| Сторінки (12/1133): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Знов ніч. Я один у автобусі,
АЕС - три малих мухомори.
Краплинами на лобовому склі,
Стіка денна му́ка у морок.
Мені вже не треба нічого,
Бо тиша - найліпший будильник,
І мій паперовий човник -
Автобус у пізню годину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Знову занурююсь рибою в темний автобус,
Знову в очах миготіння німих автотрас.
Люди. Всі начебто й люди як люди. А хто би
Думав по-іншому? Їм - аби ніч, а той - тряс.
Люди дзижчать, і базікають люди, як оси.
Тиша в повітрі зависла, густа, мов кисіль:
Бачу лиш мавп'ячу міміку, погляди "скоса",
Кліпать всі, як один, кожен з них - як усі.
Шум комашиний здіймається високо в Космос,
Злившись у семимільярдне бряжчання щелеп,
Безмір порожніх розмов, наче стружка з кокосу,
Сповнює "Bounty" неба, що вільне ще ледь.
Люди говорять про перше, про сьоме, десяте,
Кажуть про речі важливі, що видно з облич,
Розум висаджує в мозкові спритні десанти,
Щоби зайнятися "справою" люди могли.
Зірки ростуть і малюють картинки галактик,
Всесвіт збирає квазари у калейдоскоп,
Люди ж, як завжди вдягають словесні халати,
Люди прийдуть, поговорять і... кануть в дисконт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014
Неси мене туди, велосипеде,
Де мріють зморшки степу, безневинні,
Навстріч біжить простоволоса леді,
Занурюючи в свій небесний вимір.
Помчи мене, мій друже двоколісний,
Туди, де ліс насупив сиві скроні,
Де тишу рвуть пернаті вокалісти,
Стрічає шумом сосен юна скромність.
Лети, пегасе, шляхом прачумацьким,
До лона чорноморських акваторій,
Де в рукавах Дніпра маячать маки,
І грає Афродіта на валторні.
Здіймайся в синь, в ліси пірнай, під воду,
Стуляй дверцята міст, немов доводчик,
До виходу в стихії мчи, підводо,
Що манять млостю обрисів дівочих.
Рабом педалей буду аж до скону,
До темряви в очах, сердечних колік,
Бо воля не наб'є повік оскоми,
Вітрів в лице не згіркне смак ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Безсоння з'їдає мене, як велика собака,
На скроні, мов дід-одинак, проступила сивина.
Щодня сновигаючи містом, блідий і цибатий,
Від люду приховую очі - голодні, совині.
Під тяжкістю пухлих мішків зорової нудоти,
В мені прокидається злий, зосереджений геній,
Безсоння - найліпший-бо дахозриваючий допінг,
Наркотики поруч із ним - недолугі пургени.
Коли б то я долі вершив, хоч би власну, то певно,
Не владою й грішми по вінця залив би свій кухоль,
В яснім океані глибокого сну, потопельник,
Я ніжився б вічно, як ситий карась від макухи.
Зіяє запалене око - червоний прожектор,
Асфальтом шкребеться нога - мій загострений шпатель,
Зі зміни нічної, суцільний, як самопожертва,
Осліплений сонцем, я суну замріяно... спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Оце я махіна, оце я моща!
Планети дрижать і титани,
Рабині моїх поетичних лещат
Конають в сердець калатанні.
Невільничий ринок моїх читачів
Зростає, на зависть Стамбулу,
Султан запитає: "Це твій, чи то чий?"
Байдуже скажу: "Щось там було".
Задушене стадом гігантських ропух,
Посиніє вмить небо скоро,
Обм'якле, впаде в мармурову ропу,
Між плеч Дарданел і Босфору.
І світ, пересмикнутий, наче затвор,
Віршами моїми застрочить,
І люди читати їх будуть "за двох",
Неначе скрижалі пророчі.
Жахіття попів за горлянки візьме,
У зашморг, немов аневризма, -
І біси товсті із церков, без імен,
Чкурнуть голяка, а не в ризах.
На троні сиджу, на вершині з вершин,
От-от з неба музи поллються,
Нікчемна секунда - і зникли вірші,
Спітнілий.
Прокинувся.
Слюсар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Місяць, мов птаха, застряг у дротах,
Птаха значного калібру...
В цьому є, певно, своя мудрота:
Високовольтний "колібрі"
І ряботіння німих лісосмуг.
В небі гігантську підкову
Хтось заключив у сріблясту тасьму.
Зумисно або випадково?
Цвяхом до неба пришпорив її,
Мо', як маяк, мо', як жертву,
Щоби електрика, - злий короїд, -
Сяйво схотіла те зжерти?
Знов із зіркового борошна ніч
Вміло замішує тісто,
Ліпить фігурки небесних синів,
В пишні стрічки із батисту
Їх оперізує сивий Татусь,
Згодом, невидимий Скульптор,
Місяцю в поміч, вдягне висоту
В сяйво зіркового культу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Дрімає ветхий дах. Лише димар
Все палить люльку, сіє клуби диму,
На мить здалося: й сам я задрімав,
І небо підпираю, я - будинок,
Притулок, бастіон для хворих доль,
В мені живуть - в мені ж і помирають,
Комусь - прямий до пекла коридор,
Комусь - бетонна воля, промінь раю.
Димар, як дід, розкурює мундтштук,
Вечірнє небо коптять сиві кільця,
І, ніччю гнані в темну висоту,
Летять, мов прах розбитих коаліцій.
На мить здалося: я і є той дим,
Що між вітрів блукає пілігримом,
Вагаючись - туди, або сюди
Покірно прихилити спілу гриву?
Я дах почухав хмари гребінцем,
Вітри мовчать, не кажучи, куди нам.
Скажу собі: ти ним не гребуй - це
Твій шлях, ти - дим і трішечки - будинок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014
Стиглі очі мене, наче втомлену ногу, роззули,
Спрагла думка ковтає спітнілими пальцями волю,
Поруч вухо голодне гризе увертюру зозулі,
Наче сиру шматок мишенятко - змарніле, нервове.
Бо сьогодні я - очі і думка, і вуха, і ніздрі,
Рот я річки цієї, її островів я мовчання,
Персональний Жадан, Андрухович, чи Дереш та Іздрик.
Річка - Бог, ну а я - на човні її вірний прочанин.
Поза зоною дії авто у кіптяві істерик,
І будинків лоби, що в напружену сірість закуті,
Десь далеко мурашники міст, залізниць, et cetera*, -
З головами занурились в обрій місця екзекуцій.
Мої весла - китові плавці, спритні клешні омара,
Дужі крила орла, вії велетня, руки атланта,
Сивочоло бунтує в мені мій палкий Костомаров,
Прошкрібаючи шлях, як невільник, зашитий у лантух.
Тож неси вдалечінь мене, мій непокірний вітрильник,
Розрізаючи хвиль метушню на шматки алегорій,
Розсипається вік урбанізму як склянка вітрини,
Мить спустила курок - і уламки попадали вгору.
*Еt cetera (лат.) - і так далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Манять запахом скошені трави -
То земного волосся пахощі,
Важко дихати й бути нейтральним,
Як у грудях пташина юрба харчить.
Вкрилось поле зеленим бушлатом,
Застебнулось на гудзики квітів.
Весно, березні всі обійшла ти
І у травень ввійшла діловито.
Прядки зела укрили ріллю,
Наче крила лебідки підкошені,
В них тривоги свої переллю,
Пересиплю я сум в їхні кошелі.
Сіно в'яжеться, ген, у снопи,
Мріють в полі солом'яні големи.
Був без тебе я, весно, сліпим,
А з тобою став серцем оголений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2014
Чом же не спиться тобі
У таку буйну рань?
Кліпаєш важко очима
Посоловілими,
Диха просторим безсонням
Твоя конура,
Мов зазіхнувши назватись
Маленькою віллою.
Наче з кав'яреньки,
Сонної ще середи,
Пахне із мінігалактики
Теплою кавою,
З-поміж усіх, що існують в тобі,
Середин
Ранні години найкращу знаходять,
Як правило.
Тишу ранкову
Порвуть маніфести ропух,
Наче ганчір'я тендітне,
На клапті
(На лоскуты),
Мов кіт на коліні,
Схід сонця тихенько припух,
Тракторновусо пряде -
І від цього
Лоскотно.
Проміння у носі
Чипляє струну волоска,
І ти, наче бронзовий пам'ятник,
Грієшся.
Хороше...
Сховай-но Аврору* за пазуху,
Будь ласкав,
Ким би не був -
Президентом, або
Сторожем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Де ти літаєш, Амуре, сердець терапевт?
Випиши пару пігулок мені
Від самотності,
Вакуум спліну зсередини груди розпер,
Скільки ще мушу відлюдника міцний замок нести?
Скільки мені в океані розбурханих мрій,
Наче рибалці невмілому, смикати невода?
Певно, й досвідчений старець би тут очамрів,
Випиши довідку, Боже, чи поштою з неба дай
Звістку про Неї, або надішли бандероль
З долею, обгорни її листь одежиною!
В рота Всевишній за звичкою, кине "Дірол",
Чемно пригостить "Мартіні" та лондонським "Джином", і,
Око примруживши, тихо торкнеться плеча,
Єдиний, хто зможе очей моїх смуток украсти,
І скаже: "Спокійно, старий, зачекай, ще не час,
Бо я ще, на разі, проводжу божественний кастинг."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014
Тільки геніям справжнім дано панувати над хаосом,
А порядок - лиш дурня сліпого глухий поводир,
Слався, безладе, о всемогутній! В тобі я купаюся,
Мов грайливий дельфін в неозорому лоні води!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
Зсунулись розуму терези
В сторону антирозуму,
Точить планету хробак-паразит,
Лишаючи пил та ерозію.
Вбогий Акрополь камінних руїн
Був мальовничим урочищем.
Скільки ще тве́рді ковтне короїд,
Скільки гектарів захоче ще?
Певно, й себе скоро з'їсть...
Дрібнішають брили до щебня та гравію,
Природа стирається в мелену тирсу,
Натруджений день вкотре ніччю змінився,
Мільйонною вилившись в небо загравою, -
Надвечір, а вдень же, як правило...
Ковш величезний, як паща голодного монстра,
Спрагло ковтає потрощені ребра землі,
Знов авантюру пряде черговий Каліостро,
Знову збирай, каменяре, плоди-мозолі.
Вщент розпанахана, стогне праматінка Гея,
Важко хрипить, як старий загарпунений кит,
Котрому ріжуть під корінь спинні плавники -
Рештки краси, що за безцінь пішла на конвеєр.
Хто вас руйнації вчив, хробаки?..
