| Сторінки (13/1255): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Над балкою за Бугом, розпашілі,
надвечір дишуть камені теплом.
Звідколи тут на пагорбі присіли?
Хіба для нас ця вкляклість – не полон?
Під сонцем гріють вдень м'язисті спини,
а в присмерках тепло все віддають
у простір... До останньої краплини!..
Бо в цьому бачать місію свою.
І так мільйони сонць, мільйони років,
подій мільйони, митей і епох!
Пильнує, мов одне велике око,
крізь кожен камінь сам себе пан Бог.
Покірно все на вус мотають брили,
що знищить тлін в мільярдах папірців.
Нас дурять – але їх не надурили б!
Про що мовчать незрушні мудреці?
В середині тверді, бо мають стрижні,
А ззовні одягли шовковий мох.
Для нас життя в роки мотає тижні.
А брилам що? Епоха – мов плювок!
В них доста є часу, щоб все обдумать.
А нас усіх за мить здадуть на брухт...
Про що мовчить гранітний обладунок?
Та ми, оглухлі вкрай, мчимо у труни...
Бо нас узяв в полон одвічний рух.
© Сашко Обрій.
27.08.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2026
Я б міг життя прогаяти в чеканні...
Та є куди ще прагнути мені.
Я хочу мати стержень, наче камінь,
рішучим бути, ствердним, мов граніт!
Я б став серпневим каменем – все просто –
щоб в кожну мить, яка мене знайде,
до краплі випромінювати в простір
усе тепло, увібране за день.
© Сашко Обрій.
27.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2026
І знову я в селі – в маленькім диві.
Сюди мій шлях не раз ще заверне,
де, знаючи мій норов вередливий,
ще з ночі у траві гігантські сливи
чекають, мов спасителя, мене.
Мої ви любі! Знаєте? Та я ж не...
Я знаю, що ви знаєте, бо не...
Я знову п'ю нектари тут, мов бражник,
в селі, де повсякчасно недосяжний
міський непогамовний абонент.
© Сашко Обрій.
27.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2026
Серпнева спека. Настрій, мов Карузо,
співа під шум струмкової води.
Мов лис, пожухлий лист від кукурудзи
на скелі часом хитро шарудить.
Комахи пролітають час від часу,
неначе літаки надзвукові.
Я знов сюди прийшов, аби навчатись
невловній тиші цій, щораз новій.
А ще... свідомо, чи то випадково,
ні разу не лякаючись мене,
прийшов чи то дружити, чи на сповідь
і зрить очима, повними любові,
на мене велетенський стрибунець.
© Сашко Обрій.
26.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2026
Втупився в небо розгублений погляд.
Що він шукає в безмежжі нічнім?
Ніби без компасу зламана щогла...
Зорі зависли в німій тишині.
Ніжно шепочуть: "Спинись, заспокойся!
Глянь – ціла вічність попереду в нас!
Будуть лягати роки у покоси.
Доля? Не втікне від тебе вона."
Слухай, як лине з села псячий гавкіт,
як дзюркотить в темній балці струмок,
як цвіркуни тебе роблять багатим
на рівновагу; як розум замовк.
Як неспокійний водій мотоцикла
гучно дирчить, як сигналить авто.
Слухай як хата піснями бухика.
Ти ж – як слухач за селом, – не актор!
В люди поїдеш – ще встигнеш награтись.
Драми, сценарії, сотні вистав.
Зараз же вчуй, як послабились грати.
Як голова проясніла, пуста.
Жадібним поглядом пий оце небо –
Іншого в тебе в житті цім нема!
Знай: не втече твоя доля від тебе,
Все, що насправді в цю мить тобі треба –
стиглих сузір'їв навислість німа...
© Сашко Обрій.
24.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2026
Отче, молю, ретроградний Меркурію,
дай з Укрпошти електроплиту!
Не перетворюйся знову на фурію.
І не кажи, що мій потяг – "ту-ту-у-у-у!"
Хай же посилка, що тиждень вже в Умані
на сортувальному центрі лежить,
з мертвої точки рушає зі штурманом.
Чую: без неї мені вже не жить!..
Шлунок давно розгорнув революцію.
Тиждень буркоче сердито в мені.
Жити в ілюзіях, гратись в Конфуція –
вкрай утомивсь від цієї дурні!
Каюсь: хотів зекономити грошики.
Пошту Нову проміняв на стару.
Досвід засвоїв. Спіши приголомшити,
плитки візитом. Лиш не ігноруй!...
Тиждень поштових довбу операторів:
лінія вже не гаряча – кипить!
Не досягну в медитації "саторі",
доки під боком не буде плити!
Мій дорогесенький, любий Меркурію,
я не прошу надприродні дари!
Згляньсь над моєю тонкою натурою,
годі здіймати в душі моїй куряву,
плитку пошли – все, що хочеш, бери!
© Сашко Обрій.
24.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2026
Світові нестямно так пасує
ця кучеренковість кольорів!
Лиш не розгуби її ти всує
І від передозу не здурій.
© Сашко Обрій.
23.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2026
Загримало. Прийшли медузи-хмари
і щупальцями землю обняли.
Світ білий зблід, туманний і примарний,
і день осінній літо обнулив.
Сховався в конуру понурий серпень,
зіщуливсь, наїжачивсь, позіхнув,
розлив по небу безліч темних сепій,
макітру сонця вистригши під нуль.
То гуркало, то буркало й грозилось,
то крапало, то сходило на пси.
Товста свинцева хмара, мов грузило,
посунула в степи, за небосхил.
Нарешті дощик став, громи ущухли
і півнячі озвались голоси.
Всевишній, переливши з неба кухлі,
самотні спраглі ниви оросив,
на радість селам змоклим, знов крізь синь
пробився промінь, влігшись на покутті.
© Сашко Обрій.
22.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2026
Про що шумиш, пороже мій, брояко?
Цей шум, ця вічність – кращий твій улов.
Його не переплюнуть ні воякам,
ні битвам, котрі ти перемолов.
Ні дужим козакам, ні гардівничим,
ані навік втонулим тут скарбам.
Цей шум, цю мудрість ер я добре вивчив.
А ще твоя донька – стара верба.
Низесенько схилилась над тобою,
заслухалась і вклякла на віки.
Він в мене вкарбувався із любов'ю –
цей білий шум могутньої до ріки,
з якої, мов верба оця, я виріс,
ввібрав корінням силу бузьких вод.
З цим шумом відлечу колись у вирій,
а поки – п'ю цю чашу з насолод!
© Сашко Обрій.
* "брояка", у множині "брояки" — місцева назва, характерна лише для Побужжя та Дністра, означає елемент річкового перекату або ж сам перекат.
21.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2026
Кучеренковіє захід сонця,
Кучеренковіють небеса.
І он та, що далі, й ближче - он ця
закучеренковує краса!
© Сашко Обрій (Кучеренко).
20.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2026
Місяць – велетенська паляниця –
запалав в нічній серпневій млі.
В комусь підійняв все хтиве й нице.
В комусь пробудився дужий лицар.
Всіх збудила повня на Землі.
Хтось пустивсь грішити, хтось – молиться.
© Сашко Обрій.
20.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2026
У перший день, коли розплющив очки,
в руках своїх тримав він мікрофон.
Отак з'явивсь на світ Сашко Висоцький –
дитя подій святкових і реформ!
Хоч вірте, хоч не вірте – неминучим
був день, коли Висоцького сам Бог,
стромивши мікрофон, нарік ведучим.
Хтозна, чи подарунок це, чи борг,
що мусить перед рідною землею
за вік земний віддати Олександр.
Та бачу Київ, зірку на Алеї,
і хату, і Сашків вишневий сад.
Тим часом показали по новинах
пологовий будинок і Сашка.
І шнур, що виріс замість пуповини,
що скальпелем от-от розполовинять!
Так акушерська винайшла рука
найперший мікрофон бездротовий наш!
© Сашко Обрій.
19.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2026
Без свідків і вагань
кавун з'їж сам.
Хай з другом навпіл
з'їсться стигла диня.
Нужденним кабачки роздай,
на радість небесам.
Без скнарості
і докорів сумління.
© Сашко Обрій.
19.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2026
Ніжний, південний,
шляхами щоденними
плине до моря безмежного
Буг.
Бог предковічний
мчить водами темними,
рибу несе
й сивих пращурів
дух.
Пам’ять епох
і родів невпокорених
крізь ковилові
й гранітні моря
котить у Чорне,
чуприну і корені
в ліні лиманів полоще,
ширя
чаплями з Гарду,
прудкими мартинами
над позачассям
мрійливих портів,
часто пригадує
десь над руїнами
давніх укріплень
часи золоті.
© Сашко Обрій.
