КОРОЛЕВА ГІР

НЕСЛУХНЧНІ ГОСТІ

НЕСЛУХНЯНІ  ГОСТІ

Неслухняні  дрони  в  Польщу  завітали
І  свої́м  візитом  нарід  налякали.

Трохи  хвилювання,  трохи  бу́ло  стра́ху,
Бо  ворожі  дрони  з  летом  да́ли  маху.

Але  ж  це,  напевно,  була  не  атака,
Просто  заблукали,  як  якась  невдаха.

Чи  провокували,  чи  летіли  в  гості?
Чом  вони  летіли  –  в  ро́звідку  чи  просто?

Та  поляків  трішки  дрони  налякали,
Вже  були  не  смі́шки  –  їх  бо  не  чекали.

Взя́лися  літати  все  частіше  дрони
Зграями  літають,  начебто  ворони.

Ворог  не  злякався,  що  країна  НАТО,
Й  вирішив  до  неї  навіть  завіти.

Думають  сусіди,  що  з  то  буде  далі,
Збиваючи  дрони,  та  уже  в  реалі.

Хтось  занепокоїв,  хтось  бо  здивувався,
Ну  а  хтось  цих  го́стей  в  себе  дочекався.

Це  ж  лиш  перші  гості,  що  прийшли  в  розві́дку,
Щоби  роздивитись  що,  і  де,  і  звідки.

То  ж  тепер  чекати  інших  доведеться…
Може  споглядання  аж  тепер  минеться?

17.09.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2025

КАРДІОГРАМА ЖИТТЯ

КАРДІОГРАМА  ЖИТТЯ

В  життя  своя́  кардіограма,
В  життя  своє́  серцебиття,
Там  сво́ї  ноти,  сво́я  гама,
У  свій  клубок  нито́к  звиття.

В  життя  свої́  думки́  й  закони
Кардіограму  видають,
Де  є  скачки  і  перепони,
Шукають  все  й  у  всьо́му  суть.

Розшифрувать  кардіограму
Чужому  ко́мусь  не  дано,
Й  ввійти  в  чию́сь  життєву  браму,
Й  переглядать,  немов  кіно.

Зубці  і  лінії  різняться,
У  кожного  вона  своя́,
Щоразу  може  коливаться,
У  кожної  своя́  броня.

Кардіограма  та  чутлива,
Вона  ніко́ли  не  хиби́ть,
Свій  простір  в  неї,  сво́я  нива,
Й  вона  завжди́  кудись  спішить.

В  життя  своя́  кардіограма,
То  рівно  йде,  то  має  збій,
Їй  не  властива  анаграма
І  розпорядок  в  неї  свій.

08.09.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025

ПІСНЯ

ПІСНЯ

Україна  –  то  є  пісня,
Пісню  куля  не  бере́,
Її  стогін  вже  рознісся,
Та  вона  –  не  кабаре.

Ворог  хоче  її  вбити,
Та  вона  усе  звучить,
Все  жила́  і  буде  жити,
Перестане  крівцю  лить.

Пісня,  створена  віками,
Люд  її  наш  береже,
Ми  –  із  нею,  вона  –  з  нами,
В  світі  її  знають  вже.

Підхопить  її  звучання
Ще  ніко́му  не  вдало́сь,
Бо  народу  в  ній  єднання,
Й  захищати  довело́сь.

Пісня  ця  –  дзвінка  й  могутня,
Віра  й  воля  в  ній  сплели́сь,
І  незламність  в  ній  присутня,
Свої  ноти  збереглись.

Буде  линути-злітати
Пісня  ця  усі  віки,
Будуть  її  поважати
Й  простеляти  рушники.

Україна  –  славна  пісня,
Найпотужніша  з  пісень,
Звук  її  в  світи  віднісся,
Переможний  при́йде  день.

28.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2025

З НЕЗАЛЕЖНІСТЮ, ВІЛЬНА ВКРАЇНА

З  НЕЗАЛЕЖНІСТЮ,  ВІЛЬНА  ВКРАЇНО

З  НЕЗАЛЕЖНІСТЮ,ВІЛЬНА  ВКРАЇНО!
На  ногах  ти  завжди  твердо  стій,
Хай  мова  звучить  солов’їна.
Не  була  й  не  є  у  числі  ти  повій.

І  брендом  не  були  вкраїнки–
Були  символом  в  світі  краси
Від  малого  дівчатка  до  жінки!
Немов  вмились  в  краплинах  роси.

Тебе  ж  бо  ні  з  чим  не  зрівняти.
Дарувать  тобі  вірність  й  любов,
Найщиріші  слова  лиш  казати
Й  молить  безліч  за  тя  молитов.

Щоб  мови  й  тебе  не  цурались,
Щоб  святою  ти  була  для  всіх,
В  любові    тобі  зізнавались,
Хоч  тернистий  же  шлях  твій  проліг.

Та  ти  цілою  вийдеш  з-між  тернів,
Хоч  зараз  тя  рани  болять.
Терен  у  прошарках  дернів,
І  струни  твої  стугонять.

Не  стоїш  пред  врагом  на  колінах,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  свою  бережеш,
Хоч  на  Сході  ще  рвешся  на  мінах…
Ти  встоїш!Пред  врагом  не  впадеш!

Процвітай,моя  РІДНА  ВКРАЇНО,
Рік  за  роком  міцній  і  єднайсь,
Хай  окріпнуть  усі  твої  стіни,
І  в  любові  народній  купайсь!

Я  молитимусь  дальше  за  тебе,
За  мову  твою  і  народ,
Здійматиму  руки  до  неба,
Щоб  не  нищив  тебе  всякий  зброд!

24.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2025

ВИШИВАНА УКРАЇНА

ВИШИВАНА  УКРАЇНА

Україно  моя  вишивана,
Ти  –  найкраща  у  світі  земля,
Вишиванкою  буть  Богом  дана,
Вишиванкою  ти  зацвіла.

Вишиваною  ти  народилась,
Ти  в  калині  уся  й  колосках,
На  просторах  барвінком  стелилась,
Як  в  мережках  –  в  хвилястих  стежках.

Вишивана  моя  Україно,
Вишиванка  тобі  до  лиця,
Вишиванкою  пісня  скрізь  лине,
Ти  такою  живеш  у  серцях.

То  ж  найкраще  вбрання  ти  придбала,
Про  вбрання  це  співають  пісні,
Ти  у  ньому  квітучою  стала,
А  всі  квіти  –  красиві  й  рясні.

Вишиванка  у  кожному  слові,
В  кожній  пісні  душевній,  дзвінкій,
Візерунки  такі  всі  чудові
В  вишиванці  прекрасній  твоїй.

Україно  моя  вишивана,
Ти  –  єдина  у  світі  така,
Вишиванка  твоя  незрівнянна,
Й  серцю  милая  мова  дзвінка.

16.05.2020  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2025

ЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ

ЄДНАННЯ  КОЛЬОРІВ

Широкая  нива  з  пшеничним  колоссям
І  небо  над  нею  у  смутку  й  жалю,
Бо  нашій  землиці  пізнать  довелося
І  стогін,  і  муки,  і  пекло  вогню.

Це  поле  пшеничне  з’єдналось  із  небом,
Всевишній  з’єднав  їх  колись  навіки́,
За  всяку  ціну́  зберегти  це  нам  треба,
Щоб  клали  ми  хліб  на  свої́  рушники.

Наш  стяг  утворився  із  неба  і  ниви,
Найкращий  у  світі  вкраїнський  наш  стяг,
Життя  щоб  було́  в  Україні  щасливе,
І  з  рідним  цим  стягом  ми  йшли  до  звитяг.

В  війні  щоб  здобулася  наша  звитяга,
В  усій  Україні  щоб  стяг  майорів,
Бо  з  ним  проявилася  наша  відвага
В  неле́гкі  часи  наших  чорних  всіх  днів.

Найкращий  зі  стягів  із  ниви  і  поля,
Це  скарб  українців,  дарований  нам,
Із  ним  нас  об’єднує  мужність  і  воля,
І  платять  за  нього  герої  життям.

Широкая  нива  з  пшеничним  колоссям,
І  небо  над  нею,  мов  синь  ,  простяглось,
Бо  інших  полотен  для  нас  не  знайшлося,
Для  стягу  єднання  таке  збереглось.

23.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2025

ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР  –  не  просто  полотно,
Де  поєдналось  жовте  і  блакитне,
Не  просто  це  двоколірне  рядно  –
Це  небо  неозоре  й  поле  житнє.

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР  –гордість  ж  бо  яка,
Це  –  стяг  нашої  неньки  України,
Стяг  НЕЗАЛЕЖНОСТІ,  не  слуг  й  не  кріпака!
Й  про  нього  українська  пісня  лине.

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР  –  ЄДНОСТІ  ж  бо  стяг,
Стяг  ВОЛЕЛЮБНОСТІ  вкраїнського  народу,
Він  святості  й  висот  своїх  досяг
І  заслужив  найвищу  нагороду.

ВКРАЇНСЬКИЙ  ПРАПОР  всюди  майорить
І  на  вітру  він  розвивається,  мов  хвиля,
Над  ним  розкинулась  небесная  блакить,
Під  ним  –  земля  свята  й  вкраїнцю  мила.

23.08.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2025

МРІЯ КОЖНОГО ІЗ НАС

МРІЯ  КОЖНОГО  З  НАС

Вражий  МіГ  уже  злетів
Зі  свого́  боло́та,
Бо  так  ірод  захотів  –  
Примха  ідіота.

Хай  в  безодню  полетить,
Хай  в  безодню  кане,
Хай  потвору  щось  приспить,
Хай  вже  більш  не  встане.

Хай  в  болото  поверта
І  нас  не  займає,
Хай  вже  більше  не  зліта
І  нас  не  вбиває.

Хай  яскраво  спалахне
Над  гнилим  болотом,
Лихо  його  не  мине
Разом  з  ідіотом.

Феєрверки  хай  від  них
В  р@cshі  сяють  ясно,
Ну  а  наслідків  від  них
Хай  в  них  буде  рясно.

Хай  Госпо́дь  же  приземли́ть
У  довічне  ложе,
Хай  вже  більше  не  злети́ть
Й  знищить  нас  не  зможе.

Хай  так  бу́де  зі  всіма,  
Що  на  нас  план  мають,
Щоб  злітали  недарма  –  
Хай  усі  палають.

21.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025

ПРОТИЛЕЖНІСТЬ

ПРОТИЛЕЖНІСТЬ

Хтось  чекає  літа,  ну  а  хтось  –  зими́,
Мати  слі́зьми  вмита  –  син  поліг  грудьми.
Хтось  в  молитві  ру́ки  знов  до  Бога  звів,
Щоб  Госпо́дь  почув  нас  й  ворогів  відвів.

Хтось  весну  чекає  –  сіять  щоб  жита,
Хтось  вже  сил  не  має,  щоб  нести́  хреста.
Хтось  біжить  у  осінь  золото  збирать,
Ко́гось  в  домовині  стали  зустрічать.  

Хтось  вечірні  зо́рі  взявся  знов  лічи́ть,
Хтось  молитву  молить,  бо  ще  хоче  жить.
Хтось  вербі  над  ставом  ко́си  розпліта,  
А  над  ки́мось  знову  ворог  проліта.

Хтось  сонати  вітру  слухає  в  гаю́,
Хтось  стоїть  в  нерівнім  з  ворогом  бою́.
Хтось  росу  сріблясту  бачить  на  траві,
Потопає  знову  хтось  в  свої́й  крові́.

Хтось  в  саду  вишневім  слухає  птахів,
Ну  а  хтось  не  скаже  вже  ніяких  слів.
Хтось  у  води  мо́ря  залюбки  зайшов,
Хтось  же  в  потойбіччя  назавжди́  пішов.

Хтось  чекає  миру  і  кінця  війни́,
Щоб  живі  вернули  до́ньки  і  сини.
Хтось  вже  віру  втратив,  що  настане  мир,
Бо  воює  й  досі  сатана-упир.

18.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2025

ІСТИНА

ІСТИНА

Чи  квіти  хтось  посіє,  чи  жита́,
Чи  висипле  на  тацу  небо  зо́рі,
В  усьому  є  та  правдонька  свята́,
Де  дякувать  за  все  і  Богу  й  долі.

В  усьому  є  та  правдонька  свята́,
Яка  в  житті  показує  дороги,
Несемо  кожен  ми  свого́  хреста
І  оббиваєм  з  ним  якісь  пороги.

Несемо  кожен  ми  свого́  хреста,
Ніхто  у  цьо́му  нам  не  допоможе,
Зі  скаргою  не  пишемо  листа,
Хоч  біль  і  совість  нас,  буває,  гложе.

Зі  скаргою  ми  пишемо  листа,
Усе  приймаєм  з  радістю  і  смутком,
Бо,  ма́буть,  в  цьому  істина  проста…
Життєвий  кошик  повниться  й  здобутком.

Є,  ма́буть,  в  цьому  істина  проста,
Та  часто  ми  не  думаєм  про  неї,
Життя  біжить,  біжать  наші  літа́,
Які  не  за́вжди  квітнуть,  як  лілеї.

Життя  біжить,  біжать  наші  літа́,
Та  пам’ять  наша  геть  усе  карбує.
Аби  в  душі́  не  бу́ла  пустота…
Життєві  рани  час  не  залікує.

12.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2025

П'ЯТЬ РОКІВ ЗОРИТЬ З ПОТОЙБІЧЧЯ

П’ЯТЬ  РОКІВ  ЗОРИТЬ  З  ПОТОЙБІЧЧЯ

Минає  час,  минає  так  невпинно,
Роки  летять,  а  рана  все  болить,
П’ять  років,  як  один  спливає  нині,
Як  мамочка  із  засвітів  зори́ть.

Зори́ть  вона,  усе  так  добре  бачить,
Але  уста  наза́вжди  вже  німі,
Хоч  вже  не  тут,  та  так  багато  значить,
П’ять  років  ми  з  сестрою  вже  самі.

Уквітчане  подвір’я  і…  могила,
Біленька  хата,  стела  і  плита,
Раділа  мама  квітам,  їх  любила…
Слова́,  світлина,  в  усмішці  уста.

Життя  вона  понад  усе  любила,
Та  згасло  надвечір’я  і  свіча,
Вона  для  нас  життя  своє  прожи́ла,
Тепер  не  вистача  її  плеча.

Хай  з  Богом  спочиває  наша  ненька,
Я  щиро  вірю,  що  уже  в  раю́,
Живе  вона  у  нашому  серде́ньку,
Воно  болить  і  цьо́го  не  таю.

П’ять  років,  як  за  обрієм  матуся,
П’ять  років  збігли,  наче  мить  одна,
Вона  на  Небі,  а  я  тут  молю́ся,
Між  нами  та  невидима  стіна.

Між  нами  та  стіна  і  вічна  брама,
В  яку  п’ять  ро́ків  то́му  увійшла…
Пішла  у  потойбіччя  наша  мама,
Свої́  дороги  на  землі  пройшла.

Тепер  вона  десь  там,  в  Едемськім  саді,
Її  сліди  зостались  на  землі́,
ЛЮДИНОЮ  була́  тут  на  посаді,
Відбиток  залишився  на  чолі.

11.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2025

СУСІД СПОСТЕРІГАЄ

СУСІД  СПОСТЕРІГАЄ

Ось  потвори  з  оркостану
Знову  гаратають,
Хочем  жити  чи  вмирати  –  
Вони  не  питають.

Їм  аби  лишень  стріляти,
Нищить  Україну,
Та  й  бляшанки  випускати  –  
Не  давать  спочину.

А  бляшанок  в  оркостані,
Як  піску  у  морі,
Ми  усі  в  тривожнім  стані,
Бо  думки́  в  них  хворі.

З  усіх  усюд  запускають
Мотлох  юродиві,
Люд  невинний  убивають
У  гнилім  пориві.

Чи  не  можуть  їх  спинити?
Чи  й  гадки  не  мають,
А  ми  хочемо  всі    жити…
То  на  що  чекають?

А  той  мотлох  без  упину
Злітає  з  болота.
Прикру  маємо  картину,
В  нас  роки  скорбота.

А  сусід  спостерігає,
Бо  не  їх  вбивають…
Щось  вичікує  -чекає,
Бо  біди  не  знають.

Чи  ще  довго  доведеться
У  борні  стояти?
Та  й  чи  скоро  це  минеться
Й  далі  що  чекати?                                      

03.08.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025

ПИТАЮ, МАЛЮЮ, НЕ ЗНАЮ

ПИТАЮ,  МАЛЮЮ,  НЕ  ЗНАЮ

(Відповідь  С.  Терпеливець  на  коментар  до  вірша  «ЯК  МОЖНА  ЖИТИ  ТАМ…»)

Як  можна  жити  там  –  цього́  не  знаю,
Не  довело́сь  мені  таке  пізнать,
Але  молю́  і  Господа  благаю,
Аби  в  житті  цього́  не  скуштувать.

Як  можна  жити  там  –  себе  питаю,
Та  відповідь  не  можу  я  знайти,
Минає  час  й  до  цьо́го  повертаю…
Щоб  я…  життя  й…  далекії  світи…

Як  можна  жити  там  –  питання  вічне,
Але,  напевно,  кожному  своє́,
Та  точно  це  не  є  ніщо́  трагічне,
Та  вічне  відчуття,  що  не  своє́.

Як  можна  жити  там  –  не  уявляю,
Бо  доля  не  закинула  туди,
Але  в  думках  я  це  перебираю:
Щоб  я  й  чужі  далекії  світи…

Як  можна  жити  там  –  в  думках  малюю,
Картини  постають,та…  не  моє…
Думки́  про  це  гаптую  і  гаптую,
І  кожна  з  них  снує́,  снує́,  й  снує́.

