КОРОЛЕВА ГІР

ДВІ П'ЯТІРКИ

(  Сергієві  Капралову  з  нагоди  Дня  народження  )

Ще  рік  один  кудись  собі  майнув,
Натомість  інший  птахою  прилинув,
Що  сам  цього́  напевно  й  не  збагнув
І  не  відчув  ти  то́го  часу  плину.

Не  знав,  що  будеш  ти  його  стрічать
В  часи,  коли  біда  заполонила,
Не  знав,  що  будеш  хлопців  рятувать,
Яким  війна  сліди  свої́  лишила.

Та  час  тебе  торік  не  запитав
Ти  де  і  як  стрічати  рік  цей  мрієш,
До  цьо́го  він  тебе  й  не  готував,
Та  є,  як  є,  й  нічо́го  з  цим  не  вдієш.

Ракети  й  дрони  сипались  на  нас,
І  ти  не  втік,  ти  був  з  людьми  усюди,
Рятуєш  ти  бійців  увесь  цей  час,
Тебе  щораз  цінують  більше  люди.

Ти  з  гідністю  зустрів  ще  рік  один,
І  дві  п'ятірки  вже  на  п'єдесталі,
В  скарбниці  ще  один  День  уроди́н,
Що  сили  дасть  сягать  висо́ти  далі.

Воєнний  час,  та  рік  один  ще  є,
Його  Всевишній  вклав  тобі  в  пакунок,
Хай  тих  рокі́в  Госпо́дь  все  додає
Й  прине́се  ПЕРЕМОГУ    у  дарунок.

14.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022

В НАС БУДЕ МИР І БУДЕ ПЕРЕМОГА

Мені  чому́сь  на  думку  не  спадало,
Та  й  навіть  гадки,  звісно,  не  було́
Про  те,  щоб  горе  нас  усіх  спіткало,  
І  кров  стікала  людям  на  чоло.

Від  вибухів  прокинулися  вранці,
Не  вірили,  що  всюди  вже  війна,
Що  нас  прийшли  вбивати  голодранці,
Бо  їм  віддав  вказівку    сатана.

В  диму́  й  вогні́  був  той  лютневий  ранок,
І  вибухи  лунали  всюди  в  нас,
Це  лиш  частина  вражих  забаганок,
Настала  чорна  днина,  чорний  час.

Та  вірити  в  таке  ми  не  хотіли,
Та  й  світ  проснувся,  бо  до  того  спав,
І  ми  в  ту  мить  всього́  не  зрозуміли,
А  ворог  всіх  нещадно  убивав.

Замислилась,  задумалась  Європа
І  руку  допомоги  подала́,
Збагнула,  що  з  ворожого  притопу,
Нікчема  на  святиню  посягла.

Ми  віримо,  що  бу́де  ПЕРЕМОГА,
Ми  ворога  здолаєм  у  бою́,
До  неї  нам  торується  доро́га,
І  буде  МИР  у  нашому  краю́.

05.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022

РАНОК БУВ У НАС НЕТИХИМ

Ранок  був  у  нас  нетихим,
Та  Госпо́дь  життя  вберіг,
Ворог  знову  коїть  лихо,
Ки́да  дрони  на  поріг.

Ми  прокинулись  сьогодні
Не  від  сонця  промінців,
Не  від  каменів  городніх,
Не  від  співу  горобців.

Нас  сирена  розбудила  -  
Ворог  знов  атакував,
Хвиля  дронів  вмить  накрила,
Ірод  їх  презентував.

Запустили  їх  потво́ри,
Намір  мали  нас  вбивать,
Це  гули,  але  не  бджо́ли,
Що  нектар  неслись  збирать.

Це  -  ворожії  шахіди
Лихо  зранку  нам  несли́,
Їх  відправили  сусіди,
Що  корінням  зла  зросли.

Ранок  був  у  нас  тривожним  -  
Звук  сирени  розбудив,
Та  орду  ми  переможем,
Щоб  наш  люд  у  МИРІ  жив.

14.12.2022р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022


#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022

У ХУСТИНІ

(  На  мелодію  пісні  «ВИНОГРАДНЕ  ЗЕРНЯТКО»  )

Я  хустину  зав’я́жу  й  піду́  у  невідані  далі,
Вона  бу́де  мені  у  житті,  наче  той  оберіг,
Я  забуду  у  ній  про  всі  болі,  журбу  і  печалі,
І  в  хустині  верну́сь  на  стари́й,  але  отчий  поріг.

У  хустині  молитву  усюди  я  бу́ду  молити,
Пригадаю  ту  мить,  коли  мама  за  руку  вела́,
Та  й  із  чаші  життя  у  хустині  тій  буду  я  пити,
Ну  і  витерти  піт  я  зумію  в  хустині  з  чола.

А  у  лютую  стужу  хустина  любов’ю  зігріє,
Пригадаю  у  ній  колисковії  неньки  пісні́,
Може  й  сумніви  всі  та  хустина,  як  вітер  розвіє,
Бо  вони  все  спадають,  неначе  ті  зливи  рясні.

Я  в  хустині  свої́й  все  життя  до  дрібниць  обміркую,
Пригадаю  у  ній  всі  життєві  дороги  свої́,
І  наза́вжди  у  ній  я  у  пам’яті  щось  закарбую,
І  згадаю  ту  мить,  як  співали  мені  солов’ї.

Та  хустина  мені  дорога́  і  серде́ньку  є  мила,
Бо  наві́ки  у  ній  залиши́лась  матусі  любов,
І  наза́вжди  у  ній  невмируща  невидима  сила,
Залиши́вся  у  ній  ще  й  вінець  материнських  розмов.

Я  в  хустині  свої́й  ще  й  за  маму  моли́тви  всі  змо́лю,
Підійму́сь  із  колін  і  в  ній  далі  піду́  по  житті,
Я  зав’я́жу  у  ній  невблаганну  єдиную  долю,
Що  присіла  чому́сь  у  життєвім  моїм  вишитті.

08.12.2021  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022

ОДНИМ ЛИШ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА

Одним  лиш  розчерком  пера́
Скалі́чить  можна  чи́юсь  долю…
А  доля  ж  бо  лиш  так  вела́,
І  діям  дала  ж  бо  сваволю.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Так  душу  можна  загубити.
В  вогонь  олії  додала́…
Все,  що  завгодно,  мож  зробити.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Так  можна  все  занапастити,
І  обидва́  зламать  крила́,
І  все  людське  пером  цим  вбити.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Все  можна  дном  перевернути…
Мов  пролетить  у  ціль  стріла,
І  ти  не  встигнеш  це  збагнути.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Знівечить  можна,  зіпсувати,
А  краще  б  розчерком  пера́
Про  чисте  й  світле  лиш  писати.

05.09.2019  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022

ДЕ СИЛА Є

Де  сила  ду́мки,  там  і  сила  слова,
Де  мислення  –  нема  там  помило́к,
Гармонія  в  усьо́му  є  чудова,
Та  зважувати  добре  кожен  крок.

Де  сила  сло́ва,  там  і  перемога,
Де  віра  в  себе,  там  і  но́вий  старт,
Там  здолана  найдовшая  доро́га  –
Кінцевий  результат  був  то́го  варт.

Де  но́вий  старт,  там  но́ві  починання,
Ідеї,  плани,  бачення,  думки́,
Ще  й  впевненість  й  ніякого  вагання,
То  й  двері  не  замкне́ні  на  замки́.

Де  стукають,  то  там  і  відчиняють,
Як  є  бажання,  то  туди  ввійдеш,
І  хоч  не  за́вжди  там  тебе  чекають,
Та  необхідність  в  цьо́му  доведе́ш.

Де  сила  волі,  там  і  перемога,
Де  впевненість,  там  промаху  нема.
Де  віра  є,  там  за́вжди  є  і  змога,
І  кроки  всі  робились  недарма́.

03.10.2020  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022

НЕНАЧЕ В КНИГОСКРИНІ

Йде  часу  плин,  його  не  зупинити,
Буває  вимір  часу  і  в  роках,
І  стрілок  нам  назад  не  покрутити,
Хіба  що  повернути  лиш  в  думках.

Збігав  той  час,  немов  гірські  потоки.
Роки  дзвеніли  радістю  в  житті.
Вже  60…  і  ті  самії  кроки,
Лиш  погляди  вже  інші  на  путі.

Вже  60,  але  це  крапля  в  морі,
Та  безліч  пройдено  доріг-стежок.
Багато  ще  є  справ  на  видноколі,
Й  життя  давало  не  один  урок.

Вже  60…було  і  півстоліття…
Лиш  мудрості  роки  ті  додають,
А  60  –  років  всіх  розмаїття,
Й  бажання  без  упину  ще  цвітуть.

Вже  60…задуматись  прийшлося,
СторІнками  життя  в  думках  пройтись.
Вже  зріють  зерна  повного  колосся,
Та  60…Звідкіль  вони  взялись?

Всі  60,  неначе  в  книгоскрині,
Докупочки  рядочками  лягли.
Про  себе  зголосилися  вже  нині,
Бо  розквіту  і  міці  досягли.

02.11.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022

ГОЛОДОМОР

Голодомор...страхіття,    жах,
Голодна  смерть,  бажання  жити...
Всі  вікна  у  запалених  свічках  ,
І  мій  обов'язок  теж  свічку  запалити.

Голодомор...і  смерть  же  не  одна,
І  стогін,  й  плач,  й  зубів  там  скреготіння.
Голодом  людей  вбив  сатана...
Голодна  смерть  і  муки,  і  терпіння.

Голодомор...багато  літ  пройшло,
Та  шану  по  сьогодні  віддаємо.
Прокляття  це  наших  людей  знайшло.
За  них  в  молитві  з  свічкою  стаємо.

Голодомор...в  минулому  давно,
Та  біль  в  серцях  за  це  по  нині.
Свічку  запалену  поставте  на  вікно
І  розкажіть  про  це  навіть  дитині.

Голодомор...мороз  аж  до  кісток.
Щоб  більше  він  ніколи  не    вернувся,
Щоб  не  наважився  ніхто  більш  на  цей  крок,
Цей  день  щоби  нікому  не  забувся.

23.11.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022

ГОЛОДНА СМЕРТЬ

Пройшли  роки,  та  цього  не  забути,
Голодна  смерть  косила  всіх  підряд,
Та  важко  і  сьогодні  це  збагнути,
Що  був  страшний  голодний  тілопад.

Хотіли  їсти  –  хліб  їм  тільки  снився,
Та  й  висівки  не  в  кожного  були,
І  кожен  з  них  до  Господа  молився,
Щоб  висівків  хоч  жменьку  їм  дали.

Кропиву  їли,  навіть  і  полову,
Бо  жить  хотілось  кожному  із  них,
Не  дай  Господь,  щоб  повторилось  знову!
Вкраїна  знала  вдосталь  бід  і  лих.

Голодомор…Страшні  роки  тридцяті,
І  нищення  вкраїнців  вочевидь,
Знущались  над  людьми  убивці  кляті…
Чи  покарав  Господь  убивців-гнид?

Ті  жертви  не  хотіли  помирати,
Хотіли  вижить  –  голод  їх  убив,
Із  поля  колос  не  дали  підняти.
Якби  не  так,  то  кожен  з  них  би  жив.

Вмирали  люди,  падали,  як  снопи,
Голодна  смерть  в  обійми  їх  брала,
Із  тіл  встелялись  на  землиці  тропи,
Лиха  ця  смерть  мільйони  забрала.

Голодна  смерть…  Яке  страшнеє  лихо,
Яке  жахіття  довелось  зазнать…
Був  плач  дітей,  а  далі  –  тихо-тихо…
Судилося  від  голоду  вмирать.

Страхіття  те,  щоб  знов  не  повторилось,
Всевишній  щоб  від  цього  нас  вберіг,
Щоб  смерть  голодна  в  очі  не  дивилась,
Щоб  чорний  день  тоді  кінця  добіг.

27.11.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

КОЛОСКИ

Про  колоски  я  Господа  молила,
Бо  замість  хліба  землю  їли  ми.
Голодна  смерть  усіх  підряд  косила,
Вмивалися  не  потом,  а  й  слізьми.

Ще  замість  хліба  в  нас  була  полова,
І  Отруби,  й  бур’ян,  і  кропивА,
Лиш  снилася  нам  нива  колоскова…
Та  й  сльози,  мов  зернята,  пролива.

Голодна  смерть  дивилася  у  очі  -
Я  не  хотіла  нею  помирать,
І  снилися  лиш  сни,  як  поторочі,
Та  мріяла  зернятка  хоч  збирать.

Тоді  щодня  від  голоду  вмирали,
Не  обирала  смерть  кого  забрать…
Знущалися,  з  домівок  рідних  гнали.
Й  не  знали  за  хвилину  що  чекать.

Я  колоски  знайшла  далеко  в  полі,
Як  гнали  нас  усіх  через  поля.
Їх  цілувала  й  дякувала  долі…
Із  стогоном  здригнулася  земля.

Ті  колоски…  було  їх  дуже  мало,
Й  зерняток  в  них  –  дитя  могло  злічить,
Та  кожне  з  них  надію  додавало.
Що  не  помру…що  буду  далі  жить.

Ті  колоски  я  до  грудей  тулила,
Боялась  хоч  зернятко  загубить,
Їх  біля  серця  в  хусточці  носила,
І  сльози  я  продовжувала  лить.

Я  колоски  тримала,  як  святиню  –
Дорожчими  від  золота  були.
Їх  заховала  у  стареньку  скриню,
Щоб  нас  від  смерті  врятувать  змогли.

Ті  колоски  даровані  Всевишнім,
Голодну  смерть  мені  він  не  послав.
Посіяла,  коли  розквітли  вишні,
Щоб  голоду  ніхто  більш  не  зазнав.

27.11.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

ГОРИТЬ СВІЧА

Горить  свіча,  але  не  на  Святвечір,
Горить  свіча  й  сьогодні  раді  їй,
Цей  вогник  гріє,  гріє  він,  до  речі,
Бо  йде  війна  на  цій  землі́  святій.

Іде  війна,  нас  ворог  спопеляє,
Й  горить  свіча,  бо  світла  в  нас  нема,
Та  й  нам  Господь  щоразу  помагає,
Ми  не  здамось,  хоч  йде  до  нас  зима.

Горить  свіча,  пала  маленький  вогник,
Й  думки́,  як  рій,  у  кожного  із  нас,
Він  тішить  так,  немов  Різдвяний  дзвоник,
Засві́тить  скоро  й  ПЕРЕМОГИ  час.

Горить  свіча,  й  це,  звісно,  не  багаття,
Яке  б  зігріло  нас  серед  зими́,
Систему  нищить  ворог  всю  на  шмаття,
Бо  тактика  така  у  них  війни.

Горить  свіча,  та  ми  не  здаємо́ся,
Непросто  нам  без  світла,  без  води́,
До  способів,  щоб  вижить,  вдаємо́ся,
Лиш  не  зітре́м  ворожії  сліди.

Горить  свіча,  потріскує  легенько,
І  молим  Бога,  щоб  перемогти,
Віщує  ПЕРЕМОГУ  нам  серде́нько,
Бо  з  нами  Бог  й  поможе  все  пройти.

25.11.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

В НАС БУДЕ ВСЕ

Нема  ні  світла,  ні  води,
Тепла́  нема  в  оселях,
Накоїв  ворог  нам  біди́,
І  небо  видно  в  стелях.

Не  вб’є  орда  у  нас  любов
До  неньки-України,
Кипить  в  ординця  люта  кров,
Скрізь  ро́бить  в  нас  руїни.

Лютує  ворог,  має  злість,
Бо  нас  не  подолати,
Бо  ми  –  єдині,  в  нас  є  міць,
Вкраїнців  не  зламати.

Знеструмив  ворог  в  нас  усе,
Та  нас  не  побороти,
Це  віру  нам  ще  більш  несе,
Нена́видим  мерзо́ти.

В  нас  бу́де  все,  та  треба  час,
Щоб  ворога  здолати,
Який  прийшов  вбивати  нас
І  неньку  спопеляти.

В  нас  буде  світло  і  вода,
ВСЕ  БУ́ДЕ  УКРАЇНА,
Нема  тепла́  –  то  не  біда,
Та  є  в  нас  солов’їна.

Засвітить  світло,  як  колись,
Зігріємось  в  домівках,
В  молитві  й  вірі  ми  сплели́сь,
В  домівках  –  не  долі́вка*.

Майбутнє  світле  бу́де  в  нас,
Розквітне  наша  ненька.
Орді  про  се́бе  думать  час,
Бо  днина  в  них  сіренька.

Нема  майбутнього  у  них,
Нічо́го  їм  не  сві́тить
За  те,  що  коять  стільки  лих,
Дорослі  гинуть  й  діти.

24.11.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

ДОЛІ́ВКА*  -  Утрамбована,  вирівняна  та  помазана  глиною  земля  в  приміщенні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

ЖОРСТОКІСТЬ І ЗЕРНА ДОБРА́

Жорстокістю  світ  оповитий,
Хоч  зе́рна  добра  у  ріллі,
Й  гріхами  людськими  омитий,
Панує  ще  й  зло  на  землі́.

Диявол  усім  заправляє,
І  сіє  усюди  він  зло,
Жорстокістю  все  засіває,
З  тих  зе́рен  не  зі́йде  добро.

Жорстокість  цвіте  буйноцвітом,
Добру́  не  дає  прорости,
Що  робиться,  Боже,  зі  світом,
Де  зе́рна  любові  знайти?

Де  взяти  насіння  турботи?
Як  в  ду́ші  засіяти  їх?
Чи  зміняться  з  ними  істоти,
Що  чинять  в  житті  тільки  гріх?

Жорстокість  для  них,  як  Причастя,
Добро  їм  пізнать  не  дано,
У  цьо́му  вбачають  лиш  щастя
Й  з  добром  не  простелять  рядно.

А  хочеться  світ  весь  засіять
Добром,  і  любов’ю,  й  теплом,
Жорстокість  наза́вжди  рзвіять
Й  наза́вжди  покі́нчить  зі  злом.


13.11.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022

́́́́́́́́́́́́́ПРОВИДІННЯ

ПРОВИДІННЯ

Було  колись  красиве  провидіння,
Котре  кудись  поділось,  наче  сон,
Немов  зірок  на  небі  мерехтіння,
І  місяць,  що  бере  вночі  в  полон.

Бере  в  свої  обійми  і  тримає,  
Не  хоче  він  до  ранку  відпускать,
Щось  лагідно  і  ніжно  промовляє,  
Мов  хоче  таємницю  розказать.

Вдивляюся  в  нічну  безодню  неба,  
В  думках  я  доторкаюсь  до  зірок,  
І  місяць,  ніби  тулить  все  до  себе,
Роблю  до  нього  я  за  кроком  крок.

А  він  радіє  й  знову  щось  шепоче,
Та  й  зорі  між  собою  гомонять,
З  обіймів  випускати  він  не  хоче,  
І  ніч  у  росах  взялася  купать.

Куди  ж  поділось  моє  провидіння?
Його  шукаю  всюди  я  давно,  
Чи  місяць  заховав  у  сновидіння?
Чи  птахою  майнуло  у  вікно?

А  місяць  тулить,  тулить,  обіймає,
Та  провидіння  далі  у  думках,  
Куди  воно  поділось  й  де  чекає?
А  може  прийде  знов  до  мене  в  сках?

Задумливо  дивлюсь  на  небо  й  зорі,
А  з  місяцем  у  нас  букет  розмов,
Нікуди  не  подінусь  я  від  долі,
Не  згасне  в  серці  віра  і  любов.

20.11.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022

ХЕРСОН І СЛЬОЗИ НА ОЧАХ

Херсон  звільнили  вже  від  окупантів,  
І  радості  від  цьо́го  меж  нема,  
Сліди  лиши́лись  від  колаборантів,
З  ордою  бились  наші  недарма.  

Гнила́  русня  втікала  із  Херсону,  
"Дарунки"  залишали  скрізь  вони,  
Паршивим  оркам  там  не  бу́ло  скону,
Нащадкам-вбивцям  ката-сатани.  

Герої  наші  йшли  туди  рішуче,  
Бо  –    наш  Херсон  і  наша  це  земля,  
Прогнали  бидло  звідти  все  смердюче,
Не  буде  там  злочинця-моskаля.

В  херсонців  сльози  полили́сь  рікою,  
І  кожна  з  них  –    це  радості  сльоза,  
Було́  раschиsтів,  наче  в  купі  гно́ю,
Точилась  там  війни́  страшна  гроза.  

Та  вже  сьогодні  прапор  України
В  Херсоні,  як  колись,  замайорів,
Лиши́лись  по  ординцях  і  руїни,
У  місті  залунав  вкраїнський  спів.

Херсон  є  наш,  Херсон  -  це  Україна!
Й  не  ворогу  ходи́ть  по  цій  землі́,  
Звучатиме  там  мова  солов'їна,
Й  дозріє  хліб  на  зораній  ріллі.  

