| Сторінки (8/775): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Провісники великих перемог
І змін на краще видатні стратеги,
Прийшли до влади в сум’яті думок,
Де крик душі й порив людської честі,
Де братство відданих лише одній меті:
«Позбутись крадіїв та віднайти майбутнє»
Нехай в крові, в диму і боротьби вогні
Та все-таки із почуттям могутнім
Любові до своєї України…
Й не знали іншого, не бачили тоді,
Що крутяться довкола брехуни,
Не патріоти, а майстри афери,
Потрібна їм лиш влади ждана мить,
«Провісникам і видатним стратегам»,
Майбутніх перемог і величезних змін,
Де гідності нема, а честі вже не буде,
Де нові крадії та схем новітніх зиски,
І де не глянь повсюди свої люди,
Усе по новому та все це вже було,
І як завжди усе ще може бути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579894
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2015
Стоїть боєць з цигаркою в руці,
В очах зажура і сльоза неначе,
Нервово палить й дивиться на схід,
Душа болить, а серце його плаче
І думка б’є у скроні молотком,
Настирливо все раз у раз питає:
«Як ми змогли дозволити таке?
Невже ж не бачили, не знали,
Що тут варилось стільки часу
І хто стоїть за усім цим?
Чи то байдужі проморгали?
Чи так собі запланували?
Чи може підленький сусід
Тут приложив нечисту руку?
Бо вже давно таке хотів
І сіяв в Україні смуту,
Серед радянських бахурів
Та їх бандитських побратимів,
Що по поняттях поділили
І владу, й грошики свої.
Й пустили нас усіх по колу…»,-
Пихкнув, збив попіл, гірко сплюнув
І тихо-тихо затягнув
Сумну свою солдатську пісню.
А думка в скроню молотком
І у очах сльоза неначе,
Й душа болить…
І серце плаче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578359
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.05.2015
Сини країни, лицарі свободи,
Нездолані ніким богатирі,
Для вас, неперевершені герої,
Усі слова натхнення і хвали,
Всі оди, що посвячені відвазі
Та дифірамби мужності бійців...
І як ніколи варто заспівати,
Про вас і з вами, України гімн,
У ньому правда і велика сила,
Незборений ніким понині дух...
Таки не вмерла наша Україна
Допоки у серцях ще чути стук,
Таких гарячих і завжди хоробрих,
Десь відчайдушних в смілості своїй
І як ведеться в горі, дуже добрих,
Нехай й бракує співчуття і сліз.
Вони ж таки безстрашні оборонці,
Звитяжці і поборники землі,
Що їх зростила, в прагненні до волі,
Завжди готових пасти в боротьбі,
За честь і славу, за її свободу,
За право жити гордо і без війн,
Таких неперевершених героїв,
Нездоланих ніким богатирів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2015
Дивно влаштований світ - той хто не бачить дальше свого носу і кульгає на обі ноги, хоче взяти сусіда за руку та показати бідоласі той єдиний правильний шлях і тільки в тому напрямку, в якому йому короткозорому хочеться йти.
І як скажіть добратися бідоласі до свого прихистку, коли довколо стільки порадників та повчальників, що губишся в настановах та пригинаєшся під тягарем їх "вагомих" думок.
Чи не простіше би було кожному з нас відповідати за свої вчинки самому, не прислуховуючись до "вагомих" думок добропорядних сусідів та вибирати свій шлях і напрямок, не опираючись на руку хворобливих доброзичливців та непевних поводирів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578185
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.05.2015
В ту осінь як і в попередню знову,
Злітаючи із позолочених дерев,
Зів’явше, змучене та все ж таки красиве
Крутилось листя й падало до долу,
А впавши мандрувало з вітром геть.
Отак й з життям, ще молоде допоки,
Кружляє в вихорі подій і не збагне,
Що ж то чекає там за горизонтом?
Й не відає в своїм круговороті
Де так багато планів і надій,
Який буде кінець його історії.
А чи потрібно знати ?
Не збагнеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Сказав…
І мовлене слово відбилось.
Нерозуміння глухота
Стіною стала на заваді
І довід каменем упав,
Обломком від твердої волі,
Тяжкий як груз несприйняття.
Хіба зігнувшись не підійму?
Не випрямлюся і не кину?
І не почують знов хіба?
Сказав …
Чекав …
І все як вперше
Вернулось на круги своя.
Тут раптом якось сумно стало,
А голос..?
Голос вже мовчав
І тільки лиш думки кричали
Про те, що так не може бути,
Щоб слово мовлене не чули,
Не може бути дальше так.
І революція настала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Промиваючи рани водою чистою,
Онімілий від люті і біль позабувший
В напрузі чекання бою одвічного,
Роздирав зранене тіло, м’язисте й ослаблене,
Темними, грязними нігтями відчай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Такий самотній й жалюгідний,
В пустелі раб стояв.
У небеса він слав прокльони
І в них же щось благав.
На долю скаржився бідака
І ось його слова:
«За що?», - питав у долі раб, -
«За що до мене так?
Чи чим розгнівав я тебе?
Чи ж не під твій я смак,
Що не взлюбила так мене?», -
Питав у долі раб.
А та сміялась і котивсь
Громами долі сміх.
Вона сміялася до сліз,
Сльозами дощ проливсь.
І не сховатися рабу,
Раб долі, всьому раб.
І грім лякатиме його,
І дощ йому сатрап...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Ми купались і ти сміялася,
Як це сталось не знаю я,
Та сплелись ми в єдиному подиху,
У любові нестримному захваті,
На морському піщаному березі.
Й теплі хвилі водою пінною,
Що рукою Нептуна кинута
І розбурхана пристрастю двох,
Омивали, в ту мить закоханих,
Налітаючи гребнями білими
Під вечірнім світінням сонця.
Те ж останнє кидало проміння
Відтворивши моря казковість
І надавши чарівності хвилям,
Котрі шумно летіли назустріч,
Вгамувати не в змозі спрагу,
Юних тіл, що у ніжних обіймах
Не пручалися більше пориву
Та не відали іншого страху
Як не бути у мить ту разом.
І лиш море було тому свідком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Відфільтрованими чітко дозами
Розписали слова по графіку
Й по поличках усі розставили.
Рафінованою напівправдою
Маринуючи критиканство,
Перейшлися навшпиньки тихо
З недописаними плакатами -
Дистильовані правдолюбці,
Цензуровані демократи,
Що люстровані своїм страхом
І кастровані ніжно владою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575215
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2015
Пора підглянути в щілину
Й прислухатися до розмов,
Що ще тривають у палаці,
В останню мить приготувань
Царя з командою своєю
У путь до феїного замку.
А там таке: великий цар
Усіх зібравши, доповівся:
«Мої придворні й славне військо,
Мої безстрашнії орли,
Для вас сьогодні в день негоди,
Коли дме вітер й буря зріє,
Прийшов випробування час,
Сьогодні всякий зрозуміє
На що він в дійсності гаразд,
Наш ворог не чужі звитяжці
І навіть не зміїні пащі,
А чари дуже злої феї
І нечисті що з нею є
Непередбачувані пастки.
Та наше нині святе діло
Її будь-що перемогти.
Поможуть в цьому чародії.
Ну що ж на коней, треба йти
І хай нам Бог допомагає!..», -
Сказав і скочив на коня,
За ним і решта по команді,
Тут закурився битий шлях.
Та вже за хвильку було пусто
І тільки сльози на очах
Дружин й дітей, що проводжали
Ще відбивали почуття
Незнаного донині страху…
Цариця також затужила
Й благала в Господа підмоги
Та захисту від феї чар,
Просила милості й взивала
Про порятунок свого мужа
І спадкоємця його трону,
Нащадка древнього престолу,
В майбутнє пришлого царя,
Ще малолітнього Андрія.
Прохала, витирала сльози
Й безперестанку все молилась
Додолу повсякчас клонилась
І осінялася не раз.
Тим часом син її дивився
На матір з непідробним жалем.
Все ж дочекавшись поки та
Зронила у останнє «амінь»
І тричі наложила хрест
На ще тендітнії рамена.
Промовив їй як можна чемно:
«Послухай мамцю моя люба,
Невже до нас прийшла журба?
Чи може ти уже в печалі,
Що так скорбієш все за татом?
Та придивитись, ніби ж правиш
За упокій свого синка.