Як  можна  жити  там  –  не  розумію,
Щоб  не  прийшлось  покинуть  рідний  край,
Який,  немов  коханого,  лелію,
Який  для  мене  –  незбагненний  рай.

25.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025

ФЕЙСБУЧНА ЛЮБОВ

ФЕЙСБУЧНА  ЛЮБОВ

Любов  фейсбучна  особлива:
Неначе  дощ,  неначе  злива,
Неначе  смерчі  й  буревії,
І  має  ще  й  брудні  затії.

Неначе  сильні  снігопади,
А  іноді  –  і  грози,  й  гради.
А  ще  бува,  як  заметілі,
Немов  працюють  всі  артілі.

Бувають  також  і  заме́ти,
Вона  вбива  й  без  кулемета,
Переміта  усі  дороги,
Й  боротись  з  цим  немає  змоги.

Ні  коментар,  ні  вподобайку,
Та  й  нецензурне  слово-лайку
Не  можна  навіть  розмістити…
Це  ж  треба  так  мене  любити?

Та  й  часто  дописи  блокує,
Зробивши  це  –  щось  метикує,
І  пише  все  щось  про  спільноту…
Й  бере  щоразу  вищу  ноту.

А  ще  й  частенько  видаляє,
Й  погрозами  все  дошкуляє,
І  про  стандарти  щось  торочить…  
То  ж  голову  ось  так  морочить.

То  як  з  цим  нелюбом  боротись?
Йому  і  в  жорні  не  змолотись,
Та  дописи  робить  я  буду
Й  любов  фейсбучну  не  забуду.

Бо  ця  любов  є  особлива:
Брудна  вона,  несправедлива,
Мене  так  любить  вже  роками,
Й  такі  брудні  провадить  справи.

Ось  я  й  таку  любов  пізнала,
Її,  звичайно,  не  чекала.
Любов-війна  роки  триває
І  все  нове́  щось  викидає.

19.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025

ВЖЕ Я - НЕ Я І ТИ - НЕ ТИ

ВЖЕ  Я  –  НЕ  Я  І  ТИ  –  НЕ  ТИ

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Нема  між  нам  вже  нічо́го,
Давно  вже  спалені  мости,
Вже  й  присмаку  нема  терпкого.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Не  мрій,  що  можеш  щось  змінити,
Межу́  зумів  ти  перейти…
Розбитий  глек  вже  не  зліпити.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
І  вороття  назад  немає,
Не  треба  вже:  «Пробач»,  «Прости»,
Бо  мертве  вже  не  оживає.
Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Усе  давно  уже  минуло,
Що  втрачено  –  не  віднайти,
Не  повернути  те,  що  бу́ло.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Зів’яло  все,  неначе  квіти,
З  яких  вінок  вже  не  сплести́
Й  не  варто  інші  вже  садити.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Давно  уже  загасли  зо́рі,
Давно  ми  –  різних  два  світи…
Можливо  це  –  пророцтво  долі.

Вже  я  –  не  я  і  ти  –  не  ти,
Це  –  дві  дороги,  дві  –  стежини,
В  одну  уже  їм  не  зійти,
Й  ми  –  не  одна,  а  я  дві  краплини.

19.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025

НІЧ В СТРАШНОМУ ГАРАТАННІ

НІЧ  В  СТРАШНОМУ  ГАРАТАННІ

Ніч  в  страшному  гаратанні,
Хай  же  буде  не  остання,
Хай  бляшанки  спопеліють,
Смерть  і  горе  нам  не  сіють.

Ми,  на  жаль,  не  так  хотіли,
Та  бляшанки  прилетіли,
В  нас  будинки  спопеляли
І  життя  людські́  забра́ли.

Ніч  була́  пекельна  знову,
Нам  співали  колискову
Не  про  місяць,  не  про  зорі,
А  й  страшні  дарунки  долі.

Грали  музику  ракети,
Мотлох  нам  читав  сонети,
А  ми  вижити  хотіли,
Бо  на  нас  вони  летіли.

Знову  Київ  на  прицілі,
Бо  такі  ворожі  цілі.
Молим  Бога  аби  жити
Й  сві́чі  наші  не  гасити.

Знову  все  у  нас  здригалось
І  вогнем  страшним  узя́лось.
В  ко́гось  бу́ла  ніч  остання,
Не  дожив  хтось  до  світання.

Знов  руїни  і  завали
Від  ворожої  навали,
Страх  і  сльо́зи  і  недоля…
Та  невже  це  Божа  воля?

Чи́єсь  серце  зупинилось,
А  ще  вчора  воно  билось.
Загаше́ні  знову  сві́чі,
Не  розплющать  більше  вічі.

Ніч  в  страшному  гаратанні,
В  ко́гось  подихи  останні,
В  ко́гось  –  страх  й  болючі  рани…
Коли  ж  в  вічність  ворог  кане?

31.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025

КОЛИ І ДЕ?

КОЛИ  І  ДЕ?

Ворожая  небезпека
В  нас  роки́  триває,
Бо  вкраїнськії  тере́ни
Ворог  спопеляє.

Та  якби  ж  то  лиш  тере́ни
В  нас  щодня  горіли,
Якби  люди  в  Україні
Щодня  не  німіли.

Якби  люди  в  Україні
Були  у  безпеці,
А  то  й  гніздо  страшно  вити
Бідному  лелеці.

Гніздо  птаху  страшно  вити,
Бо  й  його  зруйнують.
Як  нам  вижити  і  жити
Коли  атакують?

Як  нам  вижити  і  жити?
Куди  заховатись,
Аби  слізьми  вже  ніко́ли
Більше  не  вмиватись?

Аби  сльо́зи  вже  ніко́ли
Нам  не  проливати.
Де  не  буде  вража  зброя
Нас  ніде  сягати?

Де  не  буде  вража  зброя
Небезпеку  не́сти?
Коли  зможем  ПЕРЕМОГИ
Ми  вінок  всі  спле́сти?

30.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025

МИРОМ ВСЕ У НАС ПРИКРАШУ

МИРОМ  ВСЕ  У  НАС  ПРИКРАШУ

Прийшов  моsk@ль  в  країну  нашу,
Бо  прямував  він  на  парад,
Тепер  йому  доро́га  в  р@schу,
Але  двохсотим  вже  назад.

Тепер  йому  доро́га  в  р@schу,
Яка  веде  на  небосхил,
Їм  не  топтати  землю  нашу,
Квітник  зросте  замість  могил.

Їм  не  топтати  землю  нашу
Сво́м  смердючим  кирзаком,
Не  будуть  лити  горя  в  чашу,
Яке  тече  все  рівчаком.

Не  будуть  лити  горя  в  чашу,
З  життя  не  будуть  визволять,
Навік  зали́шать  землю  нашу,
І  нас  не  будуть  убивать.

Навік  зали́шать  землю  нашу,
На  повні  груди  ми  дихне́м,
Я  цю  надію  не  зага́шу,
Хоч  на  душі  і  біль  і  щем.

Я  цю  надію  не  зага́шу  –
Піде  в  болото  лютий  враг.
Я  МИРом  все  у  нас  прикра́шу,
Піді́ймуть  всюди  рідний  стяг.

Я  МИРом  все  у  нас  прикра́шу,
Усюди  славень  зазвучить,
Зустрінем  ПЕРЕМОГУ  нашу,
І  ми,  й  Вкраїна  будем  жить.

29.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025

МИ ВІЛЬНІ, НАРОДЕ МІЙ, ВІЛЬНІ

МИ  ВІЛЬНІ,  НАРОДЕ  МІЙ,  ВІЛЬНІ

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Ми  вільні,  неначе  птахи́,
В  країні  живем  неподільній,
Хоч  в  кожного  з  нас  є  гріхи.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Такими  прийшли  ми  у  світ,
Та  рани  тепер  в  нас  суцільні,
І  кров  на  чолі,  а  не  піт.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Рабів  не  постане  із  нас.
Сусіди  у  нас  божевільні  –  
Тяжкий  через  них  у  нас  час.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Та  мріють  в  кайдани  закуть,
А  дії  ворожі  свавільні,
Навалою  все  до  нас  йдуть.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
Нас  хоче  взять  ворог  в  ярмо,
Ми  духом  і  волею  сильні,
За  волю  в  бою́  стоїмо.

Ми  вільні,  народе  мій,  вільні,
У  рабстві  не  будемо  жить.
Рубці  в  нас  душевні  й  натільні,
Та  вільного  духу  не  вбить.

29.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2029

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025

ЧИ ДОВГО НА СВЯТО ЧЕКАТИ?

ЧИ  ДОВГО  НА  СВЯТО  ЧЕКАТИ?

Нехай  у  вічність  кане  все  погане,
Нехай  у  вічність  піде  зло  й  війна,
Хай  чимскоріш  в  нас  знову  МИР  настане,
Хай  щезне  з  України  сатана.

Нехай  у  вічність  пі́дуть  всі  ординці
За  те,  що  нас  взяли́ся  убивать,
Хай  заживуть  у  МИРі  українці,
На  нас  щоб  не  могли  більш  зазіхать.

Нехай  у  вічність  пі́дуть  сатанисти  –  
Не  місце  їм  на  цій  святій  землі́,  
Двоногі  ці  недоумки-р@schисти
Нехай  наві́ки  щезнуть  у  імлі.

Нехай  у  вічність  відійдуть  убивці,
Які  прийшли  зі  зброєю  до  нас,
Зотліють  хай  до  папірка  паршивці,
Хай  на  землі́  закі́нчиться  їх  час.

Нехай  у  вічність  відлетять  хоч  нині,
Аби  і  духу  не  зоста́лось  тут,
Бо  місце  на  святій  землі́  –  людині,
А  їм  у  пекло  кожному  маршрут.

Нехай  у  вічність  кануть  всі  до  шпенту,
Хай  факелом  яскравим  спалахнуть,
Й  не  ли́шиться  від  вбивць  ані  сегменту,
Щоб  кара  не  могла  їх  обминуть.

Нехай  у  вічність  кануть  всі  потвори,
Які  несуть  роки́  нам  горе  й  біль,
Нехай  розмиє  нелюдів  цих  но́ри,
Й  не  мали  змоги  вибратись  звідтіль

Нехай  й  упир  у  вічність  з  ними  кане,
Щоб  більш  не  міг  накази  віддавать,
Нехай  згорять  із  ним  убивчі  плани!
Чи  довго  нам  на  свято  це  чекать?

27.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2025

ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА

ХАЙ  ЗОТЛІЄ  ВСЯ  СВОЛОТА

Знов  потвори  з  оркостану
Підняли́сь  у  небо,
Та  обвугленого  стану
Їх  усіх  нам  треба!
 
Хай  потвори  спопеліють
Всі  над  болота́ми,
Та  й  усі  хай  поніміють,
Згинуть  з  потрохами.

Знищи,  Боже,  вражий  мотлох
Ще  над  болота́ми,
Хочем  бачить  всіх  їх  здохлих!
Боже,  будь  із  нами.

Хай  верта  упир  в  болото
На  свої́х  бляшанках,
Хай  зотліє  вся  сволота
У  ворожих  банках.

Бо  ж  вони  летять,  Всевишній,
Сві́чі  нам  гасити.
А  ми  хочем,  Боже  тиші,
Всі  ми  хочем  жити!

Зупини  їх,  я  благаю,
Не  дай  їм  летіти!
Роблять  пекло  нам  із  ра́ю…
Не  хочем  німіти!

25.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2025

СТРАШНА НІЧ

СТРАШНА  НІЧ

Знов  була  страшною  нічка,
Не  змикали  ми  очей,
І  молитва,  наче  стрічка,
Ангел  все  торкав  плечей.

Цілу  ніч  сміття  літало
І  нестерпно  все  гуло,
Ні  на  мить  не  затихало,
І  в  будинку  всім  трясло.

Знову  сильно  гаратнуло,
Знову  вибухи  у  нас,
Все  собою  сколихнуло
Вже  у  цей  ранковий  час.

Ми  живі  –  і  слава  Богу!
Знов  набралися  страху,
Боже,  йди  нам  на  підмогу,
Хоч  усі  ми  у  гріху.

Не  минай  нас,  я  благаю!
Нас  щитами  закривай!
Я  молю,  за  всіх  благаю,
Нас  в  біді  не  залишай.

Дуже  хочеться  нам  жити,
Та  у  вбивців  інший  план.
Як  нам  вижить?  Що  робити,
Щоб  не  знищив  нас  тиран?

21.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025

БЕЗ ТРИВОГИ

БЕЗ  ТРИВОГИ

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
Хай  ворог  наза́вжди  у  засвіти  йде,
Наза́вжди  покине  хай  наші  пороги,
І  хай  ПЕРЕМОГА  до  нас  вже  прийде́.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
Що  я  не  здригалась  від  вибухів  знов,
Хай  ворог  забуде  до  нас  всі  дороги,
І  щоби  не  стила  ні  в  ко́го  з  нас  кров.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
Що  ми  не  купались  у  вибухах  всі,
У  сховища  нас  не  несли́  наші  но́ги,
А  й  ними  змогли  ми  пройтись  по  росі.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
І  тиші  ніщо  не  порушило  в  нас,
Щоб  ворог  ніко́ли  не  мав  уже  змоги
Бляшанки  свої  відправляти  до  нас.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
За  те,  що  ще  й  спати  змогли  ми  вночі,
І  навіть  не  бу́ло  у  нас  настороги,
Бо  Ангел,  напевно,  сидів  на  плечі́.

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  без  тривоги,
За  ще  одну  ніч  у  моє́му  житті.
Чекаємо,  Боже  сигнал  ПЕРЕМОГИ,
Щоб  ми  більш  не  бу́ли  у  крові  литті.

20.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025

НЕ НАБУЛОСЯ СПОКОЮ

НЕ  НАБУ́ЛОСЯ  СПОКО́Ю

Не  набу́лося  споко́ю  –  
Мить  лиш  без  тривоги,
Та  й  ординці  не  забули  
До  нас  всі  дороги.

Не  набу́лося  споко́ю  –  
Ворог  атакує,
Життя  людські  забирає,
Домівки  руйнує.

Хоч  би  швидше  божевілля
Уже  закінчи́лось,
І  все  дрантя  з  оркостану
У  багні  втопилось.

Та  нема  кінця  і  кра́ю
Вже  жахіттю  цьому,
У  молитві  ру́ки  зводжу
Господу  Святому.

Тиша  лиш  на  мить  буває
І  вона  не  тішить,
Нас  упир  не  забуває
Й  ніяк  не  зали́шить.

Жити  хочемо,  Всевишній,
І  в  страху  не  бути,
Тому́  вибухів  й  тривоги
Ми  не  хочем  чути.

19.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025

НЕДОВГО ТИША ПАНУВАЛА

НЕДОВГО  ТИША  ПАНУВАЛА

Недовго  тиша  панувала  в  нас,
Порушило  її  виття  сирени,
Вже  й  вибухи  за  нею  в  пізній  час,
Здригаються  знов  ріднії  терени.

Посипалися  вибухи  гучні,
Один  за  о́дним  розтинає  тишу,
А  линуть  мали  радісні  пісні́,
Й  ніщо́  чому́сь  потвор  не  заколише.

Мені  й  у  вітрі  чується  все  плач,
Бо  й  він  безсилий  ворога  приспати,
І  завива,  бува,  немов  сурмач,
Не  може  він  убивць  заколихати.

Молитва  за  молитвою  луна,
В  молитві  ру́ки  зводим  і  благаєм,
Щоб  скаменів  наві́ки  сатана…
Такі  думки́  докупоньки  збираєм.

А  думати  хотілось  не  про  них,
І  мріяли  не  в  вибухах  купатись,
Та  ворог  завдає  нам  стільки  лих
Які  вже,  мабуть,  будуть  струпом  братись.

Й  ця  тиша  насторожувала  нас,
Недобре  від  початку  віщувала  –  
Бляшанки  прилетіли  в  нічний  час
І  небезпека  защораз  зростала.

До  ранку  ще  далеко  нам  чекать,
Ще  довго,  аніж  півні  заспівають,
Бляшанки  без  упину  все  летять
Теренів  наших  кожен  раз  сягають.

Благаєм  Бога,  аби  їх  вернув,
Щоб  повертав  усіх  їх  у  болото,
Аби  Творець  благання  всі  почув,
Аби  сконала  з  мотлохом  сволота.

19.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025

ПРОМОВА З ПОТОЙБІЧЧЯ

ПРОМОВА  З  ПОТОЙБІЧЧЯ
(  вустами  полеглого  героя  )

Я  бачив  те,  чого́  вам  і  не  снилось,
Я  бачив  пекло,  будучи  живим,
Та  в  мить  якусь  і  серце  зупинилось,
Загашена  свіча  ординцем  тим…

Я  бачив  те,  про  що  вже  не  сказати,
Мої́  вуста  наза́вжди  вже  німі,
А  йшов  я  Україну  захищати,
Бо  грати  довелося  в  нас  сурмі.

Я  бачив  те,  від  чо́го  крівця  стила,
Та  йшов  я  в  бій,  йшов  з  ворогом  на  прю,
Бо  серцю  Україна  лю́ба  й  мила,
І  голову  поклав  у  тім  бою́.

Я  бачив  те,  чого́  не  описати,
Немає  слів,  щоб  все  розповісти́,
І  довело́сь  життя  своє́  віддати,
За  обрій  рано  довело́сь  піти.

Я  бачив  те,  чого  не  уявити:
Страшна  реальність  в  пеклі  на  землі́…
Пішов  туди…  а  так  хотілось  жити…
Тепер  моя́  домівка  у  землі́.

