КОРОЛЕВА ГІР

А Я ПИШУ ПРО ТЕ, ЩО ТАК БОЛИТЬ

А  Я  ПИШУ  ПРО  ТЕ,  ЩО  ТАК  БОЛИТЬ

А  я  пишу́  про  те,  що  так  болить,
Хоча  не  всі…  не  всі  це  розуміють,
Та  й  довело́ся  сліз  багато  лить…
Немов  зерно,  ординці  міни  сіють.

І  те,  що  так  взяло́ся  нас  боліть,
Рядочками  на  аркуші  лягає,
Доводиться  з  цим  жити  і  терпіть…
Життя  щоднини  вбивця  забирає.

Це  рана,  що  ятри́ться  з  кожним  днем,
І  біль  нестерпний  всюди  роздається.
Та  чи  колись  затягнеться  рубцем
Чи  ще  сильніше  всюди  роз’ятри́ться?

Немов  перо  я  вмокую  у  кров,
Яка  тече  з  роз’я́треної  рани,
Болить,  пече,  але  жива  любов
До  неньки,  яку  знищують  тирани.

Писати  дуже  важко  про  таке,
На  аркуші  думки́  всі  виливати,
Болить  найбільше  за  життя  людське,
Яке  убивцям  легко  забирати.

А  я  пишу́  про  те,  що  так  болить,
Пишу́  щодня,  вмиваюся  сльозами,
Від  болю  серце  рветься,  стугонить…
Невже  ми  вмиті  вічними  гріхами?

20.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023

БУЯННЯ ВЕСНИ І ЗАБРАНІ ЖИТТЯ

 
БУЯННЯ  ВЕСНИ  І  ЗАБРАНІ  ЖИТТЯ

Весна  буяє  зеленню  і  квітом,
Але  немає  радості  у  нас:
Невинно  гинуть  і  дорослі  й  діти,
Потвори  убивають  защораз.

В  смарагди  одягнулися  дерева,
Прикраси  з  квіту  в  шати  додають,
Й  роса  спада  на  землю  кришталева,
Та  й  сльози  потічками  в  нас  течуть.

Все  зелено,  заквітчано,  красиво,
Птахи  співають  нам  про  рідний  край,
Та  падає  на  нас  ворожа  злива
І  пекло  постає,  де  квітнув  рай.

В  пташиних  співах  чується  ридання,
Хоча  вони  і  тихі  й  голосні,
Для  ко́гось  ця  весна  уже  остання,
А  наші  сльо́зи,  мов  дощі  рясні.

Весна  буяє,  квітне  все  навколо,
Бо  й  цю  весну́  ніхто  не  відмінив,
Полеглі  не  підні́муться  ніко́ли  –  
Життя  на  вічність  ворог  їм  змінив.

Птахи  наве́сні  з  вирію  вертають,
Та  не  вернуть  герої  з  тих  світів,
Й  нові́  щоденно  го́лови  складають  –  
Про  це  голо́сить  і  пташиний  спів.

19.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023

НІЧОГО СВЯТОГО НЕМАЄ В ОРДИ

НІЧОГО  СВЯТОГО  НЕМАЄ  В  ОРДИ

Нічого  святого  немає  в  орди  –  
Накоїли  нам  ці  потвори  біди́,
І  дальше  ще  лізуть  до  нас,  як  вужі,
Ні  в  чо́му  не  знають  р@schиsти  межі́.

Щоднини  приносять  і  горе  і  біль,
Нас  знищити  всіх  –  в  них  поставлена  ціль,
Тому́  не  зважають  вони  ні  на  що,
Бо  ми  для  орди  –  абсолютно  ніщо́.

Ми  молимо  Бога,  щоб  нас  захистив,
Щоб  зрадникам  го́лови  всім  просвітив,
Аби  не  «зливали»  усе  ворогам
Й  аби  не  казали:  «Вкраїну  продам».

Ординські  знущання  жорстокі  й  страшні,
В  реальності  бачимо  це,  не  вві  сні,
Вбивають,  катують  убивці  людей,
Небачено  в  нас  від  потвор  цих  смертей.

Герої  на  захист  Вкраїни  пішли,
Та  кулі  ворожі,  на  жаль,  їх  знайшли,
І  вже  в  домовині  вертають  звідтіль,
А  нам  додається  і  горе  і  біль.

Нічо́го  святого  немає  в  орди,
Несем  через  них  ми  болючі  хрести,
Та  Бог  допоможе  те  лихо  приспать,
І  більше  ніко́ли  війни́  не  зазнать.

09.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023

ОРДА НАМ НЕБО ВИШИВАЛА

ОРДА  НАМ  НЕБО  ВИШИВАЛА

Орда  нам  небо  вишивала
По  всій  Вкраїні  цілу  ніч,
З  Днем  Вишиванки  нас  «вітала»,
«Вітання»  слала  навсібіч.

До  нас  летіли  ті  «дарунки»,
Щоразу  був  гучним  приліт,
Стелились  в  небі  візерунки,
Які  страшний  лишають  слід.

Вони  і  хрестиком  і  гладдю,
Низинкою,  та  ще  й  стібком…
Нам  не  поміряти  їх  п’яддю  –  
Все  небо  вишите  цілком.

Те  «вишиття»  для  нас  огидне,
Воно  приносить  горе  й  біль,
Лиш  ворогам  це  не  набридне,
Бо  Україна  –  їхня  ціль.

Страшні  узори  вишивали,
Ракети  замість  голки  в  них,
На  «нитці»  ще  й  вузли  в’язали,
Щоб  заподіять  більше  лих.

У  нас  є  сво́я  вишиванка,
У  нас  є  сво́є  вишиття,
Але  ординська  та  бляшанка
Все  забира  чиє́сь  життя.

18.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:  983622

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023

ГОРІТИ У ПЕКЛІ

ГОРІТИ  У  ПЕКЛІ

Горіти  у  пеклі  р@schиsт@м  прокля́тим,
Конати  потворам  усіх  поколінь,
За  те,  що  наважились  нас  убивати…
Наплодив  хто  стільки  цих  диких  створінь?

Горіти  у  пеклі  й  не  знати  споко́ю,
За  нашу  невинну  пролитую  кров,
За  те,  що  високою  платим  ціною,
За  знищення  наших  будинків  й  церков.

Варитись  потворам  в  котлі  із  смолою
За  наших  героїв,  що  в  землю  лягли,
Віками  не  знати  ніде́  їм  споко́ю
За  те,  що  на  землю  святу  посягли.

Горіти  у  пеклі  до  тла  всім  ординцям
За  те,  що    війною  ця  нечисть  прийшла,
За  все,  що  зробили  вони  українцям,
За  те,  що  біда  Україну  знайшла.

Горіти  у  пеклі  і  скону  не  мати,
На  со́бі  орді  наше  горе  пізнать,
За  те,  що  взяли́ся  усе  спопеляти,
Віками  за  нас  у  безодні  страждать.

Горіти  цим  нелюдам,  в  пеклі  горіти,
Лиш  в  пе́кло  дорога  потворам  з  руsні.
А  нас  ця  війна  буде  за́вжди  боліти,
І  бути  в  нас  МИРУ,  як  бути  весні.

05.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

ЗАВЖДИ В РУСІ

ЗАВЖДИ  В  РУСІ

І  мріємо,  й  надіємось,  і  знаєм,
І  віримо,  й  лякаємось,  й  пливем,
Сумуємо,  тривожимось,  чекаєм,
Мандруємо,  вникаємо,  живем.

Збираємо,  зриваємо,  шукаєм,
Вдивляємось,  і  мріємо,  і  йдем,
Торуємо,  пишаємось,  зважаєм,
Питаємо,  звіряємо,  ввійдем.

Дивуємось,  ридаємо,  умієм,
Торкаємось,  пишаємось,  знайдем,
І  оремо,  і  косимо,  і  сієм,
Збираємо,  і  мелем,  й  бережем.

Гаптуємо,  і  тчемо,  й  вишиваєм,
Відмірюєм,  складаємо,  падем,
Шукаємо,  знаходим,  викидаєм,
Наказуємо,  ставимо,  кладем.

Замислюємось,  віримо,  і  знаєм,
І  творимо,  і  пишемо,  й  ведем,
Співаємо,  танцюємо,  втішаєм,
Мудруємо,  даруємо,  берем.

І  дякуємо,  й  нехтуємо,  і  чуєм,
Блукаємо,  і  падаєм,  й  встаєм,
Вагаємось,  кепкуємо,  марнуєм,
Влізаємо,  прямуємо,  стаєм.

Диктуємо,  і  пишемо,  й  лютуєм,
Збираємось,  і  дбаємо,  і  жнем,
Стрічаєм,  розлучаємось,  мудруєм,
Підхоплюємо,  гримаємо  й  ждем.

Карбуємо,  нотуємо,  вбачаєм,
Стискаємо,  леліємо,  куєм,
Жадаємо,  вирішуєм,  стираєм,
Порівнюєм,  цінуєм,  додаєм.

Радіємо,  хвилюємось  і    плачем,
І  прагнемо,  і  тулимось,  і  звем,
І  молимось,  й  зриваємо,  і  бачим,
І  квапимось,  і  чинимо,  й  везем.

15.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

А У НЕБІ ЯСНІ ЗОРІ

А  У  НЕБІ  ЯСНІ  ЗОРІ

А  у  небі  ясні  зо́рі,
Що  купаються  у  морі,
Місяченько  срібнолистий  з  ними  є.
Та  й  неначе  на  роздоллі,
Підійшли  вклонитись  долі,
Що  стежиноньки-доріженьки  снує́.

А  у  небі  зо́рі  ясні,
Дивовижні  і  прекрасні,
Які  висипані,  наче  з  решета́.
Усі  вони  непога́сні,
Королівства  мають  власні,
З  ними  неба  скатертина  золота.

А  у  небі  ті  зірниці,  
Наче  злото-блискавиці,
Що  зібралися  в  сузір’я,  мов  на  бал.
Місяць  –  їхній  стороже́нько,
Дарував  своє́  серде́нько,
І  зайшов  у  королівство  всіх  дзеркал.

А  у  небі  зо́рі  тихі,
Це  –  для  місяця  утіха,
Він  танцює  перед  кожною  із  них.
Зо́рі  ясні  утішає,
Жодну  він  не  обминає,
І  торкає  ніжно  зорів  золотих.

А  у  небі  ясні  зо́рі
Цілу  нічку  на  дозорі,
Місяченька  не  лишають  ні  на  мить.
Він  із  ними  все  воркує,
Кожну  слухає  і  чує,
І  ніко́му  їх  не  вдасться  розлучи́ть.

15.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023

КОРОТКЕ СЛОВО

КОРОТКЕ  СЛОВО  «НЕ»

Не  повірю,  не  знаю,  не  зможу,
Не  вигадуй,  не  мрій  і  не  злись,  
Не  шукай,  не  знайде́ш,  не  тривожу,
Не  придумуй,  не  трать,  не  берись.

Не  погляну,  не  сяду,  не  стану,
Не  майну,  не  злечу́,  не  провчу,
Не  здивуюсь,  не  вчую,  не  кану,
Не  занурююсь  і  не  кричу.

Не  захочу,  не  можу,  не  буду,
Не  візьму́,  і  не  дам,  й  не  піду́,
Не  збрешу́,  не  вернусь,  не  забуду,
Не  віддам,  не  прийму́,  не  зайду́.

Не  проси,  і  не  стій,  і  не  мисли,
Не  шукай,  не  губи,  не  збери,
Не  забудь,  не  пиши  і  не  ти́сни,
Не  жартуй,  не  турбуй,  не  бери.

Не  шматуй,  не  гніви,  не  дивися,
Не  клади,  не  стели,  не  зривай,
Не  плямуй,  не  чіпай,  не  сварися,
Не  малюй,  не  губи,  не  вбивай.

Не  даруй,  не  проси,  не  змагайся,
Не  носи,  не  тягни  і  не  ний,
Не  мовчи,  не  спіши  і  не  грайся,
Не  жартуй,  не  втішай,  не  розбий.

Не  очікуй,  не  зваблюй,  не  здамся,
Не  повірю,  не  думай,  не  тіш,
Не  зупи́нюсь,  не  ски́глю,  не  дамся,
Не  втручайся,  не  гни  і  не  ріж.

Не  тамую,  не  чую,  не  пла́чу,
Не  виходжу,  не  рву,  не  дивлю́сь,
Не  корю́,  не  сумую,  не  трачу,  
Не  відважусь,  і  не  перейму́сь.

Не  захочу,  не  вчи,  не  поїду,
Не  залишу,  не  дам,  не  вдаю,
Не  скажу́,  не  змовчу,  не  приїду,
Не  пробачу,  не  йди,  не  втаю.

13.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023

НЕХАЙ ДУША СПІВАЄ

НЕХАЙ  ДУША  СПІВАЄ

Нехай  душа  співає  без  упину,
Й  та  пісня  лине  у  світи,  у  даль,
Нехай  шука  для  радості  зернину,
А  му́зику  заграє  хай  скрипаль.

Нехай  душа  співає  і  не  плаче,
А  спориші  ́у  ній  хай  не  ростуть,
І  чорний  ворон  хай  у  лісі  кряче,
Та  й  тугу  хай  вітри  десь  віднесу́ть.

Нехай  душа  співає  і  радіє,
Хай  відійде́  від  неї  вся  печаль,
На  краще  хай  надія  все  жеврі́є,
Падінь  нехай  не  знає  і  проваль.

Нехай  душа  співає  стоголоссям,
І  співу  щоб  упину  не  було́,
Бажання  хай  сплітаються  в  колосся,
Ключем  хай  б’є  живильне  джерело.

Нехай  душа  співа,  про  що  захоче,
Той  спів  спинити,  щоб  ніхто  не  бравсь,
Душа  –  вона,  створіння  це  жіноче,
Щоб  розум  в  тую  душу  закохавсь.

Нехай  душа  співає  і  чарує,
Як  треба,  то  накине  хай  вуаль,
Хай  шепіт  сво́го  серця  за́вжди  чує,
Й  до  неї  хай  не  зна  дороги  жаль.

Нехай  душа  співа  й  не  знає  втоми,
Щоб  їй  не  був  знайомий  зовсім  біль,
А  пам’ять  хай  гортає  їй  альбоми,
Й  ніко́ли  щоб  не  сипали  їй  сіль.

04.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023

ПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ

ПИТАННЯ  БЕЗ  ВІДПОВІДІ

Чому́  ординець  са́ме  нас  обрав?
Чому́  на  нас  пішов  він  із  війною?
Чому́  потвора  кро́ві  зажадав
Й  не  обійшов  Вкраїну  стороною?

Чому́  війна?  Уже  десятий  рік…
Десятий  рік  ми  крівцю  проливаєм,
Полеглим  ми  не  відаємо  лік,
Та  стоїмо  й  себе  обороняєм.

Але  ж  чому́?  Чому́  до  нас  прийшли?
Для  чо́го  їм  рідненька  Україна?
Вони  давно  всі  межі  перейшли…
Й  несе  для  них  загрозу  солов’’їна.

Чому́  гнилий  ввірвався  оркостан
І  не  дає  спокійно  людям  жити?
Чому́  ввірвався  нелюд  цей,  тиран,
Й  доводиться  життям  за  це  платити?

Чому́  ніхто  його  не  зупиня?
Чому́  нема  управи  на  потвору?
Від  нього  лиш  погрози  і  брехня,
Нелічено  смертей  й  людсько́го  мору.

Чому́  не  схаменеться  терорист?
Чому́  ця  кара  впала  на  Вкраїну?
До  злочинів  у  нього  тільки  хист,
Й  суцільну  робить  нелюд  цей  руїну.

11.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023

ЦЕ БУДЕ ЗАВТРА

ЦЕ  БУДЕ  ЗАВТРА

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Ну  а  сьогодні  те,  що  є,
Не  опинитись  би  в  безодні…
Життя  нам    барвів  додає.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Сьогодні  знову  я  піду́…
Я  йшла  туди  напередодні…
Чи  може  інший  шлях  знайду́.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Пали́ть  не  стану  я  мости,
Хоч  почуття  давно  холодні
Й  тягар  не  хочу  цей  нести́.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Іди  спокійно…  Не  зважай…
Не  знаєш  планів  ти  Господніх…
Іди…  і  більш  не  ображай.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Я  розміркую  над  життям,
І  не  розчулять  вчинки  жодні,
Наза́вжди  це  собі  затям.

Це  буде  завтра,  а  сьогодні…
Я  потону́  в  свої́х  думках,
Вони,  мов  рі́ки  повноводні…
Тепер  не  все  в  твої́х  руках.

16.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

ОРДИНСЬКЕ СМІТТЯ

ОРДИНСЬКЕ  СМІТТЯ

Усі  гуртом  кує́мо  ПЕРЕМОГУ,
Жене́м  орду,  яка  до  нас  прийшла,
Сміливо  їм  показуєм  доро́гу,
Щоб  ця  потвора  з  неї  не  зійшла.

