| Сторінки (14/1355): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Навкруг сивіє небосхил в тумані
І в сірий плащ окутались поля.
Змішалось в купу і не видно грані:
Де небо в полі, ну а де земля.
Лише туман суцільною стіною
Холодну мрячку сипле навкруги,
Суху траву холодною водою
Все мочить, та не поїть береги.
Безсилим стогоном земелька
Благає слізно: «Дайте вже дощів».
Обвуглена вітрами літня спека
Принесла бідній стільки прикрощів.
Зима й собі лякає лиш морозом,
А снігу білого ще зовсім не було.
Обвітреність становить їй загрозу,
Бо ж хочеться, щоб все кругом росло.
Щоб навесні розквітли знову квіти,
І біло-сніжно зацвіли садки.
Щоб розмаїттю ми могли радіти,
Потрібні - кучугурами сніги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Моєму прадіду Лівону Манільчуку присвячую:
Моєї бабці сивий батько
Репресій, також, не минув,
А їх в 30-і так багато,
Що в списках кожен п’ятий був.
Збирали, везли як худобу,
В товарняка́х на соловки,
Бо то все –« вороги́ народу»
І куркулі - хоч батраки́.
А во́рог тим, що був не ле́дар –
Трудився на своїй землі,
Держав скоти́ну, був господар,
Хоч заробітки мав малі.
З того холодного Сибіру
Додому він не повернувсь,
Дітей цькували вже без міри
І ненавиділи, чомусь.
Що в хаті бу́ло, те забрали
І у колгосп все віддали,
А дітки матір поховали
Й малими працювать пішли.
І вже найстаршенька Ганнуся,
І для Марини, й для Петра,
Була́ як батько, як мату́ся –
На те ж бо старша є сестра.
І там – в малесенькій хатині,
Що у Кара́ковім кутку́,
Ці дітки знали: завини́ли,
Бо їхній батько є курку́ль.
Іще система та «совєтська»
Зім’ять зуміла їх не раз,
Та часто згадували батька,
І матір, і дитинства час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Із попелу знову прийшлось відродиться,
До бою ставати із ворогом биться,
Свою боєздатнісь підняти з нуля,
Бо землі загребли послаці кремля.
Анексія Криму, Донбас у руїні
Та ми вже готові дать відсіч їм нині,
Спинить супостата, сказати їм: « Годі!».
Земля - українська! на нашому Сході.
Хоч прагнуть поставити нас на коліна,
Та буде ще вільна моя Україна.
Повернуться землі на Сході і Крим
Й ми будем в єдиній країні із ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2019
Ціну високу заплатили
За незале́жний вільний шлях.
Й свою державність відновили
В нерівних і важких боях.
Йшла революція.. І Київ..
Країна наша - молода..
Ніхто не знав тоді й не вІдав:
А чи ще вистоїть вона.
Під Крутами в бою нерівнім
За Україну молоду,
У вихорі криваво-сніжнім,
Втрачали молодь золоту.
А ще нас голодом морили,
Створивши штучний геноцид,
Та Дух вкраїнський не зломили -
Він глибше в серденько проник.
Загинуло людей багато
У Другій Світовій війні
І воїни УПА завзято
За Україну бились в ній.
А скільки ще людей згноїли
На висилках, в концтаборах.
Цвіт кращий нації згубили
І знищили на соловках.
І знов земля реве і стогне:
Гібридна в нас іде війна.
Москва зламати Волю прагне
Та вірим - не діжде вона.
Бо сильні Духом українці.
І ми є - Нація, Народ!
Не хочем бачити чужинців,
Давайте виженем заброд.
Тож пам’ятаймо, українці,
Яка ціна за вільний шлях.
Від міст великих до провінцій
Хай наша славиться земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019
Зі святом вас, Захисники!
Синочки, дочки і батьки,
Я хочу вас всіх привітати,
І довгих літ вам побажати
Здоров’я, витримки, терпіння,
Та Божого благословення.
Хай вражі кулі вас минають,
А рідні горя хай не знають.
Нехай діждеться мати сина,
А батька – діти і родина.
Ми щиро молимось за вас.
Нехай вернеться Крим й Донбас
Хай буде вільна і єдина,
Щаслива наша Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2019
Волонтеру, прекрасній, чудовій людині
Лідії Іванівні Сівак присвячую:
Усі сидять в теплих домівках,
Живуть турботами буття.
Вона ж, невтомна наша бджілка,
Бійцям покращує життя.
Завжди в дорозі: в дош, чи в спеку,
А чи мороз міцний тріщить,
Вона примчить до них здалеку,
Щоб підбадьорить й звеселить.
Щоби привезти щось смачненьке,
Чи побутові речі їм,
Щось близьке серцю і тепленьке
З домівки рідної усім.
Вже п’ятий рік отак щоднини,
Як мати рідна для бійця, -
Йому підтримку і родинам
Несе невтомна жінка ця.
Тож побажаємо терпіння,
Здоров’я, шастя ще її,
І Божого благословіння
Для всіх бійців й її сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857114
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.12.2019
Пам'яті своєї сестри присвячую:
Засвітилося.. загорілося..
Відблиск свічки горить в очах.
Не судилося, що хотілося
Й промінець життя взяв й зачах..
А просилося.. а молилося..
Сльози річкою протекли..
Не хотілося – вирувалося
І спинить уже не змогли..
І крутилися, і вертілися
У нічній пітьмі ті страхи..
Ой творилося.. що робилося..
Позривалися всі дахи..
Танцювалося, веселилося
Чорним демонам на крові,
А в сирітоньки сльози лилися
І ховалися у траві..
Відкрутилося, відвертілося
І за обрій все понеслось..
Відтворилося, відродилося
І у спомині пронеслось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
До ювілею Галини Федорівни П’явчук
Ти маєш волошкові очі
І посмішку теплу весни,
А місяць в дитинстві щоночі
Веселку приносив у сни.
Дитинство твоє безтурботне,
Бо люблячі рідні батьки
Ростили дитятко привітне
Й навчали його залюбки.
Чотири сестрички в родині
Були наче ті квіточки.
Привабливі, навіть, понині,
Хоча і пройшли вже роки.
У школі ти добре навчалась,
На дошці пошани була.
Та й доля до тебе всміхалась -
В життя по стежині вела.
А після закінчення школи
На кухаря вчитись пішла.
Про це не жаліла ніколи
Й себе у цій справі знайшла.
З завзяттям завжди працювала,
Кар’эра угору пішла.
І працю твою визнавали -
В людей у повазі була.
Ти долю свою поєднала
Із парубком гарним – Сашком.
Сімейне життя розпочала
Як вишні цвіли за вікном.
У мирі і злагоді жили
І зводили хату свою,
Як пташки, кубельце ви звили
І щастя прийшло у сім’ю.
Володю родила синочка
Й малесеньку Лєну - дочку.
Ще Лені не було й годочка -
Садили дерева в садку.
Ходили ви вдвох на роботу
(Тоді працювали в хмелю).
Та й вдома хватало турботи,
Бо дбали обох про сім'ю.
До хати привезли Павлину
(Це родичка Саши була).
Старенька бабуся в родину
Дожить свого віку прийшла.
А ще доглядала Марічку –
Рідненьку бабусю свою.
Ділилася всим до дрібнички,
Щоб злагода йшла у сім’ю.
А потім і свекра, й свекруху
Прийшлося тобі доглядать.
Літа так неслися щодуху
Й не міг їх ніхто наздогнать.
Вже знову буяє над світом
Квітуча садками весна.
Уже заплелась сивим цвітом
І впала на коси роса.
Ви з Сашою досі щасливі
І злагода є у сім’ї.
Одружені діти вродливі,
Невістка і зять вже свої.
Ірину ти маєш за дочку,
За сина тобі вже Сергій,
А Лєна й Володя–синочок
Радіють повазі такій.
До тебе приходять онуки,
Наповнений щебетом дім.
Турбота бабусина й руки
Знайомі з народження всім.
І Віка, Максим і Дениско,
Напрочуд кмітливий Богдан -
Внучата - малі ангелятка,
Сьогодні всміхаються вам.
Бажаю, щоб в злагоді й мирі
Жили ви ще довгі роки.
Щоб завжди в життєвому вирі
Цвіли вам найкращі квітки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856857
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.12.2019
З Днем Народження вітаю
І від себе побажаю:
Здоров’я, щастя, довгих літ,
А день новий хай добрий слід
Завжди лишає у житті,
Та щирих усмішок Тобі.
Досягнень цілей і везіння,
Тепла від близьких, розуміння.
І поруч будуть хай щодня
Багато друзів і рідня.
Щоб спокій й затишок у домі
Завжди були Тобі знайомі,
Щодня гармонія відносин
Творила весну, а не осінь.
І щоб завжди у твоїй хаті
Достатком всі були багаті.
Щоби жило у нім кохання
І сонечко всміхалось зрання.
Доля хай Тебе голубить,
Чоловік коханий любить,
Щиро діти хай шанують,
Внуки хай телефонують.
І Твій нехай не в’яне цвіт,
Бажаю щиро : Многа Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
Сіє і віє,
ще завиває,
снігом
дрібне́ньким
все застеля́є.
Вже так
біле́нько
стало
в долині,
небо сховало
хмароньки
сині.
Снігом
біленьким
стелить
під ноги,
йдеш –
і не видно,
навіть,
дороги.
Збоку
і в спину
віхола пхає,
скоріше б
додо́му –
все підганя́є.
Скоро
прийду́ я
в теплу
кімнату,
чаю я вип’ю
й буду
дрімати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2019
Розбивається серце об камінь в друзки
І від відчаю плаче душа.
В цю хвилину розходяться наші стежки –
Я йду швидко собі, поспіша.
Я вже впевненим кроком іду до мети
І ні шагу не зроблю назад.
Ці твої намагання спинить, зберегти
Жалюгідні такі у цей час.
Я тебе залишаю отам де стоїш
І благально так дивишся вслід.
Устромив саме ти в моє серце свій ніж
І розрізав його ти навпіл.
То чому ж ти назад повертаєшся знов
І на що ти надієшся ще?
Я не хочу тенет, я не хочу оков,
Й жалкувати не буду про це..
І хоч плаче душа - не повернусь назад,
Не побачиш і сліз ти моїх.
Що між нами було, замете снігопад,
Щоби ти відшукати не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2019
Ти що не чув про наш Бердичів?
(З віків прадавніх тут стоїть)
То я скажу тобі у вічі,
Що саме тут потрібно жить.
Коли проснешся в місті цьому,
Відкриєш навстіж тут вікно
Й почуєш мову всім знайому,
Що так близька тобі давно.
Тут тітка Сара свого Фіму
Перед сусідом вихваля,
А той цю розповідь нестиме,
Й дізнається уся рідня.
Тут Фелікс-поляк цілу нічку
Десь на Прогресі працював,
Від Вілі грошиків заначку
В своїй кишені заховав.
А вона жінка дуже хитра
Його заначку віднайшла
Й розмова їх несамовита
Враз понеслася із вікна.
Ти ж наливаєш в філіжанку
Духмяну каву заварну
І доброго бажаєш ранку -
Сусідам стало не до сну.
А хто не знає про Бердичів,
Той, мабуть, й в світі не живе,
Бо кожен в нього запозичив
Для себе щось таке близьке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Я рву з минулим ..Хай іде.
Мені його зовсім не шкода.
Я маю безліч ще ідей
І випала така нагода..
,
Щоб втілить мрію у життя,
Зусиль багато тут не треба:
Живи, твори і майбуття
Лицем повернеться до тебе.
Я маю час, бо ще живу.
Це значить: можу ще творити –
Себе загублену знайду
Й душа ще в віршах буде жити.
А може піснею злетить
Й торкне струну чийогось серця.
Чи так, чи сяк – все ж буде жить
І зазвучить в сонатнім скерцо.
-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2019
Ще так не хочеться зими
З її снігами і морозами,
З хурделицями до пітьми,
Морозу сильного погрозами.
Із тим, що хуга за вікном
Так виє вечорами довгими,
Сумує ніч ген за селом
Із днями сірими, так схожими.
