| Сторінки (9/802): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
ХАЙ ГОСПОДЬ НАС ВЧУЄ
Попрямуймо хто куди
І не знаймо горя,
Щоб не знали ми біди́,
Хай мине недоля.
Хай веде нас світла ціль
Крізь тумани й гро́зи,
Щоб ущух навколо біль,
Висохли всі сльо́зи.
Хай надія у серцях
Квітне, мов калина,
Щоб щасливим був наш шлях
Кожну мить і днину.
Розквітає рідний край,
Сонце сяє в небі,
Ти нам, Боже, сили дай
В кожній цій потребі.
Щоб у мирі і добрі
Ми свій вік прожили,
І на ранішній зорі́
Радості зустріли.
Щоб рука в руці ішла
До мети святої,
Щоб не сіялося зла
Й люті вогняної.
Хай наповняться вуста
Словом благодаті,
Хай і помисли, й літа
Є немарнотратні.
Хай дитячий сміх дзвенить
В кожному віконці,
Хай благословенна мить
Гріє нас, як сонце.
Подаруй нам, Боже, час
Вірити й любити,
Щоб вогонь добра́ не згас,
Поки будем жити.
І куди б не завели́
Нас круті дороги,
Щоб ми вірність зберегли
Й йшли до ПЕРЕМОГИ.
Хай здійсня́ться всі думки́,
Що у чистій вірі,
На роки́ і на віки —
В злагоді та МИРІ.
Хай закі́нчиться війна
Й тиша запанує,
Нас зали́шить сатана.
Хай Госпо́дь нас вчує.
23.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2026
ЗМИЛУЙСЯ, ВСЕВИШНІЙ
Боже милосердний, змилуйся над нами,
Грішними свої́ми до́ньками й синами,
Змилуйся над нами, я тебе благаю,
Ру́ки у молитві я за це складаю.
Нам даруй, Всевишній, віру й розуміння,
І зішли на землю нам благословіння,
Захисти від ли́ха, відведи тривогу,
І вкажи єдину праведну доро́гу.
Огорни любов’ю нам серця́ зболілі,
Щоб ми йшли до світла у надії й вірі,
Спокій хай настане в кожного в оселі,
А думки́ і душі стануть знов веселі.
Нам даруй єднання, братню силу й згоду,
Щоб не знали більше ми тяжку негоду,
Щоб любов і правда в серці процвітала,
Й ненька Україна сліз не проливала.
Нам прости провини, помилки́ і чвари,
Розжени над світом всі похмурі хмари.
МИРУ й ПЕРЕМОГИ молимо у тебе,
Простягни над нами чисте мирне небо.
Боже милосердний, поверни нам тишу,
Хай нас ворог клятий назавжди́ залишить,
Хай твоя́ десни́ця* нас завжди́ тримає
Й ні на мить ніко́ли нас не залишає.
23.01.2026 р.
ДЕСНИЦЯ* — це застаріле, книжне або урочисте слово, що означає права рука, а іноді й рука взагалі.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2026
ПОЛИНУВ У ВІЙСЬКО НЕБЕСНЕ СЛУЖИТИ
(Світлій пам'яті полеглого героя земляка Івана Лесіва )
Полинув у військо Небесне служити,
У війську Небеснім на стражі стоять,
Полинув, хоч мав він ще довго прожити,
Але у останнім бою́ не встоя́в.
Із фронту додому його всі чекали,
То ж він повернувся, але на щиті,
І ру́ки в молитві щоразу складали…
Тепер він вже там, де безгрішні святі.
Бо ворог так рвався свічу загасити,
Йому це вдало́ся, це ірод зробив,
Заставив потвора родину тужити –
Івану життя сатана загубив.
Могила висока і стяги над нею,
Йому колискову вже вітер співа,
У вічній домівці сповитий землею,
І сльо́зи гіркі вся рідня пролива.
Не вві́йде в домівку і сло́ва не скаже,
Не зможе дружину й дітей обійнять,
В саду в холодочку вже більш не приляже,
Бо бравсь Україну в бою́ захищать.
Селом не пройде́ться вже більше ніко́ли,
Й присісти не зможе на отчий поріг,
Недовгим було́ це життєвеє поле…
Життя обірвали… Йти далі не зміг.
На полі його залиши́лись покоси,
Зерном не засіється більше рілля,
Тепер на могилу спадатимуть ро́си,
Не ве́рне в домівку Іван звідтіля.
Героєм поліг за Вкраїну так рано,
І військо Небесне поповнив Іван,
Зали́шив родині довічную рану,
Додолу за ним ліг на колосі лан.
23.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2026
ВЕСНА ПРИЙШЛА, ТА ЩЕ ВІЙНА ТРИВАЄ
Весна прийшла, та ще війна триває,
І наші люди гинуть кожен день,
Страшна орда навмисне нас вбиває,
Бо са́ме ми і є жива мішень.
Хотілось чути співи скрізь пташині,
Радіти сонцю й проліску в гаю́,
Та йде війна у рідній Україні…
Була́ ж краса, неначе у раю́...
Тривога за тривогою лунає,
Щоразу небезпека, укриття,
Ракети ворог-вбивця випускає,
Бо в намірі – звільнити від життя.
Одне і те щоразу і усюди,
Вкраїна вся в тривозі, як в імлі,
На кожнім кроці гинуть наші люди,
Вбивають нас потвори-москалі.
Весна несла́ з собою завше втіху,
Співала нам на всякі голоси,
Злітались ластівки́ до нас під стріху,
Й з’являлися краплиноньки роси́.
Весну хотілось бачить переможну,
Яка б нам ПЕРЕМОГУ принесла́,
Та ми її зустріли знов тривожну…
Сльозою вмита й ця весна прийшла.
15.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2026
БАЖАННЯ Й ПОБАЖАННЯ
Хай цей рік несе́ нам хліб і добру долю,
Щоб цвіли оселі, мов весняний сад,
Щоби ми не знали ні біди́, ні болю,
Щоби ми не чули, що забив набат.
Щоби ми всміхались і життю раділи,
Щезла щоб наза́вжди вражая орда,
Щоб знущань ординських більше не терпіли,
Щоб нас обминала всюди й всіх біда.
Щоб замовкла люта вража канонада,
Щоб війна скінчи́лась в мить цю назавжди́,
Щоби поміж нами не ходила зрада,
Щоб до нас забули стежку вороги.
Щоб під мирним небом в нас зростали діти,
Щоб життя всміхалось всім нам кожну мить,
Всюди щоб розквітли ПЕРЕМОГИ квіти,
Щоби знов спокійно всі могли ми жить .
Щоби не здригались всі ми від тривоги,
Вибухів не чули б більше ми ніде́,
Хай Госпо́дь закриє ворогу дороги,
В вічність лютий ворог хай від нас піде́.
Щоб щоразу чули вісті тільки добрі,
На щиті додому не вертав ніхто,
З фронту повернулись воїни хоробрі,
З тіл нам не робили вбивці решето́.
Рік, який зустріли, буде переможним,
Буде ПЕРЕМОГА й МИР на цій землі́,
Хай життя не буде болісним й тривожним,
Хліб хай сколоси́ться в зораній ріллі.
16.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2026
АКОРДИ ЖИТТЯ
(Сергієві Ярунському з нагоди Дня народження)
Нові́ роки́-акорди додаються,
І кожен з них по-но́вому звучить
Усі вони в симфонію зберу́ться,
Душа-струна до кожного лежить.
Звучання чути серцем і душею,
Ця милозвучність духу додає,
Вальсуєш на паркеті любо з нею –
Сторицею любов всю віддає.
Життя всі ноти пише без упину,
І партитури копії нема,
І так впродовж усьо́го часоплину
Із кожною із нот так зокрема.
Мелодія рокі́в, мов світла хвиля,
Що вічно в серці радістю звучить,
Вона дарує силу й ніжні кри́ла,
Піднесено звучить хай кожна мить.
Роки́-акорди сиплють зорепадом,
Музичні всі дороги в майбуття,
Прокладено стежки́ музичним ладом,
Що додає натхнення до життя.
В акордах щастя й радість розквітає,
І кожен день, як нота золота,
Хай музика життя не замовкає,
І партитуру пам’ять все горта.
Твори́ ж, маестро, далі без упину,
Хай множаться акорди, наче цвіт,
І кожна нота, мов нова́ перлина,
Благословить на многа й блага літ.
16.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026
ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА»
Велика станція «Війна»,
Та ми її не замовляли.
Її замовив сатана,
Ми цьо́го зовсім не чекали.
Велика станція «Війна»,
Страшні задимлені платформи,
Потвори га́тять там сповна́,
Нема ні правил в них, ні норми.
Велика станція «Війна»,
І тоне колія у кро́ві,
А шпали – біль та імена,
І списки ті кілометрові.
Велика станція «Війна»,
На ній нестерпно дуже гучно,
Висока за квитки ціна,
Яка росте щоразу штучно.
Велика станція «Війна»,
Та скоро ми її проїдем,
Вся інформація сумна…
В країну МИРУ ми поїдем.
Велика станція «Війна»,
Де все горить, де все палає,
Ми бачим світло із вікна –
Це ПЕРЕМОГА нас чекає.
02.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2026
ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ
Вже завтра березень, та ще сьогодні лютий,
Вже завтра березень і буде вже весна,
Кайданами війни народ наш є закутий…
Це в лютому зробив ординець-сатана.
Вже завтра березень… Якби ж став переможним,
Якби ж він нам з собою ПЕРЕМОГУ ніс,
Бо лютий, що мина, страшним був і тривожним,
І було вилито озе́ра повні сліз.
Вже завтра березень… Якби ж він став щасливим,
Якби він повернув щасливу нам весну,
Аби не падали на нас ворожі зливи,
Якби закі́нчити зумів страшну війну.
Вже завтра березень. В свої́ права він всту́пить,
Поважно красень цей обійстя обійде́,
І до роботи, звичної йому, приступить,
Можливо шлях до ПЕРЕМОГИ нам знайде́.
Вже завтра березень… Не встигли й озирнутись,
Бо ці́лий рік у нас страшні буремні дні,
Та й встигли ж бо, на жаль, землею огорнутись,
Бо опинились ми у цій страшній війні.
Вже завтра березень і лютий попрощався,
Від тих страшних подій і сам він почорнів,
І з нами защора́з у вибухах купався,
Та ворога від нас відве́сти не зумів.
28.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2026
НЕ ПОТРЕБУЄМО ПОТВОР
( Відповідь Стефанії Терпелицець до вірша «ОРДИНСЬКІ МЕТАСТАЗИ»)
Потвори думали-гадали
Різдвяне пекло влаштувать,
Брехню для цьо́го промовляли,
Щоб "перемир'я" нам пізнать.
Та на Різдво скоти́ гатили,
Мішенню люди стали в них,
Свій план вони не полиши́ли,
Прине́сли стільки бід і лих.
Тому́ без радості минуло,
Бо скрізь нащадки сатани,
Зло не пропало, не заснуло
Й веде продовження війни́.
Ми цих потвор не потребуєм,
Огидний нам ординський дух,
Ми Україну відбудуєм,
Щоб тільки залп війни ущух.
Щоб не росли у нас могили,
Не розквітали у вінках,
Жалоби дзво́ни не дзвонили,
І квітли квіти в квітниках.
Щоб щезло зло з Вкраїни-неньки,
Щоб не смердів в нас їхній прах,
Щоб щезли наші воріже́ньки,
Не повертались навіть в снах.
То ж вірмо в Бога й збройні сили,
Молім аби Госпо́дь беріг,
Щоб ми надалі в МИРІ жи́ли,
Щоб ПЕРЕМОЗІ шлях проліг.
10.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2026
ПЕКЛО, СТРАХ І ЗАБРАНІ ЖИТТЯ
Ми вижили, та ще й вціліли,
У нас був страх – ми жить хотіли,
Ми ненави́діли сволоту,
Яка прийшла до нас з болота.
Зустріли ми в диму цей ранок,
В вогні палаючий світанок,
Та де в кого́ життя забрали...
Ще й в тих, що інших рятували.
Всю ніч гатили без упину –
Хтось втратив донечку, хтось - сина,
І чоловіка, й батька, й брата,
Та світу лиш би споглядати…
Пекельна ніч, що вже минула,
Яка нас кожного торкнула,
Яка у вибухах скупала,
Палила, нищила, вбивала…
Скрізь вибухи, вогонь і люди…
Таке всю нічку в нас усюди,
Не знали ми, що буде з нами,
І це провадиться роками.
Убили всіх, кого́ сягнули,
Ті люди вічним сном заснули,
А вчора й гадки ж бо не мали,
Що день останній доживали.
Сміття несло́ся без упину,
Зі всіх боків летіли клином,
Летіли інші табунами,
Весь мотлох цей був понад нами.
Щоб захистив – просили Бога,
Жила́ весь час пересторога,
Госпо́дь почув, про що молили,
Й зробив усе, аби ми жи́ли.
09.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2026
ЗЛО ОРДИНСЬКЕ НЕ ЗАСНУЛО
Уже й Різдво у нас минуло,
Та не закі́нчилась війна,
І зло ординське не заснуло,
Не щез наві́ки сатана.
Не розчинилися потвори,
А й нищать неньку нашу й люд,
Несу́ть біду надалі й горе...
Коли ж над ними Божий суд?
І лізуть так, як метастази,
Торкнутись всьо́го – мрія в них,
Позбутись треба нам зарази,
Щоб вражий дух наві́ки стих.
Хотіли Київ звірі взяти,
Зайшли потвори у Херсон,
З лиця землі́ усе стирати –
Це передсмертний в всіх них сон.
Ще й Соледар упав у око,
Й Бахму́т у них, немов більмо.
Потвори нищать все жорстоко,
Цей план народжувавсь давно.
З лиця землі́ стирали Харків,
І полюбився їм Дніпро.
Набралось тих ординських па́рхів,
Зайшли до нас убивці й зло.
Молімось, щоб почув Всевишній,
Щоб ПЕРЕМОГУ здобули́,
Аби в садах цвіли́ в нас вишні,
Аби цвинта́рі не цвіли́.
10.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ СТУСА
Так серце Стуса бити перестало,
За те, що за Вкраїну він боровсь.
Життя його за неньку обірвалось,
Думками він із катом не зійшовсь.
Тюремні мури, каторжні знущання
Не вбили патріота у душі́
Наза́вжди залиши́лося зізнання,
Що не продасть він душу за гроші́.
Палка любов до неньки-України,
Не здатися й не зрадити – думки́.
Ім'я́ його з вуст патріотів лине,
Про нього написалися книжки́.
Борець, герой і віддана людина,
В нім патріота знищить не змогли.
Хай буде вшанування хоч хвилина,
І пам'ять щоб про нього берегли.
Борець за незалежність України,
Народу й України вірний син,
Ми Стуса маєм пам'ятать щоднини,
Й забути щоб на смак який полин.
04.09.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
ЗВИТЯЖНОГО РОКУ
Звитяжного року бажаю нам, друзі,
Хай ворог отримає все по заслузі,
Хай мрія здійсни́ться, що нас об’єднала,
Щоб ненька-Вкраїна жила́ й процвітала.
Щоб всі повернулись із фронту додому,
Молю́сь за це щиро я Богу святому.
Хай промінь надії ні в ко́го не гасне,
Й життя наше буде спокійне і щасне.
