| Сторінки (14/1303): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Все починається з любові.
Буяє надворі весна
І все навкруг стає враз нове,
Й кохання в серці ожива.
Все починається з любові
Від материнских ніжних рук,
Вона тече із кодом в крові
Від дотику дитячих губ.
Все починається з любові:
Краса душевна й теплота,
Коли дитині тепле слово
В хатині мама промовля.
Все починається з любові:
І щирість серця, й доброта,
Взаємність ляже нам в основу
Будови свого майбуття.
Все починається з любові
До краю рідного й землі,
Саме вона нас зве на подвиг,
На вчинки праведні, святі.
Все починається з любові –
Й трава без неї не росте,
Любов звучить у Божім слові,
І до людей з небес іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Сьогодні, матінко, наснилась
Такою, як завжди була.
Тоненька стежка в полі вилась,
А я з тобою поряд йшла.
Ми поспішали так з тобою
І жайвір зверху нам співав,
Щось розмовляли між собою,
А день новий обох вітав.
Крізь сон у серденьку проснулись
Забуті мною почуття,
Адже роки давно минули,
Коли пішла ти із життя.
А тут ми разом, зовсім поряд,
Лиш тільки руку простягни,
Нема ні смутку ще, ні горя
І сонце світить нам згори.
Ой як же серце защеміло,
Затріпотіло у душі
І я проснулась, стрепенулась -
Сиджу сама я у тишІ.
Мене бентежать ті тривоги
З якими ти прийшла у сни.
Пройшла митарства й всі пороги,
Щоб звістку в сон мій пронести́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Вітання братам Крикотнюкам
до 60-річного ювілею:
На третій день від Водохреща,
Коли встелявся білий сніг,
Крик немовлят рознізся вперше –
Вони з’явилися на світ.
Двійнята, два сини, синочки,
Їх Юра й Вітя нарекли,
До них в сім’ї вже були дочки,
Тепер з’явилися вони.
Як стішилася мама Рая
Та батько Станіслав радів,
Й маленька Міля, й старша Галя,
Коли побачили братів.
І також, бабця їх Ониська,
То мама мамина була,
Вона з Клітенки родом - зблизька
- Це із сусіднього села.
В любові, радості зростали
Двійнята й жвавенькі були,
Характери хоч різні мали,
Проте у злагоді жили.
Волоссям Вітя був світлішим,
Мав білий кучерявий чуб,
А Юра трішечки, темнішим
І тихим, що ніхто й не чув.
Був Вітя трішечки ще вищим
І лідером між них він був,
Тож на дерева, й на горище,
Й куди хотів міг прошмигнуть.
А Юра і собі за братом,
Тихенько нізся з хати вслід,
Аж поки їх почнуть шукати,
Проте додому йти не хтів.
Адже на вулиці ще грались
І в піжмурки, і у квача,
Й на сушці в хованки ховались,
Й де башня, грали у м’яча.
А потім хлопці пішли в школу
І швидко час отак летів,
Проблем у вчителів ніколи
Не було з жодним із братів.
Вони усім допомагали
І вчились в школі як могли;
Комбайном вміли управляти,
Як з татом на жнивах були.
І мамі йшли допомагати,
Як починали рвати хміль,
Бо на обривку йшли всі з хати –
Нікого не знайдеш довкіль.
Отак минали зими, весни,
За роком рік летів їх час.
В’язала доля перевеслом
Події нові кожен раз.
Позаду залишилась школа,
Позаду вечір випускний
Не розлучалися ніколи,
Тож разом в армію пішли.
А потім служба пролетіла
І далі вчитись почали,
Коханням їх серця світились,
Сім’ю створити вже змогли.
Обидва хлопці оженились
В своєму рідному селі,
Жили щасливо, не тужили,
В обох вже й дітоньки малі.
У Віті – жіночка Світлана,
Гарненька, ніжна чепурна,
Синочок Коля, дочка Алла,
Така ж як мама, чарівна.
А в Юри Галя – добра, щира,
І троє діточок малих,
Це – Юля, Діна і Валєра,
Тож він усе зробив для них.
У гості їздили до мами,
Де Тоня, менша ще сестра;
І не вміщались за столами,
Коли збирались на свята.
Та час ішов, літа минали,
Вкривала коси сивина,
Давно немає тата й мами,
А в Юри Галі вже нема.
Літа пронеслися рікою
І вже сьогодні – 60.
Святкують ювілей обоє
І разом їх будуть вітать.
Зберуться їхні діти, внуки,
І їхні сестри, вся рідня.
Якщо зібрать усіх докупи,
То мало місця буде й дня.
Адже родина чималенька
У двох братів – Крикотнюків.
Сьогодні тости й келих дзенькіт
Нестиня будуть з-за столів.
Тож побажаємо здоров’я,
Бо це сьогодні головне.
Тепла, взаємності, довір’я,
Нехай добробут в хату йде.
Щоби підтримка і повага
Була від внуків і дітей,
Й діждали правнуків – розвагу,
Й стрічали у свята гостей.
Дитячий сміх і радість в хату,
Хай щастям повниться душа,
Благополуччя в дім багато,
А з ним йде щирість, й доброта.
Хай стелиться життя розмаєм,
Нехай квітує в повен цвіт,
Обом їм від душі бажаєм
Іще багато - Многа Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Мороз тріскоти́ться, а сонце сміється,
У сніжних кристаликах сріблом блищить.
Син Божий Хрещається, вода очищається,
Бог всім омиватися нею велить.
Йорданська водиця по світу святиться,
Спускається голуб – це чудо з чудес.
Весь світ розтупився – Бог з Сином зустрівся
І голос Господній несеться з небес:
-Ти Сину мій Божий, до Господа вхожий,
І Сином Господнім тебе нарекли.
На землі народився, в воді охрестився,
Щоб з людства забрати всі їхні гріхи.
Нехай же водиця сьогодні святиться,
І нею очистяться всі на землі,
А Слава Ісуса по світу несеться
І славлять його хай у кожній сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Вже ступив на наш поріг
Добрий Ста́рий Новий Рік.
Навстіж двері відкривайте
І його ви зустрічайте.
Сіє, віє, посіває,
Щастя, радості бажає;
В домі злагоди, достатку,
Щоб примножилися статки,
Щоби через всі мости
Напряму йшли до мети,
Щоби поряд йшов успіх,
І везіння нам для всіх.
Ще здоров’я всім міцного
Та кохання неземного,
Щоби в домі цілий вік
Не втихав дитячий сміх.
Щоби в хату крізь віконце
Всім світило тепле сонце.
Спокою в усі родини
Й миру нашій Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
до дня донечки:
Я б хотіла тебе вберегти,
Й захистити від всіх негараздів.
Щоб найкраще життям пронести
Ти змогла б й по полицях розкласти.
Щоб зневіра, і розпач, і сум
Не стрічались ніколи з тобою,
Ну а хмари тривог і роздум
Щоб проходили десь стороною.
Щоб не плакали очі твої
Й не боліло ніколи серденько,
Щоби, навіть, у пасмурні дні
Сонце гріло тобі веселеньке.
Якщо, раптом, назустріч біда -
Над тобою б розтавила крила,
Щоб нізащо солона сльоза
На твій шлях із лиця не зронилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Чи це ще осінь, чи весна
До нас прийшла уже надво́рі,
Але зими таки нема,
Лише туман по всім просто́рі.
Із неба - прямо до землі
Густа стіна сумних відтінків
Великі думи і малі
Сховались в сірій цій палітрі.
Скрутився вітер у кущах,
Сидить тихенько й не тривожить
Нікого він. Своїм плащем
Укрився й на листочок схожий.
Й на ті листочки, що в траві
Розкидала похмура осінь,
Нагнала хмари дощові
І подалась в небесну просинь.
Стоять дерева, голі всі,
Туман гілками підпирають.
Вони сумують у імлі,
З тривогою мороз чекають.
Застигло все в чеканні цім
Приходу сильних сніговіїв.
Якось проснемось в дні новім,
А тут – зима - ми не повірим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Чи знаєш ти, як плаче тиша,
Волає в темінь уночі?
Стіна безмовна все густіша
І час усівся на плечі.
А зверху давить пеленою
Ця хмара роздумів сумних,
Які по черзі наді мною
Витають, мов жахітні сни.
Тихенько цокає годинник,
Підперли стрілки циферблат,
Спинився час, який невпинно
Втікав удень кудись від нас.
Знайшов тут місце відпочити
Й зробив нестерпно довгу ніч.
А я із ним маю сидіти
Й дивитись в темінь цю без свіч.
І слухати волання тиші,
Та марення сумних думок,
Аж поки сон не приколише
Й сховає роздуми в куток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Мельник Аліні Олексіївні
до 15-річчя з дня народження:
П’ятнадцять років – це початок
І перша сходинка в житті.
Й щорічно досвід, як набуток,
Буде вперед тебе вести.
Як тільки станеш на порозі,
Щоб йти в незвідані світи,
З тобою кожен день в дорозі
Охоронець-Ангел буде йти.
Тож йди в життя, рушай сміливо,
Все нові двері відкривай,
Завжди щоб сонечко світило,
Й буяв навкруг квіток розмай.
Щоб твоя врода розцвітала
До неймовірної краси,
Щоб доля щастям дарувала,
Й надала в серце доброти.
Завжди щоб з настроєм чудовим
Ти зустрічала новий день,
Життя було як сад казковим,
Й пташки співали в нім пісень.
Подій яскравих, позитивних
Було багато щоб в житті,
Чекав скрізь успіх неймовірний
І мрії здійснювались всі.
Хороших друзів, щирих, вірних,
Тобі багато на шляху.
Підтримка щоб від них надійна
Стелила стежечку м’яку.
Нехай фортуна посміхнеться,
Щоб до самих вершин дійшла,
Нехай тобі усе вдається
Й щаслива щоб в житті була.
**********************************
Вітаю!
Ну ось прийшло твоїх шістнадцять -
Яскрава, радісна пора,
Де очі радістю іскряться,
А у душі цвіте весна.
Нехай всі заповітні мрії
З великим успіхом в путі,
І всі бажання, та надії
Здійсняться у твоїм житті.
Щоб позитиву добавлялось
Із кожним кроком на шляху,
І що задумала – збувалось,
Вагань не знала і страху,
Та йшла вперед до своїх цілей
Цілеспрямовано щодень,
Всі відкривала двері сміло –
Наснаги, успіху, натхнень.
Бажаю радісних емоцій,
Яскравих, світлих почуттів,
Подій приємних в кожнім кроці,
Щоб щастя блиск в очах горів.
В душі гармонії, кохання,
Прекрасних, світлих почуттів,
Дверей відкритих до пізнання,
І Ангел, щоб завжди беріг.
Багато друзів вірних, щирих,
Щоб було в тебе по життю,
А доля щастям наділила
Життєву стежечку твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
У кошарі, де ягнята,
Діва мала ночувати.
Там Ісус малий родився,
З плоті Діви воплотився.
Народила вона сина
І поклала в яслах - в сіні.
Зірка в небі засвітилась
Благу Вість всім сповістила.
Здаля Волхви йдуть шукати
Сина Божого вітати.
Янголята скрізь співають
І Ісуса прославляють.
Бо Син Божий народився,
Щоб за нас всіх заступиться.
Ми йому всі поклонімось
Й тихо Богу помолімось.
І Отцеві, й Духу, й Сину –
Хай спасе нам Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Коляд, Коляд, Коляда,
Дощ надворі – не біда.
Ми йдемо у кожну хату,
Щоб з Різдвом вас привітати.
Нехай будуть на столі
Смачні з маком калачі,
І Кутя, що із пшениці,
А ще з медом паляниці,
Шинка, ковбаса і птиця,
А до м’яса ще гірчиця.
На закуску ще салати..
Почнемо колядувати:
Коляд, Коляд, Колядниця,
Жито вродить хай,пшениця,
І картопля й буряки,
Йде достаток на роки.
