| Сторінки (26/2548): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Вийшла з хати стара мати,
стала на порозі...
Подивилася на квіти,
закапали сльози...
Її квіти,як і діти,-
і гарні, і гожі...
І чарівні, і привітні,
і на них похожі...
Придивлялася довгенько,-
до вечірньої пори.
Вже їй зорі й місяченько,-
усміхалися згори...
Було видно,як при сонці,-
і кущі,й дерева.
Заморгало на віконці
проміння веселе...
Ніби бачила маленьких
своїх діток знову,
і подвір"я веселеньке,
сповнене любові...
Заспокоєна ступала
вона крок за кроком,
свою хату розглядала
і в анфас,і збоку...
Подихала, походила,
на поріг вернулась...
Сльоза висохла і зникла,
й вона усміхнулась...
Тепер можна йти до хати,
вже смутку не стало...
Зайшла тихо до кімнати,
та й вклалася спати...
І спокійно,і тихенько
усю нічку спала...
У вікно лиш місяченько
і зорі моргали...
Снились їй весна і літо,
чоловік і діти,
хата, двір і її квіти,
й онуки привітні...
Рано-вранці проснулася,
вже дзвонили діти...
День із ранком зустрілися,
і діти,і квіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802422
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.08.2018
Знову я читаю дві книги чудові,
що за два ці роки вийшли з-під пера...
Вірші й проза друзів,хвилювання нові,
Додають і сили,наснаги й добра...
Життя так нестримно іде по новому,
ми і ряст ще топчем й ранкову росу...
Йдуть бої криваві в нас на Сході знову
і там убивають молодість й красу...
В нас серця і душі сповнені тривоги,-
ну,коли ж, нарешті,скінчиться війна,
зрозуміють владці, що вони не боги,
що війна найкращий квіт наш убива...
Там колись на Сході теж цвіли ромашки,
тихо шепотіла у степах трава...
І пісні співали і люди, і пташки,
а війна пісні ті і людей вбива...
А ми ж дуже хочем,щоб війна скінчилась,
і щоб в Україні Правда ожила,
щоб діти й онуки всі були щасливі,
щоб наша країна,як весна цвіла...
Щоб було,як в книгах,у наших чудових,
все в житті цікаве і все до ладу,
віршів й оповідок побільше ласкавих,
щоб люди і книги були на виду...
І щоб люди книги частіше читали,
раділи за друзів і за себе теж...
Щоб вони хоч в мріях,як птахи літали
в просторі без воєн,де немає меж...
* мова про дві книги: "Саквояж історій: 15 років життя",
та "Перлини "Саквояжа", випущених у 2017 та 2018 роках,
що являють собою збірники історій і віршів читачів ,які були
надіслані до редакції й опубліуовані на шпальтах всеукраїнського
тижневика "Саквояж: історії з життя".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802292
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2018
1. ЯК КОГО САДЖАЮТЬ...
Когось за стіл саджають,а декого й витягають, когось у в"язницю саджають,когось і відпускають. А з-за владного стола,-не витягнеш і вола...
2. КАЖУТЬ У НАРОДІ:
Гості першого дня - золото, другого - срібло, третього - мідь,- хоч додому їдь!
А у Верховній Раді багато депутатів назавжди приписалися.
3. КУДИ ХТО ЇДЕ:
Ті,що можуть їдуть за кордон: одні - працювати, другі -відпочивати...А інші
ні сюди,ні туди, ні саньми, ні кіньми, ні взимку,ні влітку...
4. ХТО ЩО РОБИТЬ...
"Що ваші дівчата роблять?" "Шиють, та співають!" "А мати?" "Порють і плачуть!"
"А наша влада?" "Обіцяє й заспокоює!" "А люди?" "Слухають і плачуть!"
5. РОЗПІЗНАННЯ:
Осла пізнають по вухах,ведмедя - по кіхтях, дурня - по балачках, а нашу владу - по обіцянках.
6. А ЩЕ КАЖУТЬ:
На віку,як на довгій ниві всього трапляється і кукіль,і пшениця. Схоже, що у нашій владі - все більше кукіль.* (кукіль- бур"ян з родини гвоздикових,що росте серед хлібних злаків).
7. ЧОГО ДІЖДЕМОСЯ?
Ждемо справедливості...Еге діждемося,як казав сліпий - "побачимо", глухий - "почуємо", німий - "побалакаємо".
8. БАЛАКУНИ:
Як балакати - так його і в п"ять лантухів не вбереш, а як до діла - то його і в торбинку усього можна скласти,ще й мотузкою зав"язать. А як красти, то й вагону не вистачить...
9. ПРО ЛІНЬКІВ:
"Хай батько їде в поле орать,його коні знають, а я піду гулять - мене гості чекають." Прості люди ідуть працювати, а багаті - за кордон відпочивати...
10. ЯК КОГО ГОДУЮТЬ:
Він собачка добрий,як будете гарно годувати, то не почуєте,як гавкає.
Народ у нас довірливий,його можна й обіцянками нагодувати...
11. ЯК ХТО ПРАЦЮЄ:
"Тит,іди молотить!" "Спина болить!" "Тит,їди їсти!" "Іду, іду, ось лиш ложку велику візьму!" А серед людей: одні працюють за копійки, а інші витрачають мільйони...
12. ХИТРУНИ:
"Допоки йдуть жнива, я ледь-ледь жива, а як прийде Покрова - я буду здорова!" Раніше казали:"Хто не працює, той не їсть!" А тепер: " Хто більше краде, той краще й живе!"
13. ЧВАНЛИВІСТЬ:
Нарядилася, як пава, а кричить, як гава... До виборів ще далеко, а реклами каркають, як ворони, і стрекотять,як сороки...
14.МІНІСТРИ ЛЮДЯМ:
На тобі небоже, що нам негоже!
15. ХТО ВИНУВАТИЙ?
І Гнат не винуват, і Килина - не винна, винувата тільки хата, що впустила на ніч Гната. І народ - не винуватий, і влада - не винувата, винувата лиш Росія,що розбрат між нами сіє...
16.І ЛАСКАЄ, І КУСАЄ:
Влада у нас хитра: словами ласкає, багато обіцяє, а ділами - кусає...
17.НАШІ ДЕПУТАТИ:
В"ються, як хмелинки, за що вчепляться, за те й держуться...
18.ЧВАНЛИВІСТЬ:
Кричала ворона, як вгору летіла, а як донизу, то й крила опустила. А наші олігархи літать не бояться, з будь-яких негараздів відкупляться...
19. ПРО БАЗІК:
Новину ніхто не знає: тільки баба, та вся громада, тільки сич, та сова, та людей півсела. Як реформи почалися, балачками зайнялися,негаразди додалися...
20. НА МАЙБУТНЄ:
Щоб нам добре жилося-булося, щоб у нашім житі - колосся велося, і щоб Правда ожила, і закінчилась війна ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802138
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 06.08.2018
Все ж серпень - це ще літо,
погожі в ньому дні...
Цвітуть ще диво - квіти,
співаються пісні...
Останній місяць літа,-
див в ньому вистача,
Жовтогарячим сяйвом,
вражає всіх "зоря"...*
У серпні традиційно
найяскравіш сія,
з небесного склепіння
землян всіх звеселя...
У небі, як у казці,
бувають всі дива,
красиво й дуже вчасно,
у серпні лиш бува...
Є ще одне із явищ,
незвичної краси...
Як з неба будуть падать
чарівні зірочки...**
Насправді то й не зорі,
і не малі зірки,
дрібненькі то пилинки
космічної пори...
Ці явища привітні,
побачить можуть всі,
без місячного світла
незмірно чарівні...
Хто хоче все побачить,
той не лягає спать,
в чудову ніч серпневу
іде спостерігать...
* мається на увазі Марс
**космічне явище "зір,що падають"
очікується в ніч на 13 серпня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801946
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.08.2018
Було літечко цікаве, Старий човен той дірявий,
ми в селі тоді жили... ти полагодить зумів...
Я донині пам"ятаю, Вітерець легкий, ласкавий,-
ми по озеру пливли... невгамовно шепотів...
Нам обом він певне заздрив,
бо ми вдвох,а він один...
Воду в озері він звабить,
дуже-дуже він хотів...
Та вода зваб не приймала, Біля озера веселий
вже закохана була. явір лагідний стояв.
Вона вітрові сказала, Він воді щодня ласкаво
що для іншого жила... поцілунки посилав...
А водичка шепотіла
йому лагідні слова.
Вона його розуміла,
бо ж закохана була...
До води явір схилявся Вітер дуже розгнівився
кожен день і повсякчас... і на явора ричав.
Він би з нею й обвінчався, Обламав йому він крила
як зробити це не знав... гілля у злобі ламав...
Явір встоять намагався,
не просився, не стогнав.
А коли усе ж зламався,
то у озеро упав...
Вода його підхопила У наступну ніч він гнів свій
і до берега несла. вже на воду повернув,
І цим вітра розгнівила, і на силу покладався,
той наповнивсь ущерть зла... безперервно в воду дув...
Лиш під ранок він стомився
і нарешті вже заснув...
а тоді, коли проснувся,
своє горе враз збагнув...
Води в озері не стало, Ми з тобою того ранку
лиш багно на дні було... теж до озера прийшли,
І завив вітер,й заплакав, і пригодою нічною,
та й повіяв за село... дуже вражені були...
А пізніше односельці
обладнали там ставок.
А на пам"ять про озерце,
яворів звели рядок...
Така випала їм доля, Явори ті пречудові
розлучила назавжди, і донині там стоять...
та навіки всім лишила,- Вони дужі і здорові,
і ставок,і явори... і вітрам їх не зламать...
Українці наші славні
завжди сильними були...
Ще відновлять Мир і Правду,
щоб щасливо всі жили!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801795
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 03.08.2018
Моя доля,ніби поле,- Були радощі і болі,
то весела, то сумна. я усе пережила...
Та я вдячна своїй долі, Хоч ходжу уже поволі,
що німою не була... не зламала ще весла...
Були солодощі й солі,
шоколад і гіркота...
Руки й ноги стали кволі,
та не зникла доброта...
Вона мене наповняє Добротою наповняюсь
й сили додає мені, кожен день і повсякчас...
це в житті допомагає Своїй долі усміхаюсь,
долать прикрощі земні... вірю, все буде гаразд...
Довіряю світу й долі,
щодня Богу я молюсь...
На життєвім диво-полі,
може я ще знадоблюсь...
Якщо щось я пропустила, Отож,доле,моя доле,
чи робила щось не так... будь такою, як ти є...
Я пробачення просила, Зрозуміло всім сьогодні,-
у житті ж буває всяк... в долі кожного - своє...
* * * * * * * * * * * * * * * *
В моїй долі Україна,
від народження мого...
В ній живе моя родина
і не змінить це ніхто...
Нехай знають воріженьки,- Подолаєм негаразди,
зброя є в наших руках... хоч уже й немолоді,
Не здамо свої неньки, і сьогодні ми,і завтра,-
ворогів розіб"єм в прах... всі на праведнім путі...
Як не ми, то діти наші,
руки мають молоді,
вони впевнені і дужі,-
переможуть ворогів...
Не змінить ворогам долі, Україна в кожній долі,-
з кожним днем міцнієм ми... від батьків і від дідів...
Наші долі,наше поле, не допустим,не дозволим,
нашим буде назавжди... так нам Бог з неба велів!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801552
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2018
1. РІЗНІ СЛОВА
Різні слова життя глаголить:
Любов, війна, літо і страх...
Чи бачить Бог,що влада творить,
Чи може спить на небесах...
2.СОЛОНИЙ ПРИСМАК
Колись орлина Україна,
Знов спотикається підчас,
Як одинока горобина,
Й солоний присмак на устах...
3. НА СХОДІ
На Сході знов гудуть гармати,
Вбивають там наших синів...
Живих чекають батьки й діти,
А не могил, і не хрестів...
4. ПРИЙШЛА ПОРА
Давно пора війну спинити,
Вернуть додому всіх синів,
Щоб не росли в степах могили,
Й не додавалося хрестів...
5. У НАС ПАНУЄ ОЛІГАРХ
Дорослі їдуть за кордони,
Людей все менше стає в нас,
Усім нам правила відомі,
У нас панує олігарх...
6. РІДНИЙ ДІМ
Щоб Україна рідним домом,
Стала для всіх наших людей,
Йти треба семимильним кроком,
Й нових наповнитись ідей...
7. РЕФОРМИ І ПРОФОРМИ
Владі завжди не до людей,
На їх плечах висять реформи,
Лиш на словах повні ідей,
Та ті слова лиш для проформи...
8. ЛИШ НА СЛОВАХ
Уже давно все на словах,
На ділі ж завше геть щось інше,
Слова летять у небесах,
А жити людям стає гірше...
9. "ДОСТУПНІ ЛІКИ"
"Доступні ліки" не для всіх,
Хоч профінансовані і вчасно,
Та щось затягується час,
Хворим лишається лиш гасло...
10. СРІБНЕ ПАВУТИННЯ
У косах срібне павутиння,
В руках ціпки, у душах страх,
Спогади ніби сновидіння,
І мініпенсії в руках...
11. РІЗНІ ПРАВА
Усі права у олігархів,
А влада хвора й прогнила,
Як від колишніх комісарів,
Від них не діждешся добра...
12. РЕАЛІЇ ЖИТТЯ
Живуть у злиднях прості люди,
Такі реалії життя,
Неправда сіється повсюди,
Аж дух спиня й серцебиття...
13. ОБІЦЯНКИ
Ллються обіцянки з екрану,
І ми їх чуємо щодня...
Змінити цю ганебну владу,
Давним-давно прийшла пора...
14. ЖНИВА
Хоч важко буде це зробити,
У них закони і права,
Та далі так не можна жити,
Пора завершувать жнива...
15. СЬОГОДЕННЯ
Ось таке наше сьогодення,
Може я в чомусь й не права,
Та все змінити все ж можливо,
Доки країна ще жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801435
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2018
Літо уже котиться за хмарами,
хоч проміння сонячні ясні...
Та уже ховаються за хатами
веселкові спогади мої...
Щоб були ті спогади веселими,
йду я до калини і верби,
там поміж кущами і деревами
хочу заховатись від журби...
Осінь виглядає вже з-за обрію,
змінює всі пахощі земні,
додає краси природі й спокою,
листям замете мої жалі...
В осені чудове різнобарв"я,
ще сполошить душу не одну,
заховає в листі марнослав"я
і постіль постелить вже до сну...
Як зав"ється осінь понад кленами,
і додолу листя опаде,
знову я думками-перевеслами
буду,милий, згадувать тебе...
Спогадами й мріями далекими,-
небо знову стане голубе...
Полечу на південь я з лелеками,
та і там шукатиму тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2018
Ти до мене спішив на побачення,
і несміливо я завжди йшла...
Незабутні усе ж мала враження,
повні ніжності, віри й тепла...
Я побачень тоді ще боялася,
соромливою дуже була...
Пересудів людських я боялася,
в своїх роздумах завжди жила...
Наполегливо і ненав"язливо
ти побачення знов призначав...
В мої очі дивився ти значимо,
шепотів: "Не спіши,не тікай!"
Така доля була нам призначена,
чи то Богом нам дано було...
Ми тим даром сповна скористалися,
в білий світ нас кохання вело...
Та бувало, я знову боялася,
(почуття ті лились через край)...
І у снах мені часом вчувалося,
твоє лагідне: "Вір і чекай!"
Усе добре у нас тоді склалося,
ми з тобою щасливі були,
і з любов"ю в сім"ю об"єдналися,
працювали, любили, жили...
Ну чому ж ця війна спричинилася?..
Й назавжди розлучила вже нас...
Я ж чекати тебе не стомилася,
та тепер ти уже в небесах...
Вже на цвинтарі наші побачення,
(якщо можна тепер так назвать),
і прошу я у тебе пробачення,
не змогла я тебе врятувать...
І ніколи тебе не забуду я,
тож спокійно ти там спочивай...
Прийде час і до тебе прибуду я,
ти мене,мій коханий, чекай...
Тебе вбила війна та проклятая,
я навіки лишилась одна.
Полетіла б до тебе я птахою,
та ні крил,ані сили нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801239
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.07.2018
Весна 1944 року була холодна і мокра. Одяганка у нас була аби-яка, а взуванка ще гірша... І хоча це була важка пора нашого дитинства, ми не могли довго всидіти в хаті. Бо ж і сонечко, і повітря, і все навколишнє середовище манило нас у свої принади. Тому за будь-якої нагоди, ми з братом намагалися побігати, погратися, полюбуватися усіма принадами весни. І хоча були ще занадто малі,все ж намагалися хоч якось допомагати мамі і в роботі, і в знаходженні хоч якихось добавок до нашого скудного столу. Запаси огородини вже майже вичерпались. Залишилась лише картопля та буряки. Ходили по городі, по садку, по березі річки. Знаходили перемерзлі ягоди калини, терену, шипшини, глоду, все це акуратно збирали і несли до хати. А мама варила нам компоти, узвари, киселі. Коли в нас закінчилась кукурудзяна крупа,(про її походження я розповідала у попередній історії: "Була війна"26.07.2018),ми з Васильком якось пішли на капустяне поле. Капуста на ньому була вирізана восени,частину її залишків ми і тоді збирали,та й не тільки ми. То ото якось ми з братом вийшли на вулицю погуляти, та й побачили сусідських хлопчаків Петька і Толика. Привітавшись, ті самі запросили нас піти з ними на капустяне поле.
Ще й підказали нам,щоб ми окрім торбинок прихватили великого ножа, або кочережку, або ще щось інше, щоб було чим копирсатися у землі. Взявши все необхідне ми й пішли на те поле. Штурхали ножем і кочережкою землю, ми віднаходили ті качани, розгрібали, витягали, витирали, та до торбин клали.Та так захопилися своїми пошуками,що й не помітили,як у небі появились фашистські літаки. Почувши їх гул,ми підняли голови і аж заклякли від жаху. Літаки кружляли над нашими головами і ми почули,як застрочили кулемети. Ми розгубилися,ховатися було ніде. Ми впали на землю,прикрилися своїми торбинками, та зібраними качанами, та й завмерли...Наші серденька калаталися так,що ми відчували їх стуки...Нам хотілося кричати,кликати когось на допомогу, та в нас ніби й мову відібрало...На щастя літаки,зробивши кілька кругів,полетіли. Ми полегшено зітхнули, зібрали свою здобич,та й почвалали додому. Дома нас чекали і наша мама Поля, і мама Петька і Толика, тітка Мотря. Ми розгублено зайшли до хати,ждучи покарань. Та нас і не сварили, а допомогли роздягнутися, заставили повмиватися. І допоки мами варили супо-борщ,(так ми його називали), ми обчистили по качану і з захопленням їх смакували. І лише після трапези була серйозна розмова про нашу поведінку і безпеку...
А тим часом весна брала своє: виросла нова трава. А трава - це ж вітаміни. Особливо лобода,кульбаба,кропива. Мама готувала смачні зелені борщі,а ми знову,як могли намагалися їй в усьому допомагати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801127
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018
1. ПРО ЖИТТЯ:
Життя - це сукупність життєвих ситуацій. Якщо події приємні,значить
ми живему в злагоді і самі з собою,і з навколишним світом. Якщо події
неприємні,значить ми зупинились у власному розвитку...
2. ПРО ГРОШІ:
а) Гроші треба любить,тоді й вони відповідають взаємністю.
б) Гроші треба і отримувати, і витрачати з задоволенням.
в) Нині для вступу до вузу потрібні хороші знання,знання,знання і ще
раз гроші...
г) Грошей багато не буває,- їх або мало,або зовсім немає...
3. ЕЛІКСИР МОЛОДОСТІ
Учені відкрили еліксир молодості. Тепер більшість людей може зберігати
працездатність до 85 років. Спонсор досліджень - Пенсійний фонд...
4.ТРИ ЖАНРИ СЕКСУ:
а) Коли є з ким,є де, та немає коли - драма...
б) Коли є де, є коли, та немає з ким - трагедія...
в) Коли є з ким, є коли, та немає де - комедія...
5. ОСЬ ТАКА АРИФМЕТИКА:
Професіонал - інтриган = робоча коняка.
Професіонал + інтриган = майбутній директор.
Інтриган - професіонал = заступник гендиректора.
Непрофесіонал + інтриган = безробітний.
6. ІДЕАЛЬНИЙ РАНОК:
Проснувся, потягнувся, посміхнувся, перевернувся й заснув.
7. КОРИСТЬ:
Від жінок величезна користь,навіть тоді, коли пообіцяють і не
приходять: зуби почищені, гладко виголений і спиш на свіжих
простирадлах.
8. НАВІЮВАННЯ:
Коли чоловік шепоче жінці, що вона
найгарніша, найдобріша, найрозумніша, він не стільки говорить це їй,
скільки навіює собі.
9. ПОДАРУНОК:
Діти - квіти життя. Зібрав букет - подаруй бабусі...
10. ПРО ЛЮДЕЙ:
а) Люди житимуть бідно, але недовго...
б) Одні все беруть від життя, інші - від батьків...
в) ще інші - від держави...
11. ВИСНОВКИ :
а) Золоте правило: ситуацією володіє той,у кого більший вибір в поведінці...
б) Головне: взять на себе відповідальність і почати змінюватися
самому, а не чекать коли зміняться навколишні...
в) Істина: Навколишній світ - відображення нас самих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800961
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2018
Була війна, страшна, кривава,-
страждали всі: й доросгі, і малі...
Я вже якось писала,що наше село звільняли двічі...Після першого звільнення наша хата уціліла. Якось мама з Галинкою у якихось справах пішла до сусідів,наказавши нам з братом з хати не виходити, бо це небезпечно. Та хіба можуть діти 5-ти,6-и років довго всидіти в будинку. Отож і ми з братом трохи посидівши,тихенько вийшла на подвір"я,роззирнулися,зайшли до комори, пошукали щось їстівне, та й нічого незнайшовши, взяли якісь торби,знову вийшли на подвір"я, поглянули на сусідський будинок, та й тихцем пішли на вулицю. Там знову роззирнулися.Кругом було тихо і спокійно, то отож ми й почвалали своєю довжелезною, по наших мірках, вулицею. Людей на вулиці не було,лише будинки дивилися на нас своїми підсліпуватими вікнами. Дійшовши до краю вулиці, ми зупинилися,уважно розглянули все навколо,побачили кукурудзяне поле,не змовляючись, та пригинаючись пірнули у кукурудзяні міжряддя. Помацавши кілька стебел, виявили,що там є ще качани. Не змовляючись ми їх почали ламати і складати у свої торбинки. Захопившись ми й не помітили,як хтось підійшов ззаду і схопив мене за комір, і не кажучи ні слова,кудись потягнув. Я насилу підняла голову і побачила,що це солдат. Обличчя в нього було дуже сердите. Однією рукою він тягнув Василька, а другою мене,а ми тягли свої торбини з качанами кукурудзи. І солдат, і ми мовчали, ми з переляку, а солдат з якоїсь незрозумілої нам стурбованості. Потім солдат зіпхнув нас у якийсь рів, пізніше ми зрозуміли, що то був окоп. До нас підійшли інші солдати. " І куди це вас понесло, чортинята?- закричав той, що втягнув нас в окоп,- там же поле заміноване, а за ним фашисти. Взяли б вони вас на приціл, і лишилися б від вас тільки "ріжки та ніжки!"
