Ольга Калина

Вітаю ( Наталії Андріївні Богайчук)

Наталії  Андріївні  Богайчук  до  дня  народження:  

В  зимовий  і  грудневий  вечір
Світили  зорі  на  поріг,  
Твій  Янгол  тихо  сів  на  плечі  –
На  все  життя  твій  оберіг.  

Щоби    в  житті  оберігати
Він  опустився  із  небес,
Тому  я  хочу  привітати  
Із  Днем  народження  тебе.  

Нехай  зникають  перепони  
В  твоїм  життєвому  шляху,  
Щоб  кожен  день  в  відмінній  формі
Ішла  по  ньому  без  страху.  

Бо  за  плечима  так  багато  
В  твоїй  дорозі  добрих  справ,  
Тож  щиро  хочу  побажати,  
Щоб  оптимізм  твій  не  пропав.  

Щоб  кожен  день  твій  був  як  свято,
Щоб  радість  вирувала  в  нім,  
Наснаги,  посмішок  багато
Було  завжди  в  житті  твоїм.  

Нехай  хвороби  стороною
Обходять  твою  хату  й  двір,  
Здоров’я  ллється  хай  рікою
На  тебе  завжди  аж  без  мір.  
 
А  ще  доброботу,  достатку,  
І  щирих  посмішок  людей,  
 Щоб  втіхи  у  душі  багато,  
Та  добрих,  радісних  вістей.  

Тож  залишайся  молодою
І  не  втрачай  чарівний  цвіт.  
Хай  щастя  поряд  йде  з  тобою
Ще  Многа,  Многа,  Многа  Літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020

До Дня Збройних Сил України

Могутність  армії  зродилась
У  чотирнадцятім  в  боях,  
Коли  чужинська  вража  сила
Ступала  чоботом  в  полях.  

На  захист  стали  України  
Найкращі  доньки  і  сини.  
Без  зброї  в  бліндажах  щоднини
Чужинців  стримували  ви.  

Під  звуки  й  свист  сепарських  градів
Пройшли  Дебальцевський  котел
Вітчизну  з  вас  ніхто  не  зрадив,
І  на  війні  ви  дотепер.  

Ви  захищаєте  народ  свій,
Простих  людей  спокійний  сон.    
Із  ворогом  щодня  в  двобої  
За  мир  і  сонце  із  вікон.  

За  щастя  діток  наших  з  вами,  
За  їх  прекрасне  майбуття,  
Щоб  йшли  лиш  мирними  шляхами
І  мали  радість  від  життя.  

Тож  ви  для  нас  усі  -  Герої,  
Вкраїни  ви  -  Захисники!
В  час  грізний  стали  ви  до  зброї.  
Вам  Шана  й  Слава  навікИ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020

Спливає час

Помірно  так  спливає  час:  
За  ніччю  -  день,  та  й  знову  -  темінь.  
Зі  жмутком  смутку  кожен  раз,
Немов  стискає  серце  ремінь.  
 
І  як  лещата,  силоміць,
Зіжали  й  вогник  загасили,    
Та  звуки  брязкоту  із  герць
Доносять  звістку:  є  ще  сили.  

Душа  волає:  -  піднімись!-
З  кута  глухого  вийти  зможеш.  
Не  все  ще  втрачено  –  борись!  
Ти  в  цім  двобої  переможеш!  

Шукай  стежину  ти  скоріш,
Із  лабіринту  вибирайся.
Розгубленість,  неначе  гріх,
Злим  силам  ти  не  піддавайся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020

Вечірні ліхтарики

Чарівно-казкові  ліхтарики  в  місті
Засяяли  радо,  шикуючись  в  ряд.  
Прогнали  ці  вогники  темінь  імлисту,
Бадьоро  зібрались  іти  на  парад.  

Сіяють  вітрини  нічних  магазинів  
Великих  будівель  й  маленьких  крамниць.  
Цей  вечір  їм  злато  несе  у  корзині  
Чарівність  добавити  в  світ  таємниць.  

В  вітринах  відбитки  від  спалаху  світла.
Дивуються  зорі    вогням  з  висоти,  
Мигають,  жбурляючи  барв  у  палітру,  
Ліхтарики  пензлем  фарбують  шибки.  

Деінде  по  вулиці  йдуть  перехожі  –
Потрапивши  в  казку,  вони  не  спішать.  
А  зверху,  немов  парасольки  (так  схожі),
Листочки  з  дерев  їм  під  ноги  летять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020

Вітаємо (Миколі Петровичу Базилівському )

Миколі  Петровичу  Базилівському  
 В  День  народження:  

Здоров’я,  доброботу,  радості,  втіхи,
Сьогодні  всі  зранку  бажають  тобі.  
У  хаті  дитячих  і  помішок,  й  сміху,  
І  жодного  дня  щоб  не  було  в  журбі.    
 
Щоби  досягав  всіх  поставлених  цілей,
Ішов  навпростець  до  мети  ти  щодня,  
В  дорозі  оцій  до  задуманих  втілень
Підтримкою  були  б:  дружина  й  рідня.  

 Бажають  тобі  неземного  кохання,  
Взаємоповаги  в  родині  твоїй,  
Лебидиної  вірності,  думок  поєднання,  
І  всім  щоб  комфортно  було  у  сім’ї.

І  друзі  були  щоб  надійні,  та  вірні,  
Готові  на  поміч  й  підтримку  прийти,  
Хоча  десь  й  знайдуться  питаннячка  спірні,  
Щоб  разом  укупі  рішати  змогли.  

До  всіх  привітань  нам  дозволь  приєднатись:
Мені  й  Карпунисі,  сьогодні  обом.  
Найкращі  слова  щоб  тобі  побажати  
І  чарку  піднять  за  святковим  столом.  
 
Хай  щастя  і  радість  йде  в  хату  без  міри,  
Й  лягають  фінанси  тобі  на  поріг.  
З  роками  щоби  не  втрачав  ти  статури,  
В  здоров’ї  прожив  щоб    багацько  ще  літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020

Ніч пізньої осені

Ще  звечора  ніч,  заступивши  на  варту,  
Усе  працювала  до  поту  чола:
Закутала  землю  у  темінь  імлисту,  
Туману  сказала  лягти  край  села.

Щоб  спали  кущі  та  дерева  до  ранку,
У  паморозь  гілки  вдягла  в  гущаві,  
Співала  тихенько  свою  колисанку
Та  іній  губила  в  посохлій  траві.  

Закрили  повіки  сади  і  діброви,
У  полі  тихенько  спочила  рілля,
Сховались  за  хмарки  зірки  вечорові,  
Тихенько  до  ранку  заснула  земля.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020

Привітання до ювілею ! ( Ларисі Іванівні Кирилюк)

Ларисі  Іванівні  Кирилюк  
до  Ювілею:  

Як  сонце  сьогодні  із  ранку
Кремсало  осінню  пітьму,
Вона  вже  стояла  на  ганку,    
Вдивлялась  у  даль  чарівну.    

Бо  саме  для  неї  із  ночі  
Світила  ранкова  зоря,  
А  вітер  кленовий  листочок,
Останній  до  ніг  простеляв.
 
 Окутана  в  плед  і  кофтину
Стояла  в  задумі  вона  –
Тут  тепло,  не  вділа  хустину,  
Вперед  підійшла  до  вікна.  

Русяве  розкішне  волосся
І  пасмо  його  на  плечі,
І  посмішка  мила  ще  досі,
І  ямка  все  та  ж  на  лиці.  

Прокинулась  рано  ..  Не  спиться.
Сьогодні  вже  їй    -  п’ятдесят..  
Ой,  швидко  ж    як  час  цей  несеться!  
І  радо  всі  будуть  вітать.  

Уже  привітав  Анатолій  –
Прекрасний  її  чоловік,    -
Це  в  ньому  розгледіла  долю:
Єдине  кохання  навік.  

Багато  вже  літ  рука  в  руку
Долають  турботи  життя.  
І  навіть  в  хвилини  розлуки
Коханнячком  б’ються  серця.  

Бувало  всього  у  їх  долі  -
Та  сльози  і  радість  навпіл:
Ростили  маленькі  дві  доні,  
 Разом  будували  свій  дім.  

Іванка  й  Іриночка–  доці,  
Їх  щастя,  і  їх  два  крила,  
Їх  сонечка  в  кожному  кроці,
А  в  серці  розквітла  весна.  

Сьогодні  дві  доні  дорослі
І  мають  вже  сім’ї  свої,
Окремо  живуть,  але  досі
В  них  мама  є  членом  сім’ї.    

Бо  мама  -  порада,  підтримка,  
Розрада  в  хвилини  складні.  
І  часто  їм  сниться  зупинка
У  Райгородку  –  в  ріднім  селі.  

А  внуки:  Давид,  Євеліна,  
Сьогодні  до  неї  примчать,  
Щоб  в  колі  сімейнім,  в  родині
Бабусю  свою  привітать.  

Стояла  Лариса  в  задумі..
Вже  осінь…а  скоро  зима..
І  серденько  мліло  у  щемі,  
Що  скоро  так  мчаться  літа.  

Пора  вже  збиратись  до  праці  -
Поштове  відділення  жде.  
Посада:  завідувач  в  зв’язківців..
Та  й  люду  багато  буде.  

Підлеглі:  Тамара,  Наташа
І  Леся  –  недавно  прийшла.  
Ця  дружна  команда,  як  завше,
Підтримкою  є  і  була.  

Всі  дружні,  привітні  і  щирі,
І  всі  як  одна  вже  сім’я.  
Вже  стільки  літ  разом  у  мирі
Всім  спільний  шлях  доля  встеля.  

Тож  радо  вітають  і  щиро  
Ларису  Іванівну  всі.
Для  них  не  потрібно  тут  пиру,  
А  досить  -  сто  грам  в  могоричі.  

Цінують  Тебе  всі  і  люблять,  
Завжди  допоможуть,  Ти  знай:
І  навіть,  на  стіл  приготують.
Ти  лише,  давай  наливай..  

Цей  тост    піднімаєм  за  Тебе,  
За  жіночку  цю  чарівну.  
Хай  щастя  злітає  до  неба,  
А  в  серце  вселяє  весну.  

Достаток  хай  йде  в  Твою  хату,  
Добробут  і  радість  й  успіх,  
Взаємопідтримки  багато
Й  життєвих  гараздів  для  всіх.  

Хай  щастям  літа  Твої  квітнуть,  
Й  ніколи  не  в’яне  їх  цвіт,
Здоров’ям  роки  хай  міцніють
Ще  Многая,  Многая  літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020

Молитва за полеглих Героїв

Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану,  зі  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

Адже  так  любив  і  сім’ю,  і  родину,  
Відважно  ставав  він  на  захист  щодня.
За  Гідність,  за  Честь,  за  свою  Україну,  
На  ваги  поклав  найдорожче  -    життя.  

Прийми  його  душу  у  Царство  Небесне,  
Надай  свій  куточок  у  Райськім  саду.  
Ні  словом,  ні  помислом  вже  не  оскверне
Небесну  священну  обитель  Твою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020

Привітання Софійці

Привітання  Софійці  Капралюк
 до  дня  народження:  

Наше  малесеньке  ти,  Янголятко,  
Дівчинка  гарна,  маленьке  дитятко.

Сьогодні  родина  зі  святом  вітає,  
Безмежного  щастя  щиро  бажає.

А  разом  з  всіма    -  прабабця  Ганнуся  -
Сама  найкраща  у  світі  бабуся.

Зичить  тобі  посміхатись  як  сонце,  
Квітнуть    як  вишня,  що  біля  віконця.  

Щиро  сміятись,  звеселяти  всю  хату,    
Хай  же  у  ній  буде  втіхи  багато.  

Втіхи  від  тебе,  наша  люба  Софійко,  
Ми  принесемо  горішків  корзинку;

Яблук,  цукерок,  мандарин  і  бананів  –
Корзинка  для  тебе  стоїть  вже  зібрана.  

 Будь  ти  слухняною  й  завжди  –  охайна,    
Чемна,  привітна,  чудова  і  файна.  

Всі  тебе  любимо:  мама,  й  родина,  
Бо  ти  –  найкраща  у  світі  дитина.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020

Все починається з любові (Андрію Васильовичу Амадею)

 Андрію  Васильовичу    Амадею  до  дня  народження:  

Все  починається  з  любові.
На  ній  тримається  весь  світ.  
Зірки  небесні  загадкові
Нам    не  відкриті  стільки  літ.  

Все  починається  з  любові  
На  цій  планеті,  де  живем,
Нас  манять  мандри  невідомі
І  пізнавати  світ  ми  йдем.  

Все  починається  з  любові
Своєї  рідної  землі,  
Де  роси  чисті  світанкові,  
Де  небо  ясне  угорі,

Де  навесні  цвіте  калина  
І  мальви  видно  із  вікна,  
І  де  збирається  родина,
Де  люба  серцю  сторона.  

В  цій  стороні  живе  –  Людина,
Співоча  пташка  –  Амадей.  
Його  пісні  про  Україну,  
Він  їх  співає  кожен  день.  

Його  пісні  про  щастя,  радість,  
Кохання,  що  живе  в  душі,  
А  часом,  долі  безталанність,  
Та  смуток  серденька  в  журбі.  

Його  пісні  торкнуться  серця
 Найпотаємніших  клітин,  
Розбудять  радості  джерельце  
І    потече  любові  вир.  

Тож  побажаємо  поету,  
Здоров’я,  радості  щодень,
А  в  творчості    -  великих  злетів
І  про  любов  нових  пісень.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020

Жінка-Герой

Лідії  Іванівні  Сівак    до  дня  народження:  

Сьогодні  святкує  свій  день  народження  прекрасна,  чарівна  жінка,  цілеспрямована,  витривала  волонтерка    АТО  і  ООС  ,  ЛЮДИНА  з  відкритим,  щирим  серцем,  яка  здатна  розрадити,  підтримати,  заряджати  позитивом  і    вселяти  надію  оточуючим.    Бажаємо  цій  видатній  Людині    міцного  здоров’я,  довгих  життєвих  літ,  наснаги,  терпіння  і  разом  всім  українцям    дочекатись  перемоги!

Невтомна  наша  трудівниця  –
Ця  жінка,  мати,  волонтер,
На  Схід  з  початку  війни  мчиться
Вже  сьомий  рік  -  аж  дотепер.  

Забула,  що  значить  підбори,  
І  як  навести  макіяж,  
Вечірнє  платтячко  в  узори
Змінила  враз  на  камуфляж.  

Вже  сивина  вплелася  в  коси
Та  зморшки  в  кутиках  очей,  
І  вітер  висушив  всі  сльози
З  доріг  недоспаних  ночей.  

Тепер  лише    –  плита  й  дороги..
Бійці  для  неї  -  як  сини.  
З  військових  буднів  всі  тривоги
Відомі  лише  їй  вони.  

І  не  спиняє  дощ,  ні  спека,
Ані  зимовий  сніговій,  
Усі  здолає  небезпеки  –
Лише  б  добратись  до  синів.  

 Лише  б  побачити  синочків
Та  іскри  радості  в  очах,  
Від  тих  малюнків  на  листочках,  
Що  дітки  слали  у  листах.

На  тих  малюнках  –  небо  світле
Й  колосся  житнє  у  полях  ,  -  
Це  найдорожчий  скарб  на  світі,  
Це  оберіг  їх  у  боях.  

І  дякують  своїй  матусі
Усі  бійці  за  ці  листи  –
 Відважній  жінці,  відчайдуху  -  
Змогла  підтримку  привезти.  

 Від  всіх  матерів,  сини  яких  захищали  і  захищають  Україну,  
доземний  уклін  Вам,  шановна  Лідіє  Іванівно!  

Від  себе  особисто:  я    вдячна  Богу  і  пишаюсь  тим,  що  маю  таку  подругу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020

Холодний ранок

Цей  ранок  осінній  проснеться  в  тумані  
І  мжичкою  вкриє  посохлу  траву,  
Пройме  холодочком  дерева  заспані,
Які  ще  гілками  тримають  пітьму.

Бо  нею  від  холоду  вкутались  й  вітру,  
І  голі-голісінькі  сплять  у  тишІ,
Сховавши  весь  смуток  у  сіру  палітру
Відтінків  потусклих,  сухих  споришів.  