В хаті щоб були здорові
Ваші дітки чорноброві,
Чепурненька господиня
Буде гарна, як княгиня.
Добра́ зичим всьому роду.
Тож кладіте повну торбу
І цукерків, і коржів,
Що спеклися у печі,
І бананів, й мандаринів,
Яблук,груш повні корзини.
І давайте, звісно ж, гроші..
Будьте щедрі і хороші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Малянівський Василь Іванович
(06.01.1991 р. - 31.08.2014 р.)
Тобі сьогодні було б тридцять...
І ми б зібрались, як годиться,
В кафе чи вдома за столом.
Ти зустрічав би всіх з теплом.
Зібралися б усі свої,
Адже росли в одній сім’ї.
Прийшли б і сестри, і брати,
Своїх і діток привели б.
Лунав би сміх, вітальні тости...
І святкували б твої гості.
Тобі сьогодні було б тридцять...
Як кажуть: жити й веселитись…
Так, міг би жити й працювати,
Довчитись в виші, заробляти,
А літом десь відпочивати.
Закінчив би ремонт у хаті,
Придбав би техніки багато,
Адже ти так хотів машину,
Щоб в гості їздить до родини.
Тобі сьогодні було б тридцять...
Могли б і дітки народитись.
Була б і дівчинка, і хлопчик,
Меткий і спритний, як горобчик,
Для тебе - радість, нам - онуки,
І не ятрили б душу муки...
Тобі не буде більше тридцять,
Назавжди двадцять три лишилось
В степах Донбасу, на війні.
Лиш з журавлями навесні,
Ти повертаєшся додому,
А я вслухаюся: в якому,
В якому ти летиш ключі?
Чи голос подаєш мені?
І я гіркі ковтаю сльози,
Чекаю, поки вранці роси
Осушать сонця промінці
Й солоні краплі на лиці..
Тобі не буде більше тридцять...
А рана в серці все ятриться…
https://www.facebook.com/100023529889739/videos/848549962605992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
(канцона)
Сіро і темно,
холодно й зимно,
лише туман
навкруги.
Якось аж млосно,
сумно і нудно,
в серці аж нотки
туги.
Мабуть, даремно
сприймати так ревно -
Думи поринули
в сни.
Їм там незатишно
Навіть, огидно -
більш не вернуться
туди.
Холодно й зимно,
сонця не видно.
Де ж ви, ті білі
сніги?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Базилівській Марії Андріївні
з нагоди дня народження:
В перший день Нового року,
Коли Січень перші кроки,
Лиш зробив у перший день
Шлем торбину привітань
Братовій, сестрі – Марусі:
Мамі, тещі і свекрусі,
Добрій, лагідній бабусі.
Сімдесят вже шість сьогодні.
Всі стежки, богоугодні,
Що впродовж життєвих літ
В цей день радо на поріг
Свято слали їй до ніг,
Принесли й поважний вік.
Сивиною вкрило коси,
А в очах застигли сльози.
Вітер висушив їх, втер.
В зморшках руки вже тепер,
Трішки похилився стан..
Телевізор і диван..
І безсоння по ночах..
Смуток криється в очах..
Втрат в житті було багато:
Поховала маму й тата,
Брата Ваню, брата Льоню,
Посивіли тоді скроні,
Як внучат похоронили:
Колю й дівчинку Дарину.
Та мабуть, цього замало,
Доля вперто і зухвало
Горе несла на поріг:
Анатолій – чоловік
Сильно й важко захворів
І скінчив життєвий вік.
Залишилось виглядати,
Щоб постукали до хати
І ступили на поріг
Діти й внуки із доріг,
І принесли в її дім
Радісний, веселий сміх.
Має донечку – Валюшу,
Зятя любого – Ванюшу,
Три сини: Сергій, Олег,
І найменшенький – Андрей.
Дві невістки - це Оксанка,
І молодшенька – Іринка.
Ну і внуків є багато –
Часто бігають до хати,
Щоб провідати бабусю:
Добру й лагідну Марусю.
А бабуся виглядає
І до себе всіх чекає:
І Віталіка, і Сашу,
І маленького ще Васю,
Внучечку чудову Настю,
Вероніку і Максима,
Й біля неї виріс Діма –
Це її сім’я, родина.
Тож сьогодні, в день святковий,
Всі за стіл зібрались знову.
Повні чарки наливаймо
І бабусю привітаймо.
Та без жодного злослов’я
Всі бажаємо здоров’я,
Бо це перше й основне
І в житті є головне.
Ну а потім, звісно, щастя.
Щоб минали всі напасті.
Щоб достаток і успіх,
Та дзвінкий дитячий сміх
Були вхожі в її дім,
Й щоби радість жила в нім.
Побажаєм позитиву:
Щоб життєва її нива
Колосилась лиш добром.
І сьогодні за столом,
Найріднішій на весь світ
Ми бажаєм – МНОГА ЛІТ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Рік Щура тихенько зник,
Відійшов у темну ніч.
Металевий Білий Бик
Йде тихесенько навстріч.
Він з характером твердим
І упевнений в собі,
Хоч ще дуже молодий
Та рішучий в боротьбі,
Працьовитий і тому
Наведе у домі лад.
За Щурем хай йде в пітьму
Все, що було невпопад.
Ну а Бик нам неба синь
Й мир у кошику несе,
Злагоди й порозумінь,
Слово щире, та просте;
І надійність, й доброту,
Дружелюбність,чуйність всім,
В помислах лиш теплоту,
І підтримку, і успіх,
Та ще злагоди клубок,
І любові, звісна річ,
Щоб політ різник думок,
Не приносив протирічь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Ця паморозь біла закутала ранок,
Пробуджує небо в морозній імлі.
Рожевим багрянцем заходить світанок
Освітлює іній в холодній траві.
Хоча ще морозець тримає повітря,
Та вітер холодний у сон упада.
Маленький горобчик спустивсь на подвір’я,
Й по ньому стрибає – поживи шука.
Вже й промені сонця торкаються саду
Кришталем виблискують в мерзлій траві
І в листі, деінде лежить з листопаду,
Збирають краплини важкі дощові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
Чи ж надво́рі зима,
Бо ж нема ні морозу, ні снігу?!
Другий рік вже нема.
А чи буде по справжньому зимно?!
А чи випаде сніг
Так, щоб з неба, з біленьких хмаринок,
Простеляло до ніг
Ціле море чарівних пушинок?
Закружляють в танку
У повітрі лапаті сніжинки,
А на склі, у кутку,
Чи змалює мороз візерунки?!
А чи зможуть нестись
З гірки діти малі на санчатах,
Як в дитинстві колись
Я спускалась, а зараз – внучата?
Принесе ж чи Різдво
Білосніжну казкову чарівність,
Щоб вселити тепло
В кожну зболену душу і ніжність?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Чому себе не поважаєм
Та мову рідну зневажаєм?
Невже нащадки ми не гідні
Своїх прапрадідів, дідів,
Отих - славетних козаків?
Вони ж найближчі нам і рідні.
В усі віки, в степах за волю,
Швидкіший вітра в чистім полі,
Надійний щит - з Січі козак
Спиняв завжди орди навалу,
Оту московію зухвалу.
А з заходу – литовець, лях.
І не боявсь життя віддати,
Аби спокійно могли спати
Його родина, батьки, діти.
І мріяв, що в його нащадків
Колись та буде все в порядку,
І будуть добре вони жити.
Та ось віки пройшли й ці діти
Можливо, стали краще жити?
Чи мають, Волю, Гідність, Славу?
А чи шанують те, що мали
Їх предки й в спадок передали?
Чи до кінця батькІ́вську справу
Закінчили, і заповіт
На протязі віків і літ
Виконують тепер нащадки?
Та ні, цього , на жаль, не сталось.
З тих пір багато помінялось,
Та досі ще нема порядку.
Бо діти пращурів - зас...ці,
Кацапські підлі запроданці,
Забули хату, рідну неньку..
Свого коріння відцурались,
Задерли кирпу* і зазнались,
Й живуть з брехнею помаленьку.
Не хочуть знать коріння роду,
Ні індентичності народу,
Ні звичаїв, обрядів, мови,
Плюють на ба́тьківські могили,
Аби кацапам догодити,
Й на граблі знову наступити.
Вкраїни діти, схаменіться!
В домівки ба́тьківські верніться.
В своїх церквах моліться Богу,
Шануйте матір й свою мову,
Та знайте, що лиш рідне слово,
Проллє вам світло на дорогу.
*- фразеологізми; зазнаватися, чванитися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Мій – край! Країна! Україна!
(Ще раз підкреслю – не «страна» )
У світі ти така єдина
І в моїм серці ти - одна!
Лиш у славетнім ріднім краї
Та наймилішій стороні,
Так любо сонце зігріває
І посміхається мені.
У Батьківщині, в ріднім краї
Від щастя серденько співа,
Любов’ю душу наповняє
І оживає в ній весна.
Лише отут я чую слово
Те милозвучне і просте,
Співала мама колискову -
Я пам’ятаю слово те.
Лиш в ріднім краї, в цій сторонці,
Де хата батьківська стоїть,
Й до себе манить крізь віконце,
Зове вернутись хоч на мить.
Зове до себе ще криниця
Біля хатини край села,
Щоб життєдайної напиться
Хоча б ковток із джерела.
До себе кличуть білі вишні,
Що у садочку ще цвітуть
Вони давно за хату вищі,
Проте гостей ще й досі ждуть.
І я завжди лечу на крилах
В оцю хатину край села,
Де мила серцю батьківщина,
Де народилась і зросла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Ще ходить осінь тихо попід тином,
Ріллею човгає і блудить в манівцях.
Хоча в повітрі так нестерпно зимно,
Але немає снігу білого в полях.
Лише туманом сивим криє землю
І паморозь іскриста всілась на кущах.
Сховався вітер, що гуляв по полю,
І тихо десь сидить на дереві в гілках.
І вже туман цей сірою стіною,
Поглинув весь навколо себе білий світ.
Стара верба, охоплена журбою,
Вже не збере опущених додолу віт.
Завмер весь світ у тихому чеканні
Приходу білосніжної до нас зими,
Щоби спокійно спали у мовчанні
Усі поля й сади під снігом до весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Спи, малече, засинай,
Бо йде в гості Миколай.
Він зайде у кожну хату,
Щоб всіх діток привітати.
Принесе в своїй торбинці
І цукерки, і гостинці,
Під подушку покладе,
Бо про всіх він знає все.
Адже ви – слухняні й чемні,
Гарні дітки і розумні,
Слухалися маму й тата -
Тож дарунків вам багато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Настала ніч, не чути й звуку
Та й темінь вкутала село.
Не чути брязкоту і стуку –
Одні химери за вікном.
А по стіні гуляють тіні
Шлють сотню спогадів й думок,
І у безмовному говінні
Снують з минулого клубок.
Господарює в хаті тиша,
По всіх кімнатах походжа.
Дрімота сон в кутку колише,
Щоб той тихенько спочивав.
Щоб сон лиш добрий кольоровий
Завжди заходив у цей дім,
Картинки світлі та казкові
Побачити могли у нім.
На те ж бо ніч, щоб спочивали
І аж до ранку спали всі,
Дивились сни і не зважали
На ті химери у вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h9X09nrSBOY[/youtube]
Під образом Діви поставлю я свічку
І тихо, й покірно в молитві схилюсь.
Тебе прославляю, о Діво Маріє,
І щиро, в скорботі тобі помолюсь.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Прийми його душу у Царство Небесне,
Надай свій куточок у Райськім саду.
Ні словом, ні помислом вже не оскверне
Небесну священну обитель Твою.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Адже так любив і сім’ю, і родину,
Відважно ставав він на захист щодня.
За Гідність, за Честь, за свою Україну,
На ваги поклав найдорожче - життя.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898190
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqKL5iaUphY[/youtube]
Безмежна подяка композитору Олександру Келеберді, що він звернув
увагу на цей текст і надав крила пісні та Юлії Максимчук за її чудовий голос і озвучення пісні.