Як  йшли  до  нас  –  дороги  не  питали,
Валили  ці  убивці  навпростець,
Вони  на  нас  зненацька  так  напали,
Та  скоро  їм  прийде́  усім  кінець.

Не  може  це  провадитися  вічно,
Не  може  це  тривати  без  кінця,
Пройтись  парадом  прагнули  велично,
Й  стирати  взя́лись  неньку  із  лиця.

І  їх  колись  зітру́ть,  немов  в  макітрі,
Зітру́ть  потвор  за  це  у  порошок,
Від  них  смердить  у  нашому  повітрі,
Отримали  ми  біль  і  сильний  шок.

Та  гам  Госпо́дь  поможе  їм  позбутись,
Поможе  нам  очиститись  від  них,
Не  будемо  в  ярмі  р@schистськім  гнутись,
Достатньо  ми  зазнали  горя  й  лих.

Нам  Україна  треба  без  ординців,
Не  місце  їм  на  цій  святій  землі́,
Сміття  не  буде  серед  українців,
Наза́вжди  згинуть  кляті  моsk@лі.

10.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

В БОЯХ З ОРДОЮ

В  БОЯХ  З  ОРДОЮ

В  боях  запеклих  з  клятою  ордою
Ні  вдень,  ні  ніччю  спо́кою  нема,
За  землю  ллється  кров  на  полі  бо́ю,
Дай  Боже,  щоб  усе  це  недарма.

Щоб  недарма  лягали  в  домовини,
Щоб  недарма  давали  там  життя,
Там  цвіт  найкращий  неньки-  України,
І  там  щодня  є  кровопролиття.

Ніяких  правил  у  орди  немає,
Конвенції  й  угоди  не  для  них,
Катує  нечисть,  всіх  підряд  вбиває,
Ніко́ли  ми  не  знали  стільки  лих.

Страшна  орда  ввірвалась  в  Україну,
Летять  ракети,  дрони,  літаки,
Зробили  з  ра́ю  нелюди  руїну,
Залито  кров’ю  поле  і  стежки́.

Бої́  жорстокі  й  зовсім  не  вщухають,
Провадиться  у  нас  брудна  війна,
Життя  потвори  кляті  забирають,
Вбиває  нас  ординець-сатана.

Герої  рідну  землю  захищають,
Її  не  можем  ворогу  віддать…
На  жаль,  в  боях  і  го́лови  складають…
Ми  будемо  їх  за́вжди  пам’ятать.

10.05.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

УКРАЇНА – ЦЕ ЄВРОПА

УКРАЇНА  –  ЦЕ  ЄВРОПА

Україна  –  це  Європа,
Й  світ  давно  це  визнає,
Де  не  буде  раschотопа,
Це  нам  віри  додає.

Де  не  буде  вбивців  клятих,
Їх  в  Європу  не  візьму́ть,
Там  не  буде  раschовати,
В  пух  і  прах  нас  не  зітру́ть.

Європейська  ми  держава,
Нас  підтримує  весь  світ,
За  нас  шириться  скрізь  слава,
Та  й  лягає  неньки  цвіт.

Світ  дізнався  про  Вкраїну,
Про  незламність  й  сильний  дух,
Чують  мову  солов’їну,
Яка  ріже  вбивцям  слух.

У  нас  цінності  високі,
Й  честь,  і  совість,  і  мораль,
Нам  потрібна  воля  й  спокій,
Та  війна  у  нас,  на  жаль.

У  Європі  Україна,
Європейське  нам  близьке́,
Європейська  ми  родина.
Все  раschистське  нам  мерзке́.

09.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

НЕ СПЛЯТЬ ПОТВОРИ

НЕ  СПЛЯТЬ  ПОТВОРИ

Не  сплять  потвори,  не  дрімають,
Спокіно  жити  не  дають,
А  й  по  Вкраїні  гаратають,
Але  своє́  вони  знайду́ть.

Страшні  атаки  вже  щоночі,
Ні  миті  тиші  вже  нема,
Час  тягнеться,  як  поторочі,
В  страху́  потвора  нас  трима.

І  безпілотники  й  ракети,
Біду  це  все  нам  додає,
І  дронів  ще  постійні  ле́ти,
Та  й  ворог  га́тить  ними,  б’є.

Не  полишають  нас  потвори,
Ми  повернути  хочем  МИР,
Вони  принесли  біль  і  горе,
Усе  розрушив  в  нас  упир.

Щодня  в  могили  заганяють,
Ми  молим  Бога,  щоб  вберіг,
Усім,  чим  можуть,  нас  вбивають…
Перемогти  щоб  Бог  поміг.

На  це  надії  не  втрачаєм,
Убивці  згинуть,  як  роса,
Думки́  про  це  усі  плекаєм,
Й  війни́  закі́нчиться  гроза.

09.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

ВОДОГРАЙ РОКІВ

ВОДОГРАЙ  РОКІВ

(  Володимиру  Розуменку  з  нагоди  Дня  народження  )

Ще  рік  один  дарований  Всевишнім,
Його  Госпо́дь  для  нас  приготував,
В  весняну  по́ру,  як  розквітли  вишні,
Його  у  Вашу  скриню  він  додав.

Частина  скарбу,  що  у  Вашій  скрині,
Коштовність,  що  прописана  десь  там,
Отримали  її  в  дарунок  нині,
Прийміть  її  у  свій  душевний  храм.

Ви  будете  із  ним  єдине  ці́ле,
Ступатимете  крок  у  крок  разо́м,
Бо  ті  роки́  уже  відгомоніли,
Та  й  гріли  Вас  вони  свої́м  теплом.

Жнива  давно  почали  ви  збирати,
Колосся  повне  з  золотим  зерном,
Тепер  озиме  треба  засівати,
Й  хай  проросте  золо́ченим  рядном.

Хай  проросте  і  стане  буйноцвітом,
А  Ви  збирайте  щедрий  урожай,
Нехай  життя  вирує  живоцвітом,
Ну  а  рокі́в  хай  буде  водограй.

У  водограй  води  хай  додається,
Немов  вода,  нехай  течуть  роки́,
Задумане  нехай  усе  вдається,
До  всіх  шляхів  відкриються  замки́.

07.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023

ОБЛИЧЧЯ ГЕРОЯ

ОБЛИЧЧЯ  ГЕРОЯ

ГЕРОЙ

Чи  той  герой,  що  віддає  накази?
Чи  той  герой  що  гине  у  бою́,
Де  ворог  лізе,  наче  метастази,
У  славному  вкраїнському  краю́?

Своє́  життя  дає  за  Україну,
Дає  його  у  розквіті  рокі́в,
Шанує  в  серці  мову  солов’їну,
Яку  стирають  упродовж  віків.

Лишень  герой  іде  на  прю  у  пекло,
Бо  мова  має  значення  завжди́,
Дає  життя  герой  в  бою́  запеклім,
А  ворог  залишає  скрізь  сліди.

В  сирую  землю  лиш  герой  лягає  –  
Для  нього  Україна  над  усе,
Квітучу  неньку  ворог  спопеляє
Й  загрозу  у  куточки  всі  несе.

Герой  вертає  з  фронту  в  домовині,
Світлицею  для  нього  був  бліндаж.
Герої  служать  вірно  Україні,
Не  вда́ваний  на  по́каз  це  кураж.

Лишень  герой  стоїть  на  полі  бо́ю,
Й  свіча  героя  гасне  саме  там,
Біда  не  оминає  стороною,
Герой  за  неньку  пла́тить  все  життям.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:  982071

                                                       ***

Усі,  хто  захищає  Україну,
Усі  вони  герої,  як  один.
На  захист  стали  у  важку  годину
І  батько,  й  брат,  сестра,  коханий,  син.

Вони  не  думали,  що  там  на  них  чекає,
Якою  буде  лютою  війна.
З  них  кожен  знає  –  край  свій  захищає,
Який  плюндрує  клята  нам  орда.

Своє  життя  дають  за  Україну,
Бо  нарід  горе  й  хрест  важкий  несе,
За  рідну  землю,  мову  солов'їну,
Яка  для  них  у  світі  над  усе.

А  скільки  їх  лежить  вже  в  домовині,
Таких  красивих,  юних,  молодих.
Вони  служили  гідно  Україні
Й  Вкраїна  пам'ятатиме  про  них.

Бо  лиш  вони  стоять  на  полі  бою
На  зло  усім  страхіттям  і  смертям,
Боронять  нашу  незалежність  й  волю
І  захищають  нас  своїм  життям.
03.05.2023р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

ГЕРОЙ  НЕ  ВІДДАЄ  НАКАЗИ

Герой  не  йде  накази  віддавати,
Він  зброю  взяв  і  вирушив  у  бій,
І  довело́сь  життя  в  бою́  віддати,
Й  це  точно  не  була́  одна  із  мрій.

Герой  в  окопі  і  на  полі  бо́ю,
Не  в  кабінеті  всівся  за  столом,
Любов  до  України  взяв  з  собою,
Й  молитвою  зігрітий…  не  теплом.

Герой  на  фронті  всіх  нас  захищає,
Щоб  ми  в  домівках  їли  й  спали  всі,
На  фронті  свічка  в  нього  загасає,
І  вмитий  він  у  крові,  не  в  росі.

Герой  лягає  рано  в  домовину,
Але  стоїть  у  битві  до  кінця,
Бо  він  любив  безмежно  Україну…
Молім  за  них  в  Небесного  Отця.

Герой  в  окопі,  в  бліндажі,  в  болоті,
Це  не  готель  і  навіть  не  курорт,
Немов  в  родині,  кожен  в  сво́їй  роті,
Не  створений  там  затишок  й  комфорт.

Герої  в  кабінетах  не  кавують,
А  й  з  ворогом  страшним  у  боротьбі,
Й  своє́  ім’я  герої  не  плямують,
Затямить  кожен  має  це  собі́.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:  982150

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Я РУКУ ТОБІ ПОДАЮ

Я  РУКУ  ТОБІ  ПОДАЮ

Я  руку  тобі  подаю,
Бо  хочу  тебе  врятувати,
Над  прірвою  ти…  на  краю́,
Не  треба  в  безодню  ступати.

У  чо́вен  до  мене  зайди,
Ти  будеш  зі  мною  в  безпеці,
І  спокій  в  душі́  віднайди.
Дам  крила  тобі,  як  лелеці.

Не  бійся  зробити  свій  крок,
Сміливо  ступай,  я  з  тобою,
В  житті  не  один  був  урок,
Що  вмитий  гіркою  сльозою.

Не  бійся  зробити  цей  крок,
Не  бійся,  тримай  мою  руку,
Сплети  молитовний  вінок
Й  згадай  зараз  Божу  науку.

У  чо́вен  ступай  без  вагань,
До  нього  пройдися  водою,
І  браму  закрий  нарікань,
Не  бійся,  ступай,  я  з  тобою.

Я  руку  тобі  подаю,
Врятую  тебе  від  безодні,
Ще  й  віри  тобі  додаю.
Врятую  тебе  я  сьогодні.

02.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

ЗА МАР'ЇНКУ Й БАХМУТ

ЗА  МАР’ЇНКУ  Й  БАХМУ́Т

За  Мар’їнку  й  Бахму́т  ідуть  бої́,
Примарами  давно  міста́  ці  стали,
Хоч  випалені  зе́млі,  та  свої́,
Вони  знущань  від  ворога  зазнали.

Бої́  жорстокі  точаться  не  день,
Не  день  там  гинуть  дорогі  герої,
Бо  ці  міста́  для  ворога  –  мішень,
Й  збирають  хлопці  кожну  мить  набої.

В  повітрі  там  все  ворогом  смердить,
Захисники  атаки  відбивають,
Нам  дуже  гірко  й  дуже  нас  болить,
Бо  го́лови  герої  там  складають.

Скрізь  згарища,  руїни,  дим,  вогонь,
Все  знищене,  й  болить  усіх  –  бо  рідне.
Торкають  кулі  героїчних  скронь,
А  з  горя  мама  і  чорніє  й  блідне.

Хоч  пекло  там,  та  відступ  не  дають
І  кожен  клаптик  з  пащі  виривають,
Так  ПЕРЕМОГУ  у  боях  кують…
За  рідну  землю  го́лови  складають.

Запеклий  бій  за  привиди-міста́,
В  яких  колись  жили́  щасливо  люди.
Нам  випало  нести́  цього́  хреста,
Та  віримо,  що  МИР  в  нас  знову  буде.

05.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023

ГЕРОЙ НЕ ВІДДАЄ НАКАЗИ

ГЕРОЙ  НЕ  ВІДДАЄ  НАКАЗИ

(  Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «ГЕРОЙ»  )

Герой  не  йде  накази  віддавати,
Він  зброю  взяв  і  вирушив  у  бій,
І  довело́сь  життя  в  бою́  віддати,
Й  це  точно  не  була́  одна  із  мрій.

Герой  в  окопі  і  на  полі  бо́ю,
Не  в  кабінеті  всівся  за  столом,
Любов  до  України  взяв  з  собою,
Й  молитвою  зігрітий…  не  теплом.

Герой  на  фронті  всіх  нас  захищає,
Щоб  ми  в  домівках  їли  й  спали  всі,
На  фронті  свічка  в  нього  загасає,
І  вмитий  він  у  крові,  не  в  росі.

Герой  лягає  рано  в  домовину,
Але  стоїть  у  битві  до  кінця,
Бо  він  любив  безмежно  Україну…
Молім  за  них  в  Небесного  Отця.

Герой  в  окопі,  в  бліндажі,  в  болоті,
Це  не  готель  і  навіть  не  курорт,
Немов  в  родині,  кожен  в  сво́їй  роті,
Не  створений  там  затишок  й  комфорт.

Герої  в  кабінетах  не  кавують,
А  й  з  ворогом  страшним  у  боротьбі,
Й  своє́  ім’я  герої  не  плямують,
Затямить  кожен  має  це  собі́.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023

ВБИВЦІ І ХЕРСОН

ВБИВЦІ  І  ХЕРСОН

Сьогодні  втрати  у  Херсоні,
Вбиває  ворог  вочевидь,
Це  місто,  наче  на  долоні,
То  тут  не  треба  і  провидь.

Життя  потвори  забирають
У  неозброєних  людей,
Херсон  в  споко́ї  не  лишають,
Радіють  покидьки  з  смертей.

І  день  і  ніч  взяли́сь  гатити,
Не  розбирають  де  й  коли.
Їм  доведе́ться  заплатити,
Щоб  навіть  задню  і  дали́.

Усюди  вбивці  ті  влучають:
Швидка,  лікарня,  магазин,
З  лиця  землі́  усе  стирають.
І  страх  бере́  від  тих  новин.

Жахливі  кадри…  кров  і  люди,
Вогонь,  руїни,  троща,  дим…
Так  чинять  не́люди  усюди,
Підносять  ідолів  режим.

Перлина  степу  на  прицілі
У  здичавілої  орди,
Місця  всі  людні  –  вражі  цілі.
Нам  додається  сліз  й  біди́.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023

ПІВ СТОЛІТТЯ

ПІВ  СТОЛІТТЯ  
(  З  нагоди  50-річчя  однокласниці  Галини  Цап  )

Ось  п’ятдесят,  та  ти  їх  не  лякайся,
Це  тільки  пів  століття.  От  і  все.
В  весну  надовго  мило  заквітчайся,
І  радість  хай  весна  тобі  несе.

Лиш  пів  століття,  тільки  крапля  в  морі,
Що  да́ла  змогу  зрозуміть  життя,
А  ти  цвітеш,  неначе  квітка  в  полі,
Й  на  ниві  простелилось  вишиття.

Лиш  пів  століття  барвами  заграли
Й  змогли  тобі  про  себе  сповісти́ть,
Вони  тобі  багато  розказали,
Хоч  пронесли́сь,  немов  єдина  мить.

Лиш  пів  століття  вплетено  у  ко́си,
У  них  –  життєва  мудрість  і  думки́,
Та  й  почали́сь  уже  жнива  й  покоси,
Видніються  життєвії  стежки́.

Лиш  пів  століття  в  скриню  ти  зібрала,
Та  ця  коштовність  дуже  дорога́,
Мов  намистини,  ти  їх  наниза́ла,
Й  збирати  інші  в  тебе  є  жага́.

Лиш  пів  століття,  п’я́та  кругла  дата,
Нехай  таких  ще  буде  хоч  би  п’ять,
А  щастям  і  здоров’ям  будь  багата,
Й  роки́  птаха́ми  легко  хай  летять.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023

ГЕРОЙ

ГЕРОЙ

Чи  той  герой,  що  віддає  накази?
Чи  той  герой  що  гине  у  бою́,
Де  ворог  лізе,  наче  метастази,
У  славному  вкраїнському  краю́?

