| Сторінки (7/670): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
МИРОМ ВСЕ У НАС ПРИКРАШУ
Прийшов моsk@ль в країну нашу,
Бо прямував він на парад,
Тепер йому доро́га в р@schу,
Але двохсотим вже назад.
Тепер йому доро́га в р@schу,
Яка веде на небосхил,
Їм не топтати землю нашу,
Квітник зросте замість могил.
Їм не топтати землю нашу
Сво́м смердючим кирзаком,
Не будуть лити горя в чашу,
Яке тече все рівчаком.
Не будуть лити горя в чашу,
З життя не будуть визволять,
Навік зали́шать землю нашу,
І нас не будуть убивать.
Навік зали́шать землю нашу,
На повні груди ми дихне́м,
Я цю надію не зага́шу,
Хоч на душі і біль і щем.
Я цю надію не зага́шу –
Піде в болото лютий враг.
Я МИРом все у нас прикра́шу,
Піді́ймуть всюди рідний стяг.
Я МИРом все у нас прикра́шу,
Усюди славень зазвучить,
Зустрінем ПЕРЕМОГУ нашу,
І ми, й Вкраїна будем жить.
29.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025
МИ ВІЛЬНІ, НАРОДЕ МІЙ, ВІЛЬНІ
Ми вільні, народе мій, вільні,
Ми вільні, неначе птахи́,
В країні живем неподільній,
Хоч в кожного з нас є гріхи.
Ми вільні, народе мій, вільні,
Такими прийшли ми у світ,
Та рани тепер в нас суцільні,
І кров на чолі, а не піт.
Ми вільні, народе мій, вільні,
Рабів не постане із нас.
Сусіди у нас божевільні –
Тяжкий через них у нас час.
Ми вільні, народе мій, вільні,
Та мріють в кайдани закуть,
А дії ворожі свавільні,
Навалою все до нас йдуть.
Ми вільні, народе мій, вільні,
Нас хоче взять ворог в ярмо,
Ми духом і волею сильні,
За волю в бою́ стоїмо.
Ми вільні, народе мій, вільні,
У рабстві не будемо жить.
Рубці в нас душевні й натільні,
Та вільного духу не вбить.
29.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2029
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025
ЧИ ДОВГО НА СВЯТО ЧЕКАТИ?
Нехай у вічність кане все погане,
Нехай у вічність піде зло й війна,
Хай чимскоріш в нас знову МИР настане,
Хай щезне з України сатана.
Нехай у вічність пі́дуть всі ординці
За те, що нас взяли́ся убивать,
Хай заживуть у МИРі українці,
На нас щоб не могли більш зазіхать.
Нехай у вічність пі́дуть сатанисти –
Не місце їм на цій святій землі́,
Двоногі ці недоумки-р@schисти
Нехай наві́ки щезнуть у імлі.
Нехай у вічність відійдуть убивці,
Які прийшли зі зброєю до нас,
Зотліють хай до папірка паршивці,
Хай на землі́ закі́нчиться їх час.
Нехай у вічність відлетять хоч нині,
Аби і духу не зоста́лось тут,
Бо місце на святій землі́ – людині,
А їм у пекло кожному маршрут.
Нехай у вічність кануть всі до шпенту,
Хай факелом яскравим спалахнуть,
Й не ли́шиться від вбивць ані сегменту,
Щоб кара не могла їх обминуть.
Нехай у вічність кануть всі потвори,
Які несуть роки́ нам горе й біль,
Нехай розмиє нелюдів цих но́ри,
Й не мали змоги вибратись звідтіль
Нехай й упир у вічність з ними кане,
Щоб більш не міг накази віддавать,
Нехай згорять із ним убивчі плани!
Чи довго нам на свято це чекать?
27.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2025
ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА
Знов потвори з оркостану
Підняли́сь у небо,
Та обвугленого стану
Їх усіх нам треба!
Хай потвори спопеліють
Всі над болота́ми,
Та й усі хай поніміють,
Згинуть з потрохами.
Знищи, Боже, вражий мотлох
Ще над болота́ми,
Хочем бачить всіх їх здохлих!
Боже, будь із нами.
Хай верта упир в болото
На свої́х бляшанках,
Хай зотліє вся сволота
У ворожих банках.
Бо ж вони летять, Всевишній,
Сві́чі нам гасити.
А ми хочем, Боже тиші,
Всі ми хочем жити!
Зупини їх, я благаю,
Не дай їм летіти!
Роблять пекло нам із ра́ю…
Не хочем німіти!
25.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2025
СТРАШНА НІЧ
Знов була страшною нічка,
Не змикали ми очей,
І молитва, наче стрічка,
Ангел все торкав плечей.
Цілу ніч сміття літало
І нестерпно все гуло,
Ні на мить не затихало,
І в будинку всім трясло.
Знову сильно гаратнуло,
Знову вибухи у нас,
Все собою сколихнуло
Вже у цей ранковий час.
Ми живі – і слава Богу!
Знов набралися страху,
Боже, йди нам на підмогу,
Хоч усі ми у гріху.
Не минай нас, я благаю!
Нас щитами закривай!
Я молю, за всіх благаю,
Нас в біді не залишай.
Дуже хочеться нам жити,
Та у вбивців інший план.
Як нам вижить? Що робити,
Щоб не знищив нас тиран?
21.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025
БЕЗ ТРИВОГИ
Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Хай ворог наза́вжди у засвіти йде,
Наза́вжди покине хай наші пороги,
І хай ПЕРЕМОГА до нас вже прийде́.
Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що я не здригалась від вибухів знов,
Хай ворог забуде до нас всі дороги,
І щоби не стила ні в ко́го з нас кров.
Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Що ми не купались у вибухах всі,
У сховища нас не несли́ наші но́ги,
А й ними змогли ми пройтись по росі.
Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
І тиші ніщо не порушило в нас,
Щоб ворог ніко́ли не мав уже змоги
Бляшанки свої відправляти до нас.
Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За те, що ще й спати змогли ми вночі,
І навіть не бу́ло у нас настороги,
Бо Ангел, напевно, сидів на плечі́.
Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
За ще одну ніч у моє́му житті.
Чекаємо, Боже сигнал ПЕРЕМОГИ,
Щоб ми більш не бу́ли у крові литті.
20.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025
НЕ НАБУ́ЛОСЯ СПОКО́Ю
Не набу́лося споко́ю –
Мить лиш без тривоги,
Та й ординці не забули
До нас всі дороги.
Не набу́лося споко́ю –
Ворог атакує,
Життя людські забирає,
Домівки руйнує.
Хоч би швидше божевілля
Уже закінчи́лось,
І все дрантя з оркостану
У багні втопилось.
Та нема кінця і кра́ю
Вже жахіттю цьому,
У молитві ру́ки зводжу
Господу Святому.
Тиша лиш на мить буває
І вона не тішить,
Нас упир не забуває
Й ніяк не зали́шить.
Жити хочемо, Всевишній,
І в страху не бути,
Тому́ вибухів й тривоги
Ми не хочем чути.
19.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025
НЕДОВГО ТИША ПАНУВАЛА
Недовго тиша панувала в нас,
Порушило її виття сирени,
Вже й вибухи за нею в пізній час,
Здригаються знов ріднії терени.
Посипалися вибухи гучні,
Один за о́дним розтинає тишу,
А линуть мали радісні пісні́,
Й ніщо́ чому́сь потвор не заколише.
Мені й у вітрі чується все плач,
Бо й він безсилий ворога приспати,
І завива, бува, немов сурмач,
Не може він убивць заколихати.
Молитва за молитвою луна,
В молитві ру́ки зводим і благаєм,
Щоб скаменів наві́ки сатана…
Такі думки́ докупоньки збираєм.
А думати хотілось не про них,
І мріяли не в вибухах купатись,
Та ворог завдає нам стільки лих
Які вже, мабуть, будуть струпом братись.
Й ця тиша насторожувала нас,
Недобре від початку віщувала –
Бляшанки прилетіли в нічний час
І небезпека защораз зростала.
До ранку ще далеко нам чекать,
Ще довго, аніж півні заспівають,
Бляшанки без упину все летять
Теренів наших кожен раз сягають.
Благаєм Бога, аби їх вернув,
Щоб повертав усіх їх у болото,
Аби Творець благання всі почув,
Аби сконала з мотлохом сволота.
19.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025
ПРОМОВА З ПОТОЙБІЧЧЯ
( вустами полеглого героя )
Я бачив те, чого́ вам і не снилось,
Я бачив пекло, будучи живим,
Та в мить якусь і серце зупинилось,
Загашена свіча ординцем тим…
Я бачив те, про що вже не сказати,
Мої́ вуста наза́вжди вже німі,
А йшов я Україну захищати,
Бо грати довелося в нас сурмі.
Я бачив те, від чо́го крівця стила,
Та йшов я в бій, йшов з ворогом на прю,
Бо серцю Україна лю́ба й мила,
І голову поклав у тім бою́.
Я бачив те, чого́ не описати,
Немає слів, щоб все розповісти́,
І довело́сь життя своє́ віддати,
За обрій рано довело́сь піти.
Я бачив те, чого не уявити:
Страшна реальність в пеклі на землі́…
Пішов туди… а так хотілось жити…
Тепер моя́ домівка у землі́.
Я бачив те, що відбирає мову,
Пекельні му́ки довело́сь пройти,
Із засвітів кажу́ тепер промову,
Бо вже пішов у вічнії світи.
17.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025
НАРОДЖЕНА І ВТІЛЕНА ІДЕЯ
( З нагоди відкриття картинної галереї в Бишівському академічному ліцеї )
Роки триває в нас страшна війна,
Тривога за тривогою лунає,
Продовжує вбивати сатана
Й Марчук в нас галереї відкриває.
Убивця Марчукові – не указ,
Твори́ть його ніщо не зупиняє,
Бо ПЕРЕМОГА це – дороговказ,
Тому́ щоразу пленери збирає.
Вони проходять тут, на цій землі́,
Вони проходять в славній Україні,
Де нищать все потвори моsk@лі,
Де соловей співає на калині.
Тут кров'ю гаптувалася земля,
Тут кров'ю вишивалися узори,
Це все – страшні діяння моsk@ля...
Жахіття витворяли тут потвори.
Але й в війну мистецтво має жить,
Його немаєм права загубити,
Навчилися усім ми дорожить,
Навчилися всім серцем це любити.
Тому́ сьогодні свято для усіх:
Народжена і втілена ідея,
Зробити це Марчук, звичайно, зміг –
Ось ще одна картинна галерея.
Розширення і розквіту красі,
Картинами хай повниться щомиті,
І щедрими хай будуть всі митці,
Й любов’ю до мистецтва оповиті.
14.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
А Я ХМЕЛІЮ БЕЗ ВИНА
А я хмелію без вина,
Я без вина хмелію, мила,
Хоч і на скронях сивина,
Та світ кохання ти відкрила.
Кохання те взяло́ в полон,
Якого я не знав ніко́ли,
Це дійсність є і це не сон,
Ти світе мій, ти – мо́я доле.
В човні кохання ти і я,
Блаженство, рай і насолода,
Богине любая моя́,
Ти є від Бога нагорода.
Кохання наше, мов дурман,
Ми божеволієм з тобою,
Воно, неначе талісман,
Який ми носимо з собою.
А я хмелію без вина,
Бо щастя нас в обі́йми взя́ло,
Його відчули ми сповна́,
І з нами в танці закружляла.
Мене кохання так п’янить,
Купаюсь в ньому, потопаю,
Живу тобою й буду жить,
Бо палко серцем всім кохаю.
04.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
ДЕРЖАВНІСТЬ
Державність, Україна, гідність, воля,
Соборність, суверенність, ненька й ми,
Спіткала нас усіх чому́сь недоля,
Але ми залишаємось людьми.
Державність нашу прагне ворог вбити,
Удари нищівні він завдає,
Та ми взяли́ся Господа молити,
Бо нарід, наче воду, крівцю ллє.
Державність не дамо ми розтоптати,
За неї гине кращий неньки цвіт,
Що взявся нашу неньку рятувати,
І ро́бить це багато довгих літ.
Державність, незалежність, Україна,
Найкращий в світі український стяг,
І герб, що сяє сонцем, й солов’їна,
І кожен крок до звершення звитяг.
Державність наша буде вічно жити,
І ворогу не знищити її.
Не перестанем ненечку любити,
Ми сті́ни захищаємо свої́.
Державність, Україна і свобода,
Вкраїнська пісня й слово, що дзвенить,
За всі страждання буде нагорода –
Звитягою вона в нас зазвучить.
15.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
ЗГОРІВ МУЗЕЙ, ТА ДУХ НЕ ЗГИНЕ
Музей Шухевича згорів,
Але тризу́б вцілів, на диво,
Зотліти б ворог наш волів,
І не було́ б огненне жниво.
Згорів музей, згорів до тла,
Бо ніс він ворогу загрозу.
У орків не маліє зла,
А й додають все більшу дозу.
Давно Шухевича нема,
В музеї пам’ять береглася,
Від баченого біль пройма…
До чо́го сатана вдала́ся.
А в тім музеї все було́,
По крихті в нього все збирали,
І в мить одну усе пішло…
Усе потвори зруйнували.
Любов була в музеї тім,
Любов до неньки-України,
Жага до волі теж у нім…
Згорів музей, та дух не згине.
Згорів Шухевича музей,
Він був ординцям на заваді,
Нена́висть й біль від цих вістей,
Але потвори цьо́му раді.
Згорів музей і все, що в нім,
Нічо́го зовсім не вціліло,
Вцілів лиш три́зуб, він вцілів,
А решта все ущент згоріло.
Усе в нас ворога ляка,
Загиблі страх несуть титани,
Нацистів ворог так шука.
