| Сторінки (11/1049): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
ХАЙ ВІЙНА В БЕЗОДНЮ КАНЕ
Хай все буде, все вдається,
Хай нам радість усміхнеться,
Хай війна в безодню кане,
Хай нам сонце миру встане.
Згинуть наші воріженьки
З Україноньки, із неньки,
І хай більше не вертають,
Шлях до нас хай забувають.
Хай забудуть всі дороги,
Хай не мають міці й змоги,
Хай усе їм повернеться
Й крізь роки їм одізветься.
Хай і соті покоління
Позбирають все каміння,
Що їх предки розкидали
Й нас невинних убивали.
Хай замовкне вража зброя
Й не збираєм ми набої.
Світу хай прийде́ прозріння,
Заговорить в них сумління.
Хай не садять в нас могили,
Щоби крівцю ми не лили,
Ми щоб мир і спокій мали
І війни щоб більш не знали.
14.11. 2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2026
МАБУТЬ, ПОРОХА ПРОВИНА
Наш потужний б’є на сполох,
Адже винен знову Порох,
Бо хасида в військо взяли –
Вони ж цьо́го не чекали.
Повертався він додому,
Відчував на со́бі втому,
Аж тут раптом на кордоні
Громадянство на долоні.
Їхав собі він в Ізраїль,
У такі далекі далі
Після сво́го святкування,
Й відбуло́ся затрима́ння.
Рош га-Шану святкували,
Всюди сміття залишали,
Смітник з Умані зробили
Та й усе так залиши́ли.
Їхав сюди святкувати,
За собою срач лишати,
Аж тут раптом, та й знімають
Й йти у військо заставляють.
Несподіванка спіткала,
Чи то доля наказала,
Що хасид – та українець,
А тепер уже й армієць.
Мабуть, Пороха провина,
Що зняли́ хасида-сина,
І відправили служити…
Тільки Пороха винити!
Громадянство – українське,
В Умані було – по-свинське.
То ж тепер уже на фронті,
А кордон – на горизонті.
21.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2026
ЗБІГ, ВИПАДКОВІСТЬ ЧИ ПЛАН?
Атакує ворог нас,
Все в вогні палає.
А потужний з-за кордону
На це споглядає.
За прильотом є приліт,
Гинуть знову люди,
Дасть величний точно звіт.
Про це не забуде.
Буковель до цьо́го був –
Бу́ла в нас атака,
Та він цьо́го не відчув…
Думка в люду всяка.
А тепер він в США –
Справи там важливі,
Ну, а ми тут піддаємось
Цим ударам-зливі.
І чому́сь так кожен раз,
Як його немає,
То убивця із боліт
Нас тут убиває.
Випадковість це чи збіг,
Чи як це назвати?
Адже падає не сніг…
Далі що чекати?
Також це не зорепад,
Не якісь прикраси.
Вже відбувся й тілопад –
Рвуть боєприпаси.
Підбирають дату й час?
Чи такі в них плани?
То коли уже величний
Їздить перестане?
23.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2026
БАЖАННЯ ВИЖИТИ І ЖИТИ
Ні кінця нема, ні краю,
Вже горять домівки.
Такі у нас результати
Вражої мандрівки.
Такі у нас результати,
Все у вогнеграї.
У надії на рятунок
Господа благаєм.
У надії на рятунок
І на допомогу,
Бо спинити вражу силу
Го́сподь має змогу.
Бо спинити вражу силу
Ми самі не можем,
Самі в цьо́му не зарадим
І не допоможем.
Самі в цьо́му не зарадим,
Дуже хочем жити,
Тож благаєм світ і Бога
Вбивцю зупинити.
Тож благаєм світ і Бога,
Молим на колінах –
Хочем вижити і жити
В українських стінах.
02.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2026
ТРИДЦЯТИРІЧНЕ ПОЄДНАННЯ
(Дмитру Агеєву з нагоди 30-річного служіння В Національній опері України)
Ось тридцять років опера і ти,
Ось тридцять років ви – єдине ціле,
Мов два великі й різнії світи,
Та поєднання вдале та уміле.
Туди приходиш, наче в рідний дім,
І сцена відкриває сво́є лоно,
Тобі так добре й затишно у нім,
А кожен твір, мов соковите ґроно.
Звучить твій голос, наче оксамит,
Звучать велично всі життєві струни,
Щоразу дивовижний колорит,
І кожен звук дзвенить, неначе руни.
Ось тридцять літ себе їй присвятив,
Всі тридцять літ ти нерозлучний з нею,
Талантом ти її заполонив,
Споріднені обоє ви душею.
Цих тридцять літ лиш нею ти живеш,
Всі тридцять літ – і зустрічі й прощання,
В човні одному з нею ти пливеш.
І знову сцена й – здійснення бажання.
Вже тридцять років опера і ти…
Тут хочеться співати і співати,
Й надалі в ній ти зіркою світи –
Глядач на тебе буде все чекати.
12.11.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2026
В ЖИТТЄВІМ ВІВТАРІ
(Коханому на 66-річчя)
Ось ще один тебе в обі́йми взяв,
Ось ще один до тебе доторкнувся,
Його ти дуже-дуже так чекав,
Й до тебе він, коханий, пригорнувся.
Він поспішав до тебе з далини,
Він поспішав, аби не запізнитись,
Приніс з собою трішки сивини
І вирішив у вічі подивитись.
Він особливий, не такий, як всі,
Із ним відкрилась ще одна сторінка,
Вона у сво́їх барвах і красі,
І ле́гка, дивовижна, мов пір’їнка.
Орнамент малювати буде він,
Штрихи нові, відтінки і узори,
Лунатиме гучніш життєвий дзвін,
Й додасть нові́ життєвії декори.
Тебе він міцно-міцно обіймав,
Наважився і сів тобі на плечі,
Палітру він для тебе обирав
І кри́ла укріпив твої лелечі.
Тому́ за нього Господу молись,
Крокуй із ним, приймай дарунки долі,
І ні на мить ніде́ не зупинись,
Бо інші в черзі є на видноколі.
Познач його в свої́м календарі
І посади на трон в свої́й світлиці,
Бо він в твої́м життєвім вівтарі,
Як джерело життєвої криниці.
03.11.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2026
ДВІСТІ СОРОК СІМ СТРАШНИХ НОЧЕЙ
( Присвята 4-й річниці визволення Херсона)
В усіх цей день у пам'яті живе -
В той день зійшла над містом волі злива,
Яка усіх скликає, всіх зове,
Земля Херсонська стала знов щаслива.
Чекали всі свободи довгих днів
Крізь біль, катівні і суцільну пітьму,
Без окупанта кожен жить хотів,
Чекали всі на мрію заповітну.
І сльози полилися в всіх з очей,
Лилися сльози радості і болю,
Бо двісті сорок сім страшних ночей
Чекав Херсон з надією на волю.
Та скільки горя пережив Херсон
Допоки були в ньому окупанти,
Скількох й по нині не вернув полон,
Скількох же здали там колаборанти...
Херсон - незламний український дух,
Це - віра в рідну неньку Україну,
Та він зазнав страшних тортур і мук,
З перлини окупант зробив руїну.
Хай пам'ять береже щасливу мить,
Коли Херсон дихнув на повні груди,
Та час, що був, і досі всіх болить
Бо окупант сліди залишив всюди.
11.11.2026 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2026
ХЕРСОН І ЙОГО ДУША
Херсон стояв, хоч падав світ навколо,
Хоч чорна ніч закрила небокрай.
Він не скорився ворогові злому,
Він вірив, Україно, пам'ятай!
Тут кожен дім в страху́, тремтінні й болі
Та в кожнім серці бився спротив знов,
Людей ламали кланятись неволі ,
Та не здолали віру і любов.
Сьогоднішня листопадо́ва дата,
Що назавжди́ у пам'яті живе,
Коли змогли вкраїнський стяг підняти,
Бо дух свободи кожного зове!
Тут воїнів стрічали зі сльозами,
В обі́йми брали, наче рідних, їх.
Херсон промовив сво́їми вустами,
Що шлях його додому знов проліг.
Та скільки болю місто пережи́ло,
Скількох людей обірвано життя!..
Вражина рани місту залиши́ла,
Кроваве у руїнах вишиття.
Херсон – це мужність, нездоланна сила,
Це воля, що не скорена врагом.
Його душа й під окупантом жи́ла,
То ж не заснув Херсон наш вічним сном.
11.11.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2026
ГОСПОДИ, ДАРУЙ
О, Господи, даруй нам силу й віру,
Щоб не зламав нас ворог у бою́,
Щоб ми тримали правду, наче міру,
І світ побачив вірну путь свою́.
Нехай з’єднає братство всі народи,
Щоб не було́ ні горя, ні війни,
Щоб кожен чув у серці тиху згоду
Й не гинули ні до́ньки, ні сини.
Ми просимо: відкрий їм очі й душі,
Щоб зрозуміли – не самі ми тут,
Серця́ щоб їхні стали добрі й слушні,
Щоб ра́зом ми здолали темний блуд.
Хай Ангели над нами пролітають,
І світло їхнє ду́ші зігріва,
Хай наші рани швидше заживать,
І кожна правда всюди ожива.
Нехай народи стануть поруч з нами,
Щоб ра́зом світ від темряви спасти,
Щоб не було́ ні зради, ні обману,
Щоб не нести́ війни страшні хрести.
Як хочеться, щоб темряви не стало,
Аби з війни вернулись всі живі,
Жало́ війни аби нас не сягало,
Й не потопали ми в свої́й крові́.
07.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2026
НІЧ БУЛА СТРАШНОЮ
Ніч була страшною,
Та вона минула,
Зброя вся ворожа
Нас не обминула.
Нас не обминула
Зброя воріженьків
Ворог знов торкнувся
Нашого серде́нька.
Нашого серде́нька –
Серця України,
Залиши́в по со́бі
Згарища й руїни.
Згарища й руїни
Залиши́в убивця,
Полила́сь рікою
Українська крівця.
Пролила́ся крівця,
Загасилась свічка,
Бо в нас знову бу́ла…
Знов пекельна нічка.
Знов пекельна нічка
Бу́ла у столиці,
Знову прилетіли
Вбивчі блискавиці.
Вбивчі блискавиці,
Вбивчії ракети,
А нам всім хотілось
Вижити і жити.
07.11.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2026
ЩЕ ОДНА ЖАХЛИВА НІЧ
Минула ще одна жахлива ніч,
Яка життя людські позабирала,
Ми знову не зімкнули зовсім віч –
Атака вража ці́лу ніч тривала.
І нищили усе, що лиш могли,
І вибухи щоразу в нас лунали,
Страшнющі миті знову в нас були́ –
Таких ударів знову завдавали.
У лічені хвилини – вибух, свист,
Ракет десятки знову прилетіли…
Життя, об’єкти і важливий міст
Уберегтись від вбивців не зуміли.
Трива війна, убивча ця війна,
Столиця під прицілом у ординців.
Воює з мирним людом сатана.
Метою стало – знищення вкраїнців.
Надія лиш на Бога в нас була,
Благання до Всевишнього й молитва,
Й надія, що врятує, в нас жила́,
Але була́ з думками та́кож битва.
В споко́ї нас ординець не лишив,
Ми знову без електрики й водиці,
Ракетами усе, що міг, накрив,
І їх було́, на жаль, не одиниці.
Минула ще одна жахлива ніч,
Яка свій слід в столиці залишила,
Летіла вбивча зброя зі всібіч…
На жаль, і кров людську вона пролила.
07.11.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2026
ПЕКЕЛЬНА НІЧ
Пекельна ніч, страшнющий ранок…
А що далі бу́де?
Що ж бо далі, наостанок?
Гинуть у нас люди.
Пекельна ніч, нам су́рми грають.
Далі що чекати?
Біснуваті гаратають,
Все взяло́сь палати.
Пекельна ніч, усюди гучно,
Від страху́ тремтіння.
Ворог б’є прицільно, влучно…
Вибухи, падіння.
Пекельна ніч, нема споко́ю,
Віч нам не зімкнути…
У молитві до відбою…
Страшно все це чути.
Пекельна ніч, біда так близько,
І сховатись ні́де.
Мотлох летить дуже низько,
Смерть несе і бі́ди.
Пекельна ніч, кровавий ранок,
Згарища, завали…
Згасли сві́чі з-за бляшанок…
Стру́ни обірвали.
26.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2026
ЗГАСИВ ПОСІПАКА
Знову в нас звучить тривога,
Знову бандеролі,
Чи сховатись є в нас змога?
Захист від недолі?
Життя людські обірвались,
Укриття вчепило.
Там від ворога ховались,
Та їх там накрило.
Не стихає цілу нічку
На Київ атака,
Не одну життєву свічку
Згасив посіпака.
Знову вибухи в столиці,
Знову гаратають,
Вбивчі з неба блискавиці
До нас долітають.
Із життям ніхто прощатись
Із людей не хоче.
Одне сміття розірвалось,
А інше – гуркоче.
І ні миті передиху,
І ні днини тиші.
Скільки бути цьо́му ли́ху
Й коли нас поли́шить?
24.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2026
ОСІННЄ ТАНГО
Пахне осінь у повітрі,
Все в багрянці-розмаїтті,
Пахне осінь у повітрі вже давно.
Розмістилася на ві́тті,
В зло́тих шатах, не в лахмі́тті,
Сте́лить краля різноколірне рядно.
Пахне осінь золотисто,
Одяга всьому намисто,
Походжає між деревами в саду.
Виглядає все барвисто,
Світить сонце їй іскристо,
Та гаптує злотий килим до ладу.
Сипле перли-дивоцвіти,
Роси срібнії на квіти,
Й павутину їй снує уже павук.