Своє́  життя  дає  за  Україну,
Дає  його  у  розквіті  рокі́в,
Шанує  в  серці  мову  солов’їну,
Яку  стирають  упродовж  віків.

Лишень  герой  іде  на  прю  у  пекло,
Бо  мова  має  значення  завжди́,
Дає  життя  герой  в  бою́  запеклім,
А  ворог  залишає  скрізь  сліди.

В  сирую  землю  лиш  герой  лягає  –  
Для  нього  Україна  над  усе,
Квітучу  неньку  ворог  спопеляє
Й  загрозу  у  куточки  всі  несе.

Герой  вертає  з  фронту  в  домовині,
Світлицею  для  нього  був  бліндаж.
Герої  служать  вірно  Україні,
Не  вда́ваний  на  показ  це  кураж.

Лишень  герой  стоїть  на  полі  бо́ю,
Й  свіча  героя  гасне  саме  там,
Біда  не  оминає  стороною,
Герой  за  неньку  пла́тить  все  життям.

03.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, ВСЕ БУДУТЬ УКРАЇНЦІ

ВСЕ  БУДЕ  УКРАЇНА,  ВСЕ  БУДУТЬ  УКРАЇНЦІ

Все  буде  Україна,
Все  будуть  українці,
Все  буде  солов’їна
І  згинуть  всі  ординці.

Все  буде  Незалежна,
Все  буде  в  нас  Соборна,
Любов  наша  безмежна
І  ненька  неповторна.

Все  буде  Україна,
Що  житиме  во  славі,
Воскресне  із  руїнів,
І  буде  МИР  в  державі.

Все  буде  Україна,
Заквітчана  в  калину,
Мине  лиха́  година
Країноньку-перлину.

Все  буде  Україна,
Запахне  чебрецями
Квітуча  намистина,
Й  Всевишній  буде  з  нами.

Все  буде  Україна,
І  хліб  заколоси́ться,
Й  ми  станем  на  коліна
Лиш  Богу  помоли́ться.

02.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ЧЕРНИЦЬКОГО

СВІТЛІЙ  ПАМ’ЯТІ  СЕРГІЯ  ЧЕРНИЦЬКОГО

Вже  рік  минув,  як  ти  пішов  від  нас,
Не  встигли  огляну́тися  й  збагнути,
Так  непомітно  збіг  для  нас  той  час,
Не  зможемо  тебе  ми  більш  почути.

У  засвітах  уже  ти  цілий  рік,
Та  в  спогадах  у  нас  ти  і  по  нині,
Ти  був  чудовий  батько  й  чоловік,
Тебе  не  вистачатиме  родині.

Ти  Ангелом  для  рідних  із  Небес,  
Зали́шишся  наза́вжди  в  рідних  в  серці,
І  змолено  за  тебе  безліч  мес,
Для  тебе  звідти  не  відчинять  дверці.

Тебе  не  вистачає    тут,  повір,
Вже  цілий  рік  ти  там,  у  потойбіччі,
Ніколи  більше  не  зайде́ш  у  двір,
Не  глянеш  вже  ніко́му  ти  у  вічі.

Твоя́  свіча  вже  рік,  як  не  горить,
І  запали́ть  ніхто  її  не  зможе,
Не  зможеш  більше  з  нами  говори́ть,
Тепер  у  потойбіччі  тво́є  ложе.

Вже  рік  ти  спиш,  Сергію,  вічним  сном,
І  лиш  у  снах  до  рідних  ти  приходиш,
Твої́  сліди  не  стануть  бур’яном,
Хоч  по  землі́  ти  більше  вже  не  ходиш.

04.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023

ЧОРНИЙ ДЕМОН Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ

ЧОРНИЙ  ДЕМОН  Й  ЗАБРАНІ  ЖИТТЯ

В  нас  знову  плач,  а  мав  лунати  сміх,
Потвори  б’ють  ракетами  усюди,
Не  знають  ці  ординці  слова  ГРІХ,
Щоразу  гинуть  в  нас  цивільні  люди.

Ось  знову  у  тривозі  наша  ніч…
Страшна,  тривожна,  в  ко́гось  –  і  остання,
І  хтось  вже  не  відкриє  більше  віч,
Бо  відбуло́сь  з  життям  в  цю  ніч  прощання.

Орда  з  руsні  до  Умані  зайшла,
Й  Дніпро  ця  гниль  й  на  цей  раз  не  минула,
Будинки  житлові  вона  знайшла,
Ракетою  й  тепер  не  промахнула.

Атака  й  на  столицю  в  нас  була,
Й  Українка  влучання  теж  зазнала,
Виймають  з-під  завалів  тих  тіла…
Життя  вкраїнцям  нечисть  обірвала.

І  Київщина,  й  Умань,  і  Дніпро…
І  слів  бракує  все  це  описати…
Потвори,  нечисть  і  гниле  нутро,
Що  здатне  від  життя  усіх  звільняти.

Й  Чернігівщину  ворог  обстріляв,
Горять  будинки  й  знову  гинуть  люди,
Ракетного  удару  й  тут  завдав…
Потвори  ті  сягають  нас  усюди.

Орда  життя  забрала  уночі,
І  знову  серед  них  невинні  діти,
Бо  чорний  демон  всівся  на  плечі́,
І  смерть  в  домівці  довело́сь  зустріти.

Жалобну  хустку  зняти  не  дають,
Стають  мішенню  і  будинки  й  люди,
Ударів  нам  ординці  завдають…
Коли  вже  спокій  в  Україні  буде?

28.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023

ВЖЕ ТРИДЦЯТЬ СІМ…

ВЖЕ  ТРИДЦЯТЬ  СІМ…

(37-ій  річниці  Чорнобильської  катастрофи  )

Вже  тридцять  сім,  та  пам’ять  не  згасає,
Відлуння  й  по  сьогодні  всюди  йде,
Минулого  в  Чорнобиля  немає,
В  минуле  він  від  нас  не  відійде́.

Вже  тридцять  сім,  але  болить  і  нині
Той  ранок  двадцять  шостого,  що  був,
Вже  тридцять  сім  ті  свідки  в  домовині…
Багато  хто  тоді  його  відчув.

Вже  тридцять  сім  відлуння  дзвонів  чути,
Ті  дзвони  будуть  чути  ще  віки,
Той  день  і  рік  не  зможемо  забути,
Бо  багатьом  він  дався  у  знаки́.

Вже  тридцять  сім.  Страшний  квітневий  ранок…
Сповіщення,  сирени  і  вогонь,
Цей  атомний  жахаючий  світанок…
Щоб  повторилось  –  Господи,  боронь!

Вже  тридцять  сім…  АЕС,  Чорнобиль,  атом,
І  диму  стовп,  й  палаючий  уран,
Найбільша  катастрофа  –  треба  знати,
Жахливий  з  радіацією  чан.

Вже  тридцять  сім  про  це  ми  пам’ятаєм,
Та  очевидців  нам  не  поверну́ть,
Від  катастрофи  наслідки  ми  має…
Ніко́ли  це  не  зможемо  забуть.

26.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДЗВОНИ

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ  ДЗВОНИ

Вже  тридцять  шість,  а  наче  вчора  бу́ло,
Вже  тридцять  шість,  як  сталася  біда,
Як  людство  про  трагедію  почуло,
Від  неї  і  сьогодні  світ  рида.

Тоді  весна  буяла,  як  ніко́ли,
Усюди  зеленіло  все  й  цвіло́,
Нектар  збирали  у  садочках  бджоли…
В  реакторі  горіло  і  гуло́.

В  повітрі  дим  стовпом  здіймався  вго́ру,
І  язики  лизали  небеса,
Прийшла  біда  у  ту  весняну  по́ру,
Що  в  пам’яті  й  сьогодні  не  згаса.

Гудок  гудів  і  дзвін  лунав  усюди,
Роздався  він  у  ту  тривожну  ніч,
Й  на  станції  там  гинули  вже  люди,
І  йшла  загроза  звідти  навсібіч.

Той  дзвін  лунав,  та  радість  не  прино́сив,
Він  про  біду  усім  нам  сповіщав,
Дзвенить  в  вухах  у  кожного  і  досі,
Трагедію  він  в  со́бі  всю  вміщав.

Вже  тридцять  шість  про  це  ми  пам’ятаєм,
Низьки́й  уклін,  хто  там  віддав  життя,
Із  пам’яті  той  день  ми  не  стираєм,
Й  сьогодні  чуєм  дзвонів  тих  биття.

26.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

ШЕ НЕ ОСІНЬ

ЩЕ  НЕ  ОСІНЬ

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  у  садку,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  у  танку,
Ще  не  осінь  і  кохати  саме  час,
Ще  не  осінь  доторкнулася  до  нас.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  у  садку,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  на  містку,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  надійшла,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  нас  знайшла.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  в  сад  прийшла,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  нас  знайшла,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  в  цій  порі  –  
Це  кохання  тільки  лине  на  крилі.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  –  так  і  знай,
І  коханню  свому  серце  відкривай,
Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  ти  повір,
Ще  не  осінь  у  сузір’ї  наших  зір.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  золотить,
Ще  не  осінь  на  вітрилах  вже  летить,
Ще  не  осінь  у  обійми  нас  взяла́…
Трішки  смутку  й  позолоти  додала́.

Ще  не  осінь,  ще  не  осінь  обійма,
Ще  не  осінь,  бо  в  душі  буя  весна,
Ще  не  осінь  вийшла  з  нами  на  паркет,
Та  додався  у  життя  нови́й  сюжет.

19.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023

ЗАХИСТИ, ПРЕЧИСТА

ЗАХИСТИ,  ПРЕЧИСТА

Матінко  Пречиста,  про́шу  тебе  нині,
Поможи,  рідненька,  нашій  Україні.
Хай  за  небокраєм  сонечко  сідає,
А  не  птах  ворожий  все  до  нас  злітає.

Поможи,  Пречиста,  край  наш  захистити,
І  свої́м  Покровом  нас  усіх  накрити,
Щоб  вражина  клята  доступу  не  мала,
Від  життя  ніко́го  з  нас  не  визволяла.

Випроси  в  Ісуса  захисту  із  Неба,
Нам  опіка  зараз,  як  ніко́ли  треба,
Захисти  солдатів  всіх  на  полі  бо́ю,
Щоб  вони  вціліли  у  бою́  з  ордою.

Захисти,  рідненька,  захисти,  благаю,
Молитви  в  надії  я  тобі  складаю,
Бо  той  ворог  клятий  взявся  убивати,
Увірвався  ірод  до  нашої  хати.

Увірвався  ірод  у  домівку  нашу…
Хай  назад  вертає  у  гнилую  раschу.
Поможи  нам,  Діво.  Ми  в  біді  і  горі,
Захисти  Пречиста  всіх  нас  від  недолі.

Поможи  позбутись  тих  катів,  благаю,
Які  так  безжально  нарід  наш  вбивають.
Нас  накрий,  я  молю,  Омофором  Діво,
Щоб  зажи́ли  знову  ми  усі  щасливо.

18.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023

А Я У ЛІТО ПЕРЕЙДУ́

А  Я  У  ЛІТО  ПЕРЕЙДУ́

–  А  я  у  літо  перейду́,  –  
Весна  сказала  без  вагання,  –  
Й  від  вас  ніку́ди  не  піду́…
Це  вам  таке  моє́  зізнання.

А  я  у  літо  перейду́
Й  продовжу  дальше  квітувати,
Туди  доріжку  віднайду́
Й  надалі  буду  всіх  втішати.

А  я  у  літо  перейду́
І  буду  зеленню  буяти,
Зупи́нюсь  трішечки  в  саду́,
Щоб  добре  все  порозглядати.

А  я  у  літо  перейду́,
Кружляти  буду  у  таночку,
В  шовко́ві  тра́ви  упаду́,
Й  зберу́  я  стрази  для  віночка.

А  я  у  літо  перейду́,
Весняний  спів  лунати  буде,
До  квітів  в  лузі  припаду́  –  
На  них  перлини  з  росів  всюди.

А  я  у  літо  перейду́,
Не  хочу  йти  я  у  минуле,
І  по  стежинах  скрізь  пройду́,
Які  в  смарагдах  потонули.

24.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023

ВЕОВИЧКА, ЩО КРОВ'Ю НАЛИЛАСЬ

ВЕРВИЧКА,  ЩО  КРОВ’Ю  НАЛИЛА́СЬ

Ось  вервичка,  що  кров’ю  налила́сь
Десь  перед  тим,  коли  орда  ввірва́лась,
Десь  перед  тим,  як  всіх  вбивать  взяла́сь,
То  на  зернятках  крівця  показалась.

Це  що  таке?  До  чо́го  б  це  воно?
Як  розгадати  цюю  таємницю?
Немов  її  вмокнули  у  вино…
Вино  і  кров  –  як  добре  придиви́ться.

І  нитка  заплямована  у  кров,
Десь  менше  крові  є  на  ній,  десь  –  більше…
Невже  це  знак,  що  час  страшний  прийшов,
Й  подекуди  ставати  буде  гірше?

Невже  Госпо́дь  нам  знак  такий  подав?
Невже  так  довго  цій  війні  тривати?
Чи  може  цим  від  чо́гось  вберігав,
А  ми  не  знаєм  як  це  трактувати?

Так  по  зернятках  крівця  розтеклась,
На  багатьох…  на  більшій  бо  частині.
Так  Україна  кров’ю  залила́сь,
Брудна  війна  у  рідній  Україні.

Ось  вервичка.  Вона,  немов  жива,
І  ті  зерня́тка,  наче  промовляють.
Вино  і  кров,  і  вервичка,  й  дива́,
Що  щось  віщують  й  так  застерігають.


22.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023

ЛЮДИНА ТИ?

 ЛЮДИНА  ТИ?

(  Кожному  ординцеві  )

–-  Людина  ти?  Та  буть  цього́  не  може!
А  що  ж  людське́  в  собі́  ти  віднайшов?
Дивлю́ся  –  то  нічо́го  і  не  схоже.
Мене  вбивать  в  мою́  домівку  йшов!

В  людини  є  душа,  і  мізки,  й  розум,
Є  серце,  совість  і  здоровий  глузд.
Людина  не  несе́  кому́сь  загрозу,
Й  не  накида  петлі́  й  всіляких  вузд.

Людина  ти?  Це  лиш  людська́  подоба,
Потвора  ти,  і  не́люд,  й  сатана,
В  тобі́  лиш  звірство  і  страшенна  злоба,
Що  нищить  все  прекрасне  й  розтина.

Уявлення  людини  ти  не  маєш!
Чи  може  знаєш  ти  ціну  життя?
Ти  лиш  катуєш,  нищиш,  убиваєш…
Це  все  нотується  й  не  пі́де  в  забуття.

Хіба  людина  йде  кого́сь  вбивати?
Хіба  людина  спричиняє  біль?
Чи  здатна  горе  ко́мусь  завдавати,
Ввірвавшись  в  інший  край  хтозна  звідкіль?

Зробивши  все  це  –  кажеш  що  людина?
Немає  й  слова,  ким  ти  дійсно  є!
Прийде́  лиха  за  скоєне  година
Й  за  скоєне  отримаєш  своє́!

Людина?  Та  це  зовсім  не  про  тебе!
Хіба  що  про  людину  ти  лиш  чув.
Людиною  прийти  у  світ  цей  треба,
Щоб  все  життя  на  цій  посаді  був!

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023

А БУВ ЦЕ СОН

А  БУВ  ЦЕ  СОН

Бажання  у  обіймах  опинитись,
Відчути  трепет  се́рця  і  душі́,
У  вічі  із  любов’ю  подивитись,
Щоб  дзенькнули  в  ту  мить  в  замках  ключі.

А  був  це  сон.  Вві  сні  було́  так  мило,
Мене  до  себе  ніжно  пригорнув,
Неначе  щось  замки́  усі  відкрило,
Й  бажання  ти  на  відстані  відчув.

Твій  милий  погляд,  очі,  мов  озе́ра,
Душевної  криниці  глибина,
В  обіймах  я…  та  бажана  Венера…
Сную́ть  думки́  і  пристрасть  поглина.

Тремтіння  тіл,  бажання  і  обі́йми,
Бриніли  стру́ни  мило,  в  унісон,
Ще  мить  якась  і  шаль  вже  вітер  зді́йме…
Але  це  був…  Це  був  красивий  сон.

Ті  відчуття  мене  не  покидають,
Хотілось  би  в  житті  це  все  відчуть,
Це  почуття,  які  душі́  торкають,
Й  мене  в  полон  затягують,  беру́ть.

У  них  стаю  я  бранкою  кохання,
Немов  в  тенетах  опинилась  я,
Прости  мене  за  щире  це  зізнання…
Увага  дорога́  мені  твоя́.

