КОРОЛЕВА ГІР

РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ

РІК  МИНУВ,  ТА  БІЛЬ  ЗОСТАВСЯ

Звільнили  Бучу  та  Ірпінь,
Вже  рік  минув,    як  це  відбулось.
А  скільки  крові  і  терпінь...
Вже  рік  минув,  та  не  забулось.

Катівень  скільки  і  смертей,  
Могили  братські,  руйнування,
Дівчат  зґвалтованих  й  дітей,
У  муках  із  життям  прощання.  

Нестерпні  муки  від  катів,
І  вижити  не  всім  вдалося,  
Відтятих  ворогом  голів...
А  скільки  зникло  й  не  знайшлося...

Мороз,  мурахи,  стине  кров
Від  того,    що  орда  вчинила.
Ще  час  розплати  не  прийшов
Й  земля  потвор  ще  не  накрила.  

Що  пережили  люди  ті,  
Які  ховались  у  підвалах?
Це  все  не  буде  в  забутті...
Руйнація,  усе  в  завалах.

Вже  рік  минув,  та  біль  не  вщух,
Воно  болить,  бо  це  трагічно,  
Смердить  й  по  нині  вражий  дух,
Це  в  пам'яті  тепер  навічно.

31.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023

ВЕРВИЧКА Й НАДІЯ

ВЕРВИЧКА  Й  НАДІЯ

МОЛЮ́  Й  НАДІЇ  НЕ  ВТРАЧАЮ

Тримаю  вервичку  в  руках
Й  молю́  моли́тви  без  упину…
Чому́  війна,  неначе  птах,
До  нас  все  далі  й  далі  лине?

Благаю  Бога,  щоб  поміг
Війну  з  ординцями  спинити,
Щоб  щезли  орки,  наче  сніг,
І  в  МИРІ  ми  зостались  жити.

Лягаю  й  вервичку  молю́,
Встаю  і  знов  беру́  у  ру́ки,
Пішли  із  ворогом  на  прю…
На  нас  летять,  неначе  круки.

Аби  Всевишній  відвернув
Від  нас  убивців-сатанистів,
В  опіку  всіх  нас  огорнув,
Закрив  щитом  від  терористів.

Аби  не  гинув  неньки  цвіт,
Щоб  не  росли  війни́  могили,
Аби  пропав  й  ворожий  слід
Й  жалобні  дзвони  не  дзвонили.

Тримаю  вервичку  в  руках,
В  зернятка  віру  я  вплітаю,
Аби  війни́  скінчився  жах,
Молю́  й  надії  не  втрачаю.

29.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  

                                     ***

Тримаю  вервичку  в  руках
І  милитви  шепчу  я  Богу,
Щоби  війни  забрав  він  жах
І  дарував  нам  Перемогу.

Благаю  Бога,  щоб  поміг
Русню  прокляту  подолати,
Щоби  нарешті  народ  зміг
Спокійно  жить  й  спокійно  спати.

Аби  пропав  ворожий  слід,
Щоб  не  росли  війни  могили
І  щоби  клятий  той  сусід
Більш  воювати  не  мав  сили.

Щоби  Всевишній  відвернув
Від  нас  ту  нечисть  препогану,
Щоби  нас  миром  огорнув,
А  Україні  приніс  славу.

Тримаю  вервичку  в  руках,
Молюсь  на  кожній  в  ній  зернині,
Щоб  Бог  забрав  все  горе  й  страх
Й  зберіг  життя  кожній  людині.

30.03.23  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

НА  ПЕРЕМОГУ  СПОДІВАЮСЬ

Тримаю  вервичку  в  руках…
Молитва,  біль,  думки́,  Вкраїна,
Жахіття  бачимо  у  снах,
Болить  нестерпно  й  солов’їна.

Потворів  щоб  позбулись  ми,
Щоб  не  лякались  ми  тривоги,
Щоб  не  вмивалися  слізьми́
І  дочекались  ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка  вервички  усі,
Неначе  сльо́зи  й  краплі  крові,
Це  сум,  і  страх,  і  крик  душі́,
Який  звучить  у  кожнім  слові.

Благання  Бога,  сльо́зи,  біль,
Душа  і  серце  рвуться  в  шмаття,
Багно  ординських  божевіль,
Вкраїни  бачимо  розп’яття.

Та  молитви́  молю́  усі,
Щоб  розіп’яти  не  зуміли,
Щоб  ми  вмивалися  в  росі
Й  герої  наші  не  німіли.

Тримаю  вервичку  в  руках,
Із  нею  я  не  розлучаюсь,
Вкраїна  й  люди  у  думках…
На  ПЕРЕМОГУ  сподіваюсь.

30.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023

НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ

(  Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «МОЛЮ  Й  НАДІЇ  НЕ  ВТРАЧАЮ"  )

Тримаю  вервичку  в  руках…
Молитва,  біль,  думки́,  Вкраїна,
Жахіття  бачимо  у  снах,
Болить  нестерпно  й  солов’їна.

Потворів  щоб  позбулись  ми,
Щоб  не  лякались  ми  тривоги,
Щоб  не  вмивалися  слізьми́
І  дочекались  ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка  вервички  усі,
Неначе  сльо́зи  й  краплі  крові,
Це  сум,  і  страх,  і  крик  душі́,
Який  звучить  у  кожнім  слові.

Благання  Бога,  сльо́зи,  біль,
Душа  і  серце  рвуться  в  шмаття,
Багно  ординських  божевіль,
Вкраїни  бачимо  розп’яття.

Та  молитви́  молю́  усі,
Щоб  розіп’яти  не  зуміли,
Щоб  ми  вмивалися  в  росі
Й  герої  наші  не  німіли.

Тримаю  вервичку  в  руках,
Із  нею  я  не  розлучаюсь,
Вкраїна  й  люди  у  думках…
На  ПЕРЕМОГУ  сподіваюсь.

30.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023

МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю  вервичку  в  руках
Й  молю́  моли́тви  без  упину…
Чому́  війна,  неначе  птах,
До  нас  все  далі  й  далі  лине?

Благаю  Бога,  щоб  поміг
Війну  з  ординцями  спинити,
Щоб  щезли  орки,  наче  сніг,
І  в  МИРІ  ми  зостались  жити.

Лягаю  й  вервичку  молю́,
Встаю  і  знов  беру́  у  ру́ки,
Пішли  із  ворогом  на  прю…
На  нас  летять,  неначе  круки.

Аби  Всевишній  відвернув
Від  нас  убивців-сатанистів,
В  опіку  всіх  нас  огорнув,
Закрив  щитом  від  терористів.

Аби  не  гинув  неньки  цвіт,
Щоб  не  росли  війни́  могили,
Аби  пропав  й  ворожий  слід
Й  жалобні  дзвони  не  дзвонили.

Тримаю  вервичку  в  руках,
В  зернятка  віру  я  вплітаю,
Аби  війни́  скінчився  жах,
Молю́  й  надії  не  втрачаю.

29.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023

НЕ ЗМІГ

Тебе  я  з  пам’яті  не  стер,
І  відштовхнути  не  вдало́ся…  
То  як  же  буть  мені  тепер?
В  думках  і  серці  ти  є  й  досі.

Без  тебе  вчився  я  пожить,
Без  тебе,  наче,  та…  з  тобою,
Не  зміг  тебе  я  відпусти́ть…
У  боротьбі  з  сами́м  собою.

Хотів  тебе  я  відштовхнуть,
Наговорив  багато  всьо́го,
Хотів  закреслить  все,  забуть,
Та,  ма́буть,  мало  було  цьо́го.

Альбом  хотів  перегорнуть,
Світлини  всі  повидаляти,
Та  в  серці  й  пам’яті  живуть,
А  їх  непросто  спопеляти.

Хотів  без  тебе,  та  не  зміг,
Хоч  ти  –  і  біль,  і  насолода.
Пройти  нам  безліч  ще  доріг…
Завдав  десь  болю…  дуже  шко́да.

Тебе  я  в  пам’яті  зберіг
Й  стирати  більше  я  не  стану,
Без  тебе  бути  я  не  зміг,
Тобою  жить  не  перестану.

27.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023

Я ЗНАХОДЖУ СЕБЕ

А  я  себе  знаходжу  десь  щодня,
Мої́  думки́  не  сплять  і  не  дрімають,
Дорогами  не  ходжу  навмання,
І  мрії,  мов  на  хвилях  пропливають.

Кудись  мене  заводять  раз  у  раз,
Ведуть  й  туди,  де    я  ще  не  бувала,
Вони  ведуть,  збігає  з  ними  час,
Бажаннями  думки́  я  прикрашала.

Кудлатими  бувають  ті  думки́,
У  них  зненацька  можна  й  заблукати,
Життя  гортають,  наче  сторінки́,
Й  беру́ться  їх  уважно  розглядати.

Знаходжу  я  себе  на  сторінка́х  –  
То  о́брази  святкові,  то  буденні,
Та  нишпорю  щоразу  у  думках,
Шукаю  поміж  ними  достеменні.

Знаходжу  я  себе  й  в  глухім  куті,
А  далі  –  бачу  десь  на  п’єдесталі,
Каміння  й  квіти  бачу  на  путі,
А  кроки  –  і  важкі,  і  дуже  вдалі.

Та  головне,  що  всі  ті  кроки  є,
Я  їх  роблю́  і  все  кудись  крокую,  
Життя  мені  наснаги  додає,
На  місці  я  ніко́ли  не  тупцюю.

14.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023

КАДРИ З ПАМ'ЯТІ

Занурившись  у  спогади  дитинства,
Згадавши  кожну  зі  своїх  стежин,
Пізнавши  смак  солодкий  материнства,
Зустріла  осінь  й  аромат  жоржин.

Мов  стрічку  з  кінофільму  розглядаю,
Неначе  кадри  давнього  кіно,
Й  продовження  у  стрічці  тій  чекаю…
Моменти  в  ній,  немов  п’янке  вино.

У  них  вдивляюсь,  погляд  зупиняю,
Різня́ться  між  собою  вочевидь,
По  декілька  разів  переглядаю,
І  не  було́  ніяких  там  провидь.

Всі  спогади  дитинства  безтурботні,
Усі  вони,  немов  калейдоскоп,
Але  ж  усі  вони  безповоротні,
Йде  зміна  їх  й  немає  кадру  «СТОП».

Ступивши  в  думках  на  всі  стежини,
Торкаючись  до  кожного  кутка,
Скотились  по  щоці  моїй  сльозини…
В  минуле  не  збудовано  містка.

Не  всюди  я  хотіла  б  повернутись,
Не  кожну  я  хотіла  б  знов  пройти,
Та  є  і  ті,  яких  не  позабути,
Але  назад  не  зведено  мости.

26.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023

МІЙ КРАЙ

Мій  край,  де  народилась  й  не  живу,
Де  сіяла  я  мальви  з  чебрецями,
Це  край,  куди  лебідкою  пливу,
Це  край,  де  лиш  зосталась  хата  мами.
Це  край,  якому  рівних  більш  нема,
Де  магія  душі  й  тепла  панує,
До  нього  прикипіла  я  сама,
Де  згадка  від  недуг  усіх  лікує.

Це  край,  що  мене  манить  звідусіль,
Який  все  заворожує  й  чарує,
Із  ним  я  відчуваю  щастя  й  біль,
Він  спогади  дитинства  всі  дарує.
Це  край,  який  душею  я  люблю́,
Який  навіки  в  серці  оселився,
За  нього  я  молитви  всі  молю́,
Це  край,  який  росою  й  сонцем  вмився.

Це  край,  де  є  криниця  у  саду,
З  якої  воду  за́вжди  набирала,
Стежина,  по  якій  до  хати  йду,
Де  мама  на  порозі  зустрічала.
Цей  край  –  моя  колиска  дорога́,
Дорожчий  він  за  всі  скарби  у  світі,
До  нього  все  ступа  моя́  нога,
Його  теплом  з  дитинства  ми  зігріті.

Мій  край,  де  з  виноградної  лози́,
Медо́ві  виснуть  ґрона  винограду,
Де  со́лодко  і  гірко  від  сльози́,
Куди  думками  лину  по  пораду.
Мій  край,  де  народилась  й  не  живу,
Який  з  любов’ю  завше  зустрічає,
Спадають  ро́си-перли  на  траву,
І  соловей  пісні  в  саду  співає.

Це  край,  де  височіються  церкви́,
Де  золотом  виблискують  святині,
Любов’ю  ти  до  нього  все  живи,
У  ньому  жити  мові  солов’їній.
Це  край,  неначе  мама,  дорогий,
Його  лелію  в  серці  я  роками,
Для  мене  він  і  цінний  і  святий,
До  нього  лину  завше  я  думками.

21.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023

НЕ ГНІВАЙСЯ, ПРОСТИ

Як  музою  хоч  мить  якусь  побути?
Та  й  чи  змогла  б  на  творчість  надихать?
Зненацька  аромат  п’янкий  вдихнути,
При  цьо́му  подих  десь  затамувать.

Це  мрії  лиш…  Реальністю  не  стануть…
А  може  й  стануть…треба  лиш  чекать.
Думками  зможу  у  глибінь  десь  кануть
І  словом,  що  торкнає,  описать.

Чи  зможе  слово  струн  твої́х  торкнутись?
Якби  ж  відчути  кожную  із  них…
Не  хочеться  із  ними  розминутись…
Щоб  голос  серця  шепотів  й  не  стих.

І  до  грудей  в  обіймах  притулитись,
Відчути  ніжне  і  міцне  плече,
В  очей  безодні  з  радістю  втопитись…
І  мрія  хай  ніку́ди  не  втече.

Розкрий  мені,  благаю,  таємницю
Чи  музою  твоєю  можу  стать?
Чи  я  пізнаю  душу-чарівницю?
Чи  зможу  насолоду  скуштувать?

Не  кваплю  я  тебе,  не  підганяю,
А  відповідь  ти  серцем  сповісти.
Не  гнівайся  за  сказане,  благаю…
І  за  відвертість  ти  мене  прости.

24.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023

ЖУРАВЛИК

Журавликом  синок  злетів  у  небо,
Курличе  тужно  в  небі  з  вишини,
Не  ве́рнеться,  матусенько,  до  тебе,
Хіба  що  лиш  прилине  в  тво́ї  сни.

Не  ве́рнеться,  матусенько,  ніко́ли,
Його  не  зможеш  більше  обійнять,
Не  вийде  на  світанку  з  батьком  в  поле,
В  сирій  землі́  зостанеться  лежать.

Не  вийде  більше  вранці  на  подвір’я,
Босо́ніж  не  пройде́ться  по  росі,
Лиш  з  піднебесся  скине  сво́є  пір’я,
Й  скупаєте  його  в  свої́й  сльозі.

Лиш  з  піднебесся  пір’ячко  він  скине,
У  ньому  буде  ту́га  і  печаль,
Але  в  домівку  більше  не  полине,
Його  відліт  поселить  біль  і  жаль.

В  домівку  більш  ніко́ли  не  полине,
Не  заспіває  пісню  він  дзвінку…
Курликання  прощальне  журавлине,
Й  могила,  що  заквітчана  в  вінку.

Курликання  прощальне  журавлине
Наза́вжди  в  піднебесся  полетів.
В  сирій  землі  журавлик  наш  спочине…
А  жити  він…  А  жити  він  хотів.

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023

ЯКЩО В СЕЛІ ТВОЄМУ НЕ СТРІЛЯЮТЬ

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа,  що  в  нас  війни́  нема,
Не  означа,  що  більше  не  вбивають…
В  обі́йми  взя́ла  нас  усіх  пітьма́.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа,  що  в  нас  панує  МИР,
Раschиsти  нашу  неньку  спопеляють,
Воює  дев’ять  років  в  нас  упир.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа  –    біду  можна  забуть,
Потво́ри,  де  лиш  можуть,  нас  сягають,
Й  смертельні  нам  салюти  подають.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа  –    отямилась  орда,
Герої  наші  го́лови  складають…
В  нас  горе,  біль,  і  сльо́зи,  і  біда.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа,  що  спокій  вже  настав,
Убивці  від  життя  нас  визволяють,
Смертельні  кри́ла  вбивця  розпластав.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  значить,  що  закінчилась  війна,
Не  значить,  що  в  могили  не  лягають,
Не  значить,  що  вступився  сатана.

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023

ПЛАЧ УКРАЇНИ

В  нас  плаче  Ржищів,  плаче  Запоріжжя,
І  Краматорськ,  і  Харків,  І  Херсон…
Не  гори  це,  й  не  б’ють  у  їх  підніжжя!
Й  на  жаль,  це  не  страшний  наснився  сон.

Усюди  плач,  плач  неньки-України…
І  Суми,  і  Одеса,  і  Дніпро…
Стають  щомиті  згарища-руїни.
Чому́  в  нас  біль  й  не  сіється  добро?

У  жодному  кутку  нема  споко́ю,
Усюди  кров,  трагедія  і  біль,
Прийшов  раschиsт  із  клятою  війною,
Прийшла  гнила  смердюча  раsch@цвіль.

Людей  вбивають  всюди  щохвилини,
Удари  завдають  зі  всіх  усюд,
І  згарища,  й  руїни,  й  крівця  плине,
На  кожнім  кроці  гине  неньки  люд.

За  що  ж  потвора  в  нас  людей  вбиває?
За  що  він  позбавляє  їх  життя?
Коли  Госпо́дь  за  це  їх  покарає?
Коли  зупи́нить  кровопролиття?

Нема  безпеки  в  жодному  куточку,
Бо  всюди  доліта  ракета  й  дрон,
Вдаряє  й  по  дитячому  садочку…
Коли  ж  прийде́  усім  убивцям  скон?

За  що  ж  потвори  чинять  так  із  нами?
За  що  стирають  нас  з  лиця  землі́?
Цвинтарі  повні  доньками  й  синами…
Життя  усіх    лишають  моsk@лі.

23.03.2023.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023

В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА

В  МОЇЙ  УКРАЇНІ  ВІЙНА

В  мої́й  Україні  війна,
В  мої́й  Україні  вбивають,
Воює  раschиsт-сатана,
Та  зрадники  їх  прославляють.

В  мої́й  Україні  терор,
Вбивають  людей  у  домівках,
Взяв  зброю  поет  і  актор  –  
І  в  засвітах  в  вічних  мандрівках.

В  мої́й  Україні  біда,
Та  зрадник  на  ворога  боці,
Скрізь  мова  ворожа…  Ганьба!...
Звучить  в  нас  на  кожному  кроці.

В  мої́й  Україні  ллє  кров,
Війна  не  вщухає  ні  миті,
Та  в  зрадників  зрадна  любов,
Раschизмом  вони  оповиті.

В  мої́й  Україні  є  біль,
І  рана  все  більше  ятриться,
Та  сипле  туди  зрадник  сіль,
Й  за  мову  убивців  гордиться.

В  мої́й  Україні  війна
І  мови  держави  цурають,
За  неї  висока  ціна…
На  мові  орди  розмовляють.