З нею хочеться радіти,
У казкову даль летіти,
Та ще й скрипочку взяла вона до рук.
Грає музику душевну,
Та втомилася, напевно,
Бо продовжив вигравати вже скрипаль.
А вона кружля у танці,
І вночі, і вдень, і вранці,
Золотую одягнула вже вуаль.
Із вітрами теж танцює,
Все у золото фарбує,
А калині ще й рубіни одягла.
Та на місці не тупцює –
Походжає і крокує,
Дивувати нас красою так змогла.
05.11.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
https://youtu.be/9U84XlWV_bM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2026
ДАТИ – НЕ ҐРАТИ
(Відповідь на вірш Ірини Сеник «АХ, ЦІ ДАТИ…»)
Хоч ті дати – не ґрати,
Але мали вагу́,
Їх у серці тримати
І не вбити снагу.
Їх у серці тримати
І леліять в думках,
Щоб додому вертати
Наяву, не у снах.
Щоб додому вертати
На свій рідний поріг
Із тяжких і болючих
Тих тюремних доріг.
Із тяжких і болючих,
Що пізнать довелось,
Та у серці несучи,
Що не втратить вдалось.
Та у серці несучи
До Вкраїни любов,
Крізь терени ідучи
У вінку молитов.
Крізь терени ідучи
Із далеких доріг,
Поміж дроти колючі
На свій рідний поріг.
26.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2026
НЕСКОРЕНА ДОНЬКА УКРАЇНИ
(Світлій пам’яті Ірини Сеник)
За Вкраїну й рідне сво́є слово,
Відбула́ в неволі безліч літ,
Бо Вкраїна мила серцю й мова.
Силі духу дивувався світ.
Не зламали ґрати, ані мури,
Ні сибірські люті холоди́,
До Вкраїни всю любов відчула
Серед темряв, болю і біди́.
У кайданах пісня не вмирала,
Слово правди берегла в душі́,
Вишивала долю і страждала,
Та писались ві́рші у тиші́.
Крізь роки́ неволі й самотини
Пронесла́ любов свою́ крізь гнів,
Не зреклась ні мови, ні Вкраїни,
Ні усіх святих батькі́вських слів.
Хоч душа і серце прагло волі,
Дух, що не зламався у тюрмі,
Не скорилась мукам і недолі,
Не згасили правди у пітьмі́.
Понад тридцять літ – важка розплата
За любов до рідної землі,
Не зуміли волю відібрати
В постаті, що несла на крилі.
І коли Вкраїна воскресала,
Вірна донька стала у ряди,
Словом і борнею промовляла:
«Україно, вільна будь завжди́!»
Хай же пам'ять про борчиню квітне,
Як калина в рідному саду́,
Її слово – вічне й заповітне,
Дух її веде нас крізь біду.
Маєм приклад ми із ко́го брати,
Надихатись та́кож маєм ким,
З духом волі нам звитяг сягати,
Хоч ідемо шля́хом ми тяжким.
25.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2026
ІРИНІ СЕНИК ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
За слово – вирок, за любов – тюрма,
Й десятки літ і холоду, й неволі,
Здавалося б, що серця вже нема,
Що витримало б хрест такої долі.
Та не скорилась в стінах тих лихих,
Де вічністю здавалась кожна днина,
В душі не стерся жоден правди штрих,
Бо її ймення – велич і людина.
За мову, стяг і ненечку святу
Завдали катувань страшні тирани,
Та віра не згасала на вітру,
Й в душі наза́вжди залишились рани.
Десятки зим і кожна, як граніт,
Неначе криця, духу надміцного,
Який же був, як непокори цвіт,
Що у борні за волю краю сво́го.
І постать ця, як заклик боротьби,
Що притаманна українцям й нині.
Цю жінку не зламав устрі́й тюрми́,
Бо серцем залишалась в Україні.
За ненечку і мову у тюрмі
Літа́ свої́ найкращії віддала,
Не підкорилась й в муках сатані,
Тортур за Україну зазнавала.
У таборах, у тюрмах стільки літ,
Не впала духом, не скорилась долі,
Цю постать знає і шанує світ.
З тюремних мурів кликала до волі.
Не маєм права ми її забуть,
Не маєм права ми не пам’ятати,
В її житті – великий сенс і суть,
Ірину Сеник маєм шанувати.
25.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2026
БОРИСЛАВ
Є місто чудове між гір і долин,
Де пахне смереками, нафтою й цвітом,
Де кожен куточок – це спогад один,
Де серце наповнене сонцем і світлом.
Це місто – історія, нафти вогні,
Тут вежі старі пам’ятають минуле,
Уперше сьогодні всміхнулось мені
Красою, яку я так серцем відчула.
Гостинно відчинені двері до хат,
Тут щирістю діляться люди з тобою.
Тут чисто, красиво, в усьому є лад,
І гори приваблюють всіх нас красою.
Шепоче історію парк вдалині,
У зелені кленів качалки співають,
І золота чорного тихі вогні
Про славу величну усім сповіщають.
Під небом високим, де спокій застиг,
Там світлом і величчю храм святий сяє.
Він в вірі й молитві єднає усіх,
І кожному двері свої відчиняє.
У місті, де магія гасу жива,
Аптека-музей нам розкаже минуле,
Тут серце шепоче найкращі слова
Про землю, яку я багато так чула.
Тут кавою пахне вечірній посад,
Всміхаються щиро і радісно люди.
Я місту вклонюся і знову назад
У ваш Борислав повертатися буду!
Хто раз Борислав у житті пострічав,
Той затишок краю цього́ не забуде,
Багато для себе тут кожен пізнав
Тому що історія міста усюди.
Я вперше у місті, та наче сто літ
Мене ця земля і чекала, і знала.
Лишаю в душі цей карпатський привіт,
Щоб знову сюди моя стежка вертала.
21.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2026
ФРАЗА
Ракетами обстріляли
Рідний Київ знову.
Яку ж тепер підготує
Потужний промову?
Що відповідь за це буде –
Як в воду дивлю́ся.
Сказати це не забуде…
Думкою пройду́ся.
Про відповідь ми вже чули
І чуєм щоразу.
Та чи змінить наш потужний
Цю чергову фразу?
Чи вона ж бо так незмінно
Буде все звучати
Поки буде юродивий
Нас атакувати?
Україна – це не сцена
З фразами і шоу,
Де одну й ту саму фразу
Повторюють знову.
А слухати люди ласі
Й вірити промові,
Але ж відео і фрази
Не зупинять крові.
18.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2026
ЖІНОЧЕ ЩАСТЯ З КОЛЬОРОМ КРАСИ
Жіноче щастя з кольором краси…
Про нього мріє за́вжди кожна жінка.
На ньому щоб – краплиночки роси́,
Бо кожна з них – нечи́тана сторінка.
Якщо у щастя кольори внести́
І впле́сти стрі́чки з назвою КОХАННЯ,
Його ніщо́ не зможе віднести́,
Й забуде жінка про усі страждання.
Та й що б в жіноче щастя не вплітав,
Воно повинно пахнути любов’ю.
Щоб чародій коханий завітав,
І щастям чудо-скриньку я напо́вню.
Леліяти його, немов дитя,
І берегти, немов зіницю ока,
Без нього є безко́лірним життя,
Без нього жінка завжди одинока.
І щоб ніхто розрушити не смів
Жіноче щастя, мов з піску будинок,
Щоб щастям володіти кожен вмів
І одягати замість намистинок.
В жіночім щасті потону́ть в житті,
Немов з коханим, за́вжди вальсувати,
Ніщо́ нехай не стане на путі,
Неначе скарб, його оберігати.
13.10.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2026
ЖІНОЧЕ ЩАСТЯ
Жіноче щастя…В чому його суть?
І як воно насправді виглядає?
Само приходить? А чи може звуть?
Та й адресата де воно чекає?
Жіноче щастя… Як його знайти?
Чому і де ховається – не знаю.
Місточок як до нього перейти?
Усюди я його давно шукаю.
Жіноче щастя з кольором краси
І запахом дурману і бажання,
Воно чистіше навіть від роси,
Мов музики чаруюче звучання.
Жіноче щастя, мов душевний крик,
Гармонія із присмаком любові.
Чи може тут потрібен чарівник?
Чи може має бути з кимось в змові?
Жіноче щастя… Аромат п’янкий…
Але чи завжди так воно п’янило?
Як подих вітру ніжний і легкий,
Зненацька так якось заполонило.
Жіноче щастя…Запах чебрецю
І струн душевних ніжне коливання.
Мелодію мені б спіймати цю –
Жіноче щастя з назвою кохання.
25.09.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2026
ПОТУЖНИЙ І ЛЮДОЛОВИ
Розвело́ся людоловів,
Які знищують людей.
На жаль, вони безголові
Без Законів і статей.
На жаль, вони безголові,
Тож і мізків в них нема.
І на все вони готові:
По-звірячім з усіма.
І на все вони готові,
Без розбору хто є хто.
Наглість й звірство у розмові
Й не наказаний ніхто.
Наглість й звірство у розмові,
Ну а в діях це – кати,
На знущаннях все і кро́ві,
З світу здатні люд звести́.
На знущаннях все і крові…
Влада дивиться й мовчить.
Що закладено в основі,
Що так легко ко́гось вбить?
Що закладено в основі?
Де набрали цих потвор?
Міркування – нездорові,
Тому чинять лов-терор.
Міркування нездорові,
Та потужний: «Я не знав!»
Людолови й влада в змові…
Хтось наказ же віддавав!
17.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2026
ХЛІБ
Хай хліб колоси́ться на наших полях
І ворог не сіє нам міни,
Війну щоб не бачили навіть у снах,
І знову звели́сь наші сті́ни.
Мов золото, хліб аби був на столі
Рум’яна щоб бу́ла скоринка.
Щоб піт в нас стікав, а не кров на чолі,
Щоб хліб цінувала й дитинка.
Щоб вітер колосся, мов хвилі, котив
І жайвір виспівував в полі,
Щоб дощик Господній нам ниву кропив
Й на рану не сипали солі.
Щоб ворог нам мотлох не сіяв в полях
І хліб не палав на колоссі,
Аби не стогна́ла родюча земля,
Бо стогону нам уже досить.
Щоб за́вжди було́ в нас зерно золоте,
Щоб повнились збіжжям комори,
Бо мова і хліб для вкраїнця – святе.
Щоб ворог не сіяв нам горе.
Хай ниви дарують нам щедрий врожай,
Хай хліб буде в кожній хатині,
Хай мир повертається в рідний наш край,
Хай щастя живе в Україні.
16.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2026
ВІД ПЕРШИХ ДНІВ ВІН У БОЮ СТОЯВ
(Світлій пам’яті героя односельця Бігуна Андрія)
Пішов з життя іще один герой,
Іще один у засвіти полинув.
Він бачив там, ой, стільки… о-йо-йой…
І рано так Андрій цей світ покинув.
Коли ординець став на наш поріг,
Він зброю взяв і став на захист краю.
Не зупинив його ні страх, ні сніг,
Бо край був схожий в нас колись до раю.
Від перших днів він у бою стояв,
І не чекав, що хтось за нього стане.
За волю й правду з орком воював,
А біль утрати в серці не розтане.
Тепер його вже не болить війна,
Не рвуть душі́ сирени і тривоги.
Та в серці залишилася струна,
Що пам'ять береже його дороги.
Як ворог у домівку увійшов,
Андрій не став ховатися за спини –
Він зброю взяв і на війну пішов,
Щоб боронити рідну Україну.
Від перших днів він став на боротьбу,
Не дочекавшись спо́кою й наказу.
І добре знав, що йде він на війну,
Щоб захистити рідних від образи.
Він бачив смерть, руїни і вогонь,
Чужу жорстокість, біль і чорну втому.
Летіли кулі мимо його скронь,
Та він хотів вернути мир додому.
І не чекав за це він нагород,
Не мріяв про гучні слова пошани.
Він захищав Вкраїну і народ,
Бо бачив, як ятря́ться наші рани.
Та доля обірвала шлях земний,
І стих уже наві́ки його голос,
Тепер він там, де спокій неземний,
Не гнеться до землі життєвий колос.
Взяла́ Андрія в лоно вже земля,
І вітер тихо стелиться полями.
Не вернеться Андрій вже звідтіля,
Та буде за́вжди в пам’яті із нами.
Спочинь, Андрію, у тиші́ Небес,
Молитва наша душу зігріває.
Віддав ти Україні все, що ніс…
Чому́сь війна героїв забирає.
Тебе впустив у сво́ю браму рай,
Твоя́ душа тепер вже там спочине.
Твоє́ ім'я звучатиме, ти знай,
Щораз молитва тут за тебе лине.
Низький уклін за те, що ти робив,
За те, що взявся всіх нас захищати,
Ти від орди роки́ нас боронив,
Та в землю довело́сь тобі лягати.
16.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2026
ПРОЖИЛА ЗНОВУ ПЕКЛО Україна
Прожи́ла знову пекло Україна.
Здригався Київ, Львів і Кривий Ріг,
Розширилась роз’ятрена руїна,
І ворог знов сягнув, куди лиш міг.
Полтавщині дісталось від вражини,
Сміття убивче з болотів несло́сь,
Орда вбива, ворожа зброя лине,
Бо кажуть, що у них так повело́сь.
Свічки́ життів потвори загасили,
Дода́ли горя, болю і біди́,
Людей невинних у домівках вбили.
Лишили знову скрізь свої́ сліди.
А далі що? А далі в них за планом
Все знищити, вбивати без кінця.
Живемо ми роки́ воєнним станом
І ворог все стирає із лиця.
А люди хочуть жити! Не вмирати!
Та ворог не дає спокійно жить.
Прийшов в домівку нашу нас вбивати,
Й артіль війни́ не хоче світ закрить.