Весна і літо вже пройшло,
І осінь сива
Сховала тугу за вікном
В холодні зливи.
Боліло серденько й душа
З дощем ридала:
Покинув милий і пішов –
Його не стало.
Приспів:
Захурделило надворі,
Захурделило.
І снігом сипле ізгори –
Кругом все біло.
І нашу стежку замело,
Де ми ходили.
Чи ж то кохання в нас було,
А чи згубили...
Не зеленіє вже верба,
Що над ставочком,
В воді не миє вже вона
Свої листочки.
Покинув милий і пішов -
Його немає.
Мабуть, десь іншу вже знайшов
Й її кохає.
І над ставочком вже верба
В журбі схилилась.
Не грає хвилями вода –
Покрила крига.
Поглинув сніг вже назавжди
Святе кохання.
Більш не повернеться сюди
Ні вдень, ні зрання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Пам"яті Вітора Миколайовича Слюсара присвячую:
Ще спозаранку небо плаче,
Дощ мерзлу землю обгорта -
Вже й ожеледиця добряча..
Душа в цей час світ покида.
Вона прощається із тілом,
Що на смертельному ордлі,
Вона ще тут - не відлетіла, -
У Андріяшівці - в селі.
Останній раз окине оком,
Усю родину, що прийшла.
Двір обійде тихеньким кроком,
Бо все життя тут прожила.
В останій раз пригорне жінку,
Обніме внуків і дітей,
Смиренно і без скрипу хвіртки,
Тихенько в небо відійде.
**********************
Цей біль словами не розкажеш,
Його не виплачеш слізьми,
Його бинтами не зав’яжеш,
Біль залишається з дітьми.
Він буде каменем давити,
І чорні хмари в небесах,
Дощем на землю будуть ллити,
Та рвати зболені серця.
Спочатку брат його - Володя
Пішов у потойбічний світ.
А через рік сестра Валюша
За ним пішла тихенько вслід.
Минає ще рік.. Грудень місяць
Вже добігає до кінця.
Знов доля чорне горе місить
І рве в сім’ї усім серця.
Сьогодні небо сиве плаче,
Покрився смутком білий світ.
В календарі цей день позначать:
Лиша їх батько, чоловік,
Лишає дід своїх онуків,
З якими бавився завжди,
Яких частенько брав на руки
Й розповідав малим казкИ.
Не прочитає внукам кАзки,
На руки більше не візьме,
По вулиці внучат в колясці
Ніколи більш не провезе.
Не плачте, діти і родина,
Адже Душа не помира.
Їй Бог для того надав крила,
Щоби летіла в небеса.
Він полетить у синя небо
Земний закінчивши свій вік,
Та повернеться при потребі,
Можливо , в ніч на Новий рік.
Щоби покласти під ялинку
Ті подарунки, що не встиг.
Для Даши, Нікіти і Аміри,
Бо так любив він їх усіх.
Не плачте, діти, не плач, жінко,
Він прийде ще до вас у сні,
Коли з під снігу перша квітка,
Розквітне рано навесні.
Торкнеться вас він теплим вітром,
Солоні сльози обітре,
Розгонить хмари й ясне світло
У ваші душі принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
Пов'язує внучка квітчасту хустину,
Що так пасувала колись і мені,
А личко так схоже її, в цю хвилину,
На вишню, що квітне у нас навесні.
Й на яблуню білу, в зеленім садочку,
Як спів соловейка зліта вдалечінь,
А сонце відблискує в кожнім листочку
Ту просинь безмежну і ту голубінь.
Ще схоже на мальви, що в нас біля тину,
На маки й волошки у хлібних полях,
Адже увібрала у себе хустина
І душу вкраїнську, й любов у серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Мабуть щаслива тим, що маю,
Бо часто з Музою літаю,
Коли бере та свою Ліру
Й доносить з неба переспіви
Мелодій дивних і казкових,
І тих, що чула, й зовсім нових.
І сльози, в мить таку, солоні
Я витираю і долоні
Протягую до тих мелодій,
Стараюсь, щоби їх схопити,
Та в свою душу запустити:
Очистити її і тіло.
І ні до кого мені діла
У ті хвилини вже не має –
Душа і плаче, і співає.
Й сама у небі вже літаю
Ізверху вниз я споглядаю
Левади, луки і діброви,
Де скрізь тополі гонорові,
Де клени, вільхи і берізки,
І де верба розчеше кіски,
Та у воді їх промиває,
А вітер пісеньку співає,
Оту, що Муза в небі грає.
І я беру тоді листочок
Та олівця - хоча б кусочок,
Стараюсь все те записати,
Аби лиш встигнути, спіймати.
Сиджу тихесенько і пишу,
Вслухаюся в вечірню тишу,
Та ті мелодії збираю,
Що Муза в небі виграває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Наталії Андріївні Богайчук до дня народження:
В зимовий і грудневий вечір
Світили зорі на поріг,
Твій Янгол тихо сів на плечі –
На все життя твій оберіг.
Щоби в житті оберігати
Він опустився із небес,
Тому я хочу привітати
Із Днем народження тебе.
Нехай зникають перепони
В твоїм життєвому шляху,
Щоб кожен день в відмінній формі
Ішла по ньому без страху.
Бо за плечима так багато
В твоїй дорозі добрих справ,
Тож щиро хочу побажати,
Щоб оптимізм твій не пропав.
Щоб кожен день твій був як свято,
Щоб радість вирувала в нім,
Наснаги, посмішок багато
Було завжди в житті твоїм.
Нехай хвороби стороною
Обходять твою хату й двір,
Здоров’я ллється хай рікою
На тебе завжди аж без мір.
А ще доброботу, достатку,
І щирих посмішок людей,
Щоб втіхи у душі багато,
Та добрих, радісних вістей.
Тож залишайся молодою
І не втрачай чарівний цвіт.
Хай щастя поряд йде з тобою
Ще Многа, Многа, Многа Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
Могутність війська відродилась
У чотирнадцятім в боях,
Коли чужинська вража сила
Ступала чоботом в полях.
Пішли на захист України
Найкращі доньки і сини.
Без зброї в бліндажах щоднини
Чужинців стримували ви.
Під звуки й свист сепарських "Градів"
Пройшли дебальцевський котел
Вітчизну з вас ніхто не зрадив,
І на війні ви дотепер.
Ви захищаєте народ свій,
Простих людей спокійний сон.
Із ворогом щодня в двобої
І вже роки, а не сезон.
За щастя діток наших з вами,
За їх прекрасне майбуття,
Щоб йшли лиш мирними шляхами
І мали радість від життя.
Тож ви для нас усі - герої,
Вкраїни ви Захисники!
В час грізний стали ви до зброї.
Вам шана й слава - навіки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Помірно так спливає час:
За ніччю - день, та й знову - темінь.
Зі жмутком смутку кожен раз,
Немов стискає серце ремінь.
І як лещата, силоміць,
Зіжали й вогник загасили,
Та звуки брязкоту із герць
Доносять звістку: є ще сили.
Душа волає: - піднімись!-
З кута глухого вийти зможеш.
Не все ще втрачено – борись!
Ти в цім двобої переможеш!
Шукай стежину ти скоріш,
Із лабіринту вибирайся.
Розгубленість, неначе гріх,
Злим силам ти не піддавайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Чарівно-казкові ліхтарики в місті
Засяяли радо, шикуючись в ряд.
Прогнали ці вогники темінь імлисту,
Бадьоро зібрались іти на парад.
Сіяють вітрини нічних магазинів
Великих будівель й маленьких крамниць.
Цей вечір їм злато несе у корзині
Чарівність добавити в світ таємниць.
В вітринах відбитки від спалаху світла.
Дивуються зорі вогням з висоти,
Мигають, жбурляючи барв у палітру,
Ліхтарики пензлем фарбують шибки.
Деінде по вулиці йдуть перехожі –
Потрапивши в казку, вони не спішать.
А зверху, немов парасольки (так схожі),
Листочки з дерев їм під ноги летять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Миколі Петровичу Базилівському
В День народження:
Здоров’я, доброботу, радості, втіхи,
Сьогодні всі зранку бажають тобі.
У хаті дитячих і помішок, й сміху,
І жодного дня щоб не було в журбі.
Щоби досягав всіх поставлених цілей,
Ішов навпростець до мети ти щодня,
В дорозі оцій до задуманих втілень
Підтримкою були б: дружина й рідня.
Бажають тобі неземного кохання,
Взаємоповаги в родині твоїй,
Лебидиної вірності, думок поєднання,
І всім щоб комфортно було у сім’ї.
І друзі були щоб надійні, та вірні,
Готові на поміч й підтримку прийти,
Хоча десь й знайдуться питаннячка спірні,
Щоб разом укупі рішати змогли.
До всіх привітань нам дозволь приєднатись:
Мені й Карпунисі, сьогодні обом.
Найкращі слова щоб тобі побажати
І чарку піднять за святковим столом.
Хай щастя і радість йде в хату без міри,
Й лягають фінанси тобі на поріг.
З роками щоби не втрачав ти статури,
В здоров’ї прожив щоб багацько ще літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Ще звечора ніч, заступивши на варту,
Усе працювала до поту чола:
Закутала землю у темінь імлисту,
Туману сказала лягти край села.
Щоб спали кущі та дерева до ранку,
У паморозь гілки вдягла в гущаві,
Співала тихенько свою колисанку
Та іній губила в посохлій траві.
Закрили повіки сади і діброви,
У полі тихенько спочила рілля,
Сховались за хмарки зірки вечорові,
Тихенько до ранку заснула земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Ларисі Іванівні Кирилюк
до Ювілею:
Як сонце сьогодні із ранку
Кремсало осінню пітьму,
Вона вже стояла на ганку,
Вдивлялась у даль чарівну.
Бо саме для неї із ночі
Світила ранкова зоря,
А вітер кленовий листочок,
Останній до ніг простеляв.
Окутана в плед і кофтину
Стояла в задумі вона –
Тут тепло, не вділа хустину,
Вперед підійшла до вікна.
Русяве розкішне волосся
І пасмо його на плечі,
І посмішка мила ще досі,
І ямка все та ж на лиці.
Прокинулась рано .. Не спиться.
Сьогодні вже їй - п’ятдесят..
Ой, швидко ж як час цей несеться!
І радо всі будуть вітать.
Уже привітав Анатолій –
Прекрасний її чоловік, -
Це в ньому розгледіла долю:
Єдине кохання навік.
Багато вже літ рука в руку
Долають турботи життя.
І навіть в хвилини розлуки
Коханнячком б’ються серця.
Бувало всього у їх долі -
Та сльози і радість навпіл:
Ростили маленькі дві доні,
Разом будували свій дім.
Іванка й Іриночка– доці,
Їх щастя, і їх два крила,
Їх сонечка в кожному кроці,
А в серці розквітла весна.
Сьогодні дві доні дорослі
І мають вже сім’ї свої,
Окремо живуть, але досі
В них мама є членом сім’ї.
Бо мама - порада, підтримка,
Розрада в хвилини складні.
І часто їм сниться зупинка
У Райгородку – в ріднім селі.
А внуки: Давид, Євеліна,
Сьогодні до неї примчать,
Щоб в колі сімейнім, в родині
Бабусю свою привітать.
Стояла Лариса в задумі..
Вже осінь…а скоро зима..
І серденько мліло у щемі,
Що скоро так мчаться літа.
Пора вже збиратись до праці -
Поштове відділення жде.
Посада: завідувач в зв’язківців..
Та й люду багато буде.
Підлеглі: Тамара, Наташа
І Леся – недавно прийшла.
Ця дружна команда, як завше,
Підтримкою є і була.
Всі дружні, привітні і щирі,
І всі як одна вже сім’я.
Вже стільки літ разом у мирі
Всім спільний шлях доля встеля.
Тож радо вітають і щиро
Ларису Іванівну всі.
Для них не потрібно тут пиру,
А досить - сто грам в могоричі.