Їх дух Шухевича дістане.
01.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
ЗНОВ ЛЕТЯТЬ ПОТВОРИ
Знов летять потвори
Понад Чорним морем
І несуть нам небезпеку,
Сльо́зи, біль і горе.
А ми у молитві
Господа благаєм,
І надії, що почує,
Ми не полишаєм.
Щоб Госпо́дь вернув їх
Знову у болото,
Щоб наві́ки приземлив там
Мотлох цей сволоти.
Щоб не підняли́ся
З болота ніко́ли,
Молим тебе, любий Боже,
Й невблаганна доле.
Хочем в МИРІ жити
І горя не знати,
Україну щоб поміг Бог
Із руїн підняти.
Аби ворог клятий
Зо́тлів з потрохами,
Щоб війни́ більше не знали
Вкраїнці віками.
Вислухай нас, Боже,
Наші всі моли́тви,
Поверни прошу́ живими
Всіх із по́ля битви.
Відверни, Всевишній,
Цьо́го супостата,
Щоб не бу́ла у жалобі
Українська хата.
31.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
НЕ НАПИШЕ
( Світлій пам’яті Ігора Поклада )
У засвіти маестро вже пішов,
Що музику завжди́ писав душею,
До музики в душі жила́ любов,
Але сьогодні вже він за межею.
Вже не напише більше нам пісень,
На нотний стан ніякий текст не ляже,
В житті його це був останній день…
Вже сло́ва не промовить і не скаже.
Його пісні́ злітали, мов птахи́,
Співали їх із радістю усюди,
Зосталися лиш пройдені стежки́,
Але по них ходити вже не буде.
Його сліди зосталися в піснях,
У вчинках всіх прекрасних ще зостались,
Маестро гідно проходи́в свій шлях,
Людські́ чесноти в музику вплітались.
Рука не ві́зьме в ру́ки олівець,
І жодну пісню серцем не напише,
А був прекрасний музики творець,
Хіба що вітер ту́гу заколише.
За обрієм в небачених світах
Писатиме нам пісню ПЕРЕМОГИ,
Прийде́ до ко́гось, та вже тільки в снах,
Його не стрінуть ріднії пороги.
09.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2025
Я ВАС ЗАПРОШУЮ НА ВАЛЬС
Я вас запрошую на вальс,
Я вас запрошую на танець.
Паркет давно чекає нас,
Давно чека дубовий глянець.
Я вас запрошую на вальс,
Та не відмовте, я благаю.
Прийшов, напевно, вже той час.
Давно цю мить я вже чекаю.
Я вас запрошую на вальс,
Дозвольте з вами вальсувати,
Та вальсувать хочу не раз…
Але назавжди покохати.
Я вас запрошую на вальс,
Вас хочу ніжно обійняти,
Я все життя чекав на вас,
Щоб з вами в щасті закружляти.
Я вас запрошую на вальс,
Ще в ваші очі заглянути,
Молю-благаю, дайте шанс
У цих озерах потонути.
Я вас запрошую на вальс
Під музики душевні звуки,
Під цей зворушливий романс…
Дозвольте взяти вас на руки.
26.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025
НАМ СПОКІЙ ТІЛЬКИ СНИТЬСЯ
Нам спокій тільки сниться,
Нас знову атакують,
А світ лиш звик диви́ться
І зо́всім нас не чують.
У небі знову ві́йни,
Висока небезпека.
Хто жах оцей наді́йме?
Чи вчують нас здале́ка?
Бою́ся, що не вчують,
Ніко́му ми не треба,
То ж ру́ки у молитві
Ми зводимо до неба.
Звертаємось до Бога,
Благаєм допомоги,
Щоб ірод щез з порога
І не було́ тривоги.
В нас вибухи лунають,
Нема куди сховатись.
На що в світі чекають?
Не квапляться зізнатись.
Ще скільки нам терпіти?
Ще скільки нам страждати?
Ще скільки нам тремтіти
Й життя в нас забирати?
07.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025
МІСТО ЛЕВА, ЛЄМБЕРГ, ЛЬВІВ
Мені казала Королева,
Казала, вірте ви мені!
Що є чудове місто Лева,
Вкраїнські линуть там пісні.
Злітає пісня в піднебесся,
В кав’ярні кава запашна,
Коли в душі́ цього́ торкнешся,
То не потрібно й чаклуна.
Ця львівська кава аж дурманить,
Тамує подих і п’янить,
Цей аромат до себе манить…
Не можна Львів не полюби́ть.
Там гамір, вулиці, трамваї,
І від підборів цокіт є.
Це до душі все припадає,
Ще й промінь сонця виграє.
Красиві парки та алеї,
Луна церковний передзвін,
Душа народжує ідеї
Від таємниці древніх стін.
Туристи, брички, навіть коні,
Театри, вулиці з людьми,
Усе, неначе на долоні.
І гамір чується з корчми.
Чарівний Львів і вдень, і вранці,
Чарівний взимку й восени,
Там люди ходять в вишиванці,
Ще з тих часів, із сивини.
То ж поспішайте в місто Лева,
У старовинний древній Львів,
«У Лємберг», - каже Королева,
Щоб він гостинністю зустрів.
06.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025
ВЖЕ НЕ РЕВЕ
Вже не реве, вже тільки стогне
Широкий красень наш Дніпро,
Неначе в нелюдів в полоні…
Людське бездушшя довело́.
Вже не реве, не котить хвилі,
Які колись щораз котив,
Сміття у ньому, бруду, гнилі…
Та він цього не заслужив.
Вже не реве, бо вже міліє,
І скоро буде видно дно.
Дивлюсь на нього й серце мліє,
Та нелюдам же всеодно.
Вже не реве, не промовляє,
Не тішить хлюпанням тих хвиль,
А вже поволі він стихає,
Й стає на ньому вічний штиль.
Вже не реве, вже тільки стогне,
І його стогін чуєм ми.
Не дай Господь ще більш застогне…
Байдужість, Боже, надійми!
31.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025
НІЧ У ТРИВОЗІ
В тривозі ніч, в тривозі й хвилюванні,
А так спокою нам хотілось всім.
Чи є у нас на краще сподівання
У пеклі наджорстокому оцім?
Між вибухами мить перепочинку,
Між вибухами тиша лиш на мить,
Із нами ворог став до поєдинку,
Сміття вороже все до нас летить.
І ні́де вже від нього заховатись,
Воно уже й в підвалах дістає.
Чи можемо на спокій сподіватись?
Давно біда на сурмі виграє.
Летить сміття з ворожого болота,
Летить до нас бляшанок цілий рій.
Чи спопеліє ворог наш, сволота?
Чи щезне з України вражий гній?
А мотлоху неміряно в ординців,
Над нами в небі мотлох цей кишить,
Так знищує потвора українців,
Й ніяка нечисть збрід цей не приспить.
В тривозі ніч, в тривозі і тремтінні,
Як тиші мить – лякає нас вона,
А далі в небі – мотлох в мерехтінні…
Продовжує терор свій сатана.
05.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025
СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ
Світили нам всю ніч не ліхтарі,
В заграві вогняній ми потопали,
Летіли нас вбивати моsk@лі –
Життя наші на кон вони поклали.
Над нами висло вбивчеє шатро,
Під куполом небесним – павутина,
Яку вночі снувало вбивче зло,
І падала палаюча хустина.
Бляшанки, мов пацьорки на разка́х,
І їх щоразу більше додавалось,
Нас обіймала не́нависть і страх,
Нам ворогом смертельне ложе ткалось.
Стелилися вогненні килими́
І висла всюди димова завіса,
Не видно вранці й сонця з-за пітьми́…
Несло́ся це усе до нас від біса.
Від вибухів здригалася земля,
Столиця у вогні уся палала –
Така була́ розвага в моsk@ля.
Чия́сь свіча в цім пеклі догорала.
Бажання жити огортало нас,
Бляшанки вбивчі цілу ніч летіли,
Вогненне плесо більшилось чимраз,
Та вороги чому́сь не спопеліли.
04.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
ХОТІЛОСЬ ВИЖИТИ І ЖИТИ
Усе палало у вогні,
Чи виживем, то ми не знали,
Гатили кляті моsk@лі,
Сміттям убивчим гаратали.
В страху́ й молитві ці́ла ніч,
Зерня́ток вервиці торкалась,
І не змикала зовсім віч,
Була́ і мить… з життям прощалась.
Словами це не описать,
Усьо́го словом не сказати,
Лишалось Господа благать,
Аби він взявся захищати.
Страшна атака цілу ніч,
Вогонь і вибухи, й руїни,
Торкався, мабуть, Ангел пліч…
Тремтіло все, здригались сті́ни.
Ні миті тиші не було́,
І кожна мить – з життям прощання,
Холодний піт вкривав чоло,
Здавалось – ніч в житті остання.
Але Госпо́дь моли́тви чув
І закривав щораз щитами,
Напевно й Ангел поруч був,
Й Покров Пречистої над нами.
Госпо́дь від смерті врятував,
Яка щораз дивилась в очі,
Її постійно відганяв,
Бо лізло все, як поторочі.
Була́ страшна пекельна ніч,
Яку вдало́ся пережити…
За що воно? У чому річ?
Хотілось вижити і жити…
04.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
ВІЙНА ЗАБРАЛА
Війна забра́ла тисячі́ життів,
А може навіть це уже й мільйони,
Її до нас рашист-упир привів,
Йдуть з технікою цілі ешелони.
Війна забрала український цвіт
Й продовжує щодня їх забирати,
Вже другий розпочавсь десяток літ,
Продовжуєм в могилоньки лягати.
Війна забрала доньок і синів,
Ніхто й ніщо потвор не зупиняє,
Ще більше той упир оскаженів,
Вбиває й все з лиця землі стирає.
Війна забрала й пуп’янки малі,
Жалю́ не мають клятії потвори,
Безжально убивають моsk@лі.
Посіяли недолю нам і горе.
Війна забрала квіти, що цвіли,
Вони наза́вжди полягли в могили.
І пагінців свої́х ще не дали́ –
Життєві сві́чі вбивці загасили.
Війна забрала не одне життя
І скільки ще забе́ре – невідомо.
Ще скільки буде кровопролиття –
Хіба що знати Господу святому.
03.07.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
КРОВАВИЙ ПОТЯГ
Ось знову вдарили потвори,
Життя забравши у людей,
Прине́сли знову біль і горе…
Коли ж не бу́де в нас смертей?
Коли не будуть в нас стріляти,
Сміття убивче запускать?
Чи при́йде час, щоб їм сконати?
Чи довго нам на це чекать?
Дніпро… Руйнації і жертви,
Усюди кров, усюди плач…
Так мріють нас у прах всіх стерти…
Чи є від вбивць тих захист-плащ?
Кровавий потяг, скло і люди,
Квиток хтось взяв в один кінець,
Та скільки ж це тривати буде?
Чи зна про це хоча б Творець?
Жахіття знову, знову й знову,
Й щоразу гірше все страє,
Нас кат обрав невипадково
Й щораз накази віддає.
Дніпру дісталось знов сьогодні,
А світ все дивиться й мовчить,
Нам співчуття не треба жодні,
Глобально треба щось робить.
24.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
ЧОМ?
Чом вас лихо не приспало,
Люті воріженьки?
Що потвори вам потібно
Від Вкраїни-неньки?
Чом прийшли ви в Україну
З свого оркостану?
Ще й взялись за солов’їну,
Годите тирану.
Чом з’явилися в утробі,
На світ появились?
Демони в людські́й подобі
На нас навалились.
Чом потвори ви з’явились
На білому світі?
Через вас чом кров’ю вмились
І дорослі, й діти?
Чом не здохли ще в колисці,
Коли народились?
У ку́пелі в старій мисці
Чом не потопились?
Чом дожи́ли ви, потвори,
До цієї днини?
Чом прине́сли ви нам горе?
Плач усюди лине.
Чом ніщо́ не спопелило
Вас із потрохами?
Лихо з-за вас оповило
Й шириться між нами.
Чом вас буйнії вітриська
Не знесли́ в безодню?
Чом, потворо ти рашистська,
Не здох в передодню?
Чом не здохли ви во плоті
Й принесли́ нам лихо?
Чом в гнилім вашім болоті
Не прийшов вам здихіль?
Чом вам здихіль не приходить
В куяві* ординській?
Через вас з життя відходять
Наші українці.
Чом живеш, нечиста сило,
Живеш й не здихаєш?
Ми без тебе в МИРі жи́ли,
А ти нас вбиваєш.
Чом ви ллєте нашу крівцю,
Немовби водицю?
Чом нам горе ллєте в чашу,
Па́лите пшеницю?
Чом земля усіх вас но́сить?
Чом не накриває?
Чом вас смертонька не ско́сить?
Чом не спопеляє?
Чом не канете в провалля
Ви цієї ж миті?
Чимскоріше ви землею
Щоб були́ накриті!
20.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025
Я ДАЛЕКО В СВІТАХ
( Від імені емігранта)
Я далеко в світах,
Так далеко від рідної хати,
Я далеко в світах,
Вже давно не ступав я на рідний поріг,
Та взяло́ся життя
Саме так ті стежки́ прокладати…
У чужи́ні давно,
Ще у юності шлях із домівки проліг.
Я далеко в світах,
Доля мапу таку малювала,
Я далеко в світах,
Але рідний мій край у душі оселивсь,
Та чи хочу сюди,
Мене доля про це не питала,
Я роки уже тут,
Та з своєю домівкою я не простивсь.
Я далеко в світах,
У чужому далекому краї,
Я далеко в світах,
І коріння своє́ в цьо́му кра́ї пустив,
Але серце щемить
Та й думки́ пролітають, мов зграї,
І одна з них про те,
Щоб на рідний поріг бодай раз ще ступить.