Надії  на  реальність  не  втрачаю,
Леліяти  я  буду  це  в  думках,
Не  поряд  ти…  тебе  я  відчуваю…
Пробач  за  всю  відвертість  у  віршах.

21.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023

НИЗЬКИЙ УКЛІН, ПОВАГА Й ШАНА

НИЗЬКИЙ  УКЛІН,  ПОВАГА  Й  ШАНА

Низький  уклін  й  повага  й  шана,
В  душі́  та  серці  навіки́,
Нестерпний  біль,  суцільна  рана,
Могили,  свічі  та  вінки.

Словами  біль  не  передати,
Не  описать  його  пером,
Героїв  маєм  пам’ятати  –  
Вони  заснули  вічним  сном.

За  неньку  голови  складають,
Ідуть  із  ворогом  на  прю,
Вкраїну  рідну  захищають,
З  гори́  це  видно  й  Кобзарю.

Вертають  з  фронту  в  домовинах,
Німіють  ріднії  щодня,
Втрачає  доню  хтось,  хтось  –  сина,
Їх  позбавля  життя  руsня.

Чорніє  вдома  мати  з  горя,
В  сльозах  питаючи:  «Чому́?
Чому  спіткала  ця  недоля?
Коли  прийде́  кінець  цьому́?»

Щодня  поповнюються  списки,
Героям  всім  низьки́й  уклін,
А  ПЕРЕМОГА  наша  близько,
Воскресне  ненька  із  руїн.

Та  не  воскреснуть  лиш  герої,
Ніхто  не  встане  з  домовин,
Ворожі  зібрано  набої…
Біль  не  забере  й  часу  плин.

19.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023

БОЇ ЗА БАХМУТ

БОЇ  ЗА  БАХМУТ

(  Пригадалась  мелодія  пісні  «ОЙ,  У  ВИШНЕВОМУ  САДУ»  і  написались  ці  рядки,  які  чудово  лягли  на  цю  мелодію  )

Йдуть  за  Бахму́т  у  нас  бої́,
Там  гинуть  хлопці  молоді́,
Там  ворог  місто  спопеля,
Чорніє  спа́лена  земля.

До  бо́ю  ворог  все  стає,
Страшних  ударів  завдає.
Не  будуть  хлопці  відступать,
Бо  взя́лись  неньку  захищать.

Жорстокі  точаться  бої́,
І  не  шумлять  давно  гаї́,
А  ворог  нищить  все  підряд,
То  ж  скрізь  рясніє  тілопад.

Давно  вже  привид  з  міста  став,
Бо  кри́ла  ворог  розпластав,
Там  ллється  крівця,  як  вода,
В  нас  –  горе  ,й  біль,  й  страшна  біда.

За  спокій  молимось  усі,
Щоб  забуяло  все  в  красі,
Щоб  ворог  щез,  немов  роса,
Й  війни́  скінчилася  гроза.

Йдуть  за  Бахму́т  бої  щодня,
Вбивати  взя́лася  руsня.
Госпо́дь  поможе  їх  здолать,
Й  життя  героям  зберігать.

19.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023

МОЖЛИВЕ СТАЄ НЕМОЖЛИВИМ

МОЖЛИВЕ  СТАЄ  НЕМОЖЛИВИМ

Можливе  стає  неможливим,
А  іноді  й  десь  навпаки,
Додолу  спадає,  мов  зливи,
Щезають  дороги  й  стежки́.

Можливе  стає  неможливим,
Нічо́го  не  вдіяти  з  цим,
Буває  щось  дуже  важливим,
Й  його  не  зрівняти  ні  з  чим.

Можливе  стає  неможливим,
Хоч  цьо́го  не  хочемо  ми,
Лукавим  стає  і  фальшивим,
І  чується  подих  пітьми́.

Можливе  стає  неможливим,
Зненацька  буває  стає,
Це  часто  бува  особливим,
І  смутку  воно  додає.

Можливе  стає  неможливим,
Чому́  ж  бо  трапляється  так?
Чи  може  життя  є  грайливим
І  це  перед  чимось  є  знак.

Можливе  стає  неможливим,
Й  безсилим  стаєш  перед  ним,
Та  крок  має  бути  сміливим,
Бо  нас  не  зламати  нічим.

27.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023

ВІТЕР-ҐВАЛТІВНИК

ВІТЕР-ҐВАЛТІВНИК
Якось  вітер-ґвалтівник
Ґвалтувати  взявся,
Але  потім  думка  –  смик,
Й  в  любові  зізнався.

Цілувати  заходивсь,
І  став  обіймати,
Він  до  мене  притуливсь
Й  щось  почав  шептати.

Думав  –  буду  я  радіть,
Мило  усміхнуся,
Бо  спустився  з  верховіть
Й  в  нього  загорнуся.

Не  отримав,  що  хотів,
Дала  я  відмову,
Розізлився,  полетів
Й  повернувся  знову.

Я  його  –  не  він  мене,
Моя  перемога.
Він  не  ляже  й  не  засне  –  
Місія  розлога.

Ґвалтувати  все  він  звик,
Іноді  й  зненацька.
Це  ж  не  красень-чарівник,
Втіха  чудернацька.

Рада  була  би  йому
В  спеку,  не  в  морози,
Тих  обіймів  не  прийму
До  цвітінь  мімози.

Як  мімоза  зацвіте,
Сонечко  пригріє,
Набере  він  знов  розбіг
Й  з  радістю  повіє.

Як  зійде  усюди  сніг,
Морозів  не  буде,
Він  відкриє  декольте
Й  загляне  усюди.

Нагадає  він  й  тоді,
Що  я  не  скорилась,
Й  буде  брать  в  обійми  ті,
Від  яких  відбилась.

23.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023

ХРИСТОС ВОСКРЕС – ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА

ХРИСТОС  ВОСКРЕС  –  ВОСКРЕСНЕ  Й  УКРАЇНА

Христос  воскрес  –  воскресне  й  Україна,
Зійде́  на  нас  Господня  благодать,
Звучатиме  все  мова  солов’їна,
Ми  будем  ПЕРЕМОГУ  наближать.

З  страшних  руїн  Вкраїнонька  воскресне,
Очиститься  від  ворога  вона,
І  горе,  мов  навесні  крига,  скресне,
Закі́нчиться  жорстока  ця  війна.

І  знову  забуяє,  як  раніше,
Розквітне  наша  ненька  назавжди́,
Благаєм,  щоб  це  сталось  чимскоріше,
Щоб  більш  не  куштувати  нам  біди́.

І  щезне  вся  орда  з  землі́  святої,
Ми  неньку  відбудуємо  усі,
Лани  пшениці  будуть  золотої,
Буятиме  в  усій  свої́й  красі.

Тернистий  шлях  проходить  наша  ненька,
Хрести  війни́  несе  роки́  вона,
І  кров’ю  обливається  серденько,
Бо  спалює  її  страшна  війна.

Христос  воскрес  –  воскресне  й  Україна,
Її  Госпо́дь  поможе  воскреси́ть,
Відновимо  зруйнованії  сті́ни,
І  буде  НЕЗАЛЕЖНА  вічно  жить!

17.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023

ХАЙ ПІДКОРЯТЬСЯ ВЕРШИНИ

ХАЙ  ПІДКОРЯТЬСЯ  ВЕРШИНИ

(  Заслуженому  художнику  України  Володимиру  Бабієнку  присвячується  )

Хай  творчі  вершини  підко́ряться  всі,
Щоб  кожну  зумів  покорити,
Бажання  й  думки́  щоб  купались  в  красі,
На  радість  шедеври  творити.

Щоб  кожну  із  них  ти  сягнув  у  житті,
І  сходження  ле́гкими  бу́ли,
Аби  перепон  не  було́  на  путі,
Й  творінням  сердець  щоб  торкнули.

І  смак  насолоди  від  цьо́го  щоб  був,
Думки́,  щоб  летіли  у  далі,
Мети,  до  якої  ти  йшов,  щоб  сягнув,
Творив  щоб  в  душевнім  запа́лі.

Поло́тна  щоб  пензлем  щоразу  торкав,
Шедеври  душа  щоб  творила,
І  лаври  свої  аби  всі  ти  збирав,
Хай  мрії  народжують  крила.

На  крилах  злітати  щоб  міг  до  висот,
Картини  душею  писати,
Небачених  ро́змах  сягав  щоб  широт,
Й  все  вище  вдавалось  злітати.

Хай  творчі  вершини  підко́ряться  всі,
Творінням  душа  хай  радіє,
В  любові  купається,  наче  в  росі,
А  думка  бажання  хай  сіє.

15.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023

СЕРЦЯ, ЗІГРІТІ В БЛІНДАЖАХ

СЕРЦЯ,  ЗІГРІТІ  В  БЛІНДАЖАХ

Серця́,  зігріті  в  бліндажах,
Зігріті  нашою  любов’ю,
І  люта  не́нависть  в  очах,
Й  бувають  часто  вмиті  кров’ю.

В  серцях  пала  палка́  любов
До  України  і  народу,
То  й  на  війну  тому́  пішов,
Аби  позбутись  то́го  зброду,

На  фронті  й  пісня  в  них  звучить,
І  лине  слово  поетичне,
Так  між  боями  відпочить
Для  наших  воїнів  вже  звичне.

Гітара,  книжка  і  баян,
І,  звісно,  вервичка  й  молитва,
На  ПЕРЕМОГУ  тільки  план…
На  жаль,  бува  й  остання  битва.

Серця,  зігріті  в  бліндажах,
В  душі  –  любов  до  України,
Та  очі  бачать  пекло  й  жах,
Й  суцільні  згарища  й  руїни.

А  з  бліндажу  ідуть  у  бій,
Аби  орда  навік  позбутись,
У  кожного  велика  з  мрій  –  
У  ПЕРЕМОГУ  огорнутись.

14.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023

ПРОПАХЛА ПОРОХОМ

ПРОПАХЛА  ПОРОХОМ

Пропахла  ворогом  вже  шапка,
І  комуфляж  увесь  пропах,
Тобі  бува  нестерпно  важко,
Й  не  за́вжди  спокій  бачиш  в  снах.

Тобі  несолодко  буває,
Та  ти  за  неньку  у  бою́,
І  день,  і  ніч  орда  стріляє
Роками  в  нашому  краю́.

А  ти  стоїш…  стоїш,  солдате,
Стоїш  за  нас  і  рідний  край,
Пішов  Вкраїну  захищати…
Вона  ж  була́,  неначе  рай.

Нема  споко́ю,  рвуться  міни,
З  усіх  боків  стріля  орда.
Із  міст  вже  привиди  й  руїни,
Прийшла  із  ворогом  біда.

Та  ти  стоїш  і  не  здаєшся,
А  відпочить  ідеш  в  бліндаж,
І  з  нього  далі  в  бій  ти  рвешся,
Орді  ти  неньку  не  віддаш.

Вже  й  шапка  порохом  пропахла,
І  біль  за  край  наш  у  очах.
Щоб  ПЕРЕМОГА  вже  запахла.
Жага  свободи  –  на  руках.

14.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023

ЗАКРИЙ ЩИТАМИ НАС, ВСЕВИШНІЙ

ЗАКРИЙ  ЩИТАМИ  НАС,  ВСЕВИШНІЙ

Всевишній,  мо́лю,  вбережи,
Закрий  від  ворога  щитами,
Нам  шлях  безпечний  покажи,
Благаю,  зглянься  Ти  над  нами.

Ми  хочем  жити,  нас  врятуй,
Бо  ми  не  хочем  помирати,
Змилосердися,  нас  почуй,
Не  дай  нас  ворогу  вбивати.

Багато  нас,  а  він  –  один,
Один  той  не́люд  так  воює,
Диявол,  ірод,  вражий  син
Вбиває  нас,  усе  руйнує.

В  підвалах  ми,  та  б’ють  й  туди,
Гатя́ть  ракетами  усюди,
Без  світла  ми  і  без  води́,
Та  найстрашніше  –  гинуть  люди.

Ми  жити  хочемо  усі,
Щити  свої́  подай  нам,  Боже,
Вже  не  вмиваємось  в  росі,
В  підвалах  часто  наше  ложе.

Всевишній,  нас  не  залишай,
Будь  з  нами  за́вжди  і  усюди,
Ворожу  зброю  відвертай,
Щоб  нас  не  нищили  паскуди.


15.12.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023

ОЧИЩЕННЯ ВІД СМІТТЯ

ОЧИЩЕННЯ  ВІД  СМІТТЯ

Нехай  Госпо́дь  від  нечисті  очистить
Вкраїну-неньку  в  Чистий  цей  четвер,
Про  ПЕРЕМОГУ  кожен  хай  замислить,
Хай  спокій  запанує  відтепер.

Нехай  очистить  все  в  нас  від  раschиsтів,
Щоб  в  нас  земля  очистилась  від  них,
Хай  під  Покров  нас  ві́зьме  всіх  Пречиста,
Щоб  залп  війни  наза́вжди  вже  затих.

Хай  і  в  повітрі  духу  їх  не  буде,
І  на  землі́  не  буде  їх  слідів.
Хай  буде  чисто  без  орди  усюди.
Аби  Госпо́дь  від  нас  потвор  відвів.

Нехай  Госпо́дь  очистить  ду́ші  наші,
Щоб  світло  залишилося  у  них,
Нехай  усе  очистить  Бог  від  раschі,
Щоб  від  орди  не  знали  більше  лих.

Щоб  зрадників  від  їх  думок  очистив,
І  провидіння  щоб  до  них  прийшло,
Щоб  бруд  свій  не  лишали  в  нас  раschиsти,
А  горе,  щоб  з  ордою  відійшло.

Щоб  чистою  зосталась  Україна,
Щоб  вимелось  із  неї  все  сміття,
Щоб  не  бруднилась  мова  солов’їна,
І  світлим  було  наше  майбуття.

13.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023

БАЖАННЯ ОЧИЩЕННЯ

БАЖАННЯ  ОЧИЩЕННЯ

Як  хочеться  очи́стить  Україну
Від  не́чисті  у  Чистий  цей  четвер
І  віднови́ть  зруйнованії  сті́ни,
Де  ворог  із  лиця́  землі́  їх  стер.

Як  хочеться  очи́стить  землю  нашу
Від  бруду  і  раschиsтської  орди́,
Налили  горя  й  сліз  велику  чашу,
Завдали  нам  незнаної  біди́.

Як  хочеться  очи́стить  кожне  місто
Від  тих  потво́р,  які  до  нас  прийшли,
Що  мріяли  парад  зроби́ть  врочи́сто,
І  без  параду  на  той  світ  пішли.

Як  хочеться  очи́стить  наші  се́ла
Від  по́ганей,  убивць  і  сатани,
Щоб  Божа  сила  їх  від  нас  відве́ла,
Щоб  більше  не  прийшли  і  в  наші  сни.

Як  хочеться  очи́стить  і  повітря,
В  якому  за́пах  кро́ві  і  смертей,
Та  він  не  зникне  навіть  за  століття,
Бо  геноцид  торкнувся  нас,  людей.

Як  хочеться  очи́стить  Україну,
Лиш  пам’ять  не  очистимо  ніяк,
Заме́тем  після  о́рків  і  стежину,
Та  ли́шишиться  війни  пекельний  смак.

21.04.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023

ЛЯГАЮТЬ ГЕРОЇ

ЛЯГАЮТЬ  ГЕРОЇ

Лягають  герої,  лягають  щоднини,
Лягають  у  землю  сирую  вони,
Домівкою  стали  для  них  домовини,
Лягають  у  землю  і  до́ньки  й  сини.

Лягають  герої  і  більше  не  встануть,
Їх  визволив  ворог  усіх  від  життя,
Та  вбивці  усі  пред  судом  Божим  стануть,
В  полеглих  нема  до  життя  вороття.

Лягають  герої  й  піднятись  не  зможуть,
Не  зможуть  пройтися  по  рідній  землі́,
Сумління  ніякі  раschиsтів  не  гложуть
За  те,  що  лягає  герой  на  «нулі».

Лягають  герої,  цей  світ  покидають,
І  серце  за  ними  у  всіх  нас  болить,
За  рідну  Вкраїну  у  землю  лягають,
Ні  люди,  ні  Бог  їм  цього́  не  простить.

Лягають  герої,  а  мали  стояти,
Не  мали  вони  ще  у  за́світи  йти,
Пішли  на  війну,  щоби  нас  захищати
А  звідти  вертають  вже  в  інші  світи.

Лягають  герої,  в  нас  рана  ятриться,
В  одному  з  боїв  обірвалось  життя,
Раschиsтам  ніколи  таке  не  проститься,
Ніко́ли  таке  не  піде́  в  забуття.

12.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023

ЗА БАХМУТ

ЗА  БАХМУТ

Стоять  герої  за  Бахму́т
І  ні  на  крок  не  відступають,
До  ПЕРЕМОГИ  в  них  маршрут,
По  ньому  са́ме  і  ступають.

