КОРОЛЕВА ГІР

А СВІТ ЛИШЕНЬ СПОСТЕРІГА

А  СВІТ  ЛИШЕНЬ  СПОСТЕРІГА

Щодня  лягають  в  землю  українці,
Туди  вклада  нас  нечисть  з  болотів,
Туди  вкладають  нарід  наш  одинці…
До  тла,  щоб  лютий  ворог  спопелів.

Прийшло  до  нас  з  ордою  люте  горе,
Прийшла  до  нас  з  ординцями  біда,
Життєві  свічі  гасять  ці  потвори,
Ввірвалися  до  нашого  гнізда́.

Виною  всьому  –  клятії  ординці,
Жили  ми  в  тиші  й  спо́кої  завжди́,
Щодня  лягають  в  землю  українці,
Нам  горя  додається  від  орди.

Життєві  свічі  гасять  без  упину,
А  світ  за  цим  усім  спостеріга,
Щоб  зупинити  –  не  знайшли  причину,
Бо  Україна  їм  недорога.

Не  їх  болить,  не  їх  вбиває  ворог,
Не  їхню  землю  крівця  залива,
Не  в  них  зі  зброї  у  повітрі  порох,
Не  в  них  роки́  уже  війна  трива.

Тому́  нас  ворог  легко  так  вбиває,
Тому́  йому  відкриті  всі  шляхи,
А  світ  за  цим  лишень  спостерігає
Й  не  бачить  в  цьому  ворога  жаги.

07.06.2025

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025

РЯТУЮЧИ ЖИТТЯ - СВОЄ ВІДДАЛИ

РЯТУЮЧИ  ЖИТТЯ  –  СВОЄ  ВІДДАЛИ
(Полеглим  вогнеборцям  присвячується)

Ви  інших  поспішали  врятувати,
Спішили  ви  приборкати  вогонь,
Та  довело́сь  своє́  життя  віддати,
Торкнувся  ворог  ваших  юних  скронь.

Рятуючи  життя  –  своє́  віддали,
Обов’язок  виконували  свій,
Що  буде  так  –  не  знали  й  не  чекали,
Тепер  лежать  вам  у  земля  сирій.

Так  рано  ваші  свічі  загасили,
Вони  лиш  розгоратись  почали́,
І  довело́сь  лягати  вам  в  могили.
Загинули,  хоч  майже  не  жили́.

Не  перший  виїзд,  не  одне  гасіння,
І  не  одне  врятоване  життя,
Та  вбило  вас  вороже  те  створіння,
Убило  вас  убивче  те  сміття.

Вогонь  усіх  вас  язиком  торкався,
Щоразу  ви  боролися  із  ним,
З  життям,  на  жаль,  з  вас  кожен  попрощався,
Не  в’їсться  в  вічі  більше  чорний  дим.

За  кожним  у  жалобі  є  родина,
За  вами  плачуть  й  ті,  хто  вас  не  знав,
За  вам  у  сльозах  є  Україна,
Героєм  кожен  з  вас  життя  віддав.

06.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025

ЖУРНАЛІСТАМ

ЖУРНАЛІСТАМ

З  Днем  журналістики  вітаю,  любі  друзі,
Що  побажать  у  час  цей  нелегки́й?
Робота,  як  життя,  на  злітній  смузі…
Політ  бува  холодний  і  вогкий.

Та  гострого  пера  не  буду  я  бажати  –  
Життя  його  загострює  само.
Я  від  душі  вас  хочу  привітати,
Госпо́дь  вас  посадив  за  це  кермо.

Вам  долею  дано́  про  все  писати,
І  кожне  слово,  кожна  думка,  штрих  –  
Чеканити  чеканку,  карбувати,
Щоб  голос  журналіста  в  вас  не  стих.

Перо  в  руках,  як  скальпель  у  хірурга:
Неточний  рух  –  і  не  минуть  біди́,
Тоді  канва  вже  є  для  драматурга,
Бо  всюди  залишаються  сліди.

Тому́  пишіть,  перо  легки́м  хай  буде,
Нехай  несе  в  омріяні  світи,
Фортуна  хай  прямує  з  вами  всюди,
До  бажаних  висот  з  пером  свої́м  прийти.

06.06.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020
[quote][/quote]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025

ЖУРАВЛІ

ЖУРАВЛІ

Журавликом  вертаються  сини,
Вертають  із  полону  в  вічні  далі,
У  засвітах  тепер  їм  сняться  сни,
А  тут  про  них  вже  пишуться  скрижалі.
Журавликом  вертаються  сини,
Та  чуємо  не  клекіт  журавлиний,
Шумлять  про  них  високі  ясени…
У  когось  був  журавлик  той  єдиний.

ПРИСПІВ

Журавлі,  журавлі  над  землею,
Журавлі,  журавлі  в  вишині,
Журавлі  вже  десь  там,  за  межею,
Бо  дивились  у  вічі  війні.
Журавлі,  журавлі  над  землею,
З  неба  сльози  дощами  падуть,
Йшли  крізь  терня  у  пеклі  стернею,
Що  вела  їх  в  останню  путь.

Журавлику,  журавлику,  вернись,
Тобі  ще  рано  в  вирій  той  летіти,
Тебе  благаю,  любий,  озовись  –  
Ми  маєм  про  життя  погомоніти.
Журавлику,  журавлику,  вернись,
Тебе  чекає  рідная  домівка,
На  мене  у  сльозах  ти  подивись,
Це  не  твоя,  мій  красеню,  мандрівка.

ПРИСПІВ

Останній  помах  білого  крила,
Остання  путь  над  рідною  землею,
Життєвая  свіча  більш  не  пала,
Лиш  чорний  дим  здійнявся  понад  нею.
Останній  помах  білого  крила,
Пішла  від  тебе  вся  життєва  сила,
Не  б’є  вода  із  твого  джерела  –  
Натомість  височіє  вже  могила.

ПРИСПІВ

28.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025

ВІЗЬМУ Я ТВОЮ ДУШУ НА ДОЛОНІ

ВІЗЬМУ  Я  ТВОЮ  ДУШІ  НА  ДОЛОНІ

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Ти  Ангелом  злітаєш  в  Небеса,
Ворожа  куля  доторкнулась  скроні…
Душа  у  тебе  чиста,  мов  роса.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
У  ній  –  любов  до  рідної  землі,
Не  стрінуть  тебе  рідні  на  пероні,
Бо  вбили  тебе  кляті  моsk@лі.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Й  посе́лю  її  в  рай  на  Небесах,
Пройшов  ти  пекло  в  вражому  полоні,
Та  й  в  інший  світ  злетів,  неначе  птах.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Давно  гріхи  простились  всі  тобі,
Тебе  носила  мати  в  сво́їм  лоні,
Й  була́  за  тебе  все  життя  в  мольбі.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Колись  вдихнув  у  неї  я  життя,
І  поселю́  в  Небеснім  легіоні  –  
На  землю  вже  не  буде  вороття.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Бо  місце  їй  на  Небі  між  святих,
За  тебе  сльо́зи  ллються  при  іконі,
А  голос  твій  уже  наза́вжди  стих.

27.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025

ПРИЙШЛА ДО ТЕБЕ ЩЕ ОДНА ВЕСНА

ПРИЙШЛА  ДО  ТЕБЕ  ЩЕ  ОДНА  ВЕСНА

Прийшла  до  тебе  ще  одна  весна,
Прийшла  вона,  ніде́  не  забарилась,
Прийшла  весна  в  житті,  а  не  у  снах,
Взяла́  за  плечі,  в  вічі  подивилась.

Це  ще  одна  до  тих,  що  в  тебе  є,
Можливо,  й  не  така  вже  легкокрила,
Але  надій  і  віри  додає,
І  рухає  життєвії  вітрила.

Прийшла  весна,  прийшла  не  крадькома
Вона  ввійшла  в  відчиненую  браму,
Вона  прийшла  і  взя́лась  до  керма
Й  продовжує  життя  кардіограму.

Прийшла  весна,  на  неї  ти  чекав,
Можливо,  не  така  дзвінкоголоса,
Та  ти  її  до  тих,  що  є,  додав
Й  скупав  з  любов’ю  у  ранкових  росах.

Прийшла  весна.  Її  ти  бережи,
Довірся  їй,  повідай  таємниці,
Про  все,  що  на  душі,  їй  розкажи
І  посели  на  троні  у  світлиці.

Візьми  її  в  обі́йми,  пригорни,
Довірся  їй,  вона  тебе  не  зрадить,
Були́  у  вас  окремії  човни,
Тепер  вона  у  свій  тебе  посадить.

Ти  плаватимеш  з  нею  день  і  ніч,
Не  бійся  їй  у  чо́мусь  довіряти.  
Хай  Ангел  все  торкає  тво́їх  пліч,
Й  тримає  під  Покровом  Божа  Мати.

20.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025

ЛЮДИНА І ГЕРОЙ

ЛЮДИНА  І  ГЕРОЙ
(Захиснику  України,  односельчанину,  герою  Миколі  Комару)

Ти  став  на  захист  неньки-України
Із  перших  днів,  як  ворог  увірвавсь,
Став  боронити  рідні  наші  сті́ни,
Ні  хвилечки,  ні  миті  не  вагавсь.

Ти  став  на  захист  рідної  землиці,
Як  гідний  син  її  ти  захищав,
Війні  у  вічі  довело́сь  дивитись,
«Хто,  як  не  я?»  –  одразу  ти  сказав.

Був  бій  за  боєм,  ти  не  падав  духом,
Ти  йшов  у  бій,  не  думав  про  життя,
Нехай  земля  тобі  постане  пухом,
Бо  вже  назад  немає  вороття.

Ти  –  наш  герой,  ти  –  вірний  син  Вкраїни,
Людина  ти  і  славний  захисник,
Свистіли  кулі,  поряд  рвались  міни,
За  тебе  біль  в  серця  усіх  проник.

Обов’язок  виконував  ти  гідно,
Ти  йшов  до  ПЕРЕМОГИ  з  усіма,
Дай  Боже,  щоб  не  бу́ло  все  безслідно,
Щоб  це  було́,  Микольцю,  недарма.

Низький  уклін…  низький  уклін,  герою,
Ти  йшов  у  бій,  щоб  нас  всіх  берегти,
Від  куль  ворожих  захищав  собою…
Низький  уклін  і  нас  за  все  прости.

20.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025

ІШЛО ЖИТТЯ

ІШЛО  ЖИТТЯ

Ішло  життя,  ішло  воно  кудись,
Ішло  воно,  поволі  мандрувало,
Здіймало  погляд  іноді  увись,
А  іноді  назад,  та  й  поглядало.

Ішло  життя,  неквапна  та  хода,
А  іноді  неслось  несамовито,
Була́  пора  у  нього  й  золота́,
Та  барви  ще  не  всі  у  нім  розкрито.

Ішло  життя,  міркуючи  ішло,
Щось  думало,  щось  в  пам’яті  гортало,
Вкладати  стало  пасма  на  чоло,
Та  й  жоден  крок  воно  не  викидало.

Ішло  життя  й  гостинцем  навпростець,
Ішло  воно  покосом  і  стернею,
Йому  світив  в  дорозі  каганець,
Несло́  усе,  що  мало  за  душею.

Ішло  життя,  з  ним  мрії  і  думки́,
Ішло  воно,  хоч  втому  відчувало,
Тернистими  траплялися  стежки́,
Але  і  ними  все  чимчикувало.

То  ж  хай  і  далі  так  воно  іде,
Прихильна  доля  мапу  хай  малює,
Нехай  ніщо  не  спинить  і  ніде,
Нехай  йому  нічо́го  не  бракує.

19.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025

НЕ ЦУРАЙСЯ

НЕ  ЦУРАЙСЯ

Не  цурайся  мови,  друже  –  
Вона  калинова.
Мелодійна  і  барвиста  
Українська  мова.

Не  цурайся  і  не  нехтуй
Нею  розмовляти,
Бо  Вкраїна  й  рідна  мова
Мають  розквітати.

Не  кажи,  що  тобі  зручно
І  близька  ворожа.
Тільки  наша  милозвучна!
Й  на  це  ласка  Божа.

Хай  складаються  щеле́пи
До  рідної  мови,
Адже  ти  не  розтелепа,
Що  веде  розмови.

Не  звеличуй  ти  ворожу
Своїм  белькотінням,
А  й  скажи:  «Усе  я  можу,
Вже  прийшло  прозріння».

Не  топчи  ти  калинову,
Бо  вона  –  єдина,
Нею  має  розмовляти
Уся  Україна!

18.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025
[quote][/quote]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025

СКІЛЬКИ?

СКІЛЬКИ?

Ворог  спати  не  дає,
Не  дає  нам  жити,
Скільки  буде  те  сміття  
Світом  колотити?

Скільки  буде  литись  кров
Через  ту  сволоту?
Я  про  це  питаю  знов  
Світову  спільноту.

Скільки  будуть  нас  вбивать
Клятії  ординці?
Скільки  горя  ще  пізнать
Мають  українці?

Скільки  буде  з  болотів
Ворог  наступати?
Скільки  має  ще  життів
Нарід  наш  віддати?

Скільки  слізоньок  гірких
Вилити  ще  маєм?
Просим  захисту  в  Святих,
Що  роби́ть  –  не  знаєм.

Скільки  бути  цій  війні,
В  вибухах  «купатись»?
Здихіль  коли  сатані?
Як  з  ним  поквитатись?

Скільки  буде  світ  мовчать
І  на  все  дивитись?
Скільки  буде  все  вивча́ть?
Як  із  цим  миритись?

Скільки  в  землю  нам  лягать
І  в  крові́  тонути?
Як  Всевишнього  благать?
Як  нам  далі  бути?

17.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025

НАЧЕ ДОЛЯ І СВЯТИНЯ

НАЧЕ  ДОЛЯ  І  СВЯТИНЯ

Вишиванка,  наче  доля,
Наче  квітка  серед  поля,
Вишиванка  –  це  родинний  оберіг.
На  ній  мальви  і  барвінок,
У  ній  душа  українок,
В  ній  вертаємо  на  отчий  свій  поріг.

Чорнобривці  й  рута-м’ята,
Там  любов  і  мами  й  тата,
В  вишиванках  материнські  молитви́.
Із  теплом  думки  встелились,
У  колосся  сколосились,
З  багатющим  візерунком  рукави.

Вишиванка,  мов  святиня,
В  ній  вкраїнка  –  берегиня,
Наче  Ангел,  захищає  нас  крильми́.
Вишиванка,  наче  зброя,  
Дуже  цінна  для  героя,
Що  від  ворога  затулює  грудьми.

В  ній  стібочок  за  стібочком
Вишивався  вечерочком,
Кожен  хрестик  все  лягав  у  молитва́х.
То  й  виши́вана  сорочка,
І  для  доні,  й  для  синочка  –  
Оберіг  на  всіх  дорогах  і  стежках.

Вишиванка  серцю  мила,
В  вишиванці  –  наша  сила,
Ще  й  родинний  зберігається  в  ній  код.
Нас  любов’ю  полонила,
Помага  розправить  кри́ла,
Бо  незламний  український  ми  народ.

Вишиванка,  наче  пісня,
Стрій  вкраїнський  в  нас  зберігся,
Вишиванка,  мов  виши́ване  життя.
Вишиванка  прикрашає,
Нам  етнічність  зберігає,
В  вишиванці  наша  доля-вишиття.

16.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025

МАМА

МАМА

Мама…  Зворушливо,  мило  і  сильно,
І  дуже  дзвінко  слово  це  звучить.
Для  когось  –  це  є  ноша  непосильна,
Але  життя  із  нею  вже  прожить.

Мама…Бентежно,  і  щиро,  і  ніжно.
Не  кожному  дано  це  слово  чуть.
Хтось  каже  це  свідомо,  хтось  –  побіжно,
Та  мама  –  це  святе  ,  і  в  цьому  є  вся  суть.

Мама…  Так  славно,  і  поважно,  й  гучно.
Не  кожній  жінці  ймення  це  дано,
Про  це  старці  казали  дуже  влучно,
Й  воно  є  світле,  наче  те  рядно.

Мама…  Тривожно  й  дуже  величально,
Й  велике  щастя  мати  ймення  це.
Звучить  воно  і  голосно  й  благально.
Це  слово,  мов  живильне    деревце.

Матусенька…  Схвильовано  і  гордо.
Доки    мама  –  слово  на  устах.
Звучить  неперевершено  в  акордах
І  вилітає  з  уст,  неначе  птах.

Матусенька…  З  повагою  й  любов'ю,
Із  шаною  несем  його  в  серцях.
Із  вдячністю  це  слово  завжди  мовлю,
Звучить  воно  у  моїх  молитвах.

14.05.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2019
́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025

КОЛИ СТАРІЄ МАМА

КОЛИ  СТАРІЄ  МАМА

Коли  старіє  мама  вже  роками,
Душею  їй  не  дайте  постаріть,
Ми  з  нею  зв’язані  душевними  нитками,
Любіть  її,  цінуйте,  бережіть!