В  мої́й  Україні  війна,
Ми  чуєм  ворожую  мову,
Щоразу  в  нас  звістка  сумна,
Та  всюди  руsні  мова  знову.

В  мо́їй  Україні  війна,
Та  зрадник  різниці  не  бачить,
Гордиться  із  мови-лайна,
Ціни  йому  мова  не  значить.

10.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023

НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ

НЕ  БІЙТЕСЯ,  ПРИЙДІТЬ

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Я  покажу́  вам  ті  усі  руїни.
Ви  світові  про  все  це  розкажіть,
Повідайте  про  рани  України.

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Не  ви,  а  й  ми  живемо  в  цьому  пеклі!
Війну  цю  зупинити  поможіть,
Хай  скі́нчаться  бої́  усі  запеклі.

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
І  гляньте  сво́їм  оком  на  жахіття,
Відчуйте  цю  трагедію  століть,
Страшне  й  жорстоке  наше  лихоліття.

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Послухайте,  що  скажуть  наші  люди.
Ще  й  ви  про  допомогу  нам  просіть,
Поглятьте  на  жахіття  скрізь  і  всюди.

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
На  рану  гляньте,  яку  нам  зробили.
Покваптеся,  в  домівках  не  сидіть,
Дізнайтеся  скількох  потвори  вбили!

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Душею  ви  відчуйте  наші  бі́ди,
І  світові  про  них  ви  голосіть,
Бо  правду  цю  приховувати  ні́де!

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Послухайте  повітряну  тривогу,
Побаченим,  черстві́  серця́  торкніть,
Відчуйте  біль  вкраїнського  порогу!

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Душею  ви  відчуйте  наші  біди
І  світові  про  це  ви  голосіть,
Бо  правду  цю  приховувати  ніде!


19.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023

ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ

ЧОМУ  ТАКИЙ  ПЛАКУЧИЙ  БЕРЕЗІЛЬ

Чому́  такий  плакучий  березі́ль
Так  хочеться  для  світу  розказати,
І  ворог  нас  узяв  собі́  за  ціль,
Чому́  із  горя  посивіла  мати.

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
Невже  не  може  сльо́зи  він  не  лити?
Щомиті  виливає  сильний  біль,
Яким  ми,  як  ніко́ли,  дуже  ситі.

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
Невже  не  може  висушити    сльо́зи?
Немов  відкрив  з  сльоза́ми  він  артіль,
Де  точаться  війни́  страшної  гро́зи.

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
І  плакати  коли  він  перестане?
Із  сліз  і  крові  стала  вже  купі́ль…
Коли  вже  мирний  час  у  нас  настане?

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
Він  плаче  й  плаче,  й  сльо́зи  ті  рікою,
На  рани  насипає  ворог  сіль,
Прийшовши  в  Україну  із  війною.

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
Чому́  не  може  він  радіть,  смія́тись?
Чом  шириться  ця  віха  божевіль
Й  доводиться  з  життям  за  це  прощатись?

19.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

БЕРЕЗІЛЬ  –  те  саме,  що  БЕРЕЗЕНЬ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023

ВИТВИЦЬКИЙ КРАЙ

ВИТВИЦЬКИЙ  КРАЙ

(  Візитівка  )

Витви́цький  край  –  душі́  колиска,
А  се́ла  всі  –  це  ОТГ,
Мов  намистинок  ці́ла  ни́зка,
Все  миле  серцю  й  дороге.
Витви́цький  край  –  сіл  розмаїття,
Де  лине  пісня  голосна,
Існує  не  одне  століття
І  квітне,  наче  та  весна.

ПРИСПІВ

Витви́цький  краю,  краю  наш  –  
Перлино  Прикарпаття,
До  тебе  линуть  звідусіль
В  красу  –  твоє́  ошаття.
Витви́цький  краю,  краю  наш,
Усі  ми  –  тво́ї  діти,
Які  збагачують  тебе,
За  тебе  щоб  радіти.

Витви́цький  край  –  перлина  наша,
Що  в  Прикарпатті  причаївсь,
Душі́  й  краси  в  нім  повна  чаша,
Тепло́м  сердець  наших  зігрівсь.
Витви́цький  край,  немов  зага́дка,
Яка  торкнулася  сердець,
Про  нього  дуже  давня  згадка,
Яку  розносить  й  вітерець.

ПРИСПІВ

Витви́цький  край  –  це  рік  початок,
Які,  мов  стрічечки  течуть.
Культуру  ро́дить  із  зерняток,
Що  наші  люди  бережуть.
Витви́цький  край  –  століть  колосся
Обрядів,  звичаїв,  пісень,
З  споконвіків  так  повелося  –
Традицій  повен  кожен  день.

16.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023

А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ

А  КВІТИ  ПІД  СНІГОМ  БУЛИ  НА  ПЕРОНІ

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
А  інші  зостались  під  снігом  в  саду́,
Та  наші  герої  в  ворожім  полоні
Тортурів  зазнали  і  бачать  біду.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
Голівки  схилили  вони  до  землі́,
До  неба  тягнули  пелю́стки-долоні,
Щоб  їх  не  вбивала  орда-моsk@лі.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
Вони  оніміли,  скував  їх  мороз,
Ще  й  ворог-ординець  стояв  на  кордоні,
То  ж  маємо  втрати  і  страх  від  загроз.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
Зігрітись  хотіли,  та  бракло  тепла́,
А  кулі  ворожі  торкались  до  скроні,
І  кров,  як  водиця,  із  рани  текла.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні
І  мовчки  благали,  щоб  їх  врятувать,
Та  й  зе́млі  Вкраїни  від  крові  червоні,
Бо  клятий  ординець  нас  взявся  вбить.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
Хоч  мріяли  квітнуть  у  наших  садах…
Це  го́лови  склали  синочки  і  доні,
Та  житимуть  вічно  у  наших  серцях.

12.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023

ПРОСТИ МЕНЕ ГРІШНУ, ВСЕВИШНІЙ, ПРОСТИ

ПРОСТИ  МЕНЕ  ГРІШНУ,  ВСЕВИШНІЙ,  ПРОСТИ

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Прости,  якщо  можеш,  благаю,
Нелегко  хрести  із  гріхами  нести́,
То  ж  прощення  тво́го  чекаю.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Гріхи,  мов  каміння,  збираю,
Стежками  життя  все  доводиться  йти,
Надію,  що  про́стиш,  плекаю.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Не  всюди  свідомо  грішила,
Благаю,  гріхи  всі  мої́  відпусти,
Бо  ними  я  світло  закрила.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Життя  в  чагарі  нас  заводить,
Нелегко  бува  чагарями  пройти,
І  це  до  гріхів  нас  доводить.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
За  кожен  з  гріхів  свої́х  каюсь,
Чому́сь  до  гріхів  є  усюди  мости,
Минати  я  їх  намагаюсь.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Доро́гу  вкажи  безгріховну,
Та  строго,  благаю,  мене  не  суди,
Я  душу  очищу  гріховну.

16.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023

НЕМА В ОРДИНЦІВ ТИХ РАКЕТ

НЕМА  В  ОРДИНЦІВ  ТИХ  РАКЕТ

Нема    в  ординців  тих  ракет,
Які  убили  б  нашу  віру.
Для  вбивців  ми  -пріоритет?
Ми  на  життя  даєм  офіру!

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Які  би  дух  у  нас  вбивали,
Це  ні  для  ко́го  не  секрет,
Та  вбивці  цьо́го  не  чекали.

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Щоб  нас  у  кут  глухий  загнали,
Для  себе  чорний  в  них  пакет,
Щоб  рештки  всі  запакували.

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Щоб  руки  змусили  підняти,
І  не  знайдеться  в  них  тенет,
Щоб  неньку  з  нами  в  пастку  взяти.

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Щоб  ми  сказали:  «Ми  здає́мось»,
Хоч  ними  роблять  й  рикошет,
Але  парадом  ми  пройде́мось.

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Аби  незламність  нашу  вбили.
Собі  зламають  цим  хребат,
А  нас  зламать  –  нема  в  них  сили.

15.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023

З ПОЛЯ БОЮ НЕ ВСІ ПОВЕРТАЮТЬ

З  по́ля  бо́ю  не  всі  повертають,
Повертають  додому  не  всі,
Сво́ї  го́лови  там  і  складають
І  вмиваються  ж  бо  не  в  росі.

Клятий  вбивця  стріляє  й  стріляє,
Але  краю  стрільбі  тій  нема,
Він  безжально  наш  нарід  вбиває,
У  напрузі  роки  вже  трима.

Ні  жалю́  в  них  нема,  ні  сумління,
Без  різниці  куди  їм  стрілять,
Нам  дісталося  горе  й  терпіння,
Ми  ніза́що  не  хочем  вмирать.

Гинуть  воїни  наші  щоднини,
В  домовинах  вертають  з  війни́,
Голосіння  і  плач  всюди  лине…
Не  вертають  і  до́ньки,  й  сини.

Не  для  ворога  всіх  їх  ростили,
Не  для  то́го,  щоб  ворог  вбивав…
Скільки  цвіту  лягло  у  могили…
Від  життя  їх  ординець  звільняв.

З  по́ля  бо́ю  не  всі  повертають,
Хоч  не  їхали  там  помирать…
У  сльоза́х  всіх  героїв  стрічають,
Та  слізьми́  з  домовин  не  піднять.

02.03.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023

ПОЧНУ СПОЧАТКУ

ПОЧНУ  СПОЧАТКУ

Ламали  крила,  та  й  не  раз,  а  я  літа́ла,
Збивали  з  ніг,  щоб  не  пішла,  та  я  вставала.
Мені  кричали:  «Не  роби!»,  та  я  робила,
Душа  боліла  від  образ  –  я  не  скигли́ла.

Шляхи  старались  перекрить  –  я  обходи́ла,
Старались  добре  насоли́ть  –  все  пережи́ла.
Старались  пам’яті  лиши́ть  –  я  не  забула,
Старались  звуки  приглушить,  та  все  я  чула.

Старались  боляче  робить,  та  все  стерпіла,
Старались  все  в  житті  зламать  –  я  жить  зуміла.
«Не  смій  ти  ворога  прощать!»,    –  та  я  прощала,
«Він  не  покається,  ти  знай!»,    –  та  я  чекала.

Мені  казали:  «Не  шукай!»,    –    та  я  шукала,
«До  серця  близько  не  приймай!»,  –    та  я  приймала.
«Любов  усю  не  віддавай!»,    –  я  віддавала,
«В  полові  зе́рна  не  знайдеш!»,  –  я  вибирала.

«Очей  на  підлість  всю  закрий!»,    –    я  не  зуміла,
Чекали,  щоб  мовчала  я  –  не  оніміла.
Терпіла  біль  і  далі  йшла,  бо  жить  хотіла,
А  страх  охоплював  мене  –  як  лист  тремтіла.

Старались  кисень  перекрить,  та  я  вдихну́ла,
Повітря  в  груди  я  набрала  і  гайнула.
За  біль  казали  наказать  –  не  наказала,
Що  Бог  запла́тить  всім  за  все  я  лиш  чекала.

Зламати  мріють  і  тепер,  та  я  не  дамся,
Казала  і  кажу́  гнилій  душі:  «Отямся…».
Усе  в  житті  я  віддаю  у  руки  Богу
Й  ніко́му  ні  у  чім  не  перейшла  дорогу.

Бувало  всяке  у  житті  –  я  не  зламалась,
Душа  топилась  у  сльозах,  та  я  сміялась.
Збирала  все  по  крихті  я  і  по  зернятку,
Щоб  навіть  всьо́му  був  кінець  –  почну  спочатку!

06.03.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023

БАТЬКО ІСТИНИ І ПРАВДИ

БАТЬКО  ІСТИНИ  І  ПРАВДИ

Батьком  істини,  правди  і  сили
Наш  Шевченко  завжди́  виступав.
Катували  його  і  гнобили,
Та  він  віри  й  тоді  не  втрачав.

Батько  духу  і  сильної  волі…
Наш  Шевченко  таким  са́ме  є.
Та  й  він  прагнув  всім  кращої  долі,
І  наш  люд  вже  не  спить  –  повстає.

Та́кож  батьком  борців  всіх  за  волю
Наш  Шевченко  тоді  ще  постав.
І  про  злидні,  кріпацтво  й  недолю
Він  у  творах  своїх  оспівав.

А  ще  й  батьком  любові  до  кра́ю
Наш  Шевченко  себе  проявив.
Ані  хвильки  він  часу  не  гаяв  –  
Все  для  нас  він  писав  і  творив.

Батьком  волі  й  взірцем  в  своїй  вірі
Був  Шевченко,  і  є,  і  буде́.
Всі  моли́тви  його  й  наші  щирі…
До  нас  доленька  краща  прийде́.

14.03.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023

КРІПАЦЬКА НЕВОЛЯ І ДОЛЯ ВАЖКАЯ

Кріпацька  неволя    і  доля  важкая.
І  тю́рми,  засла́ння  і  каторга  знов.
Була  для  Шевченка  Вкраїна  святая,
Ніко́ли  не  гасла  до  неї  любов.

Знущання,  побої,  важкая  робота,
І  каторга,  й  біль,  і  окови  важкі.
Не  сон  повноцінний,  а   й  тільки  дрімота,
Життя  у  засла́ннях  й  катюги  лихі.

Жило́сь  кріпакам  дуже  важко  в  неволі,
На  долю  жалітись  лиш  Богу  могли.
І  босі  ходили,  й  в  лахміттях,  і  голі,
Не  всі  дочекатися  волі  змогли.

А  справити  одіж  не  бу́ло  в  них  змоги,
Це  розкіш  бу́ла  для  народу  тоді.
Улітку  ходили  вони  босоногі,
Серця́  у  панів,  наче  кремінь,  тверді.

Кріпацьку  неволю,  біль  і  знущання
Кобзар  відчував  на  собі́  за  життя,
А  біль,  що  у  серці  –  у  ві́ршах  зізна́ння.
Вкраїна  для  нього  лишалась  свята́.

Не  зрікся  він  неньки,  закутий  в  кайданах,
Любив  Україну  і  в  серці  беріг,
Люби́ть  не  боявся,  служивши  у  пана,
І  шлях  на  спочинок  додому  проліг.

09.03.2019  р.  
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023

МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА

Мертвими  кроками  ходить  війна,
Всюди  сліди  залишає,
Нею  керує  лишень  сатана,
Міри  ні  в  чо́му  не  знає.

Мертвими  кроками  ходить  війна…
Горе,  і  втрати,  і  сльо́зи,
Звістка  приходить  болюча  й  сумна
Поки  бушують  ті  гро́зи.

Мертвими  кроками  ходить  війна,
Все  на  шляху́  спопеляє,
Дуже  висока  постала  ціна  –  
Всюди  життя  забирає.

Мертвими  кроками  ходить    війна.
Як  нам  її  зупинити?
Сила  велика  її  й  руйнівна,
Кров  нам  доводиться  лити.

Мертвими  кроками  ходить  війна,
Втіху  забра́ла  проклята.
Що  нам  зроби́ть,  щоб  скінчи́лась  вона?
Гинуть  сини-соколята.

Мертвими  кроками  ходить  війна,
Віру  вона  не  розтопче,
Радо  її  не  стріча  чужина́.
МИР  нам  дорогу  протопче.

11.03.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитріва,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023

ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ

А  я  сплету́  віночок  з  колосків,
І  соняхи  у  нього  повплітаю,
Додам  у  нього  гілки  чебреців
Ще  й  пісню  про  Вкраїну  заспіваю.

А  ще  візьму́  колосся  цілий  сніп,
І  ніжно  до  грудей  його  приту́лю,
Щоб  більше  в  нас  не  бу́ло  чорних  діб,
Молитвою  від  ворога  зату́лю.

А  душу  вишиванка  зігріва,
Бо  поле  хлі́бне  знову  сколоси́ться,  
Вуста  шепочуть  золоті  слова́,
На  мирне  небо  зможу  я  диви́ться.

Гойдає  вітер  ниву  золоту,
І  жайвір  пісню  голосно  заводить,
Молю́сь  за  землю  –  ненечку  святу,
Хай  мирне  сонце  на  світанку  сходить.

Стрічки́  розвіє  ле́гкий  вітерець,
Краплинами  роси́  буду  вмиватись,
Молю́ся,  щоб  прийшов  війні  кінець,
Й  від  вибухів  щоб  більше  не  здригатись.

То  ж  я  сплету́  віночок  з  колосків,
Ще  й  очі  в  мирне  небо  я  підве́ду,
Дзвінкий  полине  в  піднебесся  спів,
Рукою  по  землі́  святій  проведу.

11.09.2022

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023

НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ

А  він  неско́рено  стоїь,
Він  тут  незламно  нас  вартує,
Бо  бачить  віху  всіх  жахіть,
І  плач  і  стогін  добре  чує.

У  нього  лютий  звір  стріляв,
Бої́  точилися  навко́ло,
Та  він  неско́рено  стояв
Й  казав  напевно:  «Згинь,  потворо!»

Він  ще  колись  пророкував,
Бо  сам  пройшов  страшні  знущання,
І  за  Вкраїну  вболівав,
Пізнав  за  це  в  sибір  вигна́ння.

Він  тут  стояв  й  на  все  дививсь,
Молив-благав  за  Україну,
Та  ворогам  він  не  скоривсь,
Не  зрадив  неньку  й  солов’їну.

Він  тут,  славетний  наш  Кобзар,
Його  слова́  –  це  сильна  зброя,
Пізнав  ворожий  він  удар,
Бо  в  серці  й  слові  правда  сво́я.

Він  тут  неско́рено  стоїть
І  серце  рве  за  Бородянку,
Не  впав  від  тих  усіх  страхіть
І  просто́яв  аж  до  останку.

Стоїть  й  стоятиме  віки,
Під  обстрілом  зумів  вціліти,
Його  слова́,  його  думки́…
І  Україні-неньці  жити!

10.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023

ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ

«Вітають»  Шевченка  в  столиці  й  Одесі,
«Вітання»  р@schиsти  усюди  в  нас  шлють.
Для  них  Україна,  як  квітка  на  плесі…
Такий  собі  вбивчий  пускають  «салют».

«Вітають  сердечно»  вони  й  в  Станіславі,
І  Харків,  й  Херсон  не  минув  сатана,
Полеглі  спочинуть  навіки  во  славі,
Розплату  ординці  відчують  сповна.

«Вітають»  пророка  у  древньому  Львові,  
«Цілують»  ракетами  мирних  людей,
Ніяк  не  нап'ються  потвори  ті  крові…
Щодень  додається  калік  і  смертей.

«Вітають»  вони  Кобзаря  на  Чернечій…
Вітання  гучні  шле  Шевченку  орда,
Та  й  гнізда  з-за  них  в  нас  пустіють  лелечі…
Велике  в  нас  горе,  велика  біда.

«Вітають»  поета  по  всій  Україні,
Від  болю  реве  сивий  красень  Дніпро,
Та  нарід  на  впав  пред  врагом  на  коліні,
Хоч  ріками  ллється  із  тіл  наших  кров.

