КОРОЛЕВА ГІР

ГЕОМЕТРІЯ ЖИТТЯ

ГЕОМЕТРІЯ  ЖИТТЯ

Блукаємо  теренами  життя,
Та  іноді  дороги  не  знаходим.
Життєвії  стежки́,  як  вишиття,
Про  них  життєву  пісню  ми  заводим.

Звучить  вона  не  так,  як  всі  пісні́:
Вона  якась  незвична,  особлива…
Життєві  зливи,  напрочу́д,  рясні́,
Й  коло́ситься  під  ними  долі  нива.

Життєвий  вітер  на  шляху́  зрива,
Влаштовує  заме́ти,  перепони,
Але  кудись  і  двері  відкрива
Й  насвистує  життєвії  закони.

Складна  ж  бо  геометрія  життя:
Незрозуміло  –  що  дано́  й  дове́сти,
А  треба  ж  все  дове́сти  до  пуття
Й  в  життєвеє  намисто  все  це  спле́сти.

А  смак  життя…  У  кожного  він  свій:
То  приторний,  то  з  при́смаком  поли́ну…
Не  можем  вийти  у  життєвий  бій,
Хоч  скільки  не  було  би  часопли́ну.

Яким  би  смак  і  вітер  не  були́,
Куди  б  стежки́  життєві  не  водили,
Та  треба  пам’ятати  де  й  коли
Людиною  в  житті  зостатись  вчили.

02.07.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025

КАДРИ З ПАМ'ЯТІ

КАДРИ  З  ПАМ’ЯТІ

Занурившись  у  спогади  дитинства,
Згадавши  кожну  зі  своїх  стежин,
Пізнавши  смак  солодкий  материнства,
Зустріла  осінь  й  аромат  жоржин.

Мов  стрічку  з  кінофільму  розглядаю,
Неначе  кадри  давнього  кіно,
Й  продовження  у  стрічці  тій  чекаю…
Моменти  в  ній,  немов  п’янке  вино.

У  них  вдивляюсь,  погляд  зупиняю,
Різня́ться  між  собою  вочевидь,
По  декілька  разів  переглядаю,
І  не  було́  ніяких  там  провидь.

Всі  спогади  дитинства  безтурботні,
Усі  вони,  немов  калейдоскоп,
Але  ж  усі  вони  безповоротні,
Йде  зміна  їх  й  немає  кадру  «СТОП».

Ступивши  у  думках  на  всі  стежини,
Торкаючись  до  кожного  кутка,
Скотились  по  щоці  моїй  сльозини…
В  минуле  не  збудовано  містка.

Не  всюди  я  хотіла  б  повернутись,
Не  кожну  я  хотіла  б  знов  пройти,
Та  є  і  ті,  яких  не  позабути,
Але  назад  не  зведено  мости.

26.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025

РАНОК ПІСЛЯ НОЧІ

РАНОК  ПІСЛЯ  НОЧІ

Була́  тривога,  сльо́зи,  біль,
Не  знала  я  чи  зможу  встати,
В  думках,  неначе  заметіль,
Не  стала  Бога  проклинати.

І  тиша  в  серці,  наче  ніч,
Вкраїна-ненька  вся  у  ранах,
Торкавсь,  напевно,  Ангел  пліч,
Аби  не  втілив  ворог  плани.

Війна  гірка,  як  хліб  без  рук,
Щоразу  сльози  землю  ро́шать,
Ми  при  житті  зазнали  мук,
Нас  вороги  щораз  тривожать.

Минула  ніч,  як  тінь,  гірка,
В  очах  –  і  розпач,  і  –  тривога,
Та  в  серці  –  кри́ла,  мов  ріка,
Що  прагне  вийти  до  порога.

Я  йду  крізь  темряву  і  страх,
Хоч  все  розбито  на  уламки,
У  вірі  сила  –  не  в  книжках,
В  молитві,  яка  гоїть  ранки.

Я  чую  голос  тих,  хто  впав,
Він  кличе  жити,  не  здаватись,
Бо  їхня  жертва  –  то  причал,
Де  ми  вчимося  підніматись.

І  крок  за  кроком  йду  вперед,
Хоч  тінь  війни  мене  тримає,
Та  в  серці  з  вогнища  намет,
Що  навіть  ніч  не  подолає.

І  серед  вибухів  і  зла
Я  вірю  –  сонце  знов  засяє,
Бо  кожна  ніч  колись  пройшла,
І  ранок  душу  обіймає.

02.12.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2025

ВСЕ СПЛЕЛОСЬ І ПОЄДНАЛОСЬ

ВСЕ  СПЛЕЛОСЬ  І  ПОЄДНАЛОСЬ

Я  –  гідна  до́нька  неньки-України,
Я  –  гідна  до́нька  матінки-Землі,
Я  –  світло  правди,  що  ніде́  не  згине,
Молитва  тиха  в  зоряній  імлі.

Я  –  голос  вільний,  що  лунає  в  світі,
Я  –  те  багаття,  що  горить  в  пітьмі,
Я  –  ніжна  пісня,  що  у  серці  квітне,
Роса  ранкова  на  квітках  й  траві.

Я  –  подих  ранку  чистий  і  прозорий,
Я  –  дощ  на  ниві,  крапля  золота,
Я  –  те  бурхливе  неосяжне  море,
В  пориві  гніву  гниль  з  шляху  зміта.

Я  –  корінь  роду,  сила  непохитна,
Я  –  вітер  змін,  що  крила  розгорта,
Я  –  українка  справжня  й  колоритна,
І  з  гідністю  несу  свого́  хреста.

Я  –  древо  роду  із  міцним  корінням,
Я  –  калинова,  що  завжди́  в  борні,
Я  сію  в  неньці  золоте  насіння,
Хоч  пробують  завадити  мені.

Усі  стихії  в  серці  поєднались,
Усі  дороги  сходяться  в  мені,
Я  –  гідна  до́нька  неньки-України,
Я  –  гідна  до́нька  матінки-Землі.

01.12.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025

НАЙБІЛЬША ЗАЛА

НАЙБІЛЬША  ЗАЛА

Найбільша  зала  все  тебе  чекає,
Найбільша  зала  повниться  людьми,
В  найбільшій  залі  музика  лунає,
Найбільшу  залу  серцем  обійми́.

Найбільша  зала  світлом  засіяє,
Найбільша  зала  сповнена  тепла́,
В  найбільшій  залі  тиша  промовляє,
Найбільша  зала  –  помахи  крила́.

Найбільша  зала  сяє,  мов  перлина,
Найбільша  зала  –  хвиля  доброти,
В  найбільшій  залі  слово  й  пісня  лине,
Найбільша  зала  –  простір  теплоти.

Найбільша  зала  світлом  обіймає,
Найбільша  зала  –  музики  виток,
В  найбільшій  залі  тиша  теж  лунає,
Найбільша  зала  –  простір  для  зірок.

Найбільша  зала  серцем  всіх  єднає,
Найбільша  зала  –  радості  причал,
В  найбільшій  залі  мрія  розквітає,
Найбільша  зала  –  це  дебют  й  фінал.

Найбільша  зала  музику  вдихає,
Найбільша  зала  сяє,  як  кришталь,
В  найбільшій  залі  серце  не  стихає,
Найбільша  зала  –  скрипка  і  скрипаль.

Найбільша  зала  оплески  збирає,
Найбільша  зала  –  спів  і  добрий  сміх,
В  найбільшій  залі  голос  не  змовкає,
Найбільша  зала  –  муза-оберіг.

Найбільша  зала  –  світло  безкінечне,
Найбільша  зала  –  світлий  храм  надій,
В  найбільшій  залі  світло  буде  вічне,
Найбільша  зала  –  це  колиска  мрій.

Найбільша  зала  в  сяйві  все  тримає,
Найбільша  зала  –  вдячності  слова,
В  найбільшій  залі  серце  промовляє,
Найбільша  зала  творить  все  дива.

01.12.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025

ПОВЕРНУСЬ

ПОВЕРНУСЬ

–  Сину  любий  мій,  моя  доле,
Чом  до  нас  прийшло  теє  горе?
Зоре  моя,  зоре.
Вже  горить  земля,  усе  чорніє,
Міни  у  ріллю  лютий  ворог  сіє,
Моє  серце  мліє.

–  Мамочко  моя,  люба  нене,
У  молитві  будь  ти  за  мене,
Рідна  моя  нене,
Бо  іду  я  в  бій  за  УКРАЇНУ,
За  її  народ,  за  солов’їну…
Встою,  не  загину.

–  Сину  любий  мій,  я  чекаю,
Руки  в  молитвах  я  здіймаю,
Щоб  Господь  беріг  щиро  молю…  всюди  ллється  кров,
Ворог  нас  знайшов  і  вбиває,
Землю,  наче  цвіт,  люд  встеляє,
Ворог  Україну  нашу,  сину  розпинає.

–  Мамочко  моя,  я  прорвуся,
І  живим  з  війни  повернуся,
За  мене  молися.
Україна  й  ти  в  моїм  серденьку
Віри  не  втрачай  лиш,  люба  ненько,
Не  плач,  не  журися.  

–  Ти  за  неньку  стій,  любий  сину,
За  наш  рідний  край,  УКРАЇНУ,
Із  війни  зустріну.
За  вкраїнський  стрій,  за  ПЕРЕМОГУ,
Принеси  її  аж  до  порогу,
Рідного  порогу.

17.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025

ПОДАРУЙ МЕНІ НІЧ

ПОДАРУЙ  МЕНІ  НІЧ

Подаруй  мені  ніч,  подаруй  мені  ніч  на  світанку,
Подаруй  мені  ніч,  подаруй,  я  благаю  тебе,
Подаруй  мені  ніч  ту,  де  зорі  танцюють  серпанку,
Подаруй  мені  ніч  ту,  де  зорі  купають  себе.
Подаруй  мені  ніч,  де  світитимуть  яснії  зорі,
Подаруй  мені  ніч,  я  благаю  тебе  і  молю,
Подаруй  мені  ніч  ту,  де  місяць  гуля  на  роздоллі,
Подаруй  мені  ніч,  я  кохання  свого  не  таю.

ПРИСВІВ

Подаруй  мені  ніч,  подаруй,
Подаруй  мені  ту  насолоду,
Гомін  серця  мого  ти  відчуй,
Бо  кохання  є  нам  в  нагороду.
Подаруй  мені  ніч,  подаруй,
Опинімось  в  полоні  кохання,
Подаруй  мені  ніч,  подаруй,
Де  не  буде  у  нас  розставання.

Подаруй  мені  ніч,  де  тремтять  у  мовчанні  світанки,
Подаруй  мені  ніч,  де  заснула  в  серцях  тиша  снів,
Подаруй  мені  ніч  ту,  де  сяйво  лягає  в  серпанки,
Подаруй  мені  ніч  ту,  де  смутку  нема  в  почуттів.
Подаруй  мені  ніч,  де  розквітнуть  у  небі  сузір’я,
Подаруй  мені  ніч,  я  благаю  тебе  знов  і  знов,
Подаруй  мені  ніч  ту,  де  мрії  сплітають  довір’я,
Подаруй  мені  ніч  ту,  де  в  серце  твоє  я  ввійшов.

ПРИСПІВ

30.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025

ЗАГАДКОВІСТЬ

ЗАГАДКОВІСТЬ

Світили  зо́рі  на  світанку,
Світили  зо́рі  ці́лу  ніч.
Сріблястий  місяцю-серпанку,
Мені  зізнайся  в  чому  річ.

Чом  солов'ї  в  саду́  співають,
В  гаю́  зозуленька  кує́,
Роки́  птаха́ми  пролітають,
Роса  на  сонці  виграє́?

А  верболіз  воді  вклонився,
Сльозини-краплі  пролива.
Чому́  він  знову  зажурився
Й  життя  по  ві́нця  напува?

Чому́  гойдає  море  хвилі
Й  колише  чо́вен  защораз?
Чому́  роки  бува  на  схилі?
Чому́  усьому  є  свій  час?

Куди  веду́ть  усі  стежини?
Котрою  з  них  мені  іти?
Ще  й  про  кохання  пісня  лине,
Злітає  птахою  в  світи.

Смарагдом  трави  зеленіють,
Скрипаль  смичо́к  у  руки  взяв,
Коханню  все  серця  радіють…
Той  зрозуміє,  хто  кохав.

30.07.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025

ДВА КОЛЬОРИ ЖИТТЯ

ДВА  КОЛЬОРИ  ЖИТТЯ

Два  ко́льори  щастя,  два  ко́льори  долі,
Два  ко́льори  долі  зі  мою  були́,
Два  ко́льори  болю,  два  ко́льори  волі,
Два  ко́льори  квітів  для  мене  цвіли.

Два  ко́льори  тиші,  два  ко́льори  співу,
Два  ко́льори  віри  у  світлу  весну,
Два  ко́льори  ночі,  два  ко́льори  дива,
Два  ко́льори  вічні,  і  я  їх  несу.

Два  ко́льори  віку,  два  ко́льори  часу,
Два  ко́льори  правди  –  я  з  ними  живу,
Два  ко́льори  за́вжди  наповнюють  чашу,
Два  ко́льори  ритму  –  я  з  ними  пливу.

Два  ко́льори  світла,  два  ко́льори  тіні,
Два  ко́льори  ду́мки  злітають  увись,
Два  ко́льори  світу,  два  ко́льори  зміни,
Два  ко́льори  віри  –  тримайся  й  молись.

Два  ко́льори  кривди,  два  ко́льори  зради,
Два  ко́льори  правди  дивились  із  мрій,
Два  ко́льори  смутку,  два  ко́льори  ради,
Два  ко́льори  спраги  несли́  до  надій.

Два  ко́льори  неба,  два  ко́льори  моря,
Два  ко́льори  наші  є  тут  на  землі́,
Два  ко́льори  щастя,  два  ко́льори  зорів,
Два  ко́льори  мрії,  немов  кораблі.

28.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2025

ТЕМНА-ТЕМНА НІЧЕНЬКА

ТЕМНА-ТЕМНА  НІЧЕНЬКА

Темна-темна  ніченька
Загляда  у  віченьки
Й  колискову  місяць  заспівав.
У  гайочку  річенька,
Мов  живая  стріченька,
Місяць  і  її  поцілував.

Темна-темна  ніченька,
У  саду  криниченька  –  
Із  водою  діжка  золота́.
Зелена  вербиченька,
Хлюпотить  водиченька,
Вітер  ніжно  коси  розпліта.

Темна-темна  ніченька,
Місячна  доріженька,
Пісня  солов’їна  доліта́.
Темна-темна  ніченька
Доторкнулась  ли́ченька,
Сон-дрімо́та  з  гаю́  вигляда.

Темна-темна  ніченька,
З  росами  травиченька,
Коники  на  скри́пках  виграю́ть.
В  чому  ж  таємниченька
Не  розкаже  ніченька
Й  зі́роньки  в  тано́чок  свій  іду́ть.

20.07.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025

ЖИТТЄВА СТЕЖКА ІЗ ХРЕСТАМИ

ЖИТТЄВА  СТЕЖКА  ІЗ  ХРЕСТАМИ

У  кожного  свої́  хрести,
Своє́  у  кожного  терпіння,
Бува  –  нелегко  їх  нести́,
Але  вони  і  є  –  спасіння.

У  кожного  свої́  гріхи,
Які  хрести  важкими  роблять,
Вони,  неначе  кияхи…
Ми  їх  молитвою  оздобим.

У  кожного  своя́  вина,
Що  серце  іноді  затьмарить,
Й  вона  буває  не  одна,
Яка,  мов  кип’ятко́м  ошпарить.

У  кожного  свій  шлях  земний,
Де  радості,  переживання,
Де  хрест  веде  у  день  ясни́й,
Де  є  весе́лощі  й  страждання.

І  пам’ять  в  кожного  своя́,
Що  зберігає  слід  минулий,
Вона,  мов  тихий  дзвін  здаля,
Який  лунає,  щоб  почули.

У  кожного  своя́  любов,
Що  світлом  серце  зігріває,
Вона  підно́сить  знов  і  знов,
Від  втоми  кри́ла  підіймає.

У  кожного  є  погляд  свій,
Де  пам’ять,  боротьба  і  слово,
І  де  думок  зібрався  рій…
Та  й  все,  що  є  –  невипадково.

І  мрія  в  кожного  своя́,
Яка  кудись  веде  і  кличе,
Своя́  у  неї  течія́,
І  щось  у  ній  є  таємниче.

Ще  й  тиша  в  кожного  своя́,
Що  в  серці  ніжно  промовляє,
Вона  неначе  та  шлея́,
Яка  в  життя  нас  запрягає.

У  кожного  своя́  борня,
Де  страх  і  сумніви  палають,
Щось  відчуваємо  щодня,
Та  ще  й  хрести  нас  пригинають.

У  кожного  стежки́  з  хрестом,
Це  знак  терпіння  і  любові,
Буває  –  йде́мо  напролом,
Бо  віра  й  правда  є  в  основі.

У  кожного  свій  хрест  земний,
Та  він  веде  крізь  темні  ночі,
Щоб  вийти  в  день  благословни́й,
Де  мир  і  спокій  світить  в  очі.

І  дяка  Богу  за  цей  шлях,
За  хрест,  що  силу  нам  дарує,
Бо  навіть  десь,  у  тягаря́х,
Бажання  легкості  вирує.

28.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025

ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ

ОДА  ВІДКРИТІЙ  ДУШІ

Моя́  ти  душе,  чом  бо  ти  відкрита?
Для  тебе  де  замок  той  відшукать,
Щоб  тільки  той  зумів  його  відкрити,
Хто  ранить  би  не  міг  і  ображать.

Моя́  ти  душе,  як  з  тобою  бути?
Ти  ж  добра  і  відкрита  для  усіх,
Та  й  кожного  умієш  ти  почути,
Й  багато  хто  залізти  в  те́бе  зміг.

Моя́  ти  душе,  як  нам  далі  жити?
В  свої́  обі́йми  геть  усіх  бере́ш,
Стараєшся  усім  ти  догодити,
Але  себе  від  них  не  бережеш.

Моя́  ти  душе,  як  тебе  вблагати,
Щоб  ти  крізь  сито  просівала  всіх,
Бо  ти  не  знаєш,  що  від  них  чекати.
Де  той  замо́к,  аби  тебе  беріг?

Моя́  ти  душе,  світла  і  наївна,
Ти  прагнеш  вірить  навіть  у  пітьмі,
Твоя́  любов  безмежна  і  чарівна,
Та  й  зранена  лишаєшся  в  собі́.