Я  бачив  те,  що  відбирає  мову,
Пекельні  му́ки  довело́сь  пройти,
Із  засвітів  кажу́  тепер  промову,
Бо  вже  пішов  у  вічнії  світи.

17.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025

НАРОДЖЕНА І ВТІЛЕНА ІДЕЯ

НАРОДЖЕНА  І  ВТІЛЕНА  ІДЕЯ

(  З  нагоди  відкриття  картинної  галереї  в  Бишівському  академічному  ліцеї  )

Роки  триває  в  нас  страшна  війна,
Тривога  за  тривогою  лунає,
Продовжує  вбивати  сатана
Й  Марчук  в  нас  галереї  відкриває.

Убивця  Марчукові  –  не  указ,
Твори́ть  його  ніщо  не  зупиняє,
Бо  ПЕРЕМОГА  це  –  дороговказ,
Тому́  щоразу  пленери  збирає.

Вони  проходять  тут,  на  цій  землі́,
Вони  проходять  в  славній  Україні,
Де  нищать  все  потвори  моsk@лі,
Де  соловей  співає  на  калині.

Тут  кров'ю  гаптувалася  земля,
Тут  кров'ю  вишивалися  узори,
Це  все  –  страшні  діяння  моsk@ля...
Жахіття  витворяли  тут  потвори.

Але  й  в  війну  мистецтво  має  жить,
Його  немаєм  права  загубити,
Навчилися  усім  ми  дорожить,
Навчилися  всім  серцем  це  любити.

Тому́  сьогодні  свято  для  усіх:
Народжена  і  втілена  ідея,
Зробити  це  Марчук,  звичайно,  зміг  –  
Ось  ще  одна  картинна  галерея.

Розширення  і  розквіту  красі,
Картинами  хай  повниться  щомиті,
І  щедрими  хай  будуть  всі  митці,
Й  любов’ю  до  мистецтва  оповиті.

14.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025

А Я ХМЕЛІЮ БЕЗ ВИНА

А  Я  ХМЕЛІЮ  БЕЗ  ВИНА

А  я  хмелію  без  вина,
Я  без  вина  хмелію,  мила,
Хоч  і  на  скронях  сивина,
Та  світ  кохання  ти  відкрила.

Кохання  те  взяло́  в  полон,
Якого  я  не  знав  ніко́ли,
Це  дійсність  є  і  це  не  сон,
Ти  світе  мій,  ти  –  мо́я  доле.

В  човні  кохання  ти  і  я,
Блаженство,  рай  і  насолода,
Богине  любая  моя́,
Ти  є  від  Бога  нагорода.

Кохання  наше,  мов  дурман,
Ми  божеволієм  з  тобою,
Воно,  неначе  талісман,
Який  ми  носимо  з  собою.

А  я  хмелію  без  вина,
Бо  щастя  нас  в  обі́йми  взя́ло,
Його  відчули  ми  сповна́,
І  з  нами  в  танці  закружляла.

Мене  кохання  так  п’янить,
Купаюсь  в  ньому,  потопаю,
Живу  тобою  й  буду  жить,
Бо  палко  серцем  всім  кохаю.

04.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024


́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025

ДЕРЖАВНІСТЬ

ДЕРЖАВНІСТЬ

Державність,  Україна,  гідність,  воля,
Соборність,  суверенність,  ненька  й  ми,
Спіткала  нас  усіх  чому́сь  недоля,
Але  ми  залишаємось  людьми.

Державність  нашу  прагне  ворог  вбити,
Удари  нищівні  він  завдає,
Та  ми  взяли́ся  Господа  молити,
Бо  нарід,  наче  воду,  крівцю  ллє.

Державність  не  дамо  ми  розтоптати,
За  неї  гине  кращий  неньки  цвіт,
Що  взявся  нашу  неньку  рятувати,
І  ро́бить  це  багато  довгих  літ.

Державність,  незалежність,  Україна,
Найкращий  в  світі  український  стяг,
І  герб,  що  сяє  сонцем,  й  солов’їна,
І  кожен  крок  до  звершення  звитяг.

Державність  наша  буде  вічно  жити,
І  ворогу  не  знищити  її.
Не  перестанем  ненечку  любити,
Ми  сті́ни  захищаємо  свої́.

Державність,  Україна  і  свобода,
Вкраїнська  пісня  й  слово,  що  дзвенить,
За  всі  страждання  буде  нагорода  –  
Звитягою  вона  в  нас  зазвучить.

15.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025

ЗГОРІВ МУЗЕЙ, ТА ДУХ НЕ ЗГИНЕ

ЗГОРІВ  МУЗЕЙ,  ТА  ДУХ  НЕ  ЗГИНЕ

Музей  Шухевича  згорів,
Але  тризу́б  вцілів,  на  диво,
Зотліти  б  ворог  наш  волів,
І  не  було́  б  огненне  жниво.

Згорів  музей,  згорів  до  тла,
Бо  ніс  він  ворогу  загрозу.
У  орків  не  маліє  зла,
А  й  додають  все  більшу  дозу.

Давно  Шухевича  нема,
В  музеї  пам’ять  береглася,
Від  баченого  біль  пройма…
До  чо́го  сатана  вдала́ся.

А  в  тім  музеї  все  було́,
По  крихті  в  нього  все  збирали,
І  в  мить  одну  усе  пішло…
Усе  потвори  зруйнували.

Любов  була  в  музеї  тім,
Любов  до  неньки-України,
Жага  до  волі  теж  у  нім…
Згорів  музей,  та  дух  не  згине.

Згорів  Шухевича  музей,
Він  був  ординцям  на  заваді,
Нена́висть  й  біль  від  цих  вістей,
Але  потвори  цьо́му  раді.

Згорів  музей  і  все,  що  в  нім,
Нічо́го  зовсім  не  вціліло,
Вцілів  лиш  три́зуб,  він  вцілів,
А  решта  все  ущент  згоріло.

Усе  в  нас  ворога  ляка,
Загиблі  страх  несуть  титани,
Нацистів  ворог  так  шука.
Їх  дух  Шухевича  дістане.

01.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025

ЗНОВ ЛЕТЯТЬ ПОТВОРИ

ЗНОВ  ЛЕТЯТЬ  ПОТВОРИ

Знов  летять  потвори
Понад  Чорним  морем
І  несуть  нам  небезпеку,
Сльо́зи,  біль  і  горе.

А  ми  у  молитві
Господа  благаєм,
І  надії,  що  почує,
Ми  не  полишаєм.

Щоб  Госпо́дь  вернув  їх
Знову  у  болото,
Щоб  наві́ки  приземлив  там
Мотлох  цей  сволоти.

Щоб  не  підняли́ся
З  болота  ніко́ли,
Молим  тебе,  любий  Боже,
Й  невблаганна  доле.

Хочем  в  МИРІ  жити
І  горя  не  знати,
Україну  щоб  поміг  Бог
Із  руїн  підняти.

Аби  ворог  клятий
Зо́тлів  з  потрохами,
Щоб  війни́  більше  не  знали
Вкраїнці  віками.

Вислухай  нас,  Боже,
Наші  всі  моли́тви,
Поверни  прошу́  живими
Всіх  із  по́ля  битви.

Відверни,  Всевишній,
Цьо́го  супостата,
Щоб  не  бу́ла  у  жалобі
Українська  хата.

31.12.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025

НЕ НАПИШЕ

НЕ  НАПИШЕ

(  Світлій  пам’яті  Ігора  Поклада  )  

У  засвіти  маестро  вже  пішов,
Що  музику  завжди́  писав  душею,
До  музики  в  душі  жила́  любов,
Але  сьогодні  вже  він  за  межею.

Вже  не  напише  більше  нам  пісень,
На  нотний  стан  ніякий  текст  не  ляже,
В  житті  його  це  був  останній  день…
Вже  сло́ва  не  промовить  і  не  скаже.

Його  пісні́  злітали,  мов  птахи́,
Співали  їх  із  радістю  усюди,
Зосталися  лиш  пройдені  стежки́,
Але  по  них  ходити  вже  не  буде.

Його  сліди  зосталися  в  піснях,
У  вчинках  всіх  прекрасних  ще  зостались,
Маестро  гідно  проходи́в  свій  шлях,
Людські́  чесноти  в  музику  вплітались.

Рука  не  ві́зьме  в  ру́ки  олівець,
І  жодну  пісню  серцем  не  напише,
А  був  прекрасний  музики  творець,
Хіба  що  вітер  ту́гу  заколише.

За  обрієм  в  небачених  світах
Писатиме  нам  пісню  ПЕРЕМОГИ,
Прийде́  до  ко́гось,  та  вже  тільки  в  снах,
Його  не  стрінуть  ріднії  пороги.

09.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2025

Я ВАС ЗАПРОШУЮ НА ВАЛЬС

Я  ВАС  ЗАПРОШУЮ  НА  ВАЛЬС

Я  вас  запрошую  на  вальс,
Я  вас  запрошую  на  танець.
Паркет  давно  чекає  нас,
Давно  чека  дубовий  глянець.

Я  вас  запрошую  на  вальс,
Та  не  відмовте,  я  благаю.
Прийшов,  напевно,  вже  той  час.
Давно  цю  мить  я  вже  чекаю.

Я  вас  запрошую  на  вальс,
Дозвольте  з  вами  вальсувати,
Та  вальсувать  хочу  не  раз…
Але  назавжди  покохати.

Я  вас  запрошую  на  вальс,
Вас  хочу  ніжно  обійняти,
Я  все  життя  чекав  на  вас,
Щоб  з  вами  в  щасті  закружляти.

Я  вас  запрошую  на  вальс,
Ще  в  ваші  очі  заглянути,
Молю-благаю,  дайте  шанс
У  цих  озерах  потонути.

Я  вас  запрошую  на  вальс
Під  музики  душевні  звуки,
Під  цей  зворушливий  романс…
Дозвольте  взяти  вас  на  руки.

26.08.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025

НАМ СПОКІЙ ТІЛЬКИ СНИТЬСЯ

НАМ  СПОКІЙ  ТІЛЬКИ  СНИТЬСЯ

Нам  спокій  тільки  сниться,
Нас  знову  атакують,
А  світ  лиш  звик  диви́ться
І  зо́всім  нас  не  чують.

У  небі  знову  ві́йни,
Висока  небезпека.
Хто  жах  оцей  наді́йме?
Чи  вчують  нас  здале́ка?

Бою́ся,  що  не  вчують,
Ніко́му  ми  не  треба,
То  ж  ру́ки  у  молитві
Ми  зводимо  до  неба.

Звертаємось  до  Бога,
Благаєм  допомоги,
Щоб  ірод  щез  з  порога
І  не  було́  тривоги.

В  нас  вибухи  лунають,
Нема  куди  сховатись.
На  що  в  світі  чекають?
Не  квапляться  зізнатись.

Ще  скільки  нам  терпіти?
Ще  скільки  нам  страждати?
Ще  скільки  нам  тремтіти
Й  життя  в  нас  забирати?

07.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025

МІСТО ЛЕВА, ЛЄМБЕРГ, ЛЬВІВ

МІСТО  ЛЕВА,  ЛЄМБЕРГ,  ЛЬВІВ

Мені  казала  Королева,
Казала,  вірте  ви  мені!
Що  є  чудове  місто  Лева,
Вкраїнські  линуть  там  пісні.

Злітає  пісня  в  піднебесся,
В  кав’ярні  кава  запашна,
Коли  в  душі́  цього́  торкнешся,
То  не  потрібно  й  чаклуна.

Ця  львівська  кава  аж  дурманить,
Тамує  подих  і  п’янить,
Цей  аромат  до  себе  манить…
Не  можна  Львів  не  полюби́ть.

Там  гамір,  вулиці,  трамваї,
І  від  підборів  цокіт  є.
Це  до  душі  все  припадає,
Ще  й  промінь  сонця  виграє.

Красиві  парки  та  алеї,
Луна  церковний  передзвін,
Душа  народжує  ідеї
Від  таємниці  древніх  стін.

Туристи,  брички,  навіть  коні,
Театри,  вулиці  з  людьми,
Усе,  неначе  на  долоні.
І  гамір  чується  з  корчми.

Чарівний  Львів  і  вдень,  і  вранці,
Чарівний  взимку  й  восени,
Там  люди  ходять  в  вишиванці,
Ще  з  тих  часів,  із  сивини.

То  ж  поспішайте  в  місто  Лева,
У  старовинний  древній  Львів,
«У  Лємберг»,  -  каже  Королева,
Щоб  він  гостинністю  зустрів.

06.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025

ВЖЕ НЕ РЕВЕ

ВЖЕ  НЕ  РЕВЕ

Вже  не  реве,  вже  тільки  стогне
Широкий  красень  наш  Дніпро,
Неначе  в  нелюдів  в  полоні…
Людське  бездушшя  довело́.

Вже  не  реве,  не  котить  хвилі,
Які  колись  щораз  котив,
Сміття  у  ньому,  бруду,  гнилі…
Та  він  цього  не  заслужив.

Вже  не  реве,  бо  вже  міліє,
І  скоро  буде  видно  дно.
Дивлюсь  на  нього  й  серце  мліє,
Та  нелюдам  же  всеодно.

Вже  не  реве,  не  промовляє,
Не  тішить  хлюпанням  тих  хвиль,
А  вже  поволі  він  стихає,
Й  стає  на  ньому  вічний  штиль.

Вже  не  реве,  вже  тільки  стогне,
І  його  стогін  чуєм  ми.
Не  дай  Господь  ще  більш  застогне…
Байдужість,  Боже,  надійми!

31.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025

НІЧ У ТРИВОЗІ

НІЧ  У  ТРИВОЗІ

В  тривозі  ніч,  в  тривозі  й  хвилюванні,
А  так  спокою  нам  хотілось  всім.
Чи  є  у  нас  на  краще  сподівання
У  пеклі  наджорстокому  оцім?

Між  вибухами  мить  перепочинку,
Між  вибухами  тиша  лиш  на  мить,
Із  нами  ворог  став  до  поєдинку,
Сміття  вороже  все  до  нас  летить.

І  ні́де  вже  від  нього  заховатись,
Воно  уже  й  в  підвалах  дістає.
Чи  можемо  на  спокій  сподіватись?
Давно  біда  на  сурмі  виграє.

Летить  сміття  з  ворожого  болота,
Летить  до  нас  бляшанок  цілий  рій.
Чи  спопеліє  ворог  наш,  сволота?
Чи  щезне  з  України  вражий  гній?

А  мотлоху  неміряно  в  ординців,
Над  нами  в  небі  мотлох  цей  кишить,
Так  знищує  потвора  українців,
Й  ніяка  нечисть  збрід  цей  не  приспить.

В  тривозі  ніч,  в  тривозі  і  тремтінні,
Як  тиші  мить  –  лякає  нас  вона,
А  далі  в  небі  –  мотлох  в  мерехтінні…
Продовжує  терор  свій  сатана.

05.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025

СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ

СВІТИЛИ  НАМ  ВСЮ  НІЧ  НЕ  ЛІХТАРІ

Світили  нам  всю  ніч  не  ліхтарі,
В  заграві  вогняній  ми  потопали,
Летіли  нас  вбивати  моsk@лі  –  
Життя  наші  на  кон  вони  поклали.

Над  нами  висло  вбивчеє  шатро,
Під  куполом  небесним  –  павутина,
Яку  вночі  снувало  вбивче  зло,
І  падала  палаюча  хустина.

Бляшанки,  мов  пацьорки  на  разка́х,
І  їх  щоразу  більше  додавалось,
Нас  обіймала  не́нависть  і  страх,
Нам  ворогом  смертельне  ложе  ткалось.

Стелилися  вогненні  килими́
І  висла  всюди  димова  завіса,
Не  видно  вранці  й  сонця  з-за  пітьми́…
Несло́ся  це  усе  до  нас  від  біса.

Від  вибухів  здригалася  земля,
Столиця  у  вогні  уся  палала  –  
Така  була́  розвага  в  моsk@ля.
Чия́сь  свіча  в  цім  пеклі  догорала.

Бажання  жити  огортало  нас,
Бляшанки  вбивчі  цілу  ніч  летіли,
Вогненне  плесо  більшилось  чимраз,
Та  вороги  чому́сь  не  спопеліли.

04.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025

ХОТІЛОСЬ ВИЖИТИ І ЖИТИ

ХОТІЛОСЬ  ВИЖИТИ  І  ЖИТИ

Усе  палало  у  вогні,
Чи  виживем,  то  ми  не  знали,
Гатили  кляті  моsk@лі,
Сміттям  убивчим  гаратали.

В  страху́  й  молитві  ці́ла  ніч,
Зерня́ток  вервиці  торкалась,
І  не  змикала  зовсім  віч,
Була́  і  мить…  з  життям  прощалась.

Словами  це  не  описать,
Усьо́го  словом  не  сказати,
Лишалось  Господа  благать,
Аби  він  взявся  захищати.

Страшна  атака  цілу  ніч,
Вогонь  і  вибухи,  й  руїни,
Торкався,  мабуть,  Ангел  пліч…
Тремтіло  все,  здригались  сті́ни.

Ні  миті  тиші  не  було́,
І  кожна  мить  –  з  життям  прощання,
Холодний  піт  вкривав  чоло,
Здавалось  –  ніч  в  житті  остання.

Але  Госпо́дь  моли́тви  чув
І  закривав  щораз  щитами,
Напевно  й  Ангел  поруч  був,
Й  Покров  Пречистої  над  нами.

Госпо́дь  від  смерті  врятував,
Яка  щораз  дивилась  в  очі,
Її  постійно  відганяв,
Бо  лізло  все,  як  поторочі.