"Та й на міні могли підірватися!"- додав інший. А ми мовчали, як партизани. І в цей же час заскрекотів кулумет. "О,це на вашу честь,вони "заговорили"- сказав один солдат. "Розтривожили ви їх, тепер почнеться!"- додав ще один. Та кулемет скоро затих... Тоді двоє солдатів підхопили наші торбинки,й пригинаючись,понесли їх аж до нашої вулиці, а ми плентались за ними, опустивши голови. Дійшовши до нашої вулиці солдати нас відпустили і на прощання суворо наказали: "Щоб і духу вашого тут не було!" Ми донесли додому свою здобич. Мама з Галинкою уже була дома. Ох і дісталося ж нам від мами"на горіхи"... Та все ж мама з нашою допомогою,полузала та підсушила ту кукурудзу, натовкла її у ступі, та й оладків напекла, і каші наварила... А згодом до села знову повернулися фашисти. Та про друге визволення буде вже друга історія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800802
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
У косах срібне павутиння,
у душах доброта й любов...
Спогади, ніби сновидіння,
та ще пульсує в жилах кров,..
Були і радощі,й терпіння,-
на спільнім довгому віку...
І чисті помисли,й сумління,
і краплі щастя на виду...
Будинок разом будували,
хоча й нелегко їм було...
Жили,любили, працювали,
у майбуття щастя вело...
В любові діточок зростили,
уже й онуки підросли...
Хоч срібла й золота не мали,
та все ж щасливими були...
Тепер одна вона лишилась,
він відійшов у небеса...
Щастя було, а чи наснилось,
усе живе в її думках...
У косах срібне павутиння,
з душі не зникла доброта...
Спогади, ніби павутиння,
а в серці й біль, і теплота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800658
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.07.2018
Ніби ж відкрили вже завісу,-
у "зоні молота й серпа".
Той серп безжально різав крила,
молот гатив нас по мізках...
27 років самостійні,
та знов Отчизна у біді,
нема надії вже й на вітер,
й на влади заходи пусті...
Бо ж їхні кроки нерозумні,
ведуть країну в небуття,
простому люду зрозумілі
наміри їх і поняття...
"Любов к Отчизні де героїть,
це Котляревський так писав,-
Там сила вража не устоїть,
там грудь сильніша від гармат..."
Слова були і є пророчі,
стосовно нинішніх подій,
хоча би тим,що йде на Сході
і втрати Віри трударів...
В кровавій темряві очисна,-
пройшла вже не одна гроза...
Вірим підніметься Отчизна
на шлях надії і добра...
На жаль ще "мотлоху" багато,
нам заважає на путі,
та ми відновимо завзяття,
і наші мрії не пусті...
В кулак зберемо усі сили,
так як велів колись Тарас,
будуть немарними зусилля,-
на добрий путь, у добрий час!
Наша Отчизна - Україна
і цим гордиться кожен з нас,
велика віддана родина,-
для Перемоги має шанс!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800573
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2018
Ох,літечко-літо,
яке ж ти чудове,
і птахи,і квіти,
і все загадкове...
Сонечко проміння Різнокольорове
своє розсіває, літечко буяє,
і дуже уміло все природа-фея
усе зігріває... красою вкриває...
Кущі і дерева
сповнені плодами,
а трава зелена
мрійливо дрімає...
А у полі жито Волошки у небо
квітне, половіє, розкривають вії,
й вітерець тихенько залюблені в літо,
понад житом віє... як небо синіють...
Пооддаль ромашки
вже розкрили вічки
і літечку-літу
кліпають,як свічки...
І жайвори в полі Із гнізд лелечата
лагідно співають, уже виглядають,
своїми піснями їх батьки лелеки
літо прославляють... літати навчають...
Бо літечку-літу
скоро кінець буде,
лелеки й їх діти
відлітати будуть...
А люди працюють Кожному на себе
на дачах і в полі, надіятись треба,
все заготовляють не вести дебати,
для сім"ї доволі... а про сім"ю дбати
Бо ж звикла держава,
за людей не дбати,
хоч не має права,
про них забувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800523
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.07.2018
Дивлюсь у небо синєє
і бачу там зорю...
З моєю Україною
розмову поведу...
Землі своєї рідної
я подихи ловлю...
Зізнаюсь Україні я,
що я її люблю...
Її степи безкраїї
і неба синяву...
І ненькою я рідною
Вкраїну я зову...
Красою її й піснею
захоплююся я,
звитягою і величчю
наповнююся я...
І хутори,і селища,
і села, і міста...
І смуток і веселощі,
й земля її свята...
Не можна не любить її,
вона навік моя...
Країна- Українонька,
для мене,як зоря...
Для неї я стараюся,
і нею дорожу...
І ще не раз зізнаюся,
що нею я живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800391
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2018
"Яке глибоке щастя - жить,
Буть гідним імені людини..."
(Максим Рильський)
Люди, будьте людьми!!!
Я часто повторюю ці слова подумки,хоча мені хочеться кричати...
Кричати тоді,коли дивлюся телепередачі про людські долі,коли читаю газети,слухаю радіо, та й часом спостерігаю за теперішним людським життям,..і бачу, і знаю,яка прірва у нашій державі між багатьками і бідняками. Ті бісяться від жиру,роблять все можливе і неможливе, щоб ще більше збагатитися, а інші живуть, точніше виживають,а то й доживають свій вік,деякі знаходять самозабуття за допомогою алкоголю,та й гублять не лише себе,а й своїх рідних,забуваючи про стареньких батьків,про малих дітей...До чого ж ми дожилися,аж страшно стає від неправди і несправедливості. Одних я подумки осуджую,інших виправдовую, або й прощаю,..хоча по правді говорячи,не все можна й простити... І насамперед не можу простити нашій владі,хоча й розумію,що в чомусь є і наша вина,не тих вибирали, а ті скористалися своїм положенням, прийняли такі закони,за яких простим і освіченим,і трудолюбивим людям "туди" не попасти,та й "ті" ніколи не зійдуть з "олімпу"...
Та незважаючи на всі негаразди є у нашому суспільстві справжні люди,які не задумуючись роблять гарні і дуже потрібні справи. І слава Богу,вони живуть серед нас. Причому це не лише наші воїни і волонтери, а й звичайні прості люди,які просто інакше не можуть. З цього приводу я й хочу повідіти пару-тройку таких історій.
1. БІГЛЯНКА...
Із одного дитячого закладу, точніше дитячого будинку інтернату для дітей з розумовою відсталістю,цього літа зникла,чи то втекла одна вихованка,уже повнолітня. Звісно переполошилися всі працівники закладу, а найбільше вихователька групи, де була ця дівчинка Люба. Негайно заявили в поліцію. І відразу ж почалися пошуки. Я не знаю,як шукала поліція, а от як довелося шукати виховательці знаю. Вона не дуже й покладалася на поліцію, а долучила до пошуків свого чоловіка, та усіх близьких і знайомих. І ходили, і їздили, шукали і розпитували...Та все було марно... Та все ж дівчинку знайшли. І знаєте чия в тому заслуга?.. Іншої вихованки, добре відомої мені Оленки,яка щоліта буває у нашому місті,куди її привозять мої добрі,щирі,люблячі, близькі мені друзі. Через них і я маю деякі,хоч і невеликі зв"язки з цим закладом... Про те як Оленці вдалося знайти Любу, вона мені сама й розповіла. Оленка хороша і уважна дівчинка, тому приїхавши у наше місто, вона долучилася до пошуків, використовуючи мобільний телефон. З Любою вона перебувала в одній групі, а оскільки була дуже товариською, то знала телефони усіх своїх подруг. От вона час від часу й надзвонювала до Люби. Та спочатку не відповідала, бо ж боялася, що Оленка видасть її місце перебування. Та все ж намагання Оленки дало свої результати, чи то Люба забула, що треба бути обережною, чи засумувала за подругами, а може й за своїм дитбудинком. Так чи інакше, одного пізнього вечора Люба відповіла на дзвінок Оленки. А та зуміла випитати подругу про місце її перебування. І хоча Люба,спохватившись, просила її нікому не повідомляти, Оленка негайно подзвонила вихавательці. І вже другого ранку поліція і вихователька знайшли біглянку.Я не хочу повідомляти де і чому вона була, бо ж не хочу завдати болю і Любі, і Оленці...
2. ХІВРЯ МОЛОТОВСЬКА...
Це давня історія. Коли я закінчувала перший клас, моя бабуся Настя вийшла зіміж за удівця. Моя мама не заперечувала, адже знала,які випробовування довелось перенести її мамі, коли батька виселили, і коли голодомор забрав життя семи її діточок... Бабуся перейшла жити до дідуся Феодосія.На той час у нашому селі було 7 колгоспів, ми жили у колгоспі імені Леніна, а дідусь у колгоспі імені Молотова. У дідуся була одна - єдина донька, онук і онучка, і навіть маленька правнучка. Ми з братом змирилися з тим, що бабусі біля нас немає,частенько навідувалися до бабусі,знали й його доньку, і її дітей, і ту маленьку правнучку. Дідусь виявився добрим і лагідним, зустрічав нас так приязно, що ми швидко зрозуміли, що це наш дідусь. Та не про це сьогонішня моя мова. Через будинок від дідуся жила жінка невиразного віку на ймення Хівря. А оскільки жінка бувала неадекватна, то її й прозвали: Хівря Молотовська. Ми чули про неї й раніше, бо ж бувало,як щось зробимо не так, то від когось із дорослих можна було почути: "Ти вже,як Хівря Молотовська?" Нам було це образливо. Та коли ми познайомилися з Хіврею, зрозуміли, що вона не така вже й безнадійна. До цього вона ходила у старезному одязі, завжди брудна, бувало не вмита, і майже завжди голодна, бо ж пенсій тоді ще не було, а заробити щось на своє прожиття Хівря не могла, в колгоспі їй ніякої роботи не давали, і люди ніколи її не наймали. То отож вона й жила за рахунок свого городу, та милостині від добрих людей. Бабуся,як тільки познайомилася з Хіврею, накормила її, заставила покупатися, дала якусь свою, ще пристойну одіж,і навчала все чого можна було навчити таку людину. І Хівря приобразилася, стала більш акуратна, щоправда говорила вона мало і не дуже виразно, але вона відчула, що вона людина. І навколишні люди стали до неї більш уважними, і поступово ті попередні насмішки і вислови зникли... Отож мені й хочеться знову повторити: "Люди,будьте людьми!!!"
3. ДУНЯ - ГЕЙ...
Цю жінку на ім"я Дуня я знала з дитинства. Вона ровесниця моєї мами, була дуже трудолюбива,мала трьох дітей,хтозна від яких чоловіків. Найважче для Дуні було те,що вона дуже погано розмовляла. Моя мама була за перекладача,щоб хтось із керівництва колгоспу її зрозумів, то ото й кликали мою маму...
Якось років 40 тому назад, мама приїхавши до мене, розповіла,як вона минулого приїзду на вокзалі зустріла Дуню. Мама придбавши квиток на автобус сиділа на лавочці і якось роззирнувшися побачила Дуню. Мама покликала її до себе, привітавшись, запитала: "Дуньо, чому ти тут? Де ти була? Куди їдеш?" І почула у відповідь: "Мія бебки амінь!" Вимовила так голосно, що всі присутні з подивом на неї подивилися і стали прислухатися до їх розмови. Мама перепитала; "Ти біля церкви спала?.." І коли Дуня ствердно кивнула головою,навколи них зібралися майже всі присутні на вокзалі. Мама запитала Дуню, куди та їде, та з ким і де вона живе. І почувши у відповідь, що їде не знати куди, а живе, чи то жила із найменшою донькою Раєю. Мама здогадавшись про негаразди, запитала: "Ти, Дуньо, що п"єш?"
А та закивавши головою відповіла: "Мія пия, пия, а Рая мене бия, бия..." Якось мамі удалося вговорити Дуню, щоб та повернулася додому, перестала пить, і тоді Рая не буде її бить. Отак вони й зайшли разом у автобус,контролер зважив на прохання моєї мами, що жінка неадекватна, то так вона й поїхала до Раї,не маючи квитка. Яка її була дальша доля я не знаю. Але добре пам"ятаю,як після війни нам виплачували якусь сяку-таку пенсію, за вбитого на війні батька. Хтось і Дуні порекомендував, подати прохання про виплати на її доню,яка народилася перед війною.Але оскільки Дуня не була одружена, то справу розглядали в суді, а так як Дуня сама не могла нічого пояснити, то колгосп послав разом з нею і мою маму. Коли суддя запитав Дуню, хто ж батько її дитини, та відпивіла: "Вася Киця!" Звісно судді не зрозуміли, та мама впевнено сказала: "Василь Котенко!" Хоч і була шокована відповіддю Дуні, адже Василь був самий гарний хлопець у селі, був неодружений, а так,як він загинув, то все ж якусь пенсію Дуні все-таки призначили. Та як там не було, а працювала Дуня мабуть найкраще всіх селян і ніколи не цуралася ніякої роботи...
А закінчити свої розповіді я хочу сказати, що кожна людина повинна навчитися поважати і берегти і природу і кожну іншу людину,або хоча б не насміхатися...
І пам"ятати слова великого Олександра Довженка: "ПОСПІШАЙТЕ РОБИТИ ДОБРО..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800281
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018
Коли сутеніє поволі
і хмари неспішно пливуть...
Здається земля ніби море
і люди,як риби живуть...
І тихо,й спокійно доволі,
лиш плескоти чуть об скалу...
І все підкоряється долі,
і я в тому морі живу...
Немає тривоги й розлуки,
тихесенько вечір встає...
Нема негараздів і муки,
усе зрозуміле й просте...
І темінь,як мла наступає,
усе потопає у ній,
і спокій весь світ покриває,
в права то вступає вже ніч...
Живе все у сон поринає,
і тиша,і лагідність в снах,
неправди і воєн немає
і Місяць пливе в небесах...
На жаль так нечасто буває,-
життя неспокійне земне,
і втіхи,й спокою немає,
таке сьогодення складне...
Та ось уже сутінки зникли,
неначе їх тут й не було...
І світло в кімнату проникло,
і марево снів відпливло...
Це ніч потихенку минає,
здається і я вже не сплю...
І сонце в вікно заглядає,
проміння його я ловлю...
Бо ж попри усі негаразди,
цей світ і величний,й ясний...
Минуле,майбутнє й сучасне,-
наповнене мрій і надій...
І сутінки зміняться світлом,
на зміну і ясність прийде...
і теплим повіє знов вітром,
і Правда,й Любов оживе!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800082
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.07.2018
За кордони поспішають
і багаті, й бідні...
Усі право на це мають,
хоч плани в них різні...
Всі багаті поспішають,
щоб там відпочити...
Ну,а бідні своє знають,
щоб щось заробити...
В тих,що їдуть відпочити,
завжди повні гаманці...
Ну, а в тих,що заробити,
щоб звести якось кінці...
Закордон усіх приймає,
там потрібні й ті, і ті...
Для них значення немає,
в них доходи "золоті".
За кордоном все цінують:
і "мізки", і руки...
І давно там уже знають,
їх знання науки...
А ще наших там вважають
цілеспрямованими...
І їх працю відзначають,
зарплатами високими...
ІТ -СФЕРИ поповняють
наші науковці,
за роботу поважають
і платять по повній...
За даними "Укрінформу"
із найому фахівців,
там найвищий дохід мають:
200 тисяч доларів...
Прості люди доглядають,-
і дітей їх, і батьків.
Там сповна їм довіряють,-
старушенцій і дідів...
Ось до чого нас довела
недолуга влада...
Вистача у них "бабла",
й не потрібна правда...
Чим закінчиться для нас
це заробітчанство?..
Що зробити треба нам,
щоб зникало все панство?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799634
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2018
Все від спеки запеклося,
Аж кричить: "Дощу! Дощу!"
Та по небу розбрелися
Хмари білі і пусті...
І поля,й ліси, й діброви,-
Ждуть, не діждуться дощу...
Люди небо й хмари просять,
Несуть каші і борщі:
"Іди,іди, дощику,
Ми зварили борщику,
Тобі каша, тобі й борщ,
Щоб пішов нарешті дощ!"
Враз покрився простір млою,
Рвонув вітер навкруги,
Темні хмари заступили
Сонця промені палкі.
Прохолода із-за лісу
Потягнулась й від ріки,
А у небі стоголосо
Загриміли громаки....
І густа дощу завіса
Ливнем впала на поля,
Все навколо заіскрилось,
Спрагла вмилася земля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799286
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.07.2018
Вже хмари давно зникли з неба,
Від спраги завмерла земля,
Сумують кущі і дерева,
А сонце моргає здаля...
Змарніли засмучені квіти,
Притишено сохне трава,
Вершин досягло уже літо,
У розпалі в полі жнива.
Знеможені птахи притихли,
Лиш оси і бджоли гудуть,
Вітри заворожено зникли,-
Це літа сьогднішня суть...
Від спеки вже стало нестерпно,
(Дощі десь усе ж таки йдуть),
Не може так бути безмежно,
Бо вчасно дощів усі ждуть...
По-всякому влітку буває,
Та все ж це чудова пора,
Природа наснаги чекає,-
Дощу і тепла, і добра...
Отож ми і просимо небо,
І молимось Богу щодня:
-Порадуй дощами де треба,
Чекає природа й земля....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798927
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.07.2018
Якось швидко промайнули
Роки пречудові,
Коли радість була з нами,
Й всі були здорові…
Усе гарне…А ще сонце,
І безхмарне небо,
Тож раділо кожне серце,
Все було, як треба…
Працювали, як співали,
І втоми не знали
У стосунках протікали,-
Струминки між нами…
І обличчя наші, й очі
Усміхались долі…
Мрії і думки пророчі
Плескали в долоні…
Нам світилися світанки,
Й вечори чудові,
І співали колисанки
Ночі веселкові…
Хоч турбот нам вистачало,
Ми не нарікали…
Все зробити ми встигали,
Хоч й не досипали…
І вітри нас не схиляли,
Не глушили сойки,
Хоч і стомлені бували,
Танцювали гопки…
Молоді, дужі, здорові,
Сил в нас вистачало,
В кожнім русі, в кожнім слові,
Музики звучали…
Відспівало, відлетіло,
А дещо й приснилось…
І хоч все давно минуло,
В пам’яті лишилось…
Не забути нам ті роки,
Роки молодії…
Хоч стишені нині кроки,
Та не зникли мрії…
Мріять вміємо й сьогодні,
Стишуємо болі,
Є і будемо потрібні
На життєвім полі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2018
Ти – Сонце, Я – Небо,
Зірки – наші діти,
Хмаринки біленькі,
Так схожі на квіти…
Як хмари темніють,
Дощі йдуть і грози,
Ми вдвох захищаєм,
Зірки від негоди…
Як хмари ховають
Від Сонця проміння,
Небо розкриває,-
Сили і уміння…
Зірочки рідненькі
Пригорта до себе,
І все, що потрібно,
Зробити готове…
Як Небо у хмарах
Густих і похмурих,
Шле Сонце проміння,
На захист у рухах…
І Сонцю, і Небу
Місяць помагає,
І разом із ними
Зірки зігріває…
І Сонцю, і Небу,
Це всім вже відомо,
Що легше всім разом,
Долать перешкоди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798757
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.07.2018
"Схаменіться! Будьте люди,
бо лихо вам буде!.."
(Тарас Шевченко)
Стало "добре" усім жить,-
хтось працює, а хтось спить,
є й такі, що все блукають,
щось десь вкрасти шукають...
Колись було гарне гасло:
"Хто не робе, той не їсть..."
По новому тепер стало:
"Хто краде, той краще їсть..."
І живе, й відпочиває,
закордони поспішає,
все йому дозволено,
бо ж усе захоплено...
Скільки в нас тепер міністрів,
рахувать не будемо...
Як колись було чекістів,
їх не всіх осуджено...
В них доходи на мільйони,
і зарплати,й бізнес є,
хабарі теж є сьогодні,
більшість з них і їх бере...
А в Верховній хто сидить:
той читає, а той спить,
інший десь у кулуарах
розбирається у справах...
Лиш Верховний голова
всіх до залу заклика,
та не всі той заклик чують,
свої справи їх хвилюють...
Декларації всі склали,
та не все в них записали,
найцінніше приховали,
біднішими ніби стали...
В Академії наук,
нема грошей на зарплати,
є мільйони на бенкети,
певне є якісь секрети...
Недолугі в нас реформи,
людям дихать не дають,
треба всі оті платформи,-
до народу повернуть...
Ціни лізуть лише вгору,
газ дорожчає й вода,
це вже "зашморг" для народу,
простолюду це - біда...
Тому й важко людям жити,
брехні їх збивають з ніг,
та навчилися терпіти
і бадьорить їх лиш сміх...
В простих наших українців
є до творчості талант,
і ми знаємо в цім світі,-
він не зникне у віках...
Живі Віра і Надії,
й маки в полі ще цвітуть,
і не зникнуть в людей Мрії,
Славу й Правду повернуть!..
Олігархів всіх від влади,
назавжди відсторонить,
як доможемося Правди,
тоді й легше стане жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2018
Хоча й важко живеться, А ще будем радіти,
та ще хочеться жить... і співати пісні,
І хоч доля сміється, і сміятись, й любити,
ми не будем тужить... ви повірте мені...
Я слова підбираю,
нелукаві, прості,
усім людям бажаю,
жить завжди в доброті...
Говорити багато І поменш сумувати,
розучилася я, за усім, що було...
та усім побажати, все що є зберігати,
дуже хочу тепла... щоб ще довго жило...
Із людьми спілкуватись,
це додасть всім тепла,
і частіш посміхатись,
не пускать в душу зла...
І нехай вітру подих Нехай мрії бездонні
замете, що було, повертаються знов,
і згорять,ніби порох, і дзюркоче джерельно
усі кривди і зло... всемогутня любов...
І хоч важко живеться,
ми ще будемо жить...
Доля ще усміхнеться,
хоч у снах хай нам снить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798347
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.07.2018
Буває і невесело, Нема буває радості,
і важко на душі, куди не глянь біда,
заплутане перевесло, життєві тиснуть капості,
сумні пишу вірші... холодні,як вода...