Ваш мозок, суцільно пробурений шашіллю,
Приховує моторошні лабіринти,
Бо встигла вам шашіль наскрізь пробурити
Здорового глузду тримаючі важелі.
Тому ви - сама "врівноваженість"...
Ка́м'яний молот годинника
Б'є
В серце сталевим відбійником,
В серці моєму тріщить гранкар'єр,
Щебінь та гравій відбірні там.
Серце, о, клапан свободи, пробач
За те, що земля під загрозою,
Доки не зникне людинохробак, -
Останній сіяч антирозуму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
Гуде м'яка перина вишнецвіту,
Ввійшли у квітень легіони бджіл, -
Сполохати не сміє тихий вітер,
Тендітні пелюсткові вітражі.
Настирне сонце сипле в діри міддю,
В шпарини до парканів і горищ,
То зводячи химерні піраміди,
А то - танцює дригом догори.
Бруньки вже набубнявіли котами,
І кожна десь у мріях - стиглий лист,
На радощах бусли заклекотали,
Протяжно, як міфічний василіск.
Сорочці не сховати пульс артерій,
Я весь - суцільна автомагістраль,
І кров моя нестримна, мов пантера,
Чом лину до небесного люстра?
Везувій, що фонтаном б'ється зліва,
На піці ейфорії пояснив:
"Ти перший і останній Генріх Шліман
Цієї невідкритої весни."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Очі заспані протру кінескопу,
В них картинку бачу знов дивних ігрищ:
Серед люду надто збуджених скопищ,
Наче вроджена, стоїть Астред Ліндгрен.
До народу з її уст ллється слово,
Заряджаючи в повітрі іони.
Із амбіціями центуріона,
Русокоса, калачевоголова,
Жанна Дарк з останніх реєнкарнацій
І глобальнопланетарна месія, -
В Україну хлинуть скопом канадці
Та діаспорами рясно засіють!
Сонце в Неї мов злизало ідею -
Світло нести у серця в мегаватах.
Мов розпечене ядро із гармати,
Виноградина-сльоза у плебея.
Та розсіявся, як дим, слововилив.
Шарль Перро вже під "ура" шестикратне
У руках несе, як герб, гострі вила, -
Він лопатно-рукопашний оратор.
Ллються байки, як дощі, водоспадом, -
Шлях торує до людей нео-Глібов,
І кулак його, - сізіфова глиба, -
Мудрочоло возвеличує стадо.
Під колисанку словесних поллюцій
Ніч на очі сном лягла м'яколапо,
Вранці думи, наче сяйво, поллються:
"Не дружити казкарю з Ескулапом".
Ескулап - давньогрецький бог лікарського мистецтва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
Як ліки, поглинав твоє плацебо,
Хоч вроджений патрицій - не плебей.
Я в тобі тікав чимдуж від себе,
Та зустрів там справжнього себе.
Біжу від монологу в діалозі,
Де фінішні стрічки - приємна млость.
Крок до втечі - знов смичком ялозить,
Мов скрипаль, в сумлінні монолог.
Ти - мій особистий вид наркозу,
Ти - мій особистий аналой.
Вгризався в тебе іклами, мов цербер,
Та злива у люстрі твоєму йде,
Привидом тікає в ньому зебра,
І сміється ниций Асмодей.
Не втікти мені в тобі від себе,
В тобі бачу справжнього себе...
*Зебра - втілення життєвої гармонії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Я обростаю густими словами,
Наче товстий сніговик.
Карлик маленький, стою перед вами,
Переді мною же - ви...
Так і застиг у сорочечці рваній,
Серце стиснулось, як м'яч.
- Головогруда орда бусурманів,
Будете хто ви? І де ваш керманич?
Як буде ваше ім'я?
Зрушили з місця війська товстопузі
Під скреготання іржі,
Тиша ротів розв'язала свій вузол
Вигуком:
- Сашовірші!
- Ми - грандіозне творіння Сашкове,
Він же - наш Бог і поет, -
Сипалась відповідь градом шовковиць
На бахрому еполет.
Знову закралось мовчання сталеве...
- Хлопці! То ми земляки!
Рвали повітря чотириста левів:
- Надто ти вийшов мілким!
- Браття! Стривайте, все ж просто і чітко -
Спільний у нас праотець!
Вслід пролунало, як розтин печінки:
- Вибори право на те.
- Ти ще сирий, наче розчин цементний,
Ми - вже твердий моноліт,
Часом провірені, сильні моменти.
Ти стартонув на нулі.
Вірше, - незвідана нами модерність, -
Зірок торкнешся колись,
Вище помчиш крізь колючки і терни,
Нас же візьме падолист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Виринає мереживом зелені мис тополиний,
Ллє п'янку прохолоду із кухля на спраглі проспекти,
Там, на крилах червневого вітру, де місто полине
В неозорі моря надгарячих обійм Дніпро-спеки.
Купідонові стріли запустять духмяні каштани,
Загуторять стрижі, як розбурхані пенсіонерки,
Хоч і краплею в галасі їх кожна репліка стане -
Позитиву не дасть у пташиному серці померти.
Буде ніжити Серпень жовтаве намисто полину,
Щось Хориву і Кию на вухо тихцем прошепоче,
Літо - справжній казкар. Як до нього все місто полине, -
Сиві тайни відкриють, не схожий на всі, інший почерк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Втеча від себе - то вірна загибель,
Ба, не врятує і маска.
Ріже самотність мій стрижень на скиби,
Коли говорити нема з ким.
Стрілкою рубить безжальний будильник
Тижні в нервовім стакато.
Знаєш, що де б ти не була, людино,
Тебе буду вічність чекати?!
Нащо гризеш ти супокою глибу,
Плоть її рвеш, самотино?
Знаєш, як ми погуторить могли би
Удвох - тільки я і людина?
Мово напроти, безцінно ти линеш
В серденько метеоритом,
Рвися душа, наче спрагла стеблина
З людиною поговорити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014
Мені відкрились обрії нові,
І муза принесла в торбині радість,
Заграла дробом, наче буревій,
В душі моїй палка турбініада.
Та манною з небес вона не йшла -
До цілі шлях лежав крізь голки терну,
В артеріях пульсуючий аншлаг -
Дарунок за очищення від скверни.
Під шум насосів, гул і грім турбін,
В гучному клекотанні труб і масла
Відчув живильні сили я в собі,
Що серця смолоскип від них не згасне.
Гарячий пар, як пристрасний юнець,
Відпрацювавши, йде на конденсатор,
А я пишу - не стримати мене!
І, більше того, - не переписати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2014
Очі мої,
Абсолюту дійшло
Ваше альбедо!
Вуха мої
Поринають у вир
Ехолокацій,
Думи мої
Повертають мене
Від "А" і "Бе" до
Вільного "Я",
Що акулам новин
Вже не злякати.
Груди мої
Розриває тайфун
"Самосвідомість"!
З рота мого
Непрожований крик
Хай заговорить!
Скільки ще жить Вам,
Ручища чіпкі
Гріхо-Содому?
Рвися, душа,
Із жилавих обійм
Бідо-Гомори!
Сумнів, спинись!
Ще не програно наш
Волі "Титанік".
Серце, не плач!
Не обірветься твій
Клапан-півострів.
Сонце очей,
Посміхнись промінцем,
Крига розтане!
Істини цвіт
Вкриє кинутий в дім
Розбрату костур.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Їм сяють ліхтарі Альдебарану.
Дівча: то - фея, то - змія. А хлопець:
Де мудрість злом стрічав, а де - дарами.
Таке ось... від потопу й до потопу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Космічний автобан Чумацький Шлях
На зоряні парсеки шаль накинув, -
Туди, де астероїди шумлять,
Як серце дальнобійної машини.
Не спить і око пильного Тільця -
Прожектор над'ясний Альдебарану,
Комети у Юпітера в гостях -
Пустунки, що хвостами небо ранять.
Сидить на троні дригом догори
Любителька похвал, Кассіопея,
О, батьку Посейдоне, довго рив
Могилу темну підданим Кефея?
О, діти Зевса, - дика іпостась,
Праматір ви забули, сиву Гею,
Хулою запаскудили вуста,
І досі кирпи гнете, мудрагелі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2014
Він сам собі пастор і гангстер:
Зашкалює праведність жестів,
Та усміх очей уркаганський -
Немов демонічне нашестя.
Що рухає птахом дволиким?
Удень в ньому зло під арештом,
Вночі в нім - кривавий Столипін,
І матеревбивство Ореста.
Подвійність - це бог резонансу,
Ген, стіни двигтять, як Берестя.
Він Янусом став і вигнанцем, -
Ріці забуття вже не скрести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Тебе не проміняв би ні на кого,
О, Воле, - кисень мій молодцюватий!
Та доки ти цвітеш буйноголово,
Хто в змозі вітер цей поцілувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Дрімають "під паром" поля ще не зораних вух.
Чекайте: комбайнами вмить Пропаганда нагряне.
О, землі цілинні, я б ліпше навічно оглух,
Ніж чути, як рвуть вашу плоть устюками бур'яну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014
Літак розрізає, мов лезо ножа,
Заграви вечірньої масло,
Пішов у піке сутінковий кажан,
В серпанку пірнаючи пасма.
А сонце, немов покоївка Небес,
Вдягає перини рожеві
На хмар надвечірнє м'яке канапе -
Їх різати важче ножеві.
Нічна прохолода торкнулась мене
Вологою кригою пальців.
О, Темінь і Ніч - вас вінчав Гіменей,
Ярило ж розлучить уранці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Навстіж свідомості резервуар
Відчинено на заповнення,
Розум Від Кривди протер вуаль
Погляду псевдодуховного.
Догмам облуди - оревуар!
Звивини мозку - гадюки слизькі,
Брудом з боків обростали,
Зміям на зміну прийдуть колись ті,
Хто осідлав кобру сталі,
Їхнє лице - добрий Сталін...
Істини промінь, немов маячок,
Дефекти ретельно вивірить,
Серце, скажи мені, кров моя чом
По трубам тече навиворіт?
Гніву бутони порожевіли.
Все ж таки, зійде у когось,
Стерши у порох погрози і вили,
Сивої мудрості колос.
Розбрати стихнуть, грізні, шалені,
Виросте мрія Тараса,
Там де лежить розпанаханий Ленін,
Встелиться волі тераса.
Скажеш:
- Ідея, що збудувала?
- Вільну для дум альтанку,
Простори замість тісних будуарів.
Стане бузком сталь танку.
Все перемелить часу бульдозер,
Висохнуть чорні калюжі,
Розум отримає, наче куль дозу,
Той, хто вбивав і паплюжив.