Якщо  відчує  старість  мама  в  тілі,
Душа  повинна  бути  молода,
Хоч  коси  в  неї,  наче  сніг,  вже  білі
Й  неквапною  давно  вже  є  хода.

Хоч  зупинить  років  вона  не  може,
Бо  невгамовні  всі  оті  роки,
Душею  молодіть  їй  допоможе
Наша  любов,  підтримка  і  думки.

Тоді  душа  у  мами  буде  квітнуть
І  в  ногу  із  роками  не  піде,
Наша  підтримка  –  мрії  заповітні,
Її  молитва  нас  життям  веде.

20.01.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025

МАТЕРИНСЬКЕ ГОРЕ

МАТЕРИНСЬКЕ  ГОРЕ

Материнське  горе,  відчай  і  розпука,
Материнське  горе,  біль  на  все  життя,
Материнське  горе,  вічная  розлука,
Бо  війна  забрала  не  одне  дитя.

Материнське  горе,  слізоньки  рікою,
Материнське  горе,  рана  і  рубці,
Материнське  горе  з  тугою-журбою
І  від  сліз  струмочки,  рани  на  лиці.

Материнське  горе,  що  війна  завдала,
Материнське  горе  довелось  пізнать,
Материнське  горе  доленька  зіткала,
Бо  сини-соколи  у  землі  лежать.

Материнське  горе,  виплакані  очі,
Материнське  горе  й  серце  у  сльозах,
Материнське  горе,  сни,  як  поторочі,
Син  щораз  приходить,  та  тепер  лиш  в  снах.

Материнське  горе,  вервиця  й  молитва,
Материнське  горе  сіє  скрізь  війна,
Материнське  горе  і  остання  битва,
І  така  висока  за  усе  ціна.

Материнське  горе  й  лихо,  що  ввірвалось,
Материнське  горе  вороном  внеслось,
Материнське  горе  назавжди  зосталось
І  його  пізнати  мамі  довелось.

30.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025

САД

САД

Чи  так  було́?  Чи  може  це  здало́ся?
Зайшла  у  сад,  а  в  нім  біліє  цвіт,
У  пам’яті  гортати  довело́ся
Чи  це  той  сад,  який  садив  ще  дід.

Той  са́мий  сад,  той  сад  з  мого́  дитинства,
Наве́сні  цвіт,  а  восени  –  плоди…
Давно  пізнала  присмак  материнства,
Та  бачу  й  зараз  дідові  сліди.

Пройшли  роки,  і  діда  вже  немає,
Та  є  той  сад  і  квітне  щовесни,
Неначе  сон,  та  пам’ять  оживає,
Прихо́дить  з  дідом  він  у  мо́ї  сни.

І  яблуні  у  ньому,  і  горіхи,
І  сливи  і  черешня  в  тім  саду,
В  дитинстві  бу́ло  там  багато  втіхи,
І  все  було́  у  саді  до  ладу.

Роями  бджоли  у  саду  кружляли,
І  соловей  щоразу  там  співав,
І  коники  в  траві  на  скрипці  грали,
А  дід  з  свої́м  садочком  розмовляв.

Неначе  сон,  який  щоразу  сниться,
Чекає  сад,  та  діда  вже  нема,
Чекає,  аби  знову  поклони́ться
Й  сказати,  що  робив  все  недарма.

Хилити  гілля  хоче  сад  до  діда,
Та  вже  нема,  нема  його  роки,
Не  вийде  з  хати,  у  садок  не  піде…
Лишились  з  садом  всі  його  стежки́.

05.05.2025

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025

КОЛИ СИНИ ІДУТЬ У БІЙ

КОЛИ  СИНИ  ІДУТЬ  У  БІЙ

Коли  сини  ідуть  у  бій,
То  серце  крається  від  болю,
Вбиває  ворог  безліч  мрій,
Та  не  вбива  ні  дух,  ні  волю.

Коли  сини  ідуть  у  бій,
У  бій  за  неньку-Україну,
Жевріє  вогник  всіх  надій,
Аби  вберіг  життя  Бог  сину.

Коли  сини  ідуть  у  бій
На  прю  із  врогом-ординцем,
Той  кожен  син  для  нас  є  свій,
Він  гордо  зветься  українцем.

Коли  сини  ідуть  у  бій  –  
За  них  щораз  звучить  молитва
Пречистій  Матінці  Святій,
Бо  кожна  вирішальна  битва.

Коли  сини  ідуть  у  бій
За  наймилішу  солов’їну,
Надії  кажемо  :»Жеврій,
Бо  ворог  робить  скрізь  руїну».

Коли  сини  ідуть  у  бій
Кувати  нашу  ПЕРЕМОГУ,
Тоді  в  молитву  віру  сій,
Хай  Бог  торує  їм  дорогу.

25.04.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитріва,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025

НЕ ЇХ БОЛИТЬ, НЕ В НИХ БАЖАННЯ

НЕ  ЇХ  БОЛИТЬ,  НЕ  В  НИХ  БАЖАННЯ

Трива  війна  у  нас  уже  роки,
Трива  війна  і  зо́всім  не  вщухає,
Летять  до  нас  ворожі  коршаки,
Вогнем  невинну  ворог  накриває.

Спільнота  світова  спостеріга:
Не  їх  болить,  не  їх  орда  вбиває,
Не  в  їх  домівці  ворога  нога,
Не  з  їх  чола  щоразу  кров  стікає.

Не  в  них  бажання  в  Чистий  цей  четвер
Очиститись  від  ворога  наза́вжди,
Допоки  все  з  лиця  землі  не  стер,
Не  їх  болить,  що  хтось  не  бачить  правди.

Дванадцятий  вже  Чистий  цей  четвер,
Що  ворога  позбутися  не  можем,
Не  розуміє  світ  цього́  й  тепер,
Хоч  добре  бачить,  та  не  допоможе.

Все  більше  й  більше  вражого  сміття,
Все  більша  й  більша  вражая  навала,
Яка  жорстоко  забира  життя,
Та  світові  цих  доказів  замало.

Як  хочеться  очистить  від  орди
Кожнісінький  шматочок  України,
Не  крові  були  рі́ки,  а  й  води́
І  з  неньки  не  робилися  руїни.

17.04.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025

П'ЯТНИЦЯ СТРАСНА І ХРЕСНА ДОРОГА

П’ЯТНИЦЯ  СТРАСНА  І  ХРЕСНА  ДОРОГА

Ось  п'ятниця  страсна  і  Хресна  дорога,
Якою  піднявсь  на  Голгофу  Ісус.
У  Діви  Марії  на  серці  тривога  –  
Христа  закатують,  Христа  розіпнуть.

Христа  розіп’яли,  живцем  розіпнули...
І  плаче  Марія  тa  інші  жінки.
Століття  пройшли,  та  цього  не  забули,
Бо  кров'ю  скропились  Христові  стежки.

Христа  розіп’яли  і  бік  прокололи,
І  крівця  по  тілу  тече  з  -під  ребра.
Що  буде  з  Христом  –  то  не  знали  й  не  чули…
Пречиста  весь  час  там  з  Ісусом  була.

Ті  муки  Христа  роздались  по  Голгофі,
Ніхто  був  не  в  змозі  завадить  катам.
І  спис  червонів  від  Христової  крові,
Син  Божий  свідомо  на  смерть  пішов  сам  .

Пішов  він  на  смерть,  аби  нас  врятувати,
Пройшов  через  муки  і  біль  він  терпів.
Про  це  ми  повинні  завжди  пам'ятати,
Не  раз  під  хрестом  на  Голгофу  зомлів.

Тому  пам'ятаймо  про  муки  Христові,
У  пам’яті  те,  через  що  він  пройшов.
Шануймо  Христа  і  живім  у  любові  –  
За  наші  провини  на  страту  пішов.

18.04.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2025

ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

ЗИМОВИЙ  ВЕЧІР

Вогонь  потріскує  в  печі́
І  лиже  челюсті  зухвало,
Вовняний  шалик  на  плечі́,
На  думку  всяке  щось  спадало.

В  кватирку  місяць  заглядав,
На  мене  пильно  він  вдивлявся,
По  небу  цілу́  ніч  блукав,
До  зорів  красень  залицявся.

А  я  на  кріслі  під  вікном
За  срібнолистим  споглядаю,
Ще  не  сповита  зо́всім  сном,
Дрівець  у  піч  все  підкидаю.

Мороз  надво́рі  все  скував,
Стоять  дере́ва  всі  у  тузі,
В  обі́йми  вітер  кожне  брав,
Верба  зажурена  у  лузі.

Дивлю́сь  на  все  це  крізь  вікно,
Усе  у  місячному  світлі,
В  руках  –  бокал,  у  нім  –  вино,
Бажання  й  мрії  заповітні.

В  печі́  потріскує  вогонь,
У  хаті  тиша  панувала,
Неначе  щось  торкнулось  скронь,
Тепло́  в  душі  я  відчувала.

Глибока  ніч,  мороз,  свіча,
Вогонь  в  печі́,  і  місяць,  й  зо́рі,
Тягар  давно  вже  спав  з  плеча,
Приймала  я  дарунки  долі.

29.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025

ПАЛАЮТЬ СЕЛА І МІСТА

ПАЛАЮТЬ  СЕЛА  І  МІСТА

Палають  села  і  міста́,
Щоразу  ворог  атакує,
Страшна  у  ворога  мета,
До  неї  він  іде-прямує.

Страшна  у  ворога  мета,
Страшні  у  ворога  всі  плани,
Про  захист  просимо  Христа,
Щораз  сильніш  ятряться  рани.

Про  захист  просимо  Христа,
Бо  тільки  нас  болять  ці  рани,
Тяжкого  ми  несем  хреста,
Це  нас  боліть  не  перестане.

Тяжкого  ми  несем  хреста,
Аби  не  впасти  ми  благаєм,
Про  біль  голосять  в  нас  вуста,
На  допомогу  уповаєм.

Про  біль  голосять  в  нас  вуста
І  кров’ю  землю  напуваєм,
В  спільноти  світу  сліпота,
Ми  сліпоту  ту  розганяєм.

В  спільноти  світу  сліпота,
Ніяк  не  йде  до  них  прозріння,
Горять  в  нас  села  і  міста́,
Благаєм  в  Господа  спасіння.

28.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025

ПІД ОБСТРІЛАМИ ЗНОВУ СТОЛЬНИЙ ГРАД

ПІД  ОБСТРІЛАМИ  ЗНОВУ  СТОЛЬНИЙ  ГРАД

Під  обстрілами  знову  стольний  град,
Під  обстрілами  серце  України,
Заграва  в  небі,  та  не  зорепад,
Від  вибухів  тремтять  в  будинку  сті́ни.

Від  вибухів  здригається  земля,
І  невідомо  далі  що  чекати,
Дає  вказівку  ірод  із  кремля,
Щоб  все  і  всіх  на  цій  землі́  стирати.

Один  за  одним  вибухи  у  нас,
І  ні  на  мить  вони  в  нас  не  стихають,
Нам  пекло  влаштували  в  нічний  час,
У  нас  домівки  із  людьми  палають.

Й  диктатора  ніхто  не  зупиня,
Йому  усе  дозволено  робити.
Щоб  згинула,  немов  роса,  руsnя,
Щоб  ми  змогли  спокійно  знову  жити.

Від  вибухів  і  серце  в  п’я́ти  йде,
Від  вибухів  втрачається  дар  мови.
Коли  вже  сонце  МИРУ  нам  зійде́?
Бо  поки  що  ми  чуєм  лиш  розмови.

Під  обстрілами  знову  стольний  град,
Бляшанки  вбивчі  ворог  запускає,
Немає  в  цьо́му  ворогу  завад,
Тому́  роки́  страшна  війна  триває.

23.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025

ДОДОМУ ПОВЕРТАЮТЬ НА ЩИТІ

ДОДОМУ  ПОВЕРТАЮТЬ  НА  ЩИТІ

Додому  повернули  на  щиті,
Ще  скільки  так  пове́рне  –  невідомо.
Вони  пізнали  пекло  при  житті,
Й  живими  не  вертаються  додому.

Таку  доро́гу  ворог  їм  проклав,
Хоч  мріяли  не  нею  повертати,
Та  кожен  з  них  життя  за  нас  віддав,
І  з  засвітів  сюди  завітати.

У  кожного  була́  в  житті  мета,
У  кожного  були  бажанням  й  плани,
Та  ворог  нам  завдав  цього́  хреста,
А  рідним  спричинив  довічні  рани.

Не  на  щиті  хотіли  повертать,
Та  ірод  взявся  свічі  їм  гасити,
З  щита,  на  жаль,  ніко́ли  їм  не  встать
За  те,  що  взя́лись  неньку  боронити.

За  те,  що  Україна  над  усе,
За  те,  що  в  серці  мова  солов'їна,
За  що  ж  бо  кожен  хрест  такий  несе?
Любов  до  неньки  у  серцях  нетлінна.

Герої  повернуть  на  щиті,
Остання  путь,  остання  дорога,  
Багато  що  зробили  б  ще  в  житті,
Та  були  в  пеклі,  йдуть  тепер  до  Бога.

28.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025

У МАЛЕНЬКОМУ СЕРДЕНЬКУ

У  МАЛЕНЬКОМУ  СЕРДЕНЬКУ

Українська  я  дитина,
В  мо́їм  серці  –  Україна,
В  мо́їм  серці  –  мама  й  тато,
Я  молю́сь  за  них  завзято.

Добре  вивчу  солов’їну,
Берегтиму  Україну,
Берегтиму  і  не  зраджу,
Тільки  добре  слово  ска́жу.

Бо  у  нас  земля  родюча,
Є  і  гори,  й  степ,  і  круча,
Полонини  і  простори,
Є  Азовське  й  Чорне  море.

Є  багато  квіту  в  полі,
Світять  нам  яскраво  зо́рі,
Ще  й  спадають  срібні  ро́си
На  жита́  і  на  покоси.

На  душі́  за́вжди  тепленько,
Бо  Вкраїна  –  рідна  ненька,
Про  яку  говорять  в  світі,
За  яку  в  молитві  й  діти.

Я  душею  багатію,
Що  вкраїнець  –  я  радію,
Буду  гордістю  родини,
Хай  добро  росте  з  зернини.

27.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025

БАГАТОГРАННІСТЬ

БАГАТОГРАННІСТЬ
(Олесі  Сінчук  з  нагоди  Дня  народження  )

Краса,  талант,  і  музика,  і  слово
Зібра́лися  докупки  ще  колись,
І  барвами  заграли  веселково,
В  єдине  ці́ле  так  вони  злили́сь.

Душевність,  ніжність,  людяність  і  щирість,
І  промені  із  се́рця,  і  любов,
На  це  була́,  мабу́ть,  Господня  милість
Й  віночок  із  батьківських  молитов.

Преславно,  пречудово,  предушевно,
Сяйнисто  з  павутинкою  думок,
Так  можна  описати  це,  напевно,
Й  зіткати  у  душевний  килимок.

Так  долею  судилося  таланту,
Багатогранність  щоб  у  нім  була́,
Світитися,  неначе  діаманту,
До  творчості  два  піднятих  крила́.

Сопілка,  піаніно  і  гітара,
Перо  і  ноти,  голос,  як  дзвінок,
Госпо́дь  тебе  обдарував  цим  даром,
Який,  немов  намисто  із  квіто́к.

Мої  вітання  щирі  і  сьогодні,
Твори́  для  всіх,  пиши,  співай  і  грай,
Дарунки  позбирай  усі  Господні.
Твоя́  душа,  неначе  дивограй.

25.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025

ПОМОЛІМОСЬ ЩИРО ЗА СУМЧАН

ПОМОЛІМОСЬ  ЩИРО  ЗА  СУМЧАН

Помолімось  щиро  за  сумчан,
Хай  життя  Всевишній  їм  врятує,
Хай  заго́їть  кожную  із  ран,
Хай  вже  МИР  і  спокій  запанує.

Помолімось  щиро  ми  усі,
У  молитві  є  велика  сила,
Ворог  всіх  тримає  у  страсі́,
Хай  торкають  нас  Анге́льські  кри́ла.

Помолімось  люди,  бо  біда,
У  війну  страшнющу  ворог  грає,
Всюди  кров  тече,  а  не  вода,
Все  з  лиця  землі́  орда  стирає.

Помолімось  щиро  від  душі́,
Сумщина  із  ворогом  межує,
Ворог  так  зрива  свої́  куші́,
І  щоразу  далі  все  прямує.

Помолімось,  зцілення  просім,
Бо  сумчани  –  також  українці,
Наодинці  їх  не  залишім,
Сумщину  всю  знищують  ординці.

Помолімось  щиро  за  сумчан,
Помолімось,  хай  горять  їх  свічі,
Хай  мине  у  них  страшний  цей  стан,
Хай  біда  не  дивиться  у  вічі.

