Ольга Калина

Валя Козачук

   
Ця  жінка  –  творча  особистість,  
Вона  –  художник  і  поет,  
І  загадкова  таємничість
Її  підкреслює  портрет.  

Вона  як  довгождане  літо,
Що  випромінює  тепло,  
Бо  словом  може  обігріти,  
Підтримать,  щоб  там  не  було.  

Здається,  завмирає  й  космос,  
Коли  співає  у  тишІ..  
Бо  має  ангельський  цей  голос,  
І  спів  торкається  душі.  

Для  діток  ніби  фея  з  казки,  
Що  в  світ  чарівний  занесе,  
На  сторінках  книжок  у  красках
Барвистий  світ  скрізь  оживе.  

Уміє  слухати  природу:
Як  ген  струмочок  жебонить
І  не  шукаючи  десь  броду,
Він  навпростець  вперед  летить;  

Уміє  розмовляти  в  травах,
Із  вітром  про  чужі  краї,  
З  серпанком  в  зоряних  загравах,  
Коли  співають  солов’ї.

Всі  ті  розмови  незвичайні
На  полотні  знов  оживуть,  
Як  пензлем  й  фарбами  охайно,  
Детальку  кожну  занесуть.  

Валюша,  як  чарівна  фея,  
Все  те  відтворить  в  полотні.  
І  є  ще  задуми  й  ідеї..  
Хай  Бог  наснаги  дасть  тобі.  

 Щоб  усі  задуми  здійснились,  
І  праця  плідною    була,  
На  творчій  ниві  зародилась
І  злету  успіху  дала.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024

Зимовий вальс

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U4cocOv9rjE[/youtube]

 Музика  і  виконання  Василя  Корби  

Я  повертаюсь  думками  в  той  час:
Вечір  шкільний  і  танцює  наш  клас..
Музика  грає,  до  мене  ти  йдеш
І  у  танок  несміливо  ведеш..
Крутиться,  крутиться  крутиться  вальс.

Школо  моя,  незабутні  роки…
Лину  до  тебе  щораз  залюбки.
Перше  кохання  -  нестримне  й  палке,
Перший  цілунок,  мов  щастя  пʼянке.
Крутиться,  крутиться  вальс  крізь  роки.

Знову  зима  і  лапатий  йде  сніг,
Білі  сніжиночки  стелить  до  ніг.
Я  повертаюсь  думками  в  той  час:
Вечір  шкільний  і  танцює  наш  клас..
Крутиться,  крутиться,  крутиться  вальс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005381
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024

Про українські страви

Ще  тоді,  як  Русь  була,  
Люд  селився  вздовж  Дніпра:
Доброзичливі  та  щирі,
В  злагоді  жили  та  мирі,  
Всі  ремеслами  займались,
Звісно,  лишки  продавали.
Оброблялися  поля,  
Була  зорана  земля,  
Сіяли  пшеницю,  жито
Та  збирали  в  кінці  літа.  
Звичаї  свої,  обряди,  
Певна  одіж  у  нарядах,  
Звичні  страви  на  столі
Були  кожен  день  тоді.  

Всі  ті  страви  є  й  тепер,  
Час  їх  в  пам’яті  не  стер.
Хлібом  й  нашим  короваєм  
Ми  гостей  завжди  стрічаєм.  
Випікаєм  паляниці,  
Викладаєм  на  полиці,  
Виставляєм  на  столі  
В  кожнім  місті  та  селі.
На  свята  аж  гнеться  стіл.
Що  тільки  нема  на  нім:
Ковбаса  і  кусень  шинки,  
М'ясо  печене,  печінка
І  салати,  і  торти  -
Все,  що  встигли  напекти.  
А  ще  наше  головне,  
Бо  без  нього  не  буде́
Частування  за  столом
І  це  –  сало  з  часником,  
А  ще  борщ  із  пампушками  
Ми  сметаною  приправим;  
Холодець  і  деруни,
Млинці  й  тушені  гриби.  
А  вареники  із  вишні,  
Що  такі  смачні  та  пишні,
Додамо  до  них  сметани,  
То  аж  в  роті  наче  тане.  
В  начинку  кладуть  усе:
Сир,  капусту  і  м’ясце.  
Ще  налисники  із  сиром,  
Та  узвар,  та  трішки  пива.  
Голубці  дають  в  кінці,  
То  не  з’їсти  їх  усіх.      

Ось  такі  всі  наші  страви,  
Які  смажимо  та  варим.  
Дуже  раді  ми  гостям,  
То  ці  страви  будуть  вам.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024

П'явчук Ірині Андріївні

П'явчук  Ірині  Андріївні  до  Ювілею:  


Їй  -  35!  Вона  -  військова,  
Дружина,  мама  і  донька,  
Чарівна  жінка,  загадкова
Та  щирістю  усім  близька.  

Її  шанують  й  поважають  
І  на  роботі,  та  в  селі.  
Багато  друзів  ширих  має,  
Які  відкриті  та  близькі.  

ЇЇ  коханий  Володимир,  
Найкращий  в  світі  чоловік,  
У  час  воєнного  екстриму,  
(В  таких  умовах  вже  не  рік)  

Завжди  піклується  про  неї
І  про  маленьких  двох  синів,
Відносини  в  родині  теплі,  
Живуть  як  Бог  сам  повелів.  

Купили  разом  свій  будинок,  
І  звили  в  нім  своє  кубло,  
Де  вже  зове  із  всіх  стежинок
Додому  рідне  їх  вікно.  

І  тішаться  Максим  й  Дениска,  
Що  можуть  ті  у  своїй  хаті
Щось  сокровенне  їм  та  близьке
Тримать  в  окремій  вже  кімнаті.  

А  мама  й  тато  -  це  військові,  
Відважні  воїни,  бійщі.
І  в  нелюдських  важких  умовах,  
Вони  сьогодні  на  війні.

Тож  привітаємо  Ірину,  
Сьогодні  в  неї  Ювілей,  
 І  побажань  їх  від  родини  
Багато  буде  й  від  гостей.  

Спокійних  побажаєм  днів
Життєвих  довгих  та  терпіння,  
Щоб  тільки  слухать  солов’їв,  
А  не  ворожих  літаків  гудіння,  

Й  спокійно  спати  по  ночах,
Під  мирним  небом  засинати,
Світилась  радість  щоб  в  очах,
Як  починає  розсвітати.

Здоров’я  ллється  хай  рікою,  
Серед  квітучих  берегів,  
Й  в  життєвій  стежці  із  тобою,  
Твій  Янгол  поряд  щоб  ходив.  

А  Мати  Божа  захищала,  
Господь  із  неба  щоб  беріг,  
І  доля  щедро  дарувала
Багато  ще  життєвих  літ.  



 

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024

Лінійчук Андрій Олексійович

 Пам’яті  Лінійчука  Андрія  Олексійовича    
присвячую:  

Сьогодні  Вам,  тату,  було  б  шістдесят
І  ми  б  ювілей  святкували..
А  дні  у  скорботі  летять  і  летять..    
Рік  майже,  як  вас  поховали.  

Пробачте  за  те,  що  хоч  ми  й  лікували,  
Проте  вберегти  не  змогли:  
Вас  Ангели  з  неба  до  себе  забрали,  
Ви  з  ними  пішли  в  засвіти.  

А  ми  у  скорботі  сумуєм  за  вами
І  тягнуться  дні  у  журбі..
Як  важко  змиритись,  що  ви  вже  не  з  нами,    
Що  ми  у  цім  світі  самі.  

За  вами  сумує  дружина  Лариса
Та  донечки:  Таня  і  Галя,  
Зяті  та  онуки:  Назарик  і  Злата,  
І  внучка  найстаршенька  Таня.  

Ви  вчили  нас,  тату,  щоб  правдою  жити,  
Щоб  ми  залишались  людьми,  
Та  всіх  поважати,  добро  щоб  творити,  
Та  гідно  життям  щоб  пройти.  

Ми  будемо  завжди,  рідненький  наш  тату,  
Науку  цю  в  серці  нести,  
Можливо  й  помилок  в  нас  буде  багато,  
Та  зможемо  з  гідністю  йти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024

Олександр Медведчук

 [i]Сьогодні  вже  рік,  як  страшна  війна  забрала  від  нас  нашого  земляка,    
 Медведчука    Олександра  ,  який  служив  старшим  солдатом  гранатометного  відділення  2  роти  спеціального  призначення  військової  частини  А-4025.  Смерть  настала  внаслідок  гострого  інфаркту.  Помер  Олександр  Васильович  27  січня  2023  року.  [/i]


Страшна  війна  –  кругом  лиш  горе,  
Земля  в  руїнах,  у  вогні.  
Вже  море  сліз  і  ріки  крові  –
У  тузі  линуть  дні  сумні.  

Цей  рік  -  як  день,  як  та  хвилина..
Волає  горе  у  кутку.
Забрав  Бог  Сашу,  в  мами  –  сина
І  залишив  сльозу  гірку.  

Забрав  в  дружини  чоловіка,  
Дитя  без  батька  залишив..
Тепер  чекати  вже  нізвідки..  
Дай,  Боже,  їм  терпіння  й  сил!  

Хоча  його  й  похоронили,  
Але  не  віриться  очам,  
Що  він  не  буде  більше  з  ними,  
Що  Саша  їх  на  небесах.  

А  на  землі  лише  могила,  
Над  нею  прапор  угорі,
Тріпоче  вітер  ним  щосили..  
Міняють  ночі  дні  сумні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024

Безсоння

Так  тихо...  Темно...  Ніч  колише  
Безсоння  тускле  в  сповитку,  
Промінчик  з  вікон  ледве  дише,
Клубком  скрутившись  у  кутку.  
Голосить  ридма  сіра  тиша,  
У  скронях  вибиває  такт.  
Вона  не  піде  й  не  полишить,  
Заключний  ще  не  грає  акт.  
Думки  роями  все  міцніше  
Літають  із  кутка  в  куток,
Заглибившись  в  віконну  нішу,  
Летять  у  небо  до  зірок.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024

Привітання Каріні

У  цей  січневий  зимний  день,  
Прийшла  до  тебе  гарна  дата.
Бо  20  літ  –  це  Ювілей!  
Дозволь  з  цим  днем  тебе  вітати.  

І  двадцять  літ    -  пора  здобутків,  
 Й  життєвих  нових  починань,  
Подій  та  емоційних  сплесків,
Жага  та  потяг  до  пізнань.  

Позаду  вибрана  дорога,  
Якою  зараз  ти  ідеш  -
Твоя  стежиночка  розлога..
Хай  буде  довгою  без  меж.

Не  квап  свій  час,  хай  йде  тихенько
І  кожен  рік,  і  місяць,  й  день  
Карбують  щастя  помаленьку,  
Душа  співає  хай  пісень.    

Нехай  удача  йде  з  тобою,  
Надія,  Віра  і  Любов,  
Щоб  не  стрічалася  з  журбою,  
Не  відала  ні  зрад,  ні  змов.

Хай  лихо  ходить  стороною
Та  не  стрічається  в  путі.    
Усе  задумане  тобою,  
Нехай  збувається  в  житті.
 
Надійних  й  вірних  тобі  друзів,  
Приємних  зустрічей,  подій,  
Життя  щоб  йшло  у  білій  смузі,  
В  казковій,  світлій,  чарівній.  

А  ще  безмежного  кохання,
І  лебединих  два  крила,  
Щоби  до  ночі  від  світання
У  щасті  й  радості  жила.  

Хай  Мати  Божа  захищає  
І  Ангел  твій  хай  береже,  
Достатком  доля  наділяє  
І  що  бажаєш  –  хай  дає.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024

Його життя як світлий промінь

Пам'яті  свого  однокласника  Поліщука  Олександра  -
світлої,  доброї,  чуйної,  добропорядної  людини
присвячую:        





Він  мав  безмежно  добру  душу,  
Яку  по  краплі  роздавав
Знайомим,  рідним,  близьким,  друзям  –
Усім  як  міг  допомагав.  
   
Він  був  зразковим  чоловіком
Для  жінки  Галі  та  дітей,
Мабуть,  найкращим  в  світі  батьком  
Й  добропорядним  для  людей.  

Його  любили  й  шанували:
І  на  роботі,  і  в  селі,  
При  зустрічі  не  обминали  -  
Для  всіх  знайде  він  час  і  слів.    

Але  ніщо  не  довговічне
І  Божа  воля  є  на  те:
Щось  ідеальне,  чисте,  ліпше,
То  Бог  й  на  небо  забере.  

І  він  як  світлий  той  промінчик
Безгрішним  в  небо  відійшов,  
Щоб  для  душі  уже  навічно
Мир  й  спокій  у  Раю  знайшов.  

А  Райгородок    в  глибокій  тузі  –
Погасла  Сашина  зоря.  
В  скорботі  жінка,  діти,  друзі..
Свічки  несуть  до  вівтаря.  

Його  життя  як  світлий  промінь,
Який  пронісся  по  землі
І  будуть  люди  вдячні  долі,  
Що  був  він  в  їхньому  житті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024

Тобі - вісімнадцять ! (Мельник Аліні Олексіївні)

(  Мельник  Аліні    Олексіївні  )


Тобі  -  вісімнадцять  !  І  юність  рікою
Аж  б’ється  в  життєвий  причал,
Бурхливо  летить  течією  швидкою,  
Несеться  за  обрій  до  хмар.  

Тобі  -    вісімнадцять!  Це  -  злети  й  падіння,  
Шукання  стежини,  свій  шлях,
До  нових  пізнань,  намагань  і  стремління..  
В  квітчастих  усе  кольорах.  

Тобі  –  вісімнадцять..    Бажаєм  творити
І  в  ногу  із  часом  іти,  
Багато  дверей  у  навчанні  відкрити,  
Та  успіху  скрізь  досягти.  

Бажаєм  багато  яскравих  емоцій,
Іскристого  щастя  душі,  
Відмінного  настрою  на  кожному  кроці,  
Натхнення  й  наснаги  тобі.  

В  усіх  починаннях  до  сходинок  нових
Уперто  іди  до  мети,  
Як  мрія  здійснилась,  то  мріяти  знову
І  в  мріях  себе  віднайти.  

Бажаєм  здоров’я,  щасливої  долі,
В  коханні  два  вірних  крила,  
Добра  і  достатку,  щоб  мала  доволі,  
Всього,  що  бажає  душа.  
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024

Твій земний день народження

Святвечір,  Вілія,  тепер  –  Водохре́ща..
Родився  маленький  синок.  
Святого  Васи́ля  іме́нням  найкращим  
Тебе  нарекли́,  Васильо́к,  
На  мамину  радість,  на  мамину  втіху,  
Й  надію  на  долю  й  успіх.  
В  колгоспнім  садочку  зростав  собі  тихо  
Отих  безтурботних  сім  літ.  

А  далі  -  життєва  стежина  смуго́ю
У  чорних  ішла  кольора́х,  
І  доля  сирітки  була  нелегко́ю,  
І  твій  проторо́ваний  шлях…
Та  тільки  усе  замале́  і  коро́тке  –
Життєва  урва́лась  струна..
Всього  в  двадцять  три  повернувся  двохсотим  –
Забрала  проклята  війна.  

І  лише  у  сни  ти  ідеш,  і  у  спомин,  
Проллєшся  холодним  дощем,
Зірвавши  з  грудей  голосіння  і  стогін,  
Притишиш  на  мить  біль  і  щем.  
Як  світлий  той  промінь  верне́шся  з  доро́ги,  
Та  витреш  сльозу  нам  з  очей,
А  далі  в  імлі  розчини́шся  й  за  обрій  
Майнеш  журавлиним  ключем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024

Зимова замальовка

Сумна  берізка  на  шляху
Додолу  гілля  похилила,  
Одна-однісінька  в  пургу
Перечить  вітру  не  посміла.  

Від  холодів  зігнувся  стан,
Уся  зіщулилась  в  незмозі,  
Поринувши  в  глибокий  сон,  
Весну  чекає  на  дорозі.  

Буває  вітер  налетить,
На  хвильку  спиниться  у  гіллі,  
Із  долу  сніг  здійме  й  вертить
Аж  поки  кине  в  сніжнім  шпилі.  

А  навкруги  лежать  сніги,  
Поля  поснули  в  кучугурах  
І  простирадлом  до  ріки
Занесло  снігом  -  все  похмуро.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

Колискова

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-BminEyx8X8[/youtube]


[i]  Переклад  пісні    з  російської    мови
на  музику  Олександра  Тирси  
[/i]


Для  дівчинки:

Місяць  з  неба  загляда  в  вікно,
Сплять  звірята  й  діточки  давно,  
Вже  в  колисці,  лялечко  моя,  -  
Оченятка-ґудзички  горять.

Приспів:  
Спи,  рідненька  донечко,засни,  
Тихо-тихо,  тата  не  буди.      
Хай  прийде  у  сни  казковий  світ
Спи,  маленька,  ангелочку  мій.    

Спи,  рідненька  донечко,  засни,  
Тихо-тихо,  тата  не  буди.  
Хай  прийде  у  сни  казковий  світ
Спи,  моя  маленька,  ангелочку  мій.    
**
Найбагатша  я  на  всій  землі,
Дякую  я  доленьці  своїй
За  цю  ніч,  за  радість,  за  сім’ю,  
За  маленьку  крихітку  свою.  

Приспів:
Довга  ніч,  дрімота  йде  у  сни,  
Спи,  рідненька,  тата  не  буди,  
Я  з  тобою,  сонечко,  не  бійсь,  
Спи,  маленька,  ангелочку  мій.    

Довга  ніч,  дрімота  йде  у  сни,  
Спи,  рідненька,  тата  не  буди,  
Я  з  тобою,  сонечко,  не  бійсь,
Спи,  моя  маленька,  ангелочку  мій.



Для  хлопчика:  

За  віконцем  причаїлась  ніч,  
Засвітивши  в  небі  сотні  свіч,  
Спить  в  колисочці  мале  дитя,  
Сон,  дрімота  в  хату  вже  летять.    