Хай сонце свободи нам сяйво дарує,
Хай шлях переможний Всевишній торує,
Хай правда і сила нас всіх окриляє,
Біда і невдача завжди́ обминає.
Хай квітне земля, що герої боронять,
Хай радості дзво́ни уже нам задзвонять,
Хай діти зростають у мирному світі,
Щоб МИРом усі ми були́ оповиті.
Звитяжного року усі ми чекаєм,
Звитя́га за нами – надію плекаєм,
Про МИР і ЗВИТЯ́ГУ звучить наше слово,
Бо кров проливаєм за неньку і мову.
Хай ворог відчує кінець сво́го шля́ху,
Хай цілою квітне уся наша мапа,
Хай щезне наві́ки наш ворог у пі́тьмі,
Хай мрії зрійсня́ться усі заповітні.
Хай стяг майорить наш у кожнім куточку,
Щоб кожен вдягнув ПЕРЕМОГИ сорочку,
Хай пісня свободи лунає усюди,
Хай ви́знає світ нашу силу і чудо.
07.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026
НЕСКОРЕНІ, НЕЗЛАМНІ І ЄДИНІ
Неско́рені, незламні і єдині,
Сміливо йдуть вони щодня у бій,
І вірні за́вжди неньці-Україні,
Бо хочуть МИРУ на землі́ святій.
Таких немає більше в ці́лім світі,
Вони – взірець для інших всіх країн,
Вони усі – Вкраїни-неньки діти,
Їм – шана, і подяка, і уклін.
Сини і до́ньки неньки-України,
Усі боронять землю від орди,
Собою закривають рідні сті́ни,
Бо ворог скрізь накоїв нам біди́.
Це – Янголи безстрашні і безкрилі,
Це – воїни і світла, і добра́,
Та й мужні всі, а дух – міцніший скелі,
Вони всі там, де пе́кло, а не гра.
Вони всі там, де гаряче щомиті,
І кожен каже: «Хто, якщо не я?»,
Не росами, а й кров’ю часто вмиті,
І кров’ю напувається земля.
Неско́рені, незламні і єдині,
Їм мужності ніде́ не позича́ть,
Із ними жити неньці-Україні,
Із ними Україні розквітать.
06.12.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026
ЦІЛЮЩА КРАПЛЯ ВІРИ Й СПОДІВАНЬ
Йорданська водице, чиста студенице,
У тобі́ хрестився Божий син Ісус,
У тобі́ скупаться ще й тебе напиться,
Сіно звечора поклали під обрус.
Йорданська водице, все є в тво́їй силі:
Зцілення і спокій, захист від біди́,
Ти, мов щит Небесний, як могутні хвилі,
Що ведуть родину крізь життя льоди́.
Ти в краплині – море ласки і надії,
Всю біду сьогодні можеш позмивать,
Ти в душі стареньких – спогад про події,
У тобі́ та сила, нас щоб врятувать.
Світло засіяло в кожному подвір’ї,
Бо вода Йорданська, мов зоря жива,
І несе господар в тиші і довір’ї
Краплю освячену в серці і словах.
Сріблом опадає тиша на криницю,
З Неба Янгол сходить в кожен дім і шлях.
Ти – жива і чиста, Йорданська водице,
Ти – благословення в наших молитва́х.
Ти – животворяща Йорданська водице,
У водоймі кожній – Божа благодать,
Дай усім нам сили, щоб війні скінчи́ться,
Поможи вражину з неньки позмивать.
18.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026
ДЕ ЛИ́ЛАСЬ КРОВ
Де ли́лась кров, там квітнуть маки,
Де йшли бої́ і гинув люд,
Були́ ворожії атаки,
Та бу́де ще й Господній суд.
Де ли́лась кров – земля багряна,
Від болю стогне і тепер,
Вона – Вкраїни-неньки рана,
Відбувся перший бій в четвер...
Де ли́лась кров - краса буяє
І червоніється здаля,
Усе земля це пам'ятає,
Страшні ті звірства москаля.
Де ли́лась кров, земля здригалась,
Її топтала та орда,
Тепер у маки заквітчалась
Й благально в небо загляда.
Де ли́лась кров на цю землицю,
Тепер краса для нас цвіте,
Колись засіють там пшеницю
Й колосся вгнеться золоте.
Де ли́лась кров, бої́ точились,
Життя віддав там неньки цвіт,
Вони в серцях навік лишились,
Про них дізнався цілий світ.
01.07.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2026
ЖИТТЄВИЙ КОЛОРИТ
(Марку Орловському з нагоди Дня народження)
Ось ще один кудись собі майнув,
Понісся стрімголов кудись у далі,
Що відбулось – ти, ма́буть, й не збагнув,
Лиш музику заграв хтось на роялі.
Соната зазвучала ще одна,
Яко́сь вона звучала особливо,
І забриніла про життя струна,
А доля посміхнулася грайливо.
Нові́ акорди зазвучали вмить,
Нови́й відтінок влився у палітру,
Бо рік за роком все кудись летить,
Несеться стрімголов сильніше вітру.
Енергія життя завжди́ бурлить,
І ні на мить вона не затихає,
І не дає вона тобі тужи́ть,
А й навпаки – ідеї підкидає.
У творчості життя твоє́ мина,
У всьо́му бачиш позитивні грані,
Чудова думка за́вжди поглина,
То й радістю стежини вишивані.
Шалений темп, шалений в тебе ритм,
Рекорди, нагороди, фестивалі,
З’єдналось все в чудовий колорит,
Й роки твої́ підвладні долі-кралі..
Нехай летять, ніщо́ їх не спиня,
Життя несеться хоч би з сотню ро́ків,
А в серці хай живе твоя́ весна,
І творчий дух назад не знає кроків.
Нехай життя вирує знов і знов,
Нехай душа щоразу розквітає,
Хай поруч буде щастя і любов,
А доля лиш добро тобі складає.
Успішним буде творчий твій політ,
Несе тебе у сяйво й у натхнення,
Хай кожен день дарує но́вий світ,
Бо ти – людина й це є тво́є ймення.
Нехай у серці музика звучить,
Нехай фортуна за́вжди поруч буде,
А рік за роком хай собі летить,
І поруч будуть щирі й добрі люди.
03.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2026
СІМДЕСЯТ БАРВ ЖИТТЯ
Ось сімдесят, неначе повінь плине,
Як барви, що злили́сь в єдину мить.
Ви — майстер, що у серці України
Зумів красу для вічності твори́ть.
Ваш пензель — то молитва і надія,
То пам’ять роду, то душі політ.
У кожному штриху є тепла мрія,
Що людям віру дарувать спішить.
На полотні — і тиша, й буревії,
І сонця промінь, і глибинний світ.
Ви фарбами зростили чудо-мрії,
Що в серці кожнім залишають слід.
Картини — то розмова із народом,
То спогад предків, то майбутній день.
Вони звучать, як пісня про свободу,
Як вічний рух натхненних вам ідей.
В мистецтві Ви – світило, гордість краю,
Відлуння барв для пам’яті століть.
У кожнім творі — сила та безкрая,
Що в рідній Україні буде жить.
Ваш пензель знає мову світла й тіні,
Він оживляє простір і часи.
На полотні — і долі, і святині,
І вічний рух безмежної краси.
Хай пензель Ваш не зна ніко́ли втоми,
Хай барви сяють, мов весняний цвіт,
Бо Ви – народний, знаний і відомий,
Нехай Госпо́дь дарує многа літ.
Хай ювілей дзвенить, як дзвони храму,
В майстерні світло – зоряний політ,
Здоров’я й щастя буде поруч з Вами,
А творчий шлях трива багато літ.
Хай творчість Ваша, як весна, все квітне,
А барви будуть і життя, й добра.
І літ до ста хай світло Боже світить,
І Янгол не відпустить з-під крила́.
01.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2026
ЗІ СТАРИМ Й НОВИМ НАС РОКОМ
Зі Стари́м й Нови́м нас роком,
Радість хай тече потоком,
Хай фортуна з нами ходить,
Все вдається і виходить.
Хай здійсн́яться всі бажання,
На найкраще сподівання,
В кожнім дні буде́ натхнення
І душевне просвітле́ння.
Хай зоря над хатнім дахом
Сяє щастям, миром, знаком,
Буде радість в кожній хаті,
Бу́ли дужі і багаті.
Хай родина бу́де в згоді,
Оберіг в родиннім коді,
Хай біди́ ніхто не знає,
Горе й лихо обминає.
Хай прийде́ вже ПРЕМОГА,
МИРОМ стелиться доро́га,
Хай розквітне Україна,
Все живе хай солов’їна.
Хай із фронту всі вертають,
Бо їх вдома всіх чекають,
Ворог, як росинка, згине
І наза́вжди нас покине.
13.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2025
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
ВСЕ БУДЕ Україна і наша ПЕРЕМОГА,
Бо Господом з любов’ю простелена доро́га.
Цього́ усі чекаєм і вся спільнота світу,
Бо полягло за неньку героїв, наче цвіту.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, з ріллі зросте колосся,
Трагедію пізнати усім нам довело́ся.
З руїн тепер підня́тись Госпо́дь нам допоможе,
Над темрявою світло усюди переможе!
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, заквітчана у квіти,
Під мирним небом будуть народжуватись діти,
Під мирним небом буде звучати колискова,
Як море, розіллє́ться, вкраїнська наша мова.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, увінчана у лаври,
Ударять музиканти в гучні́ свої́ лита́ври.
Гопак скрізь затанцюють всі славні козаченьки,
Проже́немо всю нечесть із України-неньки.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА із чистим небосхилом,
Повінчана любов’ю наза́вжди тільки з МИРОМ.
Доро́гу їй для цьо́го просте́лить ПЕРЕМОГА,
На неньку схо́дить світло й велика ласка Бога.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, квітуча і барвиста,
Неначе вишиванка, і совість в неї чиста.
Лани широкополі протягнуться усюди,
Щодня сходи́ти сонце під мирним небом буде!
18.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2025
СОНЯХИ, ОБПЕЧЕНІ ВІЙНОЮ
Ці соняхи обпечені війною,
Обвуглені на рідному стеблі,
Дивлю́сь на них й вмиваюся сльозою…
В героїв піт із кров’ю на чолі.
Ці соняхи обпечені війною,
Огне́нні язики торкались їх.
Вогонь війни́ життя бере́ з собою,
Із соняхом герой в вогні поліг.
Ці соняхи обпечені війною,
Задимлені, обвуглені вони,
На землях наших ворога, як гною…
Там гинуть наші до́ньки і сини.
Ці соняхи обпечені війною,
Їх на́скрізь пропалив війни́ вогонь ,
Стоять вони, гаптовані бідою…
Стає вугілля і з людських долонь.
Ці соняхи обпечені війною
Не зможуть більше цвітом зацвісти,
Похилені, мов люди, головою,
Вінок для МИРУ з них вже не сплести́.
23.11.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2025
РІЗДВО І БАЖАННЯ
Йде Різдво, прямує в зорянім намисті,
Янгол над хата́ми крила розгорнув,
Сніг лягає сріблом на віконця чисті,
Бо на світ в стаєнці з’явиться Ісус.
Дзвони линуть в небі, мов дитячі мрії,
Ру́ки ми складаєм в щирих молитва́х,
Боже, дай нам сили, дай любові й миру,
Щоб жила́ Вкраїна вільна не у снах.
Коляда лунає, пісня неземная,
Йде від хати, лине в зоряний прості́р,
Сяє над вертепом зірка провідная,
І в душі співає Ангел із хорів.
За столом родина і молитва щира,
Очі повні віри, серце – як вогонь,
Хай Госпо́дь з Небес нам зі́шле сво́ю міру:
Мир і перемогу, що зросте з долонь.
Тиха ніч святая, сніг лягає м’яко,
Тиша в Божім світлі, Божа благодать,
Хай в душі́ зростає віра, як зернятко,
І веде крізь те́мінь зви́тягу кувать.
Хай замість тривоги – дзвони на світанку,
Хай дитя сміється, а не плаче в сні,
Хай в душі – колядка, а не чорні ранки,
І в серцях молитва, як зоря в вікні.
Хай молитва наша все зліта до Бога,
Й буде понад нами Божа благодать,
Хай веде нас віра крізь важку дорогу,
І свічкам життєвим хай не дасть згасать.
На столі – пшениця, в рушниках – надія,
Під обрусом – пам’ять, в серці – рідний край,
Хай Пречиста Діва буде в наших мріях,
Буде нам як Мати й захисти́ть наш рай.
18.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2025
ЛАПАТИЙ СНІГ ОБТРУШУЄ КРИЛО
Лапатий сніг обтрушує крило,
Мов білий спогад, що летить, кружляє,
Шепоче вітер: «Вже таке було…»
А він летить і м’яко так сідає.
Змережаний морозом кожен звук,
І тиша, наче вічність, оживає,
Душа мовчить, бо втомлена від мук,
А сніг летить і килимом лягає.
Він все летить, мов пам’ятає шлях,
Притрушує і верболіз, й калину,
Неначе шаль моститься на плечах,
І навіть причаївся біля тину.
І в кожній миті спогадів печать,
Засніжені дитинства виднокраї,
Де мама вміла піснею мовчать,
А батько мовчки грів долоні краєм.
Сніжинка, як молитва на вітрах,
Що лине з неба чиста і прозора,
І світ стає, неначе білий птах,
І скатертина біла й неозора.
Лапатий сніг обтрушує крило,
І з легкістю лягає на простори,
Цілує ніжно й лагідно чоло
І взяв в обійми рідні мої гори.
13.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
ГОСПОДНЄ НАМИСТО
(Дорогій сестричці з нагоди Дня народження)
Роки́, неначе блискавиці,
Кудись несуться і летять,
І блиском кожен з них іскриться,
На місці їм не постоя́́ть.
Сьогодні ще один прилинув,
Бо той, що був, кудись помчав,
А цей, мов місяць срібнокрилий,
Тебе з любов’ю обійняв.
Роки збираються в плеяди,
Щоразу більше їх стає,
У них життєві зорепади,
І кожна сво́є щось дає.
Нехай Небесною зорею
Твій шлях освітиться земний,
А ти крокуй щораз за нею,
Й життя, немов Причастя, пий.
Хай дзвони радості лунають,
Хай тіні смутку відійдуть,
Хай крила мрій тебе тримають,
І щастям в серці оживуть.
Міцне здоров’я, наче криця,
Назавжди всядеться на трон,
Ну а життєвая криниця
Хай повниться без перепон.
Життя хай буде, як молитва,
Яка ніде́ не затиха,
Хай радість сіється, як з сита,
Й мина годинонька лиха́.
Нехай роки́ Господь дарує,
І їх хай буде, як зіро́к,
Добро до тебе хай прямує,
Хай ле́гким буде кожен крок.
Хай негаразди всі минають,
Хай буде Божа благодать,
А бі́ди хай доріг не знають,
Бо треба сотню літ срічать.
Роки-зірки вплітай в намисто,
Немов скарби оберігай,
Хай буде все в житті барвисто,
У серці кожен скарб тримай.
Бо кожен щось тобі зали́шив,
А ще й щораз чого́сь навчав,
Тепер вже цей тебе колише,
Бо стрімголов до тебе мчав.
Впусти його у серце сво́є,
Бо гість він в тебе дорогий,
Живіть в любові з ним обоє,
Хай буде шлях із ним легки́й.
26.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
ЗІЙШЛИСЬ НА ТОРЖЕСТВО
Ось знову вже люди зійшлися
Святвечір зустріти й Різдво,
Час зірці на небі з’яви́ться,
Душею відчуть торжество.