В природі теж невесело,-
давно нема дощів,
заплутав хтось перевесло,
чи Бог то так велів...
Вітри сухі губатії, Щоправда диво-сонечко
мене валяють з ніг, ясніє з висоти,
кущі стають кудлатії, і вишня під віконечком,
як у мороз і сніг... як символ красоти...
Дивлюся я на вишеньку,
німію від краси...
Співаю диво-пісеньку
і для дощу, й роси...
І враз небо захмарилось, І зникла невеселість вся,
і дощ зашурхотів, неначе й не було,
кругом все зарум"янилось, природа оновилася,
і вітер занімів... навкруг все ожило...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798035
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2018
Яка чудова в нас природа,
спостерігаю залюбки,-
кущі, дерева,пташка кожна,
плакун-трава і ластівки...
Такі яскраві диво-фарби,
квітують квіти в квітнику,
весняно-літні диво-барви,
й ніжне зозулине: "Ку! Ку!"
Я не рахую уже роки,
мої найкращі відпливли,
і хоч важкими стали кроки,
я все ж не стишую ходи...
І не спиняюсь на порозі,
ходжу і в сад, і на город...
Мрії мої ще є в дорозі,
я не звільняюсь від турбот...
Усе що маю, доглядаю,
дивлюсь у небо голубе...
Чогось незвичного чекаю,
природа в даль мене зове...
Я насолоджуюся нею,
весною, влітку й восени,
і з добротою, і любов"ю,-
я не бояся і зими...
Хоча і важко стало жити,
(уже ж літа мої не ті),
я намагаюсь щось робити,
і не ховаюсь в темноті...
Завжди з сусідами спілкуюсь,
вони і лагідні, й прості,
їхніми дітками любуюсь,
вони для мене рідні всі...
Стареньких теж не оминаю,
до них додому я ходжу,
слухаю їх й розповідаю,
і чимсь смачненьким пригощу...
Отак з природою в пошані,
я і з сусідами живу,
задовольняюся віршами,
і все навколишнє люблю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797879
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.07.2018
Відспівали соловейки
в гаях і дібровах,
а дівчата молоденькі
ждуть милих додому...
Ждуть дівчата і батьки ждуть,
така їхня доля,
бо ж від них тепер залежить,
України воля...
У дібровах вітер віє,
у гаях гуляє,
не одна дівка сумує,
милого немає...
Їхні милі десь на Сході
край наш захищають,
соловейки у дібровах
уже й не співають...
Не співають у дібровах,
в гаях не співають...
А дівчата чорноброві,
на Схід вирушають...
Поряд з милими щоб бути,
молоді й здорові,
Україну захистити
і вони готові...
Ще відчують воріженьки
їхню міць, і силу,
захистить вони зуміють
рідну Україну...
Соловейки у діброві
знову заспівають,
а дівчата чорноброві
свою справу знають...
Знають всі на Україні,-
люди є чудові,
українці усі рідні,
як брати по крові...
Об"єднаємося ж,браття,
у сім"ю єдину,
це додасть усім завзяття,
звільним Україну!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.07.2018
Уже смеркалось... А в гаю
птацтво гомоніло,
на пташиній своїй мові,
про щось воркотіло...
Вітер стишивсь і прислухавсь,
йому дивно стало,
не в усьому розібравшись,
як йому кортіло...
Щоб дізнатись із розмов тих,
що трапилось в гаю,
вітер стишився, притих,
на самому краю...
Що за лихо спричинилось,
що у них там сталось,
чому птацтво стривожилось,
й до купи зібралось?..
Погулявши тихо скраю,
на мить зупинився,
і неспішно із краю в край,
навкруг роздивився...
Думав вітер це ж не квітень,
літо вже дозріло...
І на раз побачив вітер,
щось там червоніло...
Облітав навколо гаю,
роздивлявся вміло...
В кінці гаю, біля краю
дерево горіло...
Захотілось тоді вітру
тому птацтву помогти,
напрям свій змінити спішно,
щоб вогонь той відвести...
Його подихи відчуло
усе оте птацтво,
і до вітру приєдналось,
як вельможне братство.
Вітер напрям свій змінив,
птацтво гілля рвало,
і вогонь той відступив,
в гаю тихо стало...
Так повинно завжди бути
і поміж людьми,
разом прикрощі долати,
й буть щасливими ...
Хоча люди і не птахи,
вчитись треба й їм,
як долати негаразди,
об"єднавшись всім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797601
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2018
Сьогодні в небі хмари низько,
Я прошу дощ: "Іди! Іди!"
І відчуваю,- ось він близько,
Чекають всі: люди й лани...
Степи, ліси, поля і гори,
І простір весь, й спрагла земля,
Річки, ставки і навіть море,
Усе живе, а з ним і я...
Птахи й тварини вже зніміли,
Прив"яли квіти і трава,
На дощ усі наші надії,
Бо лише з ним все ожива...
Поквапся дощ, ми дуже просим,
Тріщить без тебе вже земля,
Щедрість твою ми всі оціним,
Хмари моргають звіддаля...
Спеку достатньо все відчуло,
Їй відступить уже пора,
Теплу ми раді,та ж посуха,
Не додає світу добра...
Тому ми й просим небо й хмари,
Й молимось Богу ми щодня,
Не допускай якоїсь кари,
Лиш міра світ цей звесеся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797419
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.06.2018
На причілку духмяниться м"ята,
поруч з нею любисток росте.
І радіє старенька вже мати,
як зозуля в садку закує...
Не рахує вона скільки років,
їй зозуля ота накує...
Були зустрічі тут і розлуки,
і їй спогади сил додає...
Відшуміли її диво-роки,
та пісень не забулись слова...
Болять ноги у неї і руки,
а душа,як колись, ще співа...
Розбрелися, роз"їхались діти,
(по щоці покотилась сльоза).
Вже прив"яли посіяні квіти,
висихає від спеки роса...
Діточок вона жде виглядає,
і онуків також дожида...
Вона долю і Бога благає,
щоб до них не торкнулась біда...
В вихідні, чи у свята приїдуть,
(очі дивляться знову у даль)...
І обіймуть її,й поцілують,
і розвіють і смуток, й печаль...
Від думок тих світлішають очі,
і полегкість вона відчува.
І здається що вітер шепоче:
"Не сумуй, ти в житті не одна..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797313
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2018
Прийшов ранок довгожданний,
ніч закінчилась сумна,
і сум з ранком відступає,
світло лине із вікна...
У вікно я виглядаю,
а за ним диво-краса,
я до неї поспішаю,
на траві блищить роса...
Босоніж по ній ступаю,
теплом дихає земля,
ніч сумну я забуваю,
розсівається імла...
Небо синє і безхмарне,
сонце радужно сія,
забуваю недоладне,
світло мене окриля...
І любисток пахне,й м"ята,
вітерець легкий гуля,
і моя старенька хата
мені вікнами морга...
Я обходжу кругом хати,
йду неспішно у садок,
під його чудові шати,
я за кроком роблю крок...
Я садочку усміхаюсь,
доле,доленько моя,
вірю я і сподіваюсь,-
літо щастя добавля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797207
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.06.2018
Я люблю й село, і місто,
народилась я в селі,
знаю я селянські вісті,
люди ж рідні там мені...
Є райцентром моє місто,-
і цікаве, й чепурне,
називається Долинська,
дуже гарне й весняне...
В нім живуть чудові люди,
і відомі є, й прості,
економіка й культура
тут завжди на висоті...
Звісно є і негаразди,
та всі люди трударі,
їхні помисли сучасні,
й дії їх також нові...
Краєвиди пречудові,-
і ставки тут є, й річки,
і чотири диво-школи,
і дитячі є садки...
Парки є і стадіони,
і спортсмени хоч куди,
серед них є й чемпіони,
за заслужені труди...
І музичні аж дві школи,
і гуртки на всі смаки,
і досвічені, й відомі
танцюристи й співаки...
Села в нашому районі
мальовничі, степові,
люди в них живуть чудові,
справжні диво-трударі...
У село люблю я їздить,
набираюсь там снаги,
там і друзі мої, й рідні,
і поля мої, й степи...
Україна мені рідна
її села і міста,
історія її гідна,
хвилююча й золота.
Все було б чудово й добре,
щоб закінчилась війна,
Україна була б горда
якби й Правда ожила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.06.2018
ТАК ПОЧИНАЛАСЬ ВІЙНА… Сьогодні закінчили школу,
Всім класом пішли за село,
І йти не хотілось додому,
Так гарно навколо було.
І трепет, і щем відчували,
І думи лягли на чоло,
Гітара сміялась, співала,
І радісно,й сумно було…
Шептались закохані пари,
Ранкова здіймалась імла…
Коли пролунало над ставом
Страшне для всіх слово: ''Війна!”
Всі хлопці зійшлися докупи,
Тривожно забились серця,
Схвильовані поруч подруги:
“Невже це насправді війна?”
Саіткнулась, завмерла гітара,
І туга на плечі лягла…
Отак і пішли понад ставом
Всім класом до центру села…
Із хат вже виходили люди,
Співать перестали півні,
Й собаки неначе поснули,
І вулиці стали сумні…
Зійшлися усі до контори:
Й дорослі, й старі, і малі,
І сумно було, як ніколи,
Ніхто вже не спав у селі…
І голос гримів Левітана,
Так чітко лунали слова,
І діти, й жінки заридали,
Почувши жорстоке: “Війна!”
Ще сонце світило привітно,
І вірить ніхто не хотів,
Що так закінчилось дитинство,
Наповнене світлих надій.
Був червень…Тривожна година,
У кожного думка одна:
“Що буде? Й коли це скінчиться?”
Ось так починалась війна…
Про війну вже написано
немало, та писати про неї треба завжди, щоб люди не забували, щоб усі
пам”ятали, і розуміли, що такого допускати не можна.
Я звичайно не пам’ятаю, як починалася та, тепер уже далека нам війна.
А роки окупації пам’ятаю, і всі ті жахи, які перенесла і моя родина,
і моє село…
По роду своєї роботи мені часто доводилося проводити різні
заходи-посвяти і ветеранам праці, і ветеранам війни. Вони завжди були
дуже зворушливі, і учні відчували важливість цих заходів, тож і
готувалися дуже ретельно, і ставилися до таких заходів завжди з
повагою і доброзичливістю. Запрошені на такі заходи гості були дуже
різні, і їх розповіді теж відрізнялися одна від одної…
Моя Долинщина багата на людей, які її прославили, серед них цікаві
і відомі усій Україні, та є й за рубежем теж: так у 1901 році на
станції Долинська учнем телеграфіста був письменник-демократ Архип
Тесленко. 1911-1914 в залізничному училищі працював письменник і
педагог Антон Макаренко,(нині це Долинська загальноосвітня школа 1-3
ступенів імені А.Макаренка), знаним став історик Пилип Стоян,
генералами Микола Нещадим, Анатолій Кобзар,
Героями Радянського Союзу льотчики Вишневецький Костянтин Григорович
та Лядський Тимофій Сергійович,
капітан, командир мінометного дивизіону Задорожній Михайло Гнатович,
старший сержант, командир кулеметного розрахунку стрілецького полку
Олексієнко Олександр Минович, гвардії сержант, командир відділення
гвардії стрілецького полку Шевченко Іван Маркович. А ще 4 Герої
Соціалістичної Праці,2 повних кавалери орденів Слави…Можна і далі ще
продовжувати, бо є серед виходців з Долинщини і прозаїк та журналіст
Леонід Удовенко, і доктор технічних наук Сергій Волотковський, і
художник Костянтин Заруба, і народний артист Георгій Вазін, і філолог
і поет з діаспори Яр Славутич (Григорій Михайлович Жученко) і багато
інших не менш знаних людей… Та я хочу розповісти ще про одну, може
трохи й призабуту, та все ж не менш знану людину, яка почала свою
військову епопею під звуки вальса випускного, старшого сержанта,
командира гармати винищувально-протитанкового артилерійського полку
Івана Герасимовича Єрмака. У житті кожного з нас останній дзвінок
вривався у червні. Він, як і перший, був і залишається початком
сподівань чогось значимого, а почасти й нежданого - негаданого. Отак
було і в Івана Єрмака. Ще гуділи від прощального вальсу ноги у
багатьох, а хлопці вже оббивали поріг райвійськкомату. Їм ввічливо
показували на двері, а вони знову своєї: “На фронт, там молоді
потрібніші ніж тут. Тим більше з гвинтівкою поводитись уміємо і
стріляємо влучно”. Перемогла настирливість і вже 1 липня Іван разом з
червоноармійською колоною, що саме проходила райцентром, вирушив на
схід. У наспіх виритому окопчику на Ростовському напрямку і прийняв
свій перший бій молодий червоноармієць. Згодом став наводчиком, а
потім і командиром гармати…Довгі фронтові дороги від Кавказьких
гір, аж до фашистського лігва пройшов Іван. По-всякому було: найважче
тоді, коли відступали, залишаючи міста і села “під окупантом “,
боляче було дивитися людям, яких залишали, в очі, та все ж була віра,
що повернуться. Захищав Новоросійськ, був і під Сталінградом, довелось
повоювати і в Корсунь-Шевченківській битві. Тут було найгарячіше. Це
була не просто битва, це був Корсуньсько-Шевченківський котел,
оперіція військ 1-го і 2-го Українських фронтів, з метою знищення
Корсунь-Шевченківської групіровки Вермахта. На одній із позицій
фашисти контратакували розташування стрілецького полку. Командир
гармати уважно спостерігав за діями гітлерівців до них метрів 600.
Густий цеп автоматників було добре видно. В полі зору горбляться два
танки. Автоматники просуваються вперед не стріляючи. Та їх старший
сержант не бере до уваги: для нього основна ціль-фашистські танки.
Навіть якщо снаряд і не влучить у машину, піхотинці все одно
гинутимуть від осколків. “По танках,- голос командира задзвенів
молодо,- Орієнтир один… По головному…Вогонь! “ Скомандував і не
відривав погляду від цілі. Так і є: фашисти відкрили стрілянину. Але й
розрахунок гармати теж увійшов у стан робочого спокою, струснувши з
себе панцир напруги. Султани вибухів наближалися до танка. Ще один
постріл і машина дзигою крутнулася на місці…Завмерла. Другий танк
обходив головного справа, прошкуючи на гармату сержанта Єрмака.
‘’Осколочним!’’- звучить команда. Ворожі піхотинці падають, корчаться
в передсмертних судомах. Але фашисти сунуть далі. “Вогонь! Вогонь!
Вогонь!” Танкову атаку відбито. Так Іван пройшов усю війну. В одному з
боїв був поранений, та й гармату довелося добре підлічити. І він знову
повертається. По закінченню війни його прославлена в боях гармата
перемістилася до Ленінградського музею Вітчизняної слави, а Іван
повернувся до мирної праці. Коли моя сім’’я переїхала до Долинської,
мій чоловік працював на однім підприємстві з Іваном Герасимовичем. Він
на той час уже був удівцем, і часом приходив на наш ‘’Мічурінський”
цвинтар, і
…заходив до нас у гості.
Я не пропускала можливості не лише поспілкуватися з героїчною людиною,
а й частенько запрошувала його на світлини до школи, щоб він повідав
про те що пізнав сам у ті страшні роки. Вів він себе досить стримано,
ніколи не вихвалявся своїми подвигами, все більше розповідав про
особливі випадки і переказував про стійкість своїх побратимів. Пізніше
хтось із моїх учнів віднайшов у якійсь періодиці розповідь про
Корсунь-Шевченківську битву, де чорним по білому не лише розповіли про
подвиги його розрахунку, а й про нагороди кожного із воїнів, і про те,
що Івана Герасимовича Єрмака, за героїзм у боях удостоєно звання Героя
Радянського Союзу. Тоді ми знову запросили Івана Герасимовича на
зустріч, та й запитали про це його. Він підтвердив , і пояснив, що
звертався у якісь інстанції за роз”ясненням, та відповіді так і не
отримав… Уже багато років як він відійшов за межу, як і багато інших
ветеранів тієї жорстокої війни, адже уже наймолодшим учасникам тієї
війни щонайменше 90 років. Неподалік від мене живе один з них це Іван
Васильович Шамченко, йому 95. А скільки ж їх не повернулося з
війни?.. Адже лише в отій Корсунь-Шевченківській операції наших
загинуло майже в 1,3 разів більше, ніж гітлерівців. Якщо вірити
повідомленням з інтернету: наших загинуло, померло і пропали безвісти
24286, а гітлерівців 19000.
Живі лиш в пам”яті і в снах,
І з фотографій у альбомі,-
Лагідно дивляться на нас,
А ми їх і тепер ждемо додому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796658
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Згадую дитинство мрій повне й думок,
Радісне пречисте, і хату, й садок.
Город наш до річки,за садком долина,
Ми там і купались,і рибу ловили...
Із тієї риби юшку ми варили,
І маму чекали, й разом з нею їли...
А ще пригощали сусідських дітей,
Набирались сили і нових ідей...
А у тій долині бігали і грались,
І корівок пасли,й сонцю усміхались...
З сусідськими дітьми ми завжди дружили,
У садочок наший ми і їх водили...
А там були вишні,яблуні і сливи,
Абрикоси й груші,агрус і малина...
А ще біля річки росла в нас калина,
У голодні роки додавала сили...
Відшуміли роки,як в річці вода,-
Все в житті бувало і щастя,й біда,
Життєві тривоги ми пережили,
Та все ж і щасливі ми тоді були...
Минулого літа я в селі була,
І до свого двору все-таки дійшла...
Вже немає хати і садка нема,
Лиш вода у річці тече,як текла...
Боляче і щемно стало на душі,
Тут же ми ходили і в сніги,й в дощі...
Тут мама варила каші і борщі,
А тепер лишились лиш сумні кущі...
В пам"яті лишились ті далекі роки,
Уже через силу роблю нові кроки,
І село,і хата,і річка,й садок,
Додають і сили, і життя ковток...
Не забуть ніколи хату і садок,
Хочу ще відвідать той земний куток,
Подихи зробити у своїм дворі,
Вони мені світять,як сонце вгорі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796292
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.06.2018
Якщо хочеш буть веселий,
Енергійний повсякчас,
То виписуй і постійно
Читай кожен "Саквояж"!
Він підніме настрій з шиком,
Позитивний дасть зарад,
Бо історії цікаві
Пропонує "Саквояж"!
Не завадять негаразди,
Не зігне в дугу вантаж,
Якщо звечора, чи зранку
Прочитаєш "Саквояж"!
В нім історії путящі,
Достовірні, не міраж,
Ще й пізнати все найкраще,-
Допоможе "Саквояж"!
Молодіжні і сімейні,
Що бувають між людьми,
Кримінальні і кумедні,
Є веселі, є й з слізьми...
Є незвичні й історичні,
І рибальські, й мисливські,
І шкільні,і поетичні,
Неймовірні й шахрайські...
Винахідливі й музичні,
І любовні,й зіркові,
І військові, і медичні,
Невеселі є, й смішні...
Хто читає їх, той знає:
В них лиш факти, не монтаж,
Їх збирає і друкує,-
Кращий з кращих "Саквояж"!
Подолати біль і відчай,
Пережить ажіотаж,
Дасть пораду й допоможе,
Вірний друг наш "Саквояж"!
Він жінкам допомагає,
Це для них - надійний шанс,
Він не зрадить,запевняю,
Кращий друг наш "Саквояж"!
Тож усіх я закликаю,
(Це, звичайно, не шантаж),
Ви лиш випишіть,я знаю,-
Буде й вашим "Саквояж"!
*Саквояж"- це не лише ручна дорожня сумка,чи просто мішок,
це щей розважально-інформаційна, всеукраїнська народна
газета, що друкує історії і вірші усіх своїх дописувачів,ось
уже майже 16 років,крім того випистила чудову книгу історій
у минулому 2017 році,присвячену своєму 15-річчю, а нині ось-
ось має вийти нова книга...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796183
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.06.2018
І весна, і літо цьогоріч не дощові. Не знаю як у інших місцевостях, а у нас був лише один дощ у травні, і один, хоч і значно слабший, у червні, і все… Доводиться і поливати, і сапати, і просто виривати бур’яни… Отож учора я сапала буряки, та й пригадалося дещо з дитинства, адже і тоді нам доводилося багато працювати, та ще ж воно було у нас і голодне…
Мама моя була ланковою на буряковій плантації. Коли проривали буряки, вона брала на допомогу і нас з братом,(так робили усі жінки), щоб швидше їх прорвати, бо плантація була велика і ніяк не можна було допустити, щоб вони “стекли”. На обід мама брала з собою по двоє варених яєць, по шматочку сала, цибулю, редиску, пиріжки, або оладки і компот, а воду привозив у бочці візник. В обідню пору усі члени ланки йшли у посадку і разом сідали їсти, хоча кожен їв своє.
Жінки викладали майже таку ж провізію, як і наша мама, і лише одна жінка, самотня Дуня – діставала з торби майже стільки, скільки приносили усі гуртом. Брат з хлопчаками з’їдали все дуже швидко, та й поспішали бігати, гратися, а я їла повільно, щоб розтягнути задоволення від їжі, та ще й поспостерігати за обідом тітки Дуні, мені це було цікаво. Дуня одна з'їдала з десяток варених яєць, великий кусень сала, кілька цибулин, пучок редиски, цілу хлібину; потім випивала літрову пляшку кислого молока з десятком пиріжків і ще й запивала компотом з двохлітрової банки, спорожнивши її до дна… Жінки трохи погомонивши знову бралися до праці. Усі вони були з дітками, які їм допомагали, а Дуня сама, проте завжди була попереду всіх. Вона була висока, засмагла до чорноти,(хоча був кінець травня), жилава і худа мов жердина. Я дивлячись на неї думала: “Чому ж вона така худа, якщо так багато їсть?” З цікавості я спостерігала за жінкою і її роботою. Потім брала баклажку і йшла до бочки з водою, проходячи по її ділянці я придивлялася, як посапано. Сапання було відмінне. Дуня, помітивши мене, запитувала: “Що, Валю, контролюєш, не довіряєш тьоті Дуні?” Я знітившись швиденько йшла далі. Прізвище у тітки було цікаве – Богатир. І хоча зовні вона зовсім не схожа на богатиря, своєю роботою вона його повністю виправдовувала. Дома я розпитувала за тітку Дуню у мами. Мама повідала мені, що тітка вийшла заміж перед війною, дітей не встигла народити, та й стала удовою. А ще що вона виконує у колгоспі будь-яку роботу за трьох: повні мішки вантажить на підводи сильніше за чоловіків, сама крутить молотарку, косить траву, і навіть сама і підганяє волів, і йде за плугом під час оранки, сама вантажить 40-літрові бідони з молоком, підіймає хворих телят… Відтоді я дивилася на тітку Дуню з повагою. А ще пригадала, що жив у неї хлопчик – калмик, він був на 3-4 роки старший від нас із братом, та все ж ми навчалися в одному класі, бо ж після війни до школи йшли всі діти: і малі, і старші, бо ж в час окупації школи не працювали. Хлопець той втік з машини, яка везла дітей сиріт з якогось приюту, а тітка його й приютила у себе. На жаль довго він у неї не затримався, пішов далі у мандри, хоча кілька разів повертався, і тітка його приймала, обігрівала, відгодовувала, і він не раз обіцяв їй, що більш не зникатиме, та через деякий час зникав знову, а потім і перестав приїжджати, і тітка дуже жалкувала, що не зуміла вмовтити його залишитися назавжди.