А дні короткі і швидкі
Спішать, аби скоріш відходити.
І в довгі вечори такі
Думки ідуть мене тривожити.
А як же хочеться тепла
І сонця ясного, весняного,
Щоб радість в серці ожила
Від цвіту ніжного духмяного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
( Із історія мого села)
.
Всі чули в нас про Мітькову долину,
Що під його горо́дом в бе́резі там є.
Дістався від колгоспу для родини
І той вже наділ-поле мав він за своє.
Ні виорать цей наділ, ні засіять –
Що хоч із ним роби і як ти не крути,
А в полі цім росло лиш за́вжди зілля
Й весною набиралось повно тут води.
Одна лиш вигода – піти попрати
Доріжки з хати, чи якісь там рапчуни.*
Вода як починала тут спадати,
То заростали споришем стежки сюди.
І тут з’являлося розкішне різнобарв’я:
Цвітіння буйних трав і квітів лугових,
Ще чувся спів пташок у надвечір'ї
Й сюрчання коників-комахів польових.
Давно немає з нами діда Мітьки,
Не всі і діти залиши́лися живі,
А тут ще досі зацвітають кві́тки
Весною й літом у зеленій цій траві.
Рапчуни* - домоткацькі рядна з народних промислів, які були замість покривал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
З Днем Народження вітаю!
Безмежного щастя бажаю,
Весни у серденько, кохання,
Хай всі здійсняться сподівання.
Успіхів, Андрію, Вам й наснаги,
Від людей любові і поваги,
Радості на кожен Божий день,
А в душі – кохання і пісень.
У віршах гарних і чудових
Любов звучить хай в кожнім слові.
Хай Муза часто в гості ходить
Й натхнення Вам нехай приносить.
Щасливих буднів, свят веселих,
Хай доля шлях м’якенький стелить
Веселкою до Ваших ніг,
Здоров’я Вам на Многа Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P_BsPLXQjdU[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0wXd0xfgv9U[/youtube]
Громада Подільського краю
Із центром у Райгородку.
Напевно, цю назву від Раю
Дано́ навіки́ городку.
Приспів:
Бажаю тобі процвітати,
Прекрасна, громадо моя!
Ні бід, ані лиха не знати.
Хай множиться щастям земля!
Сіл двадцять чотири в громаді -
Всі раді, що так відбулось.
А люди, до праці завзяті,
Все зроблять, щоб краще жилось.
Приспів:
Бажаю тобі процвітати,
Прекрасна, громадо моя!
Ні бід, ані лиха не знати.
Хай множиться щастям земля!
Весною нехай засівають
Поля всі добротним зерном.
І хліб хай печуть, й короваї,
Комори наповнять добром.
Приспів:
Бажаю тобі процвітати,
Прекрасна, громадо моя!
Ні бід, ані лиха не знати.
Хай множиться щастям земля!
А молодь - це наше майбутнє,
Надія й опора для нас.
Ще буде громада могутня
І швидко настане той час.
Приспів:
Бажаю тобі процвітати,
Прекрасна, громадо моя!
Ні бід, ані лиха не знати.
Хай множиться щастям земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855410
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2019
Похмура осінь з холодами
До нас ступає на поріг,
З дощами мокрими й вітрами,
З вбранням, промоклим аж до ніг.
З дерев обсипались листочки,
В калюжі мокрими лежать.
Птахів затихли голосочки.
Їм не до співу, що й казать.
Вже зоране чорніє поле,
Занурившись в глибокі сни.
Туманом вкрилось все навколо
Й чекати буде до весни.
І плаче, плаче сіра осінь,
Дощами дрібними мрячить.
Похмуре небо, зникла просинь,
Сльозима хмарка крапотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z-TzERWOxpQ[/youtube]
Вдивляюсь уважно й шукаю тебе:
Можливо, десь постать знайома пройде.
Ну десь же ти є – на цьому екрані..
Пилюка стовпом, усе в тумані.
Твоя батарея й Весела Гора..
Здається, у кадрі серпнева пора.
Солдати жартують, снаряди несуть,
Щей вуха закрили, щоб вибух не чуть.
Ось постріл з гармати понісся у ціль.
А я відчуваю пронизливий біль..
-Ну де ж ти, синочку, між ними тут є?
Почути б хоч слово єдине твоє.
Ти десь загубився в цій клятій війні,
У кадрі з'явись, покажися мені.
Вдивляюсь уважно: не ти, ні не ти,
Тебе би зуміла між сотні знайти.
Кінчається відео. Боже ж мій, милий!
А де ж ти, синочку, рідненький, єдиний?
Відзнято тут все навкруги батареї,
Лише я не бачу постави твоєї.
Вигукує хлопець до того, що зняв…
Так. Так, не почулось, він « Вася» - сказав..
І я розумію, що ти все знімав -
З цієї війни ти нам звістку прислав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
Тетяні Олексіївні Петрук з нагоди ювілею:
Маленька Таня – називають
Її у нашому селі.
Давно шанують й поважають
Дорослі, навіть, і малі.
Шанують всі за щире серце,
За людяність і простоту,
З душі джерельного озерця
Дарує людям доброту.
Віддати кожному зуміє
Із серця часточку тепла
І добрим словом обігріє,
Щоб радість в людях ожила.
А ще несе всім Боже слово
І неба чисту благодать.
Адже то є всьому основа -
Любов Господню дарувать.
Складну життя проклало стежку,
Проте з дитинства по ній йшла,
А доля гіркоти мережку
На цім щляху їй піднесла.
Та йшла вперед і не здавалась,
Бо сильна духом є вона.
Завжди привітна й посміхалась,
В душі наснаги є сповна.
За це їй доля дарувала
Сьогодні літ вже – 60!
Родина зранку привітала –
Всі дочекалися цих свят.
Тож побажаю й я здоров’я,
Бо саме це є головне,
У всьому успіхів й натхнення
Господь хай в душу принесе.
Веселих, щирих і привітних
Бажаю усмішок Тобі,
Збулись щоб мрії заповітні
І радісні були лиш дні.
Хай негаразди обминають
Твій чепурний, красивий дім.
Хай внуки в хату прибігають,
Хай сміх дитячий лине в нім.
Нехай життя пливе рікою
І розцвітає буйноцвіт,
Хай всі пишаються Тобою
І проживи за сотню літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Не всі ми можем старість дочекатись,
Не всім дожити Бог до неї дав.
Як нагороду мусите сприймати,
А нити - то нема у вас підстав.
Із півнями ви вранці просинайтесь
Й вперед - на вулицю, щоб сонечко збудить!
Та дню новому радо усміхайтесь,
І щиро так, щоб знов хотілось жить !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2019
А я сьогодні в осінь закохалась,
Немовби з нею встрілась в перший раз.
Вона мене багрянцем зустрічала –
Тим розмаїттям пишним в кольорах.
Вона мене водила по гайочку,
Поміж берізок і міцних дубів,
А ті мені із гілок по листочку,
На руки кидали свій дар скарбів.
Оті скарби, що осінь гаптувала
І золотом мережила вбрання,
Все у розкішні шати повбирала,
Й пронесла через гай весь навмання.
Легенько з гілочок листки зривались
І їх кружляв в таночку вітерець,
Та оксамитним полотном встелялись -
Ховали ту стежину навпростець.
А я іду і не спішу додому,
Бо так приємно у гаю гулять,
З листочками, що сипляться додолу,
Забути все і у танку кружлять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gkEqeGnjDfo[/youtube]
Щасливі ми, що маєм мову:
І милозвучну, й чарівну.
Вона для нас - життя основа,
У світі не знайде́ш таку.
Так солов’їно над садами
Несеться піснею удаль.
А від лелек, поміж вітрами,
До нас доносить їх печаль.
Дзюрчить прозорою водою
І витікає з джерела,
Несеться річкою стрімкою,
Тече з криниці, що без дна.
Вона барвінком розцвітає
Весною й вишнями в саду,
У мальвах під вікном зростає..
Ну де знайдеш іще таку?!
У полі з житом колоситься
І дозріває в пшеницях,
Зорею в небі теж іскриться,
Лягає тінню в споришах.
Співає пісню колискову,
Годує діток молоком
І розквітає у вінкові,
Весільним стелить рушником.
Щасливі ми, що маєм мову:
І милозвучну, й чарівну.
Вона для нас - життя основа.
Ніде не зна́йдеш ти таку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2019
Дрібненький дощик так тихенько,
Але упевнено іде.
Він мочить землю помаленьку
І не сховатися ніде.
Осіння ніч приймає варту
І темінь кутає цей світ,
Заходить подорожній в хату,
Промоклий плащ знімає з пліч.
А на столі пахуча кава –
Терпкий і ніжний аромат
І тріскотять в каміні дрова,
То ж не повернеться назад.
Назад туди у темну нічку,
І під рясний холодний дощ,
Де з темінню зміщалась мрячка,
Та й плащ промоклий вже як хлющ.
На кріслі він біля каміна
Тихенько буде спочивать...
І плед, поклавши на коліна,
Під тріск вогню собі дрімать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
На вулиці, що йде від ставу,
Живе родина Сущуків.
Господарі вони - на славу,
За приклад є для земляків.
Аркадій - це глава родини,
Добропорядний сім’янин.
Про рідних дбає він щоднини
І він працює не один.
Бо з ним його кохана жінка,
Яка підтримає завжди,
Порадить, хоч і не говірка,
Та знає як допомогти.
Живе ще з ними баба Ганя -
Матуся їхня дорога.
І їй за доню стала Таня -
Невістка вправна й чепурна.
Панує мир у їхнім домі
І злагода є у сім’ї.
Прості вони – не гонорові
І всі сусіди їм свої.
Завжди усім допомагають,
Пораду правильну дадуть,
Бо толк вони в усьому знають
І в світі правдою живуть.
За це їх люди поважають,
Шанують в нашому селі,
Та за взірець сім’ю їх мають,
Бо людяні вони такі.
Вже діти виросли, жонаті,
В Зорини й Діми сім’ї є,
Наташа лиш лишилась в хаті -
У кожного життя своє.
Дениско, з ним і Аріана -
Це їхні внуки чарівні.
Світлана, з нею ще Ліана
У гості бігають й собі.
Бо дуже люблять бабу й діда,
І бабцю Ганю обіймуть -
Смачні гостинці тут завсіди
І подаруночки дадуть.
Завжди в них сміх дитячий в хаті -
Родине затишне тепло.
Добром, турботою багаті -
За це шанує їх село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
До нього прізвисько пристало
Давним-давно, із дитячих літ.
На сцені те дитя стояло,
А зал тоді від сміху ліг.
Бо так умів він розказати
Ті гуморески про життя
Й себе на сцені показати,
Зіграти ролі до кінця.
А як йому аплодували
Із залу вдячні глядачі,
На сцену знову викликали,
Щоб прочитав смішні вірші.
Виходив знову і вклонявся,
Декламував, читав на біс..
Роки ішли і час мінявся,
І хлопчик помаленьку ріс.
Він швидко виріс, став дорослим
І має сорок з гаком літ.
Вже й сивина закралась в коси,
А він і далі як артист.
І люблять всі його за вдачу,
За серце щире і просте,
За людяність і вам зазначу:
Він доброту у світ несе.
А ще він має чисту душу
І руки майстра золоті,
Бо що задумав – зробить мусить,
Таким він є у цім житті.
Господар він у своїй хаті
І скрізь встигає, дає лад.
До праці він такий завзятий
І прислухається порад.
А звати Мультика в нас – Ігор,
І прізвище є – Марущак.
Завжди дотепний в нього гумор -
Всім роздає за просто так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
Шафран осінній зацвітає
В морозом зляканім садку
І літо з ним назад вертає
Тепло дарує тут - в кутку.
Враз забувається , що осінь,
Холодні зливи і дощі,
Що угорі небесна просинь,
Сховалась в хмароньки сумні.
Сьогодні тут квітує літо,
В цій квітці ніжній розпливлось.
Струну душі нею зігріто:
-Я рада, літо, ти знайшлось.
І сонечко сміється з неба,
Торкає променем лице.
-Світи, рідненьке, бо ще треба..