Я далеко в світах,
Але думкою лину в домівку,
Я далеко в світах,
У далекій незнаній усім стороні,
Та я мрію про те,
Аби зміг притулити голівку
У тій хаті, де зріс,
Де з дитинства до болю все рідне мені.
20.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
ДОРОГЕ І СЕРЦЮ МИЛЕ
(Світлій пам’яті батьків)
Зайшла в відчинені ворота,
Для мене хтось їх відчинив,
Росте вербичка коло плота,
Яку дідусь ще посадив.
За ворітьми чека подвір’я,
Воно у квітах, як колись.
Там, може, стріну надвечір’я…
І пахощі там розлили́сь.
Серед подвір’я біла хата,
Мов намистина, збереглась,
Нема роки́ в ній мами й тата,
Давно тут пісня не лила́сь.
Ще й чорнобривці біля хати,
Щороку там вони цвітуть,
Любили їх і батько й мати…
Їх провели́ в останню путь.
Барвінок стелиться усюди,
У хаті все, як і було́,
Та лиш батьків у ній не бу́де,
Не вкриють пасма їх чоло.
І сад давно вже зажурився,
Нема веселощів у нім,
На все він з сумом подивися…
Батьківську пам’ять бережім.
Тут дороге усе і миле,
Бо все це – пам’ять від батьків,
Мене добру в цій хаті вчили,
Та не вернути тих часів.
19.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025
НІЧОГО НЕ МІНЯЄТЬСЯ
Нічого не міняється,
Нічого взагалі,
А крівця проливається,
Вбивають моsk@лі.
Минула ніч пекельная,
Палало все в вогні,
Бо зброя вся смертельная
Не ли́шилась в багні.
Її до нас відправили
З гнилих боліт руsні,
Мету собі поставили
Убивці у війні.
А люди в нас загинули,
Убив їх орко-кат,
І світ оцей покинули,
Не вернуться назад.
Так ворог убиває нас,
Це робить кожну мить,
Страшний прийшов для всіх нас час,
Прийшлося крівцю лить.
І знов страшні руйнації
Зробили моsk@лі,
Для них це – декорації
На цій святій землі.
А світ на все це дивиться
І докази збира,
Він навіть і не скривиться –
Не в них хтось помира.
Чи довго споглядатиме
Весь світ з-за паркана?
Ще скільки нас вбиватиме
Ординець-сатана?
17.06.2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025
КОЛИ ЗАПАХНЕ МИРОМ?
Коли запахнуть МИРом Небеса?
Коли усюди МИРом зарясніє?
Чи зді́йсняться Господні чудеса?
Чи МИРом Україну Бог засіє?
Коли запахне МИРом навкруги?
Коли на землю ступить ПЕРЕМОГА?
Коли із неньки щезнуть вороги?
Коли для них закриється доро́га?
Коли запахне МИРом на землі́?
Коли безпека вступить в володіння?
Коли в болото ве́рнуть моsk@лі
І зрадникам коли прийде́ прозріння?
Коли запахне МИРом поміж нас?
Коли з війни пове́рнуть всі в домівки?
Коли до нас пове́рне мирний час?
Коли вже не складатимуть голівки?
Коли запахне МИРом вже? Коли?
Тим МИРом, за який ми так благаєм,
Щоб ми в страху вже більше не жили́…
Той МИР, якого вже роки́ чекаєм.
Коли запахне МИРом, Боже мій?
Ще скільки цвіту має облетіти?
Коли вже, Боже, переможний бій?
Чи зможемо, Всевишній, ми вціліти?
08.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ
А ми закінчимось… ви знайте,
Стає нас менше защораз,
Орді шляхи не відкривайте,
Бо ворог ближче кожен раз.
А ми закінчимось, як літо,
Ми тут закінчимось колись,
Тут не одного з нас вже вбито…
Не йдеш на поміч, то молись.
А ми закінчимось… Це правда…
Й ніхто не йде нас заміни́ть,
На захист стати кожен мав би,
Аби усім нам далі жить.
А ми закінчимось… на фронті,
Бо нас неміряно не є,
Не видно МИР на горизонті,
Ударів ворог завдає.
А ми закінчимось, як днина,
Яка мина й не поверта,
Хтось втратить донечку, хтось – сина,
Замовкнуть кожного вуста.
А ми закінчимось не вдома,
Ми всі закінчимося тут…
Зате у вас в домівці втома…
Нас на щиті звідсіль везуть.
А ми закінчимось… повірте,
Не вічні ми… що не кажіть,
Аналізуйте все і змірте…
Боротись, хлопці, поможіть…
14.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
РІЗНЕ
Є відносне і важливе,
Є цікаве, і зрадливе,
Дивовижне і відоме,
Дуже цінне і знайоме.
І байдуже, і звичайне,
Мальовниче і дуже файне,
І веселе і щасливе,
Є і трепетне, й щемливе.
І сумне є, і тривожне,
І невірне, і побожне,
І настирливе, і щире,
Дороге, і ніжне, й миле.
Є крикливе і примітивне,
Кострубате й дуже дивне,
І ніяке, і прекрасне,
Безтурботне й дуже щасне.
Величальне і величне,
Старовинне, рихле, звичне,
Миловидне, необманне,
І безбарвне, й безталанне.
Десь віднайдене й забуте,
І нечуване, й почуте,
Веселкове, і барвисте,
Світле, росяне і чисте.
Неосяжне, невблаганне,
Скурпульозне, бездоганне,
Неповторне й геніальне,
І образливе, й вітальне.
Є зрадливе, й непомітне,
І мрійливе, й заповітне,
І обмежене, й широке,
І низеньке, і високе.
Запашне є і духмяне,
Полинове і шафранне,
Кольорове й чорно-біле,
Роботяще і невміле.
І вечірнє, й світанкове,
Незбагненне й волошкове,
І відчинене, й закрите,
Голе, босе і сповите.
І повільне, й швидкоплинне,
Є і власне, і родинне,
Є завзяте і ліниве,
І незграбне, і дбайливе.
Колосальне, колоритне,
І відверте є, і скритне,
Неозоре і мрійливе,
І принишкле, і красиве.
Гармонійне, кардинальне,
І наближене, і дальнє,
І небажане, і рідне,
Чудодійне є і гідне.
І лукаве, і фальшиве,
Дикувате, і примхливе,
Невблаганне, ясночоле,
Є шикарне, є і кволе.
Незавершене і різне,
І страшне, і дуже грізне,
І жорстоке, й милостиве,
Добродушне і жахливе.
І відважне, й боязливе.
І безстрашне, і сміливе.
Голоруке і безроге,
І ганебне, й крутороге.
І окрилене, і творче,
І омріяне, й пророче,
Відчеканене й гладеньке,
Є нецінне й дорогеньке.
Є казкове і звабливе,
Мовчазне є і грайливе,
Є скрипуче й колискове,
Голосисте і драйвове.
І зіркове і слухняне,
Недоторкане й торкане,
І святе, й великодушне,
Бездуховне і бездушне.
Є і гріше, й безгріховне,
Є пусте, та є і повне,
Є мілке, та є глибоке,
Є самотнє й одиноке.
Є огидне і потворне,
Незбагненне і моторне,
Є глибинне й поверхневе,
Початкове і кінцеве.
Є задумане й почате,
Є і скромне, й хвалькувате,
Тихе є і галасливе,
Неможливе і можливе.
І корисне і нецінне,
Є і програшне, й відмінне,
Є і вартісне, й коштовне,
Є конкретне, є умовне.
Є віражне і вітрильне,
І музичне, й дуже стильне,
Дощове є, є й безхмарне,
Ненаглядне й дуже гарне.
Є бридке і є огидне,
Є заховане і видне,
Гіркувате і плачевне,
Є постійне і непевне.
І майстерне, й примітивне,
Щире, зоряне і дивне,
І гниле є, і нечисте,
І буденне, і врочисте.
Є безцінне й дріб’язкове,
Безупинне й нездорове,
Незамінне й невпливове,
Пломенисте і зразкове.
І просте, й високомірне,
Є і крихітне, й безмірне,
Є і зверхнє, й притаманне,
Є улесливе, й обманне.
Є міражне і уявне,
Фантастичне й дуже славне,
Поетичне і письменне,
Є відоме й безіменне.
Є і грамотне, й толкове,
Дурнувате й гонорове,
Сонцесяйне і прихильне,
Незбагненне й дуже сильне.
І виши́ване, і ткане,
Кришталеве й полотняне,
І зупинене, й награ́не,
Неспроможне й препогане.
Тихе, бажане, спокійне,
І гучне, і мелодійне,
Скучнувате і бадьоре,
Боязливе і суворе.
Шедевральне і повчальне,
Меркантильне і сакральне,
І ошатне, і захмарне,
Приголомшливе й бездарне.
І закінчене, й почате,
І розкішне, і крилате,
Голослівне й невгамовне,
І пусте, і дуже повне.
Надоїдливе й незвичне,
Нецікаве й блискавичне,
Вирішальне і чудове,
І старе, й незвичне но́ве.
13.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
А СВІТ ЛИШЕНЬ СПОСТЕРІГА
Щодня лягають в землю українці,
Туди вклада нас нечисть з болотів,
Туди вкладають нарід наш одинці…
До тла, щоб лютий ворог спопелів.
Прийшло до нас з ордою люте горе,
Прийшла до нас з ординцями біда,
Життєві свічі гасять ці потвори,
Ввірвалися до нашого гнізда́.
Виною всьому – клятії ординці,
Жили ми в тиші й спо́кої завжди́,
Щодня лягають в землю українці,
Нам горя додається від орди.
Життєві свічі гасять без упину,
А світ за цим усім спостеріга,
Щоб зупинити – не знайшли причину,
Бо Україна їм недорога.
Не їх болить, не їх вбиває ворог,
Не їхню землю крівця залива,
Не в них зі зброї у повітрі порох,
Не в них роки́ уже війна трива.
Тому́ нас ворог легко так вбиває,
Тому́ йому відкриті всі шляхи,
А світ за цим лишень спостерігає
Й не бачить в цьому ворога жаги.
07.06.2025
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
РЯТУЮЧИ ЖИТТЯ – СВОЄ ВІДДАЛИ
(Полеглим вогнеборцям присвячується)
Ви інших поспішали врятувати,
Спішили ви приборкати вогонь,
Та довело́сь своє́ життя віддати,
Торкнувся ворог ваших юних скронь.
Рятуючи життя – своє́ віддали,
Обов’язок виконували свій,
Що буде так – не знали й не чекали,
Тепер лежать вам у земля сирій.
Так рано ваші свічі загасили,
Вони лиш розгоратись почали́,
І довело́сь лягати вам в могили.
Загинули, хоч майже не жили́.
Не перший виїзд, не одне гасіння,
І не одне врятоване життя,
Та вбило вас вороже те створіння,
Убило вас убивче те сміття.
Вогонь усіх вас язиком торкався,
Щоразу ви боролися із ним,
З життям, на жаль, з вас кожен попрощався,
Не в’їсться в вічі більше чорний дим.
За кожним у жалобі є родина,
За вами плачуть й ті, хто вас не знав,
За вам у сльозах є Україна,
Героєм кожен з вас життя віддав.
06.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
ЖУРНАЛІСТАМ
З Днем журналістики вітаю, любі друзі,
Що побажать у час цей нелегки́й?
Робота, як життя, на злітній смузі…
Політ бува холодний і вогкий.
Та гострого пера не буду я бажати –
Життя його загострює само.
Я від душі вас хочу привітати,
Госпо́дь вас посадив за це кермо.
Вам долею дано́ про все писати,
І кожне слово, кожна думка, штрих –
Чеканити чеканку, карбувати,
Щоб голос журналіста в вас не стих.
Перо в руках, як скальпель у хірурга:
Неточний рух – і не минуть біди́,
Тоді канва вже є для драматурга,
Бо всюди залишаються сліди.
Тому́ пишіть, перо легки́м хай буде,
Нехай несе в омріяні світи,
Фортуна хай прямує з вами всюди,
До бажаних висот з пером свої́м прийти.
06.06.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
[quote][/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
ЖУРАВЛІ
Журавликом вертаються сини,
Вертають із полону в вічні далі,
У засвітах тепер їм сняться сни,
А тут про них вже пишуться скрижалі.
Журавликом вертаються сини,
Та чуємо не клекіт журавлиний,
Шумлять про них високі ясени…
У когось був журавлик той єдиний.
ПРИСПІВ
Журавлі, журавлі над землею,
Журавлі, журавлі в вишині,
Журавлі вже десь там, за межею,
Бо дивились у вічі війні.
Журавлі, журавлі над землею,
З неба сльози дощами падуть,
Йшли крізь терня у пеклі стернею,
Що вела їх в останню путь.
Журавлику, журавлику, вернись,
Тобі ще рано в вирій той летіти,
Тебе благаю, любий, озовись –
Ми маєм про життя погомоніти.
Журавлику, журавлику, вернись,
Тебе чекає рідная домівка,
На мене у сльозах ти подивись,
Це не твоя, мій красеню, мандрівка.
ПРИСПІВ
Останній помах білого крила,
Остання путь над рідною землею,
Життєвая свіча більш не пала,
Лиш чорний дим здійнявся понад нею.
Останній помах білого крила,
Пішла від тебе вся життєва сила,
Не б’є вода із твого джерела –
Натомість височіє вже могила.
ПРИСПІВ
28.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025
ВІЗЬМУ Я ТВОЮ ДУШІ НА ДОЛОНІ
Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Ти Ангелом злітаєш в Небеса,
Ворожа куля доторкнулась скроні…
Душа у тебе чиста, мов роса.
Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
У ній – любов до рідної землі,
Не стрінуть тебе рідні на пероні,
Бо вбили тебе кляті моsk@лі.
Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Й посе́лю її в рай на Небесах,
Пройшов ти пекло в вражому полоні,
Та й в інший світ злетів, неначе птах.
Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Давно гріхи простились всі тобі,
Тебе носила мати в сво́їм лоні,
Й була́ за тебе все життя в мольбі.
Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Колись вдихнув у неї я життя,
І поселю́ в Небеснім легіоні –
На землю вже не буде вороття.
Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Бо місце їй на Небі між святих,
За тебе сльо́зи ллються при іконі,
А голос твій уже наза́вжди стих.
27.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
ПРИЙШЛА ДО ТЕБЕ ЩЕ ОДНА ВЕСНА
Прийшла до тебе ще одна весна,
Прийшла вона, ніде́ не забарилась,
Прийшла весна в житті, а не у снах,
Взяла́ за плечі, в вічі подивилась.
Це ще одна до тих, що в тебе є,
Можливо, й не така вже легкокрила,
Але надій і віри додає,
І рухає життєвії вітрила.
Прийшла весна, прийшла не крадькома
Вона ввійшла в відчиненую браму,
Вона прийшла і взя́лась до керма
Й продовжує життя кардіограму.
Прийшла весна, на неї ти чекав,
Можливо, не така дзвінкоголоса,
Та ти її до тих, що є, додав
Й скупав з любов’ю у ранкових росах.
Прийшла весна. Її ти бережи,
Довірся їй, повідай таємниці,
Про все, що на душі, їй розкажи
І посели на троні у світлиці.
Візьми її в обі́йми, пригорни,
Довірся їй, вона тебе не зрадить,
Були́ у вас окремії човни,
Тепер вона у свій тебе посадить.
Ти плаватимеш з нею день і ніч,
Не бійся їй у чо́мусь довіряти.
Хай Ангел все торкає тво́їх пліч,
Й тримає під Покровом Божа Мати.
20.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025
ЛЮДИНА І ГЕРОЙ
(Захиснику України, односельчанину, герою Миколі Комару)
Ти став на захист неньки-України
Із перших днів, як ворог увірвавсь,
Став боронити рідні наші сті́ни,
Ні хвилечки, ні миті не вагавсь.
Ти став на захист рідної землиці,
Як гідний син її ти захищав,
Війні у вічі довело́сь дивитись,
«Хто, як не я?» – одразу ти сказав.
Був бій за боєм, ти не падав духом,
Ти йшов у бій, не думав про життя,
Нехай земля тобі постане пухом,
Бо вже назад немає вороття.
Ти – наш герой, ти – вірний син Вкраїни,
Людина ти і славний захисник,
Свистіли кулі, поряд рвались міни,
За тебе біль в серця усіх проник.
Обов’язок виконував ти гідно,
Ти йшов до ПЕРЕМОГИ з усіма,
Дай Боже, щоб не бу́ло все безслідно,
Щоб це було́, Микольцю, недарма.
Низький уклін… низький уклін, герою,
Ти йшов у бій, щоб нас всіх берегти,
Від куль ворожих захищав собою…
Низький уклін і нас за все прости.
20.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025
ІШЛО ЖИТТЯ
Ішло життя, ішло воно кудись,
Ішло воно, поволі мандрувало,
Здіймало погляд іноді увись,
А іноді назад, та й поглядало.
Ішло життя, неквапна та хода,
А іноді неслось несамовито,
Була́ пора у нього й золота́,
Та барви ще не всі у нім розкрито.
Ішло життя, міркуючи ішло,
Щось думало, щось в пам’яті гортало,
Вкладати стало пасма на чоло,
Та й жоден крок воно не викидало.
Ішло життя й гостинцем навпростець,
Ішло воно покосом і стернею,
Йому світив в дорозі каганець,
Несло́ усе, що мало за душею.
Ішло життя, з ним мрії і думки́,
Ішло воно, хоч втому відчувало,
Тернистими траплялися стежки́,
Але і ними все чимчикувало.
То ж хай і далі так воно іде,
Прихильна доля мапу хай малює,
Нехай ніщо не спинить і ніде,
Нехай йому нічо́го не бракує.
19.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025
НЕ ЦУРАЙСЯ
Не цурайся мови, друже –
Вона калинова.
Мелодійна і барвиста
Українська мова.
Не цурайся і не нехтуй
Нею розмовляти,
Бо Вкраїна й рідна мова
Мають розквітати.
Не кажи, що тобі зручно
І близька ворожа.
Тільки наша милозвучна!
Й на це ласка Божа.
Хай складаються щеле́пи
До рідної мови,
Адже ти не розтелепа,
Що веде розмови.
Не звеличуй ти ворожу
Своїм белькотінням,
А й скажи: «Усе я можу,
Вже прийшло прозріння».
Не топчи ти калинову,
Бо вона – єдина,
Нею має розмовляти
Уся Україна!
18.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
[quote][/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025
СКІЛЬКИ?
Ворог спати не дає,
Не дає нам жити,
Скільки буде те сміття
Світом колотити?
Скільки буде литись кров
Через ту сволоту?
Я про це питаю знов
Світову спільноту.
Скільки будуть нас вбивать
Клятії ординці?
Скільки горя ще пізнать
Мають українці?
Скільки буде з болотів
Ворог наступати?
Скільки має ще життів
Нарід наш віддати?
Скільки слізоньок гірких
Вилити ще маєм?
Просим захисту в Святих,
Що роби́ть – не знаєм.
Скільки бути цій війні,
В вибухах «купатись»?
Здихіль коли сатані?
Як з ним поквитатись?
Скільки буде світ мовчать
І на все дивитись?
Скільки буде все вивча́ть?
Як із цим миритись?
Скільки в землю нам лягать
І в крові́ тонути?
Як Всевишнього благать?
Як нам далі бути?
17.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
НАЧЕ ДОЛЯ І СВЯТИНЯ
Вишиванка, наче доля,
Наче квітка серед поля,
Вишиванка – це родинний оберіг.
На ній мальви і барвінок,
У ній душа українок,
В ній вертаємо на отчий свій поріг.
Чорнобривці й рута-м’ята,
Там любов і мами й тата,
В вишиванках материнські молитви́.
Із теплом думки встелились,
У колосся сколосились,
З багатющим візерунком рукави.
Вишиванка, мов святиня,
В ній вкраїнка – берегиня,
Наче Ангел, захищає нас крильми́.
Вишиванка, наче зброя,
Дуже цінна для героя,
Що від ворога затулює грудьми.
В ній стібочок за стібочком
Вишивався вечерочком,
Кожен хрестик все лягав у молитва́х.
То й виши́вана сорочка,
І для доні, й для синочка –
Оберіг на всіх дорогах і стежках.
Вишиванка серцю мила,
В вишиванці – наша сила,
Ще й родинний зберігається в ній код.
Нас любов’ю полонила,
Помага розправить кри́ла,
Бо незламний український ми народ.
Вишиванка, наче пісня,
Стрій вкраїнський в нас зберігся,
Вишиванка, мов виши́ване життя.
Вишиванка прикрашає,
Нам етнічність зберігає,
В вишиванці наша доля-вишиття.
16.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
МАМА
Мама… Зворушливо, мило і сильно,
І дуже дзвінко слово це звучить.
Для когось – це є ноша непосильна,
Але життя із нею вже прожить.
Мама…Бентежно, і щиро, і ніжно.
Не кожному дано це слово чуть.
Хтось каже це свідомо, хтось – побіжно,
Та мама – це святе , і в цьому є вся суть.
Мама… Так славно, і поважно, й гучно.
Не кожній жінці ймення це дано,
Про це старці казали дуже влучно,
Й воно є світле, наче те рядно.
Мама… Тривожно й дуже величально,
Й велике щастя мати ймення це.
Звучить воно і голосно й благально.
Це слово, мов живильне деревце.
Матусенька… Схвильовано і гордо.
Доки мама – слово на устах.
Звучить неперевершено в акордах
І вилітає з уст, неначе птах.
Матусенька… З повагою й любов'ю,
Із шаною несем його в серцях.
Із вдячністю це слово завжди мовлю,
Звучить воно у моїх молитвах.
14.05.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025
КОЛИ СТАРІЄ МАМА
Коли старіє мама вже роками,
Душею їй не дайте постаріть,
Ми з нею зв’язані душевними нитками,
Любіть її, цінуйте, бережіть!
Якщо відчує старість мама в тілі,
Душа повинна бути молода,
Хоч коси в неї, наче сніг, вже білі
Й неквапною давно вже є хода.
Хоч зупинить років вона не може,
Бо невгамовні всі оті роки,
Душею молодіть їй допоможе
Наша любов, підтримка і думки.
Тоді душа у мами буде квітнуть
І в ногу із роками не піде,
Наша підтримка – мрії заповітні,
Її молитва нас життям веде.
20.01.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025
МАТЕРИНСЬКЕ ГОРЕ
Материнське горе, відчай і розпука,
Материнське горе, біль на все життя,
Материнське горе, вічная розлука,
Бо війна забрала не одне дитя.
Материнське горе, слізоньки рікою,
Материнське горе, рана і рубці,
Материнське горе з тугою-журбою
І від сліз струмочки, рани на лиці.
Материнське горе, що війна завдала,
Материнське горе довелось пізнать,
Материнське горе доленька зіткала,
Бо сини-соколи у землі лежать.
Материнське горе, виплакані очі,
Материнське горе й серце у сльозах,
Материнське горе, сни, як поторочі,
Син щораз приходить, та тепер лиш в снах.
Материнське горе, вервиця й молитва,
Материнське горе сіє скрізь війна,
Материнське горе і остання битва,
І така висока за усе ціна.
Материнське горе й лихо, що ввірвалось,
Материнське горе вороном внеслось,
Материнське горе назавжди зосталось
І його пізнати мамі довелось.
30.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025
САД
Чи так було́? Чи може це здало́ся?
Зайшла у сад, а в нім біліє цвіт,
У пам’яті гортати довело́ся
Чи це той сад, який садив ще дід.
Той са́мий сад, той сад з мого́ дитинства,
Наве́сні цвіт, а восени – плоди…
Давно пізнала присмак материнства,
Та бачу й зараз дідові сліди.
Пройшли роки, і діда вже немає,
Та є той сад і квітне щовесни,
Неначе сон, та пам’ять оживає,
Прихо́дить з дідом він у мо́ї сни.
І яблуні у ньому, і горіхи,
І сливи і черешня в тім саду,
В дитинстві бу́ло там багато втіхи,
І все було́ у саді до ладу.
Роями бджоли у саду кружляли,
І соловей щоразу там співав,
І коники в траві на скрипці грали,
А дід з свої́м садочком розмовляв.
Неначе сон, який щоразу сниться,
Чекає сад, та діда вже нема,
Чекає, аби знову поклони́ться
Й сказати, що робив все недарма.
Хилити гілля хоче сад до діда,
Та вже нема, нема його роки,
Не вийде з хати, у садок не піде…
Лишились з садом всі його стежки́.
05.05.2025
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025
КОЛИ СИНИ ІДУТЬ У БІЙ
Коли сини ідуть у бій,
То серце крається від болю,
Вбиває ворог безліч мрій,
Та не вбива ні дух, ні волю.
Коли сини ідуть у бій,
У бій за неньку-Україну,
Жевріє вогник всіх надій,
Аби вберіг життя Бог сину.
Коли сини ідуть у бій
На прю із врогом-ординцем,
Той кожен син для нас є свій,
Він гордо зветься українцем.
Коли сини ідуть у бій –
За них щораз звучить молитва
Пречистій Матінці Святій,
Бо кожна вирішальна битва.
Коли сини ідуть у бій
За наймилішу солов’їну,
Надії кажемо :»Жеврій,
Бо ворог робить скрізь руїну».
Коли сини ідуть у бій
Кувати нашу ПЕРЕМОГУ,
Тоді в молитву віру сій,
Хай Бог торує їм дорогу.
25.04.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025
НЕ ЇХ БОЛИТЬ, НЕ В НИХ БАЖАННЯ
Трива війна у нас уже роки,
Трива війна і зо́всім не вщухає,
Летять до нас ворожі коршаки,
Вогнем невинну ворог накриває.
Спільнота світова спостеріга:
Не їх болить, не їх орда вбиває,
Не в їх домівці ворога нога,
Не з їх чола щоразу кров стікає.
Не в них бажання в Чистий цей четвер
Очиститись від ворога наза́вжди,
Допоки все з лиця землі не стер,
Не їх болить, що хтось не бачить правди.
Дванадцятий вже Чистий цей четвер,
Що ворога позбутися не можем,
Не розуміє світ цього́ й тепер,
Хоч добре бачить, та не допоможе.
Все більше й більше вражого сміття,
Все більша й більша вражая навала,
Яка жорстоко забира життя,
Та світові цих доказів замало.
Як хочеться очистить від орди
Кожнісінький шматочок України,
Не крові були рі́ки, а й води́
І з неньки не робилися руїни.
17.04.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025
П’ЯТНИЦЯ СТРАСНА І ХРЕСНА ДОРОГА
Ось п'ятниця страсна і Хресна дорога,
Якою піднявсь на Голгофу Ісус.
У Діви Марії на серці тривога –
Христа закатують, Христа розіпнуть.
Христа розіп’яли, живцем розіпнули...
І плаче Марія тa інші жінки.
Століття пройшли, та цього не забули,
Бо кров'ю скропились Христові стежки.
Христа розіп’яли і бік прокололи,
І крівця по тілу тече з -під ребра.
Що буде з Христом – то не знали й не чули…
Пречиста весь час там з Ісусом була.
Ті муки Христа роздались по Голгофі,
Ніхто був не в змозі завадить катам.