Я бачила, як жінка працювала,
Бідони з молоком, мішки з зерном носила,
Робота вся в руках її кипіла,
Аж жили напиналися і гнулась спина…
Сапала буряки, траву косила
І, поганяючи волів, за плугом ходила…
І хоч була я ще мала та думала:
-Ну де ж у неї бралась сила?!.
Я вчилася, Шевченка і Некрасова читала,
І вірила тоді у їх слова і знала:
На таких держиться земля,
І в хату палаючу ввійде, і спинить любого коня…
І думала я: це від предків, від дідів,
Від запорізьких козаків…
Готові все жінки зробити,
Щоб ми могли щасливо жити…
Таких жінок багато в Україні,
Працюють, рук не покладаючи і нині…
І я вклоняюсь їм низенько до землі,
Й кажу своє сердечне їм: ‘’Спасибі!..’’
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795851
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Як сивая голубонька Жила вона тихо-тихо,
на околиці села, працьовита,чепурна,
оселилась молодичка, чи на радість,чи на лихо,
дуже гарна й молода... та жила вона одна...
Не ховалася за тином,
скромна, тиха і проста,
працювала і ходила,
як лебідонька пливла...
Придивлялися селяни, Врівноважена,привітна,
це в селі не дивина, хоч дітей своїх не мала,
по роботі пізнавали,- і нікому непідзвітна,-
вдача у селян така... всім нужденним помагала...
Її діти зрозуміли,-
швидше від батьків своїх,
на гостину забігали,
не спинити було їх.
А вона цьому раділа, Так пройшло не одне літо,
їх привітно зустрічала, село праведно жило,
і казки розповідала, все росло і квітувало,
і "смаколики" давала... і спокійно все було...
Та от якось в літню пору,-
на село наліг туман,
до села тоді влетіли,-
паничі й вельможний пан...
Все тріщало, клекотіло, А на ранок стало тихо,
чутні крики, стогін, гвалт, люди вийшли з своїх хат,
десь диміло, десь горіло,- відійшло із села лихо,
всі сховалися до хат... та було в нім щось не так...
Не було тієї хати,
й тії жінки не було,
та раділи люди й хати,
що живим було село...
Люди трохи засмутились, Чи забули за ментальність,
(що з селян тих можна взять) чи збайдужіли давно?
та недовго і журились, Не вжилась відповідальність,
і забулася та "знать"... чи черствим стало село?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795635
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.06.2018
Біля річки, нижче свого двору,
Ми з тобою посадили дві верби,
Вони стали символом любові,
Захищали від розлуки і біди…
Верби ті росли, а ми кохали,
Нам сміялось сонце з висоти,
Верби об’єднали наші долі,
Додали любові назавжди…
До вербичок часто ми ходили,
Розмовляли з ними, як з людьми…
Діточки з’явились й ми садили:
І калину, й клени, й явори…
Зрілі стали ми і наші верби,
Розрослись калина й явори,
Та чомусь зів’яло листя клена,
Посмутніли верби, й з ними ми…
А за кленом відійшла й калина,
Не змогли уникнуть ми біди,
Посадили там ми тополину,
Поблизу джерельної води…
Спогадом про клена і калину,
І донині я тепер живу,
А струнку вродливу тополину,-
І люблю, й лелію, й бережу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
Немає дощу і я все поливаю,
За хатнім причілком вже вечір гуля,
Мене вже і котик, й собачка чекає,
Бо вже і вечері настала пора…
На городі сухо, без дощу пилюка,
І очі, і вуха той пил засипа,
І сутінь повзе, як злоблива гадюка,
І ніч свої двері уже відкрива…
Дозріли вже вишні, їх запахи чути,
А вечір вже спить, а чи може куня,
А я набираюсь від вишень тих духу,
Теплом віддає і повітря, й земля…
Затримуюсь я на городі допізна,
І темінь неспішно мене огорта,
Хмаринки у небі, як в хаті колиски,
Тихесенько вітер весь простір гойда…
Немає дощу, а його ж дуже треба,
Знеможено дихає спрагла земля,
І я молю Бога, вдивляючись в небо,
Щоб дощ окропив і степи, і поля…
Умив і дерева, і квіти чудові,
Рослини усі і траву, і кущі,
Вони оживуть і враз стануть здорові,
У час цей вечірній і вдень, і вночі…
Тоді й поливати не буде потреби,
Тривоги відійдуть кудись в небуття,
Волога земля буде й зоряне небо,
Оновиться світ і людські почуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795467
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.06.2018
Канікули, спека,водойми,-
й дорослі спішать,й дітвора,
набратися сили й здоров"я,
бо ж літо-чудова пора...
Та треба усім пам"ятати,
безпека потрібна завжди:
в лісах,у степах і у полі,
найбільше ж побіля води...
Бувають кругом перепони,
почуйте свій глузд і слова,
щоб всі залишились здорові,
потрібна увага жива...
Надійність потрібна й опора,
і впевненість,й інші права,
порушення правил безпеки,
ціна їх велика бува...
Запливи далеко від берега,
пірнання у воду з човна,
каліцтво дістати не дорого,
і навіть утратить життя...
Купайтеся вранці і ввечері,
як сонечко гріє злегка,
дотримуйся правил безпечності,-
подальше від бід і гріха...
Дітей не лишайте без нагляду,
бо ж вам не потрібна біда,
навчіть і поводитись, й плавати,
страшною не буде вода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795379
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2018
- Татку!..
- Таточку!...
Я не кричу, я шепочу ці слова, після зустрічі з тобою у моїх снах…Дякую тобі, татку, що ти приходиш у мої сни і розмовляєш зі мною, і розповідаєш, і співчуваєш. Війна і була, і є великим злочином перед усіма людьми, а найбільше перед дітьми, адже вона забирає у дітей найдорожчу людину і найдорожче слово, яке і мені майже не доводилось вимовляти усе моє життя, таке чудове слово: ‘’ТАТКУ!’’ Важко було не лише нам з братом, а й мамі, адже їй доводилося не лише бути мамою, а й замінити нам тебе, татку. А як же тяжко вона працювала, майже задарма, треба було виконати трудовий мінімум, а на ті трудодні дуже мало видавали, а ще ж і податки такі великі були: треба було і грошові податки здавати, і молоко, і м”ясо, та й вихідних майже не було. Та все ж мама знаходила вільні хвилинки, щоб поспілкуватися з нами, найбільше нас цікавили розповіді про тебе, татку. А ще мама завжди говорила, що я дуже схожа на тебе. Я вірила в це, але коли трохи підросла, то бувало, що ті хто добре знав тебе погоджувались з мамою, а хто тебе не знав, то говорив, що я все ж схожа на маму. Коли я про це повідала мамі, вона усміхнувшись сказала, що ви з нею були дуже схожі.
Зразу ж після того, як мама побудувала хату, довелось ховати Галинку. Ми з Васильком ще ж теж були малі, і нам без сестрички так було тяжко і чогось дуже боязно. Цілими днями ми були на вулиці, а вечірньої пори боялися заходити в хату. Хтось із старших пацанів налякав нас, що після чиєїсь смерті в будинок часом навідується образ померлого і вишукує кого ще забрати на той світ. І тому ми вечірньої пори без мами до хати не заходили, завжди чекали її приходу з роботи, але в мами траплялися заминки на роботі
і тоді ми засинали прямо біля хати, підстеливши під себе соломи, сіна, або й сухого бур’яну. А якось, коли вже похолодало, ми сховалися під ночви, які були вирізані з великої металевої бочки. Мама, повернувшись з роботи, обійшла усе подвір’я і садок, гукала нас, але ми так міцно спали, що й не почули, тоді знесилена мама сіла на перекинуті ночви і гірко заплакала, і нараз почула з-під ночвів Васильків голос: ‘’А чого Ви, мамо, плачете?’’
А ще я хочу тобі, татку, розповісти про сім’ю твоєї сестри Оленки. Її чоловік, дядечко Нестір, повернувся з війни майже не ушкодженим. Щоліта вони привозили до нас свою донечку Раю, мою ровесницю, іноді і нас з Васильком забирали до себе. З їхнього боку ми відчували піклування і любов, та бувала й допомога. Коли Василько закінчив семирічку, він вступив до Криворізького гірничо-рудного технікуму, і хоча він жив в гуртожитку, і стипендію отримував, та часто бував і в сім’ї тітоньки, і вони піклувалися про нього і підгодовували, і прасували, і розмовляли. А коли я готувалася до шкільного випускного і сільська кравчиня невдало пошила мені плаття, я плакала і не хотіла йти на випускний, і тут мене виручила тітонька. Василько якраз після практики на шахті отримав першу свою зарплату і купив мамі гарну хустину, а мені ніжно-голубу тканину на плаття. І мама відразу ж відправила мене до тітоньки Олени і та за одну ніч пошила мені шикарне плаття, і я встигла на свій випускний.
Якось уже після смерті тітоньки я приїхала до її сім’Ї, хвіртка була закрита, а в дворі бігав величезний собака, я погукала Раю і дядечка, а вони вискочили з будинку з якимось переляком, але побачивши мене заспокоїлися і відкривши хвіртку, та привітавшись пояснили свій переляк тим, що почули мій голос, то аж здригнулися, бо їм здалося, що то був голос тітоньки… А ще якось іншим разом, коли я до них приїхала, то звернула увагу, на новий портрет, що появився на стіні, а дядечко Нестір запитав мене: ‘’Що, Валю, не пізнаєш хто це?’’ А я до нього: ‘’Та мені здалося, що то я, але ж у мене ніколи не було такого плаття, та й я ніколи так не фотографувалася!’’
І вони пояснили, та я вже й сама здогадалася, що то фото моєї тітоньки Оленки. Тепер, таточку, я вже давно живу одна, у великому будинку, в якому є все найнеобхідніше: газове опалення, вода, ванна, душова і навіть туалет. Будинок для мене завеликий, але ж ми його придбали, коли моя сім’я складалася з 6-и чоловік: ми з чоловіком, трійко діточок і мама Поля. Про своїх дітей і онуків я тобі, таточку, розповім в іншім посланні. Спасибі тобі, таточку, що приходиш в мої сни, у них приходить і Василько, і мама, та найчастіше все синочок Сергійко, Царство усім їм Небесне і Вічний Спочинок!
Прошу тебе, татку, приходь іще в мої сни, поспілкуємось.
Поговори зі мною, тату,
Хоча б у сні поговoри,
Хоч кілька слів, хоч не багато,
Мені про себе розкажи…
Я пам’ятаю тебе, тату,
Хоч і мала тоді була,
Коли пішов ти воювати,
Як почалася та війна…
З мамою ми тоді лишились,
Ой, як же страшно нам було,
Коли фашисти увірвались
У наше лагідне село…
Нам довелося буть ‘’під німцем’’,
Ми всі жахи пернесли,
Без хати і харчів лишились,
В великій бідності жили…
Кінця війни дуже чекали,
Вірою сповнені були,
І тебе, тату, виглядали,
Та не вернувся ти з війни…
І хоча жити було важко,
Ми все робили, що могли,
І в нас лишився лиш на згадку,-
Єдиний лист твій із війни…
Уже немає мами й брата,
І я живу у самоті.
А мені хочеться знов, тату,
Почуть слова твої прості…
Мені приємно дуже, тату,
Що ти приходиш в мої сни,
З тобою легко розмовляти,
Згадувать пройдені шляхи…
Не можу я не пам’ятати,-
Сумні ті роки, ночі й дні,
І я пишу, тату, посвяти,
Казки і вірші і пісні.
Посвяти і тобі, і брату,
Бабусі, мамі і сестрі,
Синочку і невістці, й свату,
Ви всі у спогадах живі!
Приходь у сни мої, мій тату,
Розповідай і говори,
Мені так хочеться все знати,
Тому й прошу: «Поговори!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795236
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Я тата не знала, Жили ми убого,
війна відібрала, не мали нічого,
в далеку ту давню війну... й будинку у нас не було...
Із братом нас мама його розгромили
тоді врятувала, фашистськії сили,
ми втратили меншу сестру... страждало тоді все село...
Та Бог нам дав сили,
війна закінчилась,
хоч горя багато було...
Голодні й безсилі,-
ми в школу ходили,
та вже оживала село...
Науки вивчали І радості,й болю,
і світ пізнавали, і щастя, і горя,
любили і школу,й село... та духом не падали ми,
Дорослими стали жили у любові,
і сім"ї вже мали, з народом у долі,
всього в наших долях було: у мріях своїх між людьми...
Та якось нежданно,
нас старість піймала,
багато чого відпливло,
а тато і мама
у згадках із нами,
і наше чудове село...
Отак й живемо ми Хоч важко нам жити,
у мріях пречистих, не будем тужити,-
вклоняємось світу до ніг: є рідні і друзі у нас...
-Спасибі наш світе,- По світу ходити,
за ласку і квіти, щось будем робити,
за лагідність рідних своїх! допоки ще терпить нас час...
Ми будемо жити
і долю просити
спинити на Сході війну...
І Бога молити,
щоб мрії здійснти,
Країну побачить нову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795100
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2018
Без тебе я не можу жить,-
Любив,люблю й буду любить,
Своїй судьбі я дякую,-
За цю любов крилатую...
Тебе зустрів веселую,
У пору ту зеленую,
Ти сонечком світилася,
На мене й не дивилася...
А я на тебе лиш дивився,
І білий світ мені світився,
Очей не міг я відвести,
Така чарівна була ти...
Ти вміла веселитися,
Не зміг я не влюбитися,
Хоч ти й була загадкою,
Та я сказав: "Посватаю!"
А ти мрійлива й запальна,-
У світ лебідкою пливла...
Не зміг я зупинитися,
Навік зумів влюбитися...
І я якось насмілився,
В любові я освідчився,
Ти подивилась ласкаво,
І усміхнулась лагідно...
Ми стали зустрічатися,
Прийшла пора вінчатися,
Навіки об"єдналися,
В любові не ховалися...
Любив,люблю й буду любить,
Без тебе я не зможу жить,
Тобі і Богу дякую,
За доленьку крилатую!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795032
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.06.2018
Відцвіла калина біля хати,
А мені ночами сниться тато,
Мама і невістка, і синочок,
Від сім"ї відірваний листочок...
Я люблю калину й доглядаю,
Сни свої я їй розповідаю,
Рідні мої в них живі й цікаві,
Погляди їх щирі і ласкаві...
Слухає калина і моргає,
Болі мої й смуток відчуває,
Мені з нею легше сумувати,
Розуміє все вона,як мати...
Згадуємо з нею всіх померлих,
Нам вони є найдорожчі перли...
В сни приходять з небуття ночами,
І здається ось вони між нами...
Дякую щоденно я калині,
Що підтримує завжди й донині,
З нею мені легше нести ношу,
Вона ж мені подруга хороша...
Полетіла б я до них на крилах,
Та ні крил не маю я,ні сили,
А моя калина,ніби мати,
Болі й смуток помага долати...
Розуміє все моя калина,
З нею в світі я не сиротина,
Рідних вже мені не повернути,
Буде все так,як і має бути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794885
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.06.2018
Знов прийшло до нас тепле літечко,
У моїм дворі диво- квіточки,
Я до них іду,придивляюся,
Квіточкам усім усміхаюся...
Стежка у садок вкрита килимом,
Та немає в нім мого милого...
Відійшов давно в інші він світи,
Залишив мене з болем назавжди...
Хоч його нема, та є діточки,
Розцвіли,зросли наші квіточки,
В білий світ вони розлетілися,
В свої доленьки завихрилися...
Телефонами ми спілкуємось,
І розмовами я любуюся,
На гостину їх я запрошую,
Приїжджають вони прехорошії...
Ми радіємо,розмовляємо,
Про минуле все пам"ятаємо,
І радію я,й оживаю знов,
Богу дякую,не зника любов...
І онуки вже всі дорослії,
Приїжджають вони прехорошії,
Дідуся свого вони згадують,
Квіти і садок теж їх радують...
Кожен день ходжу я у наш садок,
Не звільняюся від своїх думок,-
Чому так життя улаштоване,..
Ким розлуки нам заготовлені?..
Чом не разом нас в інший світ беруть,
Чому люди всі все ж колись помруть?..
Не буваєм ми задоволені,
Що розлуки нам заготовлені...
Та терпіти все я навчилася,
Своїй доленьці підкорилася...
Що було,пройшло і минулося,
В моїй пам"яті залишилося...
І радію я,що знов літечко,
Мене милують мої квіточки,
І садочок мій наливається,
Як колись мені усміхається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794744
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.06.2018
Ось уже і сорок днів минає,
Як відійшов він в інший світ...
І навіть літо відчуває,
Що посірів весь білий квіт...
Нестерпні болі його рідних,
(Неначе літом випав сніг),
Від побратимів і сусідів,
Пишу слова я від усіх...
Болі не вимовить словами,
Та усе ж далі треба жить,
І співчуття,скажу між нами,
Усім присутнім тут болить...
Все найболючіше для мами,
Її дитя в землі лежить,
Для брата і сестри, й родини,
Ще його постать й голос снить...
На жаль, все в світі кінець має,
Колись усі ми відійдем...
Лиш пам"ять вічна не згасає,
Допоки в світі ми живем...
То ж пом"янем його сьогодні,
Схиливши голови в журі,
Ми не забудемо ніколи,
Й справи його будуть живі!..
Спокійно спи,синочку, брате,
Тебе земля вже обняла,
Хай вона пухом тобі буде,
Й оберігають небеса!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794609
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.06.2018
Білий світе - світочку,
дякую за літечко,
за тепло і сонечко,
за його проміннячко,
за кущі і дерева,
за травичку зелену,
за кульбабку й за небо,
і за любов до тебе,
і за квіти чудові,
що ростуть біля дому,
і у скверах,і в парках,
і в гаях,і у степах,
за вербу й за калину,
за тополю й яворину,
і за дощик,й за росу,
за незвідану красу...
Отож,світе - світочку,
літечком стань світочом,
ти змінив диво-весну,
зупини,прошу, війну,
не повинно ж літечко
вкрите чорний кіптячком,
бо ж кажуть у народі:
гарним буде все в природі,
лиш при сонячній погоді,
та не буде ж сонячно,
при війні сьогоднішній,
не може бути путнім,
і завтрішнє, й майбутнє...
Білий світе - світочку,
дякуєм за літечко,
порадуй все сонечком,
Миром у віконечках!..
Ми тобі віддячимо,
будеш для всіх значимим!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794526
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.06.2018
Сонце! Літо! Синє небо,
Усім людям дуже треба:
І тепло,і дощик,й квіти,
І онуки, друзі, й діти...
І легесенькі хмаринки,
І роса,й дощу краплинки,
І суниці,й вишні стиглі,
Це ніколи не набридне...
Літо - літечко чудове,
Новизна пливе навколо,
Різнобарвні диво-квіти,
Повід є чому радіти...
Я ходжу в дворі поволі,
Ловлю промені в долоні,
Переповнююсь красою,
Задоволена собою...
Все зробила,що могла,
Квітам всім допомогла,
І рослинам, і деревам,
І кущам свіжо-зеленим...
Проривала,доглядала,
І сапала,й поливала...
Ожило усе навкруг,
Бо ж позбавилось недуг...
Йду садком і ловлю звуки,
Враз зникають болі й муки,
Хочу в дні чудові літні,
Всі думки вловити плідні...
Сонце, літо - красота,
Тепло,радість, дивина,
Люблять літо усі люди,
Хай добро усім прибуде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2018
Яка б не була людина,-
Матері вона дитина:
І маленька,і доросла,
Бідна, владна і заможна,
І весела,і сердита,
І сльозами та що вмита,
І залежна,й незалежна,
І серйозна,і кумедна,
І висока,і низенька,
Скромна, пишна і худенька,-
Кожна матері рідненька.
Мама завжди її любить,
І ласкає,і голубить,
Ще з дитинства доглядає,
Колискові їй співає,
Забезпечує,повчає,
І лікує,й захищає,
Своїх мудростей навчає.
І як може помагає,
І за них відповідає...
Проводжає й виглядає,
І листів,й дзвінків чекає,
І радужно зустрічає,
Й сльози радості втирає,
І готова все віддати,
Вона ж спарвжня й вірна мати...
Та й по - іншому не може,
І в усьому допоможе...
І я хочу всім сказати,
Найрідніша в світі - МАТИ...
Їй увагу приділяйте,
Допомогу надавайте,
Словом її зігрівайте,
З святами завжди вітайте,
А увага ж їй важлива,-
І від донечки,й від сина,
Від невісточки і зятя,
І від внученьків завзятих...
Пам"ятайте, що в людини,
Матінка одна-єдина,
Так було і завжди буде!..
Мами іншої не буде...
А ще знає світ весь й небо:
МАМА кожному з нас треба!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794245
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2018
Діточкам-квіточкам,-
І дорослим, і маляткам,
Мої вітання з чудовим святом...
Мама, тато і малятко,
Лад в сім"Ї,росте дитятко!..
Сонце, літо, молоко,
Здоровеньким щоб росло!
Дід, бабуся і сестричка,
Олівець,папір і книжка,-
Розгладай, дивись, малюй,
Пізнавай світ і мандруй!..
Слухай маму,бабцю, тата,
Вчись у них світ пізнавати...
Друзі,школа,вчителі,-
Допоможуть теж тобі!
Підростеш, міцнішим станеш,
Є знання, чогось досягнеш...
Зрозумієш ти тоді,-
Пізнається все в труді!..
Будеш Гриць ти, чи Григорій,-
Вистачає категорій,
Будеш жити між людьми,
Будь поважним,як вони...
А коли дорослим станеш,
І висот в житті досягнеш,-
Скромним будь,не зазнавайся,
Й свого роду не цурайся!..
Якщо в тебе будуть діти,
Ти зумієш зрозуміти,-
Краще жити в доброті,
Аніж в срібло-золоті!..
Доки ж ти іще маленький,
Білий світ тобі любенький...
Всяк буває у житті,
Не спіткнися у путі...