Все перемелить часу бульдозер,
Чхати, хто "проти" а хто "за"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Знай: таргани - це агенти космічних спецслужб,
Заслані з дальніх планет, обережні прибульці.
З-за холодильника чую гучне "аніруш!"
Кулі повз мене летять, свист пронизливий куль цих.
Руки підняти наказують вже догори,
Серце тріпоче у п'ятах підстреленим птахом,
В грудях же тонами макулатура горить, -
Преться ордою у пелену збройна ватага.
Кожен малий інтервент, мабуть, гучно зрадів:
"Зараз до цього землянина як-но дорвуся!"
Вийшов і схожий прусак на Роже Гароді,
Хижо мені усміхнувся марксист рудовусий.
- Хлопці, спиніться-но, стійте! Японський ваш Бог! -
Простір споїв я густим киселем власних зойків, -
Зла не бажаю вам, космобійці, щоб я здох!
Вийшла помилка - простий я двірник, Петя Бойків.
- Ми за тобою, Петруша, - звернувся марксист,
Краще забудь все про нас, до сьогодні що знав ти,
З тебе хоча й невеликий нам буде - та зиск!
Ми - посланці з Андромеди, або - таргонавти.
Мудрість ми власну донести хотіли тобі,
Як докричатись до людства? Ми робим це здавна!
- Чом, гуманісти, озброєні Ви до зубів?
- З нами не йдуть на контакти, нещадно лиш давлять!
Ось і змінили ми тактику, пане двірник,
Ви розумієте зброї лиш мову, а звідси -
Ваша Земля в небезпеці! Увагу зверни:
Всьому вина - наші родичі в вашій кібітці.
Глянув я в очі його, - і була скарга в них,
Правда лилася з очей главаря космобанди!
Сумно зробилось мені...про мої "таргани"
З комосу їх же рідня прилетіла сказати.
"Щось терміново потрібно міняти вже нам! -
Десь всередині, в мені говорив голос туги, -
Ненависть стала для нас, мов законна жона.
Йой! Таргани - вже месії, а ми - волоцюги!"
Так от...Дружу з главарем тарганячих структур,
Мовби зійшла із очей каламутна полуда,
Істину він підказав, геніально просту:
Доки добро ми плекаємо, доти ми - люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Стигне сльоза з гіркотою в очах аксакалів,
Випало їм на віку бачить вдруге цей жах:
Землю під приводом захисту краять, як сало,
Паща вогню поглинає, як звір, сіножать.
Хмари снують неспокійно розтерзаним клоччям,
Вдало пройшла посівна для селян цьогоріч:
Мінами вдобрено землю по саме "не хочу",
Щоки ночей, кулеметним рум'янцем горіть!
Дим попелищ не потух ще над небом "абхазій",
З чим завітав ти? Ну здрастуй, чи що, Старший Брат!?
Їж, ненажеро, цю землю, жери, напихайся!
Жаль, тільки в душу любові тобі не напхать.
Мов аргумент родичання, рушницю дістав ти,
Ще не награвся у ігри дорослих інтриг?
Перш ніж війнушки розводить, подумай про завтра.
Вмиється, вірю, не кров'ю, а росами Крим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Жорна банкнот, хто сказав, що зітрете ви скоро нас?
Ребра граніту стають для води дичиною.
Вийшовши з тіні і ставши враз третіми, сторони,
Маєте справу з вогнем - не коров'ячим гноєм!
Очі мої, ви, вагітні полудою Кривди,
Кривим
Дзеркалам
Не вірте!
Воля б моя - я Забрало Прозріння відкрив би, -
Міцний же замочок "Фірташ"...
Радіомачта
Протесту
На повну
Увімкнена!
Шомпол
Стирчить
По-геройськи.
Тільки "АК" загляда бусурманно у вікна нам,
Це - автомат "Коломойський".
Вуха мої паперові зминаються дульками,
Що за кулак руйнівний? Що за сила, даруйте?
Отвори слуху, укупі - безглузді придурки ми:
Прес гідравлічний працює на ймення "Тарута".
Розум наївний, ех... - темний, сліпий бузувір ти,
В'язнем безсило тиняєшся навколо мозку,
Ти у надійних наручниках з написом "Фірташ",
Будеш довіку лякати себе "Коломойським"?
Нетто знайдеться завжди у однім зі ста брутто,
В нашому ж нетто те брутто ні разу не знайдено, -
З'їв за обідом його ненажера "Тарута",
Поршень же, ситий, покрився, дитина мов, заїдами.
Де фотоплівка здорового глузду?
Вставай,
Вільна
Прессо,
ДЕ ТИ?
Гей-но, вуста, розв'яжіть тісний вузол!
Голосом в рупор скажіть зашкарубло:
ХТО
Змінює
Нам
Президентів!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
У розпуці,
Підбитою птахою
Падала зірка,
Мов хмизинка тендітна,
Згорала в багатті небес,
А, натомість,
Гидким павуком
Підкрадалася дірка,
Щоби іклами гризти
Свічада палкий Еверест.
Попрохаю про диво тоді
В чаклуна Понеділка:
- Чисте сяйво життя Зоряниці,
Прошу, збережи.
- Не померла Вона,
Стала юним дівчатком -
і тільки! -
Підморгнуть
На нічній скатертині
Стрункі Терези.
- Згасла зірка тепер -
Наречена тобі, личком біла, -
Чиста мрія твоя
Побувала у дива в гостях.
Я зведу вас, як прийде мій час, -
Відповів Понеділок, -
Бо зірки не вмирають,
А мріям дарують життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
Весна у колисці плекала знов березня восьме,
Воно увірвалося птахою в серце стокрило,
Раптово проснувся мільярдами пролісків Космос,
Фіалки-амури вже стріли свої нагострили.
Дівчата, жінки, то для вас витанцьовують зорі,
Для вас обійняв несміливо Юпітер Венеру,
Для вас у златих діадемах божественні Ори
З вінцем Афродіту виводять із піни на берег!
Тож вогник любові дбайливо тримайте в долонях,
Плекайте весняну красу і п'янкий її дотик,
Ми сяйвом устелимо шлях Вам, немов Аполлони,
Бо доки ви є - жити нам і кохати вас доти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
Бачать натомлено сни терикони Донбасу,
Очі стулили і міцно поснули Карпати,
Правду під ночі покровом Неправда дубасить,
Лапою ласий шматок ухопив узурпатор:
Власник поважних претензій, логічних агресій,
Чесних істерик і виправданих ілюзій,
Кимось відкритих америк, задавнених грецій,
Геть недвозначний, але наполегливий юзер.
Радник улесливий винюхав носом кирпатим:
Відданість ласого краю вирішують бакси,
Рушив сигнал: "Розбудити негайно Карпати!",
З ним прокотилось безсоння степами Донбасу.
Сонні сновиди в самім епіцентрі претензій,
Гучно пробила година для чесних істерик,
З Заходу йде генерал, кровожерний Маккензі, -
З півночі - Цербер голодний, як хижа пантера.
Схожі вони між собою - два велетня дужих,
Гідно присвоїли право немилих карати,
Перший шукає підлеглих і чорні калюжі,
Другий же кличе нахабно себе Старшим Братом.
Моди набув аргумент рукопашності армій,
Біцепси зброї - для гри у дорослий арм-реслінг.
Хай-но Карпати й Донбас б'є фрегат фамільярний, -
Він же, розбитий, промоклі сушитиме весла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2014
Знов ейфорія все ділить на два,
Зло у відставку іде достроково.
Жменька пороку не вро́дить дива́,
В кожному з нас причаївсь Янукович.
Шило на мило - то й фокус увесь,
Замість одної - три виросте в змія,
Зійде-бо князем із бруду овес,
Що про князівство у зародку мріяв.
Ноші вдостоєний власник хреста,
Гасне у теміні промінь ранковий,
Цукор блюзнірства в крові - гіркота,
В кожному дихає свій Янукович.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2014
Пролягла через весь континет нерозривна стежина,
То буяє козацька Євразія цвітом весни,
Від Карпат до Камчатки розкинулася Україна,
Півпланети, ген-ген, по-вкраїнськи уже гомонить.
Не забули, Тарасе, нащадки твого заповіту -
Відродилась духовна колиска на теренах зла.
Україна, мов сонце, засяявши ясно в зеніті,
Непомітно для світу, висот небувалих сягла.
Ген, від Тихого вже океану до Чорного моря,
Ллється "Слава Вкраїні!" і "Слава Героям!" із уст.
Українською скоро планета уся заговорить,
Над всіма височітиме гордо Шевченковий бюст.
Україна - надійний оплот для майбутніх нащадків.
"Ще не вмерла" співає Земля, шлях простелить Сварог.
Від карпатської, ген, полонини - до сопок Камчатки
Мріє супердержава в яснім ореолі зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
Рахують прибутки таємні стратеги
І сіють нам істини попіл взамін.
Віки намолили потужний егрегор:
Святу їх величність - пліткарок та ЗМІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Скільки крові пролито за гасла і стяги
І безглуздих розв'язано воєн,
Та відстрочена зустріч з найпершим-но врагом:
Ми б'ємося самі із собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Обрій -
То воїн хоробрий,
Сторож межі між землею і небом,
Сонце ховає за нього свій обрис -
Що за небачений досі ще ребус?
Обрій,
Він чує недобре -
День завойовує в сутінках вечір,
Промені заходу жалить, мов кобра,
Обрій - остання свободи фортеця.
Сурми, -
Провісники штурму, -
Гучно скликають солдатів до бою,
Небо багрянцем налилось, похмуре,
Обрій "узято" під звуки гобою.
Ранок
Зализує рани,
Воїни світла пішли в контрнаступ,
Схоплено Темінь - страшного тирана,
Промені сонця танцюють від щастя.
Обрій,
Мов сонячний обруч,
Вже оперізує вранішнє небо,
Обрію, вечір з отрутою кобри
Знову на конях прямує до тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014
"Всім найжахливішим в людині ми зобов'язані патріотизму. Патріотизм руйнівний, він нічого не створює крім тріскотні, брехні, шарлатанства, лицемірства ..."
(Ксенія Ларіна, журналістка).
Воскресло з праху "Слава Україні!",
Немов багрянокрила птаха Фенікс,
З ротів мільйонних гасло давнє пінить
Гучними бурунами Борисфену.
Блаженні ці слова в устах народних,
Горять від них серця, мов смолоскипи,
"Героям слава!" - чується з безодні
Незламних душ, любовію налитих.
Та Кривда враз лисицею підкралась,
І птаха розтоптала черевиком,
Рікою кров, хати горять, квартали
Під "Слава Україні" те дволике.