Скажи чого горюєш мамо?
Хіба не знаєш, що у батька
Був на похід хороший план?» , -
Замовк і зразу же продовжив:
«Не плач і не печалься неню,
Цар врахував буквально все,
Що міг пізнати, передбачив.
Підкажуть те, на що не зважив.
Порадять там, де призабув.
У нього знай, два чародії,
Ці маги ліпші в своїм ділі,
Недарма світ їх чудодійний
Так ім’я Арестона славить …», -
Тут видихнув і лоба витер,
Почухав голенький живіт,
Й піднявши палець вказівний
Свою розмову поновив:
«Ти знаєш скільки має раті,
Його вельможність батько-цар?
А скільки в нього тої зброї?
А коней скільки й провіанту?
Їх мамцю моя просто море,
Та саме головніше план
З яким він фею переможе!»,-
Андрій притих й навшпиньки став,
Тай потягнувся до цариці.
Та ж ледве-ледве нахилилась,
Як міцно він її обняв
Й прошепотів зовсім тихенько :
«Не бійся, тато подолає
Усененависну Моргану
І вбереже від бід мене.
Як завжди вернеться до тебе.
Не бійся мамо все пройде»
На тому й порішили разом …
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Тим часом, у своїх покоях,
Де лиш почвари і примари,
Де страхом оповите все
Моргані феї місця мало,
Не встоїть, бігає кругами,
Щось шепче і на когось жде,
Та на годинник поглядає.
Кого чекає ми вже знаєм.
А ось для чого їй це все?
Тут варто відійти назад,
Зробити невеличкий відступ,
Щоб зрозуміти всі причини
Так ненавидіти царя
І так цікавитись Андрієм.
Тож привідкриємо завісу
Й розповімо вам отаке:
Колись, тому десь півстоліття,
У царстві нашого героя,
В хатинці на краєчку лісу,
Із матір’ю жила дівчина
З чарівним іменем – Моргана.
Такої дивної краси,
Ще годі було пошукати,
У всьому тридесятім царстві.
Похожої на неї вроди
Не було певно в ті часи.
І все би наче ніби добре
Та заздрість людська
Породила негожі слухи
Про Моргану та її матір:
Буцім, в них
Гостюють часто злії духи,
Та вдови роблять привороти
І порчу за окремі гроші
Буває на людей кладуть.
Прозвали відьмами обох
Й церковникам про те сказали.
І учинили самосуд
Не дочекавшись й долі правди.
Спалили дім, коли нещасні
Лиш тільки спати прилягли.
Не знали вбогі, що то феї,
Не відали про чарівниць,
Які добро усім творили
І проти зла завжди були.
Ось так у полум’ї лишивши,
На ранок підійшли мерзенні
Та серед згарища і диму
Знайшли одне згоріле тіло
Й перехрестилися разом
І зашипіли: «відьма, відьма…».
Спасла Моргану рідна мама
Сховавши від вогню в підвалі.
Не було місця там для двох.
Коли ж ледь-ледь піднялось сонце,
Вся у лахміттях і брудна
Моргана вилізла на зовні.
Поклявшись відімстити всім,
Людський рід грізно прокляла.
З тих пір зола покрила серце
Такої ніжної ще вчора
Й занапастила душу злість
Та ненависть, до царства того,
В якому вбили рідну матір.
І навіть справ сердечних друг,
Завжди дівчині так бажаний
Не зміг утішити її
Й не помагали його чари,
Адже він теж був чародій.
Кохання в стіну розбивалось.
Моргана ж все копила злість,
В ненависті збирала силу
І якось з ночі підійшла
До того клятого села,
Що матінку її спалило.
Що погубило її душу,
Ще вчора як водиця чисту.
І вирвались з її грудей,
Закляття чорнії потоки
І тричі помахом руки,
Призвала нечисть в допомогу,
Нагнавши хмари й буревій,
Тут почалося щось шалене:
Дахи зривало, вікна й двері
злітали із своїх завіс,
Ревла худоба, нили діти,
Дорослі впали на коліна,
До неба руки протягли
Взиваючи до свого Бога…
Аж тут між блискавою й снігом
Грім рівно тричі прогримів
І все затихло, все замовкло,
Закам’яніло як було,
Усе перетворилось в камінь:
І руки підняті угору,
І перелякана худоба,
І сльози скривджених дітей,
І рештки вбитого села…
Моргана в захваті завмерла,
Та й так стояла б, як за хмар
почувся всеєдиний голос -
Бог тричі дівчину прокляв
І всю її красу спотворив,
Зробивши вічною каргою,
Що не знайде ніколи спокій,
Та буде мучитись у замку,
Й довкола наганяти жах.
Аж поки, в милості своїй
Не прийде юний чародій
Та утамує чорну душу
Своєю силою значною
Й словами посланими Богом
Із уст, котрим довірив їх.
Тоді лишень вона спочине
Як і годиться добрим феям
У мирі й злагоді з собою…
А порятунком силам зла,
Що прижилися у Моргані
З безсмертям їх і непрощенням,
Буде енергія життя
Новонародженого хлопця -
Нащадка славної корони,
Єдинокровного царя,
Якому Бог надасть всі сили
Рости й мужніти не роками,
А з дня на день, від того часу
Як вийде той з утроби мами,
Із усмішкою вінценосця
Та золотими волосами
В яких таїться справжня сила,
Непереможного царя…
На цьому, ставимо ми крапку
В історії буття Моргани,
Так як розкриті всі причини
І пройдено слідами шлях
Аж до сьогоднішньої днини.
Та вернемося, у покої
Страшного, пристрашного замку
Де лиш почвари і примари,
Де жахом оповито все.
А в ньому не знаходить місця,
Круги мотає й довго жде
Свого посланця злая фея,
Й все на годинник поглядає
І всі підозри відганяє
Та знову ходить й жде усе…
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Давно Андрій вже спочивав
І сонце вийшло із зеніту,
Як цар нараду вже зібрав,
І стали хлопці гомоніти.
Андрія дід взяв слово першим:
« Мій любий сину й ви панове
Чи можемо сидіть без діла,
Коли до нас прийшла біда?
Невже ж закриємо ми очі
На небезпеку в нашім домі?
Хіба дозволимо Моргані
Образити мого внучка?» , –
Тут помовчав і враз продовжив:
« Потрібно нам помізкувати
Та скласти необхідний план…»
На що дали відразу згоду
І слово перебрав вже цар:
« Рідненький батьку твоя правда,
Я пропоную ось таке:
В вогонь не кинемо ми скриньку,
А жмут волосся поміняєм
На шерсті пук мого кота,
Цей кіт рудий як наш Андрійко.
Нехай дарунок віднесе
Своїй хазяйці горбун карлик.
За ним підуть надійні хлопці
І прослідкують до кінця.
А тільки вийде наш горбун
З воріт Моргани злої замку,
Як ми вірвемося туди
Допоки не зійшлись дерева.
І схопимо жорстоку фею,
Коли відставить та, свою
Відьомську, злочарівну палку.
У цьому ти поможеш нам
Мій старий друже чародію,
Нарешті ж магія твоя
За стільки літ тут пригодиться.
Надіюсь, що ще незабув
Своє незвичне ремесло,
І вправний як у ліпші роки.
Чи так це магу мій скажи?», -
Й замовк чекаючи старого.
А той повідав, не баривсь:
«Мій всевельможний государю,
Господарю усього краю,
Я постарів за ці роки
Та справність моя й моя сила,
Ніяк не втратили в собі.
А ще дозволю нагадати,
Що маю учня Арестона,
Цей хлопець майстер всіх чудес,
Такого я іще не бачив.
То ж впевнений, що разом з ним
Здолаю будь-кого на світі.
І Всененависную Фею,
Яку колись давно кохав
І знав як милую Моргану.
Та якось Бог її прокляв…
З тих пір у серці поховав
Я почуття усі до неї…», -
І замовчав, зітхнувши сумно.
Цар ж задоволений таким,
Повів свою розмову дальше:
«Ну що ж, тоді звільнити карлу,
Під охороною тримати,
Навчити як себе вести
І що в подальшому робити.