17.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2026
Два автобуси дачних маршрутом "Іванівка – Гард"
на кінцевій, на сонечку гріють натомлені спини.
Поміж ґрон винограду педалі несуть мій дракар.
Все – кінцеве в цім світі...
Лиш спрага життєва – неспинна.
Палко пнеться вона, мов чіпка виноградна лоза...
Біля траси спинились законослухняні корови.
Я жену. До життя тільки б не розгубити азарт!
А корови покірно стоять –
пропускають мій ровер...
© Сашко Обрій.
14.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2026
Куди не ступиш – скрізь зрина порадник.
Без стуку, без запрошень, без прикрас.
В бруднім взутті штурмує вхід парадний
і в серденько плює, мов справжній ас!
Порушник всіх можливих меж, кордонів.
Нізвідки тихо вигулькне, мов тінь.
Тупий, безцеремонний, безпардонний.
З гармидером у власному житті.
Як слід не давши ради вбогій долі,
повчає, тисне досвідом, кричить.
Ніким не став, як-небудь вчився в школі.
Але складе для тебе довгочит.
Достукатися марно: "баста, досить!",
бо вдерся професійний часокрад.
Бо ніби ми Європа вже, та досі
за звичкою живем в країні рад.
Тож, поки *** не витуриш із хати,
забувши про тактовність і мораль,
порадник буде досвід власний пхати,
хоч пеклом є для тебе чмошний "рай".
Невіглаством тебе як слід начинить,
немов індичку – яблуками... Втім,
він радий – чим багатий... Ось причина...
Напхає – й знов пірне, мов кіт, у тінь.
Тобі ж від того бруду відмиватись.
Свій стрижень загартовувать стократ.
І тоншати в мистецтві –
наче Бог, ігнорувати
роздавачів непроханих порад.
© Сашко Обрій.
14.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2026
До святості нам, як до Києва – рачки:
Всі ходимо какати у туалет.
Та здатні, я знаю, на більше, крім срачки.
Хоч ми ще питомо – тварини, але...
Без винятку, кожен із нас – це не тільки
агресія, хтивість, матюччя і кал.
Бо кожен ще має в собі, крім готівки,
людський недосліджений потенціал.
© Сашко Обрій.
13.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2026
На свіженькім повітрі трудилися ми.
І наївно гадали, що нам таланило.
Але вітер подув – і запахло свиньми.
І осипало щастям свиняче лайниво.
Працювали до сьомого поту за гріш –
аж чоло обливалося, шия і споднє.
Попри це не стихав заповзятливий двіж.
Ще якби не смерділо страхіття Господнє...
Працювали сумлінно секатор, пила.
Ані спека, ні хліб нелегкий не лякали.
Все складалось чудово, але підвела
нас фортуна... і запах свинячих фекалій.
Все свиньми просочилося: одяг, думки.
Довгих літ тобі, пане свинячий господар!
Чим годуєш хвостатих, що запах такий?
Добрих слів, побажань тобі зовсім не шкода.
Непритомніли наші гидливі носи.
Але ми не зважали і рухали діло.
Хтось пиляв, хтось рубав,
хтось косив, хтось носив.
Кажуть, гроші не пахнуть...
А наші – смерділи!
© Сашко Обрій.
12.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2026
Ген село на видноколі.
Й на осонні – переліг.
Поміж соняхами в полі
шлях вузесенький проліг.
Повз товсту курган-могилу
і кошлаті спориші
мчить стежинка в місце сили,
найрідніше, для душі.
Спить в могилі давній воїн,
а на белебні – граніт.
Не забрати степ з собою.
Але він проріс в мені.
Він пахтить до сліз, до млості
чебрецем, деревієм.
Розсуває в грудях простір.
Пісню вітру в серці в'є.
Він під ноги сипле згадки.
Серце мліє. Бракне слів.
А тоді на мене гавка
степ... собаками... в селі...
© Сашко Обрій.
11.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2026
Лотоси пнуться із бруду.
З мулу, з болота, з багна.
Через матерію грубу,
через невігластва груду,
попри зневір'я товстенну полуду,
раптом проб'ється вона –
свіжа, незаймана, ніжна,
із ароматом тонким,
вся білолотосносніжна,
розпрочудесна, мов Крішна,
досі незаймана, досі негрішна,
ще не пом'ята ніким.
Там, де краса уся тоне
поміж гадюччя і жаб,
квітка, мов біла ворона,
вигулькнула із бутона,
ніби магічне вікно Овертона,*
в просторі цьому – чужа.
З неї сміялись, боялись.
З нею боролись, кляли.
З нею комахи змагались,
тисли підступно на жалість,
слали погрози вожді і держави,
щоби знешкодить колись.
Щоби не бачить ніколи,
як її рід воскреса,
й темрява, аж до околиць
сліпне в її ореолах.
Очі потворам й невігласам коле
щира й правдива краса...
© Сашко Обрій.
* "Вікно Овертона" – це технологія, за допомогою якої можна втілити у життя будь-які ідеї.
11.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2026
Сині клапті хмаринок, мов поле – м'яке, волошкове.
Маляр пензлем виводить зелене серпневе панно.
Покидає свідомість, мов миша, непевний свій сховок.
Серпокрильці над Бугом танцюють невтомний танок.
Щось вечірнє і ніжне нашіптують бузькі брояки,
не лишаючи в розумі місця для шуму думок.
Я під берегом кидаю смуток й лишаю, мов якір.
Вдячно п'ю надвечір'я. Це – краще, що нині дано.
Вечір гусне. І гусне небесне безмежжя волошок.
Сунуть сутінки в тиш, що от-от почала цвіркуніть.
Серпокрильці шугнули урозтіч. І небо, мов кошик,
спорожніло, затим позіхнуло й побрьохало в ніч...
© Сашко Обрій.
09.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2026
Тихше! Тихше! Стійте! Стій...
Не сполохайте чортів,
що сидять в чортополосі,
мов збіговисько хортів!
Чом приперлись? Хто такі? –
дідьки спросять нас, верткі,
настовбурчуючи ріжки
й поміж шерстю колючки.
Ми лиш баньками – луп, луп...
Хто – навтьоки, хто – в тулуп.
Наполохані чортами,
задрижать колінця й пуп.
На словах – ми всі круті,
не страхаємось чортів!
А на ділі – зовсім інше
виявляється в житті.
Кожен в рот води набрав.
І сховався поміж трав.
Мов чорти в чортополосі,
чур – подалі від добра!
Звикли брати лиш добро.
Поділитися ж – "в облом".
Кожну здибивши колючку,
легше стати будяком!
В зверхнім погляді на світ
забувається як слід
про пахучу дивну квітку,
що цвіте на голові...
© Сашко Обрій.
07.08.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2026
Заїдають кляті мухи,
заїдають, цокотухи,
надокучливі й численні,
мов романи Кокотюхи.
Це сільського літа фішка.
Діє акція і знижка:
тут мушва гойдає простір,
мов поезія Малишка.
Це усім потрібно знати,
хто у рідні мчить пенати:
заї.. дають всіх тут мухи,
мов маленькі жаданята.
Тож купуйте мухобійки
і в селі священнодійте –
без жалю гамсельте мушок,
наче Карпу, геть роздіту.
Кожна мушка, мов Забужко –
шепотить тобі на вушко
щось про секс й сіда на місце,
що не винесеш за дужку.
Мух добіса – бити ні з ким –
мов письменників вкраїнських.
Бий, складай паскуд на купку,
мов рядки Тичини – в мізки.
© Сашко Обрій.
04.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2026
Хоч наші душі – всі, свідомо
вродились жить в цей час важкий,
та ми, мов жабки у бідоні,
збиваєм лапками вершки.
Без сподівань – коли настане
час перемог, прозріння, мир,
товчуть перетинки сметану,
щоб з решти видобути сир.
Повсюдна смерть чіпка, настирна
стримить на зламі двох світів,
в пісну сироватку рутини
вмоча настрашених людців.
Вже багатьох пережувала
доба, підступна, наче лис.
Ще й не таке переживали –
і досі не перевелись!
Бо в нас хоробрі і бездонні
серця – з терпіння й співчуття.
Тож ми, мов жабки у бідоні,
збиваєм лапками життя...
© Сашко Обрій.
03.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2026
Ще один липневий день відбувся.
Вечір мріє й тихо засина.
На старенькім ровері чиргикає бабуся –
чи то з дачі, чи то із села,
в хустці й сарафані у горошок,
всі плоди зібравши у садах.
Збагряніле Сонце,
мов велике серце Ошо,
стомлено за соняхи сіда...
© Сашко Обрій.
29.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2026
Нащо чоловікові будильник,
котрий вбити тягнеться рука?
В мене під вікном знедавна виник
справжній вектор і дороговказ!