11.11.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_Херсон_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022

ТРИДЦЯТЬ ОДИН НА ПЛЕЧАХ

(Старшому  синові  з  нагоди  Дня  народження  )

На  пле́чі  сів  уже  тридцять  один,
А  вчора  був  ще  тільки  тридцять  перший,
Вже  виріс,  вже  дорослим  став  мій  син,
І  сво́ї  справи  вже  давно  сам  ве́ршить.

Не  встигла  озирнутись  я  й  сама́,
Як  ті  роки́  невпинно  пронесли́ся,
Летіли  тихо,  та  не  крадькома
Й  в  обіймах  всі  в  букеті  зібрали́ся.

Вони  буяють,  як  наве́сні  цвіт,
У  них  своя́  мелодія  й  відлуння,
І  всі  вони  лишають  чудо-слід,
І  стеляться,  й  шумлять,  неначе  куння.

Співає  пісню  кожен  з  них  свою́,
А  в  хорі  всі  звучать  різноголоссям,
Немов  птахи́,  збираються  в  гаю́,
Життєва  нива  повниться  колоссям.

За  жодним  з  них  не  йдеться  навздогін,
Та  лиш  у  ногу  з  усіма  крокуєм,
І  кожен  має  особливий  дзвін,
Який  ми  розрізняємо  і  чуєм.

Нехай  дзвенять  роки́  у  вишині́,
Нехай  буяють  всі  під  мирним  небом,
Хай  чуються  щораз  нові́  пісні́,
І  Божа  ласка  сходить  все  на  тебе.

19.10.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_привітання_деньнародження
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

ЖІНОЧЕ ЩАСТЯ

Жіноче  щастя…В  чому  його  суть?
І  як  воно  насправді  виглядає?
Само  приходить?  А  чи  може  звуть?
Та  й  адресата  де  воно  чекає?

Жіноче  щастя…  Як  його  знайти?
Чому  і  де  ховається  –  не  знаю.
Місточок  як  до  нього  перейти?
Усюди  я  його  давно  шукаю.

Жіноче  щастя  з  кольором  краси
І  запахом  дурману  і  бажання,
Воно  чистіше  навіть  від  роси,
Мов  музики  чаруюче  звучання.

Жіноче  щастя,  мов  душевний  крик,
Гармонія  із  присмаком  любові.
Чи  може  тут  потрібен  чарівник?
Чи  може  має  бути  з  кимось  в  змові?

Жіноче  щастя…  Аромат  п’янкий…
Але  чи  завжди  так  воно  п’янило?
Як  подих  вітру  ніжний  і  легкий,
Зненацька  так  якось  заполонило.

Жіноче  щастя…Запах  чебрецю
І  струн  душевних  ніжне  коливання.
Мелодію  мені  б  спіймати  цю  –
Жіноче  щастя  з  назвою  кохання.

25.09.2021  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_жінка_жіночещастя
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022

ОСІНЬ І ВЕСНА

Зустрілись  осінь  та  весна,
Таке  буває  раз  в  століття,
Та  це  не  в  маренні,  не  в  снах:
І  плід,  і  цвіт  сіли  на  віття.

Зустрілись  осінь  і  весна,
Й  обом  їм  вистачило  місця.
То  ж  хазяйнує  не  одна
Чарівна  осінь  у  обійстях.

Зустрілись  осінь  і  весна,
І  так  красиво  поєднались,
Нас  здивували  всіх  сповна,
Що  цвіт  до  яблука  приклали.

Зустрілись  осінь  і  весна,
Та  багатьом  таке  й  не  снилось.
Так  мило  поглядать  з  вікна.
Невже  в  природі  щось  змінилось?

Зустрілись  осінь  та  весна,
На  яблуневу  гілку  сіли.
Тут  незбагненна  глибина.
Як  так  зробить  вони  зуміли?

Зустрілись  осінь  та  весна,
Змогли  усіх  нас  здивувати.
Чаклуня  осінь  та  весна
Шедевр  зуміли  вдарувати.

04.09.2019  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_земля_природа_  весна
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022

МИ ВИЙШЛИ ВСІ

Ми  вийшли  всі  боротись  за  свободу,
Ми  вийшли  всі,  ми  вийшли  всі  у  бій,
Бо  є  в  нас  єдність,  єдність  є  народу,
А  ще  у  нас…  у  нас  чудовий  стрій.

Наказу  люди,  звісно,  не  чекали,
Та  йшли  усі,  усі  пішли  до  лав,
Із  перших  днів  ми  неньку  захищали,
Був  навіть  той,    хто  зброї  не  тримав.

В  нас  свій  наказ:  «Єднаймось,  любі  браття,
Щоб  захищати  неньку  від  одри,
Їх  нищить  всіх,  всіх  рвати  їх  на  шмаття
За  те,  що  нам  накоїли  біди.»

Ми  йдем  у  бій  кувати  перемогу,
Бо  взявся  неньку  нищить  сатана,
Одні  думки́  і  йдемо  ра́зом  в  ногу,
Нас  згуртувала  клята  ця  війна.

Хоч  ми  в  боях,  в  боях  ми  полягаєм,
Даєм  життя  за  люд,  за  рідний  край,
І  крок  за  кроком  погань  проганяєм,
І  кажем  неньці:  «Ми  з  тобою,  знай!»

Ще  зовсім  трішки,  трішки  залиши́лось,
Щоб  ми  прогнали  ворога  від  нас,
Щоб  кожне  серце  в  радості  забилось,
І  знову  повернувся  мирний  час.

21.08.2022  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022


#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022

УЧИТЕЛЕМ У СВІТ ТРЕБА ПРИЙТИ

Учителем  у  світ  треба  прийти
З  бажанням  вчити,  діяти,  навчатись,
Ключ  до  сердець  дитячих  віднайти,
І  долею  людською  перейматись.

Учителем  у  світ  треба  прийти
Й  ступи́ть  в  житті  на  вчительську  доро́гу.
Йти  впевнено  і  з  неї  не  зійти,
Долати  негаразди  і  тривогу.

Учителем  у  світ  треба  прийти,
Здобуть  знання  та  й  іншим  передати.
І  з  цьо́го  шля́ху  гордо  лиш  піти
Й  весь  час  творити,  сіяти,  навчати.

Учителем  у  світ  треба  прийти
І  ймення  це  в  душі  повинно  жити.  
Аби  висот  на  ниві    досягти,
Хліб  нелегки́й    душею  полюбити.

Учителем  у  світ  треба  прийти,
І  з  у́смішкою  сіять  зе́рна  в  ду́ші.
Щоб  чуть  від  учнів:  «Знов  до  нас  прийди!»,
Й  уя́ви  про  прекрасне  не  розрушить.

Учителем  у  світ  треба  прийти,
Йти  з  позитивом,  радістю,  сумлінням,
Бо  благороднішої  праці  не  знайти,
Та  не  в  усіх  є  витримка  й  терпіння.

Учителем  у  світ  треба  прийти,
Давать  знання,  добро  роби́ть,  начати.
І  гідно  шлях  учительський  пройти,
Дух  вчителя  нікому  не  зламати.

29.10.2018  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_учитель
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022

Я ІЗ ТВОЇХ ДЖЕРЕЛ, ЗЕМЛЕ, ВОДУ ПИЛА

Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Я  пил́а  ту  цілющу  водицю,
Мене  доля  у  сад  навпросте́ць  повела́,
Там,  де  викопав  тато  криницю.
Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
В  тій  воді  чародійная  сила,
Додавалось  мені  і  любові  й  тепла́,
Виростали  і  мрії,  і  кри́ла.

             ПРИСПІВ

Низьки́й  тобі  уклін,  святає  земле,
Що  ти  мене  з  дитинства  напува,
В  тобі́  щось  є  заховано  таємне,
Таке  лиш  у  землі́  святій  бува.
Низький  тобі  уклін,  свята  землице,
Подяка  за  джере́ла  всі  твої́,
Багата  і  розкішна  чарівнице,
Про  тебе  засівали  й  солов’ї.

Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Ще  й  в  душі  розводи́ла  багаття,
Срібні  па́сма  давно  доторкнулись  чола,
В  серці  ти  і  моє́  Прикарпаття.
Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Від  душі́  ти  мене  напувала,
Смак  твоє́ї  води́,  як  любов,  зберегла,
До  джерел  я  вуста  прикладала.

                 ПРИСПІВ

Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Я  із  тво́їх  джерел  багатіла,
Чари  вічні  свої́  ти  воді  додала́,
Все  найкраще  ти  вкласти  зуміла.
Я  із  тво́їх  джерел,  земле,  воду  пила́,
Нею  спрагу  свою́  тамувала,
І  без  неї  ні  дня  я  прожить  не  змогла,
До  джерел  я  защора́з  припадала.

       ПРИСПІВ

30.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_земля_вода
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022

ВСІМ РЯТІВНИКАМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Важка  професія  й  важлива:
Життя  щоразу  рятувать,
Вона  ні  трішки  не  грайлива,
З  вогнем  у  ігри  не  пограть.

Життя  людські  вони  рятують,
Виносять  всіх  людей  з  вогню,
Життям  свої́м  всі  ризикують,
З  вогнем  вступають  у  борню́.

Вогонь  їх  лиже  язика́ми,
Бере́  в  обі́йми  з  всіх  бокі́в,
Назвали  тих  рятівниками,
Хто  рятувать  життя  зумів.

Їм  честь  велика  і  повага,
Низький  доземний  їм  уклін,
В  них  мужність  є  і  є  відвага,
Безстрашний  кожен  їх  загін.

У  боротьбу  з  вогнем  вступають,
Рукав  пожежний  у  руках,
Із  викликом  не  зволікають,
Бо  за  життя  людські́  в  них  страх.

За  них  і  страх  й  переживання,
Вони  приборкують  вогонь,
Сьогодні  й  за́вжди  їм  вітання,
Уклін  і  оплески  долонь.

17.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_рятівник
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022

БЕЗ КОРІННЯ РОДУ НЕ ЦВІСТИ

Коріння  роду  є  з  споконвікі́в,
Без  нього  роду  ані  дня  не  жити,
Душевний  в  ньому  чуєм  переспі́в,
Й  Госпо́дь  поможе  долю  простелити.
Коріння  роду  все  переплело́сь,
Захована  у  ньому  роду  сила,
Моє́му  впле́сти  та́кож  довело́сь,
Воно  дало́  мені  життєві  крила.

               ПРИСПІВ  

А  без  коріння  роду  не  цвісти,
І  без  коріння  він  рости  не  буде,
Його  в  серцях  усім  нам  берегти,
Тоді  воно  вплететься  так  усюди.
А  без  коріння  роду  не  цвісти,
І  без  коріння  роду  не  буяти,
Це  маєм  пам’ятати  я  і  ти,
Не  можемо  такого  забувати.

Коріння  роду,  наче  оберіг,
Ніхто  його  не  в  змозі  роз’єднати,
Аби  Господь  коріння  все  беріг,
Й  нове́  між  нього  ми  могли  вплітати.
Коріння  роду,  наче  дивоцвіт,
Який  роками  і  росте  й  буяє,
Нема  ніко́ли  в  ньому  зламу  літ,
Й  коріння  це  Госпо́дь  благословляє.

                           ПРИСПІВ  

Коріння  роду  кличе  звідусіль,
До  себе  всіх  коріння  це  скликає,
Воно  до  себе  ма́нить,  мов  купі́ль,
І  за́вжди  нас  коріння  це  чекає.
Коріння  роду  треба  берегти,
Щодня  давать  йому  живильну  воду,
Душею  помогти  йому  цвісти,
Тоді  йому  не  буде  переводу.

ПРИСПІВ

16.09.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_родовід_коріння  роду
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022

НЕ ДЛЯ ТЕБЕ

Не  для  тебе  у  світ  я  прийшла,
Через  тебе  вмиваюся  кров’ю,
На  Голгофу  уже  я  зійшла,
Бо  вже  сита  твоєю  любов’ю.

Не  для  тебе  я  квітла  роки́,
Ти  засіяв  усюди  лиш  горе,
Кро́ві  рі́ки,  немов  рушники,
Забери  свої  ру́ки,  потворо!

Не  для  тебе  буяв  ніжний  цвіт,
Ти  огидний  мені,  й  ти  це  знаєш,
І  за  мною  в  сльозах  цілий  світ,
За  невинність  мене  спопеляєш.

Не  торкайся,  злочинцю,  мене,
Ти  ввірвався  й  диктуєш  умови,
Але  ж  кара  тебе  не  мине,
Кровопивця…  Жадаєш  лиш  крові.

Ти  приніс  мені  сльози  й  біду,
Ще  й  умови  на  кожному  кроці,
Я  ніко́ли  на  них  не  піду́,
Бо  Всевишній  на  мо́єму  боці.

Не  для  тебе  себе  берегла,
Й  не  з  тобою  складу́  я  присягу,
Я  встоя́ти,  катюго,  змогла,
Й  майоріти  вкраїнському  стягу.

11.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022

ШІСТДЕСЯТ П'ЯТИЙ КАДР

(  Віктору  Кошевенку  з  нагоди  Дня  народження  )

Було́  багато  кадрів  у  житті,
Аж  ось  шістдесят  п’ятий  ти  побачив,
Ще  й  епізоди  бу́ли  золоті,
Та  й  деякі  для  себе  ти  відзна́чив.

Нови́й  сьогодні  кадр  життя  постав,
Нова́  картина  увійшла  у  браму,
Сценарій  сценарист  вже  написав,
А  режисер  задумав  мелодраму.

І  тут  без  проб  зіграти  треба  роль,
Та  головне,  що  дублів  тут  не  буде,
На  сцену  маєш  вийти,  як  король,
Бо  камери  розставлені  усюди.

Та  навіть  репетицій  тут  нема,
Тому́  не  маєш  права  помилитись,
А  сцена  в  кадрі  буде  і  німа,
Й  від  неї  ти  не  зможеш  відкупитись.

Актором  і  в  житті  тако́ж  побудь,
Вже  підняла́  завісу  но́ва  сцена,
І  про  лаштунки,  звісно,  не  забудь,
Бо  гра  життя  любов’ю  полоне́на.

Життя  за  кадром  тут  не  може  буть,
Тому́  зіграти  маєш  бездоганно,
Бо  в  грі  життя  закладена  вся  суть,
Й  тобі  зіграть  чудово  –  притаманно.

Хай  сценарист  загляне  в  майбуття
Й  сценарій  на  майбутнє  хай  напише,
Щоб  в  кожній  сцені  тішило  життя,
А  доля  всі  лаштунки  хай  колише.

02.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022

ТАК МИНАЮТЬ РОКИ

Так  минають  роки́  і  птахами  несу́ться  у  вирій,
По  собі́  залишають  усюди  відбитки-сліди,
Дуже  швидко  летять,  хоч  насправді  вони  всі  безкрилі,
І  спливають  хутчіш  найбистрішої  в  річці  води́.

Так  минають  роки́,  й  озирнутись,  бува,  не  встигаєм,
Лиш  відчутно  чому́сь  помах  їхнього  па́сма-крила́,
Кожен  з  них  у  думках,  мов  сторі́нки  альбому,  гортаєм,
Але  жодного  з  них  не  забрати  із  сво́го  чола́.

Так  минають  роки́  і  лиш  досвіду  нам  додається,
Але  жодного  з  них  ми  не  можем  вернути  назад,
І  ніко́трий  із  них  двічі  з  нами  життям  не  пройде́ться,
Й  відчуваєм  в  душі  неймовірний  життя  літопад.

Так  минають  роки́  і  гаптують  життєві  стежини,
Залишають  на  них  навіть  по́значки  за́вжди  якісь,
Що  яскраво  горять,  мов  багряні  осінні  жоржини,
Та  ще  й  кожен  із  них  має  в  со́бі  невидиму  вісь.

Так  минають  роки́  і  симфонію  грають  і  грають,
А  відлуння  її  ні  на  мить  у  душі́  не  стиха́,
Сьому  ноту,  як  шлейф,  в  дні  останні  вони  розкривають,
Аромат  від  життя,  наче  в  чашу,  у  душу  вдиха́.

Так  минають  роки́  і  нічо́го  не  можем  зробити,
Є  бажання  із  ними  у  молодість,  юність  майнуть,
Мов  кохання  життя,  ми  не  можемо  їх  розлюбити,
Лиш  в  обі́йми  до  них  нам  під  силу  з  любов’ю  пірнуть.

Так  минають  роки́  і  кружляють  із  нами  у  танці,
Кожен  з  них  залюбки  нас  веде  на  життєвий  паркет,
Шаленієм  на  нім,  наче  в  пристрасті  вірні  коханці,
І  під  зорями  слухаєм  кожен  із  їхніх  сонет.

Так  минають  роки́  і  на  місці  вони  не  тупцюють,
Наче  красені-коні  галопом  несуться  кудись,
І  малюнок  життя  шедевральний  щоразу  малюють,
Після  того  самі́,  наче  пісня,  здіймаються  в  вись.

01.09.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022

ВСТУПІТЬСЯ З НАШОЇ ЗЕМЛІ

О,  не́люди,  вже  схаменіться,
Вступіться  з  нашої  землі́!
Кати,  у  звірствах  зупиніться.
Що  вам  потрібно,  моskалі?

Що  треба  вам,  потвори  кляті?
Вкраїну  вам  не  віддамо,
Керуєм  ми  у  сво́їй  хаті,
Ви  нас  не  ві́зьмете  в  ярмо!

Хто  вас  зростив  і  хто  напло́див?
Як  но́сить  вас  свята  земля?
Хто  вас  на  нашу  землю  вво́див,
Насіння  злого  моskаля?

Хто  дав  вказівки  нас  вбивати?
То  чий  це  був  для  вас  наказ?
Яка  ж  вас  виплодила  мати
І  звідки  був  дороговказ?

Скажіть,  потвори,  люті  вбивці,
Як  жити  будете  із  цим?
Росли  в  нас  мальви,  чорнобривці…
Вони  вам  завинили  чим?

Ви  знищувати  все  взяли́ся,
Бездушні  вбивці-моskалі,
Кроваві  ріки  розтеклися…
Вступіться  з  нашої  землі!

28.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022

ВІЗЬМИСЬ В ОБІЙМИ

(  Айхану  в  День  народження)

Збігає  час,  веде  нас  за  собою,
Збіга,  летить,  несеться  стрімголов,
Із  ним  ніяк  не  станеш  до  двобою,
Щоб  він  хоч  трішки  повільніше  йшов.

Невидимо  несеться  він  у  далі,
І  рік,  що  був,  в  минулому  лишив,
Та  інший  став  уже  на  п’єдесталі,
Й  тебе,  Айхане,  вже  він  полонив.

Тепер  із  ним  ти  мусиш  разом  бути,
Без  нього  й  кроку,  звісно,  не  пройде́ш,
Та  рік,  що  був,  не  зможеш  ти  забути,
З  нови́м  уже  по  ниві  ти  піде́ш.

Та  з  ним  уже  ступив  ти  на  доро́гу,
Несе́  у  торбі  безліч  він  подій,
Готуйся  з  ним  завжди́  до  ділогу,
Бо  ти  не  знаєш  жодної  з  затій.

Ви,  мов  брати́,  тепер  із  ним  єдині,
І  плани  будуватимеш  із  ним,
Цей  рік  постане  потім  на  картині,
Й  зображення  ти  не  зі́треш  нічим.

Тому́  візьмись  із  ним  в  міцні  обі́йми,
Даруй  йому  від  серця  всю  любов,
А  він  її  усю  до  краплі  при́йме.
З  дарунками  до  тебе  він  прийшов.

27.08.2022  р.
©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022

ЕПОХА ДИЯВОЛА

Невже  це  час  диявола  прийшов?
Невже  диявол  хоче  панувати?
Невже  упир  із  розуму  зійшов
І  мусить  ненька  у  вогні  палати?

Диявола  епоха?  Та  невже?
Чому́  її  нам  випало  пізнати?
Чому́  орда  сягнула  на  чуже
І  кров  свою́  ми    мусим  проливати.

Чому́  диявол  має  міць  таку
І  са́ме  де  захована  ця  сила?
А  цих  потвор,  як  у  морях  піску…
Яка  ж  бо  мати  всіх  їх  породила?

Радіє  ідол,  гине  неньки  люд,
І  плач,  і  стогін,  й  скрегіт  скрізь  зубами,
Коли  вже  буде  Божий  для  них  суд
Й  покотить  вітер  ниви  із  хліба́ми?

Чому́  цей  демон  зажадав  смертей
І  пе́кло  влаштував  в  нашій  державі?
В  котел  з  вогнем  засунув  і  дітей,
Усюди  рі́ки  потекли  кроваві.

Смола  кипить  в  диявольськім  котлі,
Живцем  потвора  нас  туди  скидає,
А  інші  опинились  на  «нулі»,
І  зрадник  все  дияволу  «зливає».