І  навіть,  горобчик  сховався  під  стріху,  
Сидить  у  кубельці  й  тихенько  мовчить,  
Адже    у  погоду  таку  не  до  втіхи  –
Скоріше  б  цю  зиму  холодну  прожить.  

А  там  би  весняний  і  сонячний  ранок
Його  розбудив  би  ласкавим  теплом,  
І  він  з  задоволенням  сів  би  над  ганком
І  радо  б  співав  над  відкритим  вікном.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020

Веронічка ( Карпунь Веронічці)

Карпунь  Вероніці  Анатолівні  до  дня  народження  :


Веронічка  –  чарівна  в  нас  фея,  
Із  казки  прийшла  у  цей  світ
Й  святкує  народження  своє:    
Сьогодні  –  одинадцять  літ.

Нехай  же  і  диво,  і  казка  
Присутніми  будуть  в  житті;  
Долай  перешкоди  й  поразки,
І  шлях  простели  в  майбутті

З  безмежного  щастя  і  радості,  
І  посмішок  кожного  дня,  
Емоцій  яскравих,  веселості,  
Захоплень  цікавих  щодня.

І  друзів  тобі  вірних,  щирих,  
Гамірних,  веселих  подруг.
І  з  ними  будь  в  злагоді  й  мирі,
Хай  буде  все  гарно  навкруг.  

Відмінно  навчайся  у  школі,
Тягнися  до  нових  пізнань,  
Вперед,  крізь  роки  безтурботні,
До  здійснення  всіх  починань.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020

Матусині руки

Я  бачила  маму  сьогодні  у  сні
Й  матусині  руки  наснились  мені.  
Вони  подавали  і  хліб,  й  молоко
Маленькій  дитині  –  мені  за  столом.  

Я  пінку  молочну  спивала  до  дна
І  бігла    надвір  –  забалятись  пора.  
Матуся  в  цей  час  прибирала  стола
Й  до  вечора  зранку  в  турботах  була.    

Поморщені  руки    -  в  моєму  житті,  
Я  вас  пам’ятаю,  мої  дорогі.  
Натруджені  руки,  від  втоми  важкі,  
І  теплі,  і  ніжні  -  найкращі  мені.

Мене  ви  підтримать  змогли  у  той  час,  
Коли  я  боялась  іти  в  перший  клас,  
А  ще  щовесни  доглядали  квітник,  
Мені  вишивали  весільний  рушник.  
 
Зросли  й  помужніли  малі  дітлахи  
І  в  світ  у  далекий  стежками  пішли.
В  дорогу  тоді  ви  пекли  пиріжки
Й  онуків  своїх  виглядали  завжди.  

Я  хочу  вернутися  зараз  в  той  час
Й  до  рук  притулитися  хоч  би  ще  раз.  
Вклонитися  мамі  за  ласку  її,    
За  руки  поморщені  -  рідні  такі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020

Вітаю з Днем народження! ( Тетяні Олексіївні Петрук)

Тетяні  Олексіівні  Петрук  до    дня  народження:  

 Із  Днем  народження,  Танюшо,  
 Промінчик  світла  і  тепла,  
Нехай  життєва  твоя  чаша
Буде  наповнена  сповна.  

Буде  наповнена  здоров’ям,  
Що  аж  хлюпоче  через  край,  
Хороший  настрій  ти  ізрання
І  аж  до  ночі  не  втрачай.

Щасливі  усмішки  і  втіха
Хай  кожен  день  заповнять  дім.  
Від  внуків  радості  і  сміху
Нехай  багато  буде  в  нім.  

І  теплоти  від  всіх  сусідів,  
І  від  всіх  жителів  села,
І  навіть  в  хмурий  день,  завсіди,  
Щоб  ти  щасливою  була.  

Нехай  душа  завжди  співає
І  пісня  рветься  у  політ,  
Журби  хай  серденько  не  знає
Ще  Многа,  Многа,  Многа  літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020

Найщиріші вітання (Олесі Іванівні Гаврилюк)

Сьогодні,  донечко,  вітаю,  
Із  днем  народження  тебе.  
Що  побажати  -  ще  не  знаю,  
Адже  таке  життя  складне.

Мабуть,  по-перше  –  це  здоров'я,  
Й  багато,  щоби  через  край.  
Адже  в  законах  православ’я
Є  пункт  –  бери  й  допомагай.  

На  себе  ти  звалила  ношу,
На  плечі  жінки  –  заважку.
Якщо  впряглась,  кажи:  «  Я  зможу»
І  не  здавайсь,  тебе  прошу.      

А  ще  бажаю  я  терпіння
І  мудрості  тобі  щодня,  
Адже  ти  жінка  –  берегиня,  
І  поводир  дітей  в  життя.  

А  наші  діти  –  наша  радість,  
І  це  –  продовження  життя.  
Кожна  дитина  –  особливість,  
Що  має  стежку  в  майбуття.  

Тож  приділяй  усім  уваги,
Дай  материнського  тепла,  
 Й  розсудливість,  як  перевага,
З  тобою  завжди  щоб  була.  

А  ще  я  посмішок  бажаю,
Щоби  лунав  дитячий  сміх,  
Й  дитяча  радість  йшла  без  краю,  
А  ти  –  втішалась  щоб  за  всіх.  

Щоб  в  хаті  множилися  статки
І  благополуччя  поряд  йшло,
Щоб  почувалися  в  достатку,
І  щоби  в  дітей  усе  було.  

Щоби  збувалися  бажання
І  заповітні  мрії  всі,
В  сім’ї  взаємності  й  єднання,
Й  підтримки  від  дітей  тобі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

Вітаємо! (Миколі Миколайовичу Капралюку)

Миколі  Миколайочиву  Капралюку  до  дня  народження:  


Сьогодні  в  тебе  іменини..  
Приймай  вітання  від  родини.  

А  зичим  ми  щасливу  долю,  
Здоров’я  було  щоб  доволі,  

Досягнень,  звершень  неймовірних,  
В  житті  –  щоб  друзів  щирих,  вірних;

Щоб  в  кожен  і  в  наступний  день
Співало  серденько  пісень,

Збувались  мрії  і  бажання,  
Ще  лебединого  кохання

В  сім’ї  і  вірності,  й  поваги,
І  шанування,  і  уваги,  

Взаємності,  в  усьому  згоди,  
Й  щоб  не  шукав  ніде  вигоди  -  

Сам  підкоряв  усі  вершини,
Й  стійким  був,  мужнім,  і  сміливим;

Щоб  був  хорошим,  добрим  батьком,  
Й  дитячих  усмішок  багацько;

Щоб  був  найкращим  чоловіком
І  жив  у  радості  довіку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020

Пронеслися журавлі

Ось  відлу́нням  в  небі  стоголо́сим  
Пронесли́ся  крики  журавлів.  
Привітали  з  неба  ранню  осінь
І  понесли  смуток  на  крилі.

Ту  журбу,  що  промайнуло  літо
І  пора  збиратися  в  політ,  
Із  домівки  птахам  перелітним  
Згадку  нести,  сховану  в  крилі.  

Бо  десь  там,  дале́ко  на  чужи́ні,  
Бу́де  гріти  їх  своїм  теплом,  
Що  десь  тут  у  рідній  Україні
Їх  чекають  верби  за  селом.  

 Їх  чекає  тут  струнка  тополя,  
І  могутній  дуб,  й  розлогий  клен,  
І  рілля  поо́раного  поля,
І  хлібів  широ́кий  житній  лан.

Бу́де  з  ними  згадка  цілу  зиму  
Додавати  сили  в  чужині́  
Й  зігрівати  мрію  ту  єдину,  
Що  верну́тись  зможуть  навесні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

Молитва в Дмитрівську суботу

Я  помолюся,  Матір  Божа,
За  спокій  душ  спочилих  всіх.
Нехай  Господь  їм  допоможе
Земний  спокутувати  гріх.  

Прости,Господь,  усім  їм  –  грішним,  
Все,  що  творили  на  Землі,  
Бо  в  списках  дані  безутішні:
Гріхи  великі  і  малі.

Когось  образили  злим  словом,  
Комусь  зробили  щось  не  так,
І  відказали  в  допомозі,
Й  нужденним  не  дали  п’ятак.

Тож  змилуйсь,  Боже  милостивий,  
Адже  це  дочки  і  сини  –
Твої  це  діти  недбайливі,  
То  їм  гріхи  всі  відпусти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

Вітання Нюсі (Ганні Іванівні Капралюк)

До  дня  народження    Ганні  Іванівні  Капралюк:

Говорять  завжди:  мами  й  доні
Незримий  мають  свій  зв'язок.  
Це  як  та  квітка  на  долоні,  
Де  пломенить  життя  росток.  

Для  неї  доня  –  її  сонце,
Й  тепла,  як  пригірщ  з  висоти,  
Як  промінь  світла  у  віконце,  
Що  зможе  в  день  новий  внести.  
 
Здається:  саме  ось  недавно,  
Як  народилася  на  світ.  
Роки  пронеслись  дуже  вправно
І  ось  -    вже  сорок  вісім  літ.  

Тож  мама  Ганя  сьогодні  зрання
Своїй  Ганнусі,  Нюсі  шле
Всі  найщиріші  привітання
І  Богу  вдячна,  що  та  є.  

Що  має  доню  і  онуків,
А  їх  аж  четверо  в  доньки.  
І  навіть  правнуків  у  руки
Зумів  лелека  принести.  

Тож  привітаєм  разом  Нюсю
У  день  народження  її,    -
Найкращу  маму  і  бабусю,  
Щоби  збувались  мрії  всі.  

Нехай  поблажлива  їх  доля
Із  голови  до  самих  ніг,  
Щодня  здоров’ячком  поволі,
Їх  обсипає  в  домі  всіх.  

А  щастя  ллється  хай  рікою
І  хлюпотиться  через  край;
Життєва  стежка  всім  легкою  
Іде,  як    казка  в  дивокрай.  

Бажаєм  успіхів,  достатку,  
Щоби  збувались  мрії  всі,  
Щодня  щоб  множились  їх  статки,  
І  лад  щоб  був  завжди  в  сім’ї.  
     
Прожити  довго  і  щасливо,  
Хоча  б  за  сотню  з  гаком  літ.
Тож  побажаємо  поштиво
Сьогодні  МНОГА,  МНОГА  ЛІТ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

Вітаємо бабусю Женю (Євгенії Констянтинівні Шепетюк)

До  85-річчя  Євгенії  Констянтинівни  Шепетюк:    


Завжди  усе  в  руках  Господніх
І  долі  пишуть  в  небесах.
Вісімдесят  вже  п’ять  сьогодні  –
Сльоза  блищить  в  її  очах.  

Сльоза    ця  радості  і  смутку,  
І  Богу  вдячності  за  все.
Життєва  мудрість  -    цей  набуток
Вона  крізь  все  життя  несе.  

А  досвід  цей  було  де  брати:
Ще  із  малих,  дитячих  літ,  
Коли  померла  Степа  –  мати,    
Лишивши  вдома  двох  сиріт.  

А  батька  –  Костю  пам’ятала,  
Ще  як  збирався  на  війну,  
І  потім  довго  виглядала:
Весну  і  зиму  не  одну.  

Та  не  судилося  вернутись..
З  війни  він  так  і  не  прийшов.
І  як  жилося  –  не  забутись,  
Хоч  час  летів  той  стрімголов.  

Вона  –  Євгенія,  є  старша  
Із  двох  малесеньких  дівчат,
А  її  Надя  –  це  молодша,
Й  хотіли  взяти  в  інтернат.

Та  не  змогла  змиритись  Женя,  
Що  заберуть  у  інтернат,  
Взяла  всю  волю  свою  в  жмені
І  стала  скрізь  наводить  лад.  

Тож  працювала  ,  як  уміла,  
І  в  господарстві  лад  вела,  
Свою  сестру  ростить  зуміла  
І  що  змогла,  то  все  дала.  

Допомагала  ще  бабуся,  
Килина  –  звалася  вона,  
Та  ще  не  встигли  й  оглянуться,  
Як  на  той  світ  пішла    і  та.    

І  залишила  на  Людмилу-
Сусідку,  двох  малих  дітей,  
Тож  докладала  та  вже  сили,  
Щоб  гідних  з  них  зростить  людей.  

Ходили  діти  на  роботу:
В  колгосп    сапати  буряки,  
На  ферму  доглядать  худобу,  
Збирати  в  полі  колоски.  

І  заробляли  своїм  потом  
В  колгоспі  лише  трудодні,
Бо  то  вся  плата  за  роботу
І  то  були  часи  складні.  

Взялася  Женя  виручати  
Сестру,  щоб  вирвалась  з  села,
Зуміла  паспорт  їй  дістати
І  та  в  життя  нове  пішла.  

А  Женя  вдома  залишилась,
Сапала  далі  буряки,  
Потім  із  Тімою  зустрілась
І  вийшла  заміж  залюбки.

Жили  у  мирі  і  любові,  
І  будували  новий  дім.  
З’явились  барви  кольорові
В  житті,  та  радість  завжди  в  нім.  

Родились  діти:  Галя,  й  Петя,  
А  потім  Нюся  ще  мала.
Вона  в  сімї  дитина  третя
Й  для  всіх  любимою  була.  

Збирались  вранці  на  роботу,  
А  діти  в  школу,  дитсадок.  
Роки  летіли  у  турботах
Та  час  прийшов  нових  стежок.  

Не  зчулись  –  діти  подружились,  
І  в  кожного    із  них  -  сім’я.
На  світ  онуки  народились
Й  турбота  в  кожного  своя.  

У  Андріяшівці  зостались  
І  будували  кожен  дім,  
Дітей  ростили  і  навчали  –
Батьки  допомагали  їм.  

Допомагали  будуватись,  
Гляділи  внуків  день-у-  день,  
У  господарстві  прибиратись,  
Садки  садити  із  вишень.  

Та  прийшло  горе  у  родину:
Помер  їх  батько,  любий  дід.  
І  в  цю  важку  для  всіх  годину,  
Померк  для  Жені  білий  світ.  

Одна  без  нього  залишилась,  
 В  хатині  вже  тепер  сама,  
Онуки    майже  поженились
І  в  кожного  сім’я  своя.  

Онуків  восьмеро  додому
До  неї  часто  в  гості  йдуть.  
Максим,  Денис,  Нікіта,  Рома  –
Це  правнуки.  Їх  приведуть  

І  принесуть,  щоб  привітали  
Їх  бабу  Женю  у  цей  день;  
Здров’я  щиро  побажати
Та  гарних  заспівать  пісень.  

А  разом  з  ними  шле  вітання
Сусідка  Таня  ще  мала,  
Адже  для  неї  баба  Женя
Найкраща  є  й  завжди  була.
 
Бо  душу  й  серце  добре  має,  
Що  в  неї  є,  то  всім  роздасть,
Завжди  усім  допомагає
Й  пораду  правильну  надасть.  

За  це  всі  й  люблять  бабу  Женю  -
Несе  добро  у  білий  світ.  
Тож    всі  сьогодні  шлем  вітання
І  всі  бажаєм  –  МНОГА  ЛІТ!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

Заходилося небо попрати

Заходилося  небо  попрати
Найбіліші  хмарини  свої
І  давай  їх  у  річці  купати,
Та  стелить  полотном  по  воді,  

Простягнуло  їх  вдаль  аж  за  обрій.
І  смичком  провело  по  струні,
Щоб  під  звуки  казкових  мелодій
Простирадло  пливло  по  воді.    

Тож  гойдаються  хмари  на  хвилях
В  неймовірній  отій  білизні.
Ну  а  просинь,  між  хмарами  синя,  
Сліпить  очі,  між  них,  в  борозні.  

Ця  картина  чарівна,  казкова  
Нам  відкрилася,  мов  ми  в  Раю,
І  до  себе  зове  загадково,  
Щоб  пірнуть  в  неймовірну  красу.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

Дмитро (Хамберову Дмитру)

До  дня  народження  Хамберова  Дмитра  :



Престольне    свято  скоро  –  Дмитра,
Прийде  тихенько  на  поріг.  
А  в  нас  чудовий  хлопець    -  Дмитрій,  
Вже  дев’ятнадцять  йому  літ.  