24.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025

БЛЯШАНКИ, ДИМ Й БАЖАННЯ ЖИТИ

БЛЯШАНКИ,  ДИМ  Й  БАЖАННЯ  ЖИТИ

В  повітрі  знову  дуже  чути  дим,
І  спалахи  нам  небо  розсікають.
То  чим  ми  завинили,  Боже,  чим?
За  що  ординці,  Боже,  нас  вбивають?

За  що  й  чому́  ми  хрест  такий  несем
І  сатану  ніхто  не  зупиняє?
Молю́,  Всевишній,  зупини  нікчем!
На  кожнім  кроці  ірод  нас  вбиває.

Бляшанки  вражі,  наче  ті  птахи́,
Мов  коршаки  взяли́ся  нас  накрити…
За  що  це,  Боже,  за  які  гріхи?
Скажи,  Всевишній,  як  тебе  молити?

Влучає  ворог  мотлохом  у  нас,
Горять  будинки,  все  вогнем  взяло́ся.
Чи  буде,  Боже,  у  нас  мирний  час,
Чому́  пізнать  це  все  нам  довело́ся?

Гуде  у  небі  враже  це  сміття,
Виття  сирен  вже  майже  не  стихає,
Щоразу  ворог  забира  життя,
Щоразу  чи́ясь  свічка  догорає.  

І  вибухи  лунають  зі  всібіч,
Чи  зможеш  ти  нас,  Боже,  захистити?
Чи  Ангел  не  покине  наших  пліч?
Бо  дуже  нам  всім  хочеться  ще  жити!

21.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025

НЕ ЗМІНИЛИ РОКИ

НЕ  ЗМІНИЛИ  РОКИ

Не  змінили  роки,  тільки  шарму,  мов  чарів  дода́ли,
Не  змінили  роки,  тільки  мудрості  в  коси  вплели́,
Не  змінили  роки,  тільки  перлами  скроні  прибрали,
Ну  і  пасма  сріблясті  чому́сь  на  чоло  вже  лягли.

Не  змінили  роки  і  не  думали  цьо́го  робити,
Не  змінили  роки,  але  в  змові  із  ки́мось  були́,
Не  змінили  роки,  хоч  хотілося  їм  це  зробити,
Та  в  дуеті  із  часом  торкнутися  злегка  змогли.

Не  змінили  роки,  загадковості  тільки  дода́ли,
Не  змінили  роки,  але  міцно  в  обі́йми  взяли́,
Не  змінили  роки,  хоч  у  танці  ми  ра́зом  кружляли,
І  в  невідані  далі  постійно  несли́  і  несли́.

Не  змінили  роки,  та  в  солідність  почали  вдягати,
Не  змінили  роки,  але  мудрість  із  ними  прийшла,
Не  змінили  роки,  та  співали  все  інші  сонати,
Але  молодість  десь  промайнула  із  ними,  пішла.

Не  змінили  роки,  тільки  віру  й  надію  вселили,
Не  змінили  роки,  та  думки́-павутини  сную́ть,
Не  змінили  роки,  тільки  ноту  незнану  розкрили,
Й  непомітно  яко́сь  ще  й  мереживо  сво́є  плетуть.

Не  змінили  роки,  але  щось  додаватимуть  далі,
Не  змінили  роки,  та  сюрпризів  ще  вдосталь  у  них,
Не  змінили  роки,  та  лишали  по  со́бі  скрижалі,
Додавали  стежин  й  віражів  додавали  крутих.

21.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025

РОКИ ІДУТЬ

РОКИ  ІДУТЬ

Роки́  ідуть,  не  всіх  вони  міняють,
Не  в  кожного,  немов  струмки,  дзвенять,
Та  нічиї́  назад  не  повертають,
Й  не  можемо  ми  жоден  наздогнать.

Роки́  ідуть,  спливають,  наче  рі́ки,
Та  й  русло  не  вдається  поверну́ть,
І  кожен  з  них  мина,  немов  навті́ки,
Та  відголосся  можемо  почуть.

Роки́  ідуть,  несуться,  наче  коні,
Не  бачимо  у  задзеркаллі  їх,
Ніко́ли  не  бувають  на  припоні
Й  не  сходять  зі  свої́х  вони  доріг.

Роки́  ідуть…  Вони,  мов  блискавиці,
Неначе  грім,  гуркочуть  все  життя,
А  їхній  шлях  то  –  тьмяний,  то  –  іскриться,
На  ньому  особливе  вишиття.

Роки́  ідуть,  сліди  свої́  лишають,
Не  засипа  ні  листя  їх,  ні  сніг,
Немов  птахи,  щоразу  пролітають,
І  в  кожного  окремий  шлях  проліг.

Роки́  ідуть,  та  й  линуть  десь  у  далі,
Немов  у  скриню  щось  нам  додають,
І  кожен  пише  нам  свої́  скрижа́лі,
Життєвий  ки́лим  всі  по  черзі  тчуть.

03.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитріва,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025

БЕЗ ДУБЛІВ

БЕЗ  ДУБЛІВ

Нехай  в  душі  панує  свято
Й  доко́ри  душу  не  гризуть,
Щоб  кожен  кадр  красиво  зняти,
Людські  чесноти  хай  живуть.

Життя  у  кожного  єдине,
Воно  один  раз  лиш  дано,
Кудись  летить,  збігає,  лине…
Воно  –  життєве  кіно.

Кіно,  але  без  сценариста,
Повторів  майже  в  нім  нема,
Щораз  нова́  сторінка  й  чиста.
Воно  дається  недарма.

Щоб  те  кіно  було́  в  нас  святом,
Мінявсь  щоб  кожен  епізод,
Локацій  різних  в  нім  багато,
Й  крутий  буває  поворот.

Аби  душа  із  ним  раділа,
Неначе  квітка  щоб  цвіла,
Щоб  птаха  щастя  в  ньому  сіла,
І  віра  в  себе  щоб  жила́.

Кіно  й  життєві  постулати,
І  жоден  кадр  не  повернуть,
Його  не  можна  дублювати…
Життя  прожити  –  в  цьо́му  суть.

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025

МИТЬ

МИТЬ

А  мить  була́…  а  може…  і  без  миті…
Я  прожила́  і  мрії  не  розбиті.
Я  прожила́,  все  в  пам’яті  гортала,
Що  буде  далі…  далі  я  не  знала.

А  мить  була́  і  швидко  так  минула,
І  що  було́  –  я  навіть  не  збагнула,
Та  в  пам’яті  її  зафіксувала
І  спогадами  в  неї  поринала.

А  мить  була́…  і  слід  свій  залиши́ла,
Невидимо  торкнула,  зачепила,
Короткою  була́  і  геть  майнула…
Я  добре  на  собі́  її  відчула.

А  мить  була́…  та  довго  не  тривала,
В  моє́  життя  й  вона  чого́сь  дода́ла,
Миттєво  так  думки  заполонила,
Та  я  й  її  зустріла  і  прожи́ла.

А  мить  була́…  коротка  й  особлива,
Вона  ж  бо  –  мить,  а  слід  –  неначе  злива.
Пройшлася,  зачепила,  огорнула,
Взяла́  в  обі́йми,  а  тоді  –  майнула.

А  мить  була́…  Не  перша  й  не  єдина,
У  ній  –  зерно,  у  ній  –  своя́  стежина.
Та  жодна  з  них  назад  не  повертає,
Торкає  нас  і  тут  же  і  минає.

15.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025

ВЕЛИКЕ СЕРДЕНЬКО МАЛОЇ ГУЦУЛОЧКИ

ВЕЛИКЕ  СЕРДЕНЬКО  МАЛОЇ  ГУЦУЛОЧКИ

Я  –  малесенька  гуцулка,
Ксенечкою  звуся,
За  Вкраїну  дуже  щиро
Господу  молю́ся.

Щоб  в  тяжкій  нерівній  битві
Вистояла  ненька,
Руки  зводжу  у  молитві,
Що  йде  із  серде́нька.

Щиро  вірю,  що  Всевишній
Дуже  добре  чує,
У  біді  нас  не  залишить,
Нас  він  урятує.

В  нашу  хатку  ті  ординці
Кляті  увірва́лись,
Знищить  мріяли  вкраїнців,
На  це  сподівались.

Дали  відсіч  небайдужі  
Хлопці  і  дівчата,
Бо  калину  палять  в  лузі
Й  все,  на  що  багата.

Усе  більше  наступають
Кляті  воріженьки,
Безсердечно  спопеляють
Україну-неньку.

За  Вкраїноньку  молитись
Я  не  перестану,
Більш  не  буде  крівця  литись,
Бог  заго́їть  рану.

А  молитви  наші  щирі,
Бо  з  серде́нька  линуть,
Заживемо  знову  в  МИРІ,
Всі  ординці  згинуть.

Наша  мова  солов’їна
Вічно  линуть  буде,
Буде  жити  Україна
Й  з  нею  наші  люди.

Я  гуцулка  українка,
Щиро  вірю  в  Бога,
Буде  в  нас  нова́  сторінка  –  
Буде  ПЕРЕМОГА!  

11.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025

УЖЕ ВЕСНА БУЯЄ НАВКРУГИ

УЖЕ  ВЕСНА  БУЯЄ  НАВКРУГИ

Уже  весна  буяє  навкруги,
А  лютий  ворог  далі  атакує,
У  нього  вдосталь  до  цього́  жаги,
Й  від  цьо́го  вбивця  тільки  торжествує.

Уже  весна  буяє  навкруги,
І  паросток  з  землі  угору  пнеться,
В  домівці  нашій  кляті  вороги,
На  землю  далі  наша  крівця  ллється.

Уже  весна  буяє  навкруги
І  повняться  сади  пташиним  співом,
Вже  й  кригу  відпустили  береги,
Й  поля  рясніють  вражим  міносівом.

Уже  весна  буяє  навкруги
І  зеленню  земля  уся  візьметься,
Ми  спраглі  від  бажання  і  снаги,
Зате  орда  ніяк  не  схаменеться.

Уже  весна  буяє  навкруги
Й  струмки  гірські  почали  жебоніти,
Зійшли  вже  всюди  білії  сніги,
Продовжує  Вкраїна  нас  боліти.

Уже  весна  буяє  навкруги,
Зима  цьогоріч  відійшла  в  минуле,
Наш  край  не  має  ворогам  руги́*,
Ми  зе́млі  ще  свої́  не  повернули.

Уже  весна  буяє  навкруги,
І  хочеться  дихну́ть  на  повні  груди.
Коли  не  буде  вражої  ноги́?
Коли  у  нас  вже  МИР  і  спокій  буде?

08.03.2025  р.

РУГА*  -  передана  комусь  земля  на  утримання

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025

ПЕРЛИНА В ЖИТТЄВІМ САДУ

ПЕРЛИНА  В  ЖИТТЄВІМ  САДУ
(  коханому  )

Свої́  плоди  збираєш  у  саду,
Який  назвали  ще  колись  життєвим,
Впорядкував  ти  все  в  нім  до  ладу́,
І  саме  через  це  ти  є  щасливим.

Жарт-птиця  прилітала  у  твій  сад,
І  перли  щастя  сипала  у  ньому,
Так  падали  вони,  мов  зорепад,
За  це  подякуй  Господу  Святому.

Душею  кожну  з  цих  перлин  торкав,
Та  поміж  них  знайшов  найяскравішу,
Її,  напевно,  все  життя  шукав,
Вона  і  стала  серцю  наймиліша.

Перлину  цю  у  серце  ти  забрав,
Її  оберігаєш,  мов  зіницю,
Ти  їй  себе  з  любов’ю  вдарував,
Ввійшов  в  кохання  з  нею,  як  в  світлицю.

Разом  із  нею,  наче  у  раю́,
Для  неї  й  небо  ладен  прихилити,
Обом  не  страшно  навіть  на  краю́,
Дове́лось  стільки  ра́зом  пережити.

Життєвий  сад  перлину  вдарував,
Вона  з  тобою  щастям  пломеніє,
Її  наза́вжди  серцем  покохав,
Й  вона  тебе  у  серденьку  леліє.

07.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025

ІРИНІ СОКОЛОВІЙ З НАГОДИ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ІРИНІ  СОКОЛОВІЙ  З  НАГОДИ  ДНЯ  НАРОДЖЕННЯ

Літа  минають,  все  кудись  летять,
Чи  хочем  цьо́го,  звісно  –  не  питають,
Нехай  Госпо́дь  продовжить  їх  вплітать,
На  хвилях  долі  хай  тебе  гойдають.

А  ще  з  рокі́в  хай  стелить  оксамит,
Хай  різнобарвний  килим  простеляє,
І  літ  до  ста  хай  нива  колоси́ть,
Всевишній  плани  тільки  добрі  має.

Квітник  сьогодні  ще  багатшим  став,
Дода́лась  в  ньому  ще  одна  із  кві́ток,
Бутон  поволі  кожен  розквітав,
Додавсь  іще  один  квітковий  зви́ток.

В  саду  твоє́му  безліч  є  дерев,
Та  ще  одне  сьогодні  там  з’явилось,
І  їх  оберіга  щасливий  лев.
Від  цьо́го  серце  трепетно  забилось.

В  намисто,  із  нелічених  разкі́в,
Нови́й  разо́к  сьогодні  приєднався,
Це  ще  один  із  пройдених  шляхів,
Який  з  тобою  за́вжди  залишався.

Тому́  нехай  ріка  твоя́  тече,
Щасливо  плине  поміж  берегами,
Хай  за́вжди  буде  поряд  те  плече,
З  яким  ти  йдеш  в  житті  всіма  стежками.

06.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025

СОНЯЧНІЙ ДАРИНЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

СОНЯЧНІЙ  ДАРИНЦІ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Найкраща  квітка  у  свої́х  батьків,
Промінчик  сонця  в  за́тишній  домівці.
Даринка  розуміє  все  й  без  слів,
Яку  з  любов’ю  гладять  по  голівці.

Дано́  дитині,  Господом  дано́,
Дано́  прекрасне  бачити  й  творити,
Для  мами  й  тата  –  золоте  руно,
Що  здатне  світлом  для  усіх  світити.

Промінчик  сонця,  незвичайний  він,
Хоч  поміж  всіх  він  –  дуже  особливий,
Тепло́  дарує  й  незбагненний  дзвін,
Й  по-сво́єму  чарі́вний  та  грайливий.

В  дитяти  цьо́го  вчитися  добру́,
Її  у  приклад  ставить  без  вагання,
Моли́ть  за  неї  Матінку  Святу,
Аби  здійсни́лись  всі  її  бажання.

Це  дивовижне  сонячне  дитя
Так  вразило,  що  й  словом  не  сказати,
Хай  буде  в  неї  сонячним  життя,
Й  щасливі  за́вжди  будуть  батько  й  мати.

Даринка  –  особлива  з-поміж  всіх,
З  великим  серцем  й  доброю  душею,
Хай  кожного  торкає  її  сміх,
І  Янголи  хай  за́вжди  будуть  з  нею.

05.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

ЛЕСІ  УКРАЇНЦІ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Була́  ти  сильною  і  духом  і  думками,
Любила  Україну  над  усе,
Мережила  життя  своє́  словами,
Не  знала,  що  звеличить,  піднесе́.

Дивлю́ся,  думаю,  не  можу  я  збагнути,
Де  сили  бра́ла  ти  впродовж  рокі́в,
Якою  сильною  все  ж  може  жінка  бути!..
Як  підібрать  для  тебе  влучних  слів?

Твоя́  поезія  –  душі  твоєї  стру́ни,
Жага  в  ній  незбагненна  до  життя,
І  кожен  вірш  –  це  золотії  ру́ни,
Глибин  душі́  твоєї  відчуття.

Всі  вірші-перли  сипала  душею,
І  кожен  з  них  –  це  серця  тво́го  скарб,
А  для  Вкраїни  стала  ти  зорею,
В  поезію  дода́ла  різних  фарб.

В  твоєму  серці  те,  що  не  згасає,
І  саме  в  цьо́му  схожість  наша  є,
Життя  по-всякому  із  русла  вибиває,
Та  сила  духу  віри  додає.

Для  мене  ти  –  нескореності  приклад,
Любові  до  Вкраїни  і  життя.
Ніко́ли  плакати  і  скиглити  не  звикла,
І  в  мене  сліз  тако́ж  нема  лиття.

09.07.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025

СЛІПИЙ ЖЕБРАК

СЛІПИЙ  ЖЕБРАК

Сліпий  жебрак,  що  всівся  край  дороги,
Повірив  в  Сина  Божого,  Христа,
Прозріть  без  Бога  та  й  не  бу́ло  змоги,
А  все  життя  він  ніс  цього́  хреста.

Ісус  відчув  його  велику  віру,
Яку  плекав  в  собі́  усе  життя,
Й  почув  молитву  жебракову  щиру,
Яка  лила́сь  з  душі́,  як  вишиття.

Роки́  сліпий…  Роками  був  незрячий,
Який  на  вигляд  Божий  Син  –  не  знав,
Але  ж  відчув,  хоч  навіть  і  не  бачив,
Сліпий  жебрак  прозріння  дочекав.