Диявольська  епоха  у  цей  час…
За  що?  Чому́?  Чому́  це  з  нами  сталось?
Вже  й  вогник  віри  в  багатьох  загас,
Бо  полотно  у  пекло  нам  зіткалось.

На  милість  ми  чекаємо  усі,
Щоб  щезла  ця  диявольська  епоха,
Бо  всі  тепер  живемо  у  страсі́
Й  надії  покладаємо  на  Бога.


25.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022

НАРОДЖЕНА ВІЛЬНОЮ БУТИ

Україно  моя́,  мо́я  рідная  не́не-колиско,
Ти  вмиваєшся  кров’ю,  але  впасти,  красуне,  не  смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  вже  є,  й  ПЕРЕМОГА  твоя́  дуже  близько,
Ще  зали́шилось  трішки.  Я  благаю,  не  падай,  постій!

Україно  моя́,  тебе  клятії  орки  шматують,
Ти  палаєш,  рідненька,  у  ворожім  пекельнім  вогні,
А  ті  плани  брудні  вже  роками  убивці  будують,
Чорну  душу  свою́  безкоштовно  дали́  сатані.

Україно  моя́,  серцю  рідний  і  любий  мій  краю,
Ти  –  священна  земля,  в  тебе  гідні  і  доньки,  й  сини,
Щоб  ти  вічно  жила́,  я  все  Бога  в  молитві  благаю,
Щоби  знов  колосились  твої́  золотії  лани́.

Україно  моя́,  ти  –  найкраща  у  світі  країна,
І  ніяка  орда  не  здолає  ніко́ли  тебе,
Зазвучить  ще  гучніш  всюди  мова  твоя́  солов’їна,
Та  благаю-молю́,  бережи,  люба  нене,  себе.

Україно  моя́,  ти  народжена  вільною  бути,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  твою́  ми  ціною  життя  бережем,
Нам  поможе  Госпо́дь  ПЕРЕМОГУ  в  війні  цій  здобути,
І  всю  кляту  орду  ми  з  святої  землі́  прожене́м.

Україно  моя́,  в  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  тебе  одягнули,
А  у  ко́си  твої́  впле́ли  сині  і  жовті  стрічки́,
Дух  незламності  й  волі  у  тебе,  рідненька,  вдихнули,
Й  не  зага́сить  орда  всі  запа́лені  тво́ї  свічки́.

24.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_незалежність_  соборність_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022

ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ

Вкраїнський  стяг  –  полотнище  свободи,
Його  шматують,  топчуть  вороги,
Ці  кольори  не  змиють  жодні  води,
Бо  в  ньому  сила  до  життя  жаги.

Він  майорить  і  буде  майоріти,
Тріпоче  всюди  й  за́вжди  на  вітру,
Він  гріє,  грів  і  буде  далі  гріти
Надію  на  свободу  золоту́.

Наш  стяг  дратує  вбивців-окупантів,
Він  зброєю  вже  став  для  ворогів,
Немилий  він  для  всіх  колаборантів,
То  й  мріють,  щоби  стяг  наш  спопелів.

Він  у  боях  з  героями  усюди,
Для  кожного  він  –  зброя  й  оберіг,
Вкраїнський  прапор  був  і  за́вжди  буде,
І  шлях  до  ПЕРЕМОГИ  з  ним  проліг.

На  ньому  плями  крові  виступають,
Його,  як  нас,  душа  за  все  болить,
Його  раschиsти  всюди  спопеляють,
Та  він  й  Вкраїна  будуть  вічно  жить.

Простягнеться,  як  доленька  народу,
Тепло́м  зігріє  вся  його  блакить,
Нам  ПЕРЕМОГУ  Бог  дасть  в  нагороду
Й  колоссям  поле  знов  позолоти́ть.

Вкраїна,  герб,  і  стяг,  і  гімн  –  єдині,
І  нація  вкраїнська,  і  земля,
Вкраїнська  пісня,  наче  птаха  лине,
І  наша  мова  чується  здаля.

Полотнище  свободи,  наче  доля,
Його  не  знищить  клята  ця  війна,
Бо  з  гербу  виринає  слово  ВОЛЯ,
Навіки  щезне  ворог-сатана.

23.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_прапор_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022

КВІТКА-ЩАСТЯ

(  З  нагоди  7  років  дорогого  онука  )

Як  швидко  час  відносить  нас  у  далі,
Як  швидко  час  збіга́є,  наче  мить,
Нема  йому  зупину  десь  на  валі,
Невпинно  він  несе́ться,  лине,  мчить.

Вже  збігло  сім  і  літечок  і  весен,
Коли  Госпо́дь  внуча  подарував,
В  дарунок  щастя  Ангел  хай  прине́се,
Щоб  в  радості  онук  мій  все  зростав.

Той  день  в  житті  ніко́ли  не  забуду,
Хоч  вже  минуло  сім  прекрасних  літ,
Молюсь  й  молитись  за  онука  буду.
Це  –  ЩАСТЯ,  що  прийшло  у  білий  світ.

Сім  ро́ків  пронесли́ся,  наче  вихор,
Вони  гойдали  внука  у  човні,
Неслися  й  непомітно,  дуже  тихо…
Вже  цілих  сім…  не  віриться  мені.

Та  слава  Богу,  що  вони  минули,
Ми  дякуємо  Господу  за  них,
Та  те,  що  сім,  одразу  не  збагнули,
Їх  гомін  ні  на  хвилечку  не  стих.

Радію  я,  радіють  мої  діти,
Що  цю  пташину  Бог  подарував,
Вони  для  мене  –  найдорожчі  квіти,
На  це  Господь  з  Небес  благословляв.

Вже  сім  пелю́сток  повністю  розкрились,
Вже  сьома  нота  радісно  звучить,
Краплинами  роси́  вони  умились.
Вже  сьомий  рік  відлунням  гомонить.

Майнув  кудись  і  брату  дав  доро́гу,
І  брунькою  на  гілку  восьмий  сів,
З  онуком  йтиме  ра́зом  тільки  в  ногу,
Не  встиг  прийти,  та  обійнять  зумів.

Нехай  зростає  нам  усім  на  втіху,
І  Янгол  за́вжди  кри́льми  обійма́,
Щоб  він  ні  днини  не  прожив  без  сміху
Й  зростав  щасливим  з  нами  усіма.

Під  мирним  небом  хай  онук  зростає,
Нехай  дитинство  радістю  дзвенить,
Хай  добру  долю  Бог  благословляє,
Із  мріями  в  майбутнє  хай  летить.

04.08.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022

ГОСПОДНІ ДАРУНКИ

(  Уляні  Романюк  в  День  народження  )

Ось  день  за  днем  збігає  швидко  в  даль,
І  рік  за  роком  все  кудись  несе́ться,
Про  це  на  скрипці  грає  все  скрипаль,
Та  жоден  рік  до  нас  не  поверне́ться.

Куди  й  чому́  все  квапляться  вони?
Чому́  від  нас  майнути  поспішають?
Лишають  щедро  пасма  сивини
Та  й  нею  із  любов’ю  прикрашають.

Але  чудово,  що  вони  летять,
А  потім  лиш  нагадують  про  се́бе,
Бо  мали  змогу  рік  нас  обіймать
І  ще  один  уже  прийшов  до  тебе.

У  браму  входять  іншії  роки́,
Але  заходить  кожен  по  одно́му,
У  кожного  –  свої  до  нас  стежки́,
І  ними  йдуть  щоразу,  як  додому.

Ти  двері  їм  широ́ко  відчиняй,
Вони  несу́ть  тобі  свої́  пакунки.
Себе  з  любов’ю  кожному  віддай,
Бо  це  –  найкращі  Господа  дарунки.  

Тому́  й  сьогодні  у  обі́йми  йди,
І  рік  оцей  тебе  хай  зачарує,
Хай  вбереже  від  горя  і  біди́,
Здоров’я  й  мирне  небо  хай  вдарує.

02.08.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

НАМАЛЮЙ БАЖАННЯ

(Ользі  Миронець  в  День  народження  )

Звучала  пісня,  ли́лась  навкруги,
Дзвенять  про  це  усі  гірські  пото́ки,
Ще  й  у́смішку  дарують  береги,
Й  почулись  ще  одного  року  кроки.

Ще  ніч  була́  –  він  в  браму  увійшов
І  оберемок  щастя  вніс  з  собою,
Тебе  в  кімнаті  з  легкістю  знайшов
Й  торкнувся  непомітно  так  рукою.

Торкнувся,  та  тебе  він  не  злякав,
Та  ти  чомусь…чомусь  зніяковіла,
З  любов’ю  те́пло  й  ніжно  обійняв,
Ти  вирватись  з  обіймів  не  зуміла.

Та  всьо́го  він  сьогодні  не  сказав,
Бо  він  щоднини  буде  щось  казати,
Але  пліч-о-пліч  вже  з  тобою  став,
Й  з  тобою  всюди  буде  все  ступати.

Його  думок  не  зможеш  прочитать,
Та  тво́ї  мрії  спробує  здійснити,
Тому́  до  тебе  так  він  поспішав,
Щоб  цілий  рік  з  тобою  ра́зом  жити.

За  нього  Богу  ти  щодня  молись,
Подякуй,  що  дістався  цей  дарунок,
Та  подумки  минулими  пройдись,
А  кожен  з  них  –  палітра  і  малюнок.

Та  й  з  цим,  що  є,  бажання  намалюй,
Вплети  у  нього  мирне  чисте  небо,
Душею  ти  мелодію  відчуй,
Бо  саме  це  найбільше  зараз  треба.

02.08.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Була  ти  сильною  і  духом  і  думками,
Любила  Україну  над  усе,
Мережила  життя  своє  словами,
Не  знала,  що  звеличить,  піднесе.

Дивлюся,  думаю,  не  можу  я  збагнути,
Де  сили  брала  ти  впродовж  років,
Якою  сильною  все  ж  може  жінка  бути!..
Як  підібрать  для  тебе  влучних  слів?

Твоя  поезія  –  душі  твоєї  струни,
Жага  в  ній  незбагненна  до  життя,
І  кожен  вірш  –  це  золотії  руни,
Глибин  душі  твоєї  відчуття.

Всі  вірші-перли  сипала  душею,
І  кожен  з  них  –  це  серця  твого  скарб,
А  для  Вкраїни  стала  ти  зорею,
В  поезію  додала  різних  фарб.

В  твоєму  серці  те,  що  не  згасає,
І  саме  в  цьому  схожість  наша  є,
Життя  по-всякому  із  русла  вибиває,
Та  сила  духу  віри  додає.

Для  мене  ти  –  нескореності  приклад,
Любові  до  Вкраїни  і  життя.
Ніколи  плакати  і  скиглити  не  звикла,
І  в  мене  сліз  також  нема  лиття.

09.07.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

ЗМІНИЛАСЬ ЦИФРА

(  Аллі  Горбуновій  в  День  народження  )

Змінилась  цифра,  рік  один  додався,
Й  сьогодні  знову  ми  зібра́лись  всі,
А  той,  що  був,  з  тобою  попрощався
Й  з  любов’ю  обійняв  у  всій  красі.

Він  братові  сказав  тебе  любити,
І  розповів  про  тебе  геть  усе,
Пліч-о-пліч  він  з  тобою  має  жити,
Й  цікаве  щось  в  життя  тобі  внесе.

Напевно  щось  в  житті  твоє́му  змінить
І  все  хоро́ше,  звісно,  збереже,
Любов’ю  й  щастям  ніжно  опромі́нить,
Напевно  це  роби́ть  почав  і  вже.

Ти  не  лякайся  всіх  його  обіймів,
Таких  не  відчувала  ти  колись,
Можливо  він  тебе  висо́ко  зді́йме,
А  ти  до  нього  просто  пригорнись.

І  з  ним  роби  усе,  що  замане́ться,
Але  на  нього  ти  не  нарікай,
Нехай  добро  тобі  лиш  додається,
Люби  цей  рік,  цінуй  і  розквітай.

Нехай  Господь  тобі  допомагає,
Нехай  веде  дорогами  життя,
Та  жоден  рік  назад  не  повертає,
Й  не  буде  цьо́му,  звісно,  вороття.

01.08.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

ДЯКУЮ, БОЖЕ

Я  дякую,  Боже,  за  ніч  і  світанок,
За  те,  що  зустріла  сьогоднішній  ранок,
За  те,  що  зберіг  мені,  Боже,  життя
Й  не  бігла  ховатись  вночі  в  укриття.

Я  дякую,  Боже,  за  те,  що  проснулась,
За  те,  що  від  вибухів  не  стрепенулась,
За  те,  що  я  маю  святий,  Боже,  хліб,
За  те,  що  не  чую  від  пострілів  дріб.

Я  дякую,  Боже,  за  квіти  барвисті,
За  те,  що  краплини  водиці  п’ю  чисті,
За  те,  що  не  чула  я  ле́ту  ракет
І  поряд  ніде́  не  стріляв  міномет.

Я  дякую,  Боже,  що  бачу  я  сонце,
За  те,  що  вціліли  і  ши́бки  й  віконце,
За  те,  що  я  маю  і  сті́ни  і  дах,
І  ве́рвичку  можу  тримати  в  руках.

Я  дякую,  Боже,  за  тво́ю  опіку,
За  всі  тво́ї  ласки,  яких  є  без  ліку,
За  те,  що  ти  руку  мені  подаєш,
За  хліб  і  до  хліба  усе,  що  даєш.

Я  дякую,  Боже,  за  все,  що  збагнула,
За  те,  що  повітря  без  диму  вдихнула,
За  те,  що  до  храму  я  можу  піти,
За  те,  що  зі  мною  усюди  є  ти.

30.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022

МИ З УКРАЇНИ

Ми  з  України,  друзі,  всі,
Вона  буяла  у  красі,
Та  ворог  неньку  став  палить,
Тепер  вона  усіх  болить.

Болить  душа́  за  рідний  край,
Тепер  із  мін  у  нас  врожай,
Лежить  ворожий  всюди  град,
За  ним  рясніє  тілопад.

Вкраїна-ненька  –  рідний  дім,
Війна  провадиться  у  нім,
А  ми  хотіли  в  мирі  жить,
Та  взявся  ворог  нас  звільнить.

У  шмаття  серце  розрива́,
Разючі  чуємо  слова́,
Ракети  з  свистом  всі  летять,
А  ми  не  хочем  помирать.

Пала  Вкраїна  у  вогні,
В  жорстокій  цій  страшній  війні,
А  ми  хотіли  процвітать,
Вкраїну  всю  розбудувать.

Нато́мість  гине  неньки  люд,
Від  звірства  й  рук  з  руsні  приблу́д,
На  землю  ллється  всюди  кров,
Відко́ли  не́люд  цей  зайшов.

Ми  з  України,  друзі,  всі,
Живемо  в  горі  і  страсі́,
І  Бога  взя́лися  моли́ть
За  те,  що  нас  усіх  болить.

28.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022

ДАЙ НАМ, БОЖЕ, ПЕРЕМОГУ

Дай  нам,  Боже,  ПЕРЕМОГУ,
Забери  усю  тривогу,
Хочем  в  МИРІ  дальше  жити,
УКРАЇНУ  відродити.

Прожене́м  орду  прокляту,
Що  ввірва́лась  в  нашу  хату,
Яка  нищить,  убиває,
Все  навколо  спопеляє.

Сили  дай  це  перебути,
Та  не  зможем  це  забути…
Стільки  горя  нам  завда́ли:
Ґвалтували,  убивали.

Ці  «вояки»  –  мародери,
Що  у  пошуках  Бандери,
Що  не  вкрали  –  все  це  нищать,
Бо  гниле  в  потворів  днище.

Для  них  люди,  як  розвага  –  
В  цьо́му  їхня  перевага.
Поможи  нам  їх  прогнати
Ще  й  сліди  позамітати.

Поможи  нам,  Боже  милий,
Щоб  ми  в  МИРІ  знову  жи́ли,
Щоб  це  пекло  закінчи́лось
Й  наша  кров  вже  більш  не  ли́лась.

04.05.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022

ЛЕТИ

…Звичайно,  йди…Тебе  я  не  тримаю
Й  за  тебе  я  в  істериці  не  б’юсь,
Я  всі  мости  між  нами  розбираю
Й  за  кращу  долю  Богу  помолю́сь.

Свою́  дорогу  сам  собі  торуєш,
Захоплення  на  мить,  мабу́ть,  знайшов,
Рожеві  мрії  ти  якісь  малюєш
Й  порядності  всі  межі  перейшов.

Роки́  летять  й  назад  не  повертають,
Напевно  ти  про  це  уже  й  забув,
А  річ  стару́  з  роками  викидають…
Чи  може  ти  такого  і  не  чув?

Лебідкою  зали́шусь  я  наза́вжди,
Наза́вжди  не  залишишся  орлом.
Подумати  й  над  тим  хоч  трішки  мав  би,
Що  є  метал  і  є  металолом.

Лети  уже…  лети,  куди  зібрався,
Прощальний  вальс  не  будем  танцювать…
Ти  слів  таких  мої́х  не  сподівався.
Й  альбом  назад  не  буду  я  гортать.

Його  наза́вжди,  звісно,  закриваю,
Давала  шанс  –  його  не  оцінив,
Звичайно,  йди,  тебе  я  не  тримаю,
Ти  мав  усе  і  все  ти  спопелив.

18.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_кохання_зрада_розчарування
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022

СХИЛІМО ГОЛОВИ

Схилімо  го́лови  в  молитві
За  всіх  убитих  в  час  війни́
У  нелюдські́й  жорстокій  битві,
У  тих  дія́ннях  сатани.

Схилімо  го́лови,  вкраїнці,
За  всіх  убитих  земляків,
Яких  убили  ті  ординці…
За  всіх  дітей  і  їх  батьків.

Схилімо  го́лови,  схилімо
За  всіх  людей,  що  полягли,
Молитву  ми  за  них  змолімо…
Ракети  їх  усіх  сягли́.

Схилімо  го́лови  в  жало́бі,
Яку  прине́сла  нам  орда,
Це  –  де́мони  в  людські́й  подобі,
Убивча  їх  до  нас  хода.

Схилімо  го́лови  у  сумі,
У  горі,  бо́лю  і  сльоза́х,
Схилімо  всі  за  них  в  заду́мі…
Прийшло  страхіття,  пекло,  жах.

Схилімо  го́лови  в  молитві,
Кого  раschиsт  лиши́в  життя.
За  цим  прийшов  в  страшній  гонитві,
Приніс  нам  кровопролиття.

15.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022

ЖАХЛИВІ СНИ

Вві  сни  ракети  бачу,  що  летять,
А  інші  –  їдуть  я́кось  по  дорозі.
Куди  ж  вони  намірені  влуча́ть?
То  скільки  нам  ще  жити  у  тривозі?

Одні  летять  –  вогонь  з  хвоста  пала,
А  інші  –  дуже  низько  пролітають,
Влучають  в  ціль,  летять,  немов  стріла,
І  ви́рви  після  себе  скрізь  лишають.

І  знов  ракети,  знов  вони  летять.
Яка  ж  потвора  всіх  їх  запускає?
Й  не  знаємо  де  влу́чать  й  що  чекать,
Хоч  ППО  частину  їх  збиває.

І  знову  ніч,  і  знову  сон  страшний,
І  знов  ракети  й  золоте  колосся,
Ще  й  аромат  від  жита  запашний…
Й  вві  сні  жахіття  бачить  довело́ся.

Й  зелене  жито,  наче  та  стіна,
Та  й  жоднеє  стебло  ніде  не  впало.
Чому́  нас  не  минула  ця  війна?
Незлі́чено  людей  уже  упало.

І  соняхи  жовтіють  на  полях,
Й  там  їздять  танки,  наче  по  дорозі…
Такі  жахіття  бачу  навіть  в  снах,
Вкраїна-ненька  і  вві  сні  в  облозі.

Реальність  я  побачила  й  вві  сні,
І  що  не  сон  –  то  скрізь  ракети  й  танки,
Часи  ми  проживаємо  страшні…
Важкі  і  дні,  і  ночі,  і  світанки.

23.04.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022

ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ

ЗЕЛЕНІ  ЧОЛОВІЧКИ

Ще  колись  зелені  чоловічки
Починали  бігати  в  Криму,
Зав’язали  колорадські  стрічки
Розбрели́сь,  немов  по  килиму́.

Ще  тоді  казали:  «Те  не  наши,
Мы  не  знаем  кто  они,  зачем».
Ця  мерзота  йшла  тоді  із  раschі
Й  завдавала  болю  не  мечем.

Їм  вдало́сь  зробити  всі  маневри,
Та  потвора  в  нас  забра́ла  Крим,
Думали,  що  створять  там  шедеври
Й  накладу́ть  потвори  всюди  грим.

Та  й  Донбасу  так  вони  діста́лись,
І  розлізлась  тая  саранча,
Вісім  років  то́му  так  ввірва́лись
Й  нам  спекли  такого  калача.