Цінують Тебе всі і люблять,
Завжди допоможуть, Ти знай:
І навіть, на стіл приготують.
Ти лише, давай наливай..
Цей тост піднімаєм за Тебе,
За жіночку цю чарівну.
Хай щастя злітає до неба,
А в серце вселяє весну.
Достаток хай йде в Твою хату,
Добробут і радість й успіх,
Взаємопідтримки багато
Й життєвих гараздів для всіх.
Хай щастям літа Твої квітнуть,
Й ніколи не в’яне їх цвіт,
Здоров’ям роки хай міцніють
Ще Многая, Многая літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану, зі сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Бо він так любив рід, країну, родину,
Відважно ставав він на захист щодня.
За гідність, за честь, за свою Україну,
Поклав на вагу найдорожче: життя.
Прийми його душу у Царство Небесне,
Надай свій куточок у Райськім саду.
Нехай відпочине в обителі чесній,
Забувши навік про війну і біду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Привітання Софійці Капралюк
до дня народження:
Наше малесеньке ти, Янголятко,
Дівчинка гарна, маленьке дитятко.
Сьогодні родина зі святом вітає,
Безмежного щастя щиро бажає.
А разом з всіма - прабабця Ганнуся -
Сама найкраща у світі бабуся.
Зичить тобі посміхатись як сонце,
Квітнуть як вишня, що біля віконця.
Щиро сміятись, звеселяти всю хату,
Хай же у ній буде втіхи багато.
Втіхи від тебе, наша люба Софійко,
Ми принесемо горішків корзинку;
Яблук, цукерок, мандарин і бананів –
Корзинка для тебе стоїть вже зібрана.
Будь ти слухняною й завжди – охайна,
Чемна, привітна, чудова і файна.
Всі тебе любимо: мама, й родина,
Бо ти – найкраща у світі дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Андрію Васильовичу Амадею до дня народження:
Все починається з любові.
На ній тримається весь світ.
Зірки небесні загадкові
Нам не відкриті стільки літ.
Все починається з любові
На цій планеті, де живем,
Нас манять мандри невідомі
І пізнавати світ ми йдем.
Все починається з любові
Своєї рідної землі,
Де роси чисті світанкові,
Де небо ясне угорі,
Де навесні цвіте калина
І мальви видно із вікна,
І де збирається родина,
Де люба серцю сторона.
В цій стороні живе – Людина,
Співоча пташка – Амадей.
Його пісні про Україну,
Він їх співає кожен день.
Його пісні про щастя, радість,
Кохання, що живе в душі,
А часом, долі безталанність,
Та смуток серденька в журбі.
Його пісні торкнуться серця
Найпотаємніших клітин,
Розбудять радості джерельце
І потече любові вир.
Тож побажаємо поету,
Здоров’я, радості щодень,
А в творчості - великих злетів
І про любов нових пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Лідії Іванівні Сівак, волонтерці т. зв. АТО і ООС
Невтомна наша трудівниця –
Ця жінка, мати, волонтер,
На схід з початку війни мчиться
Вже сьомий рік - і дотепер.
Забула, що значить підбори
І навести як макіяж,
Вечірнє платтячко в узори
Змінила враз на камуфляж.
Вже сивина вплелася в коси
Та зморшки в кутиках очей,
І вітер висушив всі сльози
З доріг недоспаних ночей.
Тепер - лише плита й дороги...
Бійці для неї - як сини.
З військових буднів всі тривоги...
Відомі лише їй вони.
І не спиняє дощ, ні спека,
Ані зимовий сніговій,
Усі здолає небезпеки,
Лише б добратись до синів.
Лише б побачити синочків.
Та іскри радості в очах
Від тих малюнків на листочках,
Що дітки слали у листах.
На тих малюнках – небо світле
Й колосся житнє у полях.
Це найдорожчий скарб у світі,
Це оберіг їх у боях.
І дякують своїй матусі
Усі бійці за ці листи –
Відважній жінцію Відчайдухам
Змогла підтримку привезти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Цей ранок осінній проснеться в тумані
І мжичкою вкриє посохлу траву,
Пройме холодочком дерева заспані,
Які ще гілками тримають пітьму.
Бо нею від холоду вкутались й вітру,
І голі-голісінькі сплять у тишІ,
Сховавши весь смуток у сіру палітру
Відтінків потусклих, сухих споришів.
І навіть, горобчик сховався під стріху,
Сидить у кубельці й тихенько мовчить,
Адже у погоду таку не до втіхи –
Скоріше б цю зиму холодну прожить.
А там би весняний і сонячний ранок
Його розбудив би ласкавим теплом,
І він з задоволенням сів би над ганком
І радо б співав над відкритим вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Карпунь Вероніці Анатолівні до дня народження :
Веронічка – чарівна в нас фея,
Із казки прийшла у цей світ
Й святкує народження своє:
Сьогодні – одинадцять літ.
Нехай же і диво, і казка
Присутніми будуть в житті;
Долай перешкоди й поразки,
І шлях простели в майбутті
З безмежного щастя і радості,
І посмішок кожного дня,
Емоцій яскравих, веселості,
Захоплень цікавих щодня.
І друзів тобі вірних, щирих,
Гамірних, веселих подруг.
І з ними будь в злагоді й мирі,
Хай буде все гарно навкруг.
Відмінно навчайся у школі,
Тягнися до нових пізнань,
Вперед, крізь роки безтурботні,
До здійснення всіх починань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Я бачила маму сьогодні у сні
Й матусині руки наснились мені.
Вони подавали і хліб, й молоко
Маленькій дитині – мені за столом.
Я пінку молочну спивала до дна
І бігла надвір – забалятись пора.
Матуся в цей час прибирала стола
Й до вечора зранку в турботах була.
Поморщені руки - в моєму житті,
Я вас пам’ятаю, мої дорогі.
Натруджені руки, від втоми важкі,
І теплі, і ніжні - найкращі мені.
Мене ви підтримать змогли у той час,
Коли я боялась іти в перший клас,
А ще щовесни доглядали квітник,
Мені вишивали весільний рушник.
Зросли й помужніли малі дітлахи
І в світ у далекий стежками пішли.
В дорогу тоді ви пекли пиріжки
Й онуків своїх виглядали завжди.
Я хочу вернутися зараз в той час
Й до рук притулитися хоч би ще раз.
Вклонитися мамі за ласку її,
За руки поморщені - рідні такі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Тетяні Олексіівні Петрук до дня народження:
Із Днем народження, Танюшо,
Промінчик світла і тепла,
Нехай життєва твоя чаша
Буде наповнена сповна.
Буде наповнена здоров’ям,
Що аж хлюпоче через край,
Хороший настрій ти ізрання
І аж до ночі не втрачай.
Щасливі усмішки і втіха
Хай кожен день заповнять дім.
Від внуків радості і сміху
Нехай багато буде в нім.
І теплоти від всіх сусідів,
І від всіх жителів села,
І навіть в хмурий день, завсіди,
Щоб ти щасливою була.
Нехай душа завжди співає
І пісня рветься у політ,
Журби хай серденько не знає
Ще Многа, Многа, Многа літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Сьогодні, донечко, вітаю,
Із днем народження тебе.
Що побажати - ще не знаю,
Адже таке життя складне.
Мабуть, по-перше – це здоров'я,
Й багато, щоби через край.
Адже в законах православ’я
Є пункт – бери й допомагай.
На себе ти звалила ношу,
На плечі жінки – заважку.
Якщо впряглась, кажи: « Я зможу»
І не здавайсь, тебе прошу.
А ще бажаю я терпіння
І мудрості тобі щодня,
Адже ти жінка – берегиня,
І поводир дітей в життя.
А наші діти – наша радість,
І це – продовження життя.
Кожна дитина – особливість,
Що має стежку в майбуття.
Тож приділяй усім уваги,
Дай материнського тепла,
Й розсудливість, як перевага,
З тобою завжди щоб була.
А ще я посмішок бажаю,
Щоби лунав дитячий сміх,
Й дитяча радість йшла без краю,
А ти – втішалась щоб за всіх.
Щоб в хаті множилися статки
І благополуччя поряд йшло,
Щоб почувалися в достатку,
І щоби в дітей усе було.
Щоби збувалися бажання
І заповітні мрії всі,
В сім’ї взаємності й єднання,
Й підтримки від дітей тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Миколі Миколайочиву Капралюку до дня народження:
Сьогодні в тебе іменини..
Приймай вітання від родини.
А зичим ми щасливу долю,
Здоров’я було щоб доволі,
Досягнень, звершень неймовірних,
В житті – щоб друзів щирих, вірних;
Щоб в кожен і в наступний день
Співало серденько пісень,
Збувались мрії і бажання,
Ще лебединого кохання
В сім’ї і вірності, й поваги,
І шанування, і уваги,
Взаємності, в усьому згоди,
Й щоб не шукав ніде вигоди -
Сам підкоряв усі вершини,
Й стійким був, мужнім, і сміливим;
Щоб був хорошим, добрим батьком,
Й дитячих усмішок багацько;
Щоб був найкращим чоловіком
І жив у радості довіку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Ось відлу́нням в небі стоголо́сим
Пронесли́ся крики журавлів.
Привітали з неба ранню осінь
І понесли смуток на крилі.
Ту журбу, що промайнуло літо
І пора збиратися в політ,
Із домівки птахам перелітним
Згадку нести, сховану в крилі.
Бо десь там, дале́ко на чужи́ні,
Бу́де гріти їх своїм теплом,
Що десь тут у рідній Україні
Їх чекають верби за селом.
Їх чекає тут струнка тополя,
І могутній дуб, й розлогий клен,
І рілля поо́раного поля,
І хлібів широ́кий житній лан.
Бу́де з ними згадка цілу зиму
Додавати сили в чужині́
Й зігрівати мрію ту єдину,
Що верну́тись зможуть навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Я помолюся, Матір Божа,
За спокій душ спочилих всіх.
Нехай Господь їм допоможе
Земний спокутувати гріх.
Прости,Господь, усім їм – грішним,
Все, що творили на Землі,
Бо в списках дані безутішні:
Гріхи великі і малі.
Когось образили злим словом,
Комусь зробили щось не так,
І відказали в допомозі,
Й нужденним не дали п’ятак.
Тож змилуйсь, Боже милостивий,
Адже це дочки і сини –
Твої це діти недбайливі,
То їм гріхи всі відпусти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
До дня народження Ганні Іванівні Капралюк:
Говорять завжди: мами й доні
Незримий мають свій зв'язок.
Це як та квітка на долоні,
Де пломенить життя росток.
Для неї доня – її сонце,
Й тепла, як пригірщ з висоти,
Як промінь світла у віконце,
Що зможе в день новий внести.
Здається: саме ось недавно,
Як народилася на світ.
Роки пронеслись дуже вправно
І ось - вже сорок вісім літ.
Тож мама Ганя сьогодні зрання
Своїй Ганнусі, Нюсі шле
Всі найщиріші привітання
І Богу вдячна, що та є.
Що має доню і онуків,
А їх аж четверо в доньки.
І навіть правнуків у руки
Зумів лелека принести.
Тож привітаєм разом Нюсю
У день народження її, -
Найкращу маму і бабусю,
Щоби збувались мрії всі.
Нехай поблажлива їх доля
Із голови до самих ніг,
Щодня здоров’ячком поволі,
Їх обсипає в домі всіх.
А щастя ллється хай рікою
І хлюпотиться через край;
Життєва стежка всім легкою
Іде, як казка в дивокрай.
Бажаєм успіхів, достатку,
Щоби збувались мрії всі,
Щодня щоб множились їх статки,
І лад щоб був завжди в сім’ї.
Прожити довго і щасливо,
Хоча б за сотню з гаком літ.
Тож побажаємо поштиво
Сьогодні МНОГА, МНОГА ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
До 85-річчя Євгенії Констянтинівни Шепетюк:
Завжди усе в руках Господніх
І долі пишуть в небесах.