Пекельна ніч… Для ко́гось і остання…
Руїни, кров, розірвані тіла…
Де гомін був – тепер уже мовчання,
Бо смерть в домівку з ворогом прийшла.
30.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
[url=""][url=""][url=""][/url][/url][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2026
УДАРИВ ЗНОВУ ВОРОГ ПО БОЛЮЧІМ
Ось знову ворог б’є по стольнім граді
Й нічо́го на заваді не стає,
А є ж бо ті, хто цьо́му дуже раді.
І це ще більше болю завдає.
Ось знову ворог лу́пить по столиці,
І знову є загашені свічки́,
Летять ворожі вбивчі блискавиці
І в’яжуть далі чорні нам стрічки́.
Б’є знову ворог в серце України,
Вогнем після влучань усе взяло́сь,
Дода́лись но́ві згарища й руїни,
Й з життям кому́сь прощатись довело́сь.
Ударив знову ворог по болючім,
Домівки смолоскипом знов горять,
Здригнувся і Дніпро й Дніпрові кручі,
А світ продовжив далі споглядать.
Б’є ворог по столиці без тривоги,
І так уже не вперше вбивця б’є.
Орді відкриті всі до нас дороги,
Тому́ щораз ударів завдає.
По Києву убивця гаратає,
А світ мовчить і дивиться сюди.
Чому́ не діє?... Просто споглядає,
Як ворог додає все нам біди́.
14.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2026
НЕ СПОВІЩАЮТЬ
Без тривоги гаратати
Почали потвори,
Блискавиці розсікали
Небо неозоре.
Блискавиці розсікали,
Ми хотіли жити –
Без упину узяли́ся
Господа молити.
Без упину узяли́ся
Господа благати,
Бо не знали чи ми зможем
Ранку дочекати.
Бо не знали чи ми зможем
До ранку дожити,
І все, що нам залишалось –
Господа молити.
Це все, що нам залишалось,
Те, що в наших силах,
Аби серце не спинилось
Й кров текла у жилах.
Аби серце не спинилось
В нас було́ бажання,
На Всевишнього надія
Лишалась остання.
На Всевишнього надія,
Що нас порятує,
Бо світ тільки споглядає
Й вдає, що не чує.
Бо світ тільки споглядає
І дурня вмикає,
Й про загрозу їх розві́дка
Вже не сповіщає.
Про загрозу їх розві́дка
Не каже ні слова,
Зате – дивні хвилювання
І пуста розмова.
Зате дивні хвилювання,
А в нас – гаратають.
Про загрозу й небезпеку
Нам не сповіщають.
14.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2026
ТИША НЕДОВГО ТРИВАЛА
В нас тиша недовго тривала
І спокій недовго в нас був,
Спільнота з світів споглядала…
Ніхто з них страху не відчув.
А ми у страху потерпали,
Ховатись не було куди,
Лиш Бога в молитві благали,
Аби не зазнати біди.
Хоч горя нам знову додалось,
Та свічі життя в нас горять,
Навколо гриміло, зривалось…
І далі убивці гатять.
Та тиша була́ лиш для то́го,
Щоб ворог усе спорядив,
Нічого нема в них святого –
Він безліч вкраїнців убив.
І бункерний знов на трибуні
Лепече усім про свій план,
З-за нього вкраїнці у труні
І море роз’ятрених ран.
В нас тиша недовго тривала…
Чи таймер убивця ввімкнув?
Хвилина кінця добігала
І ворог в цю ж мить гаратнув.
13.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2026
ТРИВОГА, ВРАЖИНА І ЗАХІД
Ось знову тривога звучить
І тишу вона розриває,
Та світу воно не болить,
Тому він лишень споглядає.
Та світу воно не болить,
Жахіття для них незнайомі…
Ми хочемо вижити й жить
В своє́му вкраїнському домі.
Ми хочемо вижити й жить,
І далі що буде – не знаєм,
Щоразу тривога звучить,
В ту мить ми усі потерпаєм.
Щоразу тривога звучить,
Про лихо вона сповіщає.
Убивче сміття знов летить,
А Захід прильоти вивчає.
Убивче сміття знов летить,
Та Захід не хоче збагнути:
Якщо він війну не приспить,
То їй на землі їхній бути.
Якщо він війну не приспить
І буде на щось ще чекати,
Вражину не треба просить –
Сама завітає до хати.
Вражину не треба просить,
Вони ж бо – непрохані гості.
Захочуть тоді вони жить,
Та можуть збирати лиш кості.
12.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
[quote][/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2026
ВОВЧІ ПЛАНИ
Горять будинки, все палає
І плавиться від жару сталь.
І дим густий все накриває.
А в душах – страх, і біль, й печаль.
Горять будівлі, школи, ха́ти,
І чорний попіл – замість мрій.
Летять ударів завдавати,
І не один, а й ці́лий рій.
І знову плани у них вовчі,
І знову бреше їхній цар.
А світ все дивиться, та мовчки,
На весь убивчий цей кошмар.
«Усе за планом!» — знову чути,
Та план давно уже в багні.
Бо можна правду загорнути,
Та не сховати злочин… ні!
Зробив в нас згарище і пустки,
Скрізь попіл, кров, сліди біди.
Ще й пов’язав нам чорні ху́стки
І кров пролив замість води.
Та не мовчить сама руїна,
Вона ввібрала в пам’ять все.
І кожна скривджена людина
Свій біль роками пронесе.
І знову бункер, знов промови,
І знову вигаданий рай.
А понад нами – чорні сови,
І знову чути: «Убивай!»
Не бачить він людського болю,
Не чує крику матерів.
Для нього кров – частина «волі»…
Цілком убивця озвірів.
13.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2026
ЗУПИНИ ЦЮ ВРАЖУ БИТВУ
Знов потвори гаратають.
Боже, вбережи!
Хай життя не забирають,
Нам допоможи!
Знову пекло в нас триває,
Знову в нас біда,
Скрізь потвора нас сягає,
Матінко свята.
Пекло, людоньки, в столиці,
Пекло… Все пала.
Гаратання, блискавиці
З вражого крила́.
Любий Боже, вбережи нас,
Відверни біду,
У молитві сво́ї ру́ки
Знову я зведу́.
Поможи нам пережити,
Не лишай в біді,
Бо усі ми хочем жити –
Це в нас на меті.
Гаратання не стихає,
Все в вогні пала,
Блискавиця небо крає,
Ко́гось досягла.
Любий Боже, вчуй молитву,
Нас врятуй, молю́,
Зупини цю вражу битву
У мої́м краю́.
12.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2026
СВІТОВА МАНЕРА
Знов ударів завдає
Ворог по столиці –
Скрізь заграва постає,
В небі – блискавиці.
Скрізь заграва постає.
Небо аж палає.
Світ не бачить? Так вдає
І спостерігає.
Світ не бачить? Так вдає
Буцім – небайду́же.
Цим нам болю додає –
А болить нас дуже.
Цим нам болю додає,
Рана більш ятри́ться.
Чи від цьо́го виграє́?
Буде дальш диви́ться?
Чи від цьо́го виграє́?
Що від цьо́го має?
Дозвіл цим він подає,
А той – не вгаває.
Дозвіл цим він подає
Нашим воріженькам.
Час все гірший настає
І палає ненька.
Час все гірший настає,
А світ споглядає,
Як наш нарід крівцю ллє
І їх захищає.
12.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2026
ДИВИТЬСЯ І НЕ ЧУЄ
Знову в вибухах столиця,
Знов вогонь вирує,
Світ продовжує диви́ться
Й зовсім нас не чує.
Світ продовжує диви́ться
Й далі споглядати.
Та коли остепени́ться
Й буде рятувати?
То ж коли остепени́ться
І почне діяння?
Можем життя залишитись
Через їх мовчання.
Можем життя залишитись
Через їх байдужість.
Стурбованість, що вдається
Не поможе, друже.
Стурбованість, що вдається,
Нікому не треба –
В допомозі всій реальній
Є у нас потреба.
В допомозі всій реальній,
Щоб війну скінчити.
В якій формі ідеальній
Світ нам ще просити?
В якій формі ідеальній
Просити спільноту,
Аби доля не зіграла
Нам останню ноту?
11.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2026
ЩОБ СМЕРТЬ ВІЙНИ НАМ НЕ ДИВИЛАСЬ В ВІЧІ
Щоб ми світились щастям кожну мить,
Хай сльо́зи тільки радості в нас ллються,
Нехай душа ніко́ли не болить
Й щасливі миті за́вжди додаються.
Щоб звістка всім нам радісна прийшла,
Щоб нам про перемогу сповістили,
Аби біда нас більше не знайшла,
Під мирним небом щоб ми за́вжди жили.
Щоб ми не чули, що кого́сь везуть,
Що знову на щиті хтось повертає,
Хай миті втіхи назавжди́ прийду́ть,
Хай ненька у крові́ не потопає.
Щоб ми не знали горя і біди́,
Щоб ми не знали, що таке розпука,
Аби застили вражі всі сліди
І нас минала з рідними розлука.
Щоб ми не чули більш сирен виття,
Щоб ми не чули ту страшну тривогу,
Щоб нам Госпо́дь усім беріг життя –
За це усе щораз в молитві Богу.
Щоб не вмирали діти і батьки,
Щоб ворог не гасив життєві свічі,
Щоб заросли для ворога стежки́,
Щоб смерть війни нам не дивилась в вічі.
Щоб повернулись всі живі з війни,
Каліками щоб не робив убивця,
Щоб всі знайшлися до́ньки і сини,
Щоб більш не проливалась наша крівця.
10.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2026
ПРО ЯКУ ЛЮБОВ?
То ж про яку любов до України
Беру́ться говорити саме ті,
Із чиїх вуст не лине солов’їна
Й не линула ніко́ли у житті.
То ж про яку любов до краю цьо́го
Розповідають там, за парканом?
А що вони ж бо знають з то́го всьо́го?
Чи бачать, як йде ворог напролом?
Чи там за парканом так потерпають
Щоразу від ворожих всіх атак?
Чи там вони, як ми тут, добре знають
Про дії терористів-посіпак?
Та головне – на мові ані слова,
Ні слова калинової із вуст.
Чи їм смердить ця мова калинова,
Що ллють ворожу все життя, як муст?
Такі, на жаль – і там, і в Україна,
Що солов’їна їм є ніпощо́,
Та про любов ворожою все лине.
То та любов яка ж бо і про що?
Як можна про любов ту говорити
До неньки на ворожім ЯЗИКУ?
Ним можна неньку тільки очорнити,
А не торожить про любов палку́.
Бо мова й Україна – нероздільні,
За мову й неньку го́лови кладуть,
Та зізнання́ ворожою суцільні,
Й ніяк у мізки цьо́го не вкладуть.
І далі на ворожій про Вкраїну,
І далі на ворожій про любов.
Коли ж ворожа з мізків люду згине,
Немов роса, і не пове́рне знов?
10.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2026
ГАРТУЄМОСЬ У КОЖНІЙ ІЗ ТРИВОГ
Гартуємось у кожній із тривог,
Хоч втомлені, але не впавші духом,
Бо кожну мить присутній з нами Бог
Й невидимо керує кожним рухом.
І як не мріяла б зостатись тьма,
Вона розквітлий ранок не зупи́нить,
Хоч страх і біль нас кожного пройма́ –
Неначе ро́си, воріженьки згинуть.
Допоки серце в грудях ще щемить,
Допоки ми рятуєм Україну,
Не може лютий ворог правду вбить
І знищити не зможе солов’їну.
Ми йде́мо крізь вогонь і крізь метал,
Ми сльо́зи витираєм Україні,
Бо наша віра – наш міцний причал,
Тому́ звучати рідній солов’їній.
Ми боремось і падаєм в бою́,
Ми кров невинну в битві проливаєм
Бо нам лиш панувати в цім краю́,
На жаль, усюди й го́лови складаєм.
Гартуємось у кожній із тривог,
Бо вже роки́ нас ворог убиває,
Вінок сплести́ ми мрієм з перемог.
Нехай Госпо́дь нам в цьо́му помагає.
09.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2026
ТЕМРЯВА І ДУМКИ
У темряві суцільній я сиджу
То добами, то часто година́ми,
При каганці щось тво́рю, щось пишу́
У битві з павутинами-думками.
А ті думки́ про все у голові…
А ті думки́ про все… про все на світі:
І щоб з війни вернулися живі,
І щоб могили не цвіли, як квіти.
Думок багато… Йдуть вони і йдуть,
Роя́ться, наче бджоли-медоноси,
Немов човни на хвилях, десь пливуть…
Бува від них сивіють навіть ко́си.
За час війни їх стільки вже було́…
Та точно їх не зміряти мірилом.
І сиві пасма спали на чоло…
Коли ж бо все у нас візьме́ться миром?
І лізуть ті думки́, немов вужі,
І пробуєш недобрі відганяти,
Але ж вони не відають межі́
І пам’ять все беру́ться карбувати.
У темряві, бо світла знов нема,
У темряві, та з світлими думками.
Щоб відійшла від нас ота пітьма́,
Що вкрила все могилами й вінками.
07.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2026
ВАРЕНИКИ
Піду́ на риночок я зранку,
Куплю́ я сир та ще й сметанку,
Вареничків я наліплю -
Курс кухарства так закріплю.
Тісто м’яке я замі́шу,
Сама цим себе я тішу.
І пороблю паленички,
Та кругленькі, наче личка.
Сир на них я накладу,
Краї докупи я складу.
І їх вінчиком заліплю.
Цим і «МайстерШеф» засліплю.
Всі вони такі рівненькі,
Й як один – усі пишненькі.
Дивлюсь на них – тече слина…
Ой, та ще ж є й солонина!