Я бажаю усім дітям,
Не блукати білим світом,
Міцно стать на свої ноги,
Знайти Праведні дороги!..
Щоб росли ви всі здорові,-
В Мирі, Праці і Любові...
Пам"ятали настанови,
Й знаходили своє нове!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794011
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.06.2018
Доброго дня, донечко!.. Це я – твій тато! Ти знаєш, що мене вже давно
нема, я давно загинув. Не жахайся і не лякайся, донечко… Я з того
світу,- якщо він є і навіть якщо його нема,-гукаю до тебе, моя
дівчинко.
Ти думаєш, що цього не може буть ,щоб я мертвий давним-давно, подавав
свій голос, точніше своє до тебе послання… Цього ніби й не повинно
бути, але є. Мене вбила війна. Не зрозуміло, для чого потрібні ці
війни…
Хіба може бути, щоб була війна , що людям ділити на нашій чудовій
землі?.. Чого їм сваритися, чого їм стріляти ?.. Для чого убивати собі
подібних?.. Я так і не зрозумів, хоча й прожив то я небагато років,
навіть до 30 років не дожив…Ніхто за життя не пояснив мені. Може почує
хтось тепер, коли мене вже нема?.. Хто його знає, адже ніхто і не
знає, де моя могила,.. а вона ж і не на цвинтарі, і немає на ній
ніякої позначки, що тут знаходиться мій прах, і червоної зірки на ній
немає, як на інших могилах. А я ж воював, громив фашистів, з перших
днів війни, аж до своєї загибелі. Воював за свою Землю, за Мир, віддав
своє життя і осиротив і тебе доню, і Василька, і Галинку, і маму
Полю, і сестер Оленку і Дусю, і вашу бабусю…
Пробач мені, доню…Я знаю, як важко вам було жити в окупації, як ви
бідували, залишившись без хати, без засобів до існування… Знаю, як ви
допомагали мамі будувати хату, як захворіла і померла Галинка… А коли
ви пішли до школи і навчилися читати і писати, ви читали і
перечитували той один-єдиний лист, який мама отримала уже після
отримання “похоронки’’, та ви все ж вірили, що здійсниться чудо і я
повернусь…Я ніби й тепер бачу, як ти і Василько вибігали з хати і
вдивлялися у дорогу, ви так ждали мене, що аж хворіли від того
чекання, особливо ти, моя дівчинко, Василько все таки хлопчик, він
умів стримувати свої почуття, а ти нестримно плакала, особливо коли
хворіла на кір і сама ледве не померла, а тобі приснився сон в якому
ти бачила бій у якому я загинув, той сон був правдивий, саме так як
тобі приснилося я й загинув. Знаю, як довго і старанно ви шукали мої
сліди і мою могилку, та так і не знайшли…А я ніби й зараз чую ваше:
“Тато! Таточку, вернись!” Я знаю, доню, що вже давно немає мами,
бабусі, моїх сестричок, нема вже й Василька і твого синочка та
невісточки… Та є ти, моя люба донечко, є твій молодший синочок, є
донечка, є твоїх четверо онуків, ось-ось появиться правнучка … Життя
продовжується…Треба жити, доню! Отож і живи, і радій життю, бо більш
його не буде…
ДИВНИЙ СОН…
Неспокійно якось спала,
Відчувала в серці біль,,
Ніби я у парку ‘’Слави’’
З ворогами бачу бій…
І снаряди рвуться близько,
Кулі навколо свистять,
А мій тато з автоматом,
В бій веде своїх солдат…
Все змішалось: час і люди,
Я дивлюся на той бій…
І гукаю що є сили:
-Я з тобою, рідний мій!
Я торкаюсь обеліска,
Через шум і тріск, і свист,
Чую голос тата близько,-
Рідний, впевнений, чіткий:
-Що ти, доню! Боже правий,
Сюди ,донечко, не йди,
Захищать вас наше право,
Ти ж додому поспіши!
Там тебе жде і бабуся,
Старший брат, мала сестра,
І хвилюється матуся,
А ти, доню, тут одна…
А до мене…Неможливо…
Навіть думати не смій,
Ти пробач, що так вже вийшло,
Ми ведем смертельний бій. ..
В тім бою татко загинув,
І його весь батальйон,
Тільки де його могила
Не повідав навіть сон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793925
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
Моє село і річка, й поле,
Знову приснилися мені,
І лину я, й спішу до нього,
Як наяву в своєму сні...
Ось бачу вишню біля хати,
Криницю...Чиста в ній вода...
А біля неї моя мати:
Весела,гарна й молода...
Набрала із криниці воду,
В усмішці лагідні уста,
Спішить від хати до городу,
Маля за нею поспіша...
Я придивляюсь...Хто це з нею?
Онучка, син, а чи дочка?..
І я здогадуюсь раптово,
І пізнаю...Це з нею я!
Я в сні ледь чутно стрепенулась,
І усміхнулися уста,
І враз збентежено проснулась,
І в снах матуся - з о л о т а!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793761
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.05.2018
Хатиночко моя,білесенька,
Як матінка мені ріднесенька...
В тобі пристань моя постійная,
І радість тут моя незмінная...
Щоранку я тобі всміхаюся,
Від горя і біди ховаюся...
Ти захистиш завжди,це знаю я,
Твоя я назавжди, а ти моя!..
Зі мною ти в біді і в радості,
Це відчуваю я в достатності...
І в холод,і в мороз захисниця,
Про це мені і в снах не снилося...
Зі мною ти завжди,ріднесенька,
Мені була і є теплесенька...
І я давно,як ти, а ти,як я,..
І доленька у нас на двох одна...
Свідком щастя була багато літ,
Зі мною ти знесла немало бід,
Та вірною була і нині є,
В тобі моє буття й щастя моє...
Я по тобі своє вимірюю,
І зрадити тобі не вмію я...
А ти мене завжди підтримуєш,
І сили ти мені примножуєш...
Болі і сум мої притушуєш,
Мрії й світлі думки припрошуєш...
Поле мого життя засіяне,
Вдячність тобі моя незміряна!..
Без тебе, мабуть я б,зламалася,
Від величезних втрат стопталася,
Пішла б у небуття нестримане,
І я тебе прошу: "Прости мене!"
Хатиночко моя, білесенька,
І ти уже,як я старесенька...
Здолаємо удвох всі негаразди дня,
В душі свої ніяк не пустим зла!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793755
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.05.2018
"Іван киває на Петра,
Петро киває на Івана"...
Відомо людям це здавна,
І що це значить кожен знає...
Усе буває поміж нас,-
Справа і зліва,й всередині,
Такий,напевне, нині час,
І,звісно,"коні тут невинні"...
"Куди не кинь і всюди клин",
Не зводяться кінці з кінцями,
Провладні промахи кругом,
Людей затягують пасками...
У владі в нас уже давно,
Засіли різні дивні люди,
Що роблять все людям на зло,
А що ще далі,скажіть, буде?..
Уміють людям обіцять,-
Життя покращить уже скоро...
Не вміють і не хочуть знать,
Як бідним людям жить сьогодні...
А ще спокою не дає,
Оте,що "дихає" зі Сходу.
Об"єктів винних є "в них" два:
То МВФ, а то Москва!..
Некомпетентність,чи то лінь,
І до багатства повна жадність,-
Суспільство роз"їда,як сіль,-
Нашої влади це лукавство...
За себе не забули,ні,
Гребти ніяк не перестануть,
А людям бідним,як завжди,-
І обіцяли,й обіцяють...
Та від обіцянок отих,
Не стає людям легше жити,
Тому і вимоги до них:
Війну й неправду зупинити!..
В них виправдання,звісно,є:
Готові все зробить з душею,
Та от біда із МВФ,
Їм в мізки капає щоденно...
Отож, виходить,як було,-
Істини є незаперечні:
З Союзу вийшли вже давно,
Та все ж не стали незалежні...
І хочу я "верхам" сказать:
Факти в нас є незаперечні,
Ми зможем Правду відстоять,
Як станем зовсім незалежні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793505
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2018
Весна - красна, за нею - літо,
Життя пливе, як води в ріках...
Життя - краса, а діти - квіти,
Живи, люби, щастя у дітях...
Свої думки і мрії слухай,
"Мотай на ус", що кажуть люди,
І прислухайсь, коли важливе,
І відкидай, коли шкідливе...
Все ж сенс життя в дітях, онуках,
Ніяк не можна втрачати духу...
Не бійсь вступить у свою осінь,-
Вона ж буває й прехороша...
Бо ж відчуваєш ще свої сили,
То ж бережи й не втрачай крила...
Коли дорослі стають онуки,
Тоді й зима у двері стука...
Та і зима бува чудова,
Хоч і холодна, та загадкова...
Навчись собі задавать тонус,
То й не зів"яне життєвий "колос"...
Шукай в житті усе красиве,
Що для душі дуже важливе,
Якщо душа твоя в спокої,
Не буде сумно, тоді й зимою...
Знайди заняття собі по силі,
Живи, люби і будь щасливий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2018
І спотикаюсь, і падаю,
та піднімаюся знов...
Все, що було колись згадую,-
зустрічі, радість, любов...
Де і куди усе ділося,
сповнене мрій і снаги,
і досьогдні не віриться,
що відпливло назавжди...
Щастям була переповнена,-
все удавалось завжди...
Довгі дороги вже пройдено,
лиш залишились сліди...
Мала сім"ю і пишалася,-
все в ній було доладу...
Доля мені усміхалася,-
в праці, куди не піду...
Все у житті удавалося,
хоч не уникла біди...
З часом усе віддалялося,
певне вже йду в нікуди...
Хоч спотикаюсь і падаю,
та піднімаюся знов...
Дітьми й онуками радуюсь,
ні, не зникає любов!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793046
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.05.2018
Я ступила на поріг Захотілось підійти
сьогодні раненько, до нього близенько,
і здалося небозвід, доторкнутись з висоти
зовсім недалеко... руками легенько...
Синьоокий небокрай
з диво-промінцями...
Хоч мовчи, а хоч співай,
чи моргай очами...
Любо-тихо все навкруг, Від краси тії мені,
й вітерець не віє. аж дух захопило...
А на сході небокруг Пташеня десь вдалині,
уже червоніє... в траві лопотіло...
Може сталася біда,
чи маму шукало?..
Й ненароком із гнізда,
пташенятко впало...
Босоніж я підійшла Віднайшла... В руки взяла
до куща калини, пташеня те миле...
мені здалось пташеня І до в"яза підійшла,
уже заніміло... там гніздо видніло...
Поморочилася я,
аж чоло змокріло.
До гнізда все ж пташеня
покласти зуміла...
Тепер буду я щодня Не хотілося мені
підходить до в"яза, повертатись в хату...
чи на місці пташеня, Все світило й вдалині,
чи воно не впало?.. хотілось співати...
Та до хати все ж пішла,
наповнена дива,
ранок цей і пташеня,
додало ще й сили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792876
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.05.2018
Матінка просила зозуленьку сиву,
Щоб вона родину, тай розвеселила...
І щоб сповістила хороші новини,
Що в нашій країні війна закінчилась
Зозуля почула,тай стала кувати,
А всі домочадці вийшли тоді з хати:
До матінки тато і донька із зятем,
Бабуня із дідом,а невістка з сином...
І онуки вийшли: гарненькі і пишні,
Біляві й чорняві,як у саду вишні...
Сусідки й сусіди і їх малі діти,
Красиві і вмиті,як сонячні квіти,
Вийшли й парубки,за ними й дівки,
Як берізки дівки, парубки,як дубки...
Зозуля кувала,а дівки співали,
І весну, і землю вони прославляли,
Щоб тепло настало і війни не стало...
Мати пирогами усіх пригощала,
І своїх сусідів,і усю родину,
І людей всіх , й рідну Україну,
З світлим днем вітала і благословляла:
На щасливе літо,на врожай і квіти,
На Мир і достаток,на радість й порядок...
Щоб здорові всі були і сьогодні,і завжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2018
Зустрілися Весна з Літом,
стали розмовляти,
хто із них є важливіший,
кому панувати?..
-Звісно, я,- сказало Літо,
бо в мені тепліше,
і тому всьому живому
жити веселіше!..
Усміхнулася Весна
і Літу сказала:
-Щоб всього було сповна,
я про це подбала!..
Бо ж в мені все проросло
і зійшло на "славу"...
А твоє всьому тепло
у нагоді стало...
Обізвалася і Осінь,
і їм пояснила:
-Пори року в світі цім,
усі є важливі...
Проростає і цвіте,
майже все Весною,
Літом дозріває все
й дивує красою...
А всі підсумки завжди,
Осінь підбиває,
А Зима коли прийде,-
все відпочиває!..
З цим погодилась Весна,
а за нею й Літо,
і підтвердила Зима:
всі важливі в світі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792499
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.05.2018
- Не судіть ви мене, не судіть,
Не питайте, прошу,не питайте,
Не змогла я всі муки стерпіть,
І за мене його не карайте...
Він пішов...Не змогла я стерпіть,
Де і звідки взялась в мене сила,
Не могла я його відпустить,
І суперницю я тоді вбила...
А він вражено враз зупинивсь:
-Що ж ти,жінко моя,наробила,
У будинок негайно вернись,
І мовчи, бо не ти це зробила...
Він на себе вину мою взяв,
І за мене його засудили,
І мовчати мені наказав,
Та мовчати нема в мене сили...
Бо без нього мені не життя,
Каяття і нескінчена мука,
Не потрібне мені майбуття,
Я готова на вічну розлуку...
Це було у селі в нас давно,
І здається його оправдали...
Не вернувся він більше в село,
Куди дівся селяни не знали...
А вона не змогла більше жить,
Отруїлась, її поховали,
Час все стер і все далі біжить,
А селяни усе пам"ятали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792236
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2018
Щодня вона бачила смерть,
пацюючи в муніципалітеті,
співчуттям наповнялася вщерть,
бо ж бачила муки у гетто...
І зрілі були,й молоді,
і підлітки,й дітки маленькі,
згоряли у гетто тоді,
нещасні і дуже худенькі...
І важко було все стерпіть,
страхи там лилися навколо,
водили малих дітлахів,
на страту під вражим конвоєм...
Приходилось їй там бувать,-
на всій території гетто,
допомогу намагалася дать,
рятунок давала від смерті...
У кузові з подвійним дном,
доставляли медикаменти,
в коробках,приспаних сном,
вивозили діток маленьких...
І був ще там спецтрамвай,
що вільно в гетто заїжджав,
ним мертвих звідти відправляли,
а серед них й живих ховали...
Знайшлась недобра там людина,
що на Ірену заявила,
її кати тоді схопили,
допит вели і дуже били...
Зламали ребра,ноги, руки,
вона стерпіла усі муки...
Хоч справа була й непроста,
звільнила група "Жегота"*.
Коли її там катували,
ще ненароджене дитя,
в її утробі помирало,
не звідав радості буття...
Після війни знов працювала,
ніколи зла вона не мала,
про подвиг свій також мовчала,
і дітям не розповідала...
Коли стоптала вже стежки,
стали дорослі внуки й діти,
внесли її через роки,
до списку Праведників світу...
Коли Ірена захворіла,
палату сповнювали квіти...
А вона тихо відійшла,
та в людській пам"яті жива...
Довідка: Ірена Сендлерова померла 12 травня 2008 року у
98 річному віці. Перед смертю сказала,що не боїться
стати перед Богом.
Усі витрати на лікування і поховання взяла на себе
власниця госпіталю Ельжбета Фіцовська,яку
Сендлерова винесла з єврейського гетто у сумці для
інструментів, а після війни вдочерила...
*"Жегота" підпільна антифашистська організація,
членом якої була Ірена Сендлерова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792229
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.05.2018
УСЕ БУВАЄ У ЖИТТІ:
РАДОЩІ, БОЛІ, МУКИ…
ТА ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ В ПУТІ,
НЕ ОПУСКАЙТЕ РУКИ!...
Я вже й не пам'ятаю, де й коли я читала про одну мужню людину, яка перемогла найстрашнішу хворобу – рак… Це трапилось з одним бізнесменом, який за день заробляв більше, ніж його колишні колеги за місяць. Жив,як кажуть на ''повну котушку”…
I квапився все встигнути, часом і ризикував, та все в нього виходило легко і добре. У вільний час піднімався в повітря на параплані. Все було добре, допоки, виявилося, що все це не потрібно, під час обстеження лікарі поставили смертельний діагноз: рак.
Лікарі відвели сорокарічному, ще здоровому на вигляд чоловіку, один, від сили два місяці життя.
З цього моменту почалася дивна історія людини,яка вирішила прожити нове життя за 40 днів, що йому залишилися. Віктор переписав бізнес на дружину, віддав свої борги і пробачив чужі, взяв спальник, Біблію, прощався з рідними, і пішов назавжди. Йому не хотілося, щоб його близькі бачили його муки і згасання. Вийшов на трасу, вибрав якийсь напрямок і рушив до свого останнього притулку, давши обітницю- сорок днів не брати в рот нічого, крім джерельної води. Тим часом хвороба уже почала давати себе в знаки: тьмяніла шкіра, нудило від сонця, покидали сили... Він забрався в гори, постелив під дикою яблунею спальний мішок і почав свій Великий піст.
Заріс бородою, часом ходив голий , як первісна людина, непритомнів від голоду, не рахував навіть дні, серед яких були і чорні, лише робив щоденні зарубки на яблуні, і час від часу рахував їх. Бувало так погано неначе петля на серці, хотілося припинити ці муки, зaкопавшись у землю живцем. Але ж були і світлини, тоді млів від усього: від місяця над головою, від яблук, що падали з тієї вже тепер його яблуні, та навіть від миші, що пробігала по його спальному мішку. Так у самотині підбивав підсумки життя, і намагався зрозуміти, навіщо воно дається людині, і чому відходить. Але коли на дикій яблуні нарахував 40 зарубок, він був живий і знав відповідь.
Отож і вирушив у зворотний путь, взявши з собою лише Біблію, все інше було непід'ємним
дня людини, яка втратила не знати скільки кілограмів своєї ваги. Коли він добрався до шляху, люди лякалися його. За те рідні були ошелешені,здивовані, але ж і неймовірно щасливі, від його повернення. Ті ж лікарі, провівши усі аналізи і уважно оглянувши, виявили, що раку не було. '’Тоді,- писав чоловік,- я зрозумів,що не можна вимикати за собою світло, коли йдеш. Що в кожного є своя місія в житті і треба її не проспати, не проїсти і не прогавити!'’
Він покинув свій бізнес, з задоволенням знову став літати на своєму параплані захопився фотографуванням, фотографував найбільш храми, збирав про них легенди, а потім виставляв свої роботи на центральній площі міста. Не відмовлявся і від голодування, час від часу повторюючи його.
Отож і я ще раз повторю для всіх: ''Щоб в вас не трапилось в житті, не опускайте руки!’’
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791933
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2018
Життя - це краса! Треба жить!
Які б не були перешкоди,
Себе і весь світ цей любить,
Радіти дарункам природи!
Давно та війна відійшла,
Криваві сліди залишила,
І статус "дитина війни",
Немає ніякої сили...
Дитинство в них вкрала війна,
Жили,як раби, у неволі,
Лиш кожного року весна,
Й думки на покращення долі...
Зростали в нестатках й труді,
Навчалися і працювали,
І з вірою в Правду тоді,
В майбутнє своє крокували...
Минула їх юність давно,
На совість завжди працювали,
Життя їх по колу несло,
І досвід в труді здобували...
Немало і бід, й перешкод,-
Уміло і вчасно долали,
Як в свято "вели хоровод",
Від бід діточок захищали...
Хоч важко їм в світі жилось,
Та труднощі вміли долати,
Свобода прийшла й їм здалось,
Що будуть від щастя літати.
Життя "перестуком коліс",-
Несло у незвідані далі,
Немало здолали доріг,
І в щасті, бувало, й в печалі...
Тепер в них старечий вже вік,
Турбот і хвороб вистачає,
Нові переплетення бід,
А влада про них і не дбає...
І діти, і внуки в них є,
Як можуть вони помагають,
Та боляче й прикро стає,
В нестатках свій вік доживають...
Що мріялось те не вдалось,
Себе захистить вже нездатні,
Чому так в житті повелось,
Що стали вони непотрібні?..
Життя - це краса! Будуть жить!
Долати страхи й перешкоди,
І будуть творить і любить,
Й радіти дарункам природи!!!
Довідка. Згідно з класифікацією Всесвітньої організації
охорони здоров"я складені такі вікові періоди:
від народження до 15 років - дитинство,
16 - 24 р. - юність,
25 - 44 р. - молодий вік,
45 - 59 р. - середній вік,
60 - 74 р. - похилий вік,
75 - 89 р. - старечий вік,
90 і більше р. - довгожителі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791632
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.05.2018
І знов весна, і солов"ї, Бо найцінніше у житті
Й дзвінке: "Ку!-Ку!"- зозулі, Для матері - дитина.
З святом вітають матерів І щоб не трапилось в путі,
На будь-якій півкулі... Мати у всіх єдина!
Усе тече без вороття,-
Надії й сподівання,
Мати віддасть без каяття
Усе що є й останнє...
В дитяти пальчик заболить, МАТИ й ДИТЯ- ВІЧНА ЛЮБОВ,
Воно спішить до мами, Тепло і піклування...
Мама уміє все зробить, Думки і мрії в унісон,
Розвіє навіть хмари... Повага і єднання...
Роки спливають,як вода,-
Є світлі дні й туманні,
Та на сторожі знов вона,
Отож спішіть до мами...
І коли боляче бува, Усе тече без вороття,
Про маму всяк згадає, Про це вже кожен знає,
У серці радість ожива, Не запізнися з каяттям,
І навіть біль зникає... В житті усяк буває...
Коли ж щось трапилось в путі,
Затримавсь і спізнився,
Тоді пробачення проси,
І Богу помолися...
Мама почує, ти повір: А щоб такого не було,-
(Чи в світі цім, чи в іншім). Піклуйсь завжди про маму,
Хоч затуманиться твій зір, Твоя любов, твоє тепло,
Та стане спокійніше... Дає найвищу гаму...
Якщо у скронях справжня кров,
Пульсує у вас, діти,
Бережіть маму і любов,
Вона вас буде гріти!
Любов у кожного своя, І знов весна і солов"ї,
Сім"я, робота, діти, Й дзвінке: "Ку!-Ку!"-зозулі,
А любов матері свята, Бережіть діти матерів,
І найсильніша в світі!.. На будь-якій півкулі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791482
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.05.2018
Витира тітка Христя портрет,
(Ці портрети міняються часто).
Коридор прибира й кабінет,
Їй живеться все важче і важче...
Уже й сили у тітки нема,
Працювати ж їй,звісно,ще треба,-
В неї пенсія дуже мала,
Й "манна каша" не падає з неба.