Він завжди чіткіший, ніж годинник.
На кутку гучний такий один!
Кращий для лінивої людини
визволитель проспаних годин!
Не зозуля, голуб чи куріпка.
І не гавкіт сонного Рябка.
Він о шостій ранку кукуріка
і мене до справ земних гука.
Коліщаткам, ґаджетам не вірю.
Він же сенс в життя моє приніс,
найдисциплінованіший звір мій –
з гребінцем і дзьобом механізм!
© Сашко Обрій.
29.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2026
Можеш всі звернуть на світі гори,
юний, неодружений, стрункий!
Нареченим шлюб не йде на користь:
кабаніють хлопці та дівки...
Пухнуть лиця, форми і манери.
Вже фігури сунуть – не ідуть.
Бо не тре напружуватись,
зваблювать партнера
володільцям
черев, щік і дуп...
© Сашко Обрій.
28.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2026
Ми – кожен з нас – усі потроху
бажали кращого життя:
щоб закінчились в ката строфи,
щоб вершник змію кумпол стяв.
Та не уникне катастрофи
землянин жоден, бо, на жаль,
в ній кожен винен з нас потроху,
бо кожен десь – та й налажав.
Це – час прозрінь, це – час уроків.
Чека на кожного врожай.
Спішіть: спливають стрімко строки!
Кінчайтесь швидше, в ката строфи!
Їй-бо: усьому є межа!
Мов лезо гострого ножа
по рукоять у горлі лоха...
© Сашко Обрій.
25.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2026
Юрій Горбунов лицем торгує.
Рекламує пральний порошок.
Це мене турбує, я ревную.
Та хіба ж би я не підійшов?
Чом на білім череві бігборда
Замість Юри фейс не мій висить?
Мріє нарцисична підла морда,
щоб на неї теж настала мода:
від космічних баз – до ковбаси!
Сашко Обрій.
17.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2026
В кабіні ліфта темно й прохолодно,
в кабіні ліфта тиша й супокій.
Над моторошним черевом безодні
життя спинило біг нестримний свій.
Назовні – справи, люди, сонце, діти,
суботній день, базарна метушня.
Та нікуди від себе все ж подітись.
Тож в ліфті почуваюсь вдячним я!
Хто б дав мені ще час для медитацій?
Зрання – дзвінки, інструкції, листи.
Дарма так швидко викликав до праці
звитяжних рятувальників іти!..
Ще в темряві посидів, ще б подумав,
ще б зважив всі "to be or not to be".
В ліфтах подумать є про що, мов в трунах,
усім, хто перед батька мчить... й тобі.
Зрання, поки не встиг ще навалитись
шалений світ, скуйовджений дітвак,
подумай в ліфті, все просій крізь сито.
Протверезій в пітьмі і молитвах.
Як тиша й тьма думки зметуть, мов мітли,
устань, подякуй Богові за день.
За вимкнення подякуй ще раз світлу.
Й за дзенькіт, що дає у ліфті дзен.
© Сашко Обрій.
20.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2026
Місто, попри градуси пекельні,
дихає, пульсує і живе.
Спека на проспектовій пательні -
дійство для місцевих не нове.
Сонце - кухар вельми невблаганний.
Авта мчать у затінок, в комфорт.
Мусить лиш один приймати ванни -
на жаровні сонць регулювальник,
доки вкляк без світла світлофор.
© Сашко Обрій.
18.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2026
Крізь шибку вагону дивлюся і мрію.
Летять лісосмуги і спогадів рій.
І в променях вечора – Олександрія – летить місто-тезка, і віра, й надія,
повз настрій тривожно-замріяний мій...
© Сашко Обрій.
19.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2026
Люд репетує: йде світу кінець!
Доки збентежились інші,
Щось укусило зненацька мене:
"Міцно хапайся за кінчик!"
Я ухопився... чимдуж, голіруч!
Бовтаюсь на волосині.
Час же стромляє той кінчик в діру.
Світ-стариган знов уперсь: "Не помру!"
Пальці - чіпкі, руки - сині...
© Сашко Обрій.
18.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2026
– Гриз, гризу і буду гризти
танки, наче барбарис.
Мов вино, я – хлоп ігристий.
Джонсонюк зовусь, Борис.
Розвивається чуприна,
мов соломи жовтий сніп.
В горлі комом, мов цитрина,
став я рашці навісній.
Зачиняю хвіртку зранку
і на ровері своїм –
в Україну, мов на танку,
де москвинські танки їм.
На зубах моїх кремезних
тане танк, мов карамель.
Вірю: орки перемерзнуть,
передохнуть, перемел...
Перемеляться на порох
разом з бідами війни.
Перемога зійде в спорах,
мов херсонські кавуни.
Забуяють барбариси
в українському Криму.
Ще згадаєте Бориса,
як любив він танки гризти...
Я ж вкраїнський дух і риси
без вагання перейму!
© Сашко Обрій.
17.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2026
Між майбутнім і минулим
світ - зависла рамка.
Грань тонка - мов танець кулі
коло вуха Трампа.
Щоби душі не поснули,
щоб Вкраїна-бранка
зажила на всій півкулі,
мов у вусі ранка.
© Сашко Обрій.
17.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2026
Коли я в пекло пер поперед батька,
коли мутніла видимість мети,
мій Всесвіт підкидав мені безхатьків,
мов натяк чи легку побіжну згадку
про найпрямішу із альтернатив.
© Сашко Обрій.
16.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2026
В цей бентежний день віддався цукру і теплу,
живучи в епоху змін і згуби.
В шоколадне печиво, мов у чорнозем – плуг
в неспокійну ніч вгрузають зуби.
© Сашко Обрій.
14.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2026
Понад Дніпровськими плавнями
труби заводів димлять.
В липні гойдаємось плавно ми:
сонце, Дніпро і каяк.
Зграйка качина над човником
квапиться навпереріз.
Чаплі мовчання загорнуте
ув очерет-верболіз.
Крапає, в'язне у вечорі
сонячний мед золотий.
Верби шепочуть приречено:
"В пошуках долі – лети..."
З жовтого пластику лодія.
Золотом грає весло.
З міста із поглядом злодія
що мене в плавні вело?
З бежевим кремом замішана
неба лазур неземна.
Чи заримується з віршами
ця річкова низина?
Так, ніби здавна кимсь велено,
в плавнях вирує життя.
Пасок кошлатої зелені
небо і плесо розтяв.
Хтозна, чи стрінемось скоро ми?
Тріснули плани, мов скло.
Па, Січеславе нескорений!
Може, колись ще повторимо...
небо, Дніпро і весло?
© Сашко Обрій.
15.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2026
Допоки світло, навперегонки:
за графіком, без гра..., про всяк випадок(!)
...завчасний рух нервової руки
заллє окропом локшину, стрімкий,
щоб впасти в тьмяне марево лампадок;
зарядить гаджет загодя й ліхтар,
пропіка в АТБ хутчій продукти,
із ліфта вчасно вистрибне... Мов дар
зустріне світлофор. Палкий трудар –
руду на шахті встигне нагорнути;
ввіб'є в комп'ютер графіки нові,
до пошти й банкоматика нагряне,
шугне в трамвай, неначе вітровій,
ввімкне завчасно бойлер в душовій,
проспектик перетнувши з ліхтарями.
Втім бритвою майне по бороді,
розштурхає півмертвий генератор,
зустріне любу жіночку та ді...
як раптом світло вшиється, й тоді –
хоч спати, хоч стрибати, хоч вмирати!..
© Сашко Обрій.
11.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2026
- Хто розкаже прогнози по світлу?
Де гарантії, розклади, бл*ть?
- Все за планом, не партесь,
мужчини й кобіти:
"Сонце зійде о п'ятій нуль п'ять!
© Сашко Обрій.
09.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2026
Армагедець не перший рік як розпочався.
Проте, багато хто і досі не збагнув...
Дядьки – хто з пивом сновигає, хто із квасом.
Хтось – на війну, а хтось вклоняється багну,
в якому топчеться, мов чапля, років сорок.
Його влаштовує "коробка автомат",
режим "без змін", який набридне ще не скоро,
бо в нього терміну придатності нема.
Тут більшість – в бульбашці своїй, без влади й волі,
немов Прокруст, в чіпкій реальності, яка
не перетнеться з паралельними ніколи.
В ці дні філософ – мов останній з могікан.
Йому під силу лиш одне: спостерігати
і молитвами налягати на Творця,
поки трощитиме старі містки й загати
премудрий Шива, в ролі вершника-гінця.
Хоча й не видко ще ні краю, ні кінця,
ані провісника, що темряву освітить.
Лиш віра жевріє – що близько Божа свита
й остання серія цього Армагедця...