Стоять  герої  день  і  ніч
І  просять  всіх  нас  про  молитву,
Вони  стоять  всі  пліч-о-пліч,
Їм  треба  виграть  кожну  битву.

Їм  треба  ворога  здолать,
І  повернуть  наші  кордони,
Усі  атаки  відбивать
Й  не  полишити  оборони.

З  Бахму́та  привид  уже  став,
А  там  колись  цвіли  троянди,
Та  перед  ворогом  не  впав,
І  відступать  нема  команди.

Герої  б’ються  за  Бахму́т,
За  кожен  клаптичок  землиці,
Та  й  звідти  в  засвіти  ідуть…
Ідуть  туди  не  одиниці.

Стоять  герої  за  Бахму́т,
Ціна  за  нього  є  висока,
Його  врагу  не  віддадуть…
Ятриться  рана  в  нас  глибока.

11.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023

ВВІ СНІ

ВВІ  СНІ

Я  руки  зво́дила  до  неба,
Благала  Господа  вві  сні,
В  ту  мить  просила  не  за  себе…
Скрізь  звуки  бу́ли  голосні.

В  бою́  я  бачила  солдатів,
Було́  вві  сні,  як  наяву,
Стрільба  продовжила  лунати,
Мішень  знайшла  собі  живу.

А  далі  –  зарево  усюди,
І  знову  вибухи  гучні,
Кричали,  бігли,  мліли  люди…
Поклажі  в  ко́гось  з  них  ручні.

І  знову  постріли  й  сирена,
Здійма  в  повітрі  всюди  дим.
Це  ж  наші  рідні  всі  терени
і  не  ходи́ть  по  них  чужим.

І  знову  вибух,  жах  охо́пить,
На  танках  суне  скрізь  орда,
Все  хоче  нечесть  ця  захо́пить,
Все  далі  шириться  біда.

Проснулась  я,  та  піт  холодний
Мене  облив,  тремтіла  я.
Ми  не  забудем  вчинок  жодний
Катюги-вбивці-моsk@ля.

10.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023

Я ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ДЕНЬ, ЩО МИНАЄ

Я  ДЯКУЮ,  БОЖЕ,  ЗА  ДЕНЬ,  ЩО  МИНАЄ

Я  дякую,  Боже,  за  день,  що  минає,
Хай  Ангел  усіх  нас  крильми́  обіймає,
Хай  Діва  Пречиста  візьме́  під  Покров,
Хай  МИР  запанує  в  країні  в  нас  знов.

Я  дякую,  Боже,  й  прошу́  порятунку,
Щоб  з  кро́ві  не  було  у  нас  візерунків,
А  ворог  щоб  щез,  щоб  наза́вжди  пішов,
Розваги  такі,  щоб  у  себе  знайшов.

Щоб  чистії  ро́си  на  землю  спадали,
З  ворожої  зброї  щоб  нас  не  вбивали,
Щоб  більше  не  знали  сигналів  тривог,
Щоб  ворог  не  вів  з  нами  цей  діалог.

Я  дякую,  Боже,  і  дякувать  буду,
За  долю  щасливу  для  нашого  люду,
За  МИР,  ПЕРЕМОГУ  і  землю  без  мін,
За  те,  що  не  буде  у  нас  більше  війн.

Я  дякую,  Боже,  за  всі  твої  ласки,
Й  прошу́  аби  ворог  зазнав  вже  поразки,
Щоб  клята  орда  відступила  від  нас,
Й  настав  ПЕРЕМОГИ  для  нас  уже  час.

Я  дякую,  Боже,  за  день,  що  минає,
Не  знаю  чи  тихая  нічка  чекає,
То  ж  молю,  щоб  була  спокійна  вона
Й  наза́вжди  закі́нчилась  клята  війна.

04.01.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

НАЧЕ В ВОДУ ДИВИВСЯ

НАЧЕ  В  ВОДУ  ДИВИВСЯ


Наче  в  воду,  ти  дивився,  великий  пророче,
Клятий  ворог  моskовитий  нас  знищити  хоче.

Сунуть  далі  в  Україну  ці́лою  ордою,
Та  наш  нарід,  духом  сильний,  став  з  ними  до  бою.

Ро́бить  лихо  лютий  ворог  із  нашим  народом,
Ненька  вже  заполонена  тим  раschиsтським  збродом.

Терпить  нарід  наш  знущання,  ракетні  атаки,
Не  вгамуються  потвори,  вбивці-посіпаки.

Кожну  мить  у  нас  стріляють,  нема  супокою,
Стоїмо  в  борні  запеклій  з  клятою  ордою.

То  ж  надія  в  нас  на  Бога,  що  нам  допоможе,
Щоб  вступилось  з  України  це  сміття  вороже.

Нам  нелегко,  наш  Кобзарю,  воїни  все  гинуть,
Наче  цвіт,  падуть  на  землю  і  на  Небо  линуть.

Ти  із  круч  Дніпрових  бачиш  всю  біду  і  лихо,
Дев’ять  років  нас  вбивають,  в  нас  давно  не  тихо.

Помолись  за  Україну  на  Небі,  Шевченку,
Щоб  Госпо́дь  вберіг  наш  нарід  й  Україну-неньку.

Щоб  лани  широкополі  знову  колосились
І  незламні  українці  нічи́м  не  журились.

10.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

НЕДІЛЕНЬКА ВЕРБОВА

НЕДІЛЕНЬКА  ВЕРБОВА

Ось  за  тиждень  уже  Пасха,  
Хай  зійде́  Господня  ласка,
Божа  ласка  хай  зійде́  на  нас  усіх.
Хай  задзвонять  дзво́ни  МИРУ,
За  це  Бога  молим  щиро,
ПЕРЕМОГИ  шлях  до  нас  щоб  вже  проліг.

Вже  неділенька  шуткова,
Квітне  гілочка  вербова,
Вона  сили  і  здоров’я  додає.
Ще  й  душі́  вона  торкає,
Про  Великдень  сповіщає,
І  освяченая  гілка  легко  б’є.

Ніжні  котитки  вербові
Ми  освячуєм  в  любові,
У  надії  ПЕРЕМОГУ  щоб  здобуть,
Щоб  нам  сонце  усміхнулось,
Мирне  небо  простягнулось,
Що  цвіт  гине,  щоб  ніколи  більш  не  чуть.

Вже  за  тиждень  Пасха  світла,
Україна  щоб  розквітла,
А  верба  біду  щоб  гнала  геть  від  нас,
Щоб  у  МИРІ  ми  скупались
І  без  ворога  зостались,
Аби  чорний  день  назавжди  вже  погас.

Хай  квітує  Україна,
Лине  мова  солов’їна,
України  без  вербиченьки  нема.
Світло  темінь  переможе,
Нам  Всевишній  допоможе
Й  Божа  ласка  буде  завжди  з  усіма.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

09.04.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

ЗГАСАЄ ДЕНЬ

ЗГАСАЄ  ДЕНЬ

Згасає  день,  згасає  він  щомиті,
У  море  вийшли  вражі  кораблі,
А  ми  любов’ю  з’єднані  й  сповиті
До  України,  рідної  землі.

Згасає  день  і  вже  не  поверне́ться,
Йому  не  буде  більше  вороття,
А  доля  нам,  вкраїнцям,  усміхнеться
І  квітами  устелиться  життя.

Пелю́стками  троянд  воно  розквітне
І  ворог  нас  не  буде  убивать.
А  майбуття  усім  нам  буде  світле,
Вкраїна-ненька  буде  процвітать.

Розквітне  наша  ненька,  забуяє,
Це  молимо  у  Бога  ми  усі,
А  поки  що  нас  ворог  убиває
І  постріли  лунають  звідусіль.

В  нас  буде  МИР  і  буде  ПЕРЕМОГА,
Дорогу  нам  торує  сам  Госпо́дь,
Тяжкая  доля,  сльо́зи  і  тривога…
За  воїнів  до  Бога  ру́ки  зводь.

Згасає  день  й  цього́  не  зупинити,
Та  зупинити  б  кляту  цю  війну,
Щоб  далі  нам  у  МИРІ  знову  жити,
Здолати  цьо́го  вбивцю-сатану.

05.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

РІЧНИЦЯ ТРАГЕДІЇ В КРАМАТОРСЬКУ

РІЧНИЦЯ  ТРАГЕДІЇ  В  КРАМАТОРСЬКУ

Річниця.  Краматорськ.  Вокзал  і  люди,
Ракети,  о́бстріл,  крики  і  перон,
Трагедію  ніхто  цю  не  забуде,
За  це  потворам  бу́де  здих  і  скон.

Червоним  став  перон  якоїсь  миті,
Було́  влучання  са́ме  у  вокзал,
Слізьми́  і  кров’ю  люди  стали  вмиті,
Смертельним  був  ракетний  той  удар.

Життя  потвори  людям  обірвали,
Ніхто  на  це  їм  права  не  давав,
На  потяг  всі,  щоб  виїхать,  чекали,
Але  життя  раschиsт  у  них  забрав.

Перон,  вокзал…  тіла́  дітей  й  дорослих…
Трагедія,  яку  нам  не  забуть,
Здається,  що  перон  той  стогне  й  досі…
Від  болю  сльо́зи  й  нині  в  нас  течуть.

Там  іграшки,  валізи  і  візочки,
Заповнений  вокзал  ущент  людьми,
Не  стало  в  когось  сина,  в  когось  –  до́чки,
А  сотні  вмились  кров’ю  і  слізьми́.

Річниця.  Краматорськ.  Одна  з  трагедій.
Німі  тіла́…обірвані  життя,
Лиш  стогін  й  плач  замість  пісень  й  мелодій…
Таке  не  йде  ніко́ли  в  забуття.

08.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023

РІЧНИЦЯ ТРАГЕДІЇ В КРАМАТОРСЬКУ

РІЧНИЦЯ  ТРАГЕДІЇ  В  КРАМАТОРСЬКУ

Річниця.  Краматорськ.  Вокзал  і  люди,
Ракети,  о́бстріл,  крики  і  перон,
Трагедію  ніхто  цю  не  забуде,
За  це  потворам  бу́де  здих  і  скон.

Червоним  став  перон  якоїсь  миті,
Було́  влучання  са́ме  у  вокзал,
Слізьми́  і  кров’ю  люди  стали  вмиті,
Смертельним  був  ракетний  той  удар.

Життя  потвори  людям  обірвали,
Ніхто  на  це  їм  права  не  давав,
На  потяг  всі,  щоб  виїхать,  чекали,
Але  життя  раschиsт  у  них  забрав.

Перон,  вокзал…  тіла́  дітей  й  дорослих…
Трагедія,  яку  нам  не  забуть,
Здається,  що  перон  той  стогне  й  досі…
Від  болю  сльо́зи  й  нині  в  нас  течуть.

Там  іграшки,  валізи  і  візочки,
Заповнений  вокзал  ущент  людьми,
Не  стало  в  когось  сина,  в  когось  –  до́чки,
А  сотні  вмились  кров’ю  і  слізьми́.

Річниця.  Краматорськ.  Одна  з  трагедій.
Німі  тіла́…обірвані  життя,
Лиш  стогін  й  плач  замість  пісень  й  мелодій…
Таке  не  йде  ніко́ли  в  забуття.

08.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023

РУКИ, ЩО ВИБОРЮЮТЬ СВОБОДУ

РУКИ,  ЩО  ВИБОРЮЮТЬ  СВОБОДУ

Ру́ки,  що  виборюють  свободу,
Зброю,  що  тримають  день  і  ніч,
Біль  і  гордість  нашого  народу,
Смерть  все  зустрічають  віч  на  віч.

Ру́ки,  що  виборюють  свободу,
Ру́ки  болю  нашої  землі́,
ПЕРЕМОГУ  їм  у  нагороду,
А  не  піт  кровавий  на  чолі.

Ру́ки,  що  виборюють  свободу,
Їм  би  матір  й  рідних  обіймать,
Це  життя  й  коріння  родоводу,
Що  взяли́ся  неньку  захищать  .

Ру́ки,  що  виборюють  свободу,
Рана  України  вся  на  них,
Не  дають  до  нас  ординцям  ходу,
В  багатьох  наза́вжди  голос  стих.

Ру́ки,  що  виборюють  свободу,
Вік  нам  тії  ру́ки  на  забуть,
Ру́ки,  що  позбутись  хочуть  зброду
Й  нас,  немов  зіницю  бережуть.

Ру́ки,  що  виборюють  свободу,
Золото  із  ними  не  зрівнять,
Не  зреклися  нації  і  коду,
Їх,  немов  святиню,  цілувать.

21.03.2023

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023

ШАНС БІЛОЇ КРАЛІ

ШАНС  БІЛОЇ  КРАЛІ

У  Карпатах  наших  зимонька-зима,
Шуби  поховали  ми  усі  дарма́,
Й  чоботи  зимові  нам  прийшлось  виймать,
Знову  білу  ковдру  ними  потоптать.

Квітень.  Скоро  Пасха.  Але  білий  сніг
По  усіх  усюдах  знову  в  нас  проліг.
Квітоньки  накрились  білим  килимо́м,
Хоч  давно  не  спали  вже  зимовим  сном.

У  дуеті  з  вітром  ле́гкий  морозець
По  Карпатах  ходять  знову  навпростець.
Білая  перина  з  легкістю  лягла,
Все  у  білі  шати  знову  одягла.

Зіроньки-сніжинки  в  легкому  танку́,
Всі  кущі  й  дерева  в  білім  кожушку,
Тих  сніжинок  танець  й  музика  зими́,
Де  не  кинеш  оком  –  всюди  килими́.

Милує  це  око,  але  ж  квітень  в  нас,
Квітнути  усьому  підійшов  вже  час,
А  тут  біла  ковдра  кралечки  зими́
Й  помахи  у  танці  білими  крильми.

У  моїх  Карпатах  кралечка  зима,
Хоч  уже  прощалась  з  нами  усіма.
В  квітні  повернулась,  нам  співа  романс,
Скористала  краля  повернутись  шанс.

07.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023

КВІТНЕВА ЗИМА У КАРПАТАХ

КВІТНЕВА  ЗИМА  У  КАРПАТАХ

Ось  так  зима  в  Карпати  в  квітні  завітала,
Сантиметрів  тридцять  снігу  там  понатрясала.
Неймовірні  краєвиди  бачимо  усюди,
З  рукавів  трясти  сніжинки  ще  красуня  буде.

Ми  тепла́  у  квітні  хочем,  щоби  все  буяло,
Щоб  у  зе́лені  і  квіті  все  вже  потопало,
Щоб  пташки́  пісні  співали  про  сріблясті  ро́си,
А  береза  і  вербичка  прикрашали  ко́си.

Але  матінка-природа  зи́му  повернула,
На  Карпати  мо́ї  рідні  чарами  сипнула.
Побілила  всі  дерева,  і  поля,  й  хатини,
То  ж  зимова  пісня  в  квітні  у  Карпатах  лине.

Вітер  музику  там  грає  просто  дивовижну
Про  цю  кралечку  казкову,  зиму  білосніжну.
Ще  й  взяли́сь  усі  сніжинки  мило  вальсувати,
Щоб  красивий  білий  ки́лим  усюди  зіткати.

Не  боялася  красуня  в  квітні  завітати
І  про  себе  білим  танцем  знову  нагадати.
Наче  краля  гордовито  пройшлася  усюди,
Й  тих  відвідин  нею  в  квітні  ніхто  не  забуде.

Кілька  днів  так  погостює,  всіх  порозважає,
А  тоді  лаштунки  білі  усі  позбирає,
Бо  тепло́  нам  подарує  сонечко  привітне,
І  тоді  усе  навколо  з  радістю  розквітне.

06.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023

МАНДРИ СТЕЖИНАМИ ЖИТТЯ

МАНДРИ  СТЕЖИНАМИ  ЖИТТЯ

У  мандри  йду  стежинами  життя,
І  кожна  з  них  для  мене  особлива,
На  них  я  бачу  диво-вишиття,
Думок  на  них  у  мене  сильна  злива.

Вдивляюся  у  кожну  зокрема,
На  них  мої́  життєві  візерунки,
Вплітаються,  мов  стрічечки-тасьма
І  ще  якісь  між  ними  є  пакунки.

Стежини  ті  все  далі  десь  ведуть,
Орнаменти  утворюють  незвичні,
Намисто  з  митей  защораз  плетуть,
Та  й  всі  вони,  на  диво,  фантастичні.

Стежини  всі,  неначе  ті  скарби,
Які  в  собі́  тримають  таємницю,
Вони  сплели́сь  із  радості  й  журби
Й  самі́  ідуть  в  життєвую  скарбницю.

Стежинами  життя  я  дорожу,
Бо  кожна  особлива  й  неповторна,
У  пам’яті  усіх  їх  бережу,
Не  змеле  їх  ніяка  в  світі  жорна.