І спис червонів від Христової крові,
Син Божий свідомо на смерть пішов сам .
Пішов він на смерть, аби нас врятувати,
Пройшов через муки і біль він терпів.
Про це ми повинні завжди пам'ятати,
Не раз під хрестом на Голгофу зомлів.
Тому пам'ятаймо про муки Христові,
У пам’яті те, через що він пройшов.
Шануймо Христа і живім у любові –
За наші провини на страту пішов.
18.04.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2025
ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Вогонь потріскує в печі́
І лиже челюсті зухвало,
Вовняний шалик на плечі́,
На думку всяке щось спадало.
В кватирку місяць заглядав,
На мене пильно він вдивлявся,
По небу цілу́ ніч блукав,
До зорів красень залицявся.
А я на кріслі під вікном
За срібнолистим споглядаю,
Ще не сповита зо́всім сном,
Дрівець у піч все підкидаю.
Мороз надво́рі все скував,
Стоять дере́ва всі у тузі,
В обі́йми вітер кожне брав,
Верба зажурена у лузі.
Дивлю́сь на все це крізь вікно,
Усе у місячному світлі,
В руках – бокал, у нім – вино,
Бажання й мрії заповітні.
В печі́ потріскує вогонь,
У хаті тиша панувала,
Неначе щось торкнулось скронь,
Тепло́ в душі я відчувала.
Глибока ніч, мороз, свіча,
Вогонь в печі́, і місяць, й зо́рі,
Тягар давно вже спав з плеча,
Приймала я дарунки долі.
29.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
ПАЛАЮТЬ СЕЛА І МІСТА
Палають села і міста́,
Щоразу ворог атакує,
Страшна у ворога мета,
До неї він іде-прямує.
Страшна у ворога мета,
Страшні у ворога всі плани,
Про захист просимо Христа,
Щораз сильніш ятряться рани.
Про захист просимо Христа,
Бо тільки нас болять ці рани,
Тяжкого ми несем хреста,
Це нас боліть не перестане.
Тяжкого ми несем хреста,
Аби не впасти ми благаєм,
Про біль голосять в нас вуста,
На допомогу уповаєм.
Про біль голосять в нас вуста
І кров’ю землю напуваєм,
В спільноти світу сліпота,
Ми сліпоту ту розганяєм.
В спільноти світу сліпота,
Ніяк не йде до них прозріння,
Горять в нас села і міста́,
Благаєм в Господа спасіння.
28.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
ПІД ОБСТРІЛАМИ ЗНОВУ СТОЛЬНИЙ ГРАД
Під обстрілами знову стольний град,
Під обстрілами серце України,
Заграва в небі, та не зорепад,
Від вибухів тремтять в будинку сті́ни.
Від вибухів здригається земля,
І невідомо далі що чекати,
Дає вказівку ірод із кремля,
Щоб все і всіх на цій землі́ стирати.
Один за одним вибухи у нас,
І ні на мить вони в нас не стихають,
Нам пекло влаштували в нічний час,
У нас домівки із людьми палають.
Й диктатора ніхто не зупиня,
Йому усе дозволено робити.
Щоб згинула, немов роса, руsnя,
Щоб ми змогли спокійно знову жити.
Від вибухів і серце в п’я́ти йде,
Від вибухів втрачається дар мови.
Коли вже сонце МИРУ нам зійде́?
Бо поки що ми чуєм лиш розмови.
Під обстрілами знову стольний град,
Бляшанки вбивчі ворог запускає,
Немає в цьо́му ворогу завад,
Тому́ роки́ страшна війна триває.
23.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
ДОДОМУ ПОВЕРТАЮТЬ НА ЩИТІ
Додому повернули на щиті,
Ще скільки так пове́рне – невідомо.
Вони пізнали пекло при житті,
Й живими не вертаються додому.
Таку доро́гу ворог їм проклав,
Хоч мріяли не нею повертати,
Та кожен з них життя за нас віддав,
І з засвітів сюди завітати.
У кожного була́ в житті мета,
У кожного були бажанням й плани,
Та ворог нам завдав цього́ хреста,
А рідним спричинив довічні рани.
Не на щиті хотіли повертать,
Та ірод взявся свічі їм гасити,
З щита, на жаль, ніко́ли їм не встать
За те, що взя́лись неньку боронити.
За те, що Україна над усе,
За те, що в серці мова солов'їна,
За що ж бо кожен хрест такий несе?
Любов до неньки у серцях нетлінна.
Герої повернуть на щиті,
Остання путь, остання дорога,
Багато що зробили б ще в житті,
Та були в пеклі, йдуть тепер до Бога.
28.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
У МАЛЕНЬКОМУ СЕРДЕНЬКУ
Українська я дитина,
В мо́їм серці – Україна,
В мо́їм серці – мама й тато,
Я молю́сь за них завзято.
Добре вивчу солов’їну,
Берегтиму Україну,
Берегтиму і не зраджу,
Тільки добре слово ска́жу.
Бо у нас земля родюча,
Є і гори, й степ, і круча,
Полонини і простори,
Є Азовське й Чорне море.
Є багато квіту в полі,
Світять нам яскраво зо́рі,
Ще й спадають срібні ро́си
На жита́ і на покоси.
На душі́ за́вжди тепленько,
Бо Вкраїна – рідна ненька,
Про яку говорять в світі,
За яку в молитві й діти.
Я душею багатію,
Що вкраїнець – я радію,
Буду гордістю родини,
Хай добро росте з зернини.
27.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
БАГАТОГРАННІСТЬ
(Олесі Сінчук з нагоди Дня народження )
Краса, талант, і музика, і слово
Зібра́лися докупки ще колись,
І барвами заграли веселково,
В єдине ці́ле так вони злили́сь.
Душевність, ніжність, людяність і щирість,
І промені із се́рця, і любов,
На це була́, мабу́ть, Господня милість
Й віночок із батьківських молитов.
Преславно, пречудово, предушевно,
Сяйнисто з павутинкою думок,
Так можна описати це, напевно,
Й зіткати у душевний килимок.
Так долею судилося таланту,
Багатогранність щоб у нім була́,
Світитися, неначе діаманту,
До творчості два піднятих крила́.
Сопілка, піаніно і гітара,
Перо і ноти, голос, як дзвінок,
Госпо́дь тебе обдарував цим даром,
Який, немов намисто із квіто́к.
Мої вітання щирі і сьогодні,
Твори́ для всіх, пиши, співай і грай,
Дарунки позбирай усі Господні.
Твоя́ душа, неначе дивограй.
25.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
ПОМОЛІМОСЬ ЩИРО ЗА СУМЧАН
Помолімось щиро за сумчан,
Хай життя Всевишній їм врятує,
Хай заго́їть кожную із ран,
Хай вже МИР і спокій запанує.
Помолімось щиро ми усі,
У молитві є велика сила,
Ворог всіх тримає у страсі́,
Хай торкають нас Анге́льські кри́ла.
Помолімось люди, бо біда,
У війну страшнющу ворог грає,
Всюди кров тече, а не вода,
Все з лиця землі́ орда стирає.
Помолімось щиро від душі́,
Сумщина із ворогом межує,
Ворог так зрива свої́ куші́,
І щоразу далі все прямує.
Помолімось, зцілення просім,
Бо сумчани – також українці,
Наодинці їх не залишім,
Сумщину всю знищують ординці.
Помолімось щиро за сумчан,
Помолімось, хай горять їх свічі,
Хай мине у них страшний цей стан,
Хай біда не дивиться у вічі.
24.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025
БЛЯШАНКИ, ДИМ Й БАЖАННЯ ЖИТИ
В повітрі знову дуже чути дим,
І спалахи нам небо розсікають.
То чим ми завинили, Боже, чим?
За що ординці, Боже, нас вбивають?
За що й чому́ ми хрест такий несем
І сатану ніхто не зупиняє?
Молю́, Всевишній, зупини нікчем!
На кожнім кроці ірод нас вбиває.
Бляшанки вражі, наче ті птахи́,
Мов коршаки взяли́ся нас накрити…
За що це, Боже, за які гріхи?
Скажи, Всевишній, як тебе молити?
Влучає ворог мотлохом у нас,
Горять будинки, все вогнем взяло́ся.
Чи буде, Боже, у нас мирний час,
Чому́ пізнать це все нам довело́ся?
Гуде у небі враже це сміття,
Виття сирен вже майже не стихає,
Щоразу ворог забира життя,
Щоразу чи́ясь свічка догорає.
І вибухи лунають зі всібіч,
Чи зможеш ти нас, Боже, захистити?
Чи Ангел не покине наших пліч?
Бо дуже нам всім хочеться ще жити!
21.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
НЕ ЗМІНИЛИ РОКИ
Не змінили роки, тільки шарму, мов чарів дода́ли,
Не змінили роки, тільки мудрості в коси вплели́,
Не змінили роки, тільки перлами скроні прибрали,
Ну і пасма сріблясті чому́сь на чоло вже лягли.
Не змінили роки і не думали цьо́го робити,
Не змінили роки, але в змові із ки́мось були́,
Не змінили роки, хоч хотілося їм це зробити,
Та в дуеті із часом торкнутися злегка змогли.
Не змінили роки, загадковості тільки дода́ли,
Не змінили роки, але міцно в обі́йми взяли́,
Не змінили роки, хоч у танці ми ра́зом кружляли,
І в невідані далі постійно несли́ і несли́.
Не змінили роки, та в солідність почали вдягати,
Не змінили роки, але мудрість із ними прийшла,
Не змінили роки, та співали все інші сонати,
Але молодість десь промайнула із ними, пішла.
Не змінили роки, тільки віру й надію вселили,
Не змінили роки, та думки́-павутини сную́ть,
Не змінили роки, тільки ноту незнану розкрили,
Й непомітно яко́сь ще й мереживо сво́є плетуть.
Не змінили роки, але щось додаватимуть далі,
Не змінили роки, та сюрпризів ще вдосталь у них,
Не змінили роки, та лишали по со́бі скрижалі,
Додавали стежин й віражів додавали крутих.
21.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
РОКИ ІДУТЬ
Роки́ ідуть, не всіх вони міняють,
Не в кожного, немов струмки, дзвенять,
Та нічиї́ назад не повертають,
Й не можемо ми жоден наздогнать.
Роки́ ідуть, спливають, наче рі́ки,
Та й русло не вдається поверну́ть,
І кожен з них мина, немов навті́ки,
Та відголосся можемо почуть.
Роки́ ідуть, несуться, наче коні,
Не бачимо у задзеркаллі їх,
Ніко́ли не бувають на припоні
Й не сходять зі свої́х вони доріг.
Роки́ ідуть… Вони, мов блискавиці,
Неначе грім, гуркочуть все життя,
А їхній шлях то – тьмяний, то – іскриться,
На ньому особливе вишиття.
Роки́ ідуть, сліди свої́ лишають,
Не засипа ні листя їх, ні сніг,
Немов птахи, щоразу пролітають,
І в кожного окремий шлях проліг.
Роки́ ідуть, та й линуть десь у далі,
Немов у скриню щось нам додають,
І кожен пише нам свої́ скрижа́лі,
Життєвий ки́лим всі по черзі тчуть.
03.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
БЕЗ ДУБЛІВ
Нехай в душі панує свято
Й доко́ри душу не гризуть,
Щоб кожен кадр красиво зняти,
Людські чесноти хай живуть.
Життя у кожного єдине,
Воно один раз лиш дано,
Кудись летить, збігає, лине…
Воно – життєве кіно.
Кіно, але без сценариста,
Повторів майже в нім нема,
Щораз нова́ сторінка й чиста.
Воно дається недарма.
Щоб те кіно було́ в нас святом,
Мінявсь щоб кожен епізод,
Локацій різних в нім багато,
Й крутий буває поворот.
Аби душа із ним раділа,
Неначе квітка щоб цвіла,
Щоб птаха щастя в ньому сіла,
І віра в себе щоб жила́.
Кіно й життєві постулати,
І жоден кадр не повернуть,
Його не можна дублювати…
Життя прожити – в цьо́му суть.
17.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
МИТЬ
А мить була́… а може… і без миті…
Я прожила́ і мрії не розбиті.
Я прожила́, все в пам’яті гортала,
Що буде далі… далі я не знала.
А мить була́ і швидко так минула,
І що було́ – я навіть не збагнула,
Та в пам’яті її зафіксувала
І спогадами в неї поринала.
А мить була́… і слід свій залиши́ла,
Невидимо торкнула, зачепила,
Короткою була́ і геть майнула…
Я добре на собі́ її відчула.
А мить була́… та довго не тривала,
В моє́ життя й вона чого́сь дода́ла,
Миттєво так думки заполонила,
Та я й її зустріла і прожи́ла.
А мить була́… коротка й особлива,
Вона ж бо – мить, а слід – неначе злива.
Пройшлася, зачепила, огорнула,
Взяла́ в обі́йми, а тоді – майнула.
А мить була́… Не перша й не єдина,
У ній – зерно, у ній – своя́ стежина.
Та жодна з них назад не повертає,
Торкає нас і тут же і минає.
15.01.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
ВЕЛИКЕ СЕРДЕНЬКО МАЛОЇ ГУЦУЛОЧКИ
Я – малесенька гуцулка,
Ксенечкою звуся,
За Вкраїну дуже щиро
Господу молю́ся.
Щоб в тяжкій нерівній битві
Вистояла ненька,
Руки зводжу у молитві,
Що йде із серде́нька.
Щиро вірю, що Всевишній
Дуже добре чує,
У біді нас не залишить,
Нас він урятує.
В нашу хатку ті ординці
Кляті увірва́лись,
Знищить мріяли вкраїнців,
На це сподівались.