© Сашко Обрій.
09.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2026
Життя - щоб вирости до майстра від аматора,
пройшовши капосний друшляк випробувань.
І попри грізне гуркотіння генератора,
і попри варварські "головки" рускіх вань.
© Сашко Обрій.
09.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2026
Стоїть Вкраїна у жалобі і печалі.
Стоїть на пікові стурбованості – світ.
Стоїть німе, усе в сльозах "Куди вже далі?"
Стоїть в руїнах, наче цвинтар, "Охматдит".
Стоїть росія з непідйомним, чорним боргом.
Дітьми Вкраїна вже не плаче, а кровить.
Отак сумлінно заробляє перед Богом
смертельну карму чорний вбивця-московит.
© Сашко Обрій.
08.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2026
Ось перші вибухи.
За ними – ще з десяток.
Грибочки диму засіріли над Дніпром.
На мапі міста ми – юрба мізерних цяток.
Та хай там що, найкраще рішення: "не сцяти"!
Бо з нами – Бог, і ППО, і мантра Ом.
© Сашко Обрій.
08.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2026
Вокзал. Дніпро.
Туриста вміє здивувати
торгівлі Мекка,
економіки Тибет.
Вража масштабами це місто-термінатор.
Це тут колонами, мов оперний театр,
на всю хизується величний АТБ!
З любов'ю дивиться,
мов матінка – на сина,
на супермаркет
історична
батьківщина...
© Сашко Обрій.
07.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2026
"Усе, що є, собі у плюс використовуй!" -
Чудова мудрість. Робе краще, аніж "Ом".
Чи міг я знати, що невдовзі перед сном
мені співатиме щоночі колискову
дбайливий дідо генератор за вікном?
Єдина прикрість: часто, ніби навіжена,
в нічне, солодке, монотонне "дир-дир-дир"
щораз вриваючись, рвучи на клоччя мир,
йому підспівувати внадиться сирена,
безцеремонно, наче п'яний бригадир.
© Сашко Обрій.
07.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2026
Німую... Хоч і маю дар оратора.
Гармонія не терпить зайвих слів:
подвижницьке гудіння генератора
з прядінням кішки світ мій переплів.
© Сашко Обрій.
06.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2026
Кисень, нектар
виділяють рослини постійно.
Люди, навіщо живем?
Хто й коли в нас вкрав суть?
Чом несемо, безнадійні,
сміття, кал і війни,
зовсім забувши про те, що ми -
більше, ніж тіні:
світло, що здатне
на радість, любов і красу?
© Сашко Обрій.
04.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2026
Ні, не забуду про львівських красунь:
їм свої вірші й борщі
я готуватиму, вправний ласун,
рим й апетиту рушій.
Бог мені свіжі пригоди послав,
я ж не складав спритних рук:
плямка ротами дівчат Січеслав,
мною приведений в рух.
Спрагло ковтали і Київ, і Львів
ліки для шлунку й душі.
Знаю: куди б мене Бог не завів,
скрізь нарозхват поміж пані та дів
вірші мої і борщі...
© Сашко Обрій.
03.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2026
Що б зовні не накоїв світ вражди –
цунамі, апокаліпсиси, війни,
але найважливішим є завжди,
що зріє в нас при цьому всередині.
Бо зовнішні події – лиш міраж,
що кожну мить краде увагу й спокій.
Тому не варто входити у раж,
бо правда – в суті схована глибокій.
В природі нашій – істина і Бог.
Тож боремося з зовнішнім ми всує.
Бо в серці накопичується борг,
допоки ми з дзеркалами воюєм.
В такій нерівній, дивній боротьбі
здобуде перемогу завжди ворог,
який сидить у ній, в мені, в тобі –
здіймаючи в серцях конфліктів ворох.
Найважче – це всередині, в боях
його перемогти в собі, здолати.
Але проліг крізь нього в світло шлях.
Тож ось твоє забрало, меч і лати.
Відважно бийся з князем тьми в собі,
з його полками – страстями й страхами.
Допоки кожен біс, що в тьмі сидів,
в промінні твого світла не розтане.
Та доки це не втямить темний люд,
на світі тьма не виздихне, кудлата.
Тож поки люд зганя в дзеркалах лють,
тримай свої забрало, меч і лати.
© Сашко Обрій.
20.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2026
Настане день - і буде Перемога.
Хоча й не зразу - десь перегодя.
Та ми рішучі й нам не страшно вже нічого,
допоки землю цю боронять справжні боги,
допоки наші генератори гудять!
© Сашко Обрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2026
Міст, адрес, квартир було багато,
та ніхто так душу ще не грів!
Буду за тобою сумувати,
теплий і шляхетний батьку Львів.
Ця розлука трапилась раптово,
і від того наш з тобою час
став іще смачнішим, наче слово,
що смакує трепетне дівча.
Впевнений: не раз ще перетнуться
наші втаємничені шляхи.
Я ж твоє тепло (хоч пам'ять - куца)
в серці збережу у час лихий.
Парки пишні, вулички гостинні,
ввічливий, на радість ласий люд,
і мурах, що бігали по спині,
спогадами в серце переллю.
Ринвам і бруківці так пасує
літній монотонний дріб дощу...
Місту ж личать галицькі красуні -
восьме із семи відомих чуд!
Крізь віки врочистий диха пращур
величчю орнаментів, колон.
Взявши з тебе все, що є найкраще,
мушу покидати твій полон.
Будуть інші вулиці і люди,
ріки, краєвиди, дні - нові.
Та відколи вчуло трепет в грудях,
серце вже нізащо не розлюбить
доторк твій шляхетний, батьку Львів!..
© Сашко Обрій.
30.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2026
Останній день докрутить оберт.
Чотири місяці – як штик.
Останній виступ Губки Боба.
Фінальні титри. Мушу йти.
Безцінний іспит і наука.
Та кличе далі течія!
Вітрило в день новий напнуте.
За мить втече з-під ніг земля.
Сльози вагання передслізне:
перечекати чи піти?
Бентежний настрій "на валізах".
Все далі друзі, Львів і ти...
Які попереду пригоди?
Не мушу знати, що і як.
Новий світанок на підході.
Нове покликання, ім'я.
Новітніх вражень темні орди.
Нова ідея осія
єство і серце... Ось і я,
на повні груди свіжий подих,
з нових людей нова сім'я...
© Сашко Обрій.
28.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2026
Привіт, матусю! Падаю в коліна.
Щось знов мене до тебе привело...
Я – Східна Слобожанська Україна.
Візьми мене в обійми й під крило!
Бо чую, що в тобі воскресла сила
і дух, що рве до волі, кличе в бій.
Кубань до України попросилась.
Берестя, Холм, Підляшшя – і собі.
Крим думав і вагався... Та, прозрівши,
ожив! По Україні затужив!
Донбас відвоювали ми раніше.
А з ним – і Південь, попорвавши жил.
Прокинулись клини від летаргії:
Зелений, Сірий, Жовтий... Так, що аж
ввійшла Канада в доторки тугії,
на хвилі підхопивши свій кураж.
Так ширилась і кріпла Україна.
Вбиралась в сяйво вогників Земля.
Матусенько, привіт! Все дужче я
люблю тебе щораз!
Твоя пір'їна...
© Сашко Обрій.
28.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2026
Навісний слонячий тупіт, дрелька, єблі -
все було "на голові"... Не кіпішуй!
Стали совати тепер щоночі меблі:
в них, напевно, свій, вибагливий феншуй...
© Сашко Обрій.
27.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2026
У життя до мене пристрасть є ще.
Зранку ось, навівши свій приціл,
плюнула олією яєшня
й опік-цьом лишила на руці.
© Сашко Обрій.
27.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2026
Його піпірка, розміром з мізинчик,
довіри в тебе геть не виклика.
Та слух відмінний в нього є музичний.
І гарна помічниця є – рука.
Вона туди-сюди нервово смика
його куценький зморщений смичок.
Проте статура гарна в чоловіка.
І зовнішність, і личко – теж нічо!
Не так важливий розмір інструмента,
як вміння ним майстерно володіть:
він – віртуоз, чека лише момента –
таланти проявити молоді!
Вправляється сміливо, без пюпітра,
всі ноти зна на пам'ять, і слова.
Ну й що, що в нього крихітна піпірка?!
Зате на плечах – мудра голова!
Вона знайде найправильніше з рішень:
до чого і куди прилаштувать
прибор, а ще – бажання найщиріше:
кабанчиком твердесенько вставать!
На те, що мілкуватий, не зважайте,
хоч з виду – коротун коротуном!
Тиранам зріст не мусив заважати:
як приклад – Ленін і Наполеон.
Як в мужа видається тільки "сором",
чи стане він "залізно" видатним?