Приспів:  
Спи,  рідненький  соколе,  засни,  
Тихо-тихо,  тата  не  буди.      
Хай  прийде  у  сни  казковий  світ
Спи,  маленький,  янголятко  мій.    

Спи,  рідненький  соколе,  засни,  
Тихо-тихо,  тата  не  буди.  
Хай  прийде  у  сни  казковий  світ
Спи,  мій  невгамовний,  янголятко  мій.      

Найбагатша  я  на  всій  землі,
Дякую  я  доленьці  своїй
За  цю  ніч,  за  радість,  за  сім’ю,  
За  маленьку  крихітку  мою.  

Довга  ніч,  світанок  у  путі,  
Спи,  рідненький,  тата  не  буди,  
Я  з  тобою,  сонечко,  не  бійсь,  
Спи  маленький  –  янголятко  мій.    

Довга  ніч,  світанок  у  путі,  
Спи,  маленький,  тата  не  буди,  
Я  з  тобою,  сонечко,  не  бійсь,
Спи  моє  дитятко  –  янголятко  мій.    





 

******************************
 Оригінал:

Ангелочек  мой

 Пономаренко  Людмила

За  окошком  притаилась  ночь  (ночь),
В  колыбельке  засыпает  дочь  (дочь).
Целый  мир  одетый  в  тишину,  
Зажигает  звезды  и  луну.
 
Припев:
Спи  моя  родная  крошка  спи,
Тихо-тихо  папу  не  буди.
Пусть  тебе  приснится  сон  цветной,
Спи  малютка  -  ангелочек  мой.

Спи  моя  родная  крошка  спи,
Тихо-тихо  папу  не  буди.
Пусть  тебе  приснится  сон  цветной,
Спи  моя  малютка  -  ангелочек  мой.

Я  теперь  богаче  богачей,  (чей)
Благодарна  я  судьбе  своей  (ей)
За  семью,  за  дом,  за  эту  ночь,  
За  мою  малышку  -  мою  дочь.

Припев:
Ночь  длинна,  рассвет  еще  в  пути.
Спи  дочурка,  папу  не  буди
Ты  не  бойся  крошка  я  с  тобой,  
Спи  родная  -  ангелочек  мой.

Ночь  длинна,  рассвет  еще  в  пути.
Спи  дочурка,  папу  не  буди
Ты  не  бойся  крошка  я  с  тобой,  
Спи  моя  родная  -  ангелочек  мой.

*****************************************
******************************************

Місяць  з  неба  загляда  в  вікно,
Сплять  звірята  й  діточки  давно,  
Вже  в  колисці  дівчинка  моя,
Колискову  їй  співаю  я.  

Приспів:  
Спи,  рідненька  донечко,засни,  
Тихо-тихо,  тата  не  буди.    
Опустилась  нічка  до  воріт,  
Хай  прийде  у  сни  казковий  світ.
 
 
**
Найбагатша  я  на  всій  землі,
Дякую  я  доленьці  своїй
За  цю  ніч,  за  радість,  за  сім’ю,  
За  маленьку  крихітку  свою.  

Приспів:
Довга  ніч,  дрімота  йде  у  сни,  
Сплять  хмаринки,  засинай  і  ти.
Я  з  тобою,  сонечко,  не  бійсь,  
Темна  нічка  вкрила  землю  скрізь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002224
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024

Рік прийдешній засіваю

Сію,  вію,  посіваю,  
Рік  прийдешній  засіваю.
Хай  він  буде  переможним,
Щоби  спокій  відчув  кожен,  
Радість  щоб  прийшла  в  родини,
Стала  вільною  країна,
Й  прийняли  в  ЄС  та  в  НАТО,  
Щоби  нас  хотіли  знати,
Думку  нашу  врахували,
Та  за  друзів  скрізь  сприймали.
Ворогам  нашим  проклятим,  
Дай  їм,  Боже,  відбувати
За  все  зло,  що  натворили,  
Щоб  вовками  в  лісі  вили
Й  голосили  вони  в  пеклі,  
Захлинувшись  в  своїх  шмарклях,
А  чорти  щоб  з  них  сміялись,  
Та  смоли  все  підливали
В  чан,  й  наповнивши  всю  чашу,  
Розвалили  їхню  рашу
Та  спалили  їх  москву,  
Й  всі  забули  про  таку.    
А  московським  нашим  гнидам  
Всім  квитки  кобзон  щоб  видав,
В  траєкторії  польоту
Аж  прямісінько  в  болото,  
В  те  "ісконо"  їхнє  зло,  
Звідки  гнити  почало.  
Сію,  вію,  посіваю,  
Хай  здійсниться,  що  бажаю.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

За все дякую Богу

Я  дякую  Богу  за  те,  що  живою
Завершую  нинішній  рік  -  
Життєва  стежина  була  нелегкою,  
Та  я  прожила  до  цих  пір;  
За  кожен  вдих-видих,  за  кроки  несмілі,
За  те,  що  сміюсь  та  реву,
За  радість,  що  мала  та  болі  у  тілі,    
За  зболену  душу  мою;  
За  сонце  тепленьке,  повітря,  що  дишу,  
Родину,  що  маю,  сім'ю;
І  саме  для  серця  мого  головніше,
Це  -  за  Україну  мою.
Я  дякую  Богу  за  нашу  незламність,  
За  мужність  бійців  ЗСУ,
За  їх  витривалість,  бо  маєм  натомість,
Між  всіх,  ідентичність  свою.  
Я  дякую  Богу,що  Він  дає  сили,  
Триматися  в  страшній  війні,  
Не  впасти  й  зігнутись,  не  втратити  віри  -  
Бог  поряд  завжди  в  боротьбі.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023

Чекаю, мій милий

Мій  милий,  рідненький,  так  хочеться  жити,  
Кохати  шалено  і  вірно  любити,  
Проводити  дні  та  всі  ночі  з  тобою...
Та  тільки  вмиваюсь  гіркою  сльозою.  

Від  горя  не  бачу  я  білого  світу...
Бо  як  із  полону  тебе  повернути?
Де  зараз  ти,  рідний?    Одна  невідомість,
Лиш  дні  у  чеканні  я  маю  натомість,

І  тільки  неспокій,  і  тільки  тривоги...
Коли  ж  тебе,  милий,  чекати  додому?      
До  тебе  летіла  б  на  крилах  пташиних,  
Крильми  від  біди  затулила  б,  мій  милий.  

Та  тільки  не  знаю,  тебе  де  шукати.
Від  горя  вже  й  сива  зробилася  мати,  
Чекає  сестра,  і  племінниця,  й  батько,  
Вже  вилили  сліз  за  тобою  багацько.  

Та  вірю  і  знаю:  вернешся  додому,  
Коли  ж  то  все  буде,  лиш  Богу  відомо.  
Молюся  я  Богові  й  слізно  благаю:
Хай  Ангел-Хранитель  Тебе  вберігає!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023

З Різдвом !

Різдво  Христове  у  цей  Святвечір
Кутю  принесло  до  нас  на  стіл,  
Здавалось,  радість  усій  малечі,  
Пісні  колядок  почув  би  світ.
Та  плаче  нині  вся  Україна,  
В  сльозах  і  небо:  то  дощ,  то  сніг,
Міста  і  села  -  усі  в  руїнах,  
Одне  лиш  горе  іде  з  доріг.
Ми  просим  в  Бога  лиш  перемоги,  
Війну  спинити,  й  потік  із  сліз,
Бійцям  дісталась  важка  дорога,  
То  Бог  щоб  кожного  з  них  вберіг.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023

Неспокій

Він  всю  ніч  безупинно  десь  там,  на  війні,  
Під  постійним  ворожим  напливом.
Не  спинялись  гатити  вогнем  москалі.
Смерть  безжалісно  в  полі  косила.    

А  вона  у  зажурі  сидить  край  вікна,  
Спрямувавши  свій  погляд  у  темінь.  
Від  безсоння  змарніла,  шепочуть  вуста
Нерозбірливі  звуки  моління.  

Наближалась  кінця  наполохана  ніч,
Та  крізь  темінь  пробився  світанок,  
І  тремтливий  неспокій  торкався  до  пліч,
Запустивши  тривоги  у  ранок.  

І  пусте  белькотіння  молитви  в  словах,
Й  стукіт  крові  по  жилах  у  скронях…
За  вікном  десь  жахливо  кричала  сова,  
Роздираючи  навпіл  безсоння.  

Ще  недовго,  ще  трішки  -  й  розвидниться  день,  
Розжене  всі  прийдешні  тривоги.  
Він  не  буде  наступна  у  смерті  мішень:
Мати  Божа  надасть  допомогу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023

Там де річенька

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PmnwUMPoZtQ[/youtube]


Музика  і  виконання  Василя  Корби




(  барокова  строфа,  народний  стиль)  

Там  де  річенька,  є  вербиченька  –
Віти  похилила.  
І  всі  гілочки,  мов  ті  кісоньки  
У  водичці  мила.  

Вимивала  їх,  полоскала  їх,  
По  воді  стелила.  
Понад  річкою  невеличкою
Дівчина  ходила.  

Зажурилася,  притулилася
До  верби  й  просила:    
«Ой,  вербиченько,  ой,  сестриченько,  
Дорогенька,  мила,  

На  мою  біду  мене  молоду
Милий  мій  покинув.  
Залишив  одну  –  тепер  не  знайду,  
Бо  кудись  полинув.  

Обітри  сльозу,  прожени  журбу,  
Дай  мені  ще  сили».                                          
Та  мовчить  верба,  дівчини  мольба
Її    похилила.  

Дівку  молоду,  геть  прогнав  журбу,
Верба  утішає.  
Гомонить  ріка  –  течія  швидка
За  гай  утікає.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023

Поле моє

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2fKbUuLcKhY[/youtube]

 Музика  і  виконання  Василя    Корби  



Ще  рясніє  в  ярах  чебрецями  
І  волошки  цвітуть  по  стерні,  
У  цім  полі,  дозрілім  житами,  
Захотілось  пройтися  мені.

Поспішаю  сюди  спозаранку
І  ногами  збиваю  росу,
Я  подякую  полю  за  ранок,  
За  розлиту  розмаєм  красу.  

Приспів:  
Ой  ти,  поле  моє  українське,  -  
Ці  широкі,  безмежні  лани.
Зве  до  себе  земля  материнська,  
Зве  додому  мене  з  далини.  

Тут  розкинулись  рідні  простори,
І  діброви  зелені,  й  гаї
Та  кругом  з  гір  Карпатських  до  моря
В  нас  співають  в  садах  солов’ї.  

Я  до  тебе,  моє  рідне  поле,  
Мов  на  крилах  пташиних  лечу,  
І  щодня  щиро  дякую  долі
За  цей  край,  у  якому  живу.  


********************************
варіант  2.    Музика  Олеся  Коляди  

Ще  рясніє  в  ярах  чебрецями  
І  волошки  цвітуть  по  стерні,  
У  цім  полі,  дозрілім  житами,  
Захотілось  пройтися  мені.

Поспішаю  сюди  спозаранку,
Босоніж  я  збиваю  росу,
Я  подякую  полю  за  ранок,  
За  розлиту  розмаєм  красу.  

Приспів:  
Ой  ти,  поле  моє  українське,  
Та  широкі,  безмежні  лани.
Зве  до  себе  земля  материнська,  
Зве  додому  мене  з  далини.  

Тут  розкинулись  рідні  простори
І  діброви  зелені,  й  гаї,
Навкруги  з  гір  Карпатських  до  моря
В  нас  співають  в  садах  солов’ї.  

Приспів:
Ой  ти,  поле  моє  українське,  
Та  широкі,  безмежні  лани.
Зве  до  себе  земля  материнська,  
Зве  додому  мене  з  далини.  


Я  до  тебе,  моє  рідне  поле,  
Мов  на  крилах  пташиних  лечу,  
І  щодня  щиро  дякую  долі
За  цей  край,  у  якому  живу.  


Приспів:
Ой  ти,  поле  моє  українське,  
Та  широкі,  безмежні  лани.
Зве  до  себе  земля  материнська,  
Зве  додому  мене  з  далини.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023

З Днем народження, маестро!

Василю  Миколайовичу  Романюку  
до  дня  народження


Бог  надав  голос  чарівний,  маестро,  
Вам  як  дарунок  з  небес  від  Творця.  
Музи  на  лірах  зіграли  в  оркестрі,  
Й  ноти  писали  з  мелодій  життя.  

І  омофором  наклали  на  плечі
Ношу  музичну  і  щедрий  талант,  
Всім  щоб  роздали  Ви  вдень  чи  надвечір,  
Композиторе  наш,  іще  й  музикант.  

Тож  нехай  слово  із  серця  зірветься,
Вкупі  мелодія  з  ним  зазвучить.
В  пісні  чарівній  за  обрій  несеться,
Щоб  всім,  хто  слухав,  хотілося  б  жить.  
 
Тож  побажаю,  маестро,  наснаги,  
Успіхів,  мрій  та  бажання  творить,  
Шани  людей  та  від  рідних  поваги,
Й  Многая-Многая  літ  Вам  прожить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

Де цвіте калина

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MxWtmkBlmlk[/youtube]

Згенеровано  на  музичній  нейроплатформі  Октава

(ремейк  народної  пісні)

Де  цвіте  калина  –  чути  солов’я,
Хлопця  молодого  покохала  я.  
Хлопця  покохала  на  свою  біду:
Не  можу  зізнатись,  слів  я  не  знайду.  
Не  можу  зізнатись,  слів  я  не  знайду.
 
Він  живе  –  не  знає  нічого  про  те,  
Що  одна  дівчина  тільки  ним  живе.    
Додолу  з  калини  облітає  цвіт,  
А  для  мене  милий    -  один  на  весь  світ.  
А  для  мене  милий  -  один  на  весь  світ.  

А  для  мене  милий  -  один  на  весь  світ,
Кохання  міцніше  упродовж  всіх  літ.
Я  ходжу,  не  смію  волю  дать  словам,
Милий  мій,  хороший,  здогадайся  сам.  
Милий  мій,  хороший,  здогадайся  сам.

Де  цвіте  калина  –  чути  солов’я,
Хлопця  молодого  покохала  я.  
Хлопця  покохала  на  свою  біду:
Не  можу  зізнатись,  слів  я  не  знайду.  
Не  можу  зізнатись,  слів  я  не  знайду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000647
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023

Комета

[i]Тетяна  Томчук,  старший  сержант,  військовослужбовиця  1-ої  окремої  танкової  Сіверської  бригади[/i]



Граційна,  молода,  струнка
Немов  богиня  Афродіта,  
Зваблива  усмішка  в  вустах  –
Їй  лицарі  дарили  б  квіти.  

Але  часи  уже  не  ті,  
Та  у  наш  час  не  до  сонетів,  
Вона  сьогодні  на  війні
І  позивний  її  –  Комета.

"Бригада  танкова  моя,  
Для  мене  -  серце  України.
Вона  вже  стала  як  сім'я"  -
Життєве  кредо  у  дівчини.  

Вона  сьогодні  –  командир,  
Боєць  найкращий  в  батальйоні,  
Життєвий  звичний  досі  стиль
Вона  змінила  на  військовий.  

Уже  шість  років  в  ЗСУ
Після  закінчення  навчання,  
І  знає  справу  військовУ,  
І  є  знавцем  в  усіх  питаннях.

Її  шанують  всі  бійці,  
Оберігають  побратими,  
За  доброту  її  душі,  
За  те,  що  перш  за  все  -  ЛЮДИНА!  

Адже  з  такими  не  страшні:  
Війна,  біда  і  всі  жахіття.  
"З  такими  в  розвідку  пішли  б.."  -  
Проходить  гасло  крізь  століття.  

Саме  з  такими  на  війні
Здобудемо  ми  перемогу.  
Минуться  дні  сумні  й  страшні  -
Бійці  повернуться  додому.  

Ти  -  гордість  наших  земляків,  
Батьків  й  великої  родини!  
І  доземний  тобі  уклін,  
Комето,  дочко  України!  



 
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023

Ти вдома…

Ти  вдома,  наш  сину,  та  тільки  не  в  хаті..  
Не  будеш  нізвідки  додому  вертати,
Не  будеш  ніколи    ні  з  ким  говорити,  
Бо  тут  у  могилі  холодній  лежиш  ти.
Твій  образ  застиг  на  граніті  холоднім,  
Навік  захисник  і  відважний  наш  воїн.
Завжди  молодий  у  Небесному  війську,  
Чи  зможеш  колись  нам  подать  якусь  звістку?!

 Не  зможеш..  Не  прийдеш..  Не  будем  вітати..
Ти  вдома,  наш  сину,  та  тільки  не  в  хаті.

День  Збройних  Сил  –  тебе,  ріднесенький,  нема..  
Лиш  навкруги  все  снігом  білим  заміта.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023

Святому Миколаю

Святий  Миколо-Чудотворцю,  
Молися  Господу  за  нас,  
Бо  ми  чекаємо,  мов  сонце,  
Дорогоцінний  мирний  час
І  довгождану  перемогу,
Бо  вже  несила  зло  терпіть,  
В  душі  тамуючи  тривогу,  
Щоденно  близьких  хоронить.  
Нічого  більше  не  благаєм,  
Лиш  тільки  орків  зупини,  
Хай  Україна  не  страждає,  
Нехай  не  буде  в  нас  війни!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023

З Днем волонтера !

Рушійна  сила  у  війні  –
Це,  звісно,  наші  волонтери.
Вони  тримають  ЗСУ,  
Донатять  на  усі  потреби,
Підвозять  хлопцям  на  нулі
Продукти,  одяг,  щось  із  зброї,
Вкладають  часточку  душі,  
Щоби  трималися  Герої.  
Низький  і  доземний  уклін
Всім  волонтерам  і  подяка!
Завдячуючи  вам  усім,  
Ще  буде  ворога  поразка.  
І,  звісно,  наша  перемога,  
Та  вільний  від  росії  шлях.
Під  мирним  небом  нам  в  дорозі
Зросте  пшениця  у  полях.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023

Під місячне сяйво

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_Lcl1rP23rg[/youtube]




Музика  і  відео    Олександра  Келеберди  
 Виконує  Юлія  Максимчук

Вже  день  догоряє,  зоря  виступає,
Багрянець  із  неба  за  обрій  сховавсь
І  місяць  ясненький  з  пітьми  випливає,  
Як  в  перший  той  вечір,  що  нас  поєднав.  