У  мандри  йду  стежинами  життя,
Цікаво  так,  хоч  все  знайоме  й  рідне,
Назад  по  них  немає  вороття,
І  жодна  з  них  у  пам’яті  не  зблідне.

25.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023

РОЗМИНУЛИСЬ В ЧАСІ МИ З ТОБОЮ

РОЗМИНУЛИСЬ  В  ЧАСІ  МИ  З  ТОБОЮ

Розминулись  в  часі  ми  з  тобою  -  
Виявилась  надто  молодою,
Та  закоханість  щоразу  шепотіла,
Без  упину  з  серцем  гомоніла.

Я  не  знала,  що  мені  робити,
Так  непросто  з  почуттям  цим  жити…
Час  зостався  просто  невблаганним,
Непідступним  й  навіть  нездоланним.

Так  хотілось  в  часі  тім  зустрітись,
Ніжністю  твоєю,  щоб  зігрітись…
Лиш  в  думки́  змогла  я  оповитись,
В  відстань  часу  з  трепетом  дивитись.

Ми  з  тобою  в  часі  розминулись,
Фібрами  душі́  ми  доторкнулись,
А  воно  ж  солодке  і  болюче
І  бажання  стрітися  жагуче.

Виявилась  надто  молодою…
Й  через  відстань  часу  дорогою,
Скоротити  відстань  ми  не  в  силі.
Я  ще  тут,  а  ти  чому́сь  на  схилі.

Розминулись  в  часі  ми  з  тобою,
Хоч  ішли  ми  різною  ходою,
А  в  душі  бажання  залишилось,
Почуттям  ввійшло  і  народилось.

Та  надії  зовсім  не  втрачаю,
Всі  думки  про  зустріч  я  плекаю,
Бо  кохання  справжнє  не  згасає...
Розминулись,  та  воно  палає.


05.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023

ДАВНО ТОБОЮ ЗАХВОРІВ

ДАВНО  ТОБОЮ  ЗАХВОРІВ

Давно  тобою  захворів
І  це  уже  невиліковно,
Зробити  легко  це  зумів…
Душі́  недуга,  безумовно.

Давно  тобою  захворів,
Раптово  так  воно  відбу́лось,
Я  занедужав,  я  зомлів…
Це  мить  якась  й  мене  торкну́лось.

Давно  тобою  захворів
Й  немає  ліків  від  недуги.
Невиліковно…  зрозумів…
Дода́лось  пристрасті  і  туги.

Давно  тобою  захворів,
Та  не  наважився  сказати,
Не  зміг  знайти  потрібних  слів
Й  не  знаю  де  й  які  шукати.

Давно  тобою  захворів
І  що  робити  з  цим  –  не  знаю,
В  недузі  довший  час  провів…
Від  хворі  ліки  підбираю.

Давно  тобою  захворів…
Наза́вжди  це…  я  відчуваю,
Тобі  сказать  про  це  хотів…
Заключень  серця  я  чекаю.

Давно  тобою  захворів
І  врятувать  лиш  ти  зумієш,
Я  це  відчув,  я  зрозумів
Й  нічо́го  з  цим  уже  не  вдієш.

04.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023

ТАМУЄ ПОДИХ, ЗУПИНЯЄ МИТЬ

ТАМУЄ  ПОДИХ,  ЗУПИНЯЄ  МИТЬ

Написано  так  з  легкістю,  так  ніжно,
Підкреслено  душі́  усю  красу,
У  фарби  додало́ся  білосніжну,
Яка  вплела́сь  прекрасно  у  косу́.

Ще  й  золото  виблискує  грайливо,
І  перли  примостилися  на  нім,
Все  трепетно,  так  ніжно  і  звабливо
В  портреті  неймовірному  оцім.

Так  тонко  все,  немов  душевні  стру́ни,
Гармонія  душі,  краси  і  фарб,
Мов  сховані  десь  там  магічні  руни,
Що  відкривають  весь  мистецький  скарб.

Тонка  робота  й  дуже  досконала,
Написана  з  любов’ю  і  теплом,
Душа  раділа,  як  портрет  писала,
Майстерно  все  поєднано  разо́м.

Вуста  і  брови,  й  очі-намистини,
І  погляд  заворожує,  п’янить,
Душа  співа,  той  спів  з  портрета  лине,
Тамує  подих,  зупиняє  мить.

У  погляді  –  душевная  криниця,
Її  скарби,  і  світло,  й  глибина,
А  усмішка  –  чарує,  пломениться,
Й  думок  вся  незбагненність  й  далина.

Палітра  фарб  й  душі́  струна  таємна,
У  ви́разі  обличчя  –  всьо́го  суть,
Харизма  притаманна,  невід’ємна…
Так  треба  ж  бу́ло  душу  цю  відчуть?

Немов  живий,  неначе  промовляє,
Що  світло  випромінює  й  тепло́,
Душа,  що  пише,  творить  і  співає…
Ще  й  шарму  додає  портрету  тло.

Написано  і  пензлем  і  душею,
В  нім  зовнішня  і  внутрішня  краса,
Що  світиться  яскравою  зорею.
Таланти  два,  що  творять  чудеса.

03.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

Автор  портрета  -  Заслужений  художник  України  Володимир  Бабієко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023

НЕ ВІДБОЛІЛО

НЕ  ВІДБОЛІЛО

(  Присвячено  річниці  звільнення  Київщини  від  окупантів  )

Не  віриться…  Та  рік  уже  минув,
Минув  вже  рік,  як  КИЇВЩИНА  вільна,
Як  кожен  з  нас  цю  звісточку  почув,
Та  рана  залишилася  суцільна.

Ось  друге  квітня…  радість  у  сльозах,
Та  рана  і  сьогодні  кровоточить:
У  пам’яті  те  пекло,  біль  і  страх…
Тягнувся  час,  неначе  поторочі.

Звільнили  нас.  Низький  за  це  уклін,
І  серце  України  уціліло…
Жалобний  дзво́нить  і  по  нині  дзвін…
Вже  рік  минув,  та  нас  не  відболіло.

Макарів,  Бородянка  та  Ірпінь,
Іванків  і  Мотижин  вмиті  кров’ю,
І  Ворзель,  і  Гостомель  –  чан  терпінь…
Четвертування…стежка  в  безголов’ї.

І  Стоянка,  і  Буча,  та  й  Міщун…
Бої́  точились  і  людей  вбивали,
Обірвану  гору́  життєвих  струн,
А  інших  ще  й  живцем  десь  закопали.

Був  стогін,  плач  і…  тиша  навіки́,
Вже  рік  минув,  та  в  пам’яті  зостались,
Кровавої  зостався  плин  ріки,
У  муках  із  життям  вони  прощались.

Тортури,  вбивства,  низка  катувань…
А  скільки  ще  не  знайдено  –  не  знаєм,
Повисла  віха  над  людьми  знущань…
Вже  рік  минув,  та  все  ми  пам’ятаєм.

02.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023

ЩЕ СКІЛЬКИ?

ЩЕ  СКІЛЬКИ?

Ще  скільки  журавлів  забе́ре  ця  війна?
Журавок  скільки  не  верне́  додому?
Чорніє  з  горя  мама  не  одна…
Відомо  це  лиш  Господу  святому.

Ще  скільки  пта́шок  в  вирій  полетить,
Та  са́ме  в  той,  з  якого  не  вертають?
Чому́  війну  нічо́го  не  приспить?
Журавлики  в  могилоньки  лягають.

Ще  скільки  нам  купатися  в  сльозах?
Ще  скільки  нам  від  вибухів  здригатись?
Лишень  війна  і  горе  на  вустах.
Над  нами  скільки  будуть  ще  знущатись?

Ще  скільки  цвіту  згине  у  бою́?
Могил  ще  скільки  виросте,  мов  квітів,
Коли  орди  не  буде  в  нас  в  краю́
Й  не  будуть  гинути  невинні  діти?

Ще  скільки  вдів  наро́дить  ця  війна
Й  сиріт  ще  скільки  з’явиться  усюди?
Ще  скільки  карбувать  нам  імена?
Коли  в  нас  МИР  і  спокій  знову  буде?

Коли  захочуть  нам  допомогти
Брудну  війну  наза́вжди  закінчи́ти?
Як  нам  життя  й  Вкраїну  зберегти
Й  ціну  страшну  за  це  щоб  не  платити?

01.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023

ЧОТИРИСТА ДІБ ПЕКЛА

Чотириста,  а  наче  сталось  вчора,
Чотириста  страшних  запеклих  днів,
Коли  ввірвався  вже  сповна́  потвора,
Й  тоді  в  нас  розгорівсь  страшенний  гнів.

Ввірва́лися  потвори  в  нашу  хату,
До  то́го  –  Кримом  й  Сходом  був  похід.
Ніко́ли  не  забудемо  ту  дату,
І  від  потвор  страшний  болючий  слід.

Чотириста…  число  росте  щоднини,
Чотириста  –  це  пекла  всюди  в  нас,
Та  дев’ять  років  крівця  наша  плине,
Жалоби  дзво́ни  дзвонять  раз  у  раз.

Та  на  число  вкраїнці  не  зважають,
Бо  ворог  не  дрімає  і  не  спить,
Вкраїну-неньку  мужньо  захищають
Й  благають  Бога  ворога  спини́ть.

У  сні  страшному  нам  колись  не  снилось,
Що  кров  роками  будем  проливать,
Та  наше  людство  в  пеклі  опинилось
Й  взяло́сь  себе  й  Вкраїну  рятувать.

Чотириста  ночей,  і  днів,  і  ранків,
Що  терорист  зміта  з  лиця  землі…
Не  лишиться  у  нас  від  них  останків,
Наві́ки  згинуть  кляті  моsk@лі.

30.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023

РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ

РІК  МИНУВ,  ТА  БІЛЬ  ЗОСТАВСЯ

Звільнили  Бучу  та  Ірпінь,
Вже  рік  минув,    як  це  відбулось.
А  скільки  крові  і  терпінь...
Вже  рік  минув,  та  не  забулось.

Катівень  скільки  і  смертей,  
Могили  братські,  руйнування,
Дівчат  зґвалтованих  й  дітей,
У  муках  із  життям  прощання.  

Нестерпні  муки  від  катів,
І  вижити  не  всім  вдалося,  
Відтятих  ворогом  голів...
А  скільки  зникло  й  не  знайшлося...

Мороз,  мурахи,  стине  кров
Від  того,    що  орда  вчинила.
Ще  час  розплати  не  прийшов
Й  земля  потвор  ще  не  накрила.  

Що  пережили  люди  ті,  
Які  ховались  у  підвалах?
Це  все  не  буде  в  забутті...
Руйнація,  усе  в  завалах.

Вже  рік  минув,  та  біль  не  вщух,
Воно  болить,  бо  це  трагічно,  
Смердить  й  по  нині  вражий  дух,
Це  в  пам'яті  тепер  навічно.

31.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023

ВЕРВИЧКА Й НАДІЯ

ВЕРВИЧКА  Й  НАДІЯ

МОЛЮ́  Й  НАДІЇ  НЕ  ВТРАЧАЮ

Тримаю  вервичку  в  руках
Й  молю́  моли́тви  без  упину…
Чому́  війна,  неначе  птах,
До  нас  все  далі  й  далі  лине?

Благаю  Бога,  щоб  поміг
Війну  з  ординцями  спинити,
Щоб  щезли  орки,  наче  сніг,
І  в  МИРІ  ми  зостались  жити.

Лягаю  й  вервичку  молю́,
Встаю  і  знов  беру́  у  ру́ки,
Пішли  із  ворогом  на  прю…
На  нас  летять,  неначе  круки.

Аби  Всевишній  відвернув
Від  нас  убивців-сатанистів,
В  опіку  всіх  нас  огорнув,
Закрив  щитом  від  терористів.

Аби  не  гинув  неньки  цвіт,
Щоб  не  росли  війни́  могили,
Аби  пропав  й  ворожий  слід
Й  жалобні  дзвони  не  дзвонили.

Тримаю  вервичку  в  руках,
В  зернятка  віру  я  вплітаю,
Аби  війни́  скінчився  жах,
Молю́  й  надії  не  втрачаю.

29.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  

                                     ***

Тримаю  вервичку  в  руках
І  милитви  шепчу  я  Богу,
Щоби  війни  забрав  він  жах
І  дарував  нам  Перемогу.

Благаю  Бога,  щоб  поміг
Русню  прокляту  подолати,
Щоби  нарешті  народ  зміг
Спокійно  жить  й  спокійно  спати.

Аби  пропав  ворожий  слід,
Щоб  не  росли  війни  могили
І  щоби  клятий  той  сусід
Більш  воювати  не  мав  сили.

Щоби  Всевишній  відвернув
Від  нас  ту  нечисть  препогану,
Щоби  нас  миром  огорнув,
А  Україні  приніс  славу.

Тримаю  вервичку  в  руках,
Молюсь  на  кожній  в  ній  зернині,
Щоб  Бог  забрав  все  горе  й  страх
Й  зберіг  життя  кожній  людині.

30.03.23  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

НА  ПЕРЕМОГУ  СПОДІВАЮСЬ

Тримаю  вервичку  в  руках…
Молитва,  біль,  думки́,  Вкраїна,
Жахіття  бачимо  у  снах,
Болить  нестерпно  й  солов’їна.

Потворів  щоб  позбулись  ми,
Щоб  не  лякались  ми  тривоги,
Щоб  не  вмивалися  слізьми́
І  дочекались  ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка  вервички  усі,
Неначе  сльо́зи  й  краплі  крові,
Це  сум,  і  страх,  і  крик  душі́,
Який  звучить  у  кожнім  слові.

Благання  Бога,  сльо́зи,  біль,
Душа  і  серце  рвуться  в  шмаття,
Багно  ординських  божевіль,
Вкраїни  бачимо  розп’яття.

Та  молитви́  молю́  усі,
Щоб  розіп’яти  не  зуміли,
Щоб  ми  вмивалися  в  росі
Й  герої  наші  не  німіли.

Тримаю  вервичку  в  руках,
Із  нею  я  не  розлучаюсь,
Вкраїна  й  люди  у  думках…
На  ПЕРЕМОГУ  сподіваюсь.

30.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023

НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ

(  Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  до  вірша  «МОЛЮ  Й  НАДІЇ  НЕ  ВТРАЧАЮ"  )

Тримаю  вервичку  в  руках…
Молитва,  біль,  думки́,  Вкраїна,
Жахіття  бачимо  у  снах,
Болить  нестерпно  й  солов’їна.

Потворів  щоб  позбулись  ми,
Щоб  не  лякались  ми  тривоги,
Щоб  не  вмивалися  слізьми́
І  дочекались  ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка  вервички  усі,
Неначе  сльо́зи  й  краплі  крові,
Це  сум,  і  страх,  і  крик  душі́,
Який  звучить  у  кожнім  слові.

Благання  Бога,  сльо́зи,  біль,
Душа  і  серце  рвуться  в  шмаття,
Багно  ординських  божевіль,
Вкраїни  бачимо  розп’яття.

Та  молитви́  молю́  усі,
Щоб  розіп’яти  не  зуміли,
Щоб  ми  вмивалися  в  росі
Й  герої  наші  не  німіли.

Тримаю  вервичку  в  руках,
Із  нею  я  не  розлучаюсь,
Вкраїна  й  люди  у  думках…
На  ПЕРЕМОГУ  сподіваюсь.

30.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023

МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю  вервичку  в  руках
Й  молю́  моли́тви  без  упину…
Чому́  війна,  неначе  птах,
До  нас  все  далі  й  далі  лине?

Благаю  Бога,  щоб  поміг
Війну  з  ординцями  спинити,
Щоб  щезли  орки,  наче  сніг,
І  в  МИРІ  ми  зостались  жити.

Лягаю  й  вервичку  молю́,
Встаю  і  знов  беру́  у  ру́ки,
Пішли  із  ворогом  на  прю…
На  нас  летять,  неначе  круки.

Аби  Всевишній  відвернув
Від  нас  убивців-сатанистів,
В  опіку  всіх  нас  огорнув,
Закрив  щитом  від  терористів.

Аби  не  гинув  неньки  цвіт,
Щоб  не  росли  війни́  могили,
Аби  пропав  й  ворожий  слід
Й  жалобні  дзвони  не  дзвонили.

Тримаю  вервичку  в  руках,
В  зернятка  віру  я  вплітаю,
Аби  війни́  скінчився  жах,
Молю́  й  надії  не  втрачаю.

29.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023

НЕ ЗМІГ

Тебе  я  з  пам’яті  не  стер,
І  відштовхнути  не  вдало́ся…  
То  як  же  буть  мені  тепер?
В  думках  і  серці  ти  є  й  досі.

Без  тебе  вчився  я  пожить,
Без  тебе,  наче,  та…  з  тобою,
Не  зміг  тебе  я  відпусти́ть…
У  боротьбі  з  сами́м  собою.