Хіба, як варіант, порноактором.
Бо, що, насправді, є, крім члена, ним?
© Сашко Обрій.
29.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2026
Великі Мости, човник, річка Рата
спливають в снах і манять, мов магніт.
Та в пам'ять вгруз найглибше, акуратний,
в сільському туалеті сталагміт...
© Сашко Обрій.
25.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2026
Шовковиця життя - пресолодюща!
Плоди ж збирати - знов нема часу!
На землю сипле й сипле дужче й дужче,
гниє, годує бджілок, мух, осу...
Та мрію не про ківі й апельсини,
по пояс в баговинні метушні:
щоб пальці й писок знов убралимь в синє
від якід, що опиняться в мені!
© Сашко Обрій.
25.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2026
Волохата мавпа,
крупний вид примата,
в дзеркало на мене
глянула зрання.
Я не був готовий
цей удар тримати.
Вкляк отетеріло,
наче цуценя.
Втупився на мавпу,
витріщив очиці:
"Шимпанзе? горила?
бабуїн? гібон?"
Чи то наяву це,
чи мені це сниться?
Кліпає і мавпа,
а в очах – любов.
– Хто ти, дивна мавпо,
що з люстра раптово
спозаранку свердлиш
поглядом мене?
– Це твоя мармиза, –
мов прибила словом
мавпа хитромудра
й губенята мне.
– Просто ти давненько
не голився, хлопче.
Швидко заростаєш,
мов орангутанг.
Довго я вмивався,
а, продерши очі,
вздрів себе нарешті –
і зареготав!
© Сашко Обрій.
24.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2026
У ліжку, для уникнення колізій
готуй не тільки прилад, той, що зморщ-щ-щ...
Як жінка - недовірлива комиза,
ти просто підкидай в багаття хмизу:
звари їй незабутній збудний борщ!
© Сашко Обрій.
23.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2026
Нащо вбіг прожогом по коліна
у штанцях коротких в кропиву?
Я ще зі старого покоління –
квіти бузини до чаю рву.
Рву собі й не думаю про те, як
литки в ліжку схлипнуть від плачу:
шкіру, мов печінку Прометея,
іскорки незримі обпечуть.
© Сашко Обрій.
22.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2026
У церкві УПЦ ґрунтовно, ємко
засів Онуфрій - орківський агент.
Та в "южику" є свій Онуфрієнко:
він "русско-офіцерський" має ген.
Мер міста облрадівцю жалівся,
із вуст летіла піна не на жарт:
"Найбільше горе Южноукраїнська –
це перейменування в чортів Гард!"
Табунщик зиркнув на Онуфрієнка,
мов по чолі оглушений рублем:
"А мо' з усіх найприкріша проблемка –
це те, що мер не бачить більш проблем?"
© Сашко Обрій.
21.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2026
Укотре прощавай, чергове місто!..
Міста, товариші, колеги, ви –
перлинки у життєвому намисті,
мій досвід, що не йде із голови...
Сьогодні – Львів, учора – Гард і Київ,
студентський Севастополь – мов мара...
Найкращу серединку вигриз, виїв
з плода життя обабоки Дніпра.
Дрейфую по життю, – маленький човник
між бур, штормів, негод і колотнеч...
"Не скаржся, не прив'язуйсь ні до чого!" –
вчить доля наполегливо мене.
Тож я легкою, певною ходою
крокую в невідомість, а юрба
проноситься повз мене в пеклі воєн
скоцюрбленою постаттю раба...
Молюсь за всіх, молю за землю Бога,
щоб темрява розвіялась і ми,
немов кайдани, скинули убогість
й себе відчули вільними людьми.
А я? Що ж я? Куди я знову їду?
Якого в потяг долі сів числа?
Колеса пишуть свіжу "Енеїду".
За вікнами вагону пообіді
майнуть Дніпро, і степ, і Січеслав...
© Сашко Обрій.
20.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2026
Як би людоньки на нас не дивилися,
що б мені здоровий глузд не триндів,
я закоханий по вуха й по вилиці
в твої коси, незбагненно руді.
Спраглі пальці запущу в твої кучері
й, порівнявши, намотаю на вус:
маю пасма, вщент прямі, ненакручені,
хоч і змалку Кучеренком я звусь...
Хоч і в тебе не природнє, а вплетене, –
ти тепер його для мене вплела!
І життя причепурила поетове,
і притих в мені на час ловелас.
По лиці моїм біжать-розтікаються,
ніби хвильки, твої коси руді!
Все, чого вогненні пасма торкалися,
намоталось, ніби на бігуді:
тихі погляди людей подивовані,
замакітрені, принишклі уми,
шиї звернуті, збентежені голови.
Все це коси твої скоїли вмить!
Чи устигну за гріхи всі покаятись?
В час, надривний, наче крик породіль,
вчинять в розумі моїм апокаліпсис
твої коси, незабутньо руді!
© Сашко Обрій.
02.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2026
Щоразу,
коли приходжу
до Парку Шевченка,
сидячи на лаві,
неподалік пам'ятника Шевченку,
відчуваю його незриму присутність.
Там, на обрії, за червоним корпусом
національного університету
імені Т. Г. Шевченка
сидить сам Тарас
у простій сорочці наопашки
з довгою горіховою люлькою.
З вусами до колін.
Щоразу, в задумі,
розкурюючи свою піпу,
він пускає з-під вусів
пухнасті кільця диму
в бік червоного копусу.
Кільця стають хмарками-бубликами,
що швидко проносяться
над пам'ятником Шевченка.
А той Тарас,
всівшись на небосхилі,
спостерігає, тим часом, за людом,
що приходить до парку,
що проходить
повз його пам'ятник.
Він, неначе Мамай чи Будда,
німує в позі лотоса,
перетворючись на велике вухо,
і пильно дослухається
до того, що про нього думають,
що про нього говорять кияни:
студенти і прості перехожі.
Часом він сумний, насуплений,
часом розпливається в посмішці.
часом просто кахикає в кулак
від гіркого давкого тютюну.
Але ніколи не ридає і не регоче.
А вітер тим часом
перебирає струни кобзи,
перекинутої через плече Тараса,
кобзи, що тихо спочиває
за його спиною.
Чи підслуховує він мої думки?
Можливо.
Але що мені до того?
Він – сіра нічна хмара.
Він – лютневий мінорний дощ.
Він – глевкий туман і мряка
похмурого столикого міста.
Так часом удвох сидимо.
Так часом удвох мовчимо.
Вслухаючись в себе
і в Україну.
© Сашко Обрій.
03.02.2020
картина - Oлег Шупляк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2026
Крізь розбиті долі і дороги,
стерті із лиця Землі міста
бачу світлий образ Перемоги,
бачу скрізь усміхнені уста.
В найтемніший час скорботи й болю,
в час найбільших розпачів і втрат,
знай, що ти не сам, що Бог з тобою,
до в'язниці відчаю не втрап.
Тьма ракет, ворожих мін і танків
мрії всі чавитиме, та знай:
найтемніший час – перед світанком.
Ще цвістиме цей стражденний край!
І коли здаватиметься: "Крапка!..",
в час найбільших лих і руйнувань
образ Перемоги зрине раптом –
звістка світла, радісна, нова!
Вір: у мить найбільшої зневіри,
похапцем зриваючи мости,
вороги тікатимуть, мов звірі,
підібгавши зганьблено хвости.
Лиш не проклинай за втрати Бога, –
дякуй за прозріння і за дух:
він зродивсь заради Перемоги,
що ось-ось на наших перелогах
паростком проб'ється крізь біду!
© Сашко Обрій.
18.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2026
Бачу тьмяне світло укінці тунелю,
хоч тунель занадто затягнувсь.
Скільки душ війна ще перемеле,
щоби переміг здоровий глузд?
© Сашко Обрій.
18.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2026
Зупинка. Ось дядьки зайшли в автобус,
занісши цигарковий дух легень.
Водій, мов ніж, розрізав ранок-торбу
і рушив в край, де ми пірнули в обрис
петрових батогів, полів, легенд...
© Сашко Обрій.
17.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2026
Наді мною долічерева лелека
пролетів - немов крильми благословив,
щоб минала мою доленьку халепа,
щоб зліталось більше радісних новин.
© Сашко Обрій.
16.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2026
Раптом щось в житті не так
(напартачив?) - з'їж "Спартак".
З буйним криком "This is Sparta!"
вмить, зі старту, давши гарту
тортик виправить партак!
© Сашко Обрій.
16.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026
Дощі... За сонцем квіти стали в черги.
Не лиш у нас брак світла... Бо ж і в них
є справи... Так невчасно випнув в червень
свою кошлату гриву борщівник!
Розправив стебла, став, широкоплечий,
оглянув володіння, мов магнат.