Під  місячне  сяйво  і  звуки  гітари,  
Що  тихо  на  стежку  з-за  річки  лились,  
За  руки  тримались  обоє  ми  в  парі,
Закохані  двоє  гуляли  колись.

Приспів:
Ой  ти,  місяць,  ясні  зорі,  
В  нашу  зустріч  випадкову
Дві  стежини  в  одну  спільну  поєднав.  
Сяйво  в  небі  засвітилось  і  кохання  загорілось  -
Місяченько  нас  додому  проводжав.  

Знов  місячне  сяйво  серденько  тривожить,
Та  зве  на  стежину  обох  до  ріки.
І  звуки  гітари  знов  вітер  доносить  -
Немов  не  спливали  шалені  роки.  

Приспів:
Ой  ти,  місяць,  ясні  зорі,  
В  нашу  зустріч  випадкову
Дві  стежини  в  одну  спільну  поєднав.  
Сяйво  в  небі  засвітилось  і  кохання  загорілось  -
Місяченько  нас  додому  проводжав.

Приспів:
Ой  ти,  місяць,  ясні  зорі,  
В  нашу  зустріч  випадкову
Дві  стежини  в  одну  спільну  поєднав.  
Сяйво  в  небі  засвітилось  і  кохання  загорілось  -
Місяченько  нас  додому  проводжав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023

Тривоги

(п"ятистопний  анапест  з  цезурою)


Ці  тривоги  мої,  що  постійно  так  серце  бентежать,  
Йдуть  у  думи  сумні  та  приходять  до  мене  не  вперше,  
Розлетівшись  навкруг,  наповняють  і  простір,  і  хату.
Я  тепер  не  засну,  бо  думок  тих  до  ранку  багато.      
Уночі  заметіль  і  лягає  на  землю  пороша,        
А  у  дім  звідусіль  йдуть  тривоги  сумні  й  нехороші,
Бо  триває  війна  та  ще  обстріли  сильні  щоденні,  
І  не  кожен  із  нас  у  ній  виживе,  й  буде  спасенним.
Доведеться  не  всім  святкувати  війни  перемогу,
Проте  змушені  ми  аж  до  неї  пройти  цю  дорогу.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

Людська совість

Одні  воюють,  інші  в  нас  донатять  
І  маскувальні  сітки,  знай,  плетуть,  
Та  волонтерять,  ім  за  це  не  платять.
Є  й  ті,  що  в  цьому  участь  не  беруть.    

Чим  виміряти  людяність  й  байдужість:  
У  тоннах,  грамах  чи  у  довжині,
До  тих,  хто  зараз  проявляє  мужність  
І  захищає  нас  у  цій  війні?  

І  сніг,  і  дощ,  й  хурделиця  лютує,  
А  наш  боєць  -  у  полі  під  дощем,
Під  "Градами"  ворожими  ночує.
Скажіть,  чи  варто  перейматись  цим?

Нехай  у  полі  в  кучугурах  сніжних,  
Його,  як  зайця,  снігом  заміта,
Від  "Кутюра"  сукенка  вам  миліша,  
Й  наближення  яскравого  Різдва?  

Вже  маєте  на  Новий  рік  ялинку
Та    мандаринів,  звісно,  запаслись?
Зосталось  напекти  ковбас  і  шинки...
А  в  полі  мерзне  син  голодний  чийсь.

І  десь  боєць  у  полі  помирає
Бо  вчасно  турнікет  не  підвезли,  
А  перемогу  кожен  з  нас  чекає,  
Щоб  святкувати  гарно  ми  змогли.  

Чим  міряється  людяність  й  байдужість?  
А  вимір  цей  –  у  совісті  людській.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

Із першим променем (Губецькій Софії Микитівні)

Пам"яті  Софії  Микитівни  Губецької  
присвячую



Як  перший  промінь  на  світанку
Пробивсь  з  суцільної  пітьми,  
Вона  вже  знала:  цього  ранку
Пора  рушати  в  засвіти.  
Тихенько  піднялася  з  ліжка,  
І  озирнулася  назад,  
Де  втомлена  і  літня  жінка  –
ВОНА!  –  й  скотилася  сльоза.  .  
Затрималась  всього  на  хвильку,
Тихенько  хату  обійшла..
Закривши  за  собою  хвіртку  
Із  першим  променем  пішла.

І  не  могли  змиритись  з  горем,
Весь  час  вмиваючись  слізьми,
Ридали  діти  з  гірким  болем:
-Де,  мамо,  вас  тепер  знайти?
У  відповідь  –  одна  лиш  тиша
Та  тіло  матері  в  труні..
Немов,  заснула  наймиліша
Й  чекає  сонечко  в  вікні.  
Як  несли  тіло  до  могили,
Негода  зимня  відійшла,  
Де  був  мороз  і  вітер  сильний,  
А  це  –  краплиночка  тепла.  
Проміння  сонячне  із  неба
Присутніх  пестило  теплом,
Як  мама  рідня  їх  далебі  -      
Та  й  слід  згубився  за  селом.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023

Блудило горе

Блудило  горе  по  дорозі  
Та  в  чистім  полі,  
І  ношу  несло  у  знемозі,  
В  ній  сльози  й  болі.  
Така  важка  і  непосильна
Була  та  ноша..
Нікуди  ще  не  запросили  –  
Не  варто  й  грошей.  
Хоч  стукало  в  ворота,  двері  -
Не  хочуть  знати,
І  не  люб’язні,  і  не  щедрі,  
Не  просять  в  хату.  
Блудило  горе  по  стежині,  
З  дощем  ходило  
І  слізну  річку  по  долині
Воно  пролило.  
Нехай  смертей  і  сліз,  і  болю
Ніхто  не  знає,  
А  річка  горя  йде  за  обрій  –
Не  повертає.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

Пустка

Скрізь  пустка  витає  в  повітрі:
В  кімнаті  та  ген  за  вікном,
Змішались  відтінки  в  палітрі
Журливі  з  останнім  листком.  
   
Оголений  клен  край  дороги
Одненький,  самотньо  стоїть,
А  листя  опале  під  ноги,
В  траві  потьмяніле  лежить.    

У  сірій,  заглушеній  тиші  
Навколо  розвіявся  сум..  
В  тумані  сховалось  узвишшя  
Потьмарених  пусткою  стум.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

Гартеми

Іронічно-сатиричний  вірш
присвячений  двоюрідній  сестричці
Сущук  Тетяні  Федорівні  
з  нагоди  Ювілею


 
Подвійна  родичка,  сестричка:
І  вдругих,  й  втретіх  по  рідні,  
Різниця  в  віці  невеличка  –
І  ми  обоє  з  Гартемів.  

А  рідні  сестри..Чи  всі  наші?  
Адже  батьки:  Степан  Дмитрів
Микола  Федорчин  (  іще  краще..)
А  ми  ж  з  тобою  з  Гартемів!  

Одну  Нінулю  батько  визнав,  
Бо  ти  вся  -  Льонька  Яковів,  
Але  із  нас  ніхто  не  винен,  
Адже  ми  всі    із  Гартемів.  

Сказала  бабця  Давидючка
(Перечить  їй  ніхто  не  смів),
Що  я  така  вреднюча  «штучка»,
Вдалась  до  роду  Гартемів.    

Тебе  ж  твій  дядько  в  рід  зачислив
(Чомусь  у  свій  він  не  схотів),
Сказав:  «Все  ясно  тут  і  чисто..»,  
Що  ти  є  з  роду  Гартемів.

І  якщо  чесно  та  насправді,  
То  не  важливо,хто  родив,  
Бо  з  сестрами  один  в  вас  батько:
 Марічкин  Федька    –  з  Гартемів.  

А  той  Артем,  що  вже  не  знаєм
(Мені  колись  хтось  говорив)  
Своїх  дітей  багато  мав  він,
Й  від  нього  рід  цей  –  Гартемів.  

Багато  діток,  господарство,
У  всьому  він  порядок  вів,  
Порядний,  чесний,  без  лукавства  –
Пишаймось,  що  ми  –  з  Гартемів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023

Мама з літери великої

Для  мене  -  доня,  доця,  донечка..  
Тобі  сьогодні  –  35!
Для  діток–  мама,  Леся,  мамочка  –
І  цього  в  тебе  не  віднять.  

І  мама  –  це  твоє  покликання,  
З  ним  народилася  на  світ.
Ти  –  МАМА  з  літери  великої  
І  нею  є  вже  стільки  літ.  

Хоч  народила  діток  троє  ти
Із  тих,  що  маєш  у  сім'ї,  
Зусиль  докласти  і  подвоїти
Змогла,  щоб  стали  всі  свої.  

Дорослі  діти  і  маленькі:
Щоб  рахувать  -  хтось  втратить  лік,  
Бо  скільки  в  тебе  дітей  всеньких,
Не  кожен  скаже  і  сусід.  

Хтось  називає  тебе  Лесею,  
А  хтось  матусею  зове.  
І  старші  діти,  і  з  малечею  –
Всі  вкупі  дружно  живете́.  

Всі  разом  хлопці  в  господарстві
Працюють  старші  та  малі,  
А  доні  борщ  готують  з  ма́мою
У  літній  кухні  на  плиті.  

Варити  їсти  треба  відрами  -
Малими  стали  каструлі..
Хто  зна  про  те,  і  хто  ще  відає:
Як  дати  лад  в  такій  сім’ї  ?!  

Це  іншим  страшно  –  ти  справляєшся,  
Встигаєш  скрізь  навести  лад,  
Студентів  троє  вже  навчається  –
Із  школи  вийшли  всі  підряд.  

І  діти  всі  твої  доглянуті,  
Та  мають  все,  що  треба  їм:
І  в  побуті,  одіті,  й  взуті..
Твій  дім  для  них  вже  став  своїм.  

Ти  -  мама  з  літери  великої!  
Хай  Бог  тебе  убереже.
Будь  нею  –  це  твоє  покликання.
Господь  хай  сил  тобі  дає.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023

Олександру Івановичу Курильчуку

В  осіннім  теплім  листопаді
Під  шурхіт  листя  й  вітру  свист,
Та  у  погоднім  перепаді  
З  дощем  кружляє  падолист.

А  біля  ставу  на  узвишші
Зве  в  клас  усіх  шкільний  дзвінок
І  вся  Кириївка  -  у  тиші,  
Як  починається  урок.  

Сто  десять  літ,  як  збудували
Цю  школу,  вчились  в  ній  батьки,  
З  тенет  мов  птахи  вилітали  
І  розлітались  у  світи.  

І  не  одне  тут  покоління  
Завдячує  учителям,  
За  доброту  душі  й  уміння
Знайти  підхід  й  надать  знання  -

Щоб  вдосконалити  й  розкрити
Учнівський  весь  потенціал,
Щоб  учень  сам  умів  творити
Й  шлях  самостійно  прокладав.

Очолює  цей  шкільний  заклад
Олександр  Іванович  Курильчук.
Він  як  взірець  для  всіх,  як  приклад:
Добропорядний  чоловік.    

Він  двадцять  літ  на  цій  посаді:    
Директор  школи,  керівник.
Педколектив  у  повнім  складі
Вже  як  до  рідного  привик.  

Адже  уміє  надихати:  
І  учнів  всіх,  і  вчителів,  
І  кожному  тепла  надати
Й  краплинку  щедрої  душі.  

Його  шанують  в  школі  діти
І  односельці  у  селі,  
Із  жінкою  змогли  зростити
Вони  й  своїх  двоє  синів.  

Тож  непомітно  так  підкрався
До  нього  гарний  ювілей.  
І  шкільний  дзвоник  постарався  –
Позвав  на  свято  це  гостей.    

Зібралися  сьогодні  в  школі
Олександра  Івановича  вітать.
Дозвольте  ще  й  Калині  Олі
Теж  пару  слів  своїх  сказать.  

Я  зичу  завжди  залишатись  
Таким,  як  досі  Ви  були  
І  сил,  й  наснаги  не  втрачати,  
Щоб  далі  працювать  могли.  

Нехай  здоров’я  прибуває
І  щира  усмішка  в  вустах
Всіх  позитивом  заряджає,
І  світлом  в  радісних  очах.  

Бажаю  успіхів  багато
І  нових  звершень  досягти,  
Щоб  наполегливо  й  завзято,  
Ви  йшли  до  цілі  та  мети.    

Нехай  підлеглі  поважають,  
Шанують  учні  та  рідня,  
Зв'язок  із  Вами  не  втрачають,  
Бо  ви  –  одна  шкільна  сім’я.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023

З Днем ракетних військ і артилерії

Вітаю  сьогодні  із  днем  професійним  
Усю  26-у  частину  мою.  
Вас  звати  –  Герої!  І  ви  того  гідні  –
Собою  спиняєте  кляту  орду.  
Подяка  за  мужність,  за  вашу  відвагу,  
За  вашу  сміливість  в  цій  страшній  війні,  
За  те,  що  всім  людям  даєте  ви  змогу
Побачити  небо  в  своєму  вікні.  
Хай  Бог  береже  вас,  відважні  Герої,  
 І  Ангел  –  Хранитель  хай  поряд  іде,
Щоб  в  миті  важкі  вам  надав  допомогу,
І  хай  перемога  скоріше  прийде.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023

Листопад

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2Zd9ZaSV52w[/youtube]


Виконує  Юлія  Максимчук
Музика  і  відеоряд  Олександра  Келеберди  

Листопад,  листопад,  листопад...
Я  тебе  не  чекала,  повір,
Ти  так  стрімко  ввірвався  у  двір,
Залишивши  без  листя  мій  сад.    

У  нім  цвіту  дерев  не  знайду,
Не  куплю  я  у  літо  квиток,
Бо  останній  із  вишні  листок
Ти  безжалісно  кинув  в  траву.

І  заплакало  небо  дощем
Як  летіли  удаль  журавлі,
Як  полинула  аж  до  землі́
Та  журба  із  пташиним  плачем.  

У  туманнім  та  сірім  плащі
Загубивсь  падолист  і  мій  сад.
Всі  стежки  замете  снігопад  -
І  так  сумно  мені  на  душі.

Листопад,  листопад,  листопад...  
Не  вселяй  аж  у  серце  жалю́,  
Поверни  все,  тебе  я  молю́,  
Поверни  все  скоріше  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023

Везуть Павла (Кушніров Павло Анатолійович)

[i]Павло  Анатолійович  Кушніров

1993р.н.  героїчно  загинув  виконуючи  свій  військовий  обов’язок
23  жовтня  2023  року  в  районі  населеного  пункту
Новодонецьке  Волноваського  району  Донецької  області.  
[/i]

Ця  звістка  -  грім  у  ясну  пору,
Що  сколихнула  все  село:
Двухсотим  із  війни  додому
В  нас  повертається  Павло.  

Чекають  тата  вдома  діти  -
Його  маленькі  два  сини.  
Ну  як  тепер  їм  сповістити,  
Що  не  побачать  вже  живим?  

А  як  змиритися  Руслані  -
Його  дружині  молодій,  
Що  чоловік  її  коханий
Не  з'явиться  в  своїй  сім'ї?

А  як  змиритись  рідній  мамі,  
Що  сина  більше  вже  нема?
Цю  звістку  наче  у  тумані
Війна  на  крилах  принесла.  

Ця  чорна  звістка  гострим  лезом,
Пекучим  болем  і  вогнем,  
Встромила  ніж  матусі  в  серце,  
Притисла  в  землю  камінцем.  

Хвилини  тягнуться  у  тузі,
Все  небо  сплакалось  дощем,
Спинився  час,  застиг  в  напрузі  -
Всі  ждуть  машину  із  бійцем.    







 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

Церква в Буряках

Село  звичайне  Буряки,
Що  у  Бердичівськім  районі..
Жили  у  нім  діди  й  батьки,  
Родини  знатні  по  сьогодні.  

Тут  множать  славу  трударі  
Славетну  працю  хліборобів.  
Життям  ідуть  як  Бог  велів,  
Ступивши  з  батьківських  порогів.

Колись  у  Другу  світову
Тут  німці  церкву  розбомбили,  
Звести  ж  святиню  вже  нову,  
При  тих  «совєтах»  не  зуміли.

Була  політика  совка,  
Що  "церква  -  опіум  народу",  
І  це  не  тільки  в  Буряках  
Не  сміли  й  мріять  про  свободу.  

І  потерпав  нещадно  люд
Від  дій  отих  московських  вошей,  
Та  не  втрачав  козацький  дух,  
Який  не  купиш  і  за  гроші.  

Нащадки    Гундича  Петра:
Два  сина  й  донька    -  їх  родина
Собор,  для  земляків  звела,
Архистратига  Михаїла.  

Бо  обіцяв  матусі  син,  
Що  церкву  нову  побудує,
Він  докладатиме  зусиль,
І  будівництво  завирує.  

Колись  у  Другу  світову
Тут  церкву  знищили,  згубили,  
А  в  цю  -  з  росією  війну
Святиню  нашу  відновили.  

І  ось  у  центрі  на  узвишші
Собор  аж  тягнеться  до  хмар  -
Знамення  Хресне  на  дзвіниці  
Та  сам  Господь  іде  в  вівтар.    

Хоча  сьогодні  йде  війна,
Така  жорстока  і  цинічна  -
Нас  хоче  знищити  москва,  
Та  Україна    -  буде  вічно!  

Як  доказ  цьому  -  наш  Собор,  
Що  відродився  на  руїнах.  
Як  оберіг  від  тих  потвор  
Помісна  Церква  України.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023

Наше кохання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L5Za1r7YzMw[/youtube]


Сонце  сіло,  вечір  догоряє,  
Зорі  заіскрилися  в  імлі.  
Я  в  садочку  милого  чекаю,
Вчора  він  освідчився  мені.  