Привезли́  з  собою  різну  зброю,
Захопили  не́люди  Донбас,
Йшли  на  нас  убивчою  ходою.
Не  забули  вбивці  й  про  фугас.

Й  ті  бридкі  зелені  чоловічки
Розпоча́ли  кляту  цю  війну,
Зав’язали  колорадські  стрі́чки  
Й  куштувати  да́ли  полину́.

10.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022

РАНА, ОРДА І БІЛЬ

НЕНАМІРЕНІ  ПРОЩАТИ

І  знову  жертви,  знов  невинні  люди,
Які  орді  загрозу  не  несли́,
Смердючий  дух  раschиsта  вже  усюди,
Потво́ри  смерть  і  горе  принесли́.

Щодня  палають  скрізь  людські́  домівки,
Раschиsт  влуча  ракетами  у  них,
Та  ще  й  садки,  багатоповерхівки…
Смерте́й  без  ліку,  руйнувань  і  лих.

В  ТЦ  влучають,  в  школу,  в  санаторій,
І  гинуть  люди  в  селах  і  містах,
Влаштовують  з  будинків  крематорій…
І  сльози,  й  біль,  і  смерть,  і  кров,  і  страх.

Нано́сить  ворог  нищівні  удари,
І  каже,  що  по  людях  він  не  б’є.
Вони  страшніші,  аніж  яничари  –  
Від  них  руїна  з  неньки  постає.

Одеса,  Київ,  Харків,  Миколаїв,
І  Сєвєродонецьк,  і  Кременчук,
І  Маріуполь  в  нашім  славнім  краї…
Мов  до  курчат  страшний  ввірвався  крук.

Нестерпний  біль  за  кожного  вкраїнця,
За  кожне  місто  й  кожнеє  село…
За  що  лихий  відправив  нам  ординця?
Щоб  нас  сміття  з  лиця  землі  змело́?

Ще  скільки  бу́де  ворог  воювати?
Ще  скільки  бу́де  болю  завдавать?
Йому  ми  ненамірені  прощати,
Це  будем  за́вжди  всі  ми  пам’ятать.

01.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
ID:  951996

                               ***

Наносить  ворог  нищівні  удари,
Яким  кінця  і  краю  вже  нема,
І  від  ракет  і  бомб  одні  заграви,
В  розвалинах  вже  села  і  міста.

Ще  скільки  буде  ворог  воювати?  
Ще  скільки  буде  болю  завдавать?  
Ніхто  не  може  нам  цього́  сказати,
То  ж  мусимо  усі  на  смерть  стоять.

Ми  мусимо  стояти  і  триматись,
Щоб  знищити  вражину  цю  з  лиця,
Щоб  жили  діти  і  могли  сміятись,
Щоб  в  матерів  не  рвалися  серця́.

За  руйнування,  що  лежать  повсюди,
За  всі  хрести,  могили  і  вінки,
За  те,  що  згинули  невинні  люди,
Пощади  їм  не  буде  на  віки.

01.07.2022  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2022  

СУЦІЛЬНА  РАНА

Удари  нищівні  уже  усюди,
Для  ворога  це  –  радість  над  усе,
Від  них  на  кожнім  кроці  гинуть  люди,
Біду  з  собою  ворог  наш  несе.

Коли  їм  край  –  ніко́му  невідомо,
Ракети  й  бомби  звідусіль  летять,
Вже  тисячі́  не  вернуться  додому,
Багато  з  них  в  сирій  землі  лежать.

Ми  стоїмо́  і  мусимо  триматись,
І  вибивати  ворога  з  землі́,
Важливо  –  ПЕРЕМОГИ  дочекатись
У  всіх  містах  й  кожнісінькім  селі.

Щоб  мирне  сонце  нам  усім  сходило́,
На  землю  щоб  не  ли́лась  наша  кров,
Щоб  те  сміття  вороже  відступило,
Аби  війні  уже  кінець  прийшов.

Але  коли  це  бу́де  –  ми  не  знаєм,
Нас  ворог  нищить  всюди  й  звідусіль,
Невинну  кров  на  землю  проливаєм…
Біда  і  втрати,  горе,  прикрість,  біль.

Куди  не  глянь  –  скрізь  згарища  й  руїни,
Зруйновані  і  се́ла  і  міста́,
Суцільна  рана  неньки-України.
За  що  несемо  ми  цього́  хреста́?

01.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022

СУЦІЛЬНА РАНА

(Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «НЕНАМІРЕНІ  ПРОЩАТИ»)

Удари  нищівні  уже  усюди,
Для  ворога  це  –  радість  над  усе,
Від  них  на  кожнім  кроці  гинуть  люди,
Біду  з  собою  ворог  наш  несе.

Коли  їм  край  –  ніко́му  невідомо,
Ракети  й  бомби  звідусіль  летять,
Вже  тисячі́  не  вернуться  додому,
Багато  з  них  в  сирій  землі  лежать.

Ми  стоїмо́  і  мусимо  триматись,
І  вибивати  ворога  з  землі́,
Важливо  –  ПЕРЕМОГИ  дочекатись
У  всіх  містах  й  кожнісінькім  селі.

Щоб  мирне  сонце  нам  усім  сходило́,
На  землю  щоб  не  ли́лась  наша  кров,
Щоб  те  сміття  вороже  відступило,
Аби  війні  уже  кінець  прийшов.

Але  коли  це  бу́де  –  ми  не  знаєм,
Нас  ворог  нищить  всюди  й  звідусіль,
Невинну  кров  на  землю  проливаєм…
Біда  і  втрати,  горе,  прикрість,  біль.

Куди  не  глянь  –  скрізь  згарища  й  руїни,
Зруйновані  і  се́ла  і  міста́,
Суцільна  рана  неньки-України.
За  що  несемо  ми  цього́  хреста́?

01.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022

НЕНАМІРЕНІ ПРОЩАТИ

І  знову  жертви,  знов  невинні  люди,
Які  орді  загрозу  не  несли́,
Смердючий  дух  раschиsта  вже  усюди,
Потво́ри  смерть  і  горе  принесли́.

Щодня  палають  скрізь  людські́  домівки,
Раschиsт  влуча  ракетами  у  них,
Та  ще  й  садки,  багатоповерхівки…
Смерте́й  без  ліку,  руйнувань  і  лих.

В  ТЦ  влучають,  в  школу,  в  санаторій,
І  гинуть  люди  в  селах  і  містах,
Влаштовують  з  будинків  крематорій…
І  сльози,  й  біль,  і  смерть,  і  кров,  і  страх.

Нано́сить  ворог  нищівні  удари,
І  каже,  що  по  людях  він  не  б’є.
Вони  страшніші,  аніж  яничари  –  
Від  них  руїна  з  неньки  постає.

Одеса,  Київ,  Харків,  Миколаїв,
І  Сєвєродонецьк,  і  Кременчук,
І  Маріуполь  в  нашім  славнім  краї…
Мов  до  курчат  страшний  ввірвався  крук.

Нестерпний  біль  за  кожного  вкраїнця,
За  кожне  місто  й  кожнеє  село…
За  що  лихий  відправив  нам  ординця?
Щоб  нас  сміття  з  лиця  землі  змело́?

Ще  скільки  бу́де  ворог  воювати?
Ще  скільки  бу́де  болю  завдавать?
Йому  ми  ненамірені  прощати,
Це  будем  за́вжди  всі  ми  пам’ятать.

01.07.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022

НЕНАЧЕ КРОВ'Ю ПОЛЕ ЗАЦВІЛО

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Точилися  бої́  в  війну  на  ньому,
Багато  цвіту  там  і  полягло
Й  живими  не  вернулися  додому.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Неначе  кров’ю  поле  запалало,
Сміття  ординське  поле  це  сягло
До  то́го,  аніж  сонце  наше  встало.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Земля  від  болю  плаче  і  сьогодні,
Стікала  кров  героям  на  чоло
Й  не  чули  більше  дзвони  Великодні.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
А  поряд  хата,  спалена  ордою,
Неначе  кров,  немов  червоне  тло,
Фарбоване  кровавою  війною.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Нагадує  воно  страшні  події,
Там  справжнє  пекло  у  той  час  було́,
Його  створили  кляті  лиходії.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Розсипались  на  полі  бо́ю  маки,
І  сум,  і  радість  цвітом  додало́…
І  сльози,  й  біль,  й  ворожії  атаки.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Де  кожна  квітка,  мов  калюжа  кро́ві,
Зайшов  раschиsт  в  Мотижин,  в  це  село,
Зізнатися  в  брудній  свої́й  любові.

Неначе  кров’ю  поле  зацвіло́,
Немов  вогонь,  палахкотить  квітками,
Мов  славний  воїн,  кожне  те  стебло,
Герой,  що  ліг,  в  серцях  наза́вжди  з  нами.

24.06.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022

ОРДИНЕЦЬ, КУРОК І ТІЛОПАД

Рука  підня́лась  у  ординця
Тисну́ти  знову  на  курок,
Він  захотів  убить  вкраїнця,
Пішов  убивця  на  цей  крок.

Пішов  і  навіть  не  здригнувся,
І  знов  проли́лась  наша  кров,
Упир  єхидно  усміхнувся
І  далі  ще  вбивать  пішов.

Пішов  отримать  насолоду,
Бо  визволяє  від  життя.
Та  буде  мати  «нагороду»
Непотріб  той,  оте  сміття.

За  це  роздасть  упир  медалі,
Й  хероєм  стане  для  руsні,
Бо  йде  вбивать  людей  в  підвалі…
Убивця  радий  цій  війні.

Так  холодно  людей  вбиває,
Розвагу  він  таку  знайшов,
Та  ще  й  домівки  спопеляє…
Чому́  він  са́ме  нас  знайшов?

Лунають  постріли…  лунають…
Раschиst  вбиває  всіх  підряд…
Розпла́ти  су́рми  їм  загра́ють
За  український  тілопад.

28.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022

БАЖАННЯ УКРАЇНЦІВ

(На  мелодію  української  народної  пісні  «ПРИЙМАЧЕНЬКО»)


Ми,  гостинні  українці,
Все  життю  раділи,
Доки  клятії  ординці
Війни  не  схотіли.

Так  потвора  ця  ординська
Спокій  в  нас  забрала,
Клята  душа  сатанинська
Мир  наш  зруйнувала.

Щоб  ті  орки  поздихали,
А  танки  згоріли,
Щоб  на  нас  не  наступили,
Щоб  ми  не  терпіли.

Щоби  їхні  гвинтокрили
Більше  не  злітали,
Щоб  на  неньку-  Україну
Бомби  не  скида́ли.

Щоб  роса  на  нашу  землю
Ли́лась  замість  крові,
Щоби  нам  не  зізнавався
Ворог  так  в  «любові».

Щоби  кров’ю  не  вмивались
Ми  і  наші  діти,
Щоби  нам  не  доводи́лось  
В  сховищах  сидіти.[url=""][url=""][url=""][/url][/url][/url]

Щоби  наші  збройні  сили
Не  в  окопах  спали,
Щоби  вражі  кулі  за́вжди
Всіх  їх  обминали.

Щоб  над  нами  простягнулось
Знову  мирне  небо,
ПЕРЕМОГОЮ  всміхнулось  –  
Нам  війни  не  треба!

22.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022

НЕ ЗАХОВАТИСЬ

І  байрактари,  й  джавеліни,
Ракети,  гаубиці  і  міни,
І  гради,  й  смерчі,  й  кулемети,
І  сонцепіки,  й  міномети.

І  літаки,  і  гвинтокрили
Біди  страшної  натворили.
Скидають  бомби  і  ракети…
Щоб  в  них  були́  останні  злети!

Все  накривають  в  нас  щоразу,
Це  –  згідно  ірода  наказу.
Все  зрівнюють  і  вирви  роблять,
Що  в  нас  було́  –  потво́ри  гро́блять.

Постійно  чуємо  тривогу,
Взяли́  ординці  нас  в  облогу,
Орда  ракети  випускає,
Людські́  будівлі  спопеляє.

А  від  ударів  гинуть  люди,
Й  це  так  щодня  й,  на  жаль,  усюди.
Усюди  рвуться  ще  й  снаряди,
Страшні  бувають  градопади.

Від  них  ніде́  не  заховатись,
Прийшлося  кров’ю  нам  вмиватись.
Усі  ми  молимося  Богу,
Щоб  дав  нам  МИР  і  ПЕРЕМОГУ.

22.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022

ЗВІРСТВА, НЕЛЮД І НЕМОВЛЯ

Вбиває  не́люд  навіть  немовлят,
Жорстоко,  по-звіря́чому  вбиває.
Щомиті  сипле,  та  не  снігопад  –  
Це  ірод  кулепадом  накриває.

І  плач,  і  зойк,  і  сто́гін  чути  скрізь,
І  ллється  кров,  і  голос  затихає,
Уже  набра́лись  цілі  ріки  сліз,
Бо  від  життя  ординець  визволяє.

Яку  ж  загрозу  не́сло  немовля?
Чому́  той  кат  поці́лився  у  нього?
Чому́  така  жорсткість  в  моskаля?
Невже  в  душі́  у  них  нема  святого?

Чому́  ті  вбивці  горе  нам  несуть
Й  хизу́ються,  що  діють  в  Україні?
Могили  через  них  у  нас  ростуть…
Потвори,  наче  ку́бла  ті  зміїні.

Рука  підня́лась  в  них  на  немовлят,
Яким  Госпо́дь  вдихнув  життя  і  ду́шу,
Зживають  з  світу  наших  Янголят,
Вбивають,  наче  іграшок  із  плюшу.

Вбивають  їх,  але  не  вб’ють  любов,
Не  вб’ють  любов  до  неньки-України,
Ми  ллємо  сльо́зи  й  проливаєм  кров,
Могили  скрізь,  і  згарища,  й  руїни.

20.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм_немовля
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022

МЕДИКАМ ВИГОДСЬКОЇ ЛІКАРНІ

Де  сонце  промінь  з-за  гори́  кида́є
Й  дзвенить  стрімка  красунечка  Свіча,
Там  Вигода  лікарню  сво́ю  має,
Й  для  хворих  віднайшла  свого́  ключа.

В  халатах  білих  А́нгели  в  ній  хо́дять,
Тепло́  душі́  всім  хворим  віддають,
Надії  промінь  з  препаратом  вводять,
Ще  й  віри  на  все  добре  додаю́ть.

Працюють  в  ній  всі  медики  від  Бога,
В  них  –  професійність,  досвід  і  душа́,
Немов  додому,  втоптана  доро́га,
Їх  відданість  роботі  не  лиша́.

Досвідчене  медичне  керівництво,
З  великим  серцем  чуйний  персонал,
Чудові  всі  вузькі  спеціалісти  –  
В  хворобі  бачать  й  мі́зерний  сигнал.

 І  в  свято  професійне  на  роботі,
З  усмі́шкою  всіх  хворих  зустріча́,
Про  кожного  вони  завжди́  в  турботі,
А  в  них  бува  –  старенькі  й  дитинча.

Хай  повсякча́с  Госпо́дь  їм  помагає,
Й  надалі  люди  вдячні  будуть  їм,
Хай  Вигодська  лікарня  процвітає,
Й  на  висоті  хай  буде    все  й  у  всім!

17.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_медики_Вигода  
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть  Україну  не  в  теплих  краях,
Де  вража  орда  не  стріляє.
Любіть  її  тут,  де  скрізь  згарища  й  страх,
Де  не́чисть  усе  спопеляє.

Любіть  Україну  на  рідній  землі́
В  молитві  й  з  благанням  до  Бога.
Любіть,  де  в  обло́гу  взяли́  москалі
Й  лунає  щоразу  тривога.

Любіть  Україну  у  ріднім  краю́
Із  хлібом  в  руці  і  водою,
Де  гинуть  герої  за  неньку  в  бою́,
В  борні́  зі  страшною  ордою.

Любіть  Україну,  душею  любіть,
У  серці  її  зберігайте!
Не  в  чарці  горілки  її  ви  любіть,
Й  світлин  на  ганьбу  не  скидайте.

Любіть  Україну  не  десь  на  словах,
Любіть  не  в  чужи́ні,  а  й  вдома!
Не  з  ку́хлями  пива  у  сво́їх  руках,
Й  не  ски́гліть,  що  в  вас  вже  є  втома.

Любіть  Україну  не  шопінгом  там
Й  світлини  такі  не  скидайте.
За  біженські  гроші  –  ганьба  вам  і  срам!
На  неньку  цей  бруд  не  кида́йте!

Любіть  Україну,  всім  серцем  любіть,
Бо  кров  українська  в  вас  в  жилах,
Але  за  кордоном  її  не  ганьбіть,
Бо  наші  герої  в  могилах!

14.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022

НАДІЙШЛИ ЗЕЛЕНІ СВЯТА

Надійшли  Зелені  свята-
Замаєна  кожна  хата:
В  когось  липа,  явір,  ясен,
Очерет  –  в  цей  день  прекрасен.

Всі  домівки  зеленіють-
Шанувати  свята  вміють.
Дотримують  всіх  традицій-
Замаєні  і  полиці.

Зелені  свята  раз  у  рік-
Знає  жінка  й  чоловік.
Йдуть  до  церкви  шану  дати,
Свята  три  дні  святкувати.

В  кожній  хаті  у  селі
Все  у  зелені  в  дворі.
Так  вже  йде  впродовж  віків:
Славить  свято,  хто  хотів.

В  цю  недільну  літню  днину
Бачим  в  зелені  й  пташину,
Адже  то  велика  втіха.
В  селі  в  зелені  і  стріха.

Люди  радо  йдуть  до  храму:
Бачим  діток,  бачим  маму.
Прославляти  Святу  Трійцю  
Дано    кожному  вкраїнцю.

16.06.2019  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Трійця_Зеленісвята
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022

БУЛО Б ТОБІ СЬОГОДНІ ШІСТДЕСЯТ

(Світлій  пам’яті  сусіда  Михайла  Данилишина)

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Та  ти  пішов  у  засвіти,  сусіде,
Я  вірю  –  не  хотів  ти  помирать…
І  сонце  більше  вже  тобі  не  зі́йде.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Лиш  трішки  ти  ступив  за  пів  століття,
Не  зможеш  більше  пісню  заспівать,
І  не  пізнав,  на  жаль,  ти  довголіття.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
І  птахом  ти  у  засвіти  полинув,
Та  ще  й  жнива  не  встиг  ти  розпочать
І  ліг  так  рано  вже  у  домовину.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Та  більше  ти  не  станеш  на  порозі,
Ні  з  ким  із  нас  не  будеш  розмовлять,
Бо  вже  твоя  душа  у  рай  в  дорозі.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Але  життя  так  рано  обірва́лось,
Ніхто  не  вийде  вже  тебе  стрічать,
Розпуки  й  болю  рідним  лиш  дода́лось.

Було́  б  тобі́  сьогодні  шістдесят,
Але  твоя́  свіча  вже  догоріла,
Пішов  за  обрій  в  Вічність  спочивать,
Бо  чорна  пта́ха  в  сад  твій  залетіла.

09.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_роки_життя_вічність_потойбіччя.
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022

ДВАДЦЯТЬ ДВАДЦЯТЬ ДВА

Весна  не  цвітом  цьогорі́ч  зустріла,
Руїни  замість  нього  навкруги́,
Вкраїна-ненька  ледве  не  зомліла,
Бо  нищать  рідну  кляті  вороги.
Та  ми  стояти  бу́дем  до  оста́нку,
І  ворогу  ми  неньку  не  дамо,
До  нас  ввірва́лась  по́гань  на  світанку  –  
Хотіла  взяти  нас  в  своє́  ярмо.

Цей  лютий  буду  за́вжди  пам'ятати,
Де  двадцять  двадцять  два  в  календарі́,
Ракети,  що  летіли  "цілувати",
І  бомби  на  будинках  і  в  дворі.
Лютневий  ранок  в  вибухах  скупався,
Для  всіх  настав  від  вибухів  гучних,
Орди́нець  у  любові  так  зізнався,
Ми  не  чекали  бід  таких  і  лих.

Той  двадцять  двадцять  два  все  пам'ятати,
Бо  в  двадцять  двадцять  два  ідуть  бої́,
Піднявся  нарід  неньку  захищати,
Від  ворога,  що  йде  в  наші  краї́.
Той  двадцять  двадцять  два  ми  не  забудем,
І  з  пам'яті  ніко́ли  не  зітре́м,
Бо  плач,  і  крик,  і  стогін  вже  усюди,
Трагедію  в  серцях  ми  пронесе́м.

Прийшла  весна,  та  ску́пана  у  кро́ві,
У  небі  нашім  вражі  літаки,
Освідчення  таке  до  нас  в  любові
Від  орківської  вражої  руки́.
На  рідну  неньку  не́люд  наступає,
Її  шматує  із  усіх  боків,
Безжально  кат  жінок  й  дітей  вбиває,
Скрізь  чуєм  плач,  хоч  мав  лунати  спів.

