  таким  боги  створили  як  подарунок  для  людей,                                            240
Щоб  люди  вірили  й  любили  та  було  в  них  усе  «окей!».  
Його  любов  благословенна,  що  йде  з  прекрасної  душі,  
Хай  далі  в  серці  розквітає  як  квітка  ніжна  навесні
Й  благословенна  буде  доля  і  все  життя  його  мирське  -
Нужденним  вчасна  допомога  полегшила  б  життя  гірке.                              245
Як  час  прийде  іти  у  вічність,  хай  буде  легким  перехід,  
Адже  чесноти,  що  залишить,  лишає  для  людей  усіх,
Синам  майно,  які  можливо,  ще  будуть  кращі  за  отця:
Допомагати  будуть  бідним,  відігрівати  їх  серця.  
Нехай  доброти  йдуть  по  світу,  передаються  з  рук  до  рук,                          250
Щоби  жили  всі  та  раділи  без  відчаю,  жалю  та  мук.  

-Та  мабуть,  доля    -  невблаганна.  Вона  не  слухає  порад.
Й  свої  скрізь  вносить  корективи:  чи  радий  тому,  чи  не  рад.  
І  попри  всі  твої  бажання,  вона  дарує  тобі  шлях
Такий,  який  вона  схотіла,  буває  часто  в  камінцях.                                                  255
Клеот  помер  на  батьківщині  –  несправедлива  та  була.  
Зробила  нищим  та  ізгоєм,  позбавивши  його  майна.  
Людей  багато  нехороших,  багато  заздрісних  очей,  
Які  робили  все  можливе,  щоб  він  позбавився  грошей.  
Його  всі  зрадили  й  прогнали  подалі  з  рідної  землі,                                        260
Хоча  раніше  величали,  тепер  зробились  такі  злі.  
І  замість  килимів  Єфрату,  гучних  бенкетів,  дорогих,  
Що  сяють  золотом  й  агатом,  в  окрузі  підданих  своїх,  
Де  гості  завжди  до  світанку,  смакуючи  смачним  вином,  
Де  частували  всі  наїдки  й  пісні  співали  за  столом,                                                265
Тепер  скитається  по  світу,  іде,  куди  –  не  бачить  сам,  
Обдертий  голий  і  голодний  –  вмре  на  поталу  всім  вовкам.  
То  дикий  плід  в  кущі  знайдеться,  то  десь  листочок  обірве,
 То  як  подачки  від  багатих,  в  сльозах  весь,  гіркий  хліб  візьме.  
Мандрує  він  тепер  по  світу  і  лише  пам'ять  береже,                                          270
Тамує  біль  гіркий  й  образи  і  в  невідомість  далі  йде.
І  від  пустелі,  до  пустелі,  подалі  з  того  вигнання,  
Від  зим  холодних,  спеки  й  зливи,  та  жалюгідного  вбрання,
Шукає  будь-яку  підтримку…  Хоча  й,  старатися  дарма.  
І  лиш  ціпок  –  уся  підтримка,  бо  від  людей  її  нема.                                            275
Та  чує  стогін  лише  вітру,  і  бурі,  й  хвиль  морських  кругом.
Під  грізне  каркання  ворони  він  спить,  присипаний  піском.    
Виття  вовків  щоночі  чує,  боїться  за  своє  життя.  
Із  серця  часом  стогін  хлине  і  понесеться  за  моря.  
У  жебрака  немає  друзів,  крім  темних  і  густих  лісів,                                            280
Крім  сліз  гірких  й  розчарування,  нема  того,  що  сам  хотів.  
Тому  він  молиться  й  благає,  щоб  хтось  йому  ще  допоміг,  
Під  храмом  часто  засинає  під  белькотіння  слів  і  сліз.

-О,  що  ти  кажеш!?    Наче  громом  пронеслось  в  голові  моїй.
Боги  могутні  та  хоробрі,  не  шліть  ви  блискавок  своїх.                                    285
Не  буде  більше  святкування,  ніяких  ігор…  Йдем  за  ним.  
Його  потрібно  відшукати…  Без  нього  палац  мій  –  не  мій.  
Адже  собі  я  не  пробачу,  коли  голодний  він  помре,  
І  щедро  тому  я  заплачу,  хто  першим  десь  його  знайде.  
Це  ж  неможливо  пити  й  їсти,  справляти  в  палаці  бенкет,                        290
Коли  твій  друг  блукає  світом  –  нема  ні  їжі,  ні  монет.  
Можливо,  зараз  проклинає  усіх  й  мене  в  тому  числі,
За  те,  що  я  такий  невдячний,    його  забув    як  і  усі.    
Скажи,  мій  друже,  чи  ти  бачив,  чи  справді  з  ним  ти  говорив?
Ходімо,  стежку  нам  покажеш:  де  саме  ти  його  зустрів?                              295
Адже  про  Ліка  має  знати…  Чому  ж  до  мене  не  прийшов?  
Можливо  на  тім  місці  досі  й  далеко  ще  не  відійшов.  
Ходімо,  йдемо  вже  скоріше…  -  О,  мій  господарю,  це  –  він!  
Не  хочу,  щоб  ти  засмутився,  та  біль  надав  разючих  змін.      
Той  біль  душі  змінив  всі  риси  в  обличчі  і  пригнітив  стан.                    300
Його  два  сина  і  дружина  в  Дельфах,  довірені  богам.  
Він  переслідувався  довго,  бо  стежили  до  Фармапіл.  
Ізгоєм  плутав  він  дорогу,  щоби  знайти  ніхто  не  зміг.  
Адже  і  досі  він  тікає  -  заполонив  всю  душу  страх.
Його  я  дуже  добре  знаю,  а  доля  подає  нам  знак.                                                      305
Бо  нам  вона  обом  з  тобою  випробування  принесла.
Несправедливо,  дуже  прикро,  одні  дороги  нам  дала.  
З  одної  прірви  вибиратись  прийшлося  кожному  в  свій  час,  
Але  я  мушу  признаватись,  бо  в  мене  є  щось  про  запас.
Ось,  ця  печатка!  Подивися…  Я  хочу,  щоби  ти  впізнав.                            310
Як  знак  союзу  за  гостинність  колись  мені  подарував.  
І  спантеличений  почутим,  стояв  цар  Лік  і  аж  закляк.  
Він  глиняну  впізнав  печатку,  проте  не  вірилось  ніяк.  
Колись  послав  він  Клеотису  печатку  як  взаємний  дар,
Як  знак  безсмертної  з  ним  дружби…    Стояв  і  дивувався  цар.          315  

-Це  ти,  Клеотасе,  мій  друже?!  Невже  це  ти  стоїш  в  цю  мить  ?!  
Усе,  що  маю  в  своїм  царстві  –  твоє,  й  тобі  в  багатстві  жить.  
Як  соромно,  що  я  спочатку  у  незнайомцю  не  впізнав  
Того,  кого  вважав  за  батька,  й  кого,  як  бога  величав.  
Ти  був  господарем  для  мене,  таким  й  залишишся  тепер.                              320
Як  добре,  що  ти  знов  знайшовся,  як  добре,  що  ти  не  помер.  
І  хочу  я  тобі  служити,  як  і  раніше  у  твій  час.
Ми  будем  в  дружбі  й  мирі  жити  і  вистачить  добра  для  нас.  

Із  себе  раптом  він  знімає  свій  царський  і  тирський  пурпур,  
Застібку  срібну  розстібає  і  віддає  все  жебраку.                                                            325
Вже  хтось  йому  шукає  одяг,  хтось  ванну  гріти  вже  пішов,  
І  всі  у  захваті  від  того,  що  Клеотиса  цар  знайшов.  
Підходять  гості,  оточили  і  сяє  радість  ув  очах.
Підходить  ближче  і  родина,  бо  від  тепер  в  них  новий  цар.
А  разом  з  ними  і  дитина  собі  тихенько  підійшла.                                                  330
-Тепер  ти  -    і  моя  дитина.  Спасибі!  В  замок  привела.  


 [b]  Оригінал[/b]

LE  MENDIANT

   C'était  quand  le  printemps  a  reverdi  les  prés.
   La  fille  de  Lycus,  vierge  aux  cheveux  dorés,
   Sous  les  monts  Achéens,  non  loin  de  Cérynée,
   .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  ..  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
   .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  ..  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
   Errait  à  l'ombre,  aux  bords  du  faible  et  pur  Crathis,
   Car  les  eaux  du  Crathis,  sous  des  berceaux  de  frêne,                            5
   Entouraient  de  Lycus  le  fertile  domaine.
   .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  Soudain,  à  l'autre  bord,
   Du  fond  d'un  bois  épais,  un  noir  fantôme  sort,
   Tout  pâle,  demi-nu,  la  barbe  hérissée:
   Il  remuait  à  peine  une  lèvre  glacée,                                                          10
   Des  hommes  et  des  dieux  implorait  le  secours,
   Et  dans  la  forêt  sombre  errait  depuis  deux  jours;
   Il  se  traîne,  il  n'attend  qu'une  mort  douloureuse;
   Il  succombe.  L'enfant,  interdite  et  peureuse,
   A  ce  hideux  aspect  sorti  du  fond  des  bois,                                              15
   Veut  fuir;  mais  elle  entend  sa  lamentable  voix.
   Il  tend  les  bras,  il  tombe  à  genoux;  il  lui  crie
   Qu'au  nom  de  tous  les  dieux  il  la  conjure,  il  prie,
   Et  qu'il  n'est  point  à  craindre,  et  qu'une  ardente  faim
   L'aiguillonne  et  le  tue,  et  qu'il  expire  enfin.                                    20

   'Si,  comme  je  le  crois,  belle  dès  ton  enfance,
   C'est  le  dieu  de  ces  eaux  qui  t'a  donné  naissance,
   Nymphe,  souvent  les  voeux  des  malheureux  humains
   Ouvrent  des  immortels  les  bienfaisantes  mains,
   Ou  si  c'est  quelque  front  porteur  d'une  couronne                                  25
   Qui  te  nomme  sa  fille  et  te  destine  au  trône,
   Souviens-toi,  jeune  enfant,  que  le  ciel  quelquefois
   Venge  les  opprimés  sur  la  tête  des  rois.
   Belle  vierge,  sans  doute  enfant  d'une  déesse,
   Crains  de  laisser  périr  l'étranger  en  détresse:                                    30
   L'étranger  qui  supplie  est  envoyé  des  dieux.'

   Elle  reste.  A  le  voir,  elle  enhardit  ses  yeux,
   .    .    .    .    .    .    .    .  et  d'une  voix  encore
   Tremblante:  'Ami,  le  ciel  écoute  qui  l'implore.
   Mais  ce  soir,  quand  la  nuit  descend  sur  l'horizon,                              35
   Passe  le  pont  mobile,  entre  dans  la  maison;
   J'aurai  soin  qu'on  te  laisse  entrer  sans  méfiance.
   Pour  la  douzième  fois  célébrant  ma  naissance,
   Mon  père  doit  donner  une  fête  aujourd'hui.
   Il  m'aime,  il  n'a  que  moi:  viens  t'adresser  à  lui,                              40
   C'est  le  riche  Lycus.  Viens  ce  soir;  il  est  tendre,
   Il  est  humain:  il  pleure  aux  pleurs  qu'il  voit  répandre.'
   Elle  achève  ces  mots,  et,  le  coeur  palpitant,
   S'enfuit;  car  l'étranger  sur  elle,  en  l'écoutant,
   Fixait  de  ses  yeux  creux  l'attention  avide.                                            45
   Elle  rentre,  cherchant  dans  le  palais  splendide
   L'esclave  près  de  qui  toujours  ses  jeunes  ans
   Trouvent  un  doux  accueil  et  des  soins  complaisants.
   Cette  sage  affranchie  avait  nourri  sa  mère;
   Maintenant  sous  des  lois  de  vigilance  austère,                                      50
   Elle  et  son  vieil  époux,  au  devoir  rigoureux,
   Rangent  des  serviteurs  le  cortège  nombreux.
   Elle  la  voit  de  loin  dans  le  fond  du  portique,
   Court,  et,  posant  ses  mains  sur  ce  visage  antique:
   'Indulgente  nourrice,  écoute:  il  faut  de  toi                                          55
   Que  j'obtienne  un  grand  bien.  Ma  mère,  écoute-moi;
   Un  pauvre,  un  étranger,  dans  la  misère  extrême,
   Gémit  sur  l'autre  bord,  mourant,  affamé,  blême...
   Ne  me  décèle  point.  De  mon  père  aujourd'hui
   J'ai  promis  qu'il  pourrait  solliciter  l'appui.                                      60
   Fais  qu'il  entre:  et  surtout,  ô  mère  de  ma  mère!
   Garde  que  nul  mortel  a'insulte  à  sa  misère.
   --Oui,  ma  fille;  chacun  fera  ce  que  tu  veux,
   Dit  l'esclave  en  baisant  son  front  et  ses  cheveux;
   Oui,  qu'à  ton  protégé  ta  fête  soit  ouverte,                                            65
   Ta  mère,  mon  élève  (inestimable  perte!),
   Aimait  à  soulager  les  faibles  abattus;
   Tu  lui  ressembleras  autant  par  tes  vertus
   Que  par  tes  yeux  si  doux  et  tes  grâces  naïves,'
   Mais  cependant  la  nuit  assemble  les  convives:                                        70
   En  habits  somptueux,  d'essences  parfumés,
   Ils  entrent.  Aux  lambris  d'ivoire  et  d'or  formés
   Pend  le  lin  d'Ionie  en  brillantes  courtines;
   Le  toit  s'égaye  et  rit  de  mille  odeurs  divines.
   La  table  au  loin  circule,  et  d'apprêts  savoureux                                  75
   Se  charge.  L'encens  vole  en  longs  flots  vaporeux:
   Sur  leurs  bases  d'argent,  des  formes  animées
   Élèvent  dans  leurs  mains  des  torches  enflammées;
   Les  figures,  l'onyx,  le  cristal,  les  métaux
   En  vases  hérissés  d'hommes  ou  d'animaux,                                                  80
   Partout,  sur  les  buffets,  sur  la  table,  étincellent;
   Plus  d'une  lyre  est  prête;  et  partout  s'amoncellent
   Et  les  rameaux  de  myrte  et  les  bouquets  de  fleurs.
   On  s'étend  sur  les  lits  teints  de  mille  couleurs;
   Près  de  Lycus,  sa  fille,  idole  de  la  fête,                                              85
   Est  admise.  La  rose  a  couronné  sa  tête.
   Mais,  pour  que  la  décence  impose  un  juste  frein,
   Lui-même  est  par  eux  tous  élu  roi  du  festin.
   Et  déjà  vins,  chansons,  joie,  entretiens  sans  nombre,
   Lorsque,  la  double  porte  ouverte,  un  spectre  sombre                            90
   Entre,  cherchant  des  yeux  l'autel  hospitalier.
   La  jeune  enfant  rougit.  Il  court  vers  le  foyer,
   Il  embrasse  l'autel,  s'assied  parmi  la  cendre;
   Et  tous,  l'oeil  étonné,  se  taisent  pour  l'entendre.

   'Lycus,  fils  d'Évémon,  que  les  dieux  et  le  temps                                  95
   N'osent  jamais  troubler  tes  destins  éclatants!
   Ta  pourpre,  tes  trésors,  ton  front  noble  et  tranquille,
   Semblent  d'un  roi  puissant,  l'idole  de  sa  ville.
   A  ton  riche  banquet  un  peuple  convié
   T'honore  comme  un  dieu  de  l'Olympe  envoyé.                                            100
   Regarde  un  étranger  qui  meurt  dans  la  poussière,
   Si  tu  ne  tends  vers  lui  la  main  hospitalière.
   Inconnu,  j'ai  franchi  le  seuil  de  ton  palais:
   Trop  de  pudeur  peut  nuire  à  qui  vit  de  bienfaits.
   Lycus,  par  Jupiter,  par  ta  fille  innocente                                            105
   Qui  m'a  seule  indiqué  ta  porte  bienfaisante!...
   Je  fus  riche  autrefois:  mon  banquet  opulent
   N'a  jamais  repoussé  l'étranger  suppliant.
   Et  pourtant  aujourd'hui  la  faim  est  mon  partage,
   La  faim  qui  flétrit  l'âme  autant  que  le  visage,                                  110
   Par  qui  l'homme  souvent,  importun,  odieux,
   Est  contraint  de  rougir  et  de  baisser  les  yeux!

   --Étranger,  tu  dis  vrai,  le  hasard  téméraire
   Des  bons  ou  des  méchants  fait  le  destin  prospère.
   Mais  sois  mon  hôte.  Ici  l'on  hait  plus  que  l'enfer                            115
   Le  public  ennemi,  le  riche  au  coeur  de  fer,
   Enfant  de  Némésis,  dont  le  dédain  barbare
   Aux  besoins  des  mortels  ferme  son  coeur  avare.
   Je  rends  grâce  à  l'enfant  qui  t'a  conduit  ici.
   Ma  fille,  c'est  bien  fait;  poursuis  toujours  ainsi.                          120
   Respecter  l'indigence  est  un  devoir  suprême.
   Souvent  les  immortels  (et  Jupiter  lui-même)
   Sous  des  haillons  poudreux,  de  seuil  en  seuil  traînés,
   Viennent  tenter  le  coeur  des  humains  fortunés.'
   D'accueil  et  de  faveur  un  murmure  s'élève.                                            125

   Lycus  descend,  accourt,  tend  la  main,  le  relève:
   'Salut,  père  étranger;  et  que  puissent  tes  voeux
   Trouver  le  ciel  propice  à  tout  ce  que  tu  veux!
   Mon  hôte,  lève-toi.  Tu  parais  noble  et  sage;
   Mais  cesse  avec  ta  main  de  cacher  ton  visage.                                      130
   Souvent  marchent  ensemble  indigence  et  vertu,
   Souvent  d'un  vil  manteau  le  sage  revêtu,
   Seul,  vit  avec  les  dieux  et  brave  un  sort  inique.
   Couvert  de  chauds  tissus,  à  l'ombre  du  portique,
   Sur  de  molles  toisons,  en  un  calme  sommeil,                                          135
   Tu  peux  ici,  dans  l'ombre,  attendre  le  soleil.
   Je  te  ferai  revoir  tes  foyers,  ta  patrie,
   Tes  parents,  si  les  dieux  ont  épargné  leur  vie.
   Car  tout  mortel  errant  nourrit  un  long  amour
   D'aller  revoir  le  sol  qui  lui  donna  le  jour.                                        140
   Mon  hôte,  tu  franchis  le  seuil  de  ma  famille
   A  l'heure  qui  jadis  a  vu  naître  ma  fille.
   Salut!  Vois,  l'on  t'apporte  et  la  table  et  le  pain:
   Sieds-toi.  Tu  vas  d'abord  rassasier  ta  faim.
   Puis,  si  nulle  raison  ne  te  force  au  mystère,                                      145
   Tu  nous  diras  ton  nom,  ta  patrie  et  ton  père!'

   Il  retourne  à  sa  place  après  que  l'indigent
   S'est  assis.  Sur  ses  mains,  d'une  aiguière  d'argent,
   Par  une  jeune  esclave  une  eau  pure  est  versée.
   Une  table  de  cèdre,  où  l'éponge  est  passée,                                          150
   S'approche,  et  vient  offrir  à  son  avide  main
   Et  les  fumantes  chairs  sur  le  disque  d'airain,
   Et  l'amphore  vineuse,  et  la  coupe  aux  deux  anses.
   'Mange  et  bois,  dit  Lycus;  oublions  les  souffrances,
   Ami!  leur  lendemain  est,  dit-on,  un  beau  jour.'                                  155

   Bientôt  Lycus  se  lève  et  fait  emplir  sa  coupe,
   Et  veut  que  l'échanson  verse  à  toute  la  troupe:
   'Pour  boire  à  Jupiter,  qui  nous  daigne  envoyer
   L'étranger  devenu  l'hôte  de  mon  foyer.'
   Le  vin  de  main  en  main  va  coulant  à  la  ronde;                                      160
   Lycus  lui-même  emplit  une  coupe  profonde,
   L'envoie  à  l'étranger:  'Salut,  mon  hôte,  bois.
   De  ta  ville  bientôt  tu  reverras  les  toits,
   Fussent-ils  par-delà  les  glaces  du  Caucase.'
   Des  mains  de  l'échanson  l'étranger  prend  le  vase,                              165
   Se  lève  et  sur  eux  tous  il  invoque  les  dieux.
   On  boit;  il  se  rassied.  Et  jusque  sur  ses  yeux
   Ses  noirs  cheveux  toujours  ombrageant  son  visage,
   De  sourire  et  de  plainte  il  mêle  son  langage:


   'Mon  hôte,  maintenant  que  sous  tes  nobles  toits                                  170
   De  l'importun  besoin  j'ai  calmé  les  abois,
   Oserai-je  à  ma  langue  abandonner  les  rênes?
   Je  n'ai  plus  ni  pays,  ni  parents,  ni  domaines.
   Mais  écoute:  le  vin,  par  toi-même  versé,
   M'ouvre  la  bouche.  Ainsi,  puisque  j'ai  commencé,                                175
   Entends  ce  que  peut-être  il  eût  mieux  valu  taire.
   Excuse  enfin  ma  langue,  excuse  ma  prière;
   Car  du  vin,  tu  le  sais,  la  téméraire  ardeur
   Souvent  à  l'excès  même  enhardit  la  pudeur.
   Meurtri  de  durs  cailloux  ou  de  sables  arides,                                      180
   Déchiré  de  buissons  ou  d'insectes  avides,
   D'un  long  jeûne  flétri,  d'un  long  chemin  lassé
   Et  de  plus  d'un  grand  fleuve  en  nageant  traversé,
   Je  parais  énervé,  sans  vigueur,  sans  courage;
   Mais  je  suis  né  robuste  et  n'ai  point  passé  l'âge.                            185
   La  force  et  le  travail,  que  je  n'ai  point  perdus,
   Par  un  peu  de  repos  me  vont  être  rendus.
   Emploie  alors  mes  bras  à  quelques  soins  rustiques.
   Je  puis  dresser  au  char  tes  coursiers  olympiques,
   Ou,  sous  les  feux  du  jour,  courbé  vers  le  sillon,                              190
   Presser  deux  forts  taureaux  du  piquant  aiguillon.
   Je  puis  même,  tournant  la  meule  nourricière,
   Broyer  le  pur  froment  en  farine  légère.
   Je  puis,  la  serpe  en  main,  planter  et  diriger
   Et  le  cep  et  la  treille,  espoir  de  ton  verger.                                    195
   Je  tiendrai  la  faucille  ou  la  faux  recourbée,
   Et  devant  mes  pas  l'herbe  ou  la  moisson  tombée
   Viendra  remplir  ta  grange  en  la  belle  saison;
   Afin  que  nul  mortel  ne  dise  en  ta  maison,
   Me  regardant  d'un  oeil  insultant  et  colère:                                          200
   O  vorace  étranger,  qu'on  nourrit  à  rien  faire!