Хотів  тебе  я  відштовхнуть,
Наговорив  багато  всьо́го,
Хотів  закреслить  все,  забуть,
Та,  ма́буть,  мало  було  цьо́го.

Альбом  хотів  перегорнуть,
Світлини  всі  повидаляти,
Та  в  серці  й  пам’яті  живуть,
А  їх  непросто  спопеляти.

Хотів  без  тебе,  та  не  зміг,
Хоч  ти  –  і  біль,  і  насолода.
Пройти  нам  безліч  ще  доріг…
Завдав  десь  болю…  дуже  шко́да.

Тебе  я  в  пам’яті  зберіг
Й  стирати  більше  я  не  стану,
Без  тебе  бути  я  не  зміг,
Тобою  жить  не  перестану.

27.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023

Я ЗНАХОДЖУ СЕБЕ

А  я  себе  знаходжу  десь  щодня,
Мої́  думки́  не  сплять  і  не  дрімають,
Дорогами  не  ходжу  навмання,
І  мрії,  мов  на  хвилях  пропливають.

Кудись  мене  заводять  раз  у  раз,
Ведуть  й  туди,  де    я  ще  не  бувала,
Вони  ведуть,  збігає  з  ними  час,
Бажаннями  думки́  я  прикрашала.

Кудлатими  бувають  ті  думки́,
У  них  зненацька  можна  й  заблукати,
Життя  гортають,  наче  сторінки́,
Й  беру́ться  їх  уважно  розглядати.

Знаходжу  я  себе  на  сторінка́х  –  
То  о́брази  святкові,  то  буденні,
Та  нишпорю  щоразу  у  думках,
Шукаю  поміж  ними  достеменні.

Знаходжу  я  себе  й  в  глухім  куті,
А  далі  –  бачу  десь  на  п’єдесталі,
Каміння  й  квіти  бачу  на  путі,
А  кроки  –  і  важкі,  і  дуже  вдалі.

Та  головне,  що  всі  ті  кроки  є,
Я  їх  роблю́  і  все  кудись  крокую,  
Життя  мені  наснаги  додає,
На  місці  я  ніко́ли  не  тупцюю.

14.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023

КАДРИ З ПАМ'ЯТІ

Занурившись  у  спогади  дитинства,
Згадавши  кожну  зі  своїх  стежин,
Пізнавши  смак  солодкий  материнства,
Зустріла  осінь  й  аромат  жоржин.

Мов  стрічку  з  кінофільму  розглядаю,
Неначе  кадри  давнього  кіно,
Й  продовження  у  стрічці  тій  чекаю…
Моменти  в  ній,  немов  п’янке  вино.

У  них  вдивляюсь,  погляд  зупиняю,
Різня́ться  між  собою  вочевидь,
По  декілька  разів  переглядаю,
І  не  було́  ніяких  там  провидь.

Всі  спогади  дитинства  безтурботні,
Усі  вони,  немов  калейдоскоп,
Але  ж  усі  вони  безповоротні,
Йде  зміна  їх  й  немає  кадру  «СТОП».

Ступивши  в  думках  на  всі  стежини,
Торкаючись  до  кожного  кутка,
Скотились  по  щоці  моїй  сльозини…
В  минуле  не  збудовано  містка.

Не  всюди  я  хотіла  б  повернутись,
Не  кожну  я  хотіла  б  знов  пройти,
Та  є  і  ті,  яких  не  позабути,
Але  назад  не  зведено  мости.

26.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023

МІЙ КРАЙ

Мій  край,  де  народилась  й  не  живу,
Де  сіяла  я  мальви  з  чебрецями,
Це  край,  куди  лебідкою  пливу,
Це  край,  де  лиш  зосталась  хата  мами.
Це  край,  якому  рівних  більш  нема,
Де  магія  душі  й  тепла  панує,
До  нього  прикипіла  я  сама,
Де  згадка  від  недуг  усіх  лікує.

Це  край,  що  мене  манить  звідусіль,
Який  все  заворожує  й  чарує,
Із  ним  я  відчуваю  щастя  й  біль,
Він  спогади  дитинства  всі  дарує.
Це  край,  який  душею  я  люблю́,
Який  навіки  в  серці  оселився,
За  нього  я  молитви  всі  молю́,
Це  край,  який  росою  й  сонцем  вмився.

Це  край,  де  є  криниця  у  саду,
З  якої  воду  за́вжди  набирала,
Стежина,  по  якій  до  хати  йду,
Де  мама  на  порозі  зустрічала.
Цей  край  –  моя  колиска  дорога́,
Дорожчий  він  за  всі  скарби  у  світі,
До  нього  все  ступа  моя́  нога,
Його  теплом  з  дитинства  ми  зігріті.

Мій  край,  де  з  виноградної  лози́,
Медо́ві  виснуть  ґрона  винограду,
Де  со́лодко  і  гірко  від  сльози́,
Куди  думками  лину  по  пораду.
Мій  край,  де  народилась  й  не  живу,
Який  з  любов’ю  завше  зустрічає,
Спадають  ро́си-перли  на  траву,
І  соловей  пісні  в  саду  співає.

Це  край,  де  височіються  церкви́,
Де  золотом  виблискують  святині,
Любов’ю  ти  до  нього  все  живи,
У  ньому  жити  мові  солов’їній.
Це  край,  неначе  мама,  дорогий,
Його  лелію  в  серці  я  роками,
Для  мене  він  і  цінний  і  святий,
До  нього  лину  завше  я  думками.

21.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023

НЕ ГНІВАЙСЯ, ПРОСТИ

Як  музою  хоч  мить  якусь  побути?
Та  й  чи  змогла  б  на  творчість  надихать?
Зненацька  аромат  п’янкий  вдихнути,
При  цьо́му  подих  десь  затамувать.

Це  мрії  лиш…  Реальністю  не  стануть…
А  може  й  стануть…треба  лиш  чекать.
Думками  зможу  у  глибінь  десь  кануть
І  словом,  що  торкнає,  описать.

Чи  зможе  слово  струн  твої́х  торкнутись?
Якби  ж  відчути  кожную  із  них…
Не  хочеться  із  ними  розминутись…
Щоб  голос  серця  шепотів  й  не  стих.

І  до  грудей  в  обіймах  притулитись,
Відчути  ніжне  і  міцне  плече,
В  очей  безодні  з  радістю  втопитись…
І  мрія  хай  ніку́ди  не  втече.

Розкрий  мені,  благаю,  таємницю
Чи  музою  твоєю  можу  стать?
Чи  я  пізнаю  душу-чарівницю?
Чи  зможу  насолоду  скуштувать?

Не  кваплю  я  тебе,  не  підганяю,
А  відповідь  ти  серцем  сповісти.
Не  гнівайся  за  сказане,  благаю…
І  за  відвертість  ти  мене  прости.

24.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023

ЖУРАВЛИК

Журавликом  синок  злетів  у  небо,
Курличе  тужно  в  небі  з  вишини,
Не  ве́рнеться,  матусенько,  до  тебе,
Хіба  що  лиш  прилине  в  тво́ї  сни.

Не  ве́рнеться,  матусенько,  ніко́ли,
Його  не  зможеш  більше  обійнять,
Не  вийде  на  світанку  з  батьком  в  поле,
В  сирій  землі́  зостанеться  лежать.

Не  вийде  більше  вранці  на  подвір’я,
Босо́ніж  не  пройде́ться  по  росі,
Лиш  з  піднебесся  скине  сво́є  пір’я,
Й  скупаєте  його  в  свої́й  сльозі.

Лиш  з  піднебесся  пір’ячко  він  скине,
У  ньому  буде  ту́га  і  печаль,
Але  в  домівку  більше  не  полине,
Його  відліт  поселить  біль  і  жаль.

В  домівку  більш  ніко́ли  не  полине,
Не  заспіває  пісню  він  дзвінку…
Курликання  прощальне  журавлине,
Й  могила,  що  заквітчана  в  вінку.

Курликання  прощальне  журавлине
Наза́вжди  в  піднебесся  полетів.
В  сирій  землі  журавлик  наш  спочине…
А  жити  він…  А  жити  він  хотів.

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023

ЯКЩО В СЕЛІ ТВОЄМУ НЕ СТРІЛЯЮТЬ

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа,  що  в  нас  війни́  нема,
Не  означа,  що  більше  не  вбивають…
В  обі́йми  взя́ла  нас  усіх  пітьма́.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа,  що  в  нас  панує  МИР,
Раschиsти  нашу  неньку  спопеляють,
Воює  дев’ять  років  в  нас  упир.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа  –    біду  можна  забуть,
Потво́ри,  де  лиш  можуть,  нас  сягають,
Й  смертельні  нам  салюти  подають.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа  –    отямилась  орда,
Герої  наші  го́лови  складають…
В  нас  горе,  біль,  і  сльо́зи,  і  біда.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  означа,  що  спокій  вже  настав,
Убивці  від  життя  нас  визволяють,
Смертельні  кри́ла  вбивця  розпластав.

Якщо  в  селі  твоє́му  не  стріляють,
Не  значить,  що  закінчилась  війна,
Не  значить,  що  в  могили  не  лягають,
Не  значить,  що  вступився  сатана.

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023

ПЛАЧ УКРАЇНИ

В  нас  плаче  Ржищів,  плаче  Запоріжжя,
І  Краматорськ,  і  Харків,  І  Херсон…
Не  гори  це,  й  не  б’ють  у  їх  підніжжя!
Й  на  жаль,  це  не  страшний  наснився  сон.

Усюди  плач,  плач  неньки-України…
І  Суми,  і  Одеса,  і  Дніпро…
Стають  щомиті  згарища-руїни.
Чому́  в  нас  біль  й  не  сіється  добро?

У  жодному  кутку  нема  споко́ю,
Усюди  кров,  трагедія  і  біль,
Прийшов  раschиsт  із  клятою  війною,
Прийшла  гнила  смердюча  раsch@цвіль.

Людей  вбивають  всюди  щохвилини,
Удари  завдають  зі  всіх  усюд,
І  згарища,  й  руїни,  й  крівця  плине,
На  кожнім  кроці  гине  неньки  люд.

За  що  ж  потвора  в  нас  людей  вбиває?
За  що  він  позбавляє  їх  життя?
Коли  Госпо́дь  за  це  їх  покарає?
Коли  зупи́нить  кровопролиття?

Нема  безпеки  в  жодному  куточку,
Бо  всюди  доліта  ракета  й  дрон,
Вдаряє  й  по  дитячому  садочку…
Коли  ж  прийде́  усім  убивцям  скон?

За  що  ж  потвори  чинять  так  із  нами?
За  що  стирають  нас  з  лиця  землі́?
Цвинтарі  повні  доньками  й  синами…
Життя  усіх    лишають  моsk@лі.

23.03.2023.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023

В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА

В  МОЇЙ  УКРАЇНІ  ВІЙНА

В  мої́й  Україні  війна,
В  мої́й  Україні  вбивають,
Воює  раschиsт-сатана,
Та  зрадники  їх  прославляють.

В  мої́й  Україні  терор,
Вбивають  людей  у  домівках,
Взяв  зброю  поет  і  актор  –  
І  в  засвітах  в  вічних  мандрівках.

В  мої́й  Україні  біда,
Та  зрадник  на  ворога  боці,
Скрізь  мова  ворожа…  Ганьба!...
Звучить  в  нас  на  кожному  кроці.

В  мої́й  Україні  ллє  кров,
Війна  не  вщухає  ні  миті,
Та  в  зрадників  зрадна  любов,
Раschизмом  вони  оповиті.

В  мої́й  Україні  є  біль,
І  рана  все  більше  ятриться,
Та  сипле  туди  зрадник  сіль,
Й  за  мову  убивців  гордиться.

В  мої́й  Україні  війна
І  мови  держави  цурають,
За  неї  висока  ціна…
На  мові  орди  розмовляють.

В  мої́й  Україні  війна,
Ми  чуєм  ворожую  мову,
Щоразу  в  нас  звістка  сумна,
Та  всюди  руsні  мова  знову.

В  мо́їй  Україні  війна,
Та  зрадник  різниці  не  бачить,
Гордиться  із  мови-лайна,
Ціни  йому  мова  не  значить.

10.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023

НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ

НЕ  БІЙТЕСЯ,  ПРИЙДІТЬ

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Я  покажу́  вам  ті  усі  руїни.
Ви  світові  про  все  це  розкажіть,
Повідайте  про  рани  України.

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Не  ви,  а  й  ми  живемо  в  цьому  пеклі!
Війну  цю  зупинити  поможіть,
Хай  скі́нчаться  бої́  усі  запеклі.

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
І  гляньте  сво́їм  оком  на  жахіття,
Відчуйте  цю  трагедію  століть,
Страшне  й  жорстоке  наше  лихоліття.

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Послухайте,  що  скажуть  наші  люди.
Ще  й  ви  про  допомогу  нам  просіть,
Поглятьте  на  жахіття  скрізь  і  всюди.

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
На  рану  гляньте,  яку  нам  зробили.
Покваптеся,  в  домівках  не  сидіть,
Дізнайтеся  скількох  потвори  вбили!

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Душею  ви  відчуйте  наші  бі́ди,
І  світові  про  них  ви  голосіть,
Бо  правду  цю  приховувати  ні́де!

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Послухайте  повітряну  тривогу,
Побаченим,  черстві́  серця́  торкніть,
Відчуйте  біль  вкраїнського  порогу!

Не  бійтеся,  не  бійтеся,  прийдіть,
Душею  ви  відчуйте  наші  біди
І  світові  про  це  ви  голосіть,
Бо  правду  цю  приховувати  ніде!


19.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023

ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ

ЧОМУ  ТАКИЙ  ПЛАКУЧИЙ  БЕРЕЗІЛЬ

Чому́  такий  плакучий  березі́ль
Так  хочеться  для  світу  розказати,
І  ворог  нас  узяв  собі́  за  ціль,
Чому́  із  горя  посивіла  мати.

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
Невже  не  може  сльо́зи  він  не  лити?
Щомиті  виливає  сильний  біль,
Яким  ми,  як  ніко́ли,  дуже  ситі.

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
Невже  не  може  висушити    сльо́зи?
Немов  відкрив  з  сльоза́ми  він  артіль,
Де  точаться  війни́  страшної  гро́зи.

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
І  плакати  коли  він  перестане?
Із  сліз  і  крові  стала  вже  купі́ль…
Коли  вже  мирний  час  у  нас  настане?

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
Він  плаче  й  плаче,  й  сльо́зи  ті  рікою,
На  рани  насипає  ворог  сіль,
Прийшовши  в  Україну  із  війною.

Чому́  ж  такий  плакучий  березі́ль?
Чому́  не  може  він  радіть,  смія́тись?
Чом  шириться  ця  віха  божевіль
Й  доводиться  з  життям  за  це  прощатись?

19.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

БЕРЕЗІЛЬ  –  те  саме,  що  БЕРЕЗЕНЬ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023

ВИТВИЦЬКИЙ КРАЙ

ВИТВИЦЬКИЙ  КРАЙ

(  Візитівка  )

Витви́цький  край  –  душі́  колиска,
А  се́ла  всі  –  це  ОТГ,
Мов  намистинок  ці́ла  ни́зка,
Все  миле  серцю  й  дороге.
Витви́цький  край  –  сіл  розмаїття,
Де  лине  пісня  голосна,
Існує  не  одне  століття
І  квітне,  наче  та  весна.

ПРИСПІВ

Витви́цький  краю,  краю  наш  –  
Перлино  Прикарпаття,
До  тебе  линуть  звідусіль
В  красу  –  твоє́  ошаття.
Витви́цький  краю,  краю  наш,
Усі  ми  –  тво́ї  діти,
Які  збагачують  тебе,
За  тебе  щоб  радіти.

Витви́цький  край  –  перлина  наша,
Що  в  Прикарпатті  причаївсь,
Душі́  й  краси  в  нім  повна  чаша,
Тепло́м  сердець  наших  зігрівсь.
Витви́цький  край,  немов  зага́дка,
Яка  торкнулася  сердець,
Про  нього  дуже  давня  згадка,
Яку  розносить  й  вітерець.

ПРИСПІВ

Витви́цький  край  –  це  рік  початок,
Які,  мов  стрічечки  течуть.
Культуру  ро́дить  із  зерняток,
Що  наші  люди  бережуть.
Витви́цький  край  –  століть  колосся
Обрядів,  звичаїв,  пісень,
З  споконвіків  так  повелося  –
Традицій  повен  кожен  день.