Була́  страшна  пекельна  ніч,
Яку  вдало́ся  пережити…
За  що  воно?  У  чому  річ?
Хотілось  вижити  і  жити…

04.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025

ВІЙНА ЗАБРАЛА

ВІЙНА  ЗАБРАЛА

Війна  забра́ла  тисячі́  життів,
А  може  навіть  це  уже  й  мільйони,
Її  до  нас  рашист-упир  привів,
Йдуть  з  технікою  цілі  ешелони.

Війна  забрала  український  цвіт
Й  продовжує  щодня  їх  забирати,
Вже  другий  розпочавсь  десяток  літ,
Продовжуєм  в  могилоньки  лягати.

Війна  забрала  доньок  і  синів,
Ніхто  й  ніщо  потвор  не  зупиняє,
Ще  більше  той  упир  оскаженів,
Вбиває  й  все  з  лиця  землі  стирає.

Війна  забрала  й  пуп’янки  малі,
Жалю́  не  мають  клятії  потвори,
Безжально  убивають  моsk@лі.
Посіяли  недолю  нам  і  горе.

Війна  забрала  квіти,  що  цвіли,
Вони  наза́вжди  полягли  в  могили.
І  пагінців  свої́х  ще  не  дали́  –  
Життєві  сві́чі  вбивці  загасили.

Війна  забрала  не  одне  життя
І  скільки  ще  забе́ре  –  невідомо.  
Ще  скільки  буде  кровопролиття  –  
Хіба  що  знати  Господу  святому.

03.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025

КРОВАНИЙ ПОТЯГ

КРОВАВИЙ  ПОТЯГ

Ось  знову  вдарили  потвори,
Життя  забравши  у  людей,
Прине́сли  знову  біль  і  горе…
Коли  ж  не  бу́де  в  нас  смертей?

Коли  не  будуть  в  нас  стріляти,
Сміття  убивче  запускать?
Чи  при́йде  час,  щоб  їм  сконати?
Чи  довго  нам  на  це  чекать?

Дніпро…  Руйнації  і  жертви,
Усюди  кров,  усюди  плач…
Так  мріють  нас  у  прах  всіх  стерти…
Чи  є  від  вбивць  тих  захист-плащ?

Кровавий  потяг,  скло  і  люди,
Квиток  хтось  взяв  в  один  кінець,
Та  скільки  ж  це  тривати  буде?
Чи  зна  про  це  хоча  б  Творець?

Жахіття  знову,  знову  й  знову,
Й  щоразу  гірше  все  страє,
Нас  кат  обрав  невипадково
Й  щораз  накази  віддає.

Дніпру  дісталось  знов  сьогодні,
А  світ  все  дивиться  й  мовчить,
Нам  співчуття  не  треба  жодні,
Глобально  треба  щось  робить.

24.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025

ЧОМ?

ЧОМ?

Чом  вас  лихо  не  приспало,
Люті  воріженьки?
Що  потвори  вам  потібно
Від  Вкраїни-неньки?

Чом  прийшли  ви  в  Україну
З  свого  оркостану?
Ще  й  взялись  за  солов’їну,
Годите  тирану.

Чом  з’явилися  в  утробі,
На  світ  появились?
Демони  в  людські́й  подобі
На  нас  навалились.

Чом  потвори  ви  з’явились
На  білому  світі?
Через  вас  чом  кров’ю  вмились
І  дорослі,  й  діти?

Чом  не  здохли  ще  в  колисці,
Коли  народились?
У  ку́пелі  в  старій  мисці
Чом  не  потопились?

Чом  дожи́ли  ви,  потвори,
До  цієї  днини?
Чом  прине́сли  ви  нам  горе?
Плач  усюди  лине.

Чом  ніщо́  не  спопелило
Вас  із  потрохами?
Лихо  з-за  вас  оповило
Й  шириться  між  нами.

Чом  вас  буйнії  вітриська
Не  знесли́  в  безодню?
Чом,  потворо  ти  рашистська,
Не  здох  в  передодню?

Чом  не  здохли  ви  во  плоті
Й  принесли́  нам  лихо?
Чом  в  гнилім  вашім  болоті
Не  прийшов  вам  здихіль?

Чом  вам  здихіль  не  приходить
В  куяві*  ординській?
Через  вас  з  життя  відходять
Наші  українці.

Чом  живеш,  нечиста  сило,
Живеш  й  не  здихаєш?
Ми  без  тебе  в  МИРі  жи́ли,
А  ти  нас  вбиваєш.

Чом  ви  ллєте  нашу  крівцю,
Немовби  водицю?
Чом  нам  горе  ллєте  в  чашу,
Па́лите  пшеницю?

Чом  земля  усіх  вас  но́сить?
Чом  не  накриває?
Чом  вас  смертонька  не  ско́сить?
Чом  не  спопеляє?

Чом  не  канете  в  провалля
Ви  цієї  ж  миті?
Чимскоріше  ви  землею
Щоб  були́  накриті!

20.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025

Я ДАЛЕКО В СВІТАХ

Я  ДАЛЕКО  В  СВІТАХ
(  Від  імені  емігранта)

Я  далеко  в  світах,
Так  далеко  від  рідної  хати,
Я  далеко  в  світах,
Вже  давно  не  ступав  я  на  рідний  поріг,
Та  взяло́ся  життя
Саме  так  ті  стежки́  прокладати…
У  чужи́ні  давно,
Ще  у  юності  шлях  із  домівки  проліг.

Я  далеко  в  світах,
Доля  мапу  таку  малювала,
Я  далеко  в  світах,
Але  рідний  мій  край  у  душі  оселивсь,
Та  чи  хочу  сюди,
Мене  доля  про  це  не  питала,
Я  роки  уже  тут,
Та  з  своєю  домівкою  я  не  простивсь.

Я  далеко  в  світах,
У  чужому  далекому  краї,
Я  далеко  в  світах,
І  коріння  своє́  в  цьо́му  кра́ї  пустив,
Але  серце  щемить
Та  й  думки́  пролітають,  мов  зграї,
І  одна  з  них  про  те,
Щоб  на  рідний  поріг  бодай  раз  ще  ступить.

Я  далеко  в  світах,
Але  думкою  лину  в  домівку,
Я  далеко  в  світах,
У  далекій  незнаній  усім  стороні,
Та  я  мрію  про  те,
Аби  зміг  притулити  голівку
У  тій  хаті,  де  зріс,
Де  з  дитинства  до  болю  все  рідне  мені.

20.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025

ДОРОГЕ І СЕРЦЮ МИЛЕ

ДОРОГЕ  І  СЕРЦЮ  МИЛЕ
(Світлій  пам’яті  батьків)

Зайшла  в  відчинені  ворота,
Для  мене  хтось  їх  відчинив,
Росте  вербичка  коло  плота,
Яку  дідусь  ще  посадив.

За  ворітьми  чека  подвір’я,
Воно  у  квітах,  як  колись.
Там,  може,  стріну  надвечір’я…
І  пахощі  там  розлили́сь.

Серед  подвір’я  біла  хата,
Мов  намистина,  збереглась,
Нема  роки́  в  ній  мами  й  тата,
Давно  тут  пісня  не  лила́сь.

Ще  й  чорнобривці  біля  хати,
Щороку  там  вони  цвітуть,
Любили  їх  і  батько  й  мати…
Їх  провели́  в  останню  путь.

Барвінок  стелиться  усюди,
У  хаті  все,  як  і  було́,
Та  лиш  батьків  у  ній  не  бу́де,
Не  вкриють  пасма  їх  чоло.  

І  сад  давно  вже  зажурився,
Нема  веселощів  у  нім,
На  все  він  з  сумом  подивися…
Батьківську  пам’ять  бережім.

Тут  дороге  усе  і  миле,
Бо  все  це  –  пам’ять  від  батьків,
Мене  добру  в  цій  хаті  вчили,
Та  не  вернути  тих  часів.

19.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025

НІЧОГО НЕ МІНЯЄТЬСЯ

НІЧОГО  НЕ  МІНЯЄТЬСЯ

Нічого  не  міняється,
Нічого  взагалі,
А  крівця  проливається,
Вбивають  моsk@лі.

Минула  ніч  пекельная,
Палало  все  в  вогні,
Бо  зброя  вся  смертельная
Не  ли́шилась  в  багні.

Її  до  нас  відправили  
З  гнилих  боліт  руsні,
Мету  собі  поставили
Убивці  у  війні.

А  люди  в  нас  загинули,
Убив  їх  орко-кат,
І  світ  оцей  покинули,
Не  вернуться  назад.

Так  ворог  убиває  нас,
Це  робить  кожну  мить,
Страшний  прийшов  для  всіх  нас  час,
Прийшлося  крівцю  лить.

І  знов  страшні  руйнації
Зробили  моsk@лі,
Для  них  це  –  декорації  
На  цій  святій  землі.

А  світ  на  все  це  дивиться
І  докази  збира,
Він  навіть  і  не  скривиться  –
Не  в  них  хтось  помира.

Чи  довго  споглядатиме
Весь  світ  з-за  паркана?
Ще  скільки  нас  вбиватиме
Ординець-сатана?

17.06.2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025

КОЛИ ЗАПАХНЕ МИРОМ?

КОЛИ  ЗАПАХНЕ  МИРОМ?

Коли  запахнуть  МИРом  Небеса?
Коли  усюди  МИРом  зарясніє?
Чи  зді́йсняться  Господні  чудеса?
Чи  МИРом  Україну  Бог  засіє?

Коли  запахне  МИРом  навкруги?
Коли  на  землю  ступить  ПЕРЕМОГА?
Коли  із  неньки  щезнуть  вороги?
Коли  для  них  закриється  доро́га?

Коли  запахне  МИРом  на  землі́?
Коли  безпека  вступить  в  володіння?
Коли  в  болото  ве́рнуть  моsk@лі
І  зрадникам  коли  прийде́  прозріння?

Коли  запахне  МИРом  поміж  нас?
Коли  з  війни  пове́рнуть  всі  в  домівки?
Коли  до  нас  пове́рне  мирний  час?
Коли  вже  не  складатимуть  голівки?

Коли  запахне  МИРом  вже?  Коли?
Тим  МИРом,  за  який  ми  так  благаєм,
Щоб  ми  в  страху  вже  більше  не  жили́…
Той  МИР,  якого  вже  роки́  чекаєм.

Коли  запахне  МИРом,  Боже  мій?
Ще  скільки  цвіту  має  облетіти?
Коли  вже,  Боже,  переможний  бій?
Чи  зможемо,  Всевишній,  ми  вціліти?

08.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025

А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ

А  МИ  ЗАКІНЧИМОСЬ

А  ми  закінчимось…  ви  знайте,
Стає  нас  менше  защораз,
Орді  шляхи  не  відкривайте,
Бо  ворог  ближче  кожен  раз.

А  ми  закінчимось,  як  літо,
Ми  тут  закінчимось  колись,
Тут  не  одного  з  нас  вже  вбито…
Не  йдеш  на  поміч,  то  молись.

А  ми  закінчимось…  Це  правда…
Й  ніхто  не  йде  нас  заміни́ть,
На  захист  стати  кожен  мав  би,
Аби  усім  нам  далі  жить.

А  ми  закінчимось…  на  фронті,
Бо  нас  неміряно  не  є,
Не  видно  МИР  на  горизонті,
Ударів  ворог  завдає.

А  ми  закінчимось,  як  днина,
Яка  мина  й  не  поверта,
Хтось  втратить  донечку,  хтось  –  сина,  
Замовкнуть  кожного  вуста.

А  ми  закінчимось  не  вдома,
Ми  всі  закінчимося  тут…
Зате  у  вас  в  домівці  втома…
Нас  на  щиті  звідсіль  везуть.

А  ми  закінчимось…  повірте,
Не  вічні  ми…  що  не  кажіть,
Аналізуйте  все  і  змірте…
Боротись,  хлопці,  поможіть…

14.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025

РІЗНЕ

РІЗНЕ

Є  відносне  і  важливе,
Є  цікаве,  і  зрадливе,
Дивовижне  і  відоме,
Дуже  цінне  і  знайоме.

І  байдуже,  і  звичайне,
Мальовниче  і  дуже  файне,
І  веселе  і  щасливе,
Є  і  трепетне,  й  щемливе.

І  сумне  є,  і  тривожне,
І  невірне,  і  побожне,
І  настирливе,  і  щире,
Дороге,  і  ніжне,  й  миле.

Є  крикливе  і  примітивне,
Кострубате  й  дуже  дивне,
І  ніяке,  і  прекрасне,
Безтурботне  й  дуже  щасне.

Величальне  і  величне,
Старовинне,  рихле,  звичне,
Миловидне,  необманне,
І  безбарвне,  й  безталанне.

Десь  віднайдене  й  забуте,
І  нечуване,  й  почуте,
Веселкове,  і  барвисте,
Світле,  росяне  і  чисте.

Неосяжне,  невблаганне,
Скурпульозне,  бездоганне,
Неповторне  й  геніальне,
І  образливе,  й  вітальне.

Є  зрадливе,  й  непомітне,
І  мрійливе,  й  заповітне,
І  обмежене,  й  широке,
І  низеньке,  і  високе.

Запашне  є  і  духмяне,
Полинове  і  шафранне,
Кольорове  й  чорно-біле,
Роботяще  і  невміле.

І  вечірнє,  й  світанкове,
Незбагненне  й  волошкове,
І  відчинене,  й  закрите,
Голе,  босе  і  сповите.

І  повільне,  й  швидкоплинне,
Є  і  власне,  і  родинне,
Є  завзяте  і  ліниве,
І  незграбне,  і  дбайливе.

Колосальне,  колоритне,
І  відверте  є,  і  скритне,
Неозоре  і  мрійливе,
І  принишкле,  і  красиве.

Гармонійне,  кардинальне,
І  наближене,  і  дальнє,
І  небажане,  і  рідне,
Чудодійне  є  і  гідне.

І  лукаве,  і  фальшиве,
Дикувате,  і  примхливе,
Невблаганне,  ясночоле,
Є  шикарне,  є  і  кволе.

Незавершене  і  різне,
І  страшне,  і  дуже  грізне,
І  жорстоке,  й  милостиве,
Добродушне  і  жахливе.
 
І  відважне,  й  боязливе.
І  безстрашне,  і  сміливе.
Голоруке  і  безроге,
І  ганебне,  й  крутороге.

І  окрилене,  і  творче,
І  омріяне,  й  пророче,
Відчеканене  й  гладеньке,
Є  нецінне  й  дорогеньке.

Є  казкове  і  звабливе,
Мовчазне  є  і  грайливе,
Є  скрипуче  й  колискове,
Голосисте  і  драйвове.

І  зіркове  і  слухняне,
Недоторкане  й  торкане,
І  святе,  й  великодушне,
Бездуховне  і  бездушне.

Є  і  гріше,  й  безгріховне,
Є  пусте,  та  є  і  повне,
Є  мілке,  та  є  глибоке,
Є  самотнє  й  одиноке.

Є  огидне  і  потворне,
Незбагненне  і  моторне,
Є  глибинне  й  поверхневе,
Початкове  і  кінцеве.

Є  задумане  й  почате,
Є  і  скромне,  й  хвалькувате,
Тихе  є  і  галасливе,
Неможливе  і  можливе.

І  корисне  і  нецінне,
Є  і  програшне,  й  відмінне,
Є  і  вартісне,  й  коштовне,
Є  конкретне,  є  умовне.

Є  віражне  і  вітрильне,
І  музичне,  й  дуже  стильне,
Дощове  є,  є  й  безхмарне,
Ненаглядне  й  дуже  гарне.

Є  бридке  і  є  огидне,
Є  заховане  і  видне,
Гіркувате  і  плачевне,
Є  постійне  і  непевне.

І  майстерне,  й  примітивне,
Щире,  зоряне  і  дивне,
І  гниле  є,  і  нечисте,
І  буденне,  і  врочисте.

Є  безцінне  й  дріб’язкове,
Безупинне  й  нездорове,
Незамінне  й  невпливове,
Пломенисте  і  зразкове.

І  просте,  й  високомірне,
Є  і  крихітне,  й  безмірне,
Є  і  зверхнє,  й  притаманне,
Є  улесливе,  й  обманне.

Є  міражне  і  уявне,
Фантастичне  й  дуже  славне,
Поетичне  і  письменне,
Є  відоме  й  безіменне.

Є  і  грамотне,  й  толкове,
Дурнувате  й  гонорове,
Сонцесяйне  і  прихильне,
Незбагненне  й  дуже  сильне.

І  виши́ване,  і  ткане,
Кришталеве  й  полотняне,
І  зупинене,  й  награ́не,
Неспроможне  й  препогане.

Тихе,  бажане,  спокійне,
І  гучне,  і  мелодійне,
Скучнувате  і  бадьоре,  
Боязливе  і  суворе.

Шедевральне  і  повчальне,
Меркантильне  і  сакральне,
І  ошатне,  і  захмарне,
Приголомшливе  й  бездарне.

І  закінчене,  й  почате,
І  розкішне,  і  крилате,
Голослівне  й  невгамовне,
І  пусте,  і  дуже  повне.

Надоїдливе  й  незвичне,
Нецікаве  й  блискавичне,
Вирішальне  і  чудове,
І  старе,  й  незвичне  но́ве.

13.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025

А СВІТ ЛИШЕНЬ СПОСТЕРІГА

А  СВІТ  ЛИШЕНЬ  СПОСТЕРІГА

Щодня  лягають  в  землю  українці,
Туди  вклада  нас  нечисть  з  болотів,
Туди  вкладають  нарід  наш  одинці…
До  тла,  щоб  лютий  ворог  спопелів.