Приспів:
А  кохання,  а  кохання
Серце  полонило.
Наші  мрії  й  сподівання  
Всі  здійснились,  милий.  
Відтепер  в  життєву  стежку  
Разом  ми  підемо,
Вишитий  рушник  в  мережках  
З  собою  візьмемо.  

Вбралась  у  фату  весільну  вишня
І  бузок  до  неї  нахиливсь.
Я  коханого  стрічати  вийшла  –
Місяць  йому  стежку  освітив.  

Приспів.  

Чуєш,  милий,  соловей  щебече,  
Спів  його  розноситься  за  край  –
То  він  засміється,  то  заплаче..
Тож  співай,  мій  соловей,  співай..  

Приспів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023

Обоє разом (Тетяні та Аркадію Сущукам)

Рука  у  руку  стільки  років..  
Іще  з  малих,  дитячих  літ,                                                        
Коли  робили  перші  кроки,  
Ступивши  на  шкільний  поріг.  

Навчалися  у  однім  класі  –
Одні  уроки  і  книжки,  
Проте  з  тих  пір  вони  і  досі  
Одні  проторують  стежки.  

Разом  закінчили  і  школу,  
Й  жили  близенько  у  селі,    
І  уявити  вже  ніколи
Себе  окремо  не  могли.    

Їх  перше  розцвіло  кохання,
Й  у  ті  весняні  вечори
В  них  були  зустрічі  й  чекання,
Під  місяць  ясний  ізгори.

І  скоро  справили  весілля  –
Раділи  сестри  і  батьки,  
Й  мабуть,  по  Божому  велінню  
Пішла  Танюша  в  невістки.  

А  там  зустріла  мама  Ганя,  
За  доньку  радо  прийняла,  
Й  завжди  до  вечора  аж  зрання  
Підтримка  молодим  була.  

А  коли  злагода  в  родині,  
То  вся  робота  залюбки  
Дається  легко  господині
Та  кожна  справа  до  снаги.  

Аркадій  й  Таня  –  гарна  пара,  
Добрі  господарі  в  селі..
Їм  троє  діток  в  подарунок
Приніс  лелека  на  крилі.  

Найстаршу  донечку  –  Зарину,
А  потім  Дмитрика  –  синка,  
Слідом  найменшеньку  Наташу
Знов  колихала  їх  рука.    

Як  квіти  діти  підростали
І  у  турботі,  і  в  добрі,  
Незчулися  –  дорослі  стали,  
Вже  й  в  них  є  діточки  малі.  

В  сім'ї  у  Діми  і  Людмили
Денис  –  синок  і  є  донька,  
Яку  назвали:  Аріана  –
Це  ніби  в  небі  зіронька.  

У  Колі  та  доньки  Заріни,  
Є  також  двоє  діточок:  
Світлана  й  меншенька  Ліана  -
Це  як  букетик  квіточок.  

Всі  часто  йдуть  до  баби  й  діда:
І  в  гості  йдуть,  і  просто  так,  
Адже  смаколики  завсіди
Дає  бабуся,  ще  й  п’ятак.  

І  скоро  діти  всі  зберуться
У  баби  й  діда  за  столом,    
Їх  голоси  в  один  зіллються,  
І  спів  здійметься  над  селом.  

Бо  разом  будуть  святкувати  
В  осінній,  гарний,  світлий  день.  
Бо  до  них  в  хату  завітати
Зміг  шістдесятий  Ювілей.    

 А  це  пів  віку,  добре  знаєм,  
Що  уже  пенсія  прийшла.  
Тож  радо  й  щиро  всі  вітаєм  
Бажає  радості  й  добра.

Бажаю  успіхів,  достатку,  
Щоби  збувались  мрії  всі,  
Щодня  щоб  множилися  статки,  
І  був  щоб  лад  завжди  в  сім’ї.  

І  міцного  обом  здоров’я,  
Адже  це  зараз  –  головне.
І  доля  щедро  хай  в  подвір’я  
Ще  Многа  Літ  для  всіх  несе.  

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023

З Днем Захисників України!

Безмежна  Вам  подяка  і  пошана,  
І  доземний  уклін,  захисники!
Вам  всім,  Героям  нашим:  Слава!  Слава!
Ваш  подвиг  закарбують  навіки
В  серцях  людей,  і  в  пам’яті  навічно  
Усіх  прийдешніх,  нових  поколінь.
Бороните  Ви  землю  героїчно
Із  гідністю,  без  докору  сумлінь,  
За  вільний  шлях  і  вибрану  дорогу,  
За  мирне  небо,  що  росте  в  ціні.
Хай  Бог  пошле  нам  гідну  перемогу,  
Щоб  жили  мирно  люди  на  землі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023

Чекає сина ( Божок Олександр)

[i]Олександр  Божок,  боєць  93  механізованої  бригади,
 зник  безвісти  07.10.2022  року  під  Бахмутом.

[/i]

Вже  рік  минув..  неначе  вчора
Десь  біля  Бахмута  він  зник,
Під  зрив  снаряда  в  міннім  полі  
Та  за  посадкою  осик.

Як  у  повітрі  розчинився  –
Нема  тепер  бійця  ніде..
Той  день  як  мороком  покрився,
І  хто  в  нім  правду  віднайде?!  

Хтось  з  хлопців  бачив  як  убили,  
А  хтось  в  полоні  упізнав.
Де  матері  черпати  сили?
Їй  хоча  б  слово  хтось  сказав..  

Жевріє  іскорка  надії
У  серці  матері  й  бринить,  
Щодень  про  зустріч  з  сином  мріє,  
Бо  її  син  повинен  жить.  
   
Побачить  сина  ще  живого
Все  молить  Господа-Отця.  
Чекає,  що  прийде  додому  –
З  полону  визволять  бійця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023

Затрималось літо

Затрималось  літо  в  осінньому  плині,
В  яскравих  пелюстках  розкішних  жоржин,  
В  метеликах  білих  аж  ген  на  долині,  
В  полях  на  стерні  відпрацьованих  жнив.  

І  сонцем  виблискує  в  яблуках  стиглих,  
У  сливах  синеньких  та  спілих  грушках,  
У  жовтих  гарбузах  великих-великих,  
В  листочках  дерев  у  вишневих  садках.  

Затрималось,  стало,  загралося  в  хмарах,  
Що  тихо  по  небу  пливли  вдалину,  
Й  серпанком  спливло  в  бурштинових  загравах
Сховавшись  повільно  в  вечірню  пітьму.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023

До дня хрестин Максимка ( Катя Варещак)

Коли  народиться  дитина  -
Це  Божий  дар  в  руках  батьків.
Велике  щастя  для  родини  
І  щира  радість  для  усіх.  

У  храм  коли  несуть  до  Бога,  
Щоб  охрестить  мале  дитя,  
То  Ангела  на  допомогу  
Дає  Господь  на  все  життя.  

Дитя  -  маленьке  янголятко,  
А  з  ним  Хранитель  поруч  йде  
І  як  щось  буде  не  в  порядку  -  
За  руку  Він  його  візьме.    

Оксана  й  Юра  -  мама  й  тато,  
Їм  Бог  дитину  дарував.
Сьогодні  у  родині  свято,  
Бо  хлопчик  наш  усіх  зібрав.  

Його  сьогодні  охрестили,  
Максимко  -  ім'я  нарекли  -
Це  янголятко  наше  миле,
Ми  привітать  його  прийшли.    

І  спершу  дякуємо  Богу,  
Що  народився  він  на  світ.  
Нехай  щаслива  буде  доля
І  довгим  та  предовгим  вік.

Нехай  зростає  у  здоров'ї  
На  втіху  й  радість  для  батьків,  
Нехай  всього  буде  доволі
Та  має  все,  що  захотів.  

Нехай  іде  життєва  стежка
Легенько  й  рівно  по  прямій,
А  доля  щоб  вплела  мережку
З  барвистих  світлих  кольорів.  

Нехай  метеликом  кружляє  
Його  дитинство  у  квітках,  
А  сонце  зверху  зігріває  
Й  казки  показує  у  снах.  

Хай  очі  щастям  аж  іскряться
І  радість  у  його  вустах,
Хай  щирий  сміх  навкруг  несеться,  
Злітає  вверх,  неначе  птах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023

З Ювілеєм! (Томчуку Степану)

Вітаю,  братику,  із  святом,  
Із  Ювілеєм  видатним.  
Їх  у  житті  усіх  багато,  
Але  такий  –  то  лиш  один.  

Адже  ,  це  –  підсумок  досягнень,  
Здобутків,  звершень  і  звитяг,  
А  далі  все  в  днях  без  обмежень
Іде  у  твій  життєвий  шлях.  

Не  треба  йти  вже  на  роботу,  
Кудись  там  бігти  чи  летіть  –
В  домашніх  справах  та  турботах
Спокійно  далі  будеш  жить.

На  лавку  сядеш  відпочити,
Погомоніть  про  те,  про  се,
Бо  не  потрібно  вже  спішити  –
Чекай    -  лиш  пенсія  прийде.  

Життя  твоє,  вважай,  вдалося
Бо  ти  як  справжній  чоловік,  
Що  планував  –  усе  збулося:
Є  і  досягнення,  й  успіх.    

Добротний  збудував  будинок
І  сад  садив,  зростив  дітей.  
І  жоден  твій  у  когось  вчинок,  
Сльозу  не  визвав  із  очей.  

Найкращу  маєш  Надю  –  жінку,
За  руки  йдете  по  життю,  
Вона  -  порада  і  підтримка,  
Живете  в  злагоді,  в  добрі.  

Ти  маєш  сина  Олександра,  
Олесю  –  дочку  чарівну,  
Зятя  Руслана,  невістку  Аллу  -  
Родину  дружню,  гамірну.  

Й  розрада  серця  –  це  онуки,
Назар  і  меншенький  Богдан.
Їх  колихали  ваші  руки,  
Бабуня  Надя  й  дідусь  Степан.

Сьогодні  у  родиннім  колі  
Зберуться    всі,  щоб  привітать.  
Дозволь  іще  Калині  Олі
Теж  пару  слів  тобі  сказать.  

Бажаю  успіхів,  достатку,  
Щоби  збувались  мрії  всі,  
Щодня  щоб  множилися  статки,  
І  був  щоб  лад  завжди  в  сім’ї.  

Бажаю  від  людей  поваги
І  шанування  від  дітей,  
Турбот  від  внуків  і  уваги,  
І  радісних  від  них  вістей.  

І  міцного  тобі  здоров’я,  
Адже  це  зараз  –  головне.
І  доля  щедро  хай  в  подвір’я  
Ще  Многа  Літ  тобі  несе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023

Остання дорога (Крикотнюк-Когуть Світлані)

Пам"яті    своєї  однокласниці,  подруги  
Крикотнюк  (Когуть)    Світлани  присвячую:



Остання  дорога  уже  повертає
У  рідні  тенета,  де  дім,  
Де  батьківська  хата  додому  чекає,
Та  пустка  лиш  виє  у  ній.  
І  батьківська  хата  і  своя  хатина,  
Що  тихо  стоїть  край  села  -
Удвох  з  чоловіком  її  будувала,  
Та  тільки  в  ній  жить  не  змогла  -  
Залишилась  в  місті,  хоч  як  не  хотіла
Вернутися  в  рідне  село,
Хоч  як  не  боролась  -  вберегти  не  зуміла  -
Життя  назавжди  відійшло.  
Сьогодні  в  село,  в  яке  поспішала,
Остання  дорога  іде,  
Де  рідних  батьків  вона  поховала  -
Тепер  вже  із  ними  буде́.  
Тепер  бу́де  поруч  із  ними  лежати
У  рідній  своїй  стороні,  
Провідать  могили  -  дітей  виглядати
Та  рідних  онуків  своїх.  
Приїдуть  онуки,  приїдуть  і  діти,  
Прийдуть  до  могили  її,  
Та  тільки  тепер  чи  зможе  зуміти
Обійняти  рідненьких  своїх.  
Пригорне  їх  вітром  теплесеньким,  літнім,  
Здмухне  в  них  сльозу  на  щоці,
Потішить  квітками,  що  рясно  розквітнуть,
Щоб  розпач  не  був  на  лиці.    
І  буде  для  них  тепер  Ангелом  в  небі  -
Щоб  звідти  їх  всіх  берегти,  
У  важку  хвилину,  як  буде  потрібно,  
Щоб  завжди  на  поміч  прийти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023

Той не вмре, хто не родився

Лиш  той  не  вмре,  хто  не  родився,  
не  спотикнеться  –  хто  не  йде,
а  той,  хто  вдома  залишився,  
то  не  загубиться  ніде;  
лиш  той  не  зможе,  хто  не  схоче
відкрити  двері  до  пізнань,  
ніщо  дурному  не  поможе,  
як  в  голові  немає  знань;  
лиш  той  не  зробить,  хто  не  вміє,
і  в  нього  руки  не  болять,
сказати  правду  не  посміє  –
не  буде  ґулі  зароблять,
а  як  нещирий  –  немає  друзів,  
нема  й  родинного  тепла,  
літа  пройдуть  у  сірій  смузі,  
немов  людина  й  не  жила.
Коли  родивсь  –  живи  на  повну,  
не  бійся  ґулі  зароблять,
в  життя  сторінку  відкрий  нову    -
Лиш  так  ти  зможеш  світ  пізнать.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023

Дитячі віршики

Любить  Мурка  молоко,  
То  завезли  у  село,  
Щоби  їла  сир,  сметану,  
Заодно  і  кашу  манну,
Щоб  поласувала  трішки  -  
А  вона  все  ловить  мишки.  



***********************

[b]Ласуня  і  метелик[/b]

Корівка  Ласуня  по  лузі  гуляла,  
Травичку  зелену  і  рвала,  й  щипала.  
Аж  раптом  метелик  сюди  прилетів,  
Бо  квітку  побачити  тут  захотів.
Тож  нашій  Ласуні  почав  дорікати,  
Щоб  та  більш  не  сміла  травичку  щипати.
Якщо  тут  не  буде  травичка  рости,  
То  й  квітка  гарненька  не  буде  цвісти.  
Корівка  сказала:  "Я  лише  травичку,  
А  квітка  цвіте,  ось  дивись,  невеличка".  
Зрадів  наш  метелик,  що  квітка  росте,
І  гарно  та  ніжно  у  лузі  цвіте.  
Він  буде  завжди  її  вберігати,  
Щоб  більше  ніхто  не  насміливсь  зірвати.  

**********************************
В  нас  корова  на  припоні,  
А  теля  пасеться  так.
І  гарує,  наче  коні  ..
Зразу  ж  видно,  що  бичок.  
Му!  -  замукала  корова,  
-Ме!  -  відповіло  теля..
І  по  гаю,  й  по  діброві
Рев  відгомоном  гуля..    

**********************************

 [b]Коза[/b]

Жила  коза  у  баби  Валі,  
Давала  бабі  молоко,  
Але  за  витівки  зухвалі
Про  неї  знало  все  село.
Бувало,  що  зайде  до  хати,  
Коли  бабусі  там  нема,  
На  ліжко  цибне  і  приляже,
Та  голови  не  підніма.        
А  баба  ходить  та  шукає:
То  на  городі,  то  в  кущах  -
Коза  тихенько  спочиває
І  наганяє  бабі  страх.    
Бувало,  що  зайде  в  капусту
Та  погризе  її  усю,  
На  грядці  зробить  зовсім  пусто  
Й  сердита  баба  на  козу.  
Частенько  хлопці  як  збирались
На  вигін  грати  у  футбол,  
То  з  ними  і  коза    ганяла
Й  раділа  як  кричали:"Гол!".
Була  для  всіх  дітей  своя,  
Бабусі  Валі  ця  коза.  

*****************************

 [b]Молочна  ріка  (акровірш)[/b]

М  -  агазин  в  нас  недалечко,
О  -ля  часто  йде  по  хліб,
Л  -иш  малесенька  сестричка
О  -глядається  їй  вслід.  
Ч-асом  Оля  не  забула,  
Н-агадати  їй  чи  ні?
А  смаколиків  купила  б  -

Р-азом  їли  вони  їх.  
І  сестричка  їй  купує,
К-арамельки  і  торти,  
А  пізніше  вдвох  смакують..

(Як  з  молочної  ріки.  )

*****************************

[b]Сметана[/b]

Я  люблю  таку  сметану,  
Як  вона  аж  в  роті  тане,  
Як  морозиво  чи  креми.  
Як  смаколики  від  мами  -
Нам  готує  на  свята
І  для  мене,  і  для  брата,  
Щоб  могли  ми  смакувати.  


*********************************


[b]Бринза[/b]

Бринзу  у  гуцульськім  краї
Роблять  ще  з  давніх-давен.  
Як  її  виготовляти  
Знає  кожен  бізнесмен.


******************************

[b]Сирники[/b]

Сирники  пече  Настуся:
І  смачненькі,  й  запашні.  
Я  у  неї  теж  навчуся  -
Дуже  хочеться  мені.  

********************************

[b]Налисники  з  сиром[/b]

Налисники  з  сиром  аж  тануть  у  роті  -  
Настільки  смачненькі  вони.
Ще  зранку  на  кухні  матуся  в  турботі,  
Щоб  вдалими  страви  були.

***********************************

[b]Молочна  каша[/b]

Молочну  кашу  не  їсть  Маша,  
Бо  хоче  з  сиром  бутерброд.  
А  мама  каже:"Спочатку  каша,  
А  потім  все  піде  у  рот."

******************************

[b]Морозиво[/b]

Я  морозиво  купую
Й  літом  сівши  у  садку,
Довго-довго  ним  смакую
Десь  тихенько  в  холодку.  

********************************
[b]Молоко[/b]

Молоко  дає  корова  -
Це  біленька  рідина.  
Вранці  доять  ,  в  обід  знову,  
В  нас  його  вже  два  відра.