Дали відсіч небайдужі
Хлопці і дівчата,
Бо калину палять в лузі
Й все, на що багата.
Усе більше наступають
Кляті воріженьки,
Безсердечно спопеляють
Україну-неньку.
За Вкраїноньку молитись
Я не перестану,
Більш не буде крівця литись,
Бог заго́їть рану.
А молитви наші щирі,
Бо з серде́нька линуть,
Заживемо знову в МИРІ,
Всі ординці згинуть.
Наша мова солов’їна
Вічно линуть буде,
Буде жити Україна
Й з нею наші люди.
Я гуцулка українка,
Щиро вірю в Бога,
Буде в нас нова́ сторінка –
Буде ПЕРЕМОГА!
11.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
УЖЕ ВЕСНА БУЯЄ НАВКРУГИ
Уже весна буяє навкруги,
А лютий ворог далі атакує,
У нього вдосталь до цього́ жаги,
Й від цьо́го вбивця тільки торжествує.
Уже весна буяє навкруги,
І паросток з землі угору пнеться,
В домівці нашій кляті вороги,
На землю далі наша крівця ллється.
Уже весна буяє навкруги
І повняться сади пташиним співом,
Вже й кригу відпустили береги,
Й поля рясніють вражим міносівом.
Уже весна буяє навкруги
І зеленню земля уся візьметься,
Ми спраглі від бажання і снаги,
Зате орда ніяк не схаменеться.
Уже весна буяє навкруги
Й струмки гірські почали жебоніти,
Зійшли вже всюди білії сніги,
Продовжує Вкраїна нас боліти.
Уже весна буяє навкруги,
Зима цьогоріч відійшла в минуле,
Наш край не має ворогам руги́*,
Ми зе́млі ще свої́ не повернули.
Уже весна буяє навкруги,
І хочеться дихну́ть на повні груди.
Коли не буде вражої ноги́?
Коли у нас вже МИР і спокій буде?
08.03.2025 р.
РУГА* - передана комусь земля на утримання
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
ПЕРЛИНА В ЖИТТЄВІМ САДУ
( коханому )
Свої́ плоди збираєш у саду,
Який назвали ще колись життєвим,
Впорядкував ти все в нім до ладу́,
І саме через це ти є щасливим.
Жарт-птиця прилітала у твій сад,
І перли щастя сипала у ньому,
Так падали вони, мов зорепад,
За це подякуй Господу Святому.
Душею кожну з цих перлин торкав,
Та поміж них знайшов найяскравішу,
Її, напевно, все життя шукав,
Вона і стала серцю наймиліша.
Перлину цю у серце ти забрав,
Її оберігаєш, мов зіницю,
Ти їй себе з любов’ю вдарував,
Ввійшов в кохання з нею, як в світлицю.
Разом із нею, наче у раю́,
Для неї й небо ладен прихилити,
Обом не страшно навіть на краю́,
Дове́лось стільки ра́зом пережити.
Життєвий сад перлину вдарував,
Вона з тобою щастям пломеніє,
Її наза́вжди серцем покохав,
Й вона тебе у серденьку леліє.
07.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
ІРИНІ СОКОЛОВІЙ З НАГОДИ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Літа минають, все кудись летять,
Чи хочем цьо́го, звісно – не питають,
Нехай Госпо́дь продовжить їх вплітать,
На хвилях долі хай тебе гойдають.
А ще з рокі́в хай стелить оксамит,
Хай різнобарвний килим простеляє,
І літ до ста хай нива колоси́ть,
Всевишній плани тільки добрі має.
Квітник сьогодні ще багатшим став,
Дода́лась в ньому ще одна із кві́ток,
Бутон поволі кожен розквітав,
Додавсь іще один квітковий зви́ток.
В саду твоє́му безліч є дерев,
Та ще одне сьогодні там з’явилось,
І їх оберіга щасливий лев.
Від цьо́го серце трепетно забилось.
В намисто, із нелічених разкі́в,
Нови́й разо́к сьогодні приєднався,
Це ще один із пройдених шляхів,
Який з тобою за́вжди залишався.
Тому́ нехай ріка твоя́ тече,
Щасливо плине поміж берегами,
Хай за́вжди буде поряд те плече,
З яким ти йдеш в житті всіма стежками.
06.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
СОНЯЧНІЙ ДАРИНЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
Найкраща квітка у свої́х батьків,
Промінчик сонця в за́тишній домівці.
Даринка розуміє все й без слів,
Яку з любов’ю гладять по голівці.
Дано́ дитині, Господом дано́,
Дано́ прекрасне бачити й творити,
Для мами й тата – золоте руно,
Що здатне світлом для усіх світити.
Промінчик сонця, незвичайний він,
Хоч поміж всіх він – дуже особливий,
Тепло́ дарує й незбагненний дзвін,
Й по-сво́єму чарі́вний та грайливий.
В дитяти цьо́го вчитися добру́,
Її у приклад ставить без вагання,
Моли́ть за неї Матінку Святу,
Аби здійсни́лись всі її бажання.
Це дивовижне сонячне дитя
Так вразило, що й словом не сказати,
Хай буде в неї сонячним життя,
Й щасливі за́вжди будуть батько й мати.
Даринка – особлива з-поміж всіх,
З великим серцем й доброю душею,
Хай кожного торкає її сміх,
І Янголи хай за́вжди будуть з нею.
05.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
ЛЕСІ УКРАЇНЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
Була́ ти сильною і духом і думками,
Любила Україну над усе,
Мережила життя своє́ словами,
Не знала, що звеличить, піднесе́.
Дивлю́ся, думаю, не можу я збагнути,
Де сили бра́ла ти впродовж рокі́в,
Якою сильною все ж може жінка бути!..
Як підібрать для тебе влучних слів?
Твоя́ поезія – душі твоєї стру́ни,
Жага в ній незбагненна до життя,
І кожен вірш – це золотії ру́ни,
Глибин душі́ твоєї відчуття.
Всі вірші-перли сипала душею,
І кожен з них – це серця тво́го скарб,
А для Вкраїни стала ти зорею,
В поезію дода́ла різних фарб.
В твоєму серці те, що не згасає,
І саме в цьо́му схожість наша є,
Життя по-всякому із русла вибиває,
Та сила духу віри додає.
Для мене ти – нескореності приклад,
Любові до Вкраїни і життя.
Ніко́ли плакати і скиглити не звикла,
І в мене сліз тако́ж нема лиття.
09.07.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
СЛІПИЙ ЖЕБРАК
Сліпий жебрак, що всівся край дороги,
Повірив в Сина Божого, Христа,
Прозріть без Бога та й не бу́ло змоги,
А все життя він ніс цього́ хреста.
Ісус відчув його велику віру,
Яку плекав в собі́ усе життя,
Й почув молитву жебракову щиру,
Яка лила́сь з душі́, як вишиття.
Роки́ сліпий… Роками був незрячий,
Який на вигляд Божий Син – не знав,
Але ж відчув, хоч навіть і не бачив,
Сліпий жебрак прозріння дочекав.
Ісус почув, почув слова благання
І сво́ю милість жебраку послав.
Надія в жебрака була́ остання –
Він ласки від Ісуса так благав.
Прозрів жебрак, прозрів і світ побачив,
Бо в силу Божу віри не втрачав,
Надія й сподівання, все зазначив,
Ісус є милосердним – відчував.
А милосердя Боже має силу,
І віра помогла йому прозріть.
Молитва й віра має бути щира,
Тому́ назустріч Господу ідіть.
26.01.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
СОБОЮ БУДЬ
Собою будь, бо зайняті всі ролі,
Собою будь, бо це – найкраща роль,
За роль, що є, подякуй Богу й долі
Й зміни́ть її ніко́му не дозволь.
Собою будь, ця роль тобі так личить,
Вона тобі, повір, що до лиця,
Бо хтось тобі своє́ї не позичить,
Тому́ в свої́й ти бу́деш до кінця.
Собою будь, ця роль є особлива,
Собою будь, тобі комфортно в ній,
Хай інших ролей буде навіть злива,
Але спокійно тільки у свої́й.
Собою будь, не мрій про інші ролі,
Спокусі жодній ти не піддавайсь,
Хоч безліч їх, десь там, на видноколі,
Лишень в свою́ щоразу одягайсь.
Собою будь, пишайся цим ошаттям,
Вбрання і роль в гармонії живуть,
Чудово ти дивуєш сво́їм платтям,
Тебе у іншій ролі не сприйму́ть.
Собою будь, в цій ролі ти прекрасна,
Аналогів й повторів не знайде́ш,
Хай навіть інші ролі сиплють рясно,
До фінішу – в свої́й лишень прийде́ш.
31.01.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
МРІЙНИКИ
Вітаємо, вітаємо у нашому ліцеї,
Життя своє́ вирує тут, у нас свої́ ідеї,
І двері ми для кожного гостинно відчиняєм,
Усмі́хнені, окрилені гостей ми зустрічаєм.
Ми – мрійники, затійники, чудові ліцеїсти,
На будь-яке питаннячко ми можем відповісти,
На будь-яке питаннячко ми відповідь знаходим,
Знання нові́ отримувать ми залюбки приходим.
Прийшли сюди навчатися усі ми малюками,
Щоразу багатіємо нови́ми всі знаннями,
Знаннями багатіємо, їх з радістю черпаєм,
Собою, наче квіточки, ліцей ми прикрашаєм.
Але найбільше мріємо про МИР ми в Україні,
Щоб квітнути і линути скрізь мові солов’їній,
Під сонцем місце кожному на цій землі знайшлося,
Аби щасливо нам усім в країні цій жилося.
20.01.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025
НА ВСЕ Є ДОЗВІЛ САТАНІ
Звучить тривога, дуже гучно,
Сміття ворожеє летить,
Його нехай призе́млять влучно,
Нехай до нас не долетить.
Нехай вертає у болото,
Нехай його не покида,
Хай міць утратить вся сволота,
Від нас хай щезне вся орда.
Бо ми в страху́ і небезпеці,
Тривога раз у раз звучить,
Й це не вода в розбитім глеці,
А мотлох здатен цей убить.
Якби ж його та й приземлили,
Щоб він біди́ не наробив,
Якби ж війну вже зупинили,
Щоб кожен з нас спокійно жив.
Але ж нема… нема споко́ю,
Герої гинуть на війні,
Нема кінця, нема відбою,
Не все є дозвіл сатані.
Звучить тривога, не стихає,
І все частіш й частіш звучить,
Бо ворог мотлох запускає,
Щоб якомога більш нас вбить.
18.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
СТІКАЮТЬ СЛЬО́ЗИ
Стікають сльо́зи і душа болить
За тих, кого́ вже серед нас немає.
А кожен з них ще довго міг прожить,
Та ворог в нас найкращих убиває.
Стікають сльо́зи, бо в нас гине цвіт,
Щодня цвинта́рі більше в нас рясніють,
У них з чола вже не стікає піт,
І вмить вони наза́вжди всі німіють.
Стікають сльо́зи, мову відбира,
І слів, бува, ніяк не підібрати,
Бо окупант життя в нас забира
Й продовжує усе він спопеляти.
Стікають сльо́зи, наче ручаї,
Течуть вони і їм нема упину.
Ввірвався вбивця у мої́ краї́,
І люд щодня по всіх усюдах гине.
Стікають сльо́зи і пече вогнем,
Від болю серце і пече й палає,
Бо палить ворог багатьох живцем…
Ні кра́ю пеклу, ні кінця немає.
Стікають сльо́зи, їх не зупини́ть,
Вони уже роки не висихають,
Усі понад усе ми хочем жить,
Та кляті вороги нас убивають.
15.01.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
ВОРОГ НЕ ДРІМАЄ
Підвищена небезпека –
Ворог не дрімає,
Сміттям вбивчим без упину
По нас гаратає.
Ми в молитві ру́ки зводим,
Просим допомоги,
Щоб те сміття не летіло
На наші пороги.
Ми благаєм без упину,
Сльо́зи проливаєм,
Бо сміття убивче лине
Й спо́кою не маєм.
І нема куди подітись,
Від них не сховатись,
Гинуть в нас невинні діти…
На що сподіватись?
Небезпеку сповіщають,
Є для нас загроза,
Бо нові́ все підлітають,
Додається доза.
Небезпека в нас ісує,
Защораз зростає,
Світ вдає, що нас не чує,
Лишень «співчуває».
18.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
СМІЛИВО В ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ
Сміливо в двадцять п'ятий помандрую
Бо цей вже добіга свого́ кінця,
Усіх на ПЕРЕМОГУ я віншую,
Хай у́смішка не сходить із лиця.
І щастя хай ніко́ли не покине,
І МИРОМ хай вставляються стежки́,
Хай пісня про прекрасне за́вжди лине,
Хай доля пише про життя книжки́.
Я за Стари́м не буду сумувати,
Хоч дякую, що він зберіг життя,
З Нови́м я прагну далі мандрувати,
Із щастя хай готує вишиття.
А що було́, у скриню не сховаю,
Хоч в пам'яті прожита кожна мить,
І до дрібниць усе я пам'ятаю,
Й прийдешній в щасті хочу я прожить.
Зробилося багато в цьо́му році,
І пройдено багато в нім доріг,
Але Господь беріг на кожнім кроці,
І ворог не ступив на мій поріг.
Сміливою ходою пі́ду далі,
Упевнено ступлю я кожен крок,
Життя напише вже нові́ скрижалі,
І зі Старо́го взя́ла я урок.
31.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
ЙОГО ЧЕКАЛИ ПЕРЕМОЖНИМ
Вже добігає він кінця,
Його чекали переможним,
Хотілось нам сплести́ вінця,
Та він і нині є тривожним.
В диму́ постійно потопав,
Вогнем палав безперестанку,
Постійно кров’ю він стікав…
І робить це він до останку.