Ніхто йому з сусідів не перечить:
бо він – гігант!
Хоч в шию варто б гнать...
За те, що він і тьма таких же черев
у жилах в світ несуть отруйний сік,
щоб мріями дитячими вечерять
крізь опіки і сльози з року в рік.
Не цар полів, а справжній монстр-убивця,
на наших землях моцно він засів!
Цвіте і пахне, скільки з ним не бийся, –
невдалий дослід сталінських часів!
Колись, до буряка, в борщах він плавав,
охочий до каструль і до цебер.
Тепер більмом на оці величаво,
залитий рясно променями слави,
бундючиться, – велике ж бо цабе!
© Сашко Обрій.
14.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026
Хоч час підповз, отруйний, мов тарантул
та кожен день штовха нас до звитяг.
Тому щодня, о шостій тридцять ранку,
мій чайник завива безперестанку, -
напівсирена, напівпаротяг.
© Сашко Обрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2026
Ці липи.
Це літо.
Зцілити.
Вціліти.
© Сашко Обрій.
12.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2026
Я рухав одненьке малесеньке слово.
Маленьке – та горде це сильне слівце!
Багато кого воно в очі кололо
і впоперек горла ставало свинцем.
Не раз на шляху виринало, мов докір,
мов пращура погляд, суворий, німий,
сухий, невблаганний, прискіпливоокий.
Не нам з ним боротись, творці ж бо – не ми!
Звели ж бо не ми його в час карколомний
з дідівських кісток і дали йому старт.
В степах височать, мов чотири колони,
чотири карбовані літери "ГАРД"!
Чого ж наїжачились юрби "місцевих"?
Звідкіль, мов гадюка отруйна, ця лють?
Часом не тому, що наїхав у села
байстрючий, чужий, невкорінений люд?
Щоб стерти всю пам'ять про нашу дідизну,
про наш невпокорений дух давнини.
Та є в нас терпіння, рішучість залізна.
Ми міцно вросли в ці степи і лани!
Як дійсно немає вам, "мєсним", різниці,
яким буде слово, наймення оте,
то звідки беруться слова у вас ниці?
Ви – сотні кривих від початку люстер!
Не кожен відсіювать вміє полову,
знімати з епохи чужинський нагар.
Я рухав одне невеличеньке слово.
І слово було це, без сумніву, – "ГАРД"!
© Сашко Обрій.
12.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2026
Не дивися так приречено, гномику.
В дитсадку Червонограда постій.
Ми відновимо колись економіку –
не ховай у землю погляд пустий!
Жити треба тут і зараз, мій голубе!
Підіймай обвислі кутики вуст.
Ми від старості помрем – не від голоду.
Не сумуй! Бо ти – лиш з дерева брус.
Діткам усмішки даруй! Ба, коли щемить...
Не жалійся на бентежне життя.
Бо світити в найтемнішу, найважчу мить –
це, мабуть, одна з найбільших звитяг!
Неспроста тебе людьми розфарбовано
в теплі, сонячні, ясні кольори.
В час найбільшої військової повені
з дітьми поглядом живим говори!
І якщо ти навіть сам в те не віруєш,
не показуй цього діткам! Повір:
мир на крилах повернеться із Вирію
в світ, що скнарістю й брехнею прогірк.
Та від болю і страждань він очиститься,
і прокинеться з тяжких летаргій.
Рій прозрінь людських, гаптований в китицях,
підштовхне до вирішальних подій.
Тож не хнюпся, не журись, мудрий гномику.
Сяй, мов сонце! Покажи майстерклас!
Не чіпляйся вже за ту економіку!
Лиш за сяйво свого серця чіпляйсь.
© Сашко Обрій.
11.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2026
Як життя кишить неправдами й гадами,
світ ошкірюється сірий, жаский,
я твої неперевершені згадую
набубнявілі, набряклі соски.
Мов бруньки в губах, вербовії котики,
мов сунички, що намацав в саду,
тріпотять від щонайменшого доторку
ці соски, що будь-кого заведуть.
Ти по шкірі ними водиш без сорому,
мов прокреслюєш нові путівці.
З боку – в бік, зі сторони – в іншу сторону
мій язик бреде в твоїм молоці.
Хай зведуть на манівці спритні ягідки,
двійко ствердлих аргументів твоїх,
та спасуть мене від блуду й пиятики
двійко ніжних насолод, двійко втіх.
Візьму в жмені твої груди впокорені –
гостро вріжуться в долоні соски.
Всі шляхи згадаю, з ними проторені,
і об'ємним стане світ мій плаский!
© Сашко Обрій.
02.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2026
Знов залитий співом солов'їним,
вглиб манив Брюховицький праліс.
Мов пластун, серйозний і наївний,
черепашка-клоп по штанях ліз.
Довго і стурбовано дзижчали
щось над вухом мухи й комарі.
Я ж – немов кораблик на причалі,
що вернув з розбурханих морів.
Глядь: на листі буковім, намоклім
мурмураха чухає бочок!
Ген повзе неквапом, поміж мохом
ділова ковбаска – хробачок.
Раптом, в тиші дощик монотонний
кронами дерев задріботів.
Вухо в звуках лісу мирно тоне
плотиком без щогли і бортів.
© Сашко Обрій.
10.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2026
Триває в місті Лева свій рекрутинг
до війська українських збройних сил.
Шманають тецекашники в маршрутках
усіх, хто їх просив і не просив.
Спинилось перед бусом пасажирським
зо два вповнонахаблених авто.
Жіночій статі ніц із того зиску:
за хлопців не заступиться ніхто.
Аж ось, коли ввалилося до буса
міцних мордоворотів кілька штук,
у справу раптом втрутились бабусі.
Почувсь старечих палиць грізний грюк.
Когось сховали зразу під спідниці,
когось закрили мужніми грудьми.
Хтось милицею вгрів нахабнолицих:
"Ануж бо спробуй хлопчика візьми!"
Одного ж бідолаху хвать за барки! –
й волочать людолови до дверей.
Бабусі ж тягнуть парубка за карка.
В два боки розірвуть за мить! – Ой вей!
Найбільша бабця зняла костур вгору
із криком: "Баби! Бий викрадачів!"
Підкріплення немає. Буде горе.
Тікайте, тецекашники хутчій!
Якась бабуся хусточкою душить.
А інша мне в руці "смачний" кастет.
Рятуйте, рекрутери, дупи й душі,
інакше зараз Богу оддасте!
Хтось камеру ввімкнув на телефоні,
хтось ноги відтоптав викрадачам.
Сьогодні пощастило: до полону
не злапають настрашене хлопча.
Бо леґеневі трапилась надійна
компанія сек'юріті з бабусь.
Такий спецназ пройде всілякі війни!
Об'єкт в облозі втримає добу.
А хтось бере бабусьок попідруки
й по вулиці безстрашно в справах йде.
Таких, як в нас, стійких, антирекрутних
бабусьок ви не знайдете ніде!
Отак тривають сутички за хлопців
на вулицях вкраїнських мирних міст.
Є план. Тож хочеш того, чи не хочеш,
війна велить поповнювати вміст.
Насмикують швиденько дезертирів,
бо плани зверху йдуть нові й нові.
На кожного ж людинорекетира
в нас завжди є бабусі бойові!
© Сашко Обрій.
07.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2026
Доки день варив в смолі асфальту
місто на повільному вогні,
наш з тобою час, зробивши сальто,
раптом річкоплинно забринів.
І, вдихнувши запахи латаття,
жовтими голівками гойднув,
ми ж човном взялися хилитати,
часом били веслами по дну.
Раптом грім в склепіння загаратав:
небо ніби трісло на друзки.
Здибилась од вітру річка Рата
перед батогом його хльостким.
Дощ пустив по річці рясно бульби
(ми ж під мостом вклякли у човні), –
ніби в епіцентрі рибних гульбищ
гладь клювали сомики смішні.
Доки час тягнувся, сонний, длявий
й дощ булькато бульбами бухтів,
ми під мостом в човнику ховались,
ніби двійко мрійників-котів.
Дощ ослаб, під мирне накрапання
дві фігури у дощовиках
рушили повільно, мов рапани:
кіль-весло-рука-весло-рука.
В рясці мирно плескалися гуси,
смикали траву із берегів.
Час вмочав у річку сиві вуса
і траву з гусьми покірно їв.
Ми ж вдивлялись вглиб, на те, як легко,
широко розвівши два крила,
падав голічерева лелека
у важкій краплині із весла.
© Сашко Обрій.
06.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2026
Привідкривши ровером кулісу
нетрів міста Лева, чую ще
вогкий, розімлілий запах лісу
перед теплим, визрілим дощем.
© Сашко Обрій.