   --Vénérable  indigent,  va,  nul  mortel  chez  moi
   N'oserait  élever  sa  langue  contre  toi.
   Tu  peux  ici  rester,  même  oisif  et  tranquille,
   Sans  craindre  qu'un  affront  ne  trouble  ton  asile.                              205
   --L'indigent  se  méfie.--Il  n'est  plus  de  danger.
   --L'homme  est  né  pour  souffrir.--Il  est  né  pour  changer.
   --Il  change  d'infortune!--Ami,  reprends  courage:
   Toujours  un  vent  glacé  ne  souffle  point  l'orage.
   Le  ciel  d'un  jour  à  l'autre  est  humide  ou  serein,                              210
   Et  tel  pleure  aujourd'hui  qui  sourira  demain.

   --Mon  hôte,  en  tes  discours  préside  la  sagesse.
   Mais  quoi!  la  confiante  et  paisible  richesse
   Parle  ainsi!...  L'indigent  espère  en  vain  du  sort;
   En  espérant  toujours  il  arrive  à  la  mort.                                              215
   Dévoré  de  besoins,  de  projets,  d'insomnie,
   Il  vieillit  dans  l'opprobre  et  dans  l'ignominie.
   Rebuté  des  humains  durs,  envieux,  ingrats,
   Il  a  recours  aux  dieux  qui  ne  l'entendent  pas.
   Toutefois  ta  richesse  accueille  mes  misères;                                        220
   Et  puisque  ton  coeur  s'ouvre  à  la  voix  des  prières.
   Puisqu'il  sait,  ménageant  le  faible  humilié,
   D'indulgence  et  d'égards  tempérer  la  pitié,
   S'il  est  des  dieux  du  pauvre,  ô  Lycus!  que  ta  vie
   Soit  un  objet  pour  tous  et  d'amour  et  d'envie!                                    225

   --Je  te  le  dis  encore:  espérons,  étranger.
   Que  mon  exemple  au  moins  serve  à  t'encourager
   Des  changements  du  sort  j'ai  fait  l'expérience.
   Toujours  un  même  éclat  n'a  point  à  l'indigence
   Fait  du  riche  Lycus  envier  le  destin.                                                      230
   J'ai  moi-même  été  pauvre  et  j'ai  tendu  la  main.
   Cléotas  de  Larisse,  en  ses  jardins  immenses,
   Offrit  à  mon  travail  de  justes  récompenses.
   "Jeune  ami,  j'ai  trouvé  quelques  vertus  en  toi;
   Va,  sois  heureux,  dit-il,  et  te  souviens  de  moi."                              235
   Oui,  oui,  je  m'en  souviens:  Cléotas  fut  mon  père;
   Tu  vois  le  fruit  des  dons  de  sa  bonté  prospère.
   A  tous  les  malheureux  je  rendrai  désormais
   Ce  que  dans  mon  malheur  je  dus  à  ses  bienfaits.
   Dieux,  l'homme  bienfaisant  est  votre  cher  ouvrage;                            240
   Vous  n'avez  point  ici  d'autre  visible  image;
   Il  porte  votre  empreinte,  il  sortit  de  vos  mains
   Pour  vous  représenter  aux  regards  des  humains.
   Veillez  sur  Cléotas!  Qu'une  fleur  éternelle,
   Fille  d'une  âme  pure,  en  ses  traits  étincelle;                                    245
   Que  nombre  de  bienfaits,  ce  sont  là  ses  amours,
   Fassent  une  couronne  à  chacun  de  ses  jours;
   Et  quand  une  mort  douce  et  d'amis  entourée
   Recevra  sans  douleur  sa  vieillesse  sacrée,
   Qu'il  laisse  avec  ses  biens  ses  vertus  pour  appui                              250
   A  des  fils,  s'il  se  peut,  encor  meilleurs  que  lui.

   --Hôte  des  malheureux,  le  sort  inexorable
   Ne  prend  point  les  avis  de  l'homme  secourable.
   Tous,  par  sa  main  de  fer  en  aveugles  poussés,
   Nous  vivons;  et  tes  voeux  ne  sont  point  exaucés.                                255
   Cléotas  est  perdu;  son  injuste  patrie
   L'a  privé  de  ses  biens;  elle  a  proscrit  sa  vie.
   De  ses  concitoyens  dès  longtemps  envié,
   De  ses  nombreux  amis  en  un  jour  oublié,
   Au  lieu  de  ces  tapis  qu'avait  tissus  l'Euphrate,                                260
   Au  lieu  de  ces  festins  brillants  d'or  et  d'agate
   Où  ses  hôtes,  parmi  les  chants  harmonieux,
   Savouraient  jusqu'au  jour  les  vins  délicieux,
   Seul  maintenant,  sa  faim,  visitant  les  feuillages,
   Dépouille  les  buissons  de  quelques  fruits  sauvages;                          265
   Ou,  chez  le  riche  altier  apportant  ses  douleurs,
   Il  mange  un  pain  amer  tout  trempé  de  ses  pleurs.
   Errant  et  fugitif,  de  ses  beaux  jours  de  gloire
   Gardant,  pour  son  malheur,  la  pénible  mémoire,
   Sous  les  feux  du  midi,  sous  le  froid  des  hivers,                                270
   Seul,  d'exil  en  exil,  de  déserts  en  déserts,
   Pauvre  et  semblable  à  moi,  languissant  et  débile,
   Sans  appui  qu'un  bâton,  sans  foyer,  sans  asile,
   Revêtu  de  ramée  ou  de  quelques  lambeaux,
   Et  sans  que  nul  mortel  attendri  sur  ses  maux                                        275
   D'un  souhait  de  bonheur  le  flatte  et  l'encourage;
   Les  torrents  et  la  mer,  l'aquilon  et  l'orage,
   Les  corbeaux,  et  des  loups  les  tristes  hurlements
   Répondant  seuls  la  nuit  à  ses  gémissements;
   N'ayant  d'autres  amis  que  les  bois  solitaires,                                    280
   D'autres  consolateurs  que  ses  larmes  amères,
   Il  se  traîne;  et  souvent  sur  la  pierre  il  s'endort
   A  la  porte  d'un  temple,  en  invoquant  la  mort.

   --Que  m'as-tu  dit?  La  foudre  a  tombé  sur  ma  tête.
   Dieux!  ah!  grands  dieux!  partons.  Plus  de  jeux,  plus  de  fête!      285
   Partons.  Il  faut  vers  lui  trouver  des  chemins  sûrs;
   Partons.  Jamais  sans  lui  je  ne  revois  ces  murs.
   Ah!  dieux!  quand  dans  le  vin,  les  festins,  l'abondance,
   Enivré  des  vapeurs  d'une  folle  opulence,
   Celui  qui  lui  doit  tout  chante,  et  s'oublie,  et  rit,                        290
   Lui  peut-être  il  expire,  affamé,  nu,  proscrit,
   Maudissant,  comme  ingrat,  son  vieil  ami  qui  l'aime.
   Parle:  était-ce  bien  lui?  le  connais-tu  toi-même?
   En  quels  lieux  était-il?  où  portait-il  ses  pas?
   Il  sait  où  vit  Lycus,  pourquoi  ne  vient-il  pas?                                  295
   Parle:  était-ce  bien  lui?  parle,  parle,  te  dis-je;
   Où  l'as-tu  vu?--Mon  hôte,  à  regret  je  t'afflige.
   C'était  lui,  je  l'ai  vu  ........................
   .........................Les  douleurs  de  son  âme
   Avaient  changé  ses  traits.  Ses  deux  fils  et  sa  femme                        300
   A  Delphes,  confiés  au  ministre  du  dieu,
   Vivaient  de  quelques  dons  offerts  dans  le  saint  lieu.
   Par  des  sentiers  secrets  fuyant  l'aspect  des  villes,
   On  les  avait  suivis  jusques  aux  Thermopyles.
   Il  en  gardait  encore  un  douloureux  effroi.                                            305
   Je  le  connais;  je  fus  son  ami  comme  toi.
   D'un  même  sort  jaloux  une  même  injustice
   Nous  a  tous  deux  plongés  au  même  précipice.
   Il  me  donna  jadis  (ce  bien  seul  m'est  resté)
   Sa  marque  d'alliance  et  d'hospitalité.                                                    310
   Vois  si  tu  la  connais.'  De  surprise  immobile,
   Lycus  a  reconnu  son  propre  sceau  d'argile;
   Ce  sceau,  don  mutuel  d'immortelle  amitié,
   Jadis  à  Cléotas  par  lui-même  envoyé.
   Il  ouvre  un  oeil  avide,  et  longtemps  envisage                                      315
   L'étranger.  Puis  enfin  sa  voix  trouve  un  passage.

   'Est-ce  toi,  Cléotas?  toi  qu'ainsi  je  revoi?
   Tout  ici  t'appartient.  O  mon  père!  est-ce  toi?
   Je  rougis  que  mes  yeux  aient  pu  te  méconnaître.
   Cléotas!  ô  mon  père!  ô  toi  qui  fus  mon  maître,                                    320
   Viens;  je  n'ai  fait  ici  que  garder  ton  trésor,
   Et  ton  ancien  Lycus  veut  te  servir  encor;
   J'ai  honte  à  ma  fortune  en  regardant  la  tienne.'

   Et,  dépouillant  soudain  la  pourpre  tyrienne
   Que  tient  sur  son  épaule  une  agrafe  d'argent,                                      325
   Il  l'attache  lui-même  à  l'auguste  indigent.
   Les  convives  levés  l'entourent;  l'allégresse
   Rayonne  en  tous  les  yeux.  La  famille  s'empresse;
   On  cherche  des  habits,  on  réchauffe  le  bain.
   La  jeune  enfant  approche;  il  rit,  lui  tend  la  main:                          330
   'Car  c'est  toi,  lui  dit-il,  c'est  toi  qui,  la  première,
   Ma  fille,  m'as  ouvert  la  porte  hospitalière.'

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2025

Межа

Як  вторгнення  повномаштабне  
У  двадцять  другім  почалось,  
В  тероборону  дуже  вправно
Ішли  всі  люди…  Чи  здалось  ?!  
Та  ні.  Спішили  захищати,  
Бо  Україна  у  вогні,  -
Потрібно  відсіч  гідну  дати
Й  перемогти  у  цій  війні.  
Надворі  зараз  –  двадцять  п’ятий.
І  лиш  біжать  від  ТЦК…
Мелькають  лише  вправно  п’яти…
Така  реальність  в  нас  гірка.
Де  та  межа:  на  ДО  і  ПІСЛЯ  ?..
Коли  її  ми  перейшли?    
Мабуть,  ще  спить  свідомість  пізня  
Чи  у  собі  десь  страх  знайшли?!  
Де  та  межа?  Що  сталось,  люди?  
Хто  в  цьому  винен  у  цей  час?  
Десь  йде  війна…  І  горе  всюди…
Аби  лиш  не  торкалось  нас.  
У  нас  багато  є  байдужих,  
Які  сидять  десь  в  стороні
І  через  це  ми  довго  дуже  
Ще  будем  битись  в  цій  війні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2025

Поговори зі мною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZPsEN8uQIi8[/youtube]


Поговори  зі  мною,  милий,
Про  що  завгодно  говори:
Про  сніг  чи  дощ,  чи  літні  зливи,
Про  сонце  ясне  ізгори.

Ти  розкажи  мені  про  зорі,
Про  темну  нічку,  білий  день,
Про  дні  яскраві  чи  суворі,  
Про  ясне  сонце  й  чорну  тінь.  

Відкрий  душі  ти  навстіж  двері
І  промінь  сонячний  впусти,
Щоб  тіні  чорні  і  химерні
Зуміли  звідти  утекти.

Поговори  зі  мною,  друже,
Всі  таємниці  розкажи.
За  тебе  я  хвилююсь  дуже...
Мою  довіру  бережи.

Поговори  зі  мною,  любий,
Довір  тривоги  й  почуття.
Тобі  підтримкою  я  буду:
Не  на  роки  –  на  все  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025

Літо багате дощами

Це  літо  -  багате  дощами
Й  на  щедрі,  рясні  врожаї,
Садочки  налились  плодами
Й  меди  в  стільниках  є  свої.

Дозріла  у  полі  пшениця
І  скоро  почнуться  жнива.
Квітками  весь  берег  іскриться
І  тягнеться  вгору  трава.  

І  вже  метушливо  лелеки
Навчають  своїх  лелечат
Літати  високо  й  далеко
З  кубла  на  стовпі,  що  між  хат.  

Попереду  довга  дорога
У  сірій  осінній  імлі.
І  їм  не  сховати  тривоги  –
Донизу  несуться  жалі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025

Дивись, моя мамо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jQRr1h5RyIw[/youtube]



-  Дивися  матусю,  вже  сонце  сідає
Та  вечір  приходить  до  нас  на  поріг.
І  кожна  пташина  додому  вертає,
Було  хоч  у  неї  й  багато  доріг.  
І  кожна  пташина  додому  вертає,
Було  хоч  у  неї  й  багато  доріг.  

-  Знай  доню,  що  рідна,  батьківська  домівка,
Дасть  сили  й  підніме,  коли  упадеш.
І  матінка  рідна,  немов  та  лебідка,
Назавжди  з  тобою,  допоки  живеш.  
І  матінка  рідна,  немов  та  лебідка,
Назавжди  з  тобою,  допоки  живеш.

-  Невже  ти,  матусю,  коли  я  спіткнуся,
Мені  помилки  всі  пробачиш  в  житті?
Невже,  приголубиш,  коли  пригорнуся,
Й  почую  слова  я  і  теплі,  й  прості?
Невже,  приголубиш,  коли  пригорнуся,
Й  почую  слова  я  і  теплі,  й  прості?
]    
Як  можу  я  сердитись,  доню,  на  тебе?
Для  мене  ти  –  сонечко,  ясна  зоря.
Затулю  собою,  як  буде  потреба,  
Нехай  негаразди  пливуть  за  моря.  
Затулю  собою,  як  буде  потреба,  
Нехай  негаразди  пливуть  за  моря.

Рідненька  для  мене  ти,  доню,  дитина,
Лишишся  найкращою  ти  назавжди,  
Бо  наша  сім'я,  то  -  щаслива  родина.
Повинні  її  ми  завжди  берегти.
Бо  наша  сім'я,  то  -  щаслива  родина.
Повинні  її  ми  завжди  берегти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025

Ведуть бійця

Ведуть  бійця,  вже  вкотре,  на  тортури…
Нема  кінця  знущань  від  москалів.
Диявол  їх  ординської  натури
Вбивати  й  нищити  усіх  велів.  

Ведуть  бійця…  Штовхають  автоматом...
І  бітою  все  луплять  по  ногах.
І  кожен  крок  із  нецензурним  матом
Вистукує  набатом  у  вухах.  

Синці  і  гематоми,  кров  із  рани…
Побої  так  даються  всі  взнаки.  
Чи  день,  чи  ніч,  чи  вечір,  а  чи  ранок…
Ребро  болить,  й  не  підніме  руки.  

Ведуть  бійця…  Можливо,  це  –  востаннє,  
Коли  він  бачить  день  і  білий  світ,
Й  сьогодні  подих  зробить  вже  останній…
Не  хочеться  вмирати  в  двадцять  літ.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2025

Молодятам (Діма і Катя Базилівські)

На  весільний  рушник  стали:  Діма  і  Катруся,  
І  сьогодні  в  них  весілля,  в  шлюбі  поберуться.

Побажаєм  молодятам  перш  за  все,  здоров’я,  
Побажаєм  ми  вам,  рідні,  щастя  і  любові,  

Лебединого  кохання,  вірності,  підтримки  
І  взаєморозуміння  чоловіка  й  жінки.

Між  собою  щоб  жили  ви,  немов,  у  казці,  
А  відносини  текли  в  ніжності  та  ласці.    

Злагоди  вам  у  родину,  світла  ув  оселю,
Щоби  завжди  були  щирі,  радісні,  веселі,

Щоб  добро  пливло  рікою  вам  у  вашу  хату,    
Щоб  на  сміх  дитячий  в  домі  були  ви  багаті,  

Щоби  дітки  народились:  хлопчики  й  дівчатка,  
Рушником  щоб  шлях  стелився  рівнесенько,  гладко,
 
Щоби  вогнище  сімейне  бурі  не  тушили,  
Щоби  в  затишку  й  смиренні  все  життя  прожили.  

Щоб  кисільні  бережечки  і  молочні  ріки
Були  завжди  повноводні  вам  упродовж  віку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2025

ПЕРЕЛАЗ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ie8kKdgsc8I[/youtube]




Хлопець  дівчину  зустрів
Біля  перелазу
І  забути  не  зумів
Ще  її́  ні  разу:
Світлі  очі  голубі,
Кучеряві  коси.
Втратив  спокій  він  тоді
Та  кохає  досі.  

Приспів:
Перелаз,  мій  перелаз
І  вербове  гілля,
Тож  запрошуємо  вас  
До  нас  на  весілля.  
Перелаз  мій,  перелаз,
Квіти  та  листочки.  
Є  вже  донечка  у  нас,  
А  у  вас  -  синочок.  

Грає  музика  гучна:
Скрипка  та  цимбали.  
Разом  пара  чарівна  
У  святковій  залі.  
Перший  танець  молодих
Тільки  розпочався,
В  коло  з  друзів  та  близьких
Рід  увесь  зібрався.  

Приспів:
Перелаз,  мій  перелаз
І  вербове  гілля,  
Тож  запрошуємо  вас  
До  нас  на  весілля.  
Перелаз  мій,  перелаз,
Квіти  та  листочки.  
Є  вже  донечка  у  нас,  
А  у  вас  -  синочок.  

Ллється  в  келихи  вино,  
З  медом  ще  горілка
І  лунають  за  столом
Тости,  жарти  й  «Гірко!».
Місяць  з  неба  опустивсь
На  вербове  гілля.  
З  перелазу  шлях  один  –
До  нас  на  весілля.  

Приспів:
Перелаз,  мій  перелаз
І  вербове  гілля,  
Тож  запрошуємо  вас  
До  нас  на  весілля.  
Перелаз  мій,  перелаз,
Квіти  та  листочки.  
Є  вже  донечка  у  нас,  
А  у  вас  -  синочок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044241
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025

Навік лишився на війні (Ярослав Володимирович Строй)

[i]Ярослав  Володимирович  Строй
(17.11.1976  р.  –  10.09.2022  р.)
 Народився  у  с.  Кропивна  Хмільницького  р-ну  Винницької  обл.
Гранатометник  стрілецького  відділення  стрілецького  взводу  в  складі  59-ї  окремої  мотопіхотної  бригади.
Поліг  у  бою  10  вересня  2022  року  при  виконанні  бойового  завдання  між  населеними  пунктами  Тернові  Поди  та  Любомирівка  Миколаївської  області.
Місце  поховання:  с.  Садове  Літинської  ТГ  Вінницького  р-ну.[/i]


Село  Кропивна  на  Поділлі…
Хатина...  Матінка  –  одна…  
На  вишні  опустилось  гілля,
Спадає  листя  до  вікна.  

Осінній  смуток  навіває,  
А  туга  в  хаті  аж  кричить…
Синочка  рідного  немає  –
Портрет  лиш  на  столі  стоїть.  

Не  вірить,  що  нема  синочка:
Десь  загубився  на  війні.
А  чи  почує  голосочок,  
Чи  промайне  тінь  у  вікні?

Нема…  Не  прийде  на  світанні  
І  тихо  в  хату  не  зайде,  
Розмов  не  буде  й  привітання
І  не  побачить  вже  ніде.  

І  серце  мами  ниє  болем,
Не  хоче  вірити  ніяк…
Ось  дим  розвіється  над  полем,  
Війна  затихне  у  боях

І  повернеться  син  додому.
Хоча  б  легеньким  вітерцем,  
Обніме.  В  дотику  такому
Притишить  біль  матусі  й  щем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025

Повертається додому (Сергій Базилевський)

 Сергій  Олександрович    Базилевський
(1980  р.н.  -    04.07.2025  р.)  


У  те  село,  звідкіль  коріння  роду,  
Він  на  щиті  вертається  додому,
Де  у  могилах  батько  вже  і  мати,  
Де  він  устиг  і  брата  поховати,  
Де  місце  хати  зріє  споришами,
Де  досі  стежка  між  двома  дворами….
Жили  в  подвір’ях  тих  його  бабусі:
І  тата,  й  мами  –  рідні  дві  матусі.
Він  приїздив  в  старесеньку  хатину  
Давно  із  мамою,  коли  ще  був  дитина.
Допоки  мама  поралась  в  городі,  
Він  засинав  під  казку  баби  Голі.  
А  ні,  то  грався  з  дітьми  на  дорозі
Аж  поки  вечір,  всівшись  на  порозі,
Загонив  в  хату  і  дорослих  й  діток…  
Тож  йде  у  спомин  все  дитинство  звідти…  
Тепер  в  село  вертається  двохсотим…
О,  скільки  це  триватиме  й  допоки?!  
Набатом  з  неба  прилетіла  звістка    -
У  горі  син  Андрій,  родина  й  жінка.    
І  навзрид  тиша  враз  заголосила…
О  де,  скажіть,  їм  всім  узяти  сили,  
Щоб  горе  це  вони  змогли  сприйняти?..
Двохсотим  він  вертається  до  хати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025

Тернова хустина

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OIXRmgYuY5w[/youtube]

Пов'язує  донька  квітчасту  хустину,
Що  так  пасувала  колись  і  мені,  
А  личко  біленьке  її  в  цю  хвилину,  
Так  схоже  на  вишню  в  саду  навесні.  