Підготуватись всім ретельно,
Покаятися у гріхах,
Й отримавши благословення,
Відправитись в нелегкий шлях,
Де небезпека нас чекає,
Через годину виступаєм…»
Усі піднялись й розійшлись,
І почались приготування
До нелегкого їх завдання
Моргану злу перемогти…
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Цар подивився у відразі
На безпорадного й брудного,
Моргани феї шпигуна
Й промовив стаючи із трону:
« Скажи хробаче, скринька де?
Куди подів волосся сина?..»
Аж тут зі стуком привідкрились
Тяжких дверей дві половини
Й перед очима всіх повстали
Три незабутніх персонажі:
З них першим увійшов дідусь,
В руках дві книги і перо,
На голові ковпак у зорях,
Під оком скалиться пенсне -
Це був придворний чародій
І помічник в царевих справах.
За ним волікся воєвода
Червоний ніс і муть в очах
Якого, видавали те,
Що вчора він десь погуляв
Та й щиро випив за здоров’я
Новонародженого хлопця,
Сьогодні ж ледве вже стояв
І все хапався за меча
Та так кумедно морщив лоба,
Що навіть посміхнувся цар
Крізь прищур погляду твердого…
Штовхнувши воєводу в спину,
Пробубонівши тихо мат,
Ніяк не в змозі протиснути
Свого тугого живота,
Проліз представши наперед
Царевих тюрм першоначальник
І поклонившися царю,
Та подивившись на царицю,
Спитав : «Царице моя, звали?»
Відповіла та: « Проходіть
Вас цар, давно вже зачекався
Тож будьте добрі, не мішайте,
А тихо й вдумливо вслухайтесь
Про що розмова тут була…»
Тим часом цар своє продовжив,
Піднявши різко владний голос:
« Не чую відповідь твою!
То де ж і скринька, і волосся?»
Забелькотівши щось під ніс,
Горбун побіг до тої штори
Де проховався цілу ніч,
Підніс її, і у руках
З’явилася чарівна скринька,
Вона була таємно-грізна,
Що у серця закрався жах…
Та цар суворо наказав:
« Відкрити скриню, взяти волос!
Спалити у багатті все
Й розвіяти у чистім полі!
А карлу кинути в темницю,
Нехай свою там долю жде!
Ви ж ледацюги і п’яниці
За мною й батьком на нараду!
До ночі будем мудрувати
Як захиститись від Моргани
І як спровадити те стерво
Із ненависного їй світу…»
Він повернувся щоб іти,
Ще раз оглянув все довкола,
Та раптом тихо пробурчав:
« О горе батьку мені, горе.
Про сина рідного забув я,
Не підійшов і не обняв,
Не взяв на руки, не поцьомав.
Як міг таке собі забути », -
І не побіг,а полетів
До ліжечка свого Андрія.
А той стояв все у перил,
Не то одітий, не то голий,
І ніби ще такий як вчора,
Але ж насправді не такий
Всі обернулись до малого,
Ба дійсно виріс їх Андрій.
Той показав в своїй усмішці,
Ряд ще малесеньких зубів,
Як й вчора, знову здивувались
Забубоніли, зачесались,
Згадали Бога і Христа
Й знаменням тричі покривались,
Бо що й казати – дивина.
А між тим всім, узявши сина
Цар гордо щось йому шептав,
Потім вже слухав від Андрія,
Уважний був та все мочав
Й задумою чоло покрилось,
І раз по раз тоді кивав
Та по голівці сина гладив,
А після діду передав,
Той теж з малим розговорився
І навіть дечому повчав…
Коли ж прийшла до них бабуся
І мама взялась покормить,
Усі покинули палати
Й заснув нарешті царський син…
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015
…Всі подивились на прохід,
А там царі, там син і батько,
Такі сердиті і величні ,
Немовби скелі, в океані.
Неначе, в небі темнім грім,
Що блискавку до нас кидає…
Царі ж пройшли і важно сіли
Напроти карлика невдахи.
«Ну що ж продовжуй, що казав!», -
Промовив грізний батько-цар
Та придивився до Андрія,
Котрому мама цицьку дала,
Бо вже тому була пора.
Тим часом карл повів розмову:
« Мене покликала Моргана
До себе в моторошний замок.
І у страхітливих покоях
Де лиш почвари і примари,
Передала такий наказ :
«Тобі курдуплю, вражий сине,
тобі незграбний коротуне,
Без всяких різних там оказій
Та недоречних нам причин.
Велію завтра в ранню пору
Іти у цареві палати
Там пізно, після опівночі
Народиться предивний син
І назовуть його Андрієм…»
« А дальше що?», - спитав я в неї,
У Всененависної феї.
На що вона відповіла:
«Тоді, коли він вже родиться,
Ти у палати проберешся
Де будуть разом ночувати
Андрій-царевич й його мати
І тільки матір задрімає,
Й царевич-син також засне,
Утнеш йому ти жмут волосся,
Збереш із уст одну смішинку.
Все скинеш у чарівну скриньку
І до обіду того ж дня
Тебе чекаю я у себе.
Інакше бовдур, в черв’яка
Знай. перетворю твоє стерво…», -
На цім закінчила вона.
Ворота замку відчинились,
Дерева миттю розступились
І вже за хвильку я стояв,
В куряві битої дороги.
Пішов додому, переспав,
А зранку тільки стало сонце,
У ваш палац помандрував,
Там з допомогою прислуги,
Дізнався все чого хотів
І незаміченим пробрався,
В палати де ночує син
Й дружина ваша Государю.
В них заховався у вікна
За шторою і так чекав,
Допоки принесуть малого
і доки всіх не схилить сон.
Коли ж нарешті дочекався
Покинув схованку й дістався
До ліжка Вашого синочка,
Відрізав жмут його волосся
Та от біда не зміг ніяк
Смішинку з уст дитячих зняти,
А тут ще й півень не співав
як пробудилося хлоп’ятко.
Я й заховався у вікна
Та видно він мене побачив
І все що знав повідав мамі,
Яка від сну вже відійшла.
Все решта Ви уже дізнались
З рядків написаних для Вас
Царицею у цьому залі», -
І карлик раптом замовчав,
Й продовжив своє якось раптом:
« Великий царю, я прошу,
Молю Вас слізно на колінах
Помилуйте, не забирайте
Мого нікчемного життя,
Я каюсь у своїх гріхах,
Перед родиною і троном,
Дозвольте лиш іще пожити,
Віднині я Ваш вічний раб
І пригоджусь чим тільки зможу.
Помилуйте!», - й додолу впав,
Ридаючи безперестанку…
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015
Почувши те цариця сіла
І наказала підвестись
Непроханому нині гостю,
Той наче десь знайшовши сором
Та запозичивши ще й стид,
З колін піднявся, все ж зігнувшись
Й смиренно погляд опустив
Чекаючи свого вердикту.
Цариця в роздумах своїх
Немов би вся зацепеніла
І тут почулося від сина:
– Напевно мамо тата клич,
Зови ще й бабцю, й мого діда,
І царського помічника,
Що звуть веселим чародієм
Та воєводу не забудь,
А ще тюремник хай прийде…
Цариця-матір взявши лист,
Перо вмокнувши у чорнила,
Почала швидко щось писати,
Про себе тихо промовляти,
Закінчила і підвелась
Та дзвінко-дзвінко задзвонила
Подаючи сигнал прислузі.
Вже через хвильку та була.
Віддавши лист і повелівши
До чоловіка віднести,
Не відкривати не дай Боже,
Царя щоб сталось що, знайти.
Цариця зразу ж тут згадала:
– Тюремника мені поклич,
Не стій уже, біжи щоб хутко,-
І тої слід як в мить простиг.
Допоки бігала прислуга
Шукаючи свого царя,
Допоки інші ворушились
Щоб привести, у почуття
Тюремних та питющих справ,
Неперевершеного майстра.
Цариця з сином почала,
Щось помаленьку дізнаватись,
В раба Моргани вічно злої.
– Скажи брудний і бідний карле,
Що захотіла тут пізнати,
Твоя володарка страшна?
Для чого в час, у ту годину,
Коли я породила сина
Вона направила тебе,
У наші з ним апартаменти?
Яку замислила біду
Накликати на наше царство? -
Тут замовчала й повела, -
Не бійся, говори лиш правду,
Попрошу у царя за тебе,
Лиш тільки не обманюй нас, -
І переглянулася з сином.