Дивися, чудо тут яке!
Ти задержися тут ще трішки,
Мене й цю квітку звесели.
А щоб не змерзли в неї ніжки,
Опале листя підстели.
Маленька квітка,одинока,
А стільки радості в душі.
І сенс приходу в світ жорстокий –
Лягти сонетом у вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5G9E8l7kgDw[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W16xf4OxVWs[/youtube]
Опало листя у саду,
А я сюди як вперше йду,
Загублений шукати слід,
Хоча пройшло вже стільки літ.
Приспів:
Хоч близько ходиш - та чужий,
Хоч поряд ти, але не мій.
Моє кохання і журба -
Ковток води із джерела.
І лине в спомин навпростець,
Із юності той вітерець,
Що нас в садочку пригортав,
Коли нам соловей співав.
Приспів:
Хоч близько ходиш - та чужий,
Хоч поряд ти, але не мій.
Моє кохання і журба -
Ковток води із джерела.
В той час в саду цвіла весна
І нам кохання принесла.
Пронесла я через роки
В душі квітучії садки.
Приспів:
Хоч близько ходиш - та чужий,
Хоч поряд ти, але не мій.
Моє кохання і журба -
Ковток води із джерела.
Донизу падає й летить,
І під ногами шелестить,
Опале листя у траві..
Я дні проводжу у журбі.
Приспів:
Хоч близько ходиш - та чужий,
Хоч поряд ти, але не мій.
Моє кохання і журба -
Ковток води із джерела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019
Я біжу по дорозі далеко, далеко, далеко,
А дорога така нескінченна і тягнеться вдаль.
Попереду, десь там, вже чатує мене небезпека,
Бо крутий поворот і несеться вперед магістраль.
І куди я лечу в сні моїм, то того я не знаю,
Та щось, мабуть, важливе, коли я так дуже спішу.
І легкий вітерець дме у спину й мене підганяє..
Я додивлюсь свій сон і розгадку оцю завершу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
Не чути вже птахів пісень -
Проймає холодом цей день.
Сердитий вітер дошкуля,
Все завиваючи, гуля,
Берізки хилить до землі,
Бо ті тоненькі і малі.
Їм не сховатися ніде,
А вітер сердиться, гуде
І листя, що в траві лежить,
Він піднімає..Хай летить
Через гайочок у поля,
Де спочиває вже земля.
Те листя спиниться в ріллі,
А краплі дощові , рясні
Обмиють цей багряний цвіт
І замете все білий сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
А білі акації цвітом покрились,
Коли проводжала його на війну.
І верби над ставом донизу схилились.
Вони зажурились зустрівши весну.
Миналися дні у журбі та тривозі
І довго-предовго тягнулася ніч.
А в матінки очі – змарнілі, вологі,
І хустка постійно спадала із пліч.
Ходила частенько вона на дорогу
І довго стояла, вдивляючись вдаль.
Чекала повернення сина додому
Й що буде з ним далі, не знала, на жаль.
Вже літо пролинуло й осінь холодна,
Зносилась хустина і втратила цвіт.
Та змучена мати не йде на дорогу
І снігом засипаний слід до воріт.
Завіяна снігом синочка могила,
А в мами під хусткою сива коса.
Згорьована постать її похилилась,
Тече по обличчю солона сльоза.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Навіщо вам, рабам, свобода?
Що з нею маєте робить?
Тож, ігноруючи нагоду,
Назад в ярмо скоріш біжіть.
І лише там біля корита,
Яке на барськім є столі,
А вам під стіл помиїв злито,
Там будуть радості малі.
А що ще треба: ложка й миска,
Якась похльобка в казані.
Посьорбав трішки - стули писки
Й тягни тягар свій у ярмі.
Як невгодив ти барській пиці –
Стань на коліна і проси.
Щоб він не мінився й не злився,
Батіг ще в руки піднеси.
Нехай шмагає вас по спині,
Щоб місце знали ви, раби.
І ви завжди у всьому винні,
Адже не люди ви – скоти.
Навіщо вам, рабам, свобода?
Що з нею маєте робить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Нам не потрібен мир без Перемоги,
Бо дорога вже сплачена ціна.
Слізьми умиті на Донбас дороги,
Їх кров’ю окропила зла війна.
Кругом у балках і полях Донбасу
Вже тисячі загинуло бійців –
Ми не забудемо війни гримасу,
Хоч якби цього ворог не хотів.
Нам не потрібен мир без Перемоги,
Адже це наша, батьківська земля.
Чому її забрати має ворог й
Присвоїти степи, луги й поля?!
Вже у Криму достатньо натворили,
Війною вщент розгромлений Донбас.
І щоби там, в кремлі, не говорили,
Та ворога не впустимо до нас.
Нам не потрібен мир без Перемоги.
Без нас, кацапи, далі вже живіть.
Розбіглися у нас з вами дороги,
В нас інший шлях, а ви своїм ідіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gg9vnyC5Aio[/youtube]
Леся:
Вогнем палає і кремсАє небо
І наближається до нас війна,
Та й брат дзвонив - тікати мені треба,
Бо завтра вже до нас дійде вона.
Так страшно. Страшно. Серце калатає.
-О, Боже милий, зглянься, захисти!
І що робити? Як тікати маю -
Ворожі на дорогах блокпости.
І як тікати ? Немає залізниці
І у Луганську знищений вокзал.
А може, сон? Напевно, мені сниться
І в моїй пам’яті якийсь провал.
Назар:
- Ой, що це, мамо, в небі так палає,
Вночі як вдень, так видно за вікном?
Леся:
-Не бійся, сину, то салют пускають -
Відводжу я дітей подалі від вікОн.
Минулося. Ми вибрались. Зуміли
Тікали крізь посадки і поля.
І по чужих вокзалах ми блудили
Аж поки рідний дім побачили здаля.
Олег:
Я там боявсь. Я бачив як стріляли,
Навкруг хати розбиті без дахів.
А ті страшні дядьки, що там стояли..
Я їх жахавсь і плакати хотів.
А мама всю дорогу нас втішала:
-Не бійся, - говорила все мені.
Позаду всі жахіття залишались,
Тож я сказав: « Прощай!» отій війні.
Ваня:
Село знайоме, тут усе я знаю,
Бо з мамою у гості приїзджав.
Тут баба й дід мене уже чекають
І я дзвонив, щоб дід мене стрічав.
Братів гукаю і біжу по стежці,
Назар не хоче маму відпускать.
Нас виглядали, дочекалися, нарешті:
-Не бійся, вже не будуть тут стрілять.
Леся:
Ось рідний дім, а в ньому лише пустка
І павутиння висне до землі.
Від матінки лиш залишилась хустка
З тих пір, як ми були іще малі.
Ми тут росли і закінчили школу,
І виховали з братом нас тітки.
Забути, що ми сироти, ніколи
Нам не давали злії язики.
Ой, що це я? Задумалась, згадала
Своє дитинство гірке, не просте.
Моя родина тут мене стрічала -
Потрібно починать життя нове.
То ж збіглись люди, знесли, що зуміли,
Щоб спати дітям й їсти наварить.
Та й волонтери меблі подарили,
Допомагала влада, щоб прожить.
Переселенеці ми і почали життя з нічого.
Потрібно діток якось захистить,
Щоб знов вони могли ходить до школи -
Тож буду я для цього все робить.
А ще потрібно важко працювати,
Щоб дітки необділені були.
Так склалось, що змогла в сім’ю я взяти
Двох донечок, щоб разом ми жили.
Світлана:
Помер дідусь, якого ми любили,
З яким жили в Херсоні ми раніш.
Там рідний дім, там в школу ми ходили
І все для нас там було наймиліш.
З сестрою вдвох, щей братика ми маєм:
До нас він часто в гості приїзджа,
То Леся і йому допомагає,
Бо часом у кишені - ні гроша.
Він вже дорослий і закінчив школу,
І далі вчиться. Він у нас - студент.
Всі разом, не розлучимось ніколи -
Я впевнена на сто один процент.
Альона:
Велика в нас зібралася команда,
Але ми миримось і дружимо усі.
Що Леся нас взяла, я дуже рада
І стало нам легенько на душі.
По господарству ми допомагаєм,
Я можу, навіть, їсти наварить
І за уроки разом всі сідаєм,
Допомагає Леся нам їх вчить.
Тож зараз в нас сім’я – велика й дружна,
А з Дімою, аж семеро дітей.
Запрошуєм у гості, любі друзі.
Ми раді бачити усіх гостей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2019
Хто бачив «терористів» в Золотому,
Яких Зеленський в хаті там знайшов?
Йому шукати довелось самому.
Ох, недаремно він туди пішов..
Злочинну групу викрив - цих «бандитів»,
Які уперто так продовжують війну
І недають Донбасу мирно жити.
Чи чули про новину ви таку?
Він викрив всіх і посадив навколо,
Та розказав як в світі треба жить:
Щоб брали зброю та ішли додому,
Бо путін хоче так і так велить.
Одному він порадив в армії служити,
Бо п’ятий рік дарма штани там тре.
А іншому сказав: "Мене не вчити,
Адже,ТОБІ! не "лох" я – президент."
Бійцям-Героям він посмів хамити
На «своём суржиково-русском языке»,
По Золотому ж стали знов гатити -
Це роблять все "шахтьори" злі такі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2019
Це наш синок, якого вбили,
Він був Герой – тепер бандит?
Не вимагайте щоб вершили
«Пуйла» та клоуна вердикт.
Яке мені до того діло
Керманич– «лох» чи президент.
Плювати я на те хотіла
Підтримки там який процент.
Вам не поставить на коліна
Ані синочка, ні мене,
Бо за плечима Україна!
Її «пуйло» вже не зігне.
Синочка вбили, а я мати,
Яка за нього вітомстить.
Мені нема чого втрачати,
Синочку теж хотілось жить.
.
Не я війну цю починала
І не почав її синок.
Вона мене, також, дістала,
Але назад вже ні на крок.
Лише вперед до Перемоги!
Тоді закінчиться війна
І вляжуться усі тривоги,
Як ми прогонимо «пуйла».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Ти бачиш, он там за широким розмаєм
Туману сповзло полотно.
Там ключ журавлиний у небо злітає
І вітер бере на крило.
Дорога далека понеслась за обрій
В чужинський той край за моря.
Доноситься крик ще останній, жалобний
Одного із них, журавля.
І відчай й тривога проймає серденько:
- Журавлику лиш долети.
Дорога важка і летіть далеченько,
Тож, Господи, їх сохрани.
Нехай всі весною назад повертають
У рідні простори й поля.
Домівка із радістю знов пострічає
Із неба свого журавля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019
Осінь зранку заглядає у моє віконце.
Просинайся, досить спати, моє любе сонце.
Бачиш, хмарки розтупились і сховались в небі,
Білим кольором покрились, не знайдеш, далебі.
А на столику у тебе вже холоне кава,
Листя за вікном кружляє і спадає в трави.
Вітерець їх ніжно бавить і поніс в таночок,
Де берізки білокорі стоять у рядочок.
І там осінь виграває на сопілці зранку..
Ти мелодію послухай, розтули фіранку.
Подивися, як прибрала в золоте намисто,
Всі дерева осінь вділа у вбрання барвисте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Олег Бородай
#БородайАТО
* * *
В неволі - нам миру не треба.
За що проливаємо кров?
А скільки злетіло на небо!
Навіки звільнитись оков -
надія з'явилась нарешті
та жалить російський свинець.
Одні за це гинуть, а решті -
("втомились"), урвався терпець:
знов тиснути руки готові
убивцям безвинних дітей...
Навіщо свобода рабові?
Даремно страждав Прометей?
Ми з вами
Держіться, рідненькі, ми з вами,
Відважні Герої-бійці,
Пишаємось завжди синами,
Що стали під стяг на війні.
Не вірте, ми ще не втомились,
Чекати вас всіх із війни.
Та й сильні всі духом лишились
Й підтримать вас прагнемо ми.
Ви – наша опора й надія,
Вкраїноньки-неньки орли,
І армія наша зуміє
Відстояти мир на роки.
