Ольга Калина

Старенька верба

Прогриміла  гучна  громовиця
І  понеслася  з  гуркотом  вдаль,  
Вслід  кремсає  вогнем  блискавиця,  
Навкруги  наганяє  печаль.  

Розкидає  тонесенькі  стріли,  
Спрямувавши  небесну  пряму,
Що  з  дощем  на  вербу  полетіли,  
Розрізаючи  навпіл  пітьму.  

Та  не  в  змозі  перечить  негоді.
І  звисають  гілки  заважкі.
Їх  гойдають  вітри  прохолодні,
Бо  потужні  і  сильні  такі.  

І  старенька  верба  у  зажурі,  
Хоч  схилилась,  та  вперто  стоїть.
Не  зламати  ні  вітру,  ні  бурі,  
Упродовж  злих  усіх  лихоліть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023

Після підриву дамби

Гойдається  сміття  тихесенько  на  хвилях,
І  дах  будинку  поряд,  і  диван.
В  уламках  обрій  весь  -  допоки  видно,
Що  ними  дістає  з  води  до  хмар.  

Принесене  сюди  бурхливою  водою,
Бо  та  змітала  на  своїм  шляху,
Нещадно  нищила  смертельною  стіною
Усе  живе  без  жалості  й  страху.  

Тепер  лиш  сонце  вперто  вибирає  воду
З  обшивки  меблів,  що  пливуть,  шматків,
Уже  намоклих  знизу  і  важких  зісподу...
Тримає  їх  біді  наперекір.  

І  гонить  хвилями  вечірнього  прибою,
Під  впливом  сили  бризових  вітрів,  
Очищених,  обмитих  піною  морською
Й  прибитих  до  піщаних  берегів.  

І  ніби  море  мовить  людям:  "Забирайте,  
Ось  тут  усе,  що  я  змогло  спасти,  
Я  плачу  разом  з  вами  у  скорботі,  знайте:
Такої  не  чекало  й  я  біди."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023

Привітання внуку

Позаду  дитинство  –  попереду  юність
І  шлях  твій  в  незвіданий  світ.
Хай  килимом  рясним  щоденна  реальність
Тобі  простеляє  до  ніг
Предовгу  й  щасливу  життєву  дорогу,
Як  ступиш  за  рідний  поріг.
Хай  буде  успішним  подальше  навчання,  
Досяг  щоб  захмарних  орбіт,  
Хай  мрії  здійсняться  усі  та  бажання,  
Та    успіх  іде  тобі  вслід;
Хай  будуть    дні  сонячні,  теплі  та  світлі,
Барвистим  увесь  дивоцвіт  
І  поряд  завжди  йдуть  лиш  віддані  друзі  
З  тобою  впродовж  усіх  літ.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023

Каховська ГЕС

Каховська  ГЕС..  Була  й  немає.
Її  зірвали  москалі!
Тепер  водою  заливає
Будинки  в  місті  та  в  селі.  

Усе  поглинуло  водою:
Поля,  левади,  береги.
Біда  принесена  ордою...  
І  скалять  зуби  вороги.

А  тут  затоплене  й  пропало
В  людських  будинках,  що  було,  
Усе,  усе,  що  люди  мали,
Нажите  все  їхнє  добро...

Усе:  від  одягу  –  до  їжі,  
Від  меблів,  техніки,  речей...  
Завис  їх  страх  на  роздоріжжі
І  жах  у  відблиску  очей.

Той  жах,  що  цінне  щось  забули,  
Адже  не  зможеш  все  нести,  
Хоч  якби  цього  не  хотіли.    
Та  і  тварин  всіх  не  спасти.  

Втікають  люди  якнайдалі,  
Щоб  вижити  і  щоб  спастись.  
І  збитків  завдано  чимало...
І  чи  повернуться  колись?..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023

У свято Трійці

У  свято  Трійці  Святої  
Я  в  Бога  прошу  лиш  одне:
Хай  перемогу  над  ордою
У  край  наш  рідний  принесе.  
Нехай  повернуться  всі  землі  
Та  запанує  на  них  мир,
І  прийде  спокій  ув  оселі,  
Щоби  ніхто  більш  не  помер,
Щоби  нікого  не  вбивали,  
Не  лились  сльози  вдів,  сиріт,  
Щоб  чорну  хустку  не  вдягали,  
Йшло  горе  далі  від  воріт,
Щоб  не  сивіли  в  мами  коси  
За  своїх  доньок  і  синів...
Нехай  вшануються  Герої,  
Що  полягли  у  цій  війні.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

Розіб’ємо диявольське кубло

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_puIcLfK98E[/youtube]


До  обстрілів  звикають  люди,
Гудків  пронизливих  сирен,  
До  стін  повалених  повсюди
Та  нових  вибухів  щодень.
Звикають,  що  над  головою
Летить  ракета  чи  шахед,  
Що  смерть  несе  комусь  з  собою  -
Якщо  не  зіб’ють  наперед.

Приспів:

Усе  це  лють  тамує  в  серці,
Карбує  в  пам'яті  все  зло  –
В  кулак  стиснувши  міцно  пальці,
Розіб’єм  диявольське  кубло.  

Новин  жахаючих  з  екрану
Та  статистичний  з  фронту  звіт:
Прессекретар  щодень  з  Генштабу
Озвучує  його  в  ефір;
До  переповнених  шпиталів,  
Людських  протезів  та  візків,  
До  тих  смертей  –  уже  захмарних,
Й  оскалу  клятих  москалів.

Приспів:

Усе  це  лють  тамує  в  серці,
Карбує  в  пам'яті  все  зло  –
В  кулак  стиснувши  міцно  пальці,
Розіб’єм  диявольське  кубло.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985218
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

Серпанок

Так  плавно  лине  цей  серпанок
Над  розмаїттям  буйних  трав.
Тут  спочиває  теплий  ранок
В  покосах  скошених  отав,

Високі  трелі  стоголоссям
Птахів  маленьких  і  комах,  
Змішались  в  пахощах  покосів
Й  лягли  на  пилом  вкритий  шлях.

І  сонце  ніжиться  промінням
В  розлогих  травах  польових,  
Обабіч  терен  поміж  зілля
Стоїть  на  стражі  вартовим.
 
І  примостився  сонний  вітер
Там,  де  росте  густа  трава,
Не  скоро  вилізе  він  звідти,  
Нехай  тихенько  спочива.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023

А я дівка дуже файна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w4MMpcbkR2E[/youtube]

Група  ЗЛИВА  Музична  нейроплатформа  ОКТАВА

(жартівлива  пісня)  

А  я  дівка  дуже  файна,
Вийшла  заміж  за  Степана,  
Бо  він  парубок  вродливий,
Білолиций,  чорнобривий.  

Грає  музика  у  клубі,
Степан  тиче  мені  дулі,  
А  сам  до  дівок  моргає
І  про  мене  забуває.

Тож  покинула  Степана  –
Файній  дівці  він  не  пара,  
Буду  кращого  шукати,  
Бо  є  з  кого  вибирати.  

Вийшла  заміж  за  Івана.
Думала,  що  буду  панна,  
Бо  є  хата  і  машина,  
Дві  посади  і  два  чина.  

Іван  ходить  на  роботу,  
Я    ж  у  хлів  в  старих  чоботях,
Іван  їздить  на  машині,  
Я  ж  годую  кури  й  свині.  

Тож  покинула  Івана  –
Файній  дівці  він  не  пара,  
Буду  кращого  шукати,  
Бо  є  з  кого  вибирати.  

Вийшла  заміж  за  Гаврила,  
Бо  так  матінка  просила:
Він  є  хлопець  працьовитий,
Буде  все  в  домі  робити.  

П’є  Гаврило  чай  із  медом,  
І  окутав  ноги  пледом,  
Ще  й  сказав,щоб  поряд  стала,  
З  нього  мухи  відганяла.  

Тож  покинула  Гаврила  –
Хоч  як  мати  не  просила..  
Буду  кращого  шукати,  
Бо  є  з  кого  вибирати.  

Як  дозріла  рання  вишня,  
За  Петра  я  заміж  вийшла,  
Народила  дочку  й  сина,  
А  він  досі,  як  дитина.  

Грає  зранку  і  до  ночі
У  футбол  з  дітьми  охоче,  
А  я  бур’яни  сапаю
І  корову  доглядаю.  

Якщо  я  сама  сапаю,
Кошу,  ношу  і  збираю,  
Нащо  мені  чоловік?!
Буду  я  сама  весь  вік.  

Я  продам  корову  й  свині,  
Буду  їздить  на  машині,
Й  слухать  буду    в  холодку,  
Соловейка  у  садку.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984850
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023

Про біль

[i]Є  різний  біль:  фізичний  та  душевний.  
Котрий  із  них  найбільш  пече,  гнітить?
Як  із  здоров’ям  справи  йдуть  плачевно,  
То  мусиш  з  цим  змиритися  і  жить.  

А  можеш  із  Гігеєю*  боротись  ,
Що  винесла  суворий  свій  вердикт,  
І  щось  іще  змінити  намагатись,  
Хоч  розумієш:  буде  тільки  пшик.

Та  борешся,  надію  не  втрачаєш,  
Адже  вона  останньою  помре,
Допоки  що  у  мріях  десь  літає.
А  тіло  корчиться,  проте  живе!

А  що,  коли  душевний  ще  додасться,
Той  біль,  що  з  серця  раною  кровить.
Приструнити  його  нічим  не  вдасться.
Ой,  як  же  тут  змиритись,  як  болить?!  

Бо  кровоточить  зранку  і  до  ночі,  
Не  відпускає  ні  на  мить  тебе.  
Від  сліз  гірких  не  висихають  очі:
Кремсає  біль  зсередини  й  пече.[/i]



*Гігіе́я,  Гігея  (грец.  Υγιεία)  —  богиня  здоров'я,
 донька  Асклепія  й  Епіони

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023

Йде війна в Україні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TnDQuAy6ozA[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LrPmwX-oamM[/youtube]




Знову  обстріляли  орки  зранку  
В  передмісті  Бахмута  квартал.
Пруть  і  пруть  до  нас  безперестанку  –
Знищуємо  ми  їх  наповал.    

Приспів:
Дим  несеться  над  полем  і  розноситься  горем,
Вирви  скрізь  і  руїни  –  йде  війна  в  Україні.  
А  земля  між  боями  поросла  полинами.  
Маки  в  полі  червоні,  ллються  ́сльози  солоні...    
Мати  свого  жде  сина,  батька    -  діти  й  дружина...  
Він  вернеться  з  дороги  -  принесе  перемогу.  

І  немає  ні  кінця,  ні  краю
Цим  боям  й  запеклій  боротьбі...
Орки,  вам  до  пекла,  нам  -  до  раю!  
На  війні  все  так,  як  на  війні.

Приспів.

Зможемо  країну  захистити  
І  пройдем  крізь  обстріли  та  "Град",  
Не  залишимо  ми  поле  битви,  
Все  своє  повернемо  назад!

 Приспів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983882
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023

Весняний ранок

Зоріє  вздовж  неба  ранковим  багрянцем
Та  променем  сонце  розгонить  пітьму,  
На  проводі  трелі  пташині  уранці
Оспівують  дзвінко  новітню  весну.  

Убралася  яблуня  в  шати  весільні,  
Немов  наречена,  що  йде  під  вінець,  
І  плавно,  розважно,  доволі  повільно
Теплом  зігріває  її  промінець.  

Бузок,  що  тихенько  схилився  над  тином,
Розносить  над  садом  п’янкий  аромат,
Змішавшись  докупи  із  співом  пташиним,  
Вертається  з  неба  блаженством  назад.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

Мамам, що втратили дітей на війні

У  вас  сина  не  стало    -  загубивсь  на  війні.
Серце  каменем  стало  й  туга  чорна  у  нім.
І  морозом  скувало  крижану  пустоту,  
Білим  рястом  вплітає  у  косу  сивину.  

І  не  радує  душу  довгождана  весна,  
В  ній  пташки  не  співають,  кольорів  вже  нема.
Чорні  хмари  із  неба  простяглись  по  землі,  
Вітер  віє  в  діброві  та  дерева  сумні.  

Вранці  землю  вкриває  сіра  зимна  роса,  
А  з  очей  все  спадає  ця  солона  сльоза.
Розчинились  в  тумані  десь  години  і  дні...
Тут  щось  вдіяти  марно  –  ви  скорились  війні.  
 
Та  потрібно  боротись  вдвічі  більше  тепер,  
Сина  справу  чинити,  щоб  ніхто  більш  не  вмер.  
Захищав  Україну  й  найдорожче:  життя  -
На  вагу  він  поставив  і  пішов  в  небуття.  

Не  тамуйте  ви  горе,  не  коріться  війні,  
Бо  вона  так  нещадно  виростає  в  ціні,  
А  беріть  своє  горе  і  несіть  до  людей,  
Та  по  краплі  роздайте  всім  сльозою  з  очей.  

Хай  всі  разом  із  вами  проковтнуть  гіркоту,
Біль  і  розпач  утрати,  серця  рану  важку,
З  вами  горе  розділять  і  підтримають  вас,  
Бо  всім  разом  потрібно  нам  триматись  в  цей  час.  

Це  потрібно  не  мертвим,  це  потрібно  живим,
Щоби  всі  пам’ятали,  шляхом  йшли  ми  яким,  
Що  якою  ціною  ріки  крові  в  полях,
Нам  далася  свобода  й  вільний  обраний  шлях.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023

Зниклий безвісти ( Коресандович Володимир)

[i]Володимир  Павлович  Коресандович,  1985  р.  н.  
Зник  безвісти    1.08.2022р.  в  с.  
Кодема-Зайцево  Бахмутського  району.  
[/i]


Коресандович  Володимир  –  
Боєць,  відважний  захисник.  
В  важкім  бою,  в  лиху  годину,
Під  час  артобстрілу  він  зник.

Із  того  бою  не  вернувся,  
 Він  зник  на  клятій  цій  війні.  
Ніхто  з  товаришів  незчувся:
Лунали  вибухи  гучні.  

Мов  у  тумані  розчинився.
І  загубилися  сліди.  
Шукати  хто  не  намагався,  
Проте  не  міг  його  найти.  

Можливо  зараз  у  полоні.
А  де?  Не  знаємо,  на  жаль.  
А  може  десь  лежить  у  комі,  
Бо  переповнений  шпиталь.  

Немає  хлопця  серед  мертвих,
Ніде  й  серед  живих  нема.
Вражає  серце  біль  нестерпний,  
Вселилася  у  нім  зима.    

Батьки  удома  і  дружина,
І  двоє  діточок  малих,  
Його  чекає  вся  родина,  
Щоб  повернувсь  назад  живим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

Два Івани

 [i]  Вони  -  ветеран  Другої  світової  Іван  Оникійович  Залужний
та  його  онук  Іван  Гутник-  Залужний,  який  загинув  2014  року
23-річним  героєм.
Стоячи  в  дозорі  поблизу  Авмросіївки  Донецької
області,  він  відкрив  вогонь  по  ворогах  і  цим
врятував  життя  п'ятдесятьом  бійцям  свого
підрозділу,  а  сам  був  смертельно  поранений...  
Рік  тому  відійшов  у  вічність  і  його  дідусь.  [/i]                          


Два  Івани  –  два  герої!  
І  одна  в  них  спільна  доля.  
Хто  сказати  міг  чи  знати:
Будуть  землю  захищати
Від  фашистів:  від  рашистів,
Орків,  виродків  нечистих.  