Ісус  почув,  почув  слова  благання
І  сво́ю  милість  жебраку  послав.
Надія  в  жебрака  була́  остання  –  
Він  ласки  від  Ісуса  так  благав.

Прозрів  жебрак,  прозрів  і  світ  побачив,
Бо  в  силу  Божу  віри  не  втрачав,
Надія  й  сподівання,  все  зазначив,
Ісус  є  милосердним  –  відчував.

А  милосердя  Боже  має  силу,
І  віра  помогла  йому  прозріть.
Молитва  й  віра  має  бути  щира,
Тому́  назустріч  Господу  ідіть.

26.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025

СОБОЮ БУДЬ

СОБОЮ  БУДЬ

Собою  будь,  бо  зайняті  всі  ролі,
Собою  будь,  бо  це  –  найкраща  роль,
За  роль,  що  є,  подякуй  Богу  й  долі
Й  зміни́ть  її  ніко́му  не  дозволь.

Собою  будь,  ця  роль  тобі  так  личить,
Вона  тобі,  повір,  що  до  лиця,
Бо  хтось  тобі  своє́ї  не  позичить,
Тому́  в  свої́й  ти  бу́деш  до  кінця.

Собою  будь,  ця  роль  є  особлива,
Собою  будь,  тобі  комфортно  в  ній,
Хай  інших  ролей  буде  навіть  злива,
Але  спокійно  тільки  у  свої́й.

Собою  будь,  не  мрій  про  інші  ролі,
Спокусі  жодній  ти  не  піддавайсь,
Хоч  безліч  їх,  десь  там,  на  видноколі,
Лишень  в  свою́  щоразу  одягайсь.

Собою  будь,  пишайся  цим  ошаттям,
Вбрання  і  роль  в  гармонії  живуть,
Чудово  ти  дивуєш  сво́їм  платтям,
Тебе  у  іншій  ролі  не  сприйму́ть.

Собою  будь,  в  цій  ролі  ти  прекрасна,
Аналогів  й  повторів  не  знайде́ш,
Хай  навіть  інші  ролі  сиплють  рясно,
До  фінішу  –  в  свої́й  лишень  прийде́ш.

31.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025

МРІЙНИКИ

МРІЙНИКИ

Вітаємо,  вітаємо  у  нашому  ліцеї,
Життя  своє́  вирує  тут,  у  нас  свої́  ідеї,
І  двері  ми  для  кожного  гостинно  відчиняєм,
Усмі́хнені,  окрилені  гостей  ми  зустрічаєм.

Ми  –  мрійники,  затійники,  чудові  ліцеїсти,
На  будь-яке  питаннячко  ми  можем  відповісти,
На  будь-яке  питаннячко  ми  відповідь  знаходим,
Знання  нові́  отримувать  ми  залюбки  приходим.

Прийшли  сюди  навчатися  усі  ми  малюками,
Щоразу  багатіємо  нови́ми  всі  знаннями,
Знаннями  багатіємо,  їх  з  радістю  черпаєм,
Собою,  наче  квіточки,  ліцей  ми  прикрашаєм.

Але  найбільше  мріємо  про  МИР  ми  в  Україні,  
Щоб  квітнути  і  линути  скрізь  мові  солов’їній,
Під  сонцем  місце  кожному  на  цій  землі  знайшлося,
Аби  щасливо  нам  усім  в  країні  цій  жилося.

20.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025

НА ВСЕ Є ДОЗВІЛ САТАНІ

НА  ВСЕ  Є  ДОЗВІЛ  САТАНІ

Звучить  тривога,  дуже  гучно,
Сміття  ворожеє  летить,
Його  нехай  призе́млять  влучно,
Нехай  до  нас  не  долетить.

Нехай  вертає  у  болото,
Нехай  його  не  покида,
Хай  міць  утратить  вся  сволота,
Від  нас  хай  щезне  вся  орда.

Бо  ми  в  страху́  і  небезпеці,
Тривога  раз  у  раз  звучить,
Й  це  не  вода  в  розбитім  глеці,
А  мотлох  здатен  цей  убить.

Якби  ж  його  та  й  приземлили,
Щоб  він  біди́  не  наробив,
Якби  ж  війну  вже  зупинили,
Щоб  кожен  з  нас  спокійно  жив.

Але  ж  нема…  нема  споко́ю,
Герої  гинуть  на  війні,
Нема  кінця,  нема  відбою,
Не  все  є  дозвіл  сатані.

Звучить  тривога,  не  стихає,
І  все  частіш  й  частіш  звучить,
Бо  ворог  мотлох  запускає,
Щоб  якомога  більш  нас  вбить.

18.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025

СТІКАЮТЬ СЛЬОЗИ

СТІКАЮТЬ  СЛЬО́ЗИ

Стікають  сльо́зи  і  душа  болить
За  тих,  кого́  вже  серед  нас  немає.
А  кожен  з  них  ще  довго  міг  прожить,
Та  ворог  в  нас  найкращих  убиває.

Стікають  сльо́зи,  бо  в  нас  гине  цвіт,
Щодня  цвинта́рі  більше  в  нас  рясніють,
У  них  з  чола  вже  не  стікає  піт,
І  вмить  вони  наза́вжди  всі  німіють.

Стікають  сльо́зи,  мову  відбира,
І  слів,  бува,  ніяк  не  підібрати,
Бо  окупант  життя  в  нас  забира
Й  продовжує  усе  він  спопеляти.

Стікають  сльо́зи,  наче  ручаї,
Течуть  вони  і  їм  нема  упину.
Ввірвався  вбивця  у  мої́  краї́,
І  люд  щодня  по  всіх  усюдах  гине.

Стікають  сльо́зи  і  пече  вогнем,
Від  болю  серце  і  пече  й  палає,
Бо  палить  ворог  багатьох  живцем…
Ні  кра́ю  пеклу,  ні  кінця  немає.

Стікають  сльо́зи,  їх  не  зупини́ть,
Вони  уже  роки  не  висихають,
Усі  понад  усе  ми  хочем  жить,
Та  кляті  вороги  нас  убивають.

15.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025

ВОРОГ НЕ ДРІМАЄ

ВОРОГ  НЕ  ДРІМАЄ

Підвищена  небезпека  –  
Ворог  не  дрімає,
Сміттям  вбивчим  без  упину
По  нас  гаратає.

Ми  в  молитві  ру́ки  зводим,
Просим  допомоги,
Щоб  те  сміття  не  летіло
На  наші  пороги.

Ми  благаєм  без  упину,
Сльо́зи  проливаєм,
Бо  сміття  убивче  лине
Й  спо́кою  не  маєм.

І  нема  куди  подітись,
Від  них  не  сховатись,
Гинуть  в  нас  невинні  діти…
На  що  сподіватись?

Небезпеку  сповіщають,
Є  для  нас  загроза,
Бо  нові́  все  підлітають,
Додається  доза.

Небезпека  в  нас  ісує,
Защораз  зростає,
Світ  вдає,  що  нас  не  чує,
Лишень  «співчуває».

18.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025

СМІЛИВО В ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ

СМІЛИВО  В  ДВАДЦЯТЬ  П’ЯТИЙ

Сміливо    в  двадцять  п'ятий  помандрую
Бо  цей  вже  добіга  свого́  кінця,
Усіх  на  ПЕРЕМОГУ  я  віншую,  
Хай  у́смішка  не  сходить  із  лиця.

І  щастя  хай  ніко́ли  не  покине,
І  МИРОМ  хай  вставляються  стежки́,
Хай  пісня  про  прекрасне  за́вжди  лине,
Хай  доля  пише  про  життя  книжки́.  

Я  за  Стари́м  не  буду  сумувати,
Хоч  дякую,  що  він  зберіг  життя,
З  Нови́м  я  прагну  далі  мандрувати,
Із  щастя  хай  готує  вишиття.

А  що  було́,  у  скриню  не  сховаю,
Хоч  в  пам'яті  прожита  кожна  мить,
І  до  дрібниць  усе  я  пам'ятаю,
Й  прийдешній  в  щасті  хочу  я  прожить.

Зробилося  багато  в  цьо́му  році,
І  пройдено  багато  в  нім  доріг,
Але  Господь  беріг  на  кожнім  кроці,
І  ворог  не  ступив  на  мій  поріг.

Сміливою  ходою  пі́ду  далі,
Упевнено  ступлю  я  кожен  крок,
Життя  напише  вже  нові́  скрижалі,
І  зі  Старо́го  взя́ла  я  урок.

31.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

ЙОГО ЧЕКАЛИ ПЕРЕМОЖНИМ

ЙОГО  ЧЕКАЛИ  ПЕРЕМОЖНИМ

Вже  добігає  він  кінця,
Його  чекали  переможним,
Хотілось  нам  сплести́  вінця,
Та  він  і  нині  є  тривожним.

В  диму́  постійно  потопав,
Вогнем  палав  безперестанку,
Постійно  кров’ю  він  стікав…
І  робить  це  він  до  останку.

У  ньому  бу́ли  сльо́зи  й  біль,
Журба  і  страх,  й  нові́  могили,
На  рани  сипали  все  сіль,
Врага  здолать  –  не  бу́ло  сили.

Він  ПЕРЕМОГУ  гаптував,
Але  не  встиг  догаптувати,
Щоденно  шлях  їй  торував,
Не  змін  війну  від  нас  забрати.

Він  нелегки́м  для  всіх  нас  був,
І  нам  лишає  відголосся,
Неначе  день,  чому́сь  майнув,
Та  бід  пізнати  довело́ся.

То  ж  він  вже  йде  без  вороття,
Але  сліди  свої́  лишає,
Бо  він  не  всім  зберіг  життя…
Ново́го  кожен  з  нас  чекає.

30.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

КОЛИСЬ І ТЕПЕР

КОЛИСЬ  І  ТЕПЕР

Неначе  квітка  на  морозі,
Схилила  голову  в  журбі,
Живе  в  страсі́  та  ще  й  в    тривозі,
Й  нічи́м  зарадить  тут  собі.

Колись  вона  все  розквітала,
Не  знала  горя  і  біди́,
В  вогні  рідненька  не  палала,
Не  ли́лась  кров  замість  води.

І  не  здригалася  щомиті,
Не  потопала  у  сльозах,
Цвіли  волошки  в  полі  й  в  житі,
Не  рвались  міни  на  стежка́х.

Не  бу́ло  звуків  канонади,
Вона  буяла,  наче  сад,
Тепер  тортур  зазнала  й  зради,
Й  трива  суцільний  тілопад.

Вмивалась  Божою  росою,
Стелила  тра́ви-килими́,
Тепер  за  неї  йдуть  до  бо́ю
На  прю  із  ворогом  грудьми.

Тепер  в  повітрі  запах  крові,
Могили  замість  квітників,
І  мрії  вже  не  веселкові,
Сумний  луна  пташиний  спів.

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024

ПРОСНИСЯ, КОХАНА

ПРОСНИСЯ,  КОХАНА

Проснися,  кохана,  проснися,  серде́нько,
Бо  ворог  вбивати  прийшов,
В  диму  і  вогні  Україна  рідненька  –  
Ординець  нас  клятий  знайшов.

Проснися,  кохана,  хоч  ще  не  світання,
Бо  всюди  гармати  гримлять,
Надія  на  Бога  зосталась  остання,
Що  буде  він  нас  рятувать.

Проснися,  кохана,  я  мо́лю-благаю,
Бо  ворог  ступив  на  поріг,
Дітей  і  тебе  я  грудьми  затуляю…
Це  все,  що  зробити  я  зміг.

Проснися,  кохана,  від  сну  пробудися,
Бо  вибухи  скрізь  і  вогонь,
Благаю  я,  мила,  на  но́ги  зведися…
Вже  кров  витіка  з  твоїх  скронь.

Проснися,  кохана.  Та  годі  вже  спати!
Чи  чуєш  мене  ти,  чи  ні?
Ординець  прийшов,  щоб  життя  забирати,
Він  душу  продав  сатані.

Проснися,  кохана.  Не  смій,  я  благаю!
Розплющуй  вже  очі  й…  вставай…
Без  тебе  як  далі  нам  жити?  Не  знаю…
Дітей  берегтиму  я,  знай…

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024

СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР В СЛАВНІЙ УКРАЇНІ

СУМНИЙ  СВЯТИЙ  ВЕЧІР  В  СЛАВНІЙ  УКРАЇНІ
(На  мелодію  коляди  «СУМНИЙ  СВЯТИЙ  ВЕЧІР»)

Сумний  Святий  вечір
В  славній  Україні,
Через  ворога-ординця
Ми  живемо  на  руїні.

Сумний  Святий  вечір,
Сумні  українці,
Бо  воюють  вже  роками
На  землі  святій  ординці.

Чом  так  мало  статись?
Чом  так  мало  бути?
Мали  ми  радіть,  сміятись  –  
Мусим  вибухи  ми  чути.

Сіли  до  вечері
Вмиті  всі  сльозами…
–  Через  цю  війну  прокляту
Тато,  мамочко,  не  з  нами.

–  Кулями  прошитий
І  вогнем  палений,
Не  один  раз  кров’ю  вмитий…
Тато,  діти,  полонений.

Любі  діти,  тато
В  р@schистськім  полоні.
Разом  з  ним  там  є  багато,
Кров  у  них  стіка  зі  скроні.

–  Сльози  проливаєм
Ми  уже  роками,
А  наш  тато  і  цьогоріч,
Люба  мамочко,  не  з  нами.

–  Бо  упир  воює,
Сатана  вбиває,
За  любов  до  України
У  полон  він  забирає.

Як  нам  далі  бути?
Як  нам  далі  жити?
У  сльозах  благаєм  Бога,
Аби  крівцю  більш  не  лити.

Нехай  зірка  з  неба
МИР  нам  проголосить,
І  страшна  війна  ворожа
Хай  нікого  більш  не  косить.

Щоб  в  прийдешнім  році
Була  ПЕРЕМОГА,
Щоб  додому  всі  вернулись
Й  МИРОМ  стелиться  дорога.

23.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

ОРДА ВОЮЄ НА ТЕРЕНАХ НАШИХ

ОРДА  ВОЮЄ  НА  ТЕРЕНАХ  НАШИХ

Орда  воює  на  теренах  наших,
Звучить  тривога,  ворог  нас  вбива,
І  горем  в  нас  наповнилися  чаші…
Таке  уже  роки́  у  нас  трива.

Й  нема,  як  бачим,  ні  кінця,  ні  краю,
Й  щоразу  гірше  й  гірше  все  стає,
З  землі,  що  схожа  на  частинку  раю,
Суцільна  вже  руїна  постає.

Нема  ні  дня  без  вибухів  й  тривоги,
Нема  ні  дня,  щоб  тиша  в  нас  була́,
Мінує  ворог  і  поля́,  й  дороги,
І  кров  в  людей  стікає  із  чола.

Спокійно  ніч  не  можемо  прожити,
І  день  ніко́ли  в  тиші  не  мина,
Доводиться  героїв  хоронити,
Виною  в  цьо́му  –  ворог  і  війна.

Упир  одинський  віддає  накази,  
Й  радіє  вбивця  нашим  всім  смертям,
І  лізе  нечисть,  наче  метастази,
Ми  змушені  прощатися  з  життям.

Чи  дочекаєм  МИРУ  й  ПЕРЕМОГИ?
Чи  буде  над  ордою  Божий  суд?
Та  й  чи  замовкне  той  сигнал  тривоги?
Чи  буде  жити  в  тиші  весь  наш  люд?

01.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

ДИКТАТОР

ДИКТАТОР

Потвори  нас  в  спокої  не  лишають
І  атакують  нас  зі  всіх  боків,
Горять  будинки,  люди  в  нас  страждають,
Цілком  уже  диктатор  озвірів.

Нам  хто  поможе  звіра  зупинити?
Нам  хто  поможе  ірода  здолать,
Щоб  ми  могли  й  надалі  в  МИРІ  жити
І  сльо́зи  щоб  гіркі  не  проливать?

Атака  за  атакою  роками,
Могилами  рясніє  в  нас  земля,
Ракети  вражі  защораз  над  нами,
Такі  розваги  вбивці-мosk@ля.

На  жаль,  мету  диктатор  не  міняє,
Йому  ніхто,  як  бачим,  не  указ,
Дає  вказівки,  нищить,  спопеляє,
Убивчий  мотлох  запуска  на  нас.

Уваги  ні  на  що  він  не  звертає.
Диктатор  скаженіє  не  на  жарт,
Радіє,  що  людей  в  нас  убиває,
Й  то  не  низький  в  потвори  був  цей  старт.

Він  родить  все  з  великого  розгону,
Нема  для  нього  зовсім  перепон,
Диктатору,  на  жаль,  немає  скону,
Тому  що  не  людина  це,  а  й  клон.

18.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024

ЩОБ МИ НЕ ЛИЛИ СЛЬОЗИ

ЩОБ  МИ  НЕ  ЛИЛИ  СЛЬОЗИ

Тривога  знову  в  нас  звучить,
Летять  бляшанки  вражі,
Усі  ми  дуже  хочем  жить,
То  ж  ЗСУ  –  на  стражі.