Вареників вся стільниця,
Усе так…ну, як годиться.
Ставлю на них уже воду.
Смачніших ви не їли зроду.
А тоді ще я згадала,
Що й картоплю вже я мала.
Домішала я до сира…
Вареники – то є сила.
Взялась смажити я сало,
А воно так зашкварчало!
І рознісся аромат
До усіх сусідніх хат.
Ще й насмажила цибулі
(Вареників дві каструлі).
Додала шкварки і сметану.
Що ж ще треба? Зараз гляну.
Вареники вже спливають,
Беру миску й їх виймаю.
Ще й засмажку ллю на них,
На цих вареничків смачних.
В мисці їх перевпалаю,
Як робить це – добре знаю.
Бо так змалечку робила,
Мене мама так навчила.
А вареники смачнезні,
Один в один красивезні.
Так і просяться їх з’їсти,
Й не дають за стіл присісти.
З варениками чаклувала,
Ними всіх я частувала.
А як з’їли – ще хотіли.
Миттю їх дві миски з’їли.
19.07.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2026
ЧОМУ НЕ ХОЧЕ ЗРОЗУМІТИ?
Чому не хоче Захід зрозуміти,
Що наші хлопці захищають їх?
Чи будуть довго мовчки так сидіти?
Чи їм Госпо́дь простить за нас цей гріх?
Чому ж вони не бачать нашу муку,
Не чують крик розбитих міст і сіл?
Чиї́м ще болем зрушать їхні руки,
Чиєю кров’ю спла́титься цей гріх?
Ми боремось за правду і свободу,
За світ, життя в якому без війни,
Та Захід взявсь дивитися, за моду,
Немов не бачить дій всіх сатани.
Вони ж самі у мирі хочуть жити,
Аби у них не загримів набат,
Та наші хлопці мусять боронити,
Щоб не прийшов до них страшний розпад.
Чи зрозуміють, що вогонь палає
Не тільки в нас – він може й їх спали́ть?
Чиї́м ще болем совість їх згадає,
Чиї́м ще криком зрушить їхній світ?
І поки ми лягаєм у могили,
Хтось кинув їм на очі пелену,
Людських життів їм свічі не гасили
Й не пи́ли вони з чаші полину́.
Та поки ми тримаєм оборону,
Благаєм Бога, щоб відкрив їм шлях,
Щоб зрозуміли: ми – їхня заслона,
Що стримує навалу й чорний жах.
07.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2026
ДУМАЛА
Я думала, що вже дали відбій,
Я думала – закі́нчилась тривога,
Та виявилось – у системі збій
Й летить вражина далі до порога.
Я думала – закі́нчилось усе,
Я думала – тривога вже минула…
Загрозу далі ворог нам несе.
Ще вічним сном вражина не заснула.
Я думала, що вже на цьо́му все,
Але ж бо ні… летить той мотлох далі,
Йде звук страшний, навколо все трясе,
Й щораз загроза ближче все дедалі.
Я думала – вже стихне дикий свист,
Я думала – минула ця навала,
А з неба пада не пожовклий лист
І знов земля від вибуху здригала.
Я думала – спокійна буде ніч
І вибухів вже більше не почую,
Та вибухи знов чую зі всібіч
Здригаюся і кожен з них рахую.
Я думала, що рев уже затих,
Я думала – скінчилася тривога,
Та знов над нами від ракети свист,
І знову смерть несеться до порога.
Я думала – страшна минула мить,
Та спалахи я бачу знову в небі,
І знов земля під вибухом дрижить,
Хоч ми не є у цій страшній потребі.
Я думала – ось зараз все мине,
Я думала – нарешті тиша буде,
Та знову серце від тривоги рве,
Бо смерть летить, не знаючи остуди.
Я думала — уже скінчилась ніч,
І можна же нічо́го не боятись,
Не довело́сь зімкну́ть на мить хоч віч,
Бо змушена до звуків прислухатись.
Я думала, що вже біді кінець,
Та кожна мить стає щораз страшніша,
Бо є в орди страшний убивчий жрець,
Тому загроза защораз все більша.
07.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2026
ПОДАРУЙ НАМ, БОЖЕ, ТИШУ
Подаруй нам, Боже, тишу,
Дай нам перемогу,
Нехай ворог нас залишить,
Забуде дорогу.
Подаруй нам, Боже, тишу,
Та цієї ж миті,
Аби мрії воріженьків
Бу́ли всі розбиті.
Подаруй нам, Боже, тишу,
Не на мить, благаю!
Проси́ть про це не полишу,
Надію плекаю.
Подаруй нам, Боже тишу,
Подаруй наза́вжди,
Воріженьків заколисуй –
Хай заснуть ті зайди.
Подаруй нам, Боже, тишу,
Вбережи від лиха,
Нехай кожна мить, що бу́де,
Бу́де у нас тиха.
Подаруй нам, Боже, тишу,
На це Тво́я воля,
Хай відступить й не вертає
Страшна ця недоля.
05.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2026
ФЛАМІНГО
Вже дикі гуси відлетіли,
Щоб люту зиму зимувать.
А де ж фламінго наші сіли
І на болото не летять?
Чи яйця всі порозбивались?
Чи мало було їм тепла́?
Чи може не повилуплялись?
Чи може спалені дотла?
А так чекали у надії
І навіть вірить почали́,
Що будуть зді́йснені ті мрії…
Але з фламінго загули́.
Зате до нас летять ворожі,
Маршрут проклали на мости.
Їх не зупи́нять перехожі,
Бо не сягають висоти.
Їм до вподоби всі опори,
Їм до вподоби покриття.
Несуть на крилах смерть і горе,
Чатують на людські життя.
В дорогу наші не зберу́ться
Й на болота́ не полетять,
Зате ворожі доберуться
І їх не будуть зупиня́ть.
Бо обіцянка не зупи́нить,
А їх у гніздах – тисячі́.
Так геноцид потвора чинить.
Летить бо зброя… не сичі.
03.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2026
НЕМОВ ПТАШИНИЙ ПЕРЕЛІТ
Летять бляшанки із болота,
Немов пташиний переліт.
Хай згине, щезне вся сволота,
Хай врешті-решт прозріє світ.
Та не пташина це ж бо зграя,
Яка летить у теплий край.
Летять робити пекло з раю,
Бо ідол каже: «Убивай!»
Летять ракети серед ночі,
Несуть в оселі тільки смерть.
Яка нам дивиться у очі
Й все на шляху стирає вщент.
Летять і падають уламки
Скрізь стогін, крики і вогонь.
Не армія! Це – дикі орки,
Що всюди сіють смерть, либонь.
Летять бляшанки із болота,
Несуть руїну на крилі.
За ними – смерть, війна й скорбота,
Й сліди болючі на землі.
Не перелітні це ж бо птиці,
Не повертаються назад.
Їм наказали лиш убити –
І влаштувати тілопад.
Летять бляшанки із болота,
Гуде від вибухів земля.
Це все влаштовує сволота,
І смерть веде в свої поля.
03.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2026
ХТО Й КОЛИ?
До тривоги залиши́лись
Лічені хвилини.
То коли вже лютий ворог,
Наче роса, згине?
То коли вже лютий ворог
Згине й не воскресне?
То коли вже ця потвора,
Наче крига, скресне?
То коли вже ця потвора
Не буде вбивати
Й через неї ми не будем
У землю лягати?
Й через неї ми не будем
Із життям прощатись
І від вибухів не будем
Щоразу здригатись.
І від вибухів не будем,
Наче лист, тремтіти.
Й сміття вбивче із болота
Не буде летіти.
Сміття вбивче із болота
Ворог не відправить.
То хто й коли на цій війні
Хрест уже поставить?
02.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2026
МИ У ПЕКЛІ
Ми у пеклі, все горить,
Все у нас палає,
Гинуть люди, нас болить,
І кінця немає.
Ми у пеклі, у вогні,
Всюди крики чути,
Вісті ширяться сумні,
Страшно це збагнути.
Ми у пеклі, страшно нам,
Й далі атакують,
Дяка всім рятівникам –
Нас вони рятують.
Ми у пеклі, знов приліт.
Знов пряме влучання.
Та мовчить і далі світ,
Й далі – споглядання.
Ми у пеклі, скрізь вогонь,
Вибухи лунають,
Хтось синів втрача, хтось – донь…
Серце всім нам крають.
Ми у пеклі, у пітьмі́.
Скільки ще так бути?
Чи прийде́ кінець війні?
Як це перебути?
29.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2026
ТРИНАДЦЯТЬ ГОДИН У ТРИВОЗІ
Тривога тривала тринадцять годин,
Тринадцять годин гаратання,
Ушкоджень застав в нас об’єкт не один –
Такі у ординців старання.
А далі у тиші лиш кілька хвилин,
І далі – велика загроза,
Страшне розмаїття жахливих картин –
Розвага така в шмаровоза*.
Тож молимось далі, як вижити нам,
Бо ворог узявсь за столицю,
Аби з нас ніхто не прощавсь із життям,
Бо ворог нам шле не жар-птицю.
Нелегко триматись у пеклі такім
І бачить жахливі картини,
Життя всі людські для убивць ніпочім…
Й ніяк ця потвора не згине.
Продовжує вбивця в столиці терор,
А світ на усе споглядає,
Та це ж – не кіно і наш люд – не актор…
Напруга терору зростає.
Тринадцять годин у тривозі й страсі,
Тринадцять годин в гаратанні,
І дехто вмивавсь не в воді, не в росі,
А й в кро́ві… у миті останні.
30.09.2026 р.
ШМАРОВОЗ* - тут у розумінні істоти з брудною душею, яка віддає накази вбивати.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2026
ДВАНАДЦЯТЬ ГОДИН БЕЗ ВІДБОЮ
Дванадцять годин як відбою нема
І не знаєм коли ж бо він буде,
Сурмить стільки часу тривожно сурма,
У страху́ залишаються люди.
Загроза підвищена кожную мить,
Бо тривога у нас не вщухає,
Убивче сміття із болота летить
Й всюди мирних людей убиває.
Напруга страшна, не минає нас страх,
Й невідомо коли ж бо поли́шить.
У світі не бачать таке навіть в снах…
Споглядання своє́ десь запишуть.
В нас кропиться кров’ю усюди земля,
І домівки усюди палають,
А дим і вогонь навіть видно здаля…
То на що ж бо у світі чекають?
Ридання і плач, всюди сльо́зи і крик,
Ми змінити нічо́го не в силі.
І біль, що у серце наза́вжди проник,
Все прино́сить лиш втіху всій гнилі.
Дванадцять годин… Не година й не дві,
Всі дванадцять годин у напрузі.
Бляшанки летять все нові́ і нові́…
Ми в такому смертельному крузі.
30.09.2026 р.
©Королева гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2026
НЕХАЙ НЕ ГИНУТЬ ЛЮДИ
В нас знову вибухи страшні,
В молитві зводим ру́ки,
Не допусти, Всевишній, ні!
Не дай з життям розлуки!
Ти бачиш, Господи, біду,
Без тебе ми безсилі,
Усе у тебе на виду.
Моли́тви молим щирі.
Ти бачиш, Господи, усе:
Нас ворог атакує.
Чи ворог кару понесе́?
А світ, немов не чує.
Не можем, Господи, орду
Без тебе зупинити.
Вона роки несе біду,
А ми всі хочем жити!
Ти бачиш, Боже, пекло в нас:
Вогонь і дим усюди.
Рятуй нас, Боже, защораз,
Нехай не гинуть люди.
Тому́ благаємо – почуй,
Почуй наші благання!
Від вбивці, Боже, нас врятуй!
На тебе – сподівання.
29.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2026
ВДЯЧНІСТЬ ЗА ГОСПОДНІ ЛАСКИ
Дякуєм, Боже, за всі Тво́ї ласки,
Грішних, Всевишній, благаю прости,
Царю, не дай нам зазнати поразки,
Нам поможи пронести ці хрести.
Дякуєм, Боже, за всі Тво́ї втіхи,
Руку свою́ ти над нами тримай,
Ворог щоб більш не торкавсь у нас стріхи.
В землю лягли. Та щоб це недарма.
Дякуєм, Боже, за світло надії,
Мо́лю, прошу́ відверни сатану,
Хай вже скінча́ться ворожі затії.
Нам поможи закінчи́ти війну.
Дякуєм, Боже, за ночі і ранки,
Дні, що минають і всі вечори.
Хай спопеліють ворожі всі танки.
Все Тобі видно, Всевишній, згори.
Дякуєм, Боже, за Тво́ю опіку,
Всюди крізь терни із нами ти йдеш,
Тво́їм рятункам не маємо ліку,
Вірю, що захист для нас ти знайдеш.
Дякуєм, Боже, і дякувать будем,
Тво́ї щити хай нам в поміч прийдуть́,
Будь же із нами, Всевишній, усюди,
Неньку й життя хай щити збережуть.
29.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2026
СУ-ШКИ І ЧАСТУШКИ
Приземлилися три СУ-шки
Ворожі наві́ки,
Хай поляжуть ще всі ТУ-шки
Й щезнуть, наче бліки.
Приземлилися три клячі,
Що несли́сь вбивати,
Щоб в них скрізь були́ невдачі,
Й горя теж зазнати.
Мотлох вражий приземлився –
Доля ця чекала,
План убивці не здійсни́вся –
Лютує навала.
Скрізь палаючі уламки
Падають додолу,
Додали́ся чорні рамки
І нема опо́ру.
А мерзотники із СУ-шок
На концерт пода́лись,
Заспівають їм частушок,
Аби розважались.
Хай ніко́ли не здійме́ться
Інший мотлох вражий,
Хай усе їм поверне́ться
Й ворог весь поляже.