Дід  Іван  за  Батьківщину
Німця  гнав  аж  до  Берліна,
Бився  з  ворогом,  тож  Богом
Був  спасенним  і  додому
Повернувсь  живим,  здоровим.

Внук  Іван  за  Україну
Геть  ординську  гнав  скотину
У  московське  їх  болото.
Мужньо  спас  він  усю  роту
Побратимів-українців
Від  тих  обстрілів  чужинських,
Як  прийняв  весь  бій  на  себе  –
Сам  загинув  і  на  небо
Рушила  душа  Івана  
Нескоре́на    –  хоч  й  стражденна.  

День  примирення  сьогодні,
Та  зійшлись  шляхи  Господні
Й  всі  змішались  в  круговерті…
Українці  -  дуже  вперті,
Відберуть  зерно  з  полови
І  розвіють  по  діброві
Те  сміття,  що  не  потрібне,
А  зерно  з  насіння  зійде    
Проросте  й  заколоситься  –
Хай  в  полях  росте  пшениця.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

Бахмут у вогні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9M9heqRIWsk[/youtube]


Солов’їними  трелями  низько  над  садом
Опустилась  вечірня  зоря.  
Залишилася  веснонька  друга  позаду,  
А  тебе  із  війни  ще  нема.  

 Приспів:
Засвітилось  над  Бахмутом  небо  червоним  –
Ти  на  себе  приймаєш  удар.
Я  молюся  й  до  Господа  тягну  долоні,
Щоб  Він  спас  від  ординських  примар,
Щоб  снаряди  москальські  ніде  не  зривались
І  щоб  фосфорний  дощ  не  ішов,  
Щоб  всі  кулі  ворожі  тебе  оминали  
І  додому  живим  ти  прийшов.    

Пелюстками  осипалась  вишня  донизу  -
Весь  цвіт  білий  в  зелену  траву,  
Розриває  неспокій  вечірнюю  тишу  -
І  я  подумки  в  Бахмут  лечу.  

Приспів:
Засвітилось  над  Бахмутом  небо  червоним  -
Ти  на  себе  приймаєш  удар.
Я  молюся  й  до  Господа  тягну  долоні,
Щоб  Він  спас  від  ординських  примар,
Щоб  снаряди  москальські  ніде  не  зривались
І  щоб  фосфорний  дощ  не  ішов,  
Щоб  всі  кулі  ворожі  тебе  оминали  
І  додому  живим  ти  прийшов.    

Я  би  пташкою  зараз  до  тебе  летіла,
І  тебе  затулила  б  крильми,  
Всю  ворожу  навалу  з  тобою  відбила  б  –
Хай  тікають  від  нас  вороги.  

Приспів:
Засвітилось  над  Бахмутом  небо  червоним  –
Ти  на  себе  приймаєш  удар.
Я  молюся  й  до  Господа  тягну  долоні,
Щоб  Він  спас  від  ординських  примар,
Щоб  снаряди  москальські  ніде  не  зривались
І  щоб  фосфорний  дощ  не  ішов,  
Щоб  всі  кулі  ворожі  тебе  оминали
І  додому  живим  ти  прийшов.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982376
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Твої гріхи

Приходиш  жити  у  цей  світ
Невинним  янголятком,  
Але  впродовж  життєвих  літ
Є  похибок  багато...

Найбільше  маєш  тих  гріхів
В  рутині  повсякденній,  
Які  й  робити  не  хотів,  
Й  ті  вчинки  незбагненні.  

Недобрим  словом  в  мутний  час
Комусь  сказав,  обмовив.
І  не  доходить  кожен  раз,  
Що  нагрішив  ти  знову.  

Коли  ж,  бувало,  ти  комусь  
Зробив  свідому  шкоду,  
Чи  сокровенного  торкнувсь,
Вліз,  не  спитавши  броду,  

То,  звісно,  маєш  гріх  новий,  
Який  вже  бумерангом
Вернеться  витоків  своїх
Й  покриє  душу  смогом.  

Ти  тільки  з  правдою  живи
І  праведним  йди  шляхом,  
То  не  утратиш  голови
Як  приведуть  до  плахи.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Плаче небо

Дощами  небо  сиве  плаче...  
І  так  триває  вся  весна.  
Кругом  завмерло  все  неначе,
Лиш  смуток.  Радості  нема.

Стоять  зажурені  дерева,
З  бруньок  і  листя  не  росте,  
Нарцису  квіточка  жовтава
Стьмянілим  кольором  цвіте.  

Пташки  сховалися  у  гіллі,
Бо  не  співаються  пісні.
Обмоклі,  змучені  безсиллям,  
Не  раді  вже  такій  весні.  

Під  тином,  змоченим  дощами,
Ледь-ледь  з’явилася  трава,  
А  дощик  дрібними  крапками
Постійно  землю  полива.

Весна  заплакана,  в  зажурі,
У  сіро-сивих  кольорах,
До  нас  приносить  дні  похмурі
Та  сум  в  тривожних  вечорах.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023

ХРИСТОС ВОСКРЕС ! ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА!

Христос  Воскрес!  Воскресне  й  Україна!
Відродиться  із  попелу,  з  руїн.  
Оплаче  гірко  Ненька  доньку  й  сина  –  
Усіх  дітей  утрачених  своїх.
І  вдарять  громом  переможні  дзвони
Під  куполами  храмів  та  церков.
Ця  блага  вість  зіллється  передзвоном
В  одне,  де  біль  і  рани,  і  любов.  
І  будуть  сльози  радості  та  горя,  
І  буде  воля  зборена  в  боях,  
І  буде  мирне  небо,  й  ясні  зорі,
Й  зросте  пшениця  яра  на  полях.



Вітаю  всіх  з  Христовим  Воскресінням!  
ХРИСТОС  ВОСКРЕС!  ХРИСТОС  ВОСКРЕС!
 ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023

Наша мова – наша зброя

Пора  замислитись,  панове:
Чому  до  нас  прийшла  біда?
Кругом  звучить  російське  слово  
В  той  час,  коли  іде  війна.

Чому  на  півдні  й  на  Донбасі  
Не  чути  мови  у  наш  час?
«Питання  мовне  не  на  часі»?
Й  "язик"  панує  досі  в  нас!

Чому  як  стадо  те  ординське
Зайшло  у  місто  і  в  село,  
То  зразу  ж  в  школах  українських
Навчання  «русскою»  велось?  

І  зразу  ж  вибори  до  думи,  
І  рубль  їхній  вводять  теж,  
Все  наше  піддається  глуму  -  
Знущанням  тим  нема  вже  меж!

Чом  цвенькає  і  центр,  й  Київ,
Весь  південь,  північ  і  Дніпро..?
А  патріарх  московський  знищив
Все  українське,  що  було?  

І  верещать  заблудлі  вівці,  
Що  їм  не  вказував  «кіріл»,  
Що  вони  справжні  українці
Й  були  такими  з  давніх  пір.  

Візьміть  і  назву  поміняйте
Із  УПЦ  на  ПЦУ
Й  надалі  у  Соборі  правте.
Та  чорт  заплутав  сатану.  
   
І  водять  біси  хороводи  ...
За  цим  усім  стоїть  москва.
Бо  в  наших  баранів  з  народу
Дурманом  вбита  голова.

Не  бачать,  що  попи  московські
В  нас  просувають  «руSSкий  мір»,
Щоб  з  нас  зробити  їм  холопів,  
Перечить  щоб  ніхто  не  смів.

Чом  не  шануємо  Вкраїну?
Чом  рідною  не  розмовляєм?
Плюємо  на  свій  рід,  родину,  
Своє  коріння  забуваєм.  

Чекаєм  перемогу  всі  ми,
Щоб  мирно  далі  в  світі  жити.
Чому  ж  не  хочемо  роSSію
В  собі  спочатку  задушити?

Російською  як  розмовляти
Й  чекати,  що  мине  біда,  
То  будем  довго  воювати
І  не  закінчиться  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023

Михайлу Пасічнику

[i]Михайлу  Пасічнику
 з  нагоди  Ювілею  
[/i]

В  селі  Половецьке    Поліського  краю
Родився  наш  славний  митець.
Думками  він  часто  в  дитинство  вертає,  
Де  матінка  рідна  й  отець,

Де  він  ще  малою  дитиною  зранку
На  вигін  гнав  пасти  гусей,  
А  старша  сестра,  виходячи  з  ганку,
Ішла  годувати  курей,

Бо  мама  в  цей  час  вже  була  на  роботі,  
Та  й  батько  ще  вдосвіта  встав,  
Він  вранці  та  ввечері  після  роботи
Будинок  сім’ї  будував.  

Та  рідна  хатина,  збудована  батьком,  
Де  дітки  зростали  малі,  
Навіює  спогадів  світлих  багацько,  
Коли  він  буває  в  селі.  

Ті  ж  самі  дороги,  ті  ж  самі  стежини,  
Ті  ж  самі  пшеничні  поля,  
Якими  колись  з  дідусем  Костянтином  
Ходив  за  село  ще  малям.  

Якими  із  братом,  аж  курява  ззаду,  
Біг  влітку  купатись  на  став,  
Та  спілі  грушки  із  вишневого  саду,  
За  пазуху  похапцем  рвав.  

Тож  виткала  доля  життєву  дорогу
З  тих  стежок  за  рідним  селом,  
Під  ноги  стелила  від  свого  порогу
Барвистим  лляним  полотном.  

Понесла  у  світ  та  удаль  скакунами
Стрімкі,  швидкоплинні  літа,
Де  успіх  й  талант,  обвитий  словами,  
З  тих  стежок  завжди  проростав.    

У  творчім  доробку  ним  сказане  слово
Тихенько  лягло  на  папір,  
Писалися  вірші  все  нові  та  нові,
В  книжках  розлітались  у  світ.  

Писав  він  увечері,  писав  він  уранці,  
Писав,  бо  так  Бог  повелів.  
І  як  результат  теї  плідної  праці  –
Пошана  й  любов  земляків.

Бажаю    Вам  злетів  та  успіхів  творчих
І  сіяти  далі  добро:
Кругом  голоси  щоб  звучали  співочі
Та  небо  щоб  мирним  було.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023

Чорна звістка

Чорна  звістка  до  нас  прилетіла:  
Наш  загинув  в  бою  батальйон.
Весь  Бердичів  вона  сколихнула...  
Це  -  неправда,  щоб  разом  стількох...  

Чорний  день...  Чорна  ніч...  Чорні  сльози
Пролилися  на  землю  дощем...  
Страх  і  жах  у  душі  заморозив
Тяготу  невідомих  вістей...  

І  здається,  що  серце  спинилось,  
І  здається,  що  світ  весь  завмер...  
Лиш  ридання  з  душі  голосило:
Хто  живий  ще?  А  хто  вже  помер?  

І  до  неба  простягнуті  руки  
Молитовних  тремтінь  на  вустах...
«Кача  лине..»  -  доносяться  звуки...  
Пожирає  свідомість  всю  жах!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023

Військовим знизили зарплату

(памфлет)

Військовим  знизили  зарплату
І  не  в  один  раз  –  у  рази.
Мабуть,  для  них  це  забагато...  
От  влада!..  Господи,  прости!..    

Навіщо  гроші  нашим  хлопцям
У  тих  окопах  під  вогнем?..
Кістлява  там  в  смертельних  танцях
І  косить,  й  кремсає  мечем...

Ото  візьме  боєць  й  загине,  
І  гроші  в  нього  пропадуть,  
А  всім  купюрам  в  нас  в  країні
Рахунок  строгий  має  буть.  

А  ні  -  візьме,  й  почне  стелити
Грошима  тими  свій  нічліг,
Бо  де  ж  узимку  яму  рити?  –
Багнюка  ж  скрізь  і  мокрий  сніг.  

А  ще  вода  стоїть  в  окопах,  
І  хлопці  човгають  по  ній,  
Упадуть  гроші  та  й  намокнуть  –  
Кінець  зарплаті  буде  тій.  

Ні!  Звісно,  гроші  не  потрібні.
Нехай  воюють  собі  так.    
Бач,  депутатам  стали  рівні...
Це  -  неподобство  і  бардак!  

Зарплату  треба  депутатам:  
Щоб  підняли  собі  вони  
І  щоб  змогли  відпочивати,
Бо  так  втомились  від  війни!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023

Прихід весни

[i]Ось  торкнулось  проміннячком  сонце  
Скла  на  тусклім,  холоднім  вікні
І  здригнулось  ще  сонне  віконце,
Й  посміхнулося  ранній  весні.  

Задзюрчали  маленькі  струмочки,  
Жебонить  у  них  тала  вода,  
А  на  пагорбі  аж  за  садочком
Проростає  зелена  трава.  

І  білесенький  пролісок  ранній
Заряснів  первоцвітом  з  землі,  
Як  той  бинт  на  всіх  зболених  ранах
В  непотрібній,  проклятій  війні.

І  немов  тут  немає  розрухи,  
І  вже  обстріл  безжальний  затих,  
За  рікою,  здається,  що  глухне
Їх  кацапський  ворожий  наплив.  

Із-за  обрію  десь  недалечко
Перемоги  сурма  зазвучить...  
Повертаються  знову  лелеки
У  тенета  рідненькі,  щоб  жить.  
[color="#ff0000"][/color][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023

Розстріл (Олександр Мацієвський)

[i]Олександр  Мацієвський    (10.05.1980  —  30.12  2022)  солдат  ЗСУ,  учасник  російсько-української  війни,  був  розстріляний  московитськими  військовими  за  вигук  «Слава  Україні!»  біля  м.  Соледар  Бахмутського  району  Донецької  області.    
[/i]




Чого  чекали  окупанти,  
Бійця  узявши  на  приціл,  
Та  з  телефону  ще  знімати
Немовби  жертву,  немов  ціль?  

Мабуть,  приниження  чекали,
Що  він  навколішках  просить
Їх  буде,  щоб  не  розстріляли?..
Бо  ж  кожен  хоче  в  світі  жити...

Що  він  спаплюжить  Україну
І  щоб  лишитися  в  живих,  
То  відречеться  й  від  родини,  
Й  козацьких  цінностей  своїх.    

А  він,  востаннє  закуривши,
І  з  гордо  піднятим  лицем
Відважно,  мужньо,  не  скорившись,
Й  перед  життя  свого  кінцем  

Посеред  лісу,  на  долині,
Сказав  відважно  ворогам:
Це  –  слава  нашій  Україні!
Не  зрозуміти  це  рабам...  

Тож  почали  із  переляку
Стріляти  в  нього  звідусіль,  
А  він,  упавши  на  гілляки,  
Не  зрікся  цінностей  своїх.  

Ось  приклад  справжнього  героя,  
Який  пожертвував  життям.
А  ці  слова  –  могутня  зброя
Із  вуст  захисника-бійця.  

Їм  Україну  не  зламати,  
Не  знищити  козацький  дух!
Тож  Бог  нарік  їй  процвітати  
І  відродитися  з  розрух.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023

Летіть, журавлики

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=26Fy6m9h4Ps[/youtube]


У  небі  показались  журавлі,  
Із  вирію  вертаються  додому.
Їх  голоси  несуться  до  землі,  
А  в  криках  тих  і  біль  звучить,  і  втома.

Приспів:
Летіть  скоріш,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.  


Скитались  вони  зиму  в  чужині  –
Розкидала  по  світу  їх  недоля,  
Вертаються  тепер  в  свої  краї,  
Де  все  знайоме  й  рідне  аж  до  болю.    

Приспів:
Летіть  скоріш,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.  