Брати стають братам своїм на горло -
Все стерпить гасло пращурів нетлінне.
І небо не блакитне вже, а чорне -
Земля горить під "Слава Україні".
Пани - не дУрні, нащо бій відкритий?
Чуби тріщать у вірних їм героїв,
"Героям слава!" - ствердно линуть крики
З-за братської могили молодої.
Звучить потрійне: "Слава, слава, слава!"
Життя за те звання посмертне - плата,
Сміється за лаштунками лукавий.
Чи Україні слава та? Як знати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
На землю стражденну пролилася кара,
І небо нам тицяє правди кулак,
Вставай-но, підводься з колін, пролетарій,
Бо стежка свободи плющем поросла.
Повір, перемога вже не за горою,
Закрий лише тілом вогонь барикад,
Країні потрібні новітні герої!
Країні потрібна хазяйська рука!
Гей, хлопці, у бій! Вас уже не забудуть -
"Небесною сотнею" вас наречуть,
До вас на могили ходитимуть люди,
І в пам'ять вкарбує віршовий етюд.
Піддатись жалю - то себе обібрати,
Забруднені кров'ю, знамена несіть,
Як треба - то брат хай іде проти брата,
Нелегка-бо доля завжди у месій.
Тим часом, як буде тривати повстання,
В бою з вами подумки будуть вожді,
Одні - поза кадром, а інші - з екранів
Молитимуть Бога за святість подій.
Героїв у нашій країні нестача -
Даєш понад норму! Звитяжці, де вИ?
"Свіженьких" нова заготівля призначить
Із тих, що ще значаться в списку живих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
Теплий настрій, майже вересневий,
Квітнуть айстри, як рожеві леви
В серці...
Серце птахом б'ється.
Я крокую берегом ріки,
Мріють пікнічки.
Склянки, пляшки биті горілчані...
Плентаюся берегом без тями -
Ця земля нелюблена ніким!
Меццо, що до цього грало в серці,
Ввись, здавалось, голубом здійметься, -
Впало долі мертвим журавлем
В серці щем. Але...
Далі йду: недопалки, пластмаси,
Згариша багать, що ще не згасли,
Шприц лежить в крові,
В серці буревій...
Край барвистий, що віками квітнув,
Згинув!
Він тепер - убогий смітник,
Звалище, відстій...
В істині простій
Стільки правди, болісно-гіркої:
"Після нас хай буде хоч потоп!"
Де ви, супермени та герої?
Де ви, небайдужі? Є ще хто?
Всі по норах і по халабудах
Глибоко сховались, як щури.
Хто ж рятівником природі буде?
Чистими не вийдемо ми з гри,
Доки не прозріють всі серця,
В нас одна планета для життя,
І одні любові прапори,
Де сумління вогнище горить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Багрянець крові запалав, наче ватра,
Дивись, Україно, як плачуть Стожари, -
То брат із рушницею рушив на брата,
Брат брата ножем в саме серце ударив.
І знову тремтять над Вкраїною зорі, -
Бої братовбивчі знов плодять рекрутів.
"Просніться, убогі, - зірки їм говорять, -
На вістрі ножа-бо - смертельна отрута!"
Та наче не чують сліпці, повні люті, -
У серце ножем один одного колять.
"Прозрійте, Вас враг нацькував і заплутав,
Тримайтеся купи, - благають тополі, -
Сміються над вами лихі супостати,
Від них не очікуйте кращої долі,
Не дайте в собі нелюбові зростати,
Що вас отруїв нею злий Капітолій."
Заплакало небо по дітям убитим,
Та сяйвом життя мерехтітимуть зорі!
Всі біди, просіяні зоряним ситом,
Любов'ю прозрілі брати переорять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
Затісно в стінах пишного чертога,
Мов заклик, ллється в небо мідний марш.
Говорять тут присутні всі про того,
Кого, насправді, в залі цій нема.
Усі зайшли: і грішні, і духовні,
І ті, що носять праведні хрести,
Його ж, що їх чекать лишився зовні,
Забули усередину впустить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014
Таїни всі перед нами, хоча і незримі,
Грають в мовчанку, чекаючи власного часу,
Сонце у надрах прабатьківського Аркаїму*
Світла промінням-руками виконує паси.
Хто зазіхає на право накладення вето?
Мудрість пірнула у темінь, сховавши причину:
Здатність відчути душею закрила планета
Тим, що лиш чують вухами і бачать очима.
*Аркаїм - прадавнє місто,
найдавніша астрономічна обсерваторія
арїїв, потужний духовний центр наших предків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Хтиві пороки ідуть у безпрограшний штурм,
Мудре життя щосекунди готує нам іспит,
Вічність сліпцям написала святковий ноктюрн*:
"З'їсти себе за вечерею власною злістю".
* Ноктюрн - п'єса ліричного, мрійливого характеру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Встановлюю контакти міжпланетні,
Мій мозок - біорадіоприймач,
Моя робота - виверження Етни,
В проекті - справжня ядерна зима.
Щоранку для розминочки - цунамі,
І можна пару свіжих Фукусім,
Я - трудоголік, працю не динамлю,
Вождів давно за яйця взяв усіх.
Окропом всі держави змусив пісять,
І вигнав інтервентів з корабля.
Моя обсерваторія - то Місяць,
Мої радари й миті не посплять.
Тож "на добраніч" кажу вам, земляни,
Лягай, плането сонна, - знову ніч,
А я піду виношувати плани
У повному талантів кавуні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Характер - то вперта тварюка,
Що розум не цінить,
Хіба що - стабільність
І штатний набір тарганів.
Чим більше повітря стрясає
Заява про зміни,
Тим товщим є панцир,
Міцнішою - здатність броні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479750
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2014
Гордо на піці тріумфу застиг переможець,
Певний, що з пазурів долі утіху він вирвав,
Зверхність озвалася сміхом і запахом грошей,
Спиною ставши за крок до глибокої прірви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479707
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2014
Коли думки гнітять, немов тюрма,
І вже не вдовільняють глибиною,
Коли життя втрачає справжній смак,
Питаєшся: «Як жив? І що накоїв?».
Тваринний голод штучного життя
Нещадно нищить всю душі природу,
Зламавсь? – Тоді від стресу захистять
Лукаві наркотичні хороводи.
Ще добре як у грудях боротьба,
Що з вірою у світло поєдналась,
Назовні вихід прагне продовбать,
Радій – то не мовчить самоаналіз.
Хоча, не всім дано голодувать:
Хтось їсть та спить, цілком від цього ситий,
Бо просто ще не знає про дива,
Бо просто ще не знає, як це – жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
Можна безліч віршів написати пустих,
І втішатися купою сміття,
Але треба до істин іще дорости,
Мало просто-бо їх розуміти.
Все життя можна мудрість збирати в мішок,
Головного ж так і не збагнути:
Тільки той, хто свідомо в цей світ увійшов,
Сам по собі вже - цінний здобуток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014
До кави "Галка" нац. виробника
Підсипали терпке "Американо",
Вогонь в очах, що довго не зникав,
За давністю років у Лету канув.
З полину українського "Абсент"
На "Молотова" змінено коктейлі.
Як знать, що мода ще нам принесе,
А що долоні змахом перемелить?
Тим часом, як брехня готує мікс,
На вулиці людини з "п'ятдесятки"
Коктейлі випробовують на міць
Охочих все меню переписати,
Упевнених, що краще буде та
Спокуслива заморська мішанина.
Єдина непомічена деталь -
Бармен, якого зрадник не зупинить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
З тобою розмовляю уві сні,
Ні слова з вуст, душа веде розмову,
А мрії тихо тануть, мовчазні...
Твій погляд я шукаю світанковий.
Твій шепіт, наче ніжний оксамит,
Мов пісня, що до мене лине з неба,
Торкаєшся обличчя вже за мить
У приступах жагучої потреби.
Зітхання твого серця, мов маяк,
Що кличе сяйвом зір до таємниці,
Безмежна глибочінь в твоїх очах,
Що в ній мені судилося втопитись.
В очікуванні світ, здається, весь,
Аби до тебе ринути в обійми,
У морі щастя човен мій пливе,
Щоб там зустрітись з ріками твоїми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Збирати себе по крихті
В багрянці світанків, що згасли,
В палітрі думок неприкритих,
Єднати розрізнені пазли
З пожовклих епох та картинок,
Із програних заново ролей.
І бачити світ, що ростиме
Синхронно, укупі з тобою,
Згадати усе: від потопу
І до чергової пожежі,
Від Хроноса до Каліопи,
Згадати себе, як належить...
У вічність простеляться шляхом
Багряні світанки, що згасли, -
Обличчя, віками пропахлі,
Відкриють душі іпостасі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Думок у голові щуряча зграя
Нахабно прагне з'їсти мою суть,
Та я скажу: "Мій світ про мене дбає,
Він стверджує життя, несе красу!"
Слова мої поглине спрагло простір,
Раптово сколихнеться цілий світ,
Озвуться стоголоссям срібні роси:
"Омий лице, що тугою кровить!"
Пірну в ранкові стиглі океани
І сонце огорне м'яким теплом,
Від запахів світанку стану п'яним,
Проблем і злих невдач - як не було.
Хто скаже, що такого не буває, -
Той справжній світ не спробував на смак,
Просидівши свій час тихенько скраю.
Нещасний той, хто щастя не приймав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
Вершина зашкарублого пороку -
Шукать у власних бідах винуватих,
Сліпцем вродившись, критик гостроокий
Тінь віслюка відкидує, мов натяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
Луна прокотилася степом на Південь
Як звістка про горе вкраїнським синам,
Загарбник ішов, з ним - озброєна кривда,
Палала уся Миколаївщина.
Палких запорожців прабатьківські землі
Щоденно стискала фашиста рука,
Та війська триклятого задуми темні
Розбив невпокорений дух козака.
Червоноармійці - то наш визволитель
Що мужнє синівське підставив плече
І кров, що за небо безхмарне пролита, -
Тяжка данина у бою з палачем.
Ми діти удячні героїв-солдатів,
І в мирі, що нам залишили діди,
Сини миколаївські будуть зростати -
Майбутня опора щасливих родин!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
Для стадної вівці найтяжча ноша -
Утраченого "Я" знайти сліди.
Смієтесь ви, що я на вас не схожий,
А я сміюсь, що ви всі - як один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Вчорашні думки - вже безправні,
Їх мудрість поїдена тліном,
Життя чергова переправа
Знов ліпить тебе з пластиліну.
Знов істина вилетить віршем -
Запалить нові ор'єнтири,
Та вчора іще - наймудріша,
За мить відлітає у вирій.