А той розхристаний стояв
Руками взявшись за перила
Тай видно щось там мудрував,
Бо таки добре було видно…
Як тільки карлик розпочав,
Як лиш схотів промовить слово,
Аж тут щось скрипнуло в дверях
І впала тінь на всю підлогу…
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015
– Привіт синочку мій коханий,
Скажи мені як добре спав? –
Спиталась у Андрія мама.
Подумавши малий сказав:
– Ти знаєш мамо дуже добре,
Хто б розповів, що в першу ніч
Так весело і гарно спиться,
То не повірив би в житті, -
Із за пеленок пролунало.
Упала, в мами вся щелепа,
Здавалось бачила усе,
Учора вже зі всім змирилась,
А ти дивись тут знов таке
Чого від нього ще чекати?
Від цього милого маляти,
Від вундеркінда, не дитя.
Якщо з таким можна рівняти?
І згодом тоже почала:
– Так, так синочку, стільки дива
Буває в нашому житті,
Що не вспіваєш дивуватись,
Але як добре, що тобі
Наснились гарні сни й веселі,
Тож ти напевне відпочив
Після вчорашньої пригоди, -
І усміхнулася собі.
Андрій дослухавши тираду,
Наморщив лоб, нахнюпив ніс
Та поскидавши всі пеленки
Таке сердешній відповів:
– Ти знаєш моя люба мамо,
Ми тут з тобою теревенем,
Але повір ми не самі,
Я бачив як ховався дядько
За шторою, у тім вікні, -
І показав маленьким пальцем,
У бік середнього вікна.
Під шторою блукали капці,
Якісь брудні немиті капці.
Хто ж там такий, у них стояв?
Піднялася цариця-матір,
Ще раз вдивилася в маля,
А потім стрімко і рішуче,
Направилася до вікна,
В руці нізвідки появився,
Важкий і в мить ту дуже грізний
Чотирьохсвічний канделябр,
Заворушилась стара штора,
Почулось шарудіння ніг
І з криком: – Тільки не вбивайте! –
Страшний й давно немитий карлик,
З під штори вирватися зміг
І пасти зразу ж на коліна.
Й схилившися додолу ниць
Та звівши на царицю очі,
Таке собі забелькотів:
– Царице зжальтесь, не губіть.
Не із своєї злої волі,
Не через примху знати все,
Я тут за шторою ховався,
Щоб бачити і чути вас…
– Мене сюди послала Фея,
Та що не відає жалю,
Що тішиться із ваших бід,
І їх на вас же насилає,
А звуть її, - й прошепотів,-
Всененависная Моргана…
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015
Цариця-мама вся в сльозах,
Під руку з благовірним мужем,
В задумі, ледь по ледь тяглась,
Не в змозі ще прийти до себе
Їй чулись голос та слова,
Не оповитого Андрія
Тим часом цар щось мудрував,
І діду сина посміхався,
Той теж зовсім не відставав,
Дружину вів та придивлявся
До балакучого внучка,
Що все хропів немов козак
Аж поки ліжка не дістався,
Там повернувся на бочок,
Розплющив око пильно глянув,
Закрив і погрузився в сон
З ним на ніч залишилась мама,
А решта вийшли із палат,
Ще раз поцьомались, обнялись,
Чемненько й гарно розпрощались
Та побажали всяких благ,
Тільки рожденному Андрію.
Що ж наша мама, як вона?
Вона ж тихенько притулилась
До ліжечка де був малий,
І сумно й з острахом дивилась,
Як спить так довгожданий син,
Потім привстала, помолилась,
У Бога попросивши щось.
І ось нарешті нахилилась,
Поцілувала ніжно в лоб
Й благословила свого сина,
Та зовсім втомлена така
Присіла збоку й задрімала.
Тим часом з дідом батько-цар,
Вже досить довго пригощався,
Та обнімався міцно так,
Що все хрустіло у обіймах,
Старий же тішився за сина,
І міцно-міцно обіймав.
Вони на пару обидвоє
Молились й дякували Богу,
Що дав такого козака
Й дозволив бути дальше роду,
Усе тривало аж до ранку,
Пустими залишись склянки,
І виївся останній харч,
А батько з дідом поспівали
Та полягали на столах
Де і заснули з диким храпом
Так до обіду провалявсь
Ну а що хлопець?
Хлопець наш за цілу нічку відіспавшись,
Із снами добрими пізнавшись,
Проснувся й щиро здивувавсь,
Коли побачив рідну мамцю,
А та сиділа з боку десь
Та чемно й змучено куняла
І усміхалась, хай їй грець,
Як ще ніколи не всміхалась,
Аж тут ліг промінь на лице
Й пробігся невловимий зайчик
Та маму хлопця розбудив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Десь там за тридев’ять земель
За океанами й морями,
Ще й за горами та лісами,
В великім тридесятім царстві,
Жив був царевич наш Андрій,
Про нього й вийде цяя казка,
Отже послухайте собі
І будьте пильні та уважні,
Бо тільки раз переповім.
Тож ж наш Андрій, коли родився
Й оповістив весь білий світ
Зовсім вже не дитячим криком,
Що хто стояв на дупу сів,
А хто сидів той покотився
І довго після не вставав
Ну, а Андрій присів замовкши,
Подумав щось і запитав:
- Скажіть мені, яка година?..
- Чого роззявили роти?
Усі дорослі посивіли,
Ті що молодші остовпіли
І в раз згадали молитви,
Клякнули разом всі до долу,
Перехрестилися не раз,
І загуділо все довкола:
- Прости нам Господи, пробач…
Хрестились щиро, били лобом,
Згадали всі свої гріхи,
А між тим всім почувся голос,
Який малому відповів:
- Вже опів першої синочку,
На дворі темна глупа ніч,
Тобі б поїсти і поспати,
На це окликався Андрій:
- Ну добре, хай так буде тату,
І пересплюся, і поїм.
- Та завтра приходіть із ранку,
І маму мою підведіть,
А то я бачу їй погано,
Нехай до мене йде в палати,
Постереже дитячий сон
Та колискову заспіває.
Всі решта завтра на поклон,
На тому певно на добраніч.
Бувайте діду, тату, бабцю
І сестри мої йдіть лягайте
Вже зранку з вами погуджу
Бо ж дійсно хочеться поспати, -
Й не доказавши, захропів…
З колін тихенько повстававши,
По сторонам не дивлячись,
Ще осіняючись знаменням,
Налякані таким трапунком,
Всі повиходили кудись...
. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Десь далеко на сьомому небі,
Зачекалось мене моє щастя,
Щоб дістатись до нього
Я піду до підніжжя Говерли гори.
І піднімусь по кручах веселих,
І дістанусь до самого верху.
Там зачеплюсь за білую хмару
Та роздивлюсь куди мені йти.
Перестрибну від неї на іншу,
Пробіжуся по них так угору,
Вчеплюсь в гриву холодного вітру
І направлю, у бажану вись.
Полечу повз незвідані зорі,
До вже близького сьомого неба,
Де чекає мене моє щастя
І до нього таки доберусь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Нарешті сонце за вікном
І ніби трохи потепліло,
Бо так скажу вам надоїло
Боротись з вітром і ховатись
Від надокучливих дощів.
А ще ці хмари й сіре небо,
Що настрій зводять на мінор
І проникаючий в все холод
Та вулиці постійний бруд.
Усе це просто надоїло,
Але ж тепер змінилось все
І за вікном нарешті сонце.
Невже ж негоді вже кінець?
Чи дійсно все так як малює
Нам промінь сонця за вікном.
Якщо це так, то слава Богу,
Що дасть зігрітися усім,
Дозволить тішитись із того,
Як просипається природа,
З пташиним гімном на весні
І зацвітає все довкола …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Прийшов до нас вже інший час,
Нові обіцянки й пророки,
Новітні справи, перші кроки,
Все для добра, усе для нас,
Все для народу, як інакше,
Він ж джерело єдине влади
Й беззаперечний суверен.
Для нього є усі старання,
Реформи, ліпшого надбання
І обіцяння всяких благ.
Лиш тільки треба почекати
Та затягнути пояси,
Бо ж не всесильні можновладці,
На все не вистачить їм сил.
А тут ще й вимоги Європи
Та обіцянки МВФ,
Тарифів підняття прозоре
По Україні маршем йде.