Вам випало нас захищати,
Боротись за Волю свою,
Щоб діти могли в мирі жити
У нашім прекраснім краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852481
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.10.2019
Вже вкриваються ранки туманом,
Прохолода торкається пліч,
Загубився в імлі десь світанок
Й не спішить покидати нас ніч.
Тільки плаче, схилившись тополя,
Дрібні краплі спадають води
І якби тут була її воля,
Не пустила б туману сюди.
Тут так тихо – ніде ані писку,
Навіть, вітер сховався і спить.
Він не бачить в гулянні цім зиску,
Коли мрякою ніч моросить.
Чи не краще сховатись у травах
Щоб осінній туман не дістав,
Й поки сонце привітне й ласкаве,
Вранці пустить проміння на став.
Отоді він проснеться , зрадіє
І аж ген до старої верби,
Що схилилась й тихенько сумує,
Хвилі срібні погонить туди.
Та лиш сонце розвіяти зможе,
І прогнати осінній туман.
Щоб надалі цей світ як найдовше
В золотистім вбранні вигравав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
Це Бабине літо в осіннім багрянці
Зайшло на гостину, до мене на чай,
А я зашарілась, покрилась рум’янцем..
-Проходь дорогеньке, за столик сідай.
Радію візиту, моє ти рідненьке,
Побудь ще зі мною і йти не спіши.
Нехай відігрію розбите серденько,
Ти камінь, що давить мене, зворуши.
Давай погуляєм в осіннім садочку,
Де вже хазяює у нас падолист
Та листя кружляє в веселім таночку,
Адже до веселощів в тебе є хист.
Нехай відігріюсь душею і тілом,
Щоб в серці надовго лишилось тепло.
Й сама як залишусь, то хай порадію,
Що в мене, у гостях, ти довго було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Внучечці Світулечці до Дня Народження
З’явилась ти із старшою сестрою
Ще так недавно в Лесіній сім’ї,
Та ми натішитись не можемо тобою,
Бо звеселила дім увесь її.
Як сонечка промінчик теплий, ніжний,
Ти зігріваєш всіх своїм теплом,
А личико дитяче, білосніжне,
Аж світиться, як зірка за вікном.
Я зичу, щоб як квітка розцвітала,
Чарівна фея йшла в казкові сни,
Щоб вірних друзів на шляху стрічала
Й співав у серці відголос весни.
Нехай завжди прихильна буде доля,
В життя приносить радість, сміх,
Із задоволенням щоб вчилась в школі,
Хай щастям стежка стелиться до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019
Сьогодні хочу Богу помолитись,
Небесного прославити Отця,
І Божій Матері низесенько вклонитись
Та тихо попросити за дитя.
Я хочу за солдат усіх просити
Вкраїни-Неньки відданих синів
І за жінок, які пішли служити,
Й поповнили ряди наших бійців.
О, Божа Мати, вкрий всіх покривалом
Свободи, Волі, Гідності борців.
І ворога ти зупини навалу,
Від смерті вбережи захисників.
О, Божа Мати, дай нам Перемогу
І землі українські поверни.
Живими хай вертаються додому
Сини Вкраїни-Неньки із війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
- Куди ти, душенько, літала,
Небесного покинувши Отця?
А чи на хмарках спочивала,
Під звуки музиканта-вітерця?!
- Я лиш на хвильку: чи здорові
Всі рідні у хатині за селом.
Сьогодні свято в нас - Покрова,
Чи всі зібрались за столом?!
- Мабуть, застілля там багате,
Святкує разом вся сім’я?!
- Та ні, покрилась смутком хата,
Від горя чорна матінка моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Мене хтось викинув із друзів
Одну годину лиш тому.
То я сиджу, якась в напрузі:
Ну що зробила я йому?!
Мабуть тому, що не читаю
Його улюблені вірші?!
Я достеменно це не знаю,
Але здається так мені.
Адже ні з ким я не сварилась
І в міру чемною була,
Думками іноді ділилась,
А тут вгодити не змогла..
Можливо, в іншому причина:
В мене нема чого читать -
Тут я такого «начудила»,
То краще і не відкривать?!
Ну ось, сиджу й собі гадаю
І цим забита голова.
Якщо вже, друзі, хтось тікає,
То хоч скажіть вже слова два.
Назвіть відкрито ту причину,
Щоб не гадала я щораз.
Можливо, й дійсно в чомусь винна
І чимось скривдила я вас?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2019
Село моє, в якому народилась,
Ногами босими ходила по траві.
Я тут зростала і добру я вчилась,
Путівку у життя з села дали мені.
Тут у полях, ранковими стежками,
Ходили, щоб квіток нарвати польових
І бачили під сонцем між житами,
Як наливається колосся зернових.
Неслись в поля засіяні горохом,
Бо то була найкраща дітям смакота,
А ще калачики росли над шляхом –
Чомусь тодішня їх любила дітвора.
Та ті медовки в баби Давидючки –
То найсмачніші яблука були в селі.
Манили дітвору дрібні порічки,
Тож ласували ними старші і малі.
А ще шовковиця росла навпроти,
Лиш трішечки пройти місточком через став.
Дитячий шум і гамір линув звідти,
Аж поки вечір діток в хату заганяв.
А вранці знов всі бігли на ставочок,
Щоб цілий день пірнати, плавати в воді.
Від них тікали гуси у садочок,
Та не зважав на це ніхто з дітей тоді.
Картинки світлі з босого дитинства
Частенько повертаються до нас.
Ви бережіть у серці, як багатство,
Бо то найкращий, милий, безтурботний час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Як птаха хочеться летіти
Туди - аж ген за небокрай,
Й польоту вільному радіти..
Ну що ж, мерщій давай злітай!
Тож піднімайсь на свої крила,
А головне, запам’ятай:
Як віриш, то знайдеться сила,
Лише надію не втрачай.
То зможеш ще злетіти сміло
І роздивитись рідний край,
Його поля, ліси, простори
Та різнобарв’я весь розмай.
За ними там біліють гори,
А на вершинах хмари сплять.
Вони спочинуть і над морем
Собі тихесенько летять -
Вітрів щоб грізних не збудити.
Нехай спокійно ті посплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2019
Мабуть, поете, все що пишем –
То є відрада для душі.
І повз уваги що не лишим,
Все занотуємо в вірші.
Слова лягають у рядочок,
В катрени стеляться рядки.
Дивись, заповнений листочок.
За ними вслід ідуть книжки.
І ось вже вийшла нова збірка –
Яка ж це радість для душі!
Весела Муза і говірка,
Адже заслуга це її.
Нехай надалі Муза ходить,
Не залишає в самоті,
У світ прекрасного хай водить
Й приносить нам нові вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
Я маю значну перевагу,
Бо можу писати про все:
Про мужність людську і відвагу,
Про те, що в житті дороге.
Я часто пишу про Героїв,
Про воїнів-захисників,
Які нас щоденно на Сході
Боронять від всіх ворогів.
А ще я пишу про Вкраїну,
Про рідную неньку, й село,
Й окремо конкретну людину,
Що є у житті і було.
Я можу усе розказати,
Повідати що на душі,
Й на осуд людей не зважати,
То ж викладу все у вірші.
Не хочу тихенько мовчати,
Стояти десь осторонь там.
Я хочу і можу сказати,
Хоч прикрість комусь і завдам.
.
А в мене значна перевага
І слово правдиве моє.
Поставлю я слово на ваги –
Воно переважить чуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
Я зненавиділа російське:
Їхні пісні, вірші, слова.
Як чую той «язик ординський»,
Нутро назовні виверта.
Не розумію й українців,
Що розмовляють «язиком».
Для нас кацапи – то чужинці.
Проте, як свині за столом.
Бо їх впустили в нашу хату,
Вірніш, Донбас сюди позвав.
Ті стали тут хазяювати -
Ніхто такого не чекав.
Щей оком кліпнути не встигли -
Нахаби всілись за столом,
Та хочуть, щоб на них молились,
І їм щоб кланялись чолом.
Невже, ординськії чужинці,
Для нас закон є, чи указ?
Невже, дозволим, українці,
Щоб все кацап «рішав» за нас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019
Ганні Степанівні Очачі
з нагоди Дня Народження:
Прийшла вже осінь золота,
А це найкраща є пора
Щоб День Народженя зустріти.
Тебе вітають внуки й діти.
Сьогодні в Тебе іменини
Приймай вітання від родини.
Я також хочу привітати,
Всього найкращого бажати.
То ж зичу радісних світанків,
Бадьорих і чудових ранків,
Щасливих теплих вечорів,
Спокійних і казкових снів.
Хай успіх, радість і достаток
Прийдуть до тебе у це свято.
Здоров’я, щастя та добра,
Наснаги, сонця і тепла.
І повсякденно, повсякчас
Хай буде все в тебе гаразд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rC9hYRsi19o[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eJntK4hqiCk[/youtube]
Стою я на пагорбі зранку
І руку кладу на чоло.
Андріяшівко, доброго ранку!
Розкішне моє ти село.
Приспів:
Андріяшівко, ти наймиліша,
Відрадо моєї душі,
Тут мами слова найтепліші
Підтримкою будуть в житті.
Для мене найкращі у світі -
Ці вулиці наші й хати,
Квітучі садки в білім цвіті,
І наші із вами батьки.
Приспів:
Андріяшівко, ти наймиліша,
Відрадо моєї душі,
Тут мами слова найтепліші
Підтримкою будуть в житті.
Колиска ти всіх Базилівських,
Томчуків, Сущуків, Слюсарів.
Вертають здалека і зблизька
Стежини до твоїх дворів.
Приспів:
Андріяшівко, ти наймиліша,
Відрадо моєї душі,
Тут мами слова найтепліші
Підтримкою будуть в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850053
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2019
Андрію Пилиповичу Богайчуку
До ювілею – 80-річчя з Дня Народження!
Ваш ювілей – важлива дата,
То ж я Вам хочу побажати:
Весни, що в серці розцвітає,
Краси, в природі що буяє,
Тепла від сонечка в оселю,
Щасливу доленьку веселу.
Хай злагоду і мир у домі
Несуть Вам рідні і знайомі.
Щоб Ви з дружиною своєю
Раділи і пишалися ріднею,
Хай сміх внучат звучить й надалі,
Щоби не знали Ви печалі.
Здоров’я зичу Вам багато,
Нехай в душі панує свято
І пісня хай звучить проста.
Живіть іще літ так до ста!
Коні
Усе в житті його – це коні:
Стрімкі, грайливі скакуни.
Найкращий конюх у районі –
Тож ним пишалися і ми.
Розповідать міг по порядку
Про звички кожного коня,
Про їх характер і повадки,
Як доглядати їх щодня.
Він дбав про них як рідна мати
І запрягати їх любив,
Спішив усіх нагодувати,
Відерцем воду їм носив.
І вдячні коні відчували
Його любов і доброту.
Вони слухняними ставали,
Відчувши душу золоту.
Коней, коли ті в чистім полі
Неслися всім вітрам навстріч,
Лиш він спиняв і вже поволі
В конюшню заганяв на ніч.
Коли запряжені у возі
Ці коні бігли по селі,
Від грації їх на дорозі
Були в захоплені усі.
В цю дощову і пізню осінь
Йому сьогодні – вісімдесят.
Але у снах щоночі досі
Він бачить коней, що біжать.
Вітання від колективу художньої
самодіяльності Райгородоцької ОТГ
( Софії Станіславівни, Світлани Володимирівни
і Тетяни Миколаївни)
Нині ювіляра
Ми прийшли вітати
І найкраще в світі
Йому побажати:
Щоб він жив щасливо,
Завжди посміхався,
В повазі й любові
Кожен день купався.
Хай шанують діти,
Радують онуки,
Дякують уклінно
За невтомні руки.
То ж будьте здорові,
Купайтесь в достатку,
А наші вітання
Ви прийміть на згадку.
...
...
....
Андрій Пилипович
Вісімдесята свічка запалала
І за столом усю рідню зібрала.
Андрій Пилипович святкує ювілей
У колі дорогих йому гостей.
У рідній Андріяшівці родився,
Закінчив школу тут і одружився,
Усе своє життя прожив селі -
Знають його дорослі і малі.