Вже здоров"я у тітки нема,
(Колись ноги так легко носили).
А тепер вона дуже слабка,
Сова віником геть через силу.
Вже втомилася тітка сама,
У куточку, на стільчику сіла.
Коридор й кабінет прибира,
Дуже Христя сумна й постаріла...
Тітка Христя начальник тепер-
І над шваброю, і над мітлою,
Над ганчіркою мокрою вщерть,
І начальник сама над собою...
Тітка глянула знов на портрет,
(Ці портрети так часто міняються).
Лиш стоїть, як колись, кабінет,
Й тітка Христя у нім залишається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791410
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 12.05.2018
В вечірньому небі виблискують зорі,
І плаває Місяць в небесній красі,
А клени стоять і високі тополі,-
Купаються радо в досвітній росі...
Вбранням запишалася білим калина,
Гудуть у листочках спокійні хрущі,
Гілки піднімає струнка горобина,
Печаль, сум і туга лиш в мене в душі...
Тріпочуться ніжно листочки осики,
Веселі дерева у кожнім садку,
Від бджіл навкруги, ніби в свята музики,
Лиш я у печалі весною живу...
В повітрі запахло бузком і травою,
Квітує, буяє красою земля.
Сумую, печалюсь,вмиваюсь сльозою,
Весною з березою плачу лиш я...
І яблуні,й груші розкинули віти,
Рожеві їх квіти цілують вітри,
Молюся, благаю: "Вертайтеся,діти,
У батьківській хаті скріпіть якори!"
Діждуся онуків і діти приїдуть,
Та серце тріпоче і ниє, й болить,
Один мій синочок ніколи не прийде,
Проснутись не зможе,заснув він навік...
Пройшло вже немало з тих пір сумних років,
Та зболене серце й донині болить,
Важкі і повільні роблю вже я кроки,
Навчилася з болями в світі цім жить...
Давно відійшла вже до нього дружина,
І донька в сирітстві також вже зросла,
Сумує вона, разом з нею родина,
Весна лиш печалі всім нам додала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791266
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.05.2018
Їх мало лишилось, А деякі й нині,
Відходять у вічність,- Ще ніби в дорозі,
Колишні солдати Надіються й вірять,
Уже на межі... (Можливо й не всі),
А їм ще здається, Що ще подолають
І бачиться, й сниться, Невтішні прогнози,
Що знову долають І будуть радіти
Важкі рубежі... І Миру,й весні!..
Що ті що при владі,-
Усе ж схаменуться,
І Правду поставлять
Собі за взірець,
Війну що на Сході
Нарешті зупинять,
Й зневагу до люду
Відкинуть вже геть...
Як можна зрівняти,- Що ще подолають,-
Оту мінімалку, Корупцію й бідність,
Що мають трудяги, Порядки відновлять
(Вони ж не раби), Найперше "вгорі"...
Із сотнями тисяч, І житимуть люди
А то і мільйони, По-новому всюди,-
Що мають багаті, В своїм ріднім краї,
Вони ж владарі... На рідній землі...
Не будуть тікати
Вони закордони,
Знайдеться робота
І тут до душі...
І буде країна,
І влада вся дбати,
За кожну людину,
За щастя усіх...
Відновиться Правда, Дай,Боже,дожити,
А то лиш розмови,- Побачить, відчути,
Про пільги й турботи, Що втрати великі,
Такі незначні... Були немарні...
То лиш говорильня,.. Якби були сили,
Вже й віриться мало, Вони б відновили:
Слова і обличчя, І Правду і Волю
Давно вже пусті... На рідній землі...
Ідуть поодинці,
Відходять без черги,
Вони ще солдати,
Хоч вже й на межі...
А ми їхні болі
І сум розумієм,
Готові прийняти,
Ми їх рубежі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791005
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2018
Люблю цей світ, життя люблю,
Жила й живу в своїм краю,
Ходжу-броджу я по землі,
Там де жили предки мої...
Діти тут виросли мої,-
В чудовій люблячій сім"ї...
Уже й онуки підросли,
Й свої гніздечка вже звели...
Вже я одна давно живу,
Дітей, онуків завжди жду,
Пишу казки,пісні,вірші,-
І для людей,і для душі...
Спілкуюся з сусідами,
З знайомими й подругами,
Турбуюся старенькими,
Захоплююсь маленькими...
Любуюсь диво-квітами,
Веселими і ніжними,
Кущами і деревами,
І травами зеленими,
Звірятами кумедними,
І птахами тендітними...
Працюю доки можиться,
Чогось нового хочеться:
Укутатись туманами,
І політать під хмарами,
До Місяця із зорями,-
Торкнутися долонями...
Незнатися з розлуками,
І болями, і муками,
Війни усі спинити,
У Мирі й Правді жити...
Люблю людей,життя люблю,
Й буду любить,поки живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2018
Народна мудрість гласить: "Два чоловіки і жінка можуть порозумітися, а дві жінки і чоловік, то вже скандал". Саме про це моя сьогоднішня історія. Мені про це повідала колега з селища на Вінниччині, де я працювала після закінчення вузу..
У 5 класі,де я вела математику, був дуже цікавий хлопчина Максимко. Виховувала його мама і вітчим,та до школи частенько навідувалася його бабуся: дуже гарна,цікава і розумна жінка,з якою завжди було легко і приємно спілкуватися. Вона дуже любила свого онука, а він відповідав їй взаємністю...
Якось я побачила її на ринку з огидним на вигляд чоловіком. Вона скуплялася, а він носив усю поклажу...Я не стрималася і поцікавилася в однієї з колег цим незнайомцем. Виявилося, що то її чоловік. Для мене це був шок, я не могла зрозуміти,як таке могло трапитися,що така шикарна жінка живе з таким непривабливим чоловіком... І тоді моя співробітниця розповіла мені історію цієї жінки. Замолоду це була справжня красуня,навчалася в одному з вузів Вінниччини. На вихідні Надія,(так звали дівчину),приїжджала додому і допомагала рідним по господарству. Мала веселу вдачу,багато друзів,вміла і працювати, і жартувати, і співати. Багато хто з молодих хлопців "упадали" за нею. А найбільше Іван,дуже негарний і пристарілий парубок,обличчя якого було помережене глибокими рівчачками. Він всіляко намагався не підпустити до дівчини жодного парубка. Дівчина й не переймалася, бо жоден із залицяльників не торкався її серця. Так тривало доти, доки на цукровий завод селища не приїхав інший Іван, молодий,веселий і дуже гарний. Надія побачила його і відчула,як солодко стало на душі і як приємно затріпотіло її серце. Іван теж не залишився байдужим до дівчини. Почалися зустрічі, любощі... І тут уже Іван-старший був безсилий. Як він не намагався відсторонити молодика від Надійки, нічого в нього не вийшло. Молоді люди одружилися. От тільки щастя їх тривало недовго, почалася війна... І захопила вона Івана-молодшого у своє жерло, а от Івана - старшого до війська не взяли,як інваліда дитинства. Допоки тривала окупація, Іван-старший знову опікувався Надійкою,не підпускав до неї жодного чоловіка, оберігав і від фашистів,а ще допомагав сім"ї Надійки. А коли селище звільнили, Надійка отримала "похоронку". Загинув її Іванко. Світ побляк у її очах,в душі назавжди осівся смуток. Іван-старший намагався в усьому допомагати і Надійці, і її сім"ї: лагодив хлів, паркан, забезпечував дровами,орав,садив, доглядав. Сім"я Надійки звикла до нього,як до члена своєї родини. І Надійка здалася-вони одружилися. А коли народився первісток,на честь обох Іванів,його теж назвали Іванком...А згодом з полону повернувся Іван-молодший. Серце Надійки рвалося на шматки,вона зів"яла,як скошена трава. Та чоловіки самі все вирішили...Про що і як вони говорили,ніхто не знає. Та так і залишилися жити разом. І ніхто ніколи не чув ні чвар,ні сварок,ні скарг...Так проминуло 20 років, а потім Івана-молодшого не стало, далися взнаки рани та поневіряння у полоні. От їх внук Максимко і був моїм учнем. Так склалося,що Іванко, син Надійки та Івана - старшого, з дружиною розвелися і Максимко жив біля мами,та вітчима. Та опікувалися хлопчиком і його бабусі та дідусі. І знову,як і раніше, не було ні суперечок,ні чвар. А Максимко любив усіх: і маму,і татка, і вітчима, і бабусь та дідусів. І навчався гарно, і активно приймав участь в усіх шкільних заходах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790702
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018
Мы сегодня рано встанем,
На экзамен мы пойдем,
Все окинем тусклым взглядом,
Тяжело потом вздохнем...
Жарко! Эх и жарко!
На экзаменах сидеть,
Если очень мало знаэшь,
И приходиться потеть...
У двери мы все все толкались,
Заглянуть хотели в щель,
Но напрасно мы старались
Потихоньку открыть дверь...
Вот выходит и сам Прайсман,
И зовет тянуть билет,
Но у всех нас нет желанья,
И уверенности нет...
Но заходить все же надо,
Из стола тянуть билет.
И садиться нак стул рядом,
Перед Прайсманом потеть...
Глянет Прайсман, строго глянет,
Молча слушает ответ,
Но напрасны вспоминанья,
В голове кардибалет...
Глянем влево, вправо глянем,
Там сидят наши друзья,
Может что-нибудь подскажуть,
Но при Прайсману нельзя...
И напрасны все старанья,
И напрасен наш ответ,
Если Прайсман не желает,
Серце тройкой отогреть...
Встали тихо мы со стула,
И направились к двери,
И печально,и обидно,
Что напрасно мы пришли...
И не знаем,что нам делать,
И не знаем, как нам быть,
Как до Волковой добраться,
Чтобы тройку получить...
P/S: Не судите очень строго, все написано давно,
Исправлять я не хотела,все куда-то отошло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2018
Я ходити люблю босоніж
По траві росяній біля хати...
Відкриваю всі двері навстіж,
Щоб і хату теплом наповняти...
Розглядати люблю все навкруг,
Розмовляти з птахами й квітками,
Бачить сонечка раннього круг,
Й відчувати тепло під ногами...
По садку я щоранку ходжу,
Його чарами я наповняюсь,
Я любуюся ним і кажу,
Що на нього найбільш сподіваюсь...
Він мене не залишить в біді,
Відведе від жури і відчаю...
Довіряю йому і тоді,
Коли болі і сум відчуваю...
Бо ж байдужим мій сад не бува,
Я підтримку його відчуваю,
І наснага в мені ожива,
І душею я з ним спочиваю...
Від трави росяної й садка,
Стає гарно мені й веселіше,
І не буде від того гріха,
Коли я напишу про це вірша...
Мені легко стає на душі,
Ніби ближче я стала до неба,
І пишу,як умію вірші,
Мені більше нічого й не треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2018
1. Уночі гуляє, вдень відпочиває,
Має круглі очі, бачить серед ночі...
2. Колючий клубочок прибіг у садочок,
не відпочиває, яблучка шукає...
3. Біле,як сніг, надуте,як міх;
Лопатами ходить, а рогом їсть...
4. Хвостичок,як ниточка, сама, як калиточка,
очі насіниночки,біга без торбиночки...
5. У сім"ї їх тисяча, як і небі зір,
Хату привеликую роблять без вуглів...
6. Що то є за гість,лапок в нього шість,
Аж чотири крильця має,по квітках собі літає,
Ні бджола то,ані джмелик,ну а зветься він .......
7. Рано встає і літає, квітам вічка розтуляє,
Каже: "Годі, квіти, спати, я прийшла медок збирати!..
8. Він не ходить,лиш задкує,рибка з нього,знай кепкує.
Має клешні той дивак, здогадалися? Це...
9. Вдень мовчить, вночі гарчить,
Як хтось до господи іде,він знати про це дає...
10. Має славу торохтійки і відомої злодійки.
Там де з"явиться ,- умить тиша в зарості біжить.
Хто це?Що воно таке, ще й стрекоче:"скре-ке-ке"?
Відгадки: 1.Сова. 2. Їжак. 3. Гусак. 4. Миша. 5. Мурашки.
6. Метелик. 7. Бджола. 8. Рак. 9. Собака. 10.Сорока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790028
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
Пішла з життя гарна людина,-
Афганець,воїн трудівник...
Плаче сім"я і вся родина,
Для них спохмурнів білий світ...
Матуся голову схилила,
Зболіли серце і душа...
Хоронить вже другого сина,
А вже й сама ледве жива...
Діти, онуки і дружина,-
В журі і брат його,й сестра,
Всі долинчани, й побратими,
Двір і калина, і верба...
Мабуть нема в нашій Долинській
Того,хто би не знав його,
І Кривий Ріг, і Кропивницький,
Й в інших містах багато хто...
Всі поважали і любили,
Він справжнім патріотом був,
На жаль зламались його крила,
У інший світ він вже відбув...
І сум, і біль у нас глибокий,
Важко змиритися із цим...
Царство Небесне й Вічний Спокій,
Пробач,Юхимович, й прости...
Що не зуміли врятувати,
Вирвать із пазурів біди,
Та обіцяєм пам"ятати,
Й твою матусю берегти...
А всій родині я бажаю,-
Здоров"я, Миру і Добра...
Віри у те,що він ще з вами,
В пам"яті, в душах і серцях...
В цім білім світі лише вічні,-
Є Небо,СОНЦЕ і Земля...
Все інше тлінне,пересічне,
В тому числі й людське життя...
У вас ще є для кого жити,
Вести дітей у майбуття...
І, як і він, Добро творити,
Пізнавать радощі буття!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789721
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.04.2018
Загордився пес Рябко,
нині ж рік Собаки,-
п"є не воду, молоко,
спать любить й гуляти...
Будку нову змайстрував
Гнат тому Рябкові,
телефон йому придбав,
звісно, суперновий...
І табличку почепив,-
з номером Рябковим,
і йому не раз дзвонив,
як купляв обнови...
Нові тапочки купив,
і нашийник кльовий,
ще й підстилку підстелив,-
мягеньку пухову...
Розчесує спину й хвіст,
вмиває щоранку.
Подає навіть у піст
м"ясо, не вівсянку...
Не супи,і не борщі,-
холодці, ковбаси...
Приладнав ще й від дощів,-
парасольки класні...
Догоджає так Рябку,
щоб у рік Собаки,-
неприємності усі
обминали Гната...
За минулі місяці,-
той Рябко погладшав...
І з кінцями вже кінці,
ледве зводить Гнат той...
Стали й ми з деяких пір
похожі на Гната...
Бо ж таких у нас "Рябків"
розвелось багато...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789590
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 29.04.2018
Був перший синочок,- А другий синочок,-
стрункий,як кленочок. міцний,як дубочок.
І мав голосочок, Обличчям й бровами
як срібний дзвіночок... як копія мами...
А третій синочок,
як в лузі струмочок...
В дворі і в оселі,-
умілий,веселий...
Четвертий пухкенький, Війна чоловіка
як той колобочок... у неї забрала...
І ростом низенький, І долю вдовину,-
її колосочок... вона всю спізнала...
Нестатки терпіла,
і злидні, і болі...
Синочкам бажала
щасливої долі...
Ростила,годила, Найстаршого сина,-
Учила,як жити... шахта відібрала...
Долі не вгадала, І втратила крила,
що ж тепер робити?.. як його ховала...
А другого сина,-
убили бандити,
коли повертався
пізненько з роботи...
А третього сина,- Лагідний і добрий,
гадюка вкусила... як сонце четвертий,-
І руки ламала, в ДТП потрапив,
і смерті просила... й відразу став мертвий...
Отак і лишилась,-
одна,як тополя...
Чогось насміялась
з неї її доля...
Немала вже сили,- Обійшла подвір"я,
тій долі коритись, посиділа в хаті,
тому і рішила,- Богу помолилась,
у річці втопитись... та й пішла вмирати...
Підійшла до річки,
сонечку всміхнулась,
ступила два кроки,
вже й води торкнулась...
Та на раз почула Вона аж здригнулась,-
рідний голосочок: це сон,..та ж не спала,
-Не треба, бабусю, назад озирнулась
я сина синочок!.. і мало не впала...
До ней біг хлопчик,-
зі схилу, маленький...
Невже це синочок,-
живий мій рідненький...
За хлопчиком гарна,- З тих пір засвітилась,
жіночка спішила: як пісня у полі...
-Пробачте,-сказала,- Онук і невістка,-
я сина дружина!.. в мереживі долі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789409
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 28.04.2018
- І знов мені не спиться, -Прийшов би я до тебе,
й дрімота не бере... та не пуска земля...
Прийди до мене, милий, Ти знаєш тут,у небі,-
і пожалій мене... лиш Місяць звеселя...
-Мені без тебе,милий,
так важко стало жить...
З тобою ж ми щасливі
були у кожну мить...
-Пробач мені, кохана, -Хотів я захистити,-
по-іншому не міг... і край свій, і людей...
Війна оця погана З тобою в щасті жити,
нас розвела навік. виховувать дітей...
-Тепер у тебе небо,-
безмежно-голубе...
В мені живе від тебе
дитяточко мале...
-Тобі я обіцяю, -Спасибі тобі,мила,-
для нього все зроблю... за серце золоте...
Його я відчуваю, І вірю,що дитина
як і тебе люблю!.. відважною зросте...
-Благаю не журися
і бережи дитя...
Я й тут буду молиться
за ваше майбуття...
-Ти не печалься,любий, -Тобі ще обіцяю,
я все переживу... що й пам"ять збережу...
І сили наберуся, І нашому дитятку
й дитятко збережу!.. про тебе розкажу...
-Пробач й прости,кохана,
віддайсь на милість сну...
Хай радість буде з вами,-
і в снах, і на яву!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789309
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2018
У той день навіть сонце і небо,-
Потонуло в печалі й журбі,
І болі усі, й жалі, і потреби,
Тамують ще люди і нині в собі...
З тих пір вже минуло 32 роки,-
Не стихла трагедії біль,
Й понині живе німий усім докір,
Й не зникає чуття тих болінь...
Про Чорнобиль і пишеться зболено,
Так же само,як і про війну,
І тяжко,хоча й розмірковано,
З хвилюванням і я ось пишу...
Про все,що було і згадувать важко,
Хоч там я ніколи й не була...
Та все відчувала й було,і є тяжко,
І тисне халатність й "імперія зла"...
Нежданно повстав тоді "мирний"наш атом,
І загнав у могили людей,
Хвороб він і болей добавив багато,-
Простих роботяг,й молодих,і дітей...
Чи Бог покарав людей за зухвалість,
За халатність до природи й землі,
За неувагу,безпечність й бездарність,
Створив кілометри у мертвій зоні...
І став враз Чорнобиль символом смерті,-
І людям, й тваринам, й землі...
За ті нерозважливі дії і впертість,-
Не чорнобильців, а тих хто "вгорі"...
Потрібна чорнобильцям й нині увага,
Мала ж допомога неварта й "гроша",
Винувата тодішня і нинішня влада,
Бо в неї давно очерствіла душа...
Чорнобиль,Чорнобиль- в тобі наші болі,
В бездарності влади, а ще й у війні...
Не маємо сили, не маємо волі,
Невже ми й потонем в чужому багні?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789137
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2018
Дружино,голубко,посидь біля мене,-
Настав вже розлуки нам час...
Мене вже чекають,я їду від тебе,-
Тебе захищати й наш край!
Я знаю,кохана,нелегко нам буде,-
Розлуку важку переждать.
На вулиці нашій живуть гарні люди,
Що люблять усім помагать...
Тебе пригорну я до серденька, люба,
І в очі твої зазирну.
Тебе пам"ятати щомиті я буду,
І скоро до тебе верну...
А ти бережи: і себе, і дитину,
Її ти для нас народи...
Не плач, не лякай нашу крихітку милу,
І вір,що не буде біди...
Тобі обіцяю я буть обережним,
Для тебе себе берегти...
Та все ж, де війна,там і ризик безмежний,
І ворог підступний і злий...
Усе буде добре,повір мені,люба,
І віру,й любов бережи...
І син наш,чи донька,дитя наше любе,-
У серці моїм назавжди...
Не час уже плакать, благаю спинися,
Прощання настала пора...
Мене вже гукають,прошу усміхнися,
Наповнися Миру й Добра!..
Отак і розстались, а біль залишився,
І розпач гіркий на устах...
У довгу розлуку той біль перелився,
Війна ж це і розпач, і страх...
Щоб згинули війни назавжди, навіки,-
Готові усе ми зробить,
Наповнити Миром і світ весь, і ріки,-
Трудитися,жить і творить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
1. Прокидається чоловік з великого бодуна. Сідає на ліжко,обхоплює
голову руками й стогне: "Учора була п"ятниця...Завтра
субота...Господи! А що ж сьогодні?!."
2. Брати кредит - це все одно,що справляти потребу в штани на
морозі: спочатку тепло й добре,а згодом ой-ой-ой!..
3. Кредит - це коли банк вас грабує, а ви йому за це ще й платите.
4."А чи не одружитися мені?"- спитав Іван сам у себе і сам себе
налякав: "Одружуся!"
5.Цілуючи моє тіло,вона поступово просунулася вниз. Я заплющив очі
від задоволення в очікуванні...Розплющив очі і побачив,що її і слід
запав...Ще й ноутбук і телефон зникли.
6. - Алло! Це служба порятунку? У мене на дивані сидить рогатий синій кіт!
- А,може ,у вас - білочка?
- Що я по - вашому білочку від кота не відрізню?
7. Дружина гарчить на п"яного чоловіка,що пізно повернувся додому:
"І де тебе чорти носили?!." "Зіно,ти що,їх теж бачила?!"
8. У жіноче відділення лазні заходить голий чоловік. Жінки
верещать: "Дурню,ти що з глузду з"Їхав? Тобі у чоловіче відділення
треба!" "Що я, голубий, чи що?!"
9. Чоловік до жінки (роздратовано): "Ти весь час годуєш мене
курятиною. Набридло вже. У мене пір"я рости починає!" Жінка йому:
"Любий,якщо я тебе буду годувати яловичиною,у тебе роги виростуть!"
10. Жінка зупиняє таксі й говорить: "До пологового будинку, будь-
ласка!" Таксист зривається з місця,летить,мов навіжений, а пасажирка
до нього:"Та не женіть так швидко, я там лише працюю!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788735
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 23.04.2018
Людей завжди цікавить інформація про саму себе. З давніх-давен люди зверталися до ворожок,ясновидців,чаклунів,карт Таро,спіритичних ігор,аби довідатися,що чекає їх у майбутньому,що готує їм доля,-хто вони є насправді.