Та  тільки  ту  домівку  не  знайти:
Де  дім  стояв,  лише  одні  руїни,
Дорога  в  вирвах,  зірвані  мости..
Несуться  з  неба  крики  журавлині.  

Приспів:
Летіть  скоріш,  журавлики,  летіть,  
Бо  рідний  край  чекає  і  родина,
Надію  нам  на  крилах  принесіть,
Що  вільна  буде  наша  Україна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023

Війна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SFqdiEAn1Os[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1f8mHdSS3QE[/youtube]


[i]Сатаніють  орки,  землю  рвуть,  
Хочуть  Україну  розіпнути,  
Тож  давай  снаряди  підганяй,
Заряджай  скоріше,  заряджай.

Приспів:
Ти  тримайся,  брате  мій,  тримайсь,  
Не  впадай  у  відчай,  не  впадай.  
Буде  в  нас  ще  битва  не  одна:
Це  війна,  мій  брате,  це  війна.  

Бахмут,  Краматорськ  і  Вугледар
Орків  б’ють  і  стримують  удар.
ЗСУ  –  найкращі  на  землі,
Мужні  та  відважні  в  боротьбі.

Приспів:
Ти  тримайся,  брате  мій,  тримайсь,  
Не  впадай  у  відчай,  не  впадай.  
Буде  в  нас  ще  битва  не  одна:
Це  війна,  мій  брате,  це  війна.  

Ще  недовго,  друже,  потерпім,  
Виженемо  клятих  ворогів,
Свято  перемоги  принесем
Й  вільно  в  Україні  заживем.  

 Приспів:
Ти  тримайся,  брате  мій,  тримайсь,  
Не  впадай  у  відчай,  не  впадай.  
Буде  в  нас  ще  битва  не  одна:
Це  війна,  мій  брате,  це  війна.  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023

«Спецоперація триденна»

«Спецоперація  триденна»
Вже  затягнулася  на  рік.
І  ейфорія  та  шалена,  
І  їх  запал  уже  притих,

І  їхня  «місія  священна»:
Звільнить  від  «нациків»  весь  світ,
Як  бач'те,  стала  нездійсненна,  
Та  поверта  їх  до  боліт.

В  ті  болота  в  мокшанських  землях,  
Бо  звідти  «вилізли»  на  світ.
І  бусурманське  їхнє  плем’я
Усіх  гнітило  стільки  літ.

Та  де  там  літ  –  впродовж  століть  всіх
В  крові  стогнала  наша  Русь  
Й  грабунки  всіх  земель  сусідніх
Із  рук  їм  сходили  чомусь.  

Та  скільки  б  ниточці  не  витись,  
Але  кінець  таки  прийде.
Нам  зостається  лиш  дивитись,  
Як  доля  зло  їм  поверне.    

Проте  не  тільки  лиш  дивитись,
А  їх  загнати  в  болота...
І  зло  повинно  там  лишитись,  
Бо  Правда  –  місія  свята!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023

Боєць ( Медведчук Олександр Васильович)

Пам’яті  Олександра  Васильовича  Медведчука,
старшого  солдата  гранатометного  відділення
 2-ї  роти  спеціального  призначення  військової
частини  А-4025,  присвячую


Тут  вітер  холодний  лиш  стяг  розвіває,  
Могила,  ще  свіжа,  в  зажурі  стоїть.
І  мати  зчорніла  за  сином  ридає.
Для  неї  життя  зупинилося  вмить.  

До  рук  узяв  зброю  за  щастя  й  свободу,
Щоб  діти  в  майбутньому  краще  жили,
Від  ворога  землю  звільнить  для  народу.
Тож  будні  солдата  важкими  були.

Між  хлопцями  так  на  війні  повелося:  
Своїм  побратимам  ти  завжди  -  як  брат,  
Жахіття  і  біль  їм  пройти  довелося,  
І  ворога  гнали  –  ні  кроку  назад.  

В  запеклих  боях  час  летів  дуже  швидко,
Війна  для  солдата  лиш  горе  несла.  
Життєва  струна  натягнулась,  мов  нитка,
І  доля  в  цей  час  невблаганна  була.  

Поранення...  Далі  -  військові  шпиталі,  
Контузія  також  давалась  взнаки,  
А  ще  операція,  муки...  Подалі
Він  вперто  відгонив  тривожні  думки.  

Як  міг,  за  життя  своє  мужньо  боровся,
В  життєвім  двобої  не  бачив  вини.
І    серце  бійця  молодого  здалося  -
Смерть  сина  забрала  назавжди  з  війни.    

Зима  затужила  і  вітер  ридає,  
Та  стяг  Жовто-блакитний  тріпоче  вгорі,  
А  тут,  у  могилі,  боєць  спочиває,
Лиш  в  снах  він  до  мами  прийде  уночі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023

Намагання зими

Ця  зима  -
Брудна,  змарніла
В  свій  останній  місяць  лютий.
Все  ховає
В  білім  снігу,
Що  хотіла  б  і  забути,

Заховати,
Притрусити,
З  вітром  вимести  мітлою
Повні  ріки
Сліз  і  горя,  
Що  принесені  війною,  

Білим  інеєм  
Прикрити
Кіптяву  розбитих  стін,  
Щоб  додати  
Світлий  колір
У  ландшафт  міських  руїн,

Щоб  уранці,
Як  проснешся,  
Щоб  подівся  сон-кошмар,    
Стрепенутись,  
Обтруситись
Від  жахіття  і  примар.

Намагання  
Ці  даремні
Й  болем  змучена  зима
Все  змішала:
Кров  з  землею  –
Білизни,  мабуть,  нема.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023

Янголові – охоронцю

Дай  сили,  янголе,  триматись,
Нещастям  всім  наперекір,  
Нести  свій  хрест  і  не  здаватись,
Адже  нелегко  це,  повір.  

І  щоб  зневіра  не  підкралась,  
В  душі  не  поселився  страх,
Аби  надія  зігрівала
Й  молитва  щира  на  вустах.
 
Тримай,  мій  янголе,  за  руку
І  ні  на  мить  не  відпускай,
Розгладь  страшні  душевні  муки
І  будь  зі  мною,  не  лишай.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023

Дорослий син

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cy1v3yR9Pu4[/youtube]




Був  недавно  в  сповиточку,  
А  роки  летять,  летять.  
Ось  ти  виріс,  мій  синочку,  
І  тобі  вже  двадцять  п’ять.
Помужнів  і  став  дорослим  
В  самостійне  йдеш  життя,  
Нехай  шлях  твій  легкокрилим
Пронесеться  крізь  літа.

Приспів:  
Дорослий  син,  дорослий  син,  
Твій  день  народження  сьогодні,  
Цей  Ювілей  такий  один,  
А  їх  попереду  ще  сотні.  

Будь  розумним  і  відважним,
Йди  сміливо  до  мети,    
Щоб  висот  аж  недосяжних
По  життю  зміг  досягти.  
Хай  прихильна  буде  доля,  
Зичу  радості,  добра,  
Хай  всього  буде  доволі
І  Господь  оберіга.  

Приспів:  
Дорослий  син,  дорослий  син,  
Твій  день  народження  сьогодні,  
Цей  Ювілей  такий  один,  
А  їх  попереду  ще  сотні.  

Зичу  щирого  кохання
Лебединого  навік,  
Щоб  у  злагоді,  в  єднанні
В  парі  жив  увесь  свій  вік..  
Щоби  добру  мав  дружину
І  перкрасних  діточок,  
Щоб  завжди  у  твій  будинок
Щастя  лилось  як  струмок.  


Приспів:  
Дорослий  син,  дорослий  син,  
Твій  день  народження  сьогодні,  
Цей  Ювілей  такий  один,  
А  їх  попереду  ще  сотні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023

Удар у Дніпрі

Приліт,  коли  всі  мирно  спали.
Стояв  будинок  -  і  нема!
Не  думали  і  не  гадали,  
Що  дім  в  цю  ніч  знесе  війна.  

Страшне  жахіття  серед  ночі  
Принесло  смерть,  і  не  одну.
Виття  пронизливе  клекоче.
Живі  клянуть  оцю  війну.

Завмер  Дніпро,  сирена  виє,  
Вогонь,  гудки  і  рев  машин...  
Відкопують,  хто  як  уміє.
Дістати  б  хоч  когось  з  руїн...

Ледь  чути  стогін  з-під  руїни,
Чиясь  мольба:  «Допоможіть...».
Тут  під  панелями  родина
І  хтось  іще  живий  лежить.  

Прокляття  шлемо  всім  ординцям  
І  божевільному  в  кремлі,  
Що  хоче  знищити  вкраїнців,  
Щоб  не  було  нас  на  землі.

Попри  всі  смерті  і  гоніння,
Пройдемо  пекло  і  війну.
Дай,  Боже,  стійкості  й  терпіння  -
Й  ми  проженем  цю  сатану!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023

Замовлення Святому Миколаєві

Дід  Мороз  лежить  підбитий.  
Його  збила  ППО,  
Бо  кордони  вже  закриті  
Й  не  чекали  ми  його.  

Дід  Мороз...Він  був  російський.  
То  не  наш  з  вами  дідусь.  
Народивсь  в  часи  радянські,
Йшов  завжди  до  нас  чомусь.  

Геть  без  дозволу  приходив,
Ще  й  Снігурочку  водив,  
Подарунки  він  приносив
Й  не  питав,  чи  я  хотів.  

Ну  то  й  добре,  що  він  збитий...
Хай  лежить,  хай  помира...
Вже  для  нього  шлях  закритий
Й  не  чекає  дітвора.  

Не  потрібен  нам  російський,  
Бо  це  –  наш  із  вами  Край.  
Є  дідусь  в  нас  український,
Звуть  його  в  нас:  Миколай!

Подарунки  під  подушку
Він  приносив  нам  завжди.  
І  тепер  його  попрошу,  
Щоб  не  було  в  нас  війни.  

-Йди,  дідусю,  обережно,
 Бо  працює  ППО,  
Мир  неси  нам  й  Незалежність  –
Це  чекаємо  давно.  

Згодні  ми  ще  зачекати,  
Але  віримо:  прийдеш
І  у  кожну  нашу  хату
Мир  в  торбині  принесеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022

Купірований тріолет

Прекрасні  квіточки  волошки,
А  в  них  -  така  голубизна!
І  поряд  ще  ростуть  ромашки,
Та  разом  злились  в  ніжні  смужки,  
Де  ніжно-синя  білизна..
Прекрасні  квіточки  волошки,
А  в  них  -  така  голубизна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022

Доторкнутись до весни ( кульгавий сонет)

Весною  гарно  пахнуть  абрикоси.
Щоб  аромат  медовий  рознести
З  їх  квіток  сонечко  спиває  роси,
І  обціловують  вітри.

Ще  вранці  бджілки  –  справні  трудівниці,  
Нектар  збирають  з  білої  краси,
Співають  увертюру  чарівниці
У  своїй  музиці  весни.

Вдихну  цей  аромат  на  повні  груди.
Яка  прекрасна  ніжна  благодать!  
Яке  творіння  Бога  й  дивне  чудо!  –
Аж  хочеться  мені  співать.  

Моя  душа  торкається  струни
Із  увертюри  ранньої  весни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022

Спека (мустезад)

Так  сонце  палюче  нахабно  торкається  пліч
Та  жарить  промінням,  
І  нам  не  важливо,  що  спека,  не  в  тому  тут  річ,  
Бо  всохло  вже  зілля.  

Та  мутною  стала  у  небі  колишня  блакить,
Сховалися    хмари,
Буває,  що  зрідка  маленька  пташина  летить,  
Одненька  –  без  пари.

І  репають  тріщини  в  змореній  сонцем  ріллі  –
Потрібна  водиця.
Лиш  зможе  земелька  в  нічний  час,  у  темній  пітьмі,  
Росиці  напиться.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022

Вижити

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YpeKzU5KffY[/youtube]





Всі  мертві  лежать  побратими,  
Машина  згоріла  димить,  
Один  він  вцілілий  між  ними,
Поранений  збоку  лежить.  

Піднятися  важко,  не  може,  
Подати  сингал?  Як  і  чим?..
Лиш  янгол  в  цей  час  допоможе,  
Щоб  він  залишився  живим.  

Ця  рана  не  зовсім  глибока,  
Та  тільки  не  чує  він  ніг.
І  пляма  червона  вже  збоку,  
Бо  крапає  кров  в  білий  сніг.  

Рукою  затиснув  те  місце  -  
Пронизує  болем  живіт,  
А  зверху  чи  кущ,  чи  деревце,
І  грона  звисають  із  віт.  

Ці  грона  червоні  калини,  
Що  теж  опадають  на  сніг...  
Й  думки  понеслись  до  родини,  
Де  рідний  до  болю  поріг.  

Бійця  там  додому  чекають
І  моляться  Богу  щодня.  
Померти  -  він  права  не  має,  
Бо  як  же  без  нього  рідня?!        

Малесенька  донька  й  синочок  
Збирається  в  перший  клас  йти.
Відгомоном  їх  голосочки
Він  чує  й  не  зможе  піти.    

Та  й  янгол  його  закликає:
«Терпи  і  не  смій  помирати!
Це  місце  бійці  відшукали,  
Вже  їдуть  тебе  забирати».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022

Вже осінь вкрилася багрянцем (Рондель-сонет Сонет з кодою)

Рондель-сонет  (рондель  з  кодою)    



Вже  рання  осінь  вкрилася  багрянцем,
Листочки  жовті  падають  згори
Й  ще  сонячної,  теплої  пори  
Кружляють  з  вітром  разом  в  тихім  танці,  

Ще  ніжаться,  зігріті  теплим  сонцем,
Осінні  квіти  в  пізні  вечори,
Та  рання  осінь  вкрилася  багрянцем,
Й  листочки  жовті  падають  згори.

Дивлюсь  з  кімнати:  ось  за  цим  віконцем
Листочки  застеляють  всі  двори,
На  радість  усієї  дітвори,  
Що  листям  тішаться  немов  гостинцем,  
Бо  рання  осінь  вкрилася  багрянцем

І  щедро  роздає  свої  дари.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022

Сонет пантолет

(  сонет-пантолет)

Колись  давно  поети–трубадури
Придумали  новий  такий  сонет,
Весь  текст  його  –  одні  лиш  каламбури.

Колись  давно  поети-трубадури
Слова  складали  у  рядки-фігури
І  звали  їх:  сонет-пантеолет.

Колись  давно  поети  –трубадури
Придумали  новий  такий  сонет
Смішної  побудови  і  структури.

Колись  давно  поети-трубадури
Не  знали  навіть:  що  таке  «бандура»,
Ще  в  ті  часи  не  винайшли  й  кларнет.  

Колись  давно  поети–трубадури
Придумали  новий  такий  сонет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022

В зимовім тумані

Ці  білі  сніги  і  туманний  світанок
Прикрили  вчорашню  сумну  чорноту  
В  надії  на  те,  що  сьогоднішній  ранок
Додасть  білизни  у  страшну  гіркоту.  

В  тумані  зимовім  та  в  інеї  тусклім,  
У  сонному  мареві  спить  білий  день,  
Не  хоче  проснутись  в  імлі  цій  застиглій
Й  назад  повернутись  в  реальну  мігрень.

Хай  спить,  спочиває  й  не  меркне  надія,  
Що  кане  жахіття  в  минулому  дні,  
А  сніжна  зима  у  такій  протидії
Пришвидшить  кінець  цій  безглуздій  війні.  