О, скільки ще з'явиться істин,
Що прийдуть оманам натомість?
На піці душі кожен виступ
Ховає нову аксіому.
Хтось ціль не знайде аж до тризни,
А інший здолає вершину,
Бо правда у кожного різна,
Лиш істина світу - єдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Мчав нас впевнено автомобіль
У КРАЇ НАших мрій заповітних,
Де не знають про горе і біль -
Люди в щасті і радості квітнуть.
Пасажири самі не свої -
Лізла посмішка щира назовні,
Часто змінювались водії,
Та все ж рай нас чекав безумовно.
Але хто діставався керма, -
Вже в дорозі робився щасливим,
Хто ж втрачав його - швидко тюрма
Відбирала водійське те диво.
Так вже прийнято стало у нас -
Тим краям ми вже віри не йняли,
Згубна звичка тоді завелась -
Всі по щастя ішли до штурвалу,
Йшли по трупам сестер і братів,
По моралі топтались ногами.
Я б ніколи авто не хотів,
Де б ставали брати ворогами,
Але час так вже розпорядивсь,
Та й машину ми не вибирали,
Більшість наших зайняла ряди,
Що тягнули свій плуг, своє рало.
Стало мало керма водіям,
На продажу пішли запчастини,
Вже без гальм і без шин сотні ям
Подолало авто... і донині
Ще ніхто не сказав їм: "Заждіть!
Ви ж себе обкрадаєте, хлопці!"
Розваливсь на колесах наш дім
І зотлів у байдужості топці.
зима 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Дріма моя країна,
Солодкі бачить сни,
Мов спляча королівна,
І сплять її сини.
Тим часом злі негоди
Вирують навкруги,
Красуні дивну вроду
Скрізь топчуть вороги.
Убогі по вокзалам,
Культура – в забутті,
Не гоже, щоб плювали
У письмена святі,
Щоб виродки гнобили
Здобутки поколінь,
Сікли народу тіло,
Що ледве встав з колін.
Проснись, вкраїна-ненька,
Збуди своїх синів,
Щоб дух ваш, козаченьки,
Бандурою бринів,
І щоб, напнувши груди
Кремезним козаком,
Здолали ми облуди
Лиш правди кулаком.
2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Вступление: G5 D5 E5 C5
G5 D5 H5 C5
G5 D5 G5 C5
Украшу гордо надписями стены:
G5 D5 H5 C5
Здесь "Fuck the system", рядом "Punk's not dead".
Имел в виду я ваши политсхемы,
И у меня на все есть свой ответ.
Попрятались в округе депутаты,
Как мыши, разбежались кто куда.
Я разогнал их быстро автоматом,
И сразу прекратилась ерунда!
***
Припев:
G5 D5 E5 C5
Fuck the system! Punk's not dead!
G5 D5 H5 C5
Нет бандитам! Ворам нет!
***
Не стану грабить ото всех украдкой,
Народ - хозяин денег и земли,
Анархия не зря, ведь, - мать порядка,
А вы людей лишили на мели!
Я бровью подмигну ментам игриво,
Что прибыли меня арестовать,
Их ждет отряд омона нерадивый,
Его привел омоновец, мой брат.
***
Припев
***
Чиновник милый, не серчай, братишка,
Почувствуй, что не царь ты, - лишь слуга,
И брось свои поганые делишки,
Народ превыше всех, а не деньга!
***
Припев
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
Вступ
D5 A5 F5 G5
D5 H5 A#5 G5
D5 A5 F5 G5
D5 A5 F5 A5
***
D5
Цей ниций світ
A5
За сотні літ
A#5
Вкрив товстий лід –
G5
Він невблаганний.
Ти ще мовчиш?
Продавсь за гріш?
Ламай скоріш
Нашарування
Скупих ідей
Гнилих людей,
Що для грошей
Планують війни.
Вже час настав
Твоїх вистав,
Гучних октав,
Борець – не мрійник!
***
Приспів:
D5 A5 F5 G5
Не стій, не будь у стороні, ламай старі догмати,
D5 H5 A#5 G5
Ламай цей світ, що пазурі у душу запуска,
D5 A5 F5 G5
Щоб вільне небо для дітей над головою мати.
D5 A5 F5 A5
Масон смачного має скуштувати кулака!
***
То не народ
Що в дні знегод
В переворот
Не має віри.
В стадах овець
Є вовк-ловець,
Близький кінець -
Тремтять сатири.
Лиш єдність нас
Збере в цей час,
То наш Пегас
Чотирикрилий.
А вроздріб ми –
Раби пітьми,
Нас вб’ють шторми.
Разом ми – сила!
****
Приспів.
****
Та в революцій дві руки, -
Одна з добром, а друга - в крові,
Не вчать минулого роки,
Що жити треба по любові.
То ж час засвоїти урок, -
Умій відстоювати правду,
Та не спусти смертей курок,
То боротьби - найбільша вада.
***
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
В моєму універпарку
Між віт ялин зелених
Імлу порушує терпку
Сумний, мов привид, Ленін.
В самотності величний, бюст
Нічим не зрушить тишу,
Не мовить слова з мідних вуст,
Та роздуми залишить.
І тільки пташка шурхотить
Між хвоєю ялини...
В уяві пам"ятник на мить
Свій постамент покине,
Злетить в п"янку, нестримну вись,
Мов голуб сизокрилий,
Хоч влади гніт тримав колись, -
Вже вільним мчить вітрилом.
Прощайте, жовтень-більшовик
І прапори червлені,
Вождя прощай похмурий лик
І здрастуй, світлий Ленін!
***
Помер тиран, не в змозі ми
Злодійські стерти справи,
Не восхваління, а тюрми!
Бо смертним балом правив,
То лиш фантазія моя,
(і що найшло на мене?)
З крука зробила солов"я,
Взяв гріх я на рамена,
Та світу прагнучи добра,
І ним-таки натхненний,
Я стежку мудрості обрав
Йди з богом, старець Ленін...
Тебе запізно вже карать...
Душі тепло-бо знищить,
Добром примножене встократ,
Те зла кореневище!
Не вбив ще пам"ять часу тлін,
В обличчя знаєм катів,
Нехай прийдешніх поколінь
Чека лиш мир і свято.
2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Сталін - соліст, Горбачов на ударних,
Ленін басист, а на соло - Хрущов,
Скреготом рифи потужні гітарні
Линуть, немов з-під Пегаса підков.
"Гурт застарілий і двічі не модний, -
Скаже тінейджерів дружня юрба, -
"Вже слухачі на таке не голодні,
Сам слухай шлак цей, старий ти чурбан!
Чуєш, як в Штатах навчилися грати?
Новий фронтмен, чорношкірий співак,
Сам обира музикантів крилатих -
Лівія, той же Єгипет, Ірак."
"Класика жанру, - я б їм заперечив, -
Вічністю пахне з історії вуст",
Та недосвідченій нашій малечі
Пишна промова - мов гілочки хруст.
Скільки змінилося партій, верхівок,
Злих імператорів, мужніх вождів, -
Нашим сучасним ставали архіви,
Все, як по плану, по звичці, без див.
Війни лиш ззовні змінили обличчя,
Суть же знайома усім - до дрібниць,
Кожне наступне, новітнє сторіччя,
Пил розсипа з-під своїх колісниць.
Знову давно проговорені теми,
Кризи, що пройдені були колись,
Вирватись з кола - то спроба даремна,
Давнє з сьогоднішнім переплелись.
Все, що раніше вже кимось відкрито,
Так чи інакше - повториться знов,
Лиш новизною не будеш ти ситий,
В ній не узрівши минулого дно.
2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Вже тисяча плюс четверть ще століття -
Пройшла річниця хрещення Русі.
Хтось скаже: "Стали в кращім жити світі
Прамами наші і прататусі."
Потужний супер-стрижень - духовенство,
Ви скажете, принесло Благодать,
Єпископи для нас долали версти
З країв заморських - дух наш об'єднать.
Язичником до цього був наш пращур,
Сказали: "Він, по суті, був вандал!",
А віра християнська, звісно, краще,
Ніж те, чим хижий пращур наш страждав.
Він, темний кровопийця, мусив жерти
Братів молодших, буцімто, - тварин,
Приносив їх тіла безжально в жертву,
В угоду тим божкам, що сам створив.
І ось явився влади самодержець,
Щоб згуртувати "дикі" племена,
Він, начебто, забив князівством стержень,
І диво: дикунів тих об'єднав!
Ще вчора - розпорядником-лакеєм...
Ти ба?! - Вже князь із посохом в руці!
Лукаву він підтримав-бо ідею
Таємного агента від жерців:
Очолили князі війська-дружини,
Щоб родових посунути старшин,
З тих пір - війна за владу без упину,
Добробут би прийшов хоч на аршин...
Взамін лиш міжусобиці й податки,
А жрець верховний тішиться собі.
Народе! Ти, що квітнув у достатку,
Тепер - кріпак, життя твоє в журбі.
Тебе поработив Константинополь, -
Духовності колиска - свій указ
Він видав про кріпацтво, мов окропом
Обдало християнство кріпака.
Привів колись чужинців Володимир,
Щоб владу укріпить чрез них свою,
Єпископи без шуму і без диму
Осіли у слов'янському краю.
Обжилися церковні феодали
На Руській, вчора вільній ще, землі:
Третину-бо під себе підібгали,
Побори встановивши чималі.
Нестерпними ката́ми для народу
Вже стали і князі, і їх церкви,
Не дивно: В Чингисханові походи
Не взяли люди списи й корогви.
Підтримували в масах-бо монголів,
Все ж виявилась мудрою орда:
Вогнем гармат і порохом пістолів
На знать упала кара їх тверда.
Радів народ: не ворог! - визволитель
З далекої Монголії степів
Прийшов тоді, щоб кривдника побити,
Від котрого знущання він терпів.
До слова, наші пращури далекі
Язичниками, дійсно, все ж були,
Та наглі і брехливі то наклепи,
Що віра їх - немов кривавий млин.
Не вірте брехунам! В обличчя плюньте!
Не здатен той на вбивство, хто Любов
Ще істинну плекав, ще не забуту,
І знав ще не з догматів, хто є Бог!
Він чув його з творінь прекрасно-вічних,
І мудрість по його пізнав плодам,
Зв'язок тримав із Всесвітом космічний,
Не було місця в серці холодам.
То ж як тепер назвати ту річницю,
Що князя восхваляє, шле вірші?
І як така духовність вам, що ницість
За догмами приховує в душі?
осінь 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Давненько не писав щось про кохання,
Любоф-моркоф і "прочії діла".