Ми  молим  Бога  за  життя
І  спокою  благаєм,
Летить  до  нас  з  боліт  сміття,
Яке  ми  прибираєм.

Це  вправно  робить  ЗСУ,
Летить  цей  мотлох  роєм.
За  що  –  не  знаємо  й  чому
Нам  все  дається  боєм.

Тривога  страх  усім  несе  –  
В  бляшанках  вбивча  сила,
Яка  вбива  і  нищить  все,
І  все  заполонила.

Безпечних  місць  немає  в  нас,
Орда  нас  скрізь  шукає,
Живемо  ми  в  страшний  цей  час
І  ворог  нас  вбиває.

Ні  дня  немає  без  тривог,
Ні  миті  –  без  загрози.
Щоб  з  тим  сміттям  і  ворог  здох,
Щоб  ми  не  лили  сльо́зи.

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024

НЕЗВИЧАЙНЕ КОХАННЯ

НЕЗВИЧАЙНЕ  КОХАННЯ

Про  неї  мріяв  все  життя,
В  чарі́вних  снах  разо́м  бували,
Було́  у  нього  відчуття,
Що  одне  одного  шукали.

Напевно  так  воно  й  було́,
Обох  їх  магія  торкнула,
У  мить  якусь  воно  прийшло  –  
Гітара  та́кож  це  відчула.

Він  цю  красуню  покохав,
Давно  в  коханні  їй  зізнався,
Мов  наречену,  обійма,
Бо  почуттям  в  полон  віддався.

Він  серцем  з  нею  розмовля
І  спогляда,  немов  на  диво,
Та  й  ніжно  струн  її  торка…
Звучить  для  нього  так  красиво!..

Немов  Богиня  у  руках,
Яка  дарує  насолоду,
Її  він  ту́лить,  обійма,
Красу  таку  не  бачив  зроду.

Вона  вже  більше  не  мовчить
І  про  обі́йми  за́вжди  мріє,
Та  й  кожна  з  струн  її  звучить,
В  обіймах  ніжних  шаленіє.

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024

СВІТ, ТЕРОРИСТИ І МИ

СВІТ,  ТЕРОРИСТИ  І  МИ

Терористи  і  потвори,  
Що  несуть  нам  біль  і  горе,
Що  забрали  в  нас  утіху
Й  селяться  під  нашу  стріху.

Нечисть  лізе  із  болота,
Ця  ординськая  сволота,
Топче  землю,  спопеляє,
Нас  невинних  убиває.

Нам  бляшанки  відправляють,
Міри  й  меж  вони  не  знають,
Роблять  це  вони  роками
Із  кровавими  слідами.

Світ  мовчить,  хоч  добре  бачить…
Що  мовчання  світу  значить?
Що  усе  це  означає
І  який  він  намір  має?

Їм  ще  доказів  замало  –  
Лихо  ж  бо  не  їх  спіткало.
Не  до  них  орда  ввірвалась,
Їх  недоля  не  торкалась.

То  ж  з  бідою  наодинці
В  Україні  українці.
Як  орду  нам  подолати
Й  щоб  нам  в  землю  не  лягати?

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024

ДОЛЯ ЧИ НЕДОЛЯ?

ДОЛЯ  ЧИ  НЕДОЛЯ?

Недоля  це  чи  доля  в  ріках  крові?
Але  чому́?  Чому́  вона  така?
Обставини  чому́сь  всі  загадкові,
І  ноша  для  народу  нелегка́.

Якщо  недоля,  то  за  що  –  не  знаю,
А  якщо  доля,  яку  кров  вмива…
Цю  відповідь  усюди  я  шукаю…
Чому́  таке  в  людські́м  житті  бува?

Недоля  нам  написана  Всевишнім?
Але  ж  чому́  і  за  які  гріхи?
Невже  усі  вкраїнці  такі  грішні
Й  гріхи  стирчать,  неначе  кияхи?

А  якщо  доля,  то  чому́  кровава?
І  не  краплина  крові  є  на  ній…
Червона  вся  і  від  вогню  заграва…
Вона  із  нами  на  землі  святій.

То  доля  чи  недоля?  Хто  нам  скаже?
Очиститься  від  неї  як?  Скажіть!
Вона  мине,  коли  весь  люд  наш  ляже?
Як  вижить  в  цьо́му  пеклі?  Підкажіть!

Недоля  це  чи  доля  –  я  не  знаю,
Й  чому́  її  пізнати  довело́сь.
Про  порятунок  я  усіх  благаю…
Рятівника  для  нас  ще  не  знайшлось.

11.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024


[u][/u]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024

МИР І ПЕРЕМОГУ У ДАРУНОК

МИР  І  ПЕРЕМОГУ  У  ДАРУНОК

В  дитинство  намагаємось  пірнути
Й  чекати  Миколая,  як  колись,
І  під  подушку  вранці  загляну́ти.
Щоб  Миколай  прийти  не  забаривсь.

Пакунок  з-під  подушечки  дістати,
А  в  ньому  щоб  смаколики  були́.
Святому  ми  листа  брали́сь  писати,
Зазделегідь  робить  це  почали́.

Але  чому́сь  останніх  кілька  ро́ків
В  листі  до  Миколая  інший  зміст,
Чекаємо  його  нечутних  кроків
Та  й  молимо  про  МИР  для  сіл  і  міст.

Хоч  подарунок  також  ми  чекаєм,
Та  МИР  і  ПЕРЕМОГА  –  перш  за  все,
Про  це  в  молитва́х  ми  його  благаєм
Й  надіємось,  що  це  нам  принесе́.

І  ПЕРЕМОГА  буде  найсолодша,
Від  радості  в  нас  сльо́зи  потечуть,
Вона  в  пакунку  буде  найдорожча,
Тоді  її  Святою  наречуть.

То  ж  мріймо  про  дарунки  від  Святого,
Пишім  листа,  хто  ще  не  написав,
Й  здоров’я  хай  несе  усім  міцного,
Й  щоб  ПЕРЕМОГУ  кожен  дочекав!

05.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024

У НІЧ, КОЛИ ЧЕКАЄМ МИКОЛАЯ

У  НІЧ,  КОЛИ  ЧЕКАЄМ  МИКОЛАЯ

У  ніч,  коли  чекаєм  Миколая,
Ординець  клятий  знов  до  нас  летить,
Летить  їх  з  оркостану  ціла  зграя,
Й  ніяке  лихо  нечисть  не  приспить.

Несе  з  собою  ворог  не  дарунки,
І  не  вітати  ідол  так  спішить.
Благаємо  від  нього  порятунку,  
Бо  має  намір  –  свічі  нам  гаси́ть.

Летить  цей  мотлох,  рветься  із  болота,
Заряди  смертоносні  нам  несе,
Вбивати  нас  намірена  сволота,
У  намірі  у  вбивці  –  знищить  все.

У  ніч,  коли  чекаєм  Миколая,
Який  на  санях  спу́ститься  з  гори,
Та  перед  ним  бляшанок  ціла  зграя,
Що  цілиться  в  будинки  і  двори.

Кишать  над  нами  гучно  ті  бляшанки,
А  Миколая  кроки  хочем  чуть,
Та  в  ідола  такі  от  забаганки,
Які  нам  смерть  і  горе  лиш  несуть.

Та  ми  усі  чекаєм  на  Святого,
Який  до  нас  з  дитинства  приходив,
Бо  ми  не  йшли  в  домівку  ні  до  кого,
А  й  в  Україні  кожен  в  МИРІ  жив.

05.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

СВІТ ЙОГО ЛОВИВ, ТА НЕ ВПІЙМАВ

СВІТ  ЙОГО  ЛОВИВ,  ТА  НЕ  ВПІЙМАВ

(  Пам’яті  Григорія  Сковороди  )

Він  все  життя  по  світу  мандрував,
І  світ  хотів  його  хоч  десь  впіймати,
Та  він  з  світів  додому  повертав
І  знов  туди  збирався  вирушати.

Сопілка  у  руках  завжди́  була́,
За  пазухою  флейта  з  ним  усюди,
Любов  до  України  в  нім  жила́,
Народжувались  ним  щораз  етюди.

Філософом  у  світ  цей  він  прийшов,
І  бачення  своє́  у  нього  бу́ло,
Себе  в  цім  світі,  звісно,  він  знайшов,
Життя  його  у  мандрах  промайнуло.

Під  тином  він  сідав  перепочить,
І  повсякчас  думки́  в  обі́йми  брали,
Мандруючи,  зумів  життя  прожить,
І  роздуми  душі́  його  торкали.

Із  вузликом  від  міста  до  села,
Щораз  вдавалось  щось  нове́  пізнати,
І  до  кінця  ЛЮДИНА  в  нім  жила́,
Посаду  цю  вдавалось  обіймати.

Так  дуже  мудро  все  він  трактував,
Усе  глибоко,  просто  і  доступно,
З  думками  він  по  світу  мандрував,
Вони  були́  з  ним  за́вжди  невідступно.

03.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

ПАМ’ЯТІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

ПАМ’ЯТІ  ГРИГОРІЯ  СКОВОРОДИ

Вшановуєм  пам’ять  про  нього  сьогодні,
Ця  постать  велична  для  нас  навіки́,
Ніко́ли  ті  очі  не  бу́ли  холодні,
Писав  про  життя  він  і  вірші,  й  байки́.

Він  генієм  був,  для  нас  ним  і  зостався:
Учитель,  філософ,  поет,  музикант,
Як  їхав  у  світ,  то  назад  повертався…
Такий  невичерпний  в  одно́му  талант.

Писав  і  творив,  і  пораду  вмів  дати,
На  нашій  вкраїнській  землі́  в  світ  прийшов,
Про  генія  цьо́го  повинні  всі  знати,
Себе  у  житті  дуже  точно  знайшов.

Зазнав  переслідувань  світських,  духовних,
Мандрівку  обрав  свої́м  стилем  життя,
Моментів  пізнав  у  житті  переломних,
Можливо  й  не  знав  у  цім  всім  каяття.

Пригод  зустрічав  у  житті  він  багато,
Легенди,  перекази  йшли  повсякчас,
Сопілку  і  флейту  беріг  дуже  свято,
Та  генієм  так  залишився  для  нас.

Багато  зробив,  щоб  його  шанували,
Але  при  житті  цьо́го,  звісно,  не  знав.
Світлину  його  на  грошах    карбували.
На  хвилях  життя  потопав,  виринав.

У  світі  бував,  та  в  край  рідний  вертався,
Прекрасна  людина,  діяч-богослов,
В  любові  Вкраїні  у  творах  зізнався,
Бо  в  жилах  текла  українськая  кров.

26.02.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

ТРЕТІЙ СИН ОСЕНІ

ТРЕТІЙ  СИН  ОСЕНІ

Ось  листопа́д  добіг  свого́  кінця,
Природа  браму  вже  за  ним  закрила,
І  не  відправити  за  ним  гінця,
Бо  сво́ю  браму  всім  зима  відкрила.

Так  день  за  днем  він  календар  гортав,
І  сам  незчувся,  що  кінця  збігає.
Він  не  побіг,  він  зовсім  не  втікав,
Хоч  знав  –  на  п’яти  вже  зима  ступає.

Неквапно  так  пішов  собі  кудись,
Хоч  дуже  не  хотілось  це  робити,
Навіть  тумани  вранці  простяглись,
Аби  йому  доріженьку  встелити.

Пішов  від  нас  осінній  третій  син,
Куди  пішов  –  ніхто  цього́  не  знає.
Про  це  не  запитать  навіть  хмарин,
І  вітру  не  спитать,  який  гуляє.

Пішов  собі…пішов,  помандрував
І  залишив  усе  братам  зимовим,
Мереживо  осіннє  дов’язав,
Воно  було  казково-загадковим.

01.12.2020  р.  

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024

НЕ ВБИТИ МРІЇ

НЕ  ВБИТИ  МРІЇ

Атаки  ворожі  щоночі  й  щодня,
Споко́ю  не  маєм  ні  миті,
Вбивати  взяла́ся  нас  клята  руsня,
Ми  страхом  давно  оповиті.

Бляшанки  ворожі  летять  і  летять:
Залізні  птахи́  і  ракети,
Летять  з  оркостану,  щоб  нас  убивать
Нато́мість  –  ми  хочемо  жити.

Ворожі  бляшанки  загрозу  несуть,
Стає  їх  все  більше  і  більше,
І  ними  потвори  усюди  все  б’ють,
Й  щоразу  страшніше  і  гірше.

Цей  мотлох  ворожий  летить  звідусіль,
Болото,  звичайно,  велике,
Вони  спричиняють  нам  горе  і  біль,
А  тво́рить  це  бидло  безлике.

Споко́ю  нам  нечисть-орда  не  дає,
Бляшанками  нас  атакує,
Ударів  усюди  вона  завдає,
Все  нищить  потвора  й  руйнує.

А  сві́тові  ба́йдуже  наша  біда,
Не  їх  же  сягають  ракети,
Не  в  них  все  навко́ло  в  ворожих  слідах…
Нові́  для  кіно  є  сюжети.

То  ж  далі  взяли́ся  сценарій  писать,
Нові́  для  сюжетів  події,
Тим  часом  продовжують  нас  убивать,
Не  вбить  їм  лиш  нашої  мрії.

28.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024

ОКРАЄЦЬ ХЛІБА РЯТУВАВ ЖИТТЯ

ОКРАЄЦЬ  ХЛІБА  РЯТУВАВ  ЖИТТЯ

Стою́  в  молитві  з  свічкою  в  руках,
Лежить  окраєць  хліба  на  тарілці…
Страшні  роки́,  голодна  смерть  і  страх,
Голодомор,  де  гинули  вкраїнці.

Запалена  свіча  палахкотить,
Про  ті  страшні  роки́  нам  нагадала,
Вмирали  люди,  їм  хотілось  жить,
Та  смерть  усіх  косила,  забирала.

Окраєць  хліба  рятував  життя,
Бажання  жити,  мов  свіча  палало,
Пух  з  голоду  дорослий  і  дитя,
Немов  снопі́в,  усюди  тіл  лежало.

Окраєць  хліба  мали  не  усі,
І  висівкам  раділи,  і  зернині,
Вбивали  за  колосся  у  руці…
Не  дали  крихти  з’їсти  і  дитині.

Хотілось  жити,  та  вони  лягли…
Лягли  вони  і  більше  не  підня́лись,
Голодну  смерть  здолати  не  змогли…
Голодними  з  життям  тоді  прощались.

Тепер  свіча  за  них  палахкотить,
Окраєць  хліба…  Серце  біль  стискає…
Не  дай  Госпо́дь,  щоб  нам  це  пережить!
Хай  голоду  ніхто  із  нас  не  знає.

23.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024

ЗА ГІДНІСТЬ І СВОБОДУ

ЗА  ГІДНІСТЬ  І  СВОБОДУ

В  нас  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДА,
І  дуже  їх  цінуєм,
Тепер  до  ПЕРЕМОГИ
Ми  кров’ю  шлях  гаптуєм.

Ми  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ
Роки́  вже  бережемо
Й  ординців  з  України
На  болота́  женемо.

За  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ
Вбивають  українців,
Бо  неньку  люблять  зроду
Й  нена́видять  ординців.

За  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ  
Герої  наші  гинуть,
А  ворог  атакує  
Щодня  нас  без  упину.

За  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ
Народ  наш  піднімався,
В  цей  день  колись  в  столиці
МАЙДАН  і  розпочався.

За  ГІДНІСТЬ  І  СВОБОДУ
Лягла  НЕБЕСНА  СОТНЯ,
Проли́ла  кров,  як  воду,
Був  стогін  і  скрего́тня.

Ми  ГІДНІСТЬ  і  СВОБОДУ
Й  надалі  берегтимо,
Й  любов  до  України
Завжди́  в  серцях  нестимо.

21.11.2024  р.  
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

ГОЛОДОМОРУ ЩОБ НЕ ЗНАЛИ

ГОЛОДОМОРУ  ЩОБ  НЕ  ЗНАЛИ

В  нас  гинуть  люди,  в  нас  війна,
Яка  уже  роки  триває,
І  хліб  наш  палить  сатана,
Вивозить  інший,  викрадає.

То  справжній  це  є  геноцид.
Не  дай,  Господь,  голодомору!
Ця  зграя  нелюдів  і  гнид
Ввірвалась  в  нашую  комору.

В  коморі  збіжжя  золоте…
Без  хліба  хоче  нас  лишити,
Сяга  потвора  на  святе,
А  нам  без  хліба  не  прожити.

Благаєм  Бога,  щоб  вберіг,
Голодомору  щоб  не  знали,
Щоб  ворог  це  зроби́ть  не  зміг,
Щоб  нас  без  хліба  не  зостали.

Голодного  не  знать  життя,
Не  пухнуть  з  голоду  й  вмирати,
Дорослий  хліб,  щоб  їв  й  дитя,
Нам  голоду  щоб  не  зазнати.