Моя́  ти  душе,  будь  ти  обережна,
Не  кожен  гість  прихо́дить  із  теплом,
Ти  ж  –  квітка  ніжна,  і  крихка  й  безмежна,
Тебе  сховати  треба  під  крилом.

Моя́  ти  душе,  вчися  розпізнати
Де  щирість,  а  де  –  тінь  чужих  думок,
Щоб  не  дала́  себе  ти  обірвати,
Щоб  не  зламав  тебе  чужий  урок.

Моя́  ти  душе,  вчися  ти  міцніти,
Бо  в  то́бі  джерело  живе  й  ясне́,
Ти  можеш  світ  любов’ю  освітити,
Воно  не  стихне  й  навіть  не  засне.

Моя́  ти  душе  світла  й  непогасна,
Ти  –  храм  любові,  вічний  оберіг,
Лишайся  і  надалі  ти  прекрасна,
До  тебе  нечисть  хай  не  зна  доріг.

Моя́  ти  душе,  сяй  і  не  вагайся,
Ти  –  океан,  ти  –  вогнище  тепла,
Ти  вчися  берегтись  і  не  здавайся,
Бо  сила  тво́я  з  скринечці  добра́.

Моя́  ти  душе,  ти  ростеш  крилато,
Ти  вмієш  біль  у  силу  обернуть,
І  навіть  бурі  не  зламають  свято,
Зумій  себе  у  захист  огорну́ть.

Моя́  ти  душе,  вдягнена  у  шати,
Ти  ключ  тримаєш  в  серці  золотім,
Його  не  зможе  зрадник  відшукати,
Бо  ти  вже  знаєш  хто  є  справжнім,  ким.

Моя́  ти  душе,  я  за  тебе  дбаю,
Ти  –  скарб  є  мій,  мій  тихий  оберіг,
Й  замо́к  для  тебе,  люба,  відшукаю,
Щоб  зранити  цей  світ  тебе  не  зміг.

26.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2025

ПІД ДОЩЕМ

ПІД  ДОЩЕМ

Ми  цілувались  під  дощем,
Співав  нам  вітер  про  кохання,
Став  світ  невидимим  плащем,
Де  не  існує  розставання.

І  краплі  падали  з  небес,
Як  ніжні  дотики  до  скроні,
Вони  змивали  смуток,  стрес,
Даруючи  нам  світ  гармоній.

Ми  йшли  по  вулиці  нічній,
Де  світло  ламп  тремтіло  тихо,
І  в  кожнім  русі,  як  вві  сні,
Живе  кохання  та  утіха.

Дощ  обіймав  нас,  мов  тепло́,
Він  шепотів  про  вічні  миті,
І  серце  в  серці  розцвіло́,
Щоб  назавжди́  разо́м  світити.

І  пам’ять  ніжно  берегла
Ті  миті,  що  не  знають  скону,
Вона,  мов  зірка,  пролягла
У  глибину́  душі́  бездонну.

У  мріях  знову  ми  удвох,
Де  дощ  малює  світ  прозорий,
І  кожен  подих,  кожен  крок
Освічують  і  місяць,  й  зо́рі.

Ми  цілувались  під  дощем,
Були́  ці  миті  незабутні,
Разо́м  в  житті  з  коханням  йдем,
Бо  почуття  у  нас  присутні.

26.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025

ВЕСЕЛКА НЕВИДИМИХ ГРАНЕЙ

ВЕСЕЛКА  НЕВИДИМИХ  ГРАНЕЙ

Не  грає  барвами  веселка,
Затих  вже  й  клекіт  журавля,
І  тиша  ніжна  дуже  злегка
Торкнулась  серця  скрипаля.

У  небі  сутінки  поволі
Розкрили  крила  для  зірок,
І  всі  думки́,  мов  на  роздоллі
Кудись  щоразу  роблять  крок.

Не  грає  барвами  веселка,
Але  в  душі́  живе  тепло́,
Немає  в  сутінків  люстерка*,
Щоб  віддзеркалення  було́.

Там  світло  ніжності  і  віри
Там  крила  тиші  й  доброти,
І  навіть  ніч  немає  міри,
Коли  в  душі́  ростуть  світи.

Не  грає  барвами  веселка,
І  тиша  в  серці,  мов  туман,
Але  в  душі́  надія  ле́гка,
Що  десь  розвіється  цей  стан.

Коли  у  темряві  зникає
Барвистий  подих  дивних  мрій  –  
Любов,  як  полум’я  палає
Й  веде  крізь  ніч  у  світ  надій.

І  навіть  сутінки  глибокі
Не  зможуть  мрії  зупинить,
Бо  в  небі  зо́рі,  наче  кроки  –  
Доро́га  в  завтра,  шлях  у  світ.

Не  грає  барвами  веселка,
Та  грає  барвами  душа,
І  все  складає  до  пуде́лка**
Й  думками  все  це  прикраша.

26.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

ЛЮСТЕРКО*  -  дзеркало
ПУДЕ́ЛКО**  -  коробка,  шкатулка,  футляр

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025

РОМАШКОВЕ СЯЙВО ДУШІ

РОМАШКОВЕ  СЯЙВО  ДУШІ

Віночок  сплету́  я  із  білих  ромашок,
Ще  й  в  ко́си  ромашки  собі  заплету́,
І  пісня  полине  з  душі́…  до  мурашок,
Й  молитву  змолю  від  душі́  я  святу́.

У  полі,  де  жайвір  співає  про  ниву,
Там  серце  моє́  оживає  в  тиші́,
І  кожна  ромашка  шепоче  щасливо:
Любов  розцвітає  в  душі́  й  на  землі.

Та  й  лагідний  вітер  торкнеться  обличчя,
Принесе  він  пахощі  трав  і  зерна,
А  сонце  у  небі,  мов  щира  зірниця,
У  то́му  промінні  любові  струна.

Сріблястою  хвилею  річка  заграє,
Піде́  віддзеркалення  мрій  у  воді,
А  серце  ще  й  пісню  свою́  заспіває
І  виллється  слово  в  рядочки  прості.

Ще  й  щастя  розквітне,  як  квітка  у  полі,
Зігріє  коханням  у  серці  весна,
Вінок  із  ромашок,  мов  спогад  від  долі,
Де  лірика  ніжно  звучить  крізь  літа.

У  погляді  милому  світ  розквітає,
У  слові  коханому  –  музика  мрій,
Ще  й  кожна  ромашка  думки́  прикрашає,
І  світиться  щастям  між  кожною  з  вій.

Вінок  із  ромашок  –  мов  символ  єднання,
І  множить  бажання  щоразу  сповна́,
І  він  зберігатиме  вічно  кохання,
Й  заграє  про  щастя  душевна  струна.

І  вічність  кохання  у  серці  палає,
Як  зо́рі,  що  світять  на  небі  вночі,
Надія  в  ромашках  ніде́  не  щезає,
Бо  в  ній  заховались  від  щастя  ключі.

Ромашкове  сяйво  душі́  розквітає,
Як  сонце  у  серці,  як  пісня  жива,
Воно  крізь  роки́  і  віки  не  згасає,
Любов  і  надія  тримають  слова.

24.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025

СВІТЛО ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ

СВІТЛО  ЩАСЛИВОЇ  ДОРОГИ

Хай  доля  дарує  сюрпризи  приємні,
Щоб  вісті  ніколи  не  чулися  щемні,
Хай  колесо  крутить  фортуна  успішно,
А  всі  результати  завжди́  –  найгарніші.

Хай  сила  народу  завжди́  надихає,
Хай  пісня  єднає  і  кри́ла  тримає,
Хай  світло  надії  ніко́ли  не  згасне,
А  завтра  приходить  лиш  радісне,  я́сне.

Хай  пам’ять  веде  крізь  роки́  незабутні,
А  мрії  дарують  здобутки  могутні,
Хай  серце  в  коханні  завжди́  потопає,
А  щастя  крильми́  хай  усіх  обіймає.

Хай  крила  натхнення  ведуть  до  вершини,
І  пісня  душевна  щоразу  хай  лине,
Хай  кожна  дорога  веде  до  удачі,
Життя  хай  дає  нам  посильні  задачі.

Хай  світло  любові  ніко́ли  не  згасне,
А  щастя  приходить,  як  сонце,  прекрасне,
Хай  рідна  земля  надихає  щоденно,
Щоб  нам  не  жило́ся  на  світі  даремно.

Весь  шлях  хай  освітлюють  зо́рі  яскраві,
Хай  множаться  мрії  великі  во  славі,
Хай  впевненим  буде  наш  крок  і  сміливим,
Життя  хай  розквітне  і  буде  щасливим.

24.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2025

НЕМАЄ СПОЧИНУ

НЕМАЄ  СПОЧИНУ

Моєму  таланту  немає  спочину,
Я  лину  думками,  все  лину  і  лину,
Думки́,  наче  бджоли,  літають,  рояться,
В  красиве  суцвіття  всі  хочуть  зібраться.

Одна  за  одною,  мов  стрі́чки  лягають,
То  зле́гка  танцюють,  то  десь  –  і  літають,
Заходять  вони  у  якісь  лабіринти,
А  там  розквітають,  немов  гіацинти*.

Заходять  вони  у  невідані  далі,
А  звідти  несуться  чимдалі  й  чимдалі,
Неначе  пір’їни  здіймаються  в  небо,
Напевно  у  цьо́му  у  них  є  потреба.

Сную́ть  між  собою  вони  павутину,
Плетуться,  неначе  той  хміль  біля  тину,
Лягають  вони,  мов  зелений  барвінок,
І  кожна  із  них  має  свій  лиш  відтінок.

Не  мають  спочинку  вони  й  серед  ночі,
Буває  –  плетуться,  немов  поторочі,
А  часто  буває  –  одразу  й  співають,
Мов  квіти  у  ко́си,  слова  всі  вплітають.

Моєму  таланту  спочину  немає,
В  глиби́ни  думками  кудись  поринає,
Та  Богу  я  вдячна,  що  є  дар  творити,
Його,  як  дитя,  буду  пестить  й  ростити.

30.03.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

ГІАЦИНТ*  -  декоративна  цибулинна  рослина  з  пахучими  квітами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2025

ТІНІ ГОЛОДУ І СВІТЛО ПРАВДИ

ТІНІ  ГОЛОДУ  І  СВІТЛО  ПРАВДИ

Свічу  запалили  сьогодні  усі,
Не  Святвечір,  та  свічка  палає,
Замореній  голодом  –  ліки,  душі́,
Про  той  час  кожен  з  нас  пам’ятає.

Стоїть  Україна  в  скорботній  тиші́,
І  молитва  до  Неба  злітає
За  тих,  хто  загинув  у  темні  ті  дні,
Їхні  ду́ші  свіча  зігріває.

Свіча  на  вікні  –  наче  тінь  і  журба,
І  та  пам’ять  ніко́ли  не  згасне,
Бо  в  серці  народу  –  свята  боротьба,
Ну  і  світло  надії  не  гасне.

Запа́лені  свічі  у  кожнім  вікні
І  єднання  у  спільній  молитві,
Тридцяті  роки́  бу́ли  дуже  страшні,
Де  всі  з  смертю  голодною  в  битві.

І  тіні  робились  з  людей  при  житті,
Як  примарами,  люди  ставали,
В  голодному  бу́ли  вони  розп’ятті́,
То  й  від  голоду  в  землю  лягали.

Земля  українська  в  скорботі  мовчить,
Нашу  правду  ніхто  не  зламає,
А  стогін  тих  жертв  і  сьогодні  звучить,
Наша  пам’ять  про  них  не  вмирає.

Ми  свічку  тримаєм  й  в  долонях  свої́х,
Наче  є  оберегом  народу,
Щоб  більше  ніко́ли  на  землях  святих
Не  зазнали  ми  голоду  й  зброду.

22.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2025

ХОЧУ СВЯТА

ХОЧУ  СВЯТА

Я  хочу  свята  для  душі,
І  щоб  те  свято  бу́ло  вічним,
Його  не  змили  щоб  дощі,
Щоб  залиши́лося  магічним.

Я  хочу  свята  навіки́,
Душа  щоб  за́вжди  святкувала,
Щоб  був  потік  його  ріки́,
Щоб  ні  на  мить  не  висихала.

Я  хочу  свята  не  на  мить,
У  нім  тонути  і  купатись,
Із  ним  життя  усе  прожить,
Із  ним  наза́вжди  повінчатись.

Я  хочу  свята,  як  води,
Й  ніко́ли  спраги  не  відчути,
Тому́  кажу́  йому:  «Прийди,
З  тобою  за́вжди  хочу  бути».

Я  хочу  свята,  як  тепла́,
Яке  зігріє  мо́ю  душу,
Щоб  все  святковою  була́…
Тепер  зізнатись  в  цьо́му  мушу.

Я  хочу  свята  для  душі,
Для  нього  місце  є  в  світлиці,
Йому  присвячую  вірші́,
Які  летять,  мов  блискавиці.

30.03.2021р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025

ВИСОКА ЦІНА

ВИСОКА  ЦІНА

Не  дайте  Україну  розтоптати,
Не  дайте  рідну  неньку  погуби́ть,
Прийшлось  за  неї  го́лови  складати,
Прийшлось  за  неї  кров  на  землю  лить.

Не  всі  додому  ми  живі  вертаєм,
Нас  багатьох  додому  вже  везу́ть,
Між  смертю  і  життям  не  вибираєм…
На  землю  тут  тіла  наші  падуть.

Орли-соко́ли…в  землю  ми  лягаєм,
Бо  з  ворогом  ідем  в  нерівний  бій,
Ми  неньку-Україну  захищаєм,
Землиці  клаптик  бережемо  свій.

Нас  вдома  зустрічає  вся  родина,
Та  сло́ва  ми  не  можемо  сказать,
На  першім  місці  бу́ла  Україна…
І  в  бій  ми  рва́лись  неньку  захищать.

Не  загубіть  того́,  що  ми  зробили  –  
За  це  була  високая  ціна:
За  рідну  землю  го́лови  зложили,
Бо  Україна  в  нас  була́  одна.

Боріться  до  останньої  хвилини,
І  знайте  –  ми  за  неї  полягли…
Хай  пісня  ПЕРЕМОГИ  вже  полине…
Простіть,  що  ми  себе  не  вберегли.

19.03.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025

ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ

ТАЄМНИЧА  КУПІЛЬ

В  ставку  купається  верба
І  віти-ко́си  в  ньому  мо́чить,
Взяла́  її  чому́сь  журба,
Давно  заве́сти  пісню  хоче.

Заснути  в  хвилях,  як  дитя,
Й  проснутись  з  сонечком  раненько,
А  місяць  гладить  почуття
Й  на  воду  світло  ллє  тихенько.

І  тиша  плине  між  гіллям,
Немов  молитва  безсловесна,
І  пахне  м’ятою  земля,
І  ніч  стає  така  чудесна.

Ставок  тремтить,  мов  серця  звук,
Що  в  снах  шукає  давню  втому,
А  вітер,  вірний  справжній  друг,
Прилинув  так,  немов  додому.

І  зорі,  мов  пташки  малі,
Із  неба  світять  й  не  тривожать,
Вони,  як  спогади  в  імлі,
Їх  ніч  на  віях  тихо  множить.

Верба  схилилась  до  води,
Їй  грають  коники  на  лузі,
А  на  землі  чиїсь  сліди,
І  тінь  тремтить  в  нічному  крузі.

21.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2025

ТЕРОР І ТИША

ТЕРОР  І  ТИША

Сягнув  потвора  Заходу  країни,
Тернопіль  під  прицілом  був  у  них,
З  будинка  залишилися  руїни,
Наза́вжди  голос  в  багатьох  вже  стих.

То  скільки  світ  ще  буде  так  мовчати?
Невже  не  бачить,  що  це  все  терор?
Продовжують  єхидно  співчувати
За  всі  діяння  від  орди-потвор.

Та  нам  не  треба  їхні  співчування!
І  нам  не  треба  бесіда  пуста!
Ще  скільки  буде  вбивче  гаратання?
Ще  скільки  нам  нест́и  цього́  хреста?

Ми  не  просили  співчуття  й    поради,
Ми  не  чекали  бесіду  пусту,
Ми  –  нація,  що  не  зродилась  з  зради
І  не  тягла  до  себе  темноту.

Ми  –  ті,  хто  крізь  вогонь  іде  до  світла,
Хто    з  попелу  зростає,  мов  зерно,
Нам  кожна  хата  –  це  святиня  мила,
А  кожен  біль,  як  вічне  знамено́.

Нехай  же  світ  прокинеться  від  дріму,
Нехай  побачить  правду  без  прикрас,
Ми  стоїмо  усі  не  для  режиму,
А  й  щоб  життя  не  згасло  серед  нас!

І  будь  то  Захід  нашої  країни,
Чи  Київ,  що  в  ординців,  як  більмо,
Не  знищить  ворог  нас  і  солов’їну,
Хоч  він  вбивати  взявся  вже  давно.

А  світу  не  болить  землиця  наша,
І  жодне  з  міст  для  них  то  є  –  ніщо,
Хоч  горем  переповнена  в  нас  чаша,
Та  бесіда  вся  їхня  ні  про  що.

20.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025

КРАЇНА-ТЕРОРИСТ

КРАЇНА-ТЕРОРИСТ

Є  країна-терорист,
Що  вбивати  має  хист,
Мабуть  світ  її  кришує,
Бо  благань  наших  не  чує.

Їм  дозволено  усе,
Від  них  світом  не  трясе,
Як  захочуть  –  так  і  діють,
Горе  й  сльо́зи  людям  сіють.

Ну  а  світ  лиш  спогляда,
Що  у  нас  така  біда,
Та  перечити  не  сміють  –  
Співчувати  лиш  воліють.

Ми  давно  взяли́сь  кричать,
Ну  а  світ  нам  –  співчувать.
Не  вони  ж  бо  потерпають,
Тому  досі  споглядають.

Скільки  буде  це  тривать?
Чи  візьму́ться  захищать?
Та  чи  буде  Божа  кара?
Та  й  чи  щезне  з  неньки  шмара?

Тероризм  роки́  трива,
Дій  нема  –  є  лиш  слова́.
Скільки  це  тривати  буде?
Скільки  в  землю  йтимуть  люди?

19.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025

ПТАШКА, КОНИКИ І ТРАВИ

ПТАШКА,  КОНИКИ  І  ТРАВИ

Десь  у  травах,  і  в  ромашках
Заблукала  мила  пташка.
Зверху  сонечко  світило
Й  поміж  квіточок  водило.

Вітерець  легенький  дмухав,
Гру  стрибунчика  все  слухав,
Ну  а  пташечка  блукала
І  під  музику  співала.