14.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2026
ПРИЛІТ ЗА ПРИЛЬОТОМ
Приліт за прильотом у центрі столиці,
Туди долітають не грім-блискавиці –
Ракети ворожі туди всі летять,
Будівлі з людьми там палають-горять.
Влучили потвори у НАН України,
Зостались від неї суцільні руїни,
Влучання пряме серед білого дня
Здійснила у НАН України руsня.
Ще й свічі життя там, на жаль, загасили,
Якби не ці вбивці, то люди б ці жи́ли.
Свідомо це ро́бить прокля́та орда,
Для них це – розвага, та в нас це – біда.
Рятуючись, люди із вікон скакали,
У спосіб такий там життя рятували,
Охо́пив усе моментально вогонь.
А це – не обі́йми всіх теплих долонь!
А далі потвори в медзаклад вгатили
І пекло суцільне усюди створили.
І знову обі́цянка відповідь дать…
Та скільки й на неї прийде́ться чекать?
Влучили убивці в садочки і школи…
Щомиті несуть нам і сльо́зи, і горе,
А світ споглядає і далі мовчить,
Бо їх наше горе ніяк не болить.
А ворог продовжує далі гатити.
Ми хочемо вижити… вижити й жити!
Чи при́йде ж бо мить, що у світі збагнуть:
Як ми упаде́мо – до них же прийду́ть.
28.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2026
НАВЧИЛИСЬ ЗА ВОЛЮ СТОЯТИ
Нас ламали – та ми не зламались,
Нас лякали – та страх не здолав,
Ми за правду свою́ не продались,
Бо шлях праведний нарід обрав.
Нам не треба чужої держави,
Нам не треба чужої землі́,
Ми відстоюєм правду і право
На свої́й українській землі́.
Хай ще бурі над нами бушують,
Хай ще темрява криє наш край,
Та серця́ наші волю відчують,
Бо для волі народжені, знай!
Ми не будемо більше мовчати,
Коли правду стараються вбить,
Бо навчились за волю стояти
І за неї до смерті любить.
Через біль, через втрати й тривоги
Ми ідемо, тримаючи стрій,
Хай тернистими будуть дороги –
Не відступить народ із них мій.
І нехай нас ламають негоди,
І нехай ще гримітиме грім,
Ми збере́жемо дух сво́го роду
І Вкраїну у пеклі отім.
27.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2026
КРІЗЬ БУРІ З ПРАВДОЮ
Ми крізь бурі із правдою йдем,
Ми із пекла рвемо́ся на волю,
Ми за сво́є разо́м біль несем
І благаєм невбла́ганну долю.
Нас не зможуть примусити жить
За чужими законами й словом,
Нас не зможуть наві́ки скори́ть –
Ми народимось вільними знову.
Хай над нами лютують вітри,
Хай над краєм ще чорнії хмари,
Ми не станемо жити в брехні,
І не схилимо голови в сварі.
Нас тримала на світі любов
До землі, що батьками нам да́на,
І за правду в нас знову і знов
Кровоточить розятрена рана.
Хай дорога важка і крута,
Хай ще довго не стихнуть тривоги,
Нас веде крізь пітьму́ правота,
Ми не звернем з своє́ї дороги.
Ми пройде́мо крізь чорні часи,
Не піде́мо в обі́йми недолі,
І крізь бурі почуємо ми
Голос правди, що кличе до волі.
Бо не можна народ залякать,
Як у ньому живе непокора,
Намагаються правду зламать –
Бо вона є в усьому опора.
Ми крізь бурі із правдою йдем,
Та й у пеклі виборюєм волю,
Ми за правду свою́ постоїм
І рабами не пі́дем в неволю.
27.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2026
ВІЙНА ЩОБ НЕ КРАЯЛА ДУШІ
Нехай не згасає вогонь у серцях,
Що предки плекали віками,
Нехай наша віра живе у словах,
Якими молились з сльозами.
Нехай Україна свій шлях береже,
Не зрадить ні волі, ні честі,
Бо пам’ять, неначе водиця, тече
І правду, як хрест, треба нести.
Нехай не зламають нас чорні вітри,
Не вирвуть коріння із ґрунту коріння,
Ми вистоїм нині у гирлі війни,
Й збережемо свій рід і насіння.
Нехай над землею не буде війни,
Не буде ніко́ли тривоги,
Хай мирні світанки приходять і сни,
Й безпечними стануть дороги.
Хай діти ростуть під блакитним крилом,
Не знаючи вибухів ночі,
Хай кожен до рідного дому з теплом
Вертається з миром охоче.
І в кожній молитві, що лине з сердець,
Хай буде любов до Вкраїни,
Щоб більше ніколи війна нанівець
Не краяла ду́ші родини.
25.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
[quote][/quote]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2026
У КОЖНІЙ МОЛИТВІ
У кожній молитві і в кожній сльозі
Є в нас кри́ла для вільної долі,
Хай світ розуміє – живемо в страсі́,
Та народ не скорився неволі.
Хай пам’ять єднає серця́ поколінь,
І хай правда в майбутнє заве́де,
Бо сила народу у міці корінь,
Й кожен очі у небо підве́де.
Нас світло надії веде крізь пітьму́
І відроджує силу народу,
Молитву, як захист наза́вжди візьму́,
Наче код із віків мого роду.
Хай правда у нас переборе брехню
І хай змі́ниться темінь на світло,
Хай Бог нам поможе скінчити війну
Та й щоб миром нам небо розквітло.
Хай всту́питься пекло наза́вжди від нас,
Але пам’ять усе хай запише,
Хай мирний до нас повертається час,
Й чимскоріш запанує в нас тиша.
Нехай нас почує Госпо́дь з висоти,
Хай побачить і сльо́зи й ридання,
Хай кожен з нас скаже: «Всевишній, прости,
І почуй наші щирі благання».
25.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2026
ТУРНЕ, СЛІПІ І ПЕЛЕНА
Янелох – потужний в нас,
Він є і – величний!
Що поїде у турне –
Приліт блискавичний.
Цьо́го разу в США
У справах держави,
І тривоги в нас трива,
Вибухи яскраві.
Все палає, все горить,
Є ударні хвилі.
Хочем вижити і жить,
Бо ми, як в горнилі*!
Чом бо ворогу в «ґлаза»
Він не заглядає?
А убивця ж бо щодня
Нас роки́ вбиває.
Скільки кро́ві ще пролить
Українці мають?
Відправлять сміття до нас
Ті не припиняють.
«Пєрєстать надо стрєлять», –
Так потужний радив.
Тож куди до цьо́го дня
Неньку він провадив?
Далі вже куди веде?
У яку ж бо прірву?
То коли у всіх сліпих
Пелену́ вже зі́рве?
24.09.2026 р.
ГОРНИЛО* - • Пряме значення — стара назва печі для виплавки або гарячої обробки металу.
• Переносне: важкі випробування, сувора життєва ситуація
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2026
ДЕ КРОВ ГАРЯЧИМ БОЛЕМ ЗАМЛЮ КРОПИТЬ
Де бій за боєм точиться щодня
Й повітря розриває канонада,
За воїнів в молитві вся рідня,
Дзвінок з війни – надія і розрада.
Там смерть кружляє чорним вороння́м,
Там кров гарячим болем землю кро́пить,
Чекає звістку мати ж бо щодня,
Надіється, що горе не охопить.
Там кожен крок, немов останній крок,
І кожна мить дорожчає без міри,
Та воїн не відступить ні на крок,
Бо за плечима – Україна й віра.
А вдома ніч повільно проплива,
І мати знов не стулює повіки,
Вона шепоче молитви́ й слова́,
Дзвінок від сина – то найкращі ліки.
І моляться дружини до зорі́,
І діти ловлять кожен звук у тиші,
Аби вернулись всі, але живі,
Нехай Госпо́дь на самоті не ли́шить.
Та знову ранок вибухом гримить,
І знову кличе їх свята дорога,
І знов матуся мо́литься в цю мить,
Благаючи життя для сина в Бога.
23.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2026
ХОТІВ ПРИВЕЗТИ ПЕРЕМОГУ
(Світлій пам'яті героя земляка Тараса Когута)
Хотів приве́зти перемогу,
Та не судилося йому,
Пішов у вічную дорогу,
У небеса, у тишину.
Там, де стихають всі гармати,
Де вже не чути тих тривог,
Тобі не треба більш чекати –
Ти свій заве́ршив шлях-виток.
Ти йшов уперто від початку,
Не відступав перед вогнем,
Не мав і близько навіть гадки,
Що смерть ішла слідом за днем.
Ти мріяв – прапор над землею
Побачить кожен наш куток,
Та доля стала над межею –
І ти зробив останній крок.
Тарасе, спи… Твоя́ дорога
Навік зали́шиться в серцях,
Ти нам лишив свою́ тривогу,
Свій незабутній світ в очах.
І буде пам'ять сповіщати,
Допоки житимемо ми,
Про тих, хто вмів життя віддати,
Хто за Вкраїну ліг грудьми.
Ти не привіз нам перемогу,
Та ти її наблизив нам,
Пішовши в вічную дорогу
До тих Небесних тихих брам.
І хай над місцем, де спочинув,
Тихенько схилиться верба,
Ти в наших душах не загинув –
У нас зали́шилась журба.
22.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2026
БАЖАЮ
Всім вечора доброго й тихої ночі
Бажаю я щиро усім, як завжди́,
Хай всі вороги, наче ті поторочі
Ніко́му із нас не прине́суть біди.
Нехай обминають всі наші домівки,
І мотлох до нас нехай їх не летить,
Щоб ми до подушок тулили голівки,
Щоб ворог не смів наші свічі гаси́ть.
Від вибухів зовсім щоб ми не здригались,
Щоб тиша уже панувала у всіх,
Аби в укриття ми ніхто не ховались,
І в наших домівках аби лунав сміх.
Щоб ніч промайнула у снах кольорових,
І з місяцем зорі світили в вікно,
Аби не пізнали ми хвиль вибухових
Й не стали від страху, як біле рядно.
А вранці щоб кожного промінь торкнувся,
І рідні прокинулись вранці усі,
Щоб ворог проклятий уже схаменувся,
Й тривожно не бу́ло у нас на душі.
Тож вечора доброго й тихої ночі,
І снів найсолодших у тиші нічній,
Щоб вранці усі ми розплющили очі
Й відбувся наза́вжди тривоги відбій.
22.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2026
ДОБРЕ ПАМ’ЯТАЙМО
Пам’ятаймо, що ми вільні,
Любі українці,
Хай добро панує всюди
В радості по вінця.
Хай потвори з оркостану
Не візьму́ть в кайдани.
Я благать не перестану
Загої́ти рани.
А ті рани в нас глибокі
І вони болючі,
Кро́ві в нас течуть потоки,
Мов струмки на кручі.
Ми не в рабстві маєм жити,
Не стати рабами,
Ми не маєм крівцю лити
В битві з ворогами.
Молим, любі українці.
Щоб війна скінчилась,
Аби рідна Україна
Крівцею не милась.
Аби згинув лютий ворог,
Як роса на сонці,
Аби лиш ми панували
У свої́й сторонці.
Тому добре пам’ятаймо,
Що в нас – солов’їна,
Й має жити процвітати
Ненька-Україна.
То ж не даймо воріженькам
Неньку відібрати,
Аби вільними зостатись
Й рабами не стати.
22.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2026
БІДА НА СУРМІ ВИГРАЄ
Біда на сурмі виграє́,
Біда давно на сурмі грає,
Нам сліз щоразу додає
Й щоразу горе підкидає.
Біда на сурмі виграє́,
І грає, грає без упину,
Ударів ворог завдає
І розпинає Україну.
Біда на сурмі виграє́
І зовсім змовкнути не хоче,
Що нас не бачить – так вдає
І грає за́вжди ж бо охоче.
Біда на сурмі виграє́
Ніщо́ спини́ть її не може,
Жалю́ все більше додає
Й щоденно стели́ть смертне ложе.
Біда на сурмі виграє́,
І звук далеко роздається,
Страшного болю завдає
Та й з горя нашого сміється.
Біда на сурмі виграє́ –
Цю гру ніхто не зупиняє.
В нас мирний час не настає…
Біда все далі грає й грає.
21.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2026
А ЗАВТРА МОЖЕ НЕ ПРИЙТИ
А завтра може не прийти,
А завтра може не настати,
Бо ворог марить все змести́
Й сліди від нас позачищати.
А завтра може не прийти,
Хоч всі те завтра ми чекаєм,
Та ворог рветься до мети…
Надію вижити плекаєм.
А завтра може не прийти,
А завтра може не відбутись,
Безпеку ні́де нам знайти…
Ми можем просто… не проснутись.
А завтра може не прийти,
А так би цьо́го не хотілось,
Ми мрієм жити і цвісти,
Та враже лихо в нас усілось.
А завтра може не прийти,
Хоча дороги всі відкриті,
Та ворог ставить скрізь хрести,
Які сльозами й кров’ю вмиті.
А завтра може не прийти,
А завтра може вже не бути,
Живих нас можуть не знайти
І більш нам можуть не почути.
А завтра може не прийти
І оптимізм тут не поможе…
Все рветься ворог нас сягти
І стелить нам лиш смертне ложе.
20.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2026
ЧЛЕНОГРАЙ
Членограй в турне подався
Знов до Буковелі,
А машини, як на даху
Сонячні панелі.
Їхали усі в колоні,
Наче за шнурочком,
Не́слись ті залізні коні
Назустріч вітро́чку.
А кортежів, у промові,
Та й не мало бути.
Швидко пам’ять бо відшибло…
Як так може бути?
Двоколісний мав лиш бути
І служить народу.
Ще й привів разо́м з собою
Цілу купу зброду.