Та  з  нами  Бог  й  за  нами  перемога,
За  нами  правда  на  землі  святій,
Всю  нечесть  проганяєм  від  порога,
Пануєм  гордо  на  землі́  своїй.

08.03.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022


https://youtu.be/1nctXZZrHvQ?list=PLw2DLRFzokgOKFfpZ6lfnXW0q3OyzFeP2

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022

ПІШОВ СУСІД

(Світлій  пам’яті  сусіда  Михайла)

Пішов  сусід  у  за́світи  від  нас,
Пішов  від  нас  в  невіданії  далі.
Чому  ж  так  рано  надійшов  той  час,
І  залиши́в  родину  у  печалі?

Пішов  сусід  за  обрій  назавжди́,
І  вороття  додому  вже  не  буде.
Чому  ж  так  рано  він  пішов  туди?
Повірити  у  це  не  можуть  люди.

Пішов  сусід  від  нас  на  Небеса,
Зали́шив  все:  дітей,  дружину,  хату…
На  нього  не  спаде́  уже  роса,
Й  не  скажуть  йому  більше  діти:  «Тату».

Пішов  сусід,  хоч  не  збирався  йти,
Й  «Дідусю»,  -  вже  не  скажуть  більш  онуки,
Пішов  уже  в  невідані  світи,
І  плаче  серце  в  рідних  від  розпуки.

Пішов  сусід  й  нічого  не  сказав,
Пішов  від  нас  уже  у  потойбіччя,
Багато  планів  у  житті  він  мав…
Пішов  за  мить  до  шістдесятиріччя.

Пішов  сусід  від  нас…уже  пішов…
Ввійшов  у  браму,  досі  незнайому,
Ще  рано  так,  та  в  Вічність  відійшов,
І  звідти  не  пове́рнеться  додому.

Пішов  сусід  від  нас  за  небокрай,
Де  сонце  і  не  сходить,  й  не  сідає,
Хай  душу  заведе́  Всевишній  в  рай,
Хай  з  Богом  вже  сусід  наш  спочиває.

Пішов  сусід,  пішов  вже  за  межу́,
Пішов  туди,  звідкіль  не  повертають.
Про  нього  пам’ять  світлу  збережу,
Бо  вже  він  там,  де  вічно  спочивають.

05.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_роки_життя_вічність_потойбіччя.
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022

ПАВУТИНА З РОКІВ

(Автобіографічний  в  День  народження)

Життя  снує́  роки,  як  павутину,  
Снує́  його,  без  втоми  все  снує́,
Снує́  літа,  снує́  їх  без  упину,
Ще  й  зрілості  щоразу  додає.

Й  щоразу  мудрість  ще  воно  вплітає,
Та  й  погляди  все  змінює  воно.
Куди  життя  з  роками  поспішає?
Їх  стелить,  наче  зі́ткане  рядно.

Воло́кна    рівні,  в  бік  один  лягають,
Рядочками  стають  на  полотні,
Немов  расо́ві  коні  пролітають,
І  мелють  все  в  життєвому  млині.

Кудись  роки  несуться  і  несуться…
Чи  може  їх  життя  кудись  жене?
Але,  на  жаль,  уже  не  поверну́ться.
Та  жоден  з  них  не  покида  мене.

Вони  і  в  танці  залюбки  кружляють,
Та  змінюють  і  темп,  і  стиль,  і  час,
Й  сліди  свої́  карбують,  витинають,
І  роблять  збірку  із  життєвих  фраз.

Поповнюють  роки  свою́  родину,
Та  й  кожен  із  собою  щось  несе,
Течуть,  немов  водиця,  без  упину,
Й  збирають  на  шляху,  звичайно,  все.

За  кожен  з  них  я  вдячна  тільки  Богу,
І  тішусь  ними,  як  мале  дитя,
Госпо́дь  із  ними  вказує  доро́гу,
Та  жодному  немає  вороття.

Хай  навіть  так,  нехай  і  не  вертають,
Але  нехай  Госпо́дь  їх  додає,
Які  минають  –  інших  хай  чекають,
Життєве  сонце  з  ними  хай  встає.

Я  з  радістю  кожнісінький  зустріну,
І  кожен  з  них  сідатиме  не  трон,
А  пісню  хай  співають  солов’їну,
Й  надалі  хай  беру́ть  мене  в  полон.

Хай  посипають  сріблом  мої́  скроні,
І  барвами  хай  кожен  виграє́,
Для  них  підставлю  я  свої́  долоні,
Нехай  життя  ще  довго  їх  снує́.

03.06.2022  р.
©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_роки_життя  
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022

ОКСАМИТОМ СТЕЛИЛАСЯ НІЧ

Оксамитом  стелилася  ніч,
В  оксамит  все  навколо  вдягала,
Знову  щастю  пішла  я  навстріч,
Поміж  зір  я  свою  десь  шукала.

Оксамитом  стелилася  ніч,
Ворожи́ти  зібрався  знов  місяць,
А  шаль  вітер  зірвав  з  моїх  пліч
І  поніс  він  її  за  узлісся.

Оксамитом  стелилася  ніч,
Але  зо́рі  із  неба  світили,
Я  збагну́ть  не  могла  в  чо́му  річ,
Та  вони  таємницю  відкрили.

Оксамитом  стелилася  ніч,
Солов’ї  у  саду́  щебетали,
А  я  з  місяцем  знов  віч-на-віч,
І  думки́  павутину  снували.

Оксамитом  стелилася  ніч,
На  воді  –  золотая  доріжка,
І  криниця  посе́ред  узбічь,
А  в  ній  –  щастя  золо́чена  діжка.

Оксамитом  стелилася  ніч,
Впала  зірка  мені  на  долоню,
І  засяяло  вмить  навсібі́ч,
Освітило  посріблену  скроню.

07.11.2020  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_кохання_життя_ніч
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022

ОРДИНЕЦЬ І ВБИРАЛЬНЯ

Яко́сь  в  селі  одно́му
Зайшов  моskаль  до  хати,
Зайшов  гучніше  грому
Й  почав  скрізь  заглядати.

Ходи́ть  став  по  будинку,
Все  ни́шпорить,  шукати,
Неначе  дикови́нку,
Почав  все  розглядати.

Й  побачив  у  куточку
Він  виріб  керамічний.
Неначе  глек,  чи  бочку,  
Чи  корабель  космічний.

До  нього  доторкнувся
І  нижче  нахилився,
Від  по́диву  замкнуся
І  знову  придивився.

–  А  что  это  такое
И  что  с  ним  надо  делать?
И  это  что  такое?
Изволь  же  мне  поведать.

Зачем  же  эта  чаша?
Воды  в  ней  очень  мало.
Иль  бочка  это  ваша?
Оттуда  что  достала?

–  Невже  не  знаєш  що  це?
Невже  таке  не  бачив?
Ти  звідки  будеш,  хлопче?
Не  плем'я  ж  дике,  наче.

Не  бочка  це  з  водою,
Та  й  зовсім  це  не  чаша.
Що,  парубче,  з  тобою?
То  це  вбиральня  наша.

–  Я  прибыл  из  роssии,
И  я  –  освободитель,
Я  –  отпрыск  тирании,
В  меня  есть  покровитель.

Не  видел  я  такое.
Зачем  эта  вбиральня
И  многое  другое?
То  это  не  стиральня?

–  Ну  як  тобі  сказати?
Це  –  унітаз  звичайний  .
І  воду  тут  зливати,
Щоб  все  було  охайно.

–  Нигде  не  видел  сроду
Я  в  доме  туалеты.
А  как  залить  там  воду?
Как-будто  табуреты.

–  То  в  це  вірю  охоче,
Для  тебе  –  дикови́на.
Ти  в  Україні,  хлопче,
Й  це  все  тобі  чужи́на!

Враз  мародер-ординець
Став  унітаз  зривати,
Такий  дикар-злочинець
Прийшов  до  нас  до  хати.

Прийшли  тут  воювати  
Із  мирним  всім  народом,
Майно  все  розкрадати
Усім  раschиsтським  збродом.

Себе  тут  показали
Як  вбивці-мародери,
Бо  ми,  як  їм  сказали  –  
Нацисти  і  бандери.

Прославились  ординці,
Тупії  дикобрази.
Й  таких  не  поодинці  –  
Зривають  унітази.

Й  це  лиш  шматочок  то́го
Про  рівень  кругозору,
Всього́  нутра́  гнилого,
Що  сунеться  додолу.



14.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022

АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ

Узвіз  Андріївський  в  столиці,
Святиня-церква  на  горі,
Краса  така  не  за́вжди  й  сниться.
Ще  й  старовинні  ліхтарі́.

Красива  вулиця  й  споруди,
Бруківка,  наче  острівці,
По  ній  щодня  проходять  люди,
Її  оспівують  співці.

Скрізь  пам’ятки  архітектури,
Та  й  вид  шикарний  на  Поділ,
Відомі  в  світі  всім  скульптури
І  неймовірний  виднокі́л.

Туди  душею  поринаєш,
Там  старовинна  скрізь  краса,
Її  ти  бачиш,  відчуваєш,
Вона  ніко́ли  не  згаса́.

Узвіз  Андріївський  всіх  ма́нить,
Його  ніхто́  не  омина,
Хто  там  бував  –  усім  тала́нить…
Відомі  ним  є  імена.

Узвіз  Андріївський  і  Київ  –  
Окремо  кожному  не  буть.
Для  себе  кожен  щось  відкриє,
І  в  цьо́му  є  велика  суть.

20.10.2020  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_Київ

https://youtu.be/E9Ig4wB65SU?list=PLw2DLRFzokgNOe24Fcril-bc-PeIUX6TY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022

СПАСИ, ПОМИЛУЙ І ПРОСТИ

Спаси,  помилуй,  Господи,  й  прости,
Що  ще  не  всі  увірували  в  те́бе.
Цей  хрест  війни  нам  поможи  нести́,
Нам  Твоя  поміч,  як  ніко́ли,  треба.

Всевишній,  я  молю́,  нас  зрозумій,
Благаю  слізно,  зглянься  ти  над  нами,
Простити  нас  за  всі  гріхи  зумій,
І  зжалься  ти  над  до́ньками  й  синами.

Врятуй,  Всевишній,  кожного  із  нас
І  збережи  нам  неньку-Україну,
Від  нас  не  відступи́  в  важкий  цей  час,
Подай  нам  руку,  Христе,  Божий  Сину!

Візьми́  під  захист  нас  від  ворогів,
Не  дай  орді  нас  нищити,  вбивати,
Бо  ворог  лютий  вже  оскажені́в,
Не  знаємо,  що  далі  ще  чекати.

Прости  за  те,  що  хтось  тебе  гніви́ть,
Прости  за  те,  що  хтось  хрести  ламає,
Нам  поможи  це  пекло  пережить,
Бо  ворог  і  церкви́  вже  спопеляє.

Спаси,  помилуй,  Господи,  й  прости,
Прости  за  гнів  й  людськії  нарікання,
Візьмись  до  ПЕРЕМОГИ  нас  вести́,
Надія  лиш  на  тебе  в  нас  остання.

12.04.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022

КИЇВСЬКІ МІСЦИНИ

Де  Володимирівська  гірка
Й  Дніпровські  кручі  на  виду,
Краси  зібралась  ціла  збірка…
По  цих  місцях  я  знов  пройду.

Красива  завжди  Бессарабка,
Й  Хрещатик-красень  серед  них.
А  кожна  вулиця  –  загадка,
Але  Дніпро  вже  трохи  стих.

Між  берегів  тече  цей  красень,
Їх  миє  водами  завжди.
Не  передати  словом  вражень
Від  хвиль  і  хлюпання  води.

Узвіз  Андріївський  з  Подолом,
Поштова  площа  і  Вали,
Й  не  охопити  всього  зором…
Краси  каштани  додали.

А  ще  Михайлівськая  площа
Й  неподалік  Софійська  теж…
Вкраїна  серцю  найдорожча.
Краси  в  столиці  є  без  меж.

А  Оболонь  також  чудова  -  
Красою  манить  нас  завжди,
Вона,  по-своєму,  казкова.
Красу  її  в  усім  знайди.

Видніються  усюди  схили
І  височіють  скрізь  церкви.
Це  все  і  оку  й  серцю  миле  –  
Місцями    тими  й  ти  іди.

20.05.2020  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_Київ


https://youtu.be/v6gzqEfUyF0?list=PLw2DLRFzokgNOe24Fcril-bc-PeIUX6TY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022

КИЄВЕ МІЙ

Слова  та  музика  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів.  Виконує  Yuri  Mamchuk  .  За  роялем  -    Sergiy  Yarunsky.  

Києве,  Києве  мій  ,
Ти  –  місто  краси  і  кохання,
Ти  –  місто  неприспаних  мрій,
Ти  –  місто  зізнань  і  вінчання.

ПРИСПІВ

І  де  б  не  була  я,  Києве  мій  ,
До  тебе  я  з  радістю  мчуся.
Мов  красень,  стоїш  на  землі  цій  святій,
Я  в  любові  тобі  зізнаюся.

Києве,  Києве  мій,
Я  горда,  що  тут  народилась.
Ти  –  крапка  на  куля  Земній,
Душею  з  тобою  зріднилась.

ПРИСПІВ

Києве,  Києве  мій,
Віками  до  себе  ти  маниш.
Ворота  твої  Золоті,
Ти  оком  із  круч  свої  глянеш.

ПРИСПІВ

Києве,  Києве  мій,
Про  тебе  співати  я  буду,
В  уяві  все  образ  є  твій.
Ніколи  тебе  не  забуду.

08.11.2019  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_Київ


https://youtu.be/oJZLd87wKOQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022

НЕ МИ

Не  ми  поча́ли  цю  війну,
Не  ми  бої́  поча́ли,
Не  кличем  в  гості  сатану,
Ординців  не  чекали.

Не  ми  запрагнули  боїв,
Не  ми  пішли  вбивати,
Не  ми  пішли  з  своїх  країв,
Щоб  землю  десь  топтати.

Не  ми  зайшли  в  чужинський  край,
Не  ми  дітей  ґвалтуєм,
Не  ми  наказуєм:  «Вбивай!».
Ми  совість  не  плямуєм!

Не  ми  влаштовуєм  різню́,
Не  ми  людей  катуєм,
Не  ми  так  прагнемо  вогню,
Та  ми  полин  смакуєм.

Не  ми  руйнуєм  все  підряд,
Не  ми  жінок  вбиваєм,
Не  ми  створили  тілопа́д.
Та  вбивць  ми  відшукаєм!

Не  ми  вбиваємо  з  ракет,
Не  ми  скида́єм  бомби,
Не  наш  по  людях  рекошет,
Та  в  нас  набра́лось  зло́би.

Не  ми  руйнуємо  міста́,
Не  ми  в  людей  стріляєм,
Не  ми  ламаємо  хреста,
Та  Бога  ми  благаєм.

Не  ми  мінуємо  усе,
Не  ми  майно  краде́мо,
Не  нам  це  кару  принесе.
Всіх  по́кидьків  знайде́мо!

Не  ми  пішли  на  чужину́,
Не  ми  злочинці  кляті,
Не  ми  війну  веде́м  брудну́.
Ми  вдома,  в  сво́їй  хаті!

Не  ми  вчинили  геноцид,
Не  ми  гірше  фашистів,
Не  ми  для  всіх  страшніх  оги́д.
Нена́видим  раschиsтів!

Не  ми  в  чужий  вступили  двір,
Не  ми  життя  лишаєм,
Не  в  нас  відсутній  кругозір.
Чуже  ми  не  чіпаєм!

Не  ми  є  покидьки  для  всіх,
Не  нас  усі  зреклися,
Не  ми  страшний  вчинили  гріх.
Руsні  ми  не  здалися!

Не  ми  зганьбились  навіки́,
Не  ми  в  презирстві  світу,
Не  ми  випалюєм  знаки́.
Вкраїні  зичим  кві́ту!

Не  ми  знущаємось  з  людей,
Не  ми  радієм  з  цьо́го,
Не  ми  випалюєм  очей,
Бо  ми  живемо  з  Богом!

Не  ми  не  знаєм,  що  святе,
Не  ми  церкви́  руйнуєм,
Не  нам  розпла́ти  час  прийде́,
Ми  неньку  відбудуєм!

12.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022

ВИСТОЇТЬ

Днів  за  три  хотіли  Україну  взяти
Й  перемогу  сво́ю  в  раschі  святкувати,
Та  зустріли  пекло  і  мішки  чорненькі
На  святій  землиці  України-неньки.

Воїни  Вкраїни  неньку  захищають,
У  боях  за  неї  го́лови  складають,
Місяці́,  не  тижні,  вже  на  полі  бо́ю,
Бо  війна  проклята  увійшла  грозою.

Горе  сколихнуло  неньку-Україну,
Знищити  хотіло  й  мову  солов’їну,
Та  Вкраїна  мужньо  бореться  з  ордою,
Воїни  безстрашні  стали  всі  до  бо́ю.

Всюди  градів  звуки,  звуки  канонади,
Сіються,  як  зе́рна,  вражі  кулепади,
Скрізь  усе  палає,  стогне  Україна,
Постає  з  красуні  спа́лена  руїна.

Гинуть  мирні  люди,  гинуть  наші  діти,
В  бункерах  й  підвалах  мусимо  сидіти,
Там  не  світить  сонце,  там  немає  неба,
Руки  у  молитві  зводимо,  як  треба.

Ворог  скаженіє,  звірства  не  зуп́нить,
Все  упир  лютує,  геноцид  в  нас  чинить.
Ми  –  незламні  духом  і  Всевишній  з  нами.
Ви́стоїть  Вкраїна  в  битві  з  ворогами!

25.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022

ДОЛЯ КОНОТОПУ

У  славний  Конотоп  орда  зайшла
І  в  повну  окупацію  узя́ла,
Підступно  на  світанку  підійшла
Й  позиції  усі  там  позаймала.

Та  ви́стояв  цей  красень  у  борні́,
Із  ворогом  бої́  щодня  точились,
Запеклими  були́  і  ночі,  й  дні,
Ординці  всі  від  люті  аж  ятри́лись.

Та  збройні  сили  відсіч  їм  дали́,
Орді  на  цій  землі  не  панувати,
І  світові  усьо́му  довели́,
Що  нас  орді  хіба  лиш  снилось  взяти.

Потвор-ординців  гнали  звідусіль,
І  дні,  що  в  окупації,  минули,
Пішла  в  провалля  моskовитів  ціль,
Це  пекло  конотопці  перебу́ли.

Ворожі  танки  в  місті  скрізь  були́,
Орда  ходила,  наче  в  себе  вдома,
Та  місто  конотопці  не  дали́,
І  доля  Конотопу  всім  відома.

На  захист  вийшли  мешканці  усі,
І  гнали  по́гань  з  міста  якомога,
То  ж  місту  й  далі  жити  у  красі,
Й  за  це  молитви  зно́сити  до  Бога!

10.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022

РІДНЕНЬКА УКРАЇНА У ВОГНІ

Рідненька  Україна  у  вогні́,
Палає  у    вогні  моя́  колиска,
Заба́глося  раschиsту-сатані
Влучати  у  ріднесеньку  так  збли́зька.

Рідненька  Україна  у  вогні́,
Такі  болючі  і  смертельні  ра́ни.
Ми  мо́лимо,  щоб  був  кінець  війні,
Упир  перед  судо́м  Господнім  стане.

Рідненька  Україна  у  вогні́,
Та  не  родинне  це,  на  жаль  багаття.
Не  йшла  вона  в  обі́́йми  сатані,
Що  згарища  лишає  з  неньки  й  шмаття.

Рідненька  Україна  у  вогні́,
Скрізь  лижуть  язика́ми  юроди́ві,
Стирають  неньку,  як  зерно  в  жорні́,
А  мріями  ми  бу́ли  всі  щасливі.

Рідненька  Україна  у  вогні́,
І  дим  стовпо́м  здіймається  у  небо,
Такого  ми  не  бачили  й  вві  сні…
Вступіться!  Визволяти  нас  не  треба!

Рідненька  Україна  у  вогні́,
Ординці  лю́ті  неньку  спопеляють,
Але  Госпо́дь  на  нашій  стороні,
Й  герої  ПЕРЕМОГУ  наближають.

23.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

https://youtu.be/hsXonkGZkaU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022

ВСЕВИШНІЙ, УКРАЇНУ ВБЕРЕЖИ

Всевишній,  Україну  бережи
І  відведи  від  нас  усіх  ординців,
І  шлях  до  перемоги  нам  вкажи,
Врятуй,  Всевишній,  мо́лю,  українців.

Нам  поможи  піднятися  з  руїн,
Не  дай  орді  нас  нищити,  вбивати.
Не  зі́гнем  перед  покидьком  колін.
Продовжуєм  тебе  про  це  благати.

Щоб  ірод  вже  усюди  схаменувсь,
Щоб  кров  наших  людей  не  проливалась,
Щоб  кат  бездухий  врешті-решт  здригнувсь,
Щоб  кров’ю  Україна  не  вмивалась.