«Вітають»  убивці  вкраїнського  сина,
Який  все  писав,  як  у  воду  дививсь,
В  жалобі  велика  вкраїнська  родина,
Сльозами  і  кров'ю  наш  нарід  умивсь.

«Вітають»  Тараса,  убивчо  вітають,
Здригають  Карпати  й  Чернеча  гора,
А  сльози  повори  усі  позбирають
І  Божого  суду  настане  пора.

09.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023

"ВІТАННЯ" ВІД ПОТВОР

«ВІТАННЯ»  ВІД  ПОТВОР

«Вітають»  Шевченка  потвори,
Повітряні  цілі  нам  шлють,
Від  них  лиш  смакуємо  горе,
Та  дух  український  не  вб’ють.

«Вітають»  Шевченка  р@schиsти,
На  неньку  атакою  йдуть,
Це  –  їхнє  «вітання  врочисте»,
Усюди  ті  вибухи  чуть.

«Вітають»  Шевченка,  вітають,
Приліт  за  прильотом  у  нас,
«Салюти»  в  повітрі  лунають,
Та  дух  наш  незламний  не  згас.

«Вітають»  Шевченка  убивці,
Щоб  він  на  Чернечій  почув,
Життя  забирають  паршивці.
Убивця  ввесь  світ  сколихнув.

«Вітають»  Шевченка  зі  зброї,
Вітають  пророка  з  ракет,
Йде  стогін  землиці  святої,
Із  вибухів  склали  букет.

«Вітають»  Шевченка  ординці  –
Це  все,  на  що  здатні  вони,
Не  падають  духом  вкраїнці,
Які  у  обіймах  війни́.

09.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023

ВЕСНЯНІЙМО

Весняніймо,  дівчата,  щоднини,
У  душі́  хай  буяє  весна,
Будьмо  квітом  для  неньки-Вкраїни,
Хай  закінчиться  клята  війна.

Весняніймо,  дівчата,  щомиті,
Нехай  осінь  прийде  після  ста,
І  любов’ю  ми  будьмо  сповиті,
Про  прекрасне  хай  мовлять  вуста.

Весняніймо,  дівчата  усюди,
Нам  пасує  усім  весняніть,
ПЕРЕМОГУ  Вкраїна  здобуде,
Вона  вирветься  з  пекла,  з  жахіть.

Весняніймо,  дівчата,  і  квітнім,
І  палітру  краси  оберім,
Ми  й  Вкраїна  –  найкращі  у  світі,
То  ж  любов’ю  її  огорнім.

Весняніймо,  дівчата,  хутчіше,
Відганяймо  буянням  орду,
То  й  прийде́  ПЕРЕМОГА  скоріше.
Маймо  віру  у  цьо́му  тверду.

Весняніймо,  дівчата  і  сяймо,
Потопаймо  в  буянні  весни,
Наче  квіти,  усі  розквітаймо,
Хай  покине  нас  віха  війни.

08.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023

ПОЄДНАННЯ ТАЛАНТІВ

Чи  поєднує  доля  таланти
Й  спонукає  творити  красу,
Де  художник,  поет,  музиканти
Всі  змальовують  в  творах  росу?

На  поло́тна  чи  ві́рші  лягають?
Чи  картини  у  ві́ршах  звучать?
Чи  мелодію  теж  відчувають?
Чи  думки́,  мов  струмочки  дзюрчать?

Чи  на  нотному  стані  та  гама
Ожила  й  в  піднебесся  злетить?
В  світ  краси  не  зачинена  брама,
А  у  ньому  –  душевна  блакить.

Які  о́брази  бачаться  ними?
Чи  гармонія  є  поміж  них?
Чи  між  струнами  душ  їх  тонкими
Є  сплетіння  вібрацій  тісних?

Вміло  пензлем  той  стан  передати,
Що  рядками  ляга  на  папір,
А  ще  й  в  музику  все  повплітати,
Бо  краса  невичерпна,  без  мір.

Ноти,  пензель,  думки  поетичні…
Незбагненна  душі́  глибина,
І  творіння  ж  такі  фантастичні:
Все  поєднують,  все  поглина.

Майстер  музики,  слова,  палітри,
Дар  від  Бога  прекрасне  твори́ть,
Цей  талант  і  негода  не  зітре,
І  ніко́ли  й  ніщо  не  приспить.

08.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023

ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ

Він  прийшов  від  життя  визволяти,
Але  то́го  не  прагнули  ми,
І  для  цьо́го  він  взявся  вбивати,
Та  за  це  сам  поляже  кістьми.

І  домівки  орді  на  заваді,
То  й  від  них    визволяти  взяли́сь,
А  людей  хоронили  ми  в  саді,
Їхні  ду́ші  злетіли  у  вись.

Але  жоден  з  життям  не  прощався,
Бо  його  забирали  у  них,
На  прощання  лиш  стогін  роздався
Й  через  мить  там  наза́вжди  вій  стих.

Силоміць  від  життя  визволяють,
Бо  з  дияволом  в  змові  вони,
Так  щомиті  народ  наш  вбивають…
Вони  прагнули  за́вжди  війни.

В  то́му  пеклі  нам  вижити  важко,
Бо  ординець  ні  миті  не  спить,
І  ракета  летить,  а  не  пташка.
Не  дає  нам  спокійно  прожить.

Він  прийшов  від  життя  визволяти,
Й  це  потворі  вдається  роби́ть,
До  кінця  ми  всі  будем  стояти,
У  Соборній  Вкраїні  нам  жить!

20.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023

ВЕСНА ПРИЙШЛА В КАЛЕНДАРІ

Весна  прийшла  в  календарі,
В  житті  –  сніги,  в  житті  –  морози,
Бува  підсніжник  в  цій  порі,
Але  тепер  війни  в  нас  грози.

Весна  прийшла…вже  кілька  днів,
Та  ми  чекаєм  ПЕРЕМОГУ.
Наш  ворог  згинути  волів,
Й  не  знати  нашого  порогу.

Весна  прийшла,  бо  їй  пора,
Її  орда  не  відмінила,
Міста́  і  села́,  як  мара́,
Бо  їх  потвора  спопелила.

Весна  прийшла,  та  повно  сліз,
Бо  ірод  неньки  цвіт  вбиває,
На  нашу  землю  ворог  вліз
І  рідну  кров’ю  напуває.

Весна  буяти  не  взяла́сь,
І  не  взяла́сь  землиця  квітом,
Бо  сатана  по  ній  пройшлась
І  нас  годує  горецвітом.

Весна  прийшла  в  календарі,
Та  не  прийшла  у  наші  ду́ші,
Чорніють  з  горя  матері́,
І  вітер  сльози  ті  не  су́шить.

Весна  прийшла  в  календарі,
Ми  молим  в  Бога  ПЕРЕМОГУ,
Щоб  щезли  з  ненька  моsk@лі
Й  не  не́сли  горе,  біль  й  тривогу.

06.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023

МИНУЛО ЛІТО

МИНУЛО  ЛІТО

Минуло  літо,  як  і  та  весна,
Не  встигли  озирнутись,  як  минуло,
Та  не  минула  клята  ця  війна,
І  вічним  сном  раschиsтсько  не  заснуло.

Минуло  літо,  десь  поне́слось  в  даль,
Але  війну  у  вічність  не  забрало,
Вона  вирує  ще  у  нас,  на  жаль…
Це  лихо  са́ме  нас  чомусь  спіткало.

Минуло  літо,  дзенькнуло  у  дзвін,
І  клямкою  на  брамі  загриміло,
Торкнулося  усіх  вкраїнських  стін,
Заплакало.  Лишать  нас  не  хотіло.

Минуло  літо,  та  трива  війна,
Минуло  літо,  мовби  і  не  бу́ло,
Воює  в  нашій  неньці  сатана,
І  це  жахіття  світ  весь  сколихнуло.

Минуло  літо,  та  не  щез  упир,
Воно  його  наза́вжди  не  приспало,
Потвора  взяв  на  нас  орієнтир
Й  з  квітучої  Вкраїни  пекло  стало.

Минуло  літо,  осінь  надійшла,
Тепер  вона  взяла́ся  керувати,
Можливо  ця  красуня  золота́
Поможе  нам  орду  страшну  приспати.

01.09.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023

СОН-ТРАВА

СОН-ТРАВА

Сон-траву  я  посіять  хотіла,
Щоб  приспала  все  горе  й  війну.
Вічним  сном  спать  орда  та  воліла,
Аби  нам  не  відчуть  полину.

Сон-трава  щоб  не  дала  проснутись
Тій  орді,  що  вбивати  прийшла,
Щоб  могли  ми  у  МИР  огорнутись,
Та  й  щоб  радість  в  домівки  ввійшла.

Сон-траву  я  волію  полоти,
Аніж  чути,  що  знов  хтось  поліг,
Розбрелося  тієї  мерзоти,
З  оркостану  до  нас  шлях  проліг.

Сон-траву  я  зривала  б  руками,
Розтирала  б  її  в  порошок,
Щоб  земля  не  вкривалась  вінками,
Щоб  в  обі́йми  не  брав  страшний  шок.

Сон-траву  я  б  сікла́  сікачами,
Якби  знала,  що  ворог  засне,
Щоб  не  мились  слізьми́,  а  й  дощами…
Бо  ридання  у  нас  голосне.

Сон-траву  я  б  сушила,  як  м’яту,
Я  би  нею  встеляла  поля́,
Щоб  дитина  казать  могла:  «Тату»,
Щоб  не  бу́ло  у  нас  моskаля.

Сон-траву  у  вінки  я  б  вплітала,
Лиш  би  ворог  вступився  від  нас,
Я  би  ки́лим  із  неї  зіткала.
ПЕРЕМОЗІ  іти  уже  час.

03.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023

ДВЕРЦЯТА МОЄЇ ДУШІ

ДВЕРЦЯТА  МОЄЇ  ДУШІ

В  душі́  моєї  є  малі  дверцята,
Але  не  всім  дано́  у  них  ввійти,
Не  раз  вона  була́  вже  розіп’я́та,
Їй  хрест  завжди́  доводиться  нести́.

Не  раз  вона  була́  вже  розіп’ята́,
Й  шматована  була́  вона  не  раз,
Хоч  прагнула  вона  щоразу  свя́та,
І  плакала-ридала  від  обра́з.

Хоч  прагнула  вона  щоразу  свя́та
Й  гостей  впускала,  звісно,  залюбки,
Та  потім  закривала  ті  дверцята,
І  ли́ла  сльо́зи,  наче  потічки.

Та  потім  закривала  ті  дверцята,
І  ставила  на  них  міцні  замки́,
Збирала  із  полови  лиш  зерня́та
Й  гортала  знову  думи-сторінки́.

Збирала  із  полови  всі  зерня́та,
Та  серед  них  стрічався  і  кукі́ль,
Його  вона  кида́ла  за  дверцята…
Та  як  же  він  туди  попав  й  звідкіль?

Його  вона  кида́ла  за  дверцята…
Лиш  вибрані  тепер  до  неї  йдуть,
Теплом  вона  із  ними  обійня́та…
Малі  дверцята,  та  велика  суть.

05.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023

АБИ НЕ ПЛАКАТЬ

АБИ  НЕ  ПЛАКАТЬ

Аби  не  плакать,  я  раділа,
Хоч  в  шмаття  рвалася  душа,
Стоять  і  вистоять  зуміла,
Й  сама  себе  чимо́сь  втіша.

Аби  не  плакать,  я  сміялась,
Хоч  серце  рвалося  з  грудей,
Кудись  за  обрій  я  вдивлялась,
З  чого́сь  не  зводила  очей.

Аби  не  плакать,  не  ридати,
І  гнівно  долю  не  клясти,
Ставала  Господа  благати,
Щоб  мала  я  міцні  мости.

Аби  не  плакать,  я  писала,
Лила́  вірша́ми  біль  з  душі́,
Мов  намистини  наниза́ла,
І  підбирала  я  ключі.

Аби  не  плакать,  я  творила  –  
В  творінні  губиться  печаль,
Для  себе  щось  нове́  відкрила,
Дзвеніла  думка,  мов  кришталь.

Аби  не  плакать,  я  шукала,
Де  ви́ходи  з  глухих  кутів,
І  промінь  світла  виглядала,
Бо  в  нас  немає  двох  життів.

04.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023

В ЖИТТІ МОЄМУ

В  ЖИТТІ  МОЄ́МУ

В  житті  моє́му  теж  буває  всяке,
В  житті  моє́му  теж  буває  біль,
Життя  –  це  чорно-біле…  це  двояке,
У  ньому  рани…  сиплють  на  них  сіль.

В  житті  пізнати  всяке  довело́ся,
І  випила  багато  полину,
І  досягнуть  багато  що  вдало́ся,
Та  й  прикрість  я  пізнала  не  одну.

Життя  свої́  стежини  прокладає,
Доводиться  по  них  мені  іти,
Доро́гу  самоцвітом  не  вкладає,
Але  багато  що  дає  знайти.

Життя  мені  умови  теж  диктує,
Вони  бува  не  за́вжди  по  душі́,
Але  ж  воно  вирує  і  вирує,
І  загнана  буваю  ним  в  глуші́.

В  житті  моє́му,  як  на  довгій  ниві  –  
І  збіжжя  є,  а  є  і  пустоцвіт,
Не  всі  ті  пустоцвіти  справедливі,
Та  ними  запоро́шений  весь  світ.

В  житті  моє́му  є  дзвінкі  потоки,
Вони  снаги  в  усьо́му  додають,
Сміливо  йду,  сміливо  ро́блю  кроки,
А  темп    думки́  й  бажання  задають.

04.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023

ШЕПІТ ТВОРЧОЇ ДУШІ

ШЕПІТ  ТВОРЧОЇ  ДУШІ

Прокинувшись,  як  завше,  на  світанні,
Відчувши  шепіт  творчої  душі́,
Я  не  тонула  в  довгому  чеканні,
Писати  стала  я  свої  вірші́.

Отримала  від  цьо́го  насолоду,
Купалась  у  сплетінні  всіх  думок,
Писала  про  красу  й  вкраїнську  вроду,
І  про  дрібний  зелений  моріжок.

Мої́  думки́  спадали  зорепадом,
І  навіть  ли́лись  проливним  дощем,
А  ще  були́,  як  ґрона  винограду,
І  вилися  красивим  десь  плющем.

Я  не  могла  думки́  свої  спинити  –  
Моментами  були́,  як  буревій,
Дано  було́  в  ту  мить  мені  творити,
Їх  смакувала  я,  немов  напій.

Пливли  вони,  як  кораблі  у  морі,
Неначе  місяць,  що  по  небу  йшов,
Були́  яскраві,  як  вечірні  зо́рі,
Немов  букет  вечірніх  всіх  розмов.

Думки́  мене  в  свої́  обі́йми  брали,
Торкались  струн  і  серця  чули  дзвін,
І  музику  свою́  вони  вже  грали,
За  ними  я  неслася  навздогін.

Я  пле́ла  з  них  красивеє  намисто,
А  в  ньому  і  кохання,  й  почуття.
Це  бу́ло  сонцесяйно,  променисто,
Неначе  долі  славне  вишиття.

03.03.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмирів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023

ВЕЛИКА СТАНЦІЯ

Велика  станція  «ВІЙНА»,
Та  ми  її  не  замовляли.
Її  замовив  сатана,
Ми  цьо́го  зовсім  не  чекали.

Велика  станція  «Війна»,
Страшні  задимлені  платформи,
Потвори  га́тять  там  сповна́,
Нема  ні  правил  в  них,  ні  норми.

Велика  станція  «Війна»,
І  тоне  колія  у  кро́ві,
А  шпали  –  біль  та  імена,
І  списки  ті  кілометрові.

Велика  станція  «Війна»,
На  ній  нестерпно  дуже  гучно,
Висока  за  квитки  ціна,
Яка  росте  щоразу  штучно.

Велика  станція  «Війна»,
Та  скоро  ми  її  проїдем,
Вся  інформація  сумна…
В  країну  МИРУ  ми  поїдем.

Велика  станція  «Війна»,
Де  все  горить,  де  все  палає,
Ми  бачим  світло  із  вікна  –  
Це  ПЕРЕМОГА  нас  чекає.

02.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023

ТАК БУВАЄ В ЖИТТІ

Так  буває  в  житті,
Коли  полем  ідеш,
Стрінеш  щось  на  путі,
Щось  для  себе  знайде́ш.

Так  буває  в  житті
Там,  де  роси  спаду́ть,
Є  скарби  золоті,
Їх  щасливі  знайду́ть.

Так  буває  в  житті,
Коли  йдеш  навмання,
Щось  бува  в  каятті,
Десь  бува  –  визнання.

Так  буває  в  житті,  
Що  і  голос  бринить,
Наче  десь  в  заперті́,
Що  й  струна  не  дзвенить.

Так  буває  в  житті,
Що  на  думку  спада,
Наче  щось  в  забутті,
Та  звідтіль  вигляда.

Так  буває  в  житті,
Що  й  заграє  скрипаль,
Та  чомусь  в  самоті
Все  закриє  вуаль.

Так  буває  в  житті,
Коли  пісня  луна,
Що  нема  почуттів,
Хоч  буває  весна.

Так  буває  в  житті,
Що  обі́йме  печаль,
Є  слова  золоті́,
Що  дзвенять,  мов  кришталь.

Так  буває  в  житті,  
Що  дороги  й  стежки́
Можуть  бути  круті,
А  ми  йдем  навпрошки.

Так  буває  в  житті,
Що  і  страх  огорта,
Та  не  кинем  в  путі
Кожен  сво́го  хреста.

Так  буває  в  житті,
Що  іде  щось  не  так,
І  бажання  не  ті,
Бо  змінились  відтак.

Так  буває  в  житті,
Що  наш  погляд  змінивсь
І  в  глухому  куті  
Хоч  на  мить  опинивсь.

Так  буває  в  житті,
Що  десь  йокне  в  ту  мить,
Й  постає  на  меті,
Щоб  щасливо  прожить.

27.02.2023.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023

ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ

Вже  завтра  березень,  та  ще  сьогодні  лютий,
Вже  завтра  березень  і  буде  вже  весна,
Кайданами  війни  народ  наш  є  закутий…
Це  в  лютому  зробив  ординець-сатана.

Вже  завтра  березень…  Якби  ж  став  переможним,
Якби  ж  він  нам  з  собою  ПЕРЕМОГУ  ніс,
Бо  лютий,  що  мина,  страшний  був  і  тривожний,
І  було  вилито  озе́ра  повні  сліз.

Вже  завтра  березень…  Якби  ж  він  став  щасливим,
Якби  він  повернув  щасливу  нам  весну,
Аби  не  падали  на  нас  ворожі  зливи,
Якби  закінчити  зумів  страшну  війну.

Вже  завтра  березень.  В  свої  права  він  всту́пить,
Поважно  красень  цей  обійстя  обійде,
І  до  роботи,  звичної  йому,  приступить,
Можливо  шлях  до  ПЕРЕМОГИ  нам  знайде.