Трави  хиляться,  мов  хвилі,
Що  долають  чудо-милі,
А  в  травичці  прохолода
І  для  пташки  насолода.

Та  ще  й  пахощі  від  квітів,
В  них  купаються  всі  діти,
В  цій  красі  в  раю  квітковім,
Як  в  полоні  ти  казковім.

То  ж  у  травах  і  в  ромашках
Все  блукала  мила  пташка,
Так  блукала  без  упину,  
Поки  вийшла  на  стежину.

Та  сюди  вона  вертала,
Сво́є  пісеньку  співала,
Коники  їй  вигравала
Все  акорди  підбирали.

09.03.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025

РІДНИМИ СТЕЖКАМИ

РІДНИМИ  СТЕЖКАМИ

Рідними  стежками  вже  не  йду  до  мами,
Рідними  стежками  не  йду  до  батьків,
Та  туди  вертаю  защораз  думками,
Там,  де  за́вжди  линув  в  рідній  хаті  спів.

Там  нема  вже  мами  і  нема  вже  тата,
Вже  пуста  світлиця  і  батьків  нема,
Залишилась  рідна,  хоч  старенька,  хата,
Звідки  в  світ  широкий  я  колись  пішла.

Знову  повернутись  в  ті  часи  хотіла,
Знову  повернутись  в  ту  прекрасну  мить,
Де  за  стіл  з  батьками  я  би  знову  сіла,
І  про  все  із  ними  щоб  поговорить.

Хоч  роки  минають  –  пам’ять  не  згасає,
Спогади  спливають  так,  немов  човни,
Кожну  мить  прожиту,  як  альбом  гортаю,
Та  й  повиростали  вже  давно  сини.

Хата-  намистина  в  квітах  потопає,
Та  у  ній  нікого  вже  давно  нема,
Та  й  ніхто  давно  вже  нас  не  зустрічає,
Назавжди  простились  з  нами  усіма.

Стрічечки-стежини  в’ються  біля  хати,
І  росте  калина  далі  край  воріт,
Нас  не  виглядають  ні  тато,  ні  мати,
Бо  давно  пішли  вже  рідні  в  інший  світ.

18.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025

ВЕЧІР ДЛЯ НИХ

ВЕЧІР  ДЛЯ  НИХ

Кав’яр  червоний  смакувала,
Іскрилось  в  келиху  вино,
На  думку  спало,  пригадала…
Заглянув  місяць  у  вікно.

Кав’яр,  неначе  намистини,
Вино,  вогонь  і  білий  сніг,
Вона  всміхнулась  без  причини  –  
Її  торкнутись  спогад  зміг.

Він  частував  її  шампанським,
Постійно  в  келих  доливав.
Той  вечір  був  таким  коханським,
Здавалось  –  час  завмер  і  став.

Вогонь  потріскував  в  каміні,
Кав’яр  й  шампанське  на  столі,
Застивший  погляд  на  коліні
Й  між  ними  щастя  на  крилі.

В  повітрі  пахло  мандарином
І  сніг  торкався  підвіконь,
Вона  була  його  єдиним
Палким  натхненням,  як  вогонь.

Він  обіймав  за  плечі  ніжно,
Неначе  шовк  –  її  рука,
Була  уже  година  пізня
І  грала  музика  легка.

Кав’яр,  вино  і  він  із  нею,
Глибокі  й  щирі  почуття,
Вона  для  нього  є  зорею,
А  він  для  неї  –  відкриття.

17.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025

НЕЗДІЙСНЕНИЙ ПОЦІЛУНОК

НЕЗДІЙСНЕНИЙ  ПОЦІЛУНОК

Неначе  в  поцілунку  склались  губи,
Що  хочуть  доторкнутись  інших  губ…
Летів  листок  у  тиші,  наче  в  згубі,
Та  раптом  вітер  свій  наставив  чуб.

Він  мовив  щось,  та  вітер  невблаганний
Підняв  його  кудись  в  небесну  даль,
І  танець  розпочавсь  якийсь  спонтанний,
Та  й  десь  заграв  їм  музику  скрипаль.

У  танці  вітер  губ  його  торкався,
При  кожнім  русі  ніжно  цілував,
Листок  ніяковів  і  виривався,
Та  вітер  його  далі  підіймав.

Він  падав,  мов  зізнання  несміливе,
Яке  не  встигло  вирватись  на  звук,
І  осінь,  мов  закохана,  без  сили
Підняла  його  з  легкістю  без  рук.

Вона  його  торкалась,  мов  кохана,
Що  не  могла  обіймів  зберегти,
Та  зберегла  у  фарбах  незрівнянних
Ту  мить,  де  губи-листя  лиш  –  листи.

Він  ліг  на  землю,  наче  поцілунок,
Що  не  дійшов  до  вуст,  а  й  став  листком,
А  в  кожній  жилці  –  спогад,  як  дарунок.
Про  те,  що  не  збуло́ся  –  між  рядком.

17.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025

РОЗГУБЛЕНІ СТРАЗИ

РОЗГУБЛЕНІ  СТРАЗИ

Ніч  стрази  свої́  вже  давно  розгубила,
І  зорі  мовчать,  як  забуті  листи,
Туман  обіймає  алеї  безсилий,
А  в  них  досі  сплять  недописані  сни.

Осінній  мотив  на  віконній  десь  рамці
Тремтить,  наче  спогад  про  дні  золоті,
А  серце,  мов  птаха  в  красивому  танці,
І  рухи  красиві,  хоч  дуже  прості.

Ніч  –  тиша,  що  вміє  торкатися  ніжно,
Неначе  молитва,  на  скронях  душі,
Та  навіть  вночі  було  все  білосніжно
В  якійсь  дивовижній  незвичній  красі.

Аж  ось  перший  промінь,  як  дотик  надії
Розхитує  темряву,  будить  життя,
І  тиша,  що  бу́ла  вночі  безнадійна,
Сьогодні  співає  пісні  про  життя.

І  знову  душа,  наче  ве́сни,  цвістиме,
Розквітне  в  обіймах,  пірнувши  у  день,
Бо  навіть  у  темряві  світло  незриме
Живе,  як  молитва,  в  глибинах  пісень.

Ніч  стрази  свої́  вже  давно  розгубила,
Неначе  кришталь,  задзвеніли  вони,
Мов  птаха  красива,  розправила  крила
І  знову  красиво  пове́де  у  сни.

17.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025

З МІСТА ЛЕВА ДО СТОЛИЦІ

З  МІСТА  ЛЕВА  ДО  СТОЛИЦІ

Королева  з  міста  Лева
Верта  до  столиці,
Та  для  неї  не  знайшлося
Нижньої  полиці.

Королева  з  міста  Лева
Їде,  мов  на  троні,
Та  на  ньому  геть  незручно
Сидіти  в  короні.

Королева  з  міста  Лева
В  столицю  прямує,
Як  же  їй  там  примоститись
Все  вона  мудрує.

Їде  вона  з  міста  Лева
Думає-  гадає,
Як  же  нічку  на  тім  пльонтрі
Перебути  має.

Королеві  з  міста  Лева
В  столицю  доїхать,
Та  на  верхній  тій  полиці
Зовсім  не  до  сміху.

Їде  вона  з  міста  Лева,
Трішки  засмутилась,
Та  над  ранок  на  тім  пльонтрі
Якось  примостилась.

16.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025

ПІД ПОКРОВОМ ПРЕЧИСТОЇ

ПІД  ПОКРОВОМ  ПРЕЧИСТОЇ

Нас  під  Покров  Пречистая  візьми,
Ми  –  діти  всі,  а  ти  є  –  наша  Мати,
Як  немовлят,  усіх  нас  обійми́,
Благаєм  нас  завжди́  оберігати.

Надія  в  нас  на  тебе,  Пресвята,
На  те,  що  омофором  нас  накриєш,
Несемо  ми  тяжкого  всі  хреста,
І  від  біди,  Пречиста,  нас  закриєш.

Даруй  нам  світло  в  темряві  тривог,
Коли  душа  в  сльозах  і  серце  ниє,
Веди  крізь  терни  нас  до  перемог,
Хай  віра  не  зів’яне,  а  й  жевріє.

Ти  –  зірка,  що  ніко́ли  не  згаса,
Ти  –  тиха  гавань  в  бурі  і  негоді,
До  тебе  лине  змучена  сльоза,
Бо  ти  –  надія  в  нашому  народі.

Покрий  нас  МИРОМ,  Матінко  Свята,
У  дні  війни,  у  ночі  безпросвітні,
Щоб  не  згасала  в  серці  доброта
І  не  зів’яли  мрії  заповітні.

Нас  під  Покров,  Пречистая,  візьми,
На  кожнім  кроці  будь,  благаю,  з  нами,
Бо  жити,  як  ніко́ли  хочем  ми,
Нам  поможи  у  битві  з  ворогами.

16.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025

ЗІЗНАННЯ КРІЗЬ РОКИ

ЗІЗНАННЯ  КРІЗЬ  РОКИ
(  Вірш  не  є  автобіографічним!)

Сказати  правду  не  могла,
Але  й  брехати  не  хотіла,
Із  цим  в  душі  весь  час  жила́,
Й  душа  від  цьо́го  все  боліла.

Текли  потоками  роки́,
Життя,  як  море,  бушувало,
Були́  усякими  стежки́,
І  щось  сюрпризи  підкидало.

Було́  багато  намагань,
Щоб  душу  вилити  зболілу,
Та  додавалось  все  вагань,
Й  мовчати  серце  все  воліло.

Але  думки́,  неначе  рій,
Ще  й  павутиною  снували,
Здіймались  все,  як  буревій,
Й  моменту  слушного  чекали.

Та  мить  уже,  мабуть,  прийшла,
Усе  наважилась  сказати,
Сказати  те,  із  чим  жила́,
Аби  колись  не  шкодувати.

Не  буду  більше  я  мовчать,
Не  стану  більше  я  вагатись,
Прийшла  та  мить,  щоб  розказать,
Прийшла  та  мить,  аби  зізнатись.

Зізнатись  в  то́му,  що  було́,
І  що  в  собі́  роки́  тримала,
Лягло  вже  срібло  на  чоло…
І  чим  себе  все  докоряла.

Давно  ми  вже  не  молоді,
І  діти  вже  повиростали,
Та  є  слова́  ті  золоті,
Які  колись  закарбували.

Вони  у  пам’яті  живуть
Й  щораз  дають  про  себе  знати,
Буває  –  душу  в  шмаття  рвуть,
І  не  змогла  я  їх  приспати...

Колись  почула  ту  з  розмов,
Де  я,  мовляв,  тобі  не  пара,
І  де  селючку  ти  знайшов,
Яка  тебе  охомутала.

Але  ж  з  селючкою  ти  жив,
Душа  в  якої,  як  світлиця,
І  бруд  в  свою́  ж  криницю  лив,
Й  води  дово́дилось  напиться.

Я  дійсно  –  панна  не  міська,
І  не  рівня́  тобі  по  статках…
Ріка  життя  мого́  сільська,
Та  на  душі  не  з  брудом  латка.

До  цьо́го  ще  багато  що,
І  все  це  пам’ять  карбувала,
Та  й  не  забулося  ніщо,
Й  нічи́м  його  не  постирала.

Та  я  мовчала  всі  роки́,
Вдавала,  буцімто  не  знаю…
Писати  мож  про  все  книжки…
І  це,  мов  сповідь,  виливаю.

Бо  вже  не  хочу  я  тягар
В  душі  носити,  мов  каміння,
Нехай  розвіється  той  жар,
Що  палить  душу  все  без  тління.

Я  не  шукаю  десь  вини,
Не  хочу  більше  сліз  і  муки,
Нехай  зітру́ться  давні  сни
І  не  беруть  мене  за  ру́ки.

Бо  кожен  має  свій  секрет,
І  кожен  має  сво́ю  втрату,
Та  в  слові  –  світло  без  тенет,
Й  життя  створило  вже  сонату.

Вже  стало  легше  на  душі,
Неначе  вітер  біль  розвіяв,
З  душі  пропали  спориші,
І  все,  що  в  душу  ти  посіяв.

Мовчання  більше  –  не  тюрма,
А  слово  –  ключ  до  світла  й  волі,
І  хай  минуле  все  трима  –  
За  все,  що  є,  я  вдячна  долі.

Бо  ж  кожна  правда,  як  вода,
Що  змиє  тінь  і  дасть  прозріння,
А  в  тиші  –  но́ва  висота,
Й  зосталось  чистим  ще  й  сумління.

Тому  почуй  мої́  слова,
Що  довго  в  серці  я  ховала,
Вони,  як  істина  жива,
Яка  душі  вже  волю  дала.

14.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025

КОХАНА

КОХАНА

До  тебе  птахом  я  лечу,  моя  кохана,
До  тебе  птахом  я  лечу,  моя  жадана,
З  тобою  завжди  буду  я,  моя  Богине,
І  пісня  ця  для  тебе,  люба  лине.

Приспів

Кохана,  єдина  кохана,
Ти  долею  є  дарована,
Для  мене  ти  світиш  зорею,
Торкнутись  зуміла  душею.
Кохана,  єдина  кохана,
Ти  Господом  є  мені  дана,
Красою  мене  полонила,
Коханню  розправила  крила.

Тебе  в  думках  своїх  несу,  моя  єдина,
Тобою  тільки  я  живу,  моя  пташино,
Тебе  у  серці  бережу  й  тебе  лелію,
І  від  кохання,  люба,  шаленію.

Приспів

Кохана,  єдина  кохана,
Ти  долею  є  дарована,
Для  мене  ти  світиш  зорею,
Торкнутись  зуміла  душею.
Кохана,  єдина  кохана,
Ти  Господом  є  мені  дана,
Красою  мене  полонила,
Коханню  розправила  крила.

Так  ніжно  розплітає  вітер  твої  коси,
І  перлами  на  квіти  й  трави  впали  роси,
А  місяць  все  із  зорями  веде  розмову,
Й  співає  срібнолистий  колискову.

Приспів

Кохана,  єдина  кохана,
Ти  долею  є  дарована,
Для  мене  ти  світиш  зорею,
Торкнутись  зуміла  душею.
Кохана,  єдина  кохана,
Ти  Господом  є  мені  дана,
Красою  мене  полонила,
Коханню  розправила  крила.

14.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025

ЗУСТРІЧ

ЗУСТРІЧ  

Ось  вже  тато  з  війни  повернувся,
Він  на  крилах  додому  летів,
І  він  донечки  знову  торкнувся,
По  голівці  рукою  провів.

Обидвоє  сміються  крізь  сльо́зи,
А  з  долонь  йде  тепло,  як  весна,
Та  він  бачить  війни  страшні  гро́зи
І  все  те,  що  зробила  війна.

Мило  доню  в  саду  обіймає,
Та  думки́  все  ще  там,  на  війні,
А  коли  ПЕРЕМОГА  –  не  знає,
І  не  знає  ніхто  про  це…  ні.

Ось  зустріла  його  люба  доня,
А  дружина  в  невірі  стоїть,
В  нього  з  шрамами  сивая  скроня,
Бо  неміряно  було  жахіть.

А  молилася  доня  щоразу,
Щоб  Всевишній  їй  тата  вберіг,
І  не  тратила  віри  ні  разу,
То  ж  татусь  повернутися  зміг.

То  ж  складала  малі  рученята
Та  й  все  бралася  Бога  благать,
А  тепер  у  сльозах  оченята,
Вона  татка  змогла  обійнять.

Ось  вже  тато  з  війни  повернувся,
Дочекалася  доня  його,
Він  молитвою  весь  огорнувся,
І  ввійшов  до  будинку  свого.

Знову  хлинули  сльози  рікою,
Як  ступив  він  на  рідний  поріг,
Ще  й  любов  на  війну  брав  з  собою,
Завжди  віру  на  зустріч  беріг.

14.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025

ВІДПЛАТА БУДЕ

ВІДПЛАТА  БУДЕ

Гей,  палії!  Невже  нема  в  вас  серця,
Невже  черства,  немов  граніт,  душа?
Чи  вам  не  сниться  поле  край  озерця,
Де  колосилась  Божа  та  краса?

Чи  вам  не  чути  плач  землі,  потвори?
Як  вітер  стогне  в  попелі-золі?
Спалили  хліб,  який  лягав,  як  море,
Завдали  болю  матінці-землі.

В  зернині  кожній  –  віра  і  надія,
У  кожному  стеблі  –  великий  труд.
Чому́  й  за  що  була́  така  затія?
А  в  попелі  –  народний  біль  і  суд.

Ви  –  тінь  без  роду,  попіл  без  основи,
Немає  в  вас  ні  сорому,  ні  слів,
Спалили  поле  з  хлібом  цим  чудовим.
Який  диявол  вас  сюди  привів?

Ви  –  вороги  не  тільки  хліба  й  неба,
Ви  –  вороги  дитячих  снів  й  пісень,
Вам  не  простять  ні  люди,  ані  стебла,
Ні  вітру  плач,  що  чути  ніч  і  день.

Горіти  вам  у  вогнищі  прокляття,
Де  дим  й  вогонь,  як  голос  із  землі,
Бо  ви  –  не  люди  й  буде  вам  відплата!
Збере́те  ви  і  сльо́зи  і  жалі́!

13.11.2025

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025

ГОЛОС СЕРЦЯ

ГОЛОС  СЕРЦЯ

На  рідну  землю  нелюди  ступили,
Зламати  волю  в  серці  захотіли,
Та  не  здолати  правди,  що  в  молитві,
Вона  росте,  як  колос  у  блакиті.

Горить  свіча  у  кожному  віконці,
І  кожна  мати,  як  частина  сонця,
І  кожен  крок,  як  клятва  та  незламна,
Ми  –  УКРАЇНА,  ненька  нездоланна.

І  молить  мама  тихо,  як  світанок,
Щоб  син  вернувсь,  щоб  це  не  був  останок,
Щоб  хліб  родивсь,  щоб  не  було́  пожежі,
Щоб  МИР  прийшов  не  в  снах.  Це  так  бентежно.

А  син  десь  там…  Десь  там…на  полі  бо́ю,
І  платять  там  найвищою  ціною,
В  розмові  маму  він  щораз  втішає,
Бо  мама  вдома  із  війни  чекає.

Він  не  боїться  –  в  серці  має  волю,
Стоїть  за  край,  за  маму  і  за  долю,
І  крок  –  як  грім,  а  правда  –  наче  зброя,
Він  –  син  землі,  він  –  вартовий  героїв.

ВКРАЇНА  буде,  як  вогонь  і  ро́си,
Її  не  знищить  танк  і  чорні  ко́си,
Ще  й  проросте  крізь  згарища  й  руїни,
Бо  кров  у  ній,  і  пісня,  й  солов’їна.