Хочу повідати вам не секрети магії,не суб"єктивні гороскопи та лінії на долонях,а справедливу формулу розвитку людського "Я". Це розробка не якої-небудь циганки Ази,а особистості досить авторитетної та шанованої - Піфагора. Формула Піфагора розкриває характер людини,особливості її організму,величину біополя,схильність до гуманітарних наук,наявність інтуїції,зв"язок з космосом,відповідальність,розумовий розвиток,а також відповідає на запитання: чи є у вас ангел-хранитель? Ви вже зацікавились? Тоді розпочнемо.
По-перше,ви повинні зробити математичні маніпуляції з датою свого народження - складіть всі цифри. Наприклад, ви народилися 08.01.1974 року. Складемо усі цифри:
8+1+1+9+7+4 = 30. Усі цифри цієї дії вам ще знадобляться.Ви будете їх вписувати в малі квадратики. Тепер складемо суму:
3+0=3. Запишіть окремо з цієї суми цифру 3. Далі першу цифру дня народження помножте на 2. Тут 8Х2=16. Це проміжна цифра,її не враховуєм.. Тепер від першої суми 30 віднімемо одержаний попереду результат: 30-16=14. Випишіть окремо цифри цього результату: тобто 14. Тепер складіть цифри цього результату: 1+4=5. Випишіть останній результут,тут - 5. Якщо ж цей результат двоцифрове число, то знову додайте цифри і запишіть окремо новий результат. На цьому ваші математичні "страждання" закінчились. Тепер накресліть квадрат і розділіть його на 9 малих квадратів. В кожен малий квадрат впишіть окремо кількість усіх отриманих цифр. Запам"ятайте, не всіх цифр,а лише виписаних вами окремо. Ось тут виходить "1" -3,
"2"-нема,"3"-2, "4"-2,"5"-1,"6"-нема,"7"-1,"8"-1,"9"-1.
Тепер про значення кожної цифри.
"1" - ваш характер. Кількість "1" свідчить про силу характеру. Чим їх більше,тим жорсткіший ваш характер,якщо ж цифра одна,характер м"ягкий,поступливий,гнучкий. Наявність трьох-чотирьох "1" говорить про потенціального лідера,людину рішучу, та сильну духом.
"2"- свідчить про ваше біополе. Яке воно у вас. Слабке воно,чи сильне,також говорить кількість "2". Якщо,наприклад,у вас вийшло три "2",це означає,що ви маєте сильне біополе і можете притягувати до себе інших людей із слабшим біополем. Люди з нерозвиненим біополем легко піддаються впливу оточуючих.
"3"- говорить про вашу схильність до гуманітарних наук. Наприклад,три і більше "3" свідчить про ваш талант у сфері гуманітарних наук. Якщо одна або дві "3",то ви можете розвивати творчі здібності.
"4" - говорить про стан вашого здоров"я. Схема така ж сама: чим більше "4", тим ви міцніші. Крім цього наявність двох-трьох "4" говорить про те,що у вас не лише добре здоров"я,а й гарна фігура. Якщо ж "4" нема взагалі,вам слід уважніше ставитись до свого організму.
"5 " - ця цифра говорить про вашу інтуїцію. Якщо у вас кілька цифр "5",то ваша інтуїція вас навряд коли-небудь підводила. Не засмучуйтесь,якщо "5" у вашому арсеналі немає,покладайтеся на щастя.
"6" - найцікавіша та загадкова цифра. Вона свідчить про зв"язок з космосом.Якщо цієї цифри немає взагалі,це означає,що ви скептик і прагматик. Якщо ж вийде число 666,не лякайтесь,-це свідчить про сталий зв"язок з космосом,а в минулому житті ви були або слугою Сатани,або навпаки,атеїстом.
"7"- щасливе число,воно говорить про наявність у вас ангела-хранителя. Якщо "7" 3 і більше,то можна сміливо сказати,що ви народилися в "сорчці",ваші ангели охороняють вас з усіх боків. Якщо ж "7" немає,вам доведеться в екстремальних ситуаціях покладатися тільки на себе.
"8"-говорить про вашу відповідальність. Тут усе просто. Якщо "8" немає,можна зробити висновок,що ви,можливо, легковажна людина.
"9" - свідчить про ваш розумовий розвиток. Не хвилюйтесь,хоча б одна "9" вам забезпечена. Одна- дві "9" говорить про норму розумового розвитку,а якщо таких цифр три і більше,ви -геній,або ж найрозумніша людина.
ХОЧЕТЕ ВІРТЕ - ХОЧЕТЕ ПЕРЕВІРТЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788418
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2018
У світі все відносне: Є радощі і горе,
Народження, життя. Багатство й біднота.
Немає абсолютів*, Степи, ліси і гори,
Є світло і пітьма. Уродство й красота.
Зима бува лютує,
Та ось прийшла весна.
Усе буя,квітує,
Весна ж завжди красна.
Працюють усі люди, А я чекаю літа,
Панує доброта, І сонця,і тепла.
І спокій лине всюди, І щоб було здоров"я,
Природа золота. Й закінчилась війна.
Щасливі росли діти,
І юність щоб цвіла,
Садки,пшениця,квіти,
І Правда щоб була...
Дорослі працювали Щоб старість шанували,-
І мали вихідні, І в свята,й будні дні,
І щоб зарплати мали,- І щоб пісні лунали,-
По праці й не малі. На радість всім й мені.
Хоч є і протилежність,
Мінливість й пустота.
Та справжня незалежність,-
Усе перемага...
У владі "супермени", У них суперзарплати,
Не справжні в нас пока, Ще й пільги у них є.
Вже всіх їх до "вольєри" * Не можуть вони й знати,
Відправити пора. Як бідність дістає.
Уміють лише брати,
Під себе все гребти,
А людям на зарплати,
Дають лиш "копійки".
А в нас життя в роботі, Набрали з-за кордонів,-
І нині у труді, "Майстрів" на всі лади.
А пенсії мізерні, Вже довели країну,-
Тому ми і сумні... І до війни,й біди...
Усі їхні реформи,-
Невдалі і малі...
Реалії сьогодні,-
Лише одні нулі...
Народ непереможний, Отож усе відносне,
І суверен* це зна, Це істина свята...
Він від людей залежний, Першооснова світу:
Нехай це пам"ята... Любов і доброта.
І ми віднайдем сили,
Бо ж українці ми,
Зміцніють наші крила,
І світ створим новий...
*Абсолют (від лат.absolutus - необмежений) -
те,що ні від чого не залежить.
*Вольєра (франц.voliere) - приміщення з огороженим
майданчиком для утримання тварин.
*Суверен (франц.souverain,лат.superanus - правитель)-
носій верховної влади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2018
Кажуть люди,що біда,
Коли жінка бліда.
І чудова кожна днина,
Якщо жінка - калина...
А як в жінки калини,
Ще й чудова родина,
Тоді батько не рідня,
Тоді й мати не рідня,
Тоді теща родина,
Вона ж жінку народила...
Жінка гарна молодиця,
На неї любо дивиться.
Напече вона й наварить,
І на стіл усе поставить,
З нею гарно розмовлять,
Ще гарніше з нею спать...
Малі діточки з"явились,
Нові справи появились,
Діточки то ж ясні зірочки,
Світять в кожну годиночку.
Любо тоді матінці,
Любо тоді й таточку,
Ростуть,ніби яблуньки,
Чарівні,як ягідки...
А жінка з дитятками,
Як квочка з курчатками,-
Обіймає,доглядає,
І спатоньки укладає,
І добру їх навчає,
І до школи виряджає...
Яка мамка,який татко,
Такі в них ростуть дитятка...
В кого більше діточок,
В того й кращий куточок...
А у кого їх нема,
В того й щастя катма.
Хоча з дітьми й базар,
Та без них бува кошмар.
Яка хата, такі й квіти,
Які батьки, такі й діти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2018
Колиска. Пелюшки. Плач.
Лепет. Слова. Перший крок.
Мама. Тато. Сестра. Брат.
Сміх. Падіння. Сльози. Візок.
Кашель. Соплі. Пігулки.
Гірчишники. Вітамінки.
Двір. Подружки. Скакалки.
Вулиця.Річка. П"явки. М"яч.
Школа. Двійка. Трійка. П"ять.
Піонерка. Комсомолка. Спорт.
Вишні. Яблука. Компот.
Огірки. Кавуни. Дині.
Кури. Корова. Свині.
Музика. Танці. Співи.
Походи. Вогнища. Квіти.
Друзі. Випуск. Атестат.
Місто. Іспити. Інститут.
Заліки. Конспекти. Семінари.
Сесії. Канікули. Студбригади.
Практика. Випуск. Диплом.
Кіно. Фотки. Альбом.
Побачення. Ревнощі. Сльози.
Дощі. Сніги. Морози.
Руки. Губи. Макіяж.
Брови. Серги. Саквояж.
Весілля. Свекруха. Чоловік.
Зовиця. Дівер. Горіх.
Село. Робота. Дім. Сім"я.
Діти. Пелюшки. Втома.
Підтримка. Любов. Допомога.
Плани. Надії. Аврал.
Радіо. Телевізор. Серіал.
Невістка. Зять. Онуки.
Колискові. Казки. Пелюшки.
Пенсія. Стреси. Тиск.
Політика. Розмови. Свист.
Дача. Вишні. Кабачки.
Ринок. Торгівля. Балачки.
Друзі. Зустрічі. Жарти.
Розмови. Спогади. Дзвінки.
Газети. Книги. Інтернет.
Проза. Вірші. Хвороб букет.
Сивина. Мігрень. Очки.
Серце. Нирки. Кістки.
Пігулки. Мазі. Лікарі.
Молитви. Стогін. Знахарі.
Кума. Сусідка. Сусід.
Ліжко. Диван.Собака. Кіт.
Грілка. Молоко. Лід.
Сусіди. Друзі. Родина.
Промови.Домовина.
Прощання. Плач. Могила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787830
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2018
В Україні давно править бал
Його величність капітал...
Долар знекровив усіх дуже,
Ще й уярмив людські душі...
Ніби і вільні ми вже стали,
Та все ж сіли на слизькі сани...
І не все ще зрозуміли,
Якось швидко пересіли,-
На іномарки - хапуни,
А на "кравчучки" - усі ми...
Бігали, крутилися,
Так,що аж стомилися...
Колишнє: "Вперед до комунізму!"
Змінили на: "Вперед до капіталізму!"
І закрутилось,та й пішло,
Точніше поїхало:
Торгівля,ринкові відносини,
Куди нас тільки не заносило:
Зарплат і пенсій не видавали,-
Копали, сапали, торгували...
Від Союзу відірвались,
До Європи не добрались...
Лиш боргами обсілись,
Все добро кудись поділось...
І не вгору піднімались,
А донизу опускались...
Капіталізм - проскочили,
Феодалізм - проминули,
В первісне суспільство - вскочили,
Не здійснили те, що пророчили...
Промисловість - розвалили,
Сільське господарство - потрощили,
Людей без роботи залишили,
Соціальну сферу - знищили,
Статус влади - підвищили,
Ще й зламали свої крила,
Чи вхопила нечиста сила?..
І тепер в нас не дилема,
А величезна проблема,
Дуже схожа на химеру,-
В одних статки все зростають,
Інші ледве виживають...
Наш кораблик суверенний,
Став "Титаніку" хрещений,
Врятувати від потопу,
Сьогоднішня - це турбота...
На владу надії нема,
Вона "показала" себе сповна...
І Правди нігде нема,
Ще й на Сході йде війна...
Обіцянки влади чуємо,
Манни з неба чекаємо,
Та все більше втрачаємо...
Досить нам терпіти муки,
Треба владу брати в руки,
Скрізь наводити порядки,-
І для себе,й для нащадків,
І можливе все зробити,
Щоб війну вже зупинити...
І щоб правив у нас бал
Наш народ,не капітал!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787746
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.04.2018
Зелені трави і вітри,
І блиски сонця вже несонні...
Вікна весни вже хтось відкрив,
Їх не спинить на підвіконні...
Замайоріли рушники,
Дістало їх проміння сонця...
Пливуть тумани від ріки,
Мого торкаються віконця...
І я надвір іду-спішу,
Спостерігать красу природи,
І зустрічать диво-весну,
І вщерть наповнитися вроди...
А там садочок уже снить,
Під сонце підставля листочки,
Іскриться весняна блакить,
Могра калина під віконцем...
Здається в небі журавлі,-
Високо десь аж понад хмари,
Чи їх побачила вдалі,
Чи це мереживо уяви...
Весни наповнююча мить,
Ловлю її,вдихаю в груди...
Зелен-трава,неба блакить,
Весні радіють усі люди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.04.2018
Зима сховалася за обрій,
Весна вже квітами сія,
Нам нові стеляться дороги,
Весна і сонце звеселя...
Зійшли печалі з мого дому,
Це Божа воля пресвята,
Все оновляється чудово,
Радіє матінка-земля...
І все по-новому вже буде,
Хоч доля в кожного своя...
І ряст, синички,діти й люди,
А воля в нас на всіх одна...
Турбує всіх країни доля,-
Садки,ліси,степи й поля...
Дай,Боже,сили і здоров"я,
І щоб закінчилась війна...
Нехай не клацає вже зброя,
Не б"ють гармати відтіля,
Земля оновлена весною,
Плете мереживо життя...
Хай повертаються синочки,-
Чекає кожного сім"я...
Верби,калина і кленочки,
Рястом уквітчана земля...
Усе для Миру і Любові,
І Бог життя благословля...
Весняний подих пречудовий
Людей і землю оновля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787060
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2018
Я одна живу уже багато літ,
І стає для мене сірим білий світ,
Я намагаюсь його розфарбувать,
І цікаве в ньому хочу ще пізнать...
Розглядаюсь і читаю,і пишу,
В потойбічне ще,звичайно,не спішу,
Вже неспішно і працюю,і ходжу,
Мрію, думаю і світом дорожу...
Є у мене діти й внуки чарівні,
Приїжджають й помагають ще мені,
Я завжди їх з радістю стрічаю,
Та зі смутком, неспішно проводжаю...
І сусіди в мене прехороші,-
Є старенькі і малі, й дорослі,
Зустрічаюсь із ними я щоденно,
Розмовляєм відкрито й сокровенно...
Є і друзі у мене пречудові,
Я спілкуюсь із ними телефоном,
Зустрічі не часто все ж бувають,
Радістю нам душі наповняють...
Телевізор,книги є і інтернет,
Розвивати помагають інтелект,
А у ньому Клуб Поезій є цікавий,
І правдивий,чистий й нелукавий...
Та буває сумно дуже все ж мені,-
І у будні,в вихідні,й святкові дні...
Я беру тоді і ручку, і папір,
Виливаю смуток й болі я у твір...
Я в КП ті твори викладаю,
Друзів у ньому вже немало маю,
З ними я обмінююсь думками,
І приємно так буває поміж нами...
Ось так в світі сіро-білім я живу,
А ще дуже-дуже з книгами дружу,
Як читаю,в зміст їх поринаю,
І про болі,й смуток забуваю...
Так проходять дні і рік за роком,
Світ,як був, є величний і глибокий,
Пізнаю й по-своєму фарбую,
То сміюсь, то плачу, то сумую...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786899
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.04.2018
Христос Воскрес! Моліться, люди!
Господь з небес всіх чути буде...
Молитви ж линуть сьогодні всюди,
Дихайте,люди, на повні груди...
Христос Воскрес! Покайтесь, люди,-
Усі гріхи прощені будуть,
Які з душі і серця линуть,
І ті гріхи навік всіх кинуть...
Любіть життя,землю й природу,
І не шукайте винагороду...
Ростіть дітей в теплі й любові,
І будьте й ви з ними здорові...
Христос Воскрес,прийнявши муки,-
У небо погляд і ваші руки,-
Моліться і просіть у Бога,
Як віднайти вірні дороги...
А ще образи вмійте прощати,
Болей і кривд не завдавати...
Той хто уміє іншим прощати,
То й щастя зможе і він пізнати...
Бо ж скільки іншим пробачаєш,
То стільки ж радості зазнаєш...
День Воскресіння - Перемога,-
Добра над злом...А ще дорога:
Від царства темряви густої,
Аж до любові до святої...
Христос стерпів за нас всі муки,-
І нам дає шанс до науки,
Щоб ми навчились цей світ любити,
У Правді й Мирі жить і творити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786895
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.04.2018
Слава Богу,що діти здорові,
Та і сам ти,нівроку, міцний...
Та за ними сумуєш,ти брате,
Бо живе з ними дядько "чужий"...
Не до тебе син хилить голівку,
І дочка не до тебе біжить,
Хоч щоліта шукаєш путівки,
Щоб могли вони знов відпочить...
Уже в згадках недоспані ночі,
І турботи твої і її,
Як дивився в колись любі очі,..
Чом згубили ви мрії свої?..
Може дядько "чужий" непоганий,
Помага їм уроки учить,
Та коли хтось із них захворіє,
Може в нього й душа не болить?..
Може їм непогано живеться,
Сміх і музика в домі звучить...
Та коли син чи донька заплаче,
Серце в тебе тоді заболить...
Певне він за дітей твоїх дбає,
Все що треба зуміє зробить...
Та коли хтось з дітей спотикнеться,
То й у тебе в душі защемить...
Може він про їх матір більш дбає,
І для них він мабуть нескупий,
Та твого їм тепла не вистачає,
Той для них усе ж дядько чужий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785909
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2018
Ця історія трапилася давно,ще тоді коли я почала свою педагогічну діяльність. Був у моїй школі цікавий учитель української мови і літератури і класний керівник 7 чи 8 класу,уже не пам"ятаю. У його класі навчався міцний дебелий учень Микола. Навчався погано,був дуже рухливий,а так як мав "волячу" силу,то й командував у класі, декому перепадало по затилку, міг і підніжку поставити, і ніхто йому не був указом, навіть класного керівника не боявся. Учитель терпеливо шукав підходи до учня,намагався зацікавити його якоюсь справою, та все марно, бо з того,як кажуть "як з гусака вода". Доводилось учителю звертатися і до батьків.Тоді Микола обіцяв виправитися, але швидко забував про свої обіцянки. Батьки виховували хлопця по-своєму. Іноді після "виховного" заходу Микола ходив із сицями. Та й цього вистачало на день-два. А потім усе починалося спочатку.
Одного разу Микола назаробляв купу двійок,та ще й примудрився посадити однокласника у відро з брудною водою,(з якого учні мили підлогу у класі),терпець учителю урвався,і він пішов до недбалого учня додому. Батьки учня саме зарізали теля і у них на плиті булькало вариво у велики казанах,яке дуже смачно пахло.
Господиня,мати Миколи,готувала обід. Запросили до столу і вчителя,не слухаючи його; "Ні!" "Спочатку пообідаємо,а потім і поговоримо!" Жінка поставила на стіл три миски,ложки,сіль,склянки і велику паляницю. Господар заніс 2-літрову сулію самогону і наповнив склянки по вінця. Миски господиня наповнила духмяним м"ясом і полила приправою. Обоє господарів випили до дна,а вчитель лише пригубив і,розмовляючи про господарство,та про сільські справи,почалася трапеза. Дві миски спорожніли дуже швидко, а вчитель спостерігає,що ж буде далі. Господиня знову наповнила миски. А господар розлив у склянки самогон і обоє стали наполягати,щоб учитель випив і поїв,бо ж негоже,щоб гість пішов додому голодний. Коли хліб на столі закінчився,господиня внесла другу паляницю, і так тривало доти,доки один із казанів спорожнів. Тоді вона вилила юшку з казана у миски,і вони обоє,вимомочуючи ту юшку хлібом,продовжували їсти...
Коли трапеза закінчилася,а сулія спорожніла,господиня забідкалася:"Де ж це діти,їм теж уже час обідати?!" Вона стала поратись, прибираючи зі столу,а господар з учителем вийшли на подвір"я,сіли на лавку,закурили і повели розмову про виховання сина,причому господар не виглядав п"яним. Другого дня,учитель розповів нам історію своїх відвідин сім"ї хлопця. А той, ніби відчуваючи надходження грози,став стриманіше себе вести,то так і закінчив восьмирічку,а потім курси шоферів,та й працював у колгоспі. Слід зазначити,що всі члени родини мали завелику масу,більше 100 кілограмів,і не стали довгожителями...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785739
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Весна і Сонце, неба блакить...
Хочеться жити,творить, любить...
Спостерігати диво-світання,
Думок прозріння і сподівання...
Весна це поклик, прихід надій,
Росяних ранків і потік мрій,
Це перемога Сонця над тьмою,
Все оживає й квітне весною...
Весна природи: диво-ефект,
Всьому живому новий сюжет...
Пливе неспішно вже над полями,-
Те що в нас зветься диво-парами...
Земля проснулась лагідно-свіжо,
На повні груди дихає ніжно...
І над степами лине вже спів,
Лагідний теплий весни мотив...
Канули в Лету зими пориви,
Земля чекає весняні зливи,
Зійшли в минуле сніги й морози,
Лише із стріхи капають сльози...
Весна - це Сонце, радість,здоров"я,
Її стрічають усі з любов"ю,
Скоро почуєм спів солов"їв,
Співать чарівно їм Бог велів...
Весна і Сонце, неба блакить,
Будемо жити,вірить,любить...
Ріки розмерзлись,тече вода,
Співа природа: ВЕСНА ПРИЙШЛА!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785708
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2018
Час - ріка без берегів. А спогади про юність завжди солодші,ніж сама
юність.
Катря сиділа на березі річки,спостерігаючи за плином води. Тече вода -
людей не пита. Та вода має береги.А де її береги?..
Втратила вона свої береги. А де їх шукати,не знає, одна лишилася, давно одна...
-Іванку,Іванку!..Нема його,давно нема. Розлучила її доля з ним назавжди. "Це за мій гріх",-подумала...А в чому ж її гріх? Що покохала. Раз і назавжди. А кохати ж не можна було, ажде у нього була наречена. Така чудова, ще й колега по роботі,наставниця і подруга. А Катря покохала, серцю ж не накажеш... Вона і зараз бачить свого Іванка: високий,стрункий,з русявим хвилястим волоссям...А очі сині,сині і так лагідно дивилися на неї. Ну як було не покохати?..