Прийшло  до  нас  з  ордою  люте  горе,
Прийшла  до  нас  з  ординцями  біда,
Життєві  свічі  гасять  ці  потвори,
Ввірвалися  до  нашого  гнізда́.

Виною  всьому  –  клятії  ординці,
Жили  ми  в  тиші  й  спо́кої  завжди́,
Щодня  лягають  в  землю  українці,
Нам  горя  додається  від  орди.

Життєві  свічі  гасять  без  упину,
А  світ  за  цим  усім  спостеріга,
Щоб  зупинити  –  не  знайшли  причину,
Бо  Україна  їм  недорога.

Не  їх  болить,  не  їх  вбиває  ворог,
Не  їхню  землю  крівця  залива,
Не  в  них  зі  зброї  у  повітрі  порох,
Не  в  них  роки́  уже  війна  трива.

Тому́  нас  ворог  легко  так  вбиває,
Тому́  йому  відкриті  всі  шляхи,
А  світ  за  цим  лишень  спостерігає
Й  не  бачить  в  цьому  ворога  жаги.

07.06.2025

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025

РЯТУЮЧИ ЖИТТЯ - СВОЄ ВІДДАЛИ

РЯТУЮЧИ  ЖИТТЯ  –  СВОЄ  ВІДДАЛИ
(Полеглим  вогнеборцям  присвячується)

Ви  інших  поспішали  врятувати,
Спішили  ви  приборкати  вогонь,
Та  довело́сь  своє́  життя  віддати,
Торкнувся  ворог  ваших  юних  скронь.

Рятуючи  життя  –  своє́  віддали,
Обов’язок  виконували  свій,
Що  буде  так  –  не  знали  й  не  чекали,
Тепер  лежать  вам  у  земля  сирій.

Так  рано  ваші  свічі  загасили,
Вони  лиш  розгоратись  почали́,
І  довело́сь  лягати  вам  в  могили.
Загинули,  хоч  майже  не  жили́.

Не  перший  виїзд,  не  одне  гасіння,
І  не  одне  врятоване  життя,
Та  вбило  вас  вороже  те  створіння,
Убило  вас  убивче  те  сміття.

Вогонь  усіх  вас  язиком  торкався,
Щоразу  ви  боролися  із  ним,
З  життям,  на  жаль,  з  вас  кожен  попрощався,
Не  в’їсться  в  вічі  більше  чорний  дим.

За  кожним  у  жалобі  є  родина,
За  вами  плачуть  й  ті,  хто  вас  не  знав,
За  вам  у  сльозах  є  Україна,
Героєм  кожен  з  вас  життя  віддав.

06.06.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025

ЖУРНАЛІСТАМ

ЖУРНАЛІСТАМ

З  Днем  журналістики  вітаю,  любі  друзі,
Що  побажать  у  час  цей  нелегки́й?
Робота,  як  життя,  на  злітній  смузі…
Політ  бува  холодний  і  вогкий.

Та  гострого  пера  не  буду  я  бажати  –  
Життя  його  загострює  само.
Я  від  душі  вас  хочу  привітати,
Госпо́дь  вас  посадив  за  це  кермо.

Вам  долею  дано́  про  все  писати,
І  кожне  слово,  кожна  думка,  штрих  –  
Чеканити  чеканку,  карбувати,
Щоб  голос  журналіста  в  вас  не  стих.

Перо  в  руках,  як  скальпель  у  хірурга:
Неточний  рух  –  і  не  минуть  біди́,
Тоді  канва  вже  є  для  драматурга,
Бо  всюди  залишаються  сліди.

Тому́  пишіть,  перо  легки́м  хай  буде,
Нехай  несе  в  омріяні  світи,
Фортуна  хай  прямує  з  вами  всюди,
До  бажаних  висот  з  пером  свої́м  прийти.

06.06.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020
[quote][/quote]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025

ЖУРАВЛІ

ЖУРАВЛІ

Журавликом  вертаються  сини,
Вертають  із  полону  в  вічні  далі,
У  засвітах  тепер  їм  сняться  сни,
А  тут  про  них  вже  пишуться  скрижалі.
Журавликом  вертаються  сини,
Та  чуємо  не  клекіт  журавлиний,
Шумлять  про  них  високі  ясени…
У  когось  був  журавлик  той  єдиний.

ПРИСПІВ

Журавлі,  журавлі  над  землею,
Журавлі,  журавлі  в  вишині,
Журавлі  вже  десь  там,  за  межею,
Бо  дивились  у  вічі  війні.
Журавлі,  журавлі  над  землею,
З  неба  сльози  дощами  падуть,
Йшли  крізь  терня  у  пеклі  стернею,
Що  вела  їх  в  останню  путь.

Журавлику,  журавлику,  вернись,
Тобі  ще  рано  в  вирій  той  летіти,
Тебе  благаю,  любий,  озовись  –  
Ми  маєм  про  життя  погомоніти.
Журавлику,  журавлику,  вернись,
Тебе  чекає  рідная  домівка,
На  мене  у  сльозах  ти  подивись,
Це  не  твоя,  мій  красеню,  мандрівка.

ПРИСПІВ

Останній  помах  білого  крила,
Остання  путь  над  рідною  землею,
Життєвая  свіча  більш  не  пала,
Лиш  чорний  дим  здійнявся  понад  нею.
Останній  помах  білого  крила,
Пішла  від  тебе  вся  життєва  сила,
Не  б’є  вода  із  твого  джерела  –  
Натомість  височіє  вже  могила.

ПРИСПІВ

28.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025

ВІЗЬМУ Я ТВОЮ ДУШУ НА ДОЛОНІ

ВІЗЬМУ  Я  ТВОЮ  ДУШІ  НА  ДОЛОНІ

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Ти  Ангелом  злітаєш  в  Небеса,
Ворожа  куля  доторкнулась  скроні…
Душа  у  тебе  чиста,  мов  роса.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
У  ній  –  любов  до  рідної  землі,
Не  стрінуть  тебе  рідні  на  пероні,
Бо  вбили  тебе  кляті  моsk@лі.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Й  посе́лю  її  в  рай  на  Небесах,
Пройшов  ти  пекло  в  вражому  полоні,
Та  й  в  інший  світ  злетів,  неначе  птах.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Давно  гріхи  простились  всі  тобі,
Тебе  носила  мати  в  сво́їм  лоні,
Й  була́  за  тебе  все  життя  в  мольбі.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Колись  вдихнув  у  неї  я  життя,
І  поселю́  в  Небеснім  легіоні  –  
На  землю  вже  не  буде  вороття.

Візьму́  я  тво́ю  душу  на  долоні,
Бо  місце  їй  на  Небі  між  святих,
За  тебе  сльо́зи  ллються  при  іконі,
А  голос  твій  уже  наза́вжди  стих.

27.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025

ПРИЙШЛА ДО ТЕБЕ ЩЕ ОДНА ВЕСНА

ПРИЙШЛА  ДО  ТЕБЕ  ЩЕ  ОДНА  ВЕСНА

Прийшла  до  тебе  ще  одна  весна,
Прийшла  вона,  ніде́  не  забарилась,
Прийшла  весна  в  житті,  а  не  у  снах,
Взяла́  за  плечі,  в  вічі  подивилась.

Це  ще  одна  до  тих,  що  в  тебе  є,
Можливо,  й  не  така  вже  легкокрила,
Але  надій  і  віри  додає,
І  рухає  життєвії  вітрила.

Прийшла  весна,  прийшла  не  крадькома
Вона  ввійшла  в  відчиненую  браму,
Вона  прийшла  і  взя́лась  до  керма
Й  продовжує  життя  кардіограму.

Прийшла  весна,  на  неї  ти  чекав,
Можливо,  не  така  дзвінкоголоса,
Та  ти  її  до  тих,  що  є,  додав
Й  скупав  з  любов’ю  у  ранкових  росах.

Прийшла  весна.  Її  ти  бережи,
Довірся  їй,  повідай  таємниці,
Про  все,  що  на  душі,  їй  розкажи
І  посели  на  троні  у  світлиці.

Візьми  її  в  обі́йми,  пригорни,
Довірся  їй,  вона  тебе  не  зрадить,
Були́  у  вас  окремії  човни,
Тепер  вона  у  свій  тебе  посадить.

Ти  плаватимеш  з  нею  день  і  ніч,
Не  бійся  їй  у  чо́мусь  довіряти.  
Хай  Ангел  все  торкає  тво́їх  пліч,
Й  тримає  під  Покровом  Божа  Мати.

20.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025

ЛЮДИНА І ГЕРОЙ

ЛЮДИНА  І  ГЕРОЙ
(Захиснику  України,  односельчанину,  герою  Миколі  Комару)

Ти  став  на  захист  неньки-України
Із  перших  днів,  як  ворог  увірвавсь,
Став  боронити  рідні  наші  сті́ни,
Ні  хвилечки,  ні  миті  не  вагавсь.

Ти  став  на  захист  рідної  землиці,
Як  гідний  син  її  ти  захищав,
Війні  у  вічі  довело́сь  дивитись,
«Хто,  як  не  я?»  –  одразу  ти  сказав.

Був  бій  за  боєм,  ти  не  падав  духом,
Ти  йшов  у  бій,  не  думав  про  життя,
Нехай  земля  тобі  постане  пухом,
Бо  вже  назад  немає  вороття.

Ти  –  наш  герой,  ти  –  вірний  син  Вкраїни,
Людина  ти  і  славний  захисник,
Свистіли  кулі,  поряд  рвались  міни,
За  тебе  біль  в  серця  усіх  проник.

Обов’язок  виконував  ти  гідно,
Ти  йшов  до  ПЕРЕМОГИ  з  усіма,
Дай  Боже,  щоб  не  бу́ло  все  безслідно,
Щоб  це  було́,  Микольцю,  недарма.

Низький  уклін…  низький  уклін,  герою,
Ти  йшов  у  бій,  щоб  нас  всіх  берегти,
Від  куль  ворожих  захищав  собою…
Низький  уклін  і  нас  за  все  прости.

20.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025

ІШЛО ЖИТТЯ

ІШЛО  ЖИТТЯ

Ішло  життя,  ішло  воно  кудись,
Ішло  воно,  поволі  мандрувало,
Здіймало  погляд  іноді  увись,
А  іноді  назад,  та  й  поглядало.

Ішло  життя,  неквапна  та  хода,
А  іноді  неслось  несамовито,
Була́  пора  у  нього  й  золота́,
Та  барви  ще  не  всі  у  нім  розкрито.

Ішло  життя,  міркуючи  ішло,
Щось  думало,  щось  в  пам’яті  гортало,
Вкладати  стало  пасма  на  чоло,
Та  й  жоден  крок  воно  не  викидало.

Ішло  життя  й  гостинцем  навпростець,
Ішло  воно  покосом  і  стернею,
Йому  світив  в  дорозі  каганець,
Несло́  усе,  що  мало  за  душею.

Ішло  життя,  з  ним  мрії  і  думки́,
Ішло  воно,  хоч  втому  відчувало,
Тернистими  траплялися  стежки́,
Але  і  ними  все  чимчикувало.

То  ж  хай  і  далі  так  воно  іде,
Прихильна  доля  мапу  хай  малює,
Нехай  ніщо  не  спинить  і  ніде,
Нехай  йому  нічо́го  не  бракує.

19.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025

НЕ ЦУРАЙСЯ

НЕ  ЦУРАЙСЯ

Не  цурайся  мови,  друже  –  
Вона  калинова.
Мелодійна  і  барвиста  
Українська  мова.

Не  цурайся  і  не  нехтуй
Нею  розмовляти,
Бо  Вкраїна  й  рідна  мова
Мають  розквітати.

Не  кажи,  що  тобі  зручно
І  близька  ворожа.
Тільки  наша  милозвучна!
Й  на  це  ласка  Божа.

Хай  складаються  щеле́пи
До  рідної  мови,
Адже  ти  не  розтелепа,
Що  веде  розмови.

Не  звеличуй  ти  ворожу
Своїм  белькотінням,
А  й  скажи:  «Усе  я  можу,
Вже  прийшло  прозріння».

Не  топчи  ти  калинову,
Бо  вона  –  єдина,
Нею  має  розмовляти
Уся  Україна!

18.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025
[quote][/quote]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025

СКІЛЬКИ?

СКІЛЬКИ?

Ворог  спати  не  дає,
Не  дає  нам  жити,
Скільки  буде  те  сміття  
Світом  колотити?

Скільки  буде  литись  кров
Через  ту  сволоту?
Я  про  це  питаю  знов  
Світову  спільноту.

Скільки  будуть  нас  вбивать
Клятії  ординці?
Скільки  горя  ще  пізнать
Мають  українці?

Скільки  буде  з  болотів
Ворог  наступати?
Скільки  має  ще  життів
Нарід  наш  віддати?

Скільки  слізоньок  гірких
Вилити  ще  маєм?
Просим  захисту  в  Святих,
Що  роби́ть  –  не  знаєм.

Скільки  бути  цій  війні,
В  вибухах  «купатись»?
Здихіль  коли  сатані?
Як  з  ним  поквитатись?

Скільки  буде  світ  мовчать
І  на  все  дивитись?
Скільки  буде  все  вивча́ть?
Як  із  цим  миритись?

Скільки  в  землю  нам  лягать
І  в  крові́  тонути?
Як  Всевишнього  благать?
Як  нам  далі  бути?

17.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025

НАЧЕ ДОЛЯ І СВЯТИНЯ

НАЧЕ  ДОЛЯ  І  СВЯТИНЯ

Вишиванка,  наче  доля,
Наче  квітка  серед  поля,
Вишиванка  –  це  родинний  оберіг.
На  ній  мальви  і  барвінок,
У  ній  душа  українок,
В  ній  вертаємо  на  отчий  свій  поріг.

Чорнобривці  й  рута-м’ята,
Там  любов  і  мами  й  тата,
В  вишиванках  материнські  молитви́.
Із  теплом  думки  встелились,
У  колосся  сколосились,
З  багатющим  візерунком  рукави.

Вишиванка,  мов  святиня,
В  ній  вкраїнка  –  берегиня,
Наче  Ангел,  захищає  нас  крильми́.
Вишиванка,  наче  зброя,  
Дуже  цінна  для  героя,
Що  від  ворога  затулює  грудьми.

В  ній  стібочок  за  стібочком
Вишивався  вечерочком,
Кожен  хрестик  все  лягав  у  молитва́х.
То  й  виши́вана  сорочка,
І  для  доні,  й  для  синочка  –  
Оберіг  на  всіх  дорогах  і  стежках.

Вишиванка  серцю  мила,
В  вишиванці  –  наша  сила,
Ще  й  родинний  зберігається  в  ній  код.
Нас  любов’ю  полонила,
Помага  розправить  кри́ла,
Бо  незламний  український  ми  народ.

Вишиванка,  наче  пісня,
Стрій  вкраїнський  в  нас  зберігся,
Вишиванка,  мов  виши́ване  життя.
Вишиванка  прикрашає,
Нам  етнічність  зберігає,
В  вишиванці  наша  доля-вишиття.

16.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025

МАМА

МАМА

Мама…  Зворушливо,  мило  і  сильно,
І  дуже  дзвінко  слово  це  звучить.
Для  когось  –  це  є  ноша  непосильна,
Але  життя  із  нею  вже  прожить.

Мама…Бентежно,  і  щиро,  і  ніжно.
Не  кожному  дано  це  слово  чуть.
Хтось  каже  це  свідомо,  хтось  –  побіжно,
Та  мама  –  це  святе  ,  і  в  цьому  є  вся  суть.

Мама…  Так  славно,  і  поважно,  й  гучно.
Не  кожній  жінці  ймення  це  дано,
Про  це  старці  казали  дуже  влучно,
Й  воно  є  світле,  наче  те  рядно.

Мама…  Тривожно  й  дуже  величально,
Й  велике  щастя  мати  ймення  це.
Звучить  воно  і  голосно  й  благально.
Це  слово,  мов  живильне    деревце.

Матусенька…  Схвильовано  і  гордо.
Доки    мама  –  слово  на  устах.
Звучить  неперевершено  в  акордах
І  вилітає  з  уст,  неначе  птах.

Матусенька…  З  повагою  й  любов'ю,
Із  шаною  несем  його  в  серцях.
Із  вдячністю  це  слово  завжди  мовлю,
Звучить  воно  у  моїх  молитвах.

14.05.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2019
́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025

КОЛИ СТАРІЄ МАМА

КОЛИ  СТАРІЄ  МАМА

Коли  старіє  мама  вже  роками,
Душею  їй  не  дайте  постаріть,
Ми  з  нею  зв’язані  душевними  нитками,
Любіть  її,  цінуйте,  бережіть!

Якщо  відчує  старість  мама  в  тілі,
Душа  повинна  бути  молода,
Хоч  коси  в  неї,  наче  сніг,  вже  білі
Й  неквапною  давно  вже  є  хода.

Хоч  зупинить  років  вона  не  може,
Бо  невгамовні  всі  оті  роки,
Душею  молодіть  їй  допоможе
Наша  любов,  підтримка  і  думки.

Тоді  душа  у  мами  буде  квітнуть
І  в  ногу  із  роками  не  піде,
Наша  підтримка  –  мрії  заповітні,
Її  молитва  нас  життям  веде.

20.01.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025

МАТЕРИНСЬКЕ ГОРЕ

МАТЕРИНСЬКЕ  ГОРЕ

Материнське  горе,  відчай  і  розпука,
Материнське  горе,  біль  на  все  життя,
Материнське  горе,  вічная  розлука,
Бо  війна  забрала  не  одне  дитя.

Материнське  горе,  слізоньки  рікою,
Материнське  горе,  рана  і  рубці,
Материнське  горе  з  тугою-журбою
І  від  сліз  струмочки,  рани  на  лиці.