Замучені і депутати
Й неперевершений кабмін,
Їм не виходить і поспати,
Поїсти не виходить їм.
Коли ж скажіть тут відпочити,
Якщо люстрація гряде,
А ще корупцію виводять,
А ще війна так ніби йде,
Чи то не йде, чи то немає,
Це ж не війна, це мирний план.
Недаром в Мінську домовлялись,
Там ж були Меркель і Оланд,
І навіть Путін однойменний,
Якому прізвисько «Х…йло»
Сидів із нашим президентом.
Й до чого все це привело?
На цьому певно вже зупинюсь,
Не хочу вам надоїдати
Й топити в роздумах своїх.
Але ж напевно щось і вам
Приходить з часу в час на думку,
Про те, що все якось не так,
Не так, у нас усе це якось,
Чи може зовсім і не так?
І все зовсім, зовсім інакше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573010
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2015
Туман... Довкола ліг туман.
Не зрозуміти, що і де,
Куди моя країна йде
І хто веде її у мряці.
Чи той якого вибирав,
Я ж чув як він присягу дав
І вірив іншого немає.
Невже помилка, все дарма
Й тепер ми ніби ті ягняти,
Що на заклання повели,
Сліпі, тихенькі та сумирні.
А може ми і не сліпі,
А може хтось зі сторони
Навів вже порчу на країну,
Наслав на неї ту ману,
Що тягне ближче до обриву
І шепче нашим можновладцям,
Як буде правильно і краще
І що війна то не війна,
Що ми слабкі ще для звитяги,
Коли прийде російський цар,
З своїм як хмара грізним військом.
І правильніше вийде нам
Зробити вічне перемир’я
Де крові менше вже буде,
Де стануть поміж ворогами
Чужі, закликані варяги
Щоб принести на землю мир
І буде добре Україні.
Та ось питання:
Дальше що?
Невже ж все стане як в сусідів
І не вернути вже своє,
І посічеться Україна,
Й піде границями розбрат,
І все посиплеться й руїна
Стоятиме на тому місці
Де був раніше славний град,
Нездолана ніким фортеця,
Що Україною звалась.
А поки що один туман.
Не зрозуміти, що і де,
Куди моя країна йде
І хто веде її у мряці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572983
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.04.2015
Давай синочку, я тобі розкажу казку,
Про чарівного хлопчика-героя,
Про мандри всі його і всі його пригоди,
Де він перемагає завжди зло
І помагає немічним та слабшим.
Про те як він здолав страшного змія
Та поборов всіх велетнів на світі,
А ще про друзів гномів та принцесу,
Котру той хлопчик спас від відьми чар.
Розкажу синку про великі гори ,
Про бистрі ріки і глибоке море,
Що ним подолані при довгих переходах
І що перейдені на славних кораблях .
Переповім про нього тільки правду,
Про те як виручив із пащі злого вовка
Червону шапочку та трійко поросят
І зразу ж на килимі, що літає
Перемайнув у тридесяте царство,
В котрому кіт, що ходить у чоботях
Вже так давно товариша чекав.
І так багато синку тих пригод,
Я навіть не згадаю всі відразу,
Лиш тільки якщо будеш молодцем,
То ж засинай і слухай свою казку
- Десь там за тридев’ять земель…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Летить камінь, летить підлий,
Свистить аж жарує.
Як від нього ухилитись?
Хто запропонує?
Як вціліти від погрози?
Спекатись дурного.
Що зробити? Щоби,
Щоби не пізнати злого.
Ну а потім треба ж жити
Та не озиратись,
Хто на тебе ножа точить,
Хто хоче підкрастись
І запхати довге лезо
Аж по самий черен.
Прости Боже!
Скільки злоби!
Скільки в душах черні!
Нема радості від свого,
За чужим вартує,
Там прибреше, тут розіб’є
Щоб уже не було.
Як від цього ухилитись?
Хто запропонує?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2015
Бігли щоб вспіти, шпортались, падали,
Боялись останню нагоду проґавити,
Спорили вічно, штовхались, доводили,
Не зупинялись, упавши підводились,
Світ, що довкола просто не бачили,
Вміли образити та не пробачити,
Ближніх не чули, рідних не знали,
Бігли, запихались, змучились, стали
І оглянулись помалу довкола,
Попереду пусто, позаду нікого,
А фініш вже ось він, бо сили нема,
Даремно спішили, штовхались дарма,
І сльози скупі по щоках покотились,
І стало так гірко, що похапцем жили,
І руки шукають обпертись плече,
І сумно, так сумно, а в серці пече…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
Привіт тобі нахабний росіянин,
Нащадок пізній ханської орди,
Твій предок тюрк, мордвин і фін
І шостий безземельний син
Володимира Мономаха,
Що Довгоруким якось нарекли
Привіт тобі царепослушний рабе,
В якому більше буде від Батия,
Аніж з моєї Руської землі,
Тобі моє презирство і ганьба,
Й запам’ятай допоки править цербер,
Допоки війни, тролі, фейки
Не бути нам братами із тобою,
А будеш ворогом, знайдеш лиш тільки смерть.
І передай усім своїм нащадкам,
Перекажи і ще раз нагадай,
Щоб засинали з думкою про те,
Що Україна була, є і буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572270
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2015
Тут тільки літають чорні ворони
І бігають псів стерилізовані зграї,
Сумні-невеселі квартали промзони,
Ховаються в смозі, неначе в тумані,
Окраїни міста - їхнє знаходження,
Окраїна щастя - їхнє призначення,
Тут відчай замішаний на алкоголі,
І бідність прокопчена перегаром,
А ще тут народжуються нові люди,
Ті що не відають іншого щастя,
Як бачити мамині люблячі очі
І слухати тихо кумедного тата,
Що вспів по дорозі додому хильнути
І вишкріб з кишені старого цукерка.
Зростають ті люди веселі і тихі,
Сумні й хворобливі, в новому й обносках,
Незнаючі кращого, у своїй бідності
І що на майбутнє готує їм доля.
Зростають в істериках рідної мами,
У бійках й погрозах від п’яного батька,
В обіцянках ліпшого, що не настане
І ще із зневірою виростають.
І шкода дітей, що тільки лиш бачать
Як в небі проносяться чорні ворони,
Як бігають псів стерилізовані зграї
Сумних-невеселих кварталів промзони,
Десь там на окраїнах нашого щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572163
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2015
Приходить мить і настає той час,
Коли частіше б’ється твоє серце
І все здається знову наче вперше,
Й ти губишся в закоханих очах,
І не знаходиш більше, що один,
І не боїшся більше вже нічого,
Але боїшся втратити, вже нас
Та розумієш тільки лиш одне -
Приходить мить і настає кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Кружляє у хмарах схвильована птиця,
Тужливо курличе, не в змозі знайти,
Утрачене, в ошуках ліпшого щастя
Й загублені, в мандрах далеких роки
Літає розпечена сонця промінням,
Дощами і градами бита не раз,
Така непокірна й невтомна, у рвінні
Його віднайти крізь зневіру і час
Парить і долає небесні стихії
І що океани їй та що їй земля,
Коли там, у хмарах вона відшукає
Єдине кохання - свого журавля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Хто тебе так привітає,
як не твій шикарний Я?
Хто тобі так побажає,
як не твій коханий Я?
Тож вдивись у ці рядочки,
прочитай усі слова.
Пильно-пильно, ніжно-ніжно
проникай про що сказав,
А скажу тобі кохана,
мила, рідна та бажана,
Що не має в цьому світі,
Між зірками та під небом
Кращої мені за тебе
І ріднішої не має...
Тільки ти для мене радість,
Тільки ти для мене втіха,
Як би там не було гірко,
Ти підтримка і надія,
Ти моє повір – дихання...
Тож вітаю тебе люба!
З Днем народження вітаю!
І бажаю лишень щастя!