Вже  завтра  березень…  Не  встигли  й  озирнутись,
Бо  ці́лий  рік  у  нас  страшні  буремні  дні,
Та  й  встигли  ж  бо,  на  жаль,  землею  огорнутись,
Бо  опинились  ми  у  цій  страшній  війні.

Вже  завтра  березень  і  лютий  попрощався,
Від  тих  страшних  подій  і  сам  він  почорнів,
І  з  нами  защораз  у  вибухах  купався,
Та  ворога  від  нас  відве́сти  не  зумів.

28.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023

НЕБО І ХЛІБ

Вже  світ  кричить,  що  дуже  хоче  їсти,
Й  без  хлі́ба  України  не  прожить,
Й  не  хоче  на  благання  відповісти,
Щоб  небо  над  Вкраїною  закрить.

На  них  ракети  й  бомби  не  скидають,
Не  знищує  їх  ворог  звідусіль,
Із  неба  закриттям  всі  зволікають,
Та  всі  чекають  хліб  вкраїнський  й  сіль.

Ніхто  не  може  вбивцю  зупинити,
А  є  й  такі,  щоб  часом  зволікать,
Доводиться  у  пеклі  всім  нам  жити
Бо  ворог  нас  продовжує  вбивать.

Біда  для  світу,  що  зерно  блокують,
Але  не  бачать  нашої  біди́,
Про  допомогу  не  усі  нас  чують,
Хоч  мають  зброї  повнії  склади.

Ми  просимо  усіх  нас  захистити,
Життя  й  домівки  наші  вберегти,
Ми  слізно  небо  просимо  закрити,
Щоб  не  росли  могили  і  хрести.

Та  думають  вони  лишень  про  їжу,
Про  наші  українськії  харчі,
Тривожну  не  збирають  там  валізу,
Не  падають  снаряди,  як  дощі.

Залізний  купол  просимо  створити,
Щоб  ми  вцілили,  вижили  в  війні,
Ще  скільки  це  благати  і  просити?
Та  поки  що  ми  чуємо  лиш:  "Ні!"

Ми  їм  про  небо,  а  вони  –  про  їжу,
Ми  їм  про  купол  -  чуєм  про  зерно,
Чекаємо  усі  давно  ленд-лізу,
Та,  мабуть,  нас  почути  не  дано.

Їх  не  болить,  вони  не  потерпають,
І  бомби  там  не  падають  на  них,
Ракетами  у  них  там  не  влучають,
І  жоден  з  них  від  вибухів  не  стих.

Закрити  небо  просимо  з  сльозами,
Не  хочемо  ми  гинуть-помирать,
Небесний  Царю,  зглянься  ти  над  нами,
Бо  небо  нам  не  хочуть  закривать.

Про  кризу  продовольчу  тільки  й  чуєм,
Їх  не  болить  війна  із  моskалем,
В  уяві  купол-захист  ми  малюєм,
Тим  часом  нас  вбивають  день  за  днем.

Нам  кажуть:  "Ні!",  але  чекають  хліба,
Що  ро́дила  свята  наша  земля,
А  ми  благаєм,  щоб  закрили  небо
Від  бомб  й  ракет  убивці-моskаля.

23.07.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023

ХТО ЗБРОЮ ВЗЯВ…

Хто  меч  підняв,  від  нього  і  загине,
Хто  зброю  взяв,  то  вистрілить  у  них,
А  пісня  українська  скрізь  полине
Про  те,  скільки  дісталось  неньці  лих.

Злітатиме  вона  у  піднебесся,
Її  підхоплять  навіть  і  птахи́,
По  світу  вітром  всюди  рознесеться,
Для  неї  всі  відкритії  шляхи.

Хто  зброю  взяв,  щоб  вбити  українців,
Того́  Госпо́дь  накаже  во  стократ,
Бо  горя  вже  нали́ли  нам  по  вінці,
Зробили  нам  потвори  тілопад.

Хто  зброю  взяв,  бо  так  їм  захотілось,
І  за́бавку  таку  собі  знайшов,
То  скоєне  ніку́ди  не  поділось,
Лиш  день  розплати  їм  ще  не  прийшов.

Хто  йшов  на  нас  зі  зброєю  у  наступ,
Тому́  Госпо́дь  покаже  інший  путь,
А  знищити  Вкраїну  їм  не  вдасться,
Бо  Янголи  від  цьо́го  бережуть.

Хто  зброю  взяв,  щоб  все  в  нас  спопелити,
Той  сам  згорить  в  пекельному  вогні,
А  ненька  Україна  буде  жити,
Й  прийде́  кінець  проклятій  цій  війні!

20.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023

КОЛЕСО ЖИТТЯ

Незвичне  колесо  життя  –  
Його  крутімо,  як  фортуну,
Воно  дарує  почуття
І  зачіпає  диво-струни.
Воно  все  котиться  кудись,
Само  доро́гу  обирає.
Назад  хіба  лиш  озирнись  –  
Назад  це  диво  не  вертає.

ПРИСПІВ

Те  колесо,  те  колесо  життя
Все  котиться  чомусь  воно  на  захід,
Лишає  по  дорозі  вишиття,
Та  не  зліта  у  небо  диво-птахом.
Те  колесо,  те  колесо  життя
Із  заходу  ніко́ли  не  вертає,
Дарує  особливі  відчуття,
Та  й  наодинці  нас  не  залишає.

Красиве  колесо  життя,
Воно  для  мене  особливе,
Немов  думок  всіх  розкриття.
Буває  навіть  і  грайливе.
Воно  вмивається  дощем,
Щоразу  бачить  зорепади,
Дарує  й  біль,  дарує  й  щем,
А  часом  слухає  балади.

ПРИСПІВ

Грайливе  колесо  життя,
Мене  веде  воно  у  далі,
Дарує  всюди  відкриття,
Але  нема  на  нім  вуалі.
Воно  єдине,  наче  мить,
Йому  ніде  нема  заміни,
Все  котиться  воно,  спішить,
Снує  думќи  й  збира  рубіни.

ПРИСПІВ

26.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023

Я ГОРДА, ЩО Я УКРАЇНКА

Я  ГОРДА,  ЩО  Я  УКРАЇНКА

Я  горда,  що  я  українка,
Цього  не  соромлюсь  ніяк!
Щодень  –  це  новая  сторінка,
Й  від  долі  щодень  якийсь  знак.

Я  горда,  що  я  українка!
Це  ймення  дано  не  усім.
Я  –  донька  Вкраїни,  я  –  жінка!
Є  щось  таємниче  у  цім.

Я  горда,  що  я  українка,
І  з  гордістю  це  я  кажу!
З  цим  йменням  живу  без  притінка,
Його  у  душі  я  ношу.

Я  горда,  що  я  українка!
Не  соромно  це  всім  казать.
Висока  для  мене  оцінка  –  
Україну  свою  прославлять.

Я  горда,  що  я  українка,
Живу  в  Україні  святій!
Вкраїна,  немов  намистинка,
На  кулі  великій  Земній.

Я  горда,  що  я  українка
І  дякую  Богу  за  це!
Та  й  мова  лунає  все  дзвінко,
З  любов’ю  я  мовлю  слівце.

Я  горда,  що  я  українка,
І  нею  я  буду  завжди,
Вкраїна  –  окрема  сторінка,
У  серці  її  всі  сліди.

28.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023

ЧОРНА ПТАХА

Чорна  птаха  над  нами  кружляє,
Ро́бить  помах  щоразу  крильми́,
І  цвіт  нації  ними  вбиває,
Не  рахується  ворог  з  людьми.

Чорна  птаха  над  нами  нависла
Й  простягнула  багряне  рядно,
Нас  до  болю  крильми́  вона  стисла…
Будь  ти  про́клята,  вража  війно!

Чорна  птаха  крильми́  обіймає,
Ті  обі́йми  болючі  й  бридкі,
У  страху́  і  напрузі  тримає,
Сльо́зи  ллються  від  цього  гіркі.

Чорна  птаха  нам  світло  закрила,
Не  дає  пробиватись  йому,
Ще  й  усюди  біди́  наробила,
Замість  світла  наслала  пітьму.

Чорна  птаха  –  убивця-вражи́на,
Їй  властиво  чинити  лиш  зло.
Не  одна  у  жалобі  родина…
Й  не  одне  не  відпало  крило.

Чорна  птаха  не  хоче  вступитись,
Має  намір  усе  спопелить,
Ми  продовжуєм  Богу  молитись,
Щоб  поміг  нам  усе  пережить.

24.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023

МИНАЄ РІК СТРАЖДАНЬ, ЖАХІТЬ І БОЛЮ

МИНАЄ  РІК  СТРАЖДАНЬ,  ЖАХІТЬ  І  БОЛЮ

Минає  рік  страшний,  гіркий,  болючий,
Який  приніс  нам  сльози,  горе  й  страх,
Коли  раschист,  убивця  той  смердючий,
Ракети  запускати  став  не  в  снах.

Минає  рік,  коли  ми  на  світанні
Прокинулись  від  обстрілів  орди,
Від  вибухів  і  ди́му  огортанні,
Жахіття  скуштувавши  і  біди́.

Минає  рік,  як  орки  увірвались,
І  вторгнення  вже  повне  відбуло́сь,
В  безпеці  більше  ми  не  почувались,
Вбивати  нас  сміття  те  узяло́сь.

Минає  рік.  Ні  дня  без  втрат  і  болю,
Ні  дня,  щоб  наша  крівця  не  текла,
Змінилась  наша  доля  на  недолю,
Орда  проклята  шлях  до  нас  знайшла.

Минає  рік.  Ми  всі,  неначе  в  пеклі,
Де  плач  і  крик,  і  вибухи,  й  вогонь,
Де  з  ворогом  бої  ідуть  запеклі,
Де  ми  синів  втрачаємо  і  донь.

Минає  рік  важкий  для  України,
Історію  він  кров’ю  нам  писав,
Який  приніс  нам  згарища  й  руїни,
Бо  ворог-терорист  на  нас  напав.

Минає  рік.  В  сльоза́х  ми  потопаєм,
Бо  ворог  забирає  в  нас  життя,
Усі  в  молитві  Господа  благаєм,
Аби  позбутись  нам  орди-сміття́.

Минає  рік  страждань,  жахіть  і  болю,
Навали  озвірілої  орди,
Не  вб’ють  потвори  нашу  сильну  волю,
Та  залишають  скрізь  свої́  сліди.

Минає  рік,  який  ми  не  забудем,
Історію,  що  кров’ю  нам  писав,
А  ПЕРЕМОГУ  ми  в  війні  здобудем  –  
Госпо́дь  нам  шлях  до  неї  показав.

23.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023

ДУМКИ

ДУМКИ́

Немов  птахи́,  думки́  у  вир  злітають,
Клекочуть,  наче  в  небі  журавлі,
Та  тиху  гавань,  звісно,  не  шукають,
Мене  не  полишають  взагалі.

Снуються  павутиною  між  гіллям,
Купаються  у  росах  з  кришталю́,
Неначе  напоїв  їх  хтось  чар-зіллям,
Мов  сми́чок  передали  скрипалю́.

Мереживо  гаптують,  сіють  стрази,
Якесь  в  них  особливе  вишиття,
Виблискують,  буває,  як  алмази,
А  ними  викладають  і  життя.

Збігають,  як  струмки  дзвінкоголосі,
То  б’ють,  немов  в  криниці  джерело,
То  зріють,  наче  зе́рна  у  колоссі,
То  гнуться,  як  на  вітрові  стебло.

То  хвилею  морською  виринають,
То  човником  по  морю  десь  пливуть,
Але  назад  ніко́ли  не  вертають,
Й  мене  вони  з  собою  за́вжди  звуть.

То  піснею  десь  линуть  голосною,
Струною  то  голо́сять,  то  бринять,
То  довго,  то  лиш  мить  бува  зі  мною,
То  мило  між  собою  гомонять.

23.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023

ОДЯГНУТИСЬ БИ В ЩАСТЯ НАЗАВЖДИ

ОДЯГНУТИСЬ  БИ  В  ЩАСТЯ  НАЗА́ВЖДИ

Одягнутись  би  в  щастя  наза́вжди,
Й  те  вбрання  ні  на  мить  не  знімать,
І  про  нього  скрипаль  вже  заграв  би…
Наче  скарб,  берегти  й  цінувать.

Це  вбрання  з-поміж  всіх  особливе,
Та  купити  не  можна  ніде́,
Не  буває  воно,  наче  зливи…
Може  потайки  якось  прийде́?

Хай  прийшло  би  воно  й  снігопадом,
Й  заметіллю  зустріла  би  теж,
Хай  би  сипалось  і  зорепадом,
Прийняла́  б  його  цілий  кортеж.

Я  б  його  все  життя  шанувала,
Хай  би  падало  навіть  дощем,
Як  коштовність,  його  б  доглядала,
Воно  стало  би  скарбом-плащем.

І  як  води,  нехай  би  лило́ся,
Щоб  не  мучила  спрага  за  ним,
Та  й  в  життя  щоб  воно  уплело́ся
Всім  колосся  своїм  золотим.

Я  купала  б  його  у  любові,
І  співала  б  для  нього  пісні́,
Я  була́  би  із  ним,  наче  в  змові,
І  обі́йми  були́  б  в  нас  тісні.

Одягнутись  в  омріяне  щастя,
Танцювати  у  парі  із  ним…
Я  прийня́ла  б  його,  як  Причастя,
Воно  стало  б  для  мене  святим.

21.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023

ЧЕКАЮ СИНА ІЗ ВІЙНИ

ЧЕКАЮ  СИНА  ІЗ  ВІЙНИ

"Чекаю  сина  із  війни,  -
Сказала,  плачучи,  матуся,  -
Про  нього  за́вжди  бачу  сни,
Його  я  втратити  боюся.

Бо  він  пішов...єдиний  син,
Пішов  Вкраїну  захищати...
Гіркіші  сльози,  ніж  полин,
Вже  довело́ся  проливати.

Чекаю  звісточки  й  молю́сь...
В  молитві  всюди  і  щомиті,
Я  сина  втратити  бою́сь...
Чому́  ж  прийшли  ті  моskовити?

Коли  я  чую:  "Я  живий,
Ти  бережи  себе,  матусю...
Я  тут...  Обов'язок  святий...
Та  я  додому  поверну́ся."

Й  тоді  вмиваюся  слізьми́,
І  ні  про  що  вже  не  питаю,
Читати  знов  беру́сь  псалми...
І  нашу  зустріч  уявляю.

Чекаю  сина  із  війни
І  мо́лю  Бога,  щоб  зустріла...
Орду,  Всевишній,  відверни..."
І  ще  щось  мати  шепотіла.

Слова́  одні  і  ті  ж  щодня,
Щодня  думки́,  щодня  моли́тви...
За  що  така  ж  бо  нам  платня?
Верни,  Всевишній,  з  поля  битви.

Верни  додому,  та  живим,
Хай  всі  живими  повертають,
Пропахлі  димом  фронтовим
В  домівках  рідних  обіймають.

28.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023

БЕЗЦІННИЙ СПАДОК

БЕЗЦІННИЙ  СПАДОК

Сама  я  взя́ла  в  спадок  рідну  мову,
І  цим  горджу́сь  усе  своє́  життя,
І  за́вжди  ж  бо  веду́  про  це  розмову,
Не  викину  його  я  на  сміття́!

А  спадок  цей  для  мене  дуже  цінний,
Цінніший  за  коштовності  усі,
Для  мене  він  усе  життя  незмінний
І  рідний  він  в  усій  своїй  красі.

Щаслива  я  і  саме  ним  багата,
Ділю́ся  ним  і  свя́то  бережу,
Без  нього  у  житті  не  мала  б  свята
Й  на  все  життя  його  я  збережу.

Горджу́ся  тим,  що  в  спадку  солов’їна,
Зрікання  не  було  ані  на  мить,
А  з  ним  живе  у  серці  й  Україна,
Й  за  них  обох  душа  мене  болить.

Тому́  лелію  їх,  як  немовляток,
Бо  прагнуть  їх,  невинних,  розтоптать.
Як  їх  нема  –  не  милий  і  достаток,
Та  й  всіх  прошу́  цей  спадок  шанувать.

18.04.2021  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023

МОВА, ПІСНЯ Й УКРАЇНА ХАЙ ЖИВУТЬ

МОВА,  ПІСНЯ  Й  УКРАЇНА  ХАЙ  ЖИВУТЬ

Вишиванка  і  калина,
Вишивана  Україна,
Колоситься  всюди  нива  золота́,
Срібні  ро́си  на  покосах,
Стрі́чки  вплетені  у  ко́сах,
Покоління  українців  підроста.

Всюди  стелиться  барвінок,
Гарна  врода  українок,
І  верба  плакуча  віти  розпліта.
Лебідь  лине  до  лебідки
В  Україну  хто́зна  звідки,
Наша  пісня  в  піднебесся  все  зліта.

Соловейки  нам  співають,
Гуртуватися  скликають,
Лине  мова  українська  у  світах.
Українська  наша  доля,
І  гетьма́нська  сила  й  воля
Карбувалися  віками  у  книжках.

Мальви,  м’ята  й  біла  хата,
Пісня  мами  й  слово  тата,
Чорнобривці  обере́гом  край  воріт.
І  сади  квітучі  всюди,
В  Україні  МИР  хай  бу́де!
Хай  не  гине  України  кращий  цвіт!

Хай  Вкраїна  процвітає,
Бог  її  оберігає,
Хай  простеляться  усюди  рушники,
Хай  нам  за́вжди  сонце  світить,
Хай  ростуть  щасливі  діти
І  до  щастя  хай  веду́ть  усіх  стежки́.

Українці  –  гарні  люди,
Наче  мак,  по  світу  всюди,
Та  Вкраїну  всі  у  серці  бережуть,
І  традиції  й  обряди,
Щоб  не  знать  ніколи  зради,
МОВА,  ПІСНЯ  й  УКРАЇНА  ХАЙ  ЖИВУТЬ!

19.05.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023

СЛЬОЗИ, БІЛЬ І РУБЦІ

СЛЬОЗИ,  БІЛЬ  І  РУБЦІ

Ми  –  діти  неньки-України,
Ми  –  її  гордість  і  краса,
Та  ворог  нищить  наші  стіни,
Із  нами  плачуть  й  Небеса.

Рясним  дощем  стікають  сльози,
Буває  -    зливою  течуть,
Ридають  з  нами  й  верболози,
Як  ко́гось  з  фронту  знов  везуть.

Та  й  сонце  вмилося  сльозою,
Що  стільки  цвіту  у  землі́,
Живим  верта  не  кожен  з  бо́ю,
Летять  від  нас,  як  журавлі.

Свята  земля  від  болю  плаче,
Бо  топчуть  рідну  вороги,
Над  нами  чорний  ворон  кряче,
Кроваві  рі́ки  й  береги.