Приспів:
Хустина,  хустина,  хустина  тернова,  
Що  матінка  доні  спішить  передати.
В  ній  нації  код  –  у  квітках  кольорових,  
Та  в  слові  святім,  українському  –  мати.  
 Хустина,  хустина,  хустина  тернова,  
Що  матінка  доні  спішить  передати.
В  ній  нації  код  –  у  квітках  кольорових,  
Та  в  слові  святім,  українському  –  мати.    

На  яблуню  схоже  в  зеленім  садочку,  
Як  спів  соловейка  зліта  вдалечінь,  
А  сонце  відблискує  в  кожнім  листочку
Ту  просинь  безмежну  і  ту  голубінь.  

Приспів:
Хустина,  хустина,  хустина  тернова,  
Що  матінка  доні  спішить  передати.
В  ній  нації  код  –  у  квітках  кольорових,  
Та  в  слові  святім,  українському  –  мати.    
Хустина,  хустина,  хустина  тернова,  
Що  матінка  доні  спішить  передати.
В  ній  нації  код  –  у  квітках  кольорових,  
Та  в  слові  святім,  українському  –  мати.    

Ще  схоже  на  мальви  червоні  за  тином,
На  маки  й  волошки  у  хлібних  полях,  
Адже  увібрала  у  себе  хустина
І  душу  вкраїнську,  й  любов  у  серцях.

Приспів:
Хустина,  хустина,  хустина  тернова,  
Що  матінка  доні  спішить  передати.
В  ній  нації  код  –  у  квітках  кольорових,  
Та  в  слові  святім,  українському  –  мати.  
Хустина,  хустина,  хустина  тернова,  
Що  матінка  доні  спішить  передати.
В  ній  нації  код  –  у  квітках  кольорових,  
Та  в  слові  святім,  українському  –  мати.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043294
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025

Випускники

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xSCRFirq4Ng[/youtube]

Ось  закінчилися  уроки,  
Останній  дзвоник  пролунав  
Й  робити  самостійно  кроки
В  життєвий  шлях  вже  час  настав.  

Приспів:
В  щасливу  путь,  в  щасливу  путь,  
В  щасливу  путь,  випускники.  
Вперед  упевнено  ідуть,  
Несуться  вдаль  усі  стежки.  
В  щасливу  путь,  в  щасливу  путь,  
В  щасливу  путь,  випускники.  
Вперед  упевнено  ідуть,  
Несуться  вдаль  усі  стежки.    


Хай  будуть  міцні  ваші  крила,  
Щоб  досягли  значних  висот,  
Хай  розкриваються  вітрила
Й  несуться  вдаль  за  горизонт.  

Приспів:
В  щасливу  путь,  в  щасливу  путь,  
В  щасливу  путь,  випускники.  
Вперед  упевнено  ідуть,  
Несуться  вдаль  усі  стежки.  
В  щасливу  путь,  в  щасливу  путь,  
В  щасливу  путь,  випускники.  
Вперед  упевнено  ідуть,  
Несуться  вдаль  усі  стежки.    

Хай  відкриваються  всі  двері
І  всі  можливості  в  житті,
Нехай  всі  сходинки  кар’єри
Даються  легко  в  майбутті.  

Приспів:
В  щасливу  путь,  в  щасливу  путь,  
В  щасливу  путь,  випускники.  
Вперед  упевнено  ідуть,  
Несуться  вдаль  усі  стежки.  
В  щасливу  путь,  в  щасливу  путь,  
В  щасливу  путь,  випускники.  
Вперед  упевнено  ідуть,  
Несуться  вдаль  усі  стежки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042852
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025

Немає Павла

[i]Пам'яті  Павла  Ткаченка  від  дружини  Ніни  [/i]


Спинилося  все  у  життєвому  вирі,  
Немає  буденної  вже  метушні…
У  чорній  хустині  і  страшному  горі,  
Лиш  тугу  й  журбу  залишив  ти  мені.  

Мій  лебеде  вірний,  мій  соколе  ясний,  
Небесна  сховала  тебе  синявА,  
А  тут  на  землі  застеляє  так  рясно
Стежину  мою  пожовтіла  трава.  

Не  радує  серце  теплесеньке  літо,  
В  нім  кригу  не  топить  розквітла  весна,
Душа  починає  ридати  й  боліти
Щоденно  від  того,  -  тебе  вже  нема.

Немає,  не  прийдеш,  вже  більш  не  почую
Твій  голос  чарівний  і  радісний  сміх,  
У  далі  небесні  думками  крокую,  
Де  в  хмарах  згубився  життєвий  твій  слід.

Так  хочу  побачити  образ  твій  знову,  
Хоча  б  на  хвилинку  відчути  тепло,  
Від  слів  твоїх  ніжних  у  тихій  розмові…
Щоб  поряд  ти  був,  як  раніше  було…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025

Незламність

Незламність  

[i]Повернення  з  полону  Владислава  Кондратюка  
[/i]
Ця  сивина  у  двадцять  дев’ять  років
Й  глибокий  погляд  у  очах…
Згубився  у  полоні  час  і  спокій,  
Та  не  вселився  в  душу  страх.

Тебе  тортури  орків  не  зламали  
Ані  погрози  клятих  ворогів,
Молитви  мами  сили  додавали
Й  крізь  пекло  ти  пройти  зумів.

Ти  випромінюєш  стійку  відвагу,
Незламність  й  мужність  в  боротьбі,  
І  заслуговуєш    від  всіх  поваги.
 Тож  доземний  уклін  Тобі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025

Спасибі за пам'ять

 Через  10  років  нагорода  знайшла  Героя  

Спасибі  за  пам'ять,  за  шану.  
Адже  головне  для  батьків:
Коли  пам’ятають  дитину
Й  про  те,  як  він  бив  ворогів.

За  край  свій,  людей,  за  родину,
У  землю  сиру  він  поліг.
За  вільну  свою  Україну
Двохсотим  вернувся  з  доріг.  

Його  замінили  вже  інші,
І  далі  боронять  свій  край.  
Не  бачимо  спокою  й  тиші,  
Снаряди  лише  підганяй.  

А  ворог  все  преться  і  преться,  
Лавиною  суне  до  нас,
І  де  ж  те  їх  плем’я  береться,
Й  розплати  чи  прийде  той  час?  

Та  наші  бійці  не  здаються:
Відважність  і  мужність  в  очах.
Адже  всі  героями  звуться,  
Зітруть  ворогів  в  пух  і  прах.    

Зійде  українська  ще  Правда
І  сонце  засяє  вгорі.
Побачим  ще  Волю  й  Свободу
В  єдиній  Вкраїні  моїй.  

Спасибі  вам,  друзі,  за  пам'ять,  
Адже  ми  всі  разом  –  сім’я!
Україна  для  нас  –  Ненька  й  Мати!
Ми  –  діти  її:  ти  і  я!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025

Привітання Валентині Козачук

Сьогодні  всі  квіти  найкращі  для  Тебе,  
Хай  сонечко  ясне  всміхнеться  із  неба,  
Нехай  обігріє  й  обніме  теплом,  
Зайде  у  будинок  і  щастям,  й  добром.  
Під  ноги  хай  стелиться  м’яка  дорога,  
Нехай  обминає  неспокій  й  тривоги.  
Хай  пишеться  проза,  складаються  вірші,  
А  нові  картини  виходять  частіше.  
Натхнення,  наснаги  і  плідної  праці,  
Хай  успіх  чекає  на  кожному  кроці.
Так  будь  же  успішна  і  завжди  весела,  
Хай  здійсниться  все,  що  в  житті  Ти  хотіла.  
Хай  злагода  завжди  панує  удома,
Підтримки  багато,  не  знала  щоб  втоми,
Й  завжди  відчувала  турботу  й  повагу,  
Хай  Бог  вберігає  життєву  дорогу.  
   
З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,  ВАЛЮШО!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025

Скоринка хліба

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ku4AnXTXPns[/youtube]

Нам  хлібну  скоринку  від  зайця
У  хату  приносив  дідусь:
Онукам  черствого  окрайця...
Згадалося  зараз,  чомусь.
Онукам  черствого  окрайця...
Згадалося  зараз,  чомусь.

Старенький  та  ще  на  роботі.    
Він  скирту  зимою  стеріг.
А  вдома,  у  повній  злидоті,  
Той  вечір  сідав  на  поріг.
А  вдома,  у  повній  злидоті,  
Той  вечір  сідав  на  поріг.  

Вогонь  запаливши  дровАми,
Поставивши  борщ  у  печі,  
З  онуками  бабця  -  малими,
Дрімала  до  ранку  вночі.
З  онуками  бабця  -  малими,
Дрімала  до  ранку  вночі.  

Дід  вранці  заходив  у  хату,  
Пакунок  з  кожуха  виймав.
Скоринки  було  небагато  
Та  нею  дітей  пригощав.
Скоринки  було  небагато  
Та  нею  дітей  пригощав.

Ой  як  же  тоді  смакувала  
З  морозу  скоринка  оця!  -
І  радість  по  хаті  витала,  
І  вдячності  зайцю  слівця.
І  радість  по  хаті  витала,  
І  вдячності  зайцю  слівця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025

Світає

Світає…
І  ніч  догоряє.
В  маленькій  хатині
сім’я  спочиває.  
Втомились…
У  полі  трудились.
Під  сонцем  спекотним
вони  наморились.
Щоночі,
стуливши  лиш  очі,
іде  від  них  втома
із  снів  їх  пророчих.
Так  тихо…
І  хвіртка  не  рипне,  
боїться,  що  скрипом  
розбудить  ще  лихо.
Вставати
почне  перш  всіх  мати,  
в  печі  розпаливши,  
день  впустить  до  хати.
Світанок…
Ще  мить  і  на  ґанок
зайде  повноправно
новий  день  і  ранок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025

Випуск 4-го класу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sb7L67iWGVM[/youtube]


Останній  дзвоник  зазиває
Гостей  в  ранковий  час,  
Адже  зі  школи  проводжає
В  цей  день  четвертий  клас.  

Приспів:
Маленьку  рідну,  нашу  школу
Згадаємо  не  раз,
Та  учнями  уже  ніколи  
Не  прийдемо  у  клас,  
Де  перша  вчителька,  як  мати,
Запросить  нас  до  парт,
Щоб  цифри  з  нами  рахувати,
Читати  щоб  буквар.  

Сьогодні  з  рідного  порогу
Птахи  злітають  ввись.
Життєві  щоб  шляхи-дороги
Вперед  лиш  понеслись.

Приспів:
Маленьку  рідну,  нашу  школу
Згадаємо  не  раз,
Та  учнями  уже  ніколи  
Не  прийдемо  у  клас,  
Де  перша  вчителька,  як  мати
Запросить  нас  до  парт,
Щоб  цифри  з  нами  рахувати,
Читати  щоб  буквар.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2025

Перед грозою

Засріблилось  ранковими  росами
У  зеленій  та  пишній  траві.
Над  долинами,  вкритих  покосами,  
Вдаль  несуться  хмарки  дощові.  
Вітерець  їх  підгонить,  підштовхує
І  збирає  докупи  в  одну,  
Мов  ту  чашу  водою  наповнює,  
Бо  земля  зачекалась  дощу.  
Десь  за  лісом  гримить  і  скрізь  котиться
Гуркотливе  волання  грози,
А  в  долині  в  покосах  розноситься
Недосушена  крапля  сльози.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2025

Випуск Мілани

Випуск  4-ого  класу  Андріяшівської  початкової  школи  



Вже  дощами  весняними  вмитий
Перецвів  на  алеях  бузок,  
Й  на  шкільному  подвір’ї  під  липами,  
Випускний  залунав  ось  дзвінок.  

Так  приємно  сьогодні  і  радісно,  
І  щемливо  в  душі  водночас,  
Бо  з  шкільної  сім’ї,  де  так  гамірно,  
Йде  із  школи  четвертий  наш  клас.  

Зазиває  дзвінок  мам  і  татків,  
І  бабусь  в  школу,  і  дідусів.  
Бо  у  день  цей,  повинні  всі  знати,  
Ми  вітаємо  випускників.  

Побажаєм  вам,  дітки,  удачі,  
І  багато  ще  сонячних  днів,  
 Щоб  неспокій  і  біди,  дитячих
Не  торкались  ні  рук,  а  ні  снів.  

Щоб  все  небо  було  в  білих  хмарках  
І  веселка  в  ясних  кольорах,  
Щоб  сигнали  тривоги  з-за  парти
Не  гонили  нікого  в  підвал.    

Побажаєм  щасливої  долі,  
І  досягнень  нових,  і  висот.  
Щоб  навчалися  гарно  у  школі,  
І  не  мали  ви  зайвих  турбот.    

Хай  дитинство  іде  й  процвітає
У  спокійний  і  мирний  лиш  час,  
А  Бог  стежку  таку  вам  вділяє,  
Щоб  всі  ми  лиш  раділи  за  вас.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025

З поверненням, Владиславе! (Владислав Миколайович Кондратюк)

Вітаєм  тебе,  наш  синочку!  
Вітаєм  на  рідній  землі!  
Твій  знов  зазвучить  голосочок  
У  нашім  маленькім  селі.  

Зустрінуть  заплакані  вишні,
Промоклі  холодним  дощем,  
А  зорі  вечірньої  тиші
Вгамують  душевний  біль  й  щем.  

Тебе  зачекалась  родина,
А  в  мами  в  косАх  –  сивина,  
Адже  найрідніша  дитина  
В  полоні  так  довго  була.  

Гнітила  ота  невідомість
Та  й  серце  від  болю  пекло,  
І  в  темінь  туманну,  натомість,  
У  просторі  часу  несло.  

Тепер  повернувся  з  полону…  
У  руки  дали  телефон,  
Який  затремтів  у  долонях…
 В  нім  голос  матусі…-  Алло!  

-Живий  я,  матусю!  Я-  вдома!  
 Чекай,  я  вже  скоро  прийду.  
І  сльози  змішалися  з  словом,
І  краплі  утіхи  й  жалю.    
 
Зітхнула  з  полегшенням  мама,  
З  очей  покотилась  сльоза.  
-Нарешті,  синочку,  ти  з  нами…
Тебе  дочекатись  змогла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025

Тримайся, матусю

(мамам,  діти  яких  на  війні)  

Тримайся,  матусю…  Ти  –  сильна!  Ти  зможеш…  
Усе  ти  здолаєш,  усе  переможеш.
Гартований  дух  твій  бідою  й  війною,  
Готова  закрити  дітей  ти  собою.  

Готова  на  крилах  в  край  світу  летіти,  
За  діток  в  молитві  щоденно  просити,
Хай  Бог  вбереже  всіх:  і  доньку,  і  сина,  
Хай  буде  єдина  завжди  Україна!

Тримайся,  матусю!  Ти  –  сильна!  Ти  –  Мати!
Бо  хто,  як  не  ти  зможе  шлях  цей  здолати.  
Ти  вірити  мусиш,  ти  мусиш  чекати,
Ти  будеш  живими  дітей  зустрічати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025

Тривоги

[i]П’ятистопний  анапест  із  цезурою
[/i]




Ці  тривоги  мої,  що  постійно  так  серце  бентежать,  
Йдуть  у  думи  сумні  та  приходять  до  мене  не  вперше,  
Розлетівшись  навкруг,  наповняють  і  простір,  і  хату.
Я  тепер  не  засну,  бо  думок  тих  до  ранку  багато.      
Уночі  заметіль  і  лягає  на  землю  пороша,              
А  у  дім  звідусіль  йдуть  тривоги  сумні  й  нехороші,
Бо  триває  війна  та  ще  обстріли  сильні  щоденні,  
І  не  кожен  із  нас  у  ній  виживе  й  буде  спасенним.
Доведеться  не  всім  святкувати  війни  перемогу,
Проте  змушені  ми  аж  до  неї  пройти  цю  дорогу.




30.11.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2025

Вижити

Всі  мертві  лежать  побратими,  
Машина  згоріла  димить,  
Один  він,  вцілілий  між  ними,
Поранений  збоку  лежить.  

Піднятися  важко,  не  може,  
Подати  сингал?  Як  і  чим?..
Лиш  янгол  в  цей  час  допоможе,  
Щоб  він  залишився  живим.  

Ця  рана  не  зовсім  глибока,  
Та  тільки  не  чує  він  ніг.
І  пляма  червона  вже  збоку,  
Бо  крапає  кров  в  білий  сніг.  

Рукою  затиснув  те  місце  –    
Пронизує  болем  живіт,  
А  зверху  чи  кущ,  чи  деревце,
І  грона  звисають  із  віт.  

Це  грона  червоні  калини,  
Що  теж  опадають  на  сніг...  
Й  думки  понеслись  до  родини,  
Де  рідний  до  болю  поріг.  

Бійця  там  додому  чекають
І  моляться  Богу  щодня.  
Померти  –  він  права  не  має,  
Бо  як  же  без  нього  рідня?!

Малесенька  донька  й  синочок  
Збирається  в  перший  клас  йти.
Відгомоном  їх  голосочки
Він  чує  й  не  зможе  піти.    

Та  й  янгол  його  закликає:
«Терпи  і  не  смій  помирати!
Це  місце  бійці  відшукали,  
Вже  їдуть  тебе  забирати».  

15.12.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025

Подяка школі ( Губецька Лідія)

Тут  над  ставочком  на  узвишші  
Будівля  школи  височить.  
Шкільний  дзвінок  прониже  тишу,
Позве  дітей  уроки  вчить.  

Поволі  гамір  затихає,  
Коли  заходить  вчитель  в  клас,  
І  радо  учні  всі  вітають  
Та  посміхаються  щораз.  

В  широкі  вікна  заглядає
Тепленьке  сонце  з  висоти.  
В  подвір’ї  клумби  розквітають
Й  ялинки  тягнуться  рости.  

О  школо  рідна  і  прекрасна!
Ти  –серце  нашого  села!  
Ще  молодою  доля  вчасно  
Мене  до  тебе  привела.  
 
Як  з  чоловіком  ми  побрались
То  жить  приїхали  в  село.
Йшла  працювати,  вже  так  сталось,
Бібліотекарем  давно.    

За  стільки  років,  школо  рідна,  
Мені  ти  вже  як  другий  дім.  
Ти  вивчила  і  дочку  й  сина,  
І  тут  навчався  й  другий  син.  

Отут  моя  щкільна  родина!
Чудовий  наш  педколектив.  
За  віком  мати  є  й  дитина,  
Та  всі  втягнулись  в  один  вир.  

Очолює  наш  шкільний  заклад
Директор  школи  Курильчук,  
Для  всіх  як  батько  і  порадник,  
Для  когось  вірний  й  добрий  друг.  

В  чудовій  дружній  атмосфері
Живе  шкільний  наш  колектив.  
Для  всіх  відкриті  навстіж  двері,  
Ніхто  не  лишиться  один.

Тут  і  повагу,  і  підтримку  
Я  відчувала  кожен  раз,  
Та  у  страшні,  гіркі  годинки
Були  всі  поряд  увесь  час.  

Безмежно  кожному  я  вдячна,  
За  щирість  й  доброту  душі,
Із  вами  по  житті  не  лячно,  
Ні  бурі  не  страшні  й  дощі.    

Щоранку,  школо,  зустрічаєш
Мене  ти  відблиском  з  вікна.
І  моє  серце  аж  співає
І  розквітає  тут  душа.  

Я  почуваюсь  молодою.  
І  серед  учнів  й  вчителів
Хотілось  бути  ще  б  з  тобою,  
Бо  тут  –  найкраший  колектив!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025

Привсячення пам"яті Павла

Заплакало  небо  дощами
І  світ  потьмянів  в  кольорах.  
Вмиваюсь,  рідненький,  сльозами...
Вже  більш  не  зустрітися  нам.

Пішов  ти  від  мене  далеко
В  небесний  незвіданий  край,  
Додому  вернеться  лелека  
Та  тільки  тебе  не  чекай.

У  дім  не  відкриєш  більш  двері,  
Не  сядемо  вдвох  за  столом,  
Аби  скуштувати  вечерю
Та  слухать  пташок  за  вікном.  

Ти  сам  будував  наш  будинок,  
Де  наші  зростали  сини,
Разом  зустрічали  ми  ранок  
Щоліта,  щодня,  щовесни.  

Удвох  ми  все  дружно  робили,
І  радість,  і  сум  -    пополам.
У  злагоді  дні  пролетіли,  
Де  сонце  всміхалося  нам.

Для  мене  ти  був  наймилішим,  
Чудовим,  хорошим  таким,  
Для  внуків  й  дітей  найдобрішим,  
Знайомим  усім  був  своїм.

Та  доля  взяла  розділила…  
Тепер  я  без  тебе    -  одна.
Без  тебе  підрізані  крила…
Тебе  не  поверне  весна.  
 
Заплакало  небо  дощами
І  світ  потьмянів  в  кольорах,  
Вмиваюсь,  рідненький,  сльозами...
Вже  більш  не  зустрітися  нам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025

Весняна багнюка

Заплакана  весна  у  зимнім  смогу
Все  поле  розвезлА,  і  степ,  й  дорогу.  
В  багнюці  все:  і  техніка,  і  люди,
Від  неї  не  сховатися  нікуди  -
Товчуть  ногами  як  зерно  у  ступі…
І  падають  на  землю  трупи…  трупи.  
Немає  місиву  кінця,  ні  краю:
Одні  до  пекла  йдуть,  а  хтось  –  до  раю.  
Поранений  чекає  допомогу.
За  нього  вдома  моляться  десь  Богу,
Вдивляються  за  обрій  на  дорогу,  
Чекаючи  бійця  живим  додому.
Земля  просочена  і  кров’ю,  і  сльозами.  
Іде  весна  заплакана  дощами.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025

Туга

Чи  знаєш:  як  душа  болить
І  туга  тихо  роз’їдає?
Здається  іноді:  ще  мить…  
Останній  вдих  –  й  тебе  немає.    