Як в Лемешівській школі він навчався,
То в математику, ну просто, закохався.
В олімпіадах участь він приймав
І тільки призові місця завжди займав.
Ще тільки виповнилось 14 років,
Пилиповичу вже не до уроків,
Бо жили бідно, треба заробляти,
Тож він пішов їздовим працювати.
Бо коні – то було його життя,
Без них Андрій не бачив майбуття.
А згодом свою Стасю він зустрів.
Вже майже 60 з нею прожив.
Жили в любові, важко працювали,
На ноги потихесеньку ставали.
І тут у них Наталочка з’явилась,
Яка для них мов зірочка світилась.
Прекрасна донечка в селі всім допоможе –
Це їхня гордість, знає її кожен.
Пробігли роки.. І дає Бог сина –
Це їх опора - рада вся родина.
А ще їх Віктор і талант від Бога має,
Співає гарно, душу звеселяє.
Ну а тепер уже й невістку мають
І з радістю її завжди чекають.
А сам Пилипович, до речі, має клад –
Це троє дорогесеньких внучат.
За них дідусь завжди переживає
І тільки щастя кожному бажає.
Ми зичим Вам ще довго, довго жити
Своїх онуків, звісно, одружити
І на сторічний славний ювілей
Зустріть гостей біля своїх дверей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Віктору Андрійовичу Богайчуку
до Дня Народження
Ось прилетіло сорок два.
Для тебе - молоді літа.
Твоїм рокам ще мало ліку,
Іще далеко до піввіку.
Піввіку - буде половина.
Сьогодні ж тут уся родина
Зібралася за цим столом,
А стіл аж ломиться їством.
Стоять напитки і наїдки,
Лунають сміх, пісні, жартівки.
Я хочу, брате, привітати,
Тобі здоров’я побажати.
Хай доля радо посміхнеться,
І що задумав - все вдається.
Достаток, щастя і добро,
З Тобою поруч щоб було.
Взаємність і кохання в хату,
Любив, щоб донечку Ти Злату
І щоб з прекрасних двох синів
Зростив чудових козаків.
Кохала жінка щоб Альона,
Погода в домі була кльова.
Сусіди й друзі поважали
І лиш добра Тобі бажали
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Ви сьогодні, мій маестро,
Насварились, що сумна,
Що взяла журбу у сестри,
Що в душі вже не весна,
Що свій сум несу у люди,
Роздаю всім навкруги -
Забагато його всюди,
Як вже тут ти не крути.
А потрібно, щоб співала,
Розцвітала щоб душа,
Щоби радість скрізь витала,
Коли пишу я вірша.
Не сваріть мене, маестро,
За такі мої слова,
Бо буває дуже прикро,
Що кудись біжать літа.
Не спіймати й не спинити
І назад не повернуть,
А хотілось, щоб пожити,
В цьому світі ще побуть.
Та вже впевнено й поволі
Веде доля кудись вдаль,
То ж буває, сум надходить
І себе стає так жаль.
Але я на позитиві
Й проганяю ту журбу.
Мабуть, все таки щаслива,
Бо ще ди́шу і живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2019
Ну ось, мій таточку, сьогодні
Твій День народження настав.
Він нині сірий і холодний,
Про тебе, рідний, нагадав.
У церкві я поставлю свічку,
За тебе Богу помолюсь.
Чомусь не спалось у цю нічку..
Тебе провідати берусь.
Уранці сходжу до могили,
Поговорити щоб про все:
Згадати, як колись ми жили,
Згадать твоє просте лице.
Нехай же буде, там на небі,
Твоїй легесенько душі.
А я свій біль сумний про тебе
Стерплю, ще й викладу в вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2019
Якась ти, осене, змарніла
І зовсім ти не золота –
Трава посохла і зчорніла,
І вітер виє неспроста.
Настільки висушив повітря,
Що стогне матінка-земля,
Здіймає куряву як пір’я
Й пилюкою усе встеля.
Нема величності у вбра́нні,
Жовтогарячих кольорів.
Дерева стогнуть у чеканні:
« Води подайте і дощів».
Коричневе засохле листя
Тихенько падає в траву.
Я так чекала падолиста -
Посуху маю вітрову..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
І знову тихесенько осінь холодна,
Ступає незвано до нас на поріг.
Блудила по світу сирітка безрідна -
Назад повертає з далеких доріг.
Несе із собою журбу і тривогу,
І довгі-предовгі сумні вечори,
А далі і ніч – холодну й вологу,
Й краплини дощу, що летять із гори.
Все сіре, в тумані, багнюка і сирість,
І прихисток кожен спішить віднайти.
А вітер холодний показує лютість
І всіх заставляє скоріше втекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Сподівалась, що скоро навчуся
Я співати прекрасні пісні.
Прислухалась завжди до бабусі,
Яка часто співала мені.
Садовила мене біля себе,
Говорила: « Зі мною співай.
Ти народними, навіть, не гребуй,
Починаю, підхвачуй давай..»
Ну а я прислухалась до бабці,
Як неслась її пісня жива.
Й відкладались в маленькій голівці,
Й западали у душу слова.
І розносились вітром над ставом
Ті пісні, що співались альтом..
Намагалася я, та не склалось,
Вже й не чую пісень за селом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Степану Степановичу Томчуку
з нагоди Дня народження
присвячую:
Сьогодні хочу привітати,
Мій любий братику, Тебе,
Дитинство наше пригадати,
Те безтурботне, золоте.
Чи пам’ятаєш ти хатину
І спів пташок понад садком,
Де ти - маленька ще дитина,
Збивав медовки катрузом?
Хатина та була біленька
І призьба жовта навкруги,
З-під стріхи пташечка маленька
Втікала прямо з-під руки.
Ти відкривав у сіни двері
Дубові, з скрипом від завіс.
І пахощі, що від вечері
Вдихав - з хатиноньки неслись.
.
Чи пам’ятаєш ти бабусю –
Для нас найкращу у селі?
Вона в нас звалася Ганнуся,
Ми – внуки й внучечки малі.
Коли збиралася родина
На Пасху, а чи на Різдво.
Вона із покладу хустину
Несла, а в ній стільки було
Тих мідяків дуже багато:
І жовті, й білі копійки.
Та й починала рахувати,
А ми із нею залюбки.
Просили: - Бабцю, дай копійку!
Вона до нас : - Заколядуй!
І ми співали дуже дзвінко..
Ці почуття згадай, відчуй.
У бабці тануло серденько –
Привітна, радісна була.
Давала мідяків швиденько..
Назад лиш хусточку несла.
І ми щасливі і веселі
Додому несли копійки.
Ти аж до самої оселі
З кишені не виймав руки.
Аж стільки наколядувати,
Ще не вдавалося ніде.
Та не могли про бабцю знати,
Що в хустку нові покладе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Десь там , поміж двох океанів,
Купається сонце в воді.
Воно просинається рано
І промені шле золоті.
Розбризкує срібло і злато
По хвилях, що йдуть по воді.
Цю пишність яскраву, багату
Воно подарує тобі.
Зігріють ті промені сонця
Й душі подарують тепло,
Торкнуться струни твого серця,
Щоб в весну стежину знайшло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
До Дня Народження
Володимира Васильовича Феленюка:
Я хочу Тебе привітати,
Хрещенику мій дорогий.
Та Щастя Тобі побажати,
За те, що Ти в мене такий.
Хлопчина із виду – звичайний,
Та щира, відкрита душа,
Ти ввічливий добрий і чуйний,
І скромність Тебе прикраша.
Бажаю Тобі я здоров’я
На довгі, предовгі роки.
І Зірку Твою у сузір’ї
Нехай не затьмарять хмарки.
Нехай же велике кохання
Живе у серденьку твоїм,
Від рідних щоб мав шанування
І сином гордився своїм.
Щоб радість, веселість, достаток
І успіх вели по житті,
Щоб Бог дарував у додаток,
Ще донечку вашій сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2019
Вступають так поважно й величаво
Мої літа у осінь затяжну,
А я очима все шукаю в травах
Давно минулу молодість свою.
Її десь я недбало загубила –
Вважала, що на все ще маю час.
Та доля мені вибір не лишила -
Життєвих сил потратила запас.
Куди літа поне́слись молодії?! -
Як коні скакунами пронеслись.
І залишилися на згадку мрії
Оті, якими марила колись.
Візьму я мрії вкупу позбираю,
У жмуток, в оберемок пов’яжу,
Надалі, що робити з ними маю?! -
Мабуть, з літами в осінь понесу.
Я подарую мрії листопа́ду,
Нехай кружляє їх в своїм танку́,
А я тихесенько піду позаду –
Сама проклала стежечку таку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019
Борильченко Євгеній Володимирович
( 30листопада 1976р – 14 вересня 2015р)
Глобине Полтавської області
Сержант 26-а окрема артилерійська бригада
Помер 14 вересня 2015 року під час несення служби в зоні проведення АТО.
Могила. Пам’ятник і воїн
В руках стискає автомат.
В Небесній Гвардії Героїв
З товаришами став у ряд.
Була людина і немає -
Десь там зосталась на війні.
Четверта осінь поливає
Дощем із сліз в її вікні.
Ридає небо, плаче осінь
І хмари гонить угорі.
Душа засмучена назовсім
Пішла тихенько на зорі.
Її вже більш не потурбують
А ні «сепари», ні війна,
«Курли» лиш часто в небі чують –
Між журавлів летить душа.
Летять вони в Небесне Військо,
Шоб Ангелами ізгори,
На наші землі українські
Зійти потрібної пори.
Щоб захистить наші простори,
Озера, ріки і поля.
Вкраїнців хай минає горе
І буде вільна їх земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LhWyngf8ohU[/youtube]
Цей вечір тихо догоря,
Нічна з’явилася зоря.
І я іду в осінній сад –
В танку кружляє листопад.
А дні шалено так біжать,
В траві всі яблука лежать.
Не встигла я зібрати їх -
Цей запашний солодкий плід.
Приспів:
Коха́ний мій, моя́ любо́в,
Чому́ рані́ше не прийшо́в?
Ти запізни́вся на роки́..
Диви́сь, обси́пались садки́.
Кружля́є ли́стя навкруги́
У ру́ки я́блучко візьми́
І надкуси́ соло́дкий плід –
Це наш з тобо́ю пі́зній гріх.
Холо́дна о́сінь і сумна́,
Але в душі́ цвіте́ весна́,
Коха́ння в се́рці розцвіло́
Наві́що пі́зно так прийшло́?!
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2019
Літо тепле відліта́є,
Не проща́ючись, уда́ль.
Так тихесенько ступає..
Не повернеться, на жаль.
Я його іще́ благаю:
- Ти не йди́, а залиши́сь.
Я тепла́ іще́ жада́ю
І вмовляю: « Повернись».
Те́плим про́менем лоско́че
В моїй зболеній душі́.
Посміхається. ́Не хоче
Й сло́во мовити в тиші́.
Я виходжу на дорогу
Провести́ в дале́ку путь.
Ско́ро всі мої тривоги
Падоли́сти заметуть.
- Бу́ду я тебе чекати,
Вигляда́ти звідусіль.
У віко́нце визира́ти
Крізь зимо́ву заметіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Волонтеру АТО Лідії Іванівні Сівак присв’ячую:
Невтомна наша трудівниця
Вже п’ятий рік, як день-у-день,
Закрутки робить й на полицю -
Бійцям запаси на щодень.
Для наших хлопців, що на схо́ді,
Країну рідну бережуть,
І цим займається відто́ді,
Як з ворогом бої ідуть.
Чи в дощ, чи в сніг, чи в літню спеку
Кермо тримає, мчить впере́д.
Хоч відчуває небезпеку,
Та йде страхам всім навперейм.
Стахи про те, що там вбивають,
Снаряди у людей летять,
Але ж її завжди чекають
Бійці і бачити хотять.
Тому вона летить стрілою
На всіх дорогах й навпростець
І часто жертвує собою,
Аби прийшов війні кінець.
Аби лиш там, бійцям на сході,
Комфортніше було життя,
Бо українському народу
Потрібен мир і майбуття.