Пропахло  порохом  повітря,
Та  ще  й  потворами  смердить,
Червона  й  чорна  вже  палітра,
Й  це  дуже  нас  усіх  болить.

Пустив  сльозу  і  світ  із  нами,
Та  наші  більш  за  все  гірчать,
Рясніє  список  іменами  –  
Хто  взявся  неньку  рятувать.

Ці  імена  ми  не  забудем,
Вони  у  пам’яті  й  серцях,
А  ПЕРЕМОГУ  ми  здобудем,
Наш  біль  карбується  в  рубцях.

18.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023

ПЕКЛО ЗАМІСТЬ РАЮ НА ЗЕМЛІ

ПЕКЛО  ЗАМІСТЬ  РАЮ  НА  ЗЕМЛІ

НЕ  ЗНАЮ  Я

Не  знаю  я,  де  буде  справжній  рай,
Не  знаю  я,  як  пекло  виглядає,
Але  душа  болить  за  рідний  край,
Бо  ворог  рідну  землю  спопеляє.

Не  знаю,  як  не  плакать,  не  тужи́ть,
Коли  щодня  герої  полягають,
Коли  наш  цвіт  в  сирій  землі  лежить,
І  край  наш  вороги  не  покидають.

Не  знаю,  як  зарадити  біді,
Як  ворога  наза́вжди  зупинити,
Як  стати  на  заваді  всій  орді,
Щоб  кров  нашу  на  землю  більш  не  лити.

Не  знаю  я  коли  настане  МИР,
Та  знаю,  що  ординцям  не  пробачу,
Не  знаю  коли  здохне  той  упир,
Який  лишень  убивчу  має  вдачу.

Не  знаю  я  коли  війні  кінець,
Хоч  свято  вірю  в  нашу  ПЕРЕМОГУ,
На  серці  утворився  вже  рубець…
І  день,  і  ніч  молю  моли́тви  Богу.

Не  знаю  я,  за  що  нам  це  усе,
За  що  життя  потвори  забирають,
Та  знаю,  що  біду  орда  несе,
Руйнують  все,  все  нищать  й  нас  вбивають.

16.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:  974036
                                                           ***
Не  знаємо,  як  виглядає  рай,
Уявлення  лиш  є,  як  може  виглядати,
А  пекло  на  землі  створив  уже  москаль,
Його  по-іншому  не  можна  й  описати.

Не  знаємо,  як  сліз  не  проливать,
Коли  щодня  герої  помирають,
Коли  вони  в  сирій  землі  лежать,
І  як  без  них  родини  жити  мають.

Не  знаєм,  як  зарадити  біді,
Щоб  людям  стало  легше  жити
І  що  зробити  в  цій  страшній  війні,
Щоби  вражину  кляту  зупинити.

Не  знаємо  коли  кінець  війні,
Та  віримо  у  нашу  Перемогу
І  вірим,  що  настане  мир  й  тоді
Подякуємо  ЗСУ  і  Богу.

17.02.2023  р.

Стефанія  Терпеливець,  2023


ПІЗНАТИ  РАЙ  В  ЖИТТІ  НАМ  НЕ  ДАНО

Пізнати  рай  в  житті  нам  не  дано́,
Та  й  пекла  в  потойбіччі  ми  не  знаєм,
Та  простелилось  чорне  полотно,
По  ньому  з  болем  і  слізьми́  ступаєм.

Куди  ж  воно  нас  далі  заведе́?
Герої  через  нього  йдуть  в  могилу,
Щоразу  цвіт  на  ньому  наш  паде́,
І  все  через  страшну  ту  вражу  силу.

Не  знаю  я  й  ніхто  із  нас  не  зна
Ще  скільки  нам  у  цьо́му  пеклі  бути,
Й  коли  минеться  ця  брудна  війна
І  вибухів  не  будемо  більш  чути.

Нам  пекло  влаштували  на  землі́,
Ми  в  ньому  опинились  не  по  волі,
Вкраїна-ненька  в  димовій  імлі,
А  ПЕРЕМОГА  десь  на  видноколі.

Пекельно  у  вогні  горить  земля,
Горять  домівки,  а  в  домівках  –  люди,
Це  витівки  убивці-моskаля,
Сліди  якого  видно  вже  усюди.

Була́  наша  Вкраїна,  наче  рай,
Але  його  на  пекло  нам  змінили,
В  пекельних  муках  наш  вкраїнський  край,
Та  духу  вольового  в  нас  не  вбили.

18.02.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:  974257

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023

ПІЗНАТИ РАЙ В ЖИТТІ НАМ НЕ ДАНО

ПІЗНАТИ  РАЙ  В  ЖИТТІ  НАМ  НЕ  ДАНО

(  Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «НЕ  ЗНАЮ  Я»  )

Пізнати  рай  в  житті  нам  не  дано́,
Та  й  пекла  в  потойбіччі  ми  не  знаєм,
Та  простелилось  чорне  полотно,
По  ньому  з  болем  і  слізьми́  ступаєм.

Куди  ж  воно  нас  далі  заведе́?
Герої  через  нього  йдуть  в  могилу,
Щоразу  цвіт  на  ньому  наш  паде́,
І  все  через  страшну  ту  вражу  силу.

Не  знаю  я  й  ніхто  із  нас  не  зна
Ще  скільки  нам  у  цьо́му  пеклі  бути,
Й  коли  минеться  ця  брудна  війна
І  вибухів  не  будемо  більш  чути.

Нам  пекло  влаштували  на  землі́,
Ми  в  ньому  опинились  не  по  волі,
Вкраїна-ненька  в  димовій  імлі,
А  ПЕРЕМОГА  десь  на  видноколі.

Пекельно  у  вогні  горить  земля,
Горять  домівки,  а  в  домівках  –  люди,
Це  витівки  убивці-моskаля,
Сліди  якого  видно  вже  усюди.

Була́  наша  Вкраїна,  наче  рай,
Але  його  на  пекло  нам  змінили,
В  пекельних  муках  наш  вкраїнський  край,
Та  духу  вольового  в  нас  не  вбили.

18.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023

ФРОНТОВІ ЯНГОЛИ

ФРОНТОВІ  ЯНГОЛИ

(  Присвячується  всім  медикам  на  фронті  )

В  халати  білі  медики  вдягались,
Та  в  комуфляж  вдягнулись  в  бліндажах,
Зробили  це  й  ні  миті  не  вагались,
І  бачать  пекло  у  житті,  не  в  снах.

Життя  рятують  вже  вони  на  фронті
Навко́лішки  під  обстріли  орди,
Не  бачать  сонця  там  на  горизонті,
Й  радіють  кожній  крапельці  води́.

Не  довгі  коридори  і  палати,
Але  окопи  й  сховища  страшні.
Доводиться  їм  там  оперувати,
Стерильність  всюди  вже  лишень  вві  сні.

Але  життя  готові  рятувати
Під  постріли  й  жахливий  градопад,
Це  дорого  їм  може  коштува́ти…
Постійні  залпи  з  вражих  канонад.

Це  –  Янголи  на  фронті  для  військових,
Надія  і  рятунок  для  усіх,
Що  не  живуть  у  мріях  кольорових,
І  постріли  скрізь  чують,  а  не  сміх.

Нехай  Госпо́дь  їх  там  оберігає,
Бере  Пречиста  всіх  їх  під  Покров,
Живими  у  домівки  повертає,
Щоб  не  лила́сь  на  фронті  наша  кров.

17.06.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023

НЕ ЗНАЮ Я

Не  знаю  я,  де  буде  справжній  рай,
Не  знаю  я,  як  пекло  виглядає,
Але  душа  болить  за  рідний  край,
Бо  ворог  рідну  землю  спопеляє.

Не  знаю,  як  не  плакать,  не  тужи́ть,
Коли  щодня  герої  полягають,
Коли  наш  цвіт  в  сирій  землі  лежить,
І  край  наш  вороги  не  покидають.

Не  знаю,  як  зарадити  біді,
Як  ворога  наза́вжди  зупинити,
Як  стати  на  заваді  всій  орді,
Щоб  кров  нашу  на  землю  більш  не  лити.

Не  знаю  я  коли  настане  МИР,
Та  знаю,  що  ординцям  не  пробачу,
Не  знаю  коли  здохне  той  упир,
Який  лишень  убивчу  має  вдачу.

Не  знаю  я  коли  війні  кінець,
Хоч  свято  вірю  в  нашу  ПЕРЕМОГУ,
На  серці  утворився  вже  рубець…
І  день,  і  ніч  молю  моли́тви  Богу.

Не  знаю  я,  за  що  нам  це  усе,
За  що  життя  потвори  забирають,
Та  знаю,  що  біду  орда  несе,
Руйнують  все,  все  нищать  й  нас  вбивають.

16.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023

НЕ МОЖНА МАТИ

НЕ  МОЖНА  МАТИ

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,
Хто  лицемірить  повсякденно  в  очі.
Нема  серед  людей    ніде  святих,
Та  безліч  тих,  хто  нам  брехню  торочить.

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,
Хто  не  цінує  дружбу  і  повагу,  
До  них  давно  в  душі  вже  вогник    стих,
Відсутність  їх  не  породила  спрагу.

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,  
Для  кого  друзі    тільки  у  потребі,
Але  біда,  що  безліч  є  сліпих,
Й  так  званих  "друзів",  мов  зірок  на  небі.

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,  
Коли  з  грошима  -  ти  йому  потрібен,  
Речей  не  забувать  таких  простих,  
Гадаю  я,  що  думать  кожен  здібен.

Не  можна  мати  друзів  серед  тих,  
Які  готові  зрадить  і  продати,
Підтримки  не  отримаєш  від  них...
Про  це  нам  треба    завжди  пам'ятати.  

16.02.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023

ЗАКОХАЙСЯ У МЕНЕ ТИ ЗНОВУ

Закохайся  у  мене  ти  знову,
Та  не  в  ту,  яка  бу́ла  колись,
Розпочнімо  душевну  розмову,
Та  таку,  щоб  бажання  злили́сь.

Розпочнімо  душевну  розмову,
І  прислухаймось  ми  до  сердець,
Ра́зом  щастя  знайдімо  підкову,
Де  закоханих  є  острівець.

Ра́зом  щастя  знайдімо  підкову,
Ніжно  в  руки  її  ми  візьмім,
Покладім  на  росу  світанкову,
Почуття  назавжди́  збережім.

Покладім  на  росу  світанкову,
І  пройдімось  удвох  по  росі,
Тую  мить  не  забудьмо  чудову,
 Яка  щастя  несе  в  всій  красі.

Тую  мить  не  забудьмо  чудову,
В  таємниці  її  збережім,
Все  робім  по  сердець  наших  зо́ву,
Ки́лим  щастя  собі  простелім.

Все  робім  по  сердець  наших  зо́ву,
Народімо  нові́  почуття,
Закохайся  у  мене  ти  знову,
Це  разо̂м  пронесім  крізь  життя.


15.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023

СЛУЖІННЯ МИСТЕЦТВУ

Багато  місій  в  кожного  в  житті,
Одна  із  них  –  мистецтву  послужити,
Вона  –  красуня,  наче  в  вишитті,
Життя  із  нею  марно  не  прожити.

Тримать  культуру  всім  нам  на  крилі,
Примножувать  її  і  зберігати,
Нехай  пливуть  у  творчість  кораблі,
Й  висот  нови́х  талантами  сягати.

Мистецтву  ми  з  любов’ю  послужім,
Сторицею  вона  усім  віддячить,
Та  головне  –  культуру  збережім,
Нехай  її  вже  світ  увесь  побачить.

Її  гаптуймо  словом  защора́з,
Звеличуймо  в  поезії  й  піснями,
І  пензлем  ми  творімо  раз-у-раз  –
То  й  квітнути  все  буде  поміж  нами.

Мистецтву  ми  служімо,  як  собі,
Воно  є  скарбом  нашого  народу,
Без  нього  ми  зостанемось  в  журбі,
А  без  коріння  і  не  буде  роду.

Тому  служім  мистецтву  залюбки  –  
Воно  без  нас  зів’яне,  почорніє,
Коли  із  ним  у  вир  ідуть  думки,
Тоді  й  культура  наша  не  зотліє.

07.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023

МИ З ВАМИ ВСІ

Ми  з  вами  всі,  немов  вогонь,
Який  горить-палає,
Тепло  іде  з  душі́  й  долонь,
Любов’ю  зігріває.

Ми  з  вами  всі,  захисники,
Хоч  з  вами  не  на  фронті,
Ми  з  молитов  плетем  вінки,
Бо  враг  на  горизонті.

Ми  з  вами  всі,  повірте  нам,
Душею  ми  із  вами,
У  душах  не  зотліє  храм,
Бо  він  із  молитва́ми.

Ми  з  вами  всі,  то  ж  знайте  це,
Душа  болить,  рідненькі,
Для  світу  стали  взірцем,
Борці  Вкраїни-неньки.

Ми  з  вами  всі,  ви  –  неньки  цвіт,
Але  –  й  болюча  рана,
Про  вас  говорить  цілий  світ,
Уклін  вам  всім  і  шана.

Ми  з  вами  всі,  ми  любим  вас,
Незламні  і  єдині,
Настане  ПЕРЕМОГИ  час
В  СОБОРНІЙ  УКРАЇНІ.

Ми  з  вами  всі,  з  любов’ю  ми,
Яку  орда  не  зга́сить.
Поляжуть  іроди  кістьми  –  
Потвори  гни́лі-раschi.

01.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність_молитва_віра
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023

МОЛІМОСЬ, ЛЮБІ ДРУЗІ

Молімось,  любі  друзі,
Молімося  щодня,
Аби  не  бу́ли  в  тузі,
Пропала  вся  руsня.

Щоб  ворог  щез  наві́ки,
Як  вранішня  роса,
Не  ли́лись  кро́ві  рі́ки,
Не  крапала  сльоза.

Аби  війна  скінчи́лась
У  нашому  краю́,
І  навіть  в  снах  не  снилась,
Не  гинули  в  бою́.

Щоб  дітки  в  нас  смія́лись,
Щоб  плач  наза́вжди  стих,
В  підвалах  не  ховались,
Не  знали  бід  і  лих.

Щоб  згарищів  не  бу́ло
І  зарева  війни́,
Та  й  щоб  вороже  дуло
Не  йшло  до  нас  і  в  сни.

Молімось,  любі  друзі,
Госпо́дь  почує  нас,
Він  нашій  перемозі
Покаже  шлях  і  час.

05.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність_молитва_віра
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023

УКРАДЕНА ДОЛЯ

УКРАДЕНА  ДОЛЯ

ДОЛЯ  УКРАЇНИ

Доля  України  й  вишиття,
Ко́ршуном  красунечка  прибита,
В  рідної  скалічене  життя,
Кров’ю,  як  водицею  залита.

Знищити  взялися  вороги,
Топчуть,  спопеляють  нашу  неньку,
Рі́ки  з  кро́ві,  в  кро́ві  береги́,
Кулі  застрягають  у  серде́ньку.

Горе,  що  прине́сла  нам  орда,
Біль,  який  доводиться  терпіти,
З  ворогом  вселилася  біда…
Ви́стоять  рідненькій,  не  зомліти.

Ки́лимом  не  встелена  земля,
Мінами  всіває  ворог  рясно,
Скрізь  сліди  убивці-моskаля,
Ірод  не  дає  нам  жити  щасно.

Шмаття  з  України,  сльози  й  біль,
Знищена,  знівечена  красуня,
Стерти  із  лиця  –  ворожа  ціль.
Довго  йтиме  від  війни  відлуння.

Доля  України  і  хрести,
Згарища,  могили  і  руїни.
Як  же  всі  хрести  ці  пронести́?
Як  же  відновити  наші  сті́ни?

03.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

                                                       ***

Доля  України  й  вишиття
І  ця  вишиванка  нині  чорна.
Спалене,  понищене  життя,
Що  попало  ніби  в  тугі  жорна.

Вороги  нам  горе  принесли
Й  біль,  який  доводиться  терпіти,
І  в  такі  обійми  узяли,
Що  боїться  ненька  в  них  зомліти.

Ріки  з  крові,  з  крові  береги,
Мінами  усіяна  рясно.
Постарались  кляті  вороги,
Щоб  не  жила  Україна  щасно.

В  шмаття  одягнули,  в  кров  і  біль.
Знищити  задумали  неньку.
Зруйнувати  все-  ворожа  ціль,
Але  тішаться  вони  раненько.

Бо  за  звірства,  жахи  на  землі,
Що  в  хрестах,  у  згарищах,  руїнах,
Їм  горіти  в  пеклі  у  вогні
І  не  бачить  Україну  на  колінах.

03.02.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023


ЧОРНЕ  І  ЧЕРВОНЕ  В  НАШІЙ  ДОЛІ

Доля  України  й  вишиття,
Чорне  і  червоне  в  ній  сплело́ся,
Сталося  в  нас  кровопролиття,
Го́лови  ще  й  скласти  довело́ся.

Боляче  нестерпно  неньці  так,
Що  й  свідомість  мало  не  втрачає,
Те́рпить  біль  від  орків-посіпак,
Та  колін  пред  ними  не  згинає.

Згарища  тепер  замість  ріллі,
Зе́рен  там  нема,  та  є  лиш  міни,
Кров  стікає  по  усій  землі́,
Серце  рветься  в  неньки-України.  

Рі́ки  повноводними  стають,
Лиш  не  ті,  що  з  Божою  водою,
Кляті  вороги  все  в  наступ  йдуть,
Нам  біду  несу́ть  вони  з  собою.

Долю  хто  таку  нам  написав?
Може  нашу  вороги  украли?
Та  невже  день  світлий  догасав
Й  чорні  дні  тому  для  нас  настали?

Як  же  нам  позбутися  орди?
Як  нам  щасну  долю  повернути?
Бачити  ми  будем  їх  сліди
Й  звірства  ми  не  зможемо  забути.

03.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023

ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ

(  Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «ДОЛЯ  УКРАЇНИ»  )

Доля  України  й  вишиття,
Чорне  і  червоне  в  ній  сплело́ся,
Сталося  в  нас  кровопролиття,
Го́лови  ще  й  скласти  довело́ся.

Боляче  нестерпно  неньці  так,
Що  й  свідомість  мало  не  втрачає,
Те́рпить  біль  від  орків-посіпак,
Та  колін  пред  ними  не  згинає.

Згарища  тепер  замість  ріллі,
Зе́рен  там  нема,  та  є  лиш  міни,
Кров  стікає  по  усій  землі́,
Серце  рветься  в  неньки-України.  

Рі́ки  повноводними  стають,
Лиш  не  ті,  що  з  Божою  водою,
Кляті  вороги  все  в  наступ  йдуть,
Нам  біду  несу́ть  вони  з  собою.

Долю  хто  таку  нам  написав?
Може  нашу  вороги  украли?
Та  невже  день  світлий  догасав
Й  чорні  дні  тому  для  нас  настали?

Як  же  нам  позбутися  орди?
Як  нам  щасну  долю  повернути?
Бачити  ми  будем  їх  сліди
Й  звірства  ми  не  зможемо  забути.