Ми  всі  зовемо  його  –  Діма
І  личить  це  ім’я  йому.  
Родинна  ниточка  незрима  
Стелила  доленьки  пряму.  

Свідомо  він  зробив  поступок
І  сам  змінив  життєвий  шлях.
Тепер  з  сестричками  -    укупі,  
Бо  мріяв  й  бачив  це  у  снах.

І  вже  дівчаткам  він  –  опора,  
На    те  ж  бо  старший  брат  в  сім’ї.
Ми  не  зоглядимся,  як  скоро
Родини  будуть  мать  свої.    

Тож  побажаємо  здоров’я,  
Щоб  крила  набирались  сил,  
Щоб  не  стикався  із  зневір’ям,
І  підкоряв  весь  небосхил.  

Бажаєм  друзів  вірних,  щирих,  
Щоби  надійними  були,
І  у  відносинах  прозорих  
Завжди  з  тобою  поряд  йшли.  

Бажаєм  успіхів  багато,  
Збувались  мрії  щоб  усі,  
 Й  не  забував,  вертавсь  до  хати,  
Де  тебе  люблять  у  сім’ї.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

Максимка (Фелонюк Максим Сергійович)

До  дня  народження  Фелонюка  Максима  Сергійовича:  


Сьогодні  свято  у  родині,  
Бо  народився  наш  Максим,  
Усі  вітають  його  нині;
В  Сергія  він  –  єдиний  син.  

Є  дочка  ще  –  Анастасія,  
Від  сина  старша  це  сестра.
Здійснилась  з  Жанною  їх  мрія  –
В  них  дочка  й  син  –  їх  два  крила.    

В  цей  день  -  одинадцять  Максимці,  
З  Андріяшівки  листівки  шлють,  
 Й  від  баби  Ганни  (  тата  тітки)  
Вітання  теж  передають.  

Усі  бажають  підростати,
Міцніть  здоров’ям  кожен  день,
У  школі  гарно  щоб  навчатись
 Й  радіти  успіхам  щодень.  

РокІв  веселих,  і  щасливих,
Хороших  друзів  щоб  шкільних,  
Похмурих  днів  не  було  й  зливи,
Бажаєм  сонячних,  ясних.    

І  слухатися  маму  й  тата,  
Сестричку  Настю  ще  свою;
Хай  щастям  повниться  вся  хата
І  успіх  йде  до  вас  в  сім’ю.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

Ти будь зі мною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]

Зі  мною  поряд,  чи  незримо,
Ти  просто  будь  у  кожну  мить,
Коли  проходять  хмарки  мимо,
Чи  дощ  у  листі  шелестить.

Повіє  бриз  легкий  у  спеку,
Зірветься  в  холод  сніговій,
А  я  у  всіх  вітрах  далеких
Почую  рідний  голос  твій.

Коли  зоря  повільно  вранці
Проріже  променем  пітьму,
Гарячу  каву  в  філіжанці
Я  сонно  з  рук  твоїх  візьму.

І  у  безкрайній  голубіні,
Де  ледь  хлюпочеться  прибій,
Твою  долоню  в  тиші  синій
Зіжму  обнявши  у  своїй.

Ти  просто  поряд,  ніби  тіннню,
Зі  мною  в  час  сумний  пройди,
І  падолистом,  в  день  осінній,
В  стрімкому  вальсі  закрути.

А  я,  коли  пітьма  розвісить
Сріблясті  зорі-ліхтарі,
Знайду  свою  у  темній  висі
Біля  твоєї,  угорі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

Червона зона ( Слюсару Юрію Володимировичу)

Червона  зона  як  вогнем
Кругом  пече  й  обволікає.
Щоденно  лікар  сам  на  сам  
У  цім  двобої  потерпає.  

Сьогодні    -  на  передовій,
Як  в  чотирнАдцятім  на  сході
Без  зброї  й  техніки  бійці
Сепарам  стали  в  перешкоді.  

Добавивсь  до  війни  ковід,
В  ліжка  вкладає,  ніби  косить,
Лишаючи  зміїний  слід,
Із  хворих  простеля  покоси.  

Тихенько  змійкою  повзе,
Злим  вірусом  усіх  вражає;
Не  заховаєшся  ніде
І,  навіть,  маска  не  спасає.

Із  ним  вступили  сміло  в  бій
Сьогодні  лікар  й  медсестрички,
А  що  взяли  у  цей  двобій?
Лиш  маску,  септик,  рукавички.  

А  ліки  є?  Та  їх  нема
Й  не  скоро,  кажуть,  вони  будуть.  
До  цього  всього  -  йде  зима..  
Й  невже,  до  Божого  йдем  суду?    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020

COVID

Надво́рі  двадцять  перший  вік.
«Чума».  Ця    пошеть.  Цей  covid.

Заполонив  уже  весь  світ
Й  людей  вбиває  майже  рік.  

Дитина,  жінка,  чоловік,  
Старенька  баба,  а  чи  дід  -

Сумний  статистики  потік;
Вже  втратили  смертям  ми  лік.  

Мабуть,  усіх  Господь  прирік  
За  зло  людей  (великий  гріх),

І  так,  щоб  кожен  ніс  одвіт,  
Й  відповідальності  не  втік.  

Червона  зона  за  поріг
Ступила  й  пандемії  пік

Усіх  навколо  обволік,
Й  туманом  вірусу  обпік.  

Немає  від  COVIDу  лік
Й  лежить,  хворіє  чоловік..

Й  щоб  підступить  ніхто  не  зміг
Ні  зблизька,  ані  звіддалік..  

Чи  міг  сказати  хто  торік,  
Що  до  нас  прийде  цей  covid

Людей  страшати  майже  рік
І  залиша́ть  смерте́льний  слід.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020

Життя як день

Життя  як  день,  а  день  як  ціла  вічність.  
У  вічності  це  є  всього  лиш  мить,  
Як  цяточка  в  складОвій    -  безкінечність;
В  вервечці  цій  вперед  вона  летить.  
І  значення  не  мають  вже  бажання,  
І  намагання  наші  щось  змінить,  
І  хвилювання  наші,  та  страждання,  
Тому  потрібно  –  просто  в  світі  жить.  
Щоб  цятка  ця  завжди  була  ясною,
Й  блищала  так,  як  відблиск  кришталю,
То  намагайся  стежкою  земною  
Йти  з  правдою,  й  відходить  без  жалю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

Росте каштан

Росте  каштан  в  занедбанім  подвір’ї,  
Донизу  падають  плоди.    
Зтьмяніла  хата  біла  на  узгір’ї,  
А  в  споришах  згубилися  сліди.  

Сліди  малих,  дитячих  босих  ніжок
Грайливий  голос  і  веселий  сміх,  
Що  від  воріт  із  безліччю  доріжок
Лунав  навкруг  від  тих  забав  і  втіх.  

Згубилися  сліди  і  батька,  й  неньки,  
Що  працювали  зранку  до  зорі,  
Щоб  забезпечить  ту  ораву  всеньку
І  дати  все  можливе  дітворі.

І  не  цвітуть  вже  вишні  біля  хати,  
Старі  кремезні  всохли  яблуні.
Та  згадка,  що  жили  тут  батько  й  мати,
Барвінком  розцвітає  навесні.  

Лише  каштан  тут  виріс  на  подвір’ї
Й  високо  в  небо  гІлля  простягнув,  
Вночі  шукає:  у  якім  сузір’ї
Він  слід  ріднІ  згубив,  а  чи  забув.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

В полоні у ворога

Їх  на  сьогодні  так  багато,  
Кого  чекають  із  війни,
Чекають  вдома  діти  й  мати,  
Адже  боєць  має  прийти.  

Вже  кілька  років  в  підземеллі
На  обмін  ждуть  наші  бійці,  
Свідомість  часом,  як  в  проваллі,  
Згубила  в  ліку  ночі  й  дні.  

З  підвалу  бачать  небо  в  гратах
І  ясні  зорі  уночі,  
Та  часто  сниться  рідна  мати,
І  борщ  домашній  із  печІ.  

Пряме  приниження  й  цькування
Здоров’ю  їх  далось  взнаки,  
Пекучі  рани  й  катування
Відбиток  лишать  на  роки.  

Їх  не  лякає  підземелля,
Їх  дух  козацький  не  зломить,
Зберуть  докупи  всі  зусилля,  
Щоб  повернутися  і  жить,  

Й  обняти  діток,  й  рідну  матір,
Яка  в  віконечку  весь  час,  
І  вибігає  часто  з  хати,
Та  довго  дивиться  на  шлях.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

Назавжди в 9-їй батареї

Ти  залишивсь,  синочку  милий,  на  війні
І  назавжди  в  своїй  дев’ятій  батареї,
Та  придивляюсь  кожен  раз  я  у  вікні:
А  чи  майне  та  тінь  від  постаті  твоєї.  

Іще  хоча  б  разок  пройшов  ти  під  вікном
І  тихо,  як  колись,  постукав  щоб  у  двері.  
Як  зазвичай,  швиденько    всівся  за  столом,  
Я  борщ  і  пампушки  подАла  б  до  вечері.

А  потім,  як  завжди,  зі  мною  розмовляв  
І  все  би  розповів  про  всі  свої  пригоди:
Де  був  і  що  робив  –  мені  все  розказав,
Розмалювавши  красномовно  епізоди.  

Ти  завжди  так  робив  ..Хотілося  б  тепер,  
Щоб  повернутися  назад  в  ті  дні  безпечні,  
Де  ще  нема  війни,  де  ще  ти  не  помер,
Де  тихі  вечори  й  розмови  безкінечні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

Сіра осінь

А  моя  осінь  лиш  туманно
Лягає  смутком  у  вірші.  
Відтінків  сірих  сонний  ранок
Відбиток  стеле  у  душі.  

Сплітає  осінь  з  хмарних  ниток
Важке  похмуре  полотно,  
Яке  снується  в  темний  злиток
Й  дощем  проллється  на  вікно.  

Заплаче  небо  й  грізним  громом
Озветься  блискавка  здаля,
Зіткне  злий  вітер  хмари  лобом
Й  здригнеться  з  жаху  враз  земля.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

У садочку (Омонатопея Какофонія)

Груші  стали  опадати
І  все  -  гуп,  гуп,  гуп.  
Дітки  будуть  смакувати
Та  все  -  хруп,  хруп,  хруп.  

Прийшов  хлопчик  у  садочок    -
Тихо..  туп,  туп,  туп.  
Бачить    дятел  по  дубочку
Стукає:  стук,  стук.  

-Не  бий,  дятле,    по  дубочку,
Гілку  зломиш..  Трісь!
Я  з’їм  грушечку  в  садочку.
Чвак,  чвак  –  хлопчик  їсть.    

(світлина  взята  з  інета)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

Дозріли вишеньки (віланела)

В  сади  злітаються  шпаки.  
У  цю  погожу  літню  днину
Смачні  дозріли  вишеньки.  

Їх  смакувати  залюбки  
Спішать  усі:  старий,  дитина
Й  в  сади  злітаються  шпаки.

Налляті  соком  ягідки  
Спустились  низько  біля  тину  -
Смачні  дозріли  вишеньки.

Розлогі  з  дерева  гілки
Лягли  з  причілка  на  хатину.  
Сюди  злітаються  шпаки.

Внизу  під  деревом  квітки  
Сплели  барвисту  скатертину,  
Вгорі  -  дозріли  вишеньки.  

Цю  пору  люблять  малюки
Й  несеться  гамір  безупинно,
В  сади  злітаються  шпаки,
Смачні  дозріли  вишеньки.  


   

(світлина  взята  з  інета)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ! (Світлані Хамберовій)

Внучці  Хамберовій  Світлані  до  дня  народження:




З  днем  народження,  люба  Світланко!
Я  бажаю  сьогодні  тобі:
Щоб  всміхалася  кожного  ранку
Й  дні  щоденні  не  були  в  журбі,

Щоби  сонце  промінячком  ясним
Зігрівало  і  тішило  зір,  
Щоб  життя  твоє  було  прекрасним,  
Щоби  щастя  вселялося  в  дім,
 
Щоби  радість  відкрита  і  щира
В  твоїм  серденьку  завжди  була,
Щоби  в  дружбі,  і  в  злагоді,  й  мирі,
Зі  всіма  ти  щасливо  росла.  

Хай  успішно  проходить  навчання  
І  легенько  даються  знання;
Щоб  збувались  усі  побажання
І  прекрасним  було  майбуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020

З Днем Захисника України Вас, Ангели Небесні!

Синочки  наші,  Ангели  Небесні,  
Сьогодні  День  Захисника  –  в  країні  свято.  
Відчула  я,  як  ви  воскресли
У  моїй  пам'яті.  На  небі  вас  багато.  

Вже  ціле  військо  у  Небеснім  Раї
І  кожен  день  -  поповнення  в  строю.  
За  Волю  й  Незалежність  в  ріднім  краї,  
Життя  кладете,  ллєте  кров  свою.  

Низенько  Вам  вклоняємось  сьогодні
І  голови  схиляєм  до  землі.
Шануємо  вас,  Ангели  Господні,
У  кожнім  місті,  в  кожному  селі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

Жила людина ( Ящуку Олегу Анатолійовичу)

Пам’яті  Ящука  Олега  Анатолійовича  присвячую:  

Жила  людина  в  цьому  світі
І  звали  всі:  Олежка,  друг.  
Був  безвідмовним  і  привітним,
І  натерпівсь  в  житті  наруг.  

Мабуть,  так  доля  кепкувала,  
Коли  з’явився  він  на  світ
Й  життєві  пазли  призначала,  
Які  складались  стільки  літ.

І  перший  пазл  був  -  хвороба,  
Що  при  наро́дженні  дана́.
Ще  з  материнської  утроби
Свій  слід  йому  в  життя  внесла.  

Його  хворобу  лікувати  
Багато  бралось  лікарів,
Та  повноцінне  життя  дати,  
Ніхто  із  них  так  й  не  зумів.  

Хоча  навчався  він  у  школі
(в  спеціалізовану  ходив),
Та  до  ровесників  ніколи  
Так  дотягнутись  й  не  зумів.  

Він  жив  з  братами  біля  мами
(аж  четверо  було  в  сім’ї),  
Нестало  тата  дуже  рано,    
Тож  залишилися  самі.  

І  мама,  як  могла,  тягнулась,  
Щоби  підняти  діточок;  
І  працювала,  й  будувалась,  
Щоб  мали  дітки  свій  куток.  

Ті  ж  помаленьку  підростали
Й  по  черзі  в  армію  пішли,
А  потім  Віктора  нестало:
Солдата  мертвим  привезли.  

Мабуть-що,  горе  підкосило
Їх  сиву  матір  молоду:
Потрохи  та  втрачала  сили,
Згасала  в  днину  ту  важку.  

Два  сини  вже  були  жонаті,  
Лише  Олег  зоставсь  один.
Як  мама  вмерла  -  сам  у  хаті  
Лишився  жити  її  син.  

Він  прагнув  всім  допомагати,
І  на  роботу  ще  й  ходив,
І  як  умів,  давав  лад  в  хаті,  
Та  непомітно  якось  жив.

Спливали  дні,  літа  летіли,  
За  роком  рік  неслись  у  даль.
Зникали  зими,  весни  й  літо  –
Та  й  сивини  плелась  печаль.  

Не  раз  дивився  в  небо  синє
Як  пролітали  журавлі.  
І  чув  він  голос  мами:  «  Сину..»  -
Стискали  серденько  жалі.  

Отак  він  жив.  Тепер  -  нестало.
 Була  людина  –  і  нема;
У  хаті  лиш  журба  зосталась
Й  тьмяніє  пустка  із  вікна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020

Додому із Харкова (Студінський Дмитро Віталійович)

Пам'яті  курсанта  Студінського  
Дмитра  Віталійовича  присвячую:




В  останню  путь  до  рідного  порога
Покри́вся  смутком  почорнілий  шлях.
Додому  з  Харкова  повзе  дорога
І  гу́биться  у  ско́шених  полях.  

 Все  небо  зранку  вкрили  чорні  хмари,  
 На  землю  пролили́сь  вони́  слізьми.  
Смерте́льний  час  вистукує  уда́ри  –
Сьогодні  всі  прощалися  з  дітьми.  