12.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025

БЛАГОСЛОВЕННЯ СЕРЦЯ

БЛАГОСЛОВЕННЯ  СЕРЦЯ

Хай  добро  нам  сіється,
Все  на  краще  змі́ниться,
Всюди  щастя  множиться,
Доля  не  тривожиться.

Хай  любов  розквітнеться,
Сонце  в  серці  світиться,
Лиш  у  краще  віриться,
Десь  біда  подінеться.

Радість  хай  всміхається,
Смуток  не  торкається,
Мрія  не  розвіється,
Впевненість  засіється.

Хай  душа  не  зрадиться,
Затишок  лишається,
Мир  у  домі  стелиться
Спокій  хай  оселиться.

Віра  хай  тримається,
Слізка  не  торкається,
Хай  бажання  збудеться,
Зви́тяга  здобудеться.

Хай  земля  квітчається,
Слово  розлітаться,
Пісня  хай  співається,
Горя  хай  не  знається.

Зло  нехай  не  ро́диться,
Все  найкраще  во́диться,
Іскра  хай  не  га́ситься,
Щастям  все  прикра́ситься.

12.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025

МОЛИТВА ОСЕНІ

МОЛИТВА  ОСЕНІ

Осінь  шепоче  молитву  вітрами,
Падає  листя,  мов  спогад  з  плеча,
Сонце  згасає  між  хмарами  й  снами,
Тиша  сплітає  нам  шаль  велича́.

Вітер  торкає  обличчя,  як  повідь,
Сріблом  на  скронях  лягає  печаль,
Серце  шукає  забутує  сповідь,
Наче  дитинство,  закрила  вуаль.

Пахне  прощанням  у  кожному  кроці,
Садом,  де  яблук  вже  майже  нема,
Осінь  стоїть  на  самотній  дорозі
Тиха,  як  мати,  що  сина  чека.

Скрізь  крізь  тумани,  крізь  втому  і  втрати,
Тліє  зернятко  надії  в  душі,
Буде  весна  –  син  зустрінеться  й  мати,
Й  вишні  розквітнуть  на  рідній  межі.

Хай  же  молитва  злітає  й  крізь  втому,
Хай  обіймає  і  ме́ртвих  й  живих,
Хай  всі  герої  вертають  додому,
З  вірою  в  серці  крізь  бурі  і  сніг.

Всюди  лунає  молитва  живая,
З  попелу  виросте  слово  живе,
Мати  в  сльозах  за  Вкраїну  благає,
І  ПЕРЕМОГА  до  нас  все  ж  прийде.

12.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025

ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ

ЖИВЕ  ХЕРСОН  І  ЗНОВУ  МРІЄ

Ридав  Херсон,  ридав  він,  як  ніко́ли,
Позбувся  він  у  цей  день  сатани,
Пролито  сліз  було́,  напевно,  море,
Сліди  лиши́лись  клятої  війни.

Херсон  звільнили,  дякувати  Богу,
Три  роки,  як  звільнили  від  орди,
Вихо́дили  херсонці  на  дорогу,
Оговтуючись  тяжко  від  біди́.

Вони  ішли  разо́м  і  поодинці,
І  кожен  ніс  у  серці  сво́ю  з  втрат,
В  очах  –  вогонь,  у  зморшках  –  слід  чужинця,
У  тиші  –  крик,  що  не  верта  назад.

Знов  стяг  замайорів  десь  поряд  з  храмом,
Почулась  пісня  знов  крізь  дим  і  страх,
Та  кожен  камінь,  кожна  тінь  зі  шрамом
Нагадувала  –  смерть  ходила  й    в  снах.

Молились  всі  і  дякували  Богу,
Що  вимели  вороже  те  сміття,
Посіяв  вбивця  у  серцях  тривогу
І  залиши́в  із  крові  вишиття.

Говорить  степ  —  він  пам’ятає  кроки,
І  кожен  слід  —  як  рана  на  корі,
Та  нині  він  шепоче  й  сліз  пото́ки,
Бо  принесли́  свободу  цій  землі.

Співає  вітер  вільний,  не  з  кайданів,
Де  його  подих  —вдячності  порив,
Він  обіймає  місто  без  обманів,
Де  кожен  камінь  сльо́зи  з  людом  лив.

І  люди  йдуть  —  з  обличчям,  що  світліє,
Зі  словом  «ДЯКА»  в  серці  і  в  очах,
Бо  знов  живе  Херсон  і  знову  мріє,
І  вільний  дух  здіймається  в  піснях.

11.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2025

НЕМОВ ТРОЯНДА

НЕМОВ  ТРОЯНДА

Немов  троянда,  соками  налита,
Для  тебе    я  такою  постаю,
Й  цілунками,  мов  росами  умита,
Що  квітне  із  тобою,  як  в  раю.

Немов  троянда,  що  до  себе  манить,
Яку  ти,  мов  зіницю,  бережеш,
Й  колючками  тебе  вона  не  ранить  –  
Кохання  є  й  йому  немає  меж.

Немов  троянда  запашна  і  мила,
Одна  така,  для  тебе  лиш,  одна.
Яка  тебе  зненацька  покорила,
Й  дурманить  без  грайливого  вина.

Немов  троянда,  з  іменем  КОХАНА,
Струнка,  яскрава,  віддана  тобі,
Щоб  був  щасливим  –  Богом  тобі  дана,
І  дякуєш  за  неї  у  мольбі.

Немов  троянда  у  саду  твоєму,
Милуєшся,  лелієш  ти  її,
Богиню  бачиш  в  образі  моєму,
Для  нас  обох  співають  солов’ї.

Немов  троянда,  квітну  із  тобою,
Наповнена  коханням  і  теплом,
Залишуся  назавжди  я  такою  –  
Ти  став  моїм  живильним  джерелом.

11.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025

Я - НЕ ПРОРОК

Я  –  НЕ  ПРОРОК

Я  –  не  пророк,  та  сни  мої́  пророчі,
Ракети  бачу,  що  вві  сні  летять,
Війна  щоразу  дивиться  у  очі,
Взяла́ся  нечисть  нас  щодня  вбивать.

Я  –  не  пророк,  та  як  у  сон  загляну,
То  серце  застиває  не  на  мить,
Ні  в  ко́го  з  нас  нема  того́  жупану,
Що  міг  би  від  убивць  нас  захисти́ть.

Я  –  не  пророк,  ніщо  не  пророкую,
І  не  беру́ся  щось  пророкувать,
Але  біду  щоразу  серцем  чую,
Й  доводиться  нам  крівцю  проливать.

Я  –  не  пророк,  та  сни  щоразу  бачу:
До  нас  летить  убивче  все  сміття,
Прокинувшись  –  молю́ся  я  і  плачу,
Бо  ворог  губить  знов  людські  життя.

Я  –  не  пророк  й  не  можу  зупинити,
Хоча  вві  сні  торкаюся  ракет,
Але  безсила  з  ними  щось  зробити…
Нехай  Госпо́дь  від  них  подасть  нам  щит.

Я  –  не  пророк,  та  сни  мої́  пророчі,
Але  молю,  щоб  мотлох  нас  минав,
Та  далі  сни  ідуть,  як  поторочі…
Щоб  мотлохом  нас  вбивця  не  торкав!

10.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025

КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ

КУЛЬТУРА  І  МИСТЕЦТВО  УКРАЇНИ

Культура  і  мистецтво  України
Жили́  віки  і  будуть  далі  жить,
Це  те,  чого  не  вбити,  що  нетлінне,
Хай  піснею  і  словом  все  дзвенить.

В  ній  –  голос  предків,  тінь  святої  брами,
Культура  –  щит,  що  зберігав  віки,
І  не  вмирає  навіть  між  громами,
Вона  живе  і  скрізь  її  стежки́.

У  гли́нянім  горнятку  –  дух  народу,
У  вишивках  –  молитва  поколінь,
Це  крізь  віки  –  культура  мо́го  роду,
У  струнах  бандуристів  –  передзвін.

У  кадрі  –  світ,  що  кличе  до  розмови,
У  сценах  –  драма  серця  і  буття,
У  віршах  –  невмируща  пам’ять  мови,
У  фарбах  –  мить,  що  вічністю  зроста.

Де  кожне  слово,  як  зерно  в  майбутнє,
Де  молодь  –  вогник  в  темряві  журби,
Народне  світло  чисте  і  могутнє,
Це  –  результат  натхненної  сівби.

В  нас  кожен  звук,  що  серце  окриляє,
Хай  буде  слово,  пензель  і  мотив,
Що  й  крізь  віки  про  себе  нагадає,
Бо  наш  народ  в  культурі  за́вжди  жив.

Нехай  вогонь  натхнення  не  згасає,
Нехай  мистецтво  зцілює  серця́,
Культуру  кожен  на  крилі  тримає,
Бо  в  кожнім  слові  –  сила  до  кінця.

09.11.2025р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2025

ВЕСНА І ЖІНКА

ВЕСНА  І  ЖІНКА

Весна  і  жінка,  сила  й  перемога,
І  гордість,  й  біль,  і  сила,  і  краса,
В  прекрасне  їй  хай  стелиться  доро́га,
Нехай  вмиває  Божая  роса.

Хай  щастя  огортає  кожну  жінку,
Хай  буде  це  щомиті  раз  у  раз,
Поставте  їй  найвищую  оцінку,
І  щоб  не  чула  жодної  з  обра́з.

Весна  і  жінка…  Дві  вони  святкові,
Й  оби́дві  плачуть  різними  слізьми́,
Неначе  різні,  але  й  однако́ві,
Й  обидві  стелять  всюди  килими́.

Весна  і  жінка…  Дві  такі  звабливі,
Так  їм  пасує  зваба  обидвом,
Вони  оби́дві  дуже  особливі,
І  кожна  з  них  дзвенить  свої́м  дзвінком.

Весна  і  жінка  квітнуть  і  буяють,
Вони  бурхливі,  мов  гірський  потік,
Беру́ть  в  обійми,  ніжно  обіймають,
Без  них  не  обійтись  ніяк  вовік.

Весна  і  жінка…  Їх  не  зупинити
І  браму  перед  ними  не  закрить,
І  їх  ніхто  не  може  замінити,
 Та  і  життя  без  них  не  уяви́ть.

10.03.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2025

СКІЛЬКИ ЩЕ?

СКІЛЬКИ  ЩЕ?

Скільки  нам  ще  жити  у  такій  тривозі?
Скільки  нам  щоднини  проливати  сльо́зи?
Скільки  нам  ще  бути  у  страху́  й  знущанні?
Скільки  свіч  загасять  вбивці  на  світанні?

Скільки  ще  молитись  в  темряві  без  світла?
Скільки  ще  тектиме  кров’яна́  палітра?
Скільки  в  підземеллях  будемо  ховатись?
Скільки  горе  буде  до  нас  добиратись?

Скільки  ще  молитись,  щоб  не  згасла  віра?
Скільки  буде  небо  понад  нами  сірим?
Скільки  ще  чекати  з  фронту  до́ньку  й  сина?
Скільки  лити  сльо́зи,  що  гіркіш  полину?

Скільки  ще  терпіти,  щоб  зійшло  прозріння?
Скільки  ще  боротись,  попри  все,  без  тління?
Скільки  ще  тримати  світло  у  зіницях?
Скільки  ще  стояти  й  з  життям  не  проститься?

Скільки  ще  тримати  серце  у  долонях?
Скільки  ще  шукати  правду  у  заслонах?
Скільки  списки  втрати  будуть  додаватись?
Скільки  кров’ю  будуть  воїни  вмиватись?

Скільки  ще  боротись,  щоб  не  вмерла  пісня?
Скільки  ще  благати,  щоб  наш  біль  донісся?
Скільки  ще  хилитись  буде  в  нас  калина?
Скільки  ще  гнобити  будуть  солов’їну?

Скільки  ще  горіти,  як  свічі  в  молитві?
Скільки  любов  не́сти  нам  у  кожній  битві?
Скільки  ще  лунати  нам  плаче́м  дитини?
Скільки  додаватись  будуть  в  нас  руїни?

Скільки  ще  молитись,  щоб  знайшлися  рідні?
Скільки  будуть  гинуть  українці  гідні?
Скільки  ще  іти  нам  через  біль-розпуку?
Скільки  ще  приймати  вічную  розлуку?

Скільки  ще  топтати  наші  мрії-квіти?
Скільки  ще  ламати  голос  правди,  світе?
Скільки  ще  вмирати,  щоб  жила́  Вкраїна?
Скільки  ще  боротись  й  не  зігну́ть  коліна?

08.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2025

СУШКУ ПРИЗЕМЛИЛИ

СУШКУ  ПРИЗЕМЛИЛИ

Сушку  наші  приземлили  –  
Відчуваю  свято,
Щоб  і  р@cshkу  спопелили
Вправно  і  завзято.

Приземлили  сушку  наші
Красиво  й  управно,
Мінус  ще  одна  у  р@cshi  –  
Мило  це  і  славно.

Знищено  бомбардувальник,
Сушку  приземлили,
Був  великий  шанувальник,
Та  мрію  ми  вбили.

Чує  Бог  моли́тви  наші  –  
Сушки  приземляєм,
Так  вітання  шлемо  р@cshi,
Спочить  помагаєм.

Хай  бляшанки  всі  поляжуть,
Ми  за  це  благаєм,
Їм  дорогу  всім  покажуть,
Спосіб  свій  ми  знаєм.

Хай  щодня  горять  у  небі  
Бляшанки  ворожі.
Саме  це  є  у  потребі
Й  вони  на  це  гожі.

04.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2025

НЕ БУДЕ ПРОЩЕННЯ, НЕ БУДЕ

НЕ  БУДЕ  ПРОЩЕННЯ

Не  буде  прощення,  не  буде,
І  хто  би  що  не  говорив,
Ніхто  такого  не  забуде,
Що  клятий  ворог  натворив.

Не  буде  прощення,  не  буде,
Хоч  світ  нам  кине  сто  примир,
Бо  в  кожнім  серці,  в  кожних  грудях,
Живе  той  біль,  що  не  згасив.

Не  буде  прощення,  не  буде
За  сльози  вбитих  матерів,
За  крик  дітей,  що  в  снах  приблу́див,
За  кожен  дім,  який  згорів.

Не  буде  прощення,  не  буде,
І  в  слові,  й  в  музиці  вітрів,
Ми  пам’ятаєм,  не  забудем
Того́,  що  ворог  натворив.

Не  буде  прощення,  не  буде
За  те,  що  кров  текла  чолом,
За  те,  що  в  землю  лягли  люди,
Що  не  схилились  перед  злом.

Не  буде  прощення,  не  буде,
Ні  в  часі,  ні  в  піснях,  ні  в  снах,
Бо  кров  невинна  текла  всюди
Свої́х  дітей  в  чужих  лісах.

Не  буде  прощення,  не  буде,
І  хай  нам  кажуть:  «Час  мине»…
Та  біль  у  серці  не  відбуде
За  те,  що  діється  страшне.

04.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2025

НЕБЕСНА СИНЬ, НЕБЕСНА ДАЛЬ

НЕБЕСНА  СИНЬ,  НЕБЕСНА  ДАЛЬ

Небесна  синь,  небесна  даль,
Але  душа  у  шмаття  рветься,
Війна  трива  у  нас,  на  жаль...
Чи  доля  нам  ще  усміхне́ться?

Небесна  синь,  небесна  даль,
Усі  небеснії  простори,
Суцільний  сум,  і  біль,  й  печаль,
Журба  і  смуток,  сльо́зи  й  горе.

Небесна  синь,  небесна  даль,
Вдивляюсь  в  це,  а  серце  плаче,
Кладем  благання  на  вівтар,
Слізьми́  і  голосом  тремтячим.

Небесна  синь,  небесна  даль,
Молитва  лине  крізь  руїни,
В  надії  —  хоч  на  крихту  скаль,
Що  світло  проросте  з  глиби́ни.

Небесна  синь,  небесна  даль,
Де  журавлі  летять  у  вирій,
А  ми  —  в  обіймах  чорних  хмар,
Та  серце  б’ється  ще  у  вірі.

Небесна  синь,  небесна  даль,
Неначе  спогад  мами  й  дому,
Несемо  тишу  крізь  печаль,
І  біль  —  як  хрест,  як  кару  злому.

01.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2025

КОЛИ І ДЕ?

КОЛИ  І  ДЕ?

Гніздо  птаху  страшно  вити,
Бо  його  зруйнують,
Як  нам  вижити  і  жити
Коли  атакують?

Як  нам  вижити  і  жити?
Куди  заховатись,
Аби  слі́зьми  вже  ніко́ли
Більше  не  вмиватись?

Аби  сльози  вже  ніко́ли
Нам  не  проливати,
Де  не  буде  вража  зброя
Нас  ніде́  сягати?

Де  не  буде  вража  зброя  
Небезпеку  не́сти?
Коли  зможем  ПЕРЕМОГИ
Ми  вінок  всі  спле́сти?

Коли  зможем  ПЕРЕМОГУ
Ми  в  бою́  здобути
І  про  ворога-убивцю
Назавжди́  забути?

Коли  зможемо  забути
Про  біль  і  розпуку?
Коли  вже  не  будем  чути
Про  вічну  розлуку?

23.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025

ЧИ БУДЕ?

ЧИ  БУДЕ?

Ворожая  небезпека
В  нас  роки́  триває,
Бо  вкраїнськії  терени  
Ворог  спопеляє.

Та  якби  то  лиш  терени
В  нас  щодня  горіли,
Якби  люди  в  Україні
Щодня  не  німіли.

Якби  люди  в  Україні
Були  у  безпеці,
А  то  й  гніздо  страшно  вити
Бідному  лелеці.

Ворог  лу́пить-гаратає,
Має  насолоду,
Тиші-спо́кою  не  маєм,
Крівцю  ллєм,  як  воду.

Защора́з  звучить  тривога
І  сховатись  ні́де,
То  коли  вже  в  потойбіччя
Збрід  ворожий  піде?

Небезпека,  гаратання.
Тільки  миті  тиші,
Та  чи  буде  сподівання,
Що  нас  враг  зали́шить?

30.07.2025  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2025

ДВІ ПОРИ - ОДНЕ БАЖАННЯ

ДВІ  ПОРИ  –  ОДНЕ  БАЖАННЯ

Ти  –  літо  ще  в  усій  свої́й  красі,
Я  –  осінь  вже  у  зо́лоті  й  багрянці,
Вмиваєшся  у  вранішній  росі,
Я  сходом  сонця  ми́луюся  вранці.