*********************************
 [b]Вершки[/b]

Вершки  -  це  та  сама  сметана,  
Та  тільки  підходить  вона
На  молоці,  шо  налляв  іще  зрання,  
А  ввечері  скисла  сама.

***********************************
[b]Масло[/b]

Хто  не  любить  масло  й  булку
З  чаєм  вранці  чи  в  обід?  
А  як  крем  дасте  ще  "Мілку",  
Страву  я  найпершим  з"їм.

**********************************
[b]Сметана[/b]

Борщ  без  сметани  то  справжня  біда,  
Бо  як  без  ́сметани  те  їсти.  
Стоїть  у  тарілці  червона  вода  
Й  не  хоче  у  рот  вона  лізти.  

***********************************
[b]  Сир[/b]

Напекти  пирогів  з  сиром
Степан  жінці  заказав
І  додати  ще  імбиру
У  начинку  -  попрохав.  

*********************************

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023

Журавлі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tXfiQHenqoI[/youtube]


Ув    осінньому  небі  над  нами
Відлітають  у  даль  журавлі,  
І  несуться  далеко  ланами
Всі  їх  крики  в  ранковій  імлі.  

Приспів:
У  тих  криках  неспокій,  тривога,  
Біль  розлуки,  і  сум,  і  жалі  –
Нелегка  вам  дісталась  дорога,  
Журавлі,  журавлі,  журавлі.  
 

Що  чекає  вас  там  –  невідомо,  
У  далекій,  чужій  стороні.  
Повертайтеся  знову  додому
До  нас,  рідні,  хоча  б  навесні.

Приспів.  

Та  заплакало  небо  дощами
У  холодній  осінній  порі.  
І  за  обрій  сховались  ключами,  
Полетіли  від  нас  журавлі.  

Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023

Тебе немає

31серпня  минає  9  років,  як  жорстока  війна  забрала  у  нас  нашого  Василика  -  Малянівського  Василя  Івановича  (  06.01.1991р.  -    31.08.2014р)..  
Земля  Тобі  пухом,  наш  дорогенький,    Царство  Небесне,  мир  і  спокій  Твоїй  душі!  


Роки  летять  -  біль  не  вщухає,  
Не  відпускає  нас  війна,  
Бо  серце  вперто  не  сприймає:
Тебе  у  світі  цім  нема.  

Ти  більше  не  прийдеш  додому,  
Не  сядеш  в  кухні  за  столом,  
Щоб  з'їсти  борщ  із  пампушками,  
Та  пиріжків  із  молоком.

Не  будемо  більш  розмовляти
В  вечірній  тиші  допізна...
А  як  умів  ти  жартувати!  -  
Тепер  лиш  пустка  мовчазна..

І  сіре  небо,  й  чорні  хмари,  
І  туга  виє  за  вікном,  
А  у  тумані  ранок  марить  
Совиним  криком  за  ставком.

Журба  вселилася  в  оселі
Й  ця  пустка  в  кожному  кутку,
Що  від  долівки  аж  до  стелі,  
По  вінця  додала  жалю..

А  в  серці  біль  та  рвані  рани,  
Що  кровоточать  повсякчас..
Чому  ж  війна?!  Чому  ж  так  рано
Синочки  наші  йдуть  від  нас?!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

Забери мене в літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xgSStWl6lkc[/youtube]


Мій  коханий,  мене  в  літо  забери,  
Поцілунком  ніжно  серце  обійми,  
Обігрій  промінням  сонечка  згори
І  веди  в  яскраві  сни  мої,  веди.  

Приспів:
Забери  мене  в  літо,  подаруй  мені  квіти,
Медом  з  липи  розносить  навкруги  теплий  вітер.  
Обійми  мене  міцно  і  цілуй  мене  ніжно
Пелюстками  ромашок  польових  білосніжних,  
Чебрецем,  звіробоєм,  назавжди  щоб  з  тобою
Поєдналися  в  парі  та  в  коханні  обоє.  

Подаруй  красу  барвисту  –  цей  розмай,
Де  розноситься  спів  птахів  аж  за  край.  
Де  волошками,  ромашками  в  полях
Й  споришами  літо  стежку  простеля.    

Приспів:
Забери  мене  в  літо,  подаруй  мені  квіти,
Медом  з  липи  розносить  навкруги  теплий  вітер.  
Обійми  мене  міцно  і  цілуй  мене  ніжно
Пелюстками  ромашок  польових  білосніжних,  
Чебрецем,  звіробоєм,  назавжди  щоб  з  тобою
Поєдналися  в  парі  та  в  коханні  обоє.  

Так  яскраво  світять  зорі  уночі,  
Вітер  в  місяця  усівся  на  плечі
Та  купає  хмари  білі  у  воді..  
Мій  коханий,  мене  в  літо  поведи.  

Приспів:
Забери  мене  в  літо,  подаруй  мені  квіти,
Медом  з  липи  розносить  навкруги  теплий  вітер.  
Обійми  мене  міцно  і  цілуй  мене  ніжно
Пелюстками  ромашок  польових  білосніжних,  
Чебрецем,  звіробоєм,  назавжди  щоб  з  тобою
Поєдналися  в  парі  та  в  коханні  обоє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023

У Яблучний Спас

У  Яблучний  Спас  я  помолюся  Богу,  
Щоб  Він  Україну  зберіг,  захистив,  
Щоб  всім  українцям  послав  перемогу,  
Щоб  кожен  боєць  повернувся  живим.

О,  Боже  Всевишній,  на  все  Твоя  воля,  
Ти  бачиш,  як  стогне  вся  Ненька  в  вогні,  
Вже  нам,  українцям    смертей  цих  доволі,  
Благаю:  пришвидши  кінець  цій  війні,  
Щоб  більше  ніколи  не  гинули  діти,  
Не  сивіли  коси  у  вдів,  матерів,  
Щоб  ми  в  Україні  змогли  мирно  жити
По  Божим  законам  –  як  Ти  повелів.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023

Про кацапів

Ця  безглуздість  війни  полягає  у  тому,  
Що  не  знають,що  хочуть  самі  москалі,
І  ту  відповідь  дати  собі  хоч  самому
Вже  зовсім  неспроможні  їх  мізки  гнилі.

Бо  не  можуть  вони  оцінити  реально:
Що  є  правдою  в  світі,  а  що  -  тільки  зло.  
Бо  вже  манія  путлера  стерла  безжально
Те  критичне  їх  мислення…  Та  чи  й  було?!.  

Бо  та  сутність  раба  в  них  така  очевидна!
Десь  з  крові  батога  потребують  вони,  
Лицемірність,  цинізм  і  брехня  безпощадна
Привели  вже  й  до  того,  що  маєм  війну.

А  як  вийти  із  неї  –  самі  вже  й  не  знають,  
Бо  тріщить  по  всім  швам  вся  їх  велич  «страни»
«Можем  і  повторіть!»  ще  хоча  й  скрізь  волають,  
Та  безглуздість  війни  чи  вже  бачать  вони?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023

Привітання Владу

Позаду  дитинство  і  школа,  
І  всі  безтурботні  літа  -
Хоч  як  не  хотів,  та  ніколи  
Повернення  в  них  вже  нема.    

І  стежка  життєва  невпинно  
Веде  у  незвідану  даль  –
Що  там  попереду  –  не  видно:
Чи  радість  жде,  чи  печаль.  

А  нині  лиш  юність  гарцює,  
Малює  барвистий  розмай,
Квітучі  стежини  дарує  –
Свою  поміж  них  вибирай.  

Ти  вибрав  –  навчаєшся  в  ВУЗі,
Сьогодні  ти    -  вправний  студент,
Нові  вже  з’явилися  друзі
Й  можливостей  світлий  момент.  

Сьогодні    тобі  -  18.
І  це  є  найкраща  пора,  
В  ній  радістю  юність  іскриться,  
У  серці  весна  розцвіта.    

Нехай  же  коханням  розквітне,  
І  долю  дарує  тобі:
Прекрасну  і  дуже  привітну,  
Два  вірних  крила  лебедів.  

Була  щоб  чудова  родина
І  линув  дитячий  в  ній  сміх,  
Й  до  тебе  в  життєву  стежину
Завжди  щоб  приходив  успіх.  

Завжди  щоб  в  добро  та  достаток
Пірнав  ти,  немов  у  ріку.  
Хай  шле  Мати  Божа  здоров’я
Й  десь  років  за  сто  на  віку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023

Привітання Ромчику ( Катя Верещак)

Привітання    Ромчику  (  Катя  Верещак)

Два  роки  сьогодні.  Здається,  що  вчора  
Родився  наш  Ромчик  на  світ.  
Я  дякую  Богу  в  смиренній  покорі,  
Що  внуками  повниться  рід.  

У  Юри  й  Олени  –  наш  первісток  Ромчик,  
В  Оксани  і  Юри  -  Максим.  
Два  внука  прекрасні:  за  хлопчиком    хлопчик  –
Це  радість  сьогодні  усім.  

Зібрались  в  цім  залі  на  свято,  в  Лагуні,  
Щоб  Ромчика  щиро  вітать.
Два  роки,  вже  ходить,  він  вже  не  манюній,  
Тож  хочу  йому  я  сказать:

Моє  левенятко,  моє  янголятко
І  сонечко  миле  моє.  
Ти  саме  прекрасне  на  світі  дитятко
І  дякувать  Богу  –  ти  є.  

Твої  оченята  і  посмішка  мила,  
Твій  щирий  та  радісний  сміх  –
Для  мене  розрада.  Я  б  дуже  хотіла,
Щодня  бавить  внуків  своїх.      

Тож  будь  завжди  поряд,  зростай  ти  щасливим
На  радість  родині  усій.  
Хай  Ангел-Хранитель  додасть  тобі  сили  
На  стежці  життєвій  твоїй.  

Хай  буде  поблажлива  й  щедрою  доля,  
І  щастям  обсипле  тебе,  
Добра  і  достатку  –  всього  щоб  доволі,  
І  вік  тобі  довгий  несе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023

Полини, полини у степах України

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0DEcqVHkix0[/youtube]


На  узбіччях  доріг,  припорошених  пилом,  
Повсихала  трава  у  густих  полинах,  
По  жахіттях  страшних  нас  невпинно  водила
Ця  жорстока  війна  і  проклята  орда.  

Приспів:
Полини,  полини  у  степах  України,  
Де  колись  донедавна  зростали  жита,  
Гинуть  дочки  й  сини  –  цвіт  найкращий  з  родини,
Бо  на  ваги  кладуть  найдорожче  –  життя.  

Полини  поросли  на  розбитих  будинках,
Де  від  болю  аж  стогне,  ридає  земля:
У  могилах  жінки  та  малесенькі  дітки,
Проливається  кров  в  українських  полях.  

Приспів.

Дим  снується  густий  і  по  мінному  полю
Рветься  в  цих  полинах  за  снарядом  снаряд.  
Хто  вернеться  живим  із  запеклого  бою,  
Бо  лиш  вирви  одні  простягнулися  в  ряд?

Приспів.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023

Сергію Коренівському

6  серпня  виповнюється  9  років,  як  в  бою  за  аеропорт  Луганська
загинув  наш  земляк  Коренівський  Сергій  Петрович
(24  квітня  1981р  –  6  серпня  2014р),    
старший  прапорщик  Збройних  сил  України,
головний  сержант  роти  15-го  окремого  гірсько-піхотного  батальйону,
128-ї  окремої  гірсько-піхотної  бригади.

Могила  квітами  покрита,
Із  ними  вітер  розмовля.  
Ім’я  у  відблиску  граніту
Ще  молоденького  бійця.  

Сергій  лежить  тут  Коренівський  –
Відважний  воїн,  захисник.  
Йшов  бій  за  аеропорт    Луганська,
Він  в  ньому  смерті  не  уник.  

Вже  9  літ..  здається,  вчора,  
Бо  сенс  утратили  роки,  
Розбило  серце  в  мами  горе
І  потьмяніли  кольори.  

Із  кожним  разом  заплітає
Все  більше  в  коси  сивину..
Лиш  вітер  в  квітах  розмовляє,  
Ущент  розбивши  тишину.  

І  серце  крається  постійно,  
Бо  все  не  змириться  ніяк,  
Ридає  ридма:  -  Сину..  сину!  
Як  житиму  без  тебе  я  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023

Моєму батьку

Сьогодні  минає  7  років,  як  перестало  битися
серце  нашого  тата,  дідуся,  прадідуся,
Філонюка  Володимира  Васильовича..
Світла  пам'ять  і  Царство  Небесне  
нашому  дідусеві!


Навчав  ти  нас,  тату,  як  правдою  жити,  
Людей  поважати  і  світ  цей  любити,  
Сумління  і  совість  щоб  чиста  була,  
Щоб  щира  й  відкрита  лишалась  душа.  
Щоб  слабших  жаліли,  старих  шанували,  
Та  в  скруті  нікого  й  в  біді  не  лишали.  
І  знаєш,  татусю,  тобі  це  –  вдалося,  
Адже  наші  дії  в  однім  суголоссі  
Лишають  свій  слід  в  цій  стражденній  землі  -
Родинним  корінням  у  нашім  селі:
І  дім  збудував,  і  сад  посадив,  
І  виростив  діток,  онуків  глядів.
Хоч  з  правдою  стежка  життєва  ішла  –
Поблажлива  доля  тобі  не  була:
Пережить  довелося  і  сина,  й  дочку,  
Два  внука  рідненьких  і  жінку  свою.  
Крах  доля  у  шлях  роковий  принесла,  
Коли  у  життя  увірвалась  війна.  
Тож  серце  здалося  і  горе  зломило,  
Боротись  з  бідою  було  вже  несила…  

В  могилі  сім  років  лежиш,  спочиваєш..  
І  добрим  лиш  словом  тебе  ми  згадаєм.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023

Притча про земний вік

(Онегінська  строфа)  

Господь  у  Райському  Садочку  
На  троні  мирно  спочивав,  
Пташки  співали  в  холодочку,  
Архангел  сон  оберігав.  
Святий  Петро  стояв  на  брамі.  
Він  сотні  літ  стоїть  так  само:
Охороняє  вхід  у  Сад  -
Був  щоб  завжди  у  ньому  лад.  
Під  брамою  десь  у  куточку
Увесь  бомонд  зібравсь  мирський,  
Й  не  знали:  присуд  їм  який
Господь  напише  на  листочку,  
Бо  має  всім  ділити  вік  –  
Кому  який,  на  скільки  літ.  

Хвилин  отак  пройшло  чимало
І  сонце  тепле  угорі
Присутніх  променем  зігріло
У  теплій  вранішній  порі.  
Відкрилися  Врата  Господні..  
Ось  Бог  Отець  сидить  на  троні..
Всіх  став  по  черзі  підзивати,  
Земного  віку  наділяти  .
І  першою  позвав  людину,
Та  наділив  лиш  двадцять  літ
На  весь  її  життєвий  вік    
Й  нащадкам  -  кожному  з  родини.  
Та  ж  сперечатися  не  стала:
Взяла,  що  дав  і  збоку  стала.  

Ось  підзиває  Бог  кобилу  
І  мовить  їй  Господнє  слово:
-  В  тобі  я  бачу  міць  і  силу,  
То  дам  тобі  я  років  сорок.  
Кобила  з  ляку  заіржала  
Та  Господа  молити  стала:  
-  Це  сорок  років  у  ярмі
Вантаж  тягати  на  собі,  
Орати,  ралити,  возити
Все  те,  шо  покладуть  у  віз.
І  батогом  мені  під  хвіст
Та  по  ногах  ще  будуть  бити?
І  за  яку  таку  провину?
Тих  двадцять  літ  віддай  людині.  
 
Ось  підзиває  Бог  корову
І  та  як  тільки  підійшла,  
Їй  також  мовить  своє  слово,  
Щоб  сорок  років  та  взяла.  
-  О  змилуйсь,  Боже,  і  прости,  
Це  сорок  років  за  цицьки
Мене  тягатимуть  щосили?
Невже  таке  я  заслужила?  
Віддай  тих  двадцять  літ  людині,  
Бо  більше  має  земних  справ,
То  хай  бере,  що  Бог  послав
Їй  до  останньої  хвилини,  
Хай  тішиться  своїм  життям  -  
Я  з  радістю  роки  віддам.  

Дійшла  вже  черга  до  собаки..  
І  Бог  відміряв  тридцять  літ.  
А  тому,  звісно,  не  до  смАку,  
Заскиглив  пес,  злякався,  зблід.  
Тож  просить:  -  Вистачить  п’ятнадцять,  
Мені  вже  й  цих  багацько  здасться:
Прогавкати  на  ланцюгу
Та  гризти  кісточку  тверду.  
Віддай  ти  краще  їх  людині,  
Нехай  і  тішиться,  й  живе,  
Будує  дім,  хай  сад  росте,  
І  все  найкраще  дасть  дитині.  
Хай  буде  на  його  віку  
Все  любо,  добре  й  до  ладу.  

Господь  послухав  і  котові,  
Що  за  собакою  услід,  
Вже  меншу  мірку  приготовив
І  дав  йому  лиш  двадцять  літ.  
А  той  скривився:  -  Це  багато,  
Я  стільки  літ  десь  біля  хати,  
Ловити  буду  пацюків..
Адже  вони  такі  бридкі!  
Мені  достатньо  буде  десять..  
Їх  вистачить,  щоби  пожити,  
В  господаря  мишей  ловити,
Та  десь  в  садочку  прогулятись,  
І  муркотіти  у  віконці,  
Та  ніжитись  під  теплим  сонцем.  

Всіх  Бог  життям  обдарував
І  сам  пішов  у  Райський  Сад,
Усівсь  на  трон  і  спочивав,
А  ті  пішли  собі  назад,
Щоб  повернутися  додому
Й  свій  вік  відпущений  самому
Прожити  в  мирі  та  добрі,  
Й  великі  справи  та  дрібні
 Робити  гідно,  як  годиться:
Як  для  корови  і  коня,  
Як  для  собаки  та  кота,  
Щоб  між  собою  не  свариться.
А  вік  найдовший  у  людини  –
Допомагати  їй  повинні.  
 