Як  жити  з  болем  кожен  день,  
Коли  підрізані  вже  крила?
Чи  заспіває  птах  пісень,  
Якщо  злетіти  вже  несила?  

Чи  бачиш  інші  кольори,  
А  чи  назАвжди  -    чорно-білі?
Чи  промінь  сонця  ізгори
Торкнеться  крижаної  цілі?    

Адже  бурхлива  і  стрімка
Вперед  лиш  річка  протікає..
Вода  у  русло  із  струмка  
Усе  тече…  і  затихає.  

Минає  день,  минає  час..
Лиш  туга  душу  спопеляє
І  болем  в  серці  кожен  раз
Все  віддає  …і  не  минає.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025

Мій край

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-ervExkPQvI[/youtube]


Мій  край,  сповитий  чебрецями
І  заколиханий  в  житах.
Тут  сонце  світить  над  гаями,
Пшениця  зріє  у  полях.

Тут  жайвір  будить  теплий  ранок
І  ллється  пісня  солов’я,
Медово-липовим  серпанком
Усе  навкруг  цвіте,  буя.

Тут  заплітаються  в  віночок
І  маки,  і  волошок  цвіт.
Плодами  хвалиться  садочок.
Й  птахи  збираються  в  політ.

Поля  навкруг  села  й  діброва,
Й  широкий  берег  за  ставком,
Зовуть  мене  до  себе  знову,
І  шлях  встеляють  рушником.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036532
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025

Присвячення брату (Ярославу Кушніруку)

 Присвячення    брату  Ярославу  від  сестри  Олі  


Мій  братику  рідний,  моє  левенятко!  
Ти  досі  для  мене  за  маму  і  татка.  
Зостались  у  світі  одні  ми  з  тобою:
Ти  –  братом  найкращим,  тобі  я  –  сестрою.  

Залишила  рано  нас  наша  матуся,  
За  нею  щодня  я  сумую  й  журюся.  
Хотілось  б  хоч  слово  від  неї  почути,  
Та  з  неба  нікого  назад  не  вернути.  

Живу  сиротою  неначе  билина.  
Для  мене  ти,  братику,  в  світі  єдиний,
Для  мене  підтримка  моя  і  опора.
Я  знаю:  для  мене  звернеш  ти  всі  гори.  
 
Я  дякую,  брате,  що  завжди  зі  мною.
Себе  відчувала  в  безпеці  з  тобою,
Як  поряд  ти  був,  я  немов  за  стіною…  
Та  тільки  розлучені  зараз  війною.

Тепер  ти  на  сході  мене  захищаєш,  
Я  ж  молюся  Богу  і  слізно  благаю:
Щоб  з  неба  Господь  зміг  тебе  вберігати,
Завжди  захищає  хай  Божая  Мати,  

Хай  Ангел-Хранитель  тримає  за  руку,  
Аби  не  зазнав  ти  ні  болю,  ні  муки.  
Хай  Янголом  буде  ще  й  наша  матуся,  
Аби  лиш  живим  ти  додому  вернувся.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025

Розтрощені надії

Всі  надії,  розтрощені  вітром,  
Розгубились  в  задвірках  війни,
Розлетілись  по  білому  світу...
Не  догнати,  до  них  не  дійти.
Шо  взамін  залиши́ли  натомість  
У  безвихідній  сірій  імлі?  
Там  попереду  лиш  невідомість
Заколихана  в  сум  і  жалі.  
-  Чи  верну́ться  назад?
-  Не  чекай  вже.    
Перем’яли  в  триклятій  війні.  
І  відкрити  ключ  двері  не  зможе  
Вже  ніколи  в  розбитій  стіні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025

Не встигла мати вишити сорочку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X8FFwyrzNKg[/youtube]


Не  встигла  мати  вишити  сорочку,  
Щоб  сину  дарувати  навесні.  
Цвіт  білий  вишень  обсипавсь  в  садочку  -
Синочок  рідний  був  вже  на  війні.

Ще  сонце  вранці  не  торкалось  броду,  
А  вітер  з  громом  стукав  у  вікно.
Жахлива  звістка  прилетіла  з  Сходу  -
В  руках  у  неньки  почорніло  полотно.

Сорочку  мати  слізьми  окропила
І  чорними  всі  стали  кольори.  
-О,  Боже  милий!-  в  небо  голосила,
-Мене  ти  замість  нього  забери!

Та  білим  цвітом  вкрились  її  коси,  
Коли  сорочку  клала  у  труну.
В  очах  з’являлись  сльози,  наче  роси
Й  вона  кляла,  кляла  оту  війну

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035934
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025

Пурпурове небо

Тут  небо  таке  пурпурове  
Розлилося  глянцем  вгорі.
А  десь,  кілометрів  за  сорок,
Димляться  будинки  в  вогні.    

Тут  пледом  густим  та  стіною  
Багряна  важка  синява,
Весь  світ  затуливши  собою,
Земельку  від  орків  хова.    

І  фарби,  змішавшись  в  палітрі  
Багряних  відтінків,  згори
Сховали  в  невидимі  сіті:
І  річку,  і  сад,  і  двори.  

Тож  вітер  притих,  не  колише
Тонесенькі  гІлки  верби.
Усе  причаїлося  в  тиші
Й  у  річці  дзюрчання  води.  

Несеться  страшною  війною
Десь  гуркіт  гучних  канонад,
А  клаптик  землі  за  рікою
Закритий  від  вражих  цикад.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025

Ти намалюй

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hNnQRwyRAGA[/youtube]

Ти  намалюй  для  мене  сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Йому  всміхається  віконце,  
Бо  навкруги  усе  росте.  

Ти  намалюй  для  мене  небо,  
Безмежно-синю  височінь,  
Бо  для  душі  то  є  потреба:
Злетіти  птахом  вдалечінь.  

Ти  намалюй  для  мене  поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте
Й  заповнені  усі  стодоли.
То  значить:  хліб  у  нас  буде!  

Ти  намалюй  для  мене  річку  -  
Прозора,чиста  в  ній  вода,  
І  де  росте  струнка  смерічка,  
Їй  вітер  гілля  все  гойда.  

Ти  намалюй  цей  світ  пастеллю,  
Яскраві  барви  підбери,  
Додай  в  життя  п'янкого  хмелю,  
Веселки  краплю  сотвори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025

Заспівала знову зозуленька

(памфлет)  

Пов’язала  знову  зозуленька
Замість  хустки  сивую  косу
Й  подалась  до  Трампа  помаленьку  
Жалість  викликати  і  сльозу.  

Розказати  і  йому,  і    світу,  
Лише  б  Трамп  те  слухать  захотів,
І  велів  в  кубло  її  впустити,  
Бо  вона  -  найкраща  з  матерів.    

Їй  якби  потрапити  в  кубельце,
То  змогла  б  порядок  навести.
Вкласти  у  кубло  і  душу,  й  серце,  
І  яєчко….  (Господи,  ж  прости..)  

Все  тоді  б  зуміла  порішати
І  закінчити  змогла  б  війну..
Мир  принести  зможе  жінка-мати,
Буде  як  гарантом  на  посту.

Це  ж  вона  була  вже  й  добре  знає:
Як  всі  справи  з  путіним  «рішать»,  
Й  покровителів  тепер  шукає  –
Треба  ж  яйця  в  кубла  підкидать.  

Господи,  прости  усіх  нас  грішних
І  не  допусти  "яєць"  невтішних…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025

Борімося –поборемо . .

Жорстокий  світ,  а  в  нім  шакали-
«гаранти  миру»  та  вовки.
І  ми  –  не  вівці  з  їх  отари,
а  вони  нам  -    не  пастухи.  

Ми  є  народ!  І  Правди  слово
зітре  кайдани  й  ланцюги.    
І  наше  слово  –  не  полова,
яку  розвіють  десь  вітри.      

У  нас  війна  іде  жорстока…  
Прийнявши  ворога  удар,  
бороним  світ  і  всю  Європу
від  отих  нелюдів-примар.  

«Борімось,  люди,  і  поборем..»  -
як  говорив  колись  Тарас.
Ми  про́йдемо  війну  та  горе,
й  настане  в  нас  ще  мирний  час.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025

Вклонімося низько

Вклонімося  низько  у  тихій  молитві
Всім  донькам  загиблим,  всім  нашим  синам,
Всім  тим,  хто  сьогодні  лежить  у  могилі,  
За  волю  всіх  нас  заплативши  життям.  

Вони  не  прикрилися  спинами  інших,  
А  гідно  пішли  боронити  наш  край.  
На  плаху  поклали  своє  найцінніше,
Як  смерть  скрізь  збирала  пекельний  врожай.  

Спинімось,  схилімось  в  хвилині  мовчання,  
Вклонімось  низесенько  аж  до  землі  
І  честь  їм  віддаймо  в  повазі  й  пошані.
Це  –  Ангели  наші  й  Герої  усі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025

Чекаю з полону

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WIkx7QGyWD0[/youtube]


Мій  милий,  рідненький,  так  хочеться  жити,  
Кохать  до  безтями  і  вірно  любити,  
Проводити  дні  та  всі  ночі  з  тобою,  
Та  тільки  вмиваюсь  гіркою  сльозою.

Від  горя  не  бачу  я  білого  світу...
Бо  як  із  полону  тебе  повернути?
Де  зараз  ти,  рідний,  -  одна  невідомість,
Лиш  дні  у  чеканні  я  маю  натомість,

І  лише  неспокій,  і  лише  тривоги..  
Коли  ж,  мій  рідненький,  чекати  додому?      
До  те́бе  летіла  б  на  крилах  пташиних,  
Крильми  від  біди  затулила  б,  мій  милий.  

Та  тільки  не  знаю:  тебе́  де  шукати?
Від  горя  вся  сива  зробилася  мати,  
Схилилася  постать  старенька  у  батька,  
Вже  вилили  сліз  за  тобою  багацько.  

Та  вірю  і  знаю:  вернешся  додому,  
Коли  ж  то  все  бу́де    -  лиш  Богу  відомо.  
Я  Господу  молюсь  і  слізно  благаю:
Хай  Ангел-Хранитель  тебе  вберігає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033884
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025

ЛЕТЯТЬ ЛЕЛЕКИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YkrPVWw5k7c[/youtube]



По  небу  лелеки
Летять  так  далеко:
Над  лісом,  над  полем,
Над  рідним  селом.  

Дивлюся  за  обрій,
Утратила  спокій    -
Лелека  махає  
До  мене  крилом.

А  серце  тріпоче,
Прощатись  не  хоче,
Та  літо  забрали  
З  собою  вони.

А  слі́́дом  йде  осінь
І  сонечка  промінь
Ховається  в  хмарках    
Чекати  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033883
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025

Мої вишиванки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mDaGiWHRPe0[/youtube]

Мої  рушники,  ви  -  мої  вишиванки,
Недоспані  ночі,  тривожні  світанки.
В  них  спів  соловейка  і  крик  журавля,
Що  стомлені  крила  несуть  іздаля.
В  них  спів  соловейка  і  крик  журавля,
Що  стомлені  крила  несуть  іздаля.

Мої  рушники,  ви  -  мої  вишиванки,
Недоспані  ночі,  тривожні  світанки.
Тут  маки  червоні  цвітуть  в  полотні,
Вони  посміхаються  людям,  мені.
Тут  маки  червоні  цвітуть  в  полотні,
Вони  посміхаються  людям,  мені.      

Мої  рушники,    ви  -  мої  вишиванки,
Недоспані  ночі,  тривожні  світанки.
Ромашки,  волошки,  дубові  листочки,
Що  шила  на  долю  для  сина  і  дочки.
Ромашки,  волошки,  дубові  листочки,
Що  шила  на  долю  для  сина  і  дочки.  

Мої  рушники,  ви  -  мої  вишиванки,
Недоспані  ночі,  тривожні  світанки.
В  добрі  щоб,  в  здоров'ї    ішли  їх  роки,
Щоб  завжди  із  ними  були  рушники.
В  добрі  щоб,  в  здоров'ї    ішли  їх  роки,
Щоб  завжди  із  ними  були  рушники,  

Мої  рушники,  ви  -  мої  вишиванки,
Недоспані  ночі,  тривожні  світанки.
Ще  зорі  вечірні  та  вранішні  роси,
І  стрічка  яскрава,  заплетена  в  коси,
Ще  зорі  вечірні  та  вранішні  роси,
І  стрічка  яскрава,  заплетена  в  коси,

Мої  рушники,  ви  -  мої  вишиванки,
Недоспані  ночі,  тривожні  світанки.
Ще  сонях,  що  виріс  на  рідних  полях.
Цвіте  Україна  в  моїх  рушниках.
Ще  сонях,  що  виріс  на  рідних  полях.
Цвіте  Україна  в  моїх  рушниках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032537
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025

Мова

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wd2tz8XLLSU[/youtube]



Нічого  немає  у  світі
Миліше  за  мову  мою.
Я  бачу  в  квітучому  цвіті
Її  в  незрівняннім  краю.  

Приспів:
Цю  мову  –  бездонну  криницю,  
У  серці  своїм  зберегла.
Вона  як  цілюща  водиця
Й  жаданий  ковток  з  джерела.

Я  слухала  мову  з  дитинства,  
Вбирала  з  грудним  молоком.
Вона  як  засіяна  нива
Зростала  добротним  зерном.    

Приспів:
Цю  мову  –  бездонну  криницю,  
У  серці  своїм  зберегла.
Вона  як  цілюща  водиця  
Й  жаданий  ковток  з  джерела.

Я  слухала  спів  солов’їний,
Хрущів,  як  гули  у  садку.  
Збирала  в  намисто  перлини  
З  веселки,  як  йшла  у  вінку.

Приспів:
Цю  мову  –  бездонну  криницю,  
У  серці  своїм  зберегла.
Вона  як  цілюща  водиця  
Й  жаданий  ковток  з  джерела.

Тож  пиймо  її́  та  черпаймо,
Даруймо  навколо  усім,
Збагачуймо  і́  очищаймо,
Плекаймо  її́  й  бережім.

Приспів:
Цю  мову  –  бездонну  криницю,  
У  серці  своїм  зберегла.
Вона  як  цілюща  водиця
Й  жаданий  ковток  з  джерела.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032461
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025

Медведчук Олександр Васильович

Сьогодні  27.01.2025р.  минає  2  роки  як  перестало  битися  серце  нашого    земляка,  захисника,  старшого  солдата  гранатометного  відділення  2  роти  спеціального  призначення  військової  частини  А-4025  Медведчука  Олександра  Васильовича  (25  червня  1990  р.н.).  Світла  пам’ять  Герою!  Співчуття  родині!  


Війна  смертельною  косою
Зриває  наш  найкращий  цвіт
І  туга  гіркою  сльозою
Вмиває  землю  стільки  літ.

Встеляє  кров'ю  молодою,  
Якою  скроплені  поля.  
Синів,  що  знищені  ордою,
Приймає  матінка-земля.  

Все  більше  множаться  могили,  
Над  ними  жовто-синій  стяг.  
І  чути  стогін:  Сину!  Сину…
До  ночі  зранку  скрізь  щодня.  

Немає  й  Саші  вже  два  роки,  
Але,  здається,  один  день.  
Ще  досі  чути  його  кроки,  
Мигне  деінде  його  тінь.  

Гарячим  болем  стисне  в  грудях
У  мами  серце,  як  вогнем,
Слова  зірвуться:-  Люди..  люди…
Та  й  стихне  стогін..  лише  –  щем.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025

нацисти-рашисти

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rAd2-5VQW0M[/youtube]



Нацисти,  рашисти.  Чи  є  в  них  різниця?
Тотожні  поняття  і  зветься  це  -  ЗЛО́.
Хто  зміг  би  подумати  ,  в  сні  не  присниться,
Насправді,  наскільки  підступне  воно.

Діди  не  розгледіли  підлість  совєтів,
Лиш  нищили  й  гнали  від  себе  фашизм,
Щоб  знали  вони,  що  прийдеться  терпіти,
Що  ми  ще  пізнаємо  клятий  рашизм.

Було  ще  тоді  його  нищить  під  корінь,
Щоб  зло  не  повзло  по  вкраїнській  землі́.
Бо  там  де  москаль,  то  лиш  сльози  та  горе,
Страждають  від  нього  дорослі  й  малі.

Репресії,  голод,  арешти,  убивства,
Свавілля  чиновницьких  владних  структур  -
радянські  совєти  творили  безчинства,
Не  знали  своїх  щоб  ми  власних  культур.

Щоб  втратили  мову,  свою  ідентичність,
Обряди  і  звичаї  наших  батьків,
Щоб  лиш  визнавали  московську  величність,
Й  робили  все  те,  що  нам  кремль  повелів.

І  скільки  б  не  вилась  диявольська  нитка,
Приходить  кінець  бусурманській  орді.
Ми  ждем  перемогу  –  прийде  вона  швидко..
Кінець  покладемо  цій  клятій  війні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031542
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025

Створив Бог жінку чоловіку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uz8AcnyYcK0[/youtube]


Створив  Бог  жінку  чоловіку,  
Узявши  часточку  ребра,  
Щоб  з  ним  у  парі    аж  до  віку
Вона  щасливо  прожила.  

З  ребра,  що  взяв  із  його  тіла,  
Немов  продовження  й  завжди
Так  само  мислила,  й  робила,
Й  могла  шляхом  поруч  іти.  

З  ребра,  що  в  нього  під  рукою,  
Щоби  її  він  захищав,  
Щоб  милувавсь  нею  такою
І  завжди  за  руку  тримав.  

З  ребра,  що  в  нього  під  сердечком,  
Щоби  її  так  й  називав,  
Казав  щодня:  Моє  серденько!  
Та  вірно  й  щиро  щоб  кохав.  

Створив  Бог  жінку  чоловіку,  
Тож  всі  по-божому  живіть:  
Ростіть  дітей  і  аж  до  віку
Разом  удвох  цей  світ  любіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031158
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025

НІХТО

(памфлет)


Клеймо  «НІХТО!»,  хоча  з  дитинства  
У  тебе  статус  сироти.  
Ти  матінку  не  знав  з  маленьства    -
Пішла  так  рано  в  засвіти.  

Ти  ріс  у  люблячій  родині  
Бо  тітка  мамою  була,
І  що  потрібно  для  дитини,  
Усе,  усе  тобі  дала.  

Коли  загинув  ти  Героєм
В  АТО  ще  десять  літ  назад,  
То  для  чинуш  ти  став  ізгоєм,  
Де  «підфутболить»  кожен  рад.  

Вони  кричали  на  всіх  рівнях
Й  питали  дружно:  «Хто  він  нам!»
Стирали  пам'ять  й  твоїм  рідним  
Варили  воду  "єралаш".

В  нас  чітко  вказано  в  законі:
Щоб  на  війну  сиріт  не  брать,  
А  в  військоматі:  -  Як  не  годен?!  
Він  може...хай  йде  воювать!

Дали  добро  й  тебе  убили,  
І  голова  в  них  не  болить.  
Тож    замість  статусу  «Загиблий»  
Клеймо  веліли  почепить.  

Навіщо  владі  та  морока:
В  законі  пункти  ті  мінять?!
Бо,  не  дай  Боже,  ненароком
Прийдеться  ще  відповідать.  

То  краще  вже  клеймо  повісить
І  тихо  викинуть  за  борт.  
Та  й  відфутболить:  -  Йди  ти  звідси.
Ти  не  Герой,  ти  в  нас  –  ніхто!  

Хоч  числився  у  різних  списках,  
Але  кругом  ти  був  "не  свій".  
І  от  тепер,  так  тишком-нишком,  
Нарешті  ти  знайшов  своїх.  

Тепер  не  сам  ти,  сиротина,  
Вас  так  багато  із  клеймом,  
Бо  хто  загинув  в  Україні  
До  22-го    -  НІХТО  !  

Вже  десять  років  засідають  
В  Верховній  Раді  й  на  місцях
Й  якісь  питання  там  рішають…  
Про  клумби..  Що  їм  до  бійця?!  

Нехай  воює  бідолаха,  
Бо  захист  –  справа  ця  його.
Як  голову  складе  на  плаху,  
То    -  згине  в  статусі  «Ніхто!».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025

З Ювілеєм! (Валентині Михайлівні Феленюк)

Звичайна  жінка,  берегиня
Свого  сімейного  гнізда.  
Ти  -  мама  ніжна  і  дбайлива,  
Привітна,  щира  і  проста.

Сини  дорослі:  Вова  й  Саша,  
Невістка  Віка  –  вже  донька,  
Даніїл  й  Богдан  –  онуки  наші...
Хай  щастям  повниться  ріка.  

Дбайлива  мама  і  бабуня
Для  двох  прекрасних  онучат.
Чудова,  гарна  господиня,  
Кругом  встигаєш  дати  лад:

І  в  господарстві,  і  в  городі,  
І  в  хаті  –  чистота  кругом.
Як  гості  в  Тебе  на  порозі,
Є  частувать  чим  за  столом.    

Зваблива  усмішка,  чарівна,  
Смішинки  в  кутиках  очей.
Життє́вим  шля́хом  йдеш  Ти  гідно
Поміж  близьки́х  Тобі  людей.  

Колись  давно  за  чоловіком
Приїхала  на  чужину…
Літа,  що  йшли,  згубились  в  ліку,
Але  Ти  маєш  тут  рідню.    

Десь  там  залишилось  минуле:
Дитинство  й  юність  в  Рогачах,  
А  тут  усе  Твоє,  набуле:  
Твій  дім  й  сім’я  у  Лемешах.

Поміж  людей  відкрита,  щира
І  доброзичлива  завжди,
Тож  таку  рису,  як  довіра  
В  Тобі  всі  ближні  віднайшли.

Тебе  шанують  й  поважають
Куми́,  сусіди  і  рідня.  
Не  тільки  в  Лемешах  тут  знають  –
Навкруг  Ти  стала  всім  своя.