Прикриє,  притрусить  і  все  заховає,  
Ввіллється  з  нового  із  аркуша  в  світ  
Ота  білизна,  що  пройде  над  розмаєм  
Й  проллє  на  нові  сторінки  дивоцвіт.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022

Із Днем Збройних Сил України!

Ми  маєм  стати  перед  вами  на  коліна  
І  руки  цілувати,  й  вклонитись  до  землі,  
Бо  захищаєте  ви  Україну,
Бороните  вкраїнців  на  кожнім  рубежі:  

І  кожен  дім  в  містах  великих  й  селах,  
І  кожен  метр  в  полі  чи  в  гаю,  
Та  діточок  маленьких,  що  в  підвалах
Ховаються  від  вибухів,  бороните  сім’ю.    

Ви  гідні,  щоб  книжки  про  вас  писати,  
Знімати  репортажі  та  показувать  кіно,  
Ви  гідні  «НАШ  ГЕРОЙ!»  –так  називатись.
Армійцям  нашим  –  це    від  Бога  так  дано..  

Ви  є  надія  наша  і  опора,  
Наш  щит  і  захист    -  Вірим  в  ЗСУ!
Здобудете  в  боях  ви  Перемогу
І  принесете  мир,  закінчите  війну.  

Ми  віримо  і  молимося  Богу,  
Щоб  кожного  солдата  він  зберіг,  
А  в  мить  важку  надав  вам  допомогу,  
Й  живими  повернув  захисників  усіх.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022

Запам’ятай мене таким

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aWzN_HJ8mVU[/youtube]




Пам"яті  Олександра  Сергійовича  Божка  присвячую:  


Запам’ятай  мене  живим,  
Завжди  усміхненим  веселим  -
Я  буду  вічно  молодим..
Повісь  світлину  цю  в  оселі.  

З  далеких  буду  я  доріг
До  тебе  завжди  повертати,  
І  білим  снігом  до  воріт
Я  буду  стежку  застеляти.

Я  буду  йти  у  твої  сни,  
Щоби  з  тобою  розмовляти
І  білим  цвітом  щовесни
На  вишні  буду  розквітати.  

Тобі  співатиму  пісні
Я  соловейком  у  садочку,  
Промінням  сонця  на  лиці
Я  цілуватиму  у  щічку.  

Осіннім  листям  у  танку  
Навколо  буду  я  кружляти,
Й  достиглі  яблука  в  садку  
З  тобою  буду  обривати.  

Ти  не  тамуй  свій  біль  і  щем..
Про  себе  зможу  нагадати,  
Як  з  журавлиним  я  ключем  
У  небі  буду  пролітати.  

Запам’ятай  мене  таким:  
Живим,  веселим,  молодим..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

Чекають сина (Божок Олександр)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=olAItFdUKuM[/youtube]

Боєць  93  механізованої  бригади,
Загинув    07.10.2022р.    під  Бахмутом.  


Десь  там,  за  балкою  у  полі,
Тіло  двухсотого  бійця,  
Життєвий  шлях  на  злобу  долі
Дійшов  трагічного  кінця.  

Лежить  однесенький  –  убитий,  
Не  підступити,  не  дійти,  
Бо  ж  орки  обстрілами  криють,  
Бісяться…  Господи,  ж  прости!

І  ні  на  мить  нема  спочину,  
І  вирви  вже  –  одна  в  одній.  
Снаряди  рвуться  щохвилини  -
 Нема  кінця  оцій  війні.  

Десь  його  тіло  у  тім  полі
Лежить  і  сніг  зверху  іде.
Ділянка  та,  як  на  долоні..
А  вдома  мама  сина  жде.  .

Чекає  сина  хоронити,  
Провести  ув  останню  путь.
Він  міг  би  житии  ще  і  жити  –  
Тепер  назад  не  повернуть.  

Він  вже  збирався  одружитись,  
Із  Олею  створить  сім’ю,  
Просив  кохану  дочекатись,  
Скидав  світлину  їй  свою..  

 А  на  світлині  посміхався,  
Бо  по  життю  він  –  жартівник.  
Сестрою  своєю  переймався
І  до  похресниці  привик.  

А  для  батьків  був  добрим  сином,  
Такого  більше  не  знайти..
І  за  яку  таку  провину
Найкращі  гинуть  в  нас  сини  ?!

Бахмутська  траса..  та  дорога…
 Вже  другий  місять  йдуть  бої..  
А  вдома  мати  у  тривозі
Зчорніла  й  коси  в  сивині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

Повернися, сину… (Владислав Сергійович Якимчук)

 ВЛАДИСЛАВ  СЕРГІЙОВИЧ  ЯКИМЧУК
 зник  безвісти  05.09.2014  р.  в  селі  Весела  Гора  Луганської  області


А  мати  жде...  Вона  чекає...  
І  дні  летять,  летять  роки...  
Надія  в  серці  не  згасає,
Воно  волає:  «  Повернись!».

-Ти  повернись  додому,  сину,  
Хоч  на  хвилинку  обніму,  
Війна  забрала  із  родини,
Сховала  й  досі  не  знайду.  

А  я  ж  тебе  кругом  шукала,
Усі  місця  там  обійшла,  
Усіх  людей  там  розпитала,  
Тебе  ж  і  досі  не  знайшла.  
 
Гора  Весела    -  село  зветься.
І  місто  Щастя...  Ти  там  зник,  
Війна  цинічно  так  сміється,
Зриває  відчай  в  серці  крик!..  
 
Можливо,  досі  десь  в  полоні,  
Де  нема  світла  і  звязку?  
Чи  покалічений,  голодний?!
Подав  би  звістку  хоч  якусь...  

Мовчать  живі,  нема  між  мертвих..
О,  де  ти,  сину?  Відізвись!
Пронзає  біль  в  серці  нестерпний...
Тебе  чекаю.  Повернись!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022

Твоє рідне село (Роман Сироїд)

Романові  Сергійовичу  Сироїду,  військовослужбовцеві,
учасникові  російсько-української  війни,  присвячую
   

   
Під  гуркіт  вражих  канонад,
Під  вибухи  чужих  снарядів,
Твої  думки  летять  назад,  
В  те  місце,  де  тобі  так  раді.    

Село  подільське  Лемеші,
Для  тебе,  Ромцю,  -  батьківщина.
І  часто,  сидячи  вночі,
Ти  згадуєш  його  й  родину.

Усі  знайомі  тут  стежки,  
Якими  бігав  у  дитинстві,  
Смачні  рум’яні  пиріжки
І    квіти  мамині  барвисті,

Свою  хатину  край  села,  
Той  берег,  де  ти  пас  корову,  
Де  матінка,  було,  вела  
Її  припнути  край  дороги.  

Була  ще  ферма  тут  колись
Колгоспна,  зараз  спустошіла,  
Де  з  хлопцями  кудись  неслись  
І  грались  в  хованки,  раділи.  

А  потім  бігли  на  обід:
Додому  кликав  голос  мамин.
Де  вже  насипано  для  всіх
Смачненький  борщ  із  пампушками.  

А  далі  бігли  на  ставок,  
Де  лебеді  –  поважні  птиці,  
Усіх  вигонили  качок…
Той  став  тобі  так  часто  снитись.

І  ті  здорові  карасі,  
Що  так  ловилися  під  ранок...
Частенько  з  хлопцями  в  човні
Стрічали  сонце  і  світанок.    

Це  все  іде  в  короткі  сни  -  
З  дитинства  миті  ті  знайомі.
Чекають  всі  кінця  війни
Й  твоє  повернення  додому.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022

Розхристані думки ( п"ятивірш з цензурою)

Розхристані  думки  ятрять  постійно  душу,
Наповнюють  єство  доверху  і  гнітять.
В  гармидері  оцім  я  їм  коритись  мушу,
Бо  нові  звідусіль,  летять,  летять,  летять.  
Притишити  політ  їх,  навіть,  не  попрошу
І  з  кожною  із  них  я  буду  розмовлять.

Великі  та  малі,  яскраві  та  потухлі
Кружляють  в  голові,  штовхаються,  кричать
І  кожна  норовить  в  цій  течії  та  руслі
Урвати  щось  собі,  собою  осявать,
Та  попереду  всіх  у  строки  дуже  стислі,  
Себе  з  усіх  сторін  найкраще  показать.    

І  в  темряві  нічній,  безсонням  оповитій,  
В  покорі  я  сиджу:  беззахисна,  одна,
На  хвилях  десь  пливу,з  думками  в  одне  злиті,  
Та  гублюся  в  імлі,  що  загляда  з  вікна..  
Пошарпана  вся  ніч  у  тиші  сумовитій
Безжалісно  сичить  й  тихенько  промина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022

Грози пройдуть

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-R5hrGq-bWE[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IWKYhYAheSE[/youtube]


[i]Стукає  вітер  по  шибці  в  вікні,  
Дні  ці  –  тривожні,  осінні,  сумні,  
Плаче  скрізь  осінь  холодним  дощем,  
Небо  закривши  промоклим  плащем...  
В  краплях  донизу  спадає  вода,  
Селиться  в  серце  неспокій,  журба.  

Приспів:
Дощ  за  вікном,  дощ  за  вікном,  сердиться  злива,  
Осінь  холодна,  осінь  холодна,  осінь  зрадлива..  
Грози  пройдуть,  грози  пройдуть,  ляжуть  тумани,  
Тільки  один  я  журбу  понесу  –  зрада  між  нами.  


Добре,  кохана,  було  із  тобою,  
Птахи  співали  пісні  нам  весною,  
Але  мене  назавжди  залишила,
Тихо  промовила,  що  не  любила.  
Зовсім  розбіглися  наші  дороги,  
В  серці  лишилися  сум  і  тривоги.  

Приспів:
Дощ  за  вікном,  дощ  за  вікном,  сердиться  злива,  
Осінь  холодна,  осінь  холодна,  осінь  зрадлива..  
Грози  пройдуть,  грози  пройдуть,  ляжуть  тумани,  
Тільки    один  я  журбу  понесу  –  зрада  між  нами.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022

А сонце сміється

А  сонце  сміється,  моргає  лукаво,  
І  відблиском  теплим  в  моєму  вікні  
Втішає  і  око,  і  гріє  ласкаво,  
Що  любо  стає  на  душі  враз  мені.
 
Примруживши  очі,  дивлюсь  крізь  віконце,  
Де  бабине  літо  серпанком  пливе,  
Де  ніжить  й  милує  осіннє  всіх  сонце,
Розмірено  тихо  і  мляво  день  йде.  

Ніде  не  стріляють,  не  чути  ні  звуку,  
Не  виє  сирена  ніде  й  не  гуде,  
І  ніби  Господь,  всіх  узявши  за  руку,  
Нас  праведним  шляхом  на  світло  веде.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022

Привітання з Ювілеєм! ( Капралюк Ганні Іванівні)

Щиро  вітаємо  з  Ювілеєм  !  

Тобі  сьогодні  -    50  !  
І  це  одне  з  найкращих  свят,  
Життя  твого  лиш  половина..
Колись  посіяна  зернина  
Зросла  й  зібрався  урожай,  
Тепер  –  плоди  лиш  пожинай.
 
Роки  спливали,  час  настав  
Скорилась  долі,  Бог  давав:
Дні  безтурботні  із  дитинства,  
Щасливі  митті  материнства,  
Велику  радість,  страшне  горе,  
Де  сліз  пролито  ціле  море,
Втрата  важка  -  смерть  чоловіка  
Журби  принесла  цілі  ріки,  
Бо  на  руках  маленькі  діти,  
А  їх  ростити  і  глядіти...  
Відповідальність  за  малечу  
Лягла  тобі  одній  на  плечі;  
Де  була  хата  -  попелище  ,
А  ще  садок,  де  вітер  свище..  
Звалились  труднощі  чималі,  
Та  жити  треба  було  далі,  
Собі  і  дітям  раду  дати  
Адже  ти  сильна,  ти  є  –  Мати!

Зросла  дочка  і  всі  три  сина,  
З’явились  внуки  у  родині,  
Є  господарство  й  гарний  дім,  
І  сміх,  і  радість  чути  в  нім.  

Сьогодні  ж  всі  тебе  вітають
І  щиро  від  душі  бажають:
В  роки  майбутні  безспочину
Неслась  щоб  радість  у  родину,  
Хай  доля  щастям  осипає,  
Душа  журби  нехай  не  знає,  
Біда  обходить  стороною
І  Ангел  поряд  йде  з  тобою,  
В  потрібну  мить  хай  захистить,  
Й  здоров’я  джерелом  бринить,
Достаток  ллється  в  твою  хату;
Добром  розквітне  дім  багато,  
Щоб  в  нім  водились  завжди  гроші,  
Й  стрічались  люди  лиш  хороші.    
Хай  Бог  шле  злагоду  в  родину  
І  дні  не  були  щоб  сумними,  
В  житті  квітує  пишний  цвіт,  
Тобі  ж  бажаєм  МНОГА  ЛІТ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022

Внучці (димінутив)

Малесенька,  внученько,  ніжна  ти,  квітонько,-
Любе  і  миле  дитя.
Розові  бантики,  ситцеве  платтячко,
Біле  на  ніжках  взуття.

Літом  теплесеньким  з  сонячним  зайчиком
Бавишся  ти  надворі.
Ніжно  всміхаєшся,  сваришся  пальчиком,
Тішишся  всій  дітворі.

А  на  подвір'ячку  радісне  літечко
Манить  в  вишневий  садок.
Сплеснули  рученьки,  милая  квіточко,
Й  ніжки  пішли  у  танок.

Всім  посміхаєшся,  з  дітками  граєшся,
Повно  у  тебе  цяцьок.
Ну,  а  для  нас  ти  завжди  залишаєшся
Кращою  з  сотні  квіток.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022

Осіння замальовка

Багрянцем  вкрилось  листя  клена
І  жовте-жовте  у  беріз,  
Що  опада  в  траву  зелену
Із  їх  тоненьких  довгих  кіс.  

Стоять,  схилившись  білокорі,
Тихенько  з  вітром  гомонять
Й  прийдешній  осені  в  покорі,
Останній  лист  спішать  віддать,  

Щоб  вона  вкрила  сонну  землю
Густим,  добротним  полотном
Тут  по  діброві  та  по  полю,    
Що  простягнулось  за  селом.  

Листочки  будуть  як  пушинки
У  теплій  ковдрі  зігрівать,  
Зима  ж  білесенькі  сніжинки  
Скрізь  зверху  буде  застелять

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022

рашистові

Чого  ж  ти  преш  сюди,  заразо,
Чому  прийшов  в  наш  рідний  край?
Та  краще  здох  би  ти  відразу,  
То,  може,  б  ще  потрапив  в  рай.  

А  так  –  горіти  тобі  в  пеклі
І  смажитися  на  смолі
За  звірства  всі  оті  мерзотні,  
Що  твориш  ти  у  цій  війні.

Аби  до  сьомого  коліна
Твій  рід  спокутував  цей  гріх,
Й  на  постать  твою  жалюгідну
Плювали  щоб  з  кутків  усіх;  

Своїх  нащадків  щоб  не  бачив,  
Ніколи    на  своїм  віку...
Ніхто  й  ніколи  не  пробачить
Тебе  за  підлість,  за  війну.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022

Цінуй

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jbeqiQqhn2U[/youtube]


Цінуй  завжди  друзів  і  рідних  своїх,  
Цінуй  ти  їх  зараз,  сьогодні.  
Життя  -  як  ріка,  що  між  двох  берегів,  
Тече  лиш  за  планом  Господнім.  