І  тіло  хлопця  привезу́ть  в  Житомир,
Де  всі  в  Озе́рному  чекають  вже  його́.  
Навіщо  в  дім  до  них  прийшло  це  горе
І  як  синочка  хорони́ть  свого́?

Ще  змалку  він  хотів  бути  пілотом  
І  управляти  в  небі  літаком
В  вечірній  час,  як  небо  вкрите  злотом,  
Й  як  сонечко  сідає  за  ставком.  

Та  не  судилось  хлопцю  політати,  
Тепер  лише  літатиме  душа.  
І  до  могили  прийде  посивіла  мати,  
Де  серце  буде  рватись  без  ножа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

В останню путь

Дітей  сьогодні  проводжають
В  останню  путь,  в  останню  путь..
АН-26  крилом  махає..
Їх  не  вернуть,  їх  не  вернуть..  

Голосить  мати  й  вся  країна:
Синочку  мій!  Синочку  мій..  
Зчорніла  з  горя  вся  родина:
Він  –  не  живий..  Він  –  не  живий..  

Стоїть,  чекає  вже  могила  –
Його  везуть,  його  несуть.  
Як  відпустить  й  де  взяти  сили
В  останню  мить,  в  останю  мить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

Завітала осінь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EexCH_chgpo[/youtube]



Завітала  осінь  в  гості  падолистом,
Посміхнулась  в  айстрах  на  моїм  столі.
Цей  букет  чудовий,  ніжний  і  барвистий,
Він  втішає  око  й  любо  так  мені.  
Цей  букет  чудовий,  ніжний  і  барвистий,
Він  втішає  око  й  любо  так  мені.  

Принесла  для  мене  ще  пучечок  літа,  
В  пелені  осінній  пригорщі  тепла.  
Щоб  душа  замкнута,  смутком  оповита,  
Прихистила  втіху  й  радісна  була.  
Щоб  душа  замкнута,  смутком  оповита,  
Прихистила  втіху  й  радісна  була.  

Принесла  в  долонях  різнобарв’я  листя
Золотих  відтінків,  що  спада  в  траву.
І  несеться  пісня  вітру-бандуриста,
Що  схиляє  в  смутку  за  ставком  вербу.  
І  несеться  пісня  вітру-бандуриста,
Що  схиляє  в  смутку  за  ставком  вербу.  

Я  ж  іду  назустріч  бабиному  літу,  
Щоб  прийнять  дарунки  осені  мені,  
Та  тепло  крізь  пальці  втікає  по  світу…
І  вернеться  знову  з  сонцем  навесні.  
Та  тепло  крізь  пальці  втікає  по  світу…
І  вернеться  знову  з  сонцем  навесні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020

Пожежі в Луганську

Луганська  область  у  вогні.
Пожежі.  Детонують  міни.  
Відчуєм  наслідки  страшні,
А  чи  знайдемо  винних?!  

Дощенту  спалює  вогонь
Уже  зруйновані  будинки.  
І  страх  торкає  сивих  скронь,
Жахають  згарища  картинки.  

І  люди  гинуть  у  вогні,  
І  живність  та,  що  доглядали.  
В  непідконтрольній  стороні  
Здійснили  іроди  підпали.  

Із  вітром  принесло́  до  нас
Вогонь  і  цю  біду  страше́нну,  
Яка  все  нищить  і  весь  час
Вкриває  попели́щем  землю.  

Всі  підлі  методи  свої
Використовують  сепа́ри,  
Щоб  на  вкраїнській  стороні,  
Все  знищити...  Вже  так  дістали.  

Не  шкода  прихвосням  кремля
Ані  старого,  ні  малого.  
І  те,  що  нищиться  земля,
Замовчує  росія  знову.
 
Скрізь  сунеться  і  скрізь  біда:
І  на  Донбасі,  й  в  Карабаху.  
Ще  бумерангом  їй  вона
Повернеться,  й  зазнають  страху.  

Бо  є  над  нами  іще  Бог,  
Який  ізверху  все  це  бачить.  
Поверне  він  росіі  борг,  
І  її  підлість  не  пробачить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020

Злива (дактиль)

Дощ  за  віконцем  по  шибці  полоще,  
Сіра  завіса  навкруг.  
Тонкий  струмочок  із  ринви  аж  свище,  
Краплі  сприймаю  на  слух.  

Злива  гуркоче  і  грім  десь  вдаряє,  
Стільки  налляло  води.  
Блискавка  небо  над  нами  кремсає,
Відблиск  її  аж  сюди.  

Туга  заповнила  простір  собою,  
Холод  іде  від  вікна.
Очі  скувало  як  сон  пеленою
Й  темінь  в  кутку  засина.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020

Вітер і метелик ( байка)

(байка)

Гуляв  раз  вітер  на  просторі  -
Набридло  спати  в  холодку.
Зустрів  метелика  у  полі
На  звіробоєвім  листку.

Сидів  на  квітці  той  жовтенькій  
І  смакував  аж  досхочу
Нектаром  дуже  солоденьким..
І  вітер  каже:  «Бач,  лечу..

Гайда  зі  мною  за  діброву,
Туди,    де  водоспад  шумить,  
Там  стільки  того  звіробоя,  
Що  пити  і  не  перепить.»

Зірвавсь  метелик  і  полинув,
І  чим  найшвидше,  навпростець,  
Аж,  бульк...  і  в  водоспаді  згинув  –
Прийшов  метелику  кінець.

Мораль  у  байці  всім  відома:
Не  линь  за  вітром  -  сиди  вдома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020

Пізня осінь

В  гілках  гойдається
І  осипається
Осінній  лист.

Та  й  всі  берізоньки  
Вже  зовсім  голенькі,  
Лиш  вітру  свист.  

А  вітер  дується,
І  небо  хмуриться,
Бо  йде  гроза.  

По  склу  в  віконечку,
Немов,  від  горечка
Тече  сльоза.  

А  осінь  журиться,  
В  туманах  губиться,
Йде  тихо  вдаль.  

З  дощами  мокрими  
І  днями  сірими  –  
Її  не  жаль.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020

Шістнадцять літ ( Івану Єдуардовичу Гаврилюку)

 Внуку  Гаврилюку  Івану  Єдуардовичу  
до  16-річчя  з  дня  народження:


Шістнадцять  літ,  а  вже  немало
Побачити  прийшлось  тобі:
Втікали  звідти,  де  стріляли
Й  земля  здригалась  у  вогні.  

Чужі  вокзали  й  залізниця,
І  нескінченна  колія.  
Повзе  цей  поїзд,  хоча  й  мчиться,  
Обабіч  -  села  і  міста.  

Стоять  зруйновані  будинки,  
Деінде  і  вогонь  горить.  
Розкидані  навкруг  пожитки
І  людям  неможливо  жить.  

Хоч  зрозуміти  було  важко
Все  те,  що  діялось  навкруг.
Тобі,  насправді,  було  страшно,  
Не  знав:  хто  -  ворог,  а  хто    -  друг.  

Позаду  смуток  дитбудинку,  
І    радість  у  новій  сім’ї.
Там  на  стіні  твої  картинки
І  м’яч  чекає  у  дворі.      

А  поряд  братики  і  мама,  
В  безпеці  ви  –  це  головне.  
І  стежечка  веде  незрима  
В  незвідане  життя  нове.  

І  ось  сьогодні  вже  шістнадцять,
Вже  скоро  й  школу  закінчи́ш.
Ой,  як  роки  ці  швидко  мчаться!
Куди  ж  ти,  час,  спішиш,  лети́ш?!  

Тож  побажаєм  підростати,
Здоров’я  мати,  сильний  дух,  
Мужніти,  сили  набиратись
І    хай  все  радує  навкруг.  

Нехай  твоя  життєва  стежка
Не  знає  смутку  і  біди,  
А  вишита  по  ній  мережка
 Дарує  світлі  кольори.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020

Вікторія ( Вікторії Валеріївні Яремчук)

Вікторії  Валеріївні  Яремчук:


Вікторія.  Дух  перемоги  
Закладено  у  це  ім’я.  
Тернисту  доля  шле  дорогу,  
Вона  важка  і  лиш  Твоя.

Велика  в  Тебе  силі  волі  
І  нездоланний  стійкий  дух.
А  ще  кепкує  з  Тебе  доля,  
Щораз  жбурляє  пригірщ  мук.  

Тебе  і  горе  не  зломило.
Стійкість  як  приклад  всім  й  мені.
Вже  шостий  рік  чекаєш  сина,  
Що  загубився  на  війні.
 
Мужньо  тримаєшся,  бо  –  мати!
І  цим  все  сказано  тепер.  
Тобі  судилось  дочекатись,  
 Як  син  прийде  і  обніме.  

Й  в  найближчий  обмін  полонених
Повернеться  син  назавжди.  
Не  буде  більше  сліз  солоних,  
В  сім'ї  не  буде  більш  біди.  

Ти  віриш  в  це  і  я  в  це  вірю!
Веде  нас  віра  до  мети,  
А  ще  вселяє  всім  надію,  
Що  зможеш  Ти  перемогти.  

Ти  переможцем  залишайся,
Щоб  через  терни  всі  пройти.
Іди  вперед  і  не  здавайся,  
І  за  собою  люд  веди.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020

Молюсь Богородиці

Спаси,  Богородице  Діво  Маріє,  
Бо  вже  так  загрузли  у  сво́їх  гріхах,
Що  вибратись  з  прірви  самі  не  зумієм  –
Лишається  в  душах  людських  тільки  страх.  

Бува,  ненароком,  відкриємо  двері
І  зло  потихенько  у  серце  зайде,
Руйнує  зсередини,  рве  ненажера,  
І  нищить  до  тла,  ще  й  до  прірви  веде.    

Спаси  нас  від  зла.  О,  Пречистая  Діво!
Нам  грішні  очисти  і  душі,  й  серця,    
І  кожному  з  нас  від  недуг  зціли  тіло,  
Щоб  мали  ми  праведне,  світле  життя.  

Спаси,  Богородице,  старця  й  дитину,  
Держави  майбутнє  для  нас  збережи,
Спаси  й  захисти  ти  мою  Україну,
Щоб  вільно  у  мирі  ми  жити  могли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020

Пірнаю в хмари

Купчасті  хмари  чередою
Пливуть  у  небі  в  синю  даль,  
А  сонце  тепле  наді  мною
Мою  розвіює  печаль.  

Воно  і  пестить,  і  голубить  
З-за  хмарки  променем  щораз.  
Душі  так  тепло  стає  й  любо,
Й  вона  звільняється  образ.  

На  мить  жура  вся  затихає
І  я  між  хмарами  вгорі
В  цю  білизну  вже  поринаю,
Й  лечу  думками  до  зорі.  

Бо  там  –  далеко  і  високо,
Десь  є  незвідані  світи.
Не  зможе  погляд  мого  ока
Цю  відстань  зором  провести.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020

Надя ( Слюсар Надії Яківні)

 Слюсар  Надії  Яківні  до  80-річного  ювілею  присвячую:  

Надійка  наша  народилась
У  невеличкому  селі.  
Тут  підростала  і  навчалась,  
Пройшли  рокИ  тут  молоді.  

У  Райгородок  ходила  в  школу
І  через  Замчисько  весь  час,
У  Андріяшівку  додому
Вела  стежина  кожен  раз.  

Пішком  ходили  тоді  в  школу,  
Бо  хто  ж  возити  дітей  мав,  
Та  в  те  дитинство  босоноге  
Ніхто  на  це  не  нарікав.  

Надюша  вчилася  відмінно,  
І  потяг  мала  до  пізнань,  
Але  в  роки  ті  повоєнні  -  
Не  мала  змоги  до  навчань.  

Потрібно  було  працювати.  
Батьки  в  колгосп  за  трудодні,  
Щоденно  йшли  їх  виробляти,
 Й  вкладали  сили  чималі.  

А  вдома  діточок  аж  троє,  
Бо  у  сестрички  –  два  братИ:
Є  Коля  –  старший,  менший  –  Толя.
Йому  вже  в  школу  треба  йти.  

Пішла  Надійка  працювати
Різноробочою  в  колгосп,
Взялись  який  перейменувати
У  новостворений  радгосп.  
   
А  це  вже  інша  тут  можливість,
Ніж  за  колгоспні  трудодні.
За  працю  грішми  тут  платилось,  
Хоча  ті  кошти  -  замалі.  

Була  дояркою  і  в  ланці
Сапала  в  полі  буряки.  
Вставала  в  темінь  –  рано-вранці,  
 Й  лягала  –  в  небі  вже  зірки.  

Але  вдалося  цій  Надії,  
Паспорт  отримати  тоді.  
І  враз  збулись  дівочі  мрії  –
Стежки  відкрилися  нові.  

З  цим  документом  працювати  
Можна  було  уже  кругом,  
Й  скрізь  на  роботу  могли  взяти  –
Й  зібралась  дівчина  бігом.  

Пішла  Надюша  працювати
В  Житомир,  в  льонокомбінат,  
(  Там  на  житло  у  чергу  стати  )
Пізніше  в  меблевий  комбінат.  

А  потім  Ваню  зустрічала,
Який  із  армії  прийшов.
У  нього  сильно  закохалась,  
Й  він  долю  з  нею  поєднав.  

Побрались  разом  молодята,
І  винаймали  ще  житло.  
Поки  своє  їм  змогли  дати,  
То  двоє  діточок  було.  

Синочок  Коля,  дочка  Валя  –
Двоє  маленьких  пташенят.
В  центрі  Житомира  будівля,  
Трамваї  де  корсують  в  ряд.  

Ось  тут  квартиру  їм  надали,  
І  стало  рідним  їм  житло.  
Кубло  сімейне  збудували,  
Й  життя  помірено  пливло.  

Поволі  діти  підростали,  
Ішли  у  школу  з  дитсадка.  
Оцінки  гарні  заробляли
Й  мама  щасливою  була.  

Незчулася  -    скінчили  школу,
Й  як  пташенята  із  гнізда,    
Крильми  змахнули  з  небосхилу  –
В  життя  дорога  їх  вела.  

Бухгалтером  стала  Валюша,  
Синочок  Коля  –  моряком.  
І  радіть  їй  була  найбільша,  
Як  всі  збирались  за  столом.  

Бо  скоро  діти  одружились,  
Прийшли  в  сім”ю  невістка  й  зять.
Невдовзі  й  внуки  народились
І  стали  в  гості  приїзджать.  

Здавалось,  жити  і  радіти,  
Та  захворів  в  Наді  Іван..
Прийшлось  його  похоронити  –
Ніхто  такого  не  чекав.

Зосталася  сама  в  квартирі  –
Діти  окремо  всі  живуть,  
Та  часто  стукають  у  двері,  
Ще  й  правнуки  до  баби  йдуть.

В  осінній  день  із  ранку  в  шибку
Постукав  вітер:  дзень-дзелень.
І  обережно  в  руки  скрипку
Узяв  і  став  співать  пісень.  

Бо  день  народження  у  Наді
Й  примчалось  вже  вісімдесят.  
Всі  привітати  її  раді
Й    всього  найкращого  бажать.  

Хай  безкінечною  рікою  
Пливуть  вперед  її  роки,  
Здоров’я  стрІмкою    водою
Хлюпоче  й  б’ється  в  береги.  

Нехай  же  буде  радість  й  втіха,  
Й  не  сходить  усмішка  з  лиця,  
Нехай  наповниться  лиш  сміхом
Квартира  в  кожен  день  життя.

А  літ  багато  ще  прожити,
Щоби  минуло,  десь  за  сто.  
Щоб  правнуків  коли  женити,  
Змогла  сидіти  за  столом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020

Дорога в Київ ( Слободанюк Олександр Вікторович)

Слободанюк  Олександр  Вікторович
Позивні:  "  Погранець",  "Кеп".
 (  07.01.1972р    -  19.01.2020р)

Неділкове  Савранського  району  Одеської  області.  
Молодший  сержант,  командир  відділення,  командир  бойової  машини  72-ї
окремої  механізованої  бригади.  
Місце  поховання:  м.  Первомайськ,  Миколаївська  область.

Указом  Президента  України  №  50/2020  від  11  лютого  2020  року,  "за  особисту  мужність  і  самовіддані  дії,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).