Тільки радості бажаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Вдихати щастя, бачити весну,
Любити похапцем і спокою не знати,
Знаходити завжди і не шукати,
Відчути серцем вічності красу,
І дотиком тебе одну впізнати,
І відірватися з тобою від землі,
І так завжди, неначе б ми одні,
У небесах без остраху літати,
Щоб разом падати і щоб горіть в вогні,
А після знову й знову воскресати,
І бачити уже нову весну,
Й вдихати нове неповторне щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Зірвавшись лякливо в нестримний політ,
Втікаючи від дійсності жорстокого світу,
Не вибираючи шляху, не озираючись назад,
Летять багатокрилі й полохливі думки,
Парять, у пошуках натхненності поетів,
І змучені, й здебільшого невимовно сумні,
Кружляючи сідають словесами,
В нерівні, дивні, рідкісні рядки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
Чи є серед людей цінніше щось на світі
За вірність, щирість й доброту батьків?
Хто з нас не знав ласкаве слово втіхи
Та слів повчань, що так потрібні всім?
Хто ж не зазнав тому лиш співчуття
Та жаль мій, важко Вам без цього.
А я пізнав і маю щастя дякувати Богу
За ті роки, що дарував Батькам
Та подарує ще, у милості Всевишній,
Я так за це прошу і так за це молюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
Якщо хтось мене запитає :
- Що за день сьомого лютого?
Відповім усім і зразу,
Розкажу тим, що ще не знають:
- Це День Народження самої ліпшої!
І коли запитають знову,
Запитають уже по іншому:
- Що у лютому цифра сім ?
Я стерплю їхню образу,
Я пробачу їхнє неуцтво,
І таке, на це відповім:
- Цифра сім – це дитячий крик,
Крик людини, що сповістила
Світу радісну новину -
"Світ завмри, я народилась!"
І з тих пір кожного лютого,
Ми святкуємо день цей сьомого,
Щоб сказати як сильно любимо,
Щоб віддати тепло в обіймах,
Написати віршів рядочки
З побажаннями самого кращого,
Із словами самими ніжними!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Темної ночі вогняні коні,
Грім – колісниці дзвін.
Милості прошу, благаю Господню
Вдар над народом моїм
Щоб не заснув в дрімоті своїй вічній,
Небо розріж мечем.
Спалахом ніч розбуди в блискавиці
І освіти вогнем
Хай нехрещені, захрестяться діти,
Бліді зашепочуть уста
Про батька, про неньку, а ще Україну,
Котру збайдужінню продав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569945
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2015
«Був час брехні,
Настав час смути,
«Москаль» не дасть перепочить» -
Петро задумався сердешний,
А серце стогне і болить.
Не спить, не їсть, усе мудрує,
Дні йдуть, а «сепарат» лютує.
Утратив спокій наш Петро,
Йому уже не до цукерків.
Весь зсохся, зморщився увесь
І шоколад уже не тішить.
Та й ходить на роботу пішки,
А по дорозі шепче шось:
Про Україну, про Європу,
Про Меркель щось,
Про «повну жопу»,
Згадає часом Вову десь
Й перехрестившись дальше йде.
І якось так, у тяжких думах
Схиливши голову поніс.
Тай в слуп як вдариться…
Й о Боже! Розбив чоло!
Побив свій ніс!
Та все даремно…Осіяло!
Що там чоло, що битий ніс,
Коли настало просвітління.
Стулились небеса, в склепіння
Й чарівний промінь ліг до ніг,
Петру вказавши новий шлях.
І відбулося осіяння…
Петро завмер, застиг весь стан,
В думках родився «мирний план».
В ту ж мить гінці по всьому світу
Рознесли вістку цю благу.
Обама з радості хильнув,
А Меркель довго посміхалась
І до Володі додзвонивсь
З натхненням щиро повідала
Той ж позіхав і мухи бив,
В кінці сказавши: «Маладєц».
Призвав в покої він Лаврушу.
З ним покумекав, вилив душу
Та заспівавши на коня
Й перехиливши за здоров’я,
Собі тихенько захропів.
І сниться цареві таке:
«Великий стіл, зібрались гості,
Довкола почесті і сміх,
Аж тут з’явився на порозі
Князь «малороський» – сміх і гріх,
Зайшов з прищуром подивився,
Пройшов так гордо – не схилився,
А підійшовши не зомлів
І твердо протягнувши руку,
З ненавистю в своїх очах,
Пожав Володі супостату,
Чи то всі шість, чи то всі п’ять.
Під спалахи вогнів медійних ,
У позі «аля самостійній»
Він навіть оком не моргнув,
І так стояв (на воду дув).
Вогнів закінчилось мигтіння,
І оплесків не чулось вже.
Петро ж стояв, в заціпенінні
Аж поки ґедзь його не вжер.
Тут зрозумів він, що Володя
З класичним прізвиськом «х..ло»
Стоїть п’ятою на нозі
і мешти нові виминає…»
Так обірвався Путі сон.
На цім вертаємось до себе,
А в нас війна…
Лиш бідний Петя ніяк сього не осягне.
Благочестивий б’є поклони,
У реверансах спину гне
І щось там просить,
Десь грошей, десь трішки санкцій,
Десь підмоги,
А ще надіється на Бога,
Й в диплотично-гордій позі,
Від сильних милостині жде
Малюючи нові кордони
І забуваючи про честь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569656
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2015
Хіба щось є у цьому світі
таке ж могутнє і велике як мамина любов?
Чи знає хтось, чи чув, чи може бачив
подібне щось до матері опіки?
І хто не знав, а знаючи забув, як це буває,
тільки рідні діти...
Її слова повчань, її безсонні ночі
і смуток, і сльозу, і усмішку колись.
І все це для дітей, усе це через них
і радість, і журба, і мамині тривоги.
Пробач нам мамо, що не варті того
та знай, ми дуже любимо тебе!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2015
Весь обірваний часом і вітром,
Із розбитою головою,
Невеликими кроками в вічність,
З тишиною за руку узявшись,
Він іде і не дивиться в небо,
Просто йде і нічого не бачить
Чи потрібно шукати щось нове?
Що знайдеш, коли все уже було?
Із розбитою головою,
І давно перевернутим світом,
Йде поет переповнений болем,
Йде розірваний внутрішнім звіром
Просто йде і нічого не бачить,
Просто пише й не знає навіщо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Серед штормів і злив життєвих негараздів,
Наперекір вітрам й холодним буревіям,
Зустрілись серця два, в кохання океані
Та утворили материк надії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Запитався якось батько, у сина Андрія:
"Хто, скажи мені синочку сьогодні родився?"
Зажурилося хлоп’ятко, наморщило лоба,
Довго думало й спитало: "Сьогодні якого?"
"Двадцять дев’ять на віконці Листопад нам пише" -
Мовив тато, а дитятко стало та й принишкло.
Стоїть хвильку, стоїть другу, сопе, щось мудрує.
Аж на раз як закричить, як зарепетує:
"Знаю тату, знаю, знаю! Катруся! Катруся!
Я Катрусю дуже люблю і вітаю дуже!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567899
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.03.2015
Промовчані слова і стомлені думки
Із їх значимістю та пошуками правди,
Перелетіли в інший час, у час сумний,
Де лиш уламки бойових списів,
Де згарища нездійснених надій
І склепи вже непізнаного нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
Коли не буде сонцю місця,
Прийде й окутає все ніч,
В ній стежку намалює місяць,
По стежці спуститься у низ
До нас чарівною ходою,
Вся величава та сумна,
Така самотня і холодна,
Ніким непізнана Вона.
Її не бачив ще ніколи
Із часу створення світів
Ні астронавт, ні науковець
І навіть майстер-чудодій
Її ніколи ще не бачив -
Володарку химерних снів.
Вона прийде щоб подивитись
На нас беззахисних таких,
Відчути подих й нахилитись
Вдивляючись до нас усіх
І потім зовсім тихо-тихо
Прошепотіти щось чудне,
Комусь казково-чарівне,
Комусь буденно-прозаїчне,
А ще комусь вселивши жах,
Страшне і болісне на лихо,
Отак прошепче і піде
По стежці місячній додому.
Ми ж залишатимося в снах,
В чужих фантазіях і в своїх,
Хтось усміхаючись, а хтось
Не в змозі побороти відчай
І розірвати коло бід
Терпітиме усе до ранку.
Вона ж непізнана ніким,
Така самотня і холодна
Як було з створення світів,
Повернеться у своє царство,
Де зорі щось нашепчуть їй,
Усе сумній і величавій
Володарці химерних снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
Не тримайте у собі підленький страх,
Не вирощуйте сумніви в собі,
Хто боїться не матиме світла в очах,
Сумнівається хто, на шляху упаде
І піднятися буде не в змозі.