Нам  страшно  думать  про  таке,
Женем  думки́  про  смерть  голодну,
Тепер  життя  страшне  й  тяжке,
Нам  палять  землю  хлібородну.

Вбива  нас  клятая  орда
І  замість  хліба  міни  сіє.
В  нас  чорні  дні,  страшна  біда,
А  з  цього  ворог  лиш  радіє.

17.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

ОКРАЄЦЬ ХЛІБА І СВІЧА

ОКРАЄЦЬ  ХЛІБА  І  СВІЧА

Окраєць  хліба  і  свіча…
Страшні  роки,  які  минули,
Вмирав  дорослий  й  дитинча…
Голодна  смерть…  Вони  заснули.

Окраєць  хліба  і  свіча…
В  той  час  думками  поринаєм,
Де  всіх  голодна  смерть  стріча…
Про  ті  роки  ми  пам’ятаєм.

Окраєць  хліба  і  свіча…
Це  –  наш  обов’язок  робити…
Не  забувать  дівча  й  хлопча,
Які  хотіли  дуже  жити.

Окраєць  хліба  і  свіча
Щораз  нагадують  про  лихо,
В  людей  не  бу́ло  калача,
Їх  смерть  усіх  косила  тихо.

Окраєць  хліба  і  свіча
Страшні  роки  символізують,
Голодну  смерть  і  сівача,
Що  морять  голодом  й  катують.

Окраєць  хліба  і  свіча…
Голодомор  років  тридцятих,
Де  смерть  косила,  як  з  плеча,
Про  це  не  маєм  забувати.

18.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

НЕ ЗАЛИШАЙ МЕНІ У СПАДОК СИВИНУ

НЕ  ЗАЛИШАЙ  МЕНІ  У  СПАДОК  СИВИНУ

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Бо  скрині  я  для  неї  не  придбала.
На  мить  ще  у  колоссі  потону́  –
Волошка  там  для  мене  заспівала.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину  –  
За  нею  треба  дуже  доглядати.
Як  полетять  думки́  в  старовину,
Тоді  у  скриню  все  буду  складати.  

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Без  неї  я  ще  хочу  вальсувати.
Залиш  мене  ще,  осене,  одну…
Себе  не  хочу  з  літом  розлучати.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Придбаю  скриню  –  дам  тобі  я  знати.
А  з  таким  спадком  вже  я  не  засну,
Й  завжди́  буду́  його  переглядати.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Я  трішечки  без  неї  ще  побуду.
Душа  не  викине  натягнуту  струну,
А  скриню  я  й  пізніше  роздобуду.

12.11.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

ЗОЛОТО ВПЛІТАЄ

ЗОЛОТО  ВПЛІТАЄ

Простоволоса  осінь  золота́
Йде  по  плацу́  і  ко́си  розпустила,
В  усе,  де  може,  золото  впліта
Ще  й  золотом  навколо  все  скропила.

Ніхто  не  дорікає  в  цьо́му  їй,
Адже  вона  –  осіння  господиня.
Дивуються  красуні  золотій,
Як  ро́бить  це  чудовая  майстриня.

Чарівним  пензлем  кожного  торкне
Й  сліди  свої́  усюди  залишає.
Можливо,  що  одразу  й  не  збагне,
Що  на  шляху  все  в  золото  вдягає.

Крокує  гордо  павою  вона,
Вальсує  по  бульварах  і  садочках,
Чаклує  чародійка  ця  сповна,
І  листя  в  позолоті  у  таночках.

Поважно  походжає  краля  ця,
Всміхається  усім-усім  і  всюди.
Та  у́смішка  їй  за́вжди  до  лиця́.
Ще  й  золотить  нічо́го  не  забуде.

Простоволоса  осінь  золота́
Про  себе  не  забула  нагадати.
Хоч  в  зо́лоті  все  листя  обліта,
Продовжує  те  золото  вплітати.

01.10.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

ТРИМАЄМО КУЛЬТУРУ НА КРИЛІ

ТРИМАЄМО  КУЛЬТУРУ  НА  КРИЛІ

Тримаємо  культуру  на  крилі,
Примножуєм  її  і  розвиваєм,
Скарби  культури  в  нас  є  чималі,
Цінуєм  їх  і  всі  оберігаєм.

Культура  наша,  наче  оберіг,
Який  несе  у  со́бі  таємницю,
Її  наш  люд  народжувати  зміг,
Й  тримати  в  чистоті,  немов  світлицю.

Ніхто  й  ніщо  її  не  зможе  вбить,
Вона,  як  мова,  знайте  –  невмируща!
Допоки  ми  –  культура  буде  жить,
Її  скарбниця,  вірте  –  багатюща!

Вона  в  серцях  у  кожного  живе,
Немов  дитя,  росте  і  багатіє,
І  крил  її  ніхто  не  одірве́,
У  нас  цього́  багатства  не  змалі́є.

Культуру  в  спадок  ми  передаєм,
І  звичаї,  й  обряди,  й  пісню,  й  танець,
Ми  всі  творці  і  кожен  є  співцем,
Душа  людини  у  культурі  –  ґлянець.

Тримаємо  культуру  на  крилі,
Бо  нація  й  культура  це  –  єдине,
Допоки  ми  живем  на  цій  землі́,
Культура  наша,  мов  роса,  не  згине.

09.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024

НАМ ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ

НАМ  ВИПАЛО  НЕДОЛЕНЬКУ  ПІЗНАТИ

Живемо  ми,  живемо  ми,  панове,
В  буремний  час,  який  для  нас  настав,
Пішло  від  нас  те  щастя  веселко́ве,
Якому  кожен  двері  відчиняв.

Та  чи  верне́  воно  до  нас  з  роками?
Чи  небо  мирне  зо́рить  будем  ми?
Чи  зрадників  не  буде  поміж  нами?
Чи  ляже  ворог  назавжди́  кістьми?

Чи  буде  сила  ворога  здолати?
Бо  ми  з  бідою  в  пеклі  сам  на  сам…
Чи  хтось  візьме́ться  нас  порятувати?
Чи  зможем  відсіч  дати  ворогам?

Нам  випало  недоленьку  пізнати
І  лити  сльо́зи  через  ворогів.
Допоки  буде  пекло  це  тривати
І  скільки  буде  складено  голів?

Але  ж  чому́  недоля  нас  спіткала?
Чому́  до  нас  прийшла  брудна  війна?
Орда  життя  усім  нам  зруйнувала…
Чому́сь  біда  приходить  не  одна.

Хіба  живем?  Та  ні…  Уже  існуєм
В  страху́  й  тривозі  кожну-кожну  мить,
І  кров'ю  ПЕРЕМОГУ  ми  гаптуєм,
Бо  хочемо  не  існувать,  а  й  жить!

08.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
ID:    1026085

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

ТРИВОГА, МОТЛОХ І МОЛИТВА

ТРИВОГА,  МОТЛОХ  І  МОЛИТВА

Тривога  знову  в  нас  звучить,
Звучить  вже  вко́тре  й  не  вгаває,
Бо  вражий  мотлох  знов  летить,
І  ціль  собі  вже  вибирає.

Та  ні…  Давно  вже  вибрав  ціль,
І  ймення  цілі  –  УКРАЇНА,
Та  не  сконає  р@schоцвіль,
А  з  неньки  постає  руїна.

Поставив  ворог  за  мету
Усе  спалити,  зруйнувати,
ВКРАЇНУ  знищити  святу…
Нас  від  життя  він  всявсь  звільняти.

Все  вбивчий  мотлох  запуска,
Людей  для  нього  не  існує,
І  підіймається  рука,
Що  мотлохом  нас  атакує.

А  світ  мовчить,  хоч  бачить  все,
Мовчить  роки́  і  споглядає,
Добра́  їм  це  не  принесе́,
Бо  ворог  сво́ї  плани  має.

Але  найперше  нас  вбива,
А  ми  в  молитві  зводим  ру́ки,
Тече  сльоза,  звучать  слова́
І  рветься  серце  від  розпуки.

07.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

РОКІВ ЗОЗУЛЯ НАКУВАЛА

РОКІВ  ЗОЗУЛЯ  НАКУВАЛА

(  Дорогому  чоловікові  з  нагоди  Дня  народження  )

Тобі  рокі́в  зозуля  накувала,
І  щастя  накувала  повен  міх,
Вона  у  сад  щороку  прилітала,
Й  цього́річ  її  шлях  туди  проліг.

Щораз  на  інше  дерево  сідала
Й  кувала  особливо  кожен  раз,
Тебе  у  то́му  са́ді  виглядала
І,  наче  насипала,  мірку  страз.

Сьогодні  знову,  любий,  прилетіла,
Роки-скарби  у  скриню  насипа́,
Кувала  і  кри́льми  залопотіла.
Ціннішого  ж  дарунку  бо  нема.

До  ста  я  встигла,  милий,  полічити,
Та  ще  й  за  сто  багато  літ  було́.
Хай  Бог  поможе  в  щасті  їх  прожити,
Й  спадають  сиві  пасма  на  чоло.

Вже  й  скроні  тво́ї  срібло  притрусило,
Але  в  душі  прекрасний  літограй,
Роки́  і  мудрість  поєднались  мило.
Ти  тільки  смуток  в  серце  не  впускай.

Рокі́в  твої́х  багате  розмаїття,
Вони,  немов  осінній  вернісаж,
Всі  зібрані  в  букет,  немов  суцвіття,
Створили  дивовижний  свій  вітраж.

Усі  роки́  за  кольором  різня́ться,
І  музика  у  кожного  своя́,
Немов  птахи,  у  тебе  всі  гніздя́ться,
Приносить  їх  Господня  течія́.

Зозуля  від  душі  їх  накувала,
Зробити  це  Господь  їй  повелів,
Роки́-багатство  у  життя  вплітала,
Щоб  їх  з  любов’ю  ти  прийнять  зумів.

Нехай  Госпо́дь  у  цьо́му  помагає,
В  любові  з  ними  я  поможу  жить,
Нехай  щомиті  радість  огортає,
Й  життєва  пісня  голосно  дзвенить.

По  всіх  стежках  ми  за́вжди  разом  йтимо,
Роки́,  мов  ро́си,  будуть  все  спадать,
І  жоден  не  пройде́  повз  тебе  мимо,
Тебе  собою  будуть  прикрашать.

03.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

КРАЄВИДИ РІДНОГО СЕЛА

КРАЄВИДИ  РІДНОГО  СЕЛА

Краєвиди  рідного  села,
Краєвиди  Прикарпаття  мо́го,
Тут  я  народилась  і  зросла,
Більш  нема  ніде  села  такого.

Кожна  стежка  рідная  мені,
Потічок  і  річенька  Лужанка,
Буки  і  смереки  вдалині,
І  криничка,  наче  та  панянка.

Рідні  гори  й  ріднеє  село,
Трави  на  полях,  а  в  травах  –    квіти,
Саме  тут  дитинство  і  пройшло,
Особливо  сонечко  тут  сві́тить.

«По́тік»  і  «Горішній  весь  Кінець»,
«Мочірки́»,  і  «Рі́вня»,  й  «Середи́на»,
А  навколо  –  гори,  як  вінець,
Й  рідная  «Червоная  Долина».

Річка  без  упину  все  біжить,
Біля  хат  скрізь  квіти,  як  намисто,
Потічок  красиво  жебонить,
На  душі  і  трепетно  й  сяйнисто.

Краєвиди  рідного  села,
Рідні  серцю  милії  простори,
Подумки  я  все  це  обійшла,
Не  забуду  все  в  житті  ніко́ли.
18.07.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024

ГОРДІСТЬ, ЯКІЙ ТРИДЦЯТЬ ТРИ

ГОРДІСТЬ,  ЯКІЙ  ТРИДЦЯТЬ  ТРИ

Ось  мама  я  вже  тридцять  три,
І  теж  була́  тоді  субота,
Скидали  листя  явори,
З’явилась  материнська  нота.

Той  щастя  біль  й  дитячий  плач,
Те  синьооке  Янголятко,
Із  крихітки  давно  силач,
І  дев’ять  ро́ків  сам  вже  татко.

Не  віриться,  та  час  минув,
Збігали  дні  кудись  невпинно,
Недавно  ще  малим  він  був,
І  все  чому́сь  так  швидкоплинно.

Дивлю́ся  я  і  є  сліди,
Сліди  від  кроків,  де  проходить,
В  опіці  Божій  він  завжди́,
До  чо́го  йде  –  усе  доводить.

Росте  щоразу  у  званні,
Довіра  є  людей  до  нього,
Від  цьо́го  радісно  мені,
Радію  я  за  сина  сво́го.

Нехай  Госпо́дь  оберіга
Мою  кровинку  й  далі  всюди,
Нехай  здоров’ям  напува,
Щасливим  за́вжди  син  хай  буде.

Ну  а  щоденно  молитви́
Молити  буду  я  за  нього,
А  вишиттю  його  канви́
Хай  не  зашкодить,  геть,  нічо́го.

Крильми́  хай  Ангел  обійма,
Ісус  попе́реду  ступає,
Причиста  хай  Покров  трима,
Й  нови́х  висот  в  житті  сягає.

19.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024

У СТРАХУ ТА У ТРИВОЗІ

У  СТРАХУ  ТА  У  ТРИВОЗІ

Загроза  знову  появилась,
Бо  ворог  мотлох  запустив,
Щоб  клята  ця  війна  скінчи́лась,
І  ворог  щоб  сконав,  зігнив.

Аби  ворожі  всі  бляшанки
Госпо́дь  вернув  у  оркостан,
З  орди  постануть  хай  останки,
Хай  здохне  вбивця  той,  тиран.

Нам  про  загрозу  сповістили,
Але  ж  куди  подітись  нам?
На  болотах  убивць  ростили,
То  ж  вбивчим  сиплють  нам  сміттям.

А  ми  в  страху  та  у  тривозі
Благаєм  Бога,  щоб  беріг,
Бо  це  лиш  він  зробити  в  змозі,
Й  очи́стить  від  орди  поріг.

Вже  темна  ніч,  ревуть  сирени,
Бо  вражий  мотлох  залетів,
Він  охопив  усі  тере́ни,
Зробити  я́кось  це  зумів.

Загроза  в  нас  бува  щомиті,
Щоб  Бог  поміг  їх  приземли́ть.
Не  раз  ми  всі  вже  слі́зьми  вмиті,
Бо  дуже  хочемо  всі  жить.

16.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024

З СЕРЦЯ ВИПРОМІНЮЄ ЛЮБОВ

З  СЕРЦЯ  ВИПРОМІНЮЄ  ЛЮБОВ


Село…  Хатина…  Ру́ки  працьовиті,
Тепло́  душі́  і  щирість  всіх  думок,
Які  любов’ю  до  краси  сповиті,
Й  життя  з  доріг  і  безлічі  стежо́к.

В  очах  усе,  що  бачить  довело́ся,
А  на  лиці,  немов  портрет  життя,
Давно  вже  й  срібло  в  ко́си  заплело́ся,
Ті  пасма,  наче  долі  вишиття.

Роботи  довело́сь  переробити,
Й  душа,  немов  світлиця  повсякчас,
Доводилось  радіти  і  тужити,
Та  вогник  доброти  в  очах  не  згас.

Дітей  навчала,  як  по  правді  жити,
Онукам  мудрість  теж  передала,
Навчала,  що  життя  треба  любити,
Й  щоб  совість  за́вжди  чистою  була́.

Немов  альбом  у  пам’яті  гортає,
І  подумки  проходить  всюди  знов,
Бо  до  дрібниць  життя  все  пам’ятає,
А  з  серця  випромінює  любов.

Роки,  мов  збіжжя,  в  скриню  всі  збирала,
Й  намисто  з  добрих  справ  свої́х  сплела́,
Куток  родинний  все  оберігала,
І  все  життя  по  правді  прожила́.

16.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024

СЕЛО І ЖІНКА

СЕЛО  І  ЖІНКА

Сільськая  жінка  –  трудівниця,
Вона  –  й  родинний  оберіг,
А  відпочинок  їй  лиш  сниться.
Аби  Госпо́дь  її  беріг!

Село  і  жінка…  Наче  в  казці,
Їй  треба  встигнути  усе,
Все  завдяки  Господній  ласці,
Та  й  на  собі́  тягар  несе́.

Робота,  хата,  господарство,
До  всьо́го  ру́ки  прикладе,
Не  може  жити  в  ній  леда́рство,
Для  всьо́го  час  вона  знайде́.

Вона  і  хліб  спекти  уміє,
Й  в  порядку  все  трима  вона,
Немов  чаклунством  володіє,
Не  жінка  –  просто  дивина.

На  неї  любо-мило  глянуть,
У  неї  ру́ки  золоті,
Які  все  зроблять,  все  дістануть,
Робота  вся  на  висоті.

Вона,  мов  бджілка-трудівниця,
Робота  вся  в  руках  кипить,
І  вміє  радістю  світиться,
Її  в  роботі  не  спини́ть.

І  про  депресію  не  знає,
Про  втому  навіть  не  згада,
Що  як  роби́ть  –  уяву  має,
Та  й  в  паніку  ж  бо  не  впада.