Всевишній,  дай  нам  сили  все  знести́,
Це  пекло,  ці  жахіття  перебути,
Нас  грішних,  я  молю́  тебе,  прости,
Дай  ПЕРЕМОГУ,  Господи,  здобути!

Щитом  свої́м  від  ворога  закрий,
Направ  мечі  на  військо  все  вороже,
Нас  мирною  росою,  Боже,  вмий,
Тоді  орда  здолати  нас  не  зможе.

Нам  віра  в  тебе  сили  додає,
Та  й  знаємо,  що  нам  ти  допоможеш,
Ми  боремося  тільки  за  своє,
І  нашу  неньку  вберегти  поможеш.

10.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022

ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ, НЕЛЮБ І ВІВТАР

ОБРАНИЦЯ  ВІЙНИ

Війна  чомусь  обрала  Україну.
А  може  ворог  то  її  обрав?
Береться  знищить  й  мову  солов’їну,
Для  цього  план  роками  він  складав.

Вона  красива,  наче  наречена,
Немов  дівча  в  білесенькій  фаті,
Хлібами  ця  земля  є  золочена,
А  мова,  герб,  і  гімн,  і  стяг  –  святі.

Але  війна  її  в  обійми  взяла,
Вже  вісім  літ,  як  сталося  таке,
І  кулями  роки  всі  цілувала,
Та  неньці  це  –  болюче  і  бридке.

Війна  фату  на  неньку  одягнула,
І  сукню  закривавлену  вдягла,
На  Україну  клята  посягнула,
У  неньки  кров  стікає  із  чола.

Весільний  марш  вона  заграла  з  градів,
Ще  й  старостів  з  собою  привела,
Тілами  сипле  замість  зорепадів,
І  силоміць  веде  до  вівтаря.

Та  славна  наречена  не  дається,
За  неї  заступається  весь  світ.
ДО  ВІВТАРЯ  ІЗ  МИРОМ  ЛИШ  ПРОЙДЕТЬСЯ
Й  складе  на  нім  присягу-заповіт!

21.02.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

                   ***

Війна  чомусь  обрала  Україну.
На  неї  ворог  з  сходу  зазіхнув.
Береться  знищить  мову  солов'їну,
Заліза  на  кордони  натягнув.

В  обійми  міцно  взяв  свої  жахливі
І  вісім  років  їх  не  розмика.
Надіється  стиснути  міцно  ними,
Щоб  Украна  задихнулась,  не  жила.

В  кроваві  шати  неньку  одягнули,
Щей  хустку  чорну  із  собою  притягли.
На  волю  і  свободу  зазіхнули
І  гавкають,немов  скажені  пси.

Як  горда  наречена  і  невинна,
Не  скориться,не  змириться  вона.
Бо  йти  вона  ніколи  не  повинна
Із  лютим  ворогом  своїм  до  вівтаря.

І  скільки  Бог  дасть  сил,буде  стояти.
Їй  не  сташні  ні  смерть,а  ні  руїна
І  вороги  усі-  повинні  знати,
Що  перед  ними  незалежна  УКРАЇНА.

21.02.2022р.


©  Стефанія  Терпеливець,  2022


       УКРАЇНА  І  НЕЛЮБ

Війна  давно  обрала  Україну,
Чому  ж  її  сягнула  дорогу?
Сягнула  й  зруйнувала  східні  стіни.
За  що  ж  вона  дісталася  врагу?

В  обійми  взяла  й  з  них  не  випускає,
Вони  болючі  й  горя  завдають,
І  дальше  на  невинну  наступає
Й  нічого  враг  не  хоче  зовсім  чуть.

Вкраїна  мила,  наче  наречена,
Для  неї  мирта  всі  роки  росла,
На  шлюб  такий  не  є  благословенна,
Невинною  на  сповідь  ненька  йшла.

Фату  і  сукню  силоміць  вдягнули,
Вінець  –  із  терня,  дроту  й  бур’яну,
До  болю  у  обіймах  тих  стиснули,
І  дали  пити  з  чаші  полину.

Гіркий  полин  і  тілопад  рясніє,
Із  серця  кров  стікає,  як  вода,
Щоразу  більше  сукня  червоніє,
Голосить  ненька,  стогне  і  рида.

Фата  чорніла,  а  тепер  палає,
Невинність  наречена  береже,
Та  ворог  ні  на  мить  не  випускає,
На  неї  кулі  сипле  та  й  ірже.

Фата  горить  й  обличчя  накриває,
На  сукню  кров  із  тіла  виступа,
А  враг  думки  недобрії  плекає,
І  ні  на  крок  назад  не  відступа.

В  свої  обійми  взяв  враг  наречену…
Чи  розпинать?  Чи  може  під  вінець?
Вогнем  її  зі  Сходу  обпалену…
Весіллю  цьому  щоб  прийшов  кінець!

Весільний  марш  вже  грає  вісім  років,
Спекли  зі  зброї  неньці  коровай,
В  собі  вбачають  з  сивини  пророків,
Що  Україна  –  їхній  древній  край.

Весільні  гості  рвуться  знов  до  танцю
Під  музику  снарядів,  куль  і  мін,
Та  згоди  ненька  не  дає  обранцю,
Пред  вівтарем  не  зігне  з  ним  колін!

21.02.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022

ВАЖКІ ХРЕСТИ

Врятуй,  помилуй  і  прости,
Не  залишай  нас  наоди́нці,
Несе́мо  з  болем  ці  хрести́,
Яких  завда́ли  нам  ординці.

Вони  важкі,  та  ми  несе́м,
Ще  й  до  землі́  нас  пригинають,
А  кожна  звістка  –  біль  і  щем.
Раschиsти  всіх  підряд  вбивають.

Нас  гнуть  хрести́  ці  до  землі́,
Щоб  ми  піднятись  не  зуміли,
А  неньку  нищать  моsкалі,
Й  тере́ни  всі  зачервоніли.

Ми  їх  несе́м…  несе́м  хрести́,
І  молим  Бога  про  рятунок,
Щоб  допоміг  їх  пронести́,
Хрести́,  що  да́ли  нам  в  «дарунок».

До  нас  ввірвалася  орда,
Й  тоді  хрести  лягли  на  пле́чі,
Нас  обійняла  всіх    біда,
Всіх:  від  стареньких  до  мале́чі.

Нести́  хрести́  нам  поможи
І  забери  війну,  Всевишній,
На  вихід  ворогу  вкажи,
Щоб  замість  кро́ві  -  сік  із  вишні.

04.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022

ВБЕРЕЖИ УКРАЇНУ, ВСЕВИШНІЙ

Дорогі  друзі,  Вашій  увазі  лірично-поетична  композиція  "ВБЕРЕЖИ  УКРАЇНУ,  ВСЕВИШНІЙ",  створена  творчим  дуетом  "КОРОЛЕВА  І  МАЕСТРО"  у  складі  Королеви  Гір  Клавдії  Дмитрів  та  Сергія  Ярунського.  Молімось  за  Україну  і  МИР!

З  теплом  і  любов'ю  Ваша  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів


🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏

ВБЕРЕЖИ  УКРАЇНУ,  ВСЕВИШНІЙ

🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏


УКРАЇНЦІ  ТРИМАЮТЬ  НЕБО

Українці  тримають  небо…

Тут  межа  між  світами  йде.

Нам  –  своє,  нам  чужого  не  треба.

Ми  –  готові!  «Арта»  –  гуде!



Нас  не  вперше  війною  лякають  –

Знаєм  ціну  таким  словам.

«Іхтамнєти»  в  ОРДЛО  гуляють?

Що  ж,  заходьте  –  дамо  по  зубам!



Комусь  «муляє»  Україна?

Комусь  поперек  горла  стоїть?

Що  ж,  прийде  та  свята  година  –

І  йому  бумеранг  прилетить.



Українці  тримають  небо…

Україна  вартує  світ,

Щоб  в  війні  не  було  потреби

Ще  багато-багато  літ.



14.02.2022  р.



©Сергій  Ярунський,  2022



🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏



УКРАЇНА  НЕ  ХОЧЕ  ВІЙНИ



УКРАЇНА  НЕ  ХОЧЕ  ВІЙНИ́!

Хоче  в  мирі  і  злагоді  жити!

Як  позбутися  всім  сатани?

Які  ще  моли́тви  молити?



Ми  тримаємо  небо  усі,

Всі  тримаємо  й  молим  молитви,

Ми  купатися  хочем  в  росі,

А  не  в  кро́ві,  що  ллють  її  битви.



Україна  постала  більмо́м,

І  давно  зорить  ворог  на  неї,

Краще  б  взя́ли  читати  Псалом

Й  не  чіпали  Вкраїни  моєї!



Україну  і  нас  вбережи,

Вбережи  від  біди  нас,  Всевишній!

Всі  моли́тви  почуй,  поможи!

Хоч  з  нас  кожен  у  чо́мусь  є  грішний.



Ми  ніко́ли  не  брали  чуже

І  своє́  віддавати  не  хочем!

Вже  нестримно  так  ворог  ірже́,

Все  вже  духом  смерди́ть  наволо́чим.



Україна  вся  небо  трима,

За  Вкраїну  вже  світ  став  горою,

І  молитва  думки́  обійма́,

Щоб  біда  обійшла  стороною.



Щоб  забули  ми  слово  війна,

Більш  ніко́ли  її  ми  не  знали,

Схаменеться  вже  хай  сатана,

Щоб  війну  і  вві  сні  не  згадали!



УКРАЇНА  НЕ  ХОЧЕ  ВІЙНИ́!

Небо  мирне  славетно  тримає,

Щоб  не  пу́стки  були́  й  бур’яни,

Але  ворог  лиш  цьо́го  чекає.



Захотів  він  святої  землі́,

То  й  Вкраїну  він  знищити  хоче,

Замість  зерен  –  тіла́  у  ріллі,

І  від  злості  зубами  скрегоче.



Відверни  вражу  силу  від  нас,

Збережи  Україну  святую!

Хай  настане  той,  Господи,  час,

Що  ти  скажеш  :  «ВКРАЇНУ  ВРЯТУЮ!».



15.02.2022  р.



©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022

СТАРОВИННИЙ ДАРУНОК

Вишиванки,  наче  доля,

Наче  квіти  серед  поля,

Так  гаптовані,  виши́вані  вони.

Все  тепло  у  них  вкладали

І  з  любов'ю  вишивали  –

Повело́ся  так  у  нас  із  давнини.


В  вишиванки  вклали  ду́шу,

Я  традицій  не  порушу,

Вишиванку,як  святиню  бережу.

Кожен  хрестик  і  мережка,

А  стібок  –  життєва  стежка,

Все  життя  я  нею  дуже  дорожу.


Їх  у  спадок  переда́ли,

Вишивати  їх  навчали,

Вишиванка  –  це  родинний  оберіг.

Ще  й  орнамент-візерунок,

Старовинний  це  дарунок.

Скільки  долею  виши́вано  доріг.


Вишиванки  одягаєм

І  пісні  про  них  співаєм,

Гордимося  вишиванками  усі.

Вишиванки  всюди  з  нами,

Із  молитвою  й  думка́ми

В  незрівня́нній  цій  виши́ваній  красі.

22.05.2021  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022



#Вірші_поезія_вишиванка

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022

ЧОРНА НИТКА Й ЧОРНЕ ПОЛОТНО

Чорна  нитка  й  чорне  полотно…

Мама  вишиває  вишиванку.

Ди́виться  старенька  у  вікно

Й  плаче  все  вона  безперестанку.


Чорна  нитка  й  чорне  полотно,

Хрестик  так  за  хрестиком  лягає.

Син  загинув  на  війні  давно,

Мама  гірко  сльози  проливає.


Чорна  нитка  й  чорне  полотно,

А  червону  ненька  вже  не  ві́зьме,

Бо  життя  –  тернистеє  рядно…

Миється  тепер  вона  лиш  слі́зьми.


Чорна  нитка  й  чорне  полотно,

Краплі  кро́ві  бачаться  в  узорі.

Будь  же  ти  проклятая,  війно!

Кров'ю  налили́ся  небо  й  зо́рі.


Чорна  нитка  й  чорне  полотно…

Син  давно  лежить  уже  в  могилі.

Горе…  Чом  ввірвалося  воно?

Втрату  пережити  цю  не  в  силі.
́

Чорна  нитка  й  чорне  полотно…

Мріяла  червоним  вишивати.

Млин  змолов  лиш  чорнеє  зерно…

В  чорному  вік  мусить  доживати.

19.05.2021  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_ворог_нескореність_незламність_патріотизм

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022

НІХТО Й НІКОЛИ НЕ ПРОБАЧИТЬ

Дорогі  друзі,  від  початку  повномасштабного  вторгення  рашистської  орди  в  Україну,  вперше  творчим  дуетом  у  складі  #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів  та  #Стефанії_Терпеливець  народилась  болюча  композиція  "#НІХТО_Й_НІКОЛИ_НЕ_ПРОБАЧИТЬ".

Перемоги  нам  та  мирного  неба  над  головою!

З  теплом  і  любов'ю  Ваша  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів



НІХТО  Й  НІКОЛИ  НЕ  ПРОБАЧИТЬ



                   НЕ  ПРОБАЧИТЬ

Де  взя́лись  о́рки,  ті  злочинці  кляті?

Чому́  їх  карлик  всіх  до  нас  послав?

Вони  вбивають  нас  у  нашій  хаті,

Наказ  такий  страшний  рашист  віддав.



А  всі  вони,  неначе  безхребетні,

Це  вбивці  здичавілої  орди、,

Ще  й  о́бстріли  ведуть  у  нас  ракетні.

Завдали  нам  незнаної  біди́.



Церкви́  палають,  школи  і  лікарні,

Будинки,  що  наповнені  людьми,

Ввірвалися  потво́ри  ці  моральні,

Шакалів-вбивців  не  чекали  ми.



Ввірвалися,  як  піст  мав  розпоча́тись,

Великий  Великодній  строгий  піст,

Не  йшли  вони  до  це́ркви  сповідатись,

Руїни  роблять  з  наших  сіл  і  міст.



В  підвалах  в  нас  народжуються  діти,

А  інші  помирають  малюки,

Лягають  в  землю  пуп’янки  і  квіти

Від  вражої  ординської  руки́.



Тремтять  будинки,  ши́бки  вилітають,

А  з  деяких  руїни  лиш  стають,

Потво́ри  московиті  нас  вбивають,

Щомиті  скрізь  ударів  завдають.



Ввірвались  в  нашу  хату  ті  ординці,

Накази  вбивчі  виконать  прийшли,

Та  неньку  не  дадуть  їм  українці,

Багато  з  них  вже  сво́ю  смерть  знайшли.



Народ  Вкраїни  то́го  не  пробачить,

Й  Госпо́дь  їм  то́го  точно  не  прости́ть,

Від  ран  смертельних  Україна  плаче,

Бо  не  хотіла  цвіт  свій  хорони́ть.



Хоч  нам  нелегко  –  ми  не  відступаєм,

Не  вбити  їм  вкраїнський  сильний  дух,

Щомиті  перемогу  наближаєм,

Й  не  скажем  ми,  щоб  став  з  землі  їм  пух.



Та  з  нами  Бог  й  за  нами  перемога,

Цю  погань  ми  проже́нем  навіки́,

Вже  в  інший  світ  їм  встелена  доро́га,

Й  не  спле́туть  надмогильні  їм  вінки́.



16.03.2022  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022



                                             ***

Народ  Вкраїни  того  не  пробачить

Й  Господь  їм,точно,того  не  простить.

За  те,що  наші  діти  гірко  плачуть,

Розплата  їх  чекає  кожну  мить.



За  кожну  смерть  дорослу  чи  маленьку,

За  кожне  місто  рідне  і  село,

За  нашу  рідну  Україну-  неньку,

Щоби  до  смерті  їм  спокою  не  було.



Ми  зробим  так,що  будуть  пам'ятати,

Здригатимуться  вдень  і  уночі,

А  Україну  їм  повік  не  подолати,

Хай  знають  нелюди  про  це  усі.



17.03.2022  р.


©  Стефанія  Терпеливець,  2022



НІ  ВІРИ,  НІ  ДУХУ  НЕ  ВБИТИ



Народ  Вкраїни  точно  не  пробачить,

Й  Госпо́дь  їм  то́го,  звісно,  не  прости́ть,

Не  каїться  нелюдство  це  бидляче,

Прийшли  усе  розтро́щить,  розломи́ть.



Життя  забрали  не́люди  ці  кляті

У  мо́лоді,  дорослих  й  немовлят,

Вбивають  нас  у  нашій  рідній  хаті.

Вони  за  це  живцем  в  вогні  згорять.



Не  каються  й  ніяк  не  схаменуться,

Із  розуму  вже  вижили  усі,

Парадом  по  Вкраїні  не  пройду́ться,

Пото́нуть  в  власній  кро́ві,  не  в  росі.



І  стяг  вкраїнський  не́людам  не  зняти,

Й  свою́  ганчірку,  звісно,  не  піднять,

Не  хоче  й  трупи  та  орда  забрати,

Що  здохли  тут  –  не  хочуть  сповіщать.



Нам  довело́сь  жахіття  це  побачить,

Дитячий  страх,  і  біль,  і  крик,  і  плач,

Ніхто  й  ніко́ли  цьо́го  не  пробачить,

Госпо́дь  усьо́му  –  головний  гляда́ч.



Людей  дірявлять  клятії  ординці,

Вбивають  тих,  хто  хоче  в  мирі  жить,

Та  не  здаються  щирі  українці

Й  зуміли  більше  неньку  полюби́ть.



Людей  вбивають  –  не  вбивають  віру,

Й  любов  до  України  не  уб’ють,

Супротив  чинять  українці  звіру,

Тому́  війну  ординці  програю́ть.



За  нами  буде,  вірю,  перемога,

Не  зможе  нечесть  знищувати  нас,

Нам  Господом  прокладена  дорога,

А  їм  диявол  віддає  наказ.



Ми  ви́стоїм,  ще  трішки  залиши́лось,

В  серцях  у  нас  всі  ті,  хто  полягли,

По  всій  Вкраїні  болем  покотилось…

Простіть  за  те,  що  Вас  не  вберегли.



17.03.2022  р.



©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022



#Вірші_поезія_війна_Україна_біль_тривога_орда_звірство_геноцид

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022

ЗІТРЕМО

Дорогі  друзі,  Вашій  увазі  знову  болюча  композиція  "#ЗІТРЕМО",  яка  народилась  щойно  творчим  дуетом  у  складі  #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів  та  #Стефанії_Терпеливець.  Мирного  неба  нам  всім  і  ПЕРЕМОГИ!  Не  забудемо!  Не  пробачимо!

З  теплом  і  любов'ю  Ваша  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів


       ЗІТРЕМО



       ЗІТРЕМ  ОРДУ



Зітре́м  орду  за  Україну,

За  кожен  клаптичок  її,

За  кожну  вбитую  дитину,

Сади́  й  зеленії  гаї.



Зітре́м  орду  за  нашу  неньку,

За  цвіт,  який  уже  поліг,

Зітре́м  рашистів  за  рідне́ньку,

За  нашу  землю,  за  поріг.



Зітре́м  орду  за  солов’їну,

Яку  нена́видить  русня́,

За  нашу  матінку-Вкраїну.

Орді  за  це  така  платня́.



Зітре́м  орду  за  кожну  хату,

За  кожну  школу  і  садок,

За  тих,  хто  вже  не  скаже:  «Тату…»,

Не  скаже  :  «Доню»  чи  «Синок».



Зітре́м  орду  й  сліду́  не  бу́де,

Від  неї  ли́шиться  лиш  прах,

Ніхто́  й  ніко́ли  не  забуде

Руїни  в  селах  і  містах.



Зітре́м  орду  у  жо́рні  бо́лю

Й  не  бу́де  в  нас  за  це  гріху.

За  ПЕРЕМОГУ  Бога  мо́лю,

Та  не  забуду  мить  лиху́.



25.03.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022



                               ***

Зітрем  орду  за  Україну,

За  кожне  місто  і  село,

За  нашу  мову  солов'їну,

За  все,що  знищено  було.



Зітрем  орду  за  Україну,

За  кожен  клаптичок  землі,

За  кожну  вбитую  дитину

Потопим  орків  у  крові.



Зітрем  орду  й  сліду  не  буде,

Зітремо  нечисть  ту  лиху.

Ніхто  їх  звірства  не  забуде

Й  не  буде  в  нас  за  них  гріху.



25.03.2022  р.

©  Стефанія  Терпеливець,  2022



ЗІТРЕМ  Й  НЕ  ПОШКОДУЄМ



Зітре́м  орду  й  не  пошкодуєм,

Вони  не  гідні  в  світі  жить,

Вкраїну-неньку  відбудуєм,

За  неї  в  нас  душа  болить.