Свічу́ на столі запалити
І сіна додать під обру́с,
Гуртом всім молитву змоли́ти –
В стає́нці прийде в світ Ісус.
Пречистая Діва наро́дить
Спасителя в ніч на Різдво,
Та й Йосиф до я́сел підходить
Марію вітать й Божество́.
Анге́ли на лірах заграють,
Прикля́кнуть малі пастушки́,
Царі в Вифлеєм поспішають,
Доро́гу освітять зірки́.
Дарунки несу́ть немовляті,
Цю вість рознесу́ть по світах:
Родивсь не у царській палаті,
Та ймення Його на вустах.
Рожде́нного всі прославляймо,
Святкуймо Святе торжество,
Колядку ми тут заспіваймо
Про Божого Сина й Різдво.
10.11.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2025
СИМФОНІЯ НОЧІ
Задивився срібнолистий місяць в річку,
Віддзеркалив срібне сяйво у воді,
Загорілась в небі зіронька, мов свічка,
Усміхнулась нічка в тихій самоті.
Зачаровані стояли всі дороги,
Заслонили їх тумани чарівні́,
Розтяглися й понад річкою розлого.
Все казково й таємниче, мов вві сні.
Появились в піднебессі ле́гкі хмари,
І взяли́ся мило з вітром пропливать,
Засвітилися у небі всі стожари,
Скатертину стала нічка простелять.
У заду́мі простягнулися всі до́ли,
Їм світили ясні зо́рі-ліхтарі,
Височіли зачаровано всі гори,
А над ними небо-плахта угорі.
Гомоніли осокори між собою,
Таємницю так повідали зіркам,
Поділилися думками із вербою,
І вклонилися з повагою стежкам.
Темна ніченька схилилася над нами,
Простягнула в небі зоряне шатро,
Заколисувати стала мило снами,
І забрала всіх до себе під крило.
22.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
НІКОЛИ НЕ ПРИЙДЕ ЗВІДТІЛЬ
Пробач мене, мамо, пробач мене, рідная нене,
Додому, рідненька, я більше уже не верну́,
Тепер на могилу ти будеш ходити до мене,
Неначе до шлюбу, вдягнула мене у труну́.
Не плач же, матусю, не плач, моя рідная пташко,
Свічу загасили мені воріженьки в бою́,
Я вірю, рідненька, тобі, як ніко́ли, є важко…
Тепер я наза́вжди осе́люсь в Небеснім строю́.
Сльозами, рідненька, мене до життя не вернути,
Сльозами нічо́го, не зможеш, матусю, зміни́ть,
Сном вічним заставив мене воріженько заснути,
Мені ж бо хотілось… хотілось, матусенько, жить.
Вже свічка загасла й ніхто запалити не зможе,
Ніхто не пове́рне мене до земного життя,
Тепер в потойбіччі наза́вжди моє́ вічне ложе,
Й не буде ніко́ли в домівку уже вороття.
У тебе зостались всі мо́ї, рідненька, світлини,
На згадку про мене – дерева, що я посадив,
Не думав, матусю, що рано так світ цей покину,
Та ворог в бою́ на світанку мене, мамцю, вбив.
Не плач, люба мамо, не плач же, рідненька, благаю,
Нічи́м вже не зможеш мене до життя поверну́ть,
Лежу́ в домовині і се́рденько тво́є я кра́ю,
Мене не побачиш і голос не зможеш почуть.
До тебе прилину, прилину вві сні на світанні,
Неначе твій Ангел, я зможу тебе обійнять,
Ти вчора почула слова́ мої́, ненько, останні,
Вже більше нічо́го тобі я не зможу сказать.
Пробач мене, мамо, й за душу мою́ ти молися,
Пробач мене, рідна, за слово образливе й біль,
Сльозами не мийся, лиш в небо щоразу дивися,
Бо я вже до тебе ніко́ли не при́йду звідтіль.
21.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2025
НА РОЗДОЛЛІ
На роздоллі в чистім полі пісня розляглася,
Її вітер невгамовний з легкістю завів,
Місячна́я доріже́нька чарувать взяла́ся,
У гаю́ почувся знову милий переспів.
Над водою верболози пісню теж співали,
Місяченько з зіронька́ми в небі танцював,
Білий лебідь і лебідка гордо пропливали,
Сво́є щастя із любов’ю кожен зустрічав.
На роздоллі срібне сяйво зо́рів розлило́ся,
Срібні хвилі ніжно грали в річці голубій.
Загойдалося кохання, мов весна, зійшлося,
І заграли таємниці в пісні чарівні́й.
Задивились у безмежжя трави запашнії,
Потонули в мелодійність всіх нічних казок.
Загорілись, засвітились давні всі надії,
Бо відкрився світ любові в небі між зіро́к.
На роздоллі хвилі вітру тишу розгортали,
Їхні співи розлили́ся в зоряній імлі.
Задивились у безмежжя шовковисті тра́ви,
Бо світив їм срібнолистий й зіроньки малі.
Доторкнувся місяць сяйвом ще й води в криниці,
Розбудили всі джерела серце й небеса.
Зорі й місяць позбирали всюди таємниці,
І думки усі розквітли, мов жива краса.
19.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2025
ЧАРОДІЙКА НІЧ
Білий лебідь на ставочку гордо пропливав,
Соловейко у садочку мило щебетав,
Закувала зозуле́нька голосно в гаю́,
А трембіти звук рознісся по усім плаю́.
Верби стали гомоніти про свою́ журбу,
Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру,
Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать –
Захотів на хвилях чо́вен зле́гка погойда́ть.
ПРИСПІВ
Чаклувати, чаклувати стала нічка,
Ро́си-стрази розкида́ла навкруги,
Засвітила, засвітила зірка-свічка,
У життя свої́ є за́вжди береги.
Заспівали, заспівали ясні зо́рі,
Ніжні стру́ни зазвучали у імлі,
Загойда́лись, загойда́лися тополі,
Таємниці ніч тримала на крилі.
Срібні роси-намистини почали́ спадать –
Кожну квітоньку й травичку сріблом прикрашать,
А на небі срібнолистий вийшов із-за хмар,
Виглядати став цей красень кожну із стожар.
Дочекався стороже́нько кожну із зіро́к,
І пішли вони по небу залюбки в тано́к,
Ну і нічка-чарівниця знову надійшла –
Сво́ї чари у скарбниці з легкістю знайшла.
ПРИСПІВ
19.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2025
УКРАЇНА, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ВОЛЯ
(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕЗАЛЕЖНА, ВІЛЬНА І СОБОРНА»)
Україна, незалежність, воля,
І соборність наша є у нас.
Нам за що така гіркая доля?
Нам за що цей чорний день і час?
Україна – молода держава,
Тридцять два в календарі лишень,
Спопелять ніхто не має пра́ва,
Для ординців стала, як мішень.
Подолати нас орда взяла́ся,
Зазіхнули вбивці на святе,
Україна волі не зреклася
І надалі буйно зацвіте.
Незалежність легко не дається,
А незламність має гарт в боях,
І соборність теж не продається,
То ж тернистий в України шлях.
Суверенність ворога бентежить,
Україна нас усіх болить,
Москалеві ненька не належить,
Україні нашій вільній жить!
Нездоланна наша люба ненька,
Нищена… шматована… в вогні,
З сил спада, але стоїть рідненька,
Й переможе ворога в війні.
24.08.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025
БІЛИЙ СНІГ
Білий сніг на зеленому листі,
Білий сніг на зеленій траві,
А калина в червонім намисті,
Багряніє в ранковій імлі.
Білий сніг намистинок торкався,
І кожнісіньку він цілував,
Так в любові калині зізнався,
Й дуже ніжно її обіймав.
ПРИСПІВ
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг у повітрі кружляє,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
На траву і на листя лягає.
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг простеливсь оксамитом,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
В поцілунку зустрівся із цвітом.
Десь у полі туман розстелився,
Вітер ніжно гойдає жалі,
В серці смуток чомусь оселився,
Наче спомин про дні золоті.
І діброва дрімає у тиші,
Гай шепоче про літо нове,
А мелодія серце колише,
Наче пісню, що знов оживе.
ПРИСПІВ
Білий сніг на зеленому листі,
Наче спогад, який оповив,
І злітає мелодія чиста,
Бо він ніжністю все полонив.
Білий сніг на зеленому листі,
Вітер лагідно шепче в гіллі,
І дорога в тумані сріблистім,
Всюди казка на білім крилі.
ПРИСПІВ
17.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025
ХРАМ ГАРМОНІЇ
А сцена сяє, мов зоря ранкова,
І сцена кличе в світло і пісні,
На сцені кожне слово є чудовим,
На сцені кожен у своїм човні.
І сцена – храм, де музика лунає,
І сцена міст, між творчістю й людьми,
На сцені ду́ші світлом розквітають,
На сцені ми оздоблені крильми́.
І сцена – хвиля світла і натхнення,
І сцена – подих музики й пісень,
На сцені мрії сяють безупинно,
На сцені кожен є святковий день.
І сцена – дзвін, де мрії оживають,
І сцена – простір втіхи і тепла,
На сцені б’ють джерела й не стихають,
На сцені – вічні музика й слова́.
І сцена – крила, що несуть у небо,
І сцена – вдячність зали й глядачів,
На сцену йти – душевна є потреба,
На сцені світло множити без слів.
І сцена – зірка для всього народу,
І сцена – подих радості й весни,
На сцені – трон гармонії й свободи,
На сцені йде відлуння від струни.
І сцена – дім, де кожен місце має,
І сцена – подих музики живий,
На сцені – жар, що серце зігріває,
На сцені кожен за́вжди головний.
І сцена – сила, що серця́ тримає,
І сцена – промінь світла в темноті,
На сцені дух ніко́ли не згасає,
На сцені все завжди́ на висоті.
01.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2025
СКРИПКА-ЧАКЛУНКА
Ось скрипка-чаклунка на струнах заграла,
І заколихала кохання в саду.
Так грала вона й ні на мить не вгавала,
Не знала вона, що у сад я прийду.
Та скрипка-чаклунка мені розповіла
Про ніжні і щирі свої відчуття,
Та й грала так ніжно, від гри наче мліла.
Для мене та мить не піде в забуття.
Так скрипка-чаклунка все грала і грала,
Вона не вгавала в саду ні на мить,
І струнами, ма́буть, вона відчувала –
Душа, як і в неї, у мене болить.
Та скрипка-чаклунка уміє пророчить,
І дихання но́ве відкрила вона,
Та й знов про кохання заграла охоче,
А музика серця то є неземна.
Ще й скрипка-чаклунка мені прошептала
Про мрії, що сплять у глибинах душі,
Про те, як кохання колись розквітало,
І як воно світиться десь у тиші́.
Вона промовляла мелодією ночі,
Торкалась утомлених струн почуттів,
І грала все далі так щиро, пророче,
Немов би зціляла мій подих і спів.
Ще й скрипка-чаклунка мене обіймала
Тим звуком, що в серці лишає сліди,
І кожна нота мене підіймала,
Неначе крізь темряву в світлі світи.
Так скрипка-чаклунка в саду мене гріла,
Даруючи спокій і тиху снагу,
Душа оживала і вже боліла,
І знов до кохання вселила жагу.
14.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025
ГОЛОС, ЩО ПОЛИНУВ ЗА МЕЖУ
(Світлій пам’яті Степана Гіги)
Пішов від нас в невіданії далі,
Пішов від нас естради метр Степан,
Не зупинивсь ніде́ на перевалі,
Лишивши пісню нам, як талісман.
Вона звучить у тиші і у залі,
У кожнім серці, що торкнувся він,
І навіть там, де зо́рі вже в печалі,
Полине пісня, як небесний дзвін.
Пішов туди, де обрії вже інші,
Де інший час і світло інше теж,
Та ми тримаєм в пам’яті, як в ніші,
Ту душу, що із пісні не зітреш.
І хай тепер між нами тільки спомин,
Та він живе — у голосі й словах,
Бо той, хто йшов із піснею в долонях,
Злетів із нею в небо, наче птах.
І вже туман лягає на узбіччя,
І вже мовчать дороги уночі,
Та крізь печаль, крізь тишу потойбіччя
Його мотив іде в чиїсь ключі.
Бо він умів торкатися незриме,
Те, що в душі – не вимовиш в словах,
І вже він там, і вже сюди не йтиме,
Співа тепер уже у тих світах.
Пішов від нас, але в піснях зостався,
Бо пісня — це дорога без кінця.
В любові кожній пісні він зізнався,
І житиме у наших він серцях.
Степану вже зійшлися дві дороги:
Одна – земна, а інша — в висоту,
Та й він пішов, не обернувшись, строго,
Немов сказав : «Простіть, та я піду…»
Там інший час, де не болять акорди,
Де кожен звук — прозорий, мов кришталь.
На сцену йшов із усмішкою гордо,
Та вже пішов за обрій він, на жаль.
І вже немає виходу й прощання,
Лише дорога, що веде в блакить.
І тиша, наче оберіг останній,
Тримає те, що вже не відболить.
Тепер про нього пісня нагадає,
Почуємо знайомий нам мотив,
Свіча Степана більше не палає,
Життя і пісню над усе любив.
Уже він там, де світло, що не гасне,
До нас не ве́рне, нам не заспіва,
Він ніс для нас мелодію прекрасну,
Про нього пам’ять лишиться жива.
13.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025
ШІСТДЕСЯТА МИТЬ
(З нагоди 60-річчя Андрія Воробеля)
Сьогодні в тебе, друже, ювілей,
Вітання, наче птиці, прилітають,
А в сяйві сцен, де тішиш ти людей,
Невидимі молитви проростають.
Ти йдеш крізь сцени, мов крізь храми днів,
Де кожна роль, як сповідь і Причастя,
І Божий подих в кожному зі слів,
Жаги творити хай тобі додасться.
Твій кожен крок – це подих вищих сил,
Котрі ведуть крізь ролі все до світла,
І кожен образ, що в душі ожив,
То іскра Божа ніжна й непомітна.
Хай Божий дотик лагідно веде,
Хай світло ролей душу зігріває,
А кожен кадр, що в пам’яті живе,
Нехай на інші ролі надихає.
Нехай життя щодня дарує хліб,
І благодать у серці розквітає,
Твої́ роки́ збираються у сніп,
Та й силу й но́вий подих відкриває.
Хай дні твої́, мов сві́чі у пітьмі́,
Горять для тих, хто поруч крок тримає,
І хай Господь у добрій глибині
Твою стежину світлом огортає.
Хай кожен кадр, що зіграний в кіно,
Дарує силу, радість і натхнення,
Актором бути – Богом є дано,
Всевишнього на це благословення.
Хай тиша стане другом у житті,
Кіно й театр – тим світлом, що тримає,
Фортуна у життєвім вишитті,
Хай ролепадом доля засипає.
Нехай твоя душевная струна
Звучить крізь ролі, сцени й споглядання,
Добром життя наповнює сповна́,
І буде скрізь гармонія й єднання.
Хай шістдесят, мов тихий благовіст,
Звучать у серці, сповнені надії,
Хай кожен ранок відкриває світ,
Відкриє шлях до радості і мрії.
Хай шістдесят, мов лагідний акорд,
Звучать у серці чисто й благородно,
Хай кожен день звучить, наче хор,
Дарує все, що хочеш, що завгодно.