Безсоння марно мучає до рання...
Куди подівся лірика талант?
Хтось має, як здобуток, за плечима
Вже сотні три віршів про почуття, -
Не "ліпиться" з рядками це сумними
Про повсякденне злиденне життя.
"Банальщини об'ївся хлопець дивний", -
Потичуть пальцем, щедро осміють,
А може ще й почую осуд гнівний,
І критики зженуть на мені лють...
"Відкрий очиці, подивись навколо -
Скрізь квітки та прекрасні почуття,
А ти якийсь, напевно, мозком кволий, -
Все про політику, гріхи та каяття!"
Так...мабуть, люди, світ перевернувся.
Шаленство почуттів і пристрасть скрізь.
Не бачимо самотньої бабусі,
Що в злиднях вже не може стримать сліз.
Щоденно матюки із уст дитячих,
У Раді - знов брехня і мордобій,
З цигаркою і пивом йдуть дівчата,
Для них культура - то гнилий відстій.
Куди не глянь - одні заробітчани,
Не знаю вже країн, які без нас.
В під'їздах і підвалах - наркомани.
Таке воно - життя, що без прикрас.
Пишіть і далі про "любві окови"
Рум'яні перси, тонкий обрис брів.
Це, звісно, актуальніше, панове,
Чим речі, що я нагло вам наплів.
2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Вступ
F5 A5 D5 A5
F5 A5 B5 F5
D5 A5 B5 F5
Ми здавна крокували
В омріяні часи ,
І Марксові провали
Лиш надавали сил.
Майбутнього стежина.. -
То наш холодний льох,
Ми йдемо в домовину
Із дошок чотирьох.
***
Приспів
F5 A5 D5 A5
Натисни лиш на кнопку, одну-єдину кнопку,
F5 A5 B5 F5
На заповітну кнопку, і пеклом стане рай!
Ми всі підемо в топку, велику спільну топку,
За мить одну коротку зірветься небокрай!
***
Де пташки щебетали -
Відлуння «хиросим».
Не чутно їх октави,
Розп’ято голоси.
Лиш дурні в рідній хаті
Роздмухують вогонь,
Це як тепло продати
Від маминих долонь.
***
Приспів.
***
Ми здавна йшли до цілі
Та де вінець надій?
Трима нас на прицілі
Фатальність власних дій.
Чи проковтне воронку
Приречена Земля?
Життя відчуйте тонко,
Куди нам з корабля?
***
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Вступ: перебор Am G C E
A C# F#
Я мрію спалити весь рок,
A E A
Хай живе славна фабрика зірок!
A C# F# D
Депутату - свободу для слів і думок -
A E A
За заслуги - лавровий вінок.
Більше б їсти на зламі епох,
По МакДоналдсу дайте нам на двох,
А міліції - честі і віри без меж,
Справедливішу ти не знайдеш.
Am G
Я хотів би лишитися в ній -
C E
У країні мрій!
Am G
Очі сліпить, мов сонце, мені
C E
У-у-україна мрій!
Я учора ходив на концерт,
Бунтарі заспівали на десерт,
Мовби дух боротьби у серцях ще не вмер!
Крикнув я: "В нас турботливий мер!"
Я звичайний вкраїнський студент,
Я не бачу причини для сцен,
Бо і бомж тут щасливий і пан президент,
Це небачений ще прецедент!
Я хотів би лишитися в ній -
У країні мрій!
Очі сліпить, мов сонце, мені
У-у-україна мрій!
Але згодом сигнальні вогні
Підморгнуть на ранковій зорі -
Я полину на крилах надій
У КРАЇ НАших мрій!
зима 2013 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Чуєш, чи ні, чоловіче? -
Ребра людські хрустять,
Пси у погонах калічать
Хлопців, старих, дівчат.
Б'ють і вагітних, суки,
Щедро, з ноги, в живіт.
Ллється кийковий стукіт,
Топить майдан в крові.
Що ж ви, хорти державні,
Геть озвіріли вкрай,
Сильна для вас забава
Душу кийком рубать?
Ви упивались болем,
Зойками мирних мас,
Вами гарчали вголос -
Демони і пітьма.
Пащі вдоволені мали
Цербери душ людських,
Була в звірячих оскалах
Втіха й тваринний сміх.
Мо', хтось вночі буянив,
Опір крізь сон чинив?
Мо', це посвята в кияни,
В якості новизни?
Били слабких, беззбройних, -
Звіра ж, що дав наказ,
Мужнім бійцям в погонах
Здати - слабка рука!
Як би то там не було,
Справу розсудить час -
Він за слизьке минуле
Вже не пробачить Вас.
22.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Бід не боюсь, землетрусів і повені,
Кризи, я вас не боюсь.
Бути боюсь лиш у лоні Московії,
Втрапити в Євросоюз.
Я - Україна, земля з власним іменем,
З мудрістю тисячоліть.
Здавна зламати, скорити хотів мене
Ласий на здобич сусід.
Кров проливали за волю омріяну
Віддані доньки й сини,
Тіло моє розривали і міряли
Орди врагів навісних.
Стихли всі війни, і дихає волею
Жовто-блакитно мій стяг,
Пам'ять дітей лиш зробилася кволою, -
Волю шукають в гостях.
Зиркають нишком, як мавпи, на сторони,
В хату сусідську, тихцем.
Де ти, народе, живий і нескорений,
Де твоє мужнє лице?
Де твоя мудрість, роками гартована,
Розум твердий, наче сталь?
Бійся лише іноземної повені,
Бійся стулити вуста.
Тільки свій шлях торувати не бійся ти,
Слів не стидайся палких,
Ноги сусіду на того не звісити,
Хто вже стоїть на своїх.
20.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Оригінал: Іра Мисник https://vk.com/irynivirshi
звинувачуй мене у наївності
вона, мабуть, й плете мою вічність,
що кружляє у власній невинності,
повертає на ще одне коло циклічно //
клич мене, але не каліч,
хоча, мабуть, уже все одно,
коли йтимем на коло нове пліч-о-плі'ч
та вливатимеш в гýби своє вино,
то губи́! //
я з тобою зважилась на ще одне коло,
на маневр повіртяний,
і чомусь заснув поколотий
мій всепожираюий Гітлер -
його закачало на поворотах
від біди до біди,
і, я сподіваюсь, назáвжди. //
щастя моє летке,
тільки не йди
на піке,
бо ти став для мене
занадто багато важити ///
***
Пародія:
Ти - наївна, і це було "мінусом",
Та двозначна жіноча невинність,
Бо у тобі розлючено пінився
Грізний дуче, тиран Мусоліні.
Губ вино моє було із "градусом",
Та цілунки всі марними стали,
Почуття-бо розстрілювать внадився
Твій, рішучості сповнений, Сталін.
Ті закохані крики ще згадую:
"Zu mir kommen, die deutschen Schweine Jura!"*
Ти писала на стінах помадою:
"Мій - навічно. Кохаю. Твій фюрер."
Я усе ж заколов твого Гітлера,
Мусоліні і Сталін - поснули,
Та коханню завадила літера:
Проміняла ти Юру, на Юлю!
* - Ходи до мене, німецька свиня Юра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
Та похвала, що на смак підсолоджена фальшю,
Серцю приємна, по суті ж - пуста маячня.
Віра у слово, що хтось його висмоктав з пальця,
Лебедем гарним не зробить гидке каченя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2014
Вдвох обійнялись - вогонь і я,
Більше нікого - ми вдвох.
Світом неслась Телегонія,
Наче невігластва бог,
Світом ішли неприкаяні,
Долі своїй байстрюки,
Вештали сірими зграями,
Йшли, непочуті ніким.
Рясно плодились, за звичаєм,
Недолюдьми з пелюшок,
Діти з чужими обличчями,
Діти-ніхто і -ніщо.
Мами, погляньте у вічі їм,
Ось ваша хіть до самців:
Душі дітей покачілені,
З вічним клеймом на лиці,
Ситі лиш правдою голою,
Біль став нестерпно різким...
Де ж ви утратили голови?
Горе вам, недобатьки!
Мревом назвіть телегонію
Ви тоді - теж маячня.
Діти ж бо духом і кровію
З першим партнером рідня.
Душі вогнем не очистити,
Доки у тінь забобон
Діти батьками зачислені.
Двоє нас - я і вогонь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
Не відав пристрастей сліпих,
Та й звідки б знав ти, хлопче,
Що був мільйонним з-поміж тих,
Хто фальш не брав у очі?
Та й хто незрячіший ще тут?
Осліпли в цьому світі
Лиш ті, що люблять чистоту
Брехнею оповити.
Брехні не бачив хлопчик цей,
Людей нікчемних ігри.
Були подобою очей
Для нього завжди книги.
Читав їх ввечері дідусь
Цікавому онуку,
Промінням світла йшла із вуст
Дідусева наука.
Та ніч думки вплітала в сни,
І ніжно обіймала,
Вже спав маленький чарівник.
Укрившись покривалом.
Він зрячим був у лоні снів,
Де мрії всі - про маму,
У сукні, білій, наче сніг
Вона пливла хмарками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013
«Порода наша мудра від природи,
Ми знаєм все, бо осягнули все.
І глипає на нас зворушено і гордо
Щасливий предок – щирий шимпанзе»
(Василь Симоненко).
Куди-но еліпс котиться земний?
Світ, певно, десь, колись утратив клепку.
Людино, краще думать припини,
Бо легше тут живеться недалеким,
Бо ближнього тут легше не любить,
І заздрощі в плітках брудних топити.
Думками не обтяжені лоби
Жують котлети в стінах "общєпіту".
Їством набивши черева товсті,
Горілку закусивши смачно м'ясом,
Під музику приземлено-простих,
Гузницями малюють вихиляси.
Дешевий сміх і погляди тварин
Лишають танцівниць в костюмах Єви.
В принади і спокуси їх поринь,
Бо ж кажуть: "То все звичне і життєве!"
Незгодних зарахують до ворон,
Що білими зовуться, хай їм трясця!
Труси-но сивий попел цигарок,
Дбайлива мамо, донечці в коляску!
Пролий на неї з пляшечки пивця,
Сусідці з матюками дай пораду.
Махає нам з майбутнього дверцят
Праправнук шимпанзе - палкий нащадок.
Де щирість і любов - пусті слова,
Де розум замінила груба сила, -
Світ наплює на тих, кому плювать,
Почувши тих, що очі прочинили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2013
Розірвись на мільйони частин,
Щоб рядками торкнутися висі -
Та не бути поетами тим,
Хто поетами не народився.