03.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність_доля
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля  України  й  вишиття,
Ко́ршуном  красунечка  прибита,
В  рідної  скалічене  життя,
Кров’ю,  як  водицею  залита.

Знищити  взялися  вороги,
Топчуть,  спопеляють  нашу  неньку,
Рі́ки  з  кро́ві,  в  кро́ві  береги́,
Кулі  застрягають  у  серде́ньку.

Горе,  що  прине́сла  нам  орда,
Біль,  який  доводиться  терпіти,
З  ворогом  вселилася  біда…
Ви́стоять  рідненькій,  не  зомліти.

Ки́лимом  не  встелена  земля,
Мінами  всіває  ворог  рясно,
Скрізь  сліди  убивці-моskаля,
Ірод  не  дає  нам  жити  щасно.

Шмаття  з  України,  сльози  й  біль,
Знищена,  знівечена  красуня,
Стерти  із  лиця  –  ворожа  ціль.
Довго  йтиме  від  війни  відлуння.

Доля  України  і  хрести,
Згарища,  могили  і  руїни.
Як  же  всі  хрести  ці  пронести́?
Як  же  відновити  наші  сті́ни?

03.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023

МОЇ ЛІТА

Мої́  літа  вплітаються  у  скроні,
Намисто  і  мереживо  плету́ть,
Там  кожен  з  них,  неначе  на  долоні,
Й  пові́смо  все  щодня  вони  пряду́ть.

Мої́  літа  вже  трохи  в  позолоті,
Та  ще  вони  –  не  осінь  золота,
Ще  й  мило  так  звучать  в  мажорній  ноті,
І  медом  пахнуть  ще  мої  вуста.

Мої́  літа,  неначе  витинанки,
Орнаментом  різня́ться  лиш  вони,
Вони  вдяглися  в  різні  вишиванки,
Вертають  защораз  лишень  у  сни.

Мої́  літа,  неначе  ті  сонати,
В  яких  звучить  мелодія  душі́,
Яка  літа  взяла́ся  чарувати,
До  серця  підібрала  всі  ключі.

Мої́  літа  грайливо-дивовижні,
Родзиночка  у  кожного  своя́,
Та  ще  й  цвітуть,  немов  наве́сні  вишні,
Де  ллється  дзвінко  пісня  солов’я.

Мої́  літа  –  коштовності  у  скрині,
Вони  в  душі́  створили  власний  храм,
Неначе  перли,  на  мої́й  хустині,
Яких  у  спадок  я  не  передам.

02.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023

ПІД КРУТАМИ

ПІД  КРУТАМИ

Під  Кру́тами  в  цей  день  відбувся  бій,
В  січневий  день,  засні́жений,  з  морозом,
Розстріляно,  убито  безліч  мрій,
Там  кров  лила́сь,  а  не  дощі,  мов  сльози.

Розстрі́ляно  під  Кру́тами  в  цей  день
Невинну  мо́лодь,  що  на  захист  стала,
В  живу  перетворилася  мішень,
Й  на  землю  нерухомо  рідну  впала.

Точився  бій  і  падали  тіла́,
Відважна  молодь  прийняла́  удари,
Від  наступу  вціліти  не  змогла,
Вбивали  їх  й  звіряче  мордували.

Тіла  у  Київ  згодом  привезли́,
Щоб  по-людськи́  усіх  похоронити.
Про  Кру́ти  пам’ять  люди  зберегли,
Про  тих,  хто  став  край  рідний  боронити.

Вбивали  українців,  як  могли,
Вони  й  колись  стояли  на  заваді,
Студенти  у  бою́  тім  полягли,
І  цьо́му  вражі  сили  бу́ли  раді.

Молитвою  цю  молодь  пом’янім,
Відважність  їх  в  снігах  писалась  кров’ю,
Трагедію  нащадкам  розкажім  –  
Жили́  до  України  із  любов’ю.

29.01.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023

ПІДТРИМАЙТЕ СВІЧУ МОГО ЖИТТЯ

(  Вустами  онкохворого  Сергія  Кондрацького  )

Прошу́,  допоможіть  мені,  благаю!
Я  жити  хочу!  Вірите  чи  ні?
На  вашу  допомогу  я  чекаю,
Нехай  не  йдуть  на  спадок  мо́ї  дні.

Мені  ще  й  двадцяти  немає  років,
Та  стільки  болю  я  перетерпів,
І  скільки  до  життя  робив  я  кроків,
Молив  я  Бога  так,  як  я  умів.

Взяла́  мене  в  обі́йми  та  недуга,
І  вирватись  не  можу  я  із  них,
Мордує  мене  так,  немов  катюга,
Я  рвуся  із  обіймів  тих  міцних.

Щоб  жити  –  я  зусилля  докладаю,
І  кожна  мить  все  важчою  стає,
Про  всяку  допомогу  я  благаю,
Життя  аби  продовжилось  моє́.

Я  ще  нічо́го  у  житті  не  бачив,
Та  стільки  болю  я  уже  зазнав,
І  мучитись  доводиться  добряче…
Я  –  не  слабак,  та  плакав  і  стогна́в.

Я  жити  хочу,  людоньки,  повірте!
Підтримайте  свічу́  мого́  життя,
Хай  зеленіє  кущ  моєї  мірти,
І  серця  відчувається  биття.

31.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_житихочу_СергійКондрацький
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023

ПІШОВ З ЖИТТЯ

(  Світлій  пам’яті  Дмитра  Павличка  )

Пішов  з  життя,  та  залиши́всь  в  серцях,
Поет,  людина,  патріот  країни,
У  нього  правда  бу́ла  на  вустах,
Був  гідним  сином  неньки-України.

Зали́шив  нам  свої́  «ДВА  КОЛЬОРИ́»,
Які  звучать  не  тільки  в  Україні,
Про  них  нам  шелестять  і  явори́,
Звучать  вони  на  мові  солов’їній.

Пішов  з  життя…  Він  з  гідністю  пішов,
Сліди  його  видніються  усюди,
Мав  при  житті  повагу  і  любов,
За  вчинки  й  слово  цінували  люди.

Зали́шив  по  собі́  доробок-скарб,
Який  роками  він  творив  душею,
Додав  туди  відтінків  різних  фарб,
Та  сам    уже  стоїть  він  за  межею.

Пішов  з  життя,  та  в  пам’яті  лиши́всь,
Стежки́  його  не  стануть  чагарями,
Із  усіма  наза́вжди  він  простивсь
Й  ніко́ли  не  пройде́ться  поміж  нами.

Пішов  з  життя…  у  засвіти  пішов,
Пройшов  він  на  землі  свої́  дороги,
Дмитро  Павличко  в  вічність  відійшов,
А  тут  лишив  доробок  і  пороги.

30.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_ДмитроПавличко
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023

СОБОРНОСТІ НЕ ЗРЕЧЕНА

Пошматована,  поніве́чена,
Та  Соборності  та  й  не  зре́чена.
І  обстріляна,  і  обпа́лена,
Але  ворогом  не  розва́лена.

І  заплакала,  закривавлена,
Та  незламністю  є  осла́влена.
Вже  безсилая,  духом  сильная,
І  до  ворога  неприхильная.

Понівечена,  покалічена,
Та  на  клаптики  не  розсі́чена.
І  зади́млена,  та  неско́рена,
Хоч  ординцями  є  знедолена.

Дуже  збо́лена,  бо  катована,
Кров’ю  рідная  є  гаптована.
Але  чистая  та  незаймана,
І  душа  її  сонцесяйная.

Це  єдиная  неподільная
Найкраси́віша  ненька  вільная.
Незалежная,  самостійная,
Її  мо́вонька  –  мелодійная.

І  зали́шиться  суверенною,
Молито́вною  та  священною.
Ще  сильнішою  Україною,
Все  звучатиме  солов’їною.

29.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023

СЛЬОЗИ

СЛЬОЗИ

Сльози,  мов  буршти́ни,  мерехтять  на  світлі,
Наче  срібні  ро́си,  котяться  з  очей,
Я  плекаю  мрії  світлі  й  заповітні…
Плакала  й  не  спала  безліч  я  ночей.

Місячнеє  сяйво  у  вікно  пробилось,
Сльози,  наче  стрази,  світяться  при  нім.
Серце,  як  пташина,  трепотом  забилось…
Скільки  всього  бачу  в  світі  цім  тіснім...

Капають  сльозини,  котяться  рікою,
Болем  витікає  кожная  із  них.
Я  на  роздоріжжі  з  думкою  в  двобо́ю…
Наче  від  двобо́ю  навіть  вітер  стих.

Сльози,  як  криста́ли,  дороге  каміння,
Кожна  з  них  кошто́вна,  бо  вони  мої,
Але  світлим  й  чистим  є  моє́  сумління,
Та  й  думо́к  зібрались  цілії  рої.́

Сльози-діаманти  з  при́смаком  солоним,
Скроплюють  поду́шку,  мов  траву  роса,
У  думках  давненько  я  уже  в  полоні,
Від  сльозин  змокріла  навіть  і  коса.

Сльози-дивоцвіти  з  зорями  в  розмові,
Радяться-питають  чом  душа  болить.
Хочу  я  купатись  в  радості  й  любові,
Й  хай  сльоза  від  щастя  зіркою  блищить.

23.01.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023

ГНИЛИЙ ОРКОСТАН

Війною  спа́лені  будинки,
По  всій  країні  –  дим,  вогонь.
Та  хто  засу́дить  тії  вчинки,
Зло  сатанинських  тих  пого́нь?

Видніють  згарища  усюди,
Де  бу́ли  се́ла  і  міста́,
Щоденно  гинуть  наші  люди,
Не  мовлять  слово  їх  вуста.

Де  бу́ло  все  –  стають  руїни,
Від  болю  стогне  вся  земля,
Летять  снаряди,  рвуться  міни,
Все  –  справа  вбивці-моskаля.

Ракети  ворог  запускає,
І  дрони  теж  на  нас  летять,
Життя  потвора  забирає,
Усім,  чим  можуть,  тим  гатять.

Міста́  і  се́ла,  мов  примари,
Де  зупинилося  життя,
Жахливі  там  були́  удари,
Постійне  кровопролиття.

Ордою  спа́лені    будинки,
В  яких  колись  було́  життя,
Його  забрали  і  в  дитинки
Ординські  покидьки-сміття.

Минуть  роки́,  та  біль  не  вщухне,
Боліти  бу́де  і  колись,
Та  й  оркостан  гнилий  той  рухне
За  те,  що  нас  вбивать  взяли́сь.

26.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023

СОБОРНІСТЬ НАМ, ВСЕВИШНІЙ, ЗБЕРЕЖИ

Нам,  Господи,  СОБОРНІСТЬ  збережи,
Не  дай  орді  нас  знищити,  Всевишній,
І  шлях  до  ПЕРЕМОГИ  нам    вкажи,
Прости  за  те,  що  на  землі́,  ми  грішні.

СОБОРНІСТЬ  ми  орді  не  віддамо,
Ще  й  маєм  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ,  маєм  ЗЛУКУ,
Зі  зброєю  за  це  ми  стоїмо,
Пізнали  вже  і  біль,  і  горе,  й  му́ку.

СОБОРНІСТЬ  ми  вже  маємо  роки́,
Та  ворогу  вона  не  до  вподоби,
З  недоброї  ординської  руки́
До  знищення  СОБОРНОСТІ  йдуть  спроби.

Не  знищить  оркостан  СОБОРНІСТЬ  в  нас,
І  кловаки́  при  цьо́му  поламає,
Буремний  проживаємо  ми  час,
Та  покидьок  той  нас  не  роз’єднає.

Хоч  болю  нам  потвори  завдають,
І  кличуть  на  підмогу  з  бульболенду,
СОБОРНОСТІ  ніза́що  нам  не  вб’ють,
Та  вигадають  там  якусь  легенду.

Нам,  Боже,  Україну  вбережи,
Не  хочемо  ми  йти  в  ярмо  ординське,
СОБОРНІСТЬ  нам  наза́вжди  збережи,
Наза́вжди  відверни  зло  сатанинське.

22.01.2023  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність_Соборність_Злука
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

https://youtu.be/-a4E4bQ3mQw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023

МАТИ, ДИТЯ І ВОГОНЬ. БРОВАРИ

МАТИ,  ДИТЯ  І  ВОГНЬ.  БРОВАРИ

Навко́ло  все  палає  у  вогні́,
Горить  садочок,  а  у  нім  –  дитина,
Вогненні  язики́  вже  у  вікні,
І  моторошна  бачиться  картина.

Біжить  матуся  поміж  той  вогонь,
Біжить  вона  дитину  рятувати,
Вогонь  сягає  і  лиця,  й  долонь,
Але  біжить,  бо  в  неї  ймення  МАТИ.

Бо  там  дитя,  дитя  її  в  біді…
Не  дай  Госпо́дь  не  встигне,  не  врятує.
Як  житиме  із  цим  вона  тоді?
І  крик,  і  плач  страшний  з  будівлі  чує.

Палає  все,  страшенно  все  горить,
А  серце  в  гру́дях  теж  вогнем  палає,
Голо́сить,  плаче,  між  вогнем  біжить,
І  врятувати  Господа  благає.

Вже  зо́всім  поряд…  Все  пала  тріщить,
Вогонь  і  дим  в’їдаються  у  вічі,
Але  вона  щодуху  все  біжить,
Бо  там  дитя  й  його  життєві  сві́чі.

Навко́ло  все  палає  у  вогні́,
В  вогонь,  як  птаха,  залетіла  мати,
І  вирвалось  з  грудей:  «О,  Боже!  Ні!»…
Нічо́го  більше  не  змогла  сказати.

20.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_Бровари_мама_дитина_порятунок_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023

ЧОРНИЙ РАНОК В БРОВАРАХ

Був  чорним  ранок  в  наших  Броварах,
Який  приніс  і  горе  і  розпуку,
Продовжуємо  бути  у  сльозах,
Що  омивають  втрати,  біль,  розпуку.

За  що  це  нам?  За  що  і  ця  біда?
За  що  невинні  знову  гинуть  люди?
Виною  всьо́му  є  страшна  орда,
Яка  біду  несе́  щоразу  й  всюди.

Якби  не  ті,  потвори,  що  прийшли,
То  й  гвинтокрил  ніку́ди  не  летів  би,
Все  горе  нам  ті  вбивці  принесли́,
Ніхто́  живцем  в  цей  ранок  не  згорів  би.

Пішли  невинні  знову  в  нас  з  життя,
І  серед  них  маленькі  Янголята,
Це  все  через  ординськеє  сміття,
Це  все  несе́  війна  їхня  проклята.

Пішли  з  життя  ті  пуп’янки  малі,
Які  колись  взяли́сь  би  буйноцвітом,
Вони  цвіли́  б,  якби  не  моsкалі.
За  це  потворам  в  пеклі  всім  горіти.

Біди́,  Всевишній,  більш  не  допускай,
Не  хочемо  ми,  Боже,  помирати,
Благаємо,  щитами  закривай,
Не  дозволяй  ординцям  нас  вбивати.

19.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_Бровари_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023

НІ ДНЯ БЕЗ ВТРАТ… ДНІПРО

Нема  ні  дня  без  втрат  у  нас  і  болю,
На  кожнім  кроці  за́брані  життя,
І  лиш  тому́,  що  ми  цінуєм  волю,
За  це  у  нас  є  кровопролиття.

Людські́  життя  убивці  забирають,
Сягнув  домівок  ворог  у  Дніпрі,
Потвори  нас  ракетами  вбивають
І  вдень,  і  на  світанку,  й  при  зорі́.

Загинули  дорослі  там  і  діти…  
А  скільки  під  завалами  ще  є?
Та  дехто  зміг  у  пеклі  тім  вціліти,
А  хтось  озна́к  життя  не  подає.

І  крик,  і  плач,  і  стогін,  і  завали,
Не  всі  життя  вціліли,  збереглись,
І  все  це  від  раschистської  навали…
Людей  вбивати  іроди  взяли́сь.

За  що  це  нам?  За  що  такі  терпіння?
Чому́  людей  вбиває  сатана?
Жахливих  змій  страшне  із  них  сплетіння,
І  через  них  в  нас  клята  ця  війна.

Та  найстрашніше,  що  в  нас  гинуть  люди,
У  пеклі  Україна,  у  біді,
Орда  сліди  свої́  лишає  всюди,
За  це  їм  буть  на  Божому  суді.

15.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_Дніпро_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023

ОРДИНСЬКІ МЕТАСТАЗИ

ЗЛО  ОРДИНСЬКЕ  НЕ  ЗАСНУЛО

Уже  й  Різдво  у  нас  минуло,
Та  не  закі́нчилась  війна,
І  зло  ординське  не  заснуло,
Не  щез  навіки  сатана.

Не  розчинилися  потвори,
А  й  нищать  неньку  нашу  й  люд,
Несу́ть  біду  надалі  й  горе...
Коли  ж  над  ними  Божий  суд?

І  лізуть  так,  як  метастази,
Торкнутись  всього  –  мрія  в  них,
Позбутись  треба  нам  зарази,
Щоб  вражий  дух  наві́ки  стих.

Хотіли  Київ  звірі  взяти,
Зайшли  потвори  у  Херсон,
З  лиця  землі  усе  стирати  -  
Це  передсмертний  в  всіх  них  сон.

Ще  й  Соледар  упав  у  око,
Й  Бахму́т  у  них,  немов  більмо.
Потвори  нищать  все  жорстоко,
Цей  план  народжувавсь  давно.

З  лиця  землі  стирали  Харків,
І  полюбився  їм  Дніпро.
Набралось  тих  ординських  пархів,
Зайшли  до  нас  убивці  й  зло.

Молімось,  щоб  почув  Всевишній,
Щоб  ПЕРЕМОГУ  здобули́,
Аби  в  садах  цвіли́  в  нас  вишні,
Аби  цвинта́рі  не  цвіли.

10.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

                           ***

Уже  Різдво  у  нас  минуло,
Пройшло  без  радості  воно.
Та  яка  може  бути  радість,
Коли  прийшли  убивці  й  зло.

Вражина,  що  душі  не  має,
Навала  клятої  орди,
Що  нищить  все  кругом  й  вбиває,
Вони  –  нащадки  сатани.

З    землею  все  кругом  рівняють,
Нищать  країну  і  наш  люд,
Але  хай  ці  потвори  знають,
Що  й  для  них  буде  Божий  суд.

І  хоч  вони,  як  метастази,
Повзуть  все  дальше  по  землі.
Позбутися  тої  зарази
Ми  зможем  разом  в  боротьбі.

Коли  стояти  разом  будем
На  фронті,  а  чи  тут  в  тилу,
То  й  Перемогу  ми  здобудем
І  знищим  нечисть  кляту  ту.

Тому  молімо  Бога  щиро,
Щоб  нам  у  цьому  допоміг,
Щоб  дав  народу  міцність  й  силу
І  Україну  нам  зберіг.