Хай шістдесят, мов чистий ранній дзвін,
Лунають ніжно, мило і красиво,
Хай буде мить, лишень для добрих змін,
Багатим буде тво́є творче жниво.
Хай Ангели тримають твій політ,
Всевишній береже й допомагає,
Нехай Госпо́дь дарує сотню літ,
Пречиста хай Покровом накриває.
Хай шістдесят, мов золота печать,
Лягають тихо, на твоє́ бажання,
Всевишній хай дарує благодать,
А серце береже своє́ світання.
Хай щедрий час дарує щирий сміх,
І дні нові́ лиш радістю палають,
Бо шістдесят – це зовсім не поріг,
А й старт, де знову кри́ла виростають.
13.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2025
ЗІРКА ЩАСТЯ І МИ
Десь там за вербами вогонь,
Що тлів у серці несміливо,
Тепло ішло з твої́х долонь,
І погляд щось казав грайливо.
Я чую крок твій у росі,
Твій подих, шелест очерету,
В небесній зоряній красі,
Неначе хтось подав карету.
І срібнолистий з ними був,
Лакей, карета, небо й зо́рі,
Ще й пісню вітру десь почув,
Яка звучала на роздоллі.
У ставі хлюпала вода,
Човни прив’язані рипіли,
Твоя́ чаруюча хода…
Ми нею в чо́вен щастя сіли.
Торкався я твої́х плечей,
Верба із вітром розмовляла,
Не зво́див з тебе я очей,
Красою ти зачарувала.
На небі зоряний був бал,
До танцю кожна місяць бра́ла –
Красивий в небі карнавал,
Нас зірка щастя обіймала.
21.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025
НЕЗАБУДКИ
Незабудки, як неба блакить,
Хтось у травах наве́сні насіяв,
Кожна з них про любов гомонить,
З ними сумніви вітер розвіяв.
Увібрали всю ніжність вони
І так мило із трав виглядають,
Видно їх навіть, ген, з далини́,
Їх вітри, як в колисці гойда́ють.
ПРИСПІВ
Сині-сині незабудки
Я з любов’ю подарую,
Сині-сині незабудки,
Шепіт серця тво́го чую.
Сині-сині незабудки
Я для тебе назриваю,
Сині-сині незабудки,
Все життя тебе кохаю.
Незабудки для тебе цвітуть,
А я мрію про зустріч, кохана,
Почуття в моїм серці живуть,
Оповила їх ніжність весня́на.
Твої очі, як той ніжний цвіт,
Наче небо у них потону́ло,
Хоч минуло багато вже літ,
Та кохання моє не заснуло.
ПРИСПІВ
Незабудки для тебе зірву́,
Що ростуть у квітучій долині,
І Богинею, мила, назву,
Ти красива, як цвіт на калині.
Гляну в вічі твої́, як колись,
І загляну крізь них у серде́нько,
Наші мрії в обі́йми взяли́сь,
І та мить уже дуже близенько.
ПРИСПІВ
07.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025
ПОТОНУТИ У ЩАСТІ
Я напилася водиці
Із глибокої криниці,
Із глибокої криниці, що в саду.
Солов’ї там щебетали,
Срібні роси все спадали,
І босоніж по тих росах я піду.
Місяць з зорями танцює,
Ще й доріженьку малює,
То й на річку та доріженька лягла.
Вітерець колише віти,
Цілував метелик квіти.
А куди моя доріжка пролягла?
Стали сутінки спадати
Красень-вечір виглядати,
Таємницю принесе з собою ніч.
Де мій милий – хочу знати,
Звідки долю виглядати…
Ще й здіймає мені вітер шаль із пліч.
Чом в усьому таємниця,
Де щасливая зірниця,
І до кого за порадою іти?
Чи дадуть підказку зорі,
Чи той вітер, що у полі?
Де ж я маю свою доленьку знайти?
Посиджу я край віконця,
Дочекаюсь сходу сонця,
Буду слухати я пісню солов’я,
Хай скрипаль на скрипці грає,
Тільки серце хай не крає,
Бо у щасті потонути хочу я.
08.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025
ТИША ДЗВОНІВ
Лиш тиша тримає всі дзвони в руках,
Свічки́ догорають у темних світах,
І місяць пливе крізь безмежність небес,
А тінь обіймає, мов спогад чудес.
І зорі сплітають мовчання в вінок,
Дзвенить у просторі небеснім дзвінок,
Сніги опускають свій білий покров,
І цокання чути щасливих підков.
Вітри розгортають моли́тви в полях,
І сяйво розквітне у срібних світах,
Тремтінням торкає душа небеса,
Де пам’ять палає, мов чиста роса.
І кроки лунають крізь тишу століть,
Відлунням єднають і смуток, і мить,
Згорають у полум’ї тіні без слів,
А світло лишає свій вічний мотив.
І пам’ять лягає, мов тінь на поріг,
Де світло тримає лиш свій оберіг,
І дзвони зливаються в спів в небесах,
А в серці ховається спокій й краса.
У сяйві розквітне мовчання весни,
І лагідно світло торкнеться струни́,
Де зо́рі палають, мов свічі вночі,
А тиша дарує надії ключі.
Лиш тиша всіх дзвонів обійме серця,
Надійно сплете́ оберега-вінця́,
І світло засвітить у пам’яті днів,
Вдарує надії ключі і без слів.
У сяйві спочине і смуток, і час,
З’єднає мовчання у вічний контраст,
Де дзвони і зо́рі зливаються в спів,
А тиша тримає єднання мотив.
07.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025
ДОДОМУ
Вертаю додому, до рідної хати,
Я птахом кружляв по далеких світах,
Як довго прийшлося на мить цю чекати,
А рідну домівку я бачив у снах.
ПРИСПІВ
Додому, додому, додому
Вертаю з далеких доріг,
І молю я Богу святому
Ступити на рідний поріг.
Додому, додому, додому,
Де я народився і зріс,
Роки́ я у кра́ї чужому,
Від щастя не стримую сліз.
Вертаю додому, до батька і мами,
Пройтися подвір’ям, де мальви ростуть,
Пройтись на світанні дитинства стежками,
Відчути як ро́си сріблясті спадуть.
ПРИСПІВ
Вертаю додому у край цей квітучий,
Де пахне чебрець і шумлять явори,
Де верби над ставом схилились плакучі,
Де спогадом кличуть усі вечори.
ПРИСПІВ
07.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025
ДУШІ МОЄЇ ПЕРЕДЗВІН 2
Душі моєї передзвін –
Відлунням десь несеться він,
Ще й зачепив душі́ красу,
Немов сріблястую росу.
Відлуння те пішло й пішло,
Хоч пасма впали на чоло,
Його і вітер підхопив,
І в піднебессі закрутив.
Той передзвін далеко чуть,
Його відлуння не забуть,
Щораз гучніше він дзвенить,
Немов життя навча люби́ть.
Його мені не зупини́ть –
Все далі й далі він летить,
У нім – симфонія життя,
Немов красиве вишиття.
Душі моєї передзвін,
Коштовний він, немов рубін,
Та не купи́ть і не продать,
Своє́ щось вміє вигравать.
Я за́вжди з ним, зі мною – він,
Ми не йдемо́ з ним навздогін,
Відлунням йде і все дзвенить,
Та ра́зом з ним так легко жить.
11.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025
ПРИЙШОВ В РОЗБИТУ ХАТУ МИКОЛАЙ
Прийшов в розбиту хату Миколай,
Де згарища лишилися й руїни,
Колись тут був садок, неначе рай,
І линула із хати солов’їна.
Він знав, що вже нікого там нема,
Хоч за́вжди бу́ло гамірно у хаті,
Тепер – руїни, згарища й пітьма́…
Усіх тут вбили нелюди прокля́ті.
Убили і дорослих і малих,
Все знищили потвори, зруйнували.
Наві́ки голос кожного тут стих…
Святого за́вжди в хаті цій чекали.
Поглянув на руїни Миколай,
І болем серце в нього узяло́ся…
Сюди він йшов, долавши гори й плай…
Дарунки залиши́ть не довелося.
Зірвався вітер, наче хтось озвавсь,
Немов душа кричала із руїни,
У темряві лиш попіл розіславсь
І тінь стоїть, як пам’ять, без провини.
Ті тіні встали з попелу й руїн,
Відлуння звуку в серці їх озвалось,
Була́ це мама, до́нька, батько, син…
Тепер душа від кожного зосталась.
Святий схилився низько до землі́,
Плити торкнувся, що була порогом,
І сльо́зи покотилися гіркі –
Він чув, як плаче тиша під облогом.
Нема більш сміху, не лунає спів,
Лиш чорний попіл, крик і тінь розплати…
У серці Миколая біль засів,
Та не зумів ніко́му це сказати.
Він на коліна став серед руїн,
Молився за невинно всіх убитих,
А в небі загорівся тихий чин –
Святий вогонь для душ, землею вкритих.
І тихо прошептав Святий слова́,
Щоб ду́ші всі знайшли своє́ спасіння,
Хай вічна пам’ять їхня ожива,
Як світло серед темряви й падіння.
05.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025
СВІТ, ДЗВІН І СВІЧКИ
Здригнувся світ і дзвін у небі став,
Немов молитва, що зійшла до Бога,
Свічки горять, вогонь від них пала,
Вони ведуть крізь темряву й тривогу.
Вогонь живий крізь темряву й дими,
У сяйві свіч надія не загине,
Він кличе ду́ші із руїн й пітьми́…
Здригнувся світ і дзвін у небі лине.
Свічки горять і полум’я веде
Крізь ніч і біль до світла воскресіння,
А кожна і́скра пам’яттю живе,
Як тихий знак незламного терпіння.
У серці храм, збудований із сліз,
Та дзвін його звучить, немов молитва,
І пам’ять сяє, й плаче верболіз,
Щоб шлях проліг крізь темряву до світла.
Хай плине пам’ять, як вода ріки́,
Й живе у серці кожної людини,
І дзвін цей будем чути ще віки…
Щоб зло не повернулося з руїни.
То ж світ здригнувся, дзвін розлився вмить,
Його відлуння йде у стоголоссі,
Він кличе пам’ять, бо свіча горить,
Як знак, що тут насправді відбуло́ся.
05.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
ПОВЕРНИСЬ
Ось журавлі летіли клином,
З землі піднялися увись,
Чомусь життя бува з полином…
Щаслива мите, повернись.
Щаслива мить не повернулась,
Але сестра її прийшла,
Взяла в обійми, усміхнулась,
Краплини витерла з чола.
Ми довго з нею розмовляли
Про те, як далі жити-буть.
Вона і доля чаклували,
Щоб все щасливе повернуть.
Сиділи мріяли й молились,
Щоб туга в вирій відійшла,
На клин журавликів дивились,
Які летіли, не кружля.
Вже й наступило надвечір’я,
Над нами зоряне шатро,
Яке зібралося в сузір’я,
Що задивилося в Дніпро.
Щасливі миті не вертали,
А їх хотілось повернуть,
Зробити як, щоб не минали –
Не можу цього я збагнуть.
04.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
ГЕОМЕТРІЯ ЖИТТЯ
Блукаємо теренами життя,
Та іноді дороги не знаходим.
Життєвії стежки́, як вишиття,
Про них життєву пісню ми заводим.
Звучить вона не так, як всі пісні́:
Вона якась незвична, особлива…
Життєві зливи, напрочу́д, рясні́,
Й коло́ситься під ними долі нива.
Життєвий вітер на шляху́ зрива,
Влаштовує заме́ти, перепони,
Але кудись і двері відкрива
Й насвистує життєвії закони.
Складна ж бо геометрія життя:
Незрозуміло – що дано́ й дове́сти,
А треба ж все дове́сти до пуття
Й в життєвеє намисто все це спле́сти.
А смак життя… У кожного він свій:
То приторний, то з при́смаком поли́ну…
Не можем вийти у життєвий бій,
Хоч скільки не було би часопли́ну.
Яким би смак і вітер не були́,
Куди б стежки́ життєві не водили,
Та треба пам’ятати де й коли
Людиною в житті зостатись вчили.
02.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
КАДРИ З ПАМ’ЯТІ
Занурившись у спогади дитинства,
Згадавши кожну зі своїх стежин,
Пізнавши смак солодкий материнства,
Зустріла осінь й аромат жоржин.
Мов стрічку з кінофільму розглядаю,
Неначе кадри давнього кіно,
Й продовження у стрічці тій чекаю…
Моменти в ній, немов п’янке вино.
У них вдивляюсь, погляд зупиняю,
Різня́ться між собою вочевидь,
По декілька разів переглядаю,
І не було́ ніяких там провидь.
Всі спогади дитинства безтурботні,
Усі вони, немов калейдоскоп,
Але ж усі вони безповоротні,
Йде зміна їх й немає кадру «СТОП».
Ступивши у думках на всі стежини,
Торкаючись до кожного кутка,
Скотились по щоці моїй сльозини…
В минуле не збудовано містка.
Не всюди я хотіла б повернутись,
Не кожну я хотіла б знов пройти,
Та є і ті, яких не позабути,
Але назад не зведено мости.
26.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
РАНОК ПІСЛЯ НОЧІ
Була́ тривога, сльо́зи, біль,
Не знала я чи зможу встати,
В думках, неначе заметіль,
Не стала Бога проклинати.
І тиша в серці, наче ніч,
Вкраїна-ненька вся у ранах,
Торкавсь, напевно, Ангел пліч,
Аби не втілив ворог плани.
Війна гірка, як хліб без рук,
Щоразу сльози землю ро́шать,
Ми при житті зазнали мук,
Нас вороги щораз тривожать.
Минула ніч, як тінь, гірка,
В очах – і розпач, і – тривога,
Та в серці – кри́ла, мов ріка,
Що прагне вийти до порога.
Я йду крізь темряву і страх,
Хоч все розбито на уламки,
У вірі сила – не в книжках,
В молитві, яка гоїть ранки.
Я чую голос тих, хто впав,
Він кличе жити, не здаватись,
Бо їхня жертва – то причал,
Де ми вчимося підніматись.
І крок за кроком йду вперед,
Хоч тінь війни мене тримає,
Та в серці з вогнища намет,
Що навіть ніч не подолає.
І серед вибухів і зла
Я вірю – сонце знов засяє,
Бо кожна ніч колись пройшла,
І ранок душу обіймає.
02.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2025
ВСЕ СПЛЕЛОСЬ І ПОЄДНАЛОСЬ
Я – гідна до́нька неньки-України,
Я – гідна до́нька матінки-Землі,
Я – світло правди, що ніде́ не згине,
Молитва тиха в зоряній імлі.
Я – голос вільний, що лунає в світі,
Я – те багаття, що горить в пітьмі,
Я – ніжна пісня, що у серці квітне,
Роса ранкова на квітках й траві.
Я – подих ранку чистий і прозорий,
Я – дощ на ниві, крапля золота,
Я – те бурхливе неосяжне море,
В пориві гніву гниль з шляху зміта.
Я – корінь роду, сила непохитна,
Я – вітер змін, що крила розгорта,
Я – українка справжня й колоритна,
І з гідністю несу свого́ хреста.
Я – древо роду із міцним корінням,
Я – калинова, що завжди́ в борні,
Я сію в неньці золоте насіння,
Хоч пробують завадити мені.
Усі стихії в серці поєднались,
Усі дороги сходяться в мені,
Я – гідна до́нька неньки-України,
Я – гідна до́нька матінки-Землі.