Можна слів підібрати мільярд,
Перебрати мільярд комбінацій,
Та поет - це не тільки ім'я,
Це не тільки виснажлива праця,
Дар поета - то слово живе,
Що зчаровує палкістю серце,
Що розливши тепло поміж вен,
В закуточках душі відгукнеться!
Дух поета - то думка ясна,
З-під кресала небесного іскра,
Мов стежина, що стелиться в снах,
Мов усмішка твоя пломениста.
Повелитель зірок і планет,
Хто цей світла палкий охоронець?
Він - той самий, величний поет,
Скромний Бог, тільки сяючий зовні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
Вперше збрехать - як позбутися цноти:
Спробував раз - вже ніхто не зупинить,
Буде брехня твого дрюкати рота
Жорстко, як фалоси хтиву вагіну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2013
Ламають голови одвічно
Десятки, сотні поколінь:
"Що є життя? Навіщо тлін?",
А я питаюсь: "Чоловіче,
Звідкіль у сраці пластилін!?"
І брови хмурять у нестямі
Поважні, сиві мудреці,
Я ж не рівняюсь з мудрецями,
Та чом вся сила у яйці?
Ще довго длубався у носі, -
Та таємниці міцно сплять...
І лиш питання стоголосе:
"У носі чом сопля?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2013
Цей туман таємничий,
В собі щось ретельно ховає,
Ані слова із вуст, -
Мовчазний як німе хлопча,
Забиває, по звичці,
Самотність товсті свої сваї,
Як вперед я не рвусь,
Наздогнати не можу час.
Цей суцільний туман,
Як життя моє - з тиші зібганий,
З безіменних ще просторів,
Досі незвіданих звершень.
Дай-но відповідь там,
Де лишаєш по собі питання,
Де мугикаєш осторонь,
Наче знайомі ми вперше.
Та не бачу у щільнім тумані
Нічого поганого,
Бо густа пелена
Може променем стати за мить.
Він показує силу омани
Що робить нас п'яними,
Смак сумнівних принад,
Що слабких обертають в сновид.
Крізь туман таємничий,
Вперед простягаючи руки,
Відчуваю - десь тут
Моя істина, поруч стоїть,
І уже не мугиче
Майбутнє моє від розпуки:
Крізь століття зростуть
Мої сни, щоб з'явитись на світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
В час, коли зірки по небу ходять,
Бавлячись у темряві нічній,
Два блакитні вогники свободи,
Сяючи, наснилися мені.
Сяяли теплом солодким очі,
Воля з них дивилася палка,
Утоплю в них думи парубочі,
В тих очах-бо ніжності ріка.
Очі ті з незнаної причини
Кликали мене в свої світи ,
З них мені всміхалася дівчина,
Я ж не міг висот її сягти.
Ціль, проте, все ближчою ставала,
Та дійшов кінця зненацька сон,
Зникло і зіркове покривало,
Сонце запалило горизонт.
Нащо вкрав навіки в мене спокій
І безслідно зник в пітьмі нічній?
Погляд уві сні блакитноокий,
Повернись, стань долею мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
Так важко, як циркач, балансувати
На лезі ідеальності тонкім,
Пече воно, гаряче, наче ватра,
І сльози з горя ллє на сцені мім.
Схопив, здається, істину за коси,
Не вирветься, шахрайка, більше з рук, -
Та гордість тут на всіх погляне скоса
І кине хитро в очі мішуру.
Навпомацки, під проводом омани,
Мішень до ляльковода йде у грі,
Небесної очікуючи мани,
Та щастя потонули якорі!
Сліпцеві не сягнути ідеалу,
Бо гордість міцно очі зав'язала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Навікіпеджені поети
Кидають виклик тим старим,
Що пишуть вірші з трафаретів
І бережуть стандартність рим.
Навікіпеджені поети
Не можуть пліснявіть, як хліб -
У поетичній естафеті
Вони-бо бачать шир і глиб,
Пірнуть і глибше ще могли б,
Та не дають добро на злети
Цензура й критики-козли.
Куди їм терміни подіти,
І мозку свій потенціал?
Ох, чим зарадити Вам, діти
Святого сайту заповітів,
Як віднайти Вам свій Грааль?
Прийдуть часи: розтане вето,
Титани встануть із колін!
Чека невірних смерть і тлін!
Навікіпеджені поети -
Зірки майбутніх поколінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2013
Тиша...
Пейзажі-бо пишні
Маляр на небі вже пише,
Пензлем у фарби осінні
Мітить майстерна рука.
Ріже
Лиш вітер ту тишу,
Грудям повітря, мов їжу,
Щедро дарує і клином
Гонить у далі крука.
Хмари
Мов коні-примари
Клаптями бруду у парі,
Швидко захоплюють небо,
Вітер нарощує свист.
Браві
Вечірні заграви
З хмарами б'ються за право
День проводжати, далебі,
Кров'ю забарвлюють вись.
Гордо
Дивлюся на орди,
Клапті химерні і морди,
Що витанцьовують румбу
В лоні могутніх стихій.
Очі
Приклеїв хтось скотчем
Вмить до небесного клоччя,
Крихітним наче Колумбом
Був я у центрі подій...
Злива
Здавалася дивом,
Впала волога на ниву,
Мов кульмінація дня,
Я серед степу щасливий,
Дощ і стерня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013
Роби, як усі, тільки не виділяйся!
Зроби сіромахою власне ім'я,
І праведні годі точить тобі ляси
Про свій індивідуум, право на "Я".
Колеги люб'язно нав'яжуть цигарку:
"Пали! Чоловіком-но стань серед нас!"
І волі твоєї скупі недогарки
Заллє компаньйонська водичка хмільна.
Суспільство гуманне! Де бачено примус?!
Під маскою лиш добровільних засад, -
Згадався тут Бродський, - "від Криму до Риму"
Свободі твоїй тихо скажуть: "Присядь."
Тихенький, підкорений, майже щасливий,
(Робота, дитина і жінка-тиран)
Ти скажеш: "То, певно, і є моє диво,
І видав я норму свою на-гора!"
Отак і ламаються часто поети,
І в землю вганяється думка нова,
І плавлять сонети на дрібні монети,
Отак і дрібнішають справжні дива.
Отак і міліють піднесені цілі,
І мрії дитячі злетіть до зірок.
Де ж цілі мілкі - і людина міліє,
Найбільша біда - змарнувати свій строк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
"Знову ці риси характеру
З темних душі закапелків,
Най переїхали б трактором
Гостру на вибрики пельку!
Знову лице перекошене
Дихає хтивим сарказмом,
"Welcome_to_Hell", - мов запрошення
Ллється із погляду спазмів.
Ницість...ні крихточки величі...
В рот би кіло їй замазки!
Добрі де люди? Померли, чи
Мешкають, певно, у казках.
Хай повилазить скотині тій,
Виростуть роги на лобі!
Люди всі злі, ця - не вийняток,
Падло не варте жалоби." -
Так міркувалось і марилось,
І на душі стало радо,
Раптом заклало все хмарами:
"Я ж бо і сам тепер падло!"
Дійсно, обсмоктувать кісточки,
Подумки клясти за спиною, -
Скоро сумну чекай звісточку:
"Пане, Ви стали скотиною!
Гречно вітаю Вас, можете!
Щиро Ваш - друг із пресподниці!", -
Ви прочитаєте в зошиті
Мертвої фурії-модниці.
Так ось...Почали за здравіє -
За упокій же скінчили ми.
В стані зарадить лиш правило:
Тільки в добрі ми окрилені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013
Рідного схили граніту,
Річки бурхливий потік, -
Я не одразу й помітив,
Як із квартири утік,
Як понесли мене ноги
У ковилові степи,
Сяють там бузькі пороги,
Скелі громаддям копиць
Зморшки на сонці старечі
Гріють вже тисячі літ,
Мов праслов'янські предтечі,
Марять у сизій імлі.
Земле моя, клапоть раю,
Богом цілована ти,
Вкотре я з тебе вбираю
Сили, щоб далі іти,
Вкотре гуляю цим раєм,
Прийду не раз ще сюди,
Велич твоя неокрая
З каменю і води...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013
Місто огорнув зненацька вечір,
В серце крихту спокою приніс,
Зоряне мереживо на плечі
Впало, наче казкою вві сні.
Кожна була зіронька красива,
Та не більш, ніж гарна мішура.
Лиш одна незнану мала силу,
Що сильніше вабила встократ.
Кроки стали довші і частіші,
Та ніяк не ближчала зоря.
Хто ти, що тобі складають вірші,
І кому вогні твої горять?
Зірко, ти у небі мій ліхтарик
Звістка про народження моє,
Не тікай від мене поміж хмари,
Доки сяєш, доти я і є.
Доки я живу - й тобі горіти,
Темінь розриваючи нічну,
І твоїй свободі неприкритій
У душі моїй торкать струну.
Ми з тобою, рідна, двоєдині,
В купі ми пройдемо спільний шлях,
Кожен з нас окремо - сиротина,
А разом - крилатий в небі птах.
Мерехтиш незмірено далеко,
Сплять між нами відстаней роки,
Та ніякі зоряні парсеки,
Ні тисячоліть шалений клекіт
Не розірвуть нам тісні зв'язки:
Ти і я - життєвий смолоскип.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2013
Качаю біцепси думок,
На м'язах знань - потужні вени,
Спасибі штанзі із книжок,
Бо мізки маю здоровенні.
Що краще псих-бібліофіл,
Чи обиватель поверхневий,
Що падшим ангелом без крил
Ущерть набити мріє чрево?
Чи все ж у просторі думок
Парити краще вільним птахом,
Земних утіх ламать замок,
Здійматись вище з кожним змахом,
Аби сягнути вище хмар,
Не зупиняючи польоту,
Пізнати смак небесних чар,
А не чадіти у болоті?..
В болоті згуби і незнань,
В багні невігластва й пороків,
Вдихать ядучий фіміам
І під молитви лжепророків
Твердить слухняно слово "раб",
Бо він хоч "раб", та, бачте, "Божий"!
Рабам подобається гра,
Та й не здогадуються, схоже,
Що править балом геть не Бог,
А хитрі пси-авантюристи,
Бог не вступив би в діалог
Через попа за гривень триста,
Не будував отець церков,
Йому не треба посередник, -
Болюче чути шум оков
І корумповані молебни.
Творець із нами повсякчас,
Навіщо ставити трампліни?
Наш Бог у кожному із нас,
У кожній квітці і хвилині,
В своєму кожному творінні...
У нормі біцепси думок,
Душа звелась давно на ноги.