 З  тих  пір  в  людини  по  сьогодні,  
Як  сам  Господь  тоді  велів,  
Літа  проходять  безтурботні
Лиш  перших  двадцять  літ.  
А  далі  йдуть  роки  кобили,  
Вона  впрягається  щосили
І  тягне  воза  на  собі,  
Сім’ю,  в  якій  –  старі  й  малі,  
І  де  робота,  і  квартплата,  
І  посуд,  дім,  і  повзунки  –
Отак  проходять  дні,  роки:
Ледь  ноги  втягує  до  хати.  
І  бідоласі  вже  не  милі  
Літа,  які  дала  кобила.  

А  далі  двадцять  літ  йде  нових
І  починається  життя,  
Де  її  доять  як  корову,
 Нема  ні  краю,  ні  кінця:
То  дає  дітям  на  родини,  
На  дім,  на  дачу,  на  машину,  
На  нові  чоботи,  штани,  
І  що  потребують  вони.  
А  вже,  коли  літа  собачі
Приходять,  як  відміряв  Бог,  
Лиш  виглядає  у  вікно,  
Бо  сторожить  і  дім,  і  дачу.  
А  їжа  в  роті  без  зубів,  
Як  кістка  –  гриз,  проте  не  з'їв.  

Наступні  йдуть  котячі  роки..  
Як  Божа  воля  є  на  те,  
Як  в  змозі  ще  робити  кроки,  
 То  так  живе,  як  повезе:
Чи  як  кота  гладять  по  спині,  
А  чи  поводяться  як  свині    -
Дають  ногою  попід  зад,
 Вивозять  десь  ув  інтернат,  
Щоб  доглядала  там  держава,  
Щоб  хтось  із  ложки  годував,  
Із  чашки  воду  подавав..
І  та  людина  вже  без  права
Живе  й  тихенько  доживає,  
А  що  в  душі  –  ніхто  не  знає.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023

Ранкова замальовка

Ранкова  зорить  прохолода,  
Окутує  ніч  у  вуаль,  
Осіння  снується  погода  
Й  несеться  в  незвідану  даль.  
А  звідти  іде  відголосом,
Низесенько  аж  до  землі,  
На  жито  дозріле  і  просо
Розмаю  густі  киселі.  
Сповзає  нічне  покривало
І  тане  у  сірій  імлі,
Здається,  що  зовсім  замало
Короткої  ночі  в  теплі.  
Росою  вмиваються  трави,  
Сріблиться  іскристо  вода,
А  сонне  ще  небо  в  загравах
У  день  вже  новий  поверта.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

Навіщо нам депутати (памфлет)

Потрібно  щось,  друзі,  міняти
Тепер  в  Україні  в  наш  час:
Навіщо,  скажіть,  депутати
І  що  вони  роблять  для  нас?

Можливо,  щоденно  донатять
На  зброю  для  всіх  ЗСУ?!
Та  ні,  лиш  на  себе  і  тратять,
Навіщо  якомусь  бійцю?..

Як  хоче  свій  край  боронити,
То  є  десь  сестра  чи  батьки,
Щоб  зміг  той  вціліти  та  жити,
Хай  тратять  свої  копійки.

А  може  стражденні  працюють
Десь  а  округах  із  людьми,
Завали  якісь  розбирають,
Бо  в  Раді  чомусь  не  знайти?!

Та  ні,  їх  не  видно  й  не  чути,
Немовби  їх  зовсім  нема.
І  де  ж  це  вони  можуть  бути,
Коли  в  Україні  війна?

Та  звісно,  що  десь  в  Буковелі,
А  ні,  то  спішать  у  Туніс,
Та  й  інші  щось  жарять  на  грилі,
І  плещуть  артистам  на  "біс".

Навіщо  нам  ті  депутати,
Чого  їх  у  Раду  збирать?!
Хай  краще  прийдуть  волонтери,
Адже  ті  всі  справи  рішать.  

І  вирішать  зразу  ж  проблеми,
І  чесно  поділять  бюджет,
Не  стануть  дурити  нас  з  вами,
І  все  задарма  –  без  зарплат.

Багато  грошей  зекономим,
Поповним  державну  казну,
Закупимо  зброю  та  форму  -
Скоріше  закінчим  війну.

Тож  даймо  під  зад  депутатам,
Нехай  їх  за  вітром  несе.
-  Вперед!  –  говорім  волонтерам,
-  Вирішуйте  ви  в  нас  усе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023

За двох живу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e1Yr9dexP-8[/youtube]


Лежав  боєць  і  важко  дихав,  
Він  кров’ю  стік  та  помирав,  
І  побратиму  дуже  тихо
Вустами  ледве  прошептав:

Приспів:
-Тримайся,  брате,  вірний  друже,  
За  мене  оркам  відомсти,  
Бо  я  хотів  ще  жити  дуже,  
Проте  не  зміг..  А  ти  живи!  


Закрились  очі  та  скотилась  
Сльоза  солона  по  лиці.
А  з  рани  кров  іще  сочилась
І  розпливалась  по  руці.    

Приспів:
Тримайся,  брате,  вірний  друже,  
За  мене  оркам  відомсти,  
Бо  я  хотів  ще  жити  дуже,  
Проте  не  зміг..  А  ти  живи!  


Пробач!  -  сказав  йому  востаннє,  
-Що  ти  загинув  –  я  живий!
Ми  переможем  й  мир  настане  -
Тебе  згадаю  молодим..  

Приспів:
І  скажу:  -Брате,  вірний  друже,  
Ніколи  оркам  не  прощу,    
Я  за  тобою  завжди  тужу
Й  за  двох  живу..  За  двох  живу!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989460
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

Згадаймо, друзі, патріота

В  цей  день  минає    9  років  ,  як    загинув  Ящук  Павло  Володимирович    (11.10.1966р  –  21.07.2014р)  уродженець  міста  Бердичів  Житомирської  області,      військовослужбовець,      захисник  України,    учасник  антитерористичної  операції  на  сході  України,  командир  взводу  24-го  батальйону  територіальної  оборони    «Айдар»,    старший  лейтенант.    Позивні:  «  Мисливець»,      «  Паша    Московський».  Один  із    організаторів  Бердичівської  самооборони.      Загинув    21.07.2014р    в  смт.  Георгіївка  Лутугинського  району  Луганської  області    під  час  оборони  Луганського  аеропорту  від  влучення  танкового  снаряду.  




Згадаймо,  друзі,  патріота,  
Якого  вбили  на  війні.    
У  цей  трагічний  день  скорботи
Думки  навіює  сумні.  

Бердичів  –  це  його  колиска  –
Тут  народився  та  зростав,  
І  звідси  стежечку  тернисту
В  життєвий  шлях  він  прокладав.

Ним  вибрана  військова  справа
Лиш  гартувала  дух  Павла,  
Адже  сміливість  та  відвага
Його  вперед  завжди  вела.  

По  світу  поносила  доля,  
В  «гарячих  точках»  побував,  
Не  раз  сміялася  недоля,  
Бо  в  очі  смерті  заглядав.  

Завжди  життя  на  волосині
Трималося  в  той  грізний  час,  
Але  любов  до  України
Його  спасала  кожен  раз.  

Ота  любов  –  його  Бердичів,  
Де  мати  й  батько,  й  рідний  дім  -
Це  сили  додавало  вдвічі,  
Щоб  зміг  лишитися  живим.  

Пройшов    усе:  вогонь  і  воду,  
Прийшов  додому  і..  Майдан  –
Це  боротьба  людей  за  волю
Всіх  українських  громадян.  
 
Не  знав  тоді,  що  ще  недовго  -  
Його  підхопить  вир  війни,  
Що  вже  вготована    дорога
Й  живим  додому  не  прийти,  

Що  привезуть  його  в  Бердичів
Азовці  літом  у  труні,  
Що  вже  гримлять  дедалі  ближче
Жахіття  страшної  війни.  

Віддаймо  шану  ми  Герою  –
В  цей  день  минає  дев’ять    літ.  
Немає  ні  кінця  ні  краю
Війни  страшної  на  весь  світ.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

Тебе чекають (Божок Олександр)

Олександр  Божок,
Боєць  93  механізованої  бригади.
Тіло  бійця  залишилось  на  полі  бою  під  час  мінометного
 обстрілу  ворога    07.10.2022р.    під  Бахмутом.  



Відкрите  поле..  лісосмуга,  
Стріляли  орки  раз  у  раз..  
Бійці  залишили  там  друга,  
У  той  важкий  пекельний  час.  

Бо  впевнені:  він  був  убитим
І  неможливо  вже  спасти.  
Позаду  залишались  вирви,
Всі  розбігались  –  хто  куди.  

Та  пробиралися  крізь  обстріл,  
Аби  скоріше  до  своїх,  
Бо  вже  осколок,  а  чи  постріл  
Наступний  може  стати  їх.  

Коли  все  втихло,  то  вернутись  
Й  забрати  хлопця  не  змогли  -  
Вдалося  оркам  перетнути
Те  поле  й  в  лапи  загребти.  

Отак  залишився  у  полі
Герой  відважний  і  боєць  –
Лиш  сонце  та  вечірні  зорі
Його  торкалися  зіниць.  

А  рідним  фото  показали  
Із  місця  того,  де  лежав..  
О,  Боже,  як  його  чекали!
А  де  шукать  –  ніхто  не  знав..  

Чекали  хлопця  хоронити,  
Чекали  хлопця  і  живим..  
За  що  так  Бог  зумів  вчинити,
І  чим  боєць  цей  завинив?  

Сказали  хлопці,  що  загинув,  
А  статус  –  безвісти  він  зник.
Невже  від  жовтня  аж  по  липень,  
І  сніг,  і  дощ  все  тіло  змив?!  

І  навіть  кістки  не  залишив,  
На  тому  місці,  де  лежав,
Чи  дикий  звір  безжально  знищив,
Чи  на  куски  снаряд  порвав?!

 А  може  хлопець  у  полоні  -  
Пораненим  туди  попав?
А  вдома  в  мами  -    сиві  скроні..  
Біль  серце  на  шматки  порвав..  

 Якщо  живий,  то  повернися,  
Як  мертвий,  то  хоч  знак  подай..  
О  сину,  сину,  відізвися  !
Тебе  чекають  –  пам’ятай!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023

Босоноге літо (асонанс)

Босоноге  літо  лопотіло  світом,  
Помочило  ноги  у  росі.  
Сонце  на  долоні,  промінь  на  ослоні,  
Прокотилось  колом  по  осі.  

Впало  на  покоси,  поспивало  роси,  
Полилося  соком  у  овес,  
Потекло  у  колос,  прорізало  голос  –
Із  вітром  розмови  йде  процес.  

Поросли  тополі  ось  навколо  поля,  
А  попід  горою  осока.  
Літо,  літо,  літо,  сонечко  розлите  –
У  корови  повно  молока.  
 
Коні  на  припоні,  порося  в  загоні,  
Покосив  господар  ось  осет,  
Корови  і  кози  поховались  в  лози,  
А  господар  косить  осоку.  

Літо,  літо,  літо    гомоніло  з  вітром,
Ніжилось  на  сонці,  в  холодку,  
Купалось,  стрибало,  потім  загоряло,  
Полоскало  коси  у  ставку.  

Літо,  літо,  літо,  моє  миле  літо,  
Розмову  з  тобою  я  веду.  
По  дорозі  сосни  ростуть  і  осики,  
Поряд  із  тобою  я  іду.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023

Мамині вишні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SAl0mDfgc_I[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WLPLRF22E1A[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l0Ec5_9GtdA[/youtube]



Стоїть  біля  хати  похмурий  садочок
І  вишні  старенькі,  посаджені  в  ряд.  
Садила  їх,  мамо,  для  сина  і  дочок,  
Щоб  радував  діток  вишневий  твій  сад.  

Приспів:
А  мамині  вишні,  а  мамині  вишні
Так  рясно  вродили  в  вишневім  саду.
А  мамині  вишні,  а  мамині  вишні
І  дітям,  й  онукам  твоїм  до  смаку.  

Росли  твої  вишні,  тягнулися  вгору,  
А  з  ними  зростали  твої  діточки.  
І  ось  як  лелеки  злетіли  із  двору,  
В  саду  залишились  твої  вишеньки.  

Приспів:
А  мамині  вишні,  а  мамині  вишні
Так  рясно  вродили  в  вишневім  саду.
А  мамині  вишні,  а  мамині  вишні
І  дітям,  й  онукам  твоїм  до  смаку.

Немов  бистрі  коні  роки  пролетіли,  
А  хата  старенька  ще  досі  стоїть,  
І  з  нею  ті  вишні,  що  ти  посадила,  
Щорічно  так  родять,  а  серце  щемить.  

Приспів:
А  мамині  вишні,  а  мамині  вишні
Так  рясно  вродили  в  вишневім  саду.
А  мамині  вишні,  а  мамині  вишні
І  дітям,  й  онукам  твоїм  до  смаку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023

Літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lgX4MVmpWBA[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=glbUgj1sFQw[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ctY-mK2UbZQ[/youtube]


Волошковим  квітом  
заплелося  літо
й  білими  ромашками  
в  полях,

сіялось  насінням,
сонячним  промінням,
вітерцем  легесеньким  
здаля.

теплого  серпанку
вранці  спозаранку,
у  квітках  метеликом
 кружля,

в  колоски  спадало,
з  вітром  розмовляло,
росами  вмивалася
земля.  

Неслася  розмова
й  пісенька  медова
бджілок  і  сердитого
джмеля.

Аромат  із  липи
він  зібрав  і  випив
і  тепер  по  квітах
вистеля.  

Росами  умите
тепле,  ніжне  літо
сонечком  із  неба
звеселя.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023

Тільки перемога

Тільки  перемога,  а  вже  потім  мир!  
На  такі  умови  тільки  згідні  ми.
Хай  повернуть  землі:  Крим  і  весь  Донбас!  
Ось  такі  умови!  Чуєте  ви  нас?!

Затягнула  раша  у  смертельний  вир.
Не  підпишем  з  нею  ми  сумнівний  мир.
Де  була  б,  Європо,  зараз  ти  скажи?  
Після  нас  наступна  будеш  саме  ти.  

То  чому  ж  ми  чуєм  дивні  голоси?  
Не  один,  то  другий  цюкне  нам:  іди,  
Поклонись  росії  -  хай  настане  мир.
На  такі  умови  -  ні,  не  згідні  ми.

Тільки  перемога!  Тільки  до  кінця!
Дорого  ми  платим,  бо  ціна  -  життя!  
Чи  даси,  Європо,  зброю  нам  чи  ні,
А  такі  умови  -    і  кінець  війні.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023

До бою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rmvdA9DZSOg[/youtube]



Випало  нам,  браття-українці,  
Відстояти  волю  у  кремля,  
Щоби  ми  самі,  а  не  чужинці
Сіяли  пшеницю  у  полях.  

Щоб  не  називали  нас  «хохлами»,  
Не  казали:  «Ми  –  один  народ»,  
І  в  той  час  вважаючи  рабами,
За  людей  таких,  як  «другий  сорт».  

Приспів:
Тож  до  бою,  українці  -  браття,  
Проженем  назавжди  ворогів,
Щоб  до  рук  смертельну  зброю  брати
З  них  ніхто  ніколи  більш  не  смів.

Щоби  не  гнітили  нашу  мову,  
Не  везли  за  неї  в  Соловки,  
Та  ідеологію  совкову  
Не  «впихали»  людям  у  мізки.  

Нашу  щоб  історію  не  крали,  
Не  казали:  «Вас  і  не  було»,  
Щоби  українців  не  вбивали
Й  цілим  було  місто  та  село.  

Приспів:
Тож  до  бою,  українці  -  браття,  
Проженем  назавжди  ворогів,
Щоб  до  рук  смертельну  зброю  брати
З  них  ніхто  ніколи  більш  не  смів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

Нацисти -рашисти

[i]Нацисти,  рашисти…  Яка  тут    різниця?!  –
Тотожні  поняття  і  зветься  це  злом!
Хто  міг  би  подумати,  в  сні  не  насниться,
Насправді  наскільки  підступне  воно.  
 
Діди  не  розгледіли  підлість  «совєтів»,
Лиш  нищили  й  гнали  від  себе  фашизм,
Щоб  знали  вони,  що  прийдеться  терпіти,  
Що  ми  ще  пізнаємо  клятий  рашизм.
 
Було  ще  тоді  його  нищить  під  корінь,  
Щоб  зло  не  повзло  по  вкраїнській  землі.  
Бо  там  де  москаль,  то  лиш  сльози  і  горе,  
Страждають  від  нього  дорослі  й  малі.  

Репресії,  голод,  арешти,  убивства,  
Свавілля  чиновницьких  владних  структур...  
радянські  совєти  творили  безчинства,
Не  знали  щоб  ми  своїх  власних  культур.  

Щоб  втратили  мову,  свою  ідентичність,  
Обряди  і  звичаї  наших  батьків,  
Щоб  лиш  визнавали  московську  величність  
Й  робили  все  те,  що  нам  кремль  повелів.  

І  скільки  б  не  вилась  диявольська  нитка,  
Приходить  кінець  бусурманській  орді.  
Ждемо  перемогу  –  прийде  вона  швидко.
Кінець  покладемо  цій  клятій  війні.

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023

Стежка споришева

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YACX5dQ4EYs[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wja-dHn7SaA[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Lg2g-4-e1XA[/youtube]




Стежка  споришева  у  моїм  житті
Килимом  стелилась  рясно  на  путі,
Квітами  розквітла  рано  навесні
Й  зоряного  літа  сонцем  вдалині.  

 Приспів:  
Стежка  споришева  з  дому  від  воріт,
Стежка  споришева  стелиться  до  ніг.  
Роси  світанкові  падають  в  траву,
Манять  мене  зорі  –  я  по  стежці  йду.  

Неслась  далиною  сивини  печаль,  
Літом  за  весною  –  ув    осінню  даль.  
Радість  із  журбою  заплелись  в  роки,
Та  дощем  холодним  у  мої  стежки.    