Членограй відпочивати
Буде у Карпатах,
Й буде капати причетним
Державна зарплата.
Послухає в Буковелі
Струмків дзюркотіння,
Та лишень не загово́рить
Від цьо́го сумління.
Членограй побачить зможе
Наші водограї,
І зану́риться у плани.
А вони – безкраї.
Хоч біда така в країні,
Ворог нас вбиває,
Та членограй в Буковелі
Вже відпочиває.
Від усіх турне втомився,
Відпочинок треба,
Тож в величного у цьо́му
Сильна є потреба.
Може саміти скликати
Там потужний буде?
Ну і далі помандрує.
Бо не був усюди.
20.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2026
ХАЙ ЗГОРИТЬ-СКОНАЄ
Вбережи нас, Боже,
Вбережи, благаю
Бо летять бляшанки
З ворожого краю.
Розверни, Всевишній,
Мотлох весь в болото,
Хай згорить-сконає
Ординська сволота.
Хай в болото кануть,
Всі хай спопеліють,
Вогнеграєм стати
Всі вони воліють.
Мо́лю за це, Боже,
Мо́лю і благаю,
І на Тво́ю милість,
Господи, чекаю.
Ми не заслужили,
Нас щоб убивали,
Бо війну убивчу
Ми не починали.
То ж нехай палає
Мотлох у ординців.
Вбережи, Всевишній,
Всіх нас, українців!
20.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2026
БУДЕ ЧИ НЕ БУДЕ?
Чи буде мир? Чи буде спокій?
Чи буде мати і дитя?
Це пекло буде в нас допоки?
Чи вбереже Госпо́дь життя?
Чи буде мир? Чи буде тиша?
Чи стихнуть звуки всіх гармат?
Чи смерть ординців заколише?
Чи далі буде в нас набат?
Чи нам засвітить сонце миру?
Чи змовкнуть вибухи у нас?
Коли не буде цьо́го тиру?
Чи це закінчить ще не час?
Чи нас почують десь у світі?
Чи будуть далі споглядать?
Чи ми війною ще не ситі?
Ще скільки будуть нас вбивать?
Чи буде далі хвилювання?
Чи при́йде час рішучих дій?
Чи марні наші сподівання
І оберемок мирних мрій?
Чи будуть квітнути цвинтарі́?
Чи буде ще з могил квітник?
Чи буде пекло оце й далі
Й герой, що безвісти вже зник?
Чи буде мир і перемога?
Чи далі ве́рнуть на щиті?
Чи нас покине ця тривога?
Чи все життя в крові литті?
19.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2026
СПОДІВАННЯ Й УПОВАННЯ
Миколай у вишиванці
До всіх завітає,
І ні бід, ні сліз, ні горя
Хай ніхто не знає.
І в дарунок хай принесе
Мир і перемогу,
Щоб вступився лютий ворог
З нашого порогу.
Щоб війни́ ми більш не знали,
Щоб змовкли гармати,
Щоб живим з війни зустріла
Сво́го сина мати.
Хай Всевишнього попросить
Про наші благання,
Аби з війни путь героя
Не була́ остання.
Хай в торбину позбирає
Наші біди й горе,
Хай роздасть усе, що збе́ре
З болотів потворі.
Нехай святий Миколайко
Попросить у Бога,
Аби до нас обірвалась
Ворогу дорога.
Хай запише в сво́ю книгу
Те, про що благаєм.
Із сльозами перемогу
Й миру уповаєм.
19.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2026
КІСТА
В ко́гось виліз геморой,
А у ко́гось – срачка,
Та в каменських у горлянці
Від мови – болячка.
Не така собі болячка –
Це кіста на зв’я́зках,
Що не дасть їй заспівати
На воплях і плясках.
Та не думайте, панове,
Що з цим легко жити,
Ще й на публіку в етері
Про це говорити.
Ще й знайшовся той психолог,
Який дав пораду –
Перейти знов на ординську…
Хвиля мізкопаду.
Ось до чо́го солов’їна
Довела́ співачку,
Що та собі заробила
В горлянці болячку.
Чи тепер ту солов’їну
Подати до суду,
Щоб не шкодила постійно
Ось такому чуду?
16.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2026
МРІЯ ІДІОТА
Збу́лась мрія ідіота –
Він зумів підняти МіГ.
Рухнув МіГ той у болото
І нічо́го більш не зміг.
Вогнеграєм засвітився,
Іскри сипав навкруги,
У домівці примостився,
Всюди рідні береги.
І здало́сь, що причаївся,
Щоб ніхто про це не знав,
Та ще більше розгорівся,
Навіть факелом палав.
Скрізь уламки розлетілись,
І палали теж вони,
І пілоти також всілись,
Залягли у вічні сни.
Поспішали до кобзона,
Там концерт на них чека,
До них ще прийде́ колона
І пришлють представника.
А якби не тая мрія
І якби не ідіот,
Не була би та затія,
Й на концерт похід нон-стоп.
30.03.2024 р.
©Королева гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2026
ЗНОВУ ЗАГРОЗА
Знову є для нас загроза,
Що ракети – кажуть,
Знову ціль летить ворожа,
Хай в болоті ляжуть.
Збережи нас, любий Боже,
Від ракет ворожих!
Хай вбивати нас не зможуть!
Храни людей Божих.
Дуже гірко, дуже прикро,
Бо ворог лютує.
Аби враже сміття зникло,
Хай вже не існує!
Бо ракети, бандеролі,
Шахеди і дрони,
Летять швидше вітру в полі,
Наче перегони.
А летять вони не просто,
А й летять вбивати,
Не сідають на помості –
Прямують у хати.
Хай усе верта в болото,
В серце оркостану,
Хай здихає вся сволота
Убивчого клану.
14.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2026
БОНЕВТІК
Боневтік прийшов до влади,
Сам у війську не служив,
Україну він не зрадив –
Адже нею він не жив!
В нього сво́ї інтереси,
В нього сво́є рандеву,
Шоумен він був чудесний –
Взяв у ру́ки булаву́.
Розміновані кордони,
Аби ворог легко йшов,
Щоб не мали перепони…
Й полила́сь рікою кров.
«Не на часі», – тве́рдить, каже,
У турне щоразу… ох…
Обіцяв – війну зав’яже,
Бо, як бачте, він – не лох.
Обіцяв піти з посади,
Як не зможе закінчи́ть.
Через скільки років влади –
Це забув він уточни́ть.
То ж і «разніца какая»,
«Просто пєрєстать стрєлять»…
Стогне ненечка святая,
Нас продовжують вбивать.
Аби війна закінчи́лась –
«Посмотрєть в глаза врагу»,
Та Вкраїна обвугли́сь,
Нищить неньку дорогу́.
Боневтік – герой з героїв,
Як стріляють – у турне,
Рану неньці не заго́їв,
Й сподівання це марне́.
14.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2026
ДУМКАМИ ОБІЙМАЮ УКРАЇНУ
Думками обіймаю Україну
І кожного її захисника,
Плекаю в серці мову солов’їну,
Бо доля України нелегка́.
Думками обіймаю Україну,
Всевишнього благаю у сльозах,
Аби не дозволяв робить руїну,
І ворог щоб не був в наших хата́х.
Думками обіймаю Україну,
Молитвою щоразу огорта,
Сльоза гірка, вона – гіркіш поли́ну,
Бо потопа в крові́ земля свята.
Думками обіймаю Україну,
Жену думки́ страшні із голови,
А воїни летять у небо клином,
Бо падають, мов листя до трави́.
Думками обіймаю Україну –
Вона, як мама, серцю дорога́.
Стоять у битві хлопці до загину,
Щоб не зосталась ворога нога.
Думками обіймаю Україну
І буду її за́вжди обіймать,
Молитиму й за мову солов’їну,
Щоб не змогли обох їх розтоптать.
14.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2026
ПУСТА ХАТИНА
Пуста хатина серед поля,
Неначе виплакана доля,
Бо син, і брат, і навіть тато
Пішли за неньку воювати.
Пуста хатина, та не пустка –
Зосталась в скрині мами хустка,
Яка з війни їх всіх чекає,
Хоч мами вже давно немає.
Пуста хатина край дороги…
Чекають тут з війни пороги,
Чекає пліт з лози і брама,
З Небес молитву молить мама.
Пуста хатина, як билина,
Стоїть тепер, як сиротина,
Роки вві сні війну лиш бачить,
І чорний ворон часто кряче.
Пуста хатина ллє вже сльо́зи,
Із нею плачуть верболози,
Не мирне небо вже над нею…
Кровавий місяць із зорею.
Пуста хатина молить тихо,
Аби від нас вступилось лихо,
Аби і син, і брат, і тато
З війни живі вернулись в хату.
13.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2026
ЯКБИ НЕ ВІЙНА
Я дякую, Боже, за ніч, що минула
Й побачила сонце в своє́му вікні,
В тривозі й безсонні я навіть збагнула,
Що рай наш вже пеклом постав у війні.
Постійні тривоги, постійні загрози,
І ніч, що була́, теж страху́ додала́,
Й нічо́го зробити ти зовсім не взмозі,
Та дякую Богу – й її прожила́.
Молитва, молитва і ще раз молитва,
Надія на Бога лишалась одна,
Якась незбагненна в свідомості битва…
Не бу́ло би пекла, якби не війна.
Так страшно у пеклі такому бувати,
І страшно безсилість свою́ відчувать,
Єдина можливість – це Бога благати,
Щоб сво́їм щитом він встигав закривать.
Жили́, як в раю, і не знали тривоги,
Та пекло із раю нам ворог зробив,
Для нього відкрились чому́сь всі дороги,
І двері в те пекло нам всім відчинив.
Та дякую Богу за ніч, хоч тривожну,
Хоч пекло було, та й цю ніч прожила́,
То ж мрію тепер дочекать переможну,
Щоб рай повернувся і в ньому жила́.
19.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2026
ПОТУЖНИЙ І ВЕЛИЧНИЙ
В нас незламний і величний,
Стрілок з лука блискавичний,
Ще й чудовий тенісист…
Він до всьо́го має хист.
У фонтані вже купався,
Від підлоги віджимався,
Штангу також підіймав,
На роялі вправно грав.
Шашлики, дороги, міни,
Обіцяв на краще зміни.
Та нема на краще змін,
А потужний, звісно – він.
Що ж чекати далі люду?
Він встигає ж бо усюди.
Лиш як о́бстріл – у турне
Неодмінно він гайне.
Ну, а де ж гарант держави?
Чи важливіші є справи?
Обіцяв війну спини́ть…
Сумно струнонька бринить.
Обіцянки бу́ли ласі,
Які втюхував він масі,
А тепер про них забув,
Що казав – то й не збагнув.
Обіцяв багато чо́го…
А що виконав із то́го?
Він – герой в нас, бо не втік…
Арсеналу знає лік.
Де проя́виться керманич?
Де державницький гетьманич?
Де обі́цянки усі,
Що були́ в такій красі?
24.08.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2026
ПЕРО, ГОЛОС І СЛОВО ПОЕТА
Поет живе, допоки слово дише,
Допоки серце правдою горить,
І навіть там, де біль усе гучніше,
Він світлу пам'ять здатен освяти́ть.
Поет не судить – свідчить перед світом,
Як плаче мати, як дитина спить
В тривожну ніч під гуркотом неситим,
Де навіть тиша взялася боліть.
Поет не пише – він душею плаче,
Коли над світом чорний дим пливе.
Він словом тих, хто вже мовчить, означить,
Допоки пам'ять в кожного живе.
Поет не дасть ні пам'яті сконати,
Ні згаснути тому́, що не мине.
І поки серце здатне не мовчати,
Поета слово правдою живе.
Поет лиш словом засіва́ порошу,
Щоб пам’ять проростала звідусіль.
Не кожному дано́ нести́ цю ношу –
Чужий і свій переплавляти біль.
Нехай перо не зрадить мо́їй вірі,
Нехай не згасне творчості крило,
Бо є рядки, народжені у вирі,
Аби здолало забуття і зло.
І доки б'ється серце України,
І доки правда кличе до пера,
Мій голос стане голосом людини,
Яка мовчати просто не могла.
29.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2026
ЛУКАВЕ КАЯТТЯ
Яке ж фальшиве те прозріння,
Яке лукаве каяття,
Який же дар потрібен й вміння,
Щоб бу́ло слів таке лиття.
Спочатку ненька – це концтабір,
А далі вже, мовляв – не те,
Коли здійнявсь навко́ло гамір,
Прозріння дивне раптом йде.
Невже стискав колись кокошник
І мізки витиснув усі?
І наколов вінець ще трошки?
Комфортно було у вінці?
Та матюки летіли градом,
З екрана сипалась лайно,
А до людей же стала задом,
Щоб показать пробите дно.
Аж раптом: «Я переборщила»,
Мовляв, не так усе було́.
Так,: «Зайве я наговорила,
Мене в розмові понесло́.»
Не вийде слово виправляти,
І білим чорне не стає,
Не можна сказане сховати,
Коли воно всіх дістає.
Бо як назвала, що концтабір,
То не губилася в словах.
Це для піару чи для хайпів?
А далі чуєм: «Ой та ах».
Тепер зненацька: «Помилилась,
І знову блюзнула не те»…
А втрачена давно вже совість,
Для неї ненька – не святе.
Чому́ ж бо ненька Україна
Для сцени стала, як мішень?
Чи здатна на таке людина,
Що хліб вкраїнський їсть щодень?
Бо Україна — не концтабір,
Й не кейс для бруду й балачо́к.
Чому́ ж бо є ганьбити намір
І хто закинув цей гачок?
Тож не прикриється словами,
Бо люд Вкраїни бруд весь чув,
Та й сказане – уже між нами,
І що сказала – не забув.