У ньому бу́ли сльо́зи й біль,
Журба і страх, й нові́ могили,
На рани сипали все сіль,
Врага здолать – не бу́ло сили.
Він ПЕРЕМОГУ гаптував,
Але не встиг догаптувати,
Щоденно шлях їй торував,
Не змін війну від нас забрати.
Він нелегки́м для всіх нас був,
І нам лишає відголосся,
Неначе день, чому́сь майнув,
Та бід пізнати довело́ся.
То ж він вже йде без вороття,
Але сліди свої́ лишає,
Бо він не всім зберіг життя…
Ново́го кожен з нас чекає.
30.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
КОЛИСЬ І ТЕПЕР
Неначе квітка на морозі,
Схилила голову в журбі,
Живе в страсі́ та ще й в тривозі,
Й нічи́м зарадить тут собі.
Колись вона все розквітала,
Не знала горя і біди́,
В вогні рідненька не палала,
Не ли́лась кров замість води.
І не здригалася щомиті,
Не потопала у сльозах,
Цвіли волошки в полі й в житі,
Не рвались міни на стежка́х.
Не бу́ло звуків канонади,
Вона буяла, наче сад,
Тепер тортур зазнала й зради,
Й трива суцільний тілопад.
Вмивалась Божою росою,
Стелила тра́ви-килими́,
Тепер за неї йдуть до бо́ю
На прю із ворогом грудьми.
Тепер в повітрі запах крові,
Могили замість квітників,
І мрії вже не веселкові,
Сумний луна пташиний спів.
17.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
ПРОСНИСЯ, КОХАНА
Проснися, кохана, проснися, серде́нько,
Бо ворог вбивати прийшов,
В диму і вогні Україна рідненька –
Ординець нас клятий знайшов.
Проснися, кохана, хоч ще не світання,
Бо всюди гармати гримлять,
Надія на Бога зосталась остання,
Що буде він нас рятувать.
Проснися, кохана, я мо́лю-благаю,
Бо ворог ступив на поріг,
Дітей і тебе я грудьми затуляю…
Це все, що зробити я зміг.
Проснися, кохана, від сну пробудися,
Бо вибухи скрізь і вогонь,
Благаю я, мила, на но́ги зведися…
Вже кров витіка з твоїх скронь.
Проснися, кохана. Та годі вже спати!
Чи чуєш мене ти, чи ні?
Ординець прийшов, щоб життя забирати,
Він душу продав сатані.
Проснися, кохана. Не смій, я благаю!
Розплющуй вже очі й… вставай…
Без тебе як далі нам жити? Не знаю…
Дітей берегтиму я, знай…
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР В СЛАВНІЙ УКРАЇНІ
(На мелодію коляди «СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР»)
Сумний Святий вечір
В славній Україні,
Через ворога-ординця
Ми живемо на руїні.
Сумний Святий вечір,
Сумні українці,
Бо воюють вже роками
На землі святій ординці.
Чом так мало статись?
Чом так мало бути?
Мали ми радіть, сміятись –
Мусим вибухи ми чути.
Сіли до вечері
Вмиті всі сльозами…
– Через цю війну прокляту
Тато, мамочко, не з нами.
– Кулями прошитий
І вогнем палений,
Не один раз кров’ю вмитий…
Тато, діти, полонений.
Любі діти, тато
В р@schистськім полоні.
Разом з ним там є багато,
Кров у них стіка зі скроні.
– Сльози проливаєм
Ми уже роками,
А наш тато і цьогоріч,
Люба мамочко, не з нами.
– Бо упир воює,
Сатана вбиває,
За любов до України
У полон він забирає.
Як нам далі бути?
Як нам далі жити?
У сльозах благаєм Бога,
Аби крівцю більш не лити.
Нехай зірка з неба
МИР нам проголосить,
І страшна війна ворожа
Хай нікого більш не косить.
Щоб в прийдешнім році
Була ПЕРЕМОГА,
Щоб додому всі вернулись
Й МИРОМ стелиться дорога.
23.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024
ОРДА ВОЮЄ НА ТЕРЕНАХ НАШИХ
Орда воює на теренах наших,
Звучить тривога, ворог нас вбива,
І горем в нас наповнилися чаші…
Таке уже роки́ у нас трива.
Й нема, як бачим, ні кінця, ні краю,
Й щоразу гірше й гірше все стає,
З землі, що схожа на частинку раю,
Суцільна вже руїна постає.
Нема ні дня без вибухів й тривоги,
Нема ні дня, щоб тиша в нас була́,
Мінує ворог і поля́, й дороги,
І кров в людей стікає із чола.
Спокійно ніч не можемо прожити,
І день ніко́ли в тиші не мина,
Доводиться героїв хоронити,
Виною в цьо́му – ворог і війна.
Упир одинський віддає накази,
Й радіє вбивця нашим всім смертям,
І лізе нечисть, наче метастази,
Ми змушені прощатися з життям.
Чи дочекаєм МИРУ й ПЕРЕМОГИ?
Чи буде над ордою Божий суд?
Та й чи замовкне той сигнал тривоги?
Чи буде жити в тиші весь наш люд?
01.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
ДИКТАТОР
Потвори нас в спокої не лишають
І атакують нас зі всіх боків,
Горять будинки, люди в нас страждають,
Цілком уже диктатор озвірів.
Нам хто поможе звіра зупинити?
Нам хто поможе ірода здолать,
Щоб ми могли й надалі в МИРІ жити
І сльо́зи щоб гіркі не проливать?
Атака за атакою роками,
Могилами рясніє в нас земля,
Ракети вражі защораз над нами,
Такі розваги вбивці-мosk@ля.
На жаль, мету диктатор не міняє,
Йому ніхто, як бачим, не указ,
Дає вказівки, нищить, спопеляє,
Убивчий мотлох запуска на нас.
Уваги ні на що він не звертає.
Диктатор скаженіє не на жарт,
Радіє, що людей в нас убиває,
Й то не низький в потвори був цей старт.
Він родить все з великого розгону,
Нема для нього зовсім перепон,
Диктатору, на жаль, немає скону,
Тому що не людина це, а й клон.
18.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
ЩОБ МИ НЕ ЛИЛИ СЛЬОЗИ
Тривога знову в нас звучить,
Летять бляшанки вражі,
Усі ми дуже хочем жить,
То ж ЗСУ – на стражі.
Ми молим Бога за життя
І спокою благаєм,
Летить до нас з боліт сміття,
Яке ми прибираєм.
Це вправно робить ЗСУ,
Летить цей мотлох роєм.
За що – не знаємо й чому
Нам все дається боєм.
Тривога страх усім несе –
В бляшанках вбивча сила,
Яка вбива і нищить все,
І все заполонила.
Безпечних місць немає в нас,
Орда нас скрізь шукає,
Живемо ми в страшний цей час
І ворог нас вбиває.
Ні дня немає без тривог,
Ні миті – без загрози.
Щоб з тим сміттям і ворог здох,
Щоб ми не лили сльо́зи.
17.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024
НЕЗВИЧАЙНЕ КОХАННЯ
Про неї мріяв все життя,
В чарі́вних снах разо́м бували,
Було́ у нього відчуття,
Що одне одного шукали.
Напевно так воно й було́,
Обох їх магія торкнула,
У мить якусь воно прийшло –
Гітара та́кож це відчула.
Він цю красуню покохав,
Давно в коханні їй зізнався,
Мов наречену, обійма,
Бо почуттям в полон віддався.
Він серцем з нею розмовля
І спогляда, немов на диво,
Та й ніжно струн її торка…
Звучить для нього так красиво!..
Немов Богиня у руках,
Яка дарує насолоду,
Її він ту́лить, обійма,
Красу таку не бачив зроду.
Вона вже більше не мовчить
І про обі́йми за́вжди мріє,
Та й кожна з струн її звучить,
В обіймах ніжних шаленіє.
17.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024
СВІТ, ТЕРОРИСТИ І МИ
Терористи і потвори,
Що несуть нам біль і горе,
Що забрали в нас утіху
Й селяться під нашу стріху.
Нечисть лізе із болота,
Ця ординськая сволота,
Топче землю, спопеляє,
Нас невинних убиває.
Нам бляшанки відправляють,
Міри й меж вони не знають,
Роблять це вони роками
Із кровавими слідами.
Світ мовчить, хоч добре бачить…
Що мовчання світу значить?
Що усе це означає
І який він намір має?
Їм ще доказів замало –
Лихо ж бо не їх спіткало.
Не до них орда ввірвалась,
Їх недоля не торкалась.
То ж з бідою наодинці
В Україні українці.
Як орду нам подолати
Й щоб нам в землю не лягати?
17.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024
ДОЛЯ ЧИ НЕДОЛЯ?
Недоля це чи доля в ріках крові?
Але чому́? Чому́ вона така?
Обставини чому́сь всі загадкові,
І ноша для народу нелегка́.
Якщо недоля, то за що – не знаю,
А якщо доля, яку кров вмива…
Цю відповідь усюди я шукаю…
Чому́ таке в людські́м житті бува?
Недоля нам написана Всевишнім?
Але ж чому́ і за які гріхи?
Невже усі вкраїнці такі грішні
Й гріхи стирчать, неначе кияхи?
А якщо доля, то чому́ кровава?
І не краплина крові є на ній…
Червона вся і від вогню заграва…
Вона із нами на землі святій.
То доля чи недоля? Хто нам скаже?
Очиститься від неї як? Скажіть!
Вона мине, коли весь люд наш ляже?
Як вижить в цьо́му пеклі? Підкажіть!
Недоля це чи доля – я не знаю,
Й чому́ її пізнати довело́сь.
Про порятунок я усіх благаю…
Рятівника для нас ще не знайшлось.
11.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
[u][/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024
МИР І ПЕРЕМОГУ У ДАРУНОК
В дитинство намагаємось пірнути
Й чекати Миколая, як колись,
І під подушку вранці загляну́ти.
Щоб Миколай прийти не забаривсь.
Пакунок з-під подушечки дістати,
А в ньому щоб смаколики були́.
Святому ми листа брали́сь писати,
Зазделегідь робить це почали́.
Але чому́сь останніх кілька ро́ків
В листі до Миколая інший зміст,
Чекаємо його нечутних кроків
Та й молимо про МИР для сіл і міст.
Хоч подарунок також ми чекаєм,
Та МИР і ПЕРЕМОГА – перш за все,
Про це в молитва́х ми його благаєм
Й надіємось, що це нам принесе́.
І ПЕРЕМОГА буде найсолодша,
Від радості в нас сльо́зи потечуть,
Вона в пакунку буде найдорожча,
Тоді її Святою наречуть.
То ж мріймо про дарунки від Святого,
Пишім листа, хто ще не написав,
Й здоров’я хай несе усім міцного,
Й щоб ПЕРЕМОГУ кожен дочекав!
05.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024
У НІЧ, КОЛИ ЧЕКАЄМ МИКОЛАЯ
У ніч, коли чекаєм Миколая,
Ординець клятий знов до нас летить,
Летить їх з оркостану ціла зграя,
Й ніяке лихо нечисть не приспить.
Несе з собою ворог не дарунки,
І не вітати ідол так спішить.
Благаємо від нього порятунку,
Бо має намір – свічі нам гаси́ть.
Летить цей мотлох, рветься із болота,
Заряди смертоносні нам несе,
Вбивати нас намірена сволота,
У намірі у вбивці – знищить все.
У ніч, коли чекаєм Миколая,
Який на санях спу́ститься з гори,
Та перед ним бляшанок ціла зграя,
Що цілиться в будинки і двори.
Кишать над нами гучно ті бляшанки,
А Миколая кроки хочем чуть,
Та в ідола такі от забаганки,
Які нам смерть і горе лиш несуть.
Та ми усі чекаєм на Святого,
Який до нас з дитинства приходив,
Бо ми не йшли в домівку ні до кого,
А й в Україні кожен в МИРІ жив.
05.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024
СВІТ ЙОГО ЛОВИВ, ТА НЕ ВПІЙМАВ
( Пам’яті Григорія Сковороди )
Він все життя по світу мандрував,
І світ хотів його хоч десь впіймати,
Та він з світів додому повертав
І знов туди збирався вирушати.
Сопілка у руках завжди́ була́,
За пазухою флейта з ним усюди,
Любов до України в нім жила́,
Народжувались ним щораз етюди.
Філософом у світ цей він прийшов,
І бачення своє́ у нього бу́ло,
Себе в цім світі, звісно, він знайшов,
Життя його у мандрах промайнуло.
Під тином він сідав перепочить,
І повсякчас думки́ в обі́йми брали,
Мандруючи, зумів життя прожить,
І роздуми душі́ його торкали.
Із вузликом від міста до села,
Щораз вдавалось щось нове́ пізнати,
І до кінця ЛЮДИНА в нім жила́,
Посаду цю вдавалось обіймати.
Так дуже мудро все він трактував,
Усе глибоко, просто і доступно,
З думками він по світу мандрував,
Вони були́ з ним за́вжди невідступно.
03.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
ПАМ’ЯТІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Вшановуєм пам’ять про нього сьогодні,
Ця постать велична для нас навіки́,
Ніко́ли ті очі не бу́ли холодні,
Писав про життя він і вірші, й байки́.
Він генієм був, для нас ним і зостався:
Учитель, філософ, поет, музикант,
Як їхав у світ, то назад повертався…
Такий невичерпний в одно́му талант.
Писав і творив, і пораду вмів дати,
На нашій вкраїнській землі́ в світ прийшов,
Про генія цьо́го повинні всі знати,
Себе у житті дуже точно знайшов.
Зазнав переслідувань світських, духовних,
Мандрівку обрав свої́м стилем життя,
Моментів пізнав у житті переломних,
Можливо й не знав у цім всім каяття.