Приспів:
Ніколи  не  знаєш  початку  й  кінця,  
Чи  ранок  настане  твій  завтра,  
Цінуй  найдорожче  сьогодні:  життя,  
І  в  цьому  -  і  сенс,  і  вся  правда.  

І  правдою  лиш  у  цім  світі  живи,  
Не  ний,  і  не  плач,  і  не  скигли,  
Якою  була  б  ця  дорога  -  іди!  
І  Бога  моли,  щоб  дав  сили.  

Приспів:
Ніколи  не  знаєш  початку  й  кінця,  
Чи  ранок  настане  твій  завтра,  
Цінуй  найдорожче  сьогодні:  життя,  
І  в  цьому  -  і  сенс,  і  вся  правда.  

Цінуй  завжди  друзів  і  рідних  своїх,  
Цінуй  ти  їх  зараз,  сьогодні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022

Моя біда, моя печаль

Розкішна  осінь  падолистом
Легенько  стелить  на  траву,  
Опале  листя  чисте-чисте
На  хвилях  гонить  по  ставу́.  

А  я  стою,  я  під  вербою  
Розмову  з  осінню  веду,  
Аби  забрала  із  собою
Мою  печаль,  мою  журбу.  

Лиш  тихим  шурхотом  у  листі  
Вона  мені  відповіла,  
Роси  краплиночки  сріблисті
З  гілок  вербових  подала.  

Безжально  згірклою  сльозою
На  руки  падали  мені  
Оті  краплиночки  з  росою  
Як  виклик  розпачу  й  біді.  

Я  все  надіюсь,  що  ця  осінь
На  крилах  понесе  удаль  
Ключем  пташиним  в  синю  просинь
Мою  біду,  мою  печаль.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022

Втомились

Втомились?  Звісно,  що  втомились.  
Всі  так  втомились  від  війни...  
Та  вороги  ніде  не  ділись,  
Лютують,  бісяться  вони.  

То  ґвалтували  і  знущались,  
А  то  палили  геть  живцем,  
І  мертві  скрізь  тіла  валялись,  
І  хоронили  їх  тихцем.  

Втомились  слухати  новини  
Про  вбивства,  обстріли,  біду:
Когось  в  будівлі  привалило,
Когось  шукають.  Чи  знайдуть?..

Втомились  жити  на  руїнах
Без  світла,  їжі  та  води,  
Скитатись  по  чужих  країнах  -
Вернутися  ж  нема  куди.    
 
Втомились  слухати  сирени,
Щораз  спускаючись  в  підвал,  
Про  близьких  думати  щоденно,
Що  їдуть  в  місто,  на  возкал.  
 
Втомились  ждати  перемогу  
Й  коли  та  раша  пропаде,  
І  тамувати  біль,  тривоги...
Немає  ж  спокою  ніде.

Всім  важко,  всі  ми  вже  втомились...  
Та  прошу,  завжди  пам’ятай:
Дівчата  й  хлопці  більш  втомились,  
Ті,  що  боронять  рідний  край!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022

Молитва на Покрову

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eZ2lBgAqWZ4[/youtube]



Спустися  на  землю,  о  Діво  Маріє!  
Війну  в  Україні  скоріш  зупини!  
Про  Мир  й  Перемогу  сьогодні  ми  мрієм,  
Щоб  більш  не  вмирали  і  доньки,  й  сини.  

Ми  мрієм  про  тишу  і  спокій  у  небі,  
Щоб  там  не  літали  чужі  літаки,  
Щоби  не  топтали  ніде  по  садибі
Земельку  святу  цю  у  нас  вороги.  

Щоб  в  кожнім  подвір’ї  в  нас  гралися  діти
І  радість  світилась  у  їхніх  очах,
Спокійно  щоб  жити  і  світ  цей  любити,
Забути  назавжди  війну  цю  і  страх.  
 
О  Діво  Маріє!  О  Матінко  Божа!  
Ми  всі  -  твої  діти,  ти  нас  захисти!
І  нам  Україна  за  все  -  найдорожча,  
Бери  нас  за  руку  й  на  світло  веди.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022

Помолюсь за тебе

В  цей  день  помолюся  тихесенько  Богу  
За  душу  спочилу,  таку  молоду,
За  вік  закороткий  й  життєву  дорогу...
Хай  Бог  тобі  вділить  куточок  в  Раю,
У  Царстві  Небеснім,  в  садочку  Господнім.
Хай  спокою,  й  миру  зазнає  душа,  
Між  Янголів  Божих  і  всіх  Преподобних
Тихенько  на  небі  нехай  спочива.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022

А серце матері чекає

А  серце  матері  в  тривозі:
Син  -  зниклий  безвісти,  пропав.  
Можливо,  зараз  десь  в  дорозі  
Поранений,  тому  й  відстав;

Можливо,  зараз  непритомний
Лежить  в  лікарні  чи  в  людей.  
А  чи  живий  він,  чи  здоровий?
Ой,  як  же  мати  жде  вістей!  

Одне  лиш  слово  щоб  почути,  
Чи  хоч  би  натяк,  чи  сигнал,  
Адже  того  не  може  бути,  
Щоб  Бог  кровинку  відібрав.

Та  жевріє  надії  вогник.
І  серце  каже,  що  живий.  
Вона  чекає,  вперто  вірить
І  непохитна  в  вірі  тій.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Цінуй

Цінуй  завжди  друзів  і  близьких  своїх,  
Цінуй  ти  їх  зараз,  сьогодні.  
Життя  як  ріка,  що  між  двох  берегів,  
Тече  лиш  за  планом  Господнім.  

Ніколи  не  знаєш  початку  й  кінця,  
Чи  ранок  настане  твій  завтра,  
Цінуй  найдорожче  сьогодні  –  життя,  
І  в  цьому  -  весь  сенс  і  вся  правда.  

І  правдою  лиш  у  цім  світі  живи,  
Не  ний,  і  не  плач,  і  не  скигли,  
Якою  б  не  була  дорога  -  іди!  
І  Бога  моли,  щоб  дав  сили.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022

Білі вишні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8rnUGtBBm60[/youtube]




Між  боями  частенько  приходить  у  сни  
Рідна  хата  і  мамина  вишня.  
Квітне  цвітом  біленьким  вона  щовесни.
Збережи  ти  її,  о  Всевишній!  

Приспів:  
Білі  вишні  мої,  білі  вишні  мої,  
Що  в  садочку  цвітуть  біля  хати,  
А  цієї  весни  стали  надто  сумні,
Бо  з  війни  сина  жде  сива  мати.  

Ти  не  плач,  не  журись,  моя  мамо  й  рідня,  
Повернусь  я  додому  вже  скоро,  
І  зустрінеш  з  війни  ти  синочка-бійця,
Що  несе  мир  до  рідного  двору.  

Приспів:  
Білі  вишні  мої,  білі  вишні  мої,  
Що  в  садочку  цвітуть  біля  хати,  
А  цієї  весни  стали  надто  сумні,  
Бо  з  війни  сина  жде  сива  мати.    

Зацвітуть,  як  завжди,  білі  вишні  мої,  
Що  колись  посадила  їх  мати,  
Заспівають  тоді  у  саду  солов’ї,  
І  їх  спів  буде  в  небо  злітати.  

Приспів:  
Білі  вишні  мої,  білі  вишні  мої,  
Що  в  садочку  цвітуть  біля  хати,  
А  цієї  весни  стали  надто  сумні,  
Бо  з  війни  сина  жде  сива  мати.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022

Жайвір в полі

Від  вибухів  часто  здригалась  земля
І  небо  нічне  все  вогнями  палало,  
На  хвильку  розвиднілось,  жнивні  поля
Вогнем  засвітились  й  повільно  згасали...  

Пронеслася  вихорем  смуга  війни,  
Тут  вирви  й  пшениця  обвуглена  досі,  
А  поряд  на  стежці  ростуть  полини  
Й  дрібні  польові  квіточки  на  дорозі.  

Десь  там,  вдалині,  йдуть  запеклі  бої,  
А  тут  і  ромашки  схилились  на  трави,
Кубельце  крихке,  пташенятка  малі,
А  жайвір  співає  в  ранковій  заграві.  
 
Мабуть,  його  пісня  –  це  виклик  війні,  
Це  біль,  що  аж  рветься  з  малого  серденька...  
І  зродиться  знову  життя  навесні,  
Й  дозріє  колоссям  стражденна  земелька.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022

Коли гримлять гармати

Коли  гримлять  гармати,
То  музи  не  мовчать.
Вони  звучать  набатом,  
Волають  і  кричать.  
 
Вони  як  "Джавеліни",
Стріляють  ворогів:
Словечко  лиш  закинув  -
Й  снаряд  потрапив  в  ціль.  

Як  "Хаймерси"  влучають,  
А  ще  як  "Байрактар"
За  орками  чатує
Й  стріляє  наповал.  

Бо  музи  влучне  слово  –
Це  зброя  у  руках,  
Бійцям  -  душі  основа,  
Щоб  дух  їх  не  зачах.  

Для  них  -  міцна  підтримка
І  щире  співчуття,  
Бо  у  лиху  годинку
На  волоску  життя.  

Коли  гримлять  гармати,  
Ви,  музи,  не  мовчіть,  
А  йдіть  допомагати,  
Щоб  ворогів  розбить,

Щоб  вигнать  окупантів
Із  рідної  землі,
Щоб  далі  воювати  
Не  х'тіли  у  кремлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022

На війні (монорима )

(  вірш  однієї  наскрізної  рими)  

А  дощ  іде,  йде  безупинно
І  холод  аж  проймає  спину.  
В  багнюці  ноги  по  коліна    -
Ти  на  війні  сьогодні,  сину.  
Ти  захищаєш  Україну!
І  свою  землю,  і  родину,  
Старого  і  малу  дитину.  
До  тебе  я  думками  лину
І  прошу  Бога  в  цю  годину,  
Щоби  вберіг  тебе,  дитино,  
І  повернув  живим  в  родину;  
Та  покарав  ту  вражу  псину,  
Що  принесла  війну  в  країну,  
Вбиває,  мучить  люд  невинний.
І  за  яку  таку  провину
Він  нищить  нашу  Україну?  -
За  мову  чисту  солов’їну,  
За  сад  вишневий  і  калину,  
За  мальви  під  вікном,  хатину,  
За  пісню  ніжно-журавлину?  -
Тож  не  назве  і  сам  причину...
Десь  бормотухи  взяв  пляшину
Та  вихилив  якусь  чарчину  
І  вже  інстинкти  ті  тваринні,  
В  очах  жадоба  та  звірина,  
Бісніє  нелюд  і  скотина  -
Від    хижих  звірств  нема  спочину...  
Зір  не  витримує  картину
Ту,  де  щодня  у  домовину
Кладуть  старого  і  дитину.  
Чи  дочекаюся  новини,  
Що  повертаєшся  ти,  Сину,  
Із  Перемогою  в  родину,  
Що  наша  славна  Україна,
Хоча  стражденна,  але  -  Вільна,  
І  Неподільна,  і  Єдина?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022

Хто ж знав…

Ось  відео  потрапило  на  очі  –
Розмірений  і  тихий  в  ньому  час,  
Де  все  спокійно  зранку  аж  до  ночі,  
Де  ще  війни  нема  і  все  гаразд.  

Ти  в  ньому  йдеш  по  стежці  між  полями,  
Ступаєш  безтурботно  по  траві,  
Твій  образ  змитий  сірими  дощами,
Сліди  ховає  в  темній  десь  імлі.  

А  я  ловлю  їх  слізними  очима,  
Немовби  хочу  мить  цю  зупинити,  
Закрити  шлях  залізними  дверима,  
Щоб  ти  не  йшов,  а  залишився  жити.  

Я  кожен  рух  ловлю  твій,  ко́жне  слово  
І  кожен  звук  між  краплями  дощу,  
Збираю  образ  твій  докупи  знову,
Немовби  цим  тебе  я  оживлю.  

Дивлюсь,  передивляюся  вже  вкотре
І  ще  дивитимусь  цей  фільм  не  раз…
Хто  ж  знав  тоді,  що  нас  чекає  горе,  
Що  прийде  ще  страшна  біда  до  нас?!.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022

Непривітна осінь

Ось  осінь,  така  непривітна,  
Ввірвалась  з  холодним  дощем,  
Погоду  і  теплу,  і  літню
Сховала  за  сірим  плащем.

І  небо  захмарене  плаче,  
Й  вітри,  що  сердито  гудуть,  
Той  крик,  що  з  журбою,  лелечий
У  даль  неосяжну  несуть.

А  звідти  іде  по  діброві
Відгомін  важкої  жури..  
Берізки  стоять  білокорі,  
Їх  гнуть  і  шмагають  вітри.

Чом,  осене,  ти  непривітна
І  в  серце  неспокій  несеш?
Здається,  що  й  бабине  літо  
Десь  мимо  з  дощами  пройде.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022

Запрягайте, хлопці, коней

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F7Xws9AZ39A[/youtube]




Ремейк  народної  пісні

Запрягайте,  хлопці,  коней,  
Можете  і  трактор  брати,  
Будем  москальню  голодну
З  України  виганяти.

Покидайте,  орки,  танки,
Утікайте  до  москви,  
Бо  наступного  ще  й  ранку
Не  побачите  вже  ви.

Є  сміттєві  в  нас  пакети,
Вистачить  всій  москальні-
Подарунки  за  монети
Будуть  вам  у  цій  війні.  

Будуть  наші  козаченьки
Кожному  з  вас  дарувати,  
Щоб  ніколи  більш  земельку
Ви  не  йшли  в  нас  відбирати.

Кинули  кацапи  танки,  
А  позаду  ЗСУ
Гнали,  гнали  спозаранку
Всю  русню  аж  за  москву.

Гнали,  гнали  московитів,  
Аж  мелькали  п’яти  в  них!
Хоч  не  думайте  курити,  
Бо  бавовна  так  димить...  

Це  жест  доброї  ваш  волі!  -
Будете  розповідати,  
Проженемо  до  кордон  вас,
Щоб  не  бачити  й  не  знати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022

Вже вісім років

Вже  вісім  літ...  Здається,  вчора
Війна  принесла  в  хату  горе...
Не  заживають  в  серці  рани,  
Адже  пішов  з  життя  так  рано!

Не  сам  пішов  –  тебе  убили,  
Цвіт,  молодий  такий,  згубили,  
Бо  двадцять  три  –  це  ще  дитина,
Проте  вже  -  захисник  країни.  

Ти  був  відважним  і  сміливим,  
Веселим  хлопцем,  жартівливим,
І  ворогів  ти  не  боявся,  
Звільнить  Донбас  від  них  старався.  

Та  доля  гірко  насміялась  …  
І  враз  все  різко  обірвалось!
Тепер  лиш  темінь,  довгі  ночі,  
Від  сліз  не  висихають  очі...
 
І  рветься  серце:  «Сину!  Сину...  
Віддав  життя  за  Україну».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022

З днем народження !

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5KwOf0tdZmQ[/youtube]

З  днем  народження!  З  днем  народження  
Ми  вітаєм  сьогодні  в  цей  день.  
З  днем  народження!  З  днем  народження  
Заспіваєм  найкращих  пісень.  


Ми  бажаєм  здоров'я  багато,  
Хай  бринить,  як  вода  з  джерела,  
Хай  добром  наповняється  хата,  
Щоб  родина  в  достатку  жила.  

Ми  бажаємо  щастя  без  міри,  
У  ваш  дім  та  у  вашу  сім’ю,    
І  підтримки,  кохання,  довіри,  
Й  берегти  половинку  свою.  