Ти  світишся  і  щастям  виграє́ш,
Тебе  торкатись  осінь  ще  не  сміє,
Той  промінь  щастя  ти  мені  даєш,
Від  цьо́го  серце  і  душа  радіє.

В  обі́йми  осінь  захотіла  взять,
Я  вирватись  з  обіймів  був  не  в  силі,
Вона  взяла́сь  зі  мною  вальсувать,
Хоч  не  були́  роки́  мої́  на  схилі.

Ти  –  літо  ще,  красиве  й  гомінке,
Що  стелить  квіти  й  тра́ви  оксамитом,
І  дихання  твоє́  таке  легке,
А  біля  мене  осінь  б’є  копитом.

Але  ж  ми  поряд,  нас  не  роз’єднать,
Хоч  осінь  я,  а  ти,  красуне  –  літо,
Та  вміємо  так  пристрасно  кохать,
Хоч  сріблом  скроні  злегка  вже  покрито.

Так  мило  все  у  нас  переплело́сь,
Дві  по́ри  року,  та  одне  бажання,
Між  зелені  й  багрянцю  віднайшлось,
Це  пристрасне  і  справжнєє  кохання.

20.10.2025р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025

І ЗНОВУ ОСІНЬ

І  ЗНОВУ  ОСІНЬ

І  знову  осінь,  як  сльоза  на  рані,
Як  голос  тихий  в  сутінках  тривог,
Несеться  вітер  сильний  по  майдані,
Де  кожен  крок  –  молитва-діалог.

І  знову  осінь,  як  молитва  тиха,
Що  лине  крізь  тривожні  вечори,
Аби  не  знати  ні  біди́,  ні  ли́ха,
І  горе  щоб  віднесли  десь  вітри.

І  знову  осінь  шепче  про  надію,
Про  тих,  хто  йшов  крізь  бурі  і  вогонь,
У  серці  я  любов  до  неньки  грію,
Й  щоб  кулі  вражі  не  торкались  скронь.

Про  матір,  що  молилась  у  світлиці,
І  пам’ять,  що  не  згасне,  як  вогонь,
І  дзвін,  що  буде  линути  з  дзвіниці,
Й  тепло́,  що  випромінює  з  долонь.

І  про  сиріт  взяла́ся  гомоніти,
І  тихо  мовить  про  вкраїнських  вдів,
Й  про  тих,  що  полягли,  хоч  мали  жити,
Й  убитих  горем  у  сльозах  батьків.

І  знову  осінь  у  багряних  шатах…
Чи  покладе  вона  кінець  війні?
Чи  дочекає  з  фронту  сина  мати?
Чи  знову  ми  почуєм  вбивче  НІ?

20.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025

ОСІНЬ І ЛІТО

ОСІНЬ  І  ЛІТО

Пройшлася  осінь  кралею  в  саду,
Торкнулась  пензлем  мо́го  серця  стиха,
І  ніжність  розчинилась,  як  в  меду́,
У  погляді  твої́м  –  небесна  втіха.

Ти  йшла,  а  вітер  ніс  мою́  печаль,
А  зо́рі  грали  в  тво́їм  тихім  смі́ху,
Я  –  осінь  вже,  я  –  осінь  вже…  на  жаль,
І  я  моливсь  за  мить  оту  безгрі́ху.

Я  –  осінь  вже,  вже  шати  золоті,
А  тво́ї  ко́си  в  зе́лені  і  квіті,
Вони  різня́ться  навіть  в  темноті,
Я  –  осінь  вже,  а  ти,  красуне  –  в  літі.

Твоя́  шикарна  легкая  хода,
І  шурхіт  листя  тихий  під  ногами,
Мов  спогад  той,  що  в  серці  не  зника,
Що  плаче  в  снах  і  молиться  словами.

Ти  –  літо  ще,  яке  не  знає  втрат,
А  я  вже  осінь  з  вітром  у  зіницях,
Ти  –  світла  мить,  я  –  тінь,  що  йде  назад,
Ти  –  квітка,  що  пожовклій  гілці  сниться.

І  все  ж,  коли  ти  усміхнешся  знов,
Я  вірю:  осінь  –  це  не  мить  прощання,
Це  –  зрілість,  де  кохання  і  любов,
Це  –  тиша,  що  дарує  сподівання.

20.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2025

УСЕ, ЩО НЕ ПРОЙШЛО

УСЕ,  ЩО  НЕ  ПРОЙШЛО

Я  йду  до  тебе  поміж  бурі,
Прикрить  коханням,  мов  плащем,
Тебе  від  сліз,  від  вітру,  хмурі.
До  тебе  йду  поміж  дощем.

Де  блискавки  кричать  тривогу,
Крізь  ніч  і  страх,  крізь  гул  небес,
Знайшов  до  тебе  я  дорогу,
Крізь  дощ  почувся  полонез.

Хай  небо  падає  додолу,
І  хай  шипами  сте́лить  шлях,
Несу́чи  серце  чисте,  голе,
Я  йду  у  темряві,  в  дощах.

Мене  нічо́го  не  лякає:
Хай  час  розсиплеться,  мов  скло,
Бо  серце  палко  так  кохає,
А  ти  –  усе,  що  не  пройшло.

Я  стану  світлом  поміж  драми,
Де  спогади,  мов  тінь  на  склі,
Іду  до  тебе  між  дощами,
Неначе  сяйво  десь  в  імлі.

Я  йду  до  тебе,  птахом  лину,
Ніщо  не  в  змозі  зупини́ть,
Щоб  й  став  заручник  часоплину,  
З  тобою  зможу  в  щасті  жить.

18.10.  2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025

ТРИДЦЯТЬ ЧОТИРИ МИТІ

ТРИДЦЯТЬ  ЧОТИРИ  МИТІ
(  Старшому  синочкові  з  нагоди  Дня  народження  )

Роки  летять,  летять  вони,  мов  птиці,
Й  щоразу  колос  повниться  зерном,
І  кожен  з  них,  неначе  блискавиці,
І  кожна  мить  з  свої́м  міцним  стеблом.

Нехай  всі  дні,  сліди  добра́  лишають,
Приносять  радість,  світло  і  тепло́,
А  негаразди  хай  завжди́  минають,
І  б’є  ключем  життєве  джерело.

І  мудрість  хай  вплітається  лозою,
І  кожен  рік,  як  пісня  у  вінку,
Хай  щастя  ллється  чистою  водою,
На  добру  душу,  щиру  і  легку́.

Хай  буде  сила  в  тілі  і  у  слові,
І  в  хаті  мир,  як  вишитий  рушник,
Нехай  домівка  потопа  в  любові,
Аби  неспокій  та  й  наза́вжди  зник.

Нехай  цвіте  калина  в  знак  надії,
Роки  птахами  хай  злітають  в  даль,
І  кожна  мить,  як  тиха  світла  мрія,
А  доля,  як  молитва  і  кришталь.

Тридцять  чотири  миті  промайнули,
Чого́сь  навчили,  чо́гось  додали́,
Зірками  всі  здобутки  спалахнули,
Між  берегів  рікою  все  пливли.

Та  й  під  Покровом  хай  трима  Пречиста,
Нехай  Госпо́дь  в  житті  торує  шлях,
А  з  молитов  сплете́ться  хай  намисто,
І  буде  Ангел  на  твої́х  стежках.

19.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025

СВІЧКИ

СВІЧКИ

Свічки́,  свічки́,  та  скільки  вас  ще  буде?
Ще  скільки  вас  прийде́ться  запали́ть?
Палахкотіть  ви  взя́лися  усюди,
Бо  ворог  інші  вирішив  гасить.

Свічки́,  свічки́,  стає  щораз  вас  більше,
Ви  горите,  а  серце  в  нас  болить,
Й  чому́сь  стає  все  гірше,  гірше  й  гірше,
Бо  кожен  з  них  до  старості  мав  жить.

Свічки́,  свічки́,  в  вас  полум’я  яскраве,
Дивлю́сь  на  вас  –  в  душі  вогонь  пала,
Лягли  герої  й  не  жадали  слави  –  
Любов  до  України  в  них  жила́.

Свічки́,  свічки́,  вас  всюди  додається,
Та  полум’я  не  гріє,  а  й  болить,
Героям  довело́сь  з  життям  проститься,
Й  на  землю  кров,  неначе  воду  лить.

Свічки́,  свічки́,  ви  –  пам’ять  про  героїв,
Нагадування  кожному  про  них,
Нелічено  позбирано  набоїв,
Й  наза́вжди  голос  кожного  затих.

Свічки́,  свічки́,  та  скільки  вас  ще  буде?
Героїв  скільки  ве́рне  на  щиті?
Вас  за  героїв  запалили  люди,
Усі  вони  для  нас  тепер  святі.

08.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025

ЗАҐРАВА

ЗАҐРАВА

Ген  там,  у  далині,  видніються  вогні,
Заґравою  палає  рідне  небо,
Аби  прийшов  кінець,  кінець  прийшов  війні,
Бо  ворога  з  болота  нам  не  треба.

В  заґраві  ті  краї́,  бо  там  ідуть  бої́,
І  стогне  рідна  матінка-землиця,
Давно  затихли  там  співучі  солов’ї
Й  продовжує  на  землю  крівця  литься.

Здригається  земля  від  вибухів  щораз,
Здригається,  і  стогне,  і  ридає,
Звитягою  на  ній  постав  дороговказ,
Свята  землиця  у  вогні  палає.

Від  вибухів  до  нас  доноситься  той  звук,
Молитва,  й  крик,  й  на  чудо  сподівання,
І  люди,  і  земля  пізнали  безліч  мук.
До  Господа  в  сльозах  усі  благання.

Палає  все  в  вогні  і  ночі  всі,  і  дні,
Ні  миті  не  стихає  канонада,
Видовища  страшні  ми  бачим  вдалині,
І  страшно  ще,  коли  від  сво́їх  зрада.

Ідуть  страшні  бої́  і  зовсім  не  стиха,
І  тілопади  скрізь  на  полі  бо́ю,
Коли  піде  від  нам  годинонька  лиха́
Й  не  будем  оповиті  ми  бідою?

Бо  там  удалині  видніються  вогні,
Заґрава  поєднала  землю  й  небо,
Я  з  радістю  віддам  це  пекло  сатані,
А  нам  лиш  МИР  і  ПЕРЕМОГА  треба.

30.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025

В СЕРЦІ ТИ ОДНА

В  СЕРЦІ  ТИ  ОДНА

Вкраїно  люба,  в  серці  ти  одна,
Як  світло  в  храмі,  як  молитва  тиха,  
Твоя́  доро́га  вільна  і  сумна,
На  кожнім  кроці  зазнає́ш  ти  ли́ха.

Ти  –  мати  всіх,  хто  вірить  і  болить,
Хто  не  зламався,  хоч  земля  трясла́ся,
І  навіть  птах,  що  в  вирій  відлетить,
Вертає  там,  де  обійнять  взяла́ся.

Ти  так  стоїш,  мов  вічності  свіча,
У  кожнім  серці  твій  незгасний  спомин,
Твоя́  любов  торка  мого́  плеча,
Що  не  зникає  навіть  серед  гро́мів.

Ти  –  голос  предків,  що  в  степах  бринів,
І  сльо́зи  тих,  хто  вірив  у  світання,
Ти  –  кожен  крок,  що  волею  жеврів,
І  кожне  слово  –  кузня  і  надба́ння.

Ти,  наче  зірка,  що  впаде  з  небес,
Щоб  освітити  шлях  у  темну  днину.
Тернистий  шлях  із  гідністю  пройде́ш,
Хоч  кров  скропила  кожную  стежину.

Ти,  наче  осінь  в  золотім  вінку,
Де  кожен  лист,  як  спогад  про  героїв,
Ти  –  в  кожнім  слові,  в  кожному  рядку,
Що  шепче  серце  у  журбі  й  любові.

13.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025

БУХАНЕЦЬ ХЛІБА

БУХАНЕЦЬ  ХЛІБА

Буханець  хліба  пахне  на  столі,
Він  щойно  спікся  у  печі́  на  дро́вах,
А  був  зерном  у  зораній  ріллі,
Бо  хліб  –  багатство  й  голова  усьо́му.

Він  довгий  шлях  до  столу  подолав,
Бо  сіяли,  збирали  й  молотили,
Пройшовши  все  –  буханцем  хліба  став,
А  на  колоссі  до  землі́  хилили.

Духмяний,  запашний  буханець  цей,
Скоринка  прирум’янилась  у  нього,
Він  поспішав  в  домівку  до  людей
Із  колоса,  що  гнувся,  золотого.

Тепер  він  тут,  мов  злото  на  столі,
І  пахощі  від  нього  у  домівці,
А  шлях  свій  починав  він  із  ріллі.
Ціну  його  ми  знаєм,  українці.

Шануймо  хліб,  що  золотом  постав,
Шануймо  й  навіть  крихт  не  викидаймо,
Госпо́дь  зерно  і  хліб  святий  нам  дав,
Святому  хлібу  шану  ми  віддаймо.

Буханець  хліба,  спечений  в  печі́,
Руками  від  душі́  його  місили,
Та  окрім  хліба  бу́лки  й  калачі.
Щоб  хліб  був  за́вжди  –  Господа  молили.

І  молимо  про  це  ми  повсякчас,
Бо  ворог  міни  у  ріллю  все  сіє,
Страшний  прийшов  до  нас  вкраїнців  час,
Та  хліб  у  нас  в  домівках  рум’яніє.

20.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2025

МОЛИТВИ ХАЙ ПОЧУЄ БОГ

МОЛИТВИ  ХАЙ  ПОЧУЄ  БОГ
(Присвята  Ользі  Мазуркевич  та  її  синові  Іванові,  який  пропав  безвісти  на  фронті  )

В  молитві  мама  і  в  сльозах,
Бо  син  пропав  на  полі  бою,
Постійно  вервичка  в  руках,
Її  думкам  нема  спокою.

Її  ́моли́тви,  як  щити
Від  зла,  від  смерті,  від  розпуки,
Вона  живе,  щоб  берегти
Його  ім’я  в  словах  і  звуках.

Моли́тви  молить  і  вночі,
Коли  зірки́  палають  в  ти́ші,
Щоб  був  з  ним  Янгол  на  плечі,
Нехай  Госпо́дь  його  не  лишить.

Вона  не  спить,  бо  в  кожній  млі
Його  обличчя  виринає,
Моли́тви  молить  й  на  зорі,
В  сльозах  Всевишнього  благає.

Здіймає  ру́ки  з  болем  ввись,
Думки́  течуть,  як  кров  по  венах,
І  шепче:  «Сину,  віднайдись,
Будь  світлом  в  темряві  для  мене».

Моли́тви  хай  почує  Бог,
Нехай  пове́рне  мамі  сина,
Щоб  не  було́  в  душі́  тривог.
Для  мами  за́вжди  він  –  дитина.

15.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2025

УЖЕ ПРИХОДИТЬ ЛИШ ВВІ СНІ

УЖЕ  ПРИХОДИТЬ  ЛИШ  ВВІ  СНІ
(Світлій  пам’яті  полеглого  героя  земляка  Коса  Андрія)

Старенька  мати  у  сльозах
Похоронила  сво́го  сина,
Тепер  до  неї  йде  лиш  в  снах,
Домівка  в  нього  –  домовина.

Героєм  ліг,  хоч  жити  мав,
Героєм  ліг  за  Україну,
Життя  своє́  Андрій  віддав,
Плекав  у  серці  солов’їну.

То  ж  плаче  мати  у  журбі,
Трима  світлину  біля  серця,
Андрій  поліг,  вона  в  мольбі,
Слізьми́  наповнила  б  відерця.

Вона  тримає  кожен  звук,
Тримає  сміх  його  у  хаті,
А  він  зазнав  нестерпних  мук
І  в  землю  довело́сь  лягати.

Тако́ж  трима  його  сліди
У  погляді,  у  кожній  зморшці,
Та  син  не  зможе  більш  прийти,
Його  не  вздріне  у  віконці.

А  ще  ховає  між  хустин
Його  світлину  з  фронту  з  болем,
Не  меле  більш  життєвий  млин,
Наповнилась  домівка  горем.

Андрій  не  верне  вже  назад,
Не  ступить  більше  на  пороги,
І  не  поса́дить  свій  він  сад,
Скінчились  тут  його  дороги.

У  вітрі  голос  молодий,
І  поле  кроки  пам’ятає,
Та  шлях  закінчився  земний,
А  мама  сльо́зи  проливає.

15.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2025

ЗМИЛУЙСЯ, БОЖЕ

ЗМИЛУЙСЯ,  БОЖЕ

Змилуйся,  Боже,  над  нами,
Змилуйся,  Боже,  молю́,
Слізьми,  і  болем,  й  словами
З  серця  молитву  несу.

Змилуйся,  Боже,  благаю,
Свічі  життів  збережи,
Ру́ки  в  молитві  складаю.
Слово  надії  скажи.

Сили  дай  тим,  хто  в  печалі,
Втратив  хто  сво́є  житло,
Будуть  колись  і  скрижалі,
Світло  проб’ється  крізь  зло.

Хай  всі  верну́ться  з  полону,
Хай  всі  вернуться  з  війни,
Зниклим  подай  ти  долоні,
Вирви  їх  з  рук  сатани.

Змилуйся,  Боже,  і  зглянься,
Зглянься  над  нами,  утіш,
З  нами  наза́вжди  зостанься,
Двері  відкрий  нам  навсті́ж.

Змилуйся,  Боже,  над  краєм,
Всюди  зорею  світи,
Віри  в  душі́  не  втрачаєм,
Грішних,  Всевишній  прости.

Хай  не  згорять  наші  мрії,
Хай  не  зітруться  сліди,
Хай  ми  не  втратим  надії,
Хай  в  нас  не  буде  біди.

13.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2025

СВІЧА ЖИТТЯ ВЖЕ НЕ ПАЛАЄ

СВІЧА  ЖИТТЯ  ВЖЕ  БІЛЬШЕ  НЕ  ПАЛА
(Світлій  пам’яті  односельчанина  Богдана  Квецка)

Поліг  Богдан  за  нас  усіх  в  бою́,
Йому  життя  на  фронті  обірвалось,
Тепер  він  там,  в  Небесному  строю́,
Від  цьо́го  горя  й  болю  всім  додалось.

Поліг  Богдан,  у  засвіти  пішов,
І  смертне  ложе  довело́сь  стелити,
У  серці  –  біль,  у  пам’яті  –  любов…
Пішов  від  нас,  хоч  дуже  прагнув  жити.

Слідів  не  ли́шить  більше  на  землі́,
Не  мовить  слово,  пісню  не  затягне,
Завмерло  все  у  вічнім  джерелі…
І  вишиванку  більше  не  одягне.