06.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
Після дня поневірянь магазинами,
я домів тирамісу принесу.
Гаркну жабі в гаманці: "Не гризи мене!"
і одразу всядусь їсти красу!
Будуть в роті, мов хмарки – в небі, танути
ці повітряні бісквіти п'янкі.
Я затямлю: сирний крем – це мета мети,
що могли колись ковтать лиш панки.
А тепер я сам, мов пан: повен торта рот!
Зупинив тирамісу біг часу.
Все у роті об цю ніжність зашпорталось
і спинило в насолоді осу.
Неважливо, що збредеться майбутньому,
щоб "порадувать" тривогами нас:
ляже стежкою чи здибиться прутнями?
Слина котиться стрімкіше, ніж час.
Хай весь Всесвіт розплететься на китиці!
Обійшовши все "життя за зразком",
я влаштую поза межами приписів
незабутній секс торта з язиком!
© Сашко Обрій.
02.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
Чи снайпера, чи то еквілібриста
школить в мені життя стрімкий екстаз.
Стараюся метким прицільним дристом
поцілити в вагонний унітаз.
© Сашко Обрій.
03.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026
Чи мерещаться мені, чи мережаться
пухлі губоньки найнижчі твої?
Висипаються думки, мов із решета:
я не спав, не жив, не дихав, не їв!
То нагрянуло в життя несподівано
перше червня, дике, буйне, жарке.
Що то йде на нас, присмачене дівами:
чи то літо, чи то клітор в піке?
Пухлий клітор, що жада кунілінгуса,
мов в пустелі подорожній – води.
Ти прийшов до мене, спраглий, у лігво сам:
походи в устах туди і сюди!
Пишні губоньки твої, мов голубоньки,
прилетіли й сіли тут, на лиці.
Приголубити би їх, не марудити,
пити жадно горілиць їхній сік.
Я сховаю всі вологі фантазії.
"Не на часі!" – зауважать знавці.
На просторах від Європи до Азії
більш не стріну неповторні оці...
...мов два берега, вологих від повені,
пружні губоньки найнижчі твої,
недолюблені і недоціловані,
що частенько в снах мусолю я їх!
© Сашко Обрій.
02.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026
Стрімко губляться розрізнені літери,
що до літа їх я скласти не встиг.
То виводиться нова ода клітору
межи губ твоїх, нестямно палких.
© Сашко Обрій.
02.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026
У мене психіка здорова,
а нерви - наче пастила.
Це все - сусід, сусідські дрова
і під вікном бензопила.
© Сашко Обрій.
02.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026
Йогом стать потужним мрію.
Вкляк з годину на цвяхах.
Наді мною Лесь Марію
"кирць" і "кирць" та "трах" і "трах".
© Сашко Обрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2026
Я сходив учора в ліс
й на собі кліща приніс.
Цілу ніч сидів сумирно –
так до ранку і не зліз!
Присмоктався і приліг –
спав, як тхір, "без задніг ніг".
Непомітний і підступний, –
учепивсь зубами в бік.
Де сидів, звідкіль прибіг, –
на сосні чи на вербі?
Вже й не так важливо... – зранку
бік зненацька засвербів.
Був би більший – дав "ляща"!
Він же – менший від прища...
За годинником і проти
я викручую кліща.
Круть і круть та верть і верть! –
Кліщ обійми розпростер
і не хоче розлучатись,
мов з мерцем – кістлява смерть!
Так крутив-вертів кліща.
Скарживсь, скиглив, верещав.
На стотисячний лиш оберт
кліщ зі мною попрощавсь.
Що ж, радій, здавалось!... Ні! –
Майже зразу спохмурнів...
Ніби щось таке важливе
спорожніло у мені.
Та не довго сумував.
Кліщ пішов ловити ґав.
Вірш лишив мені й на боці –
свій малиновий овал...
© Сашко Обрій.
01.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2026
Мій сусід шліфує хату,
Я ж співаю мантру Ом.
Відкриває анахату
звук болгарки під вікном.
© Сашко Обрій.
31.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2026
Гей, наївне, мале ерудитятко,
ти з'явилось на світ не в ту еру!
Тож твої забаганки і витівки
не "зацінить" ніхто – тут ти "зеро"!
Тут твої ерудиція й дикція
не потрібні сто років нікому!
Та про що я? Ой леле!.. Куди це я?..
Мо', тобі лиш поставити кому
в цій історії врешті судилося,
і крапки всі над "і" розікласти?
Не врятуєш усіх: вимкни вилиці!
Ти – не бинт і, тим паче, не пластир.
Ти – німий світлофор на перетині
автострад із прожектором-оком.
Від митарств твої п'яти порепані
тут не роблять тебе ще пророком!
- - - - - - -
Заокругливши з тисячу ком,
ти собі вже не будеш належати.
Мусиш бути тут єретиком,
білим вороном, стріляним жевжиком.
Без потреби не лізь на рожен,
світ всерйоз не сприймай, пурхай, граючись.
Тут барвистим своїм вітражем
не здивуєш нікого. До раю мчиш?
Коли хтось тобі скаже: "воюй!"
чи "мирися!" чи "йди проти течії!",
ти пильнуй тільки душу свою –
безпорадну малечу приречену...
Чи на успіх, а чи на провал? –
Лиш тобі це, дитино, вирішувать.
Ти і так цю систему порвав
й закидав чудернацькими віршами,
розвінчавши десятки ікон,
донкіхотив зі стереотипами,
був актором і атомником,
та тобі не жилося потиху!
До душі прислухайся щодень,
щонайменші пильнуй її порухи.
Час не спить, час невпинно іде,
тож не дай-но відсиріти пороху!
- - - - - - -
Дослухайся до тихих порад,
до тоненького голосу серця,
твоя правда у світі півправд –
не потрібна нікому. Не сердься...
Бо таким є твій шлях... а як ні –
йди в самітники, кинувши спротив.
Та не зможеш сидіть в бур'яні –
ти інакшої, хлопче, породи!
- - - - - - -
Ти – в потрібному місці, в свій час.
Не скупися на мрії та витівки!
Тож допоки іскриться свіча,
переповнюйсь життям, ерудитятку!
© Сашко Обрій.
30.05.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2026
Таке життя: де розцвіта – там драйв і галас.
Хто в цій виставі ти – безхатько чи король?
Все. Зрозумів. Гаразд. Біжу перевдягаюсь
й за мить вже граю зовсім іншу, дивну роль.
Якусь з ролей мені придумали з дитинства,
якусь я вигадав собі свідомо сам.
Життя виліплює із кожного – артиста.
Усяк отримує сценарій, роль і сан.
Хоч ніби й чули всі, та сплять: життя – театр
(нам сповіщали, вже не криючись, цей факт).
В нім не важливо – віртуоз ти чи аматор:
перевдягайся тьму разів, а решта – фарт.
Тож одягнуся – роздягнуся – одягнуся...
Та не сприйму трагікомедію всерйоз!
Бо це лиш гра: чим менш твердий – тим більше гнуся,
тим цікавіший, дружелюбніший курйоз.
Хоч варто грати, та не варто заграватись,
і забувати, що цей світ – не більш, ніж гра,
яка покаже, хто й чого насправді вартий
і де в ній суть, а де – муляж і мішура.
Достатньо мати тільки пильність і уважність
та не вростати у костюми, мов у сни.
На кожен клин знайдеться клин, на важіль – важіль,
на кожну казку – глядачі й актори (ми).
© Сашко Обрій.
26.05.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2026
Рожеві пасма в небі, наче драма,
що з днем, і з травнем мирно догора
на Лінкольна, тим паче Авраама,
куди мене прибила ця пора...
Тепер отут, у спальному районі,
де гавкіт псів з міських особняків
й ранковий передзвін церковних дзвонів
вплітаються у хмарива м'які.
Де линуть молитви за оборонців,
де місто Лева, стишуючи тон,
мов спину вигріваючи на сонці,
замріяно гойдає Балатон.*
Де стишуються ритми і манери
й городи із балкона гріють зір.
Де в шахи у дворі пенсіонери
рубаються щодня на свій манір.
Де зелено і всюди кучеряво,
скрізь парки – мов турботливі жінки.
І слід простиг скаженої орави,
що серце міста в біг жене стрімкий.
Де вулиця Тичини, Хвильового,
Мазепи, Цісик, Миколайчука.
Й здається, що для щастя більш нічого
не треба, тільки серце і рука.
Щоб все це відчувати і писати,
і жінці зізнаватись в почуттях.
Всміхається до мене бородатий
з хмаринок Лінкольн, з ним вітаюсь я...
А в кремовому небі серпокрильці
про літо сповіщають і про те,
що ми йдемо з країною по криці
у світлий час,
що з пІтьми проросте!