Вже оправдання – недоречні,
Не зможуть думку в нас зміни́ть.
Слова й діяння де ж ті ґречні?
Як неньку буде ще ганьбить?
Вона не бачила концтабір,
Хоч є війна у нас й полон,
Зате здійняла хайп і гамір…
Чи мітить вже на влади трон?
Це політична передмова?
Чи в неї це черго́ва гра?
Чому́ Вкраїна є – основа?..
Вже дно пробите, в нім – діра.
17.08.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2026
ШІСТЬ РОКІВ В ПОТОЙБІЧЧІ
Шість років в потойбіччі вже матуся,
І зорить і Небес ось шість вже літ,
А я щодня за неї тут молю́ся,
Бо рано так пішла у інший світ.
Із засвітів до нас вже не прилине,
Із засвітів до нас вже не прийде́,
І край воріт ніко́го з нас не стріне,
Й в домівку рідна більше не зайде́.
Роки летять й назад не повертають,
І мама не пове́рне вже назад,
Наза́вжди браму в світ цей зачиняють…
А звідти повернутись кожен рад.
Сьогодні шість, як серце вже не б’ється,
Сьогодні шість, як в вічність відійшла,
Ніко́ли щиро вже не засміє́ться,
Бо вічний спокій в засвітах знайшла.
Хоч квіти далі квітнуть біля хати
До осені від ранньої весни,
Та цю красу не може споглядати.
Тепер приходить мамочка вві сни.
У засвітах матуся спочиває,
У засвітах за обрієм вона,
Ніко́го більш вона не зустрічає,
І хата без матусеньки сумна.
Не віриться, що вже нема шість років,
Не віриться, що хата вже пуста,
Нема ніде́ матусиних вже кроків,
У вічність не напишем їй листа.
Якби могли листа їй написати,
У ньому все повідать-розказать,
Не стали б ми ні хвилечки чекати –
Цієї ж ми сіли б ми писать.
В листі про все б матусеньці сказали,
І до дрібниць усе б розповіли́,
Розповіли́ б про те, що горювали,
Як ці роки́ без неї прожили́.
Чекали б ми листа усі від неньки,
У скриньку заглядали б знов і знов,
Але, на жаль, лиш боляче серде́ньку,
Бо пам’ятає мамину любов.
11.08.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2026
ЧУМА СПІВАЛА ПРО ЧУМУ
Чума співала про чуму,
У Юрмалі ганьбила неньку.
А ми питаємо чому́…
Чому́ так боляче серденьку?
Про неньку словом ані: «Мур»,
Не заікнулись, не сказали,
Бо в них з ворожою лямур…
Пісні́ ж ворожою співали.
Зате звання керманич дав.
За що з таке його присвоїв?
Цим нас усіх він зневажав,
Їх – возвеличив, удостоїв.
Вкраїна то́питься в крові́,
Її на шмаття рвуть потвори,
Та ненька в дна не в голові,
Їм ба́йдуже наш біль і горе.
Чека аби ціна квитка
В метро восьми гривень сягнула.
Очікує ця гниль, чека…
Ножа у неньку й цим впихнула.
То може вже звання «ХЕРОЙ»
Пора цим зрадникам давати?
– Какая разніца, он – свой ,
Якою мовою співати?
Зате не мають звань в нас ті,
Хто серцем лю́бить Україну,
Зате «ХЕРОЇ» золоті,
Бо топчуть неньку й солов’їну.
Усе в запроданців пучком,
Але в пучку нема Вкраїни,
Давно вони з розбитим дном,
І в мізках теж давно руїни.
04.08.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2026
КОЖЕН ЖИТЬ ХОТІВ
Знову, людоньки, в нас пекло́,
Знову ворог б’є,
Знов ударів по столиці
Вбивця завдає.
Все горить, усе палає,
Все у нас в диму́0301,
І кінця цьому́ не має…
Що сказать й кому?
А нема ні в кого діла
До біди у нас,
Вбивча зброя прилетіла
У нічний цей час.
Прилетіла вбивча зброя,
Вбила в нас людей,
Додало́ся сліз і горя,
Додало́сь смертей.
Знов влучання у будинки,
Знову все горить,
Ворог знов у поєдинку.
Хто мав довго жить.
Хтось в вогні пала в домівці,
Хтось уже згорів,
Ко́гось вбили у автівці…
Кожен жить хотів.
І таке у нас щоночі:
Гасять сві́чі нам.
Це не сни, як поторочі…
То за що це нам?
01.08.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2026
З ТРИВОГОЮ РАЗОМ
З тривогою ра́зом лупили ракети,
З тривогою ра́зом гатило сміття.
Летіли потвори свічки́ загасити…
Гасити єдиную свічку життя.
З тривогою ра́зом, і знов серед ночі,
Убивче сміття прилетіло до нас,
І ко́мусь наза́вжди заплющило очі,
Хоч сном вічним спати не був іще час.
Сьогодні вони розлітались усюди,
Летіли й не знали ніде́ перешкод,
Тому́ із життям попрощалися люди,
Бо їх з болотів відправляв до нас зброд.
Змінилася тактика в вбивців-ординців,
Тому́ заховатись в нас часу нема,
Тому́ забирають життя в українців,
В страху́ і напрузі усіх нас трима.
Удари щоразу жорсткіші й жорсткіші,
А світ споглядає і просто мовчить,
І миті усі в нас страшніші й страшніші…
Ми молимо Бога щоб вижить і жить.
З тривогою ра́зом гатили ракети –
Провадить цю тактику ворог давно.
Ми жити всі хочем! Ми хочемо жити!
Та стелиться всюди нам чорне рядно.
30.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2026
ЖИВИ ВО СЛАВІ
Від гір Карпат, степів і моря
Щоб ми не знали війн і горя!
Хай нас єдна одна родина:
Незламна вільна Україна.
Де Батьківщина – там і сила,
Вона дає народу кри́ла.
Не згасне дух козацький й слава,
Не схилять волю чорні лави.
У серці – віра й честь єдина,
Й любов до рідної країни.
У праці чесній, у звитязі
Міцніє ненька. Все на часі!
Хай колос золотом наллється,
Хай мир до нас вже поверне́ться.
Хай сміх дитячий не змовкає,
А пісня жити надихає.
Хай мова квітне, мов калина,
Як вічна пісня України.
Хай рідний край у щасті квітне,
Хай лине слово заповітне.
Єднає нас любов до волі,
До отчих нив, лісів і поля.
Бо наша сила – у народі
В звитязі нашій і в свободі.
Живи во славі, Україно,
Ти – наша ненечка єдина!
Нехай тебе більш не шматують,
І хай у світі нас почують!
29.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2026
МОЛИТВА ПРЕДКІВ НЕ ЗГАСАЄ
Молитва предків не згасає,
Вона вкраїнців окриляє.
Крізь дні тривожні і суворі
Веде усіх до світла й волі.
Де Січ звела свої́ знамена,
Сьогодні скрізь звучить сирена.
І нині кличе нас єдина
Свята незламна Україна.
У вірнім серці – рідна мова,
Як заповіт – діді́вська слово.
Вона, мов пісня журавлина,
Душа широка України.
Не вгасне пам'ять про героїв,
Що стали в лави до двобою.
Їх слава – світло поколінням,
Їх подвиг – то для нас спасіння.
Нехай без мін в нас буде нива,
Хай буде доленька щаслива,
Нехай дитячий сміх лунає,
А мир країну огортає.
Єднаймо серце, розум, руки,
Аби не знали ми розлуки,
Бо тільки разом, як родина,
Міцніє наша Україна.
Хай синь небес і жовть пшениці
Сіяють вічно у зіницях.
Хай Бог народ благословляє,
Вкраїна хай війни не знає!
Живи у славі, Україно,
Соборна, сильна і єдина!
Нехай звучить державна мова:
Вкраїнська, рідна, калинова!
29.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2026
ЛИШ НАМ ПАНУВАТИ
Любов до рідної країни
Живе у серці без упину.
Вона веде крізь дні суворі,
Дарує віру йти до волі.
Міцніє духом Батьківщина,
Коли у єдності родина.
Ні меч, ні куля, ні руїна
Не скорить волю України.
Козацька слава не зів'яне,
Вона в серцях повік повстане.
Звитяга предків надихає,
До світла й правди закликає.
Хай колоси́ться щедре поле,
Хай буде небо неозоре,
Хай нам звитя́га усміхне́ться,
І мир до нас хай поверне́ться.
Хай рідна мова не змовкає –
У кожнім серці проростає.
Вона – душа мого́ народу,
Його незламності й свободи.
Нехай під сонцем золотавим
Живе народ могутній, славний.
Нехай лунає солов’їна
І процвітає Україна.
Єднає нас біда невпина,
Єднає ненька Україна.
Держава буде розквітати,
Лиш нам в Вкраїні панувати.
28.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2026
СВОБОДА, ГІРНІСТЬ, УКРАЇНА
Свобода, гідність, Україна,
Вкраїнці й мова солов'їна,
І стяг, і герб, й державний славень,
Героям честь й Вкраїні слава.
Єднає нас свята́ родина,
Щодня міцнішає країна.
Незламний дух крізь бурі лине,
До волі шлях у нас не згине.
Єдина сила — вся родина,
Бо в серці кожного країна,
Де воля сяє над віками,
Освячена дідів слідами.
Нас не здолати лютим бурям,
Не стерти пам'ять вражим тюрмам,
Бо дух козацький не вмирає,
Він шлях до волі прокладає.
Вчимо любити Батьківщину,
Про це ми кажем доні й сину,
Де кожне слово, наче зброя,
А сила й правда в нас є сво́я.
Хай колоси́ться щедре поле,
Хай мир пове́рнеться поволі,
Щоб сміх дитячий линув знову,
Прославив рідну нашу мову.
Хай синє небо буде чистим,
А день для кожного – барвистим,
Щоб праця множила достаток,
Даруючи щасливий ранок.
Єднає всіх любов єдина,
До рідної землі, Вкраїни,
І доки серце в грудях б'ється,
Надія волею сміється.
Хай сонце сяє над полями,
Госпо́дь хай за́вжди буде з нами.
Хай квітне рідна Батьківщина,
Наві́ки вільна Україна!
Нехай живе моя́ країна,
Соборна, сильна Україна!
Хай Божа ласка нас єднає,
Й народ війни вже більш не знає!
28.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2026
РАНОК БЕЗ ТИШІ
Ранок знову в нас не тихий,
Відверни, Всевишній, лихо,
І біди́ не допусти,
Грішних нас усіх прости.
Скрізь сирени завивають,
Вбивчі цілі підлітають,
Вже й палає, вже й горить,
А ми дуже хочем жить!
Ось і вибухи лунають,
Знов людей у нас вбивають,
Бо нема кінця війни –
Є діяння сатани.
Знову маєм вбивчі цілі
І тривоги запізнілі,
Є не всюди укриття –
Тому й забрані життя.
Ранок знову в гаратанні,
Світ і досі в спогляданні,
І кінця цьому́ нема…
У страху́ роки́ трима.
Ранок знову… Нема тиші,
Ворог нас ніяк не лишить,
Га́сить свічі у людей,
Додає щораз смертей.
Тиші в нас нема ні миті,
Ми страхо́м всі оповиті,
Бо нема кінця війни –
Є діяння сатани.
27.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2026
ПРОДОВЖУЮ ЖИТИ
Я дякую, Боже, за ніч,
За спокій в душі, і в домівці,
Що Ангел торкається пліч
І гладить мене по голівці.
Я дякую, Боже, Тобі,
Що ще одну ніч я прожила,
Хоч бу́ла всю ніч у мольбі,
Та свічку орда не згасила.
Я дякую, Боже, за те,
Що руку тримав наді мною.
Я слово молила святе
Й опіку чекала я Тво́ю.
Я дякую, Боже Святий,
За те, що закрив Ти щитами.
Був час уночі той страшний,
Вмивалась страхо́м і сльозами.
Я дякую, Боже, за все,
За те, що була́ Тво́я воля,
Бо ворог лиш горе несе,
А з горем прямує недоля.
Я дякую, Боже, за ніч,
За те, що зумів захистити,
Що я не заплющила віч
І далі продовжую жити.
27.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2026
ДЯКУЮ
Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
Я вибухів поруч безліч я чула,
За те, що життя збереглося, Всевишній,
Зберіг ти його, Вседержителю, грішній.
Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла я ще один ранок,
Хоч смерть заглядала прямісінько в очі
Й думки́ всі снувались, немов поторочі.
Я дякую, Боже, що чуєш благання,
Хоч думала іноді: «Мить ця – остання»,
Та ти відвертаєш весь мотлох ворожий.
Я вдячна за це тобі, любий мій Боже.
Я дякую, Боже, що грієш надію,
Що чуєш моли́тви. Я жить, Боже, мрію.
Я вдячна тобі, що домівка вціліла,
За те, що ні рі́дні, ні я не вніміла.
Я дякую, Боже, що був ти зі мною,
Відчула я руку твою́ над собою,
Я вдячна за те, що поміг протрима́тись,
Й мені не дове́лось з життям попрощатись.
Я дякую, Боже, я дякую, милий,
Що пекло страшне пережити дав сили,
Тримай під опікою за́вжди, Владико,
Щитами закрий – не торкалось щоб лихо.
23.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2026
ПЕРШІ ВИБУХИ ПІШЛИ
Перші вибухи пішли,
А ми хочем жити.
Кого й як ще нам проси́ть
Нас всіх захистити?
Перші вибухи пішли,
Ворог гаратає,
Цілі людські віднайшли…
Світ на що чекає?
Перші вибухи пішли,
Пекло у розгарі.
Чи все бачить Бог згори?
Чи буть Божій карі?
Перші вибухи пішли
У людські будинки –
Саме їх вони знайшли
Знов для поєдинку.