Зітре́м  орду,  у  прах  зітре́мо

За  те,  що  знищили  людей,

В  собі́  ті  сили  віднайде́мо,

Щоб  стерти  й  знищить  за  дітей.



Зітре́м  орду,  а  прах  розвієм

Й  приорем  в  землю,  наче  гній,

Зробити  це  усі  зумієм

За  кожну  з  тих  страшних  затій.



Зітре́м  орду,  яка  ввірва́лась

На  нашу  землю  на  зорі́,

В  обі́йми  з  смертю  паскудь  взя́лась,

Смердючі  кляті  москалі.



Зітре́м  орду,  зітре́м  рашистів,

Ніхто  не  кликав  їх  до  нас,

Вони  ще  гірші  від  фашистів.

За  все  бува  розплати  час.



Зітре́м  орду  за  все,  що  діють,

За  всі  знущання  над  людьми,

Скоти  наві́ки  оніміють,

Бо  ми  вмиваємось  слізьми́.



Зітре́м  орду,  ущент  зітре́мо,

Їх  не  назвати  більш  людьми,

Цей  шлях  кровавий  ми  пройде́мо,

Та  орки  ляжуть  всі  кістьми.



Зітре́м  орду  і  промінь  миру

Нам  ПЕРЕМОГУ  принесе́,

За  це  моли́тви  молим  щиро.

Русня  вся  кару  понесе́.



25.03.2022  р.



©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022

ДОПОКИ СВІТ, ДОПОКИ ЛЮДИ

Допо́ки  світ,  допо́ки  в  ньому  люди,

Ніхто́  й  ніко́ли  звірства  не  прости́ть,

Сліди  свої́  орда  лишає  всюди,

Нам  Бог  поможе  все  це  пережить.


Бажання  –  зло  усе  в  печі  спали́ти,

Зали́ть  його  наві́ки  у  бетон,

До  тла  усе  наза́вжди  спопелити,

Щоб  більш  не  червонів  у  нас  перон.


Щоб  кров  людська́  вже  не  текла  рікою,

Й  могили  не  росли,  немов  гриби,

Щоб  ми  відчули  при́смак  супокою,

Прийшов  кінець  кровавої  доби.


Бо,  що  не  день,  то  гинуть  наші  люди,

Знаходять  всюди  вбитії  тіла́,

Руйнуються  від  обстрілів  споруди,

Дарунки  ці  лишає  нам  орда.


По  всій  Вкраїні  авіаата́ки,

Летять  до  нас  ракети  звідусіль,

Все  сіються  тіла́  в  крові́,  як  маки.

Це  –  наслідки  ординських  божевіль.


Допоки  світ  –  проще́ння  їм  не  буде,

Допоки  світ  –  це  з  рук  їм  не  зійде́,

Ніхто́  й  ніко́ли  звірства  не  забуде,

І  кара  Божа  всю  орду  знайде́!


09.04.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022


#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022

НЕ ДУМАЛА

Не  думала,  доню,  що  тато  загине,
Не  вірила,  рідна,  що  ляже  в  бою́,
Не  знала,  що  плач  замість  пісні  полине,
Що  кров  буде  литись  у  нашім  краю́.

Не  думала,  доню,  що  горя  зазнаєм,
І  га́дки  ніко́ли  про  це  не  було́.
За  татову  душу  моли́тви  складаєм  –  
Життя  на  землі  вже  його  відцвіло́.

Не  думала,  доню,  що  все  обірве́ться,
Бо  мріяли  ми  про  квітуче  життя,
Додому  татусь  вже  з  війни  не  верне́ться,
Бо  тому,  що  сталось,  нема  вороття.

Не  думала,  доню,  що  нам  доведе́ться
Без  тата  зостатися  через  війну,
Ніко́ли  він  садом  уже  не  пройде́ться…
Платив  за  Вкраїну  висо́ку  ціну́.

Не  думала,  доню,  що  буде  так  важко,
Що  сльо́зи  рікою  у  нас  потечуть,
Скрізь  кулі,  снаряди,  ворожі  розтяжки…
Усі,  хто  живі,  ПЕРЕМОГУ  кую́ть.

Не  думала,  доню,  що  тато  поляже
І  так  доведе́ться  без  нього  нам  жить,
Не  знала,  що  сло́ва  не  мовить,  не  скаже…
В  могилі  наш  тато,  рідненька,  лежить.

16.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022

ОРДИНСЬКА НАВАЛА

Немає  більшої  нава́ли,
Як  та  орда,  яка  прийшла,
На  цій  землі  їх  не  чекали,
Та  ця  мерзота  нас  знайшла.

Раschиsти  –  не́люди  ввірва́лись
На  землю  нашу  цю  святу,
Але  самі́  не  сподівались,
Що  взя́ли  тактику  не  ту.

Неначе  в  звірів,  в  них  пова́дки,
Душі́  у  жодного  нема  –
Руsні  жорстокої  нащадки.
Чом  не  забрала  їх  чума?

Усі  вони  оскаженілі:
Вбивають,  ріжуть,  нищать  всіх.
Скрізь  решето́  в  людей  у  тілі,
Від  цьо́го  ре́гіт  в  них  і  сміх.

Впритул  стріляють,  не  здригнуться  –  
Розвагу  іроди  знайшли.
Коли  ж  вони  вже  схаменуться?
По  що  вони  до  нас  прийшли?

Нічо́го  в  них  нема  святого,
Це  –  здичавілая  орда,
Всі  тягнуть  ру́ки  до  чужого,
В  чужу  домівку  в  них  хода.

Скоріш  би  нам  орди  позбутись,
Що  позбавляє  нас  життя,
Під  мирним  небом  всім  проснутись!
Не  пі́де  все  це  в  забуття.

13.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022

РОЗПРЯГАЙ ВЖЕ БАЦЬКУ, КОНЕЙ

(  На  мелодію  пісні  "  РОЗПРЯГАЙТЕ,  ХЛОПЦІ,  КОНЕЙ"  )

Розпрягай  вже,  бацьку,  коней  –  
Ми  не  будемо  орать,
Бо  збирається  країна
Як  фашиста  розпинать.

ПРИСПІВ

Картопля  раз,  два  –  не  ракети,
Бомби,  танки  й  міноменти,
Джавеліни  й  байрактар.

Відповіш  за  Україну,
Що  ти  нашу  землю  дав,
Щоби  орко  так  бездушно
Всіх  підряд  там  убивав.

ПРИСПІВ

Відповіш  перед  народом,
Що  зганьбив  ти  нас  усіх,
Йшов  на  змовини  із  збродом,
І  невинний  люд  поліг.

ПРИСПІВ

Ми  не  хочем  тебе  знати,
Згинь  із  нашої  землі,
Ти  пішов  людей  вбивати,
Бо  так  хочуть  моsкалі.

ПРИСПІВ

Руки  твої  вмиті  кров’ю,
Вбивця  ти  –  не  керівник,
Бо  раschистською  любов’ю
Прикриватися  ти  звик.

ПРИСПІВ

31.03.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022

БАЦЬКА

Чистим  залиши́тись  бульбашу́  не  вийде,
Адже  час  розпла́ти  дуже  скоро  при́йде.
Бацька  не  полізе  в  бункер  на  уралі,
Бо  маріонетку  зовсім  там  «нє  ждалі».

У  помийну  яму  бацька  вліз  по  вуха,
Думав,  наче  в  танку,  там  буває  глухо.
Грузне  у  тій  ямі  вже  тепер  бульбашик,
Не  рятує  ба́цьку  недоро́бок-ра́schик.

Бульбаша  втягнули  у  війни  тенети,
Але  ж  він  не  знає  карлика  секрети.
Здохнути  прийде́ться  ра́зом  з  юродивим,
І  Госпо́дь  не  буде  до  них  милости́вим.

Бацька  «не  воює»,  лиш  дає  плацдарми,
Щоб  людей  вбивали  раschистські  жандарми,
Доведе́ться  бацьку  за  це  відповісти,
Бо  вони  з  раschистом  є  рецидивісти.

Бульбашеві  мо́рдор  віддає  вказі́вки:
Нищити  вкраїнців  і  їхні  домівки.
Бацька  ж  є  слухняний,  орка  не  підводить  –  
Через  сво́ю  землю  раschистів  проводить.

На  руках  у  бацька  кров  мого́  народу,
І  не  дасть  той  карлик  йому  нагороду.
Та  Госпо́дь  накаже  бульбаша-скотину
За  святую  землю,  за  кожну  людину.

31.03.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022

БАЖАЮ ВСІМ ЗУСТРІТИ ЗАВТРА

Бажаю  всім  зустріти  ЗАВТРА,
Та  й  всім  сьогодні  провести́,
Бо  з  нами  Бог  і  з  нами  правда,
Із  молитов  вінок  сплести́.

Бажаю  більше  не  почути,
Що  знову  гине  неньки  цвіт,
Нам  ПЕРЕМОГУ  всім  здобути,
В  молитві  з  нами  цілий  світ.

Бажаю  плакати  від  щастя,
Рікою  сльози  хай  течуть,
Прийняти  всім  Святе  Причастя,
Щоб  більше  вибухів  не  чуть.

Бажаю  вранці  всім  проснутись
Й  почути  звісточку  про  МИР,
Та  й  молитва́ми  огорну́тись,
Щоб  відступив  від  нас  упир.

Бажаю  вмитися  росою,
В  промінні  сонячнім  тону́ть,
Герої  щоб  не  йшли  до  бо́ю,
Про  ПЕРЕМОГУ  щоб  почуть.

Бажаю  всім  зустріти  ЗАВТРА,
І  ПІСЛЯЗАВТРА  зустрічать,
Нехай  горить  життєва  ватра,
Щоб  кожен  день  усім  стрічать!

14.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022

МОРДОРИ

Прийшли  загарбники-мордо́ри
В  країну  світла  і  добра́,
Знайшли  доро́гу  ці  потво́ри.
До  нас  ця  погань  дорбела́.

До  нас  ввірва́лись  на  світанні,
Ввірва́лись  нелюди-кати,
Ракети  вл́учили  в  вітанні,
Завда́ли  болю-гіркоти́.

Ніхто  на  це  не  сподівався,
Ніхто  у  нас  їх  не  чекав,
В  домівку  мо́рдор  увірвався  –  
Його  ніхто  не  зустрічав.

Тривога,  біль  і  знову  втрати
Від  рук  огидної  орди.
Яка  ж  убивць  родила  мати,
І  як  насмілились  прийти?

Війною  це  не  називають,
Хоча  вбивають  всіх  підряд,
З  лиця  землі  усе  стирають,
На  кожнім  кроці  тілопад.

Орда  руйнує  кладови́ща,
Нацистів  бачать  навіть  там.
Летять  снаряди,  кулі  свищуть,
Вже  не  один  спалили  храм.

Бандеру  бачать  й  в  немовляті,
Яке  у  світ  в  цю  мить  прийшло,
Рашисти,  вбивці,  орки  кляті…
Всі  межі  бидло  перейшло.

Ще  й  всім  рашистам  сповіщають,
Яке  життя  на  цій  землі,
Як  ці  потвори  нас  вбивають.
Щоб  поздихали  москалі!

А  дехто  й  нюні  розпускає
В  розмові  з  рідними  людьми  –  
Ніхто  їх  вдома  не  чекає.
Хай  ляжуть  всі  вони  кістьми!

Нічо́го  в  них  нема  святого,
Й  ніко́ли  цьо́го  не  було́,
В  них  за́вжди  ру́ки  до  чужого,
У  них  панує  тільки  зло.

Тому́  загарбники  ввірва́лись
На  нашу  землю  на  зорі́.
З  життям  ординці  попрощались,
Ще  й  інші  здохнуть  москалі.

Ми  сво́ю  землю  захищаєм,
Молитва  й  зброя  у  руках,
Рашистів  в  порох  постираєм,
Бо  наша  кров  на  їх  руках.

29.03.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022

ПРОРОЧИЙ ЗНАК

Навіть  небо  свій  вибір  зробило
Й  показало  пророчий  нам  знак,
Світло  Боже  над  нами  пролило,
Нас  орді  не  здолати  ніяк.

Неспроста́  показалося  світло,
Неспроста́  протягнулась  рука,
Це  –  щоб  ненька  в  нас  знову  розквітла,
Щоб  сльоза  не  котилась  гірка́.

Це  –  щоб  знов  усміхнулася  доля,
Ворог  щез,  як  на  сонці  роса.
Не  покине  ніко́ли  нас  воля,
Це  показують  нам  й  Небеса.

Із  Всевишнім  орді  не  боротись,
Не  під  силу  вступати  в  борню́,
Наче  в  жорні,  лиш  можуть  змолотись
За  жорстокість,  і  звірства,  й  брехню.

Всі  ми  Господа  молим-благаєм,
На  коліна  пред  ним  лиш  стаєм,
Від  Всевишнього  чуда  чекаєм,
В  боротьбі  ПЕРЕМОГУ  кує́м.

Нам  Всевишній  показує  диво:
Світло  й  милість  з  руки  показав,
То  ж  у  бій  ми  ідемо  сміливо.
Ні  на  мить  нас  Господь  не  лишав.

Не  лишав  і  не  ли́шить  ніко́ли,
Пророкує  нам  ро́зквіт  усім,
Не  лягатимуть  в  землю  соко́ли.
Тільки  щиро  ми  Бога  молім.

13.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022

ЗІТРЕМ Й НЕ ПОШКОДУЄМ

(Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «ЗІТРЕМ  ОРДУ»)

Зітре́м  орду  й  не  пошкодуєм,
Вони  не  гідні  в  світі  жить,
Вкраїну-неньку  відбудуєм,
За  неї  в  нас  душа  болить.

Зітре́м  орду,  у  прах  зітре́мо
За  те,  що  знищили  людей,
В  собі́  ті  сили  віднайде́мо,
Щоб  стерти  й  знищить  за  дітей.

Зітре́м  орду,  а  прах  розвієм
Й  приорем  в  землю,  наче  гній,
Зробити  це  усі  зумієм
За  кожну  з  тих  страшних  затій.

Зітре́м  орду,  яка  ввірва́лась
На  нашу  землю  на  зорі́,
В  обі́йми  з  смертю  паскудь  взя́лась,
Смердючі  кляті  москалі.

Зітре́м  орду,  зітре́м  рашистів,
Ніхто  не  кликав  їх  до  нас,
Вони  ще  гірші  від  фашистів.
За  все  бува  розплати  час.

Зітре́м  орду  за  все,  що  діють,
За  всі  знущання  над  людьми,
Скоти  наві́ки  оніміють,
Бо  ми  вмиваємось  слізьми́.

Зітре́м  орду,  ущент  зітре́мо,
Їх  не  назвати  більш  людьми,
Цей  шлях  кровавий  ми  пройде́мо,
Та  орки  ляжуть  всі  кістьми.

Зітре́м  орду  і  промінь  миру
Нам  ПЕРЕМОГУ  принесе́,
За  це  моли́тви  молим  щиро.
Русня  вся  кару  понесе́.

25.03.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022

МЕДИЧНА СЕСТРА

Медична  сестра  на  посту  у  лікарні,  
Медична  сестра  на  посту  день  і  ніч.  
Чудові  усі:  добродушні  і  гарні,  
Не  знімають  халат  вони  до́бами  з  пліч.

Медична  сестра,  наче  сонце  в  палаті,  
Вона,  наче  зіронька,  сяє  усім,  
Її  впізнаю́ть  лиш  по  білім  халаті
Й  по  серцю  великім  її  золотім.

Медична  сестра...  скільки  світла  і  сонця,  
Медична  сестра,  наче  Ангел  з  Небес,
В  палатах  щодня  виглядають  з  віконця,
Чекають  її,  наче  фею  чудес.

Медична  сестра,  і  палати,  і  хворі,
Недоспані  ночі,  і    стогін,  і  біль,  
І  літо,  й  зима...  на  посту  в  коридорі,
І  кличуть  її  із  палат  звідусіль.

Медична  сестра  ще  й  душею  лікує,
Почує  усіх  і  розрадить  слівцем,
До  хворих  вона  із  любов'ю  прямує,
Бо  серце  її  не  налите  свинцем.

19.05.2021  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_медсестра
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022

МАЛЕНЬКІ УКРАЇНЦІ

Ми  –  маленькі  українці,
Любим  Україну,
Молим  Бога  на  колінцях
Всі  за  солов’їну.

Хоч  маленькі,  та  завзяті,
Неньку  прославляєм,
Бо  душею  ми  багаті
Й  голови  схиляєм.

Ми  вклоняємось  низенько
Нашим  всім  героям,
За  усіх  болить  серде́нько…
Бій  іде  за  боєм.

Та  ми  вірим  в  ПЕРЕМОГУ,
В  наші  ЗБРОЙНІ  СИЛИ,
Шлемо  всі  благання  Богу,
Щоб  у  МИРІ  жи́лі.

Мирне  небо  щоб  над  нами
Знову  простягнулось,
Золотими  колосками  –  
Поле  усміхнулось.

Нас,  маленьких  патріотів,
Ворог  не  здолає,
Бо  про  неньку-Україну
Пісенька  злітає.

11.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022

ЛЮДОНЬКИ, МОЛІМОСЬ

Молімось,  людоньки,  молімось,
Аби  не  бу́ло  в  нас  війни́,
До  Бога  серцем  пригорнімось,
Розбиймо  плани  сатани.

Молімось,  людоньки,  молімось,
У  Бога  з  вірою  живім,
В  молитві  ми  усі  збері́мось,
Вінець  із  молитов  сплеті́м.

Молімось,  людоньки,  молімось,
Щоб  повернути  знову  МИР,
Усі  до  Господа  звернімось,
Щоб  відступив  від  нас  упир.

Молімось,  людоньки,  молімось,
Хай  нас  зали́шить  сатана,
Всі  молитва́ми  огорнімось  –  
Тоді  закі́нчиться  війна.

Молімось,  людоньки,  молімось,
Повірмо  в  Господа  усі.
Без  молитов  не  обходімось,
Й  не  будем  жити  у  страсі́.

Молімось,  людоньки,  молімось,
Молім  за  все,  що  нас  болить,
За  ласку  Господу  вклонімось,
Бо  нас  орді  не  полони́ть.

11.05.2022р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022

ЗІТРЕМ ОРДУ

А  я  люблю́,  люблю́  свою́  Вкраїну,
Люблю́  її  рідненьку  над  усе,
За  неї  цвіт  в  боя́х  із  орком  гине,
Любов  ця  перемогу  принесе́.

Не  можна  нашу  неньку  не  любити,
Вона  єдина  серцю  дорога,
Ми  жи́ли  тут  і  бу́дем  далі  жити,
І  панувати  зась  в  ній  ворогам!

В  серцях  живе  вона  у  всіх  з  утро́би,
В  утробі  закладається  любов,
Даремні  в  московитів  тії  спроби,
На  неї  хто  сягнув,  то  смерть  знайшов.

Ми  –  нація  незламності  і  волі,
Любов  до  України  –  сильний  код,
Бажання  і  думки  всі  –  на  роздоллі,
Тому  плека  нена́висть  орків  зброд.

Ми  –  нація  нескореності  духу,
І  в  єдності  ми  можемо  усе,
Орду  ми  не  пробачимо  бездуху,
Яка  свідомо  горе  нам  несе.

А  я  люблю́,  люблю́  свою́  Вкраїну,
Святую  землю,  що  на  ній  живу,
І  ПЕРЕМОГУ  гідно  я  зустріну,
Бо  тчемо  ми  усі  її  канву́.

22.03.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022

КАНВА ПЕРЕМОГИ

А  я  люблю́,  люблю́  свою́  Вкраїну,
Люблю́  її  рідненьку  над  усе,
За  неї  цвіт  в  боя́х  із  орком  гине,
Любов  ця  перемогу  принесе́.

Не  можна  нашу  неньку  не  любити,
Вона  єдина  серцю  дорога,
Ми  жи́ли  тут  і  бу́дем  далі  жити,
І  панувати  зась  в  ній  ворогам!

В  серцях  живе  вона  у  всіх  з  утро́би,
В  утробі  закладається  любов,
Даремні  в  московитів  тії  спроби,
На  неї  хто  сягнув,  то  смерть  знайшов.

Ми  –  нація  незламності  і  волі,
Любов  до  України  –  сильний  код,
Бажання  і  думки  всі  –  на  роздоллі,
Тому  плека  нена́висть  орків  зброд.

Ми  –  нація  нескореності  духу,
І  в  єдності  ми  можемо  усе,
Орду  ми  не  пробачимо  бездуху,
Яка  свідомо  горе  нам  несе.

А  я  люблю́,  люблю́  свою́  Вкраїну,
Святую  землю,  що  на  ній  живу,
І  ПЕРЕМОГУ  гідно  я  зустріну,
Бо  тчемо  ми  усі  її  канву́.