Не вслухайтесь у вчення брехливих іуд,
Не чіпляйтесь за іншого правду,
Хто загубить десь там, не знайде уже тут.
Розчарується хто, до кінця не дійде
Й не закінчить почату вже справу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2015
Пробач мені синочку за науку,
Не так повинен батько вчити сина,
Я забуваю... Ти ж лишень дитина,
Моє таке жадане й миле щастя
І ангел мій із золотим волоссям,
На вже такій обізнаній голівці,
Я ж все спішу, боюсь щось пропустити,
Десь підскажу, десь з притиском накажу,
Відмовлю в чомусь, дозвіл дам не зразу,
А ти сумуєш, в сумі тім мовчиш,
І тяжко так стає, на мому серці,
І розумію - ти лишень дитя,
Моє натхнення і моє життя,
Ти ангел мій із золотим волосям.
Прошу, прости... Не гнівайся, пробач.
Не так потрібно батьку вчити сина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Запам'ятовуйте свої щасливі миті,
Не тратьте слів на незначні образи,
В житті так мало люблячих сердець,
Не раньте їх. І не топчіть ногами
Все те, що подаровано вам було
Як оберіг, як невимовна радість
Пізнати щирість чистої душі,
Її жертовність, ніжність і кохання.
Таке до нас приходить тільки раз.
Тож бережіть і не бентежте щастя,
Не тратьте часу на слова образ,
На те щоб зруйнувати неповторне
Нестримністю і необачністю своєю
І пам'ятайте все ж щасливі миті,
Це зігріває й вберігає нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Коли розводяться мости
І стрілки зупиняють час,
Коли приходить пустота,
А почуття невпинно гаснуть,
Ти розумієш, що один,
Що вже немає більше нас,
І щось глибоке,
Щось таке важливе,
В твоєму помирає серці
Й так холодно стає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
За пригоршню дзвінких монет,
І за обіцянки про краще,
Вони купляли своє щастя,
Та протирали кулемет
Здалось їм, що не буде волі,
Покинув бідолашних "цар",
А де не він – не має долі,
Чи металург ти, чи шахтар
І розлилися ріки бруду,
Перевернулося життя,
Готові з "хунтою" до бою
Підняли триколорний стяг
Покликали гуртом Володю,
Щоб Новоросію зліпить,
Той передав людей і зброю
І наказав вперед іти
Вони ж забувши Україну
І тризуб кинувши до ніг,
Зійшлись собі в лиху годину,
І заспівали новий гімн
Відспівуючи свою волю,
Ховаючи усе святе,
Здобули Путінську "свободу",
Зганьбили зрадництвом себе
Запам’ятайте ж бусурмани,
Поплічники ворожих сил,
Немає в зрадників могил
І подвигів у них немає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566150
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2015
Дощ за сірим вікном щось вистукує рясно нестримними краплями,
П’яний вітер все треться об шибки, виглядає самотності тінь,
А вона зітхаючи сумно, вишіптує ім’я коханого й очі її заплакані,
І не бачать вони вже нічого сьогодні, їм у горі не стримати сліз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Переповзає час помалу й незворотньо,
Він сиплеться піском крізь пальці Бога,
Час міцно огортає все довкола себе
Та не щадить нічого і нікого.
Життя для нього лиш легенький подих
Творця, що баче тільки свою вічність.
І ми кладемо недолугу дійсність
Йому до ніг як килимок з узором…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
Розмаїття життєвих форм
Переповненість вічних тем
Недолугість пустих розмов
Ненаситність смішних потреб
Крихкість ніжного почуття
Ілюзорність багатства сил
Цінність рідкісного сміття
Недомовленість тихих слів
Захмелілість від свого я
Незакінченість руху й дій
Запізнілість із каяттям
Хворобливість нікчемних мрій
Неможливість пізнати все…
Посередність таких віршів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
Хіба помер він? Ні брехня!
Він серед нас, він в Україні,
В Дніпрових кручах,
В небі синім,
Він є повсюди…
І лишень
До Бога відійшла душа,
А дух його, в віршах понині
Хіба не з нами він тепер,
Якщо, у майже кожній хаті,
Сумує батько, плаче матір,
А у руках тремтить «Кобзар»,
І слово серце рве і крає,
І думку вже не відпускає,
І хлопці гинуть...
Бо москаль
На Україну наступає
Хіба помер для нас Тарас?
Що України вже не має?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565656
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2015
Тихо, тихіше!
Прошу вже, тихше!
Не бий у тім’я, душу не край,
Словом як кулею не трощи голову,
Не рви мої нерви, вони уже голі,
Не гни свої лінії, хватить, доволі,
Бо очі налиті ненависті кров’ю,
Руки у пошуках грізної зброю,
Думки вирують і мізки киплять.
Тихо, тихіше уже пустословий!
Прошу вже, тихше!
Не обіцяй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565652
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2015
Як відірвати язик брехні?
Як придушити безмірну підлість?
У якій скажіть поховати труні?
Ницість людської потвори,
Що лізе до тебе бридким щуром,
Звивається гаспидським змієм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Прокинутись та зрозуміти – прийшла весна...
І придивившись осягнути – війни нема,
Нема вогню, немає сліз, нема смертей,
Лиш тільки крик, щасливий крик твоїх дітей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2015
Ти покинь мене сьогодні тверезість,
Відпусти, не тримай мою душу,
Я давно уже злий, невеселий,
Щоб в веселості хмелю забутись,
Щоб напитись гіркої по вінця,
Розтрощити, розбити, зригнути
Перепорчений часом спокій,
Непотрібний, принизливий відчай,
Відпусти і не думай тримати,
Не для того на світ я родився,
Щоб просити у когось, благати,
Не для того і з ним розминуся.
І сьогодні і злий, й невеселий,
Весь розхристаний
Й п’яний до біса,
Я пройдусь по весняних барах,
У шампанського пінних салютах,
Із піснями навиворіт
Й тихими матами,
Перемірявши кроками
Змучене місто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2015
Не розривайте зневірою серця героїв,
Не позбавляйте спокою їх чисті душі,
Не забивайте цвяхом, в їхні голови
Тези про мир, у Донбасівській гущі
Не промивайте мізки своєю «правдою»,
Не рвіть терпіння тонкі струни-жили,
Не нахабнійте, ховаючи наше право,
В підкупних судах нечистої сили
Не стомлюйте нас однобічними змінами,
Не забувайте історії, бо все може статись.
Не ви для майданів досі щось значили,
Майдани для вас завжди одне значать !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561987
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2015
Не для тебе сьогодні зозуля кує,
Не для тебе траву криють роси,
Не для тебе мій брате щоднини встає
І лягає за обрієм сонце
Ти прийшов боронити країну свою,
Не чекав і не зважував кроки,
І загинув за неї, в нерівнім бою,
Захищаючи мир наш і спокій
Не для тебе співає в гаю соловей,
Не для тебе несуть води ріки,
Не для тебе всі усмішки наших дітей
І народжених вільними крики
Ти лишив в наших душах нетлінний вогонь,
Ти сьогодні герой!
Ти і завтра герой!
І нехай не для тебе зозуля кує
Та для тебе молитви усіх матерів
І предвісні українські грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561962
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2015
І настрій добрий
Й день погожий,
І ти така жіноча йдеш,
В просторім платті
Нам на зустріч,
Не звавши нас,
Все ж погляд звеж,
І ми слідкуєм за тобою,
Хода легка,
А крок м'ягкий.
Ось ти мотнула головою,
Коса лягла поза спиною,
І вигнувся твій стан стрункий.
Мелькнула усмішка, я бачив,
Чарівна усмішка була.
І раптом вітер нам у спину,
Тканина плаття облягла
Дівоче тіло,
Що й казати,
На мить ти осліпила всіх,
Те тіло було повне грацій,
Ці стегна, груди що й казати!
Та ти пройшла, а вітер стих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
В ночі, коли згасає світло в вікнах,
Й не чути пострілів далеких канонад,
Коли вщухає вітер і не плаче небо,
Коли промовлено останнє «на добраніч»,
Нам чується тривожний, тихий шепіт,
То молиться сердешна Україна…
Летіть молитви, в шепоті летіть,
Летіть омиті матерів сльозами,
Летіть до Бога щирими словами,
В яких надія, смуток і любов,
Нехай почує стогін України,
Нехай відчує України біль
І серця бій зболілого відчує
Та вбереже і захистить її…
В ночі Вам чується тривожний, тихий шепіт?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561353
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2015
Мені наснився дивний сон,
Такий казковий і чарівний,
Він то захоплював в полон,
То відпускав по хвилях пінних,
То піднімав аж до небес,
Де я літав на щастя крилах.