Вісімдесят вже п’ять сьогодні –
Сльоза блищить в її очах.
Сльоза ця радості і смутку,
І Богу вдячності за все.
Життєва мудрість - цей набуток
Вона крізь все життя несе.
А досвід цей було де брати:
Ще із малих, дитячих літ,
Коли померла Степа – мати,
Лишивши вдома двох сиріт.
А батька – Костю пам’ятала,
Ще як збирався на війну,
І потім довго виглядала:
Весну і зиму не одну.
Та не судилося вернутись..
З війни він так і не прийшов.
І як жилося – не забутись,
Хоч час летів той стрімголов.
Вона – Євгенія, є старша
Із двох малесеньких дівчат,
А її Надя – це молодша,
Й хотіли взяти в інтернат.
Та не змогла змиритись Женя,
Що заберуть у інтернат,
Взяла всю волю свою в жмені
І стала скрізь наводить лад.
Тож працювала , як уміла,
І в господарстві лад вела,
Свою сестру ростить зуміла
І що змогла, то все дала.
Допомагала ще бабуся,
Килина – звалася вона,
Та ще не встигли й оглянуться,
Як на той світ пішла і та.
І залишила на Людмилу-
Сусідку, двох малих дітей,
Тож докладала та вже сили,
Щоб гідних з них зростить людей.
Ходили діти на роботу:
В колгосп сапати буряки,
На ферму доглядать худобу,
Збирати в полі колоски.
І заробляли своїм потом
В колгоспі лише трудодні,
Бо то вся плата за роботу
І то були часи складні.
Взялася Женя виручати
Сестру, щоб вирвалась з села,
Зуміла паспорт їй дістати
І та в життя нове пішла.
А Женя вдома залишилась,
Сапала далі буряки,
Потім із Тімою зустрілась
І вийшла заміж залюбки.
Жили у мирі і любові,
І будували новий дім.
З’явились барви кольорові
В житті, та радість завжди в нім.
Родились діти: Галя, й Петя,
А потім Нюся ще мала.
Вона в сімї дитина третя
Й для всіх любимою була.
Збирались вранці на роботу,
А діти в школу, дитсадок.
Роки летіли у турботах
Та час прийшов нових стежок.
Не зчулись – діти подружились,
І в кожного із них - сім’я.
На світ онуки народились
Й турбота в кожного своя.
У Андріяшівці зостались
І будували кожен дім,
Дітей ростили і навчали –
Батьки допомагали їм.
Допомагали будуватись,
Гляділи внуків день-у- день,
У господарстві прибиратись,
Садки садити із вишень.
Та прийшло горе у родину:
Помер їх батько, любий дід.
І в цю важку для всіх годину,
Померк для Жені білий світ.
Одна без нього залишилась,
В хатині вже тепер сама,
Онуки майже поженились
І в кожного сім’я своя.
Онуків восьмеро додому
До неї часто в гості йдуть.
Максим, Денис, Нікіта, Рома –
Це правнуки. Їх приведуть
І принесуть, щоб привітали
Їх бабу Женю у цей день;
Здров’я щиро побажати
Та гарних заспівать пісень.
А разом з ними шле вітання
Сусідка Таня ще мала,
Адже для неї баба Женя
Найкраща є й завжди була.
Бо душу й серце добре має,
Що в неї є, то всім роздасть,
Завжди усім допомагає
Й пораду правильну надасть.
За це всі й люблять бабу Женю -
Несе добро у білий світ.
Тож всі сьогодні шлем вітання
І всі бажаєм – МНОГА ЛІТ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Заходилося небо попрати
Найбіліші хмарини свої
І давай їх у річці купати,
Та стелить полотном по воді,
Простягнуло їх вдаль аж за обрій.
І смичком провело по струні,
Щоб під звуки казкових мелодій
Простирадло пливло по воді.
Тож гойдаються хмари на хвилях
В неймовірній отій білизні.
Ну а просинь, між хмарами синя,
Сліпить очі, між них, в борозні.
Ця картина чарівна, казкова
Нам відкрилася, мов ми в Раю,
І до себе зове загадково,
Щоб пірнуть в неймовірну красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
До дня народження Хамберова Дмитра :
Престольне свято скоро – Дмитра,
Прийде тихенько на поріг.
А в нас чудовий хлопець - Дмитрій,
Вже дев’ятнадцять йому літ.
Ми всі зовемо його – Діма
І личить це ім’я йому.
Родинна ниточка незрима
Стелила доленьки пряму.
Свідомо він зробив поступок
І сам змінив життєвий шлях.
Тепер з сестричками - укупі,
Бо мріяв й бачив це у снах.
І вже дівчаткам він – опора,
На те ж бо старший брат в сім’ї.
Ми не зоглядимся, як скоро
Родини будуть мать свої.
Тож побажаємо здоров’я,
Щоб крила набирались сил,
Щоб не стикався із зневір’ям,
І підкоряв весь небосхил.
Бажаєм друзів вірних, щирих,
Щоби надійними були,
І у відносинах прозорих
Завжди з тобою поряд йшли.
Бажаєм успіхів багато,
Збувались мрії щоб усі,
Й не забував, вертавсь до хати,
Де тебе люблять у сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
До дня народження Фелонюка Максима Сергійовича:
Сьогодні свято у родині,
Бо народився наш Максим,
Усі вітають його нині;
В Сергія він – єдиний син.
Є дочка ще – Анастасія,
Від сина старша це сестра.
Здійснилась з Жанною їх мрія –
В них дочка й син – їх два крила.
В цей день - одинадцять Максимці,
З Андріяшівки листівки шлють,
Й від баби Ганни ( тата тітки)
Вітання теж передають.
Усі бажають підростати,
Міцніть здоров’ям кожен день,
У школі гарно щоб навчатись
Й радіти успіхам щодень.
РокІв веселих, і щасливих,
Хороших друзів щоб шкільних,
Похмурих днів не було й зливи,
Бажаєм сонячних, ясних.
І слухатися маму й тата,
Сестричку Настю ще свою;
Хай щастям повниться вся хата
І успіх йде до вас в сім’ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Червона зона як вогнем
Кругом пече й обволікає.
Щоденно лікар сам на сам
У цім двобої потерпає.
Сьогодні - на передовій,
Як в чотирнАдцятім на сході
Без зброї й техніки бійці
Сепарам стали в перешкоді.
Добавивсь до війни ковід,
В ліжка вкладає, ніби косить,
Лишаючи зміїний слід,
Із хворих простеля покоси.
Тихенько змійкою повзе,
Злим вірусом усіх вражає;
Не заховаєшся ніде
І, навіть, маска не спасає.
Із ним вступили сміло в бій
Сьогодні лікар й медсестрички,
А що взяли у цей двобій?
Лиш маску, септик, рукавички.
А ліки є? Та їх нема
Й не скоро, кажуть, вони будуть.
До цього всього - йде зима..
Й невже, до Божого йдем суду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Надво́рі двадцять перший вік.
«Чума». Ця пошеть. Цей covid.
Заполонив уже весь світ
Й людей вбиває майже рік.
Дитина, жінка, чоловік,
Старенька баба, а чи дід -
Сумний статистики потік;
Вже втратили смертям ми лік.
Мабуть, усіх Господь прирік
За зло людей (великий гріх),
І так, щоб кожен ніс одвіт,
Й відповідальності не втік.
Червона зона за поріг
Ступила й пандемії пік
Усіх навколо обволік,
Й туманом вірусу обпік.
Немає від COVIDу лік
Й лежить, хворіє чоловік..
Й щоб підступить ніхто не зміг
Ні зблизька, ані звіддалік..
Чи міг сказати хто торік,
Що до нас прийде цей covid
Людей страшати майже рік
І залиша́ть смерте́льний слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Життя як день, а день як ціла вічність.
У вічності це є всього лиш мить,
Як цяточка в складОвій - безкінечність;
В вервечці цій вперед вона летить.
І значення не мають вже бажання,
І намагання наші щось змінить,
І хвилювання наші, та страждання,
Тому потрібно – просто в світі жить.
Щоб цятка ця завжди була ясною,
Й блищала так, як відблиск кришталю,
То намагайся стежкою земною
Йти з правдою, й відходить без жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Росте каштан в занедбанім подвір’ї,
Донизу падають плоди.
Зтьмяніла хата біла на узгір’ї,
А в споришах згубилися сліди.
Сліди малих, дитячих босих ніжок
Грайливий голос і веселий сміх,
Що від воріт із безліччю доріжок
Лунав навкруг від тих забав і втіх.
Згубилися сліди і батька, й неньки,
Що працювали зранку до зорі,
Щоб забезпечить ту ораву всеньку
І дати все можливе дітворі.
І не цвітуть вже вишні біля хати,
Старі кремезні всохли яблуні.
Та згадка, що жили тут батько й мати,
Барвінком розцвітає навесні.
Лише каштан тут виріс на подвір’ї
Й високо в небо гІлля простягнув,
Вночі шукає: у якім сузір’ї
Він слід ріднІ згубив, а чи забув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Їх на сьогодні так багато,
Кого чекають із війни,
Чекають діти, батько й мати,
Адже боєць має прийти.
Вже кілька років в підземеллі
На обмін ждуть наші бійці,
Свідомість часом, як в проваллі,
Згубила в ліку ночі й дні.
З підвалу бачать небо в гратах
І ясні зорі уночі,
Та часто сниться рідна мати,
І борщ домашній, і харчі.
Пряме приниження, цькування
Здоров’ю їх далось взнаки.
Пекучі рани й катування
Відбиток лишать на роки.
Їх не лякає підземелля,
Їх дух козацький не зломити,
Зберуть докупи всі зусилля,
Щоб повернутися і жити.
Обняти діток, рідну матір,
Яка в віконечку весь час,
І вибігає часто з хати,
Та довго дивиться на шлях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Ти залишивсь, синочку милий, на війні
І назавжди в своїй дев’ятій батареї,
Та придивляюся щоразу у вікні:
Чи не майне хоч тінь від постаті твоєї?
Іще хоча б разок пройшов ти під вікном
І тихо, як колись, постукав щоб у двері.
Як зазвичай, швиденько сів би за столом,
Борщ подала б із пампушками до вечері.
А потім, як завжди, зі мною розмовляв
І все ти розповів би про свої пригоди:
Де був і що робив, мені все б розказав,
Розмалювавши красномовно епізоди.
Ти завжди так робив ... Так хочеться й тепер,
Щоб повернутися назад в ті дні безпечні,
Де ще нема війни, де ще ти не помер,
Де тихі вечори й розмови безкінечні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
А моя осінь лиш туманно
Лягає смутком у вірші.
Відтінків сірих сонний ранок
Відбиток стеле у душі.
Сплітає осінь з хмарних ниток
Важке похмуре полотно,
Яке снується в темний злиток
Й дощем проллється на вікно.
Заплаче небо й грізним громом
Озветься блискавка здаля,
Зіткне злий вітер хмари лобом
Й здригнеться з жаху враз земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Груші стали опадати
І все - гуп, гуп, гуп.
Дітки будуть смакувати
Та все - хруп, хруп, хруп.
Прийшов хлопчик у садочок -
Тихо.. туп, туп, туп.
Бачить дятел по дубочку
Стукає: стук, стук.
-Не бий, дятле, по дубочку,
Гілку зломиш.. Трісь!
Я з’їм грушечку в садочку.
Чвак, чвак – хлопчик їсть.
(світлина взята з інета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
В сади злітаються шпаки.
У цю погожу літню днину
Смачні дозріли вишеньки.
Їх смакувати залюбки
Спішать усі: старий, дитина
Й в сади злітаються шпаки.
Налляті соком ягідки
Спустились низько біля тину -
Смачні дозріли вишеньки.
Розлогі з дерева гілки
Лягли з причілка на хатину.
Сюди злітаються шпаки.
Внизу під деревом квітки
Сплели барвисту скатертину,
Вгорі - дозріли вишеньки.