У  тиші  храму,  в  дзвоні  над  селом,
Почулися  слова́  його  прощання,
Заснув  Богдан  наза́вжди  вічним  сном,
І  путь  була́  для  нього  вже  остання.

Поліг  Богдан,  та  в  наших  він  серцях,
І  в  пам’яті  людей  він  буде  за́вжди,
Хіба  прийде́  до  когось  тільки  в  снах,
Хоч  жити  мав  й  живим  прихо́дить  мав  би.

Осінній  лист  лягає,  мов  покров,
На  ту  могилу,  де  він  спочиває,
Молитва  лине  тиха,  без  розмов,
Його  свіча  життя  вже  не  палає.

Земля  прийняла  з  болем,  як  дитя,
Що  повернулось  в  лоно  материне,
А  Небо  шепче:  «Сину,  ти  –  життя,
Ти  –  вічний  стяг  у  серці  України».

14.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2025

БУЛО І БУДЕ

БУЛО  І  БУДЕ
(Відповідь  на  коментар  С.  Терпеливець  до  вірша  «ЗБЕРЕЖЕМО  ПАМ’ЯТЬ  І  СВОБОДУ»)

В  нас  буде  день  не  з  криком,  а  й  теплом,
Де  діти  знову  бігатимуть  в  полі,
Де  кожен  дім  наповниться  добром,
А  не  тривогою,  що  б’є  по  волі.

І  буде  мова,  як  весняний  спів,
І  буде  пісня,  як  молитва  щира,
Бо  ми  –  народ,  що  в  бурях  не  зотлів,
Зберіг  минуле  наше,  пам’ять  й  віру.

І  буде  світло,  хоч  були́  в  пітьмі́,
Бо  не  згорить  ніко́ли  те,  що  в  серці,
І  буде  мрія,  так  як  буть  весні,
Все  буде  чисте,  мов  вода  в  джерельці.

І  буде  слово,  не  зламать  його,
Що  не  зламалось,  хоч  його  глушили,
Пристали  ми  до  берега  свого́,
Не  зрушили  навіть  коли  нас  били.

Бо  ми  –  народ,  що  вміє  берегти
Не  тільки  хліб,  а  й  душу  і  надію,
І  навіть  в  морі  сліз  і  темноти
Ми  не  втопили  віру  нашу  й  мрію.

І  буде  сад,  який  посадим  ми,
Крізь  згарища  ще  проростуть  в  нім  квіти,
І  буде  сміх,  народжений  дітьми́,
Й  щасливими  зростати  будуть  діти.

І  буде  хліб  не  з  болю,  а  й  з  труда,
Що  не  зламався,  хоч  земля  стогнала,
І  буде  МИР,  і  нас  мине  біда.
Ми  молим,  аби  днина  та  настала.

Бо  ми,  як  вітер,  що  немає  меж,
Як  пісня,  що  не  вміє  бути  в  клітці,
Ми  ті,  хто  вірить  навіть  серед  веж,
Ми  –  волелюбний  нарід,  українці.

11.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2025

НОВА ЖИТТЄВА ПІСНЯ

НОВА  ЖИТТЄВА  ПІСНЯ
(З  нагоди  Дня  народження  Панасюк  Майї)

Осінній  день  хай  бу́де,  як  весна,
Зігріє  серце,  сповнить  світлом  очі,
Нехай  любов,  мов  тиха  глибина,
Веде  крізь  дні  і  всі  життєві  ночі.

Хай  кожен  ранок  в  мріях  потопа,
А  вечір  в  мирі  й  затишку  панує.
А  поруч  будуть  ті,  де  доброта
Ніко́ли  не  стихає,  а  й  вирує.

Надія,  мов  пташина  в  небесах,
Міцне  здоров’я,  наче  криця  в  горах,
А  щастя  буде  хай  на  всіх  стежка́х,
Ну  а  життя  –  мов  пісня  на  просторах.

Госпо́дь  рокі́в  щораз  хай  додає,
В  життєвій  пісні  строф  хай  додається,
Месія  світло  хай  щоразу  ллє,
І  кожна  думка  річенькою  в’ється.

В  житті  пізнати  зичу  літопад,
З  років  Всевишній  килим  простеляє,
Квітучим  буде  хай  життєвий  сад,
І  музику  щасливу  доля  грає.

Ще  рік  один  і  ще  одна  строфа́,
Народжена  нова́  життєва  пісня,
У  ній  любов,  надія  і  слова́,
В  життєву  скриню  рік,  що  був,  віднісся.

Хай  кожен  день,  як  нота  у  весні
Звучить  у  серці  ніжно  і  натхненно,
І  хай  здійсняться  мрії  чарівні́,
А  щастя  ллється  лагідно  й  невпинно.

Хай  буде  світло  там,  де  йдеш  сама,
І  поруч  ті,  хто  серденьком  все  чує,
Бо  день  цей  твій  і  ти  біля  керма.
І  так  до  ста  з  тобою  хай  мандрує.

12.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2025

БЕЗ УСЬОГО, ТА З НАДІЄЮ

БЕЗ  УСЬОГО,  ТА  З  НАДІЄЮ

Без  світла  знову  ми,  панове,
А  дехто  вже  і  без  води,
Все  зрозуміло,  це  не  но́ве  –  
Потвора  знов  лишив  сліди.

Лишив  сліди  свої́  нахабно,
А  нам  тепер  із  цим  всім  жить,
Сліди  усі  лишив  масштабно.
Так  може  нелюд  лиш  чини́ть.

Його  сліди  усім  нам  знані,
Нови́х  сьогодні  він  додав,
Та  ми,  вкраїнці,  нездоланні.
Жахіть  потвора  зажадав.

Лиша  нас  нелюд  без  усьо́го,
Іде  усюди  без  вагань,
Не  відступа  від  плану  сво́го,
Та  й  додає  він  нам  страждань.

Благаєм  в  Бога  порятунку,
Бо  ворог  всюди  загляда,
Жахіття  всі  не  на  малюнку,
Це  у  житті  таке  бува.

Ще  скільки  будуть  ті  знущання?
Ще  скільки  буде  цей  терор?
Чому́  з  життям  у  нас  прощання?
Чому́  людський  щоразу  мор?

10.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025

ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ'ЯТЬ І СВОБОДУ

ЗБЕРЕЖЕМО  ПАМ’ЯТЬ  І  СВОБОДУ

Та  ми  –  не  тінь,  ми  –  голос  поколінь,
Що  крізь  пожежі  й  попіл  не  зламались,
Ми  ті  –  хто  береже  в  серцях  наш  дзвін,
Які  потвор  у  бурю  не  злякались.

Ми  ті  –  хто  вишиває  кожен  шрам,
На  полотні  –  моли́тви  і  надії,
Хай  світ  здригнеться  –  мовим:  «Не  віддам
Ні  мови,  ні  Вкраїни,  ані  мрії!»

Бо  кожна  рана,  то  не  просто  біль,
Це  –  пам’ять,  що  палає  й  не  зникає,
І  кожен  крок,  як  виклик,  як  обстріл,
Та  дух  наш  і  в  війну  не  помирає.

Ми  –  не  мовчання,  ми  –  вогонь  в  словах,
Що  крізь  століття  палахтить  і  кличе,
Ми  в  кожній  ніші,  в  кожних  двох  рядках,
Де  мати  плаче  і  волосся  смиче.

Ми  в  кожній  хмарі,  що  над  степом  йде,
В  сльозі,  що  падає  на  чорноземи,
Нас  не  зламати,  хоч  вражина  б’є,
Ми,  як  коріння,  що  тримає  землю.

І  хоч  потвора  нищить  наші  сни,
Ми  збережем  і  пам’ять  і  свободу,
Бо  в  нас  любов  сильніша  від  війни́,
І  віра  є,  мов  джерело  народу.

10.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2025

МОГИЛИ, ХРЕСТИ І ВАНДАЛИ

МОГИЛИ,  ХРЕСТИ  І  ВАНДАЛИ

Що  виросте  з  цих  нелюдів,  скажіть?
Війна  їх,  однозначно,  не  торкнулась.
Лиш  захищать  (бо  діти),  не  біжіть,
Мутація  у  цих  потвор  відбу́лась.

Не  діти  це  й  не  смійте  захищать,
Мовляв  не  знали  та  й  не  розуміють!
З  рамен  їм  ру́ки  би  повиривать,
Якщо  таке  чинити  гниди  сміють.

Хіба  людина  може  так  чини́ть?
Вандали  малолітні  і  потвори
Зневажили  того́,  хто  там  лежить…
Чому́  так  чинять,  невблаганна  доле?

Ні  совісті,  ні  глузду,  ні  душі́…
Хрести  й  могили  знищують  вандали,
Та  це  ж  не  тінь,  що  вилізла  з  глуші́…
Де  навіть  Бог  заплакав,  як  кидали.

Вони  кидали  ті  хрести  святі,
Топтали  слід  молитви  і  любові,
Для  них  відсутні  правила  прості,
І  совість  чиста  не  із  ними  в  змові.

Та  кожен  хрест,  що  кинули  вони,
І  знищена  потворами  могила…
Зробили  це  нащадки  сатани,
Бо  християнка  їх  не  породила.

Яке  свавілля  і  жорстокий  світ!
Безкарність  скрізь,  усюди  і  в  усьому.
З  якого  дерева  упав  цей  плід?
Не  мо́литься  він  Господу  Святому.

Що  виросте  з  потвор  на  двох  ногах?
Цей  дикий  регіт,  що  проймає  болем.
Такого  не  побачиш  навіть  в  снах…
Потвора  йде  таким  життєвим  полем.

10.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2025

ВИЖИВАННЯ. ШОСТКА

ВИЖИВАННЯ.  ШОСТКА

Без  світла  Шостка,  без  води,
Без  газу  теж  зоста́лась,
Дістався  ворог  знов  сюди,
Потвора  знов  ввірвалась.

Дістався  ворог  знов  сюди,
Щоб  нищить,  руйнувати,
Жахливі  знов  лишив  сліди,
Яких  не  позмітати.

Жахливі  знов  лишив  сліди,
Людей  лишив  усьо́го,
Накоїв  нелюд  цей  біди́.
В  нас  горе  лиш  від  нього.

Некоїв  нелюд  цей  біди.
Тепер  як  людям  жити?
Чекають  крапельку  води,
Щоб  їстоньки  зварити.

Чекають  крапельку  води,
Розпалюють  багаття,
Подітись  їм  нема  куди,
Для  них  це,  як  розп’яття.

Подітись  їм  нема  куди,
Бо  треба  виживати
Після  влучань  убивць-орди,
І  сили  відшукати.

07.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2025

МУЗИКА ЩАСТЯ

МУЗИКА  ЩАСТЯ

От  музику  щастя  мені  б  одягнуть,
І  ніколи  її  не  знімати.
Купатися  в  ній,  в  ній  постійно  щоб  буть,
І  все  ноти  для  неї  писати.

А  музика  щастя  так  личить  мені,
Я  на  себе  її  приміряю.
Та  чую  її  поки,  десь,  вдалині,
Але  дуже  на  неї  чекаю.

Та  музика  щастя  мені  до  лиця,
І  вона,  як  ніколи  пасує.
А  може  за  нею  відправить  гінця?
Бо  повільно  чомусь  так  крокує.

То  ж  музика  щастя  хай  вічно  звучить,
І  струна  моя  щастям  заграє.
Стан  нотний  для  неї  давно  вже  лежить…
Аж  тоді  вже  душа  заспіває.

19.09.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2025

КВИТОК В ОДИН КІНЕЦЬ. ШОСТКА

КВИТОК  В  ОДИН  КІНЕЦЬ.  ШОСТКА

Знов  потяги  і  знов  невинні  люди,
Бо  знову  ворог  мотлох  поскидав,
Цього́  ніхто  потворі  не  забуде,
Благаю,  аби  нелюд  весь  сконав.

Потвори  б'ють,  безжально  гаратають,
І  гинуть  люди,  нелюд  їх  вбива,
З-за  паркана  сусіди  споглядають,
Про  співчуття  там  мовлять  лиш  слова́.

Квиток  в  один  кінець  купили  люди,
Квиток  життя…  він  миттю  спопелів,
Повернення  та  обміну  не  буде,
Від  цьо́го  в  нас  йде  ненависть  і  гнів.

Горять  вагони,  все  вогнем  взяло́ся,
І  плач,  і  крик,  і  стогін  із  вогню,
До  бід,  що  є,  ще  й  це  нам  додало́ся,
Життя  з  вогнем  вступило  у  борню.

Сьогодні  Шостка,  знову  залізниця,
Знов  обстріли,  і  потяги,  й  вокзал,
І  довело́сь  кому́сь  з  життям  проститься,
Для  ко́гось  був  в  житті  останній  вал.

Два  потяги  знов  знищили  потвори,
А  в  ньому  люди  із  квитком  життя,
Доли́ли  вбивці  в  чашу  свіже  горе,
Доли́ли  знов  болючого  пиття.

04.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2025

ЗДІЙМАЮ РУКИ ДО НЕБЕС

ЗДІЙМАЮ  РУКИ  ДО  НЕБЕС
(Від  імені  мами,  пропавшого  безвісти  на  фронті  Мазуркевича  Івана)

Здіймаю  ру́ки  до  Небес…
Чи  Бог  почує  і  поможе?
Страшна  війна,  весь  той  процес…
Чи  віднайтися  син  мій  зможе?

Здіймаю  ру́ки  до  Небес,
Молю́  молитву  і  питаю
За  що  той  біль?  За  що  той  хрест?
У  пам’яті  життя  гортаю…

Здіймаю  ру́ки  до  Небес,
Молю́,  щоб  сина  відшукати,
Щоб  шлях  його  весь  був  без  меж…
Надію  буду  я  плекати.

Здіймаю  ру́ки  до  Небес…
Чи  опинився  він  в  полоні?
Щоб  ворог,  наче  крига,  скрес…
Не  для  війни  носила  в  лоні.

Здіймаю  ру́ки  до  Небес,
Аби  живим  мій  син  знайшовся,
Щоб  на  шляху  не  бу́ло  лез,
Й  подвір’ям  рідним  знов  пройшовся.

Здіймаю  ру́ки  до  Небес,
Щоб  відшукав  Всевишній  сина,
Молю́,  чекаючи  чудес,
Свічу́  не  зга́сить  хай  вражина.

Здіймаю  ру́ки  до  Небес,
На  серці  біль,  і  щем,  й  розпука…
Де  син  тепер?  Чи  тут,  чи…  десь?
З  очей  сльоза  й  душевна  мука.

Здіймаю  ру́ки  до  Небес,
Думки́,  як  бурі  й  поторочі…
Чи  милість,  Боже,  ти  зішле́ш,
Чи  може  сни  якісь  пророчі?

Здіймаю  ру́ки  до  Небес,
Молю́ся,  плачу  і  чекаю,
Як  далі,  Боже,  поведе́ш?
Болить,  та  віри  не  втрачаю.

03.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2025

КОЛИ ДО НАС ПРИЙШЛА ВІЙНА

КОЛИ  ДО  НАС  ПРИЙШЛА  ВІЙНА

Коли  до  нас  у  дім  прийшла  біда,
Коли  до  нас  ввірвалися  ординці,
В  яких  була́  спланована  хода,
Тоді  нам  горя  вли́лось  аж  по  вінці.

Коли  до  нас  прийшов  той  чорний  день,
Який  вовік  ніко́ли  не  забудем,
Дода́лось  в  нас  тортурних  катіве́нь...
Та,  вбитих  всіх,  зі  сну  ми  не  пробудим.  

Коли  біда  прийшла,  неначе  грім,
Який  вбивати  став  по  всіх  усюдах...
Так  ворог  увірвався  у  наш  дім
І  танком,  мов  катком,  пройшовсь  по  людях.  

Коли  орда  ввірвалась  вочевидь,
Так  впевнено  і  нагло  наступала,  
Не  бу́ло  в  нас  тоді  на  це  провидь,
Не  знали,  що  прийде́  до  нас  навала.

Коли  війна  влетіла,  мов  стріла,
І  влучила  так  чітко  без  прома́ху,  
Смертей,  калік,    і  горя  додала́,
Дода́ла  туги,  і  жалю́,  і  стра́ху.

Коли  війна  палити  стала  все,
Немов  гриби,  рости  взяли́сь  могили,
Ми  зрозуміли,  що  вона  несе...
Це  витримать,  нехай  Госпо́дь  дасть  сили.

23.09.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025

НЕСЛУХНЧНІ ГОСТІ

НЕСЛУХНЯНІ  ГОСТІ

Неслухняні  дрони  в  Польщу  завітали
І  свої́м  візитом  нарід  налякали.

Трохи  хвилювання,  трохи  бу́ло  стра́ху,
Бо  ворожі  дрони  з  летом  да́ли  маху.

Але  ж  це,  напевно,  була  не  атака,
Просто  заблукали,  як  якась  невдаха.

Чи  провокували,  чи  летіли  в  гості?
Чом  вони  летіли  –  в  ро́звідку  чи  просто?

Та  поляків  трішки  дрони  налякали,
Вже  були  не  смі́шки  –  їх  бо  не  чекали.

Взя́лися  літати  все  частіше  дрони
Зграями  літають,  начебто  ворони.

Ворог  не  злякався,  що  країна  НАТО,
Й  вирішив  до  неї  навіть  завіти.

Думають  сусіди,  що  з  то  буде  далі,
Збиваючи  дрони,  та  уже  в  реалі.

Хтось  занепокоїв,  хтось  бо  здивувався,
Ну  а  хтось  цих  го́стей  в  себе  дочекався.

Це  ж  лиш  перші  гості,  що  прийшли  в  розві́дку,
Щоби  роздивитись  що,  і  де,  і  звідки.

То  ж  тепер  чекати  інших  доведеться…
Може  споглядання  аж  тепер  минеться?

17.09.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2025

КАРДІОГРАМА ЖИТТЯ

КАРДІОГРАМА  ЖИТТЯ

В  життя  своя́  кардіограма,
В  життя  своє́  серцебиття,
Там  сво́ї  ноти,  сво́я  гама,
У  свій  клубок  нито́к  звиття.

В  життя  свої́  думки́  й  закони
Кардіограму  видають,
Де  є  скачки  і  перепони,
Шукають  все  й  у  всьо́му  суть.

Розшифрувать  кардіограму
Чужому  ко́мусь  не  дано,
Й  ввійти  в  чию́сь  життєву  браму,
Й  переглядать,  немов  кіно.

Зубці  і  лінії  різняться,
У  кожного  вона  своя́,
Щоразу  може  коливаться,
У  кожної  своя́  броня.