І все так було гарно, мило,
Все начеб знову я воскрес,
Давно вже занепалим, духом.
І я витав, я землю бачив,
Її ліси, її поля і рік немислимі узори,
Це був мій край, моя країна.
Аж ось вогонь і плями диму,
Шугає смерті хижа тінь,
Раптово защемило, в грудях,
Я зрозумів, іде війна...
Моя нещасна Україно!
Тут і проснувся…
Вже й не спав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2015
Не розверзнулося над нами небо,
Не розплакалось гіркими сльозами,
Не упало на грішну землю,
Грізні хмари у громи збирає
Та чекає все того дня
І тієї чекає години,
Щоб вогнем блискавиці пройтись
По стражденній моїй Україні
Розбудити щоб справжню весну,
Що народ мій так довго чекає,
Бо немає вже більше часу
І терпцю уже більше немає
Біля влади ж те саме стерво,
Гнобить хлопців, Донбас зливає,
Ще розверзнеться наше небо,
Ще заплаче гіркими сльозами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560593
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2015
Заморожений конфлікт – замінована надія,
Недомовленість слів, незавершеність дії.
Призупинений бій – незакрита чернетка,
Неуражена ціль, не нажата гашетка.
....................................................
Ми не підставимо другу щоку,
Якось сказав Президент народу,
Ми ще не зовсім її підставили,
Заспокоює він сьогодні себе,
Це ж майже мир, це ж майже спокій,
Стріляють не так вже й багато,
І гинуть ну зовсім трошки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560492
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2015
Що ж ви *** прогинаєтесь постійно?
Що ж ви шаркаєтесь в реверансах?
Ще не випросили достатньо кредитів?
Не хватає вам чужих санкцій?
Може ви позабули про гідність?
Вам однаково чи жити з ганьбою?
Чи не ви скажіть торочили,
Про «бла-бла» і про кулю в лобі?
Скільки можна брехнею нас крити,
Підставляти Москві жирні щоки?
Не навчило життя вас Кримом?
Вам заскоро приснився спокій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560490
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2015
Десь за небокраєм заховалось сонце,
Відгримів останній на сьогодні бій,
Спи спокійно хлопче, хлопче-оборонцю,
Хай насниться щастя на твоїй землі,
Хай присняться діти і кохана жінка,
Материнські очі ніжні і без сліз,
А ще хай присниться батьківська усмішка,
Лагідна усмішка й дім, в якому ріс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560261
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.02.2015
Із першим промінням ранкового сонця,
Із співом врочистим ще сонної пташки,
В привітному шелесті жовтого листя
Приходить до тебе сьогоднішнє свято.
Приходить в ласкавому шепоті вітру,
Що треться об шибку твоєї кімнати.
В веселих танцюючих сонячних зайцях,
Що ноти малюють вітального маршу.
У теплих обіймах й в словах побажань,
З букетами квітів, в пакунках дарунків,
Рядками віршованих наших старань
Та ніжних, місцями палких поцілунків.
З щасливим майбутнім, бо ти того варта,
Приходить до тебе сьогоднішнє свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
Дівчинко-коханко, приверни свій погляд,
Переглянь моє SMS,
Серед слів ти побачиш щирість,
Ти знайдеш між рядків кохання,
Що спустилось до нас з небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
Вирвався криком дикого звіра,
Що ранений лізе крізь хащі нічні,
Голодний і злий, спраглий та вічний,
Моєї країни нічим невгамований,
Ніким неподоланий, скроплений кров’ю,
Сторіччями древній, відвагою сповнений,
Патріотичний відчай, відчай її душі.
Вирвався криком й здійнявся в повітря,
Громами та грозами, зливами куль,
Ще непоборений, зовсім не стомлений,
В бідах згодований, війнами кований,
Затятий в бою і згуртований міцно,
Моєї країни, моє Вітчизни
Непереможний і непокірний,
Такий героїчний дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559618
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2015
Знайти в собі слова,
Щоб передати почуття,
Той дивовижний світ моїх емоцій,
Коли я є з тобою... Я не в змозі...
Розповісти, що робиться в душі,
Які переповняють протиріччя,
Коли без тебе... Я також не в силі...
Знай лиш одне, що я тебе люблю!
І пам'ятай, одну тебе кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
Я хочу і можу собі уявити,
що завтра настане спокій,
Стабільність життя по всій Україні,
примирення перші кроки.
Але як мені уявити життя,
де лишилось так мало віри?
Віри тим, що зганьбили себе зрадництвом
і брехнею себе зганьбили.
Я ніколи не зможу пробачити тим,
хто зривав синьо-жовтий прапор.
Тим, хто махав триколором загарбника
і нагинав нас раком.
Я не хочу почути завтра і знову,
лозунги путінських псів.
Тих, що не знають слова – Вітчизна,
їм мій одвічний гнів.
Як я зможу подати руку,
подивитись по дружньому в очі?
Коли знатиму, що ось ця сука
на російському була боці.
Якщо стільки довкола перевертнів,
чи я зможу спокійно спати?
Сьогодні України люблячий син,
а завтра ґвалтує матір.
Я хочу і можу собі уявити,
що завтра настане спокій,
Стабільність життя по всій Україні,
ось тільки не знаю доки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
Хто ви не люблячі Україну?
Для чого повилізали із своїх нір?
Чим перед вами вона завинила?
Звідки у душах звір?
Хто ви, що зрадили Україні?
Де ваша правда, де?
Тут проживали з якою ціллю?
Йде вже відплата,йде.
Йде і до тих, що продалися,
Іде й до байдужих душ,
А тим, що носили у собі злобу,
Не бачити путінську русь
На землях моєї країни.
Хто ви не люблячі Україну?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559478
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2015
У промінні ранкового світла,
З шепотінням ласкавого вітру,
Прилетіло на ангельских крилах
Твоє ім'я кохана Людмилко.
Й заспівали пташині хори,
Усміхнулося щиро небо,
В океанах затихли шторми
Розказавши, що все для тебе.
Все для тебе... Всі квіти світу,
Шелестіння дібров зелених.
Навіть зорі, в нічних салютах,
Засвітилися у Вселенній.
Написавши казковими літерами,
Що порушили космосу спокій,
В загадкових своїх сузір'ях
Твоє ім'я благословенне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Як важко дібрати потрібні слова,
Коли почуття розривають,
Коли обіймаєш й шукаєш уста,
Вдивляєшся ніжно у очі
І знаєш для неї лиш твоє життя,
Для неї всі дні і всі ночі.
Як просто вдихати її аромат,
Зарившись у світле волосся
І руки тримати у своїх руках
Прижавши до себе так міцно,
Що серця бій чується
Й думаєш так:
"Як хочеться щоби це вічно..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2015
Як би мені оте знання, що Україна вже й не мати
Для тих, котрі там на Донбасі у руки взяли автомати,
Для тих, що вівцями пішли й загомоніли як отара
про бандерлогів, про хохлів і що вижається примара
Їм українського фашизму.
Як би мені оте знання, то бив би в дзвони,
Не баривсь.
Почали бачиш править тризну по Ураїні,
по дідах і їх онуках патріотах,
І рить могили для дітей …
Кому? Кому? Ви одоробки продали стільки чистих душ.
Для кого сієте ви смуту? Для кого плодите вовків?
Чи є у вас ще крихти думки про Україну?
Чи збулись останні мрії цароносців?
І їх царів великороських.
Й часи руйнації прийшли.
Як би нам всім оте знання, мовчали би набатні дзвони?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2015
Зупинись миттєвість, час завмри,
Не відбуться постріл,
Кров людська не лийся,
Хай не гинуть мамині сини,
Україно рідна схаменися!
Де твій ворог? Де твоя земля?
Хто, скажи мішає тобі жити,
Що з чужинцем став в один ти ряд?
І стріляє зараз, в брата брат...
Час завмри, миттєвість зупинися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015