Приспів:
З  днем  народження!  З  днем  народження!  
Ми  вітаєм  сьогодні  в  цей  день.  
З  днем  народження!  З  днем  народження!  
Заспіваєм  найкращих  пісень.  

Ми  бажаємо  радості  й  втіхи,
Світлих  посмішок  кожного  дня,  
Хай  багато  дитячого  сміху
У  будинку  лунає  щодня.

Від  дітей  вам  бажаєм  поваги,  
Від  батьків  і  любові,  й  тепла,  
Від  людей  всіх  бажаєм  пошани,  
Щоби  щирість  від  друзів  була.  

Приспів:
З  днем  народження!  З  днем  народження!  
Ми  вітаєм  сьогодні  в  цей  день.  
З  днем  народження!  З  днем  народження!  
Заспіваєм  найкращих  пісень.  

Нехай  ваша  життєва  дорога
Буде  довга  й  яскрава,  як  цвіт,  
Щоб  не  знали  ніколи  тривоги.
Ми    бажаємо  вам  МНОГА  ЛІТ.
Нехай  ваша  життєва  дорога
Буде  довга  й  яскрава,  як  цвіт,  
Щоб  не  знали  ніколи  тривоги.
Ми    бажаємо  вам  МНОГА  ЛІТ.

Приспів:
З  днем  народження!  З  днем  народження!  
Ми  вітаєм  сьогодні  в  цей  день.  
З  днем  народження!  З  днем  народження!  
Заспіваєм  найкращих  пісень.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957617
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022

До Дня Державного Прапора України

Наш  прапор  сьогодні  по  всенькому  світі
Єднає  і  душі,  й  серця.  
Адже  українці  теплом  обігріті  
Небесного  Бога-Отця.  

І  нація  славних  борців  за  свободу
Виборює  кров’ю  в  боях
Свою  незалежність  і  волю  народу  -  
Це  вірний  та  праведний  шлях.

Лиш  два  кольори  ми  на  прапорі  маєм  –
Це  символи  правди  й  добра.
У  синьому  -  мирне  всі  небо  вітаєм,
А  жовтім  -  безмежні  хліба.  

Наш  прапор  сьогодні  у  кожній  країні
Вселяє  надію  усім,  
Що  ми  переможем  й  до  нас  в  Україну
Прийде  процвітання  і  мир.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

Молюсь за доньку

Ось  гроза  і  вітри  віють,  
Та  осінні  йдуть  дощі...  
Десь  там  донечка  воює...  
Ой,  як  важко  на  душі!

А  чи  ж  я  тебе  ростила,  
Моя  доню,  для  війни?  
Де  взялася  вража  сила?
Гинуть  доньки  та  сини.
 
Тягну  в  небо  свої  руки:
-Змилуйсь,  Боже,  захисти,  
Не  давай  на  біль  і  муки,
Та  живою  поверни.  

Будь  бійцям  всім  охоронцем,  
Хто  сьогодні  на  війні,
Не  закрий  нам  ясне  сонце
І  світ  білий  у  вікні.  

Подаруй  нам  перемогу,  
Мир    в  країну  принеси,  
Хай  вертаються  з  дороги  
Наші  доньки  та  сини.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022

Закрийте небо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LqL3H9yuxC0[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_kaT8OUaGLk[/youtube]


Україна  тримає  удар,
Захищає  себе  і  Європу
Від  рашистів,  ординських  примар,  
Що  мішають  ненависть  й  зло  вкупу.  

Приспів:
«Закрийте  небо!»,  -  я  благаю,  
До  всіх  звертаюся  країн:
«Нехай  по  дітях  не  стріляють,  
Нехай  не  буде  в  нас  руїн.  
Нехай  по  дітях  не  стріляють,  
Нехай  не  буде  в  нас  руїн!».  

Все  кругом  у  пекельнім  вогні,  
Міста  й  села  рівняють  з  землею,
Не  присниться  й  в  кошмарному  сні,  
Що  з  країною  роблять  моєю.    

Приспів:
«Закрийте  небо!»,  -  я  благаю,  
До  всіх  звертаюся  країн:
«Нехай  по  дітях  не  стріляють,  
Нехай  не  буде  в  нас  руїн.  
Нехай  по  дітях  не  стріляють,  
Нехай  не  буде  в  нас  руїн!».  

І  як  зараз  війну  не  спинить,  
По  Європі  вона  піде  далі.  
Тож,  панове,  прошу,  не  мовчіть,  
На  ці  дії  ординські  зухвалі.

Приспів:
«Закрийте  небо!»,  -  я  благаю,  
До  всіх  звертаюся  країн:
«Нехай  по  дітях  не  стріляють,  
Нехай  не  буде  в  нас  руїн.  
Нехай  по  дітях  не  стріляють,  
Нехай  не  буде  в  нас  руїн!».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022

З Медовим Спасом, друзі!

Нехай  Спас  Медовий  трішки  підсолодить
Гіркоту  буденну  нашого  буття,  
Ну  а  Мати  Божа,  як  дітей,  боронить
Усіх  українців  –  кожному  життя.  
Хай  Господь  пошле  нам  мир  і  перемогу
Витре  сльози  гіркі  вдів  і  матерів,
Та  надасть  свободу  нашому  народу
Й  шлях  благословить  -  той,  що  сам  велів.  
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022

Змилуйся, Боже

О  Боженьку,  змилуйсь,  
Твої  ми  всі  діти.
І  скільки  ще,  Боже,  
Наругу  терпіти?!
Допоки  ще  будуть
Нас  всіх  тут  стріляти?
Й  коли  ми  вже  зможем  
Кацапів  прогнати?

О  Боженьку,  змилуйсь,  
Твої  ми  всі  діти.
Хотілося  б  жити  
І  просто  радіти,  
Близьким  всім  хотілось
Тепло  дарувати,  
І  світ  цей  любити,  
Й  коханих  кохати.  

О  Боженку,  змилуйсь,
Молюся  до  тебе,  
Надай  перемогу:
Нагальна  потреба.
Ми  хочемо  миру!  
Не  хочем  стріляти,  
Та  треба  від  ворога  
Край  захищати.    

О  Боженьку,  змилуйсь,  
Молюся,  благаю...  
Що  ти  допоможеш  -
Надію  я  маю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022

Привітання Богайчуку Владиславу

Приходить  свято  до  родини:
Сьогодні  в  Влада  іменини.
І  вже  йому  сімнадцять  років  -
Це  самостійні  перші  кроки
Які  від  рідного  порогу
Ведуть  в  свій  шлях,  свою  дорогу;
Це  нові  мрії  та  бажання,  
І  нові  злети,  сподівання;  
Це  нові  звершення  і  всюди
Нові  прекрасні,  добрі  люди.  

Позаду  залишилась  школа,  
Де  вчителі  його  ніколи
До  доски  вже  не  будуть  звати
Й  урок  не  будуть  задавати,  
Не  буде  бігать  на  перерві,  
В  вчительську  не  відкриє  двері.
І  якщо  правду  тут  сказати:
Не  зможе  вже  й  урок  проспати.

Адже  сьогодні  став  дорослим  –
Це  гарний  хлопець,  світлокосий,  
З  лиця,  немов  росою  вмитий,  
Приємний,  щирий  і  відкритий.  
Він  дружелюбний,  товариський,  
З  всіма  у  злагоді,  всім  близький.  

Тож  всі  спішать  його  вітати:
Сестричка  й  братик,  мама  й  тато,  
І  дві  бабусі,  та  два  діда,  
Й  тітка  Наташа,  що  завсіди
Готова  з  ним  завжди  дружити  
Й  для  нього  небо  прихилити.      

І  перш  за  все,  бажаєм  щастя,  
Нехай  в  житті  усе  удасться:
Життєву  вибрати  стежину,
Створити  і  сім’ю,  й  родину,
Ростити    і  синів,  і  доньок,
Побудувати  свій  будинок;    
 
Щоб  мав  професію  хорошу,  
В  кишені  щоб  водились  гроші,  
Щоб  відпочивав  лиш  на  Багамах,  
Й  возив  туди  ще  й  тата,  й  маму.
 Й  завжди  пишалась  вся  родина,  
Що  мають  Влада  –  внука,  сина.  

Тож,    побажаєм  щастя  й  долі,  
Щоб    у  житті  -    всього  доволі:
Благополуччя,  достатку,  добра,
У  здоровї  на  Многі  Літа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022

Спливає літо

Моє  недолюблене  літо
У  затінках  плине  за  став,
Дощами  дрібними  омите,
Сховалось  в  покосах  отав.

Жнивує  ранковим  серпанком
Ще  втомлена  з  ночі  земля  
І  мжичка  холодна  щоранку
Долину  в  діброві  встеля.

Осіння  пливе  прохолода  
На  скошені  трави  сухі,  
А  серпень,змінивши  погоду,  
Частіше  дарує  дощі.  

Ще  трішки  -  і  звихриться  осінь,
Все  вкриє  туманним  плащем.  
А  зверху  зажурену  просинь
Проріже  пташиним  ключем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022

Щиро вітаємо ( Капралюк Жанну Миколаївну)

Сьогодні  ще  зранку  ми  Жанну  вітаєм:
Племінницю,  внучку,  дочку  
І  щиро,  від  чистого  серця  бажаєм
Безмежного  щастя  ріку.  

Нехай  же  ця  річка  молочною  буде,
Стрімкою,  тече  з  джерела
І  в  берег  кисельний  добром  хай  прибуде,  
Щоб  доля  щаслива  була.  

Бажаєм  кохання,  жіночого  щастя,  
І  сміху  малих  діточок,  
Нехай  на  віку  життєвім  все  вдасться,  
Щоб  в  нім  не  було́  помилок.

Сімейного  затишку,  в  родинному  колі  
Підтримка  щоб  завжди  була,  
Хай  буде  поблажлива  й  щедрою  доля,  
Щоб  мала  завжди  два  крила.  

Здобутків,  досягнень  і    злетів,  і  звершень,  
Бажань  і  нових  починань,  
До  сходинок  нових,  життєвих,  мов  вперше,
Сміливо  щоб  йшла  без  вагань.

І  посмішок  щирих,  і  друзів  хороших,  
Веселих  і  радісних  днів,  
В  будинку  щоб  завжди  водилися  гроші,  
І  Ангел,  щоб  поряд  ходив.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022

В нас гинуть люди

Смерть  і  розруха,  гинуть  люди.  
З  новин  про  це  щоденно  чую.
Вже  тисячі  могил  повсюди...  
В  чім  сенс  війни?  Яка  в  ній  суть?  

Невже  чуже  життя  забрати  
В  пріоритеті  ворогів?
Невже  глумитись,  катувати
Їм  хтось  із  неба  повелів?  

За  що  сьогодні  воювати:
Їм  мало  місця  на  Землі?
Чи  зможуть  щось  з  собою  взяти
Аж  на  той  світ?  Хтось  так  зумів?

З  нас  кожен  в  світ  приходить  світлим,  
Мов  янголятко,  без  гріхів.  
Це  потім  декому  «нечистий»
Вбивати  інших  повелів.  

Диявол  виманив  їх  душі,
Брехнею  всіяв  їхній  шлях.
Дурні  надіються,  що  змусять,    
Вселити  в  українців  страх.

Скажіть,  а  хто  їх  тут  боїться,
Отих  катів  та  волоцюг?
Ніхто  й  не  думає  коритись.
Не  закувати  нас  в  ланцюг!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022

Пісня про "Байрактар"

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zw-nL6uqpfQ[/youtube]


Ми  вам  пісню  заспіваєм  свою,
Як  орда  принесла  в  дім  наш  біду.  
Стали  нищити  міста  і  трощити  все  до  тла,  
Але  поміч  нам  із  неба  прийшла.    

В  грізний  лютий  почалася  війна,  
Оточила  Київ  клята  орда.  
"Гради",  вибухи,  пожар,  стадо  путінських  отар...      
Та  на  небі  вже  чекав  "Байрактар".  

Ось  колона  танків  йде  на  Ізюм,
Бо  наказ  у  них  добратись  до  Сум.  
Раптом  вибух,  цілий  шквал  -  і  в  колоні  вже  аврал:
Над  землею  пролетів  "Байрактар".

В  лісосмузі  танк  ворожий  стоїть,  
Заблудивсь  москаль    -    у  танку  сидить,  
Він  зморився,  задрімав...  Вибух,  дим  аж  вище  хмар:  
Над  землею  пролетів  "Байрактар".

Тягне  орок  унітаз  на  КАМаз,        
Будку  й  чайник  прихопив  про  запас.  
Та  не  встиг  і  не  забрав  весь  украдений  товар,
Бо  над  ним  уже  кружляв  "Байрактар".

Якось  орок  виліз  з  танку  вночі,  
В  ліс  пішов  і  враз  присів  у  кущі,  
Тільки  з  себе  штани  зняв,  -  бах!  -  снаряд  все  розірвав:
Над  землею  пролетів  "Байрактар".

Орок  вкрав  у  нас  торішнє  зерно,
Все  забрав,  що  у  амбарах  було.  
Продавав,  та    не  продав...  Де  ж  ті  гроші,  де  навар?  
Бо  зерно  те  захищав  "Байрактар".

В  Чорнобаївку  колона  іде,
Удвадцяте  їх  туди  щось  веде.
Ніби  хтось  начаклував:  чи  відьмак,  а  чи  мольфар  –  
Тільки  в  небі  все  сміявсь  "Байрактар".

Баба  з  дідом  напекли  пирогів,
Орок  смачно  і  добряче  поїв,  
Вийшов  з  хати  й  дуба  дав  -  ось  пиріг  тобі  й  узвар!
Бо  у  небі  пролітав  "Байрактар".  

Слухай,  орку,  слухай,  клята  мордва,  
На  дні  моря  спить  твій  флагман  «москва».  
Кажуть,  хтось  сірник  узяв  –  спалахнув  умить  пожар.  
Та  у  небі  пролітав  "Байрактар".  

Слухай,  путін,  старий  дурню,  сюди,  
Не  сховаєшся  у  бункері  ти.  
Хоч  ти  все  прорахував,  та  утік  аж  за  Урал,  
За  тобою  вже  летить  "Байрактар".  

Ми  вам  пісню  проспівали  свою,
Про  кацапів  і  про  кляту  орду.
Байрактар  наш  скрізь  літав,  орків  з  неба  зустрічав,  
Гідну  відсіч  москалям  він  давав.    

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

Неспокійна ніч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qKiQ4wqeE44[/youtube]


Вечір  заходить  і  тихо,  й  розмірено,  
Темінь  стоїть  у  вікні,  
Серце  тріпочеться  так  неспокійно:  
Зараз  ти  десь  на  війні.  

Нічка  сьогодні  пролине  безсонно,
Тихо  в  молитві  пройде.
Кішка  мурличе  та  спить  на  ослоні,  
Наче  дитятко  сопе.

Знову  вже  вкотре:  "Живий..."  -  я  читаю,  
Ти  в  SMS  написав.  
Знову  я  Господа-Бога  благаю,  
Щоби  тебе  вберігав.    

Легко  проляже  хай  шлях  твій,  дорога.
Зараз  по  ньому  ідеш,  
Кулі  хай  йдуть  стороною  й  тривоги.  
Вірю:  живим  ти  прийдеш.  