Кардіограма  та  чутлива,
Вона  ніко́ли  не  хиби́ть,
Свій  простір  в  неї,  сво́я  нива,
Й  вона  завжди́  кудись  спішить.

В  життя  своя́  кардіограма,
То  рівно  йде,  то  має  збій,
Їй  не  властива  анаграма
І  розпорядок  в  неї  свій.

08.09.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025

ПІСНЯ

ПІСНЯ

Україна  –  то  є  пісня,
Пісню  куля  не  бере́,
Її  стогін  вже  рознісся,
Та  вона  –  не  кабаре.

Ворог  хоче  її  вбити,
Та  вона  усе  звучить,
Все  жила́  і  буде  жити,
Перестане  крівцю  лить.

Пісня,  створена  віками,
Люд  її  наш  береже,
Ми  –  із  нею,  вона  –  з  нами,
В  світі  її  знають  вже.

Підхопить  її  звучання
Ще  ніко́му  не  вдало́сь,
Бо  народу  в  ній  єднання,
Й  захищати  довело́сь.

Пісня  ця  –  дзвінка  й  могутня,
Віра  й  воля  в  ній  сплели́сь,
І  незламність  в  ній  присутня,
Свої  ноти  збереглись.

Буде  линути-злітати
Пісня  ця  усі  віки,
Будуть  її  поважати
Й  простеляти  рушники.

Україна  –  славна  пісня,
Найпотужніша  з  пісень,
Звук  її  в  світи  віднісся,
Переможний  при́йде  день.

28.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2025

З НЕЗАЛЕЖНІСТЮ, ВІЛЬНА ВКРАЇНА

З  НЕЗАЛЕЖНІСТЮ,  ВІЛЬНА  ВКРАЇНО

З  НЕЗАЛЕЖНІСТЮ,ВІЛЬНА  ВКРАЇНО!
На  ногах  ти  завжди  твердо  стій,
Хай  мова  звучить  солов’їна.
Не  була  й  не  є  у  числі  ти  повій.

І  брендом  не  були  вкраїнки–
Були  символом  в  світі  краси
Від  малого  дівчатка  до  жінки!
Немов  вмились  в  краплинах  роси.

Тебе  ж  бо  ні  з  чим  не  зрівняти.
Дарувать  тобі  вірність  й  любов,
Найщиріші  слова  лиш  казати
Й  молить  безліч  за  тя  молитов.

Щоб  мови  й  тебе  не  цурались,
Щоб  святою  ти  була  для  всіх,
В  любові    тобі  зізнавались,
Хоч  тернистий  же  шлях  твій  проліг.

Та  ти  цілою  вийдеш  з-між  тернів,
Хоч  зараз  тя  рани  болять.
Терен  у  прошарках  дернів,
І  струни  твої  стугонять.

Не  стоїш  пред  врагом  на  колінах,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  свою  бережеш,
Хоч  на  Сході  ще  рвешся  на  мінах…
Ти  встоїш!Пред  врагом  не  впадеш!

Процвітай,моя  РІДНА  ВКРАЇНО,
Рік  за  роком  міцній  і  єднайсь,
Хай  окріпнуть  усі  твої  стіни,
І  в  любові  народній  купайсь!

Я  молитимусь  дальше  за  тебе,
За  мову  твою  і  народ,
Здійматиму  руки  до  неба,
Щоб  не  нищив  тебе  всякий  зброд!

24.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2025

ВИШИВАНА УКРАЇНА

ВИШИВАНА  УКРАЇНА

Україно  моя  вишивана,
Ти  –  найкраща  у  світі  земля,
Вишиванкою  буть  Богом  дана,
Вишиванкою  ти  зацвіла.

Вишиваною  ти  народилась,
Ти  в  калині  уся  й  колосках,
На  просторах  барвінком  стелилась,
Як  в  мережках  –  в  хвилястих  стежках.

Вишивана  моя  Україно,
Вишиванка  тобі  до  лиця,
Вишиванкою  пісня  скрізь  лине,
Ти  такою  живеш  у  серцях.

То  ж  найкраще  вбрання  ти  придбала,
Про  вбрання  це  співають  пісні,
Ти  у  ньому  квітучою  стала,
А  всі  квіти  –  красиві  й  рясні.

Вишиванка  у  кожному  слові,
В  кожній  пісні  душевній,  дзвінкій,
Візерунки  такі  всі  чудові
В  вишиванці  прекрасній  твоїй.

Україно  моя  вишивана,
Ти  –  єдина  у  світі  така,
Вишиванка  твоя  незрівнянна,
Й  серцю  милая  мова  дзвінка.

16.05.2020  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2025

ЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ

ЄДНАННЯ  КОЛЬОРІВ

Широкая  нива  з  пшеничним  колоссям
І  небо  над  нею  у  смутку  й  жалю,
Бо  нашій  землиці  пізнать  довелося
І  стогін,  і  муки,  і  пекло  вогню.

Це  поле  пшеничне  з’єдналось  із  небом,
Всевишній  з’єднав  їх  колись  навіки́,
За  всяку  ціну́  зберегти  це  нам  треба,
Щоб  клали  ми  хліб  на  свої́  рушники.

Наш  стяг  утворився  із  неба  і  ниви,
Найкращий  у  світі  вкраїнський  наш  стяг,
Життя  щоб  було́  в  Україні  щасливе,
І  з  рідним  цим  стягом  ми  йшли  до  звитяг.

В  війні  щоб  здобулася  наша  звитяга,
В  усій  Україні  щоб  стяг  майорів,
Бо  з  ним  проявилася  наша  відвага
В  неле́гкі  часи  наших  чорних  всіх  днів.

Найкращий  зі  стягів  із  ниви  і  поля,
Це  скарб  українців,  дарований  нам,
Із  ним  нас  об’єднує  мужність  і  воля,
І  платять  за  нього  герої  життям.

Широкая  нива  з  пшеничним  колоссям,
І  небо  над  нею,  мов  синь  ,  простяглось,
Бо  інших  полотен  для  нас  не  знайшлося,
Для  стягу  єднання  таке  збереглось.

23.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2025

ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР  –  не  просто  полотно,
Де  поєдналось  жовте  і  блакитне,
Не  просто  це  двоколірне  рядно  –
Це  небо  неозоре  й  поле  житнє.

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР  –гордість  ж  бо  яка,
Це  –  стяг  нашої  неньки  України,
Стяг  НЕЗАЛЕЖНОСТІ,  не  слуг  й  не  кріпака!
Й  про  нього  українська  пісня  лине.

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР  –  ЄДНОСТІ  ж  бо  стяг,
Стяг  ВОЛЕЛЮБНОСТІ  вкраїнського  народу,
Він  святості  й  висот  своїх  досяг
І  заслужив  найвищу  нагороду.

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР  всюди  майорить
І  на  вітру  він  розвивається,  мов  хвиля,
Над  ним  розкинулась  небесная  блакить,
Під  ним  –  земля  свята  й  вкраїнцю  мила.

23.08.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2025

МРІЯ КОЖНОГО ІЗ НАС

МРІЯ  КОЖНОГО  З  НАС

Вражий  МіГ  уже  злетів
Зі  свого́  боло́та,
Бо  так  ірод  захотів  –  
Примха  ідіота.

Хай  в  безодню  полетить,
Хай  в  безодню  кане,
Хай  потвору  щось  приспить,
Хай  вже  більш  не  встане.

Хай  в  болото  поверта
І  нас  не  займає,
Хай  вже  більше  не  зліта
І  нас  не  вбиває.

Хай  яскраво  спалахне
Над  гнилим  болотом,
Лихо  його  не  мине
Разом  з  ідіотом.

Феєрверки  хай  від  них
В  р@cshі  сяють  ясно,
Ну  а  наслідків  від  них
Хай  в  них  буде  рясно.

Хай  Госпо́дь  же  приземли́ть
У  довічне  ложе,
Хай  вже  більше  не  злети́ть
Й  знищить  нас  не  зможе.

Хай  так  бу́де  зі  всіма,  
Що  на  нас  план  мають,
Щоб  злітали  недарма  –  
Хай  усі  палають.

21.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025

ПРОТИЛЕЖНІСТЬ

ПРОТИЛЕЖНІСТЬ

Хтось  чекає  літа,  ну  а  хтось  –  зими́,
Мати  слі́зьми  вмита  –  син  поліг  грудьми.
Хтось  в  молитві  ру́ки  знов  до  Бога  звів,
Щоб  Госпо́дь  почув  нас  й  ворогів  відвів.

Хтось  весну  чекає  –  сіять  щоб  жита,
Хтось  вже  сил  не  має,  щоб  нести́  хреста.
Хтось  біжить  у  осінь  золото  збирать,
Ко́гось  в  домовині  стали  зустрічать.  

Хтось  вечірні  зо́рі  взявся  знов  лічи́ть,
Хтось  молитву  молить,  бо  ще  хоче  жить.
Хтось  вербі  над  ставом  ко́си  розпліта,  
А  над  ки́мось  знову  ворог  проліта.

Хтось  сонати  вітру  слухає  в  гаю́,
Хтось  стоїть  в  нерівнім  з  ворогом  бою́.
Хтось  росу  сріблясту  бачить  на  траві,
Потопає  знову  хтось  в  свої́й  крові́.

Хтось  в  саду  вишневім  слухає  птахів,
Ну  а  хтось  не  скаже  вже  ніяких  слів.
Хтось  у  води  мо́ря  залюбки  зайшов,
Хтось  же  в  потойбіччя  назавжди́  пішов.

Хтось  чекає  миру  і  кінця  війни́,
Щоб  живі  вернули  до́ньки  і  сини.
Хтось  вже  віру  втратив,  що  настане  мир,
Бо  воює  й  досі  сатана-упир.

18.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2025

ІСТИНА

ІСТИНА

Чи  квіти  хтось  посіє,  чи  жита́,
Чи  висипле  на  тацу  небо  зо́рі,
В  усьому  є  та  правдонька  свята́,
Де  дякувать  за  все  і  Богу  й  долі.

В  усьому  є  та  правдонька  свята́,
Яка  в  житті  показує  дороги,
Несемо  кожен  ми  свого́  хреста
І  оббиваєм  з  ним  якісь  пороги.

Несемо  кожен  ми  свого́  хреста,
Ніхто  у  цьо́му  нам  не  допоможе,
Зі  скаргою  не  пишемо  листа,
Хоч  біль  і  совість  нас,  буває,  гложе.

Зі  скаргою  ми  пишемо  листа,
Усе  приймаєм  з  радістю  і  смутком,
Бо,  ма́буть,  в  цьому  істина  проста…
Життєвий  кошик  повниться  й  здобутком.

Є,  ма́буть,  в  цьому  істина  проста,
Та  часто  ми  не  думаєм  про  неї,
Життя  біжить,  біжать  наші  літа́,
Які  не  за́вжди  квітнуть,  як  лілеї.

Життя  біжить,  біжать  наші  літа́,
Та  пам’ять  наша  геть  усе  карбує.
Аби  в  душі́  не  бу́ла  пустота…
Життєві  рани  час  не  залікує.

12.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2025

П'ЯТЬ РОКІВ ЗОРИТЬ З ПОТОЙБІЧЧЯ

П’ЯТЬ  РОКІВ  ЗОРИТЬ  З  ПОТОЙБІЧЧЯ

Минає  час,  минає  так  невпинно,
Роки  летять,  а  рана  все  болить,
П’ять  років,  як  один  спливає  нині,
Як  мамочка  із  засвітів  зори́ть.

Зори́ть  вона,  усе  так  добре  бачить,
Але  уста  наза́вжди  вже  німі,
Хоч  вже  не  тут,  та  так  багато  значить,
П’ять  років  ми  з  сестрою  вже  самі.

Уквітчане  подвір’я  і…  могила,
Біленька  хата,  стела  і  плита,
Раділа  мама  квітам,  їх  любила…
Слова́,  світлина,  в  усмішці  уста.

Життя  вона  понад  усе  любила,
Та  згасло  надвечір’я  і  свіча,
Вона  для  нас  життя  своє  прожи́ла,
Тепер  не  вистача  її  плеча.

Хай  з  Богом  спочиває  наша  ненька,
Я  щиро  вірю,  що  уже  в  раю́,
Живе  вона  у  нашому  серде́ньку,
Воно  болить  і  цьо́го  не  таю.

П’ять  років,  як  за  обрієм  матуся,
П’ять  років  збігли,  наче  мить  одна,
Вона  на  Небі,  а  я  тут  молю́ся,
Між  нами  та  невидима  стіна.

Між  нами  та  стіна  і  вічна  брама,
В  яку  п’ять  ро́ків  то́му  увійшла…
Пішла  у  потойбіччя  наша  мама,
Свої́  дороги  на  землі  пройшла.

Тепер  вона  десь  там,  в  Едемськім  саді,
Її  сліди  зостались  на  землі́,
ЛЮДИНОЮ  була́  тут  на  посаді,
Відбиток  залишився  на  чолі.

11.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2025

СУСІД СПОСТЕРІГАЄ

СУСІД  СПОСТЕРІГАЄ

Ось  потвори  з  оркостану
Знову  гаратають,
Хочем  жити  чи  вмирати  –  
Вони  не  питають.

Їм  аби  лишень  стріляти,
Нищить  Україну,
Та  й  бляшанки  випускати  –  
Не  давать  спочину.

А  бляшанок  в  оркостані,
Як  піску  у  морі,
Ми  усі  в  тривожнім  стані,
Бо  думки́  в  них  хворі.

З  усіх  усюд  запускають
Мотлох  юродиві,
Люд  невинний  убивають
У  гнилім  пориві.

Чи  не  можуть  їх  спинити?
Чи  й  гадки  не  мають,
А  ми  хочемо  всі    жити…
То  на  що  чекають?

А  той  мотлох  без  упину
Злітає  з  болота.
Прикру  маємо  картину,
В  нас  роки  скорбота.

А  сусід  спостерігає,
Бо  не  їх  вбивають…
Щось  вичікує  -чекає,
Бо  біди  не  знають.

Чи  ще  довго  доведеться
У  борні  стояти?
Та  й  чи  скоро  це  минеться
Й  далі  що  чекати?                                      

03.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025

ПИТАЮ, МАЛЮЮ, НЕ ЗНАЮ

ПИТАЮ,  МАЛЮЮ,  НЕ  ЗНАЮ

(Відповідь  С.  Терпеливець  на  коментар  до  вірша  «ЯК  МОЖНА  ЖИТИ  ТАМ…»)

Як  можна  жити  там  –  цього́  не  знаю,
Не  довело́сь  мені  таке  пізнать,
Але  молю́  і  Господа  благаю,
Аби  в  житті  цього́  не  скуштувать.

Як  можна  жити  там  –  себе  питаю,
Та  відповідь  не  можу  я  знайти,
Минає  час  й  до  цьо́го  повертаю…
Щоб  я…  життя  й…  далекії  світи…

Як  можна  жити  там  –  питання  вічне,
Але,  напевно,  кожному  своє́,
Та  точно  це  не  є  ніщо́  трагічне,
Та  вічне  відчуття,  що  не  своє́.

Як  можна  жити  там  –  не  уявляю,
Бо  доля  не  закинула  туди,
Але  в  думках  я  це  перебираю:
Щоб  я  й  чужі  далекії  світи…

Як  можна  жити  там  –  в  думках  малюю,
Картини  постають,та…  не  моє…
Думки́  про  це  гаптую  і  гаптую,
І  кожна  з  них  снує́,  снує́,  й  снує́.

Як  можна  жити  там  –  не  розумію,
Щоб  не  прийшлось  покинуть  рідний  край,
Який,  немов  коханого,  лелію,
Який  для  мене  –  незбагненний  рай.

25.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025

ФЕЙСБУЧНА ЛЮБОВ

ФЕЙСБУЧНА  ЛЮБОВ

Любов  фейсбучна  особлива:
Неначе  дощ,  неначе  злива,
Неначе  смерчі  й  буревії,
І  має  ще  й  брудні  затії.

Неначе  сильні  снігопади,
А  іноді  –  і  грози,  й  гради.
А  ще  бува,  як  заметілі,
Немов  працюють  всі  артілі.

Бувають  також  і  заме́ти,
Вона  вбива  й  без  кулемета,
Переміта  усі  дороги,
Й  боротись  з  цим  немає  змоги.

Ні  коментар,  ні  вподобайку,
Та  й  нецензурне  слово-лайку
Не  можна  навіть  розмістити…
Це  ж  треба  так  мене  любити?

Та  й  часто  дописи  блокує,
Зробивши  це  –  щось  метикує,
І  пише  все  щось  про  спільноту…
Й  бере  щоразу  вищу  ноту.

А  ще  й  частенько  видаляє,
Й  погрозами  все  дошкуляє,
І  про  стандарти  щось  торочить…  
То  ж  голову  ось  так  морочить.

То  як  з  цим  нелюбом  боротись?
Йому  і  в  жорні  не  змолотись,
Та  дописи  робить  я  буду
Й  любов  фейсбучну  не  забуду.

Бо  ця  любов  є  особлива:
Брудна  вона,  несправедлива,
Мене  так  любить  вже  роками,
Й  такі  брудні  провадить  справи.

Ось  я  й  таку  любов  пізнала,
Її,  звичайно,  не  чекала.
Любов-війна  роки  триває
І  все  нове́  щось  викидає.

19.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025

ВЖЕ Я - НЕ Я І ТИ - НЕ ТИ

ВЖЕ  Я  –  НЕ  Я  І  ТИ  –  НЕ  ТИ

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Нема  між  нам  вже  нічо́го,
Давно  вже  спалені  мости,
Вже  й  присмаку  нема  терпкого.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Не  мрій,  що  можеш  щось  змінити,
Межу́  зумів  ти  перейти…
Розбитий  глек  вже  не  зліпити.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
І  вороття  назад  немає,
Не  треба  вже:  «Пробач»,  «Прости»,
Бо  мертве  вже  не  оживає.
Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Усе  давно  уже  минуло,
Що  втрачено  –  не  віднайти,
Не  повернути  те,  що  бу́ло.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Зів’яло  все,  неначе  квіти,
З  яких  вінок  вже  не  сплести́
Й  не  варто  інші  вже  садити.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Давно  уже  загасли  зо́рі,
Давно  ми  –  різних  два  світи…
Можливо  це  –  пророцтво  долі.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Це  –  дві  дороги,  дві  –  стежини,
В  одну  уже  їм  не  зійти,
Й  ми  –  не  одна,  а  я  дві  краплини.