Цю пору люблять малюки
Й несеться гамір безупинно,
В сади злітаються шпаки,
Смачні дозріли вишеньки.
(світлина взята з інета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Внучці Хамберовій Світлані до дня народження:
З днем народження, люба Світланко!
Я бажаю сьогодні тобі:
Щоб всміхалася кожного ранку
Й дні щоденні не були в журбі,
Щоби сонце промінячком ясним
Зігрівало і тішило зір,
Щоб життя твоє було прекрасним,
Щоби щастя вселялося в дім,
Щоби радість відкрита і щира
В твоїм серденьку завжди була,
Щоби в дружбі, і в злагоді, й мирі,
Зі всіма ти щасливо росла.
Хай успішно проходить навчання
І легенько даються знання;
Щоб збувались усі побажання
І прекрасним було майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Синочки наші, Ангели Небесні,
Сьогодні День Захисника – в країні свято.
Відчула я, як ви воскресли
У моїй пам'яті. На небі вас багато.
Вже ціле військо у Небеснім Раї
І кожен день - поповнення в строю.
За Волю й Незалежність в ріднім краї,
Життя кладете, ллєте кров свою.
Низенько Вам вклоняємось сьогодні
І голови схиляєм до землі.
Шануємо вас, Ангели Господні,
У кожнім місті, в кожному селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Пам’яті Ящука Олега Анатолійовича присвячую:
Жила людина в цьому світі
І звали всі: Олежка, друг.
Був безвідмовним і привітним,
І натерпівсь в житті наруг.
Мабуть, так доля кепкувала,
Коли з’явився він на світ
Й життєві пазли призначала,
Які складались стільки літ.
І перший пазл був - хвороба,
Що при наро́дженні дана́.
Ще з материнської утроби
Свій слід йому в життя внесла.
Його хворобу лікувати
Багато бралось лікарів,
Та повноцінне життя дати,
Ніхто із них так й не зумів.
Хоча навчався він у школі
(в спеціалізовану ходив),
Та до ровесників ніколи
Так дотягнутись й не зумів.
Він жив з братами біля мами
(аж четверо було в сім’ї),
Нестало тата дуже рано,
Тож залишилися самі.
І мама, як могла, тягнулась,
Щоби підняти діточок;
І працювала, й будувалась,
Щоб мали дітки свій куток.
Ті ж помаленьку підростали
Й по черзі в армію пішли,
А потім Віктора нестало:
Солдата мертвим привезли.
Мабуть-що, горе підкосило
Їх сиву матір молоду:
Потрохи та втрачала сили,
Згасала в днину ту важку.
Два сини вже були жонаті,
Лише Олег зоставсь один.
Як мама вмерла - сам у хаті
Лишився жити її син.
Він прагнув всім допомагати,
І на роботу ще й ходив,
І як умів, давав лад в хаті,
Та непомітно якось жив.
Спливали дні, літа летіли,
За роком рік неслись у даль.
Зникали зими, весни й літо –
Та й сивини плелась печаль.
Не раз дивився в небо синє
Як пролітали журавлі.
І чув він голос мами: « Сину..» -
Стискали серденько жалі.
Отак він жив. Тепер - нестало.
Була людина – і нема;
У хаті лиш журба зосталась
Й тьмяніє пустка із вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
[i]Пам'яті Дмитра Віталійовича Студінського,
курсанта Харківського військового інституту,
який загинув у авіакатастрофі при падінні
навчального літака АН-26[/i]
В останню путь до рідного порога
Покрився смутком почорнілий шлях.
Додому з Харкова повзе дорога
І губиться у ско́шених полях.
Все небо зранку вкрили чорні хмари,
На землю пролили́сь вони слізьми.
Смертельний час вистукує удари –
Сьогодні всі прощалися з дітьми.
І тіло хлопця привезуть в Житомир,
Де всі в Озе́рному чекають вже його.
Навіщо в дім до них прийшло це горе
І як синочка хоронить свого́?
Ще змалку він хотів бути пілотом
І управляти в небі літаком
В вечірній час, як небо вкрите злотом,
Й як сонечко сідає за ставком.
Та не судилось хлопцеві літати,
Тепер лише літатиме душа.
І до могили прийде посивіла мати,
Де серце рватимеится без ножа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Дітей сьогодні проводжають
В останню путь, в останню путь..
АН-26 крилом махає..
Їх не вернуть, їх не вернуть..
Голосить мати й вся країна:
Синочку мій! Синочку мій..
Зчорніла з горя вся родина:
Він – не живий.. Він – не живий..
Стоїть, чекає вже могила –
Його везуть, його несуть.
Як відпустить й де взяти сили
В останню мить, в останю мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EexCH_chgpo[/youtube]
Завітала осінь в гості падолистом,
Посміхнулась в айстрах на моїм столі.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Принесла для мене ще пучечок літа,
В пелені осінній пригорщі тепла.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Принесла в долонях різнобарв’я листя
Золотих відтінків, що спада в траву.
І несеться пісня вітру-бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
І несеться пісня вітру-бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
Я ж іду назустріч бабиному літу,
Щоб прийнять дарунки осені мені,
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Луганська область у вогні.
Пожежі. Детонують міни.
Відчуєм наслідки страшні,
А чи знайдемо винних?!
Дощенту спалює вогонь
Уже зруйновані будинки.
І страх торкає сивих скронь,
Жахають згарища картинки.
І люди гинуть у вогні,
І живність та, що доглядали.
В непідконтрольній стороні
Здійснили іроди підпали.
Із вітром принесло́ до нас
Вогонь і цю біду страше́нну,
Яка все нищить і весь час
Вкриває попели́щем землю.
Всі підлі методи свої
Використовують сепа́ри,
Щоб на вкраїнській стороні,
Все знищити... Вже так дістали.
Не шкода прихвосням кремля
Ані старого, ні малого.
І те, що нищиться земля,
Замовчує росія знову.
Скрізь сунеться і скрізь біда:
І на Донбасі, й в Карабаху.
Ще бумерангом їй вона
Повернеться, й зазнають страху.
Бо є над нами іще Бог,
Який ізверху все це бачить.
Поверне він росіі борг,
І її підлість не пробачить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Дощ за віконцем по шибці полоще,
Сіра завіса навкруг.
Тонкий струмочок із ринви аж свище,
Краплі сприймаю на слух.
Злива гуркоче і грім десь вдаряє,
Стільки налляло води.
Блискавка небо над нами кремсає,
Відблиск її аж сюди.
Туга заповнила простір собою,
Холод іде від вікна.
Очі скувало як сон пеленою
Й темінь в кутку засина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
(байка)
Гуляв раз вітер на просторі -
Набридло спати в холодку.
Зустрів метелика у полі
На звіробоєвім листку.
Сидів на квітці той жовтенькій
І смакував аж досхочу
Нектаром дуже солоденьким..
І вітер каже: «Бач, лечу..
Гайда зі мною за діброву,
Туди, де водоспад шумить,
Там стільки того звіробоя,
Що пити і не перепить.»
Зірвавсь метелик і полинув,
І чим найшвидше, навпростець,
Аж, бульк... і в водоспаді згинув –
Прийшов метелику кінець.
Мораль у байці всім відома:
Не линь за вітром - сиди вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
В гілках гойдається
І осипається
Осінній лист.
Та й всі берізоньки
Вже зовсім голенькі,
Лиш вітру свист.
А вітер дується,
І небо хмуриться,
Бо йде гроза.
По склу в віконечку,
Немов, від горечка
Тече сльоза.
А осінь журиться,
В туманах губиться,
Йде тихо вдаль.
З дощами мокрими
І днями сірими –
Її не жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Внуку Гаврилюку Івану Єдуардовичу
до 16-річчя з дня народження:
Шістнадцять літ, а вже немало
Побачити прийшлось тобі:
Втікали звідти, де стріляли
Й земля здригалась у вогні.
Чужі вокзали й залізниця,
І нескінченна колія.
Повзе цей поїзд, хоча й мчиться,
Обабіч - села і міста.
Стоять зруйновані будинки,
Деінде і вогонь горить.
Розкидані навкруг пожитки
І людям неможливо жить.
Хоч зрозуміти було важко
Все те, що діялось навкруг.
Тобі, насправді, було страшно,
Не знав: хто - ворог, а хто - друг.
Позаду смуток дитбудинку,
І радість у новій сім’ї.
Там на стіні твої картинки
І м’яч чекає у дворі.
А поряд братики і мама,
В безпеці ви – це головне.
І стежечка веде незрима
В незвідане життя нове.
І ось сьогодні вже шістнадцять,
Вже скоро й школу закінчи́ш.
Ой, як роки ці швидко мчаться!
Куди ж ти, час, спішиш, лети́ш?!
Тож побажаєм підростати,
Здоров’я мати, сильний дух,
Мужніти, сили набиратись
І хай все радує навкруг.
Нехай твоя життєва стежка
Не знає смутку і біди,
А вишита по ній мережка
Дарує світлі кольори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Вікторії Валеріївні Яремчук, незламній жінці, син якої,
Олександр, вважається зниклим безвісти з 2014 року.
Під час повномасштабного вторгнення втратила чоловіка.
Вікторія. Дух перемоги
Закладено у це ім’я.
Тернисту доля шле дорогу,
Вона важка і лиш Твоя.
Велика в Тебе силі волі,
Стійкий і нездоланний дух.
А ще кепкує з Тебе доля,
Щораз жбурляє пригірщ мук.
Тебе і горе не зломило.
Стійкість - як приклад всім. Й мені...
Вже шостий рік чекаєш сина,
Що загубився на війні.
Мужньо тримаєшся, бо – мати!
І цим все сказано тепер.
Тобі судилось дочекатись,
Як син прийде і обніме.
В найближчий обмін полонених
Повернеться син назавжди.
Не буде більше сліз солоних,
В сім'ї не буде більш біди.
Ти віриш в це і я в це вірю!
Веде нас віра до мети,
А ще вселяє всім надію,
Що зможеш Ти перемогти.
Ти переможцем залишайся,
Щоб через терни всі пройти.
Іди вперед і не здавайся,
І за собою люд веди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Спаси, Богородице Діво Маріє,
Бо вже так загрузли у сво́їх гріхах,
Що вибратись з прірви самі не зумієм –
Лишається в душах людських тільки страх.
Бува, ненароком, відкриємо двері
І зло потихенько у серце зайде,
Руйнує зсередини, рве ненажера,
І нищить до тла, ще й до прірви веде.
Спаси нас від зла. О, Пречистая Діво!
Нам грішні очисти і душі, й серця,
І кожному з нас від недуг зціли тіло,
Щоб мали ми праведне, світле життя.
Спаси, Богородице, старця й дитину,
Держави майбутнє для нас збережи,
Спаси й захисти ти мою Україну,
Щоб вільно у мирі ми жити могли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Купчасті хмари чередою
Пливуть у небі в синю даль,
А сонце тепле наді мною
Мою розвіює печаль.
Воно і пестить, і голубить
З-за хмарки променем щораз.
Душі так тепло стає й любо,
Й вона звільняється образ.
На мить жура вся затихає
І я між хмарами вгорі
В цю білизну вже поринаю,
Й лечу думками до зорі.
Бо там – далеко і високо,
Десь є незвідані світи.
Не зможе погляд мого ока
Цю відстань зором провести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Слюсар Надії Яківні до 80-річного ювілею присвячую:
Надійка наша народилась
У невеличкому селі.
Тут підростала і навчалась,
Пройшли рокИ тут молоді.
У Райгородок ходила в школу
І через Замчисько весь час,
У Андріяшівку додому
Вела стежина кожен раз.
Пішком ходили тоді в школу,
Бо хто ж возити дітей мав,
Та в те дитинство босоноге
Ніхто на це не нарікав.
Надюша вчилася відмінно,
І потяг мала до пізнань,
Але в роки ті повоєнні -
Не мала змоги до навчань.
Потрібно було працювати.
Батьки в колгосп за трудодні,
Щоденно йшли їх виробляти,
Й вкладали сили чималі.