А ще потрібна незалежність
І європейський вільний шлях,
Щоб засівать поля безмежні,
Пишатись родом у віках. .
За цю жертовність волонтерці
Ми шлемо наш земний уклін.
Ти нашим воїнам партнерка
І друга мама їм усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Артюх Юрій Іванович
(4 серпня 1980р – 2 вересня 2014р)
Місто Київ.
Сержант, командир відділення 12-го батальйону територіальної оборони «Київ», 26-ї окремої артилерійської бригади.
Загинув 2 вересня 2014 р. близько 15.00 під час артилерійського обстрілу в м. Луганськ, Жовтневий район, мікрорайон Красний Яр. Отримав наказ вивезти матеріальні цінності взводу з місця дислокації, від'їхавши від блокпосту 150 метрів в машину влучили 2 міни. Загинув на місці.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Він на війну вертавсь з відпустки,
На все у нього п’ять лиш днів.
В очах ховав краплини смутку,
Сам жартував, всіх веселив.
Єдиний син він у родині
Пішов Вітчизну боронить.
Де було знать батькам, що нині
Із сином їх остання мить.
Із Днем народження татуся
Ще спозаранку привітав,
Обняв ріднесеньку матусю
І сам пішов - Донбас чекав..
Позаду липи і каштани,
Позаду Київський вокзал.
Десь там Дніпро шумить, кургани,
А попереду - Красний Яр.
Те місце, де його чекають,
На смерть стоять товариші,
Бо там війна, бо там стріляють –
Тривога в нього у душі.
Як друзі там тепер без нього
Чи всіх застане ще живих?
Він рідним не сказав нічого,
Щоб не тривожились про них.
Скоріше б у Луганськ добратись,
А там, дивись, і - Красний Яр.
Він буде битись, захищатись
Із ворогами у боях.
Відстоїть він свою державу,
Щоби єдиною була,
А Україна, щоб по праву
У мирі і в добрі жила.
Та не судилось хлопцю жити,
Загинув згодом у бою,
Умів Вітчизну він любити -
Лишився назавжди в строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019
Батьки, сини – суцільною стіною,
В однім строю стоять, зімкнувши сотий ряд.
І в кожну мить готові знов до бою,
Щоб Незалежність наша не зазнала зрад.
Приспів:
Ми будем, сину, завжди одним цілим,
І Честь та Гідність разом збережем свою.
Надалі нас ніхто вже не розділить,
За Україну ми навік в однім строю.
- Сьогодні я прийшла до тебе, сину..
Дощ на Михайлівській світлини намочив.
- Ти захищав Свободу України
Загинув і земний життєвий шлях скінчив.
Приспів:
Ми будем, сину, завжди одним цілим,
І Честь та Гідність разом збережем свою.
Надалі нас ніхто вже не розділить,
За Україну ми навік в однім строю.
- Ой, сину мій! .. - волає в небо мати.
Забракло слів.. Вмивається слізьми й земля.
- Мій дорогесенький, ти мусиш знати,
Сюди щораз прийду до тебе я здаля.
Приспів:
Ми будем, сину, завжди одним цілим,
І Честь та Гідність разом збережем свою.
Надалі нас ніхто вже не розділить,
За Україну ми навік в однім строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846413
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.08.2019
Ремейк народної пісні " На камені ноги мила"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KgrUEfeyT44[/youtube]
На кладочці ноги мила,
Ще прала спідницю
І у річку задивилась -
В прозору водицю.
Приспів:
Річка тихо протікає,
Гонить вітер хвилі.
Скажи, річко, чи кохає
Мене вірно милий?
Тече, тече ріка бистра
У даль за долину,
Де вквітчалася в намисто
Червона калина.
Приспів:
Річка тихо протікає,
Гонить вітер хвилі.
Скажи, річко, чи кохає
Мене вірно милий?
Я намисто позбираю,
Одіну на шию,
Бо на милого чекаю
До себе в неділю.
Приспів:
Річка тихо протікає,
Гонить вітер хвилі.
Скажи, річко, чи кохає
Мене вірно милий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846408
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2019
Я всього лиш маленька піщинка
В Марші Гідності - в спільній ході.
І горить в моїм серці іскринка
Правди й стійкості у боротьбі.
Ми на ваги за Волю й Свободу
Не раз клали синівське життя.
Для стражденного мого народу
Мир є сенсом у світі буття.
Ми не хочемо більш воювати,
Проте, свого не віддамо.
Хто посміє до нас з мечем пхатись,
Тому відсіч ми гідну дамо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2019
Колона по Хрещатику іде
І Волі дух усіх вперед веде.
Єднання разом армії й народу
За нашу Честь і Гідність, і Свободу.
І заклики, і гасла, й прапори,
Ще й Мати Божа з нами ізгори.
Вклоняємося дочкам і синам,
Які боротись вийшли на Майдан.
Сини Вкраїни, дякуємо Вам,
Бійцям відважним, всім захисникам,
Усім, усім від Заходу до Сходу
За вашу відданість народу.
Військовим лицарям земний уклін!
Ми хочем Миру і на краще змін.
Звучить стоголосо вкраїнським бійцям -
Спасибі, Герої! Ми дякуєм Вам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019
Батьки, сини – суцільною стіною,
В однім строю стоять, зімкнувши сотий ряд.
І в кожну мить готові знов до бою,
Щоб Незалежність наша не зазнала зрад.
- Сьогодні я прийшла до тебе, сину..
Дощ на Михайлівській світлини намочив.
- Ти захищав Свободу України
Загинув і земний життєвий шлях скінчив.
- Ой, сину мій! .. - волає в небо мати.
Забракло слів.. Вмивається слізьми й земля.
- Мій дорогесенький, ти мусиш знати,
Сюди щораз прийду до тебе я здаля.
Ми будем, сину, завжди одним цілим,
І Честь та Гідність разом збережем свою.
Надалі нас ніхто вже не розділить,
За Україну ми навік в однім строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2019
Ми маєм прапор жовто-синій.
Держава наша молода.
Ми – українці! І віднині
Нас не здолає вже орда.
Державний прапор України –
Це символ Миру і Добра.
Знов для козацької родини
Прийшла випробувань пора.
На нашу з вами Незалежність
Вже стільки було зазіхань.
Цинізму їх нема обмежень,
Не буде зиску з умовлянь.
Лише потрібно взяти зброю
І вигнати усіх заброд.
Вітчизну захистити свою,
Щоб вільно дихав наш народ.
Бо прапор нашої країни
У жовто-синіх кольорах.
Над нами небо - синє, синє,
Й колосся хлібні у житах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Заходив потайки до тітки
Тоді, як їсти він хотів.
І не шукав якоїсь хвіртки,
А закрадався з-за кущів.
Ховавсь як злодій.. Ззаду хати
Несміло стукав у вікно.
І залишався там чекати –
Можли́во, згля́неться хоч хто.
Що як чужий зайшов до хати? -
Чекати треба хай піде.
Боявсь, щоб не дізнався це тато,
Бо би́тим він тоді буде́.
Щоби́ не ба́чили сусіди,
Й не взна́ла ма́чуха про те..
Тож закрада́вся він завсіди,
Вдивлявся, чи ніхто не йде.
І вже тоді, як вийде тітка,
Та тихо в хату забере,
В тарілку покладе наїдки,
Що для сирітки береже.
Душе́ю в тітки відкрива́вся,
Чекали тут завжди його́.
Із се́страми і бра́том грався,
І не боявся нікого́.
А потім знову пробира́вся
Через доро́гу крізь кущі..
На бабу Ганну натика́вся,
А та зітха́ла лиш в душі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Надво́рі віхола гуляє
Й дорогу снігом замело.
Його ніхто не прочищає,
Тож в кучугу́рах все село.
Послали хлопця до крини́ці
Принести свіжої води:
Корів поїти, а ще пти́цю -
Неблизько до криниці йти.
Йому́ було́ тоді лиш десять,
Не так багато з роду літ,
Та до роботи залучають,
Щоб в господарстві допоміг.
Тож спустив голову, схопився,
Благеньку курточку одів,
На босу ногу швидко взувся..
А рукавиць шукать не смів.
Бо вже давно десь загубились,
Можливо, й зовсім не було..
Зима надворі хурделилась -
Побрів по воду він в село..
Великі тягне він санчата
Бідони два на них стоїть.
Набрав води. Вже близько й хата.
Аж мачухи синок біжить..
Одягнений як слід і взутий,
І рукавички на руках.
Він безтурботний і веселий –
Ховає підлість у думках.
Надвір він вийшов, щоб погратись,
З горба на лижах пронестись.
І захотів ще посміятись –
Пихну́в бідони, щоб лились..
Вмить щезла у снігу водиця,
Бідони впали без води.
Позаду десь ота криниця –
Потрібно знову йти туди.
Нема ні злості, ані помсти,
Лише в очах блищить сльоза.
Підняв бідон, на сані мостить -
Не прийде ж в дім вода сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
Шмирін Сергій Васильович ( «Боцман»)
(25 липня 1972р – 25 серпня 2017р)
місто Житомир
Сержант, розвідник-корегувальник 26-ї артилерійської бригади.
23 серпня 2017 р. на позиції в районі селища Троїцьке (Попаснянського району, Луганської області) загострилися хвороби, набуті в зоні АТО. Був евакуйований до військового шпиталю Харкова, де 25 серпня 2017 р. помер від поліорганної недостатності.
Місце поховання: м. Житомир, Корбутівське кладовище.
Коли родина у Житомир
Приїхала на пмп,
Для хлопця місто незнайоме
І він тривоживсь через це.
Він тут навчався, був спортсменом,
Призером конкурсів, змагань,
Був необділений талантом
І хист він мав щей до навчань.
Він тут зустрів своє кохання
І одружився, мав сім’ю,
Проте пішов вже без вагання
Вітчизну боронить свою.
В нас Україну захищати -
Обов’язок чоловіків.
Він був за батька і за брата
Для наших мужніх вояків.
Відважний і в бою сміливий,
Бійцям порадити умів,
Про інших піклувавсь – дбайливий,
Повагу мав товаришів.
Солдат Сергій був справжній воїн
І « Боцман» - мав він позивний.
Став в чотирнадцятім до зброї
Й три роки на передовій.
Було в бійця кілька поранень,
Відпочивати ж не хотів.
Потроху гоїлися рани,
Проте себе він не жалів.
Здав організм, забракло сили.
Змішалось все: війна, роки.
Його хвороби підкосили,
Поранення дались взнаки.
Рідня за нього вся молилась
І хвилювалися бійці.
Така вже доля їм судилась -
У діток сльози на лиці.
Сумують діти і їх мати –
Без батька світ уже не той.
Пішов Вітчизну захищати.
Пишайтесь, діти! Він – Герой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
Борозенець Дмитро Анатолійович
( 29 грудня 1981р – 2 вересня 2015р)
Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Молодший сержант, старший навідник 26-ї артилерійської бригади.
Загинув 2 вересня 2015 р. під час несення служби в районі с. Нікіфорівка, Бахмутський район, Донецька область.
Нагороджений відзнакою м. Кривий Ріг "За Заслуги перед містом" 3 ст. (посмертно).
Відома всім Алея Слави.
Стяг жовто-синій майорить.
Квітки барвисті і яскраві.
Тут час тихесенько біжить.
Тут сонце променем зігріє
Могилу, вкутає теплом
Та дрібний дощик її вмиє,
І вітер витре рушником.
Тут вранці жайвір заспіває,
Щоби так сумно не було.
У цій могилі спочиває
Звичайний воїн – наш Дмитро.
Пішов він землю боронити -
Війна всіх кликала на Схід.
І в двадцять шостій став служити
У свої тридцять з гаком літ.
Любив життя, любив родину
І славне місто Кривий Ріг,
Любив найбільше Україну
І захищав її, як міг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Малянівський Василь Іванович
( 6 січня 1991р – 31 серпня 2014р)
Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області
Старший солдат, механік-водій 26-ї артилерійської бригади.
Загинув 31 серпня 2014 р. під час обстрілу поблизу с. Весела Гора Луганської області.