І  щоб  росли  й  цвіли  дерева,
Щоб  не  ридали  матері,
Щоб  відродилися  міста  і  села
І  щоб  були  усі  живі.

10.01.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

НЕ  ПОТРЕБУЄМО  ПОТВОР

Потвори  думали-гадали
Різдвяне  пекло  влаштувать,
Брехню  для  цьо́го  промовляли,
Щоб  "перемир'я"  нам  пізнать.

Та  на  Різдво  скоти́  гатили,
Мішенню  люди  стали  в  них,
Свій  план  вони  не  полиши́ли,
Прине́сли  стільки  бід  і  лих.

Тому́  без  радості  минуло,  
Бо  скрізь  нащадки  сатани,
Зло  не  пропало,  не  заснуло
Й  веде  продовження  війни́.

Ми  цих  потвор  не  потребуєм,
Огидний  нам  ординський  дух,
Ми  Україну  відбудуєм,
Щоб  тільки  залп  війни  ущух.

Щоб  не  росли  у  нас  могили,
Не  розквітали  у  вінках,
Жалоби  дзвони  не  дзвонили,
І  квітли  квіти  в  квітниках.

Щоб  щезло  зло  з  Вкраїни-неньки,
Щоб  не  смердів  в  нас  їхній  прах,
Щоб  щезли  наші  воріже́ньки,
Не  повертались  навіть  в  снах.  

То  ж  вірмо  в  Бога  й  збройні  сили,  
Молім  аби  Госпо́дь  беріг,  
Щоб  ми  надалі  в  МИРІ  жи́ли,  
Щоб  ПЕРЕМОЗІ  шлях  проліг.

10.01.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023

ВІОЛОНЧЕЛЬ

Звучить-звучить  моя́  віолончель,
І  сми́чок  гладить  ніжно  її  стру́ни.
Вона,  немов  красуня  Мармазель,
Що  покрутила  ко́лесо  фортуни.
Звучить  вона  і  зовсім  не  стиха́,
Мелодією  досі  всіх  чарує.
Не  чує  за  собою  десь  гріха
І  з  сми́чком  ра́зом  щось  вона  чаклує.

ПРИСПІВ

Віолончель,  віолончель,
Улюблена  красуне,
Віолончель,  віолончель,
Всі  чують  десь  відлуння.
Віолончель,  віолончель,
У  парі  ми  з  тобою,
Віолончель,  віолончель,
Ти  вже  роки́  зі  мною.

Вона  щось  розповісти  хоче  нам,
Відкрити  мріє  грою  сво́ю  душу.
Віолончелі  шану  я  віддам,
Її  звучання  зовсім  не  порушу.
Нехай  вона  звучить  іще  віки,
Хай  музику  душі  усім  дарує.
Вона  заграє  й  про  мої  роки,
Й  своєю  грою  подих  мій  тамує.

ПРИСПІВ
24.09.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023

НАМИСТО ЗІ СКАРБІВ

(Дорогій  сестричці  з  нагоди  Дня  народження  )

Роки́  минають,  пли́не  час  кудись,
Ось  ще  один  кудись  собі  полинув,
Тепер  з  нови́м  в  обі́йми  ти  візьмись,
Бо  шаль  свою́  на  те́бе  він  накинув.

З  великою  любов’ю  це  зробив,
Бо  ти  для  нього,  наче  та  Богиня,
Він  вже  тебе́,  сестричко,  полюбив,
А  тим,  що  був,  поповнилася  скриня.

Хоч  рік  летить,  немов  красивий  птах,
Але  назад,  ніко́ли  не  вертає,
Водив  тебе  за  руку  по  стежка́х,
Та  час  мина  і  в  скриню  він  сідає.

Таких  скарбі́в  Госпо́дь  все  додає,
Ти  їх  збирай  в  красивеє  намисто,
Неначе  книжку  в  ру́ки  подає,
Й  сторінка  кожна  є  у  ньому  чиста.

Ти  за́писи  щодня  роби  у  ній,
Вони  ніко́ли  з  книги  не  зітруться,
Думки́  щоразу  йтимуть,  наче  рій,
По  за́кутках  душі́  вони  пройду́ться.

Щоразу  ти  багатшою  стаєш,
Роки́-скарби́  ні  з  чим  не  порівняти,
Тепло́  душі́  усім  нам  віддаєш,
З  рокі́в  намисто  дав  Госпо́дь  вдягати.

Носи́  його,  сестричко,  залюбки,
Воно  тобі́,  рідненька,  дуже  личить,
Протоптуй  з  ним  життєвії  стежки́,
А  тих  скарбі́в  тобі́  з  нас  кожен  зичить.

26.12.2022  р.  

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022

РОЗМОВА З НЕЛЮБОМ

                           Democracy  Frontline  -  конкурс  для  українських  митців.
                     
                       Ні  для  кого  не  є  ні  секретом,  і  відкриттям,  що  Україна  надзвичайно  багата  талантами.    
                       В  листопаді  був  оголошений  конкурс  для  українських  митців  та  мисткинь,  метою  якого  було  донесення  демократичних  цінностей  мовою  творчості  в  різних  6  напрямках.
                     Та  строге,  вимогливе,  але  справедливе  журі  серед  талановитих  відібрало  найталановитіших.  Переможці  отримали  заслужені  нагороди.  В  список  переможців  потрапила  і  я.  Звісно,  що  це  було  великою  приємністю.  Тим  паче  в  такий  важкий  для  нас  всіх  та  неньки-України  час.  А  перемогла  я  з  твором  «РОЗМОВА  З  НЕЛЮБОМ»,  який  пронизаний  болем,  гордістю,  незламністю,  нескореністю.  
                     Цей  твір  створено  у  співпраці  з  програмою  Democracy  Frontline  за  підтримки  Федеративного  Міністерства  закордонних  справ  Німеччини.  Організатори  програми  ГО  Media  Frontline  e.V.  (Berlin)  та  ГО  Тинк  Тенк  Юкрейн  (Харків)”.


         РОЗМОВА  З  НЕЛЮБОМ

–  Ти  зробиш  так,  як  я  цього́  бажаю
Піде́ш  зі  мною  ти  до  вівтаря,
Збере́ш  інакше  свіжого  врожа́ю,
І  му́зику  почуєш  дзвонаря.

–  Я  не  піду́!  Цього́  не  дочекаєш!
А  силоміць  мене  ти  не  візьме́ш,
Потворнії  думки́  давно  плекаєш,
Вони  не  мають  і  не  знають  меж.

–  Піде́ш  зі  мною,  гордая  красуне,
І  слова  «НІ»  не  хочу  більше  чуть,
В  моїх  шарманках  тріскають  вже  стру́ни,
Мені  на  вірність  маєш  присягну́ть.

–  Прися́гну  я,  та  тільки  не  з  тобою,
Не  пі́ду  я  з  тобою  під  вінець,
До  вівтаря  не  пі́ду  й  під  стрільбою,
Й  весіллю  цьо́му  бу́де  все  ж  кінець.

–  Пере́чити  мені  ти  посмієш,
Бо  старости́  з  гостя́ми  вже  прийшли,
Хоч  сильним  духом,  крале,  володієш,
Та  шлях  до  тебе  легко  віднайшли.

–  Хай  старости́  з  весільними  гостя́ми,
Вертають  в  свій  убогий  духом  край,
Ти  пла́тиш  за  весілля  їм  смертя́ми.
Від  мене  сво́ї  ру́ки  забирай!

–  Не  смій  мені  умови  диктувати,
Весіллям  скрізь  керую  я  завжди́,
Не  хочеш  честь  свою́  мені  віддати  –  
То  будеш  пити  кров  замість  води́.

–  Я  на  свої́й    землі́  розпоряджаюсь,
І  честь  свою́  тобі  я  не  віддам,
А  кров’ю  вже  роками  я  вмиваюсь,
За  мене  платять  вже  роки́  життям.

–  Гучне  вінчання  нас  давно  чекає,
Його  колись  собі  я  уявив,
Зі  зброї  хор  тобі  пісні́  співає,
Й  тебе  добряче  кров’ю  я  скропив.

–  Шматована  тобою  я  добряче,
Вже  вісім  ро́ків  болю  зазнаю́,
Знущаєшся  із  мене  ти  звіряче,
Бо  на  весілля  згоди  не  даю.

Й  не  стану  я  з  тобою  присягати,
З  нікчемою  не  стану  на  рушник,
Війною  захотів  в  обі́йми  бра́ти,
На  мо́ю  сукню  став  твій  черевик.

Тому́  забудь,  почваро,  про  вінчання,
І  про  вівтар  нав́іки  ти  забудь,
Забудь  про  дальший  намір  зазіхання,
Собі́  утіху  іншу  роздобудь!

Усі  за  ме́не  моляться  до  Бога,  
Бо  доля  небайдужа  їм  моя́,
З  тобою  не  вінчає  нас  й  доро́га.
Піду́  без  те́бе  я  до  вівтаря.

Складу  присягу  й  навіть  повінчаюсь,
Та  сво́ю  честь  тобі  я  не  віддам!
Із  гідністю  я  за́вжди  сповідаюсь,
І  при́воду  на  шлюб  тобі  не  дам!

Я  мрію  тільки  з  МИРОМ  повінчатись,
І  ра́зом  з  ним  усе  життя  прожить,
Не  смій  до  мене  більше  доторкатись!
Госпо́дь  поможе  все  це  пережить.

І  знову  зацвіту  я  ніжним  цвітом,
Мене  умиє  Божая  роса,
Весілля  відгуляю  з  цілим  світом,
Сивітиме  із  МИРОМ  лиш  коса.

Отямся  хоч  сьогодні,  схаменися,
І  перестань  зі  зброї  цілувать,
За  всі  гріхи  ти  Богу  помолися,
Мене  достатньо  кров’ю  напувать.

Святе  Причастя  прагну  тільки  пити,
Щоб  сіяти  у  землю  лиш  зерно,
Із  МИРОМ  повінчатись  і  прожити.
Забудь  про  мене,  злісна  сатано!

–  Ніко́ли  я  про  тебе  не  забуду,
Таких,  як  ти,  у  світі  більш  нема,
Тебе  я  домагатись  за́вжди  буду
Й  робитиму  я  це  не  крадькома.

–  Такі  думки́  усе  життя  плекаєш,
Та  вільною  народжена  я  буть,
Брудну  війну,  паскудо,  ти  програ́єш,
Тому́  про  мене  назавжди́  забудь!

24.02.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

https://youtu.be/cfbo6hvaNZo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022

ОЧІ КОХАНОЇ

Місячної  ночі  бачу  твої  очі,
Наче  дві  зірниці,  світяться  вони,
Неймовірні  очі,  милії  дівочі,
Часто  тії  очі  йдуть  у  мої  сни.

ПРИСПІВ
Очі,  коханої  очі,
Мило  любов’ю  горять,
Сни  з  ними  бачу  пророчі,
Бачу  в  них  світло  багать.
Очі,  коханої  очі,
Дві  намистини-вогні,
Чари  це  справжні  дівочі,
Видно  їх  і  вдалині.

Очі-намистини,  озера  любові,
Хочу  в  них  купатись  без  упину  я,
Й  місячної  ночі  вони  волошкові,
І  краса  чудова  є  у  них  свою.

ПРИСПІВ

Лиш  вогнями  щастя  світяться  ті  очі,
То  не  загашу  ніколи  ті  вогні,
Щоб  вони  горіли  вдень  і  серед  ночі,
Бо  такії  очі  в  світі  лиш  одні.

ПРИСПІВ

22.04.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022

ДВІ П'ЯТІРКИ

(  Сергієві  Капралову  з  нагоди  Дня  народження  )

Ще  рік  один  кудись  собі  майнув,
Натомість  інший  птахою  прилинув,
Що  сам  цього́  напевно  й  не  збагнув
І  не  відчув  ти  то́го  часу  плину.

Не  знав,  що  будеш  ти  його  стрічать
В  часи,  коли  біда  заполонила,
Не  знав,  що  будеш  хлопців  рятувать,
Яким  війна  сліди  свої́  лишила.

Та  час  тебе  торік  не  запитав
Ти  де  і  як  стрічати  рік  цей  мрієш,
До  цьо́го  він  тебе  й  не  готував,
Та  є,  як  є,  й  нічо́го  з  цим  не  вдієш.

Ракети  й  дрони  сипались  на  нас,
І  ти  не  втік,  ти  був  з  людьми  усюди,
Рятуєш  ти  бійців  увесь  цей  час,
Тебе  щораз  цінують  більше  люди.

Ти  з  гідністю  зустрів  ще  рік  один,
І  дві  п'ятірки  вже  на  п'єдесталі,
В  скарбниці  ще  один  День  уроди́н,
Що  сили  дасть  сягать  висо́ти  далі.

Воєнний  час,  та  рік  один  ще  є,
Його  Всевишній  вклав  тобі  в  пакунок,
Хай  тих  рокі́в  Госпо́дь  все  додає
Й  прине́се  ПЕРЕМОГУ    у  дарунок.

14.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022

В НАС БУДЕ МИР І БУДЕ ПЕРЕМОГА

Мені  чому́сь  на  думку  не  спадало,
Та  й  навіть  гадки,  звісно,  не  було́
Про  те,  щоб  горе  нас  усіх  спіткало,  
І  кров  стікала  людям  на  чоло.

Від  вибухів  прокинулися  вранці,
Не  вірили,  що  всюди  вже  війна,
Що  нас  прийшли  вбивати  голодранці,
Бо  їм  віддав  вказівку    сатана.

В  диму́  й  вогні́  був  той  лютневий  ранок,
І  вибухи  лунали  всюди  в  нас,
Це  лиш  частина  вражих  забаганок,
Настала  чорна  днина,  чорний  час.

Та  вірити  в  таке  ми  не  хотіли,
Та  й  світ  проснувся,  бо  до  того  спав,
І  ми  в  ту  мить  всього́  не  зрозуміли,
А  ворог  всіх  нещадно  убивав.

Замислилась,  задумалась  Європа
І  руку  допомоги  подала́,
Збагнула,  що  з  ворожого  притопу,
Нікчема  на  святиню  посягла.

Ми  віримо,  що  бу́де  ПЕРЕМОГА,
Ми  ворога  здолаєм  у  бою́,
До  неї  нам  торується  доро́га,
І  буде  МИР  у  нашому  краю́.

05.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022

РАНОК БУВ У НАС НЕТИХИМ

Ранок  був  у  нас  нетихим,
Та  Госпо́дь  життя  вберіг,
Ворог  знову  коїть  лихо,
Ки́да  дрони  на  поріг.

Ми  прокинулись  сьогодні
Не  від  сонця  промінців,
Не  від  каменів  городніх,
Не  від  співу  горобців.

Нас  сирена  розбудила  -  
Ворог  знов  атакував,
Хвиля  дронів  вмить  накрила,
Ірод  їх  презентував.

Запустили  їх  потво́ри,
Намір  мали  нас  вбивать,
Це  гули,  але  не  бджо́ли,
Що  нектар  неслись  збирать.

Це  -  ворожії  шахіди
Лихо  зранку  нам  несли́,
Їх  відправили  сусіди,
Що  корінням  зла  зросли.

Ранок  був  у  нас  тривожним  -  
Звук  сирени  розбудив,
Та  орду  ми  переможем,
Щоб  наш  люд  у  МИРІ  жив.

14.12.2022р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022


#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022

У ХУСТИНІ

(  На  мелодію  пісні  «ВИНОГРАДНЕ  ЗЕРНЯТКО»  )

Я  хустину  зав’я́жу  й  піду́  у  невідані  далі,
Вона  бу́де  мені  у  житті,  наче  той  оберіг,
Я  забуду  у  ній  про  всі  болі,  журбу  і  печалі,
І  в  хустині  верну́сь  на  стари́й,  але  отчий  поріг.

У  хустині  молитву  усюди  я  бу́ду  молити,
Пригадаю  ту  мить,  коли  мама  за  руку  вела́,
Та  й  із  чаші  життя  у  хустині  тій  буду  я  пити,
Ну  і  витерти  піт  я  зумію  в  хустині  з  чола.

А  у  лютую  стужу  хустина  любов’ю  зігріє,
Пригадаю  у  ній  колисковії  неньки  пісні́,
Може  й  сумніви  всі  та  хустина,  як  вітер  розвіє,
Бо  вони  все  спадають,  неначе  ті  зливи  рясні.

Я  в  хустині  свої́й  все  життя  до  дрібниць  обміркую,
Пригадаю  у  ній  всі  життєві  дороги  свої́,
І  наза́вжди  у  ній  я  у  пам’яті  щось  закарбую,
І  згадаю  ту  мить,  як  співали  мені  солов’ї.

Та  хустина  мені  дорога́  і  серде́ньку  є  мила,
Бо  наві́ки  у  ній  залиши́лась  матусі  любов,
І  наза́вжди  у  ній  невмируща  невидима  сила,
Залиши́вся  у  ній  ще  й  вінець  материнських  розмов.

Я  в  хустині  свої́й  ще  й  за  маму  моли́тви  всі  змо́лю,
Підійму́сь  із  колін  і  в  ній  далі  піду́  по  житті,
Я  зав’я́жу  у  ній  невблаганну  єдиную  долю,
Що  присіла  чому́сь  у  життєвім  моїм  вишитті.

08.12.2021  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022

ОДНИМ ЛИШ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА

Одним  лиш  розчерком  пера́
Скалі́чить  можна  чи́юсь  долю…
А  доля  ж  бо  лиш  так  вела́,
І  діям  дала  ж  бо  сваволю.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Так  душу  можна  загубити.
В  вогонь  олії  додала́…
Все,  що  завгодно,  мож  зробити.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Так  можна  все  занапастити,
І  обидва́  зламать  крила́,
І  все  людське  пером  цим  вбити.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Все  можна  дном  перевернути…
Мов  пролетить  у  ціль  стріла,
І  ти  не  встигнеш  це  збагнути.

Одним  лиш  розчерком  пера́
Знівечить  можна,  зіпсувати,
А  краще  б  розчерком  пера́
Про  чисте  й  світле  лиш  писати.

05.09.2019  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022

ДЕ СИЛА Є

Де  сила  ду́мки,  там  і  сила  слова,
Де  мислення  –  нема  там  помило́к,
Гармонія  в  усьо́му  є  чудова,
Та  зважувати  добре  кожен  крок.

Де  сила  сло́ва,  там  і  перемога,
Де  віра  в  себе,  там  і  но́вий  старт,
Там  здолана  найдовшая  доро́га  –
Кінцевий  результат  був  то́го  варт.

Де  но́вий  старт,  там  но́ві  починання,
Ідеї,  плани,  бачення,  думки́,
Ще  й  впевненість  й  ніякого  вагання,
То  й  двері  не  замкне́ні  на  замки́.

Де  стукають,  то  там  і  відчиняють,
Як  є  бажання,  то  туди  ввійдеш,
І  хоч  не  за́вжди  там  тебе  чекають,
Та  необхідність  в  цьо́му  доведе́ш.