- Ну як ти, синку? - скаже Бог
- Чудово, тату! - я до нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Посеред буйності степів,
Мов казка, виринув підлісок,
Неначе вразити хотів,
І, підібравшись хитрим лисом,
Розкинув шати жовтих листь,
Покликав затишністю стиха,
Де й дівся страх, отруйна злість,
Пропала ненависть і пиха.
Ми увійшли у рай земний,
Полився пташки юний щебет,
Із лона схилів кам'яних
Блищав струмок - люстерко неба.
Гранітні брили одягли
М'якого моху пишну зелень,
Казкові велетні углиб
Вели. Вина неначе келих,
П'янили свіжістю серця
Степів осінні краєвиди,
Що бігли стрімко до дверцят
Де їх стрічали скель сновиди,
Свої обвітрені тіла
У річкову ховали воду,
І кожна скеля, мов атлант,
Могутнім профілем свободи
Мовчала гучно двом юнцям:
"Запам'ятайте нас навіки,
Несіть наш образ крізь життя,
Такі ж тверді, - пірнайте в ріки,
У повноводі ріки мрій,
І допоможе вам у цьому
Краса землі - хребет міцний,
Що крізь роки верта додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Вологим холодом оков
Скувавши пальці вулиць,
Туман розлився молоком
На тло химер поснулих.
Поодинокі ліхтарі
Кидали світло тьмяне,
Але туман з усіх сторін
Порозставляв капкани.
Із пастки вирватися як?
Імлою оповиті,
До ліхтаря, мов на маяк,
Дерева тягнуть віти.
Та спроби марні: та імла
Поглинула все місто,
Будинків скорчила тіла.
Де ранки пломенисті?
Заждіть...їх час ще не настав,
Ще усміхнеться сонце,
Заграви пишністю вистав
Ще зблиснуть на віконцях.
Поглине ранок темну ніч
Та молоко туману,
І змиє тіні протиріч
Росою на світанні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2013
Я посміхаюся людям,
Дарую краплю тепла,
Облиште всі пересуди,
Проблеми, біди і плач.
Дарую всім перехожим
Альтернативу нову,
Нехай і були вже схожі,
І йшли десятками з вуст.
Моя ідея - банальна,
Мабуть, гранично проста,
І в тім її геніальність:
Лиш усміхнути вуста,
Подарувати від серця
Комусь частинку добра,
Вона ж до вас повернеться, -
Тепліша, більша встократ!
Мовчать обличчя дорослих...
Шукаю погляд "на злість",
Що не дивився би косо,
Мов я - небажаний гість.
І ось майданчик, дитинка...
Здригну́лась се́рця струна́, -
В ту ж мить, без крихти затримки
Мені всміхнулась Вона.
Так! Це взаємно відбулось!
Маленький експеримент.
Дорослі ж - наче акули,
Усмішка - мов рудимент.
Відпала в нас необхідність
Душі́ провітрить халат,
Відкрити дверці привітно.
Завіси гучно скриплять.
Та як же жити на світі,
Як душить сірість облич,
Що їх усміхнене літо
Вже перейшло в параліч?
Чи то хронічна хвороба,
Чи то епохи лиш дух -
Перетворитись в мікроба,
Чи розлетітись, мов пух?
Ні! Почекаю ще трішки:
Початок завжди малий.
Моя маленька усмішка -
Чарівний ключик до мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
За вікном, о пів на другу ночі,
У дворі спинились на привал
Двійко дам, сваритися охочих,
Вирвать коси, вицарапать очі,
І на всю в ту ж мить підняли гвалт.
"Слухай ти, облізла п'яна курко,
Ти торчиш мені ще за бухло,
Та і дня такого не було,
Щоб не йшла до мого ти придурка.
Годі, курво, клеїтись до нього,
Віддавай пробухане бабло,
А не то отримаєш в табло,
Відтепер забудь до нас дорогу."
"Воу воу воу, зажди, пихата шльондро,
Нагадать роман із фізруком,
Як до нього бігла зі стрибком
І на шию, наче анаконда,
Хтиво лізла й вабила кивком?
І по вітру всю мою стіпуху
Ти пустила, сучко, в пух і прах
Рознесла, тепер я у боргах,
Я підмовлю бабку-повитуху,
Щоб тебе залишила в дівках."
Так лунали довго ще прокльони,
І летіло пір'я навсебіч.
Де знайти терпіння у собі
І байдужим пам'ятника клоном
Спокій зберігати в боротьбі?
Тихо в сни занурювалось місто,
А відро наповнювалось швидко,
І в пітьмі раптово стало видко,
Як дівчат вода холодна й чиста
З голови омила і по литки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
Так...нічогенька, згодьтесь, перспектива:
Під старість стати черствим сухарем,
Підморгувать дівчаткам оком хтивим,
Султан мов, що утримує гарем,
А далі, рідну випаливши "Приму",
Або міцний російський "Біломор",
Обпльовувати в риму і без рими
Сусідів, перехожих, держкермо.
Задишка, ревматизм і серце крехче, -
Воно і ясно: скоро буть "добру",
То щастя невеличке-бо старече:
Всміхнусь у очі, в пазуху - на..ру.
Так-так, премудра забавка, на диво, -
Тихенько смакувать чужу біду,
"Як сам не в змозі стати я щасливим -
В чужому горі щастя віднайду."
У кайф комусь відчуть солодку зверхність,
Бо нижче опинився чоловік.
Де чуйність? - Мертва плава на поверхні,
Топи́ть її у пиві дядько звик.
Стоп...А до чого слово тут "щасливий"?
На противагу жменці теорем,
Про іншу палко мрію перспективу:
З добром злетіть увись, немов орел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Ох, як романтично збирати осінні горіхи,
Як вітер у пику тобі шле свої есемес,
Які б дрижаки не ловив я, та сонце, на втіху,
Всміхалось, як завше, привітно з люстерка небес.
Дерева пожовклі схилялися немічно в танці,
Як літні, поморщені, з дому стареньких жінки,
Я часто в житті був глухим егоїстом, поганцем,
Але тверезив мене вітру порив гомінкий,
Але наче писком токмачила мудра тут Осінь:
"Поглянь, як життя віддають мої доньки й сини,
Тепла щоб залишила їм хоч би крихітку, просять,
І щоб не вбивала я холодом їх до весни.
А ти геть не маєш і приводу, юний негідник,
Впускати у душу вітри й навісні холоди,
По меншій це мірі, із боку твого дуже підло, -
У серці від весен гноїти духмяні плоди."
Удячно кивав я наставниці мудрій, великій,
Всміхавсь перехожим в обличчя, мов дурник, і все ж...
Я вітру щасливу давав приголубити пику,
І щастю не було юнацькому видимих меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013
Розширити свій кругозір,
Високо дострибнуть до зір,
Широко відкривши заплющені очі
Впустити божествений почерк.
Всі біди - в твоїй голові,
Твій спокій і твій буревій,
І в ній зруйнувавши окови ілюзій,
Оманам даси по заслузі.
Нема для можливостей меж,
Як мрії в кулак ти візьмеш.
Можливо усе, що вважаєш можливим,
Нехай то для інших і диво.
Немає твоїх ворогів,
Вони у твоїй голові
Усі - вороги твої, всі - твої друзі,
Все інше є плодом ілюзій.
У кожного правда своя,
Людських міліони уяв
Будують на інших несхожу-бо правду,
У тім і божествений задум.
Наскільки твій всесвіт малий?
Чи міряв хтось розміри мрій?
Ти крапка, а може одна із галактик
Ми судді собі й адвокати.
Людина лиш має те виключне право:
Сам - Бог собі, сам - і Диявол...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Солодкий янтар на вустах
Сп'янить ароматами меду,
В душі, де лиш темінь пуста,
Запалить зірки Андромеди.
Весна в розмаїтті квіток
Дарує нектар золотавий,
Неначе у казку квиток,
На пишну бджолину виставу.
Затихніть-но, співи наяд,
Озвіться, актори квіткові,
Зіркова плеяда моя
Під вашу хай спить колискову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2013
Вже диво, що ти є людина жива,
Радій, що у тебе є руки і ноги, -
У інших немає ні того, ні того,
Навіщо ще в Бога просити дива?
Ти бачиш, їси, чуєш, бігаєш, плачеш,
Співаєш, смієшся, ти думаєш, любиш,
В тобі не заклали пороку й нестачі,
І явних причин для страждання та згуби.
Щоранку - світанок. Скажи, чи не диво?
І серце твоє не спиняє свій стукіт,
І співу пташок душу милують звуки,
Невже цього мало, шоб бути щасливим?
Та фарби яскраві тускніють, і біди
Приходять в життя, як голоднії круки,
Ти бачиш, як плачуть від голоду діти,
Каліки благають: "Дай помочі руку."
І тут забуваєшся в бідах про щастя,
Бо ніби згасають пред ними дива,
Прокльони у небо летітимуть часто:
"О, скільки стражданням одвічним тривать?!"
"Ти бачиш це, Батьку? Зроби щось із лихом!" -
Твій тишу порве відчайдушний надрив,
І голос вві сні розповість тобі тихо:
"Я вже щось зробив. Я тебе сотворив."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
На матусю повісив кредити,
Зі старенької кров, як упир,
П'є і зирка синочок сердито,
Мов чужий і оскалений звір.
Вже не син тобі, жінко, повір,
Той, що хтіла його народити.
Він прокляв у душі ніжність рук,
І з любов'ю промовлений звук,
Що рідненькі казали уста.
В сина рвалась насмішка пуста:
"Ти, нікчема, - мені не родина!"
А вона все ж чекала листа,
Що напише їй радість єдина,
Все чекала повернення сина,
Хоч проходили дні і літа...
Мо', згада він про матір колись,
І до скриньки прийде його лист,
Бо збагне укінці колії
Він життя, та не стане її...
Я ж - не він, у долоні затисну
Материнську любов тісно-тісно!
Хоч не вміститься вся вона в жменці,
Ба, ніякий бо пам'ятник ненці
Не помістить удячність синівську
За любов і за подвиг безцінний
Уклоняюся, мами, вам низько,
Кожен з нас - то чиясь-бо дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2013
Пора осіння - знахідка:
Калина, гльод, шипшина, терен,
Смачні і стиглі ягідки
Хизуються калібром зерен,
І кущики прикрасили
В пістряві, рідкісні гірлянди,
Деревця вкрились рясами
Що грають кольором троянди,
І нитки павутиння знов
Дивують плавністю польотів,
І промінь сонця боязно
Пірнає в трави Дон Кіхотом,
Клоп-черепашка - дивний жук,
Що по віконній лізе рамі,
Не терпить осінь муляжу,
І йде з природніми дарами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2013