Материнське  горе,  що  війна  завдала,
Материнське  горе  довелось  пізнать,
Материнське  горе  доленька  зіткала,
Бо  сини-соколи  у  землі  лежать.

Материнське  горе,  виплакані  очі,
Материнське  горе  й  серце  у  сльозах,
Материнське  горе,  сни,  як  поторочі,
Син  щораз  приходить,  та  тепер  лиш  в  снах.

Материнське  горе,  вервиця  й  молитва,
Материнське  горе  сіє  скрізь  війна,
Материнське  горе  і  остання  битва,
І  така  висока  за  усе  ціна.

Материнське  горе  й  лихо,  що  ввірвалось,
Материнське  горе  вороном  внеслось,
Материнське  горе  назавжди  зосталось
І  його  пізнати  мамі  довелось.

30.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025

САД

САД

Чи  так  було́?  Чи  може  це  здало́ся?
Зайшла  у  сад,  а  в  нім  біліє  цвіт,
У  пам’яті  гортати  довело́ся
Чи  це  той  сад,  який  садив  ще  дід.

Той  са́мий  сад,  той  сад  з  мого́  дитинства,
Наве́сні  цвіт,  а  восени  –  плоди…
Давно  пізнала  присмак  материнства,
Та  бачу  й  зараз  дідові  сліди.

Пройшли  роки,  і  діда  вже  немає,
Та  є  той  сад  і  квітне  щовесни,
Неначе  сон,  та  пам’ять  оживає,
Прихо́дить  з  дідом  він  у  мо́ї  сни.

І  яблуні  у  ньому,  і  горіхи,
І  сливи  і  черешня  в  тім  саду,
В  дитинстві  бу́ло  там  багато  втіхи,
І  все  було́  у  саді  до  ладу.

Роями  бджоли  у  саду  кружляли,
І  соловей  щоразу  там  співав,
І  коники  в  траві  на  скрипці  грали,
А  дід  з  свої́м  садочком  розмовляв.

Неначе  сон,  який  щоразу  сниться,
Чекає  сад,  та  діда  вже  нема,
Чекає,  аби  знову  поклони́ться
Й  сказати,  що  робив  все  недарма.

Хилити  гілля  хоче  сад  до  діда,
Та  вже  нема,  нема  його  роки,
Не  вийде  з  хати,  у  садок  не  піде…
Лишились  з  садом  всі  його  стежки́.

05.05.2025

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025

КОЛИ СИНИ ІДУТЬ У БІЙ

КОЛИ  СИНИ  ІДУТЬ  У  БІЙ

Коли  сини  ідуть  у  бій,
То  серце  крається  від  болю,
Вбиває  ворог  безліч  мрій,
Та  не  вбива  ні  дух,  ні  волю.

Коли  сини  ідуть  у  бій,
У  бій  за  неньку-Україну,
Жевріє  вогник  всіх  надій,
Аби  вберіг  життя  Бог  сину.

Коли  сини  ідуть  у  бій
На  прю  із  врогом-ординцем,
Той  кожен  син  для  нас  є  свій,
Він  гордо  зветься  українцем.

Коли  сини  ідуть  у  бій  –  
За  них  щораз  звучить  молитва
Пречистій  Матінці  Святій,
Бо  кожна  вирішальна  битва.

Коли  сини  ідуть  у  бій
За  наймилішу  солов’їну,
Надії  кажемо  :»Жеврій,
Бо  ворог  робить  скрізь  руїну».

Коли  сини  ідуть  у  бій
Кувати  нашу  ПЕРЕМОГУ,
Тоді  в  молитву  віру  сій,
Хай  Бог  торує  їм  дорогу.

25.04.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитріва,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025

НЕ ЇХ БОЛИТЬ, НЕ В НИХ БАЖАННЯ

НЕ  ЇХ  БОЛИТЬ,  НЕ  В  НИХ  БАЖАННЯ

Трива  війна  у  нас  уже  роки,
Трива  війна  і  зо́всім  не  вщухає,
Летять  до  нас  ворожі  коршаки,
Вогнем  невинну  ворог  накриває.

Спільнота  світова  спостеріга:
Не  їх  болить,  не  їх  орда  вбиває,
Не  в  їх  домівці  ворога  нога,
Не  з  їх  чола  щоразу  кров  стікає.

Не  в  них  бажання  в  Чистий  цей  четвер
Очиститись  від  ворога  наза́вжди,
Допоки  все  з  лиця  землі  не  стер,
Не  їх  болить,  що  хтось  не  бачить  правди.

Дванадцятий  вже  Чистий  цей  четвер,
Що  ворога  позбутися  не  можем,
Не  розуміє  світ  цього́  й  тепер,
Хоч  добре  бачить,  та  не  допоможе.

Все  більше  й  більше  вражого  сміття,
Все  більша  й  більша  вражая  навала,
Яка  жорстоко  забира  життя,
Та  світові  цих  доказів  замало.

Як  хочеться  очистить  від  орди
Кожнісінький  шматочок  України,
Не  крові  були  рі́ки,  а  й  води́
І  з  неньки  не  робилися  руїни.

17.04.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025

П'ЯТНИЦЯ СТРАСНА І ХРЕСНА ДОРОГА

П’ЯТНИЦЯ  СТРАСНА  І  ХРЕСНА  ДОРОГА

Ось  п'ятниця  страсна  і  Хресна  дорога,
Якою  піднявсь  на  Голгофу  Ісус.
У  Діви  Марії  на  серці  тривога  –  
Христа  закатують,  Христа  розіпнуть.

Христа  розіп’яли,  живцем  розіпнули...
І  плаче  Марія  тa  інші  жінки.
Століття  пройшли,  та  цього  не  забули,
Бо  кров'ю  скропились  Христові  стежки.

Христа  розіп’яли  і  бік  прокололи,
І  крівця  по  тілу  тече  з  -під  ребра.
Що  буде  з  Христом  –  то  не  знали  й  не  чули…
Пречиста  весь  час  там  з  Ісусом  була.

Ті  муки  Христа  роздались  по  Голгофі,
Ніхто  був  не  в  змозі  завадить  катам.
І  спис  червонів  від  Христової  крові,
Син  Божий  свідомо  на  смерть  пішов  сам  .

Пішов  він  на  смерть,  аби  нас  врятувати,
Пройшов  через  муки  і  біль  він  терпів.
Про  це  ми  повинні  завжди  пам'ятати,
Не  раз  під  хрестом  на  Голгофу  зомлів.

Тому  пам'ятаймо  про  муки  Христові,
У  пам’яті  те,  через  що  він  пройшов.
Шануймо  Христа  і  живім  у  любові  –  
За  наші  провини  на  страту  пішов.

18.04.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2025

ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

ЗИМОВИЙ  ВЕЧІР

Вогонь  потріскує  в  печі́
І  лиже  челюсті  зухвало,
Вовняний  шалик  на  плечі́,
На  думку  всяке  щось  спадало.

В  кватирку  місяць  заглядав,
На  мене  пильно  він  вдивлявся,
По  небу  цілу́  ніч  блукав,
До  зорів  красень  залицявся.

А  я  на  кріслі  під  вікном
За  срібнолистим  споглядаю,
Ще  не  сповита  зо́всім  сном,
Дрівець  у  піч  все  підкидаю.

Мороз  надво́рі  все  скував,
Стоять  дере́ва  всі  у  тузі,
В  обі́йми  вітер  кожне  брав,
Верба  зажурена  у  лузі.

Дивлю́сь  на  все  це  крізь  вікно,
Усе  у  місячному  світлі,
В  руках  –  бокал,  у  нім  –  вино,
Бажання  й  мрії  заповітні.

В  печі́  потріскує  вогонь,
У  хаті  тиша  панувала,
Неначе  щось  торкнулось  скронь,
Тепло́  в  душі  я  відчувала.

Глибока  ніч,  мороз,  свіча,
Вогонь  в  печі́,  і  місяць,  й  зо́рі,
Тягар  давно  вже  спав  з  плеча,
Приймала  я  дарунки  долі.

29.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025

ПАЛАЮТЬ СЕЛА І МІСТА

ПАЛАЮТЬ  СЕЛА  І  МІСТА

Палають  села  і  міста́,
Щоразу  ворог  атакує,
Страшна  у  ворога  мета,
До  неї  він  іде-прямує.

Страшна  у  ворога  мета,
Страшні  у  ворога  всі  плани,
Про  захист  просимо  Христа,
Щораз  сильніш  ятряться  рани.

Про  захист  просимо  Христа,
Бо  тільки  нас  болять  ці  рани,
Тяжкого  ми  несем  хреста,
Це  нас  боліть  не  перестане.

Тяжкого  ми  несем  хреста,
Аби  не  впасти  ми  благаєм,
Про  біль  голосять  в  нас  вуста,
На  допомогу  уповаєм.

Про  біль  голосять  в  нас  вуста
І  кров’ю  землю  напуваєм,
В  спільноти  світу  сліпота,
Ми  сліпоту  ту  розганяєм.

В  спільноти  світу  сліпота,
Ніяк  не  йде  до  них  прозріння,
Горять  в  нас  села  і  міста́,
Благаєм  в  Господа  спасіння.

28.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025

ПІД ОБСТРІЛАМИ ЗНОВУ СТОЛЬНИЙ ГРАД

ПІД  ОБСТРІЛАМИ  ЗНОВУ  СТОЛЬНИЙ  ГРАД

Під  обстрілами  знову  стольний  град,
Під  обстрілами  серце  України,
Заграва  в  небі,  та  не  зорепад,
Від  вибухів  тремтять  в  будинку  сті́ни.

Від  вибухів  здригається  земля,
І  невідомо  далі  що  чекати,
Дає  вказівку  ірод  із  кремля,
Щоб  все  і  всіх  на  цій  землі́  стирати.

Один  за  одним  вибухи  у  нас,
І  ні  на  мить  вони  в  нас  не  стихають,
Нам  пекло  влаштували  в  нічний  час,
У  нас  домівки  із  людьми  палають.

Й  диктатора  ніхто  не  зупиня,
Йому  усе  дозволено  робити.
Щоб  згинула,  немов  роса,  руsnя,
Щоб  ми  змогли  спокійно  знову  жити.

Від  вибухів  і  серце  в  п’я́ти  йде,
Від  вибухів  втрачається  дар  мови.
Коли  вже  сонце  МИРУ  нам  зійде́?
Бо  поки  що  ми  чуєм  лиш  розмови.

Під  обстрілами  знову  стольний  град,
Бляшанки  вбивчі  ворог  запускає,
Немає  в  цьо́му  ворогу  завад,
Тому́  роки́  страшна  війна  триває.

23.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025

ДОДОМУ ПОВЕРТАЮТЬ НА ЩИТІ

ДОДОМУ  ПОВЕРТАЮТЬ  НА  ЩИТІ

Додому  повернули  на  щиті,
Ще  скільки  так  пове́рне  –  невідомо.
Вони  пізнали  пекло  при  житті,
Й  живими  не  вертаються  додому.

Таку  доро́гу  ворог  їм  проклав,
Хоч  мріяли  не  нею  повертати,
Та  кожен  з  них  життя  за  нас  віддав,
І  з  засвітів  сюди  завітати.

У  кожного  була́  в  житті  мета,
У  кожного  були  бажанням  й  плани,
Та  ворог  нам  завдав  цього́  хреста,
А  рідним  спричинив  довічні  рани.

Не  на  щиті  хотіли  повертать,
Та  ірод  взявся  свічі  їм  гасити,
З  щита,  на  жаль,  ніко́ли  їм  не  встать
За  те,  що  взя́лись  неньку  боронити.

За  те,  що  Україна  над  усе,
За  те,  що  в  серці  мова  солов'їна,
За  що  ж  бо  кожен  хрест  такий  несе?
Любов  до  неньки  у  серцях  нетлінна.

Герої  повернуть  на  щиті,
Остання  путь,  остання  дорога,  
Багато  що  зробили  б  ще  в  житті,
Та  були  в  пеклі,  йдуть  тепер  до  Бога.

28.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025

У МАЛЕНЬКОМУ СЕРДЕНЬКУ

У  МАЛЕНЬКОМУ  СЕРДЕНЬКУ

Українська  я  дитина,
В  мо́їм  серці  –  Україна,
В  мо́їм  серці  –  мама  й  тато,
Я  молю́сь  за  них  завзято.

Добре  вивчу  солов’їну,
Берегтиму  Україну,
Берегтиму  і  не  зраджу,
Тільки  добре  слово  ска́жу.

Бо  у  нас  земля  родюча,
Є  і  гори,  й  степ,  і  круча,
Полонини  і  простори,
Є  Азовське  й  Чорне  море.

Є  багато  квіту  в  полі,
Світять  нам  яскраво  зо́рі,
Ще  й  спадають  срібні  ро́си
На  жита́  і  на  покоси.

На  душі́  за́вжди  тепленько,
Бо  Вкраїна  –  рідна  ненька,
Про  яку  говорять  в  світі,
За  яку  в  молитві  й  діти.

Я  душею  багатію,
Що  вкраїнець  –  я  радію,
Буду  гордістю  родини,
Хай  добро  росте  з  зернини.

27.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025

БАГАТОГРАННІСТЬ

БАГАТОГРАННІСТЬ
(Олесі  Сінчук  з  нагоди  Дня  народження  )

Краса,  талант,  і  музика,  і  слово
Зібра́лися  докупки  ще  колись,
І  барвами  заграли  веселково,
В  єдине  ці́ле  так  вони  злили́сь.

Душевність,  ніжність,  людяність  і  щирість,
І  промені  із  се́рця,  і  любов,
На  це  була́,  мабу́ть,  Господня  милість
Й  віночок  із  батьківських  молитов.

Преславно,  пречудово,  предушевно,
Сяйнисто  з  павутинкою  думок,
Так  можна  описати  це,  напевно,
Й  зіткати  у  душевний  килимок.

Так  долею  судилося  таланту,
Багатогранність  щоб  у  нім  була́,
Світитися,  неначе  діаманту,
До  творчості  два  піднятих  крила́.

Сопілка,  піаніно  і  гітара,
Перо  і  ноти,  голос,  як  дзвінок,
Госпо́дь  тебе  обдарував  цим  даром,
Який,  немов  намисто  із  квіто́к.

Мої  вітання  щирі  і  сьогодні,
Твори́  для  всіх,  пиши,  співай  і  грай,
Дарунки  позбирай  усі  Господні.
Твоя́  душа,  неначе  дивограй.

25.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025

ПОМОЛІМОСЬ ЩИРО ЗА СУМЧАН

ПОМОЛІМОСЬ  ЩИРО  ЗА  СУМЧАН

Помолімось  щиро  за  сумчан,
Хай  життя  Всевишній  їм  врятує,
Хай  заго́їть  кожную  із  ран,
Хай  вже  МИР  і  спокій  запанує.

Помолімось  щиро  ми  усі,
У  молитві  є  велика  сила,
Ворог  всіх  тримає  у  страсі́,
Хай  торкають  нас  Анге́льські  кри́ла.

Помолімось  люди,  бо  біда,
У  війну  страшнющу  ворог  грає,
Всюди  кров  тече,  а  не  вода,
Все  з  лиця  землі́  орда  стирає.

Помолімось  щиро  від  душі́,
Сумщина  із  ворогом  межує,
Ворог  так  зрива  свої́  куші́,
І  щоразу  далі  все  прямує.

Помолімось,  зцілення  просім,
Бо  сумчани  –  також  українці,
Наодинці  їх  не  залишім,
Сумщину  всю  знищують  ординці.

Помолімось  щиро  за  сумчан,
Помолімось,  хай  горять  їх  свічі,
Хай  мине  у  них  страшний  цей  стан,
Хай  біда  не  дивиться  у  вічі.

24.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2025

БЛЯШАНКИ, ДИМ Й БАЖАННЯ ЖИТИ

БЛЯШАНКИ,  ДИМ  Й  БАЖАННЯ  ЖИТИ

В  повітрі  знову  дуже  чути  дим,
І  спалахи  нам  небо  розсікають.
То  чим  ми  завинили,  Боже,  чим?
За  що  ординці,  Боже,  нас  вбивають?

За  що  й  чому́  ми  хрест  такий  несем
І  сатану  ніхто  не  зупиняє?
Молю́,  Всевишній,  зупини  нікчем!
На  кожнім  кроці  ірод  нас  вбиває.

Бляшанки  вражі,  наче  ті  птахи́,
Мов  коршаки  взяли́ся  нас  накрити…
За  що  це,  Боже,  за  які  гріхи?
Скажи,  Всевишній,  як  тебе  молити?

Влучає  ворог  мотлохом  у  нас,
Горять  будинки,  все  вогнем  взяло́ся.
Чи  буде,  Боже,  у  нас  мирний  час,
Чому́  пізнать  це  все  нам  довело́ся?

Гуде  у  небі  враже  це  сміття,
Виття  сирен  вже  майже  не  стихає,
Щоразу  ворог  забира  життя,
Щоразу  чи́ясь  свічка  догорає.  

І  вибухи  лунають  зі  всібіч,
Чи  зможеш  ти  нас,  Боже,  захистити?
Чи  Ангел  не  покине  наших  пліч?
Бо  дуже  нам  всім  хочеться  ще  жити!

21.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025

НЕ ЗМІНИЛИ РОКИ

НЕ  ЗМІНИЛИ  РОКИ

Не  змінили  роки,  тільки  шарму,  мов  чарів  дода́ли,
Не  змінили  роки,  тільки  мудрості  в  коси  вплели́,
Не  змінили  роки,  тільки  перлами  скроні  прибрали,
Ну  і  пасма  сріблясті  чому́сь  на  чоло  вже  лягли.