01.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025
НАЙБІЛЬША ЗАЛА
Найбільша зала все тебе чекає,
Найбільша зала повниться людьми,
В найбільшій залі музика лунає,
Найбільшу залу серцем обійми́.
Найбільша зала світлом засіяє,
Найбільша зала сповнена тепла́,
В найбільшій залі тиша промовляє,
Найбільша зала – помахи крила́.
Найбільша зала сяє, мов перлина,
Найбільша зала – хвиля доброти,
В найбільшій залі слово й пісня лине,
Найбільша зала – простір теплоти.
Найбільша зала світлом обіймає,
Найбільша зала – музики виток,
В найбільшій залі тиша теж лунає,
Найбільша зала – простір для зірок.
Найбільша зала серцем всіх єднає,
Найбільша зала – радості причал,
В найбільшій залі мрія розквітає,
Найбільша зала – це дебют й фінал.
Найбільша зала музику вдихає,
Найбільша зала сяє, як кришталь,
В найбільшій залі серце не стихає,
Найбільша зала – скрипка і скрипаль.
Найбільша зала оплески збирає,
Найбільша зала – спів і добрий сміх,
В найбільшій залі голос не змовкає,
Найбільша зала – муза-оберіг.
Найбільша зала – світло безкінечне,
Найбільша зала – світлий храм надій,
В найбільшій залі світло буде вічне,
Найбільша зала – це колиска мрій.
Найбільша зала в сяйві все тримає,
Найбільша зала – вдячності слова,
В найбільшій залі серце промовляє,
Найбільша зала творить все дива.
01.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025
ПОВЕРНУСЬ
– Сину любий мій, моя доле,
Чом до нас прийшло теє горе?
Зоре моя, зоре.
Вже горить земля, усе чорніє,
Міни у ріллю лютий ворог сіє,
Моє серце мліє.
– Мамочко моя, люба нене,
У молитві будь ти за мене,
Рідна моя нене,
Бо іду я в бій за УКРАЇНУ,
За її народ, за солов’їну…
Встою, не загину.
– Сину любий мій, я чекаю,
Руки в молитвах я здіймаю,
Щоб Господь беріг щиро молю… всюди ллється кров,
Ворог нас знайшов і вбиває,
Землю, наче цвіт, люд встеляє,
Ворог Україну нашу, сину розпинає.
– Мамочко моя, я прорвуся,
І живим з війни повернуся,
За мене молися.
Україна й ти в моїм серденьку
Віри не втрачай лиш, люба ненько,
Не плач, не журися.
– Ти за неньку стій, любий сину,
За наш рідний край, УКРАЇНУ,
Із війни зустріну.
За вкраїнський стрій, за ПЕРЕМОГУ,
Принеси її аж до порогу,
Рідного порогу.
17.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025
ПОДАРУЙ МЕНІ НІЧ
Подаруй мені ніч, подаруй мені ніч на світанку,
Подаруй мені ніч, подаруй, я благаю тебе,
Подаруй мені ніч ту, де зорі танцюють серпанку,
Подаруй мені ніч ту, де зорі купають себе.
Подаруй мені ніч, де світитимуть яснії зорі,
Подаруй мені ніч, я благаю тебе і молю,
Подаруй мені ніч ту, де місяць гуля на роздоллі,
Подаруй мені ніч, я кохання свого не таю.
ПРИСВІВ
Подаруй мені ніч, подаруй,
Подаруй мені ту насолоду,
Гомін серця мого ти відчуй,
Бо кохання є нам в нагороду.
Подаруй мені ніч, подаруй,
Опинімось в полоні кохання,
Подаруй мені ніч, подаруй,
Де не буде у нас розставання.
Подаруй мені ніч, де тремтять у мовчанні світанки,
Подаруй мені ніч, де заснула в серцях тиша снів,
Подаруй мені ніч ту, де сяйво лягає в серпанки,
Подаруй мені ніч ту, де смутку нема в почуттів.
Подаруй мені ніч, де розквітнуть у небі сузір’я,
Подаруй мені ніч, я благаю тебе знов і знов,
Подаруй мені ніч ту, де мрії сплітають довір’я,
Подаруй мені ніч ту, де в серце твоє я ввійшов.
ПРИСПІВ
30.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025
ЗАГАДКОВІСТЬ
Світили зо́рі на світанку,
Світили зо́рі ці́лу ніч.
Сріблястий місяцю-серпанку,
Мені зізнайся в чому річ.
Чом солов'ї в саду́ співають,
В гаю́ зозуленька кує́,
Роки́ птаха́ми пролітають,
Роса на сонці виграє́?
А верболіз воді вклонився,
Сльозини-краплі пролива.
Чому́ він знову зажурився
Й життя по ві́нця напува?
Чому́ гойдає море хвилі
Й колише чо́вен защораз?
Чому́ роки бува на схилі?
Чому́ усьому є свій час?
Куди веду́ть усі стежини?
Котрою з них мені іти?
Ще й про кохання пісня лине,
Злітає птахою в світи.
Смарагдом трави зеленіють,
Скрипаль смичо́к у руки взяв,
Коханню все серця радіють…
Той зрозуміє, хто кохав.
30.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025
ДВА КОЛЬОРИ ЖИТТЯ
Два ко́льори щастя, два ко́льори долі,
Два ко́льори долі зі мою були́,
Два ко́льори болю, два ко́льори волі,
Два ко́льори квітів для мене цвіли.
Два ко́льори тиші, два ко́льори співу,
Два ко́льори віри у світлу весну,
Два ко́льори ночі, два ко́льори дива,
Два ко́льори вічні, і я їх несу.
Два ко́льори віку, два ко́льори часу,
Два ко́льори правди – я з ними живу,
Два ко́льори за́вжди наповнюють чашу,
Два ко́льори ритму – я з ними пливу.
Два ко́льори світла, два ко́льори тіні,
Два ко́льори ду́мки злітають увись,
Два ко́льори світу, два ко́льори зміни,
Два ко́льори віри – тримайся й молись.
Два ко́льори кривди, два ко́льори зради,
Два ко́льори правди дивились із мрій,
Два ко́льори смутку, два ко́льори ради,
Два ко́льори спраги несли́ до надій.
Два ко́льори неба, два ко́льори моря,
Два ко́льори наші є тут на землі́,
Два ко́льори щастя, два ко́льори зорів,
Два ко́льори мрії, немов кораблі.
28.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2025
ТЕМНА-ТЕМНА НІЧЕНЬКА
Темна-темна ніченька
Загляда у віченьки
Й колискову місяць заспівав.
У гайочку річенька,
Мов живая стріченька,
Місяць і її поцілував.
Темна-темна ніченька,
У саду криниченька –
Із водою діжка золота́.
Зелена вербиченька,
Хлюпотить водиченька,
Вітер ніжно коси розпліта.
Темна-темна ніченька,
Місячна доріженька,
Пісня солов’їна доліта́.
Темна-темна ніченька
Доторкнулась ли́ченька,
Сон-дрімо́та з гаю́ вигляда.
Темна-темна ніченька,
З росами травиченька,
Коники на скри́пках виграю́ть.
В чому ж таємниченька
Не розкаже ніченька
Й зі́роньки в тано́чок свій іду́ть.
20.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025
ЖИТТЄВА СТЕЖКА ІЗ ХРЕСТАМИ
У кожного свої́ хрести,
Своє́ у кожного терпіння,
Бува – нелегко їх нести́,
Але вони і є – спасіння.
У кожного свої́ гріхи,
Які хрести важкими роблять,
Вони, неначе кияхи…
Ми їх молитвою оздобим.
У кожного своя́ вина,
Що серце іноді затьмарить,
Й вона буває не одна,
Яка, мов кип’ятко́м ошпарить.
У кожного свій шлях земний,
Де радості, переживання,
Де хрест веде у день ясни́й,
Де є весе́лощі й страждання.
І пам’ять в кожного своя́,
Що зберігає слід минулий,
Вона, мов тихий дзвін здаля,
Який лунає, щоб почули.
У кожного своя́ любов,
Що світлом серце зігріває,
Вона підно́сить знов і знов,
Від втоми кри́ла підіймає.
У кожного є погляд свій,
Де пам’ять, боротьба і слово,
І де думок зібрався рій…
Та й все, що є – невипадково.
І мрія в кожного своя́,
Яка кудись веде і кличе,
Своя́ у неї течія́,
І щось у ній є таємниче.
Ще й тиша в кожного своя́,
Що в серці ніжно промовляє,
Вона неначе та шлея́,
Яка в життя нас запрягає.
У кожного своя́ борня,
Де страх і сумніви палають,
Щось відчуваємо щодня,
Та ще й хрести нас пригинають.
У кожного стежки́ з хрестом,
Це знак терпіння і любові,
Буває – йде́мо напролом,
Бо віра й правда є в основі.
У кожного свій хрест земний,
Та він веде крізь темні ночі,
Щоб вийти в день благословни́й,
Де мир і спокій світить в очі.
І дяка Богу за цей шлях,
За хрест, що силу нам дарує,
Бо навіть десь, у тягаря́х,
Бажання легкості вирує.
28.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025
ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ
Моя́ ти душе, чом бо ти відкрита?
Для тебе де замок той відшукать,
Щоб тільки той зумів його відкрити,
Хто ранить би не міг і ображать.
Моя́ ти душе, як з тобою бути?
Ти ж добра і відкрита для усіх,
Та й кожного умієш ти почути,
Й багато хто залізти в те́бе зміг.
Моя́ ти душе, як нам далі жити?
В свої́ обі́йми геть усіх бере́ш,
Стараєшся усім ти догодити,
Але себе від них не бережеш.
Моя́ ти душе, як тебе вблагати,
Щоб ти крізь сито просівала всіх,
Бо ти не знаєш, що від них чекати.
Де той замо́к, аби тебе беріг?
Моя́ ти душе, світла і наївна,
Ти прагнеш вірить навіть у пітьмі,
Твоя́ любов безмежна і чарівна,
Та й зранена лишаєшся в собі́.
Моя́ ти душе, будь ти обережна,
Не кожен гість прихо́дить із теплом,
Ти ж – квітка ніжна, і крихка й безмежна,
Тебе сховати треба під крилом.
Моя́ ти душе, вчися розпізнати
Де щирість, а де – тінь чужих думок,
Щоб не дала́ себе ти обірвати,
Щоб не зламав тебе чужий урок.
Моя́ ти душе, вчися ти міцніти,
Бо в то́бі джерело живе й ясне́,
Ти можеш світ любов’ю освітити,
Воно не стихне й навіть не засне.
Моя́ ти душе світла й непогасна,
Ти – храм любові, вічний оберіг,
Лишайся і надалі ти прекрасна,
До тебе нечисть хай не зна доріг.
Моя́ ти душе, сяй і не вагайся,
Ти – океан, ти – вогнище тепла,
Ти вчися берегтись і не здавайся,
Бо сила тво́я з скринечці добра́.
Моя́ ти душе, ти ростеш крилато,
Ти вмієш біль у силу обернуть,
І навіть бурі не зламають свято,
Зумій себе у захист огорну́ть.
Моя́ ти душе, вдягнена у шати,
Ти ключ тримаєш в серці золотім,
Його не зможе зрадник відшукати,
Бо ти вже знаєш хто є справжнім, ким.
Моя́ ти душе, я за тебе дбаю,
Ти – скарб є мій, мій тихий оберіг,
Й замо́к для тебе, люба, відшукаю,
Щоб зранити цей світ тебе не зміг.
26.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2025
ПІД ДОЩЕМ
Ми цілувались під дощем,
Співав нам вітер про кохання,
Став світ невидимим плащем,
Де не існує розставання.
І краплі падали з небес,
Як ніжні дотики до скроні,
Вони змивали смуток, стрес,
Даруючи нам світ гармоній.
Ми йшли по вулиці нічній,
Де світло ламп тремтіло тихо,
І в кожнім русі, як вві сні,
Живе кохання та утіха.
Дощ обіймав нас, мов тепло́,
Він шепотів про вічні миті,
І серце в серці розцвіло́,
Щоб назавжди́ разо́м світити.
І пам’ять ніжно берегла
Ті миті, що не знають скону,
Вона, мов зірка, пролягла
У глибину́ душі́ бездонну.
У мріях знову ми удвох,
Де дощ малює світ прозорий,
І кожен подих, кожен крок
Освічують і місяць, й зо́рі.
Ми цілувались під дощем,
Були́ ці миті незабутні,
Разо́м в житті з коханням йдем,
Бо почуття у нас присутні.
26.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
ВЕСЕЛКА НЕВИДИМИХ ГРАНЕЙ
Не грає барвами веселка,
Затих вже й клекіт журавля,
І тиша ніжна дуже злегка
Торкнулась серця скрипаля.
У небі сутінки поволі
Розкрили крила для зірок,
І всі думки́, мов на роздоллі
Кудись щоразу роблять крок.
Не грає барвами веселка,
Але в душі́ живе тепло́,
Немає в сутінків люстерка*,
Щоб віддзеркалення було́.
Там світло ніжності і віри
Там крила тиші й доброти,
І навіть ніч немає міри,
Коли в душі́ ростуть світи.
Не грає барвами веселка,
І тиша в серці, мов туман,
Але в душі́ надія ле́гка,
Що десь розвіється цей стан.
Коли у темряві зникає
Барвистий подих дивних мрій –
Любов, як полум’я палає
Й веде крізь ніч у світ надій.
І навіть сутінки глибокі
Не зможуть мрії зупинить,
Бо в небі зо́рі, наче кроки –
Доро́га в завтра, шлях у світ.
Не грає барвами веселка,
Та грає барвами душа,
І все складає до пуде́лка**
Й думками все це прикраша.
26.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ЛЮСТЕРКО* - дзеркало
ПУДЕ́ЛКО** - коробка, шкатулка, футляр
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ
Віночок сплету́ я із білих ромашок,
Ще й в ко́си ромашки собі заплету́,
І пісня полине з душі́… до мурашок,
Й молитву змолю від душі́ я святу́.
У полі, де жайвір співає про ниву,
Там серце моє́ оживає в тиші́,
І кожна ромашка шепоче щасливо:
Любов розцвітає в душі́ й на землі.
Та й лагідний вітер торкнеться обличчя,
Принесе він пахощі трав і зерна,
А сонце у небі, мов щира зірниця,
У то́му промінні любові струна.
Сріблястою хвилею річка заграє,
Піде́ віддзеркалення мрій у воді,
А серце ще й пісню свою́ заспіває
І виллється слово в рядочки прості.
Ще й щастя розквітне, як квітка у полі,
Зігріє коханням у серці весна,
Вінок із ромашок, мов спогад від долі,
Де лірика ніжно звучить крізь літа.
У погляді милому світ розквітає,
У слові коханому – музика мрій,
Ще й кожна ромашка думки́ прикрашає,
І світиться щастям між кожною з вій.
Вінок із ромашок – мов символ єднання,
І множить бажання щоразу сповна́,
І він зберігатиме вічно кохання,
Й заграє про щастя душевна струна.
І вічність кохання у серці палає,
Як зо́рі, що світять на небі вночі,
Надія в ромашках ніде́ не щезає,
Бо в ній заховались від щастя ключі.
Ромашкове сяйво душі́ розквітає,
Як сонце у серці, як пісня жива,
Воно крізь роки́ і віки не згасає,
Любов і надія тримають слова.