Де  сила  волі,  там  і  перемога,
Де  впевненість,  там  промаху  нема.
Де  віра  є,  там  за́вжди  є  і  змога,
І  кроки  всі  робились  недарма́.

03.10.2020  р.


©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022

НЕНАЧЕ В КНИГОСКРИНІ

Йде  часу  плин,  його  не  зупинити,
Буває  вимір  часу  і  в  роках,
І  стрілок  нам  назад  не  покрутити,
Хіба  що  повернути  лиш  в  думках.

Збігав  той  час,  немов  гірські  потоки.
Роки  дзвеніли  радістю  в  житті.
Вже  60…  і  ті  самії  кроки,
Лиш  погляди  вже  інші  на  путі.

Вже  60,  але  це  крапля  в  морі,
Та  безліч  пройдено  доріг-стежок.
Багато  ще  є  справ  на  видноколі,
Й  життя  давало  не  один  урок.

Вже  60…було  і  півстоліття…
Лиш  мудрості  роки  ті  додають,
А  60  –  років  всіх  розмаїття,
Й  бажання  без  упину  ще  цвітуть.

Вже  60…задуматись  прийшлося,
СторІнками  життя  в  думках  пройтись.
Вже  зріють  зерна  повного  колосся,
Та  60…Звідкіль  вони  взялись?

Всі  60,  неначе  в  книгоскрині,
Докупочки  рядочками  лягли.
Про  себе  зголосилися  вже  нині,
Бо  розквіту  і  міці  досягли.

02.11.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022

ГОЛОДОМОР

Голодомор...страхіття,    жах,
Голодна  смерть,  бажання  жити...
Всі  вікна  у  запалених  свічках  ,
І  мій  обов'язок  теж  свічку  запалити.

Голодомор...і  смерть  же  не  одна,
І  стогін,  й  плач,  й  зубів  там  скреготіння.
Голодом  людей  вбив  сатана...
Голодна  смерть  і  муки,  і  терпіння.

Голодомор...багато  літ  пройшло,
Та  шану  по  сьогодні  віддаємо.
Прокляття  це  наших  людей  знайшло.
За  них  в  молитві  з  свічкою  стаємо.

Голодомор...в  минулому  давно,
Та  біль  в  серцях  за  це  по  нині.
Свічку  запалену  поставте  на  вікно
І  розкажіть  про  це  навіть  дитині.

Голодомор...мороз  аж  до  кісток.
Щоб  більше  він  ніколи  не    вернувся,
Щоб  не  наважився  ніхто  більш  на  цей  крок,
Цей  день  щоби  нікому  не  забувся.

23.11.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022

ГОЛОДНА СМЕРТЬ

Пройшли  роки,  та  цього  не  забути,
Голодна  смерть  косила  всіх  підряд,
Та  важко  і  сьогодні  це  збагнути,
Що  був  страшний  голодний  тілопад.

Хотіли  їсти  –  хліб  їм  тільки  снився,
Та  й  висівки  не  в  кожного  були,
І  кожен  з  них  до  Господа  молився,
Щоб  висівків  хоч  жменьку  їм  дали.

Кропиву  їли,  навіть  і  полову,
Бо  жить  хотілось  кожному  із  них,
Не  дай  Господь,  щоб  повторилось  знову!
Вкраїна  знала  вдосталь  бід  і  лих.

Голодомор…Страшні  роки  тридцяті,
І  нищення  вкраїнців  вочевидь,
Знущались  над  людьми  убивці  кляті…
Чи  покарав  Господь  убивців-гнид?

Ті  жертви  не  хотіли  помирати,
Хотіли  вижить  –  голод  їх  убив,
Із  поля  колос  не  дали  підняти.
Якби  не  так,  то  кожен  з  них  би  жив.

Вмирали  люди,  падали,  як  снопи,
Голодна  смерть  в  обійми  їх  брала,
Із  тіл  встелялись  на  землиці  тропи,
Лиха  ця  смерть  мільйони  забрала.

Голодна  смерть…  Яке  страшнеє  лихо,
Яке  жахіття  довелось  зазнать…
Був  плач  дітей,  а  далі  –  тихо-тихо…
Судилося  від  голоду  вмирать.

Страхіття  те,  щоб  знов  не  повторилось,
Всевишній  щоб  від  цього  нас  вберіг,
Щоб  смерть  голодна  в  очі  не  дивилась,
Щоб  чорний  день  тоді  кінця  добіг.

27.11.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

КОЛОСКИ

Про  колоски  я  Господа  молила,
Бо  замість  хліба  землю  їли  ми.
Голодна  смерть  усіх  підряд  косила,
Вмивалися  не  потом,  а  й  слізьми.

Ще  замість  хліба  в  нас  була  полова,
І  Отруби,  й  бур’ян,  і  кропивА,
Лиш  снилася  нам  нива  колоскова…
Та  й  сльози,  мов  зернята,  пролива.

Голодна  смерть  дивилася  у  очі  -
Я  не  хотіла  нею  помирать,
І  снилися  лиш  сни,  як  поторочі,
Та  мріяла  зернятка  хоч  збирать.

Тоді  щодня  від  голоду  вмирали,
Не  обирала  смерть  кого  забрать…
Знущалися,  з  домівок  рідних  гнали.
Й  не  знали  за  хвилину  що  чекать.

Я  колоски  знайшла  далеко  в  полі,
Як  гнали  нас  усіх  через  поля.
Їх  цілувала  й  дякувала  долі…
Із  стогоном  здригнулася  земля.

Ті  колоски…  було  їх  дуже  мало,
Й  зерняток  в  них  –  дитя  могло  злічить,
Та  кожне  з  них  надію  додавало.
Що  не  помру…що  буду  далі  жить.

Ті  колоски  я  до  грудей  тулила,
Боялась  хоч  зернятко  загубить,
Їх  біля  серця  в  хусточці  носила,
І  сльози  я  продовжувала  лить.

Я  колоски  тримала,  як  святиню  –
Дорожчими  від  золота  були.
Їх  заховала  у  стареньку  скриню,
Щоб  нас  від  смерті  врятувать  змогли.

Ті  колоски  даровані  Всевишнім,
Голодну  смерть  мені  він  не  послав.
Посіяла,  коли  розквітли  вишні,
Щоб  голоду  ніхто  більш  не  зазнав.

27.11.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_Україна_голодомор
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

ГОРИТЬ СВІЧА

Горить  свіча,  але  не  на  Святвечір,
Горить  свіча  й  сьогодні  раді  їй,
Цей  вогник  гріє,  гріє  він,  до  речі,
Бо  йде  війна  на  цій  землі́  святій.

Іде  війна,  нас  ворог  спопеляє,
Й  горить  свіча,  бо  світла  в  нас  нема,
Та  й  нам  Господь  щоразу  помагає,
Ми  не  здамось,  хоч  йде  до  нас  зима.

Горить  свіча,  пала  маленький  вогник,
Й  думки́,  як  рій,  у  кожного  із  нас,
Він  тішить  так,  немов  Різдвяний  дзвоник,
Засві́тить  скоро  й  ПЕРЕМОГИ  час.

Горить  свіча,  й  це,  звісно,  не  багаття,
Яке  б  зігріло  нас  серед  зими́,
Систему  нищить  ворог  всю  на  шмаття,
Бо  тактика  така  у  них  війни.

Горить  свіча,  та  ми  не  здаємо́ся,
Непросто  нам  без  світла,  без  води́,
До  способів,  щоб  вижить,  вдаємо́ся,
Лиш  не  зітре́м  ворожії  сліди.

Горить  свіча,  потріскує  легенько,
І  молим  Бога,  щоб  перемогти,
Віщує  ПЕРЕМОГУ  нам  серде́нько,
Бо  з  нами  Бог  й  поможе  все  пройти.

25.11.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

В НАС БУДЕ ВСЕ

Нема  ні  світла,  ні  води,
Тепла́  нема  в  оселях,
Накоїв  ворог  нам  біди́,
І  небо  видно  в  стелях.

Не  вб’є  орда  у  нас  любов
До  неньки-України,
Кипить  в  ординця  люта  кров,
Скрізь  ро́бить  в  нас  руїни.

Лютує  ворог,  має  злість,
Бо  нас  не  подолати,
Бо  ми  –  єдині,  в  нас  є  міць,
Вкраїнців  не  зламати.

Знеструмив  ворог  в  нас  усе,
Та  нас  не  побороти,
Це  віру  нам  ще  більш  несе,
Нена́видим  мерзо́ти.

В  нас  бу́де  все,  та  треба  час,
Щоб  ворога  здолати,
Який  прийшов  вбивати  нас
І  неньку  спопеляти.

В  нас  буде  світло  і  вода,
ВСЕ  БУ́ДЕ  УКРАЇНА,
Нема  тепла́  –  то  не  біда,
Та  є  в  нас  солов’їна.

Засвітить  світло,  як  колись,
Зігріємось  в  домівках,
В  молитві  й  вірі  ми  сплели́сь,
В  домівках  –  не  долі́вка*.

Майбутнє  світле  бу́де  в  нас,
Розквітне  наша  ненька.
Орді  про  се́бе  думать  час,
Бо  днина  в  них  сіренька.

Нема  майбутнього  у  них,
Нічо́го  їм  не  сві́тить
За  те,  що  коять  стільки  лих,
Дорослі  гинуть  й  діти.

24.11.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

ДОЛІ́ВКА*  -  Утрамбована,  вирівняна  та  помазана  глиною  земля  в  приміщенні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

ЖОРСТОКІСТЬ І ЗЕРНА ДОБРА́

Жорстокістю  світ  оповитий,
Хоч  зе́рна  добра  у  ріллі,
Й  гріхами  людськими  омитий,
Панує  ще  й  зло  на  землі́.

Диявол  усім  заправляє,
І  сіє  усюди  він  зло,
Жорстокістю  все  засіває,
З  тих  зе́рен  не  зі́йде  добро.

Жорстокість  цвіте  буйноцвітом,
Добру́  не  дає  прорости,
Що  робиться,  Боже,  зі  світом,
Де  зе́рна  любові  знайти?

Де  взяти  насіння  турботи?
Як  в  ду́ші  засіяти  їх?
Чи  зміняться  з  ними  істоти,
Що  чинять  в  житті  тільки  гріх?

Жорстокість  для  них,  як  Причастя,
Добро  їм  пізнать  не  дано,
У  цьо́му  вбачають  лиш  щастя
Й  з  добром  не  простелять  рядно.

А  хочеться  світ  весь  засіять
Добром,  і  любов’ю,  й  теплом,
Жорстокість  наза́вжди  рзвіять
Й  наза́вжди  покі́нчить  зі  злом.


13.11.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022

́́́́́́́́́́́́́ПРОВИДІННЯ

ПРОВИДІННЯ

Було  колись  красиве  провидіння,
Котре  кудись  поділось,  наче  сон,
Немов  зірок  на  небі  мерехтіння,
І  місяць,  що  бере  вночі  в  полон.

Бере  в  свої  обійми  і  тримає,  
Не  хоче  він  до  ранку  відпускать,
Щось  лагідно  і  ніжно  промовляє,  
Мов  хоче  таємницю  розказать.

Вдивляюся  в  нічну  безодню  неба,  
В  думках  я  доторкаюсь  до  зірок,  
І  місяць,  ніби  тулить  все  до  себе,
Роблю  до  нього  я  за  кроком  крок.

А  він  радіє  й  знову  щось  шепоче,
Та  й  зорі  між  собою  гомонять,
З  обіймів  випускати  він  не  хоче,  
І  ніч  у  росах  взялася  купать.

Куди  ж  поділось  моє  провидіння?
Його  шукаю  всюди  я  давно,  
Чи  місяць  заховав  у  сновидіння?
Чи  птахою  майнуло  у  вікно?

А  місяць  тулить,  тулить,  обіймає,
Та  провидіння  далі  у  думках,  
Куди  воно  поділось  й  де  чекає?
А  може  прийде  знов  до  мене  в  сках?

Задумливо  дивлюсь  на  небо  й  зорі,
А  з  місяцем  у  нас  букет  розмов,
Нікуди  не  подінусь  я  від  долі,
Не  згасне  в  серці  віра  і  любов.

20.11.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022

ХЕРСОН І СЛЬОЗИ НА ОЧАХ

Херсон  звільнили  вже  від  окупантів,  
І  радості  від  цьо́го  меж  нема,  
Сліди  лиши́лись  від  колаборантів,
З  ордою  бились  наші  недарма.  

Гнила́  русня  втікала  із  Херсону,  
"Дарунки"  залишали  скрізь  вони,  
Паршивим  оркам  там  не  бу́ло  скону,
Нащадкам-вбивцям  ката-сатани.  

Герої  наші  йшли  туди  рішуче,  
Бо  –    наш  Херсон  і  наша  це  земля,  
Прогнали  бидло  звідти  все  смердюче,
Не  буде  там  злочинця-моskаля.

В  херсонців  сльози  полили́сь  рікою,  
І  кожна  з  них  –    це  радості  сльоза,  
Було́  раschиsтів,  наче  в  купі  гно́ю,
Точилась  там  війни́  страшна  гроза.  

Та  вже  сьогодні  прапор  України
В  Херсоні,  як  колись,  замайорів,
Лиши́лись  по  ординцях  і  руїни,
У  місті  залунав  вкраїнський  спів.

Херсон  є  наш,  Херсон  -  це  Україна!
Й  не  ворогу  ходи́ть  по  цій  землі́,  
Звучатиме  там  мова  солов'їна,
Й  дозріє  хліб  на  зораній  ріллі.  

11.11.2022  р.


©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_Україна_Херсон_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022

ТРИДЦЯТЬ ОДИН НА ПЛЕЧАХ

(Старшому  синові  з  нагоди  Дня  народження  )

На  пле́чі  сів  уже  тридцять  один,
А  вчора  був  ще  тільки  тридцять  перший,
Вже  виріс,  вже  дорослим  став  мій  син,
І  сво́ї  справи  вже  давно  сам  ве́ршить.

Не  встигла  озирнутись  я  й  сама́,
Як  ті  роки́  невпинно  пронесли́ся,
Летіли  тихо,  та  не  крадькома
Й  в  обіймах  всі  в  букеті  зібрали́ся.

Вони  буяють,  як  наве́сні  цвіт,
У  них  своя́  мелодія  й  відлуння,
І  всі  вони  лишають  чудо-слід,
І  стеляться,  й  шумлять,  неначе  куння.

Співає  пісню  кожен  з  них  свою́,
А  в  хорі  всі  звучать  різноголоссям,
Немов  птахи́,  збираються  в  гаю́,
Життєва  нива  повниться  колоссям.

За  жодним  з  них  не  йдеться  навздогін,
Та  лиш  у  ногу  з  усіма  крокуєм,
І  кожен  має  особливий  дзвін,
Який  ми  розрізняємо  і  чуєм.

Нехай  дзвенять  роки́  у  вишині́,
Нехай  буяють  всі  під  мирним  небом,
Хай  чуються  щораз  нові́  пісні́,
І  Божа  ласка  сходить  все  на  тебе.

19.10.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_привітання_деньнародження
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

ЖІНОЧЕ ЩАСТЯ

Жіноче  щастя…В  чому  його  суть?
І  як  воно  насправді  виглядає?
Само  приходить?  А  чи  може  звуть?
Та  й  адресата  де  воно  чекає?

Жіноче  щастя…  Як  його  знайти?
Чому  і  де  ховається  –  не  знаю.
Місточок  як  до  нього  перейти?
Усюди  я  його  давно  шукаю.

Жіноче  щастя  з  кольором  краси
І  запахом  дурману  і  бажання,
Воно  чистіше  навіть  від  роси,
Мов  музики  чаруюче  звучання.

Жіноче  щастя,  мов  душевний  крик,
Гармонія  із  присмаком  любові.
Чи  може  тут  потрібен  чарівник?
Чи  може  має  бути  з  кимось  в  змові?

Жіноче  щастя…  Аромат  п’янкий…
Але  чи  завжди  так  воно  п’янило?
Як  подих  вітру  ніжний  і  легкий,
Зненацька  так  якось  заполонило.

Жіноче  щастя…Запах  чебрецю
І  струн  душевних  ніжне  коливання.
Мелодію  мені  б  спіймати  цю  –
Жіноче  щастя  з  назвою  кохання.

25.09.2021  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_жінка_жіночещастя
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022

ОСІНЬ І ВЕСНА

Зустрілись  осінь  та  весна,
Таке  буває  раз  в  століття,
Та  це  не  в  маренні,  не  в  снах:
І  плід,  і  цвіт  сіли  на  віття.

Зустрілись  осінь  і  весна,
Й  обом  їм  вистачило  місця.
То  ж  хазяйнує  не  одна
Чарівна  осінь  у  обійстях.

Зустрілись  осінь  і  весна,
І  так  красиво  поєднались,
Нас  здивували  всіх  сповна,
Що  цвіт  до  яблука  приклали.

Зустрілись  осінь  і  весна,
Та  багатьом  таке  й  не  снилось.
Так  мило  поглядать  з  вікна.
Невже  в  природі  щось  змінилось?

Зустрілись  осінь  та  весна,
На  яблуневу  гілку  сіли.
Тут  незбагненна  глибина.
Як  так  зробить  вони  зуміли?

Зустрілись  осінь  та  весна,
Змогли  усіх  нас  здивувати.
Чаклуня  осінь  та  весна
Шедевр  зуміли  вдарувати.

04.09.2019  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

#Вірші_поезія_земля_природа_  весна
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022

МИ ВИЙШЛИ ВСІ

Ми  вийшли  всі  боротись  за  свободу,
Ми  вийшли  всі,  ми  вийшли  всі  у  бій,
Бо  є  в  нас  єдність,  єдність  є  народу,
А  ще  у  нас…  у  нас  чудовий  стрій.

Наказу  люди,  звісно,  не  чекали,
Та  йшли  усі,  усі  пішли  до  лав,
Із  перших  днів  ми  неньку  захищали,
Був  навіть  той,    хто  зброї  не  тримав.

В  нас  свій  наказ:  «Єднаймось,  любі  браття,
Щоб  захищати  неньку  від  одри,
Їх  нищить  всіх,  всіх  рвати  їх  на  шмаття
За  те,  що  нам  накоїли  біди.»

Ми  йдем  у  бій  кувати  перемогу,
Бо  взявся  неньку  нищить  сатана,
Одні  думки́  і  йдемо  ра́зом  в  ногу,
Нас  згуртувала  клята  ця  війна.

Хоч  ми  в  боях,  в  боях  ми  полягаєм,
Даєм  життя  за  люд,  за  рідний  край,
І  крок  за  кроком  погань  проганяєм,
І  кажем  неньці:  «Ми  з  тобою,  знай!»

Ще  зовсім  трішки,  трішки  залиши́лось,
Щоб  ми  прогнали  ворога  від  нас,
Щоб  кожне  серце  в  радості  забилось,
І  знову  повернувся  мирний  час.

21.08.2022  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022


#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022