Приспів:
Стежка  споришева  з  дому  від  воріт,
Стежка  споришева  стелиться  до  ніг.  
Роси  світанкові  падають  в  траву,
Манять  мене  зорі  –  я  по  стежці  йду.  

Терном  край  дороги  поросли  стежки,  
В  рідний  дім  дорогу  більше  не  знайти,  
Там  де  була  хата  й  квіти  під  вікном,  
Споришу  багато  й  стежка  за  селом.  

Приспів:
Стежка  споришева  з  дому  від  воріт,
Стежка  споришева  стелиться  до  ніг.  
Роси  світанкові  падають  в  траву,
Манять  мене  зорі  –  я  по  стежці  йду.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986717
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023

Старенька верба

Прогриміла  гучна  громовиця
І  понеслася  з  гуркотом  вдаль,  
Вслід  кремсає  вогнем  блискавиця,  
Навкруги  наганяє  печаль.  

Розкидає  тонесенькі  стріли,  
Спрямувавши  небесну  пряму,
Що  з  дощем  на  вербу  полетіли,  
Розрізаючи  навпіл  пітьму.  

Та  не  в  змозі  перечить  негоді  
І  звисають  гілки  заважкі  –
Їх  штовхали  вітри  прохолодні,
Простеляли  пластом  по  воді.  

І  старенька  верба  у  зажурі,  
Хоч  схилилась,  та  вперто  стоїть.
Не  зламати  вітрам,  а  ні  бурі,  
Упродовж  злих  усіх  лихоліть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023

Після підриву дамби

Гойдається  сміття  тихесенько  на  хвилях,
І  дах  будинку  поряд,  і  диван.
В  уламках  обрій  весь  -  допоки  видно,
Що  ними  дістає  з  води  до  хмар.  

Принесене  сюди  бурхливою  водою,
Бо  та  змітала  на  своїм  шляху,
Нещадно  нищила  смертельною  стіною
Усе  живе  без  жалості  й  страху.  

Тепер  лиш  сонце  вперто  вибирає  воду
З  обшивки  меблів,  що  пливуть,  шматків,
Уже  намоклих  знизу  і  важких  зісподу...
Тримає  їх  біді  наперекір.  

І  гонить  хвилями  вечірнього  прибою,
Під  впливом  сили  бризових  вітрів,  
Очищених,  обмитих  піною  морською
Й  прибитих  до  піщаних  берегів.  

І  ніби  море  мовить  людям:  "Забирайте,  
Ось  тут  усе,  що  я  змогло  спасти,  
Я  плачу  разом  з  вами  у  скорботі,  знайте:
Такої  не  чекало  й  я  біди."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023

Привітання внуку

Позаду  дитинство  –  попереду  юність
І  шлях  твій  в  незвіданий  світ.
Хай  килимом  рясним  щоденна  реальність
Тобі  простеляє  до  ніг
Предовгу  й  щасливу  життєву  дорогу,
Як  ступиш  за  рідний  поріг.
Хай  буде  успішним  подальше  навчання,  
Досяг  щоб  захмарних  орбіт,  
Хай  мрії  здійсняться  усі  та  бажання,  
Та    успіх  іде  тобі  вслід;
Хай  будуть    дні  сонячні,  теплі  та  світлі,
Барвистим  увесь  дивоцвіт  
І  поряд  завжди  йдуть  лиш  віддані  друзі  
З  тобою  впродовж  усіх  літ.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023

Каховська ГЕС

Каховська  ГЕС..  Була  й  немає.
Її  зірвали  москалі!
Тепер  водою  заливає
Будинки  в  місті  та  в  селі.  

Усе  поглинуло  водою:
Поля,  левади,  береги.
Біда  принесена  ордою...  
І  скалять  зуби  вороги.

А  тут  затоплене  й  пропало
В  людських  будинках,  що  було,  
Усе,  усе,  що  люди  мали,
Нажите  все  їхнє  добро...

Усе:  від  одягу  –  до  їжі,  
Від  меблів,  техніки,  речей...  
Завис  їх  страх  на  роздоріжжі
І  жах  у  відблиску  очей.

Той  жах,  що  цінне  щось  забули,  
Адже  не  зможеш  все  нести,  
Хоч  якби  цього  не  хотіли.    
Та  і  тварин  всіх  не  спасти.  

Втікають  люди  якнайдалі,  
Щоб  вижити  і  щоб  спастись.  
І  збитків  завдано  чимало...
І  чи  повернуться  колись?..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023

У свято Трійці

У  свято  Трійці  Святої  
Я  в  Бога  прошу  лиш  одне:
Хай  перемогу  над  ордою
У  край  наш  рідний  принесе.  
Нехай  повернуться  всі  землі  
Та  запанує  на  них  мир,
І  прийде  спокій  ув  оселі,  
Щоби  ніхто  більш  не  помер,
Щоби  нікого  не  вбивали,  
Не  лились  сльози  вдів,  сиріт,  
Щоб  чорну  хустку  не  вдягали,  
Йшло  горе  далі  від  воріт,
Щоб  не  сивіли  в  мами  коси  
За  своїх  доньок  і  синів...
Нехай  вшануються  Герої,  
Що  полягли  у  цій  війні.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

Розіб’ємо диявольське кубло

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_puIcLfK98E[/youtube]


До  обстрілів  звикають  люди,
Гудків  пронизливих  сирен,  
До  стін  повалених  повсюди
Та  нових  вибухів  щодень.
Звикають,  що  над  головою
Летить  ракета  чи  шахед,  
Що  смерть  несе  комусь  з  собою  -
Якщо  не  зіб’ють  наперед.

Приспів:

Усе  це  лють  тамує  в  серці,
Карбує  в  пам'яті  все  зло  –
В  кулак  стиснувши  міцно  пальці,
Розіб’єм  диявольське  кубло.  

Новин  жахаючих  з  екрану
Та  статистичний  з  фронту  звіт:
Прессекретар  щодень  з  Генштабу
Озвучує  його  в  ефір;
До  переповнених  шпиталів,  
Людських  протезів  та  візків,  
До  тих  смертей  –  уже  захмарних,
Й  оскалу  клятих  москалів.

Приспів:

Усе  це  лють  тамує  в  серці,
Карбує  в  пам'яті  все  зло  –
В  кулак  стиснувши  міцно  пальці,
Розіб’єм  диявольське  кубло.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985218
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

Серпанок

Так  плавно  лине  цей  серпанок
Над  розмаїттям  буйних  трав.
Тут  спочиває  теплий  ранок
В  покосах  скошених  отав,

Високі  трелі  стоголоссям
Птахів  маленьких  і  комах,  
Змішались  в  пахощах  покосів
Й  лягли  на  пилом  вкритий  шлях.

І  сонце  ніжиться  промінням
В  розлогих  травах  польових,  
Обабіч  терен  поміж  зілля
Стоїть  на  стражі  вартовим.
 
І  примостився  сонний  вітер
Там,  де  росте  густа  трава,
Не  скоро  вилізе  він  звідти,  
Нехай  тихенько  спочива.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023

А я дівка дуже файна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w4MMpcbkR2E[/youtube]

Група  ЗЛИВА  Музична  нейроплатформа  ОКТАВА

(жартівлива  пісня)  

А  я  дівка  дуже  файна,
Вийшла  заміж  за  Степана,  
Бо  він  парубок  вродливий,
Білолиций,  чорнобривий.  

Грає  музика  у  клубі,
Степан  тиче  мені  дулі,  
А  сам  до  дівок  моргає
І  про  мене  забуває.

Тож  покинула  Степана  –
Файній  дівці  він  не  пара,  
Буду  кращого  шукати,  
Бо  є  з  кого  вибирати.  

Вийшла  заміж  за  Івана.
Думала,  що  буду  панна,  
Бо  є  хата  і  машина,  
Дві  посади  і  два  чина.  

Іван  ходить  на  роботу,  
Я    ж  у  хлів  в  старих  чоботях,
Іван  їздить  на  машині,  
Я  ж  годую  кури  й  свині.  

Тож  покинула  Івана  –
Файній  дівці  він  не  пара,  
Буду  кращого  шукати,  
Бо  є  з  кого  вибирати.  

Вийшла  заміж  за  Гаврила,  
Бо  так  матінка  просила:
Він  є  хлопець  працьовитий,
Буде  все  в  домі  робити.  

П’є  Гаврило  чай  із  медом,  
І  окутав  ноги  пледом,  
Ще  й  сказав,щоб  поряд  стала,  
З  нього  мухи  відганяла.  

Тож  покинула  Гаврила  –
Хоч  як  мати  не  просила..  
Буду  кращого  шукати,  
Бо  є  з  кого  вибирати.  

Як  дозріла  рання  вишня,  
За  Петра  я  заміж  вийшла,  
Народила  дочку  й  сина,  
А  він  досі,  як  дитина.  

Грає  зранку  і  до  ночі
У  футбол  з  дітьми  охоче,  
А  я  бур’яни  сапаю
І  корову  доглядаю.  

Якщо  я  сама  сапаю,
Кошу,  ношу  і  збираю,  
Нащо  мені  чоловік?!
Буду  я  сама  весь  вік.  

Я  продам  корову  й  свині,  
Буду  їздить  на  машині,
Й  слухать  буду    в  холодку,  
Соловейка  у  садку.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984850
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023

Про біль

[i]Є  різний  біль:  фізичний  та  душевний.  
Котрий  із  них  найбільш  пече,  гнітить?
Як  із  здоров’ям  справи  йдуть  плачевно,  
То  мусиш  з  цим  змиритися  і  жить.  

А  можеш  із  Гігеєю*  боротись  ,
Що  винесла  суворий  свій  вердикт,  
І  щось  іще  змінити  намагатись,  
Хоч  розумієш:  буде  тільки  пшик.

Та  борешся,  надію  не  втрачаєш,  
Адже  вона  останньою  помре,
Допоки  що  у  мріях  десь  літає.
А  тіло  корчиться,  проте  живе!

А  що,  коли  душевний  ще  додасться,
Той  біль,  що  з  серця  раною  кровить.
Приструнити  його  нічим  не  вдасться.
Ой,  як  же  тут  змиритись,  як  болить?!  

Бо  кровоточить  зранку  і  до  ночі,  
Не  відпускає  ні  на  мить  тебе.  
Від  сліз  гірких  не  висихають  очі:
Кремсає  біль  зсередини  й  пече.[/i]



*Гігіе́я,  Гігея  (грец.  Υγιεία)  —  богиня  здоров'я,
 донька  Асклепія  й  Епіони

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023

Йде війна в Україні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TnDQuAy6ozA[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LrPmwX-oamM[/youtube]




Знову  обстріляли  орки  зранку  
В  передмісті  Бахмута  квартал.
Пруть  і  пруть  до  нас  безперестанку  –
Знищуємо  ми  їх  наповал.    

Приспів:
Дим  несеться  над  полем  і  розноситься  горем,
Вирви  скрізь  і  руїни  –  йде  війна  в  Україні.  
А  земля  між  боями  поросла  полинами.  
Маки  в  полі  червоні,  ллються  ́сльози  солоні..    
Мати  свого  жде  сина,  батька    -  діти  й  дружина..  
Він  вернеться  з  дороги  -  принесе  перемогу.  

І  немає  ні  кінця,  ні  краю
Цим  боям  й  запеклій  боротьбі..
Орки,  вам  до  пекла,  нам  -  до  раю!  
На  війні  все  так,  як  на  війні..  

Приспів.

Зможемо  країну  захистити  
І  пройдем  крізь  обстріли,  та  град,  
Не  залишимо  ми  поле  битви,  
Все  своє  повернемо  назад.

 Приспів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983882
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023

Весняний ранок

Зоріє  вздовж  неба  ранковим  багрянцем
Та  променем  сонце  розгонить  пітьму,  
На  проводі  трелі  пташині  уранці
Оспівують  дзвінко  новітню  весну.  

Убралася  яблуня  в  шати  весільні,  
Немов  наречена,  що  йде  під  вінець,  
І  плавно,  розважно,  доволі  повільно
Теплом  зігріває  її  промінець.  

Бузок,  що  тихенько  схилився  над  тином,
Розносить  над  садом  п’янкий  аромат,
Змішавшись  докупи  із  співом  пташиним,  
Вертається  з  неба  блаженством  назад.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

Мамам, що втратили дітей на війні

У  вас  сина  не  стало    -  загубивсь  на  війні.
Серце  каменем  стало  й  туга  чорна  у  нім.
І  морозом  скувало  крижану  пустоту,  
Білим  рястом  вплітає  у  косу  сивину.  

І  не  радує  душу  довгождана  весна,  
В  ній  пташки  не  співають,  кольорів  вже  нема.
Чорні  хмари  із  неба  простяглись  по  землі,  
Вітер  віє  в  діброві  та  дерева  сумні.  

Вранці  землю  вкриває  сіра  зимна  роса,  
А  з  очей  все  спадає  ця  солона  сльоза.
Розчинились  в  тумані  десь  години  і  дні...
Тут  щось  вдіяти  марно  –  ви  скорились  війні.  
 
Та  потрібно  боротись  вдвічі  більше  тепер,  
Сина  справу  чинити,  щоб  ніхто  більш  не  вмер.  
Захищав  Україну  й  найдорожче:  життя  -
На  вагу  він  поставив  і  пішов  в  небуття.  

Не  тамуйте  ви  горе,  не  коріться  війні,  
Бо  вона  так  нещадно  виростає  в  ціні,  
А  беріть  своє  горе  і  несіть  до  людей,  
Та  по  краплі  роздайте  всім  сльозою  з  очей.  

Хай  всі  разом  із  вами  проковтнуть  гіркоту,
Біль  і  розпач  утрати,  серця  рану  важку,
З  вами  горе  розділять  і  підтримають  вас,  
Бо  всім  разом  потрібно  нам  триматись  в  цей  час.  

Це  потрібно  не  мертвим,  це  потрібно  живим,
Щоби  всі  пам’ятали,  шляхом  йшли  ми  яким,  
Що  якою  ціною  ріки  крові  в  полях,
Нам  далася  свобода  й  вільний  обраний  шлях.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023

Зниклий безвісти ( Коресандович Володимир)

[i]Володимир  Павлович  Коресандович  1985  р.  н.  
Зник  безвісти    1.08.2022р.  в    
Кодема-Зайцево  Бахмутського  району.  
[/i]


Коресандович  Володимир  –  
Боєць  відважний,  захисник.  
В  важкім  бою,  в  лиху  годину,
Під  час  артобстрілу  він  зник.

Із  того  бою  не  вернувся  
Та  десь  пропав  на  цій  війні.  
Ніхто  з  товаришів  незчувся  -
Лунали  вибухи  гучні.  

Мов  у  тумані  розчинився
І  загубилися  сліди,  
Шукати  хто  не  намагався,  
Проте  не  може  віднайти.  

Можливо  зараз  у  полоні
Й  не  може  звісточку  подать,  
А  може  десь  лежить  у  комі,  
Бо  переповнений  шпиталь.  

Немає  хлопця  серед  мертвих,
Ніде  й  серед  живих  нема.
Вражає  серце  біль  нестерпний,  
Вселилася  у  нім  зима.    

Батьки  удома  і  дружина,
І  двоє  діточок  малих,  
Його  чекає  вся  родина,  
Щоб  повернувсь  назад  живим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

Два Івани

 [i]Ветеран  Другої  світової  Іван  Оникійович  Залужний
та  його  внук  Іван  Гутник-  Залужний,  що  загинув  
23-річним  Героєм  у  2014  -  му.
Стоячи  в  дозорі  поблизу  Авмросіївки  Донецької
області,  він  відкрив  вогонь  по  ворогах,  чим
врятував    життя  п'ятдесятьом  бійцям  свого
підрозділу,  а  сам  був  смертельно  поранений...  
Рік  тому  відійшов  у  вічність  і  дідусь.  [/i]                          


Два  Івани  –  два  Герої!  
І  одна  в  них  спільна  доля.  
Хто  сказати  міг  чи  знати:
Будуть  землю  захищати
Від  фашистів,  від  рашистів    -
Орків,  виродків  нечистих.  

Дід  Іван  за  Батьківщину
Німця  гнав  аж  до  Берліна,
Бився  з  ворогом,  тож  Богом
Був  спасенним  і  додому
Повернувсь  живим,  здоровим.

Внук  Іван  за  Україну
Геть  ординську  гнав  скотину
У  московське  їх  болото.
Мужньо  спас  він  усю  роту
Побратимів-українців
Від  тих  обстрілів  чужинських,
Як  прийняв  весь  бій  на  себе  –
Сам  загинув  і  на  небо
Рушила  душа  Івана  
Нескоре́на    –  хоч  й  стражденна.  

День  примирення  сьогодні
Та  зійшлись  шляхи  Господні
Й  всі  змішались  в  круговерті…
Українці  -  дуже  вперті,
Відберуть  зерно  з  полови
І  розвіють  по  діброві
Те  сміття,  що  не  потрібне,
А  зерно  з  насіння  зійде    
Проросте  й  заколоситься  –
Україна  відродиться.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

Бахмут у вогні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9M9heqRIWsk[/youtube]


Солов’їними  трелями  низько  над  садом
Опустилась  вечірня  зоря.  
Залишилася  веснонька  друга  позаду,  
А  тебе  із  війни  ще  нема.  

 Приспів:
Засвітилось  над  Бахмутом  небо  червоним  –
Ти  на  себе  приймаєш  удар.
Я  молюся  й  до  Господа  тягну  долоні  -
Щоб  Бог  спас  від  ординських  примар,
Щоб  снаряди  російські  ніде  не  зривались
І  щоб  фосфорний  дощ  не  ішов,  
Щоб  всі  кулі  ворожі  тебе  оминали  
І  додому  живим  ти  прийшов.    

Пелюстками  осипалась  вишня  донизу  -
Весь  цвіт  білий  в  зелену  траву,  
Розриває  неспокій  вечірнюю  тишу
І  я  подумки  в  Бахмут  лечу.  