Так  довго  їхала  у  Київ  
З  портретом  сина  на  Майдан.  
Аби  хоч  хтось  його  увидів,  
Аби  хоч  хтось  неньку  спитав:  

 «Ну,  як  живеться  тобі,  мати,
Й  що  коїться  в  твоїй  душі?»
Прийшлося  сина  поховати,  
Який  загинув  на  війні.
 
Загинув  син  в  час  перемир’я,  
Лиш  кілька  місяців  пройшло.  
На  Водохреща,  в  середзим’я,  
Струснула  звістка  все  село..

Її  синок  загинув  -  Саша,  
Найстаршеньким  він  був  в  сім’ї.  
Ще  звечора  тоді,  як  завше,  
Дзвонив  матусеньці  своїй.  

На  другий  день  вже  вцілив  ворог
З  гранатомета  по  шанцях.  
 І  зачепив  Сашу  осколок,  
Ще  й  снайпер  виловив  бійця.
 
Він  офіцером  був    відважним,
Ще  з  перших  днів  на  цій  війні.  
До  побратимів  був  уважним,
Тож  поважали  всі  бійці.    

Пройшов  крізь  все:  вогонь  і  пекло.  
Нелегко  жити  на  війні,  
Де  скрізь  чатує  небезпека  -
 Долати  вмів  боєць  її.  

І  ось  загинув...  все..  не  стало…
Затьмарився  для  мами  світ.  
Серденько  ніби  розірвало
І  вплівся  в  коси  сивий  цвіт.

І  ось  -  День  Пам’яті.  І  Київ.  
З  портретом  ненька  у  руках,  
Між  тисячі  світлин  Героїв,  
Що  віддали  життя  в  боях;  

Приїхали  всі  на  Хрещатик,  
Щоби  Героїв  вшанувать,  
До  Стіни  Пам’яті  букетик
Покласти,  й  сина  знов  згадать.

Адже  призначили  в  державі
День  Пам’яті  для  тих  бійців,  
Які  сьогодні  вже  не  з  нами,  
Хто  в  інший  світ  вже  відлетів.  
 
Стоять,  чекають  президента..
А  він  не  вийшов,  не  прийшов.  
Ну  й  що,  що  там  стоять  старенькі  ?!  
В  важливих  справах  десь  пішов.  

А  маму  серце  враз  стискає,  
Волає  і  кричить  душа.  
Швидку  до  мами  викликають..
Не  всіх  болить  біда  чужа.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020

Ще літо бабине літає

Ще  літо  бабине  літає
Через  левади  навпростець,
Ще  пташка  деінде  співає,  
Збирає  урожай  свій  жнець.  

Ще  гуркіт  трактора  у  полі  
Розноситься  аж  за  версту,  
А  вітер  тихо  на  тополі  
Гойда  мережку  золоту.  

А  осінь  вже  фарбує  листя  
У  різнобарв’я  кольорів.  
Вдяглась  калина  у  намисто,
Коли  багрянець  вечорів  

Й  схилила  кетяги  червоні  
 Із  гілок  прямо  до  воріт,
Де  айстри  ніжні  кольорові
Сплелись  під  сонцем  в  живопліт.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020

Темні ночі

Ці  ночі  дедалі  темніші    -
І  неба  не  видно  з-за  хмар.  
А  голос  сови  все  частіше
Пронизує  серце  до  ран.  

-Чого  ж  ти  кричиш,  блудна  пташко,  
І  зболену  душу  ятриш?
Мені  і  без  тебе  так  важко..
Чого  ж  не  сидиш  й  не  мовчиш?

Гасаєш  всю  ніч  по  діброві:
То  тут,  то  вже  там  закричиш..  
Ти  ж  бачиш,  що  я  не  готова
Сприйняти,  що  ти  сповістиш.  

Лиш  в  серденько  жах  наганяєш
Й  таємну  тривогу  якусь.
А  біль  у  душі  не  стихає
І  знову  не  спиться,  чомусь.    
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020

Привітання до ювілею ( Кононюку Борису Володимировичу)

Кононюку  Борису  Володимировичу  :  



Сьогодні  славний  ювілей  
Святкує  вся  родина,
В  своїй  сім’ї  й  серед  людей  
Шанована  людина.  

Зоветься  -  Кононюк  Борис    -
Сімдесят  вже  п’ять  сьогодні.
Він  змалечку  порядним  ріс,  
Чинив  як  Богу  вгодно.  

Дитинство  в  повоєнний  час  –
В  руїнах  вся  країна.
Й  життєві  труднощі  не  раз  
Лягали  на  дитину.  

Та  він  справлявся,  бо  умів
Долати  перешкоди.  
Свій  шлях  прокласти  сам  зумів  -
Такий  він  від  природи.  

А  після  школи  йшов  в  життя,
Професії  навчався.  
Про  гарне  мріяв  майбуття,    
Щоб  збулось  все,  старався.  

Тож  одружився    чоловік  
І  гарний  став  господар.  
Руками  працювати  звик  -
Для  себе  мав  й  на  продаж.  

Сім’я  зразкова,  гарні  діти:
 Два  сина  є  й  дочка.  
Зуміли  їх  батьки  зростити,  
Вже  й  в  них  свої  куточки.  

Все  як  годиться  у  сім’ї:
І  внуки  підростають,  
Тай  правнуки,  хоча    малі,
У  хату  забігають.  

Тож  нині  -  гарний  ювілей,  
Збереться  вся  родина.  
Багато  в  дім  прийде  гостей  -
Їм  дорога  людина.  

Усі  вітатимуть  його  
А  з  ними  Мала  Таня.  
Сусіду  доброму  своєму,
Також,  шле  привітання.  

Бажає  щастя  на  роки
Й  здоров’я  щоб  нівроку,
Щоб  ним  посаджені  ростки
Міцніли  з  кожним  роком.

Щоб  світлі  дні  їхні  завжди
Лиш  радість  наповняла.  
Щоб  впевнено  йшли  до  мети
І  перешкод  не  знали.

А  діду  Борі  й  Бабі  Ніні  –
У  парі  сто  літ  жити,  
Щоб  правнуків  вони  змогли
Своїх  ще  одружити.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020

Прощання з літом

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JbQ76XwC5u8[/youtube]





Тихенько  літо  відлітає  –
Останні  дні,  останні  дні.  
«  Курли»  в  повітрі  вже  витає
І  стає  сумно  так  мені.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

Я  ще  серденько  не  зігріла
Твоїм  теплом,  твоїм  теплом.
Ти,  любе  літечко,  злетіло
І  вже  кружляєш  над  селом.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  небо  синє  не  лети.  

Дивлюсь  як  літо  відлітає
І  осінь  входить  у  права,  
Дерева  листячко  скидають
Й  зелена  сохне  скрізь  трава.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

А  я  іду  прощатись  з  літом,  
Яке  так  швидко  відгуло.
Фарбує  осінь  сивим  цвітом
І  стелить  пасма  на  чоло.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020

Нічна негода

Цей  ранок  проснувся  в  холоднім  тумані,
Окутаний  звечора  сірим  плащем,
Де  небо  із  блискавки  лінії-грані  
Кремсало  і  лляло  холодним  дощем.  

Всю  ніч  бушувала  осіння  негода:
Гуділо  й  шуміло  весь  час  за  вікном,  
А  буря  із  вітром  у  спільній  угоді
Кружляли,  регочучи  понад  селом.  

Затихли  зненацька,  мабуть,  що  втомились
І  втомлена  ніч  відпочити  іде.  
А  ранку,  хоч  спав,  але  в  мареві  снилось
Як  сонечко  ясне  у  небі  зійде.  

І  ось,  ще  не  встигла  нічна  прохолода
Розвішать  росинки  в  зеленій  траві,  
Як  промені  сонця,  для  ранку  в  догоду,  
Прорізали  небо  в  холодній  пітьмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020

Внучці Оленці

Тобі  чоти́рнадцять  сьогодні,
А  це  вже  так  багато  літ.
Ти  вже  доросла    і  ми  згодні,  
Що  юність  набирає  хід.  

Вже  не  цікаві  старі  ляльки,  
Що  на  дивані  стоять  в  ряд.
Як  з  ними  гратись  в  мами-доньки,  
То  краще  міряти  наряд.  

 Приміряти  вечірню  сукню
І  манікюр  свій  наростить.
Підбори,  сумочку  цю  синю
І  мрією  у  даль  летіть.

 Тобі  сьогодні  -  чотирна́дцять,  
А  це  ще  так  замало  літ.
Ще  крилам  сили  набиратись,
 Щоби  летіти  в  свій  політ.  

Усі  попереду  дороги
Й  тобі  відкриті  всі  шляхи.  
Нехай  не  буде  в  них  тривоги,  
На  довгі-довгі  ще  роки.  

Хай  сонце  ніжно  зігріває,  
Тобою  вибраний  твій  шлях,
Під  ноги  килимом  встеляє
Із  квіток  зібраних  в  полях.  

Нехай  щаслива  буде  доля,  
І  радість,  й  втіха  кожен  день,
Щоби  всього  було  доволі
Й  співало  серденько  пісень.  

Хай  мріям  надаються  крила,  
А  з  ними  й  успіх  по  життю.
Щоб  очі  радістю  іскрились
 За  світлу  доленьку  твою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020

А я ходжу

Спокійний  день  ..  Вже  літо  догоряє.
І  подих  осені  в  повітрі  нароста..
А  я  ходжу,  немов,  мене  немає,
Бо  у  душі  моїй  провалля,  пустота.  

І  камінь  кинь,  то  він  уже  не  вдарить,  
Розчиниться  в  імлі,  недолетівши  дна.        
Їдке  слівце  мене  уже  не  вжалить,
Лиш  серце  німотою  огорта.    

Немає  слів.  Вони  усі  сказались,  
Нестерпним  болем  рвалися  з  душі,
З  очей  сльозами,  іноді,  зривались,
Стелилися  рядками  у  вірші.  

І  я  дивлюсь,  як  літо  відлітає,  
Востаннє  гріється  під  сонечком  трава,  
Гуртуються  птахи  в  маленькі  зграї
І  дощ,  частіше,  з  неба  полива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020

Біль втрати

Малянівський  Василь  Іванович

 (  06.01.  1991р.н  -  31.08.2014р)
Старший  солдат  26-ї  артилерійської  бригади.
Загинув  біля    м.  Щастя  с.  Весела  Гора  Луганської  області.  



Біль  втрати  з  роками  усе  не  втихає,
Ятрить  і  не  зникне  ніяк.
А  згорене  серце  ніяк  не  сприймає,  
Що  ти  нас  покинув  ось  так.  

Тебе  молодого  посміла  забрати
Від  нас  ця  гібридна  війна
І  вражим  осколком  життя  відібрати  ..
Та  будь  же  проклята  вона!

Хоч  тіло  убила,  та  дух  не  зломила  –
Ти  досі  іще  на  війні.  
Журавликом  з  неба,  розправивши  крила,  
Так  часто  з'являєшся  в  сні.    

Прийдеш  на  світанку,  відкриєш  віконце:
Тут  вишня  береться  цвісти.  
 Й  тобі  молодому  всміхається  сонце
І  буде  завжди  –  двадцять  три.    
 
Проміння  яскраве  торкається  шибки
І  будить  ласкавим  теплом.  
Журавлик  зі  сну  пролетить  і  враз  зникне,  
Лиш  чути  «курли»  за  селом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020

У житті До і ПІСЛЯ

У  житті  ДО    -  світ  кольорами
Веселки  в  барвах  вигравав  
І  ми  всі  тішились  синами.
Ніхто  біди  з  нас  не  чекав.

Одні  з  синів  були  успішні:
Робота,  бізнес,  чин,  звання,  
Кар’єра,  побут  їх  розкішний,  
Чекало  гарне  майбуття.  

У  інших  справи  трішки  кепські,  
Бо  щось  в  житті  пішло  не  так.
Та  грілось  серце  материньке,  
Що  справиться  із  всім  козак.    

А  треті  –  зовсім  іще  діти,  
Бо  і  не  було  двадцяти,  
Бо  їм  ще  тільки  в  світі  жити,
Навчатись  й  по  життю  іти.  

Та  всі  любили  Україну,  
За  неї  віддали  життя,  
І  страшне  горе  у  родинах  
Забрало  барви  з  майбуття.

У  житті  ПІСЛЯ  –  чорне  небо
Та  світ  у  чорних  кольорах,
І  вчора  влада  так  ганебно  
Упала  ниць  в  усіх  -  в  очах.  

Стоїть  і  мати,  стоять  діти,  
А  президент  сховавсь,  утік.  
Щоб  вийти,  в  очі  подивитись,  
То  не  зумів,  чи  не  схотів.  

Ось  ця  дитина  добиралась,  
Сотні  кілометрів  вночі.  
Бо  ПРАВДУ  десь  тут  заховали
В  шухлядах,  й  сховані  ключі.    

Та  новій  владі  наплювати  
На  цих  дітей  і  цих  батьків,  
І  ПРАВДУ  людям    розказати
Ніхто  з  чинушів  не  хотів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020

День Незалежності України

Хрещатик  усіх  нас  вітає,
Формуєм  колони  і  йдем,  
І  гордість  мене  огортає  -
Ми  стяг  жовто-синій  несем.  

Сьогодні  нас  вийшло  багато,  
Я  також,  учасник  ходи,  
Бо  в  нас  Незалежності  свято,  
Тож  прагнув  з  нас  кожен  сюди.  
 
Тут  серце  бренить  України  –
Нескорений,  гордий  Майдан!
Єднатись  народу  в  родину    -
Позиція  це  громадян.  

Майданом  ми  Дух  гартували  
Й  на  Сході  в  запеклім  бою,  
І  на  смерть  Герої  стояли
За  Гідність  і  Волю  свою.  

Тож  важко  тепер  нас  здолати,  
Ми  відсіч  дамо  ворогам.  
Державі  моїй  процвітати
І  славить  країну  синам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020

Гуртуймося, люди

Гуртуймося,  люди,  бо  ми  –  українці
І  Маршем  Свободи  Майданом  пройдім.
Хай  знають  загарбники,  зайди,  чужинці,  
Що  зможемо  відсіч  ми  дати  усім.    

Ми  гідні  Свободи  і  Честі,  і  Слави  –
За  неї  боролися  в  битвах  не  раз.
За  Волю,  за  Мову,  і  нашу  державу
Життям  ми  платили  і  кров`ю  щораз.  

Та  нас  не  зламали  і  нас  не  схилили,  
Ми    віддані  діти  своєї  землі.  
І  вистачить  в  нас  ще  козацької  сили,
Ми  зможем,  знайдемо  дорогу  в  імлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020

Острів кохання в Старому Солотвині

Цей  Острів  кохання  й  рибальська  хатина,  
 Що  по́серед  ставу  у  центрі  стоїть,
Приваблює  всіх:  і  старого,  й  дитину,
Й  відвідати  місце  чудове  велить.  

Рибальскька  хатина  сховалась  в  берізках
Й  собі  споглядає  на  хвилі  води,  
Що  котяться  плавно  й  вдаряються  в  бризках
Об  камінь,  принесений  кимось  сюди.  

 І  кладочка  тягнеться  тут  дерев`яна.
Та  ні,  це  не  кладка    -    скоріше,    місток.  
І  часто  рибалки,  над  плесом  туманним,  
Від  вудки  чатують  малий  поплавок.    

Буває,  що  човен    на  острів    прибуде,  
І  гамір  туристів  несеться  кругом.  
Чудові  пейзажі  –  милуються  люди,  
І  враження  ширяться  вже  й  за  селом.  

Світлини  зробити  спішать  молодята.  
На  цім  острівці  вже  й  знімалось  кіно.
Це  -    люба  місцина  дорослим  й  малятам
І  стала  відома  не  так  вже  й  давно.    

Цей  витвір  природи  і  рук  небайдужих  -
Перлина  Солотвина,  гордість  села,
До  себе  зове  і  аж  проситься  дуже
Щоб  згадка  про  неї  в  сердечках  жила.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020

Осіннім туманом встеляє долину

Осіннім  туманом  встеляє  долину,
Росою  холодною  вкрита  трава
І  на  видноколі  нічого  не  видно,  
Лиш  мрячкою  тихо  мене  обгорта.  