Роки  пливли  і  пролітали,  
Впліталась  в  коси  сивина
І  все,  що  доля  посилала,  
Ти  з  гідністю  пройти  змогла.  

Були  і  радості,  й  печалі,  
Було  і  горе,  і  біда...
Проте  сьогодні  нашу  Валю
Вітати  вже  прийшла  пора.

Твій  Ювілей  зайшов  у  хату
А  вслід  роки  Твої  летять.  
Дозволь  Тебе  нам  привітати,
Адже  сьогодні  -60!

Бажаєм  успіху  й  удачі,  
Щоби  збувались  мрії  всі,  
Щоб  дні  нові  ставали  кращі,  
Щоб  злагода  була  в  сім’ї.

А  ще  поваги  і  підтримки  
Дітей  та  шани  земляків,
Під  мирним  небом  без  хмаринки,  
Спокійних  кольорових  снів.  

Хай  завжди  радість  йде  у  хату,  
А  з  нею  щастя  і  добро,
Хай  світлих  днів  буде  багато,  
Зігрітих  сонячним  теплом.  

Хай  Мати  Божа  захищає  
Від  всіх  напастей  і  всіх  бід,    
Хранитель-Ангел  вберігає
І  завжди  йде  з  Тобою  вслід.  

Хай  доля  стелить  ще  під  ноги
З  найкращих  квітів  килими,
Й  шляхом  життєвої  дороги
Змогла  щоб  МНОГА  ЛІТ  іти.

І  повсякденно,  повсякчас
Хай  за́вжди  буде  все  гаразд!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025

Останній будинок у місті

Останній  будинок  тримався  уперто:
Із  дахом  розбитим,  без  вікон,  дверей,
Хоч  оркам  вдалося  безжально  так  стерти
Усе  навкруги  хаотичним  вогнем.  

Одні  лиш  руїни  та  вирви  глибокі,  
Кругом  попелища  та  чорна  зола,
Згоріли,  здиміли  дерева  високі,  
Під  ними  зітліла  зелена  трава.  

Деінде  здіймався  із  кіптяви  вгору
Від  чадного  диму  тонкий  черв’ячок,
Та  смородом  з  попелу  бризкав  нагору,  
Іще  недотлілий  дощенту  дрючок.  

Вцілілий  будинок  –  єдиний  у  місті,
Потрапив  під  дроном  в  його  об’єктив.
Той  дім  показали  з  екранів  у  вістях,
Що  вистояв  й  град,  та  вогонь  не  зломив.  

Один  лиш  будинок…  Один  на  руїнах..
Іще  донедавна  тут  місто  було…  
І  зболена  ранами  наша  країна
Тримається,  б’ється,  щоб  знищити  зло.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025

Посивіла мати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K5HNchdxcR4[/youtube]

Посивіла  стара  мати  за  цю  ніч,
Покотилася  хустина  в  неї  з  пліч.  
Провела  вона  синочка  за  село,
Від  тривоги  в  неї  ноги  відняло.

Приспів:
Повертайся,  мій  синочку,  дорогий,  
Неушкоджений,  вцілілий  і  живий!
Захисти,  ти,  Матір  Божа,  це  дитя
І  не  дай,  щоб  обірвалося  життя!  

Все  тримала  його  руку  у  руці  
І  ховала  розпач  й  відчай  на  лиці.  
Посміхалася  до  нього,  як  могла,
І  не  знала,  як  додому  добрела.  

Приспів:
Повертайся,  мій  синочку,  дорогий,  
Неушкоджений,  вцілілий  і  живий!
Захисти,  ти,  Матір  Божа,  це  дитя
І  не  дай,  щоб  обірвалося  життя!  

Все  благала  вона  Бога  у  ту  мить,
Щоб  синочок  залишився  її  жить.
І  котилася  з  очей  гірка  сльоза
На  траву,  під  ноги  мами,  мов  роса.

Приспів:
Повертайся,  мій  синочку,  дорогий,  
Неушкоджений,  вцілілий  і  живий!
Захисти,  ти,  Матір  Божа,  це  дитя
І  не  дай,  щоб  обірвалося  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030445
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025

Безсоння

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aTNiOfMmwOM[/youtube]


Так  тихо..  Темінь..  Ніч  колише  
Безсоння  тускле  в  сповитку,  
Промінчик  з  вікон  ледве  дише,
Клубком  скрутившись  у  кутку.  

Приспів:
Безсоння,  безсоння,  безсоння...
Тривоги,  тривоги  всю  ніч.
Неспокій  усівсь  в  підвіконні,  
Торкається  холодом  пліч.  

Голосить  навзрид  сіра  тиша,  
У  скронях  вибиває  такт,  
І  не  піде,  і  не  полишить,  
Заключний  ще  не  грає  акт.  

Приспів:
Безсоння,  безсоння,  безсоння...
Тривоги,  тривоги  всю  ніч.
Неспокій    усівсь  в  підвіконні,  
Торкається  холодом  пліч.  

Думки  роями  все  міцніше  
Літають  із  кутка  в  куток,
Заглибившись  в  віконну  нішу,  
Летять  у  небо  до  зірок.      

Приспів:
Безсоння,  безсоння,  безсоння...
Тривоги,  тривоги  всю  ніч.
Неспокій  усівсь  в  підвіконні,  
Торкається  холодом  пліч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030443
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025

Без тебе…

Твій  день  народження  земний…  
Але  без  тебе.  
До  болю  в  серці  він  гіркий,  
Адже  без  тебе.  

До  сліз,  що  котяться  струмком…  
Думки  про  тебе  
Збираються  десь  за  селом
Й  летять  до  тебе.  

Але  де  слід  твій  віднайти?
Спитати  в  тебе?!
В  які  пішов  від  нас  світи  
І  як  там  в  тебе?  

Мовчання  в  відповідь  кричить:
-Як  ми  без  тебе?!
Скажи,  ну  як  нам  далі  жить
Отут  без  тебе?  

Ми  в  тузі  стільки  літ  й  журбі
Живем  без  тебе.  
Ти  загубився  на  війні…
І  ми  без  тебе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025

Життєвим шляхом (Базилівській Марії Андріївні)

Присвята  з  нагоди  80-річного  Ювілею




Її  ім’я  звучить:  Марія!  
І  їй  уже  -  80!  
Важлива  це  -  в  житті  подія,  
До  неї  вів  життєвий  шлях.
А  шлях  цей  був  таким  тернистим,
Були  і  розпачі,  й  жалі,  
Були  миттєвості  барвисті,  
Тут,  в  Андріяшівці-селі.
У  цім  селі  в  цей  світ  прийшла  
І  всі  роки  у  нім  жила.  

У  Антоніни  і  Андрія
Дітей  аж  п’ятеро  в  сім’ї:
Єдина  донечка  Марія
І  четверо  було  синів:  
Маленький  Коля,  потім  Ваня,  
Вони  -  як  тато  їх  Андрій,  
За  ними  Льоня  і  Володя  –  
Жили  всі  дружно  у  сім’ї.  
Батьки  хатину  будували,  
Ростили  діток,  доглядали.  

Помалу  діти  підростали
Й  немовби  птахи  із  кубла,  
Всі  по  одному  вирушали
Туди,  де  доля  повела.  
Не  стало  Колі..  Ваня  й  Льоня
Поча́ли  жити  у  містах,  
Марія  й  менший  брат  Володя
Не  покидали  вже  села.  
Помер  так  рано  їхній  тато,  
Й  зосталась  в  хаті  з  дітьми  мати.  

Час  йшов..  Завдячуючи  долі,  
Марія  стала  на  рушник.
Її  обранець  –Анатолій,  
Чудовий,  добрий  чоловік.  
Безмежно  він  кохав  дружину,  
Без  неї  жити  вже  не  міг.
Свою  створили  тут  родину
Й  жили  всі  дружно  стільки  літ.  
І  свій  будинок  будували,  
Й  маленьких  діток  доглядали.  

А  діток  у  сім’ї  –  чотири:  
Синок  найстарший  в  них  -  Сергій,
Олегом  –  другого  назвали,  
Донька́  Валюша  і  Андрій.    
Як  мама  з  татом  на  роботі,  
То  діти  з  бабцею  були.
Отак  у  клопотах  й  турботах  
Всі  дні  тихесенько  пливли.
Онуки  слухали  бабусю
Й  чекали  з  хмелю  ще  матусю.  

Допомагав  і  брат  Володя,  
Також  водився  із  дітьми,  
По  будівництву  і  в  городі,  
Та  дружно  разом  всі  жили.  
Була  ланковою  Марія
І  працювала  у  хмелю,  
А  Толя  -  тракторист,  тож  сіє
Чи  ралить  зранку  вже  ріллю.  
Тож  дружно  будували  хату:
Простору,  світлу  і  багату.  
   
Тихенько  діти  підростали  
І  вирушали  із  гнізда.  
Бабусі  й  тата  їх  не  стало…
Проте  біда  не  йде  одна.  
Не  стало  в  мами  брата  Льоні.  
За  ним  помер  і  брат  Іван,  
Такі,  мабуть,  вже  примхи  долі:
Лиш  з  одним  братом  вже  вона.  
Нема  також  і  двох  онуків:
Даринки-внучки  й  внука  Колі.  

Та  недалеко  живуть  діти,  
Й  онуки  рідні,  дорогі.  
Здавалось,  щоб  іще  хотіти,  
Адже  провідують  її.  
Приходять  внуки:  Віталій,  Вася,  
Саша,  Вероніка  і  Максим,  
З  Бердичева  ще  внучка  Настя,  
І  Діма,  й  Катя  його  з  ним.  
І  всі  провідують  бабусю,  
Бо  їх  батьків  вона  –  матуся.  

Сьогодні  всі  зібрались  в  хаті,  
Адже  в  бабусі  Ювілей,  
Щоб  усім  разом  привітати
У  цей  святковий  зимний  день.  
Тож  дружно  ми  її  вітаєм,
Й  ллються  тости  за  столом,  
Шампанське  бризками  хай  грає
Й  несеться  пісня  над  селом.  
Бажаєм  радості  і  втіхи,
Дитячих  усмішок  і  сміху.  

Але  найперше    -  це  здоров’я,  
Щоби  лило́сь  до  Вас  у  дім,  
Щоби  ним  чаша  була  повна,  
І  щоб  хватило  геть  усім.  
Щоб  тепле  сонечко  всміхалось,  
І  дні  щоб  світлими  були,  
Пісень  птахи  в  садку  співали,  
І  Ви  щасливою  були,  
Щоби  ніщо  Вас  не  боліло,  
А  Ви  ще  бігали  б  й  ходили.  

Хай  Мати  Божа  захищає
І  Многа  літ  Вам  добавляє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025

Сію, вію, посіваю

Сію,  вію,  посіваю,  
Рік  прийдешній  засіваю.  
Хай  він  стане  переможним,
А  росія  неспроможна
Далі  з  нами  воювати.
І  все  зло  у  їхню  хату
До  них  вправно  повертає,  
Що  хотіли,  то  хай  мають.  
Хай  воюють  між  собою,  
Ллється  їхня  кров  рікою.  

Сію,  вію,  посіваю,  
Рік  прийдешній  засіваю
Та  віншую  дуже  щиро
Спокою  нам  всім  і  миру.
Хай  вертаються  з  полону
Наші  люди  всі  додому
І  бійці,  яких  чекають,    
Хай  до  рідних  повертають,
Щоб  не  лились  більше  сльози
Й  не  сивіли  рано  коси.  

Сію,  вію,  посіваю,  
Рік  прийдешній  засіваю.
Хай  земе́лька  відроди́ться  
Й  колоситься  скрізь  пшениця,  
Відбудуються  будинки,
В  них  зростають  наші  дітки.
Всі  захоплені  земельки  
Хай  вертаються  швиденько  
Й  Україна  стане  вільна,  
Неподільна  і  єдина.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025

Недоспівана пісня (Радислав Атішев)

Радисла́в  Олекса́ндрович  Атішев
(14  червня  1988  р.  —  18  травня  2016  р.),
молодший  сержант  Збройних  сил  України,  сержант-інструктор  навчального  взводу    школи  підготовки  снайперів  199-го  навчального  центру  військової  частини  А2900  м.  Житомир,  учасник  російсько-української  війни,  загинув  від  кулі  ворожого  снайпера  в  промзоні  Авдіївки;    закінчив  відділення  «музичне  мистецтво»  Бердичівського  педагогічного  коледжу;  заочно  навчався  в  Харківській  державній  академії  культури:  автор  і  виконавець  пісень.  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UnIOeleXbf4[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DmxhhfAVU7Q[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jYaR-1hOFDI[/youtube]



Недоспівана  пісня,  недомовлене  слово…
Ми  цей  голос  чарівний  не  почуємо  знову.
Всі  мелодії  в  нотах  пожовтіли  в  папері,
Та  розвіялись  вітром  десь  у  полі,  у  сквері.  

Ті  мелодії  ніжні  і  та  музика  щира,  
Що  народженні  в  серці,  з  ним  пішли  у  могилу.
Літ  минуло  вже  вісім,  а  здається,  ще  вчора
Їм  війна  із  Донбасу  принесла  у  дім  горе.  
 
Повернувся  загиблим  син  до  рідного  дому
І  мов  небо  упало  вниз,  розрізане  громом.  
Мов  земля  провалилась  та  пішла  під  ногами:
Син,  убитий  на  Сході,  вже  не  буде  із  нами.  

Не  прийде  на  світанні,  не  постукає  в  двері,  
За  столом  в  ніч  різдвяну  не  скуштує  вечері.  
Не  обніме  матусю,  не  порадує  внуком…
І  лиш  рана  на  серці,  та  пекельні  в  нім  муки.  

І  лиш  голос  рідненький,  що  лишився  у  кліпі,
Вдаль  несеться  з  екрану  в  недоспіваній  пісні.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024

Летіть, журавлики

   Музика  і  виконання  Геннадія  Володько
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rV4lEacLh-4[/youtube]


Згенеровано  НП  Октава  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=um4K_Xo-TVk[/youtube]

У  небі  показались  журавлі,  
Із  вирію  вертаються  додому.
Їх  голоси  несуться  до  землі,  
А  в  криках  тих  і  біль  звучить,  і  втома.

Приспів:
Летіть  же  ви,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.  


Скитались  вони  зиму  в  чужині  –
Розкидала  по  світу  їх  недоля,  
Вертаються  тепер  в  свої  краї,  
Де  все  знайоме  й  рідне  аж  до  болю.    

Приспів:
Летіть  же  ви,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.  


Та  тільки  ту  домівку  не  знайти:
Де  дім  стояв  -  лише  одні  руїни,
Дорога  в  вирвах,  зірвані  мости...
Несуться  з  неба  крики  журавлині.  

Приспів:
Летіть  же  ви,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028169
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024

З ДНЕМ ВОЛОНТЕРА, ДРУЗІ!

Подяка  безмежна  усім  волонтерам  –
Надійному  тилу  й  підтримці  титанів,
За  серце  велике  і  відданість  щиру,  
За  працю  щоденну  й  пришвидшення  миру.  
За  стійкість  незламну  та  впевненість,  віру
В  святу  перемогу,  та  здійснення  мрії.  
Міцного  здоров’я  вам,  сил  і  наснаги.
Ви  гідні  пошани  людської  й  поваги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024

Привітання Артему до 16-річчя (Богайчуку Артему Вікторовичу)

Тобі  шістнадцять  вже  сьогодні  –
Прекрасна  радісна  пора.  
Із  всіх  благословінь  господніх
Вже  Ангел  стежку  проклада.  

Нехай  барвиста,  веселкова
Несеться  стежечка  вперед,  
Розмай  із  кольорів  казкових
Під  ноги  стелить  тобі  плед.  

Стрічав  щоб  радість,  щастя  й  втіху
Впродовж  життєвого  шляху,
Веселості  багато  й  сміху
Щоб  завжди  було  на  віку,

Щоб  мав  попутників  в  дорозі  
Із  вірних  друзів  назавжди,  
Щоб  в  гаманці  водились  гроші
Й  не  знав  ні  смутку,  ні  біди,

Щоб  сонце  зверху  зігрівало,  
Щоби  світило  кожен  день,  
Щоби  душа  завжди  співала,  
Найкращих  із  усіх  пісень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

Коли піду

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wjbFexT-dFo[/youtube]



Коли  піду  –  ударять  громи,  
Так  сумно  зливами,  дощем
Заплаче  небо...  В  серці  рани  
Заполони́ть  пекельний  щем.  
Заплаче  небо...  В  серці  рани  
Заполони́ть  пекельний  щем.  

Коли  піду  –  ранкові  роси
Поглине  мряка  і  туман,  
За  ними  вслід  похмура  осінь
Запо́внить  твій  душевний  стан.  
За  ними  вслід  похмура  осінь
Запо́внить  твій  душевний  стан.  

Коли  піду    -  опа́ле  листя
Зтьмяніє  й  зникне  у  траві,
Листок  останній  падолисту
В  долоні  опаде́  тобі.
Листок  останній  падолисту
В  долоні  опаде́  тобі.

Ти  збережи  його  на  пам’ять,
Як  буде  сумно  –  розгорни.
Подай  лиш  знак..Й  щоб  рани  гоїть,  
Я  поверну́ся  в  твої  сни.  
Подай  лиш  знак...Й  щоб  рани  гоїть,  
Я  поверну́ся  в  твої  сни.  

Коли  піду  –  засяє  зірка  
Високо  в  небі,  вдалині.
Змахни  сльозу  з  очей  ти  гірку  -  
То  я  всміхаюся  тобі.    
Змахни  сльозу  з  очей  ти  гірку  -  
То  я  всміхаюся  тобі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027725
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Колорит Бердичева

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HAF1PcqK6HQ[/youtube]



Ти  що  не  чув  про  наш  Бердичів?
(З  віків  прадавніх  тут  стоїть)
То  я  скажу  тобі  у  вічі,
Що  саме  тут  потрібно  жить.

Коли  проснешся  в  місті  цьому,
Відкриєш  навстіж  тут  вікно
Й  почуєш  мову  всім  знайому,
Що  так  близька  тобі  давно.

Тут  тітка  Сара  свого  Фіму
Перед  сусідом  вихваля,
А  той  цю  розповідь  нестиме,
Й  дізнається  уся  рідня.

Тут  Фелікс-поляк  цілу  нічку
Десь  на  Прогресі  працював,
Від  Вілі  грошиків  заначку
В  своїй  кишені  заховав.

А  вона  жінка  дуже  хитра
Його  заначку  віднайшла
Й  розмова  їх  несамовита
Враз  понеслася  із  вікна.

Ти  ж  наливаєш  в  філіжанку
Духмяну  каву  заварну
І  доброго  бажаєш  ранку  -
Сусідам  стало  не  до  сну.

А  хто  не  знає  про  Бердичів,
Той,  мабуть,  й  в  світі  не  живе,
Бо  кожен  в  нього  запозичив
Для  себе  щось  таке  близьке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027317
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024

Матусині руки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HJekC5UAvc4[/youtube]

Я  бачила  маму  сьогодні  у  сні,
Матусині  руки  наснились  мені́.  
Вони  подавали  і  хліб,  й  молоко
Маленькій  дитині  –  мені  за  столом.  

Я  пінку  молочну  спивала  до  дна
І  бігла    надвір  –  забавлятись  пора.  
Матуся  в  цей  час  прибирала  з  стола
Й  до  вечора  зранку  в  турботах  була.

 Приспів:
Матусині  руки    в  моєму  житті,  
Я  вас  пам’ятаю,  мої  дорогі.  
Поморщені  руки,  від  втоми  важкі,  
І  теплі,  і  ніжні  -  найкращі  мені.

Мене  ви  підтримать  змогли  у  той  час,  
Коли  я  боялася  йти  в  перший  клас,  
А  ще  щовесни  доглядали  квітник,  
Мені  вишивали  весільний  рушник.  
 
Зросли  й  помужніли  малі  дітлахи
І  в  світ  у  далекий  стежками  пішли.
В  дорогу  тоді  ви  пекли  пиріжки
Й  онуків  своїх  виглядали  завжди.  

Приспів:
Матусині  руки    -  в  моєму  житті,  
Я  вас  пам’ятаю,  мої  дорогі.  
Поморщені  руки,  від  втоми  важкі,  
І  теплі,  і  ніжні  -  найкращі  мені.

Я  хо́чу  верну́тися  за́раз  в  той  час
Й  до  рук  притули́тися  хоч  би  ще  раз.  
Вклони́тися  ма́мі  за  ла́ску  її́,    
За  ру́ки  помо́рщені  -  рі́дні  такі́.  

Приспів:
Мату́сині  ру́ки    в  моє́му  житті́,  
Я  вас  пам’ята́ю,  мої́  дорогі́.  
Помо́рщені  ру́ки,  від  вто́ми  важкі́,  
І  те́плі,  і  ні́жні  -  найкра́щі  мені́.        

Приспів:        
Мату́сині  ру́ки    -  в  моє́му  житті́,  
Я  вас  пам’ята́ю,  мої́  дорогі́.  
Помо́рщені  ру́ки,  від  вто́ми  важкі́,  
І  те́плі,  і  ні́жні  -  найкра́щі  мені́.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027229
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024

Доле моя безталанна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxHT5ISdgC8[/youtube]



Ой  ти,  доле  моя  сивочола,
Ти  підбила  обидва  крила.
І  щоразу,  до  ранку  звечора,
Рій  думок  так  далеко  несла.

Не  хотіла  безсонні  ти  ночі
Коротати  у  болях  тривог
Та  щоразу  заплакані  очі
Витирала  від  всіх  осторог.  

Ой  ти,  доле  моя  безталанна,
Ти  злетіти  уже  не  могла.
В  дім  прилинула  туга  незвана,
Що  в  глухий  кут  мене  завела.  

Все  ти  б'єшся,  як  птаха  у  клітці,
Щоб  летіти  скоріш  в  небеса,
Щоб  пливти,  як  ті  хвилі  по  річці,  
Де  на  воду  спадає  роса.    