Хвала  й  уклін  сільській  тій  жінці,
Повага  й  шана  їй  завжди́,
Найвищій  місце  є  оцінці,
В  усьому  жінчині  сліди.

15.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024

ДУША ПРОСИЛА ПРОЩЕННЯ ГРІХІВ

ДУША  ПРОСИЛА  ПРОЩЕННЯ  ГРІХІВ

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Не  маючи  споко́ю  і  спочину,
То  хто  ж  її  до  цих  гріхів  довів?
Чи  всі  вони  збирались  без  упину?

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Бо  дуже  важко  їй  з  гріхами  жити.
Так  кожен  без  гріхів  би  жить  хотів,
Та  як  навчитись  більше  не  грішити?

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Вона  одна,  а  в  ній  гріхів  багато.
То  й  кожен  без  гріхів  би  жить  волів,
Але  гріхів  зібралось  вже  занадто.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Вона  благала  всіх  їх  відмолити,
Бо  кожен  гріх,  неначе  дзвін,  дзвенів,
А  дзвін  гріхів  нічи́м  не  приглушити.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
З  цим  тягарем  душа,  немов  чорніє.
В  гріхах  і  заздрість,  і  нестерпний  гнів…
Стать  чистою  –  про  це  вона  лиш  мріє.

Душа  просила  про́щення  гріхів,
Аби  надалі  без  гріхів  їй  жити,
Щоб  кожен  гріх  наза́вжди  спопелів,
Аби  в  житті  вже  більше  не  грішити.

04.05.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024

ТРІО

ТРІО

Смичо́к  узяв  скрипаль  у  ру́ки
І  скрипку  ніжно  обійняв,
Не  знає  з  ними  він  розлуки,
Їм  все  на  світі  дозволяв.

Смичко́м  торкнувся  злегка  струнів,
І  звуки  скрипки  враз  почув,
Немов  Богині  і  чаклуні…
В  п’янкім  дурмані  потонув.

Немов  вустами  доторкнувся,
Смичко́м  провів  по  струнах  він,
Немов  зі  сну  десь  стрепенувся,
«Не  зупиняйсь…»,  –  чув  навздогін.

Немов  до  серця  він  торкнувся,
Душевні  звуки  полили́сь,
Мов  до  коханої,  звернувся,
Й  почув  благання:  «Помолись…».

І  скрипка  ніжно  зазвучала,
Її  до  себе  він  тулив,
Смичо́к  ще  зроду  покохала  –  
Скрипаль  їй  душу  полонив.

Тепер  вона  ридає-плаче,
На  двох  розділює  любов,
Ледь  чутним  голосом  тремтячим
Готова  з  ними  до  розмов.

28.02.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024

ВИСОКО ПРАЦЮ ВЧИТЕЛЯ ЦІНІТЬ

ВИСОКО  ПРАЦЮ  ВЧИТЕЛЯ  ЦІНІТЬ

Висо́ко  працю  вчителя  цініть,
Його  зоря  ніко́ли  не  погасне,
До  вчителя  знання  черпати  йдіть,  
Бо  сіє  він  і  вічне,  і  прекрасне.

Учитель  від  зорі  і  до  зорі
З  конспектами  і  зошитами  всюди,
Йому  не  всюди  світять  ліхтарі…
Чи  цінуватись  вчитель  за́вжди  буде?

Чи  шану  будуть  за́вжди  віддавать?
Та  й  чи  оцінить  вчителя  держава?
Чи  всі  доплати  будуть  вщент  знімать?
Так  з  вчителем  чинить  не  мають  пра́ва!

Знецінюють…  знецінюють  його,
Забувши  звідки  шлях  свій  починали,
Чому́  з  ним  так?  Чому́?  Скажіть…  Чого́?
Хіба  не  вчителі  усіх  навчали?

Чи  не  було́  в  усіх  шкільних  стежин?
Чи  не  лунав  шкільний  дзвінок  роками?
Щоб  ви́соко  ціни́ть  –  мільйон  причин!
Чи  народились  всі  керівниками?

Висо́ко  працю  вчителя  цініть  –  
Знання  дає,  неначе  зерна  сіє,
Цінуйте  це  і  прикрість  не  робіть,
Він  успіхам  дітей  завжди́  радіє.

Цінуйте  те,  що  вчитель  подає,
Бо  учні,  мов  рілля  з  добірних  зерен,
Мов  райдуга,  що  мило  виграє́.
Колоссям  хай  зростуть  й  не  пнеться  терен.

06.10.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024

Є ЗМОГА, ТА НЕМА ЛИЦЯ

Є  ЗМОГА,  ТА  НЕМА  ЛИЦЯ

Бляшанки  знову  взя́лися  літати,
Зі  всіх  боків  до  нас  вони  летять,
Що  може  світ  –  то  це  лиш  «співчувати».
То  скільки  вони  будуть  споглядать?

До  чо́го  ж  приведуть  ті  споглядання?
Чи  «співчуття»  загиблих  воскресять?
Яке  ж  огидне  їхнє  те  чекання!
Нема  й  в  думках,  щоб  нам  допомагать!

Ті  «співчуття  не  спинять  вражу  силу,
Не  розверну́ть  бляшанки  в  оркостан,
Ляга  щодня  народ  наш  у  могилу,
Продовжує  вбивати  нас  тиран.

Щодня  смертей  нелічено  буває,
А  серед  них  –  дорослі  і  малі,
За  парканом  весь  світ  спостерігає,
Як  нас  вбивають  кляті  моsk@лі.

На  це  дивитись,  мабуть,  по  приколу,
Бо  наш  народ  вже  якось  прикольнувсь,
Боюсь,  приколи  ті  пішли  по  колу…
Зате  диктатор,  геть,  не  прикольнувсь!

Щодня  благаєм  в  світу  допомоги,
Але  не  м’якнуть  ті  черстві́  серця́,
Якби  не  мали  всі  тієї  змоги…
А  змога  є,  але  нема  лиця!

03.10.2024р.

@Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2024

СВЯТА НЕБЕСНА ЗАХИСНИЦЕ

СВЯТА  НЕБЕСНА  ЗАХИСНИЦЕ

Свята  Небесна  Захиснице,
Візьми  усіх  нас  під  Покров,
Нехай  Господь  змилосерди́ться,
Щоб  не  лила́сь  героїв  кров.

Свята  Небесна  Захиснице,
Ти  наша  Матінко  Свята,
Як  нам  в  крові́  ж  бо  не  втопи́ться,
Коли  надворі  вже  світа?

Свята  Небесна  Захиснице,
Благаю  я  Тебе  про  МИР,
Хай  замість  мін  росте  травиця,
Й  не  зробиться  ніде́  пустир.

Свята  Небесна  Захиснице,
Тебе  благаю  я  завжди́  .
Небесна  Матінко  Царице,
На  допомогу  нам  прийди.

Свята  Небесна  Захиснице  ,
Покрову  з  нас  Ти  не  знімай,
Нехай  страхіття  це  й  не  сниться,
І  нас  віки  оберігай.

Свята  Небесна  Захиснице  ,
Ти  під  Покровом  нас  тримай,
Нехай  війна  вже  ця  скінчи́ться...
У  цьо́му  нам  допомагай.

14.10.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024

МОЛИТВА

МОЛИТВА

Молитва,  наче  вишиття,
У  ній  щораз  нові́  узори.
У  ній  –  благання  за  життя,
Яке,  як  небо  неозоре.

Бо  що  не  день  –  нові́  стежки́,
Нові́  життєвії  дороги,
Й  в  думках  моли́тви-ланцюжки
Не  обминають  і  тривоги.

Молитва  лине  із  душі́,
Вона,  мов  птах,  із  клітки  рветься,
Бува,  неначе  лемеші…
А  може…  може  так  здається.

Молитва,  наче  водоспад,
Що  ллється  й  ллється  без  упину,
Вона,  немов  душевний  сад,
Який  росте  й  не  зна  спочину.

В  молитві  вилита  душа,
У  ній  –  і  сповідь,  і  благання,
І  каяття  не  залиша,
Й  на  чудо  завжди  сподівання.

Молитва,  наче  оберіг,
Надія,  віра  й  сподівання,
До  неї  з  серця  шлях  проліг,
Із  нею  всі  в  житті  чекання.

23.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024

ЯК ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ ЦЕ ПОБАЧИВ СВІТ

ЯК  ХОЧЕТЬСЯ,  ЩОБ  ЦЕ  ПОБАЧИВ  СВІТ
 
Проміння  сонця  пестило  дитя,
Тепло́м  своїм  крізь  шибку  зігрівало,
Ще  мить  якась  –  й  вороже  це  сміття…
На  щастя,  нерозірване  упало.

Як  хочеться,  щоб  це  побачив  світ:
Дитя,    що  у  сорочці  народилось,
Де  поряд  з  ним  відбувся  цей  приліт,
Й  живим  це  немовлятко  залиши́лось.

Бо  Янгол  це  дитя  оберігав,
Пречиста  Омофором  накривала,
А  світ  в  цей  час  лишень  спостерігав,
Як  та  потвора  мотлох  запускала.

А  скільки  неврятованих  життів?
Скількох  дітей  ця  вбивча  сила  вбила?!
Та  світ  немов  осліп,  закам’янів,
Й  йому  війна  ця  очі  не  відкрила.

Що  ще  таке  побачить  має  світ,
Щоб  доказів  уже  не  бракувало?
Летить  сміття  убивче  із  боліт,
Та  світові  усього  цьо́го  мало.

Що  має  ще  зробити  сатана,
Щоб  світова  спільнота  вже  прозріла?
Яких  ще  бід  не  завдала́  війна,
Щоб  та  спільнота  нас  вже  зрозуміла?

24.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024

ХОЧЕТЬСЯ СПОКОЮ

ХОЧЕТЬСЯ  СПОКОЮ

Як  же  хочеться  споко́ю,
Та  іще  нема  відбою,
А  тривогами  я  сита
Й  смутком  знову  оповита.

Бо  летить  сміття  вороже,
Не  шука  в  болоті  ложе,
Навпростець  до  нас  прямує
Й  на  шляху́  усе  руйнує.

Хоч  би  до  нас  не  дістатись,
Бо  від  нього  не  сховатись,
А  надія  лиш  на  Бога,  
Що  мине  і  ця  тривога.

Й  не  сягне  нас  мотлох  вражий,
Й  це  сміття  в  болоті  ляже,
Збережуться  життя  наші,  
Не  додасться  горя  в  чаші.

На  це  буду  сподіватись  –  
Рано  ще  з  життям  прощатись…
Страх,  молитва  і  тривога,
Та  надія  вся  на  Бога.

В’є  сирена,  завиває,
Сміття  враже  підлітає…
Чи  Господь  життя  врятує?
Вірю,  що  благання  чує.

23.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024

ДЕНЬ МИРУ

ДЕНЬ  МИРУ

З  Днем  МИРУ  нас!  З  Днем  МИРУ,  українці!
Він  нам  потрібен,  як  ковток  води́,
Бо  горя  маєм  ми  уже  по  ві́нці,
Пізнали  ми  незнаної  біди́.

Ми  молим  МИРУ,  молим  ПЕРЕМОГИ,
Щоб  мирне  небо  знову  простяглось,
Щоб  ворог  залишив  наші  пороги,
Щоб  УКРАЇНА  й  людство  збереглось.

Нам  МИР  потрібен,  треба,  як  ніко́ли,
Ми  вдосталь  потопаємо  в  біді,
Лягають  у  могилоньки  соко́ли,
Лягають  у  могили  молоді.

Щоб  кожен  день  наповнювався  МИРОМ,
Аби  ВКРАЇНА  одягнулась  в  МИР,
Для  ворога  щоб  ми  не  бу́ли  тиром,
Що  нас  наза́вжди  залиши́в  упир.

День  МИРУ  нехай  буде  в  нас  щоднини,
Нехай  панує  МИР  усі  віки,
І  солов’їна  хай  усюди  лине,
Додому  хай  вернуть  захисники.

Нехай  всі  біди  кануть  з  ворогами,
І  МИР  хай  переможе  цю  війну,
А  ПЕРЕМОГА  буде  хай  за  нами,
І  світло  нехай  знищить  сатану.

21.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024

ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ГЕРОЇВ

ДВАДЦЯТЬ  ВІСІМ  ГЕРОЇВ

(Світлій  пам’яті  полеглих  128-ї  бригади)

Двадцять  вісім  героїв,
Двадцять  вісім  свічок,
Додало́ся  в  нас  болю
Й  чорних-чорних  стрічо́к.

Двадцять  вісім  героїв,
Полягло,  наче  цвіт,
Все  від  вражих  набоїв,
Там  відбувся  приліт.

Двадцять  вісім  героїв
Попрощались  з  життям,
Ворог  ли́ха  нако́їв
Смертним  тим  вишиттям.

Двадцять  вісім  героїв,
Двадцять  вісім  життів,
Горя  ворог  наброїв,
Із  життя  усіх  звів.

Двадцять  вісім  героїв
Не  підняти  з  землі́.
Ворог  їх  удостоїв…
Двадцять  вісім  орлів.

Двадцять  вісім  героїв
В  потойбічних  світах,
Від  ворожої  зброї
В  непробудних  вже  снах.

21.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024

ПОВЕРНИ СМІТТЯ В БОЛОТО

ПОВЕРНИ  СМІТТЯ  В  БОЛОТО

Ось  у  нас  тривога  знову,
Бо  летять  потвори
Із  болота  в  Україну
Через  Чорне  море.

Поверни  сміття,  Всевишній,
Назад  у  болото,
Молим  тебе  про  це  грішні,
Не  дай,  Бог,  прильоту.

Відверни  бляшанки  вражі,
Боже,  ми  благаєм,
І  в  молитві  дуже  слізно
Надію  плекаєм.

Ми  не  хочем  помирати,
Ми  хочемо  жити!
Як  ми  маєм  ще  благати
І  тебе  просити?

Ворог  клятий  все  злітає,
Кружляє  над  нами,
Нехай  трюки  ці  покаже
Він  над  болота́ми.

Поможи  йому  у  цьо́му,
Болото  велике,
Відверни  від  України  
Сміття  це  безлике.

Феєрверками  хай  сяють
Гучно  та  яскраво,
А  ми  їм  поаплодуєм
І  скажемо:  «Браво!»

08.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024

ДУМАЛОСЬ, ВІРИЛ, СПОДІВАЛОСЬ

ДУМАЛОСЬ,  ВІРИЛ,  СПОДІВАЛОСЬ

А  вірити  вже  більш  нема  кому́
Й  на  допомогу  марно  сподіватись,
Але  ж  не  розумію  я  чому́…
Чому́  над  нами  так  усім  знущатись?

А  вірилось  в  красиві  всі  слова,
Бо  думалось,  що  щирістю  сповиті
І  що  не  день  –  то  версія  нова́,
Бо  в  них  ні  кров,  ні  сльо́зи  не  пролиті.

Та  ті  слова  давно  уже  пусті,
Із  діями  поєднання  не  мають.
То  в  закордоння  що  ж  є  на  меті?
На  що  ж  за  парканом  вони  чекають?

Надія  розгоралась  защораз,
А  вже  тепер…  тепер  заледве  тліє,
Бо  замість  дій  лиш  оберемки  фраз,
І  жодна  не  рятує  і  не  гріє.

То  ж  вірити  вже  більш  нема  кому́,
Надія  лиш  на  Божу  допомогу,
Питання  залишається:  «Чому́?
Чому́  не  діють?  Адже  мають  змогу.»

15.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024

ЗАХОВАЛИСЬ ЗА НАМИ

ЗАХОВАЛИСЬ  ЗА  НАМИ

Не  відкриває  очі  світ,
А  може  й  добре  бачить,
Черстві  серця́,  немов  граніт…
То  що  ж  бо  все  це  значить?

За  парканом…  у  себе  там
Тих  вибухів  не  чує,
А  ми  тут  платимо  життям,
Та  світ  собі  мудрує.

Чи  на  очах  в  них  пелена?
Чи  може  маскування?
Та  горе  в  нас,  у  нас  війна,
У  нас  з  життям  прощання.

А  може  чує  й  бачить  він,  
В  якій  біді  Вкраїна,
Де  вже  нема  частини  стін,
І  постає  руїна.

Та,  мабуть,  вигідно  йому
Лишень  спостерігати,
Що  в  нас  пала  все,  все  в  диму́…
Не  їх  прийшли  вбивати.

Немов  заслі́нки  на  очах…
Але  ж  бо  звідки  взя́лись?
То  ж  допомога  на  словах…
За  нами  заховались.

08.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024

НЕНАЧЕ СПОВІДЬ

НЕНАЧЕ  СПОВІДЬ

Твої́  слова́  були́,  неначе  сповідь,
Що  линула  з  зболілої  душі́,
Вони  були́,  немов  бурхлива  повінь…
В  ту  мить  вони  були́,  немов  куші́.