Пригод зустрічав у житті він багато,
Легенди, перекази йшли повсякчас,
Сопілку і флейту беріг дуже свято,
Та генієм так залишився для нас.
Багато зробив, щоб його шанували,
Але при житті цьо́го, звісно, не знав.
Світлину його на грошах карбували.
На хвилях життя потопав, виринав.
У світі бував, та в край рідний вертався,
Прекрасна людина, діяч-богослов,
В любові Вкраїні у творах зізнався,
Бо в жилах текла українськая кров.
26.02.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
ТРЕТІЙ СИН ОСЕНІ
Ось листопа́д добіг свого́ кінця,
Природа браму вже за ним закрила,
І не відправити за ним гінця,
Бо сво́ю браму всім зима відкрила.
Так день за днем він календар гортав,
І сам незчувся, що кінця збігає.
Він не побіг, він зовсім не втікав,
Хоч знав – на п’яти вже зима ступає.
Неквапно так пішов собі кудись,
Хоч дуже не хотілось це робити,
Навіть тумани вранці простяглись,
Аби йому доріженьку встелити.
Пішов від нас осінній третій син,
Куди пішов – ніхто цього́ не знає.
Про це не запитать навіть хмарин,
І вітру не спитать, який гуляє.
Пішов собі…пішов, помандрував
І залишив усе братам зимовим,
Мереживо осіннє дов’язав,
Воно було казково-загадковим.
01.12.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024
НЕ ВБИТИ МРІЇ
Атаки ворожі щоночі й щодня,
Споко́ю не маєм ні миті,
Вбивати взяла́ся нас клята руsня,
Ми страхом давно оповиті.
Бляшанки ворожі летять і летять:
Залізні птахи́ і ракети,
Летять з оркостану, щоб нас убивать
Нато́мість – ми хочемо жити.
Ворожі бляшанки загрозу несуть,
Стає їх все більше і більше,
І ними потвори усюди все б’ють,
Й щоразу страшніше і гірше.
Цей мотлох ворожий летить звідусіль,
Болото, звичайно, велике,
Вони спричиняють нам горе і біль,
А тво́рить це бидло безлике.
Споко́ю нам нечисть-орда не дає,
Бляшанками нас атакує,
Ударів усюди вона завдає,
Все нищить потвора й руйнує.
А сві́тові ба́йдуже наша біда,
Не їх же сягають ракети,
Не в них все навко́ло в ворожих слідах…
Нові́ для кіно є сюжети.
То ж далі взяли́ся сценарій писать,
Нові́ для сюжетів події,
Тим часом продовжують нас убивать,
Не вбить їм лиш нашої мрії.
28.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
ОКРАЄЦЬ ХЛІБА РЯТУВАВ ЖИТТЯ
Стою́ в молитві з свічкою в руках,
Лежить окраєць хліба на тарілці…
Страшні роки́, голодна смерть і страх,
Голодомор, де гинули вкраїнці.
Запалена свіча палахкотить,
Про ті страшні роки́ нам нагадала,
Вмирали люди, їм хотілось жить,
Та смерть усіх косила, забирала.
Окраєць хліба рятував життя,
Бажання жити, мов свіча палало,
Пух з голоду дорослий і дитя,
Немов снопі́в, усюди тіл лежало.
Окраєць хліба мали не усі,
І висівкам раділи, і зернині,
Вбивали за колосся у руці…
Не дали крихти з’їсти і дитині.
Хотілось жити, та вони лягли…
Лягли вони і більше не підня́лись,
Голодну смерть здолати не змогли…
Голодними з життям тоді прощались.
Тепер свіча за них палахкотить,
Окраєць хліба… Серце біль стискає…
Не дай Госпо́дь, щоб нам це пережить!
Хай голоду ніхто із нас не знає.
23.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
ЗА ГІДНІСТЬ І СВОБОДУ
В нас ГІДНІСТЬ і СВОБОДА,
І дуже їх цінуєм,
Тепер до ПЕРЕМОГИ
Ми кров’ю шлях гаптуєм.
Ми ГІДНІСТЬ і СВОБОДУ
Роки́ вже бережемо
Й ординців з України
На болота́ женемо.
За ГІДНІСТЬ і СВОБОДУ
Вбивають українців,
Бо неньку люблять зроду
Й нена́видять ординців.
За ГІДНІСТЬ і СВОБОДУ
Герої наші гинуть,
А ворог атакує
Щодня нас без упину.
За ГІДНІСТЬ і СВОБОДУ
Народ наш піднімався,
В цей день колись в столиці
МАЙДАН і розпочався.
За ГІДНІСТЬ І СВОБОДУ
Лягла НЕБЕСНА СОТНЯ,
Проли́ла кров, як воду,
Був стогін і скрего́тня.
Ми ГІДНІСТЬ і СВОБОДУ
Й надалі берегтимо,
Й любов до України
Завжди́ в серцях нестимо.
21.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
ГОЛОДОМОРУ ЩОБ НЕ ЗНАЛИ
В нас гинуть люди, в нас війна,
Яка уже роки триває,
І хліб наш палить сатана,
Вивозить інший, викрадає.
То справжній це є геноцид.
Не дай, Господь, голодомору!
Ця зграя нелюдів і гнид
Ввірвалась в нашую комору.
В коморі збіжжя золоте…
Без хліба хоче нас лишити,
Сяга потвора на святе,
А нам без хліба не прожити.
Благаєм Бога, щоб вберіг,
Голодомору щоб не знали,
Щоб ворог це зроби́ть не зміг,
Щоб нас без хліба не зостали.
Голодного не знать життя,
Не пухнуть з голоду й вмирати,
Дорослий хліб, щоб їв й дитя,
Нам голоду щоб не зазнати.
Нам страшно думать про таке,
Женем думки́ про смерть голодну,
Тепер життя страшне й тяжке,
Нам палять землю хлібородну.
Вбива нас клятая орда
І замість хліба міни сіє.
В нас чорні дні, страшна біда,
А з цього ворог лиш радіє.
17.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
ОКРАЄЦЬ ХЛІБА І СВІЧА
Окраєць хліба і свіча…
Страшні роки, які минули,
Вмирав дорослий й дитинча…
Голодна смерть… Вони заснули.
Окраєць хліба і свіча…
В той час думками поринаєм,
Де всіх голодна смерть стріча…
Про ті роки ми пам’ятаєм.
Окраєць хліба і свіча…
Це – наш обов’язок робити…
Не забувать дівча й хлопча,
Які хотіли дуже жити.
Окраєць хліба і свіча
Щораз нагадують про лихо,
В людей не бу́ло калача,
Їх смерть усіх косила тихо.
Окраєць хліба і свіча
Страшні роки символізують,
Голодну смерть і сівача,
Що морять голодом й катують.
Окраєць хліба і свіча…
Голодомор років тридцятих,
Де смерть косила, як з плеча,
Про це не маєм забувати.
18.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
НЕ ЗАЛИШАЙ МЕНІ У СПАДОК СИВИНУ
Не залишай мені у спадок сивину,
Бо скрині я для неї не придбала.
На мить ще у колоссі потону́ –
Волошка там для мене заспівала.
Не залишай мені у спадок сивину –
За нею треба дуже доглядати.
Як полетять думки́ в старовину,
Тоді у скриню все буду складати.
Не залишай мені у спадок сивину,
Без неї я ще хочу вальсувати.
Залиш мене ще, осене, одну…
Себе не хочу з літом розлучати.
Не залишай мені у спадок сивину,
Придбаю скриню – дам тобі я знати.
А з таким спадком вже я не засну,
Й завжди́ буду́ його переглядати.
Не залишай мені у спадок сивину,
Я трішечки без неї ще побуду.
Душа не викине натягнуту струну,
А скриню я й пізніше роздобуду.
12.11.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
ЗОЛОТО ВПЛІТАЄ
Простоволоса осінь золота́
Йде по плацу́ і ко́си розпустила,
В усе, де може, золото впліта
Ще й золотом навколо все скропила.
Ніхто не дорікає в цьо́му їй,
Адже вона – осіння господиня.
Дивуються красуні золотій,
Як ро́бить це чудовая майстриня.
Чарівним пензлем кожного торкне
Й сліди свої́ усюди залишає.
Можливо, що одразу й не збагне,
Що на шляху все в золото вдягає.
Крокує гордо павою вона,
Вальсує по бульварах і садочках,
Чаклує чародійка ця сповна,
І листя в позолоті у таночках.
Поважно походжає краля ця,
Всміхається усім-усім і всюди.
Та у́смішка їй за́вжди до лиця́.
Ще й золотить нічо́го не забуде.
Простоволоса осінь золота́
Про себе не забула нагадати.
Хоч в зо́лоті все листя обліта,
Продовжує те золото вплітати.
01.10.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
ТРИМАЄМО КУЛЬТУРУ НА КРИЛІ
Тримаємо культуру на крилі,
Примножуєм її і розвиваєм,
Скарби культури в нас є чималі,
Цінуєм їх і всі оберігаєм.
Культура наша, наче оберіг,
Який несе у со́бі таємницю,
Її наш люд народжувати зміг,
Й тримати в чистоті, немов світлицю.
Ніхто й ніщо її не зможе вбить,
Вона, як мова, знайте – невмируща!
Допоки ми – культура буде жить,
Її скарбниця, вірте – багатюща!
Вона в серцях у кожного живе,
Немов дитя, росте і багатіє,
І крил її ніхто не одірве́,
У нас цього́ багатства не змалі́є.
Культуру в спадок ми передаєм,
І звичаї, й обряди, й пісню, й танець,
Ми всі творці і кожен є співцем,
Душа людини у культурі – ґлянець.
Тримаємо культуру на крилі,
Бо нація й культура це – єдине,
Допоки ми живем на цій землі́,
Культура наша, мов роса, не згине.
09.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
НАМ ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ
Живемо ми, живемо ми, панове,
В буремний час, який для нас настав,
Пішло від нас те щастя веселко́ве,
Якому кожен двері відчиняв.
Та чи верне́ воно до нас з роками?
Чи небо мирне зо́рить будем ми?
Чи зрадників не буде поміж нами?
Чи ляже ворог назавжди́ кістьми?
Чи буде сила ворога здолати?
Бо ми з бідою в пеклі сам на сам…
Чи хтось візьме́ться нас порятувати?
Чи зможем відсіч дати ворогам?
Нам випало недоленьку пізнати
І лити сльо́зи через ворогів.
Допоки буде пекло це тривати
І скільки буде складено голів?
Але ж чому́ недоля нас спіткала?
Чому́ до нас прийшла брудна війна?
Орда життя усім нам зруйнувала…
Чому́сь біда приходить не одна.
Хіба живем? Та ні… Уже існуєм
В страху́ й тривозі кожну-кожну мить,
І кров'ю ПЕРЕМОГУ ми гаптуєм,
Бо хочемо не існувать, а й жить!
08.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1026085
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
ТРИВОГА, МОТЛОХ І МОЛИТВА
Тривога знову в нас звучить,
Звучить вже вко́тре й не вгаває,
Бо вражий мотлох знов летить,
І ціль собі вже вибирає.
Та ні… Давно вже вибрав ціль,
І ймення цілі – УКРАЇНА,
Та не сконає р@schоцвіль,
А з неньки постає руїна.
Поставив ворог за мету
Усе спалити, зруйнувати,
ВКРАЇНУ знищити святу…
Нас від життя він всявсь звільняти.
Все вбивчий мотлох запуска,
Людей для нього не існує,
І підіймається рука,
Що мотлохом нас атакує.
А світ мовчить, хоч бачить все,
Мовчить роки́ і споглядає,
Добра́ їм це не принесе́,
Бо ворог сво́ї плани має.
Але найперше нас вбива,
А ми в молитві зводим ру́ки,
Тече сльоза, звучать слова́
І рветься серце від розпуки.
07.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
РОКІВ ЗОЗУЛЯ НАКУВАЛА
( Дорогому чоловікові з нагоди Дня народження )
Тобі рокі́в зозуля накувала,
І щастя накувала повен міх,
Вона у сад щороку прилітала,
Й цього́річ її шлях туди проліг.
Щораз на інше дерево сідала
Й кувала особливо кожен раз,
Тебе у то́му са́ді виглядала
І, наче насипала, мірку страз.
Сьогодні знову, любий, прилетіла,
Роки-скарби у скриню насипа́,
Кувала і кри́льми залопотіла.
Ціннішого ж дарунку бо нема.
До ста я встигла, милий, полічити,
Та ще й за сто багато літ було́.
Хай Бог поможе в щасті їх прожити,
Й спадають сиві пасма на чоло.
Вже й скроні тво́ї срібло притрусило,
Але в душі прекрасний літограй,
Роки́ і мудрість поєднались мило.
Ти тільки смуток в серце не впускай.
Рокі́в твої́х багате розмаїття,
Вони, немов осінній вернісаж,
Всі зібрані в букет, немов суцвіття,
Створили дивовижний свій вітраж.
Усі роки́ за кольором різня́ться,
І музика у кожного своя́,
Немов птахи, у тебе всі гніздя́ться,
Приносить їх Господня течія́.
Зозуля від душі їх накувала,
Зробити це Господь їй повелів,
Роки́-багатство у життя вплітала,
Щоб їх з любов’ю ти прийнять зумів.
Нехай Госпо́дь у цьо́му помагає,
В любові з ними я поможу жить,
Нехай щомиті радість огортає,
Й життєва пісня голосно дзвенить.
По всіх стежках ми за́вжди разом йтимо,
Роки́, мов ро́си, будуть все спадать,
І жоден не пройде́ повз тебе мимо,
Тебе собою будуть прикрашать.
03.11.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024