Хоч  летіти  не  можеш,  я  вірю:
Ти  пройдеш  через  терні  усі.
Все  здолаєш:  і  зливу,  і  бурю,
Та  зустрінеш  погодні  ще  дні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026905
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Наша Київська Русь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YQaBFCwlIGY[/youtube]

Київськая  Русь  -  Україна  мила.
В  цій  святій  землі  мати  народила.  
Тут  злітає  ввись  пісня  українська.
Київськая  Русь  -  наша,  не  чужинська.

Стукала  війна  у  закриті  двері,  
Градами  прийшла  до  нас  ув  оселі.
Загорівсь  вогонь  з  заходу  до  сходу.
Їм  в  нас  не  забрать  Волю  і  Свободу.    

Приспів:
Київськая  Русь  -  Україна  мила.
В  цій  святій  землі  мати  народила.  
Тут  злітає  ввись  пісня  українська.
Київськая  Русь  -  наша,  не  чужинська.
 
Скинули  з  плечей,  ланцюги  й  окови
Наші  козаки,  гарні  чорноброві.  
Вмієм  захищать,  вмієм  воювати,  
Зможемо  ми  Русь  рідну  відстояти.  

Приспів:
Київськая  Русь  -  Україна  мила.
В  цій  святій  землі  мати  народила.  
Тут  злітає  ввись  пісня  українська.
Київськая  Русь  -  наша,  не  чужинська.

Тьохкає  в  саду  зранку  соловейко,  
Чути  у  гаю  сиву  зозуленьку.
Зріє  на  ланах  жито  та  пшениця:
Наливається  й  гарно  колоситься.    

Приспів:
Київськая  Русь  -  Україна  мила,
В  цій  святій  землі  мати  народила.  
Тут  злітає  ввись  пісня  українська.
Київськая  Русь  -  наша,  не  чужинська.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026848
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Україна єдина

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sJHAhqCpJFg[/youtube]


Бігли  до  нас  окупанти
Київ  за  три  дні  узяти,
Нищили  та  убивали,
Але  того  і  не  знали:
Їм  уже  нас  не  здолати,
Зможем  себе  захищати.

Приспів:
Україна!
В  серці  моїм  ти  -  єдина,
Вільна  завжди  й  неподільна,
Ненько  моя,  Україно!
Україна!
В  серці  моїм  ти  -  єдина,    
Вільна  завжди  й  неподільна,
Ненько  моя,  Україно!

Плаче  і  мати,  й  дитина:
Села  й  міста  у  руїнах.
Тут  навкруги  земля  -  наша!  
Виб’ємо  звідси  ми  рашу
З  хаймерсів  і  джавелінів  -
Плата  їм  за  Україну!

Приспів:
Україна!
В  серці  моїм  ти  -  єдина,
Вільна  завжди  й  неподільна,
Ненько  моя,  Україно!
Україна!
В  серці  моїм  ти  -  єдина,    
Вільна  завжди  й  неподільна,
Ненько  моя,  Україно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026565
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Чекаємо з полону

Бійцю  ЗСУ,  Олександру  Божко  присвячую:  



Знов  білі  сніги  замітають  дорогу
І  вся  невідомість  ховається  в  сніг.  
Ми  нашого  Сашу  чекаєм  з  полону,  
Шукаєм  хоч  десь  ним  залишений  слід.  

У  полі,  між  друзів,  його  побратимів,  
Обпалених  димом  дорогах  війни,  
Та  звістку  про  нього  всю  вітер  десь  вимів,  
Залишивши  в  полі  холодні  сніги.  

Гнітить  невідомість  і  в  серці  тривога:
Як  зараз  бійцеві  в  чужій  стороні?  
Щоденно  за  нього  ми  молимось  Богу,  
Й  кінець  щоб  приніс  цій  проклятій  війні.

Зосталась  надія  та  віра  уперта,  
Що  зможем,  здолаєм  все  разом  пройдем..
Цю  віру  в  повернення  в  серці  не  стерти
І  Саша  наш  скоро  додому  прийде.  

Всі  друзі  та  близькі,  всі  рідні  й  знайомі
Чекають,  шукають,  де  можна  знайти.  
Надіються:  скоро  вернеться  додому.
Хай  Бог  допоможе  скоріше  прийти!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Дорога до себе

Дорога  до  себе  неслася  роками:
Десь  стрімко  звивалась,  десь  ледве  тяглась,  
Блудила  по  світу,  ішла  манівцями….
Та  дякувать  Богу,  насилу  знайшлась!

Розсунулись  хмари  і  стало  світліше,
Та  променем  сонце  торкнулось  лиця,  
І  дихати  легше:  повітря  чистіше…
Вже  нитка  з  клубочка  дійшла  до  кінця.  

Тепер  вже  не  страшно,  не  варто  боятись…
Я  впевненим  кроком  торую  свій  шлях.
Навчилась  в  дорозі:  іти  –  не  здаватись
Та  правди  насіння  засіять  в  полях.  

Вже  ноша  з  плечей  покотилась  додолу
(Камінням  важким  все  давила  згори).
Тепер  повернулась  дорога  додому…
Яке  ж  то  є  щастя:  себе  віднайти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Розмова з осінню

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JzxMWNkIdO8[/youtube]


Розкішна  осінь  падолистом
Легенько  стелить  на  траву
Опале  листя  чисте-чисте,
На  хвилях  гонить  по  ставу́.

Лиш  тихим  шурхотом  у  листі
Вона  мені  відповіла,
Роси  краплиночки  сріблисті
З  вербових  гілок  подала.

Приспів:
А  я  стою  попід  вербою,
Розмову  з  осінню  веду,
Щоби  забрала  із  собою
Мою  печаль,  мою  журбу.
Щоби  забрала  із  собою
Мою  печаль,  мою  журбу.

Безжально  гіркою  сльозою
На  руки  падали  мені
Оті  краплиночки  з  росою,
Як  виклик  розпачу  й  біді.

Я  все  надіюсь,  що  ця  осінь
На  крилах  понесе  удаль,
Ключем  пташиним  в  синю  просинь
Мою  біду,  мою  печаль.

Приспів:
А  я  стою  попід  вербою,
Розмову  з  осінню  веду,
Щоби  забрала  із  собою
Мою  печаль,  мою  журбу.
Щоби  забрала  із  собою
Мою  печаль,  мою  журбу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026207
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024

З Ювілеєм, Герою!

Миколі  Миколайовичу  Капралюку  
до  його  30-річчя


Клітенка  –  село  на  Поділлі,  
У  ньому  дитинство  пройшло.
Ізвідси  ішов  ти  до  цілі,  
Залишивши  рідне  кубло.  

Позаду  дитячі  розваги,  
Де  ігри,  рибалка  й  ставок.
Знайомими  бігав  стежками,
До  школи  спішив  на  урок.

Позаду  і  юність  шалена,  
І  рідний  до  болю  поріг.  
Де  мати  так  хоче  щоденно
Почути  твій  голос  з  доріг.  

А  стежка  твоя  вже  стелилась    
Й  у  Гришківці  стрімко  вела.  
Марина  тебе  полюбила
Й  вас  доля  докупи  звела.  

Ти  маєш  велику  родину
І  люблячу  дружню  сім’ю,  
Виховуєш  доньку  і  сина…  
Та  раша  принесла  війну…

Поранений  двічі..  шпиталі..
Ти  йдеш  по  дорогах  війни..  
Вона  ж  все  затягує  далі..  
Не  видно  кінця,  не  знайти.  

Тобі  уже  -  30  сьогодні,  
А  це  –  визначний  Ювілей.
Якби  ж  на  те  воля  Господня,  
То  всі  б  святкували  цей  день.  

А  так  лиш,  вітаєм  Герою!  
І  молимось  Богу  щодня:
Живим  щоб  виходив  із  бою,  
Щоб  чула  твій  голос  рідня.  

Щоб  кулі  тебе  оминали,  
І  дрон  щоб  ворожий  не  здрів,
Снаряд,  що  в  нас  раша  пускає,  
Назад  щоб  до  них  полетів.  

Бажаєм  здоров’я  міцного,  
Терпіння  і  витримки,  й  сил,
 Та  здійснення  мрій,  і  усього,  
Що  в  Бога  для  себе  просив.  

І  скорої  нам  перемоги,  
Й  закінчилась  щоби  війна.  
Бійці  щоб  вертались  додому
І  мирно  країна  жила.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024

Тільки перемога

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u_v6Rdmd_JI[/youtube]


Тільки  перемога,  а  вже  потім  мир!  -
На  такі  умови  лише  згідні  ми.
Поверне́мо  землі:  Крим  і  весь  Донбас!  -
Ось  такі  умови!  Чуєте  ви  нас?

Затягнула  раша  у  смертельний  вир  -
Не  піде́мо  з  нею  на  сумнівний  мир.
Де  була  б,  Європо,  зараз  ти  скажи,  
Після  нас  наступна  будеш  саме  ти.  

Приспів:
Тільки  перемога,  а  вже  потім  мир!  -
На  такі  умови  лише  згідні  ми.
Поверне́мо  землі:  Крим  і  весь  Донбас!  -
Ось  такі  умови!  Чуєте  ви  нас?

То  чому  ж  ми  чуєм  дивні  голоси?  
Не  один,  то  другий  цюкне  нам:  Іди,  
Поклонись  росії  -  хай  настане  мир.
На  такі  умови  лиш  не  згідні  ми.

Приспів:
Тільки  перемога,  а  вже  потім  мир!  -
На  такі  умови  лише  згідні  ми.
Поверне́мо  землі:  Крим  і  весь  Донбас!  -
Ось  такі  умови!  Чуєте  ви  нас?

Тільки  перемога!  Йдемо  до  кінця!
Дорого  ми  платим,  бо  ціна  -  життя!  
Чи  даси,  Європо,  зброю  нам  чи  ні,
А  такі  умови  -    і  кінець  війні.

Приспів:
Тільки  перемога,  а  вже  потім  мир!  -
На  такі  умови  лише  згідні  ми.
Поверне́мо  землі:  Крим  і  весь  Донбас!  -
Ось  такі  умови!  Чуєте  ви  нас?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026025
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

Доброго вечора! Ми з України!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=or0AjNqpw1M[/youtube]


Жили  ми  в  спокійний  час  й  не  знали  біди,
Та  прийшли  поставить  нас  на  коліна,
Й  взяти  Київ  за  три  дні  виродки  з  орди,  
Але  обірвалось  їм:
Доброго  вечора!    Ми    -  з  України!  

На  столицю  ворог  пре  –  «руський  мір»  несе,  
А  в  дозорі  увесь  час,  щохвилини,  
Привид  Київ  стереже    -  ворог  не  пройде..  
Він  з’являється  завжди:
Доброго  вечора!  Ми  –  з  України!  

У  Гостомелі  садивсь  ворожий  десант  –        
Опускалася  орда  як  лавина,  
Думав,  що  вже  закріпивсь  вражий  окупант,  
Та  почулось  за  мостом:  
Доброго  вечора!    Ми  -  з  України!  

Соловйов,  скобєєва  сердяться,  плюють
І  брехню  несуть  -  ллється  з  рота  піна,
Кожне  місто  і  село  в  сотий  раз  беруть,  
Але  звідти  чують  всі:  
Доброго  вечора  !  Ми    -  з  України!  

У  Херсоні  вибори  ворожі  пройшли,  
Наші  землі  зве  москва  тут  своїми,  
Але  швидко  вороги  за  річку  втекли,  
Бо  по  місту  пронеслось:
Доброго  вечора!  Ми  –  з  України!  

Десь  поділись  кораблі  –  обстрілів  нема
Заховалися,  мабуть,  за  лимани.
Тільки  пильно  стережуть  з  їхнього  моста,  
Чи  не  чути  у  Криму:
Доброго  вечора  !  Ми    -  з  України!  

На  росії  скрізь  біда    -  бавовна  горить  
І  не  знає  з  них  ніхто:  в  чім  причина,
Мабуть,  курять  москалі  –  ось  воно  й  димить..
Це    -  відплата  вам  усім!
Доброго  вечора!  Ми  з  України!  

Що  за  паніка  в  кремлі?  Дрон  до  них  летить,  
Зробить  з  путіна  шашлик  як  з  свинини,  
Бо  убивцям  на  землі  не  потрібно  жить.
І  вже  чути  угорі:
Доброго  вечора!  Ми  -  з  України!

Орки,  слухайте  мене,  що  я  вам  скажу:
Відомстимо  вам  усім  за  провину,  
Й  переступите  хоч  раз  знову  за  межу,  
То  знайдете  собі  смерть:  
Доброго  вечора!  Ми  з  України!  

Ми  відновимо  кордон  нашої  землі,  
Крим  повернеться  й  Донбас  до  родини.  
Мирно  й  дружно  заживем  в  місті  та  в  селі,  
І  співатимем  пісень:
Доброго  вечора!  Ми  –  з  України!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025888
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Вже осінь стукає в вікно

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B-aTNj99DtE[/youtube]



Вже  осінь  дрі́бними  доща́ми
Тихе́нько  сту́кає  в  вікно́,  
А  си́ві  хма́ри  над  поля́ми  
Пливу́ть  пома́лу  за  село́.
А  си́ві  хма́ри  над  поля́ми  
Пливу́ть  пома́лу  за  село́.

Заку́тавсь  ра́нок  у  тума́ни
І  де́сь  дріма́є  у  куща́х,  
А  з  не́ба  мжи́чка  над  яра́ми
Спада́є  в  тра́ви,  в  берега́х.  
А  з  не́ба  мжи́чка  над  яра́ми
Спада́є  в  тра́ви,  в  берега́х.        

Часту́є  бе́ріг  п’я́нким  тру́нком
Ще  свіжоско́шених  ота́в,  
Хизу́ється  густи́м  ще  вру́ном  
Смуга́  із  пі́зніх  бу́йних  тра́в.  
Хизу́ється  густи́м  ще  вру́ном  
Смуга́  із  пі́зніх  бу́йних  тра́в.  
 
Від  жни́в  відпочива́є  по́ле  
І  ві́тер  хо́дить  по  стерні́,  
Та  обере́жно,  бо  ще  вко́ле,  
В  ній  бо́сі  п’я́тоньки  свої́.  
Та  обере́жно,  бо  ще  вко́ле,  
В  ній  бо́сі  п’я́тоньки  свої́.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025887
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Зої Йосипівні

Нашій  землячці,  учительці  молодших  класів  Андріящівської
початкової  школи  Зої  Йосипівні  Базилівській  з  нагоди  Ювілею
найщиріші  вітання  від  всіх  односельців.  Многая  Літа!  


Колись  давно  прислали  у  село,
Учителем  молодших  класів  Зою.
До  відома  донесли  їй  в  РАЙВНО:  
Слід  Андріяшівську  очолить  школу.

Ще  молода,  тендітна  і  струнка,  
На  освітянську  ниву  твердо  стала.
Сільського  вчителя  робота  нелегка,
Проте  це  є  її  життєва  справа.  

Позашкільна  робота  у  гуртках…
І  активіст  на  громадських  засадах.
Була  у  центрі  всіх  подій  села
І  розбиралась  у  чужих  порадах.  

Зали́шилась  наза́вжди  у  селі,  
Жила,  ще  й  працювала  в  школі.
Тут  заміж  вийшла,  донечки  малі,  
А  їх  аж  троє,  дякувати  долі.  

Завжди́  була́  в  пошані  у  людей,  
Для  школярів  вона  як  друга  мама,
Світилась  радість  й  вдячність  з  їх  очей,  
Бо  в  класі  з  нею  затишно  як  вдома.    

Не  кожне  серце  вміє  говорить
Й  учителем  не  кожен  може  бути,  
Вона  ж  навчала  діток  світ  любить  
Й  дитячу  душу  завжди  вміла  чути.  

Всі  земляки  їй  вдячні  за  роботу,
За  свято,  що  в  душі  жило  натхненно.
І  за  порядність,  мудрість  і  турботу,
Що  йшла  від  Зої  Йосипівни  щоденно.  

Сумлінно  вчились  учні-дітлахи,  
Мужніли  і  дорослими  ставали,  
Проте  любов  пронесли  крізь  роки
Яку  їм  перша  вчителька  давала.  

Отак  літа  несли́сь  ненача  день
І  тихо  десь  ховалися  за  хмари...  
Сьогодні  -  дев'яносто.    Ювілей
До  Зої  Йосипівни  постукав  в  двері.  

Ми  щиро  першу  вчительку  свою,  
Усім  селом  сьогодні  привітаєм.  
Й  гараздів  всіх  життєвих  у  сім'ю
Та  у  родину  Вашу  побажаєм.

Для  всіх  людей  у  нашому  селі
Ви  є  взірець  чеснот  і  доброчинства.  
На  Вас  рівнялись  старші  та  малі
Із  шкільних  літ,  із  самого  дитинства.  

Ви  в  доброти  на  сяючім  крилі  –
Допомогти,  порадити  готові…  
Таких  людей  побільше  б  на  Землі  –
І  всі  жили  б  гарніше,  чесне  слово.  

Тож  ми  всі  односельці-земляки,  
Здоров’я  міцного  Вам  щиро  зичим,  
Нехай  у  радості  пливуть  роки.
Привітна  усмішка  Вам  дуже  личить.  

Нехай  Господь  Вас  завжди  береже,  
А  Мати  Божа  з  неба  захищає,  
Життєвих  сил,  наснаги  додає,  
Та  МНОГА  ЛІТ  Вам  щедро  наділяє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024

Спішать роки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SW1hWvsLfFA[/youtube]


Спішать  роки  мої  шалені,
Злетівши  в  небо  над  селом
І  в  круговерті  повсякденній
Мені  махають  вниз  крилом.
І  в  круговерті  повсякденній
Мені  махають  вниз  крилом.

Вже  не  повернеться  ніколи
Дитинства  безтурботний  час
І  ті  роки,  коли  до  школи
Вели  мене  у  перший  клас.
І  ті  роки,  коли  до  школи
Вели  мене  у  перший  клас.

Вже  не  повернеться  і  юність,
І  молоді  мої  літа,
Бузку  весняного  духмяність,
Наївність  щира  й  простота.
Бузку  весняного  духмяність,
Наївність  щира  й  простота.

Кохання  перше,  поцілунок,
І  ті  весняні  солов’ї,
Ромашки  польові  в  дарунок,
Й  світанки  росяні  мої.
Ромашки  польові  в  дарунок,
Й  світанки  росяні  мої.

Рушник  весільний  і  обручка,
Й  щаслива  материнства  мить,
Коли  родився  син  і  дочка..
О  як  же  час  оцей  летить!
Коли  родився  син  і  дочка..
О  як  же  час  оцей  летить!

Нові  світанки  в  хмарнім  небі
Все  в  даль  несуть  мої  літа.
Не  повернутись  їм,  далебі.
Цвіт  сивий  коси  запліта.
Не  повернутись  їм,  далебі.
Цвіт  сивий  коси  запліта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025455
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

Кляштор Босих Кармелітів

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=78P7MU5l9oY[/youtube]



Річка  маленька,  тиха  й  міленька,
Назва  ще  здавна  її  –  Гнилоп’ять.  
Тут,  за  рікою,  що  йде  дугою,
Кля́штору  дзвони  аж  в  небо  дзвенять.  

Люду  багато,    всі  йдуть  на  свято  –
Матір  Бердичівську*  тут  величать,
Щоб  прихилитись,  іконі  вклонитись,  
Оду  хвалебну  святині  складать.  

Ше  від  Тишкевича,  славою  й  величчю,  
Неслася  звістка  про  кляштор  оцей.  
Йдуть  всі  паломники  стежками  Божими
В  день  Скапулярій  святинь  дотепер.  

Мури  високі,  стіни  широкі
Тут  збереглися  по  нинішній  час.
Місто  Бердичів  й  Кляшто́р  Кармелітів
Радо  зустрінуть  гостей  кожен  раз.  



*мається  на  увазі    ікона  Бердичівської  Божої  Матері,  яка  знаходиться  в  фортеці  –монастирі    кармелітів  босих  міста  Бердичева.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025172
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Колискова доні

   [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CJJKhoVR7c8[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4-EkRyP6w5E[/youtube]


Усі́  плане́ти  йдуть  по  ко́лу
І  оберта́ється  земля́,  
Весь  все́світ  кру́титься  навко́ло,  
Де  спи́ть  мале́сеньке  дитя́.  

Приспів:      
Спи  до́ню,  до́нечка  рідне́нька,  
Спить  я́сний  мі́сяць  угорі́,  
Посну́ли  зо́рі  з  ним  мале́нькі,  
Нічні́  ввімкну́вши  ліхтарі́.        

Моя́  спить  до́ня  у  коли́сці,  
Їй  ко́тик  пі́сню  муркоти́ть,  
Зігну́в  під  се́бе  ла́пки  чи́сті,  
У  крі́слі  по́ряд  ти́хо  спить.  

Приспів:
Спи  до́ню,  до́нечка  рідне́нька,  
Спить  я́сний  мі́сяць  угорі́,  
Посну́ли  зо́рі  з  ним  мале́нькі,  
Нічні́  ввімкну́вши  ліхтарі́.      

Для  ме́не  ща́стя  –  лю́ба  до́ня,
Мале́ньке  ра́дісне  дитя́.  
Вмісти́вся  все́світ  в  цих  доло́нях,  
Що  тя́гне  кри́хітка  моя́.
 
Приспів:        
Спи  до́ню,  до́нечка  рідне́нька,  
Спить  я́сний  мі́сяць  угорі́,  
Посну́ли  зо́рі  з  ним  мале́нькі,  
Нічні́  ввімкну́вши  ліхтарі́.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025066
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024

Він так хотів жити (Кушніров Павло Анатолійович )

Кушніров  Павло  Анатолійович

(1993  р.н.  -  23.10.23р)  

Стрілець  відділення  охорони  взводу  охорони  роти  забезпечення  боєприпасами  батальйону  матеріального  забезпечення  військової  частини  А  1376  пішов  служити  одразу  ж  після  широкомасштабного  вторгнення  російської  армії.  Героїчно  загинув  виконуючи  свій  військовий  обов’язок  23  жовтня  2023  року  в  районі  населеного  пункту  Новодонецьке  Волноваського  району  Донецької  області.