Твої́  слова́  так  трепетно  звучали,
Вони  торкались  всіх  душевних  струн,
А  очі,  наче  про́щення  благали,
Якими  керував  якийсь  чаклун.

Твої́  слова́  нечуваної  сили,
В  них  магія,  і  щирість,  й  каяття,
Вони  тебе  немов  сповна́  відкрили,
Немов  було́  душевне  вишиття.

Твої́  слова́  інтриги  додавали,
Ти  в  них  вплітав  усе  своє́  єство,
Вони  по-особливому  звучали…
Вони  були́,  немов  душі́  питво́.

Твої́  слова́  були́  такі  незвичні,
Вони  лили̃сь,  чеканились,  пливли́,
Вони  були́  глибокі  і  величні,
І  всі  вони,  неначе  ожили́.

Твої́  слова́  були́,  неначе  сповідь,
Немов  Причастя  з  ними  ти  прийняв,
Вони  були́,  немов  весняна  повідь,
З  душі́,  мов  зерна,  кожне  вибирав.

06.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024

ДОПОКИ БУДЕ СВІТ ТАКИМ СЛІПИМ

ДОПОКИ  БУДЕ  СВІТ  ТАКИМ  СЛІПИМ

Нема  безпечних  в  Україні  місць,
Куди  б  сміття  воро́же  не  дістало,
І  біль,  і  розпач,  не́нависть  і  злість,
І  закордоння  споглядать  не  перестало.

Полтава,  Запоріжжя,  Київ,  Львів…
Атака  за  атакою  усюди,
Диктатор  ще  сильніше  озвірів,
І  найстрашніше,  що  в  нас  гинуть  люди.

Херсон  і  Харків  у  вогні  горять,
І  Кривий  Ріг,  і  прикордонні  Суми,
Щоденно  нас  продовжують  вбивать,
Й  ніхто  не  нищить  ворога  задуми.

Була́  Вкраїна  раєм  на  Землі,
Над  нею  мирне  небо  простягалось,
Допоки  не  ввірвались  моsk@лі...
В  ту  мить  життя  спокійне  обірва́лось.

Була́…  на  превеликий  жаль,  була́,
Немов  калина,  що  наве́сні  квітне,
Тепер  Вкраїна  у  вогні  пала…
Для  світу  наше  горе  непомітне.

Весь  світ  мовчить,  бо  це  не  в  них  війна,
І  ворог  від  життя  не  їх  звільняє.
До  нас  прийшла  трагедія  страшна,
А  світ  без  дій  на  все  лиш  споглядає.

Допоки  буде  світ  таким  сліпим?
Чи  при́йде  мить,  що  він  таки  прозріє?
Чи  перейме́ться  горем  він  чужим?
Чи  навпаки  ще  більше  зачерстві́є?

04.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024

ЗА НАМИ НЕ ХОВАЙСЯ

ЗА  НАМИ  НЕ  ХОВАЙСЯ

На  що  ж  вичікуєш,  Європо?
На  що  чекаєш?  Розкажи!
В  тобі́  не  бачу  остолопа  –  
То  ж  сво́ю  щирість  покажи.

За  парканом  нам  «співчуваєш»,
За  парканом  ти  там  герой,
На  нас  звідкіль  ти  споглядаєш…
Скалічених  не  бачиш  доль?

Чому́  ж  така  ти  боязли́ва?
В  тобі́  багато  там  країн.
Ворожа  зброя  в  нас,  як  злива,
Все  більше  в  нас  і  жертв,  й  руїн.

А  ти  мовчиш  й  на  щось  чекаєш.
Коли  ж  ти  діяти  почнеш?
Свої́м  мовчанням  нас  вбиваєш,
Воно  немає  в  тебе  меж.

Нам  треба  тво́я  допомога,
Бо  ми  є  захистом  твої́м!
Чи  може  в  тебе  теж  тривога?
Сидиш  у  коконі  свої́м.

На  що  ж  вичікуєш?  Зізнайся!
Тебе  ж  бо  наше  не  болить!
За  нами  більше  не  ховайся,
Бо  буде  всіх  Госпо́дь  судить!

04.09.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024

НАВЧАЛЬНИЙ РІК ІЗ ВИБУХІВ ПОЧАВСЯ

НАВЧАЛЬНИЙ  РІК  ІЗ  ВИБУХІВ  ПОЧАВСЯ

Навчальний  рік  із  вибухів  почався…
Допоки  нас  вбиватиме  орда?
А  світ  собі  сидить,  замаскувався,
Їх  не  болить  уся  наша  біда.

Під  вибухи  збирались  діти  в  школу…
І  біль,  і  сльози,  і  шкільне  життя…
Луна  молитва  все  біля  престолу,
Й  щоденно  маєм  з  крові  вишиття.

А  світ  мовчить…  мовчить,  не  реагує  –  
Під  обстрілом  не  їхні  школярі,
Він  сліз  не  бачить  і  плачу́  не  чує,
Ракети  не  у  нього  у  дворі.

Навчальний  рік…  ворожії  бляшанки,
І  страх  в  очах  тих  пуп’янків  малих,
І  звуки  канонади,  й  вражі  танки…
Ще  скільки  буде  бід  у  нас  і  лих?

Ще  скільки  світ  мовчатиме  свідомо?
Невже  їм  засліпило  вже  усім?
Чи  може  це  усе  їм  невідомо?
То  я  про  наше  горе  розповім!

Навчальний  рік  із  вибухів  почався,
Вбивали  свято  всім,  хто  вчитись  йшов,
То  ж  кожному  цей  день  запам’ятався  –  
В  нім  вибухи,  шкільний  дзвінок  і  кров.

02.09.2024р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024

НЕ ЗНАЮ ІНШИХ Я БОГИНЬ

НЕ  ЗНАЮ  ІНШИХ  Я  БОГИНЬ

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Окрім  тієї,  що  кохаю,
Вона  –  це  Всесвіт,  неба  синь,
Її  у  серці  я  тримаю.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Та  й  знати  інших  не  бажаю.
Цю  берегиню  з  берегинь,
Неначе  скарб  оберігаю.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Дарунок  Господа  і  долі,
Куди  із  нею  не  полинь  –  
Співа  душа,  мов  на  роздоллі.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Я  огорнувся  з  нею  в  щастя,
І  думкою  куди  не  кинь,
Неначе  п’ю  Святе  Причастя.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Мене  в  полон  кохання  взяло,
Сказало  серце:  «В  щастя  ринь»,
І  килимок  мені  зіткало.

Не  знаю  інших  я  Богинь,
Вона  –  єдина  й  незрівнянна,
Неначе  світло  із  святинь…
Звела  нас  доля  невблаганна.

30.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024

ФРАЗИ ЗАМІСТЬ ДІЙ

ФРАЗИ  ЗАМІСТЬ  ДІЙ

Ти  кажеш,  що  це  люди?  Я  не  вірю,
Вони  страшніші,  аніж  сатана,
Вони  страшніші  аніж  дикі  звірі,
І  через  них  в  країні  в  нас  війна.

І  через  них  в  нас  гинуть  всюди  люди,
І  через  них  лягає  неньки  цвіт,
І  через  них  в  нас  сльо́зи  ллються  всюди
Уже  багато  довгих-довгих  літ.

І  кров  на  землю  ллється  без  упину,
Щодня  у  нас  нелічено  смертей,
Стирають  впрах  потвори  Україну,
І  світ  на  це  не  відкрива  очей.

То  фактів  їм  якихось  недостатньо,
То  десь  гуманність  пробують  ліпить…
Бо  їх  ще  горе,  просто,  не  спіткало…
А  ми,  напрочуд,  хочемо  всі  жить.

На  нас  щодня  летить  ворожа  зброя,
А  нам  себе  не  вільно  захищать,
Ми  маєм  захлинатися  від  горя,
Бо  можемо  потвор  провокувать.

То  й  тих  істот,  мабуть,  не  покарають,
Що  спопеляють,  нищать  все  у  нас,
Які  жорстоко  нас  тут  убивають…
Та  замість  дій  політ  ганебних  фраз.

На  дике  плем’я  світ  лиш  споглядає,
Щоб  дати  відсіч  –  світ  сказав  нам:  «Зась!»
На  що  ж  спільнота  світова  чекає?
Аби  вогонь  життя  у  нас  загас?

31.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024

ВІДДЗВЕНІЛО

ВІДДЗВЕНІЛО

Віддзвеніло  цього́річ  вже  літо,
Віддзвеніло  й  покинуло  нас.
Гучно  вдарило  літнім  копитом
І  сказало,  що  вже  йому  час.

Віддзвеніло,  ой  вже  віддзвеніло
Й  опустило  завісу  свою́.
Так  швиденько  воно  пролетіло…
Й  не  спинилось  воно  на  плаю́.

Віддзвеніло,  шлях  осені  да́ло,
За  собою  сліди  замело,
Але  ж  бу́ло  його  зовсім  мало…
Наче  зовсім  його  й  не  було́.

Віддзвеніло,  на  скрипці  заграло,
Той  прощальний…прощальний  свій  вальс.
В  невідомість  від  нас  мандрувало…
Попрощалось  й  пішло  вже  від  нас.

Віддзвеніло  і  зовсім  вже  стихло.
Озирнулись  –  його  вже  нема.
Саме  так  бо  прощатися  звикло…
Не  дзвеніло  воно  крадькома.

29.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

МИНАЄ ЛІТО

МИНАЄ  ЛІТО

Минає  літо…наче  лиш  поча́лось,
Та  добігає  вже  свого́  кінця,
Із  нами  ще  воно  не  попрощалось,
Та  скоро  сво́го  виставить  вінця́.

Спекотні  дні  кінця  свого́  збігають,
Хоч  може  й  не  спекотні  вже  такі,
В  природі  витинанки  витинають,
Й  хмаринки  в  небі  вже  не  всі  легкі́.

Ще  зовсім  трішки  й  літо  помандрує,
Кудись  піде́  від  нас  в  далеку  даль,
Можливо  за  відходом  пошкодує,
Але  накине  придбану  вуаль.

А  біля  брами  осені  торкнеться,
Погляне  мило,  все  їй  передасть.
Сестрі-красуні  мило  усміхнеться,
Але  відходом  смутку  всім  завдасть.

Воно  нічо́го  вдіяти  не  може,
І  календар  продовження  не  мав,
Піде  відпочивать  на  сво́є  ложе,
А  на  послідок  –  коник  в  травах  грав.

Тому́  в  дорогу  літо  проведемо,
Одя́гнем  вишиваночку  йому,
В  останні  дні  з  ним  душу  відведе́мо.
Але  ж  куди  так  квапиться  й  чому́?

28.08.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

СВІТІТЬСЯ ЩАСТЯМ КОЖНУ МИТЬ

СВІТІТЬСЯ  ЩАСТЯМ  КОЖНУ  МИТЬ

Світіться  щастям  кожну  мить,
Бо  нам  життя  лиш  раз  дається,
Ніщо́  його  хай  не  приспить,
Й  бажання  кожного  здійсни́ться.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Воно  вам  личить,  ви  повірте,
Воно,  торкаючись,  звучить,
То  ж  всякі  сумніви  розвійте.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Не  бійтесь  в  нього  огорнутись,
Хай  кришталем  воно  дзвенить,
Й  до  вас  зуміє  доторкнутись.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Не  бійтесь  в  ньому  потопати,
Нехай  на  крилах  прилетить,
Й  не  заставля  себе  чекати.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Йому  всі  двері  відчиняйте,
Немов  дурман,  нехай  п’янить,
Хай  вас  кохають  й  ви  кохайте.

Світіться  щастям  кожну  мить,
Йому  і  полон  наза́вжди  здайтесь,
Хай  все  життя  воно  зори́ть.
Зробіть  ви  це  і  не  вагайтесь.

06.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

СТРУНА ЖИТТЯ

СТРУНА  ЖИТТЯ

Струна  життя  людини  на  землі́,
Натягнута  між  серцем  і  душею,
Її  торкають  диво-скрипалі,
І  сяє  неймовірною  зорею.

Струна  життя  у  кожного  одна,
Вона  єдина,  все  життя  незмінна,
Та  в  кожного  різни́ться  довжина,
Але  вона  така  дорогоцінна.

Струна  життя  нам  звуки  видає,
Бринить  і  плаче,  тужить  і  радіє,
Перепочить  ніко́ли  не  стає,
І  защора́з  життю  надію  сіє.

Струна  життя  натягнута  у  нас,
І  молим,  щоб  вона  не  обірвалась,
Натягнута  на  той  короткий  час,
З  душею  й  серцем  навіть  повінчалась.

Струна  життя  бентежить  і  дзвенить,
Її  не  бачим,  та  оберігаєм,
Буває,  що  по-різному  звучить,
І  щоб  звучала  –  Господа  благаєм.

Струна  життя  людини  на  землі́…
Невидима,  але  така  важлива,
Свої́  у  неї  смички  й  важелі́,
То  й  музика  народжена  життєва.

20.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024

ЗОЛОТО Й БЛАКИТЬ

ЗОЛОТО  Й  БЛАКИТЬ

Пшеничне  поле  золотом  взяло́ся,
І  вітер  котить  хвилі  золоті,
Торкнулось  неба,  на  межі́  зійшлося,
Немов  за  це  молились  всі  святі́.

Пшеничне  поле  золотом  постало,
Налитий  колос  золотом  сповна,
На  нього  небо  вдалині  упало,
Їх  не  розлу́чить  клята  ця  війна.

Пшеничне  поле  золотом  встелилось,
До  неба  колоски  з  землі  тяглись,
З’єднались  вмить,  усе  умить  змінилось,
Вкраїнським  стягом  славно  простяглись.

Пшеничне  поле  з  золотим  колоссям,
І  синє  небо,  наче  те  рядно,
Їм  поєднатись  саме  так  вдало́ся,
Постати  стягом  їм  було́  дано́.

Пшеничне  поле  в  зо́лоті  скупалось,
Над  ним  повисли  небеса-блакить.
Так  золото  з  блакиттю  поєдналось,
Воно,  мов  стяг  вкраїнський,  майорить.

Пшеничне  поле  в  золото  вдягнулось,
А  для  прикраси  вибрало  блакить,
З’єдналось  з  небом,  стягом  розгорнулось,
І  цьо́му  стягу  й  Україні  жить.

23.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024

ЗБІГАЄ ДЕНЬ

ЗБІГАЄ  ДЕНЬ

Збігає  день,  і  так  життя  збігає,
Збігає  він  і  лине  в  небуття,
І  кожна  мить  невпинно  пробігає,
А  всі  вони  під  назвою  ЖИТТЯ.

Збігає  день,  за  нього  вдячність  Богу,
Ми  кожну  мить  вчимося  цінувать,
І  доля  стелить  кожному  дорогу,
Якої  ми  не  можемо  минать.

Збігає  день,  відлуння  нам  лишає,
Сліди  свої́  він  також  залиша,
Ще  й  барвами  палітру  прикрашає,
Та  квапиться,  збігати  поспіша.

Збігає  день,  збіга  несамовито,
Й  немає  на  шляху  він  перешкод,
І  ним  усе  навколо  оповито,
Щоб  зупинитись  –  він  нема  нагод.

Збігає  день,  іде  він  на  спочинок,
Прощається  і  більш  не  поверне́,
І  на  шляху  немає  він  зупинок,
Й  вчорашнього  ніяк  не  дожене́.

Збігає  день,  прощається  із  нами,
Та  й  естафету  він  передає,
Назад  йому  зачинені  всі  брами,
І  сво́ю  гаму  вправно  виграє.

22.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024

ОДНІ ТА ІНШІ

ОДНІ  ТА  ІНШІ

Одних  стираєм,  наче  крейду  з  дошки,
А  інших  з  болем  з  серця  вирива,
За  першими  не  шко́да  ані  трошки,
За  іншими  в  розпуці  потопа.

Без  перших  ми  живем  у  цьому  світі,
Зате  без  других  в  муках  вижива,
Крути-верти,  та  правди  ні́де  діти,
За  іншими    ми  сльо́зи  пролива.

Одні  ідуть  й  слідів  не  залишають,
А  інших  слід  і  час  не  витира,
Одні  наза́вжди  в  пам’яті  вмирають,
А  інших  пам’ять,  мов  альбом  горта.

Одні,  мов  крига,  душу  так  холодять,
Теплом  душевним  інші  зігріва,
Немов  примари  перші  ходять  й  ходять,
І  двері  іншим  навстіж  відкрива.

Одні  для  тебе–  місце  опустіле,
Натомість  інші  всесвітом  стають,
Був  час,  що  перші  випустили  стріли,
А  інші  рятувати  за́вжди  йдуть.

Одних,  немов  полову,  викидаєм,
А  іншим  небо  хилим  від  душі́,
Добірні  зе́рна  серед  всіх  шукаєм,
Не  продаємо  душу  за  гроші́.

Тому́  одних  стираєм,  наче  крейду,
А  інших,  як  зіницю  бережем,
Це  робиться,  погодьтесь,  не  по  Фрейду,
Й  мости  для  перших  палим  не  вогнем.

08.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2024  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024