24.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025
СВІТЛО ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ
Хай доля дарує сюрпризи приємні,
Щоб вісті ніколи не чулися щемні,
Хай колесо крутить фортуна успішно,
А всі результати завжди́ – найгарніші.
Хай сила народу завжди́ надихає,
Хай пісня єднає і кри́ла тримає,
Хай світло надії ніко́ли не згасне,
А завтра приходить лиш радісне, я́сне.
Хай пам’ять веде крізь роки́ незабутні,
А мрії дарують здобутки могутні,
Хай серце в коханні завжди́ потопає,
А щастя крильми́ хай усіх обіймає.
Хай крила натхнення ведуть до вершини,
І пісня душевна щоразу хай лине,
Хай кожна дорога веде до удачі,
Життя хай дає нам посильні задачі.
Хай світло любові ніко́ли не згасне,
А щастя приходить, як сонце, прекрасне,
Хай рідна земля надихає щоденно,
Щоб нам не жило́ся на світі даремно.
Весь шлях хай освітлюють зо́рі яскраві,
Хай множаться мрії великі во славі,
Хай впевненим буде наш крок і сміливим,
Життя хай розквітне і буде щасливим.
24.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2025
НЕМАЄ СПОЧИНУ
Моєму таланту немає спочину,
Я лину думками, все лину і лину,
Думки́, наче бджоли, літають, рояться,
В красиве суцвіття всі хочуть зібраться.
Одна за одною, мов стрі́чки лягають,
То зле́гка танцюють, то десь – і літають,
Заходять вони у якісь лабіринти,
А там розквітають, немов гіацинти*.
Заходять вони у невідані далі,
А звідти несуться чимдалі й чимдалі,
Неначе пір’їни здіймаються в небо,
Напевно у цьо́му у них є потреба.
Сную́ть між собою вони павутину,
Плетуться, неначе той хміль біля тину,
Лягають вони, мов зелений барвінок,
І кожна із них має свій лиш відтінок.
Не мають спочинку вони й серед ночі,
Буває – плетуться, немов поторочі,
А часто буває – одразу й співають,
Мов квіти у ко́си, слова всі вплітають.
Моєму таланту спочину немає,
В глиби́ни думками кудись поринає,
Та Богу я вдячна, що є дар творити,
Його, як дитя, буду пестить й ростити.
30.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
ГІАЦИНТ* - декоративна цибулинна рослина з пахучими квітами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2025
ТІНІ ГОЛОДУ І СВІТЛО ПРАВДИ
Свічу запалили сьогодні усі,
Не Святвечір, та свічка палає,
Замореній голодом – ліки, душі́,
Про той час кожен з нас пам’ятає.
Стоїть Україна в скорботній тиші́,
І молитва до Неба злітає
За тих, хто загинув у темні ті дні,
Їхні ду́ші свіча зігріває.
Свіча на вікні – наче тінь і журба,
І та пам’ять ніко́ли не згасне,
Бо в серці народу – свята боротьба,
Ну і світло надії не гасне.
Запа́лені свічі у кожнім вікні
І єднання у спільній молитві,
Тридцяті роки́ бу́ли дуже страшні,
Де всі з смертю голодною в битві.
І тіні робились з людей при житті,
Як примарами, люди ставали,
В голодному бу́ли вони розп’ятті́,
То й від голоду в землю лягали.
Земля українська в скорботі мовчить,
Нашу правду ніхто не зламає,
А стогін тих жертв і сьогодні звучить,
Наша пам’ять про них не вмирає.
Ми свічку тримаєм й в долонях свої́х,
Наче є оберегом народу,
Щоб більше ніко́ли на землях святих
Не зазнали ми голоду й зброду.
22.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025
ХОЧУ СВЯТА
Я хочу свята для душі,
І щоб те свято бу́ло вічним,
Його не змили щоб дощі,
Щоб залиши́лося магічним.
Я хочу свята навіки́,
Душа щоб за́вжди святкувала,
Щоб був потік його ріки́,
Щоб ні на мить не висихала.
Я хочу свята не на мить,
У нім тонути і купатись,
Із ним життя усе прожить,
Із ним наза́вжди повінчатись.
Я хочу свята, як води,
Й ніко́ли спраги не відчути,
Тому́ кажу́ йому: «Прийди,
З тобою за́вжди хочу бути».
Я хочу свята, як тепла́,
Яке зігріє мо́ю душу,
Щоб все святковою була́…
Тепер зізнатись в цьо́му мушу.
Я хочу свята для душі,
Для нього місце є в світлиці,
Йому присвячую вірші́,
Які летять, мов блискавиці.
30.03.2021р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
ВИСОКА ЦІНА
Не дайте Україну розтоптати,
Не дайте рідну неньку погуби́ть,
Прийшлось за неї го́лови складати,
Прийшлось за неї кров на землю лить.
Не всі додому ми живі вертаєм,
Нас багатьох додому вже везу́ть,
Між смертю і життям не вибираєм…
На землю тут тіла наші падуть.
Орли-соко́ли…в землю ми лягаєм,
Бо з ворогом ідем в нерівний бій,
Ми неньку-Україну захищаєм,
Землиці клаптик бережемо свій.
Нас вдома зустрічає вся родина,
Та сло́ва ми не можемо сказать,
На першім місці бу́ла Україна…
І в бій ми рва́лись неньку захищать.
Не загубіть того́, що ми зробили –
За це була високая ціна:
За рідну землю го́лови зложили,
Бо Україна в нас була́ одна.
Боріться до останньої хвилини,
І знайте – ми за неї полягли…
Хай пісня ПЕРЕМОГИ вже полине…
Простіть, що ми себе не вберегли.
19.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ
В ставку купається верба
І віти-ко́си в ньому мо́чить,
Взяла́ її чому́сь журба,
Давно заве́сти пісню хоче.
Заснути в хвилях, як дитя,
Й проснутись з сонечком раненько,
А місяць гладить почуття
Й на воду світло ллє тихенько.
І тиша плине між гіллям,
Немов молитва безсловесна,
І пахне м’ятою земля,
І ніч стає така чудесна.
Ставок тремтить, мов серця звук,
Що в снах шукає давню втому,
А вітер, вірний справжній друг,
Прилинув так, немов додому.
І зорі, мов пташки малі,
Із неба світять й не тривожать,
Вони, як спогади в імлі,
Їх ніч на віях тихо множить.
Верба схилилась до води,
Їй грають коники на лузі,
А на землі чиїсь сліди,
І тінь тремтить в нічному крузі.
21.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2025
ТЕРОР І ТИША
Сягнув потвора Заходу країни,
Тернопіль під прицілом був у них,
З будинка залишилися руїни,
Наза́вжди голос в багатьох вже стих.
То скільки світ ще буде так мовчати?
Невже не бачить, що це все терор?
Продовжують єхидно співчувати
За всі діяння від орди-потвор.
Та нам не треба їхні співчування!
І нам не треба бесіда пуста!
Ще скільки буде вбивче гаратання?
Ще скільки нам нест́и цього́ хреста?
Ми не просили співчуття й поради,
Ми не чекали бесіду пусту,
Ми – нація, що не зродилась з зради
І не тягла до себе темноту.
Ми – ті, хто крізь вогонь іде до світла,
Хто з попелу зростає, мов зерно,
Нам кожна хата – це святиня мила,
А кожен біль, як вічне знамено́.
Нехай же світ прокинеться від дріму,
Нехай побачить правду без прикрас,
Ми стоїмо усі не для режиму,
А й щоб життя не згасло серед нас!
І будь то Захід нашої країни,
Чи Київ, що в ординців, як більмо,
Не знищить ворог нас і солов’їну,
Хоч він вбивати взявся вже давно.
А світу не болить землиця наша,
І жодне з міст для них то є – ніщо,
Хоч горем переповнена в нас чаша,
Та бесіда вся їхня ні про що.
20.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025
КРАЇНА-ТЕРОРИСТ
Є країна-терорист,
Що вбивати має хист,
Мабуть світ її кришує,
Бо благань наших не чує.
Їм дозволено усе,
Від них світом не трясе,
Як захочуть – так і діють,
Горе й сльо́зи людям сіють.
Ну а світ лиш спогляда,
Що у нас така біда,
Та перечити не сміють –
Співчувати лиш воліють.
Ми давно взяли́сь кричать,
Ну а світ нам – співчувать.
Не вони ж бо потерпають,
Тому досі споглядають.
Скільки буде це тривать?
Чи візьму́ться захищать?
Та чи буде Божа кара?
Та й чи щезне з неньки шмара?
Тероризм роки́ трива,
Дій нема – є лиш слова́.
Скільки це тривати буде?
Скільки в землю йтимуть люди?
19.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
ПТАШКА, КОНИКИ І ТРАВИ
Десь у травах, і в ромашках
Заблукала мила пташка.
Зверху сонечко світило
Й поміж квіточок водило.
Вітерець легенький дмухав,
Гру стрибунчика все слухав,
Ну а пташечка блукала
І під музику співала.
Трави хиляться, мов хвилі,
Що долають чудо-милі,
А в травичці прохолода
І для пташки насолода.
Та ще й пахощі від квітів,
В них купаються всі діти,
В цій красі в раю квітковім,
Як в полоні ти казковім.
То ж у травах і в ромашках
Все блукала мила пташка,
Так блукала без упину,
Поки вийшла на стежину.
Та сюди вона вертала,
Сво́є пісеньку співала,
Коники їй вигравала
Все акорди підбирали.
09.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
РІДНИМИ СТЕЖКАМИ
Рідними стежками вже не йду до мами,
Рідними стежками не йду до батьків,
Та туди вертаю защораз думками,
Там, де за́вжди линув в рідній хаті спів.
Там нема вже мами і нема вже тата,
Вже пуста світлиця і батьків нема,
Залишилась рідна, хоч старенька, хата,
Звідки в світ широкий я колись пішла.
Знову повернутись в ті часи хотіла,
Знову повернутись в ту прекрасну мить,
Де за стіл з батьками я би знову сіла,
І про все із ними щоб поговорить.
Хоч роки минають – пам’ять не згасає,
Спогади спливають так, немов човни,
Кожну мить прожиту, як альбом гортаю,
Та й повиростали вже давно сини.
Хата- намистина в квітах потопає,
Та у ній нікого вже давно нема,
Та й ніхто давно вже нас не зустрічає,
Назавжди простились з нами усіма.
Стрічечки-стежини в’ються біля хати,
І росте калина далі край воріт,
Нас не виглядають ні тато, ні мати,
Бо давно пішли вже рідні в інший світ.
18.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
ВЕЧІР ДЛЯ НИХ
Кав’яр червоний смакувала,
Іскрилось в келиху вино,
На думку спало, пригадала…
Заглянув місяць у вікно.
Кав’яр, неначе намистини,
Вино, вогонь і білий сніг,
Вона всміхнулась без причини –
Її торкнутись спогад зміг.
Він частував її шампанським,
Постійно в келих доливав.
Той вечір був таким коханським,
Здавалось – час завмер і став.
Вогонь потріскував в каміні,
Кав’яр й шампанське на столі,
Застивший погляд на коліні
Й між ними щастя на крилі.
В повітрі пахло мандарином
І сніг торкався підвіконь,
Вона була його єдиним
Палким натхненням, як вогонь.
Він обіймав за плечі ніжно,
Неначе шовк – її рука,
Була уже година пізня
І грала музика легка.
Кав’яр, вино і він із нею,
Глибокі й щирі почуття,
Вона для нього є зорею,
А він для неї – відкриття.
17.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
НЕЗДІЙСНЕНИЙ ПОЦІЛУНОК
Неначе в поцілунку склались губи,
Що хочуть доторкнутись інших губ…
Летів листок у тиші, наче в згубі,
Та раптом вітер свій наставив чуб.
Він мовив щось, та вітер невблаганний
Підняв його кудись в небесну даль,
І танець розпочавсь якийсь спонтанний,
Та й десь заграв їм музику скрипаль.
У танці вітер губ його торкався,
При кожнім русі ніжно цілував,
Листок ніяковів і виривався,
Та вітер його далі підіймав.
Він падав, мов зізнання несміливе,
Яке не встигло вирватись на звук,
І осінь, мов закохана, без сили
Підняла його з легкістю без рук.
Вона його торкалась, мов кохана,
Що не могла обіймів зберегти,
Та зберегла у фарбах незрівнянних
Ту мить, де губи-листя лиш – листи.
Він ліг на землю, наче поцілунок,
Що не дійшов до вуст, а й став листком,
А в кожній жилці – спогад, як дарунок.
Про те, що не збуло́ся – між рядком.
17.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025
РОЗГУБЛЕНІ СТРАЗИ
Ніч стрази свої́ вже давно розгубила,
І зорі мовчать, як забуті листи,
Туман обіймає алеї безсилий,
А в них досі сплять недописані сни.
Осінній мотив на віконній десь рамці
Тремтить, наче спогад про дні золоті,
А серце, мов птаха в красивому танці,
І рухи красиві, хоч дуже прості.
Ніч – тиша, що вміє торкатися ніжно,
Неначе молитва, на скронях душі,
Та навіть вночі було все білосніжно
В якійсь дивовижній незвичній красі.
Аж ось перший промінь, як дотик надії
Розхитує темряву, будить життя,
І тиша, що бу́ла вночі безнадійна,
Сьогодні співає пісні про життя.
І знову душа, наче ве́сни, цвістиме,
Розквітне в обіймах, пірнувши у день,
Бо навіть у темряві світло незриме
Живе, як молитва, в глибинах пісень.
Ніч стрази свої́ вже давно розгубила,
Неначе кришталь, задзвеніли вони,
Мов птаха красива, розправила крила
І знову красиво пове́де у сни.
17.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025
З МІСТА ЛЕВА ДО СТОЛИЦІ
Королева з міста Лева
Верта до столиці,
Та для неї не знайшлося
Нижньої полиці.
Королева з міста Лева
Їде, мов на троні,
Та на ньому геть незручно
Сидіти в короні.
Королева з міста Лева
В столицю прямує,
Як же їй там примоститись
Все вона мудрує.
Їде вона з міста Лева
Думає- гадає,
Як же нічку на тім пльонтрі
Перебути має.
Королеві з міста Лева
В столицю доїхать,
Та на верхній тій полиці
Зовсім не до сміху.
Їде вона з міста Лева,
Трішки засмутилась,
Та над ранок на тім пльонтрі
Якось примостилась.
16.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
ПІД ПОКРОВОМ ПРЕЧИСТОЇ
Нас під Покров Пречистая візьми,
Ми – діти всі, а ти є – наша Мати,
Як немовлят, усіх нас обійми́,
Благаєм нас завжди́ оберігати.
Надія в нас на тебе, Пресвята,
На те, що омофором нас накриєш,
Несемо ми тяжкого всі хреста,
І від біди, Пречиста, нас закриєш.
Даруй нам світло в темряві тривог,
Коли душа в сльозах і серце ниє,
Веди крізь терни нас до перемог,
Хай віра не зів’яне, а й жевріє.
Ти – зірка, що ніко́ли не згаса,
Ти – тиха гавань в бурі і негоді,
До тебе лине змучена сльоза,
Бо ти – надія в нашому народі.
Покрий нас МИРОМ, Матінко Свята,
У дні війни, у ночі безпросвітні,
Щоб не згасала в серці доброта
І не зів’яли мрії заповітні.
Нас під Покров, Пречистая, візьми,
На кожнім кроці будь, благаю, з нами,
Бо жити, як ніко́ли хочем ми,
Нам поможи у битві з ворогами.