Не  змінили  роки  і  не  думали  цьо́го  робити,
Не  змінили  роки,  але  в  змові  із  ки́мось  були́,
Не  змінили  роки,  хоч  хотілося  їм  це  зробити,
Та  в  дуеті  із  часом  торкнутися  злегка  змогли.

Не  змінили  роки,  загадковості  тільки  дода́ли,
Не  змінили  роки,  але  міцно  в  обі́йми  взяли́,
Не  змінили  роки,  хоч  у  танці  ми  ра́зом  кружляли,
І  в  невідані  далі  постійно  несли́  і  несли́.

Не  змінили  роки,  та  в  солідність  почали  вдягати,
Не  змінили  роки,  але  мудрість  із  ними  прийшла,
Не  змінили  роки,  та  співали  все  інші  сонати,
Але  молодість  десь  промайнула  із  ними,  пішла.

Не  змінили  роки,  тільки  віру  й  надію  вселили,
Не  змінили  роки,  та  думки́-павутини  сную́ть,
Не  змінили  роки,  тільки  ноту  незнану  розкрили,
Й  непомітно  яко́сь  ще  й  мереживо  сво́є  плетуть.

Не  змінили  роки,  але  щось  додаватимуть  далі,
Не  змінили  роки,  та  сюрпризів  ще  вдосталь  у  них,
Не  змінили  роки,  та  лишали  по  со́бі  скрижалі,
Додавали  стежин  й  віражів  додавали  крутих.

21.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025

РОКИ ІДУТЬ

РОКИ  ІДУТЬ

Роки́  ідуть,  не  всіх  вони  міняють,
Не  в  кожного,  немов  струмки,  дзвенять,
Та  нічиї́  назад  не  повертають,
Й  не  можемо  ми  жоден  наздогнать.

Роки́  ідуть,  спливають,  наче  рі́ки,
Та  й  русло  не  вдається  поверну́ть,
І  кожен  з  них  мина,  немов  навті́ки,
Та  відголосся  можемо  почуть.

Роки́  ідуть,  несуться,  наче  коні,
Не  бачимо  у  задзеркаллі  їх,
Ніко́ли  не  бувають  на  припоні
Й  не  сходять  зі  свої́х  вони  доріг.

Роки́  ідуть…  Вони,  мов  блискавиці,
Неначе  грім,  гуркочуть  все  життя,
А  їхній  шлях  то  –  тьмяний,  то  –  іскриться,
На  ньому  особливе  вишиття.

Роки́  ідуть,  сліди  свої́  лишають,
Не  засипа  ні  листя  їх,  ні  сніг,
Немов  птахи,  щоразу  пролітають,
І  в  кожного  окремий  шлях  проліг.

Роки́  ідуть,  та  й  линуть  десь  у  далі,
Немов  у  скриню  щось  нам  додають,
І  кожен  пише  нам  свої́  скрижа́лі,
Життєвий  ки́лим  всі  по  черзі  тчуть.

03.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитріва,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025

БЕЗ ДУБЛІВ

БЕЗ  ДУБЛІВ

Нехай  в  душі  панує  свято
Й  доко́ри  душу  не  гризуть,
Щоб  кожен  кадр  красиво  зняти,
Людські  чесноти  хай  живуть.

Життя  у  кожного  єдине,
Воно  один  раз  лиш  дано,
Кудись  летить,  збігає,  лине…
Воно  –  життєве  кіно.

Кіно,  але  без  сценариста,
Повторів  майже  в  нім  нема,
Щораз  нова́  сторінка  й  чиста.
Воно  дається  недарма.

Щоб  те  кіно  було́  в  нас  святом,
Мінявсь  щоб  кожен  епізод,
Локацій  різних  в  нім  багато,
Й  крутий  буває  поворот.

Аби  душа  із  ним  раділа,
Неначе  квітка  щоб  цвіла,
Щоб  птаха  щастя  в  ньому  сіла,
І  віра  в  себе  щоб  жила́.

Кіно  й  життєві  постулати,
І  жоден  кадр  не  повернуть,
Його  не  можна  дублювати…
Життя  прожити  –  в  цьо́му  суть.

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025

МИТЬ

МИТЬ

А  мить  була́…  а  може…  і  без  миті…
Я  прожила́  і  мрії  не  розбиті.
Я  прожила́,  все  в  пам’яті  гортала,
Що  буде  далі…  далі  я  не  знала.

А  мить  була́  і  швидко  так  минула,
І  що  було́  –  я  навіть  не  збагнула,
Та  в  пам’яті  її  зафіксувала
І  спогадами  в  неї  поринала.

А  мить  була́…  і  слід  свій  залиши́ла,
Невидимо  торкнула,  зачепила,
Короткою  була́  і  геть  майнула…
Я  добре  на  собі́  її  відчула.

А  мить  була́…  та  довго  не  тривала,
В  моє́  життя  й  вона  чого́сь  дода́ла,
Миттєво  так  думки  заполонила,
Та  я  й  її  зустріла  і  прожи́ла.

А  мить  була́…  коротка  й  особлива,
Вона  ж  бо  –  мить,  а  слід  –  неначе  злива.
Пройшлася,  зачепила,  огорнула,
Взяла́  в  обі́йми,  а  тоді  –  майнула.

А  мить  була́…  Не  перша  й  не  єдина,
У  ній  –  зерно,  у  ній  –  своя́  стежина.
Та  жодна  з  них  назад  не  повертає,
Торкає  нас  і  тут  же  і  минає.

15.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025

ВЕЛИКЕ СЕРДЕНЬКО МАЛОЇ ГУЦУЛОЧКИ

ВЕЛИКЕ  СЕРДЕНЬКО  МАЛОЇ  ГУЦУЛОЧКИ

Я  –  малесенька  гуцулка,
Ксенечкою  звуся,
За  Вкраїну  дуже  щиро
Господу  молю́ся.

Щоб  в  тяжкій  нерівній  битві
Вистояла  ненька,
Руки  зводжу  у  молитві,
Що  йде  із  серде́нька.

Щиро  вірю,  що  Всевишній
Дуже  добре  чує,
У  біді  нас  не  залишить,
Нас  він  урятує.

В  нашу  хатку  ті  ординці
Кляті  увірва́лись,
Знищить  мріяли  вкраїнців,
На  це  сподівались.

Дали  відсіч  небайдужі  
Хлопці  і  дівчата,
Бо  калину  палять  в  лузі
Й  все,  на  що  багата.

Усе  більше  наступають
Кляті  воріженьки,
Безсердечно  спопеляють
Україну-неньку.

За  Вкраїноньку  молитись
Я  не  перестану,
Більш  не  буде  крівця  литись,
Бог  заго́їть  рану.

А  молитви  наші  щирі,
Бо  з  серде́нька  линуть,
Заживемо  знову  в  МИРІ,
Всі  ординці  згинуть.

Наша  мова  солов’їна
Вічно  линуть  буде,
Буде  жити  Україна
Й  з  нею  наші  люди.

Я  гуцулка  українка,
Щиро  вірю  в  Бога,
Буде  в  нас  нова́  сторінка  –  
Буде  ПЕРЕМОГА!  

11.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025

УЖЕ ВЕСНА БУЯЄ НАВКРУГИ

УЖЕ  ВЕСНА  БУЯЄ  НАВКРУГИ

Уже  весна  буяє  навкруги,
А  лютий  ворог  далі  атакує,
У  нього  вдосталь  до  цього́  жаги,
Й  від  цьо́го  вбивця  тільки  торжествує.

Уже  весна  буяє  навкруги,
І  паросток  з  землі  угору  пнеться,
В  домівці  нашій  кляті  вороги,
На  землю  далі  наша  крівця  ллється.

Уже  весна  буяє  навкруги
І  повняться  сади  пташиним  співом,
Вже  й  кригу  відпустили  береги,
Й  поля  рясніють  вражим  міносівом.

Уже  весна  буяє  навкруги
І  зеленню  земля  уся  візьметься,
Ми  спраглі  від  бажання  і  снаги,
Зате  орда  ніяк  не  схаменеться.

Уже  весна  буяє  навкруги
Й  струмки  гірські  почали  жебоніти,
Зійшли  вже  всюди  білії  сніги,
Продовжує  Вкраїна  нас  боліти.

Уже  весна  буяє  навкруги,
Зима  цьогоріч  відійшла  в  минуле,
Наш  край  не  має  ворогам  руги́*,
Ми  зе́млі  ще  свої́  не  повернули.

Уже  весна  буяє  навкруги,
І  хочеться  дихну́ть  на  повні  груди.
Коли  не  буде  вражої  ноги́?
Коли  у  нас  вже  МИР  і  спокій  буде?

08.03.2025  р.

РУГА*  -  передана  комусь  земля  на  утримання

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025

ПЕРЛИНА В ЖИТТЄВІМ САДУ

ПЕРЛИНА  В  ЖИТТЄВІМ  САДУ
(  коханому  )

Свої́  плоди  збираєш  у  саду,
Який  назвали  ще  колись  життєвим,
Впорядкував  ти  все  в  нім  до  ладу́,
І  саме  через  це  ти  є  щасливим.

Жарт-птиця  прилітала  у  твій  сад,
І  перли  щастя  сипала  у  ньому,
Так  падали  вони,  мов  зорепад,
За  це  подякуй  Господу  Святому.

Душею  кожну  з  цих  перлин  торкав,
Та  поміж  них  знайшов  найяскравішу,
Її,  напевно,  все  життя  шукав,
Вона  і  стала  серцю  наймиліша.

Перлину  цю  у  серце  ти  забрав,
Її  оберігаєш,  мов  зіницю,
Ти  їй  себе  з  любов’ю  вдарував,
Ввійшов  в  кохання  з  нею,  як  в  світлицю.

Разом  із  нею,  наче  у  раю́,
Для  неї  й  небо  ладен  прихилити,
Обом  не  страшно  навіть  на  краю́,
Дове́лось  стільки  ра́зом  пережити.

Життєвий  сад  перлину  вдарував,
Вона  з  тобою  щастям  пломеніє,
Її  наза́вжди  серцем  покохав,
Й  вона  тебе  у  серденьку  леліє.

07.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025

ІРИНІ СОКОЛОВІЙ З НАГОДИ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ІРИНІ  СОКОЛОВІЙ  З  НАГОДИ  ДНЯ  НАРОДЖЕННЯ

Літа  минають,  все  кудись  летять,
Чи  хочем  цьо́го,  звісно  –  не  питають,
Нехай  Госпо́дь  продовжить  їх  вплітать,
На  хвилях  долі  хай  тебе  гойдають.

А  ще  з  рокі́в  хай  стелить  оксамит,
Хай  різнобарвний  килим  простеляє,
І  літ  до  ста  хай  нива  колоси́ть,
Всевишній  плани  тільки  добрі  має.

Квітник  сьогодні  ще  багатшим  став,
Дода́лась  в  ньому  ще  одна  із  кві́ток,
Бутон  поволі  кожен  розквітав,
Додавсь  іще  один  квітковий  зви́ток.

В  саду  твоє́му  безліч  є  дерев,
Та  ще  одне  сьогодні  там  з’явилось,
І  їх  оберіга  щасливий  лев.
Від  цьо́го  серце  трепетно  забилось.

В  намисто,  із  нелічених  разкі́в,
Нови́й  разо́к  сьогодні  приєднався,
Це  ще  один  із  пройдених  шляхів,
Який  з  тобою  за́вжди  залишався.

Тому́  нехай  ріка  твоя́  тече,
Щасливо  плине  поміж  берегами,
Хай  за́вжди  буде  поряд  те  плече,
З  яким  ти  йдеш  в  житті  всіма  стежками.

06.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025

СОНЯЧНІЙ ДАРИНЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

СОНЯЧНІЙ  ДАРИНЦІ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Найкраща  квітка  у  свої́х  батьків,
Промінчик  сонця  в  за́тишній  домівці.
Даринка  розуміє  все  й  без  слів,
Яку  з  любов’ю  гладять  по  голівці.

Дано́  дитині,  Господом  дано́,
Дано́  прекрасне  бачити  й  творити,
Для  мами  й  тата  –  золоте  руно,
Що  здатне  світлом  для  усіх  світити.

Промінчик  сонця,  незвичайний  він,
Хоч  поміж  всіх  він  –  дуже  особливий,
Тепло́  дарує  й  незбагненний  дзвін,
Й  по-сво́єму  чарі́вний  та  грайливий.

В  дитяти  цьо́го  вчитися  добру́,
Її  у  приклад  ставить  без  вагання,
Моли́ть  за  неї  Матінку  Святу,
Аби  здійсни́лись  всі  її  бажання.

Це  дивовижне  сонячне  дитя
Так  вразило,  що  й  словом  не  сказати,
Хай  буде  в  неї  сонячним  життя,
Й  щасливі  за́вжди  будуть  батько  й  мати.

Даринка  –  особлива  з-поміж  всіх,
З  великим  серцем  й  доброю  душею,
Хай  кожного  торкає  її  сміх,
І  Янголи  хай  за́вжди  будуть  з  нею.

05.03.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

ЛЕСІ  УКРАЇНЦІ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Була́  ти  сильною  і  духом  і  думками,
Любила  Україну  над  усе,
Мережила  життя  своє́  словами,
Не  знала,  що  звеличить,  піднесе́.

Дивлю́ся,  думаю,  не  можу  я  збагнути,
Де  сили  бра́ла  ти  впродовж  рокі́в,
Якою  сильною  все  ж  може  жінка  бути!..
Як  підібрать  для  тебе  влучних  слів?

Твоя́  поезія  –  душі  твоєї  стру́ни,
Жага  в  ній  незбагненна  до  життя,
І  кожен  вірш  –  це  золотії  ру́ни,
Глибин  душі́  твоєї  відчуття.

Всі  вірші-перли  сипала  душею,
І  кожен  з  них  –  це  серця  тво́го  скарб,
А  для  Вкраїни  стала  ти  зорею,
В  поезію  дода́ла  різних  фарб.

В  твоєму  серці  те,  що  не  згасає,
І  саме  в  цьо́му  схожість  наша  є,
Життя  по-всякому  із  русла  вибиває,
Та  сила  духу  віри  додає.

Для  мене  ти  –  нескореності  приклад,
Любові  до  Вкраїни  і  життя.
Ніко́ли  плакати  і  скиглити  не  звикла,
І  в  мене  сліз  тако́ж  нема  лиття.

09.07.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025

СЛІПИЙ ЖЕБРАК

СЛІПИЙ  ЖЕБРАК

Сліпий  жебрак,  що  всівся  край  дороги,
Повірив  в  Сина  Божого,  Христа,
Прозріть  без  Бога  та  й  не  бу́ло  змоги,
А  все  життя  він  ніс  цього́  хреста.

Ісус  відчув  його  велику  віру,
Яку  плекав  в  собі́  усе  життя,
Й  почув  молитву  жебракову  щиру,
Яка  лила́сь  з  душі́,  як  вишиття.

Роки́  сліпий…  Роками  був  незрячий,
Який  на  вигляд  Божий  Син  –  не  знав,
Але  ж  відчув,  хоч  навіть  і  не  бачив,
Сліпий  жебрак  прозріння  дочекав.

Ісус  почув,  почув  слова  благання
І  сво́ю  милість  жебраку  послав.
Надія  в  жебрака  була́  остання  –  
Він  ласки  від  Ісуса  так  благав.

Прозрів  жебрак,  прозрів  і  світ  побачив,
Бо  в  силу  Божу  віри  не  втрачав,
Надія  й  сподівання,  все  зазначив,
Ісус  є  милосердним  –  відчував.

А  милосердя  Боже  має  силу,
І  віра  помогла  йому  прозріть.
Молитва  й  віра  має  бути  щира,
Тому́  назустріч  Господу  ідіть.

26.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025

СОБОЮ БУДЬ

СОБОЮ  БУДЬ

Собою  будь,  бо  зайняті  всі  ролі,
Собою  будь,  бо  це  –  найкраща  роль,
За  роль,  що  є,  подякуй  Богу  й  долі
Й  зміни́ть  її  ніко́му  не  дозволь.

Собою  будь,  ця  роль  тобі  так  личить,
Вона  тобі,  повір,  що  до  лиця,
Бо  хтось  тобі  своє́ї  не  позичить,
Тому́  в  свої́й  ти  бу́деш  до  кінця.

Собою  будь,  ця  роль  є  особлива,
Собою  будь,  тобі  комфортно  в  ній,
Хай  інших  ролей  буде  навіть  злива,
Але  спокійно  тільки  у  свої́й.

Собою  будь,  не  мрій  про  інші  ролі,
Спокусі  жодній  ти  не  піддавайсь,
Хоч  безліч  їх,  десь  там,  на  видноколі,
Лишень  в  свою́  щоразу  одягайсь.

Собою  будь,  пишайся  цим  ошаттям,
Вбрання  і  роль  в  гармонії  живуть,
Чудово  ти  дивуєш  сво́їм  платтям,
Тебе  у  іншій  ролі  не  сприйму́ть.

Собою  будь,  в  цій  ролі  ти  прекрасна,
Аналогів  й  повторів  не  знайде́ш,
Хай  навіть  інші  ролі  сиплють  рясно,
До  фінішу  –  в  свої́й  лишень  прийде́ш.

31.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025

МРІЙНИКИ

МРІЙНИКИ

Вітаємо,  вітаємо  у  нашому  ліцеї,
Життя  своє́  вирує  тут,  у  нас  свої́  ідеї,
І  двері  ми  для  кожного  гостинно  відчиняєм,
Усмі́хнені,  окрилені  гостей  ми  зустрічаєм.