А вдома діточок аж троє,
Бо у сестрички – два братИ:
Є Коля – старший, менший – Толя.
Йому вже в школу треба йти.
Пішла Надійка працювати
Різноробочою в колгосп,
Взялись який перейменувати
У новостворений радгосп.
А це вже інша тут можливість,
Ніж за колгоспні трудодні.
За працю грішми тут платилось,
Хоча ті кошти - замалі.
Була дояркою і в ланці
Сапала в полі буряки.
Вставала в темінь – рано-вранці,
Й лягала – в небі вже зірки.
Але вдалося цій Надії,
Паспорт отримати тоді.
І враз збулись дівочі мрії –
Стежки відкрилися нові.
З цим документом працювати
Можна було уже кругом,
Й скрізь на роботу могли взяти –
Й зібралась дівчина бігом.
Пішла Надюша працювати
В Житомир, в льонокомбінат,
( Там на житло у чергу стати )
Пізніше в меблевий комбінат.
А потім Ваню зустрічала,
Який із армії прийшов.
У нього сильно закохалась,
Й він долю з нею поєднав.
Побрались разом молодята,
І винаймали ще житло.
Поки своє їм змогли дати,
То двоє діточок було.
Синочок Коля, дочка Валя –
Двоє маленьких пташенят.
В центрі Житомира будівля,
Трамваї де корсують в ряд.
Ось тут квартиру їм надали,
І стало рідним їм житло.
Кубло сімейне збудували,
Й життя помірено пливло.
Поволі діти підростали,
Ішли у школу з дитсадка.
Оцінки гарні заробляли
Й мама щасливою була.
Незчулася - скінчили школу,
Й як пташенята із гнізда,
Крильми змахнули з небосхилу –
В життя дорога їх вела.
Бухгалтером стала Валюша,
Синочок Коля – моряком.
І радіть їй була найбільша,
Як всі збирались за столом.
Бо скоро діти одружились,
Прийшли в сім”ю невістка й зять.
Невдовзі й внуки народились
І стали в гості приїзджать.
Здавалось, жити і радіти,
Та захворів в Наді Іван..
Прийшлось його похоронити –
Ніхто такого не чекав.
Зосталася сама в квартирі –
Діти окремо всі живуть,
Та часто стукають у двері,
Ще й правнуки до баби йдуть.
В осінній день із ранку в шибку
Постукав вітер: дзень-дзелень.
І обережно в руки скрипку
Узяв і став співать пісень.
Бо день народження у Наді
Й примчалось вже вісімдесят.
Всі привітати її раді
Й всього найкращого бажать.
Хай безкінечною рікою
Пливуть вперед її роки,
Здоров’я стрІмкою водою
Хлюпоче й б’ється в береги.
Нехай же буде радість й втіха,
Й не сходить усмішка з лиця,
Нехай наповниться лиш сміхом
Квартира в кожен день життя.
А літ багато ще прожити,
Щоби минуло, десь за сто.
Щоб правнуків коли женити,
Змогла сидіти за столом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Олександр Вікторович Слободанюк,
позивні: " Погранець", "Кеп" (07.01.1972р - 19.01.2020р),
село Неділкове Савранського району Одеської області.
Молодший сержант, командир відділення, командир бойової машини 72-ї
окремої механізованої бригади.
Місце поховання: м. Первомайськ, Миколаївська область.
Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Так довго їхала у Київ
З портретом сина на Майдан.
Аби хоч хтось його увидів,
Аби хоч хтось її спитав:
«Ну, як живеться тобі, мати?
Що коїться в твоїй душі?».
Прийшлося сина поховати,
Який загинув на війні.
Загинув син в час перемир’я,
Лиш кілька місяців пройшло.
На Водохреща, в середзим’я,
Струснула звістка все село...
Її синок загинув, Саша...
Найстаршеньким він був в сім’ї.
Ще звечора тоді, як завше,
Дзвонив матусеньці своїй.
На другий день вже вцілив ворог
Із-за ріки, з того кінця.
І сина зачепив осколок,
Ще й снайпер виловив бійця.
Він офіцером був відважним
Ще з перших днів на цій війні.
До побратимів був уважним,
Тож поважали всі бійці.
Пройшов крізь все: вогонь і пекло...
Нелегко жити на війні,
Де скрізь чатує небезпека.
Долати вмів боєць її.
І ось загинув... Все.. Не стало…
Затьмарився для неньки світ.
Серденько ніби розірвало
І вплівся в коси сивий цвіт.
І ось - День Пам’яті... І Київ...
З портретом ненька у руках,
Між тисячі світлин Героїв,
Що віддали життя в боях.
Приїхали всі на Хрещатик,
Аби полеглих вшанувати,
До Стіни Пам’яті букетик
Покласти й сина знов згадати.
Адже призначили в державі
День Пам’яті для тих бійців,
Які сьогодні вже не з нами,
Хто в інший світ вже відлетів.
Стоять, чекають президента...
А він не вийшов, не прийшов...
Ну й що, що там стоять старенькі?!
В важливих справах десь пішов.
А маму серце враз стискає,
Волає і кричить душа.
Швидку до мами викликають...
Не всіх болить біда чужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Ще літо бабине літає
Через левади навпростець,
Ще пташка деінде співає,
Збирає урожай свій жнець.
Ще гуркіт трактора у полі
Розноситься аж за версту,
А вітер тихо на тополі
Гойда мережку золоту.
А осінь вже фарбує листя
У різнобарв’я кольорів.
Вдяглась калина у намисто,
Коли багрянець вечорів
Й схилила кетяги червоні
Із гілок прямо до воріт,
Де айстри ніжні кольорові
Сплелись під сонцем в живопліт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Ці ночі дедалі темніші -
І неба не видно з-за хмар.
А голос сови все частіше
Пронизує серце до ран.
-Чого ж ти кричиш, блудна пташко,
І зболену душу ятриш?
Мені і без тебе так важко..
Чого ж не сидиш й не мовчиш?
Гасаєш всю ніч по діброві:
То тут, то вже там закричиш..
Ти ж бачиш, що я не готова
Сприйняти, що ти сповістиш.
Лиш в серденько жах наганяєш
Й таємну тривогу якусь.
А біль у душі не стихає
І знову не спиться, чомусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
Кононюку Борису Володимировичу :
Сьогодні славний ювілей
Святкує вся родина,
В своїй сім’ї й серед людей
Шанована людина.
Зоветься - Кононюк Борис -
Сімдесят вже п’ять сьогодні.
Він змалечку порядним ріс,
Чинив як Богу вгодно.
Дитинство в повоєнний час –
В руїнах вся країна.
Й життєві труднощі не раз
Лягали на дитину.
Та він справлявся, бо умів
Долати перешкоди.
Свій шлях прокласти сам зумів -
Такий він від природи.
А після школи йшов в життя,
Професії навчався.
Про гарне мріяв майбуття,
Щоб збулось все, старався.
Тож одружився чоловік
І гарний став господар.
Руками працювати звик -
Для себе мав й на продаж.
Сім’я зразкова, гарні діти:
Два сина є й дочка.
Зуміли їх батьки зростити,
Вже й в них свої куточки.
Все як годиться у сім’ї:
І внуки підростають,
Тай правнуки, хоча малі,
У хату забігають.
Тож нині - гарний ювілей,
Збереться вся родина.
Багато в дім прийде гостей -
Їм дорога людина.
Усі вітатимуть його
А з ними Мала Таня.
Сусіду доброму своєму,
Також, шле привітання.
Бажає щастя на роки
Й здоров’я щоб нівроку,
Щоб ним посаджені ростки
Міцніли з кожним роком.
Щоб світлі дні їхні завжди
Лиш радість наповняла.
Щоб впевнено йшли до мети
І перешкод не знали.
А діду Борі й Бабі Ніні –
У парі сто літ жити,
Щоб правнуків вони змогли
Своїх ще одружити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JbQ76XwC5u8[/youtube]
Тихенько літо відлітає –
Останні дні, останні дні.
« Курли» в повітрі вже витає
І стає сумно так мені.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
Я ще серденько не зігріла
Твоїм теплом, твоїм теплом.
Ти, любе літечко, злетіло
І вже кружляєш над селом.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У небо синє не лети.
Дивлюсь як літо відлітає
І осінь входить у права,
Дерева листячко скидають
Й зелена сохне скрізь трава.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
А я іду прощатись з літом,
Яке так швидко відгуло.
Фарбує осінь сивим цвітом
І стелить пасма на чоло.
Приспів:
Ох, літо, літо моє миле,
Не йди від мене, не спіши.
Ключем пташино-журавлиним
У синє небо не лети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Цей ранок проснувся в холоднім тумані,
Окутаний звечора сірим плащем,
Де небо із блискавки лінії-грані
Кремсало і лляло холодним дощем.
Всю ніч бушувала осіння негода:
Гуділо й шуміло весь час за вікном,
А буря із вітром у спільній угоді
Кружляли, регочучи понад селом.
Затихли зненацька, мабуть, що втомились
І втомлена ніч відпочити іде.
А ранку, хоч спав, але в мареві снилось
Як сонечко ясне у небі зійде.
І ось, ще не встигла нічна прохолода
Розвішать росинки в зеленій траві,
Як промені сонця, для ранку в догоду,
Прорізали небо в холодній пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Тобі чоти́рнадцять сьогодні,
А це вже так багато літ.
Ти вже доросла і ми згодні,
Що юність набирає хід.
Вже не цікаві старі ляльки,
Що на дивані стоять в ряд.
Як з ними гратись в мами-доньки,
То краще міряти наряд.
Приміряти вечірню сукню
І манікюр свій наростить.
Підбори, сумочку цю синю
І мрією у даль летіть.
Тобі сьогодні - чотирна́дцять,
А це ще так замало літ.
Ще крилам сили набиратись,
Щоби летіти в свій політ.
Усі попереду дороги
Й тобі відкриті всі шляхи.
Нехай не буде в них тривоги,
На довгі-довгі ще роки.
Хай сонце ніжно зігріває,
Тобою вибраний твій шлях,
Під ноги килимом встеляє
Із квіток зібраних в полях.
Нехай щаслива буде доля,
І радість, й втіха кожен день,
Щоби всього було доволі
Й співало серденько пісень.
Хай мріям надаються крила,
А з ними й успіх по життю.
Щоб очі радістю іскрились
За світлу доленьку твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Спокійний день .. Вже літо догоряє.
І подих осені в повітрі нароста.
А я ходжу, немов мене немає,
Бо у душі моїй провалля, пустота.
І камінь кинь, то він уже не вдарить,
Розчиниться в імлі, не долетівши дна.
Їдке слівце мене уже не вжалить,
Лиш серце німотою огорта.
Нема вже й слів. Вони усі сказались,
Рознеслися вітрами у полях,
З очей сльозами іноді зривались,
Їх увібрала зорана рілля.
І я дивлюсь, як літо відлітає,
Востаннє гріється під сонечком трава,
Гуртуються птахи в маленькі зграї
І дощ частіше з неба полива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Малянівський Василь Іванович
( 06.01. 1991р.н - 31.08.2014р)
Старший солдат 26-ї артилерійської бригади.
Загинув біля м. Щастя с. Весела Гора Луганської області.
Біль втрати з роками усе не втихає,
Ятрить і не зникне ніяк.
А згорене серце ніяк не сприймає,
Що ти нас покинув ось так.
Тебе молодого посміла забрати
Від нас ця гібридна війна
І вражим осколком життя відібрати ..
Та будь же проклята вона!
Хоч тіло убила, та дух не зломила –
Ти досі іще на війні.
Журавликом з неба, розправивши крила,
Так часто з'являєшся в сні.
Прийдеш на світанку, відкриєш віконце:
Тут вишня береться цвісти.
Й тобі молодому всміхається сонце
І буде завжди – двадцять три.
Проміння яскраве торкається шибки
І будить ласкавим теплом.