© Сашко Обрій.
* назва одного з районів Львова, про який розповідає у вірші ліричний герой.
29.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2026
Вечірнім містом Лева, наче зомбі,
з мобілками, прирослими до вух,
жіночі сновигають генофонди,
солодкі, мов чарки від медовух.
Жінки й мужчини, вирячивши очі,
посилюють сідниць сліпе тертя,
спішать, спішать, спішать, неначе хочуть
при цьому обігнать саме життя.
В поквапливості жити, непомітно
тікаєм від життя ще далі ми.
Думками і бажаннями вагітні,
гвалтуємо безбожно кожну мить.
Чи чуєм в спішці смак Життя справдешній,
ковтаючи хвилини, мов фастфуд?
Коли, в яких обставинах і де ж в нім
зійшов зі стежки й різко збочив люд?
Так хочеться побути трішки в тиші.
Так мріється спинить прекрасну мить.
А місто стрімко душить невротичність.
Ба ліфт – і той закритися спішить!..
© Сашко Обрій.
28.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2025
Я – галичанин, юний хрущ.
На сонці гріюсь тихо.
Гуду, сідаючи на кущ,
на тротуар, на стріху.
Чи постарію в самоті,
чи капцем хтось наступить –
діла нехитрі і прості
доробить мій наступник.
Я не турбуюся про те:
я в дзені, тут і зараз.
Моє безжурне черевце
ніщо в житті не "парить":
ні жар, ні холод, ні війна,
ні смерть, ні безгрошів'я.
Для мене це не новина.
Я просто жити вмію.
Умію дякувать за все,
що стріну по дорозі.
Куди життя не занесе –
я завжди вдячний бозі.
Тому стурбованих людей
проблеми не збагну я.
Допоки час невпинно йде,
його не гаю всує.
Чи то лечу, чи то присів, –
мене навчили діти
життю радіти попри всі
стрімкі його кульбіти.
Двигун мій крилами бринить,
внизу – нервові люди.
Кудись втекла чергова мить –
такої більш не буде...
Тож за наступною лечу,
щоб за хвоста зловити.
Награвшись з нею досхочу,
радітиму, мов діти.
© Сашко Обрій.
27.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2025
Щораз нові скрипучі гальма
мені жалілися й хвалились.
Їх вислуховувала спальня –
аж світ ставав від них немилим!
Поліцій крякалки-сигнали
свого давали колориту.
А водії безбожно гнали
повз мене вдаль свої корита.
Навперегін носилось панство.
Здавалось, – то гриміли танки.
Стихало тільки в комендантську
годин на кілька, до світанку.
Знов ґвалтували час ранковий –
аж з-під коліс летіли іскри!
Бряжчала бідна Наукова
і весь район здригавсь Франківський.
Від хазяїв вищали й авта –
їм теж доводилось боліти!
Здавалось: в сідлах космонавти
чимдуж пришпорили боліди.
Цей дім мій спокій перекреслив.
Але нема на теє ради,
коли живеш на перехресті,
де спарувались автостради...
© Сашко Обрій.
27.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2025
Я занімів в медичнім кріслі, безголосий,
мов готувався до рішучого ривка,
ти ж лоскотала все лице моє волоссям,
навхильці з бором-наконечником в руках.
Мені здавалося щомиті: я загину
без золотих твоїх, цілющих рученят.
Ти чарівниця справжня – стоматологиня.
Уколом нерв гамуєш, наче цуценя.
А я лежу і білий світ мені немилий.
В очах темніє, чую дивні голоси,
вже пів щелепи, мов на вічність, заніміли.
Я ледве бачу твої обриси краси.
А ти свердли мене свердлом своїм упертим
і оком, сповненим кохання й доброти.
Півзуба з карієсом зможуть перетерти
моє терпіння і любов, що маєш ти.
Ти – просто янгельське створіння, мила блонда.
Мені всміхаєшся, ще трішечки й... – за мить
сліпучим сяйвом заблищить свіженька пломба,
неначе усмішки твоєї оксамит.
Свердлитись в тебе – то тепер моя потреба.
З лікарні йшов – немов слова всі розгубив.
Пів дня нагадувати будуть ще про тебе
мої затерплі пів щелепи й пів губи...
© Сашко Обрій.
21.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2025
Усім дякую за пливітання, длузі!
Мені налесті тлидцять тли!
20 травня 2024
*-*-*
Вік Христа – не новина.
На макітрі – сивина.
В грудях сиві волоски.
Справ земних – скупі ростки.
Загалом же – молодий –
я ще леґінь – хоч куди!
В ср*ці – дєцтво буйно гра.
Паспорт, цифра – мішура.
Вдоста грабель мав уже,
та міцні ще "фаберже".
Золотий середній вік.
Чоловік – саменький сік.
"33" – біжать роки.
"25" дають дівки.
Ще не вмер ентузіазм.
Не схопив іще маразм.
Хоч на юнь плююсь як слід,
мов старий трухлявий дід.
Я ще той зануда. Все ж
мій малюк не знає меж –
грає в ср*ці власну роль.
Сивина хлоп'ячих скронь
малюку не заважа.
Хтозна, де його межа...
Дуркував би цілий день!
Та спиня одне лишень:
зріють, наче колоски,
в грудях сиві волоски.
© Сашко Обрій.
20.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2025
Арифметика проста:
"Тридцять три" - речуть вуста.
Вік Христа? В чім суть? Хто знає?
Бог мовчить. Шумлять міста.
Як змінивсь тепер мій стан?
Вік для стишень чи повстань?
Чи від цього особливим
нині я і шлях мій став?
Ув очах троїться вік.
Серединний чоловік.
Я здається, так загрався,
що рокам утратив лік.
Проганя минуле: "Брись!"
Майбуття кричить: "Борись!"
Між минулим і майбутнім
я - прудкий еквілібрист.
Десь вхопився і завис,
потуживши за "колись".
Та життя вперед штовхає.
Чистий аркуш. Обнулись!
Нуль гарантій. Тьма пригод.
Тридцять третій хоровод
закружляє, замакітрить...
Розпишіться. Ось ваш торт.
Ось кінцевий результат
із набутків та утрат
за наступні тридцять з гаком...
Лиш не втратити б азарт.
Але нині - два по три.
Шал питань і свіжих рим.
І здається - темна прірва
під ногами із... хмарин.
"Лиш гляди: не гепни вниз!
Підкладай в багаття хмиз.
Як намацав сходи вгору -
йди наосліп і молись."
Так собі всякчас кажу
й знову сили бережу...
Час настав. Вмикаю третю.
Стережіться віражу!
© Сашко Обрій.
20.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2025
Чорні, сині, жовті, білі –
скрізь снують автомобілі...
Від "корит" немає спасу
ні в дворі, ані на трасі!
В них шумахер-маніяки
ледачезні возять сраки.
Вгрузли гузна у сидіння.
Нуль поваги, нуль терпіння...
Підрізають на "зелений"
перехожих позад мене,
з ними – й велосипедистів
тиснуть шОфери-садисти.
Підворіття, тротуари,
клумби – все окупували!
Ні зітхнуть, ні *** вільно!
Скрізь за простір вільний – війни.
Під вікном вночі гуркочуть
гузна й вирячені очі.
Верещать сигнали й гальма:
"На той світ пустіть негайно!"
Водіїв машин орави
нам диктують бій без правил.
І самі себе гандонять
у заторах, в перегонах.
Б'ють у бампери і в пики:
не дай Боже поступитись!
Одноокий, мов Кутузов,
впертий кузов пре на кузов.
Скрізь чигають ці "не друзі",
щоб тримати нас в напрузі:
з повороту, із-за рогу –
шусть і шусть – несуть тривогу!
Стиснув міцно у обіймах
нас колапс автомобільний.
Чи то пізно, чи то рано
вас самих цей жах "дістане".
Пересядете, як милі,
зі своїх автомобілів
на бадьорі самокати
і на ровери строкаті.
Чорні, сині, жовті, білі...
На дорогах – тьма дебілів.
Але прямо їм в автівки
на той світ летять путівки.
Чорні, сині, жовті, білі...
Хтось з метою, хтось – без цілі...
Авта Львів взяли в облогу.
Я ж піду до Садового:
пересадимо удвох ми
задля справи, не для хохми
з чотирьох- на двоколісні,
і нарешті зникне "тісно".
Вщухнуть дні оскаженілі:
чорні, сині, жовті, білі...
© Сашко Обрій.
19.05.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2025
Ні, я не скаржусь, не гризу невдячно лікті
і не жалкую ні про що: життя - це дар!
Якийсь турботливий сусід мені у ліфті
лишив дбайливо свій ранковий перегар.
© Сашко Обрій.
19.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2025