Пригадалося,як приїхала в село після закінчення сільськогосподарського технікуму. Село сподобалося: велике, красиве і річка хлюпотіла своїми диво-водами. Радісно і гарно було на душі, аж дух захоплювало. Катря впевнено перступила поріг колгоспної контори. Привіталася й відчула і лагідно-захоплюючі погляди,і сміхотливо-глузливі, які ніби говорили: Ну-ну, побачимо, який з тебе агроном і ким ти станеш перед головою?" Виручила агроном і секретар партійної організації Ніна Іванівна,яка саме нагодилася до контори. Молода,струнка з довгою косою і променистими карими очима. Разом зайшли у кабінет голови. А той так окинув її оком, що їй здалося, ніби вона роздягнута пройшла рентген, таким проникливим був його погляд. Ніна Іванівна шепнула: "Не бійся!" І це дадало сил. Після оформлення на роботу Ніна Іванівна відвела її жити до своєї бабусі. Та дуже привітно зустріла дівчат і захоплено вигукнула: "Ну,де ти, Ніночко, знайшла таку красуню?" "Це моя помічниця,покищо. А потім замінить мене хоч на одній посаді!".І справді, Ніна швидко зуміла передати Катрі всі премудрості сільського агронома. Дівчата заприятилювали,а потім і подружилися. Якось до бабусі навідався наречений Ніни - Іван. Його уважний захоплюючий погляд змусив серце Каті заколотитися. Утрьох пішли в кіно. Іван виявився гарним співрозмовником, дівчатам було весело і радісно, а Каті ще й тривожно. Іван працював механіком, заочно навчався у вузі. Тепер усі зустрічі і прогулянки вони здійснювали утрьох, хоча вони були і не частими через зайнятість на роботі. Потім Іван поїхав на сесію до вузу. І Катя трохи заспокоїлась, та не надовго. Як тільки Іван повернувся,то навйперше забіг до Ніниної бабусі. Катя несміливо сказала: "А Ніни тут немає." "А мені потрібна не вона,а ти. Невже ти не зрозуміла, що я тебе кохаю? І прийшов просити твоєї руки."
Другого дня вони подали заяву до рацсу. Катруся вся світилася від щастя,але її непокоїли відносини з колегами по конторі, осуд людей,а найбільше Ніни,вона боялася глянути їй у очі. Відчула Катруся й неприязнь бабусі. Та вона все витримала, адже кохала і була коханою. І ось настало таке очікуване весілля...
Устелена квітами доріжка привела Катрусю до будинку Івана. Сім"я народилася. Батька Івана забрада війна,тому всю свою нерозтрачену любов мама віддала сину, але вистачило цієї любові і на невісточку. А після народження Наталочки вона готова була все зробити для щастя нової родини... Та вихлюпнулося щастя через вінця - захворіла мати Івана. Поклали її в райлікарню. Іван щодня їздив мотоциклом до неї, возив їжу,приготовлену Катрусею. Катрусю з собою не брав,так як вона чекала на другу дитину.
Якось раненько прокинувся Іван від невимовленої тривоги. Тихенько встав, поцілував дружину і донечку, зібрав для мами гостинці, осідлав свого залізного коня і рушив до району. На перехресі не збавив газу,а тут з-за лісосмуги на шаленій швидкості вискочив Камаз...І все...Не стало Івана. І в цей же час помирає його мати. Довелося Катрусі одночасно розпрощатися і з чоловіком, і з свекрухою. Як вона все це пережила,один Бог знає. Переїжджати до батьків вона відмовилася. Народила хлопчика, та так і жила у селі, бо ж це село подарувало їй справжнє кохання, та й могилки їй були рідні...
Минув час,діти виросли. За ці роки не один чоловік намагався залицятися до неї. Були й пропозиції до шлюбу, та Катря усім відмовляла,не хотіла зраджувати Івана, та й не уявляла поряд із собою нікого крім нього... І ось тепер вона одна...Дивиться на воду...Тече вода, відравховуючи роки...Катря повільно підводиться, окидає поглядом річку і йде на цвинтар. Та раптом чиркнула десь пташка, і Катруся почула: "Ба-бу-сю!" До неї поспішають діти, онуки. Вітаються обнімаються. Потім разом моляться за вічний спокій рідних. Повертаються до будинку, накривають стіл, поминають померлих,згадують минуле, планують майбутнє. Життя продовжується...І сумні думки відступають...Ні,вона не одна! Нехай тече вода, пливуть роки, є смисл її життя...
P/S: У цій історії імена змінено. До речі,Ніна гордо перенесла зраду коханого,виїхала з села,вийшла заміж,має дітей і онуків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784867
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Чи це знову віхола
в Укріїну в"їхала,
та й гуде,гуде?..
Та ні,це не віхола,
біда до нас в"їхала,
та й війною йде...
Це в нас на Донеччині Божевільні в"їхали,
нелюди нехрещені, страшніші за віхолу,
проти люду йдуть. принесли біду...
Будинки розгромлені, І там вже за схилами
а люди знедолені покрито могилами,
у біді живуть... вже й земля в гробу...
Чи заграли в свастику,
чи впали в пиятику,
аж земля гуде...
Мінами начинена,
снарядами списана,
що ж далі буде?..
Страждає Донеччина, Щоб з бідою справитись,
вже майже запечена, треба миром взятися,-
і звільнення жде... міць тоді буде...
Полтавщина,Сумщина, Сили об"єднаємо,
Черкащина,Львівщина,- Смертю смерть здолаємо,
на поміч іде... звільнимо тебе...
Не страшна нам віхола,
що з "братами" в"їхала,
скоро відійде....
Отак як приїхала,-
відійде,як віхола,
Мир у нас буде!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784729
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2018
Весна на землю вже сонечком бризнула,-
Світлими фарбами біло-блакитними...
Тихо розщедрилась і не побачила,
Що зима сердиться,все вкрива хмарами...
Хмарами темними,густими карими,
А ті посипали снігами вдалими,
Білими-білими, хоч і невчасними,
Весну відтиснули силами власними...
Зима розсердилась і не пробачила,
Що восени вона не передбачила,
І вчасно в осінь ту гаряче - жовтую,
Не зупинила глек з позолотою...
Лилось те золото струмками рівними,
Верби й берізоньки були царівнами,
І зима-зимонька залюбувалася,
І недоречно так,ще й закохалася...
Хоча й примхливая, час загубила,
І ось у березні снігом все вкрила,
Все ж прислухалася,і придивлялася,
Куди ж весна-красна та й заховалася...
А та весна-красна,та й не ховалася,
І світу лагідно знов усміхалася...
Бігла веселкою і диво-проліском,
Не зупинялася,котилась з подивом,
Світиться,котиться - вродою доброю,
Світ накриваючи новою ковдрою...
Фарбами бризкає світло-зеленими,
Світ наповняючи снами веселими...
Ось вона поруч вже, не за горами,
І не залякать її зимі снігами,
Отож ховай,зимо,всі свої гонори,
У тінь пора тобі,не чини опору...
Природа-матінка непереможная
І в ній давно уже все розраховано,
Неперевершені усі пори року,
Уміло здійснюють всі свої кроки...
Все покрива весна новими фарбами,
Світ переповнює добрими справами,
Разом із сонечком вхід перекрила,
І зими подихи вже зупинила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784311
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.03.2018
Як і обіцяла завершую свою попередню історію про подальшу долю Ніночки -
молодшої і її татка Юрія.
Все,що я описала в попередній історії я добре знала, хоча й була тоді ще школяркою, та ж сім"я бабусі Каті жила по сусідству з нашою сім"єю, ми часто спілкувалися, ділились і радощами, й болями. Але минув час,я закінчила школу, потім вуз, працювала за направленням на Вінничині, але в селі жила моя рідня і майже щоліта я там бувала. І знала, що баба Катя відійшла в інший світ, сім"я доньки з якою вона жила, виїхала до Кривого Рогу і тому деякий час про подальшу долю Ніночки молодшої і її татуся я не знала. Та все ж мені судилося дізнатися про їх долю зовсім випадково. Якось їдучи потягом я познайомилася з попутницею Оксаною Іванівною. Виявилося,що вона як і я вчитель математики. Ми розговорилися, а коли Оксана Іванівна дізналася,що я з Верблюжки, запитала чи відоме мені прізвище Іваненко. Почувши ствердну відповідь і дізнавшись, що моєю сусідкою була бабуся Катя, вона й розповіла мені про Ніночку.
Коли вона влаштувалася в одну зі шкіл міста, познайомилася з учителями, серед яких була надзвичайно гарна і добра людина Світлана Василівна. Її донька на той час навчалася у 5 класі, а Оксана Іванівна вела у цьому класі математику. Її дуже вразили стосунки між матусею і донечкою. В школу і зі школи вони йшли разом. Дівчинка переодягалася на кафедрі математики і мало не на кожній перерві забігала до мамочки,(так її лагідно називала дівчинка) зі своїми проблемами, запитаннями, повідомленнями, а той просто так без ніяких причин. Оксані Іванівні було дуже приємно спостерігати за такими чуйними, дбайливими відносинами між донькою і мамою. І яка ж вона була здивована, коли хтось із колег повідомив їй,що Ніночка - нерідна донька Світлани Василівни. Тоді вона ще більше потягнулася і душею, і серцем до цих чудових людей.
Скоро вони потоваришували і Світлана Василівна повідала їй сумну історію Ніночки та її родини. Після смерті дружини, Юрій з донькою жив із сім"єю тещі. Жили дружно, опікувалися дівчинкою, раділи, що вона зростає веселою, лагідною і доброю. Працював Юрій на заводі, Ніночка відвідувала дитячий садок. Відвозив її туди татко, а забирала частіше бабуся. Дівчинка зростала жвавою, допитливою і розсудливою. Час від часу вона ставила Юрі і бабусі Вірі такі запитання,на які не завжди дорослі могли дати їй відповідь. Та найбільше їх тривожили запитання і розмови про маму. "Чому в садочок за дітками частіше приходять мами,а за нею бабуся або татко?" А ще: "Чому в мене немає,як у кожної дитини, мами?". А то якось розповіла таткові, що коли вони з групою були на прогулянці, вона бачила дуже гарну і самотню тьотю, яка так лагідно дивилася на діточок. "Тату,прийди у наш парк,вона там часто буває. Попроси її, може вона погодиться бути моєю мамою!" Юрій розумів, що дитині невистачає маминого тепла, але не міг забути маму Ніночки і заводити нову сім"ю не збирався.
Зі Світланою Василівною Юрій познайомився, коли Ніночка пішла до школи. Якось на батьківській конференції вони залишилися в залі відшліфувати рекомендації, та оформити протокол,так як Юрій був головою,а Світлана Василівна секретарем тієї конференції. По закінченню роботи Юрій підвіз Світлану Василівну додому. Дорогою вони розмовляли про різні речі, а потім ще й обмінялися телефонами, щоб в разі потреби можна було обумовити те чи інше питання. Та проблем не було і їм більше не було потреби спілкуватися. Та зустріч відбулася випадково. Юрій купував доньці якусь взувачку, довго не міг вибрати, а в цей час в магазині була і Світлана Василівна, і її покликала Ніночка, щоб та допомогла вибрати взуття. Після вдалої покупки разом вийшли на вулицю. Ніночка попросила морозива, Юрій пригостив ним і Світлану. Ніночці так сподобалася зустріч з морозивом, татком і Світланою,що вона відразу ж домовилася з обома про нову зустріч і прогулянку. Зустрічі ставали дедалі частішими і непомітно для Юрія стали і йому дуже потрібними. Ніночка дуже радісно зустрічала Світлану, вони швидко знаходили спільну мову і так захоплювалися, що іноді забували за Юрія.
Ніночка більше не просила татка знайти для неї маму,а Юра боявся заговорити про це з донькою і Світланою. Та якось теща поїхала відвідати сім"ю своєї другої доньки, а Ніночка прихворіла. Юрій недовго розмірковуючи подзвонив Світлані,і та відразу ж приїхала. У дівчинки заклало горло, піднялась температура, і хоча вона мужньо все терпіла, все ж було видно, що дівчинка страждає. Як тільки Світлана схилилась над ліжком Ніни, та обняла її своїми гарячими рученятками і прошепотіла: "Мамочко!.." Усі троє заплакали...
Більше вони не розлучалися. Ніночка давно вже доросла, має братика Дмитрика. Обоє вже мають свої сім"ї. А бабуся Світлана і дідусь Юра доглядають онуків.
Отак "перемололося лихо, та й настало добро",а всім звісно відомо,що "людина сама собі будує щастя". Здобули його по праву і Ніночка,і Юрій, і Світлана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784206
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
На нашій вулиці,проти нашого двору жила баба Катя з сім"єю молодшої дочки.Кожного місяця до неї приїжджала донька старшої дочки,студентка медінституту. Ніночка була незвичайної вроди. Струнка,як берізка,легкою ходою пурхала вона у бабусиному дворі,допомагаючи порати домашню живність,з задоволенням бавила свою двоюрідну сестричку,яку теж звали Ніночкою, спікувалася і зі мною, та моїм братом, розпитувала про навчання, плани на майбутнє. Нам було дуже приємно з нею спілкуватися,а ще ми були прямо таки зачаровані її красою. Мені здавалося що до цього я нігде такої краси не бачила. Світлі пасма волосся обрамляли овальне,але бліде обличчя. В її очах світилася небесна блакить,а посмішка була лагідна і щира.Вся родина дуже любили Ніночку.А ще жаліли її і сумували,бо Ніна була безнадійно хвора. Для мене учениці Ніна була еталоном красоти,порядності і доброти. Я не знала,яка в неї хвороба, про це вголос не говорили. Школу вона закінчила з золотою медаллю,легко вступила до медінституту, вірила і надіялась,(як і вся її родина),що вилікується. Мала багато друзів. Не один сільський юнак захоплювався її красою,та,певне і в інституті теж. Ніна ж нікого не виділяла. З усіма була привітна,лагідна,товариська.
З Юрою Ніна познайомилась у потязі.Ні, вийшло це зовсім випадково. Просто Ніна сиділа біля вікна і замріяно спостерігала захід сонця. Його світло пробивалося у вагон, змінюючи під рух вагона смуги світла і тіні. Ніні цікаво було споглядати,як сонечко велично і лагідно торкнулося обрію,опускалося нижче і нижче,і нарешті зникло,лишилися лише його промінці,ніби слід його руху,а потім і їх не стало. Ніна засумувала,та вона розуміла,що сонечко завтра знову зійде,а людина,яка зайде за обрій,то вже назавжди...У вагоні вже панував присмерк,який надавав обличчям пасажирів та предметів,якісь півтіні, які то там, то сям пронизувалися променями світла,що долинали від уже ввімкнених залізничних прожекторів. Нарешті і у вагоні ввімкнули світло. Ніна зашторила віконце і розгорнула книжку,та й полинула у світ героїв роману,який читала.
- Що читаємо?- почула лагідний голос. Підвела очі і побачила дуже гарного юнака,що сидів неподалік. Коли він зайшов,вона не помітила. Ніні не хотілося говорити. Вона без слів показала книжку і знову занурилася у читання. Їхали мовчки. До пункту призначення приїхали вночі. Не розмовляючи вийшли з вагону, зайшли в приміщення вокзалу. Вокзал маленький, лише зал для чекання,в якому знаходилася і білетна каса. Пасажири дрімали, десь примостились і Ніна з Юрою. Познайомилися. Читати у напівтемряві було неможливо, спати,чи то дрімати,не хотілося,тому тихенько, щоб не заважати іншим,розговорилися. Виявилося,що Юра закінчує авіаційний інститут,а в село,як і Ніна, навідується до бабусі. Ранком вони разом добралися до села. А в неділю знову зустрілися на вокзалі-разом їхали до міста на навчання. Все частішими ставали їхні зустрічі,спочатку лише в дорозі,ніби випадково,Юра їхав тоді,коли й Ніна. А потім відчули,що не можуть більше жити без цих зустрічей,без цих подорожей і розмов. Розуміли одне одного з півслова, з погляду. Коли Юра освічився, Ніна з журою повідомила йому про свою хворобу. Їй дуже не хотілося засмучувати Юру,та й сама боялася його втратити. Та Юра не відступився. Твердо сказав: "Долати негаразди будемо разом, і лікуватися...Надії не можна втрачати!" І тільки Юра одержав диплом,вони одружилися.
Жили у Юриних батьків. Він працював,а Ніна продовжувала навчання. Невісточка припала до душі і Юриним батькам. Жили дружно. Ніна стояла на обліку у лікарні, постійно проходила курс лікування...І здавалося, що хвороба відступає. Одне засмучувало: лікарі категорично заборонили Ніні народжувати,а їй же так хотілося стати мамою, порадувати коханого синочком або донечкою. І вона зважилася: будь що буде. Юра і батьки вмовляли Ніну не ризикувати,та вона настояла на своєму,і як тільки закінчила інститут,народила донечку,дуже схожу на неї. Пологи були важкими,та Ніна витримала.
Та виявилось,що радість була передчасною. Сили покинули Ніну,вона дуже мерзла,куталася в теплу ковдру,відчувала озноб. Лікарі,до яких звертався Юра,нічого вже не могли зробити. Обличчя Ніни ще більше зблідло і тільки очі випромінювали волошковий цвіт,а губи шепотіли слова вдячності і вибачення...Всі клопоти за онучку взяла на себе мама Ніни, яка приїхала після народження дитини. Якось Ніна попросила покласти доньку поруч і дивилася на неї своїм лагідним ніжним поглядом...А потім тихенько відійшла в інший світ...
Юра переїхав з донечкою жити до тещі. Для нього потемнів світ. Єдиною розрадою і втіхою була донечка Ніночка. Так разом і жили, ростили дівчинку і сумували,і раділи лепетанню дівчинки. А та підростала, іноді Юра приїздив з нею до своїх батьків. Вони радо зустрічали сина і онучку,в якій бачили копію Ніни. Батьки Юри теж навідувалися до сина, допомагали чим могли. Дуже любили онучку,але турбувалися й за долю сина,(роки збігали швидко,а він один з малим дитям). Але про одруження Юра і думати не хотів...
P/S: Про те,як склалася доля Юри і Ніночки,я розповім в іншій оповідці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784018
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Важко говорити,важко усвідомить,
Він був завжди з нами,а тепер нема...
Лагідний,як сонце і поет чудовий,
І родина плаче,й Долинщина уся...
Все у цьому світі він робив чудово,
Сповнений любові,світла і добра,
Щирий і привітний...Його кожне слово
Додавало людям ніжності й тепла...
Та смерть невблаганна його в нас забрала,-
У світ невідомий,в море темноти,
І зима притихла,й весна не настала,
І сонце моргало сумно з висоти...
Він любив дивитись на сум і порошу
На листя осіннє,й снігову зиму,
Ніс важку й прекрасну віршовану ношу,
І питав себе сам: "А чи донесу?"
Ношу ту примхливу не ховав у шати,
Сіяв її світом промінням своїм,-
Бо любить поезію - значить сповідати,
Гріхи перед світом і перед людьми...
Та житиме вічно його мрія й слово,
Хвилювати буде душі і серця,
І набуде сили воно знову й знову,
І його звучанню не буде кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783825
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2018
Вже весна он загляда в вікно,
Сонечко проміння шле до хати...
-Ну чого ж ти плачеш?..Ну чого?..
Чом весну не хочеш зустрічати?...
Чи стомила так тебе зима?..
Та ж зимою всім буває важче,..
А весна, на те ж вона й весна,
Щоб усе міняти лиш на краще...
Чуєш? Линуть весняні пісні,
І дзюркочуть лагідно струмочки...
Усміхнеться все навкруг весні,
В небуття відійдуть заморочки...
-Та знаю я,діточки, все це,
Що весна змиває усі болі,
Та мені так боляче про те,
Що триває ще війна на Сході...
Ще й жура щодня мене гризе,
Коли знову чую я неправду,
Що з "верхів" у нас вона іде,
І постійно топче Віру й Правду...
Що не бачать там,"вгорі" нужду,
Від якої люд давно страждає...
Чую,як весна співає: "Йду!"
І Надію,й Віру повертає!..
І весну я з радістю прийму,
Подихи її я відчуваю,
Неможливо не прийнять весну,
Сльози свої й відчай заховаю...
А весна,на те ж вона й весна,
Щоб додати людям Віри й сили,
І готові ми зробить усе,
Щоб війну цю швидше закінчили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783203
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2018
Було колись на Вкраїні...
Було колись?..
А було таки!..
Бо ж і ми люди...
Українці ми!..
Наш народ має багато-пребагато
звичаїв,прикмет,повір"їв,приказок,прислів"їв...
Та й дотепний наш народ,вміє і працювати,і боротися, і жартувати,і
співати,і характер свій показати...
Колись у роки минулої війни бравий фюрер однієї з карних
експедицій коло дніпровських плавнів послав перестрогу партизанам,яку
вивісив на віковому дубі:якщо зброї не складете,підпалимо вас у
плавнях,і ви,мовляв,посмажитесь живцем. У відповідь на цю
погрозу,партизани на тому ж дубі серед ночі почепили старий,уже
несправний вогнегасник...
А ще з давніх-предавніх часів відомо,що українці співочий народ.Це у
нас від Бога...Пам"ятаєте ж притчу,як Бог ділив таланти,де українській
дівчинці був даний талант до виконання пісень. Може тому й співочий
наш народ, тому ніяке святкове дійство не відбувається без співу. Тай
працює наш народ так,ніби пісню співає... Бо ж хто з нас не співає
виконуючи ту чи іншу роботу.
Отож попросив колись чорт нашу українську дівчину: "Навчи лишень
мене співати. А потім поміряємося хто кого переспіва".
Дівка згодилася,осідлала того чорта та й каже: "Неси мене куди
знаєш. Я співатиму, а ти вчись!" Ухопила його за шерсть,та й поніс її
чорт,де ліси,де терни,де глоди,- носив,носив,та вже й
заморився,обшарпався,що й шерсть на нім поріділа,а дівка все співа, та
й співа..."Коли ж ти,полтавська душе, наспіваєшся?"- запитав чорт.
"Ого, відказує дівка, чого схотів! Я ще й половини не переспівала!"
"А ти трохи уйми", -до неї чорт . "Еге, з пісні ж слів не викинеш!"-
на те йому дівка. І співала дівка,поки чорт не гигнув...
Та й на жарти наш народ не скупий.
Колись два приятелі,маючи намір забити вола,поділили роботу:
одному тримати бика за роги,а другому гепати обухом. Ударив кум по
голові,та віл не впав. Торохнув кум дужче,та віл навіть не ворухнувся.
коли ж той кум,спанталичений,знов замірився сокирою,приятель,котрий
тримав вола,не без докору пробурчав: "Якщо ти ще раз торохнеш мене по
голові,я,гляди можу розсердитись"...
Та й нині,хоч і не до жартів буває у нинішніх ситуаціях, та жарти чути скрізь.
- Ох...Коли я згадую про неї,приходять безглузді думки,серце
починає радісно калататися,на обличі з"являється якась надія і
дурнувата посмішка, а очі світяться щастям. -О-о о,і хто ж вона???
-П"ятниця!...
Один чоловік скаржиться своєму приятелеві: "У мене було
усе:гроші,прекрасний будинок,розкішна машина і красива жінка,яка мене
любила...А потім бац! Усе зникло!" "Що ж сталося?"- запитує приятель.
"Та дружина про все дізналася"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782805
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018