Ми  –  мрійники,  затійники,  чудові  ліцеїсти,
На  будь-яке  питаннячко  ми  можем  відповісти,
На  будь-яке  питаннячко  ми  відповідь  знаходим,
Знання  нові́  отримувать  ми  залюбки  приходим.

Прийшли  сюди  навчатися  усі  ми  малюками,
Щоразу  багатіємо  нови́ми  всі  знаннями,
Знаннями  багатіємо,  їх  з  радістю  черпаєм,
Собою,  наче  квіточки,  ліцей  ми  прикрашаєм.

Але  найбільше  мріємо  про  МИР  ми  в  Україні,  
Щоб  квітнути  і  линути  скрізь  мові  солов’їній,
Під  сонцем  місце  кожному  на  цій  землі  знайшлося,
Аби  щасливо  нам  усім  в  країні  цій  жилося.

20.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025

НА ВСЕ Є ДОЗВІЛ САТАНІ

НА  ВСЕ  Є  ДОЗВІЛ  САТАНІ

Звучить  тривога,  дуже  гучно,
Сміття  ворожеє  летить,
Його  нехай  призе́млять  влучно,
Нехай  до  нас  не  долетить.

Нехай  вертає  у  болото,
Нехай  його  не  покида,
Хай  міць  утратить  вся  сволота,
Від  нас  хай  щезне  вся  орда.

Бо  ми  в  страху́  і  небезпеці,
Тривога  раз  у  раз  звучить,
Й  це  не  вода  в  розбитім  глеці,
А  мотлох  здатен  цей  убить.

Якби  ж  його  та  й  приземлили,
Щоб  він  біди́  не  наробив,
Якби  ж  війну  вже  зупинили,
Щоб  кожен  з  нас  спокійно  жив.

Але  ж  нема…  нема  споко́ю,
Герої  гинуть  на  війні,
Нема  кінця,  нема  відбою,
Не  все  є  дозвіл  сатані.

Звучить  тривога,  не  стихає,
І  все  частіш  й  частіш  звучить,
Бо  ворог  мотлох  запускає,
Щоб  якомога  більш  нас  вбить.

18.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025

СТІКАЮТЬ СЛЬОЗИ

СТІКАЮТЬ  СЛЬО́ЗИ

Стікають  сльо́зи  і  душа  болить
За  тих,  кого́  вже  серед  нас  немає.
А  кожен  з  них  ще  довго  міг  прожить,
Та  ворог  в  нас  найкращих  убиває.

Стікають  сльо́зи,  бо  в  нас  гине  цвіт,
Щодня  цвинта́рі  більше  в  нас  рясніють,
У  них  з  чола  вже  не  стікає  піт,
І  вмить  вони  наза́вжди  всі  німіють.

Стікають  сльо́зи,  мову  відбира,
І  слів,  бува,  ніяк  не  підібрати,
Бо  окупант  життя  в  нас  забира
Й  продовжує  усе  він  спопеляти.

Стікають  сльо́зи,  наче  ручаї,
Течуть  вони  і  їм  нема  упину.
Ввірвався  вбивця  у  мої́  краї́,
І  люд  щодня  по  всіх  усюдах  гине.

Стікають  сльо́зи  і  пече  вогнем,
Від  болю  серце  і  пече  й  палає,
Бо  палить  ворог  багатьох  живцем…
Ні  кра́ю  пеклу,  ні  кінця  немає.

Стікають  сльо́зи,  їх  не  зупини́ть,
Вони  уже  роки  не  висихають,
Усі  понад  усе  ми  хочем  жить,
Та  кляті  вороги  нас  убивають.

15.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025

ВОРОГ НЕ ДРІМАЄ

ВОРОГ  НЕ  ДРІМАЄ

Підвищена  небезпека  –  
Ворог  не  дрімає,
Сміттям  вбивчим  без  упину
По  нас  гаратає.

Ми  в  молитві  ру́ки  зводим,
Просим  допомоги,
Щоб  те  сміття  не  летіло
На  наші  пороги.

Ми  благаєм  без  упину,
Сльо́зи  проливаєм,
Бо  сміття  убивче  лине
Й  спо́кою  не  маєм.

І  нема  куди  подітись,
Від  них  не  сховатись,
Гинуть  в  нас  невинні  діти…
На  що  сподіватись?

Небезпеку  сповіщають,
Є  для  нас  загроза,
Бо  нові́  все  підлітають,
Додається  доза.

Небезпека  в  нас  ісує,
Защораз  зростає,
Світ  вдає,  що  нас  не  чує,
Лишень  «співчуває».

18.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025

СМІЛИВО В ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ

СМІЛИВО  В  ДВАДЦЯТЬ  П’ЯТИЙ

Сміливо    в  двадцять  п'ятий  помандрую
Бо  цей  вже  добіга  свого́  кінця,
Усіх  на  ПЕРЕМОГУ  я  віншую,  
Хай  у́смішка  не  сходить  із  лиця.

І  щастя  хай  ніко́ли  не  покине,
І  МИРОМ  хай  вставляються  стежки́,
Хай  пісня  про  прекрасне  за́вжди  лине,
Хай  доля  пише  про  життя  книжки́.  

Я  за  Стари́м  не  буду  сумувати,
Хоч  дякую,  що  він  зберіг  життя,
З  Нови́м  я  прагну  далі  мандрувати,
Із  щастя  хай  готує  вишиття.

А  що  було́,  у  скриню  не  сховаю,
Хоч  в  пам'яті  прожита  кожна  мить,
І  до  дрібниць  усе  я  пам'ятаю,
Й  прийдешній  в  щасті  хочу  я  прожить.

Зробилося  багато  в  цьо́му  році,
І  пройдено  багато  в  нім  доріг,
Але  Господь  беріг  на  кожнім  кроці,
І  ворог  не  ступив  на  мій  поріг.

Сміливою  ходою  пі́ду  далі,
Упевнено  ступлю  я  кожен  крок,
Життя  напише  вже  нові́  скрижалі,
І  зі  Старо́го  взя́ла  я  урок.

31.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

ЙОГО ЧЕКАЛИ ПЕРЕМОЖНИМ

ЙОГО  ЧЕКАЛИ  ПЕРЕМОЖНИМ

Вже  добігає  він  кінця,
Його  чекали  переможним,
Хотілось  нам  сплести́  вінця,
Та  він  і  нині  є  тривожним.

В  диму́  постійно  потопав,
Вогнем  палав  безперестанку,
Постійно  кров’ю  він  стікав…
І  робить  це  він  до  останку.

У  ньому  бу́ли  сльо́зи  й  біль,
Журба  і  страх,  й  нові́  могили,
На  рани  сипали  все  сіль,
Врага  здолать  –  не  бу́ло  сили.

Він  ПЕРЕМОГУ  гаптував,
Але  не  встиг  догаптувати,
Щоденно  шлях  їй  торував,
Не  змін  війну  від  нас  забрати.

Він  нелегки́м  для  всіх  нас  був,
І  нам  лишає  відголосся,
Неначе  день,  чому́сь  майнув,
Та  бід  пізнати  довело́ся.

То  ж  він  вже  йде  без  вороття,
Але  сліди  свої́  лишає,
Бо  він  не  всім  зберіг  життя…
Ново́го  кожен  з  нас  чекає.

30.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

КОЛИСЬ І ТЕПЕР

КОЛИСЬ  І  ТЕПЕР

Неначе  квітка  на  морозі,
Схилила  голову  в  журбі,
Живе  в  страсі́  та  ще  й  в    тривозі,
Й  нічи́м  зарадить  тут  собі.

Колись  вона  все  розквітала,
Не  знала  горя  і  біди́,
В  вогні  рідненька  не  палала,
Не  ли́лась  кров  замість  води.

І  не  здригалася  щомиті,
Не  потопала  у  сльозах,
Цвіли  волошки  в  полі  й  в  житі,
Не  рвались  міни  на  стежка́х.

Не  бу́ло  звуків  канонади,
Вона  буяла,  наче  сад,
Тепер  тортур  зазнала  й  зради,
Й  трива  суцільний  тілопад.

Вмивалась  Божою  росою,
Стелила  тра́ви-килими́,
Тепер  за  неї  йдуть  до  бо́ю
На  прю  із  ворогом  грудьми.

Тепер  в  повітрі  запах  крові,
Могили  замість  квітників,
І  мрії  вже  не  веселкові,
Сумний  луна  пташиний  спів.

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024

ПРОСНИСЯ, КОХАНА

ПРОСНИСЯ,  КОХАНА

Проснися,  кохана,  проснися,  серде́нько,
Бо  ворог  вбивати  прийшов,
В  диму  і  вогні  Україна  рідненька  –  
Ординець  нас  клятий  знайшов.

Проснися,  кохана,  хоч  ще  не  світання,
Бо  всюди  гармати  гримлять,
Надія  на  Бога  зосталась  остання,
Що  буде  він  нас  рятувать.

Проснися,  кохана,  я  мо́лю-благаю,
Бо  ворог  ступив  на  поріг,
Дітей  і  тебе  я  грудьми  затуляю…
Це  все,  що  зробити  я  зміг.

Проснися,  кохана,  від  сну  пробудися,
Бо  вибухи  скрізь  і  вогонь,
Благаю  я,  мила,  на  но́ги  зведися…
Вже  кров  витіка  з  твоїх  скронь.

Проснися,  кохана.  Та  годі  вже  спати!
Чи  чуєш  мене  ти,  чи  ні?
Ординець  прийшов,  щоб  життя  забирати,
Він  душу  продав  сатані.

Проснися,  кохана.  Не  смій,  я  благаю!
Розплющуй  вже  очі  й…  вставай…
Без  тебе  як  далі  нам  жити?  Не  знаю…
Дітей  берегтиму  я,  знай…

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024

СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР В СЛАВНІЙ УКРАЇНІ

СУМНИЙ  СВЯТИЙ  ВЕЧІР  В  СЛАВНІЙ  УКРАЇНІ
(На  мелодію  коляди  «СУМНИЙ  СВЯТИЙ  ВЕЧІР»)

Сумний  Святий  вечір
В  славній  Україні,
Через  ворога-ординця
Ми  живемо  на  руїні.

Сумний  Святий  вечір,
Сумні  українці,
Бо  воюють  вже  роками
На  землі  святій  ординці.

Чом  так  мало  статись?
Чом  так  мало  бути?
Мали  ми  радіть,  сміятись  –  
Мусим  вибухи  ми  чути.

Сіли  до  вечері
Вмиті  всі  сльозами…
–  Через  цю  війну  прокляту
Тато,  мамочко,  не  з  нами.

–  Кулями  прошитий
І  вогнем  палений,
Не  один  раз  кров’ю  вмитий…
Тато,  діти,  полонений.

Любі  діти,  тато
В  р@schистськім  полоні.
Разом  з  ним  там  є  багато,
Кров  у  них  стіка  зі  скроні.

–  Сльози  проливаєм
Ми  уже  роками,
А  наш  тато  і  цьогоріч,
Люба  мамочко,  не  з  нами.

–  Бо  упир  воює,
Сатана  вбиває,
За  любов  до  України
У  полон  він  забирає.

Як  нам  далі  бути?
Як  нам  далі  жити?
У  сльозах  благаєм  Бога,
Аби  крівцю  більш  не  лити.

Нехай  зірка  з  неба
МИР  нам  проголосить,
І  страшна  війна  ворожа
Хай  нікого  більш  не  косить.

Щоб  в  прийдешнім  році
Була  ПЕРЕМОГА,
Щоб  додому  всі  вернулись
Й  МИРОМ  стелиться  дорога.

23.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

ОРДА ВОЮЄ НА ТЕРЕНАХ НАШИХ

ОРДА  ВОЮЄ  НА  ТЕРЕНАХ  НАШИХ

Орда  воює  на  теренах  наших,
Звучить  тривога,  ворог  нас  вбива,
І  горем  в  нас  наповнилися  чаші…
Таке  уже  роки́  у  нас  трива.

Й  нема,  як  бачим,  ні  кінця,  ні  краю,
Й  щоразу  гірше  й  гірше  все  стає,
З  землі,  що  схожа  на  частинку  раю,
Суцільна  вже  руїна  постає.

Нема  ні  дня  без  вибухів  й  тривоги,
Нема  ні  дня,  щоб  тиша  в  нас  була́,
Мінує  ворог  і  поля́,  й  дороги,
І  кров  в  людей  стікає  із  чола.

Спокійно  ніч  не  можемо  прожити,
І  день  ніко́ли  в  тиші  не  мина,
Доводиться  героїв  хоронити,
Виною  в  цьо́му  –  ворог  і  війна.

Упир  одинський  віддає  накази,  
Й  радіє  вбивця  нашим  всім  смертям,
І  лізе  нечисть,  наче  метастази,
Ми  змушені  прощатися  з  життям.

Чи  дочекаєм  МИРУ  й  ПЕРЕМОГИ?
Чи  буде  над  ордою  Божий  суд?
Та  й  чи  замовкне  той  сигнал  тривоги?
Чи  буде  жити  в  тиші  весь  наш  люд?

01.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

ДИКТАТОР

ДИКТАТОР

Потвори  нас  в  спокої  не  лишають
І  атакують  нас  зі  всіх  боків,
Горять  будинки,  люди  в  нас  страждають,
Цілком  уже  диктатор  озвірів.

Нам  хто  поможе  звіра  зупинити?
Нам  хто  поможе  ірода  здолать,
Щоб  ми  могли  й  надалі  в  МИРІ  жити
І  сльо́зи  щоб  гіркі  не  проливать?

Атака  за  атакою  роками,
Могилами  рясніє  в  нас  земля,
Ракети  вражі  защораз  над  нами,
Такі  розваги  вбивці-мosk@ля.

На  жаль,  мету  диктатор  не  міняє,
Йому  ніхто,  як  бачим,  не  указ,
Дає  вказівки,  нищить,  спопеляє,
Убивчий  мотлох  запуска  на  нас.

Уваги  ні  на  що  він  не  звертає.
Диктатор  скаженіє  не  на  жарт,
Радіє,  що  людей  в  нас  убиває,
Й  то  не  низький  в  потвори  був  цей  старт.

Він  родить  все  з  великого  розгону,
Нема  для  нього  зовсім  перепон,
Диктатору,  на  жаль,  немає  скону,
Тому  що  не  людина  це,  а  й  клон.

18.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024

ЩОБ МИ НЕ ЛИЛИ СЛЬОЗИ

ЩОБ  МИ  НЕ  ЛИЛИ  СЛЬОЗИ

Тривога  знову  в  нас  звучить,
Летять  бляшанки  вражі,
Усі  ми  дуже  хочем  жить,
То  ж  ЗСУ  –  на  стражі.

Ми  молим  Бога  за  життя
І  спокою  благаєм,
Летить  до  нас  з  боліт  сміття,
Яке  ми  прибираєм.

Це  вправно  робить  ЗСУ,
Летить  цей  мотлох  роєм.
За  що  –  не  знаємо  й  чому
Нам  все  дається  боєм.

Тривога  страх  усім  несе  –  
В  бляшанках  вбивча  сила,
Яка  вбива  і  нищить  все,
І  все  заполонила.

Безпечних  місць  немає  в  нас,
Орда  нас  скрізь  шукає,
Живемо  ми  в  страшний  цей  час
І  ворог  нас  вбиває.

Ні  дня  немає  без  тривог,
Ні  миті  –  без  загрози.
Щоб  з  тим  сміттям  і  ворог  здох,
Щоб  ми  не  лили  сльо́зи.

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024

НЕЗВИЧАЙНЕ КОХАННЯ

НЕЗВИЧАЙНЕ  КОХАННЯ

Про  неї  мріяв  все  життя,
В  чарі́вних  снах  разо́м  бували,
Було́  у  нього  відчуття,
Що  одне  одного  шукали.

Напевно  так  воно  й  було́,
Обох  їх  магія  торкнула,
У  мить  якусь  воно  прийшло  –  
Гітара  та́кож  це  відчула.

Він  цю  красуню  покохав,
Давно  в  коханні  їй  зізнався,
Мов  наречену,  обійма,
Бо  почуттям  в  полон  віддався.

Він  серцем  з  нею  розмовля
І  спогляда,  немов  на  диво,
Та  й  ніжно  струн  її  торка…
Звучить  для  нього  так  красиво!..

Немов  Богиня  у  руках,
Яка  дарує  насолоду,
Її  він  ту́лить,  обійма,
Красу  таку  не  бачив  зроду.

Вона  вже  більше  не  мовчить
І  про  обі́йми  за́вжди  мріє,
Та  й  кожна  з  струн  її  звучить,
В  обіймах  ніжних  шаленіє.

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024

СВІТ, ТЕРОРИСТИ І МИ

СВІТ,  ТЕРОРИСТИ  І  МИ

Терористи  і  потвори,  
Що  несуть  нам  біль  і  горе,
Що  забрали  в  нас  утіху
Й  селяться  під  нашу  стріху.

Нечисть  лізе  із  болота,
Ця  ординськая  сволота,
Топче  землю,  спопеляє,
Нас  невинних  убиває.

Нам  бляшанки  відправляють,
Міри  й  меж  вони  не  знають,
Роблять  це  вони  роками
Із  кровавими  слідами.

Світ  мовчить,  хоч  добре  бачить…
Що  мовчання  світу  значить?
Що  усе  це  означає
І  який  він  намір  має?

Їм  ще  доказів  замало  –  
Лихо  ж  бо  не  їх  спіткало.
Не  до  них  орда  ввірвалась,
Їх  недоля  не  торкалась.

То  ж  з  бідою  наодинці
В  Україні  українці.
Як  орду  нам  подолати
Й  щоб  нам  в  землю  не  лягати?

17.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024