Перші вибухи пішли,
Знову є влучання.
Кару, Боже, їм зішли!
Дай їм покарання!
Перші вибухи пішли –
Тремтимо від стра́ху,
Бо влучає ворог клятий
Чітко без прома́ху.
Перші вибухи пішли,
Й дим, й вогонь –за ними.
Скільки будуть удавати
У світі сліпими?
Перші вибухи пішли,
Ворог не вгаває,
Усе сміття з болотів
До нас відправляє.
Перші вибухи пішли –
А ми хочем тиші.
Чи настане мить щаслива,
Що нас враг залишить?
24.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2026
ЖИТТЯМ ТИ ПАХНЕШ, ЛЮБИЙ МІЙ ГЕРОЮ
Життям ти пахнеш, любий мій герою,
Хоч впав, бо був страшний жорстокий бій.
Ти мав іти щасливою ходою,
Та шлях земний скінчи́вся рано твій.
Життям ти пахнеш, хлібом і весною,
Дощами, що напоять спориші.
Бо заплатив найвищою ціною,
Щоб ми жили́ у мирі і тиші́.
Життям ти пахнеш й стиглими житами,
Дитячим сміхом, сонцем угорі.
Твоя́ любов наві́ки буде з нами,
Як тихий промінь ранньої зорі́.
Життям ти пахнеш, і з зерном снопами,
Дитячим сміхом, співом солов'я,
Теплом домів з чудовими садами,
Де мирне небо світиться здаля.
Життям ти пахнеш й ніжністю матусі,
Що сина виглядала день при дні.
І тихою молитвою бабусі,
Що лине до Всевишнього в журбі.
Життям ти пахнеш й світлом від надії,
Що не згасає навіть у біді.
Ти став для нас зерниною від мрії,
Що проросте у ґрунті і в воді.
Життям ти пахнеш, воїне крилатий,
У вільнім вітрі, в сонці й колосках.
Ти не пішов – ти поруч, наче свято,
У наших вдячних помислах й серцях.
Життям ти пахнеш, воїне безстрашний,
У кожнім серці, в кожному дворі.
Твій подвиг буде в пам'яті незгасний,
Допоки світить сонце на землі.
Життям ти пахнеш й піснею Вкраїни,
Барвінком, що стелився край воріт,
Твій голос, наче птаха, й досі лине,
І нам усім лишив по со́бі слід.
Життям ти пахнеш й журавлем у лузі,
І вдячність не згасає ні на мить,
Ми го́лови схиляєм низько в тузі,
Бо ти пішов, а мав із нами жить.
Життям ти пахнеш, любий мій герою,
Бо захищав майбутнє для дітей.
І доки сонце сходить над горою,
Ти житимеш у пам’яті людей.
25.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2026
НЕХАЙ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА
Нехай нам доля усміхне́ться,
Хай ворог всту́питься від нас,
Нехай добра́ нам додається,
Нехай мине страшний цей час.
Нехай розквітне Україна,
Лунає скрізь дитячий сміх,
Хай лине мова солов'їна,
І мирний шлях, щоб в нас проліг.
Нехай мине страшне це пекло,
Нехай закі́нчиться війна,
Аби сміття вороже зникло
Й наза́вжди щезнув сатана.
Нехай не плачуть більше діти,
Не знають вибухів і втрат,
Нехай в садах цвітуть вже квіти
Без горя, смутку і гармат.
Нехай Госпо́дь нас не покине,
Дарує силу день при дні,
Хай світло віри в нас не згине,
Й веде народ наш у борні.
Нехай додому всі верну́ться,
Хто наш святий боро́нить край,
Хай матері їм усміхну́ться,
І знов постане з неньки рай.
Нехай забудуться тривоги,
Замовкне ворога гроза,
Хай Бог покаже нам дороги,
Де щастя світиться в сльозах.
Нехай молитва не змовкає,
Єднає душі повсякчас,
Нехай Госпо́дь благословляє
На мир й звитягу усіх нас.
25.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2026
ВІДВЕРТАННЯ ПОГЛЯДУ
Ніч… Гудіння й гаратання,
В нас нема споко́ю,
А у небі блискавиці…
У молитві сто́ю.
Дрижать стіни, дзвенять вікна,
Та Госпо́дь зі мною.
Знов летять страшні ракети,
Я стою́ з мольбою.
Дяка Господу за милість,
Що стоїть з щитами,
Хоч вогонь палав довкола,
Та Госпо́дь був з нами.
Лють до ката не згасає,
Серце па́лить болем.
Світ мовчить і відвертає
Погляд перед горем.
У страшному гаратанні
Ніченька минула,
А спільнота світовая
Біль наш не відчула.
Чи настане день відплати?
Чи настане тиша?
Чи наш лютий воріженько
Нас навік зали́шить?
24.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2026
ТОРГУЄ СПІВЧУТТЯМИ
Ворог сіє смерть і попіл,
Чорне вишиття.
Ніхто йому не пробачить
Знищені життя.
Світ мовчить, відводить очі,
Наче не болить.
А ми хочем, як ніко́ли,
Вижити і жить.
Чи настане світлий ранок
Й зникне мо́рок злий?
Бог розсу́дить всі діяння
Й буде мир святий?
Чи настане день відплати,
Божої судьби?
Переможе світло правди
Після боротьби?
Дяка Господу за милість,
Що зберіг сім'ю.
Хай здригається від кари
Той, хто сіє тьму.
Дяка Господу за ласку –
Вберегти нас зміг.
Хай заплатить ворог клятий
За чужий поріг.
І щоразу серце в шмаття,
Та тримаюсь я.
Дяка Господу безмежна,
Що зберіг життя.
Дяка Господу Святому,
Що нас всіх зберіг.
Знову ранок зустрічаєм,
Хоч навколо крик.
Світ торгує співчуттями,
Міря правду злом.
Та Госпо́дь веде із пекла,
Закрива щитом.
Ворог сіє смерть і попіл,
Та мине пітьма́.
Бог судитиме убивцю –
Правда не німа.
24.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2026
МІСЯЦЬ, НАЛИТИЙ КРОВ’Ю
Налився навіть місяць кров’ю,
Його Вкраїна теж болить,
Світив і світить нам з любов’ю,
І бачить він, як все горить.
Він бачить в полум’ї Вкраїну,
Він бачить неньку у диму,
Він бачить з ненечки руїну…
Кому́ це вигідно й чому́?
На неньку місяць споглядає,
Але не може помогти,
За біль наш кров’ю наливає…
Руїни скрізь і скрізь хрести.
Благає хмари дощовії,
Щоб на вогонь лили́ дощем,
Щоб зупини́ть орди затії…
Від цьо́го горе, біль і щем.
Він добре бачить нашу неньку,
І бачить враже все сміття,
Яке нам нищить дорогеньку
І забира людські життя.
Налився навіть місяць кров’ю…
Йому орду ж бо не спини́ть…
Дивлю́сь на це і твердо мовлю:
«Жила́ Вкраїна й буде жить!».
22.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2026
ДЯКУЮ Й БЛАГАЮ
Я дякую, Боже, за рай на землі,
Дозволь мені довго у ньому побути,
Хай Янгол тримає свічу́ у крилі,
Не дай її ворогу, Боже, задути.
Благаю, прошу́ всю орду відвертай,
Нехай вся вражина в болоті зостане,
Свої́ми щитами молю́ закривай,
Хай мотлох ворожий мене не дістане.
Дозволь мені, Боже, ще трішки пожить
І місію сво́ю тут виконать гідно,
Вражині не дай мо́ю свічку гасить,
Хай щезнуть убивці з Вкраїни безслідно.
Я дякую, Боже, за ласки Твої́,
За милість, Всевишній, в усьому і всюди,
І мир поверни, Боже, в наші краї,
Живими хай лишаться всі наші люди.
Надія на тебе, Всевишній, одна,
Опіку щоразу Твою́ відчуваю,
Ніко́ли нехай не торкне сатана,
Врятуй, вбережи, захисти я благаю!
Я дякую, Боже, за рай на землі,
Хоч ворог його перетворює в пекло.
Життя збережи, даруй хліб на столі,
Бої́ хай закі́нчаться всі в нас запеклі.
22.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2026
СУМНИЙ РЕЛІЗ
Знову звучить сирена,
Знову тривога в нас,
Знову болюча сцена,
Страшно в нічний цей час.
Знову летять ракети,
Знову влучання є,
Знову орди тенети –
Ворог нас дістає.
Знову у нас руїни,
Знову усе горить,
Знову упали сті́ни,
Хочеться всім нам жить.
Знову страшні події.
Знову і сльо́зи, й біль,
Знову вбива надії
Ворог сміттям звідтіль.
Знову у небі сяйво,
Знову заграва скрізь,
Знову слова́ тут зайві,
Маєм сумний реліз.
Знову звучить тривога,
Знову страшний сигнал,
Знову пересторога,
Та не вберіг підвал.
22.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2026
ЗИМА, ВЕСНА І ВОРІЖЕНЬКИ
Зима з весною обняли́сь
Й оби́дві стали чаклувати,
До чарів давніх удали́сь,
Щоб вражу силу відігнати.
Аби позбутися орди,
Аби позбутись воріженьків,
Щоб не прино́сили біди́
Для українців і для неньки.
Зима й весна – це дві сестри,
Які у змові чаклували,
Їм підкорялися вітри
Й водою землю напували.
Щоб воріженьки не пройшли,
І нашу землю не топтали,
І з бульболенду не зайшли
Та українців не вбивали.
Тому́ зима й весна за нас,
За нашу з вами перемогу,
Аби прийшов звитяги час
Й закрив для ворога дорогу.
Морози люті і дощі,
Щоб помогли орду здолати,
Бо в нас – найкращії бійці,
Про це у світі мають знати.
21.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2026
МНОЖАТЬСЯ СВІТЛИНИ
Ніч роздерли вибухи шалені,
Місто знов здригнулось від біди,
Полум'я здіймалось, мов скажене,
Дим сховав і вулиці, й сліди.
Де учора сміх лунав дитячий -
Чорна вирва дихає тепер.
Поруч школи біль стоїть гарячий...
То чи світ до відчаю завмер?
Знов будинки в полум'я в обіймах,
Крик лунав крізь камінь і вогонь.
Чи над нами світ сумління здійме
Й запульсує хоч одна зі скронь?
Смерть ішла без милості і тіні,
Голос танув серед диму й скла,
В чорних рамках множаться світлини,
Свічі згасли, більше не пала.
Люди жити прагнуть до нестями,
Та летить залізо знов згори.
Нас годують тільки співчуттями,
Споглядає світ за всім з нори.
Небо стало кольору заграви,
Ніч палала полум'ям до дна.
Чом мовчать бо світові держави?
А мовчання важче, ніж війна.
Ранок знов прийшов крізь попелища,
Не приніс ні тиші, ні тепла.
Лиш руїни стали ще страшніші,
Бо й ця ніч людські життя взяла.
14.07.2026 р.
Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2026
НАДІЯ, ВІРА Й СПОДІВАННЯ
В нас буде мир і буде перемога,
Верну́ть додому з фронту… та не всі…
Відступить ворог з нашого порога
Й скупаємось не в кро́ві, а й в росі.
Замовкне, стихне вража канонада,
Від вибухів усе не задзвенить,
Зазеленіє вже без мін левада,
Та головне – до цьо́го дня дожить.
Верну́ть додому ті, хто там вціліли,
Хто вижив у полоні – поверне́,
Лиш ве́рнуть на щиті – хто поніміли
Й в домівку з фронту більше не майне.
Ми віримо, що день такий настане
Й закінчиться жорстока ця війна,
Летіти вражий мотлох перестане,
Піде́ від нас наза́вжди сатана.
Відсту́пить ворог з нашої домівки…
Не хочемо надії ми втрачать…
Не буде кров рікою, ані з цівки,
Не буде в землю нарід наш лягать.
Ми молимо, щоб так воно і бу́ло,
Аби вражина щезла в болота́,
Аби суспільство світу нас почуло,
Взяла́ під захист Діва Пресвята.
Благання наші вчує хай Всевишній,
Звитя́гу хай поможе нам здобуть,
Щоб вісті ми почули скоро втішні
Й Госпо́дь зумів нас миром огорнуть.
21.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2026
У БУНКЕРНОГО ДІДА
У бункерного діда
Велика є обіда,
Зайшли війська і танки —
Лишаються останки.
У бункерного дідая
Страшенна є обра́за.
Це точно вже кінцево
Згоріла в мізках фаза.
У бункерного діда
На три дні планувалось –
Від планів нема й слі́ду,
Давно все обірвалось.
У бункерного діда
Все йде за дивним планом:
Щодня міняє казку
Й лякає сво́їм станом.
У бункерного діда
Все йде, та не за планом!
Три дні давно минули –
Та не пройшовсь майданом.
У бункерного діда
Парад уже примарний.
Хрещатик не побачив –
Він фантазер бездарний.
У бункерного діда
Парад уже наснився.
Й від нього наш Хрещатик
Наві́ки відхрестився.
У бункерного діда
Ось мрії не збули́ся,
Бо вільні українці
Без бо́ю не здали́ся.
У бункерного діда
Щодня нові вига́дки,
Та правду не сховає –
Про це не має й гадки.
У бункерного діда
Все йде, як він говорить,
Лиш тільки кожна втрата
Легенди всі потворить.
У бункерного діда –
Хвороба… щось морозить,
Та дзеркало мовчазно
Йому сказало: «Досить».
У бункерного діда
Зникає пиха й сила,
Бо волю України
Не вбила й не зломила.
У бункерного діда
Закі́нчиться вистава,
Бо правду не здолає
Його брехня і слава.
20.07.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2026