Суцільна  стіна  між  землею  і  небом,
Із  сірого  кольору  вся  пелена.  
Сховатись,  скоріше  б  укритися  пледом
В  домівці,  де  тепло  і  мряки  нема.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020

Мальви ( ліпограма)

Цвіли  в  нас  ціле  літо  мальви  –
Високі  квіти  під  вікном,  
Їх  ще  садила  моя  мати,  
А  сонце  ніжило  теплом.  
 
Не  смів  туман  тут  осідати  
І  дощик  мив  їх  пелюстки.
Їх  день  новий  ішов  вітати
І  тут  спинявся  залюбки.  

У  пелюстках  гуділа  бджілка,
Літав  метелик  у  квітках,  
Хилилася  бузкова  гілка,  
А  сонце  ніжилось  в  листках.

Так  любо  веселили  хату
Відтінки  мальв,  що  під  вікном,
Аж  поки  сонце  спочивати  
Сідало  в  небі  за  селом.  






У  вірші  не  вистачає  літер:  Р,  Є,  Ф.


Ліпограма  (грецьк.  lеіро  —  не  вистачати  та  gramma  —  літера,  риска,  написання)  —  вірш,  в  якому  бракує  певного  звука  задля  витворення  особливого  евфонічного  ефекту.  Таку  функцію  виконують  асонанси  та  алітерації,  вимагаючи  від  поета  витонченого  естетичного  смаку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020

Яблучний Спас

Стигнуть  і  яблука,  стигнуть  і  груші,  
Зріють  в  моєму  саду.  
Донешти  легесенько  з  гілок  натрушу  
В  кошик  і  в  дім  занесу.

Сонцем  налиті,  дощами  помиті  -
Ніжний,  смачний  аромат.
Ставлю  на  стіл  я  такі  соковиті,  
Зверху  кладу  виноград.  

Саме  сьогодні  дари  ці  господні  
 В  церкві  освячувать  час.
Літо  надалі  на  осінь  в  природі
Змінює  Яблучний  Спас.  

Прошу  я  Господа  благословити
Збір  урожаїв  землі,
Сил  і  здоров`я,  в  мирі  щоб  жити
Всім:  і  тобі,  і  мені.  
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020

Пам'ятаймо ( Сокорчук Олесандр Дубик Петро)

Сокорчук  Олександр  Вікторович  

(  3  січня  1988р.  –  14  серпня  2014р.)  
 Уродженець  Старого  Солотвина,  Бердичівського  району,  Житомирської  області;
солдат,  водій    26-ї  окремої  артилерійської    бригади;


Дубик    Петро  Борисович

(14  липня  1983р  –  14  серпня  2014р)
 Немиринці,  Ружинського  району,  Житомирської  області,
молодший  сержант  26-ї  окремої  артилерійської  бригади.




Ось  фото  Героїв  знайомих  мені,
В  цей  день  –  чергові  роковини.  
Прийшлось  воювати  обом  на  війні
Й  загинути  літньої  днини.    

Дивлюсь  на  світлини  відважних  бійців,
Бо  стали  мені  вже  як  рідні.  
Я  знаю  і  розпач,  і  біль  матерів,
Хоч  долі  у  нас  усіх  різні.

Та  нас  поєднала  проклята  війна
І  горе  принесла  в  родини,  
А  кожна  матуся  лишилась  сама,
Й  заламує  руки:  «  О,  сину!.»

Клубком  застрягають  у  горлі  слова,
В  легенях  бракує  повітря,  
Й  додолу  стікає  солона  сльоза,  
І  серце  тугою  сповите.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020

Чайка

Пам"яті  моїє  подруги,  однокласниці
Надії  Станіславівни  Томчук  присвячую:  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ND9IHlDBM0[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-kMUBKy1kpY[/youtube]




Ой,  у  лузі,  в  лузі  чаєчка  кричала
І  над  бережечком  низько  так  літала.
В  річці  Котловані  дзюркотить  водиця,
Натомилась  чайка  і  повисли  крильця.  
В  річці  Котловані  -  джерельна  водиця,
Натомилась  чайка  і  повисли  крильця.  

Кри́лечка  повисли,  може  не  злетіти,  
Стала  допомоги  вітерця  просити:
-Друже-вітре  буйний,  мені  дай  ти  сили,  
Щоби  крильця  хворі  в  лузі  ще  носили.  
-Друже-вітре  буйний,  мені  дай  ти  сили,  
Щоби  крильця  хворі  в  лузі  ще  носили.  

Мовчки  сильний  вітер,  мимо  пролітає,  
Що  робити  бідній,  то  вона  не  знає.
Стала  допомоги  в  явора  просити:
-Поможи,  рідненький,  я  ще  хочу  жити.  
Стала  допомоги  в  явора  просити:
-Поможи,  рідненький,  я  ще  хочу  жити.  

Онде  на  горбочку  зви́ла  я  кубельце,  
А  внизу  водиця  витіка  з  джерельця.  
Залишились  вдома  діти-пташенята,  
І  чекають  неньку  рідні  чаєнята.
Залишились  вдома  діти-пташенята,  
І  чекають  неньку  рідні  чаєнята.  

Явір  зависокий  й  сло́ва  не  говорить,
Погляд  свій  байдужий  в  сторону  відводить.  
Бідна  наша  чайка  голову  схилила,  
Опустились  крила,  покидають  сили.  
Бідна  наша  чайка  голову  схилила,  
Опустились  крила,  покидають  сили.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885474
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020

Неньчине слово ( Томчук Надії Станіславівні)

Пам"яті  Томчук  Надії  Станіславівни  присвячую:




Ой  у  лузі  ,  в  лузі  чаєчка  кричала,
А  із  хати  ненька  в  небо  відлітала.  

-Ой  куди  ж  ти,  мамо?  –  діти  голосили.  
-Ой  на  кого  ж  ,  нене,  ти  нас  полишила?

 А  хто  ж  нам  підкаже,  що  маєм  робити?
Як  же  ми  без  тебе  будем  в  світі  жити?

Хто  нас  вранці  збудить,  снідати  наварить
І  в  скрутну  хвилину  словом  нам  порадить?

-Ой,  сини-соколи,    ви  уже  дорослі,    
Вчіться  в  світі  жити,  не  ідіть  наосліп.

Будьте    гідні  неньки  і  свого  татуся.    
Як  вам  важко  буде,  то  я  повернуся.

Прийду  на  світанку  промінчиком  сонця
Й  буду  заглядати  до  хати  в  віконце.  

Буду  я  із  хати  журбу  виганяти,  
Живіть  ви  по  правді  –  так  як  вчила  мати.

Тільки  не  забудьте  мамину  науку,
Як  буде  потрібно,  я  подам  вам  руку.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020

Асонанс Алітерація

Лопотіло  літо  

Лопотіло  тепле  літо,  
По  покосах  проплило,
І  волошки  обігріло,  
Й  помалесенько  пішло.

Поспивало  воно  роси,  
Прокотило  по  траві  
Біло-жовті  на  покосах
Ромашко́ві  отави́.  

І  ставало  біло-  біло,  
Обсипались  пелюстки
Із  ромашечки,  що  квітла
Тут,  колись,  в  усі  роки.  


 
 
Асонанс  (франц.  assonanse  від  лат.  assono  —  звучу  до  ладу)  —  повторення  голосних  звуків.    Повторення  голосного  о  створює  враження  широкого  простору.


1)  Повторення  у  рядку,  фразі  або  строфі  однорідних  голосних  звуків,  напр.:  «Сонце  гріє,  вітер  віє…»
 2)  Неточна  рима,  в  якій  співзвучні  лише  голосні  звуки,  напр.:  гомін  —  стогін.



Потривожив

Вітер  трави  потривожив
І  в  тривалості  пройшов
Три  верстви  за  пів  хвилини,
Й  різко  в  сторону  пішов.  

Трави  з  страху  всі  проснулись,  
Переляку  не  злічить.  
Встрепенулись    -  не  нагнулись,
Хай  той  вітер  далі  мчить.  






ВіТеР  ТРаВи  ПоТРиВожиВ
І  В  ТРиВалосТі  ПРойШоВ
ТРи  ВеРсТВи  за  ПіВ  хВилини,
Й  Різко  в  сТоРону  ПіШоВ.  


Алітерація  –  повторення  однакових  або  близьких  приголосних  звуків  у  віршових  або  прозових  рядках  для  надання  творам  більшої  виразності,  емоційної  поглибленості  твору.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020

Топцюю на місці

Топцюю    я  на  однім  місці,  
Як  в  ступі  воду  все  товчу.
Цей  хаос  у  думках  і  в  серці
І  що  зі  мною  -  не  збагну.  

Здавалося  б,  відкриті  двері,  
Лише  ступи  за  свій  поріг,
Й  літай  кругом  –  аж  в  біосфері.
Туди  ведуть  аж  сто  доріг.  

Пройшла  дорогу  графоманства,  
Цю  монохромність  у  словах,
Банальність  щиру  від  шаленства  -  
І  все  те  вилилось  в  віршах.    

Тепер  я  то́пчуся  на  місці.
Назад  –  ні  кроку..  А  вперед  ?!
Як  пташка,  що  згубилась  в  листі
Високих  і  густих  дерев.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

Привітання Жанні

 Жанні  Миколаівні    Капралюк  
до  дня  народження:  


Сьогодні  в  тебе  іменини.
Приймай  вітання  від  родини.  

Бо  зичать  всі  щасливу  долю,  
Щоби  всього  в  тебе  доволі  

Було  в  квітучому  житті,  
Тож  побажаємо  тобі:

Від  сонця  щіпочку  тепла,  
І  ти  як  квіточка  цвіла;

А  від  людей  тобі  –добра.
Щоби    квітуча  ця  пора

Завжди  з  тобою  поряд  йшла,
Везіння  й  успіх  щоб  несла.  

Бажаєм  щирості  від  друзів.
В  життєвім  цім  шаленім  русі,

Куди  б  не  йшла,  то  щоби  всюди,  
Тобі  встрічались  добрі  люди.  

Бажаєм  вірності  в  коханні,  
В  одне  -  душі  й  сердець  єднання

І  міцна  щоб  була  сім’я.
Й  Софійка  –  донечка  твоя  

На  радість  мами  щоб  росла,
І  ти  щаслива  щоб  була.

Бажаєм  жить  до  сотні  літ
І  не  втрачати  ніжний  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

Літо спливає

Спливає  утомлене  літо,
За  обрій  іде  в  далечінь,  
Де  хмарами  небо  обвите,
Ховає  ясну  голубінь.  

Де  сонце  сідає  спочити
І  відблиск  багрянцю  вгорі
Спада  оксамитом  на  жито,
Та  променем  йде  по  стерні.  

Де  вітер,  згубившись  у  травах,
Милується  сяйвом  заграв..
Він  бачить,  як  сонце  яскраве
Сховали  покоси  отав.

Вечірня  іде  прохолода,  
Окутана  в  сірій  імлі,  
А  слідом    спішить  сон-дрімота,
І  все  засинає  в  пітьмі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020

Роси

Затримались  роси  сьогодні  у  травах  
І  краплі  звисають  холодні  з  листків.
І  ця  прохолода  в  ранкових  отавах
Заплуталась  в  сіті  нічних  павуків.  
 
Зависла  в  повітрі,  стоїть  і  не  знає:
Чи  зможе  сьогодні  дочасно  піти,
Адже  дуже  часто  вона  не  чекає,  
Як  сонце  проснеться  й  прийде  з  висоти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020

Сім’я Побережних

З  нагоди  ювілею  Побережного  Олега  Анатолійовича:


Сьогодні  свято  у  родині,
Адже  Олегу  -  сорок  п’ять.  
І  гарну,  добру  цю  Людину
В  цей  день  ми  будемо  вітать.  

В  життєвім  кредо  для  Олега
На  першім  місці  є  добро
І  заслуговує  повагу,  
Адже  досяг  він  сам  всього.  

Як  подобає  чоловіку,  
Сам  будував  будинок  –  дім.  
Дбайливу  має,  гарну  жінку  
І  два  синочки  в  домі  цім.  

І  звісно  ж,  сад  є  біля  хати,  
Що  розквітає  щовесни.  
Тож,  має  все,  що  треба  мати  –
Здобув  все  сам,  як  не  крути.  

Коріння  з  прадіда  Артема,  
Що  в  Андріяшівці  -    селі.  
Ця  роду  гілочка  окрема
Принесла  сходи  чималі.
 
Дітей  багато  в  тій  родині  
У  прадіда  було  тоді.  
І  від  бабусі  чув  –  Маринки
Як  їм  жилося  всім  в  селі.  

Він  слухав  розповіді  бабці,  
Любив  його  і  дід  Антін,
Й  діду  Стаськові  й  бабі  Райці
Він  теж  подобатись  зумів.  

Бо  мама  Галя  й  тато  Толя
В  одному  виросли  селі  
Й    разОм  навчалися  у  школі,
Й  життєві  їх  шляхи  -  одні.  

Побралися  і  стали  жити
В  місті  Бердичеві  вони,  
Й  родинне  вогнище  створити
В  коханні  й  радості  змогли.  

Дім  будували.  Троє  діток  :
Наташа,  Люда  і  Олег.  
Й  три  парі  ніжних  оченяток  –  
Для  вогнища  їх  оберег.  

Живуть  вони  на  Загребеллі.  
Олег  навчатися  любив  
У  школу,  в  оті  роки  веселі,  
У  одинАдцяту  ходив.  

Закінчив  в  ній  він  дев’ять  класів
І  далі  вчитися  пішов
 На  повара    -  у  тридцять  третім,  
Й  себе  у  справі  тій  знайшов.  

Але  бузковим  ніжним  цвітом
Розквітли  юності  літа,  
І  вже  найкраща  в  цілім  світі
В  житті  з’явилася    -  Вона.  

Надійка  -  дівчина  чарівна,  
Прекрасна  як  сама  весна.  
Слова  і  мова  солов’їна
Назавжди  в  серденько  ввійшла.  

В  коханні,  в  вирі  цім  безмежнім,
Пронеслось  літо  й  восени
Йому,  як  хлопцю,  як  належить,  
Пора  вже  в  армію  іти.  

То  майже  рАзом  святкували  
Весілля  й  прОводи  вони.  
Й  на  службу  разом  проводжати
Дружина  і  батьки  змогли.  

Для  них  Надійка  -  рідна  доня,  
Невісткою  у  дім  ввійшла,
Й  хоч  не  жаліла  її  доля,  
Та  щира,  й  лагідна  була.  

Росла  Надійка  сиротою  –
Не  стало  мами  в  років  три.  
Та  додала  іще  недоля
В  її  стежину  знов  біди.  

Коли  прийшов  час  йти  до  школи,  
Ніхто  не  вів  у  перший  клас.
І  той  день  в  серце  досі  коле,  
І  досі  згадує  щораз.  

Бо  батька  рідного  не  стало  –
Услід  за  мамою  пішов.  
І  Надю  залишив  зростати
При    мачусі,  яку  знайшов.  

А  та  ростила,  як  уміла,  
Для  Наді  доброю  була;
І  в  педучилищі  навчала,  
Й  весілля  їй  зробить  змогла.  

І  понеслИся  від  Олега  
Листи  коханній  в  рідний  дім.  
Армійська  служба  для  солдата
В  чеканні  пролетіла  всім.  

І  ось  настала  ця  хвилина,  
Коли  він  з  армії  прийшов.  
Зустріла    радісно  дружина  –  
Заради  неї  все  зборов.  

І  незабаром  народився
Андрійко  –  перший  їхній  син.
Олег  радів  і  веселився
Й  пишався  сином  він  оцим.  
 
А  вже  коли  родився  Саша,  
Свій  будувати  дім  почав,  
Щоб  дітям  все  було  найкраще,
Всю  душу  рідним  віддавав.  

Сімейне  вогнище  крізь  рОки,  
 Батьки  кріпили  молоді  .
Олега  все  уміють    руки,  
Бо  руки  в  нього–  золоті.

Вже  й  будівництво  завершили  
І  підросли    його  сини,
 Які  і  школу  закінчили,
Та  далі  вчитися  пішли.    