Вечір  заходить  і  тихо,  й  розмірено,  
Темінь  стоїть  у  вікні,  
Серце  тріпочеться  так  неспокійно:
Зараз  ти  десь  на  війні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

Бійся байдужих

[i]    Бійся  байдужих.
     Тільки  з  їх  мовчазної  згоди  існують    
     вбивства  і  зради  на  землі
                                                                                       (Бруно  Ясенський).  
[/i]



Не  бійся  ворогів  своїх  ніколи,  
Вони  тебе  не  зрадять  по  життю,  
Остерігайся  тільки  їх  довкола.
В  найгіршім  ви́падку  вони  уб’ють.    

Не  бійся  друзів,  бо  вони  вбивати  
Тебе  не  будуть,  щоб  там  не  було.  
Найгірше  те,  що  зможуть  підставляти,
Хоча  сидять  з  тобою  за  столом.  

А  бійся  ти  байдужих,  що  в  сторонці,  
Сидять  у  своїй  хаті  скраю  десь.
Їх  не  цікавить,  що  там  за  віконцем.
Хай  навіть  білий  світ  весь  пропаде.  

Бо  із  тієї  мовчазної  згоди
Існують  зради  й  вбивства  на  землі.  
Від  їх  байдужості  найбільше  шкоди,  
Найбільше  лиха,  й  біди  чималі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022

Людське життя

Людське  життя  у  плині  часу
Таке  коротке,  тільки  мить,
Піщинкою  в  небесній  масі    
У  всесвіт  поспіша  й  летить.

Не  можна  вирватись  з  потоку,  
Бо  непідвладний  він  тобі,  
Лиш  завдаєш  собі  мороки  
У  цій  даремній  боротьбі.  

Багато  чинників  впливає
На  весь  твій  вік,  твоє  життя:  
Радів  і  жив,  дивись  -  згасаєш,  
Бо  ти  -  частиночка  буття.

На  небі,  під  Чумацьким  шляхом,  
Засяєш  зіркою  вгорі,  
А  тихо  покладеш  на  плаху,  
Все  те,  що  дороге  тобі.
                               
Та  краще  жити  і  горіти  
Хоча  б  секундочку  чи  дві,  
Ніж  тліти  мляво  і  диміти,  
А  потім  зникнути  в  імлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022

Повертайтесь живі

Тримайтеся,  хлопці,  тримайтесь!  
На  довіренім  вам  рубежі
Ви  бийтеся,  та  не  здавайтесь.  
І  всі  залишіться  живі!

Ви  бийте  московські  ті  воші
За  Бучу,  Маріуполь,  Ірпінь,  
За  Харків,  Херсон  і  Гостомель..  
І  всі  залишіться  живі!  

Гоніть  ви  їх  звідси,  гоніте,  
Хай  знають  ті  гади  усі,  
Що  будуть  у  пеклі  горіти,
А  ви  залишайтесь  живі!

Додому  вас  будем  чекати,  
Молитись  і  Богу,  й  святим,  
З  перемогою  всіх  виглядати,  
А  ви  повертайтесь  живі!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022

В’язала доля перевеслом

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lrnPXqLEN2A[/youtube]




В’язала  доля  перевеслом
Літа  згорьовані  мої:
За  літом  –  осінь,  зиму,  весну  –  
То  втішні  смуги,  то  сумні.  
За  літом  –  осінь,  зиму,  весну  –  
То  втішні  смуги,  то  сумні.  

Снопами  в  копи  укладала
Набутий  досвід,  вміння,  хист,  
Сльозами  рясно  поливала,  
Щоб  копам  дати  сенс  та  зміст.  
Сльозами  рясно  поливала,  
Щоб  копам  дати  сенс  та  зміст.  

А  потім  щедро  молотила,  
Добротний  взявши  в  руки  ціп,
І  просівала,  і  сушила
Зерно  моїх  життєвих  літ.  
І  просівала,  і  сушила
Зерно  моїх  життєвих  літ.  

Лягло  зерно  моє  на  ниву,
Росте,  його  лиш  доглядай.
Хотілось,  звісно,  щоб  вродило,
Щоб  був  достойний  урожай.
Хотілось,  звісно,  щоб  вродило,
Щоб  був  достойний  урожай.
             Програш
В’язала  доля  перевеслом
Літа  згорьовані  мої...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022

"Нацики"

Хто  ж  оті  «нацики»?  В  мирних  стріляють,
Нищать,  катують,  людей  убивають.
В  Бучі  спочатку  робилась  біда...
Знаємо,  бачили,  то  все  –  "мордва".

Гинули  масово  люди  невинні,
Доки  не  вибили  орків...  Збіг  нині?!
Харків  обстрілюють,  взяли  Херсон...
Знову  тут  «нацики»,  як  страшний  сон.  

Наш  Маріуполь  зрівняли  з  землею,  
«Нацики»  вийшли  із  «Азовсталі»:
Змучені,  зморені,  зовсім  невинні,  
У  боротьбі  за  свободу  –  єдині.  
   
Нищать  на  сході,  стріляють  в  містах,  
Знову  ж  картинка  та  сама,  проста:
Знов  кругом  «нацики»,  знову  біда...
Вісім  так  років  триває  війна.

Хто  із  нас  «нацики»,  вбивці,  фашисти?
Звісно,  це  -  гниди  московські,  рашисти!
Горіть  же  ви  вічно  в  пекельнім  вогні,  
Щоб  не  змогли  творить  зло  на  землі!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022

Пролетів байрактар

(  пробні  варіанти    до  пісні)  



Ось  ворожа  йде  колона  на  Ізюм,  
В’ється  змійкою  по  полю,  наче  в’юн.
В  різні  сторони  аж  курява  летить.  
Їм  до  ранку  треба  місто  захопить.
Враз..  машина  загорілась,  потім  танк  -
Над  землею  пролетів  байрактар.

За  Херсоном  аж  із  кримського  моста
Їде  танків  одиниць  десь  так  до  ста.
По  дорозі  Чорнобаївка  стоїть,  
Заїжджати  Чорнобай  сюди  велить.  
Зазиває  він  давно  усіх  зівах...
Над  землею  пролетів  байрактар.

Під  Черніговом  підірваний  місток,  
Усі  орки  поховались  за  гайок,
Виглядають  спантеличено  з  кущів:
Чи  вперед  йти,  чи  вернуть  до  "бульбашів"?!  
Й  мокре  поле  під  дощем  –  не  тротуар  ...
Над  землею  пролетів  байрактар.  

ГелікОптер  ось  летить,  аж  гуде.  
Зараз  кидати  снаряд  він  буде..  
Усі  люди  по  підвалах  і  льохах,  
Горобці  і  ті  сховалися  під  дах.  
Ну.  а  зверху  пролунало  тільки:«Бах!»  
Над  землею  пролетів  байрактар.


********


Сніг  зійшов  і  вже  морозу  нема,  
Тоне  техніка  в  багнюці  сама.  
Дир!  –  вперед  і  Дир!  –  назад.  Спалах!  Вибухів  зашквар..
Над  землею  пролетів  байрактар.

Орка  в  танку  у  Гостомель  зайшов,  
Мародерити  в  будинках  пішов.  
Поки  все  у  танк  стягав,  розлетівся    інвентар..
Над  землею  пролетів  байрактар.

Тягне    орка  унітаз  на  камаз,  
Чайник  й  будку  захопив  про  запас.  
Та  не  встиг  він,  не  забрав,  кожен  сфотканий  товар  -  
Над  землею  пролетів  байрактар.

Ось  колона  танків  йде  на  Ізюм
І  спішить  вона  добратись  до  Сум.  
Раптом  вибух  пролунав..  і  вогонь  -  не  видно  фар.
Над  землею  пролетів  байрактар.

Кричав  орка:  «Заблудився,  чомусь!
Заберіть  мене  в  полон,  я  здаюсь!»
Поки  він  репетував,  наближався  санітар:
Над  землею  пролітав  байрактар.  

В  лісосмузі  танк  ворожий  стоїть,  
Заблудився  орка    -    в  танку  сидить,  
Він  тихенько  задрімав..  вибух  ..дим  пішов  до  хмар  -
Над  землею  пролетів  байрактар.    

Баба  з  дідом  напекли  пирогів,  
Орка  смачно  і  добряче  поїв,  
Вийшов  з  хати  і  упав..Ось  пиріг  тобі  й  узвар!
Над  землею  пролетів  байрактар.

Танк  з  Чернігова  на  Київ  не  йде,  
Бо  проїхати  моста  не  знайде.  
І  тут  вибух  пролунав..спалахнув  танк,  як  ліхтар  -  
Над  землею  пролетів  байрактар.

В  лісі  рано  орка  встав  на  зорі,
Бо  гуділи  цілу  ніч  комарі..
Бах!  Упав  і  застогнав  –  засміявся  аж  комар..
Над  землею  пролетів  байрактар.

П’яний  орка  їхав  в  танку  вночі,  
Зупинився  й  почалапав  в  кущі.
За  деревами  щось:  Бах!  Аж  подівся  перегар..  
Над  землею  пролетів  байрактар.    

Сильна  спека,  аж  із  лоба  пливе,  
Бачить  орка:  внизу  річка  тече..
Вибух  з  річки  як  фонтан  ..  і  все  стихло    -  тільки  пар,  
Над  землею  пролетів  байрактар.

В  Чорнобаївку  колона  іде,  
В  двадцять  другий  раз  сюди  щось  веде.  
Ніби  хтось  начаклував:  чи  відьмак,  а  чи  мольфар?!
Над  землею  пролетів  байрактар.

Під  Херсоном  наш  врожай  вже  дозрів,  
Орка  вивезти  у  Крим  захотів.  
Не  довіз  він,  не  забрав,  хтось  машину  підірвав.  
Над  землею  пролетів  байракар.

Земля  наша  тут  кругом  –  утікай,  
І  дітей  своїх  до  нас  не  пускай.
Хто  з  мечем  сюди  прийде  –  від  меча  того  помре,  
Й  над  землею  пролетить  байрактар.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022

Привітання Базилівському Юрію Леонідовичу

Любий  хрещенику,  щиро  вітаю!  
В  день  цей  родився  на  світ!  
Молюсь  за  тебе  і  Бога  благаю,  
Щоби  тебе  уберіг,  
Щоби  дав  витримки,  сили,  терпіння,  
Віри  у  завтрашній  день,    
Щоби  мої  молитви  і  моління
Наснаги  додали  й  натхнень.
Ангел-Хранитель  йшов  поряд  з  тобою
Й  завжди  за  руку  тримав,  
І  накривав  щоб  крилом  під  час  бою,  
Та  вберігав,  і  спасав.  
Доля  здоров’я  щоб  лляла    рікою
Завжди  на  стежку  твою,  
Вірні,  надійні  щоб  друзі  з  тобою
Поряд  були  у  строю,
Щоб  перемога  скоріше  настала,  
Всі  ми  позбулись  біди,  
А  Україна  в  віках  процвітала  
Й  діти  не  знали  війни.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022

Ти на мене чекаєш

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jRyTx8Vti9k[/youtube]


Ремейк  пісні  «Темна  ніч»  

Обстріл  минув,  тільки  згарище  з  диму  й  вогню,  
тільки  попелом  вкрилась  земля
аж  до  самої  річки.
Подумки  я  обнімаю  дружину  свою
і  цілую  медові  вуста,
і  рожевії  щічки.  

Під  звук  сирен  неспокійна  у  тебе  ця  ніч:
зранку  сидиш  у  холоднім  підвалі  в  цей  час.  
Плед  опустивсь  і  торкається  холодом  пліч,  
і  ти  молишся  Богу  за  нас,
і  мене  виглядаєш.  

Тож  пригорни,  поцілуй  і  синочка,  й  дочку,  
розкажи  їм,  що  скоро  вернусь.
Знаю,  ти  про  них  дбаєш.
Йдеш  в  мої  сни,  тих  коротких  тривожних  ночей
і  до  болю  запеклих  боїв  
у  цей  час  з  ворогами.

Як  я  люблю  глибину  цих  ласкавих  очей,
як  хочу  я  доторкнутись  
до  них  вустами!
Я  лиш  пройду  цю  дорогу  війни  нелегку
і  повернусь  додому  живим,  
де  на  мене  чекають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022

Українські поля

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTaqZGf4a-Q[/youtube]



Українські  поля  –  це  просторі  лани,
Благодатні  вони  пшеницями.
Це  родюча  земля,  життєдайна  струна,  
Що  збагачує  світ  наш  хлібами.  

Приспів:
Українські  поля  –  моя  рідна  земля,  
Я  з  цим  полем  навік  поріднилась.  
Рушником  звідсіля  я  свій  шлях  почала.
Вдячна  долі,  що  тут  народилась.  

Навіть  вітер  вгорі,  затихає  в  ті  дні,  
Як  в  полях  дозріває  пшениця,    
Стає  любо  мені  й  легко  так  на  душі,
Бо  дивлюсь,  як  росте  й  колоситься.    

Приспів:
Українські  поля  –  моя  рідна  земля,  
Я  з  цим  полем  навік  поріднилась.  
Рушником  звідсіля  я  свій  шлях  почала.
Вдячна  долі,  що  тут  народилась.  

Мене  манять  здаля  обігріті  поля,  
Пилом  збиті  грунтові  дороги,    
І  співає  душа,  колоски  обійма,  
Залишає  позаду  тривоги.  

Приспів:
Українські  поля  –  моя  рідна  земля,  
Я  з  цим  полем  навік  поріднилась.  
Рушником  звідсіля  я  свій  шлях  почала.
Вдячна  долі,  що  тут  народилась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022

О, Боже, благаю…

Глибоко  в  душі  цей  неспокій
Рве  серце  й  ніяк  не  мине...
Лиш  хочу  спитати:  допоки?..
О  змилуйся,  Боже,  спини!

Невже  ти  не  бачиш,  як  стогне  
Країна  стражденна  в  вогні,
Героїв  щоденно  хоронить,  
Що  гинуть  в  запеклій  війні?  

В  ній  гинуть  старе  і  дитина,  
А  часто  то  ще  й  немовля.  
У  чому  ж  дитини  провина?  
Від  крові  аж  стогне  земля!  

А  крові  пролито  вже  ріки,  
І    знищено  цілі  міста.
За  що  нам  ця  кара  і  звідки?
Не  ми  ж  розпинали  Христа!..

О  змилуйся,  Боже,  благаю:
Цю  кляту  війну  зупини.  
Надію  на  Тебе  лиш  маю,  
Вкраїну  для  нас  збережи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022

Не повернувся

Гнітять,  печуть  слова  «  Я  повернусь  »...
Адже  загинув  він,  а  ти  ж  чекаєш,  віриш...
Щомиті  виглядаєш  ще  чомусь,  
Хоч  добре  знаєш,  що  нічого  вже  не  вдієш.

Нема  повернення...  Лише  в  труні  
Тобі  привезли  тіло  із  війни  додому...  
І  після  того  часто  лиш  у  сні,
Спішиш  сказати  кілька  слів  йому  самому.  

Немов  з  туману  з’явиться,  прийде,  
Відчинить  двері  він  тихесенько  у  хату
І  ніби  промінь  сонця  принесе,
І  усмішку,  в  ній  світла  й  радості  багато...  

Та  радість  швидко  промайне,  як  мить.
Й  до  тебе  розпач  йде,  що  болем  обгорнувся,
І  давить  каменем,  і  серце  тріпотить…  
І  як  набат  слова:  «Я  повернусь...  вернуся...»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022

День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни

Сьогодні  вшануємо  пам'ять  полеглих  
Солдатів  у  Другій  війні  світовій.
Та  голови  низько  в  скорботі  похилим...  
В  хвилині  мовчання  згадаємо  всіх  

Тих  жертв  від  нацизму,  що  німець  замучив
У  спецтаборах  та  катівнях  своїх...    
Та  клятий  рашист  вже  його  надолужив
У  звірствах,  що  чинить  тепер  на  війні.  