Він  так  хотів  у  світі  жити,  
Любить  свій  край,  життя  любити,
Зростить  в  сім’ї:  і  доньок  й  сина...
Життя  віддав  за  Україну.    

Він  так  хотів  у  світі  жити,  
Кохати  вірно  і  любити
Найкращу  з  всіх  свою  дружину...
Життя  віддав  за  Україну.  

Він  так  хотів  у  світі  жити,  
Придбати  дім  і  сад  зростити,
Де  білі  вишні  та  сливи  сині…
Життя  віддав  за  Україну.  

Він  так  хотів  у  світі  жити:
Щось  майструвати,  щось  робити,  
Проте  не  зробить  нічого  нині:
Життя  віддав  за  Україну.  

Він  так  хотів  у  світі  жити,
Про  щось  із  кимось  говорити,  
В  етері  слухати  новини...
Життя  віддав  за  Україну.

Він  так  хотів  у  світі  жити,
Ходить  на  каву  й  пиво  пити..
Відпочивать  не  зможе  нині:  
Життя  віддав  за  Україну.  

Він  так  хотів  у  світі  жити.
По  іншому  не  зміг  зробити:
Йшов  захищати  всіх  й  родину...
Життя  віддав  за  Україну.  

І  серед  нас  він  буде  жити,  
Бо  москалям  душі  не  вбити...  
Героям  Слава!  –  невпинно  лине..  
Життя  віддав  за  Україну.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024

ШОУ про депутатів

То  «Жінку  міняєм»,  то  «Хата  на  тата»,
Й  постійно  в  етері  сміється  Квартал.  
А  ми  всі  чекаєм,  що  хтось  з  депутатів  
Наблизити  схоче  воєнний  фінал.  

І  піде  в  окопи  свій  край  боронити,  
Ані,  хоч  бійцям  задонатить  на  дрон.
Як  піде,  чи  зможе  він  орків  спинити,
Узявши  з  набоїв  останній  патрон?

Бо  більш  не  підвезли,  немає  вже  коштів…
Не  склали  угоду  й  в  державній  казні
На  зброю  військовим  закінчились  гроші  –
Є  тільки  на  клумби  в  цій  клятій  війні.  

 Потрібні  пожертви:  щодня  і  побільше…
Ані,  то  купуйте,  бійці,  за  свої.
Тому  їм  збирають  по  сотні  та  більше
Знайомі  та  близькі,  та  члени  сім’ї.  

І  лиш  депутати  як  кіт  у  сметанці:  
Все  злизують  з  банки  найліпші  вершки.  
І  що  їм  до  того,  що  хтось  десь  у  шанці
Зимою  і  літом  у  юні  роки.

Давайте  знімати  це  ШОУ  століття,  
Нехай  відпочине  вже  трішки  Квартал.
Дивитися  будуть  постійно  по  світу,
Ніхто  не  залишить  в  етері  екран.  

Всім  буде  цікаво,  як  в  нас  депутати,
Закривши  всі  діри,  наповнять  бюджет.  
Ми  зможемо  орків  назавжди  прогнати
Як  буде  з  народом  разом  депутат.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024

Людмилі Броніславівні Михальченко

Тут  чепурні  двори  купаються  в  садках
І  квіти  під  вікном  ростуть  у  кожній  хаті,
А  в  центрі  на  горбку  ліцей  у  Маркушах,
Де  учні  й  вчителі  –  дієві  та  завзяті.  

Людмила  Броніславівна  –  прекрасний  керівник,
Між  учнів  і  колег  в  повазі  та  пошані.
Директором  вона  й  до  цього  кожен  звик,
Вже  двадцять  один  рік  отут  на  цій  посаді.    

А  трудовий  свій  шлях  вона  розпочала́
Вожа́тою  дітей  у  Маркушівській  школі.  
Ще  у  сімнадцять  літ  в  цей  колектив  прийшла
Та  місце  щоб  змінить  –  не  думала  ніколи.  

Філологічний  закінчи́вши  факультет,  
Стала  навчать  дітей  літератури  й  мови,  
Заслужений,  вже  на  сьогодні,  працівник
Й  відмінником  освіти  знають  у  районі.    

По  крапельці  любов  вона  всім  роздає  
І  сіє  у  серцях  дітей  розумне  й  вічне.  
Тож  пророста  добро́м  як  час  жнив  настає,
Людьми  ідуть  у  світ,  бо  це  є  найцінніше.  

І  прагне,  щоб  в  серцях  зростала  лиш  любов
До  рідної  землі,  природи  і  довкілля,
Де  б  учні  не  були́,  щоб  повертались  знов
У  рідний  край  завжди́,  де  батьківське  подвір’я.

Прекрасний  керівник,  турботлива  й  в  сім’ї,  
Де  гарний  чоловік,  коханий  і  єдиний.
По  маминих  слідах  пішов  і  син  Сергій:
Працює  вчителем  на  освітя́нській  ниві.    

Поповнилась  сім’я:  невістка  в  дім  прийшла,  
Приємна  і  гарне́сенька  Світланка,
Дві  внученьки  малі  лелека  принесла.  
Два  я́нголи:  Софійка  і  Арінка.  

Як  в  небі  ті  птахи́,  роки́  вперед  летять,  
А  осінь  листям  слід  бере́ться  заміта́ти.  
Людмилі  Броніславівні  сьогодні  –  60  !  
Тож  можемо  її  ми  щиро  привітати.  

Хай  серце  Ваше  завжди  гріє  доброта́
І  в  небі  со́нечко  яскра́ве  ніжно  сяє,
А  врода  і  краса  не  губляться  в  літа́х  -  
І  щовесни  хай  цвітом  вишень  розквіта́ють.    

Наснаги,  ра́дості,  душевного  тепла,
Щоб  ки́лимом  м'яки́м  стели́лася  дорога,
Щоб  радість  щира  в  Ваших  сяяла  очах,  
Бажаємо  як  справжній  вчительці  від  Бога.  

Поваги  від  дітей,  пошани  від  людей,  
А  ще  підтримки  від  усього  колективу,  
Та  здійснення  всіх  планів,  за́думів,  ідей,
Й  щоб  оцінили  гідно  працю  особливу.    
.  
Нехай  щастить  Вам  скрізь,  нехай  щастить,  
Бо  всю  себе  ще  й  душу  віддаєте  дітям.  
У  школі  треба  стільки  справ  іще  зробить,
То  хай  зозулі  Вам  кують  на  довголіття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024

Розмова козака й дівчини

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hm78IcXSQis[/youtube]


В  саду  стоя́ли  й  говорили
Коза́к  з  дівчи́ною  вночі:
Одне  до  о́дного  тулились,
Котились  сльози  по  щоці.

Душа  болить,  а  серце  плаче,
Холодний  вітер  дошкуля.
-Ой,  ти  скажи,  скажи,  юначе,
Де  твоя  доленька  гуля?

-А  моя  доля  -  козацька  воля.
Свій  край  я  буду  боронить.
Якщо  я  згину  в  чистім  полі,
Чи  будеш  сльози  за  мною  лить?

-Як  чорний  ворон  стра́шну  звістку
Мені  з  дороги  принесе,
Зв'яжу  калини  кетяг  в  хустку,
До  тебе  пташка  хай  несе.

Зросте  калина  на  могилі,
Із  вітром  буде  говорить,
А  той  розкаже  всій  родині:
Юначе  тіло  де  лежить.

Отак  стояли  й  говорили
Козак  з  дівчи́ною  вночі:
Одне  до  одного  тулились,
Котились  сльози  по  щоці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023812
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024

Лебеді

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HV7J7vJviLk[/youtube]



Цей  тихий  серпанок  
І  жайвір  у  небі
Пробуджують  ранок...
Летить  звідкись  лебідь,
Спустився  на  воду  
Досхо́чу  напитись
Й  лебідоньки  вроду
Щоби  надивитись.

Приспів:
Лебідонько  мила,  
Вже  ранок,  світає,  
А  серце  радіє,  
Бо  вірно  кохає.
Щоб  в  тебе,  кохана,
Підтримка  була,  
Де  треба  –  підставлю
Своїх  два  крила.

Хлюпочуться  хвилі,
Шумлять  очерети...
Удвох  такі  милі  -  
Пиши  хоч  сонети.    
Їм  сонечко  світить,
Ласкає  промінням,
А  рибка  сміється,
Ховається  в  зіллі.

Приспів:
Лебідонько  мила,  
Вже  ранок,  світає,  
А  серце  радіє,  
Бо  вірно  кохає.
Щоб  в  тебе,  кохана,
Підтримка  була,  
Де  треба  –  підставлю
Своїх  два  крила.  

І  вітер  незграбно
Пройшовсь  над  водою,  
Завадить  не  сміє:    
-  Милуйтесь  собою.
І  хвилі  тихенько
Пливуть  по  воді...
Щасливі,  хто  в  парі
Як  ці  лебеді.  

Приспів:
Лебідонько  мила,  
Вже  ранок,  світає,  
А  серце  радіє,  
Бо  вірно  кохає.
Щоб  в  тебе,  кохана,
Підтримка  була,  
Де  треба  –  підставлю
Своїх  два  крила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023332
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024

Вітаємо з 85-річчям ! (Богайчуку Андрію Пилиповичу)

Андрію  Пилиповичу  Богайчуку  з  нагоди  Ювілею:  


Сьогодні  гарний  ювілей  в  прекрасної  людини.    
 В  пошані  він  серед  людей,  в  повазі  у  родини:
Дідусь,  татусь  і  чоловік  для  рідної  дружини,  
Адже  кругом  вже  стільки  літ  вони  в  однім  сплетінні.  

Одні  тривоги  і  думки,  і  радості  ,  і  втіхи,  
Одні  печалі  на  обох,  здобутки  і  успіхи.  
Завжди  удвох,  завжди  разом,  куди  б  не  поспішали,
Кругом  з  повагою  обох  їх  з  радістю  стрічали.  

Як  десь  весілля  й  за  столом..  Ой,  як  вони  співали!  
Маленькі  діти  гамірні  –  то  й  ті  аж  замовкали..
В  Андрія  –гарний  баритон  –  за  серце  пісня  брала,  
А  в  Стасі  –голос  солов’я:  виводила-співала.  

Вона  -  ланкова  на  хмелю,  дружина  його  рідна.
Він  –  конюх  старший  у  селі  та  його  коні  гідні
Найкращих,  мабуть,  нагород  на  виставках  країни.  
По  всій  окрузі  не  знайти,  вони  такі  єдині.  

Панує  злагода  й  любов,  довіра  і  повага,  
Підтримка  завжди  поміж  них  та,  звісно,  і  увага.  
Сьогодні  діти  й  внуки  йдуть,  щоб  дідуся  вітати.  
Здоров’я  міцного  йому    на  многа  літ  бажати.

А  з  ними  побажаєм  й  ми:  і  радості,  та  щастя.  
Прекрасна  пара-голубів:  дідусь  Андрій  і  Стася.  
Щоденно  небо  голубе  щоб  бачили  в  віконці,  
А  звідти  те́пле  і  ясне́  всміха́лося  вам  сонце.
 
А  квіти  ніжні  під  вікном  щоб  тішили  ще  очі,  
Щоб  дні  погідні  були  всі  й  спокійні,  тихі  ночі.  
Хай  Мати  Божа  береже  і  Янгол  захищає,  
І  многа-многа  літ  обом  вам  щедро  добавляє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024

Повернутись з чужини

       
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K5gBon1in9M[/youtube]




Жорстока  з  ворогом  війна  
Нахабно  вигнала  із  дому.  
Коли  закінчиться  вона  
Й  чи  повернемось    -  невідомо.  

Приспів:
А  серце  проситься  назад,  
В  наш  край,  де  так  цвіте  калина,  
Де  яблуневий  пишний  сад  
Й  лунає  пісня  солов’їна.      

Всіх  прихистила  чужина:
Хоча  й  привітна,  та  холодна,  
А  серцю  рідна  сторона  
Щоночі  сниться  знову  й  знову.  

Приспів:
А  серце  проситься  назад,  
В  наш  край,  де  так  цвіте  калина,  
Де  яблуневий  пишний  сад  
Й  лунає  пісня  солов’їна.      

Готові  пішки  зараз  йти,
На  крилах  пташкою  летіти,  
Вцілілим  дім  свій  віднайти,
Щоб  в  ньому  мирно  далі  жити.  

Приспів:
А  серце  проситься  назад,  
В  наш  край,  де  так  цвіте  калина,  
Де  яблуневий  пишний  сад  
Й  лунає  пісня  солов’їна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023125
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

З Ювілеєм! ( Гаврилюку Івану Едуардовичу)

 Моєму  внуку  Гаврилюку  Івану  Єдуардовичу
присвячую:


Вже  листя  осіннє  спадає  під  ноги.
З  ним  вітер  тихенько  в  повітрі  кружля.
А  твій  шлях  –  дороги,  дороги,  дороги..  
У  них  заплелася  стежина  твоя.  

Ще  вранці  зустрів  ювілей  на  порозі  -
Це  20  літ  славних  в  твоєму  житті,
До  вечора  знову  сьогодні  в  дорозі,  
Яка  визначає  твій  шлях  в  майбутті.  

Тож  щиро  бажаєм:  твоя  щоб  стежина  
Стелилась  під  ноги  м’яким  полотном,
Щоб  в  кожну  годину  і  в  кожну  хвилину
Скрізь  сонце  всміхалось  тобі  за  вікном.  

Бажаємо  щастя  багато  й  без  міри,  
Безхмарного  неба  і  світла,  й  тепла,
Та  друзів  надійних,  відкритих  та  щирих,  
Щоб  доля  в  дорозі  тобі  принесла.  

Бажаєм  відваги  і  кроків  сміливих,  
До  успіху  впевненість  хай  приведе,  
І  днів  щоб  не  було  сумних  та  журливих,  
А  в  серці  хай  посмішка  й  радість  живе.  

Нехай  в  нім  буяє  весна  і  кохання,  
А  доля  дарує  два  вірних  крила,  
Здійсняться  хай  мрії  твої  всі  й  бажання,  
Й  щоб  стежка  життєва  щаслива  була.

Господь  хай  із  неба  тебе  вберігає,  
А  Янгол-Хранитель  хай  поряд  іде,
І  Матінка  Божа  тебе  захищає:
Святий  омофор  над  тобою  несе.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024

Янголу-Охоронцю

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8uJhKWy9ySY[/youtube]



Дай  сили,  Я́нголе,  триматись
Нещастям  всім  наперекір,  
Нести  свій  хрест  і  не  здаватись,
Адже  нелегко  це,  повір.  
Нести  свій  хрест  і  не  здаватись,
Адже  нелегко  це,  повір.  

Приспів:
О,  Я́нголе,  мій  Охоронець.
В  твоїх  руках  моє  життя.  
Вкажи  на  сві́тло  між  віконець,  
Не  відпускай  у  небуття.  
Вкажи  на  світло  між  віконець,  
Не  відпускай  у  небуття.  

І  щоб  зневіра  не  підкралась,  
В  душі  не  поселився  страх,
Щоби  надія  зігрівала
Й  молитва  щира  на  вустах.
 Щоби  надія  зігрівала
Й  молитва  щира  на  вустах.

Приспів:
О,  Я́нголе,  мій  Охоронець.  
В  твоїх  руках  моє  життя.  
Вкажи  на  сві́тло  між  віконець,  
Не  відпускай  у  небуття.  
Вкажи  на  світло  між  віконець,  
Не  відпускай  у  небуття.  

   
Тримай,  мій  Янголе,  за  руку
І  ні  на  мить  не  відпускай,
Розгладь  страшні  душевні  муки
І  будь  зі  мною  –  не  лишай.  
Розгладь  страшні  душевні  муки
І  будь  зі  мною  –  не  лишай.  

Приспів:
О,  Я́нголе,  мій  Охоронець.
В  твоїх  руках  моє  життя.  
Вкажи  на  сві́тло  між  віконець,  
Не  відпускай  у  небуття.  
Вкажи  на  світло  між  віконець,  
Не  відпускай  у  небуття.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024

Приваблива незнайомка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KwTNdzLIs5Q[/youtube]


Чути  музику  гучну  -
ллється  в  літніх  сутінках,  
а  за  столиком  одну,
з  кави  філіжанкою,
бачу  дівчину  сумну,  
а  в  руці  із  книжкою.  
     
Приспів:  
Кращу  тебе  не  знайдеш:
ніжна  і    приваблива,  
маниш  поглядом  мене
і  це  ніби  марево.

Очі  тихо  підвела,
поглядом  зустрілися,
в  мене  серце  відняла,  
в  ньому  поселилася,  
наче  в  казку  повела
й  ми  в  ній  залишилися.  

Приспів:  
Кращу  тебе  не  знайдеш:
ніжна  і    приваблива,  
маниш  поглядом  мене
і  це  ніби  марево.

Погляду  не  відведу,  
наче  зачарований,  
і  на  тебе  лиш  одну  
погляд  мій  спрямований.  
вже  від  тебе  не  піду,  
бо  такий  закоханий.  

Приспів:  
Кращу  тебе  не  знайдеш:
ніжна  і    приваблива,  
маниш  поглядом  мене
і  це  ніби  марево.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024

Вічна пам'ять Тобі, Герою!

Від  ворожого  вогню  03.09.2024  року  загинув  солдат  Збройних  Сил  України  БАЗИЛІВСЬКИЙ  Олександр  Станіславович,  1969  р.н.,  з  Черняхова.


Не  почуєм  розмову,  
Бо  вже  дуже  запізно…
Недомовлене  слово,
Недоспівана  пісня…

Не  всміхнеться  щоранку
Він  дитині  й  дружині,
Не  зустріне  на  ґанку,  
Не  прийде  до  родини.

І  маленькі  онуки
Вже  не  знатимуть  діда:
Не  позве  їх,  на  руки
Не  візьмЕ  й  не  обніме.

Не  посадить  в  садочку
Ще  черешню  чи  вишню,  
Не  зірве  в  холодочку
Вже  дозрілу  він  сливу.  

Все  застигло,  спинилось
У  безмовнім  чеканні…
І  лиш  біль  залишився,  
Голосіння  й  ридання.

І  весь  Черняхів  зранку
Виглядає  Героя,  
А  дружина  на  ґанку
Почорніла  із  горя.

На  щиті  повернеться  
Він  до  рідного  дому…
Все  у  серці  озветься
Найболючішим  горем.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024

Рушники

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QA7DHCzxhAo[/youtube]


Рушники,  рушники,  рушники...
Ті,  що  мама  мені  вишивала
І  вкладала  всю  душу  в  нитки,
Та  й  на  долю  мені  дарувала.          

Приспів:    
Вдаль  неслася  стежина  моя,  
Рушники  я  взяла  у  дорогу,
Оберегом  щоб  стали  щодня    
Й  відганяли  біду  і  тривогу.  

Простелилося  ними  життя,
В  них  і  радість,  й  надія,  й  розлуки.  
Я  б  до  матінки  йшла  навмання,  
Як  насняться  натруджені  руки.

Приспів:      
Вдаль  неслася  стежина  моя,  
Рушники  я  взяла  у  дорогу,
Оберегом  щоб  стали  щодня  
Й  відганяли  біду  і  тривогу.

Вже  й  мої  пролітають  роки,
Сивина  заплітається  в  коси,
Та  зі  мною  її  рушники  -
Дорогі  обереги  ще  й  досі.

Приспів:  
Вдаль  неслася  стежина  моя,  
Рушники  я  взяла  у  дорогу,
Оберегом  щоб  стали  щодня  
Й  відганяли  біду  і  тривогу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021749
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024

З Ювілеєм! ( Базилівській Оксані)

Літа  весняним  переспівом
Неслись  в  небесну  синю  даль,  
Стелились  в  полі  житнім  хлібом,  
Й  осінню  сипали  печаль.  

Неслись  невпинно  скакунами,  
Росу  збиваючи  в  траві,
Та  дні  міняючи  роками,  
Свій  слід  лишали  на  землі.    

А  слід  –  це  стежечка  життєва,  
Яку  Оксані  Бог  вділив
І  в  літню  спеку,  в  сніг,  у  зливи,
Іти  вперед  по  ній  велів.  

Вела  з  родинного  порогу  
В  маленькім  Юрівці  селі,  
Ота  стежина  у  дорогу  
Оксану  нашу  по  житті.  

Взяла  з  собою  в  світ  широкий  
Душі  багатство  –  доброту,  
Та    код  з  основ  джерел  глибоких  -
Науку  мамину  просту.  

Майстерності  навчилась  в  мами,  
І  вдосконалила  в  роках,
Стелила  доля  шлях  квітками
У  вишиваних  рушниках.

Нема  найкращої  майстрині  
У  Андріяшівці  селі,  
Бо  вишиває  досі  й  нині
Рушник  на  кожній  є  стіні.  

Чудова  жіночка,  чарівна,
Завжди  усміхнена  вона,  
Має  сім’ю  свою  й  родину,  
Сергію  вірная  жона.  

А  їх  багатство  –  їхні  діти,  
Найкращі  соколи-сини,  
Беруться  із  гнізда  летіти,  
Бо  підросли  уже  вони.  

Й  знов  заглядає  бусел  в  хату,  
Щоби  принести  онучат..  
Оксані  літ  –  й  не  так  багато,  
Бо  їй  всього  лиш  –  50  .  

А  це  всього  лиш  половина,  
Тих  літ  життєвих  на  віку.
Нехай  наступні  легко  линуть,  
Як  хвилі  стеляться  в  ріку.  

Дозволь,  Оксано,  привітати,  
У  твій  найкращий  Ювілей.
Всіх  благ  земних  тобі  бажати
У  цей  прекрасний  світлий  день.  

Побажати  здоров'я  багато,  
Хай  бринить,  як  вода  з  джерела,  
Хай  добром  наповняється  хата,  
Щоб  родина  в  достатку  жила.  

Ми  бажаємо  щастя  без  міри,  
У  твій  дім,  у  родину,  сім’ю,    
І  підтримки,  кохання,  довіри,  
Й  берегти  половинку  свою.  

Ми  бажаємо  радості  й  втіхи,
Світлих  посмішок  кожного  дня
 Неймовірних  у  всьому  успіхів
Доля  стелить  під  ноги  щодня.