22.03.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022

ТРИВОЖНА НІЧ

Ось  знову  ніч,  тривожна  ніч
У  битві  з  ворогами,
Ми  не  змикаєм  зовсім  віч,
Усі  ми  з  молитва́ми.

Підступний  ворог  теж  не  спить
І  нищить  Україну.
В  молитві  просим  зупини́ть,
І  врятувать  Вкраїну.

В  молитві  діти  і  старі,
І  немічні,  і  хворі...
Ракети  знову  угорі,
І  мерехтять  вже  й  зо́рі.

Ворожі  літаки  летять,
У  них  мета  єдина:
Безжально  все  підряд  бомбля́ть,
Мішень  їх  -Україна.

А  інші  орки  на  землі́
З  кордонів  підступають.
Вони  і  в  місті,  і  в  селі
В  усіх  підряд  стріляють.

Та  мужньо  воїни  стоять,
Тримають  оборону,
Ординці  і  в  вогні  горять,
Набравши  так  розгону.

Ось  тиші  мить,  коротка  мить,
І  знову  в  нас  тривога,
Від  пострілів  усе  дзвенить.
Надія  лиш  на  Бога.

А  ми  в  молитві  дальше  всі,
І  страх  є,  і  -  надія...
Чому  в  орди  нема  душі́?
Страшна  у  них  затія.

Душі  у  па́скуді  нема,
Ні  мізків,  ані  се́рця,
Таке  з  катюгами  всіма.
До  нас  з  них  кожен  вдерся.

Та  ми  в  молитві  і  за  них,
Щоб  врешті  схаменулись,
Щоб  вибух,  залп  і  постріл  стих,
У  рашу  щоб  вернулись.

В  домівки,  щоб  вернулись  ми
Із  укриттів,  підвалів,
Щасливі  з  сво́їми  дітьми́.
Дістали  всіх  з  завалів.

Такою  кожна  наша  ніч:
Молитва,  біль  і  сльози,
Де  з  ворогом  ми  віч  на  віч...
Над  нами  зглянься,  Боже!

20.03.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022

З УКРАЇНИ ЖЕНЕМО

Жене́мо  нечесть  з  України,
Що  ро́бить  з  матінки  руїни.
Госпо́дь  поможе  їх  прогнати,
А  оркам  й  в  пеклі  не  сконати.

Жене́мо  ра́зом  орків  клятих,
Жене́мо  паскудь  з  двору,  з  хати,
Із  сіл,  із  міст,  та  ще  й  з  столиці,
З  святої  нашої  земли́ці.

Жене́мо  клятих  московитів,
Рашистів-нелюдів,  бандитів.
Вони  –  непроханії  гості,
Що  й  не  збирають  сво́ї  кості.

Жене́мо  всіх  з  землі  святої,
Для  них  не  шко́да  нам  набоїв.
Це  стали  з  радістю  робити,
Хто  смів  на  землю  цю  ступити.

Жене́мо  з  кожного  куточка,
Не  віддамо  їм  ні  шматочка,
Не  оркам  землю  цю  топтати!
На  вус  це  мають  всі  мотати.

Жене́мо  всіх  і  бу́дем  гнати,
Земля  зуміє  їх  приспати.
І  скоро  скажем:  «СЛАВА  БОГУ,
ЗА  УКРАЇНУ  Й  ПЕРЕМОГУ!».

22.03.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022

ГОСПОДЬ СТВОРИВ, ТА ІРОД ЗНИЩИВ

Госпо́дь  створив  і  світ  й  красу,
Щоб  ми  могли  життю  радіти,
Ще  й  дав  нам  Божую  росу́,
Яка  вмивала  трави  й  квіти.

Для  нас  і  землю  він  обрав,
На  ній  постала  Україна,
Госпо́дь  її  поцілував
І  зазвучала  солов’їна.

Джере́ла  й  рі́ки  нам  відкрив,
І  освятив  Бог  тії  во́ди.
Всевишній  все  для  нас  творив,
Ще  й  дав  усі  дари́  природи.

Над  нами  небо  простягнув,
На  ньому  зо́рі  густо  всіяв,
Та  й  промінь  сонця  протягнув
І  вітерцем  на  нас  повіяв.

Нам  хліб  Госпо́дь  подарував,
Обси́пав  ним  усе  колосся,
І  повен  колос  Бог  вгинав.
Для  нас  багатство  це  знайшло.

Ще  й  соняхи  нам  посадив,
Які,  мов  сонечка  світили.
І  льон,  як  небо,  простелив,
Аби  у  злиднях  ми  не  жи́ли.

Ще  й  чорноземи  вдарував,
Зробив  родючою  землицю,
На  врожаї́  благословляв.
З  Вкраїни  Бог  робив  світлицю.

Нам  насадив  Госпо́дь  лісів,
І  звів  красивії  Карпати,
Рукою  над  усім  провів,
Щоб  нам  в  достатку  проживати.

Госпо́дь  творив  усе  для  нас,
Щоб  ми  в  красі  тій  потопали,
Наси́пав  нам  усіх  прикрас,
Щоб  ми,  як  квіти,  розцвітали.

Але  в  одну  лютневу  ніч
Орда  на  землю  це  ступила,
Й  по  всій  країні  навсібіч
Свої́  ракети  запустила.

І  стали  нищити  усе,
Почало  все  в  вогні  палати.
Ординець  горе  скрізь  несе.
Що  ще  від  не́людів  чекати?

Горить  родючая  земля,
її  всівають  скрізь  снаряди  –  
Такі  розваги  моskаля,
Ще  й  мріють  вбивці  про  паради.

А  землю  змочує  вже  кров
Й  тече  вона  давно  рікою.
Раschиsт-убивця  увійшов
І  горе  нам  приніс  з  собою.

Вже  стогне  ненька  і  рида,
І  те́рпить  звірства,  біль  і  му́ки,
В  молитві  ру́ки  все  склада,
І  серце  рветься  від  розпуки.

Її  гаптують  вороги,
Гаптують  кров’ю,  скрізь,  невинну,
Накинуть  хочуть  ланцюги  –  
Так  гноблять  не́люди  гостинну.

Ще  й  сіють  міни  на  полях,
Де  у  ріллю  лягало  збіжжя.
Де  був  роздольний  рідний  шлях  –  
Постало  всюди  бездоріжжя.

Ридає  ненька  у  вогні,
Бо  в  пеклі  рідна  опинилась,
Попала  в  руки  сатані,
Але  катам  цим  не  вклонилась.

Сади  квітучі  щовесни
Колись  ми  бачили  усюди,
Тепер  про  них  у  нас  лиш  сни,
Слізьми́  вмиваються  в  нас  люди.

Хрущі  в  садочках  не  гудуть,
Їх  через  постріли  не  чути,
Не  можна  цьо́го  і  збагну́ть
Чому  так  з  нами  мало    бути.

Але  Госпо́дь  відро́дить  все,
Війну  проже́не  з  сатаною,
Нам  ПЕРЕМОГУ  принесе́,
За  неї  всі  життя  –  ціною.

05.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022

ПТАШИНІ СПІВИ У МІНОРІ

Дорогі  друзі,  творчим  дуетом  у  складі  #Королеви_Гір_Клавдії_Дмитрів  та  #Стефанії_Терпеливець  на  одному  диханні  народилась  нова  композиця  "#ПТАШИНІ_СПІВИ_У_МІНОРІ",  присвячена  темі  війни.  Щоб  нас  і  наші  домівки  минали  ворожі  ракети  та  інша  ворожа  зброя!  Щоб  ворог  пропав  з  нашої  землі,  як  роса  на  сонці!  ВСЕ  БУДЕ  УКРАЇНА!

ПТАШИНІ  СПІВИ  У  МІНОРІ

ПТАШИНІ  СПІВИ  І  ВІЙНА

Птахи́  співають,  та  уже  не  так,
Хоча  весна  квітує  ніжним  цвітом,
Велика  кількість  ордівських  атак,
Все  всіяно  снарядами,  як  житом.

Постійно  ллється  пісня  голосна́,
Але  вона,  немов  якесь  благання,
Та  й  радість  не  прино́сить  ця  весна:
Через  війну  для  багатьо́х  –  остання.

Але  птахи́  продовжують  співать,
Про  біль  і  горе  співом  тим  голо́сять,
З  людьми  вони  взяли́ся  сумувать,
Й  війну  закі́нчить  Господа  так  просять.

Цього́річ  заспівали  в  унісон,
Але,  на  жаль,  не  радісні  ті  співи,
Страшна  війна  ввірва́лась.  Це  –  не  сон…
Ворожії  рясніють  в  нас  посі́ви.

Птахи́  раділи  защораз  весні,
Бо  ця  пора  всьому́  життя  давала,
Але  в  цієї  –  всі  жалобні  дні,
Й  про  це  пташина  кожна  заспівала.

Птахи́  співають,  та  у  співах  біль,
А  цвіт  весня́ний  і  птахі́в  не  ті́шить,
Бо  ворог  убиває  звідусіль,
Руйнує  все  і  землю  нашу  мі́сить.

23.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

                                   ***

Пташина  пісня  лине  голосна,
І  сум  звучить  у  співі  тому,
Квітує  цвітом  вже  кругом  весна,
Та  є  місця  де  не  радіють  цьому.

Там  залишилися  руїни  і  рови,
Бо  все  кругом  понищили  ординці.
Забрали  у  людей  всю  радість  від  весни,
Всі  душі  понівечили  ті  нелюди-чужинці.

Але  пташки  продовжують  співать.
Про  горе  й  біль  людський  вони  голосять
І  ніби  намагаються  сказать,
Що  теж  у  Бога  допомоги  просять.

Вони  співають  й  ніби  просять  нас
Триматися  й  надії  не  втрачати.
Господь  поможе  і  настане  час,
Що  будем  Перемогу  зустрічати.

03.05.2022  р.

©  Стефанія  Терпеливець,  2022

ПТАШИНА  ПІСНЯ

Пташина  пісня  лине  навкруги́,
Так  жалібно,  так  щемно  скрізь  лунає,
Бо  нищать  нашу  неньку  вороги.
Про  біль  і  горе  пташечка  співає.

Поглянула  пташина  з  висоти́,
Сльозу  зрони́ла,  стала  невесела,
І  заспівала:  «Господи,  прости…
Врятуй  вкраїнські  всі  міста́  і  се́ла».

Із  вирію  верталася  до  нас,
Весну  несла́  на  крилах  із  любов’ю,
Тепер  співає  пташка  защораз,
Як  ненька  вже  вмивається  лиш  кров’ю.

Птахи́  злетілись  всі  в  пташиний  хор
І  заспівали,  як  вбивають  неньку,
Та  й  чується  у  голосі  мінор,
Бо  цілиться  потвора  у  серде́нько.

Співають  про  руїни  всі  птахи,
Про  згарища  страшні  вони  голо́сять.
Так  нищать  нашу  неньку  вороги.
Про  порятунок  пташечки  всі  просять.

В  піснях  свої́х  із  нами  рвуться  в  бій,
Гаптують  ними  нашу  ПЕРЕМОГУ,
А  це  –  єдина  з  заповітних  мрій.
Піснями  вистеляють  їй  доро́гу.

03.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022

ДУШІ МОЄЇ ПЕРЕДЗВІН

На  мелодію  пісні  «ОЙ,  У  ВИШНЕВОМУ  САДУ»)

Душі  моєї  передзвін,
Який  же  загадковий  він,
Я  з  ним  живу  усе  життя,
Його  лелію,  мов  дитя.

Душі  моєї  передзвін,
Увись  злітає  часто  він,
Але  назад  він  поверта,
І  знову  ввись  кудись  зліта́.

Душі  моєї  передзвін  –  
Буває  таємничим  він,
І  таємниць  не  видає́,
Жагу  життя  все  видає.

Душі  моєї  передзвін
Летить,  неначе  навздогін,
Його  ніщо́  не  здоганя,
Кудись  летить  він  навмання.

Душі  моєї  передзвін,
Не  покидає  мене  він,
Тому  я  слухаю  його,  
Відлуння  дзвоника  свого.

Душі  моєї  передзвін
Ніко́ли  не  підводить  він,
Йому  я  дякую  за  це,
І  з  ним  єднається  слівце́.

05.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_душа_передзвін
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022

ПОМОЖИ НАМ, БОЖЕ

Дай  нам,  Боже,  ПЕРЕМОГУ,
Забери  усю  тривогу,
Хочем  в  мирі  дальше  жити,
Україну  відроди́ти.

Прожени  орду  прокля́ту,
Що  ввірвалась  в  нашу  хату,
Що  катує,  убиває,
Все  навко́ло  спопеляє.

Сили  дай  це  перебути,
Та  не  зможем  це  забути.
Стільки  горя  нам  завда́ли:
Ґвалтували,  убивали.

Ці  «воя́ки»  –  мародери,
Що  у  пошуках  Бандери,
Що  не  вкрали  –  все  це  нищать,
Бо  гниле  в  потворів  днище.

Для  них  люди  як  розвага  –  
В  цьо́му  їхня  перевага.
Поможи  нам  їх  прогнати,
Ще  й  сліди  позамітати.

Поможи  нам,  Боже  милий,
Щоб  ми  в  МИРІ  знову  жи́ли,
Щоб  це  пекло  закінчи́лось,
Й  наша  кров  вже  більш  не  ли́лась.

04.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022

МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ

Яка  доба,  а  звісточки  немає,
Нема  дзвінка…  до  цьо́го  ж    за́вжди  був,
А  мама  на  ту  звісточку  чекає  –  
Це  з  перших  днів  війни́  синок  збагнув.

Нема  дзвінка,  думки́  взяли́ся  роєм.
Що  трапилось?  Чому́  набрать  не  зміг?
Чи  може  знову  бій  іде  за  боєм?
А  може?...  Ні!!!  Синочок  не  поліг!

Ідуть  думки́,  неначе  поторо́чі,
Та  їх  жене́  матуся  навсібіч.
Такі  страшні  в  чеканні  дні  і  ночі…
Нема  дзвінка…  нема.  У  чо́му  ж  річ?

В  руках  стареньку  вервичку  тримає,
Благає  Бога,  сина  щоб  вберіг,
Молитву  без  упину  промовляє,
І  ко́си  вже  біліють,  наче  сніг.

Тріпоче  серце,  наче  пта́ха  в  гру́дях,
Думки́,  моли́тви,  син…  і  ця  війна.
Ракети,  танки…  міни  рвуться  всюди,
Вже  пекло  скрізь.  Воює  сатана.

Стоїть  робота,  зовсім  не  бере́ться,
Що  ві́зьме  в  ру́ки  –  падає  із  них,
Бо  ірод  ще  ніяк  не  схаменеться.
Й  чо́му  ж  бо  телефон  давно  затих?

Присіла  ненька,  телефон  тримає,
Його  із  рук  вона  не  випуска,
Бо  звістку  від  синочка  все  чекає,
Найгіршого  в  думках  не  допуска.

Уже  опівніч,  а  в  думках  молитва,
І  знову  сльози,  і  думки́,  і  син…
Невже  і  зараз  в  них  запекла  битва?
І  сльози  знов,  гіркіші,  ніж  полин.

Ридає,  плаче…  плаче  і  голо́сить,
І  вервицю  в  руках  вона  трима,
Моли́тви  мо́лить,  Господа  все  про́сить,
А  звісточки  від  сина  все  нема.

Над  ранок  вже  й  на  сон  чому́сь  склонило,
Так,  си́дячи,  й  здрімалася  вона,
Та  закололо  серце  і  занило…
Що  ж  ро́бить  ця  проклятая  війна?

Вже  й  сон  минув,  думки  пливуть,  як  хмари,
І  вервичка  в  руках,  і  телефон…
За  що  нам  куштувать  цієї  кари?
А  може  син  потрапив  у  полон?

Вже  взя́ла  свічку  Стрітенську  у  ру́ки
І  приступила  знов  до  молито́в.
Душа  болить,  нестерпні  тії  му́ки…
Страшні  думки́,  у  жилах  стине  кров.

Яка  доба,  а  звісточки  немає…
«Всевишній,  їх  щитом  усіх  накрий…»,  –
І  день  і  ніч  все  Господа  благає,
Аж  тут  СМС  :  «МАТУСЮ,  Я  ЖИВИЙ!».

І  знов  молитва.  Дякує  в  ній  Богу,
Що  син  живий,  що  звісточка  прийшла.
Вимолює  ЖИТТЯ  всім  й  ПЕРЕМОГУ.
Та  й  знову  сили  в  со́бі  віднайшла.

Аж  сльо́зи  градом,  а  тоді  –  й  рікою,
Очам  не  вірить  і  читає  знов…
Нічо́го  тут  не  вдіяти  з  собою  –  
Така  вона,  матусина  любов.

03.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів


https://youtu.be/2h0H19I8BTM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022

ПТАШИНА ПІСНЯ

(Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «ПТАШИНІ  СПІВИ  І  ВІЙНА»  )

Пташина  пісня  лине  навкруги́,
Так  жалібно,  так  щемно  скрізь  лунає,
Бо  нищать  нашу  неньку  вороги.
Про  біль  і  горе  пташечка  співає.

Поглянула  пташина  з  висоти́,
Сльозу  зрони́ла,  стала  невесела,
І  заспівала:  «Господи,  прости…
Врятуй  вкраїнські  всі  міста́  і  се́ла».

Із  вирію  верталася  до  нас,
Весну  несла́  на  крилах  із  любов’ю,
Тепер  співає  пташка  защораз,
Як  ненька  вже  вмивається  лиш  кров’ю.

Птахи́  злетілись  всі  в  пташиний  хор
І  заспівали,  як  вбивають  неньку,
Та  й  чується  у  голосі  мінор,
Бо  цілиться  потвора  у  серде́нько.

Співають  про  руїни  всі  птахи,
Про  згарища  страшні  вони  голо́сять.
Так  нищать  нашу  неньку  вороги.
Про  порятунок  пташечки  всі  просять.

В  піснях  свої́х  із  нами  рвуться  в  бій,
Гаптують  ними  нашу  ПЕРЕМОГУ,
А  це  –  єдина  з  заповітних  мрій.
Піснями  вистеляють  їй  доро́гу.

03.05.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022

ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА

Птахи́  співають,  та  уже  не  так,
Хоча  весна  квітує  ніжним  цвітом,
Велика  кількість  ордівських  атак,
Все  всіяно  снарядами,  як  житом.

Постійно  ллється  пісня  голосна́,
Але  вона,  немов  якесь  благання,
Та  й  радість  не  прино́сить  ця  весна:
Через  війну  для  багатьо́х  –  остання.

Але  птахи́  продовжують  співать,
Про  біль  і  горе  співом  тим  голо́сять,
З  людьми  вони  взяли́ся  сумувать,
Й  війну  закі́нчить  Господа  так  просять.

Цього́річ  заспівали  в  унісон,
Але,  на  жаль,  не  радісні  ті  співи,
Страшна  війна  ввірва́лась.  Це  –  не  сон…
Ворожії  рясніють  в  нас  посі́ви.

Птахи́  раділи  защораз  весні,
Бо  ця  пора  всьому́  життя  давала,
Але  в  цієї  –  всі  жалобні  дні,
Й  про  це  пташина  кожна  заспівала.

Птахи́  співають,  та  у  співах  біль,
А  цвіт  весня́ний  і  птахі́в  не  ті́шить,
Бо  ворог  убиває  звідусіль,
Руйнує  все  і  землю  нашу  мі́сить.

23.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022

НИЗЬКИЙ УКЛІН ТОБІ, СОЛДАТЕ

Низький  уклін  тобі,  солдате,
За  те,  що  ти  нас  бережеш,
Подяка  щира,  лю́бий  брате,
За  нас  у  бій  із  орком  ідеш.

Нас  мужньо  всюди  захищаєш,
Сміливо  йдеш  в  запеклий  бій,
І  ні  на  крок  не  відступаєш,
Хоч  орки  вбили  безліч  мрій.

Тебе  цілують  кулі,  гради,
Летять  до  тебе  звідусіль,
А  поряд  рвуться  ще  й  снаряди,
За  нашу  неньку  в  тебе  біль.

Не  думаєш  тоді  про  себе,
Коли  ідеш  нас  захищать,
А  ми  всі  молимось  за  тебе,
Орді  не  будемо  прощать.

Герой  для  нас  ти,  хоч  і  юний,
Вкраїну  любиш  над  усе,
Бо  патріота  в  тебе  струни,
Ту  нечесть  через  це  трясе.

У  бій  із  вами  йдуть  й  дівчата,
Це  сестри  й  донечки  для  нас,
І  з  ними  Бог  і  Янголята,
Луна  молитва  повсякчас.

Низький  уклін,  солдате,  любий,
Для  нас  усіх  ти  –  брат  і  син,
За  тебе  моляться  всі  люди,
В  молитві  кожна  із  родин.

Вас  всіх  Господь  оберігає,
У  всіх  вас  Ангел  на  плечі́,
Ворожу  силу  відвертає,
Вставляє  їм  свої́  мечі.

21.03.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022