Приспів:
Засвітилось  над  Бахмутом  небо  червоним  –
Ти  на  себе  приймаєш  удар.
Я  молюся  й  до  Господа  тягну  долоні  -
Щоб  Бог  спас  від  ординських  примар,
Щоб  снаряди  російські  ніде  не  зривались
І  щоб  фосфорний  дощ  не  ішов,  
Щоб  всі  кулі  ворожі  тебе  оминали  
І  додому  живим  ти  прийшов.    

Я  би  пташкою  зараз  до  тебе  летіла
І  тебе  затулила  б  крильми,  
Всю  б  ворожу  навалу  з  тобою  відбила  –
Хай  тікають  від  нас  вороги.  

Приспів:
Засвітилось  над  Бахмутом  небо  червоним  –
Ти  на  себе  приймаєш  удар.
Я  молюся  й  до  Господа  тягну  долоні  -
Щоб  Бог  спас  від  ординських  примар,
Щоб  снаряди  російські  ніде  не  зривались
І  щоб  фосфорний  дощ  не  ішов,  
Щоб  всі  кулі  ворожі  тебе  оминали
І  додому  живим  ти  прийшов.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982376
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Твої гріхи

Приходиш  жити  у  цей  світ
Невинним  янголятком,  
Але  впродовж  життєвих  літ
Є  похибок  багато...

Найбільше  маєш  тих  гріхів
В  рутині  повсякденній,  
Які  й  робити  не  хотів,  
Й  ті  вчинки  незбагненні.  

Їдким  словечком  в  смутний  час
Комусь  сказав,  обмовив.
І  не  доходить  кожен  раз,  
Що  нагрішив  ти  знову.  

Коли  ж,  бувало,  ти  комусь  
Зробив  свідому  шкоду,  
Чи  сокровенного  торкнувсь,
Вліз,  не  спитавши  броду,  

То,  звісно,  маєш  гріх  новий,  
Який  вже  бумерангом
Вернеться  витоків  своїх
Й  покриє  душу  смогом.  

Ти  тільки  з  правдою  живи
І  праведним  йди  шляхом,  
То  не  утратиш  голови
Як  приведуть  до  плахи.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Плаче небо

Дощами  небо  сиве  плаче...  
І  так  триває  вся  весна.  
Кругом  завмерло  все  неначе,
Лиш  смуток.  Радості  нема.

Стоять  зажурені  дерева,
З  бруньок  і  листя  не  росте,  
Нарцису  квіточка  жовтава
Стьмянілим  кольором  цвіте.  

Пташки  сховалися  у  гіллі,
Бо  не  співаються  пісні.
Обмоклі,  змучені  безсиллям,  
Не  раді  вже  такій  весні.  

Під  тином,  змоченим  дощами,
Ледь-ледь  з’явилася  трава,  
А  дощик  дрібними  крапками
Постійно  землю  полива.

Весна  заплакана,  в  зажурі,
У  сіро-сивих  кольорах,
До  нас  приносить  дні  похмурі
Та  сум  в  тривожних  вечорах.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023

ХРИСТОС ВОСКРЕС ! ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА!

Христос  Воскрес!  Воскресне  й  Україна!
Відродиться  із  попелу,  з  руїн.  
Оплаче  гірко  Ненька  доньку  й  сина  –  
Усіх  дітей  утрачених  своїх.
І  вдарять  громом  переможні  дзвони
Під  куполами  храмів  та  церков.
Ця  блага  вість  зіллється  передзвоном
В  одне,  де  біль  і  рани,  і  любов.  
І  будуть  сльози  радості  та  горя,  
І  буде  воля  зборена  в  боях,  
І  буде  мирне  небо,  й  ясні  зорі,
Й  зросте  пшениця  яра  на  полях.



Вітаю  всіх  з  Христовим  Воскресінням!  
ХРИСТОС  ВОСКРЕС!  ХРИСТОС  ВОСКРЕС!
 ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023

Наша мова – наша зброя

Пора  замислитись,  панове:
Чому  до  нас  прийшла  біда?
Кругом  звучить  російське  слово  
В  той  час,  коли  іде  війна.

Чому  на  півдні  й  на  Донбасі  
Переповнявся  ним  ефір?
«Питання  мовне  не  на  часі»?
Не  актуальне  до  цих  пір?

Чому  як  стадо  те  ординське
Зайшло  у  місто  і  в  село,  
То  зразу  ж  в  школах  українських
Навчання  «русскою»  велось?  

І  зразу  ж  вибори  до  думи,  
І  рубль  їхній  вводять  теж,  
Все  наше  піддається  глуму  -  
Знущанням  тим  нема  вже  меж!

Чом  цвенькає  і  центр,  й  Київ,
Весь  південь,  північ  і  Дніпро..?
А  патріарх  московський  знищив
Все  українське,  що  було?  

І  верещать  заблудлі  вівці,  
Що  їм  не  вказував  «кіріл»,  
Що  вони  справжні  українці
Й  були  такими  з  давніх  пір.  

Візьміть  і  назву  поміняйте
Із  УПЦ  на  ПЦУ
Й  надалі  у  Соборі  правте.
Та  чорт  заплутав  сатану.  
   
І  водять  біси  хороводи  ...
За  цим  усім  стоїть  москва.
Бо  в  наших  баранів  з  народу
Дурманом  вбита  голова.

Не  бачать,  що  попи  московські
В  нас  просувають  «руSSкий  мір»,
Щоб  з  нас  зробити  їм  холопів,  
Перечить  щоб  ніхто  не  смів.

Чом  не  шануємо  Вкраїну?
Чом  рідною  не  розмовляєм?
Плюємо  на  свій  рід,  родину,  
Своє  коріння  забуваєм.  

Чекаєм  перемогу  всі  ми,
Щоб  мирно  далі  в  світі  жити.
Чому  ж  не  хочемо  роSSію
В  собі  спочатку  задушити?

Російською  як  розмовляти
Й  чекати,  що  мине  біда,  
То  будем  довго  воювати
І  не  закінчиться  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023

Михайлу Пасічнику

[i]Михайлу  Пасічнику
 з  нагоди  Ювілею  
[/i]

В  селі  Половецьке    Поліського  краю
Родився  наш  славний  митець.
Думками  він  часто  в  дитинство  вертає,  
Де  матінка  рідна  й  отець,

Де  він  ще  малою  дитиною  зранку
На  вигін  гнав  пасти  гусей,  
А  старша  сестра,  виходячи  з  ганку,
Ішла  годувати  курей,

Бо  мама  в  цей  час  вже  була  на  роботі,  
Та  й  батько  ще  вдосвіта  встав,  
Він  вранці  та  ввечері  після  роботи
Будинок  сім’ї  будував.  

Та  рідна  хатина,  збудована  батьком,  
Де  дітки  зростали  малі,  
Навіює  спогадів  світлих  багацько,  
Коли  він  буває  в  селі.  

Ті  ж  самі  дороги,  ті  ж  самі  стежини,  
Ті  ж  самі  пшеничні  поля,  
Якими  колись  з  дідусем  Костянтином  
Ходив  за  село  ще  малям.  

Якими  із  братом,  аж  курява  ззаду,  
Біг  влітку  купатись  на  став,  
Та  спілі  грушки  із  вишневого  саду,  
За  пазуху  похапцем  рвав.  

Тож  виткала  доля  життєву  дорогу
З  тих  стежок  за  рідним  селом,  
Під  ноги  стелила  від  свого  порогу
Барвистим  лляним  полотном.  

Понесла  у  світ  та  удаль  скакунами
Стрімкі,  швидкоплинні  літа,
Де  успіх  й  талант,  обвитий  словами,  
З  тих  стежок  завжди  проростав.    

У  творчім  доробку  ним  сказане  слово
Тихенько  лягло  на  папір,  
Писалися  вірші  все  нові  та  нові,
В  книжках  розлітались  у  світ.  

Писав  він  увечері,  писав  він  уранці,  
Писав,  бо  так  Бог  повелів.  
І  як  результат  теї  плідної  праці  –
Пошана  й  любов  земляків.

Бажаю    Вам  злетів  та  успіхів  творчих
І  сіяти  далі  добро:
Кругом  голоси  щоб  звучали  співочі
Та  небо  щоб  мирним  було.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023

Чорна звістка

Чорна  звістка  до  нас  прилетіла:  
Наш  загинув  в  бою  батальйон.
Весь  Бердичів  вона  сколихнула...  
Це  -  неправда,  щоб  разом  стількох...  

Чорний  день...  Чорна  ніч...  Чорні  сльози
Пролилися  на  землю  дощем...  
Страх  і  жах  у  душі  заморозив
Тяготу  невідомих  вістей...  

І  здається,  що  серце  спинилось,  
І  здається,  що  світ  весь  завмер...  
Лиш  ридання  з  душі  голосило:
Хто  живий  ще?  А  хто  вже  помер?  

І  до  неба  простягнуті  руки  
Молитовних  тремтінь  на  вустах...
«Кача  лине..»  -  доносяться  звуки...  
Пожирає  свідомість  всю  жах!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023

Військовим знизили зарплату

(памфлет)

Військовим  знизили  зарплату
І  не  в  один  раз  –  у  рази.
Мабуть,  для  них  це  забагато...  
От  влада!..  Господи,  прости!..    

Навіщо  гроші  нашим  хлопцям
У  тих  окопах  під  вогнем?..
Кістлява  там  в  смертельних  танцях
І  косить,  й  кремсає  мечем...

Ото  візьме  боєць  й  загине,  
І  гроші  в  нього  пропадуть,  
А  всім  купюрам  в  нас  в  країні
Рахунок  строгий  має  буть.  

А  ні  -  візьме,  й  почне  стелити
Грошима  тими  свій  нічліг,
Бо  де  ж  узимку  яму  рити?  –
Багнюка  ж  скрізь  і  мокрий  сніг.  

А  ще  вода  стоїть  в  окопах,  
І  хлопці  човгають  по  ній,  
Упадуть  гроші  та  й  намокнуть  –  
Кінець  зарплаті  буде  тій.  

Ні!  Звісно,  гроші  не  потрібні.
Нехай  воюють  собі  так.    
Бач,  депутатам  стали  рівні...
Це  -  неподобство  і  бардак!  

Зарплату  треба  депутатам:  
Щоб  підняли  собі  вони  
І  щоб  змогли  відпочивати,
Бо  так  втомились  від  війни!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023

Прихід весни

[i]Ось  торкнулось  проміннячком  сонце  
Скла  на  тусклім,  холоднім  вікні
І  здригнулось  ще  сонне  віконце,
Й  посміхнулося  ранній  весні.  

Задзюрчали  маленькі  струмочки,  
Жебонить  у  них  тала  вода,  
А  на  пагорбі  аж  за  садочком
Проростає  зелена  трава.  

І  білесенький  пролісок  ранній
Заряснів  первоцвітом  з  землі,  
Як  той  бинт  на  всіх  зболених  ранах
В  цій  проклятій  і  страшній  війні.

І  немов  тут  немає  розрухи,  
І  вже  обстріл  безжальний  затих,  
За  рікою,  здається,  що  глухне
Їх  кацапський  ворожий  наплив.  

Із-за  обрію  десь  недалечко
Перемоги  сурма  зазвучить...  
Повертаються  знову  лелеки
У  тенета  рідненькі,  щоб  жить.  
[color="#ff0000"][/color][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023

Розстріл

[i]Олександр  І́горович  Мацієвський    (10.05.1980  —  30.12  2022)  солдат  ЗСУ,  учасник  російсько-української  війни,  був  розстріляний  російськими  військовими  за  вигук  «Слава  Україні!»  біля  м.  Соледар  Бахмутського  району  Донецької  області.    
[/i]




Чого  чекали  окупанти,  
Бійця  узявши  на  приціл,  
Та  з  телефону  ще  знімати
Немовби  жертву,  немов  ціль?  

Мабуть,  приниження  чекали,
Що  він  навколішках  просить
Їх  буде,  щоби  не  вбивали?!
Бо  ж  кожен  хоче  в  світі  жить...

Що  він  спаплюжить  Україну
І  щоб  лишитися  в  живих,  
То  відречеться  й  від  родини,  
Й  козацьких  цінностей  своїх.    

А  Він,  востаннє  закуривши,
І  з  гордо  піднятим  лицем
Відважно,  мужньо,  не  скорившись,
Й  перед  життя  свого  кінцем,  

Тут  серед  лісу,  на  долині
Сказав  відважно  ворогам:
Це  –  слава  нашій  Україні!
Не  зрозуміть  цих  слів  рабам...  

Тому  почали  з  переляку
Стріляти  в  нього  звідусіль,  
А  Він,  упавши  на  гілляки,  
Не  зрікся  цінностей  своїх.  

Ось  приклад  справжнього  ГЕРОЯ,  
Який  пожертвував  життям,
А  ці  слова  –  могутня  зброя
Із  вуст  захисника-бійця.  

Їм  Україну  не  зламати,  
Не  знищити  козацький  дух!
Тож  Бог  нарік  їй  процвітати,  
Та  відродитися  з  розрух.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023

Летіть, журавлики

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=26Fy6m9h4Ps[/youtube]


У  небі  показались  журавлі,  
Із  вирію  вертаються  додому.
Їх  голоси  несуться  до  землі,  
А  в  криках  тих  і  біль  звучить,  і  втома.

Приспів:
Летіть  скоріш,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.  


Скитались  вони  зиму  в  чужині  –
Розкидала  по  світу  їх  недоля,  
Вертаються  тепер  в  свої  краї,  
Де  все  знайоме  й  рідне  аж  до  болю.    

Приспів:
Летіть  скоріш,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.  


Та  тільки  ту  домівку  не  знайти:
Де  дім  стояв,  лише  одні  руїни,
Дорога  в  вирвах,  зірвані  мости..
Несуться  з  неба  крики  журавлині.  

Приспів:
Летіть  скоріш,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023

Війна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SFqdiEAn1Os[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1f8mHdSS3QE[/youtube]


[i]Сатаніють  орки,  землю  рвуть,  
Хочуть  Україну  розіпнуть,  
Тож  давай  снаряди  підганяй,
Заряджай  скоріше,  заряджай.

Приспів:
Ти  тримайся,  брате  мій,  тримайсь,  
Не  впадай  у  відчай,  не  впадай.  
Буде  в  нас  ще  битва  не  одна  –
Це  війна,  мій  брате,  це  війна.  

Бахмут,  Краматорськ  і  Вугледар
Орків  б’ють  і  стримують  удар..
ЗСУ  –  найкращі  на  землі,
Мужні  та  відважні  в  боротьбі.

Приспів:
Ти  тримайся,  брате  мій,  тримайсь,  
Не  впадай  у  відчай,  не  впадай.  
Буде  в  нас  ще  битва  не  одна  –
Це  війна,  мій  брате,  це  війна.  

Ще  недовго,  друже,  потерпім,  
Виженемо  клятих  ворогів,
Свято  перемоги  принесем
Й  вільно  в  Україні  заживем.  

 Приспів:
Ти  тримайся,  брате  мій,  тримайсь,  
Не  впадай  у  відчай,  не  впадай.  
Буде  в  нас  ще  битва  не  одна  –
Це  війна,  мій  брате,  це  війна.  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023

«Спецоперація триденна»

«Спецоперація  триденна»
Вже  затягнулася  на  рік.
І  ейфорія  та  шалена,  
І  їх  запал  уже  притих,

І  їхня  «місія  священна»:
Звільнить  від  «нациків»  весь  світ,
Як  бач'те,  стала  нездійсненна,  
Та  поверта  їх  до  боліт.

В  ті  болота  в  мокшанських  землях,  
Бо  звідти  «вилізли»  на  світ.
І  бусурманське  їхнє  плем’я
Усіх  гнітило  стільки  літ.

Та  де  там  літ  –  впродовж  століть  всіх
В  крові  стогнала  наша  Русь  
Й  грабунки  всіх  земель  сусідніх
Із  рук  їм  сходили  чомусь.  

Та  скільки  б  ниточці  не  витись,  
Але  кінець  таки  прийде.
Нам  зостається  лиш  дивитись,  
Як  доля  зло  їм  поверне.    

Проте  не  тільки  лиш  дивитись,
А  їх  загнати  в  болота...
І  зло  повинно  там  лишитись,  
Бо  Правда  –  місія  свята!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023

Боєць ( Медведчук Олександр Васильович)

Пам’яті  Медведчука  Олександра  Васильовича,
старшого  солдата  гранатометного  відділення  2  роти  спеціального  призначення  військової  частини  А-4025,  присвячую:


Тут  вітер  холодний  лиш  стяг  розвіває,  
Могила,  ще  свіжа,  в  зажурі  стоїть
І  мати  зчорніла  за  сином  ридає  –
Для  неї  життя  зупинилося  вмить.  

До  рук  узяв  зброю  за  волю  й  свободу,
Щоб  діти  в  майбутньому  краще  жили,
Від  ворога  землю  звільнить  для  народу  -
Тож  будні  солдата  важкими  були.

Між  хлопцями  так  на  війні  повелося:  
Своїм  побратимам  ти  завжди  як  брат,  
Жахіття  і  біль  пережить  довелося,  
І  ворога  гнали  –  ні  кроку  назад.  

В  запеклих  боях  час  летів  дуже  швидко,
Війна  для  солдата  лиш  горе  несла:  
Життєва  струна  розтягнулась  мов  нитка
І  доля  в  цей  час  невблаганна  була.  

Поранення  важке,  військові  шпиталі,  
Контузія  також  давалась  взнаки,  
А  ще  операція,  муки  чималі  –
Подалі  відгонив  тривожні  думки.  

Як  міг  за  життя  своє  мужньо  боровся,
В  двобої  хитнулись  життєві  ваги  
І    серце  бійця  молодого  здалося  -
Смерть  сина  забрала  на  користь  війни.    

Зима  затужила  і  вітер  ридає,  
Та  стяг  жовто-синій  тріпоче  вгорі,  
А  тут  у  могилі  Боєць  спочиває,
Лиш  в  снах  він  до  мами  прийде  уночі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023