Нехай  світла  життєва  дорога
Буде  довга  й  яскрава,  як  цвіт,  
Щоб  не  знала  ніколи  тривоги.
Ми    бажаємо    МНОГАЯ    ЛІТ  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

День смерті

31  серпня  минає  10  років  як  під  Луганськом  
поблизу  м.  Щастя  віддав  життя  за  Україну  
боєць  26-ої  артбригади  механік-водій
 9  батареї,  2  роти    Малянівський  Василь  
Іванович  (  6.01.  1991р.н.  -  31.08.  2014р.)  
Світла  і  вічна  пам"ять  тобі,  Герою!  





Почався  знову  обстріл  з  градів  –
Це  не  хвилини  –  лише  мить.
Із  того  боку,  від  сепарів
Снарядів  шквал  летить…летить…

І  ось  вже  вирви  ближче  й  ближче…
Одна  за  одною  –  підряд.
І  смерть  безжально  тишком-нишком
Проводить  магії  обряд.  

Під  зрив  ворожого  снаряду
Змішались  разом  кров  й  земля,  
Вогонь  попереду  й  позаду,
І  дим  довкола  все  встеля.    

У  вирві  тут  боєць  наш  Вася,
Його  вогонь  вже  обхватив  –
Горить  весь  одяг,  шкіра  злазить
І  кров  у  ранах  аж  шкварчить.  

Допоки  хлопці  назбігались,  
Поки  гасили,  хто  як  міг,
У  смерті  тіло  відібрали,  
Та  оживить  ніхто  не  зміг.  

Вважали  хлопці,  що  свідомість
Утратив  Вася  від  вогню.
Ще  у  шпиталь  везли…  натомість,  
Життя  не  повернуть  бійцю.  

Душа  його  уже  кружляла
В  цій  гущі  з  диму  і  вогню,  
І  зверху  вирву  споглядала
Та  метушню  навколо  цю.  
 
Осколком  ворога  хоч  вбитий  
Й  горіло  тіло  у  вогні,  
Проте  москві  вже  не  зломити
Дух  український  в  цій  війні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

Вже рік минув. . (Лінійчук Андрій Олексійович)

Пам"яті  Андрія  Олексійовича  Лінійчука
с.  Кириївка  Любарського  району,  
присвячую:


Вже  рік  минув..  Здається,  вчора  
Татусь  пішов  у  засвіти.  
 Родина  в  траурі  та  горі..
 Ніде  Вас,  тату,  не  знайти.  

Немає  в  хаті,  ні  в  подвір’ї,  
Ні  на  городі,  ні  в  саду,
Не    шурхотить  коса  у  зіллі,  
Та,  що  косили  Ви  траву.  

Іржею  вкрилася  сокира
Й  забута  осторонь  лежить,
Сумна  на  прив’язі  кобила,  
Ніхто  впрягати  не  спішить.  

Не  чути  трактора  у  полі:
Не  ралить  більше  й  не  оре…
Й  своїх  онуків  більш  ніколи
Дідусь  у  трактор  не  візьме.  

Скрізь  поселилась  пустка  в  хаті,  
Так  стало  сумно  в  ній  тепер.  
Й  щодня  найменшій  внучці  Златі
Про  Вас  нагадує  портрет.  

Вона  тихенько  так  підходить,  
Адже  портрет  Ваш  на  столі,  
Й  немовби  з  Вами,  з  ним  говорить
Про  свої  успіхи  й  жалі.  

Сумують  діти  і  дружина,  
Сумують  внуки  всі  без  Вас.  
Уся  у  траурі  родина
І  біль  цей  не  лікує  час.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024

Все буде Україна!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ld-uTHKsPIg[/youtube]

Згенеровано  на  музичній  платформі  Октава  


Затихли  кацапи  в  Тамбові,  
На  валізах  сидять  у  Ростові,
Та  паніка  страшна  в  кремлі...
І  все  це  -  любо  так  мені.  

Приспів:
Все  буде  Україна!
І  Курськ,  і  Білгород  ,  й  Рязань,  
А  мову  чисту  солов'їну  
Згадає  завтра  вся  Кубань.  
Все  буде  Україна!
Від  Києва  аж  до  москви.
І  в  Незалежній  Україні  
Не  буде  місця  для  війни.  

Вам  українців  не  вбивати,  
Війна  вже  йде  у  вашу  хату.
Хай  запалає  вся  москва
Й  пророчі  збудуться  слова:

Приспів:
Все  буде  Україна!
І  Курськ,  і  Білгород  ,  й  Рязань,  
А  мову  чисту  солов'їну  
Згадає  завтра  вся  Кубань.  
Все  буде  Україна!
Від  Києва  аж  до  москви.
І  в  Незалежній  Україні  
Не  буде  місця  для  війни.  

*********************************************




[Rep]  [Male]    

[intro]        

Затихли  кацапи  в  Тамбові,  
На  валізах  сидять  у  Ростові

Ммм  уууммм

[instrumental]

[Verse  ]    [Rep]
Затихли  кацапи  в  Тамбові,  
На  валізах  сидять  у  Ростові,
Та  паніка  страшна  в  кремлі  -
І  все  це  любо  так  мені.  

Ммм  уууммм

[instrumental]

[Verse  ]    [Rep]
Затихли  кацапи  в  Тамбові,  
На  валізах  сидять  у  Ростові,
Та  паніка  страшна  в  кремлі  -
І  все  це  любо  так  мені.  

[bridge]

[chorus]  [Loud]  [feminine]  [slow]  
 Все  буде  Україна

АААААААААА

 Все  буде  Україна
І  Курськ,  і  Білгород  ,  й  Рязаань,  
А  мову  чисту  соловїїну  
Згадає  завтра  вся  Кубаань.  

Все  буде  Україна  

Від  Києва  аж  до  москви.
І  в  Незалежній  Україїні  
Не  буде  місця  для  війни.  

[instrumental]

Ммм  уууммм

[Verse  ][Male]  [Rep]
Вам  українців  не  вбивати,  
Війна  вже  йде  у  вашу  хату.
Хай  запалає  вся  москва
Й  пророчі  збудуться  слова

[bridge]

[chorus]  [Loud]  [feminine]  [slow]

 Все  буде  Україна

АААААААААА

 Все  буде  Україна
І  Курськ,  і  Білгород  ,  й  Рязаань,  
А  мову  чисту  соловїїну  
Згадає  завтра  вся  Кубаань.  

Все  буде  Україна  

Від  Києва  аж  до  москви.
І  в  Незалежній  Україїні  
Не  буде  місця  для  війни.  

[instrumental]

Ммм  уууммм


[chorus]  [Loud]  [feminine]  [slow]  

 Все  буде  Україна

АААААААААА

 Все  буде  Україна
І  Курськ,  і  Білгород  ,  й  Рязаань,  
А  мову  чисту  соловїїну  
Згадає  завтра  вся  Кубаань.  

Все  буде  Україна  

Від  Києва  аж  до  москви.
І  в  Незалежній  Україїні  
Не  буде  місця  для  війни.  


[instrumental]

Ммм  уууммм

[outro]  
   
[end]          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019874
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024

Зростав на моїх очах Коренівський Сергій Петрович

Коренівський  Сергій  Петрович

(24  квітня  1981р  –  5  серпня  2014р)    

Старший  прапорщик  Збройних  сил  України,
головний  сержант  роти  15-го  окремого  гірсько-піхотного  батальйону,  
128-ї  окремої  гірсько-піхотної  бригади.  Загинув  6  серпня  2014  р.
 в  бою  за  аеропорт  Луганська.



Зростав  він  на  моїх  очах,  
Ще  від  народження,  з  маленства
І  скромна  усмішка  в  вустах
Була  впродовж  його  дитинства.  

Сором’язливий,  мовчазний,  
Тихенький  хлопчик,  дуже  чемний,
І  ніжний  голос  чарівний…
Та  і  з  лиця,  був  дуже  гарний.  

Завжди  привітний  з  усіма,  
І  з  кожним  він  завжди  вітався,  
Ходив  до  Вови  П’явчука,
Дружив  із  ним  й  постійно  грався.    

В  тих  іграх  мчалися  роки  
Як  коні  бистрі  білогриві,  
Ходив  у  школу  залюбки,  
А  час  спливав  так  швидкоплинно.

Він  став  дорослим,  помужнів,  
Закінчив  школу  і  навчання.  
Складав  він  плани  і  хотів,  
Щоби  здійснились  всі  бажання.  

Та  хто  ж  міг  знати  ще  тоді,  
Що  ворог  прийде  в  Україну,  
Що  наші  діти  молоді
Лягати  будуть  в  домовину.  

Земляк  Сергій  Героєм  став  
І  назавжди  в  Небеснім  Війську.
Своє  життя  за  нас  віддав  -
Пошана  від  людей  навіки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024

Привітання Тетяні Йосипівні Гедз

Вже  сімдесят?!  Так,  сімдесят…
Ой  як  роки  спішать,  летять…  

Здається,  вчора  ще  маленька,  
Білява  дівчинка  гарненька
Сиділа  разом  із  гусьми
Біля  Широкої  Руди.  

А  тих  гусей  було  чимало:
У  кожній  хаті  ціле  стадо
І  їх  потрібно  випасати
Аж  поки  день  почне  смеркати.    

Тож  Таня  пасла  біля  ставу
Гусей  з  сусідськими  дітьми,
А  їх  багацько  в  спільнім  стаді  -
Не  видно  через  них  води.  

І  їх  потрібно  чатувати  -
Колгоспні  ж  навкруги  поля,  
Гусей  з  посівів  виганяти  -
Засіяна  кругом  земля.  
 
Складали  і  плели  віночки
Із  польових  дрібних  квіток,  
Та  гралися  у  мами  й  дочки,  
Із  качанів  замість  ляльок.  

А  навкруги  буяли  трави,  
Джемі  гуділи  у  квітках  -
Аж  в  перших  сутінках  заграви
Вони  ховались  в  споришах.  

А  на  два  боки  житнє  поле,  
Де  вітер  пестить  колоски
І  гонить  хвилі  як  по  морі,  
В  розмаї  хлібнім  навкруги.

То  тихе  в  лозах  жебоніння,  
То  гучний  плескіт  від  води,  
Бо  у  цім  місці  Загребелля  
Тече  притока  до  ріки.  

В  притоки  назва  є:  Канава,  
Вона  тече  у  Гнилоп’ять,  
Кружляє  у  високих  травах  –
І  не  спинить,  і  не  догнать.

І  вже,  коли  повечоріє  
Гусей  тих  гнали  на  нічліг..
Та  півень  вранці  лиш  запіє,  
Та  новий  день  прийде  у  світ,

То  гуси  знову  треба  гнати
Аж  до  Широкої  Руди.  
Та  стежка  стоптана  ногами,  
Бо  увесь  час:  туди-сюди.  

Маленька  Таня  пасла  гуси,  
А  старший  Федя  пас  корів,  
Тай  Стьопа  був  в  постійнім  русі,  
Вже  заглядав  до  тракторів.  

Ходила  Женя  на  роботу    -
Вона  -  найстарша  із  дітей.  
А  Коля  весь  час  у  турботах
По  господарству  кожен  день.  

Тож  мама  Текля  й  тато  Йосип
Раділи  за  своїх  дітей.
Хоча  й  життя  було  не  прОсте
В  колгоспнім  вирі  для  сімей.  

Проте  сім'я  була  зразкова,  
У  мирі  й  злагоді  жила,  
Вагу  тут  мало  старших  слово,  
Й  повага,  та  любов  була.  

А  на  горбі  через  ставочок,  
Отам,  у  Старому  Селі,
Мала  хатина  у  садочку...
Там  баба  й  дід  жили  -  Ксьондзи.  

Любили  ті  своїх  онуків
І  частували  кожен  день,  
Голівки  гладили  їх  руки,  
Співали  для  дітей  пісень.  

Отак  проходило  дитинство
Із  року  в  рік,  із  дня  у  день...
Та  й  в  школі  все  йшло  гладко  й  чисто:
Тягнулась  дівчинка  до  знань.    

Тож  залюбки  навчалась  в  школі  
Одна  з  найкращих  учениць..  
Було  і  подружок  доволі..  
Разом  ходили  з  вечорниць..  

Та  пролунав  останній  дзвоник
І  розбрелися  всіх  стежки,  
Та  понеслись  роки  як  коні
В  життєвім  вирі  хто-куди.

Розмаєм  молодість  буяла,  
А  в  серці  розцвіла  весна.  
Не  зчулась,  хлопця  покохала...
Ось  наречена  вже  вона.  

А  наречений  -  Гедз  Володя,  
Найкращий  хлопець  у  селі.  
Навік  їх  поєднала  доля
Весільним  рушником  в  сім'ї.  

Сімейне  вогнище...Кубельце..
І  народився  перший  син.  
О  як  раділо  в  тата  серце!  
Адже  син  копія,  як  він.  

Дідусь  від  тата  звався  Мітька..
Назвали  Дмитриком,  як  дід..
Ще  на  одного  хлопця-внука
Тепер  продовжився  їх  рід.

А  потім  народився  Коля  -
І  цей,  мов  копія  -  дідусь.  
Життя  пливло  собі  поволі
Й  синами  тішився  татусь.  

А  потім  народився  Вітя,  
Вже  третій  їх  найменший  син.
І  це  найбільше  щастя  в  світі,  
Коли  в  сім'ї  син  не  один.  

Їх  бабця  Текля  доглядала,  
А  мама  з  татом  кожен  день,  
В  селі,  в  радгоспі  працювали
Та  заробляли  трудодень.  

Садили  сад,  дітей  ростили,  
І  будували  новий  дім,
Був  мир  і  злагода  в  родині,
Була  повага  у  сім'ї.  

Літа  невпинно  скакунами  
Неслись  у  даль,  пливли  роки..
Тепер  вже  сиві  коси  в  мами
Й  татусь  пішов  у  засвіти.  

Сини  давно  уже  дорослі,
Злетіли  як  птахи  з  гнізда.  
Вже  посріблились  і  в  них  коси...
Зосталась  матінка  сама...

Але  сьогодні  в  день  святковий,  
Коли  матусі  -  сімдесят,  
Усі  сини  невипадково,  
Як  птахи  в  рідний  дім  летять.  

Приїдуть  діти  і  онуки,  
Зберуться  разом  всі  за  стіл,  
Піднімуть  келихи  у  руки...  
Й  як  не  минало  стільки  літ.  

І  будуть  неньку  всі  вітати:
Сьогодні  в  неї  Ювілей,
Найкращі  тости  їй  казати  
І  від  онуків,  і  дітей.  

Тож  усі  разом  привітаймо
Найкращу  матінку  свою,  
Здоров'я  міцного  бажаймо,  
Й  зустріти  соту  ще  весну.  

Нехай  не  буде  днів  сумних,  
Хай  обминають  всі  напасті,  
А  хаті  рідній,  дорогій,  
Хай  буде  затишок  і  щастя.

Хай  будуть  радісні  всі  дні,  
Веселі,  добрі  і  привітні.  
Бажаєм  успіхів  Тобі,
Здійсни  всі  мрії  заповітні.

Тож  насолоджуйся  життям  
І  не  потрібно  сумувати.
І  як  в  кубельце  пташеня,  
Ми  обіцяєм  повертати.  

Хай  Мати  Божа  захищає  
Від  всіх  напастей  і  всіх  бід,    
Хранитель-Ангел  вберігає
І  завжди  йде  з  Тобою  вслід.  

Хай  доля  стелить  ще  під  ноги
З  найкращих  квітів  килими,
Й  шляхом  життєвої  дороги
Змогла  щоб  МНОГА  ЛІТ  іти.  








   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024

Цей світ покинула Людина (Фелонюк Євгенія Семенівна)

На  85-ому  році  життя    перестало  битися  серце
 моєї  тітки  Фелонюк  Євгенії  Семенівни.  

Цей  світ  покинула  Людина…  
У  горі  страшнім  вся  родина,  
Бо  діти  втратили  матусю,  
А  внуки  –  бабцю,  прабабусю.  
Свою  матусю  наймилішу,
Свою  бабусю  найдобрішу.
Вона  ж  любила  всіх,  ростила
Та  гідно  виховать  зуміла.  

Тепер  прийшов  час  вирушати,  
У  путь  далеку  йти  від  хати.  
Іще  проснулась  до  схід  сонця…  
Як  перший  промінь  у  віконце
Лиш  ледь  пробився  на  світанку,  
Вона  стояла  вже  у  ґанку.  
На  дім  свій  глянула  востаннє
Й  пішла  тихенько  в  небо  синє..

А  діти  й  внуки  сполошились…  
Не  покидати  їх  просили:
-Матусю,  рідна,  зупинися,  
Назад  до  нас  скоріш  вернися,
Бо  як  ми  будемо  без  тебе?
Не  йди,  рідненька,  в  синє  небо...  
Не  мить  лиш  мати  зупинилась
Та  в  білій  хмарці  розчинилась...
Пролилось  небо  вниз  дощами  –
Земля  вмивається  сльозами.  

Світла  і  Вічна  пам’ять  та  Царство  Небесне  тітці  Жені.  
Щире  співчуття  дітям,  онукам  і  правнукам    
у  важкій  втраті  найдорожчої  людини.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024

Спомин про Житомир

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m2tHghsJO68[/youtube]



Житомир,  Житомир,  Житомир
На  березі  велич  –ріки,
Приходиш  до  мене  у  спомин
Й  вертаюсь  в  думках  я  сюди.

В  це  місце,  де  юність  бурхлива
Шалено  неслась  крізь  роки,
Наївність  проста,  метушлива,
Зі  сходів  дала  паросткИ.

Дбайливо  збирала  з  них  досвід,
Набутий  в  життєвих  стежках.
Його  пожинаю  ще  й  досі,
Дарую  у  теплих  віршах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018608
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024

Дівчина чекає

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lRdVHE6hu5M[/youtube]


По  ставочку  вітер  віє,
Хвилями  гойдає.
В  дівчиноньки  серце  мліє:  
Милого  чекає.  
-  Місяченьку  ясний,  з  неба  
Освіти  стежину.
По  ній  милий  йде  до  мене,  
То  хай  буде  видно.

Приспів:
А  хвилі  миють  кладочку,  
Хлюпочеться  вода.  
Спішить  хлопчина  здалечку
До  ставу,  де  верба,
Бо  там  його  дівчинонька
Чекає  уночі,  
А  в  небі  ясні  зіроньки  
Всміхаються  вгорі.  
 
Вийшов  місяць  із-за  хмари  
Та  вниз  подивився.
-  Не  хвилюйся,  будеш  в  парі,  
Тільки  не  журися.
Беріг  зліва  й  беріг  справа,
Миє  їх  водиця.
Дівчина  жде  біля  ставу:
Гарна,  білолиця.  

Приспів.

Місяць  світить  на  доріжку,  
Хлопця  проводжає.
Де  на  нього  у  цю  нічку
Дівчина  чекає.    
Зорі  в  хвилях  на  ставочку
Ніженьки  купають
Та  на  хлопця  й  дівчиноньку
Зверху  поглядають.  

Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018373
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024

Ізя і газована вода

Пам’яті  Елі  Шаєвича  Ронделя,  легендарного
 продавця  газованої  води  в  місті  Бердичеві,
 присвячую:


Бердичів…Ізя-газировщик…
Зелена  будка  …і  базар…
Подвійний  влито  вже  сиропчик
В  стакан  й  газована  вода.

І  довга,  довга,  довга  черга…
А  люд  в  ній  млявий,  й  гамірни́й…
Щасливчик  той,  хто  в  літню  спеку
Попереду  десь  в  черзі  тій  

З  водою  візьме  той  стаканчик
І  пінку  з  нього  надіп’є…    
В  віконці  ж  Ізя–газировщик
Ще  знову  на  повтор  наллє.  

Він  -  легендарна  особистість,
Візитка  міста  дотепер,
Бо  мав  родзинку  особливу,
Одну  із  ввічливих  манер:

Усіх  турботливо-уважно,  
Завжди  з  усмішкою  в  устах,
Немов  гостей  своїх  поважних
Він  доброзичливо  стрічав.  

Когось  підтримає  й  порадить,
Якщо  сумний  –  розвеселить,  
Хтось  у  безвиході    –  розрадить  
Й  надію  в  серце  він  всели́ть.  

І  головне,  що  не  боявся
Ні  влади  в  місті,  ні  чинів,  
Завжди  собою  залишався
І  розмовляв  про  що  хотів.  

До  Ізі  всі  тягнулись  люди,  
Щоб  в  черзі  тій  погомоніть:
Про  те,  що  бу́ло,  що  ще  бу́де  
Й  як  правдою  у  світі  жить.  

Пройшли  роки,  літа  минули,  
Та  й  Ізя  виїхав  у  США,
Проте  його  тут  не  забу́ли…
В  Бердичеві  його  душа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024

Думки вголос

Одні  думки  про  Охматдит...
А  чом  у  Раду  не  летить?  

За  проміжок  тривалий  часу
Не  прилетіло  ще  ні  разу.  

Чому  ж  ніхто  із  депутатів
Не  йде  країну  захищати?  

І  не  донатять,  й  не  воюють,
Немов,  не  бачать  і  не  чують.  

Що  в  Україні  йде  війна.
Ми  ж  наковталися  сповна:

І  горя,  й  розпачу,  і  болю...  
І  все  кругом  залите  кров'ю.

Вони  ж  всі,  чортові  в  угоду,
Відгородились  від  народу

І  засідають  собі  в  Раді...
То  про  війну  не  їм  рішати!  

Вони  й  їх  діти  воювати,
Не  будуть  і  не  їхня  мати,  

Слізьми  вмиваючись,  благати  
Не  буде  в  Бога  нам  послати

Якнайскоріше  перемогу
І  сина  повернуть  додому.  

Чом  не  летить  в  Верховну  Раду?
Хтось  з  них  розкаже  людям  правду?!

Чом  гинуть  тільки  наші  діти
І  доки  будемо  терпіти  ?  

А  де  ж  тоді  ті  депутати,
Навіщо  в  Раді  їх  тримати?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024