Нічого  святого  не  має  й  людського:
Тваринні  інстинкти,  звіриний  оскал.  
Не  вірили  в  те,  що  дійде  до  такого,  
Щоб  путін  підступно,  зненацька  напав.  

І  кожен  день  гинуть,  вмирають  в  нас  люди,  
Та  душі  невинних  летять  до  небес.  
Лунають  сирени  та  обстріли  всюди
І  вижити  в  них  -  це  вже  чудо  з  чудес.  

Згадаєм  сьогодні  усіх,  хто  загинув,  
Віддав  найдорожче  за  волю:  життя,
Усіх  поіменно  в  скорботні  хвилини,
Вшануємо  пам'ять,  згадаєм  бійця.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022

Мамо моя сива

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PO1VtZUmAaM[/youtube]


Мамо  ж  моя  сива,  мамо  ж  моя  мила,
Де  тебе,  рідненька,  зможу  відшукать.
Я  до  тебе,  мамо,  стежку  загубила.
Слід  твій  заховала  синя-синя  даль.

Вже  не  будем,  мамо,  більше  розмовляти
На  подвір'ї  в  тебе,  в  затінку  верби.
І  поради,  ненько,  ні  в  кого  спитати,
Все  що  залишилось  -  пам'ять  по  тобі

Ще  цвіте  у  травні  білосніжна  вишня,
Яблуня  старенька  пахне  у  саду.
І  в  кімнаті,  в  тебе,  твій  рушник  колишній
Просто  доторкнутись  з  болем  підійду.

Вишиті,  не  в'януть  сині  твої  квіти...
Дні  пройшли  з  тобою,  щезнули  як  дим...
Більше  не  почути  тихої  молитви  -
Ти  пішла,  рідненька,  з  ангелом  своїм.

Ще  лежить  на  ліжку  пожовтіла  хустка,  
Та,  що  ти  вдягала  поратись  в  садку.  
Хата  зажурилась  і  гуляє  пустка,
Тиша  уляглася  в  кожному  кутку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951030
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022

Чи вдасться Європі минути війну?!

Ціною  життя  українського  люду  
Чи  вдасться  Європі  минути  війну?!
Нас  нищать,  вбивають,  стріляють  повсюди,  
А  їм  щоб  спасти  тільки  шкуру  свою.  

Дають  нам  ту  зброю,  та  з  рук  не  пускають
І  завжди  говорять  підтримки  слова.
В  цей  час  із  землею  міста  в  нас  рівняють.
До  того  їм  байдуже,  діла  нема.  

Для  них  головне:  аби  путін  не  злився
І  щоб  з  пересердя  по  них  не  стріляв,  
В  ілюзіях  тішився  та  веселився:
Херсон  захопив  та  Донбас  відібрав;  

Щоб  випустив  путін  на  нас  всі  ракети
Й  снарядів  не  стало  у  тих  москалів.
Й  війну  світову  знов  на  нашій  планеті
Почати  без  зброї  щоб  він  не  посмів.  

Тож  хочуть  зробити  війну  затяжною,  
Щоб  довше  протримався  путін  в  сідлі,
Тому  так  повільно  дають  нам  ту  зброю...
Не  їх  же  вбивають  в  цій  клятій  війні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022

Переселенка

«Звільнилася»…  Везуть  в  нікуди.
В  оте  "нікуди"  –  вже  б  скоріш!..  
Лунають  обстріли  повсюди,  
Аби  не  було  тільки  гірш.  

А  що  вже  гірше,  то  не  знаєш,  
Коли  позаду    -  все  життя,  
Коли  нічого  вже  немає
І  невідоме  майбуття.  

Коли  розбитий  вже  будинок,  
Лиш  згарище  одне  в  дворі,  
Час  зупинив  буття  годинник  –  
І  рідний  не  знайти  поріг.  

Не  буде  звичного  комфорту:
Тієї  кави  за  столом,  
Більш  не  побачиш  квітку  жовту,  
Що  розцвітала  за  вікном.  

Улюблену  не  взяти  книжку,
Накинувши  вовняний  плед...
Не  сядеш  в  крісло  з  нею  тишком,
Не  споглядатимеш  свій  сад.  

Не  буде  цокати  годинник
Старенький  мамин  на  стіні,  
І  не  дзвонитиме  будильник:
Все  розчинилось  у  війні.  

Тепер  дорога    -  у  нікуди...
Від  зривів  далі  та  виття,  
Бо  від  війни  втікають  люди,  
Щоб  зберегти  своє  життя.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022

Будемо молитись

У  світлий  день  Трійці  почнімо  молитись  
Всім  нашим  прадавнім  Богам,  
Щоб  ми  Україну  змогли  захистити
І  мир  щоб  настав  усім  нам.  

А  мир  щоб  настав,  то  потрібно  здолати
Те  зло,  що  іде  з  сатани,  
Та  ворога  знищити  й  зовсім  прогнати,  
Не  зміг  щоб  назад  він  прийти.  

Боги  щоб  дали  нам  і  сили,  й  терпіння,  
І  мужності  у  боротьбі,  
Щоб  зникло  те  кляте  московське  коріння
Й  не  було  в  прийдешнім  житті.  

Щоб  шлях  України  став  вільним  і  світлим,
Щоб  з  правдою  в  серці  жили,
А  слава  про  Неньку  щоб  неслась  по  світу
І  множилась  через  віки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022

Мамо ж моя сива

До  земного  дня  народин  своєї  мами  присвячую:

Мамо  ж  моя  сива,  мамо  ж  моя  мила,  
Де    тебе,  рідненька,  зможу  відшукать?
Я  до  тебе,  мамо,  стежку  загубила,  
А  твій  слід  полинув  в  синю-синю  даль.  

Вже  не  будем,  мамо,  більше  розмовляти,  
Сидячи  на  лавці,  вечірком  в  дворі,
І  поради,  ненько,  ні  в  кого  спитати,  
Все,  що  нам  лишилось  -  пам'ять  по  тобі.  

Ще  цвітуть  щорічно  білосніжна  вишня
Й  яблуня  старенька  у  твоїм  садку,  
Правда,    потьмянів  вже  той  рушник  колишній,  
Що  висить  так  само  на  стіні  в  кутку.  

Ти  ж  бо  вишивала  рушники  й  сорочки,  
Тихо  промовляла  свої    молитви  
І  щасливу  долю  синові  та  дочкам
В  Бога  ти  просила,  йдучи  у  світи.  

Ще  лежить  на  ліжку  пожовтіла  хустка,  
Та,  що  ти  вдягала  поратись  в  садку.  
Хата  зажурилась  і  гуляє  пустка,
Тиша  уляглася  в  кожному  кутку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022

Привітання Анастасії Василівні Богайчук

Привітання  Анастасії  Василівні  Богайчук  
з  нагоди  ювілею:  

Її  ім’я    -  Анастасія
Походить  ще  з  споконвіків,  
На  давньогрецькім  –  воскресіння,
Й  Бог  гарні  якості  вділив.  

Спокійна,  скромна  і  мрійлива,  
Красива,  добра  і  проста,  
Буває,  часом,  жаліслива,  
Але  характером  -  тверда.  

І  день  народження  співпало  
З  «престольним    святом»  у  селі  –
В  цей  день  в  нас  церкву  закладали,  
Колись  давно,  ще  за  панів.  

Цей  день  припав  на  травень  місяць,  
Коли  буяє  скрізь  весна,  
Й  після  всіх  зимових  сніговиць,
Кругом  природа  ожива.  

Усе  відроджується,  квітне,  
Скрізь  чисто-ніжна  білизна.  
В  цю  пору  радісну,  привітну
На  світ  з’явилася  вона.  

Вона  –  це  світлокоса  Стася,  
Маленька  дівчинка  в  батьків,  
А  всіх  дітей  було  багато,  
Мабуть,  так  Бог  їм  повелів.  

Найстаршим  був  син  Анатолій  -
Не  повернувся  із  війни,
А  потім,  Лєна,  Надя,  Коля  -
В  голодний  рік  вмерли  вони.  

Далі:  Володя  і  Марія,  
За  ними  Стася  –  це  вона,  
А  ще  Іван  та  Ганя..Всі  вже?  
Та  ні,  ще  –  Федір  та  Степан.  

Василь  Степанович  –  це  батько,
Наталя  Зіньківна  –  жона,  
Не  всіх  дітей  хоч  народила,
Проте  за  матір  всім  була.    

Сім’я  жила  і  бідувала:
Голодомор,  потім  війна,  
І  як  могла,  так  й  виживала,  
Але  протриматись  змогла.  

Важкі  й  післявоєнні  роки:  
Робота  в  полі,  трудодні,  
Хватало  злиднів  та  мороки,  
Бо  ж  на  трьох  чоботи  одні.  

Але  на  злидні  не  зважали,
Родина  дружньою  була.
Завжди  всі  разом  працювали,  
Й  вперед  летіли  так  літа.  

Росла  так  Стася  й  розквітала,
Вже  й  заміж  йти  прийшла  пора  -
Андрія  доля  дарувала
І  поряд  з  ним  життям  пішла.  

Ходили  разом  на  роботу
Де  вже  минули  трудодні,  
Після  колгоспу  у  радгоспі  
Платили  грошики  якісь.  

Андрій  був  конюхом  в  конюшні,  
Іще  їздовим  на  хмелю,  
А  коні  всі  були  послушні,  
Тож  все  вдавалося  йому.

А  Стася  працювала  в  ланці,  
Розумна,  добра,  вольова,  
І  кожен  день  спішила  вранці,  
Бо  ще  й  ланковою  була.  

Нелегко  було  -  будувались,  
Й  сімейне  звили  так  кубло,
Від  всіх  людей  не  закривались  –
Їх  поважало  все  село.  

Завжди  із  ними  рахувались,  
Та  за  порадою  ішли,  
За  допомогою  звертались,  
Й  вони  робили,  що  могли..  

Дочка  родилася  Наташа,  
Дали  ім’я  це  неспроста,
Бабусі  дві  її  –  Наталі,  
Й  так  стала  зватися  й  вона.  

А  потім  син  родився  Вітя
І  помаленьку  підростав
В  любові  батьківській  зігрітий  –
Незчувся  як  дорослим  став.  

Літа  летіли  скакунами,  
Вплелась  у  коси  сивина,  
І  за  столом  сьогодні  з  нами
Уся  зібралася  сім’я.  

«Престольне  свято»  -  Миколая,  
Й  в  бабусі  Стасі  –  Ювілей.    
80  літ  зустрічає
У  цей  весняний  світлий  день.  

Є  тут  Наташа  і  син  Віктор,
Невістка  Альона  і  свати,  
Любимі  внуки:  Артем  і  Владик,  
Й  принцеса  Злата  поміж  них.  

Усі  бабусю  привітають  
І  зичать  щастя  та  добра,  
Здоров’я  й  радості  бажають,  
Щоб  в  гарнім  настрої  була.  

Щоб  кожен  день  у  мирнім  небі
Їй  сонце  сяяло  згори,  
Лунав  в  дворі  і  сміх,  і  щебет
Ще  й  правнуків  всіх  –  дітвори.

Щоби  прекрасно  почувалась  
Та  життєрадісна  була,  
Й  щоби  такою  залишалась
Ще  довго-довго,  більш  літ  ста.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022

Стояв тут будинок

Стояв  тут  будинок,  дитячий  майданчик  
І  гралися  діти  в  дворі...
Я  клятим  рашистам  повік  не  пробачу!..
Не  чути  вже  сміх  дітвори.  

Дитяча  лопатка  й  маленьке  відерце,  
Покинуті  наспіх  в  піску...
Долоньки  маленькі  ліпили  в  цім  місці
І  замки,  і  вежу  важку.    

Тут  світ  відкривався  і  всі  персонажі
Уявні,  із  казки,  були...
Та  знищили  все  тут  снаряди  ворожі:
Розбиті  будинки  й  двори...  

Лиш  поряд  могила  і  свіжий  горбочок.
В  нім  хрестик  маленький  стоїть.
А  зверху  табличка:  «Назаров  Максимчик»
І  дата  є  смерті  на  ній.

І  тільки  скрізь  свище,  і  виє,  і  стогне,  
На  згарищах  з  попелу  –  дим.
А  вітер  кульбабку  леліє,  пригорне  –
Лиш  двоє  в  дворі  їх:  вона  тут  із  ним.              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022

Ти не плач, матусю, за мною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TDKjrfL53RA[/youtube]






Ти  не  плач,  найрідніша  матусю,  
Розлучила  з  тобою  війна,  
Я  лелекою  знову  вернуся
У  наш  дім,  як  розквітне  весна.  

Покажу  я  тобі  половинку:  
Лелечиху  свою  дорогу,  
Ти  ж  хотіла  діждати  невістку,  
Але  син  твій  пішов  на  війну.  

Ми  завжди  будем  поряд  з  тобою
У  гнізді  на  вцілілім  даху,  
Хоч  будинок,  розбитий  війною,  
Я  назад  вже  ніяк  не  верну.  

Ти  пробач  за  недоспані  ночі
Й  передчасну  твою  сивину.  
Чуєш,  бусол  із  даху  клекоче?  –
Це  твій  син  повертає  весну.  

Розцвіте  уціліла  ще  вишня
І  калина,  що  скраю  в  садку.  
Ти  не  плач,  моя  мамо,  так  вийшло...
Я  ось  тут  у  гнізді  на  даху.  

Ти  не  плач,  моя  мамо,  так  вийшло..
Я  ось  тут,  у  гнізді  на  даху.
Розцвіте  Україна,  мов  вишня,
І  калина,  що  скраю  в  садку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022

Щоб закінчити жахіття

[i]  Ми  –  європейська  країна  і  не  будемо  робити  як  москва.  
Ми    повинні  дотримуватись  європейських  цінностей  
               (  Із  промови  Ірини  Венедиктової).
[/i]



Так  іноді  хочеться  плюнуть  на  цінності
Та  й  кинуть  снаряд  на  москву,
І  прямо  у  кремль.    Так,  немов  із  взаємності...  
І  в  мумію  їх  неживу.  

Бо  навіть  над  нею  кацапи  знущаються...
Ой  людоньки,  стільки  ж  то  літ!..
А  може,  за  те,  що  накоїв,  хай  мається
Й  відбуде  за  кожен  свій  гріх?!

Бо  саме  від  нього,  з  й́ого  ще  подачі  
"Совєти"  прийшли  і  гулаг,
Де  зборище  неуків,  п’яниць  ледачих
Зібралися  править  в  верхах.  

І  правили,  дійсно,  що  вміли  -  робили,
А  розуму  ж  то  не  було́.
Щоб  «власть»  показати  –  жахіття  творили...
Стогнало  і  місто,  й  село.

А  потім  скрізь  висилки,  згін  у  колгоспи,
Незгодних  всіх  -  на  Соловки,    
Скрізь  голод  і  морок,  і  «чорнії  ворони»,  
І  розстріл  в  подвір’ї  тюрми.  

А  зараз  нащадки  тих  неуків  правлять.
І  творять  все  те  ж,  що  й  батьки:
Кругом  мародерять,  глумляться,  вбивають,  
Зривають  будинки,  мости...  

І  зараз  так  хочеться  в  кремль  той  пальнути,  
Затиснувши  руки  в  кулак,  
Щоб  навіть  не  знати,  не  чути,  забути,  
Щоб  зразу  ж  закінчився  жах.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022