Андрій  -  студент  магістратури,
Інженер-технолог  він.
А  Саша  в  коледжі  архітектури,
І  третій  курс  як  закінчив.  

Досягненням  радіє  мама,  
Адже  сини  –  це  головне,  
Це  радість  й  втіха  у  їх  домі,  
Й  підтримки  вірнеє  плече.  

Вона  пишається  синами;  
Вони  як  в  небі  два  орла,
Як  цвіт  вишневий  над  садами
І  в  матінки  -це  два  крила.  

 Безмежно  вдячна  чоловіку
За  доброту  його  й  тепло,  
І  долі  дякує  довіку,
Що  з  чоловіком  повезло.  

А  липень  цей  -  такий  багатий
На  круглі  дати  в  їх  сім’ї:
Вже    сорок  п’ять  сьогодні    в  тата,  
А  також  дати  у  синів.  

Бо  третього  числа  у  Саши,  
Йому  минуло  двадцять  літ.  
А  вже  сімнадцятого  старший
Зустріти  -  двадцять  п’ять  зумів.  

Сьогодні  Надя  всіх  вітає:
І  чоловіка  і  синів.
Здоров’я  крепкого  бажає  
Й  щоб  щастя  йшло  у  їхній  дім.  

Щоб  успіх  йшов  всім  і  везіння,  
І  мрії  здійсювались  їх.  
.І  Божого  благословіння,
Та  щедрих  днів  для  їх  синів.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

Жовті троянди

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BzJgwwh52Q0[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wvRfqLS2GFY[/youtube]


Розквітли  троянди  як  липи  цвіли,  
Ми  разом  у  парі  з  тобою  були.
«Моя  ти  кохана»  -  мені  говорив
І  ніжно  голубив  і  вірно  любив.  
 
 Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

Ти  жовті  троянди  мені  дарував,  
Що  скоро  вернешся  в  той  вечір  казав.  
А  потім  поїхав  далеко  у  світ,
І  я  вже  чекаю  тебе  пару  літ.  

Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди  ,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

Немає  милОго    і  звістки  -  нема.
Сховала  від  мене  його  чужина.
А  я  на  дорогу  стоптала  стежки.
Чекаю  милОго  –  минають  роки.  

Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди  ,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020

Милого чекала

[feminine]    

Аж  зійшла  зоря,
Аж  зійшла  зоря  –
У  саду  стояла.  
До  півночі  я,  
До  півночі  я  
Милого  чекала.

[intro]  
 
Аж  зійшла  зоря,
Аж  зійшла  зоря  –
У  саду  стояла.  
До  півночі  я,  
До  півночі  я  
Милого  чекала.  

[bridge]

Зіронько  моя,  
Зіронько  моя,  
Освіти  стежину,  
Бо  чекаю  я,  
Бо  чекаю  я,  
Милий  хай  прилине.    

[instrumental]

Милий  не  прийшов,  
Милий  не  прийшов,  
Мене  не  провідав.  
Іншу  вже  знайшов,  
Іншу  вже  знайшов  –
Не  лишилось  сліду.  

[bridge]

Дівчино-весна,  
Дівчино-весна,
Він  спішить  до  тебе.  
В  нього  ти  одна,  
В  нього  ти  одна  –
Іншої  не  треба.

[instrumental]
 
Цілу  нічку  нам,  
Цілу  нічку  нам,  
Співав  соловейко.
Пригорни  мене,  
Пригорни  мене,  
Ти,  моє  серденько.

[instrumental]

[outro]  
   
[end]          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883735
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020

Житомир ( диптих)

Спомин  про  Житомир

Житомир,  Житомир,  Житомир
На  березі  велич  –ріки,
Приходиш  до  мене  у  спомин
Й  вертаюсь  в  думках  я  сюди.  

В  це  місце,  де  юність  бурхлива
Шалено  неслась  крізь  роки,  
Наївність  проста,  метушлива,
Зі  сходів  дала  паросткИ.  

Дбайливо  збирала  з  них  досвід,  
Набутий  в  життєвих  стежках.  
Його  пожинаю  ще  й  досі,
Дарую  у  теплих  віршах.  








Житомир  з  моєї  весни

Житомир,    Житомир,    Житомир..
Пройшли  тут  найкращі  роки.
Приходить  так  часто  у  спомин
Це  місто  з  моєї  весни.  

Тролейбус,  трамвай  і  маршрутка
Летіли  з  кінця  у  кінець.  
Завжди  на  Михайлівській  людно  -  
Ходили  по  ній  навпростець.  

Бо  вулиця  ця  -  пішохідна
Манила  до  себе  завжди.  
І  «Жовтень»,    «Франка»,    «Україна»,  
Щодня  всім  відкриті  були.

З    Богунії,    Крошні  у  центр,  
Спішили  сюди  у«  кіно»,  
 Й  вистави  були  в  драмтеатрі..
О,  як  же  чудово  було!

Мальованка  й  вся  Корбутівка  –
Студентства    шалений  цей  рай.  
«ЖПІ»    -  це  престижна  візитка,  
Лиш  стежку  свою  вибирай.  

А  вдень,  вже  як  сонце  пригріє,  
Могли  ми  до  річки  піти,  
Бо  тут  Гідропарк  уже  діяв,
То  часто  так  бігли  сюди.  

І  Тетерів  –  річка  шуміла,  
Розносила  хвилі  навкруг.
Турбаза  людьми  ейфоріла  –
З’їжджались  сюди  звідусюд.

А  як  тут  в  Гагаріна  парку
Ті  липи  духмяні  цвіли!
Пташки  в  нім  співали  ще  зранку  –  
У  захваті  люди  були.  

І  тут,  де  в  нас  «ПЕД»  і  де  «  АГРО»
Так  пишно  красується  парк.  
Студенти  увечері  й  зранку
Гуляли,  й  іще  поміж  пар.  

Бо  вабила  в  місце  чарівне
Фонтану  прозора  вода,  
А  міст  підвісний  пішохідний
Увагу  усіх  привертав.  

Тут,  мабуть,  найкраще  у  світі
Буяла  розмаєм  весна.    
Ще  досі  (  куди  правду  діти)
До  себе  так  манить  вона.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

Павло Ящук

Присв’ячується    пам’яті    Павла    Володимировича  Ящука  (  11.10.1966р  –  21.07.2014р)    військовослужбовця,    захисника  України,    учасника  антитерористичної  операції  на  сході  України,  командира  взводу  24-го  батальйону  територіальної  оборони    «Айдар»,    старшого  лейтенанта.    Позивні:  «  мисливець»,      «  Паша    московський».  Один  із    організаторів  Бердичівської  самооборони.      Загинув    21.07.2014р    в  смт.  Георгіївка  Лутугинського  району  Луганської  області    під  час  оборони  Луганського  аеропорту  від  влучення  танкового  снаряду.




Так  тихо,  спокійно,  лиш  вітер  колише
Листочки  маленькі  в  зеленій  траві.  
Тут  час  зупинився  і  чутно  як  в  тиші
Вистукує  в  ритмі  акорди  сумні.  

Шепочуться  квіти,  донизу  схилившись,  
І    променнях  сонця  є  відблиск  лиця.
Застиг  на  граніті,  навіки  лишивши,  
Нам  пам'ять  про  себе  –  Павла  Ящука.  

Відважний,  сміливий  –  не  мав  собі  рівних,  
У  точках  гарячих    не  раз  побував.  
Під  спалах  вогню  по  дорогах  тих  грізних
Він  досвід  військовий  собі  набував.  

Він  був  на  Майдані,  служив  у  «Айдарі»
Свою  Україну  хотів  захистить.  
І  навіть  не  думав,  що  вже  незабаром
Загине  на  Сході..  А  час  все  біжить..  

Шість  років    сьогодні,  а  досі  стріляють  –
Немає  спочину  ні  вдень,  ні  вночі.
Коли  закінчиться  –  ніхто  це  не  знає.
Та  й  час  зупинився,  тихенько  мовчить..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

Парасольки ( диптих)

Всі  ми  любимо  місто  Житомир,  
Дбають  тут  про  добробут  людей.
Українцям  він  добре  відомий,
І  завжди  тут  багато  гостей.  

На  Михайлівській  створено  свято.  
 І  одна  із  найкращих  ідей  -
Парасольки  доверху  піднято  -
Це  на  радість  містян  і  гостей.

Я  так  хочу  під  ті  парасольки,
По  Михайлівській  кроком  пройтись,
Зупинитись,  стаючи  навшпиньки,
Щоб  руками  до  них  дотягтись.  

Заховатись  під  ними  від  сонця,
І  від  крапель  великих  дощу,
Я  крізь  них,  мов  крізь  світле  віконце,
В  свою  душу  веселку  впущу.

Нехай  серце  моє  наповняють
Веселкові  ясні  кольори,
Нехай  радість  у  душу  вселяють
Парасольки  яскраві  згори.








Житомирські  парасольки

Які  незвичайні  у  нас  парасольки
На  нашій  Михайлівській  є.
Немовби,  із  неба  на  захист  долоньки
Нам  Матінка  Божа  дає.  

Ізверху    розкриті    вони  над  тобою,  
Коли  по  асфальту  ти  йдеш.  
І  ніби,  в  цей  час  захищають  собою
Від  зливів  усіх  і  пожеж.

Від  всіх  негараздів  і  буднів  щоденних,  
Життєвої  в  них  метушні.  
Тож  ці  парасольки  впливають  натхненно
І  вже  так  спокійно  тобі.  

І  хочеться  враз,  в  синє  небо  злітати,
Веселкою  з  неба  світить.  
Й  разом  з  парасольками  в  танці  кружляти.
Хай  музика  ніжна  звучить.  

Мелодія  лине  із  твого  серденька,
І  радісно  так  на  душі,
Адже    у  веселці  Михайлівська  всенька
Й    під  нею  так  любо  тобі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020

Канал 112 і ZIK

(  Відповідь  співробітникам  цих  каналів
 на  їх  телешоу  і    теленовини)  


«Канал  112»  і    «  ZIK»    з  ТБ  нам  віщають
Й  ще  мова  вкраїнська  у  них  на  вустах,
Й,  невпевнено  так,  але  вже  називають
Націоналістом  мене.  І    -  це  неспроста..

І  той  Медведчук,  і  Льовочкін,  Бойко
Дістали  вже  так,  що  несила  терпіть.  
Бандера!  –  недавно  кричали  так  так  дзвінко.
Бандера?  Хай  буде  –  бандера.  То  так  і  кажіть.  

Це  ймення  в  собі  закріпила  я  кров’ю  -
Як  з  сходу  привезли  дитину  в  труні,  
Адже  він  загинув  за  нас  із  тобою
Й  тоді  обірвалося  все  у  мені.  

Тепер  я  –  бандера!  Так,  дійсно,  бандера!
І  я  –  українка!  Пишаюся  цим.  
І,  прихвостні,  вам  путініські  манери  
Уже  не  пройдуть.  Тож  не  тіштеся  цим.  

Не  смійте,  собаки,  мене  обзивати,  
Бо  я  -    патріот  є  своєї  землі!
І  сина-Героя  сьогодні  я  –  мати.
Його  ви  із  путіним  вбили  мені.  

Не  смійте,  собаки,  у  очі  плювати,  
Паплюжити  ім’я  Героїв-  бійців!
І  майже  фашистами  нас  називати,
І  злобу  ховати  в  у  кожнім  слівці.  

Хоч  як  ви  не  скачете,  але  вам  не  вдасться,
Убити  в  мені  український  наш  дух.
За  все,  що  ви  робите,  вам  і  воздасться..
Й  пора  вам  втікати  до  кремлівських  ропух.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020

Праведна дорога

Господні  справи  нам  -  незримі,  
А  на  віку  як  в  довгій  ниві
Бувають  злети  і  падіння,
І  Божий  шлях  багоговіння.

Коли  ще  молоді  й  веселі,  
То  і  життя  як  в  каруселі.
І  стільки  справ  жде  попереду,
Де  ложка  дьогтю  й  бочка  меду.  
 
 І  через  терни  й  перепони,
Як  молоді  добротні  коні,  
Безстрашно  скачете  в  дорозі  -
Це  не  для  вас  –  сидіть  в  тривозі.  

А  в  тій  дорозі  –  сонце  й  зливи,  
І  зорі  сяють  незгасимі,
 Позаду  вітер  підганяє
І  з  пилу  куряву  здіймає.  

Буває:  доля  посміється
І  успіх  швидко  відвернеться,  -
То  дьогтю  буде    ціла  бочка,  
А  меду  лише  два  ковточки.  

І  вже  в  журбі,  та  у  тривозі
Тихенько  й  поряд  по  дорозі
Ідуть  і  горе,  й  гіркі  втрати,  
Що  й  неможливо  те  сприйняти.

Тож  вірний  шлях  –  це  шлях  до  Бога,
Де  праведна  твоя  дорога,  
Де  поряд  Ангели  ідуть,  
Й  коли  потрібно,  збережуть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020

Якщо будеш

Якщо  будеш  добре  знати
Ти  коріння  свого  роду,  
Ящо  будеш  пам’ятати,  
 Ти  історію  народу,  

Якщо  будеш  поважати
Ти  батьків  і  всіх  навколо,    
Якщо  будеш  шанувати
Рідне  слово  й  рідну  мову,  

То  цей  скарб  безцінний  предків
Збережеш  ти  і  примножиш,
І  у  спадок  для  нащадків
Залишити  тоді  зможеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020

Привітання Ангеліночці ( Ангеліні Шмаковій)

Ангеліні  Дмитрівні  Шмаковій
до  дня  народження:





Доні,  доні,  донечки,    -
Сонечко  в  віконечку.  
Ви  -    найкращі  донечки  
На  усій  землі.  

Ліза  й  Ангеліночка  –
Дві  яскраві  квіточки,  
Самі  найдорожчі  є
В  нашому  житті.  

Вже  дванадцять  донечці  
Старшій    -  Ангеліночці.
Сьогодні  всі  вітатимуть
Рідні  і  близькі.  

Діма  –  тато,  й  матінка,
Що  звати  Наталочка  
Подарунок  вручать
З  бантиком  таким.  

А  ще  з  Андріяшівки,
Із  сторони  матінки,  
Вітає  бабуся    –
Танюша    мала.

Внучечку  вітає
І  щиро  бажає,  
Щоб  вона  щаслива  
У  житті  була.  

Самою  красивою,  
Ніжною,  веселою,  
Сонце  хай  освітлює
Шлях  твій  у  житті.

Успіхів  в  навчанні,
Великих  досягнень,  
Перемог  й  здобутків
В  твому  майбутті.  
 
Настрою  відмінного  
І  життя  активного,
Друзі  щирі  й  вірні,  
Щоб  завжди  були.  

Будь  завжди  закохана,  
Будь  завжди  коханою,  
Щоб  любов  у  серденьку  
Із  тобою  йшла.  

Й  доля,  щоб  всміхалася,  
Рушником  встелялася,  
Стежкою  барвистою  
 По  життю  пройшла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020

Середина

Ось,  золота  ця  середина,  
Коли  не  жарить,  не  пече  –
Блаженна  мить,  неповторима,  
Де  сонце  ніжить  так  лице.  

Воно  і  ніжить,  і  голубить,
Милує  око  і  твій  зір,
Воно  своє  ще  надолужить
І  прожене  журбу,  повір.  

Не  буде  злив,  не  буде  грому  
 І  темних  хмарок  в  небесах,  
Та  й  в  ранках  липово-медових
Пропаде  сум  в  твоїх  очах.  

На  те  ж-бо  літо,  щоб  зігріти,  
Обдарувати  всіх  теплом,  
Щоб  ми  могли  життю  радіти
І  пити  каву  за  столом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020

Моя прекрасна Україно

Моя  прекрасна  Україно,  -
Стражденна  батьківська  земля,
Тебе  схилити  на  коліна  
Так  прагнуть  виродки  кремля.

Тебе  в  усі  часи  ламали,  
І  розривали  на  шматки,
А  ще  нахабно  грабували
Близькі  сусіди-вороги.  

Гнітили  мову  солов’їну,  
Під  корінь  різали  не  раз,
Душили  –  не  було  спочину,  
І  плюндрували  кожен  раз.  