16.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
ЗІЗНАННЯ КРІЗЬ РОКИ
( Вірш не є автобіографічним!)
Сказати правду не могла,
Але й брехати не хотіла,
Із цим в душі весь час жила́,
Й душа від цьо́го все боліла.
Текли потоками роки́,
Життя, як море, бушувало,
Були́ усякими стежки́,
І щось сюрпризи підкидало.
Було́ багато намагань,
Щоб душу вилити зболілу,
Та додавалось все вагань,
Й мовчати серце все воліло.
Але думки́, неначе рій,
Ще й павутиною снували,
Здіймались все, як буревій,
Й моменту слушного чекали.
Та мить уже, мабуть, прийшла,
Усе наважилась сказати,
Сказати те, із чим жила́,
Аби колись не шкодувати.
Не буду більше я мовчать,
Не стану більше я вагатись,
Прийшла та мить, щоб розказать,
Прийшла та мить, аби зізнатись.
Зізнатись в то́му, що було́,
І що в собі́ роки́ тримала,
Лягло вже срібло на чоло…
І чим себе все докоряла.
Давно ми вже не молоді,
І діти вже повиростали,
Та є слова́ ті золоті,
Які колись закарбували.
Вони у пам’яті живуть
Й щораз дають про себе знати,
Буває – душу в шмаття рвуть,
І не змогла я їх приспати...
Колись почула ту з розмов,
Де я, мовляв, тобі не пара,
І де селючку ти знайшов,
Яка тебе охомутала.
Але ж з селючкою ти жив,
Душа в якої, як світлиця,
І бруд в свою́ ж криницю лив,
Й води дово́дилось напиться.
Я дійсно – панна не міська,
І не рівня́ тобі по статках…
Ріка життя мого́ сільська,
Та на душі не з брудом латка.
До цьо́го ще багато що,
І все це пам’ять карбувала,
Та й не забулося ніщо,
Й нічи́м його не постирала.
Та я мовчала всі роки́,
Вдавала, буцімто не знаю…
Писати мож про все книжки…
І це, мов сповідь, виливаю.
Бо вже не хочу я тягар
В душі носити, мов каміння,
Нехай розвіється той жар,
Що палить душу все без тління.
Я не шукаю десь вини,
Не хочу більше сліз і муки,
Нехай зітру́ться давні сни
І не беруть мене за ру́ки.
Бо кожен має свій секрет,
І кожен має сво́ю втрату,
Та в слові – світло без тенет,
Й життя створило вже сонату.
Вже стало легше на душі,
Неначе вітер біль розвіяв,
З душі пропали спориші,
І все, що в душу ти посіяв.
Мовчання більше – не тюрма,
А слово – ключ до світла й волі,
І хай минуле все трима –
За все, що є, я вдячна долі.
Бо ж кожна правда, як вода,
Що змиє тінь і дасть прозріння,
А в тиші – но́ва висота,
Й зосталось чистим ще й сумління.
Тому почуй мої́ слова,
Що довго в серці я ховала,
Вони, як істина жива,
Яка душі вже волю дала.
14.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025
КОХАНА
До тебе птахом я лечу, моя кохана,
До тебе птахом я лечу, моя жадана,
З тобою завжди буду я, моя Богине,
І пісня ця для тебе, люба лине.
Приспів
Кохана, єдина кохана,
Ти долею є дарована,
Для мене ти світиш зорею,
Торкнутись зуміла душею.
Кохана, єдина кохана,
Ти Господом є мені дана,
Красою мене полонила,
Коханню розправила крила.
Тебе в думках своїх несу, моя єдина,
Тобою тільки я живу, моя пташино,
Тебе у серці бережу й тебе лелію,
І від кохання, люба, шаленію.
Приспів
Кохана, єдина кохана,
Ти долею є дарована,
Для мене ти світиш зорею,
Торкнутись зуміла душею.
Кохана, єдина кохана,
Ти Господом є мені дана,
Красою мене полонила,
Коханню розправила крила.
Так ніжно розплітає вітер твої коси,
І перлами на квіти й трави впали роси,
А місяць все із зорями веде розмову,
Й співає срібнолистий колискову.
Приспів
Кохана, єдина кохана,
Ти долею є дарована,
Для мене ти світиш зорею,
Торкнутись зуміла душею.
Кохана, єдина кохана,
Ти Господом є мені дана,
Красою мене полонила,
Коханню розправила крила.
14.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025
ЗУСТРІЧ
Ось вже тато з війни повернувся,
Він на крилах додому летів,
І він донечки знову торкнувся,
По голівці рукою провів.
Обидвоє сміються крізь сльо́зи,
А з долонь йде тепло, як весна,
Та він бачить війни страшні гро́зи
І все те, що зробила війна.
Мило доню в саду обіймає,
Та думки́ все ще там, на війні,
А коли ПЕРЕМОГА – не знає,
І не знає ніхто про це… ні.
Ось зустріла його люба доня,
А дружина в невірі стоїть,
В нього з шрамами сивая скроня,
Бо неміряно було жахіть.
А молилася доня щоразу,
Щоб Всевишній їй тата вберіг,
І не тратила віри ні разу,
То ж татусь повернутися зміг.
То ж складала малі рученята
Та й все бралася Бога благать,
А тепер у сльозах оченята,
Вона татка змогла обійнять.
Ось вже тато з війни повернувся,
Дочекалася доня його,
Він молитвою весь огорнувся,
І ввійшов до будинку свого.
Знову хлинули сльози рікою,
Як ступив він на рідний поріг,
Ще й любов на війну брав з собою,
Завжди віру на зустріч беріг.
14.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025
ВІДПЛАТА БУДЕ
Гей, палії! Невже нема в вас серця,
Невже черства, немов граніт, душа?
Чи вам не сниться поле край озерця,
Де колосилась Божа та краса?
Чи вам не чути плач землі, потвори?
Як вітер стогне в попелі-золі?
Спалили хліб, який лягав, як море,
Завдали болю матінці-землі.
В зернині кожній – віра і надія,
У кожному стеблі – великий труд.
Чому́ й за що була́ така затія?
А в попелі – народний біль і суд.
Ви – тінь без роду, попіл без основи,
Немає в вас ні сорому, ні слів,
Спалили поле з хлібом цим чудовим.
Який диявол вас сюди привів?
Ви – вороги не тільки хліба й неба,
Ви – вороги дитячих снів й пісень,
Вам не простять ні люди, ані стебла,
Ні вітру плач, що чути ніч і день.
Горіти вам у вогнищі прокляття,
Де дим й вогонь, як голос із землі,
Бо ви – не люди й буде вам відплата!
Збере́те ви і сльо́зи і жалі́!
13.11.2025
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
ГОЛОС СЕРЦЯ
На рідну землю нелюди ступили,
Зламати волю в серці захотіли,
Та не здолати правди, що в молитві,
Вона росте, як колос у блакиті.
Горить свіча у кожному віконці,
І кожна мати, як частина сонця,
І кожен крок, як клятва та незламна,
Ми – УКРАЇНА, ненька нездоланна.
І молить мама тихо, як світанок,
Щоб син вернувсь, щоб це не був останок,
Щоб хліб родивсь, щоб не було́ пожежі,
Щоб МИР прийшов не в снах. Це так бентежно.
А син десь там… Десь там…на полі бо́ю,
І платять там найвищою ціною,
В розмові маму він щораз втішає,
Бо мама вдома із війни чекає.
Він не боїться – в серці має волю,
Стоїть за край, за маму і за долю,
І крок – як грім, а правда – наче зброя,
Він – син землі, він – вартовий героїв.
ВКРАЇНА буде, як вогонь і ро́си,
Її не знищить танк і чорні ко́си,
Ще й проросте крізь згарища й руїни,
Бо кров у ній, і пісня, й солов’їна.
12.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
БЛАГОСЛОВЕННЯ СЕРЦЯ
Хай добро нам сіється,
Все на краще змі́ниться,
Всюди щастя множиться,
Доля не тривожиться.
Хай любов розквітнеться,
Сонце в серці світиться,
Лиш у краще віриться,
Десь біда подінеться.
Радість хай всміхається,
Смуток не торкається,
Мрія не розвіється,
Впевненість засіється.
Хай душа не зрадиться,
Затишок лишається,
Мир у домі стелиться
Спокій хай оселиться.
Віра хай тримається,
Слізка не торкається,
Хай бажання збудеться,
Зви́тяга здобудеться.
Хай земля квітчається,
Слово розлітаться,
Пісня хай співається,
Горя хай не знається.
Зло нехай не ро́диться,
Все найкраще во́диться,
Іскра хай не га́ситься,
Щастям все прикра́ситься.
12.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025
МОЛИТВА ОСЕНІ
Осінь шепоче молитву вітрами,
Падає листя, мов спогад з плеча,
Сонце згасає між хмарами й снами,
Тиша сплітає нам шаль велича́.
Вітер торкає обличчя, як повідь,
Сріблом на скронях лягає печаль,
Серце шукає забутує сповідь,
Наче дитинство, закрила вуаль.
Пахне прощанням у кожному кроці,
Садом, де яблук вже майже нема,
Осінь стоїть на самотній дорозі
Тиха, як мати, що сина чека.
Скрізь крізь тумани, крізь втому і втрати,
Тліє зернятко надії в душі,
Буде весна – син зустрінеться й мати,
Й вишні розквітнуть на рідній межі.
Хай же молитва злітає й крізь втому,
Хай обіймає і ме́ртвих й живих,
Хай всі герої вертають додому,
З вірою в серці крізь бурі і сніг.
Всюди лунає молитва живая,
З попелу виросте слово живе,
Мати в сльозах за Вкраїну благає,
І ПЕРЕМОГА до нас все ж прийде.
12.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025
ЖИВЕ ХЕРСОН І ЗНОВУ МРІЄ
Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли,
Позбувся він у цей день сатани,
Пролито сліз було́, напевно, море,
Сліди лиши́лись клятої війни.
Херсон звільнили, дякувати Богу,
Три роки, як звільнили від орди,
Вихо́дили херсонці на дорогу,
Оговтуючись тяжко від біди́.
Вони ішли разо́м і поодинці,
І кожен ніс у серці сво́ю з втрат,
В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця,
У тиші – крик, що не верта назад.
Знов стяг замайорів десь поряд з храмом,
Почулась пісня знов крізь дим і страх,
Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом
Нагадувала – смерть ходила й в снах.
Молились всі і дякували Богу,
Що вимели вороже те сміття,
Посіяв вбивця у серцях тривогу
І залиши́в із крові вишиття.
Говорить степ — він пам’ятає кроки,
І кожен слід — як рана на корі,
Та нині він шепоче й сліз пото́ки,
Бо принесли́ свободу цій землі.
Співає вітер вільний, не з кайданів,
Де його подих —вдячності порив,
Він обіймає місто без обманів,
Де кожен камінь сльо́зи з людом лив.
І люди йдуть — з обличчям, що світліє,
Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах,
Бо знов живе Херсон і знову мріє,
І вільний дух здіймається в піснях.
11.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2025
НЕМОВ ТРОЯНДА
Немов троянда, соками налита,
Для тебе я такою постаю,
Й цілунками, мов росами умита,
Що квітне із тобою, як в раю.
Немов троянда, що до себе манить,
Яку ти, мов зіницю, бережеш,
Й колючками тебе вона не ранить –
Кохання є й йому немає меж.
Немов троянда запашна і мила,
Одна така, для тебе лиш, одна.
Яка тебе зненацька покорила,
Й дурманить без грайливого вина.
Немов троянда, з іменем КОХАНА,
Струнка, яскрава, віддана тобі,
Щоб був щасливим – Богом тобі дана,
І дякуєш за неї у мольбі.
Немов троянда у саду твоєму,
Милуєшся, лелієш ти її,
Богиню бачиш в образі моєму,
Для нас обох співають солов’ї.
Немов троянда, квітну із тобою,
Наповнена коханням і теплом,
Залишуся назавжди я такою –
Ти став моїм живильним джерелом.
11.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025
Я – НЕ ПРОРОК
Я – не пророк, та сни мої́ пророчі,
Ракети бачу, що вві сні летять,
Війна щоразу дивиться у очі,
Взяла́ся нечисть нас щодня вбивать.
Я – не пророк, та як у сон загляну,
То серце застиває не на мить,
Ні в ко́го з нас нема того́ жупану,
Що міг би від убивць нас захисти́ть.
Я – не пророк, ніщо не пророкую,
І не беру́ся щось пророкувать,
Але біду щоразу серцем чую,
Й доводиться нам крівцю проливать.
Я – не пророк, та сни щоразу бачу:
До нас летить убивче все сміття,
Прокинувшись – молю́ся я і плачу,
Бо ворог губить знов людські життя.
Я – не пророк й не можу зупинити,
Хоча вві сні торкаюся ракет,
Але безсила з ними щось зробити…
Нехай Госпо́дь від них подасть нам щит.
Я – не пророк, та сни мої́ пророчі,
Але молю, щоб мотлох нас минав,
Та далі сни ідуть, як поторочі…
Щоб мотлохом нас вбивця не торкав!
10.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025
КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ
Культура і мистецтво України
Жили́ віки і будуть далі жить,
Це те, чого не вбити, що нетлінне,
Хай піснею і словом все дзвенить.
В ній – голос предків, тінь святої брами,
Культура – щит, що зберігав віки,
І не вмирає навіть між громами,
Вона живе і скрізь її стежки́.
У гли́нянім горнятку – дух народу,
У вишивках – молитва поколінь,
Це крізь віки – культура мо́го роду,
У струнах бандуристів – передзвін.
У кадрі – світ, що кличе до розмови,
У сценах – драма серця і буття,
У віршах – невмируща пам’ять мови,
У фарбах – мить, що вічністю зроста.
Де кожне слово, як зерно в майбутнє,
Де молодь – вогник в темряві журби,
Народне світло чисте і могутнє,
Це – результат натхненної сівби.
В нас кожен звук, що серце окриляє,
Хай буде слово, пензель і мотив,
Що й крізь віки про себе нагадає,
Бо наш народ в культурі за́вжди жив.
Нехай вогонь натхнення не згасає,
Нехай мистецтво зцілює серця́,
Культуру кожен на крилі тримає,
Бо в кожнім слові – сила до кінця.
09.11.2025р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2025
ВЕСНА І ЖІНКА
Весна і жінка, сила й перемога,
І гордість, й біль, і сила, і краса,
В прекрасне їй хай стелиться доро́га,
Нехай вмиває Божая роса.
Хай щастя огортає кожну жінку,
Хай буде це щомиті раз у раз,
Поставте їй найвищую оцінку,
І щоб не чула жодної з обра́з.
Весна і жінка… Дві вони святкові,
Й оби́дві плачуть різними слізьми́,
Неначе різні, але й однако́ві,
Й обидві стелять всюди килими́.
Весна і жінка… Дві такі звабливі,
Так їм пасує зваба обидвом,
Вони оби́дві дуже особливі,
І кожна з них дзвенить свої́м дзвінком.
Весна і жінка квітнуть і буяють,
Вони бурхливі, мов гірський потік,
Беру́ть в обійми, ніжно обіймають,
Без них не обійтись ніяк вовік.
Весна і жінка… Їх не зупинити
І браму перед ними не закрить,
І їх ніхто не може замінити,
Та і життя без них не уяви́ть.