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Сирота
Сестра повісила світлини
Твої, синочку, на стіну.
Їх береже, як ті святині -
Вся її пам'ять про сім’ю.
Не стало рано в вас матусі,
Лиш бачив ласку від сестри.
Була родина, були й друзі -
Ярлик над вами сироти.
Обох гнітило це сирітство
І стільки горя додало,
Зневагу, підлість, лицемірство
З дитячих літ для вас несло.
З маленства у собі замкнувся
І переносив все в душі,
Біг на могилу до матусі -
Лиш любо там було тобі.
Щоб зникли труднощі дитинства
Спішив ти швидше підрости.
І кольори, лише барвисті,
Ти намагався в світ нести.
Але не сталось, як хотілось,
Бо почалася в нас війна.
У страшнім вирі закрутилась
І людям смерть несла вона.
Сестра жила тоді в Луганську
І мала вже свою сім’ю.
А ти служив на той час в війську -
Стежину прокладав свою.
Із рук війни отих кістлявих
Сестру ти вирвати зумів:
Від вибухів невипадкових
Тікати звідти їй велів.
Вона вернулася додому.
Ти врятував сестру й дітей,
Та не вдалось тобі самому
З смертельних вирватись сітей.
За що, скажи, жорстока доле,
Ти посміялась з сироти,
Принесла стільки йому горя,
Життю не дала розцвісти?!
Під плин смертельних жнив потрапив.
І де тепер тебе знайти? -
Небесне Воїнство поповнив
І став Героєм назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Богуш Олексій Анатолійович
(16 липня 1988р – 14 вересня 2014р)
Село Старики Коростенського району Житомирської області.
Солдат, командир гармати 26-ї окремої артилерійської бригади.
1 вересня 2014-го зазнав важких поранень під час обстрілу терористами з БМ-21 «Град» позицій 26-ї артилерійської бригади біля села Весела Гора, що під Луганськом; ще двоє вояків зазнали тяжких поранень, один згорів живцем. Олексій, будучи пораненим, продовжував рятувати побратимів. 14 вересня Олексій Богуш помер в Київському шпиталі.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Знов до Веселої Гори
Думки летять й до міста Щастя.
Батьки всі ночі й вечори
Лишаються з своїм нещастям.
Так посміялась з них війна
І вибрала злостиво місце.
Та й горем назва ця сповна
Рве на шматки батьківське серце.
Гора - весела?! Кам’яна.
(Можливо, й щастя для росії.)
Солдата знищила вона,
Забрала в рідних Олексія.
Вже п’ятий рік його нема
І п’ятий рік, як горе в хаті.
Вселилась в душу їх зима
І почорніла з горя мати.
Зазнав поранень він важких
Під час ворожого обстрілу.
Й два тижні довгих ще страшних
В матусі серце рвалось й тліло.
Його спасали як могли,
Робили, навіть, неможливе.
Найкращі лікарі були..
А в мами, в мами – коси сиві..
Відомо лише їй одній:
Нема ціни життю надалі -
Помер синочок Олексій
У місті Києві, в шпиталі.
Нема.. Нема дитини вже.
Поповнив він Небесне Військо.
Біль не стихає, серце рве..
Де їм шукати Олексійка?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019
У теплім літі хочу залишитись,
Щоби не йти в осінній листопад,
В барвистім розмаїті зупинитись
І споглядать серпневий зорепад.
Ще ніжити і милувати око
Пахучими квітками у саду.
У небо, десь за хмарами високо,
Дивитись довго в чисту синяву.
Купатися у сонячнім проміні,
Тепло вбирати, як трава росу.
Та знати, що по–божому велінню,
У небі вітер прожене грозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019
Гово́рять: «Муза до всіх ходить»
І лиш до мене йде « Музун».
Прийде́ і часто за ніс водить,
Як по брудній воді Нептун.
А я ж то хочу кудись в поле,
Ромашки ніжно де цвітуть.
І вже, десь там, собі на волі
Дивитись як вони ростуть.
І як пливуть по небу хмарки,
В долині вітер гомонить,
Як зустрічає жайвір ранки..
Але «Музун» мені велить:
Пройти тернистії дороги,
Що в ліс, у хащі, заведуть,
Зібрати в серці всі тривоги,
Що не дають мені заснуть.
Сиджу тихесенько в покорі
І пишу все, що він велить,
А ніч іде - я бачу зорі
І помале́ньку час летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2019
Барановський Василь Володимирович
(30 січня 1967р – 29 січня 2015р)
Устинівка Малинського району Житомирської області.
Старший лейтенант , командир взводу 44-ї окремої артилерійської бригади,
зник безвісти 29 січня 2015 р. у боях з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область). Ідентифікований серед загиблих. Похований 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Жили, як кажуть, душа в душу,
Ділили радість і журбу.
А ще я вам признатись мушу:
Взаємність не знайдеш таку.
Для неї Вася був - підтримка,
Що так кохав її, жалів.
Якщо десь вільна є хвилинка,
То ніжних скаже кілька слів.
Якщо затримавсь десь, немає,
Без нього сумно стане їй,
Швиденько дзвонить і питає:
-Ти де, Василик?
-На війні.
Отак любив він жартувати,
Але не знав іще тоді,
Що справді піде воювати,
На сході буде, на війні.
Йшов боронить свою країну,
Свою дружину і дітей,
Дзвонив частенько до родини –
Хороших ждали ті вістей.
Але недобрі ті новини
Зі зведень чути було всім.
З біди і горя сліз корзину,
Війна несла у рідний дім.
Його дружина ще не знала:
Під Вуглегірськом у бою
Біда на Васю чатувала
І на Миколу Качкалду.
Їх танк підбили вже сепари
І він у балці догоряв.
Це лиш початок був кошмару -
Поранень Вася ще зазнав.
Тож подзвонили командиру
І розказали: де вони.
А далі все туманом вкрило
Незрозумілої війни.
Так довго друзі їх шукали:
Ні мертвих, ні живих нема,
Бо зникли безвісти, пропали..
Шукала жінка вже й сама..
Вона пороги оббивала
І в двері стукала усі.
А ті чиновники не знали
В її що коїлось душі.
Привезли Васю хоронити
Через пів року у труні.
Не хоче жінка з тим змиритись -
Про смерть не віриться її.
Хоч і аналізи робили,
Звіряли всіх по ДНК,
Не впевнена, що хоронити
В труні приве́зли Василя.
Їй кажуть, що то був Василик,
Миколу й досі не знайшли.
О, Боже милий, дай їй сили!
Хотілось, щоб живі були..
Хоч ходить часто до могили,
Не вірить серце, що то він.
Вона діждеться. Хватить сили,
Бо він ще й досі на війні...
Пройшли роки... Нема Василя..
Та і Лариси вже нема:
Здалось серденько у безсилі...
І винна в цім лише війна.
Світла і вічна память! Царство Небесне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2019
Дубик Петро Борисович
(14 липня 1983р – 14 серпня 2014р)
Немиринці, Ружинського району, Житомирської області,
молодший сержант 26-ї окремої артилерійської бригади.
Загинув в районі Амвросієвки (Донецька область) під час обстрілів з боку терористів і з території Росії.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Промінчик сонця на світанку
Жене геть нічку крізь вікно.
Не прокидайсь, щоб йти на ґанок,
Бо зараз поряд твій Петро.
Вже п’ятий рік отак приходить,
У сні радіє він тобі,
Бере на руки тебе й носить.
- Ти посміхнись, не будь в журбі.
Коханий, любий, найрідніший,
Найкращий в світі чоловік.
І був тобі він наймиліший.
Війна забрала вже навік…
Не віриш ти, що розлучила,
Адже до тебе знов прийде.
Все буде так, як ти хотіла -
Букет ромашок покладе.
А вранці як відкриєш очі
І кинеш погляд на вікно -
Голубці голуб щось воркоче
Й ромашки там лежать давно.
- Приніс ромашки для Наташки -
Завжди тобі так говорив.
- А хочеш в постіль чаю чашку?!
Для тебе з м’яти заварив.
Лиш ти, Наталко, не журися,
Не проливай солоних сліз.
А з тим що сталося - змирися,
Адже за тебе він поліг.
Він так любив свою родину,
Тож захищав її в боях.
Загинув він за Україну -
Вділила доля такий шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
Степан Вікторович Чубенко
(11 листопада 1997р.н. - 25 липня 2014р.,
Краматорськ, Донецька область, Україна)
— український школяр і патріот,
воротар футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ),
катований і розстріляний бойовиками
проросійської терористичної організації «ДНР»
за проукраїнську позицію,
народний Герой України.
Скажіть: за що його убили?
За стрічку жовто-синю з рюкзака?!
Та молоде життя згубили..
І в чім була провина юнака?!
Степанку лиш було шістна́дцять –
Сепари взяли хлопця у полон.
Батьки хотіли щось дізнатись,
Бо невідомість їм як страшний сон.
Його схопили на вокзалі,
Як повертався в Краматорськ.
І що з ним діялось надалі,
Був свідком за Донецьком пост.
Дитину іроди прокляті
Так довго катували у тюрмі,
Бо пики ті, горілкою залляті,
Творили що, не відали самі.
«Бандерою» його назвали..
Скажіть, кого? Оце дитя?!
Ви як фашисти мордували,
В дитини відбирали ви життя.
Чи породила вас не мати,
А чи синів не маєте своїх?
Як смієте ви діток убивати,
Чому так зневажаєте чужих?
Прийде й на вас Господня кара,
Тоді відповісте за все сповна.
Допоки блудом мізки марять,
Не скоро ще закінчиться війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
Друзі, з Спасом вас Медовим!
З гарним святом пречудовим!
З буйним цвітом запашним!
В маковійчик вам: жоржин,
Чорнобривців і барвінку,
М’яти,чебрецю,любистку,
Айстри різної, гвоздики,
Пучки маку невеликі,
Колос жита і пшениці..
Нехай з медом паляниці
У цей день смакують вам!
Коржі з маком ще додам.
Щоб були усі здорові
І рум’яні, й чорноброві,
В мирі, в дружбі щоб жили,
Та щасливими були!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2019
І знову дощ.. Іде. Періщить.
По шибці дзвінко стукотить.
Дедалі дні все холодніші
І час швидесенько летить .
І знову дощ.. Сумує літо,
Туманом стелиться щодня.
Зібрали у стодоли жито,
А в полі лиш одна стерня.
І знову дощ.. А слідом осінь
Вже скоро ступить на поріг.
Закриють хмари синю просинь,
Заплаче небо угорі.
І вдалині, за небокраєм,
Відлунням дзвінким голосним,
« Курли» - далеко пролунає –
Сумні журавок голоси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Райгородок - село величне,
Засноване дуже давно.
Є прапор і герб свій незвичний -
Здавен знамените воно.
І вихідці з різних народів
У райськім своїм городку
Жили завжди в мирі та згоді,
Життям несли ношу свою.
Містечко собі розвивалось -
Євреї, поляки жили,
Торгівлею люди займались,
Майстри знамениті були.
Ще й нині у парку є клени
І липа старезна цвіте,
Та все навкруги тут зелене –
Палац Мазаракі ще є.
Жили тут заможні дворяни,
Шляхетних приймали гостей.
Про те все сучасні містяни
Дізнались з архівних вістей.
Оздоблення гарні, покрівля -
Маєток заможних вельмож.
Із часом велична будівля
Змінила свій вигляд також.
Немає вже в нас синагоги,
Костьолу в містечку нема.
Падіння були й перемоги,
Та й церква сьогодні нова.
Багато рокі́в проминуло,
Століття пройшло не одне,
А завше до парку манило..
Дубина ще й досі зове.
Місця є у нас відпочити
І, навіть, скупатись в ставку,
Тут можна і рибу ловити,
Грибів назбирати в ліску.
У центрі стоять магазини,
І школа, й дитячий садок,
А в когось якісь там гостини -
Посидіти є де часок.
І люди в нас милі, і щедрі,
І добрі в містечку живуть.
Завжди і привітні, і щирі,
І в гості до себе зовуть.