19.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025

НІЧ В СТРАШНОМУ ГАРАТАННІ

НІЧ  В  СТРАШНОМУ  ГАРАТАННІ

Ніч  в  страшному  гаратанні,
Хай  же  буде  не  остання,
Хай  бляшанки  спопеліють,
Смерть  і  горе  нам  не  сіють.

Ми,  на  жаль,  не  так  хотіли,
Та  бляшанки  прилетіли,
В  нас  будинки  спопеляли
І  життя  людські́  забра́ли.

Ніч  була́  пекельна  знову,
Нам  співали  колискову
Не  про  місяць,  не  про  зорі,
А  й  страшні  дарунки  долі.

Грали  музику  ракети,
Мотлох  нам  читав  сонети,
А  ми  вижити  хотіли,
Бо  на  нас  вони  летіли.

Знову  Київ  на  прицілі,
Бо  такі  ворожі  цілі.
Молим  Бога  аби  жити
Й  сві́чі  наші  не  гасити.

Знову  все  у  нас  здригалось
І  вогнем  страшним  узя́лось.
В  ко́гось  бу́ла  ніч  остання,
Не  дожив  хтось  до  світання.

Знов  руїни  і  завали
Від  ворожої  навали,
Страх  і  сльо́зи  і  недоля…
Та  невже  це  Божа  воля?

Чи́єсь  серце  зупинилось,
А  ще  вчора  воно  билось.
Загаше́ні  знову  сві́чі,
Не  розплющать  більше  вічі.

Ніч  в  страшному  гаратанні,
В  ко́гось  подихи  останні,
В  ко́гось  –  страх  й  болючі  рани…
Коли  ж  в  вічність  ворог  кане?

31.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025

КОЛИ І ДЕ?

КОЛИ  І  ДЕ?

Ворожая  небезпека
В  нас  роки́  триває,
Бо  вкраїнськії  тере́ни
Ворог  спопеляє.

Та  якби  ж  то  лиш  тере́ни
В  нас  щодня  горіли,
Якби  люди  в  Україні
Щодня  не  німіли.

Якби  люди  в  Україні
Були  у  безпеці,
А  то  й  гніздо  страшно  вити
Бідному  лелеці.

Гніздо  птаху  страшно  вити,
Бо  й  його  зруйнують.
Як  нам  вижити  і  жити
Коли  атакують?

Як  нам  вижити  і  жити?
Куди  заховатись,
Аби  слізьми  вже  ніко́ли
Більше  не  вмиватись?

Аби  сльо́зи  вже  ніко́ли
Нам  не  проливати.
Де  не  буде  вража  зброя
Нас  ніде  сягати?

Де  не  буде  вража  зброя
Небезпеку  не́сти?
Коли  зможем  ПЕРЕМОГИ
Ми  вінок  всі  спле́сти?

30.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025

МИРОМ ВСЕ У НАС ПРИКРАШУ

МИРОМ  ВСЕ  У  НАС  ПРИКРАШУ

Прийшов  моsk@ль  в  країну  нашу,
Бо  прямував  він  на  парад,
Тепер  йому  доро́га  в  р@schу,
Але  двохсотим  вже  назад.

Тепер  йому  доро́га  в  р@schу,
Яка  веде  на  небосхил,
Їм  не  топтати  землю  нашу,
Квітник  зросте  замість  могил.

Їм  не  топтати  землю  нашу
Сво́м  смердючим  кирзаком,
Не  будуть  лити  горя  в  чашу,
Яке  тече  все  рівчаком.

Не  будуть  лити  горя  в  чашу,
З  життя  не  будуть  визволять,
Навік  зали́шать  землю  нашу,
І  нас  не  будуть  убивать.

Навік  зали́шать  землю  нашу,
На  повні  груди  ми  дихне́м,
Я  цю  надію  не  зага́шу,
Хоч  на  душі  і  біль  і  щем.

Я  цю  надію  не  зага́шу  –
Піде  в  болото  лютий  враг.
Я  МИРом  все  у  нас  прикра́шу,
Піді́ймуть  всюди  рідний  стяг.

Я  МИРом  все  у  нас  прикра́шу,
Усюди  славень  зазвучить,
Зустрінем  ПЕРЕМОГУ  нашу,
І  ми,  й  Вкраїна  будем  жить.

29.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025

МИ ВІЛЬНІ, НАРОДЕ МІЙ, ВІЛЬНІ

МИ  ВІЛЬНІ,  НАРОДЕ  МІЙ,  ВІЛЬНІ

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Ми  вільні,  неначе  птахи́,
В  країні  живем  неподільній,
Хоч  в  кожного  з  нас  є  гріхи.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Такими  прийшли  ми  у  світ,
Та  рани  тепер  в  нас  суцільні,
І  кров  на  чолі,  а  не  піт.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Рабів  не  постане  із  нас.
Сусіди  у  нас  божевільні  –  
Тяжкий  через  них  у  нас  час.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Та  мріють  в  кайдани  закуть,
А  дії  ворожі  свавільні,
Навалою  все  до  нас  йдуть.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Нас  хоче  взять  ворог  в  ярмо,
Ми  духом  і  волею  сильні,
За  волю  в  бою́  стоїмо.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
У  рабстві  не  будемо  жить.
Рубці  в  нас  душевні  й  натільні,
Та  вільного  духу  не  вбить.

29.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2029

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025

ЧИ ДОВГО НА СВЯТО ЧЕКАТИ?

ЧИ  ДОВГО  НА  СВЯТО  ЧЕКАТИ?

Нехай  у  вічність  кане  все  погане,
Нехай  у  вічність  піде  зло  й  війна,
Хай  чимскоріш  в  нас  знову  МИР  настане,
Хай  щезне  з  України  сатана.

Нехай  у  вічність  пі́дуть  всі  ординці
За  те,  що  нас  взяли́ся  убивать,
Хай  заживуть  у  МИРі  українці,
На  нас  щоб  не  могли  більш  зазіхать.

Нехай  у  вічність  пі́дуть  сатанисти  –  
Не  місце  їм  на  цій  святій  землі́,  
Двоногі  ці  недоумки-р@schисти
Нехай  наві́ки  щезнуть  у  імлі.

Нехай  у  вічність  відійдуть  убивці,
Які  прийшли  зі  зброєю  до  нас,
Зотліють  хай  до  папірка  паршивці,
Хай  на  землі́  закі́нчиться  їх  час.

Нехай  у  вічність  відлетять  хоч  нині,
Аби  і  духу  не  зоста́лось  тут,
Бо  місце  на  святій  землі́  –  людині,
А  їм  у  пекло  кожному  маршрут.

Нехай  у  вічність  кануть  всі  до  шпенту,
Хай  факелом  яскравим  спалахнуть,
Й  не  ли́шиться  від  вбивць  ані  сегменту,
Щоб  кара  не  могла  їх  обминуть.

Нехай  у  вічність  кануть  всі  потвори,
Які  несуть  роки́  нам  горе  й  біль,
Нехай  розмиє  нелюдів  цих  но́ри,
Й  не  мали  змоги  вибратись  звідтіль

Нехай  й  упир  у  вічність  з  ними  кане,
Щоб  більш  не  міг  накази  віддавать,
Нехай  згорять  із  ним  убивчі  плани!
Чи  довго  нам  на  свято  це  чекать?

27.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2025

ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА

ХАЙ  ЗОТЛІЄ  ВСЯ  СВОЛОТА

Знов  потвори  з  оркостану
Підняли́сь  у  небо,
Та  обвугленого  стану
Їх  усіх  нам  треба!
 
Хай  потвори  спопеліють
Всі  над  болота́ми,
Та  й  усі  хай  поніміють,
Згинуть  з  потрохами.

Знищи,  Боже,  вражий  мотлох
Ще  над  болота́ми,
Хочем  бачить  всіх  їх  здохлих!
Боже,  будь  із  нами.

Хай  верта  упир  в  болото
На  свої́х  бляшанках,
Хай  зотліє  вся  сволота
У  ворожих  банках.

Бо  ж  вони  летять,  Всевишній,
Сві́чі  нам  гасити.
А  ми  хочем,  Боже  тиші,
Всі  ми  хочем  жити!

Зупини  їх,  я  благаю,
Не  дай  їм  летіти!
Роблять  пекло  нам  із  ра́ю…
Не  хочем  німіти!

25.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2025

СТРАШНА НІЧ

СТРАШНА  НІЧ

Знов  була  страшною  нічка,
Не  змикали  ми  очей,
І  молитва,  наче  стрічка,
Ангел  все  торкав  плечей.

Цілу  ніч  сміття  літало
І  нестерпно  все  гуло,
Ні  на  мить  не  затихало,
І  в  будинку  всім  трясло.

Знову  сильно  гаратнуло,
Знову  вибухи  у  нас,
Все  собою  сколихнуло
Вже  у  цей  ранковий  час.

Ми  живі  –  і  слава  Богу!
Знов  набралися  страху,
Боже,  йди  нам  на  підмогу,
Хоч  усі  ми  у  гріху.

Не  минай  нас,  я  благаю!
Нас  щитами  закривай!
Я  молю,  за  всіх  благаю,
Нас  в  біді  не  залишай.

Дуже  хочеться  нам  жити,
Та  у  вбивців  інший  план.
Як  нам  вижить?  Що  робити,
Щоб  не  знищив  нас  тиран?

21.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025

БЕЗ ТРИВОГИ

БЕЗ  ТРИВОГИ

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
Хай  ворог  наза́вжди  у  засвіти  йде,
Наза́вжди  покине  хай  наші  пороги,
І  хай  ПЕРЕМОГА  до  нас  вже  прийде́.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
Що  я  не  здригалась  від  вибухів  знов,
Хай  ворог  забуде  до  нас  всі  дороги,
І  щоби  не  стила  ні  в  ко́го  з  нас  кров.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
Що  ми  не  купались  у  вибухах  всі,
У  сховища  нас  не  несли́  наші  но́ги,
А  й  ними  змогли  ми  пройтись  по  росі.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
І  тиші  ніщо  не  порушило  в  нас,
Щоб  ворог  ніко́ли  не  мав  уже  змоги
Бляшанки  свої  відправляти  до  нас.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
За  те,  що  ще  й  спати  змогли  ми  вночі,
І  навіть  не  бу́ло  у  нас  настороги,
Бо  Ангел,  напевно,  сидів  на  плечі́.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
За  ще  одну  ніч  у  моє́му  житті.
Чекаємо,  Боже  сигнал  ПЕРЕМОГИ,
Щоб  ми  більш  не  бу́ли  у  крові  литті.

20.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025

НЕ НАБУЛОСЯ СПОКОЮ

НЕ  НАБУ́ЛОСЯ  СПОКО́Ю

Не  набу́лося  споко́ю  –  
Мить  лиш  без  тривоги,
Та  й  ординці  не  забули  
До  нас  всі  дороги.

Не  набу́лося  споко́ю  –  
Ворог  атакує,
Життя  людські  забирає,
Домівки  руйнує.

Хоч  би  швидше  божевілля
Уже  закінчи́лось,
І  все  дрантя  з  оркостану
У  багні  втопилось.

Та  нема  кінця  і  кра́ю
Вже  жахіттю  цьому,
У  молитві  ру́ки  зводжу
Господу  Святому.

Тиша  лиш  на  мить  буває
І  вона  не  тішить,
Нас  упир  не  забуває
Й  ніяк  не  зали́шить.

Жити  хочемо,  Всевишній,
І  в  страху  не  бути,
Тому́  вибухів  й  тривоги
Ми  не  хочем  чути.

19.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025

НЕДОВГО ТИША ПАНУВАЛА

НЕДОВГО  ТИША  ПАНУВАЛА

Недовго  тиша  панувала  в  нас,
Порушило  її  виття  сирени,
Вже  й  вибухи  за  нею  в  пізній  час,
Здригаються  знов  ріднії  терени.

Посипалися  вибухи  гучні,
Один  за  о́дним  розтинає  тишу,
А  линуть  мали  радісні  пісні́,
Й  ніщо́  чому́сь  потвор  не  заколише.

Мені  й  у  вітрі  чується  все  плач,
Бо  й  він  безсилий  ворога  приспати,
І  завива,  бува,  немов  сурмач,
Не  може  він  убивць  заколихати.

Молитва  за  молитвою  луна,
В  молитві  ру́ки  зводим  і  благаєм,
Щоб  скаменів  наві́ки  сатана…
Такі  думки́  докупоньки  збираєм.

А  думати  хотілось  не  про  них,
І  мріяли  не  в  вибухах  купатись,
Та  ворог  завдає  нам  стільки  лих
Які  вже,  мабуть,  будуть  струпом  братись.

Й  ця  тиша  насторожувала  нас,
Недобре  від  початку  віщувала  –  
Бляшанки  прилетіли  в  нічний  час
І  небезпека  защораз  зростала.

До  ранку  ще  далеко  нам  чекать,
Ще  довго,  аніж  півні  заспівають,
Бляшанки  без  упину  все  летять
Теренів  наших  кожен  раз  сягають.

Благаєм  Бога,  аби  їх  вернув,
Щоб  повертав  усіх  їх  у  болото,
Аби  Творець  благання  всі  почув,
Аби  сконала  з  мотлохом  сволота.

19.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025

ПРОМОВА З ПОТОЙБІЧЧЯ

ПРОМОВА  З  ПОТОЙБІЧЧЯ
(  вустами  полеглого  героя  )

Я  бачив  те,  чого́  вам  і  не  снилось,
Я  бачив  пекло,  будучи  живим,
Та  в  мить  якусь  і  серце  зупинилось,
Загашена  свіча  ординцем  тим…

Я  бачив  те,  про  що  вже  не  сказати,
Мої́  вуста  наза́вжди  вже  німі,
А  йшов  я  Україну  захищати,
Бо  грати  довелося  в  нас  сурмі.

Я  бачив  те,  від  чо́го  крівця  стила,
Та  йшов  я  в  бій,  йшов  з  ворогом  на  прю,
Бо  серцю  Україна  лю́ба  й  мила,
І  голову  поклав  у  тім  бою́.

Я  бачив  те,  чого́  не  описати,
Немає  слів,  щоб  все  розповісти́,
І  довело́сь  життя  своє́  віддати,
За  обрій  рано  довело́сь  піти.

Я  бачив  те,  чого  не  уявити:
Страшна  реальність  в  пеклі  на  землі́…
Пішов  туди…  а  так  хотілось  жити…
Тепер  моя́  домівка  у  землі́.

Я  бачив  те,  що  відбирає  мову,
Пекельні  му́ки  довело́сь  пройти,
Із  засвітів  кажу́  тепер  промову,
Бо  вже  пішов  у  вічнії  світи.

17.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025

НАРОДЖЕНА І ВТІЛЕНА ІДЕЯ

НАРОДЖЕНА  І  ВТІЛЕНА  ІДЕЯ

(  З  нагоди  відкриття  картинної  галереї  в  Бишівському  академічному  ліцеї  )

Роки  триває  в  нас  страшна  війна,
Тривога  за  тривогою  лунає,
Продовжує  вбивати  сатана
Й  Марчук  в  нас  галереї  відкриває.

Убивця  Марчукові  –  не  указ,
Твори́ть  його  ніщо  не  зупиняє,
Бо  ПЕРЕМОГА  це  –  дороговказ,
Тому́  щоразу  пленери  збирає.

Вони  проходять  тут,  на  цій  землі́,
Вони  проходять  в  славній  Україні,
Де  нищать  все  потвори  моsk@лі,
Де  соловей  співає  на  калині.

Тут  кров'ю  гаптувалася  земля,
Тут  кров'ю  вишивалися  узори,
Це  все  –  страшні  діяння  моsk@ля...
Жахіття  витворяли  тут  потвори.

Але  й  в  війну  мистецтво  має  жить,
Його  немаєм  права  загубити,
Навчилися  усім  ми  дорожить,
Навчилися  всім  серцем  це  любити.

Тому́  сьогодні  свято  для  усіх:
Народжена  і  втілена  ідея,
Зробити  це  Марчук,  звичайно,  зміг  –  
Ось  ще  одна  картинна  галерея.

Розширення  і  розквіту  красі,
Картинами  хай  повниться  щомиті,
І  щедрими  хай  будуть  всі  митці,
Й  любов’ю  до  мистецтва  оповиті.

14.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025

А Я ХМЕЛІЮ БЕЗ ВИНА

А  Я  ХМЕЛІЮ  БЕЗ  ВИНА

А  я  хмелію  без  вина,
Я  без  вина  хмелію,  мила,
Хоч  і  на  скронях  сивина,
Та  світ  кохання  ти  відкрила.

Кохання  те  взяло́  в  полон,
Якого  я  не  знав  ніко́ли,
Це  дійсність  є  і  це  не  сон,
Ти  світе  мій,  ти  –  мо́я  доле.

В  човні  кохання  ти  і  я,
Блаженство,  рай  і  насолода,
Богине  любая  моя́,
Ти  є  від  Бога  нагорода.

Кохання  наше,  мов  дурман,
Ми  божеволієм  з  тобою,
Воно,  неначе  талісман,
Який  ми  носимо  з  собою.

А  я  хмелію  без  вина,
Бо  щастя  нас  в  обі́йми  взя́ло,
Його  відчули  ми  сповна́,
І  з  нами  в  танці  закружляла.

Мене  кохання  так  п’янить,
Купаюсь  в  ньому,  потопаю,
Живу  тобою  й  буду  жить,
Бо  палко  серцем  всім  кохаю.

04.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024


́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025

ДЕРЖАВНІСТЬ

ДЕРЖАВНІСТЬ

Державність,  Україна,  гідність,  воля,
Соборність,  суверенність,  ненька  й  ми,
Спіткала  нас  усіх  чому́сь  недоля,
Але  ми  залишаємось  людьми.

Державність  нашу  прагне  ворог  вбити,
Удари  нищівні  він  завдає,
Та  ми  взяли́ся  Господа  молити,
Бо  нарід,  наче  воду,  крівцю  ллє.

Державність  не  дамо  ми  розтоптати,
За  неї  гине  кращий  неньки  цвіт,
Що  взявся  нашу  неньку  рятувати,
І  ро́бить  це  багато  довгих  літ.

Державність,  незалежність,  Україна,
Найкращий  в  світі  український  стяг,
І  герб,  що  сяє  сонцем,  й  солов’їна,
І  кожен  крок  до  звершення  звитяг.

Державність  наша  буде  вічно  жити,
І  ворогу  не  знищити  її.
Не  перестанем  ненечку  любити,
Ми  сті́ни  захищаємо  свої́.

Державність,  Україна  і  свобода,
Вкраїнська  пісня  й  слово,  що  дзвенить,
За  всі  страждання  буде  нагорода  –  
Звитягою  вона  в  нас  зазвучить.

15.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025