10.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2025
СКІЛЬКИ ЩЕ?
Скільки нам ще жити у такій тривозі?
Скільки нам щоднини проливати сльо́зи?
Скільки нам ще бути у страху́ й знущанні?
Скільки свіч загасять вбивці на світанні?
Скільки ще молитись в темряві без світла?
Скільки ще тектиме кров’яна́ палітра?
Скільки в підземеллях будемо ховатись?
Скільки горе буде до нас добиратись?
Скільки ще молитись, щоб не згасла віра?
Скільки буде небо понад нами сірим?
Скільки ще чекати з фронту до́ньку й сина?
Скільки лити сльо́зи, що гіркіш полину?
Скільки ще терпіти, щоб зійшло прозріння?
Скільки ще боротись, попри все, без тління?
Скільки ще тримати світло у зіницях?
Скільки ще стояти й з життям не проститься?
Скільки ще тримати серце у долонях?
Скільки ще шукати правду у заслонах?
Скільки списки втрати будуть додаватись?
Скільки кров’ю будуть воїни вмиватись?
Скільки ще боротись, щоб не вмерла пісня?
Скільки ще благати, щоб наш біль донісся?
Скільки ще хилитись буде в нас калина?
Скільки ще гнобити будуть солов’їну?
Скільки ще горіти, як свічі в молитві?
Скільки любов не́сти нам у кожній битві?
Скільки ще лунати нам плаче́м дитини?
Скільки додаватись будуть в нас руїни?
Скільки ще молитись, щоб знайшлися рідні?
Скільки будуть гинуть українці гідні?
Скільки ще іти нам через біль-розпуку?
Скільки ще приймати вічную розлуку?
Скільки ще топтати наші мрії-квіти?
Скільки ще ламати голос правди, світе?
Скільки ще вмирати, щоб жила́ Вкраїна?
Скільки ще боротись й не зігну́ть коліна?
08.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2025
СУШКУ ПРИЗЕМЛИЛИ
Сушку наші приземлили –
Відчуваю свято,
Щоб і р@cshkу спопелили
Вправно і завзято.
Приземлили сушку наші
Красиво й управно,
Мінус ще одна у р@cshi –
Мило це і славно.
Знищено бомбардувальник,
Сушку приземлили,
Був великий шанувальник,
Та мрію ми вбили.
Чує Бог моли́тви наші –
Сушки приземляєм,
Так вітання шлемо р@cshi,
Спочить помагаєм.
Хай бляшанки всі поляжуть,
Ми за це благаєм,
Їм дорогу всім покажуть,
Спосіб свій ми знаєм.
Хай щодня горять у небі
Бляшанки ворожі.
Саме це є у потребі
Й вони на це гожі.
04.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2025
НЕ БУДЕ ПРОЩЕННЯ
Не буде прощення, не буде,
І хто би що не говорив,
Ніхто такого не забуде,
Що клятий ворог натворив.
Не буде прощення, не буде,
Хоч світ нам кине сто примир,
Бо в кожнім серці, в кожних грудях,
Живе той біль, що не згасив.
Не буде прощення, не буде
За сльози вбитих матерів,
За крик дітей, що в снах приблу́див,
За кожен дім, який згорів.
Не буде прощення, не буде,
І в слові, й в музиці вітрів,
Ми пам’ятаєм, не забудем
Того́, що ворог натворив.
Не буде прощення, не буде
За те, що кров текла чолом,
За те, що в землю лягли люди,
Що не схилились перед злом.
Не буде прощення, не буде,
Ні в часі, ні в піснях, ні в снах,
Бо кров невинна текла всюди
Свої́х дітей в чужих лісах.
Не буде прощення, не буде,
І хай нам кажуть: «Час мине»…
Та біль у серці не відбуде
За те, що діється страшне.
04.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2025
НЕБЕСНА СИНЬ, НЕБЕСНА ДАЛЬ
Небесна синь, небесна даль,
Але душа у шмаття рветься,
Війна трива у нас, на жаль...
Чи доля нам ще усміхне́ться?
Небесна синь, небесна даль,
Усі небеснії простори,
Суцільний сум, і біль, й печаль,
Журба і смуток, сльо́зи й горе.
Небесна синь, небесна даль,
Вдивляюсь в це, а серце плаче,
Кладем благання на вівтар,
Слізьми́ і голосом тремтячим.
Небесна синь, небесна даль,
Молитва лине крізь руїни,
В надії — хоч на крихту скаль,
Що світло проросте з глиби́ни.
Небесна синь, небесна даль,
Де журавлі летять у вирій,
А ми — в обіймах чорних хмар,
Та серце б’ється ще у вірі.
Небесна синь, небесна даль,
Неначе спогад мами й дому,
Несемо тишу крізь печаль,
І біль — як хрест, як кару злому.
01.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2025
КОЛИ І ДЕ?
Гніздо птаху страшно вити,
Бо його зруйнують,
Як нам вижити і жити
Коли атакують?
Як нам вижити і жити?
Куди заховатись,
Аби слі́зьми вже ніко́ли
Більше не вмиватись?
Аби сльози вже ніко́ли
Нам не проливати,
Де не буде вража зброя
Нас ніде́ сягати?
Де не буде вража зброя
Небезпеку не́сти?
Коли зможем ПЕРЕМОГИ
Ми вінок всі спле́сти?
Коли зможем ПЕРЕМОГУ
Ми в бою́ здобути
І про ворога-убивцю
Назавжди́ забути?
Коли зможемо забути
Про біль і розпуку?
Коли вже не будем чути
Про вічну розлуку?
23.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025
ЧИ БУДЕ?
Ворожая небезпека
В нас роки́ триває,
Бо вкраїнськії терени
Ворог спопеляє.
Та якби то лиш терени
В нас щодня горіли,
Якби люди в Україні
Щодня не німіли.
Якби люди в Україні
Були у безпеці,
А то й гніздо страшно вити
Бідному лелеці.
Ворог лу́пить-гаратає,
Має насолоду,
Тиші-спо́кою не маєм,
Крівцю ллєм, як воду.
Защора́з звучить тривога
І сховатись ні́де,
То коли вже в потойбіччя
Збрід ворожий піде?
Небезпека, гаратання.
Тільки миті тиші,
Та чи буде сподівання,
Що нас враг зали́шить?
30.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2025
ДВІ ПОРИ – ОДНЕ БАЖАННЯ
Ти – літо ще в усій свої́й красі,
Я – осінь вже у зо́лоті й багрянці,
Вмиваєшся у вранішній росі,
Я сходом сонця ми́луюся вранці.
Ти світишся і щастям виграє́ш,
Тебе торкатись осінь ще не сміє,
Той промінь щастя ти мені даєш,
Від цьо́го серце і душа радіє.
В обі́йми осінь захотіла взять,
Я вирватись з обіймів був не в силі,
Вона взяла́сь зі мною вальсувать,
Хоч не були́ роки́ мої́ на схилі.
Ти – літо ще, красиве й гомінке,
Що стелить квіти й тра́ви оксамитом,
І дихання твоє́ таке легке,
А біля мене осінь б’є копитом.
Але ж ми поряд, нас не роз’єднать,
Хоч осінь я, а ти, красуне – літо,
Та вміємо так пристрасно кохать,
Хоч сріблом скроні злегка вже покрито.
Так мило все у нас переплело́сь,
Дві по́ри року, та одне бажання,
Між зелені й багрянцю віднайшлось,
Це пристрасне і справжнєє кохання.
20.10.2025р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025
І ЗНОВУ ОСІНЬ
І знову осінь, як сльоза на рані,
Як голос тихий в сутінках тривог,
Несеться вітер сильний по майдані,
Де кожен крок – молитва-діалог.
І знову осінь, як молитва тиха,
Що лине крізь тривожні вечори,
Аби не знати ні біди́, ні ли́ха,
І горе щоб віднесли десь вітри.
І знову осінь шепче про надію,
Про тих, хто йшов крізь бурі і вогонь,
У серці я любов до неньки грію,
Й щоб кулі вражі не торкались скронь.
Про матір, що молилась у світлиці,
І пам’ять, що не згасне, як вогонь,
І дзвін, що буде линути з дзвіниці,
Й тепло́, що випромінює з долонь.
І про сиріт взяла́ся гомоніти,
І тихо мовить про вкраїнських вдів,
Й про тих, що полягли, хоч мали жити,
Й убитих горем у сльозах батьків.
І знову осінь у багряних шатах…
Чи покладе вона кінець війні?
Чи дочекає з фронту сина мати?
Чи знову ми почуєм вбивче НІ?
20.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025
ОСІНЬ І ЛІТО
Пройшлася осінь кралею в саду,
Торкнулась пензлем мо́го серця стиха,
І ніжність розчинилась, як в меду́,
У погляді твої́м – небесна втіха.
Ти йшла, а вітер ніс мою́ печаль,
А зо́рі грали в тво́їм тихім смі́ху,
Я – осінь вже, я – осінь вже… на жаль,
І я моливсь за мить оту безгрі́ху.
Я – осінь вже, вже шати золоті,
А тво́ї ко́си в зе́лені і квіті,
Вони різня́ться навіть в темноті,
Я – осінь вже, а ти, красуне – в літі.
Твоя́ шикарна легкая хода,
І шурхіт листя тихий під ногами,
Мов спогад той, що в серці не зника,
Що плаче в снах і молиться словами.
Ти – літо ще, яке не знає втрат,
А я вже осінь з вітром у зіницях,
Ти – світла мить, я – тінь, що йде назад,
Ти – квітка, що пожовклій гілці сниться.
І все ж, коли ти усміхнешся знов,
Я вірю: осінь – це не мить прощання,
Це – зрілість, де кохання і любов,
Це – тиша, що дарує сподівання.
20.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025
УСЕ, ЩО НЕ ПРОЙШЛО
Я йду до тебе поміж бурі,
Прикрить коханням, мов плащем,
Тебе від сліз, від вітру, хмурі.
До тебе йду поміж дощем.
Де блискавки кричать тривогу,
Крізь ніч і страх, крізь гул небес,
Знайшов до тебе я дорогу,
Крізь дощ почувся полонез.
Хай небо падає додолу,
І хай шипами сте́лить шлях,
Несу́чи серце чисте, голе,
Я йду у темряві, в дощах.
Мене нічо́го не лякає:
Хай час розсиплеться, мов скло,
Бо серце палко так кохає,
А ти – усе, що не пройшло.
Я стану світлом поміж драми,
Де спогади, мов тінь на склі,
Іду до тебе між дощами,
Неначе сяйво десь в імлі.
Я йду до тебе, птахом лину,
Ніщо не в змозі зупини́ть,
Щоб й став заручник часоплину,
З тобою зможу в щасті жить.
18.10. 2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
ТРИДЦЯТЬ ЧОТИРИ МИТІ
( Старшому синочкові з нагоди Дня народження )
Роки летять, летять вони, мов птиці,
Й щоразу колос повниться зерном,
І кожен з них, неначе блискавиці,
І кожна мить з свої́м міцним стеблом.
Нехай всі дні, сліди добра́ лишають,
Приносять радість, світло і тепло́,
А негаразди хай завжди́ минають,
І б’є ключем життєве джерело.
І мудрість хай вплітається лозою,
І кожен рік, як пісня у вінку,
Хай щастя ллється чистою водою,
На добру душу, щиру і легку́.
Хай буде сила в тілі і у слові,
І в хаті мир, як вишитий рушник,
Нехай домівка потопа в любові,
Аби неспокій та й наза́вжди зник.
Нехай цвіте калина в знак надії,
Роки птахами хай злітають в даль,
І кожна мить, як тиха світла мрія,
А доля, як молитва і кришталь.
Тридцять чотири миті промайнули,
Чого́сь навчили, чо́гось додали́,
Зірками всі здобутки спалахнули,
Між берегів рікою все пливли.
Та й під Покровом хай трима Пречиста,
Нехай Госпо́дь в житті торує шлях,
А з молитов сплете́ться хай намисто,
І буде Ангел на твої́х стежках.
19.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
СВІЧКИ
Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде?
Ще скільки вас прийде́ться запали́ть?
Палахкотіть ви взя́лися усюди,
Бо ворог інші вирішив гасить.
Свічки́, свічки́, стає щораз вас більше,
Ви горите, а серце в нас болить,
Й чому́сь стає все гірше, гірше й гірше,
Бо кожен з них до старості мав жить.
Свічки́, свічки́, в вас полум’я яскраве,
Дивлю́сь на вас – в душі вогонь пала,
Лягли герої й не жадали слави –
Любов до України в них жила́.
Свічки́, свічки́, вас всюди додається,
Та полум’я не гріє, а й болить,
Героям довело́сь з життям проститься,
Й на землю кров, неначе воду лить.
Свічки́, свічки́, ви – пам’ять про героїв,
Нагадування кожному про них,
Нелічено позбирано набоїв,
Й наза́вжди голос кожного затих.
Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде?
Героїв скільки ве́рне на щиті?
Вас за героїв запалили люди,
Усі вони для нас тепер святі.
08.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025
ЗАҐРАВА
Ген там, у далині, видніються вогні,
Заґравою палає рідне небо,
Аби прийшов кінець, кінець прийшов війні,
Бо ворога з болота нам не треба.
В заґраві ті краї́, бо там ідуть бої́,
І стогне рідна матінка-землиця,
Давно затихли там співучі солов’ї
Й продовжує на землю крівця литься.
Здригається земля від вибухів щораз,
Здригається, і стогне, і ридає,
Звитягою на ній постав дороговказ,
Свята землиця у вогні палає.
Від вибухів до нас доноситься той звук,
Молитва, й крик, й на чудо сподівання,
І люди, і земля пізнали безліч мук.
До Господа в сльозах усі благання.
Палає все в вогні і ночі всі, і дні,
Ні миті не стихає канонада,
Видовища страшні ми бачим вдалині,
І страшно ще, коли від сво́їх зрада.
Ідуть страшні бої́ і зовсім не стиха,
І тілопади скрізь на полі бо́ю,
Коли піде від нам годинонька лиха́
Й не будем оповиті ми бідою?
Бо там удалині видніються вогні,
Заґрава поєднала землю й небо,
Я з радістю віддам це пекло сатані,
А нам лиш МИР і ПЕРЕМОГА треба.
30.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025
В СЕРЦІ ТИ ОДНА
Вкраїно люба, в серці ти одна,
Як світло в храмі, як молитва тиха,
Твоя́ доро́га вільна і сумна,
На кожнім кроці зазнає́ш ти ли́ха.
Ти – мати всіх, хто вірить і болить,
Хто не зламався, хоч земля трясла́ся,
І навіть птах, що в вирій відлетить,
Вертає там, де обійнять взяла́ся.
Ти так стоїш, мов вічності свіча,
У кожнім серці твій незгасний спомин,
Твоя́ любов торка мого́ плеча,
Що не зникає навіть серед гро́мів.
Ти – голос предків, що в степах бринів,
І сльо́зи тих, хто вірив у світання,
Ти – кожен крок, що волею жеврів,
І кожне слово – кузня і надба́ння.
Ти, наче зірка, що впаде з небес,
Щоб освітити шлях у темну днину.
Тернистий шлях із гідністю пройде́ш,
Хоч кров скропила кожную стежину.
Ти, наче осінь в золотім вінку,
Де кожен лист, як спогад про героїв,
Ти – в кожнім слові, в кожному рядку,
Що шепче серце у журбі й любові.
13.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025