Як будете ви недалечко,
Проїздом, бо траса тут йде,
Навідайте наше містечко -
Тут ко́жен вам ра́дий буде́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Сокорчук Олександр Вікторович
( 3 січня 1988р. – 14 серпня 2014р.)
Уродженець Старого Солотвина, Бердичівського району, Житомирської області;
солдат, водій 26-ї окремої артилерійської бригади;
загинув 14 серпня 2014 р. в районі Амвросієвки (Донецька область) під час обстрілів з боку терористів і з території Росії.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
В Медовий Спас не медом – дьогтем
Стелилась доля на поріг.
А чорний ворон звістку горем
У дім з воєнних ніс доріг.
Ходила мама в церкву зранку,
Молилась Богу за дитя,
А на Донбасі спозаранку
Душа рушала в небуття.
І серце мами відчувало:
Стискалось, мліло у душі,
А чорні хмари все згущались –
Спішили плакати дощі.
Гучним відлунням чорна звістка,
Як грім ударила в село.
Вже однокласник знає й тітка,
В якої ноги відняло.
Душа матусі відчуває,
Та й серце в грудях тріпотить,
Але вона іще не знає -
До неї їдуть сповістить.
О, Боже милий, як сказати?!
Яка страшна й болюча мить!
Синів хто має - мусить знати
Як серденько за них болить.
Минає п’ятий рік сьогодні,
Як Саши їхнього нема.
Він у строю в Небесній Сотні –
Ми їх шануєм імена.
Не вірить мама, що немає –
Надіється, що він прийде..
Шматує серце своє й крає,
Та все ж чекає сина..Жде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qg46FlxoH60[/youtube]
Відцвіли у саду білі вишні
І осипавсь додолу їх цвіт.
Я назустріч до матінки вийшла,
Хоч згубила давно її слід.
Приспів:
Моя рідна матусенько, мамо,
Сизокрила голубко моя,
Простягнувся твій слід небесами
Й загорілась вечірня зоря.
Ти покинула нас дуже рано –
Подалася в небесні світи.
Залишила у серденьку рану,
Де тепер тебе, мамо, знайти?
Приспів:
Моя рідна матусенько, мамо,
Сизокрила голубко моя,
Простягнувся твій слід небесами
Й загорілась вечірня зоря.
Пройшло літ із тих пір так багато,
Як раніше, тут вишня стоїть.
Я щораз повертаюсь до хати,
Як додому лелека летить.
Приспів:
Моя рідна матусенько, мамо,
Сизокрила голубко моя,
Простягнувся твій слід небесами
Й загорілась вечірня зоря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844755
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nxm0bqFo7zA[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ia9QJ7uNbKk[/youtube]
На ромашках гадаю я:
А чи милий прийде?!
Пелюстки обриваю я:
Чи кохає мене?!
Приспів:
Ой, ромашки, ромашечки,
Ведуть в поле стежки.
Рвали зранку ромашечки
Для дівчат парубки.
Ой, ромашки, ромашечки,
Білосніжні квітки.
Погадаю на квіточках –
Обірву пелюстки.
Я із милим зустрілася –
Букет ніс у руці.
Закохалась, знітилася,
Зашарілась в лиці.
Приспів:
Ой, ромашки, ромашечки,
Ведуть в поле стежки.
Рвали зранку ромашечки
Для дівчат парубки.
Ой, ромашки, ромашечки,
Біло-сніжні квітки.
Погадаю на квіточках–
Обірву пелюстки.
Ніжні, милі пелюсточки
Нехай вітер несе.
Виглядаю на стежечці,
Може милий прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844561
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2019
Давно боєць на сході, на війні,
Від ворога боронить Україну.
Він мріє про відпустку навесні,
Бо хоче бачити дітей, родину.
Не знає він, приїхавши додому,
Чи зможе як усі відпочивати.
Не вірить зараз він собі самому,
Що буде серед ночі спати.
Але він звик, чого гріха таїти,
Під вибухи і гуркіт засинати.
Під час обстрілу в бліндажі сидіти -
Не раз могло й землею присипати.
Найменший шум й хапається за зброю,
Забувши, що в цей час не на Донбасі.
Коли торкнеться до землі ногою,
Враз зрозуміє: спокій не на часі.
Не зможе він спокійно в ліжку спати:
А що, як хлопці в цю хвилину гинуть?
То ж треба чим скоріш назад вертати,
Лиш на Донбас його думки всі линуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
Хорошій сусідці Надії Олександрівні
Базилівській присвячую:
Якщо сусіди - назавсіди -
Так кажуть люди всі навкруг,
Бо тут нема де правди діти -
Сусід тобі найкращий друг.
Якщо в душі якась тривога,
Можливо, сталася біда.
Прийдуть сусіди на підмогу
І щезне ваша вмить журба.
Вони порадять і розрадять,
І відведуть від вас біду,
Та всі тривоги ваші згладять
І справу зроблять до ладу.
І радість з вами ще розділять,
Й розділять чарку за столом,
Та вас ніколи не обмовлять,
Поділяться своїм теплом.
Нехай сусіди будуть завжди
Разом із вами як рідня,
Щоб не цурались вони правди
І вам раділи щоб щодня.
Давайте будем шанувати
Усіх сусідів дорогих,
Із кожним днем новим вітати,
Як родичів своїх близьких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
Коренівський Сергій Петрович
(24 квітня 1981р – 5 серпня 2014р)
Старший прапорщик Збройних сил України,
головний сержант роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону , 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Загинув 6 серпня 2014 р. в бою за аеропорт Луганська.
Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
За особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в ході проведення антитерористичної операції на Сході країни, згідно рішення Ужгородської міської ради 19.09.2014 р. присоєно звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно).
До сина споришем стежина
Не заростає п’ятий рік,
Сумує мама і дружина
Згубили в горі дням цих лік.
Нема тепер у мами сина,
Лише могила височить.
І де, скажіть, їй взяти сили,
І як надалі в світі жить.?!
Війна..Війна..Та будь проклята!
Найкращих забираєш ти!
Подушка мокра і зім’ята ..
О змилуйсь, Боже, і прости!
За що, скажи, в нас гинуть діти
І кров людська тече струмком?
Допоки будем сльози лити?!
Та й горе в горлі вже клубком..
Веде стежина до могили,
Щодень матусенька іде.
Їй білий світ уже не милий,
Бо слід синочка не знайде.
Як тихо тут, біля могили,
І, навіть, пташка не співа..
Сидить матусенька похила,
А знизу - стоптана трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019
Зробила ти собі сюрприз
Затією своєю:
Взяла й поїхала в круїз
З нагоди ювілею.
І вже позаду Бухарест,
А зараз у Вероні.
Це добре, хоч не Еверест,
Не в сніжному полоні.
А пляжі - зовсім не біда
І навіть, у прибої,
Дивись: хлюпочеться вода,
І ноги мий там сво́ї.
Неаполь далі, а чи Рим,
А може Сан-Марино?!
Скоріше всього, що Турін,
Можливо, і Мессіна.
Я туристичне це турне
Позначую на мапі.
Бо кожен день новий веде
Галопом по Європі.
Тож побажаю я тобі
По повній «відірватись».
Усе дозволити собі,
Щоб нового дізнатись.
Тож, насолоджуйся, гуляй
По Ейфелевій вежі,
Та не забудься про зв'язок –
З’являйся у мере́жі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019
Світлані Володимирівні Богайчук
з нагоди Дня народження
Сьогодні гарний ювілей
У доброї людини.
Багато в дім прийде гостей
На свято до родини.
Бо в нас Світлана Богайчук,
Вона сама надійність.
Одна з найкращих запорук –
Це творчість і чарівність.
Уже впродовж десятка літ
З колегами в партнерстві,
Промінчик доброти у світ
Несе її мистецтво.
Ще сіє вічне і святе,
Дарує людям радість.
Талант її щодня росте
Й цінується в громаді.
А музика її пройме,
Розбудить кожне серце,
Відкриє душу і знайде
Світ барв, що на веселці.
То ж в День народження її
Ми щиро привітаєм,
Здоров’я, щастя у сім’ю
Від серця побажаєм.
Натхнення, визнання, краси,
І оплесків, й овацій,
Щоб Музи до Парнас несли
В шедеврах нотних грацій.
Нехай в душі завжди горять
І радість, і бажання,
Нехай не знає серце зрад,
А знає лиш кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CAu0DkR8veI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0HkMzkXJMb8[/youtube]
Моє рідне і миле село
Потопає у цвіту садків.
Тут у ньому дитинство пройшло,
Я росла поміж цих яблунів.
Приспів:
Яблуні́, ви мої, яблуні́,
Ті, що мама іще посадила.
Найдорожчі у світі мені,
Досі ходжу до вас, як ходила.
Я бреду по росі босоніж
І збиваю ранкову росу.
Свою душу відкрию навстіж,
Розкажу́ про цих я́блунь красу́.
Приспів:
Яблун́́́і, ви мої, яблуні́,
Ті, що мама іще посадила.
Найдоро́жчі у світі мені,
Досі хо́джу до вас, як ходи́ла.
Яблуне́ві зрива́ю плоди́:
Сокови́ті, дозрілі і спілі.
І мани́ли, і манять сюди
Мої я́блучка сти́глі у гіллі.
Приспів:
Яблун́́́і, ви мої, яблуні́,
Ті, що мама іще посадила.
Найдоро́жчі у світі мені,
Досі хо́джу до вас, як ходи́ла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IigTuOvdGmk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-aZpKzf5tgs[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ppvHe7kJgoU[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wc3oK0IbT58[/youtube]
Якщо колоситься
У полі пшениця,
То будуть із медом смачні калачі.
Джерельна водиця
У нашій криниці
Тамує нам спрагу і вдень, і вночі.
Приспів:
Живи, Україно,
А з нею родина.
Хай мирні у небі гудуть літаки.
Хай будуть багаті,
До праці завзяті
Відверті і щирі мої земляки.
Ці роси ранкові
Й зоря світанкова,
Й веселка у небі собі виграва.
Стрекоче лелека
І близько, й далеко,
В гаю соловейко так дзвінко співа.
Приспів:
Живи, Україно,
А з нею родина.
Хай мирні у небі гудуть літаки.
Хай будуть багаті,
До праці завзяті
Відверті і щирі мої земляки.
Червона калина
Росте тут за тином
І мальви сягнули аж ген до вікна.
Садок, що з-за хати
На вишні багатий, -
Найкраща у світі моя сторона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t-dNs95fpCE[/youtube]
Україна моя синьоока -
Це простори пшеничних полів,
Де Дніпро сивочолий глибокий
Хвилі гонить посеред ланів.
Приспів:
Україно, моя чорноброва! -
Найбагатша родюча земля.
Як матусина пісня чудова,
Наймиліша Вітчизно моя.
Тут весною в каштановім цвіті
Древній Київ наш гордо стоїть.
Звідусіль наймиліша у світі
Наша мова вкраїнська звучить.
Приспів:
Україно, моя чорноброва! -
Найбагатша родюча земля.
Як матусина пісня чудова,
Наймиліша Вітчизно моя.
Чути звуки в Карпатах трембіти,
А в подільських садах солов’їв.
Україно – ми всі твої діти
І живем у єдиній сім’ї.
Приспів:
Україно, моя чорноброва! -
Найбагатша родюча земля.
Як матусина пісня чудова,
Наймиліша Вітчизно моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843732
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2019
Дивлюся на мобілку у долоні
І в мене є бажаннячко просте:
Скоріш набрати номер в телефоні,
І знов почути, як раніш, тебе.
Цей номер нас пов’язував з тобою –
Ми довго спілкуватися могли.
Та доля роз’єднала нас війною..
Пробач, синок, тебе не вберегли.
Наважитися, взяти й подзвонити,
Почути голос рідний вдалині
І довго із тобою говорити –
Це все, що зараз хочеться мені.
Але боюся в тишині вечірній
Тих слів від оператора мені:
«Ваш абонент, на даний час, відсутній»..
Автоматично тисну, як у сні..
Мовчить твій номер - не відповідає,
Лише гудки з мобілки у руці.
Пекучий біль серденько огортає -
Сльоза непрохана скотилась по лиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019