І  нині,  іроди-собаки
Кусають  із  усіх  боків  –
Ці  запроданці-олігархи,
Що  мають  люд  за  батраків.  

Сепари  нищать  і  вбивають,  
Щоб  стерти  із  лиця  землі  
Куточок  праведного  раю,
А  корегуючий  в  кремлі.    

Але  зусилля  їхні  марні:
Нас  –  українців,  не  зламати.  
Бо  Україна  –  наша  мати,
Повинна  жити  й  розквітати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020

Коли піду

Коли  піду  –  ударять  гро́ми  
Так  сумно  зливами,  дощем
Заплаче  небо..  В  серці  рани  
Заполони́ть  пекельний  щем.  

Коли  піду  –  ранкові  роси
Поглине  мряка  і  туман,  
За  ними  вслід  похмура  осінь
Запо́внить  твій  душевний  стан.  

 Коли  піду    -  опа́ле  листя,
Зтьмяніє  й  зникне  у  траві,
Листок  останній  падолисту
В  долоні  опаде́  тобі.
 
Ти  збережи  його  на  пам’ять,
Як  буде  сумно  –  розгорни.
Подай  лиш  знак..Й  щоб  рани  гоїть,  
Я  поверну́ся  в  твої  сни.  

Коли  піду  –  засяє  зірка  
Високо  в  небі,  вдалині.
Змахни  сльозу  з  очей  ти  гірку  –
То  я  всміхаюся  тобі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020

Привітання ( Олені Олександрівні Пасічник)

Олені  Олександрівні  Пасічник
до  дня  народження:



Тобі  сьогодні  тридцять  п’ять  
І  я  спішу,  щоб  привітать.
 Бажаю  радості,  здоров’я.  
Нехай  всього  буде  доволі:
І  щастя  в  хаті  і  поваги,  
Кохання,  вірності,  уваги,  
Підтримки  з  боку  чоловіка,  
Щоби  любив  тебе  довіку,
Весела  й  радісна  була,  
Щоб  мала  завжди  два  крила,  
Душа  щоб  піснею  співала,  
Квітками  доля  розцвітала
І  пелюстами  до  воріт  
Тобі  встеляла  Многа  літ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020

Петру Пашківському

Прекрасному    поету,  майстру  слова
Петру  Пашківському
з  нагоди  дня  народження:





Радію,  друже,  що  із  Вами  
Тут  поєднала  доля  нас.  
І  поетичними  стежками
Натхненно  ходять  кожен  раз
До  нас  із  Вами  спільні  Музи.
І  вже,  умовно,    десь  у  лузі  
Ми  можем  сонечку  радіти
І  слухати  як  тихий  вітер  
В  траві  кульбабку  десь  гойдає.
І  джміль  над  нею  все  літає,  
Збираючи  її  нектар
І  цвіту  ніжний  аромат,  
Що  пахне  так  духмяно  медом,
Й  несеться  ввись  ...  І  вже    під  небом
Нам  жайвір  пісеньку  співає.
Пегас  там  високо  літає
Й  махає  нам  своїм  крилом,
Та  гріє  сонячним  теплом.  
І  можем  ми  це  споглядати,
Радіти,  жити  і  писати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020

Привітання на Купала ( Валентині Анатолівні Яроцькій)

Валентині  Анатолівні  Яроцькій  
До  дня  народження:  




 Ще  змалечку,  у  день  Купала,
Свій  день  народження  справляла.  
Відкрита  хата  для  гостей  –
Багато  в  дім  ішло  дітей.  
З  верби  «купайло»  вам  вставляли,  
Цукерками  те  прикрашали.
Квіток  збирали  польових:
Духмяних,  ніжних,  запашних.  
В  пучечки  нитками  в’язали  
І  на  «купайло»  прикріпляли.  
А  хлопці  будуть    як  ламати,  
Кропиви  в  квіти  ті  додати.  
А  перші  вишні,  ті  –  червоні,  
Що  аж  сіяли  на  долоні,  
Нитками  в  кетяги  сплітали  –
Вони  «купайло»  прикрашали.    
І  вже,  залежно  від  погоди,  
Тривали  дійства  й  хороводи
Навкруг  «купайла»  аж  до  ночі,  
Допоки  зірка  перша  в  очі
Пускала  ніжний  промінець.
Всі  розуміли,  що  –  кінець:
Пора  «купайло»  розбирати,  
Вінки  на  воду  ще  пускати
І  свою  долю    закликати.  

Пройшло  з  тих  пір  чимало  літ
Купала  знову  до  воріт
Прийшло  і  стукає  у  двері.
І  до  святкової  вечері
Чекаєш  знову  на  гостей.  
І  вже  тепер  своїх  дітей
Ти  вчиш  «  купайло»    прикрашати.  
А  всі  спішать  тебе  вітати.  
Нехай  здоров’я  через  вінця  
У  твоє  тіло  ллється  й  ллється.  
Хай  щастя  й  радості  багато
Завжди  ідуть  у  твою  хату.  
Хай  посмішки  й  дитячий  сміх  
Наповнять  дім  й  для  вас  усіх
Всміхається  щасливо  доля,
Й  щоби  всього  було  доволі.  
Щоб  молодий    не  в’янув    цвіт,
Бажаю  Многа,  Многа  літ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020

Пиріжок , Порошок, Артішок

Пиріжки:  

***
по  телебаченню  сказали
дочасні  вибори  у  нас
всю  комуналку  знизили
переключи  вже  той  канал

***
спитав  іванко  у  дружини
сьогодні  підеш  в  магазин
привезли  там  нові  товари
пива  я  куплять  не  буду


***
якщо  тобі  так  сумно  стало
й  набрид  тобі  старий  диван
і  телешоу  теж  набридли
біжи  картоплю  покопай



Порошки:

***
день  перемоги  відзначали
в  москві  всі  вийшли  на  парад
у  червні  стрілки  мов  вертали
назад


 ***
і  дощик  мив  собі  картоплю
капусту  моркву  і  буряк
а  потім  повінь  все  сховала
за  так

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020

Летить лелека (Неонілі Петрівні Ящук)

Пам"яті  Ящук  Неоніли  Петрівни  
присвячую:

Незвідані  іще  для  нас  шляхи  господні.
Можливо,  нам  не  треба  знати  те  сьогодні,  
Адже  лиш  Бог  нам  виділяє  життєву  стежку,  
Ми  маєм  право  в  неї  внести  лише  мережку.  

І  не  завжди  ця  таїна  для  нас  збагненна.
Сьогодні  в  вічність  відійшла  моя  хрещена.  
І  так  тихесенько  пішла  –  велика  втрата,  
Адже  мені  вона  була  як  рідна  мати.  

І  мала  щире,  для  усіх  відкрите  серце,
В  якому  стільки  доброти  –  ціле  озерце.
 Черпала  з  нього  кожен  день  –  всім  роздавала,
Була  готова  віддавати  все,    що  мала.  
 
Уміла  з  кожним  розділить  його  тривоги,  
Надію  й  сонце  прихилити  в  ту  дорогу,  
Розрадити  й  допомогти  усім  нужденним,
Аби  лиш  менше  навкруги  було  стражденних.  

Сьогодні  так  похмуро  все,  бо  плаче  небо
І,  навіть,  пташечка  мовчить  –  не  чути  щебет,
Бо  вирушає  вже  душа  в  той  світ  далеко..
Змахнула  білими  крильми  –  летить  лелека.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020

Привітання ( Степану та Надії Томчукам)

Степану  Степановичу  і  Надії  Ананівні  
до  святкування  полотняного  весілля:  


Сьогодні  в  нас  чудове  свято
В  липневий  і  медовий  день,  
Бо  в  вас,  рідненькі  мамо  й  тату,  
 Весілля  славний  ювілей.  

Вітають  діти:    Саша  й  Алла,
 Руслан,  Олеся  й  внук  Назар,
Богданчик  –  року  ще  не  має,
Теж  приєднався  до  вітаннь.  

Вас  доля  разом  поєднала,
Сплела  дві  стежечки  в  одну,
Весільним  рушником  віншала,  
Вела  в  життєву  далину.  

Завжди  ви  разом  –  рука  в  руку,  
Ішли  дорогами  життя,  
Ділили  радість  й  чашу  смутку
У  повсякденності  буття.  

Родинне  вогнище  в  коханні
Удвох  ви  разом  берегли,
Вирішували  всі  питання,  
Та  в  мирі  й  злагоді  жили.  

Ростили  ви  дітей,  онуків,  
Навчали  гідності  й  добра.  
Ми  всі  цілуємо  вам  руки
За  те,  що  в  нас  сім’я  така.  

Тож  ми  бажаємо  вам  щастя,  
Здоров’я  міцного  обом.  
Хай  закриває  від  напасті
Хранитель-Ангел  вас  крилом.  

Нехай  же  радість  йде  у  хату,  
І  ллються  промені  тепла,  
А  світлих  днів  буде  багато
На  стежці  вашого  життя.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020

Він іде

Він  тебе  цілував,  
Соловейко  співав
З  ночі.
Він  до  тебе  туливсь
І  тихенько  дививсь  
В  очі.  

У  них  неба  блакить.
А  серденько  тремтить,
Наче
В  небі  зірку  ясну
Вітер  мчить  в  даль  нічну
Й  плаче.  

Бо  як  сонце  зійде,  
Милий  в  військо  піде
Вранці.  
Часто  снитись  тобі
Буде  він  в  блокпості
Й  в  шанці.  

Буде  ворога  бить  
І  свій  край  боронить  
Вміло.
Йде  гібридна  війна.
Розлучила  вона  
З  милим.  

Він  вернеться  назад,
Заквітує  ваш  сад
Пишно.  
Від  коріння  до  віт
Одягне  білий  цвіт  
Вишня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020

Ле і віреле

[b]До  перших  віреле  :[/b]

Врізається  в  серце  до  мене  глибоко,
Неначе  ножем,
Тобою  те  кинуте  слово  сьогодні,
Промовлене  тихо,  немов  ненароком,  
І  визвало  щем.  
Кохання  розбилось  на  днищі  безодні
Й  вернулось  плачем.    
Облуда  зійшла,  із  очей  пелена,
Й  пішла  собі  далі  притишеним  кроком.  




[b]Ле:    [b][/b][/b]

Бринить  коханнячка  струна,
Немовби  пісня  чарівна,
В  душі  моїй.
А  надворі  уже  зима
Мете  кругом  і  сніговій.  
У  мої  сни,  
Наповнені  твоїм  теплом,
Приходить  відголос  весни,  
Де  ми  разо́м.  




[b]Віреле:[/b]

Ти  мене  цілував,  
Соловейко  співав
З  ночі.
Ти  до  мене  туливсь
І  тихенько  дививсь  
В  очі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020

Прощальні слова Віталію Назаруку

Стискається    серце  і  плаче  душа  –
Нестало  такої  Людини.  
Він  тихо  пішов  у  той  світ-  неспіша,
Покинувши  нас  і  родину.  

А  був  він  –  поет  і  прозаїк,  пісняр,  
Був  творча  завжди  особистіть.  
Завжди  про  кохання  писав  у  віршах
І  кожен  твір  має  барвистість.  

Бо  в  кожне  те  слово  вкладалась  любов
Безмежна  до  рідного  краю.  
Її  передати  слова  віднайшов
Й  пісні  аж  до  неба  злітають.  

Сьогодні  ридає  і  плаче  душа:
Така  непоправна  в  нас  втрата.  
Прощальні  слова  я  вкладаю  в  вірша:
Ми  будемо  Вас  пам’ятати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020

Кляштор Босих Кармелітів

Річка  маленька,  тиха  й  міленька,
Назва  ще  здавна  її  –  Гнилоп’ять.  
Тут,  за  рікою,  що  йде  дугою,
Кля́штору  дзвони  аж  в  небо  дзвенять.  

Люду  багато,    всі  йдуть  на  свято  –
Матір  Бердичівську*  тут  величать,
Щоб  прихилитись,  іконі  вклонитись,  
Оду  хвалебну  святині  складать.  

Ше  від  Тишкевича,  славою  й  величчю,  
Неслася  звістка  про  кляштор  оцей.  
Йдуть  всі  паломники  стежками  Божими
В  день  Скапулярій  святинь  дотепер.  

Мури  високі,  стіни  широкі
Тут  збереглися  по  нинішній  час.
Місто  Бердичів  й  Кляшто́р  Кармелітів
Радо  зустрінуть  гостей  кожен  раз.  



*мається  на  увазі    ікона  Бердичівської  Божої  Матері,  яка  знаходиться  в  фортеці  –монастирі    кармелітів  босих  міста  Бердичева.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020

Цікаве літо

Цікаве  це  літо:  то  спекою  парить,  
То  все  заливає  холодним  дощем.
 І  ці  непостійні  такі  перепади
Розбили  надію  останню  ущент.

Надію  на  те,  що  це  сонце  зігріє  
І  нас  приголубить,  й  поніжить  теплом.
Душа  заспіває  і  літу  зрадіє
І  піснею  в  небо  злетить  над  садком.    

Це  літо  невдале    блукає  по  світу
І  нам  норовливу  погоду  несе.  
За  спекою,  зразу  ж,  негода  по  сліду:
То  грім  сильно  вдарить,  то  злива  піде.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020

Говорила мати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA0SUEut6lg[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e2CCXMf9kx0[/youtube]


Говорила  моя  мати:
-Досить  боком  вже  лежати,
-Досить  боком  вже  лежати,
А  женись.  

Ой  пішов  би  до  Марічки,  
Простояв  би  з  нею  нічку  
Простояв  би  з  нею  нічку  –
Та  проспав.    

Говорила  моя  мати:
-Досить  вже  парубкувати.
-Досить  вже  парубкувати.
Ну,  женись.  

Ой  пішов  би  до  Наталки,  
Цілував  би  аж  до  ранку  
Цілував  би  аж  до  ранку  
Та  проспав.  

Говорила  мати  зранку:
-Придивися  до  Світланки  
-Придивися  до  Світланки  
Та  й  женись.  

Я  пішов  би  до  Світланки
На  ногах  та  спозаранку.
На  ногах  та  спозаранку.  
Тож  посплю.  

Ну,  а  мати  не  втихає,
Щоб  женився,  заставляє.
Щоб  женився,  заставляє
Й  Ніну  брав.

Ой  пішов  би  я  до  Ніни  
Та  боюсь    її,  як  тіні,  
Та  боюсь  її,  як  тіні,  
Тож  посплю.  

-Досить,  мамо,  вже  шукати,
Невісток  перебирати.
Невісток  перебирати
І  женить.

Я  ще  встигну,  моя  мати,  
В  темну  нічку  йти  гуляти.
В  темну  нічку  йти  гуляти.
Тож  посплю.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881340
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020

Спека

Ця  спека..  За    тридцять.
І  Муза  в  затінку  
Сидить,  вся  змарніла,
Тихенько  в  кутку.  
Задуха..  Мов  киця  
Вона  розімліла
Й  бурмоче  тихенько,
А  що  –  не  збагну.  
Уся  вже  не  в  змозі
І  ліру  згубила
Під  сонцем  пекучим  –
Не  знає  вже  й  де.  
А  я  на  порозі
Стою  вся  в  тривозі
З  листком  у  руках
 Та  простим  олівцем.
 І  вітер  сховався,
Зовсім  вже  не  віє  –
Сидить  десь  тихенько
Собі  під  кущем.
Хоч  дощик  зібрався  б  -
Знайшла  б  Музі  ліру.  
Вона  вже  б  прогнала
Спекотний  цей  щем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020

Назад немає вороття ( Слюсар Юрій )

Щодня  ці  люди  ризикують
Своїм  здоров’ям  і  життям.
І  день,  і  ніч  вони  вартують  –
Назад  немає  вороття.

А  вдома  в  кожного  родина,  
У  кожного  своя  сім’я,  
Де  є  старенькі  і  дитина  –
Назад  немає  вороття.  

Немає  ліків  від  «корони»
І  хворих  більшає  щодня.
Вони  ж  працюють  донезмоги  –
Назад  немає  вороття.  
   
Їх  прирівняти  можна  зразу              
Всіх  до  відважного  бійця,    
Бо  неприйнятна  їм  поразка  –
Назад  немає  вороття.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020