Журавлик зі сну пролетить і враз зникне,
Лиш чути «курли» за селом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
У житті ДО - світ кольорами
Веселки в барвах вигравав
І ми всі тішились синами.
Ніхто біди з нас не чекав.
Одні з синів були успішні:
Робота, бізнес, чин, звання,
Кар’єра, побут їх розкішний,
Чекало гарне майбуття.
У інших справи трішки кепські,
Бо щось в житті пішло не так.
Та грілось серце материньке,
Що справиться із всім козак.
А треті – зовсім іще діти,
Бо і не було двадцяти,
Бо їм ще тільки в світі жити,
Навчатись й по життю іти.
Та всі любили Україну,
За неї віддали життя,
І страшне горе у родинах
Забрало барви з майбуття.
У житті ПІСЛЯ – чорне небо
Та світ у чорних кольорах,
І вчора влада так ганебно
Упала ниць в усіх - в очах.
Стоїть і мати, стоять діти,
А президент сховавсь, утік.
Щоб вийти, в очі подивитись,
То не зумів, чи не схотів.
Ось ця дитина добиралась,
Сотні кілометрів вночі.
Бо ПРАВДУ десь тут заховали
В шухлядах, й сховані ключі.
Та новій владі наплювати
На цих дітей і цих батьків,
І ПРАВДУ людям розказати
Ніхто з чинушів не хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Хрещатик усіх нас вітає,
Формуєм колони і йдем,
І гордість мене огортає -
Ми стяг жовто-синій несем.
Сьогодні нас вийшло багато,
Я також, учасник ходи,
Бо в нас Незалежності свято,
Тож прагнув з нас кожен сюди.
Тут серце бренить України –
Нескорений, гордий Майдан!
Єднатись народу в родину -
Позиція це громадян.
Майданом ми Дух гартували
Й на Сході в запеклім бою,
І на смерть Герої стояли
За Гідність і Волю свою.
Тож важко тепер нас здолати,
Ми відсіч дамо ворогам.
Державі моїй процвітати
І славить країну синам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Гуртуймося, люди, бо ми – українці
І Маршем Свободи Майданом пройдім.
Хай знають загарбники, зайди, чужинці,
Що зможемо відсіч ми дати усім.
Ми гідні Свободи і Честі, і Слави –
За неї боролися в битвах не раз.
За Волю, за Мову, і нашу державу
Життям ми платили і кров`ю щораз.
Та нас не зламали і нас не схилили,
Ми віддані діти своєї землі.
І вистачить в нас ще козацької сили,
Ми зможем, знайдемо дорогу в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Цей Острів кохання й рибальська хатина,
Що по́серед ставу у центрі стоїть,
Приваблює всіх: і старого, й дитину,
Й відвідати місце чудове велить.
Рибальскька хатина сховалась в берізках
Й собі споглядає на хвилі води,
Що котяться плавно й вдаряються в бризках
Об камінь, принесений кимось сюди.
І кладочка тягнеться тут дерев`яна.
Та ні, це не кладка - скоріше, місток.
І часто рибалки, над плесом туманним,
Від вудки чатують малий поплавок.
Буває, що човен на острів прибуде,
І гамір туристів несеться кругом.
Чудові пейзажі – милуються люди,
І враження ширяться вже й за селом.
Світлини зробити спішать молодята.
На цім острівці вже й знімалось кіно.
Це - люба місцина дорослим й малятам
І стала відома не так вже й давно.
Цей витвір природи і рук небайдужих -
Перлина Солотвина, гордість села,
До себе зове і аж проситься дуже
Щоб згадка про неї в сердечках жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Осіннім туманом встеляє долину,
Росою холодною вкрита трава
І на видноколі нічого не видно,
Лиш мрячкою тихо мене обгорта.
Суцільна стіна між землею і небом,
Із сірого кольору вся пелена.
Сховатись, скоріше б укритися пледом
В домівці, де тепло і мряки нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Цвіли в нас ціле літо мальви –
Високі квіти під вікном,
Їх ще садила моя мати,
А сонце ніжило теплом.
Не смів туман тут осідати
І дощик мив їх пелюстки.
Їх день новий ішов вітати
І тут спинявся залюбки.
У пелюстках гуділа бджілка,
Літав метелик у квітках,
Хилилася бузкова гілка,
А сонце ніжилось в листках.
Так любо веселили хату
Відтінки мальв, що під вікном,
Аж поки сонце спочивати
Сідало в небі за селом.
У вірші не вистачає літер: Р, Є, Ф.
Ліпограма (грецьк. lеіро — не вистачати та gramma — літера, риска, написання) — вірш, в якому бракує певного звука задля витворення особливого евфонічного ефекту. Таку функцію виконують асонанси та алітерації, вимагаючи від поета витонченого естетичного смаку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Стигнуть і яблука, стигнуть і груші,
Зріють в моєму саду.
Донешти легесенько з гілок натрушу
В кошик і в дім занесу.
Сонцем налиті, дощами помиті -
Ніжний, смачний аромат.
Ставлю на стіл я такі соковиті,
Зверху кладу виноград.
Саме сьогодні дари ці господні
В церкві освячувать час.
Літо надалі на осінь в природі
Змінює Яблучний Спас.
Прошу я Господа благословити
Збір урожаїв землі,
Сил і здоров`я, в мирі щоб жити
Всім: і тобі, і мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Олександр Вікторович Сокорчук (3 січня 1988 р. – 14 серпня 2014 р.),
уродженець Старого Солотвина Бердичівського району Житомирської області;
солдат, водій 26-ї окремої артилерійської бригади;
Петро Борисович Дубик (14 липня 1983 р. – 14 серпня 2014 р.),
с. Немиринці Ружинського району Житомирської області,
молодший сержант 26-ї окремої артилерійської бригади.
Ось фото Героїв, знайомих мені,
В цей день – чергові роковини.
Прийшлось воювати обом на війні
Й загинути літньої днини.
Дивлюсь на світлини відважних бійців,
Бо стали мені вже як рідні.
Я знаю і розпач, і біль матерів,
Хоч долі у нас усіх різні.
Та нас поєднала триклята війна
І горе принесла в родини,
Де розпачу мама відчула сповна,
Й заламує руки:«О сину!..»...
Клубком застрягають у горлі слова,
В легенях бракує повітря,
Й додолу стікає солона сльоза,
І серце журбою сповите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Пам"яті моїє подруги, однокласниці
Надії Станіславівни Томчук присвячую:
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ND9IHlDBM0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-kMUBKy1kpY[/youtube]
Ой, у лузі, в лузі чаєчка кричала
І над бережечком низько так літала.
В річці Котловані дзюркотить водиця,
Натомилась чайка і повисли крильця.
В річці Котловані - джерельна водиця,
Натомилась чайка і повисли крильця.
Кри́лечка повисли, може не злетіти,
Стала допомоги вітерця просити:
-Друже-вітре буйний, мені дай ти сили,
Щоби крильця хворі в лузі ще носили.
-Друже-вітре буйний, мені дай ти сили,
Щоби крильця хворі в лузі ще носили.
Мовчки сильний вітер, мимо пролітає,
Що робити бідній, то вона не знає.
Стала допомоги в явора просити:
-Поможи, рідненький, я ще хочу жити.
Стала допомоги в явора просити:
-Поможи, рідненький, я ще хочу жити.
Онде на горбочку зви́ла я кубельце,
А внизу водиця витіка з джерельця.
Залишились вдома діти-пташенята,
І чекають неньку рідні чаєнята.
Залишились вдома діти-пташенята,
І чекають неньку рідні чаєнята.
Явір зависокий й сло́ва не говорить,
Погляд свій байдужий в сторону відводить.
Бідна наша чайка голову схилила,
Опустились крила, покидають сили.
Бідна наша чайка голову схилила,
Опустились крила, покидають сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885474
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Пам"яті Томчук Надії Станіславівни присвячую:
Ой у лузі , в лузі чаєчка кричала,
А із хати ненька в небо відлітала.
-Ой куди ж ти, мамо? – діти голосили.
-Ой на кого ж , нене, ти нас полишила?
А хто ж нам підкаже, що маєм робити?
Як же ми без тебе будем в світі жити?
Хто нас вранці збудить, снідати наварить
І в скрутну хвилину словом нам порадить?
-Ой, сини-соколи, ви уже дорослі,
Вчіться в світі жити, не ідіть наосліп.
Будьте гідні неньки і свого татуся.
Як вам важко буде, то я повернуся.
Прийду на світанку промінчиком сонця
Й буду заглядати до хати в віконце.
Буду я із хати журбу виганяти,
Живіть ви по правді – так як вчила мати.
Тільки не забудьте мамину науку,
Як буде потрібно, я подам вам руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Лопотіло літо
Лопотіло тепле літо,
По покосах проплило,
І волошки обігріло,
Й помалесенько пішло.
Поспивало воно роси,
Прокотило по траві
Біло-жовті на покосах
Ромашко́ві отави́.
І ставало біло- біло,
Обсипались пелюстки
Із ромашечки, що квітла
Тут, колись, в усі роки.
Асонанс (франц. assonanse від лат. assono — звучу до ладу) — повторення голосних звуків. Повторення голосного о створює враження широкого простору.
1) Повторення у рядку, фразі або строфі однорідних голосних звуків, напр.: «Сонце гріє, вітер віє…»
2) Неточна рима, в якій співзвучні лише голосні звуки, напр.: гомін — стогін.
Потривожив
Вітер трави потривожив
І в тривалості пройшов
Три верстви за пів хвилини,
Й різко в сторону пішов.
Трави з страху всі проснулись,
Переляку не злічить.
Встрепенулись - не нагнулись,
Хай той вітер далі мчить.
ВіТеР ТРаВи ПоТРиВожиВ
І В ТРиВалосТі ПРойШоВ
ТРи ВеРсТВи за ПіВ хВилини,
Й Різко в сТоРону ПіШоВ.
Алітерація – повторення однакових або близьких приголосних звуків у віршових або прозових рядках для надання творам більшої виразності, емоційної поглибленості твору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Топцюю я на однім місці,
Як в ступі воду все товчу.
Цей хаос у думках і в серці
І що зі мною - не збагну.
Здавалося б, відкриті двері,
Лише ступи за свій поріг,
Й літай кругом – аж в біосфері.
Туди ведуть аж сто доріг.
Пройшла дорогу графоманства,
Цю монохромність у словах,
Банальність щиру від шаленства -
І все те вилилось в віршах.
Тепер я то́пчуся на місці.
Назад – ні кроку.. А вперед ?!
Як пташка, що згубилась в листі
Високих і густих дерев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Жанні Миколаівні Капралюк
до дня народження:
Сьогодні в тебе іменини.
Приймай вітання від родини.
Бо зичать всі щасливу долю,
Щоби всього в тебе доволі
Було в квітучому житті,
Тож побажаємо тобі:
Від сонця щіпочку тепла,
І ти як квіточка цвіла;
А від людей тобі –добра.
Щоби квітуча ця пора
Завжди з тобою поряд йшла,
Везіння й успіх щоб несла.
Бажаєм щирості від друзів.
В життєвім цім шаленім русі,
Куди б не йшла, то щоби всюди,
Тобі встрічались добрі люди.
Бажаєм вірності в коханні,
В одне - душі й сердець єднання
І міцна щоб була сім’я.
Й Софійка – донечка твоя
На радість мами щоб росла,
І ти щаслива щоб була.
Бажаєм жить до сотні літ
І не втрачати ніжний цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Спливає утомлене літо,
За обрій іде в далечінь,
Де хмарами небо обвите,
Ховає ясну голубінь.
Де сонце сідає спочити
І відблиск багрянцю вгорі
Спада оксамитом на жито,
Та променем йде по стерні.
Де вітер, згубившись у травах,
Милується сяйвом заграв..
Він бачить, як сонце яскраве
Сховали покоси отав.
Вечірня іде прохолода,
Окутана в сірій імлі,
А слідом спішить сон-дрімота,
І все засинає в пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020