16.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023

А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ

А  КВІТИ  ПІД  СНІГОМ  БУЛИ  НА  ПЕРОНІ

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
А  інші  зостались  під  снігом  в  саду́,
Та  наші  герої  в  ворожім  полоні
Тортурів  зазнали  і  бачать  біду.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
Голівки  схилили  вони  до  землі́,
До  неба  тягнули  пелю́стки-долоні,
Щоб  їх  не  вбивала  орда-моsk@лі.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
Вони  оніміли,  скував  їх  мороз,
Ще  й  ворог-ординець  стояв  на  кордоні,
То  ж  маємо  втрати  і  страх  від  загроз.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
Зігрітись  хотіли,  та  бракло  тепла́,
А  кулі  ворожі  торкались  до  скроні,
І  кров,  як  водиця,  із  рани  текла.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні
І  мовчки  благали,  щоб  їх  врятувать,
Та  й  зе́млі  Вкраїни  від  крові  червоні,
Бо  клятий  ординець  нас  взявся  вбить.

А  квіти  під  снігом  були́  на  пероні,
Хоч  мріяли  квітнуть  у  наших  садах…
Це  го́лови  склали  синочки  і  доні,
Та  житимуть  вічно  у  наших  серцях.

12.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023

ПРОСТИ МЕНЕ ГРІШНУ, ВСЕВИШНІЙ, ПРОСТИ

ПРОСТИ  МЕНЕ  ГРІШНУ,  ВСЕВИШНІЙ,  ПРОСТИ

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Прости,  якщо  можеш,  благаю,
Нелегко  хрести  із  гріхами  нести́,
То  ж  прощення  тво́го  чекаю.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Гріхи,  мов  каміння,  збираю,
Стежками  життя  все  доводиться  йти,
Надію,  що  про́стиш,  плекаю.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Не  всюди  свідомо  грішила,
Благаю,  гріхи  всі  мої́  відпусти,
Бо  ними  я  світло  закрила.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Життя  в  чагарі  нас  заводить,
Нелегко  бува  чагарями  пройти,
І  це  до  гріхів  нас  доводить.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
За  кожен  з  гріхів  свої́х  каюсь,
Чому́сь  до  гріхів  є  усюди  мости,
Минати  я  їх  намагаюсь.

Прости  мене  грішну,  Всевишній,  прости,
Доро́гу  вкажи  безгріховну,
Та  строго,  благаю,  мене  не  суди,
Я  душу  очищу  гріховну.

16.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023

НЕМА В ОРДИНЦІВ ТИХ РАКЕТ

НЕМА  В  ОРДИНЦІВ  ТИХ  РАКЕТ

Нема    в  ординців  тих  ракет,
Які  убили  б  нашу  віру.
Для  вбивців  ми  -пріоритет?
Ми  на  життя  даєм  офіру!

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Які  би  дух  у  нас  вбивали,
Це  ні  для  ко́го  не  секрет,
Та  вбивці  цьо́го  не  чекали.

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Щоб  нас  у  кут  глухий  загнали,
Для  себе  чорний  в  них  пакет,
Щоб  рештки  всі  запакували.

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Щоб  руки  змусили  підняти,
І  не  знайдеться  в  них  тенет,
Щоб  неньку  з  нами  в  пастку  взяти.

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Щоб  ми  сказали:  «Ми  здає́мось»,
Хоч  ними  роблять  й  рикошет,
Але  парадом  ми  пройде́мось.

Нема  в  ординців  тих  ракет,
Аби  незламність  нашу  вбили.
Собі  зламають  цим  хребат,
А  нас  зламать  –  нема  в  них  сили.

15.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023

З ПОЛЯ БОЮ НЕ ВСІ ПОВЕРТАЮТЬ

З  по́ля  бо́ю  не  всі  повертають,
Повертають  додому  не  всі,
Сво́ї  го́лови  там  і  складають
І  вмиваються  ж  бо  не  в  росі.

Клятий  вбивця  стріляє  й  стріляє,
Але  краю  стрільбі  тій  нема,
Він  безжально  наш  нарід  вбиває,
У  напрузі  роки  вже  трима.

Ні  жалю́  в  них  нема,  ні  сумління,
Без  різниці  куди  їм  стрілять,
Нам  дісталося  горе  й  терпіння,
Ми  ніза́що  не  хочем  вмирать.

Гинуть  воїни  наші  щоднини,
В  домовинах  вертають  з  війни́,
Голосіння  і  плач  всюди  лине…
Не  вертають  і  до́ньки,  й  сини.

Не  для  ворога  всіх  їх  ростили,
Не  для  то́го,  щоб  ворог  вбивав…
Скільки  цвіту  лягло  у  могили…
Від  життя  їх  ординець  звільняв.

З  по́ля  бо́ю  не  всі  повертають,
Хоч  не  їхали  там  помирать…
У  сльоза́х  всіх  героїв  стрічають,
Та  слізьми́  з  домовин  не  піднять.

02.03.2023  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023

ПОЧНУ СПОЧАТКУ

ПОЧНУ  СПОЧАТКУ

Ламали  крила,  та  й  не  раз,  а  я  літа́ла,
Збивали  з  ніг,  щоб  не  пішла,  та  я  вставала.
Мені  кричали:  «Не  роби!»,  та  я  робила,
Душа  боліла  від  образ  –  я  не  скигли́ла.

Шляхи  старались  перекрить  –  я  обходи́ла,
Старались  добре  насоли́ть  –  все  пережи́ла.
Старались  пам’яті  лиши́ть  –  я  не  забула,
Старались  звуки  приглушить,  та  все  я  чула.

Старались  боляче  робить,  та  все  стерпіла,
Старались  все  в  житті  зламать  –  я  жить  зуміла.
«Не  смій  ти  ворога  прощать!»,    –  та  я  прощала,
«Він  не  покається,  ти  знай!»,    –  та  я  чекала.

Мені  казали:  «Не  шукай!»,    –    та  я  шукала,
«До  серця  близько  не  приймай!»,  –    та  я  приймала.
«Любов  усю  не  віддавай!»,    –  я  віддавала,
«В  полові  зе́рна  не  знайдеш!»,  –  я  вибирала.

«Очей  на  підлість  всю  закрий!»,    –    я  не  зуміла,
Чекали,  щоб  мовчала  я  –  не  оніміла.
Терпіла  біль  і  далі  йшла,  бо  жить  хотіла,
А  страх  охоплював  мене  –  як  лист  тремтіла.

Старались  кисень  перекрить,  та  я  вдихну́ла,
Повітря  в  груди  я  набрала  і  гайнула.
За  біль  казали  наказать  –  не  наказала,
Що  Бог  запла́тить  всім  за  все  я  лиш  чекала.

Зламати  мріють  і  тепер,  та  я  не  дамся,
Казала  і  кажу́  гнилій  душі:  «Отямся…».
Усе  в  житті  я  віддаю  у  руки  Богу
Й  ніко́му  ні  у  чім  не  перейшла  дорогу.

Бувало  всяке  у  житті  –  я  не  зламалась,
Душа  топилась  у  сльозах,  та  я  сміялась.
Збирала  все  по  крихті  я  і  по  зернятку,
Щоб  навіть  всьо́му  був  кінець  –  почну  спочатку!

06.03.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023

БАТЬКО ІСТИНИ І ПРАВДИ

БАТЬКО  ІСТИНИ  І  ПРАВДИ

Батьком  істини,  правди  і  сили
Наш  Шевченко  завжди́  виступав.
Катували  його  і  гнобили,
Та  він  віри  й  тоді  не  втрачав.

Батько  духу  і  сильної  волі…
Наш  Шевченко  таким  са́ме  є.
Та  й  він  прагнув  всім  кращої  долі,
І  наш  люд  вже  не  спить  –  повстає.

Та́кож  батьком  борців  всіх  за  волю
Наш  Шевченко  тоді  ще  постав.
І  про  злидні,  кріпацтво  й  недолю
Він  у  творах  своїх  оспівав.

А  ще  й  батьком  любові  до  кра́ю
Наш  Шевченко  себе  проявив.
Ані  хвильки  він  часу  не  гаяв  –  
Все  для  нас  він  писав  і  творив.

Батьком  волі  й  взірцем  в  своїй  вірі
Був  Шевченко,  і  є,  і  буде́.
Всі  моли́тви  його  й  наші  щирі…
До  нас  доленька  краща  прийде́.

14.03.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023

КРІПАЦЬКА НЕВОЛЯ І ДОЛЯ ВАЖКАЯ

Кріпацька  неволя    і  доля  важкая.
І  тю́рми,  засла́ння  і  каторга  знов.
Була  для  Шевченка  Вкраїна  святая,
Ніко́ли  не  гасла  до  неї  любов.

Знущання,  побої,  важкая  робота,
І  каторга,  й  біль,  і  окови  важкі.
Не  сон  повноцінний,  а   й  тільки  дрімота,
Життя  у  засла́ннях  й  катюги  лихі.

Жило́сь  кріпакам  дуже  важко  в  неволі,
На  долю  жалітись  лиш  Богу  могли.
І  босі  ходили,  й  в  лахміттях,  і  голі,
Не  всі  дочекатися  волі  змогли.

А  справити  одіж  не  бу́ло  в  них  змоги,
Це  розкіш  бу́ла  для  народу  тоді.
Улітку  ходили  вони  босоногі,
Серця́  у  панів,  наче  кремінь,  тверді.

Кріпацьку  неволю,  біль  і  знущання
Кобзар  відчував  на  собі́  за  життя,
А  біль,  що  у  серці  –  у  ві́ршах  зізна́ння.
Вкраїна  для  нього  лишалась  свята́.

Не  зрікся  він  неньки,  закутий  в  кайданах,
Любив  Україну  і  в  серці  беріг,
Люби́ть  не  боявся,  служивши  у  пана,
І  шлях  на  спочинок  додому  проліг.

09.03.2019  р.  
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023

МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА

Мертвими  кроками  ходить  війна,
Всюди  сліди  залишає,
Нею  керує  лишень  сатана,
Міри  ні  в  чо́му  не  знає.

Мертвими  кроками  ходить  війна…
Горе,  і  втрати,  і  сльо́зи,
Звістка  приходить  болюча  й  сумна
Поки  бушують  ті  гро́зи.

Мертвими  кроками  ходить  війна,
Все  на  шляху́  спопеляє,
Дуже  висока  постала  ціна  –  
Всюди  життя  забирає.

Мертвими  кроками  ходить    війна.
Як  нам  її  зупинити?
Сила  велика  її  й  руйнівна,
Кров  нам  доводиться  лити.

Мертвими  кроками  ходить  війна,
Втіху  забра́ла  проклята.
Що  нам  зроби́ть,  щоб  скінчи́лась  вона?
Гинуть  сини-соколята.

Мертвими  кроками  ходить  війна,
Віру  вона  не  розтопче,
Радо  її  не  стріча  чужина́.
МИР  нам  дорогу  протопче.

11.03.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитріва,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023

ВІНОЧОК З КОЛОСКІВ

А  я  сплету́  віночок  з  колосків,
І  соняхи  у  нього  повплітаю,
Додам  у  нього  гілки  чебреців
Ще  й  пісню  про  Вкраїну  заспіваю.

А  ще  візьму́  колосся  цілий  сніп,
І  ніжно  до  грудей  його  приту́лю,
Щоб  більше  в  нас  не  бу́ло  чорних  діб,
Молитвою  від  ворога  зату́лю.

А  душу  вишиванка  зігріва,
Бо  поле  хлі́бне  знову  сколоси́ться,  
Вуста  шепочуть  золоті  слова́,
На  мирне  небо  зможу  я  диви́ться.

Гойдає  вітер  ниву  золоту,
І  жайвір  пісню  голосно  заводить,
Молю́сь  за  землю  –  ненечку  святу,
Хай  мирне  сонце  на  світанку  сходить.

Стрічки́  розвіє  ле́гкий  вітерець,
Краплинами  роси́  буду  вмиватись,
Молю́ся,  щоб  прийшов  війні  кінець,
Й  від  вибухів  щоб  більше  не  здригатись.

То  ж  я  сплету́  віночок  з  колосків,
Ще  й  очі  в  мирне  небо  я  підве́ду,
Дзвінкий  полине  в  піднебесся  спів,
Рукою  по  землі́  святій  проведу.

11.09.2022

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023

НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ

А  він  неско́рено  стоїь,
Він  тут  незламно  нас  вартує,
Бо  бачить  віху  всіх  жахіть,
І  плач  і  стогін  добре  чує.

У  нього  лютий  звір  стріляв,
Бої́  точилися  навко́ло,
Та  він  неско́рено  стояв
Й  казав  напевно:  «Згинь,  потворо!»

Він  ще  колись  пророкував,
Бо  сам  пройшов  страшні  знущання,
І  за  Вкраїну  вболівав,
Пізнав  за  це  в  sибір  вигна́ння.

Він  тут  стояв  й  на  все  дививсь,
Молив-благав  за  Україну,
Та  ворогам  він  не  скоривсь,
Не  зрадив  неньку  й  солов’їну.

Він  тут,  славетний  наш  Кобзар,
Його  слова́  –  це  сильна  зброя,
Пізнав  ворожий  він  удар,
Бо  в  серці  й  слові  правда  сво́я.

Він  тут  неско́рено  стоїть
І  серце  рве  за  Бородянку,
Не  впав  від  тих  усіх  страхіть
І  просто́яв  аж  до  останку.

Стоїть  й  стоятиме  віки,
Під  обстрілом  зумів  вціліти,
Його  слова́,  його  думки́…
І  Україні-неньці  жити!

10.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023

ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ

«Вітають»  Шевченка  в  столиці  й  Одесі,
«Вітання»  р@schиsти  усюди  в  нас  шлють.
Для  них  Україна,  як  квітка  на  плесі…
Такий  собі  вбивчий  пускають  «салют».

«Вітають  сердечно»  вони  й  в  Станіславі,
І  Харків,  й  Херсон  не  минув  сатана,
Полеглі  спочинуть  навіки  во  славі,
Розплату  ординці  відчують  сповна.

«Вітають»  пророка  у  древньому  Львові,  
«Цілують»  ракетами  мирних  людей,
Ніяк  не  нап'ються  потвори  ті  крові…
Щодень  додається  калік  і  смертей.

«Вітають»  вони  Кобзаря  на  Чернечій…
Вітання  гучні  шле  Шевченку  орда,
Та  й  гнізда  з-за  них  в  нас  пустіють  лелечі…
Велике  в  нас  горе,  велика  біда.

«Вітають»  поета  по  всій  Україні,
Від  болю  реве  сивий  красень  Дніпро,
Та  нарід  на  впав  пред  врагом  на  коліні,
Хоч  ріками  ллється  із  тіл  наших  кров.

«Вітають»  убивці  вкраїнського  сина,
Який  все  писав,  як  у  воду  дививсь,
В  жалобі  велика  вкраїнська  родина,
Сльозами  і  кров'ю  наш  нарід  умивсь.

«Вітають»  Тараса,  убивчо  вітають,
Здригають  Карпати  й  Чернеча  гора,
А  сльози  повори  усі  позбирають
І  Божого  суду  настане  пора.

09.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023

"ВІТАННЯ" ВІД ПОТВОР

«ВІТАННЯ»  ВІД  ПОТВОР

«Вітають»  Шевченка  потвори,
Повітряні  цілі  нам  шлють,
Від  них  лиш  смакуємо  горе,
Та  дух  український  не  вб’ють.

«Вітають»  Шевченка  р@schиsти,
На  неньку  атакою  йдуть,
Це  –  їхнє  «вітання  врочисте»,
Усюди  ті  вибухи  чуть.

«Вітають»  Шевченка,  вітають,
Приліт  за  прильотом  у  нас,
«Салюти»  в  повітрі  лунають,
Та  дух  наш  незламний  не  згас.

«Вітають»  Шевченка  убивці,
Щоб  він  на  Чернечій  почув,
Життя  забирають  паршивці.
Убивця  ввесь  світ  сколихнув.

«Вітають»  Шевченка  зі  зброї,
Вітають  пророка  з  ракет,
Йде  стогін  землиці  святої,
Із  вибухів  склали  букет.

«Вітають»  Шевченка  ординці  –
Це  все,  на  що  здатні  вони,
Не  падають  духом  вкраїнці,
Які  у  обіймах  війни́.

09.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023

ВЕСНЯНІЙМО

Весняніймо,  дівчата,  щоднини,
У  душі́  хай  буяє  весна,
Будьмо  квітом  для  неньки-Вкраїни,
Хай  закінчиться  клята  війна.

Весняніймо,  дівчата,  щомиті,
Нехай  осінь  прийде  після  ста,
І  любов’ю  ми  будьмо  сповиті,
Про  прекрасне  хай  мовлять  вуста.

Весняніймо,  дівчата  усюди,
Нам  пасує  усім  весняніть,
ПЕРЕМОГУ  Вкраїна  здобуде,
Вона  вирветься  з  пекла,  з  жахіть.

Весняніймо,  дівчата,  і  квітнім,
І  палітру  краси  оберім,
Ми  й  Вкраїна  –  найкращі  у  світі,
То  ж  любов’ю  її  огорнім.

Весняніймо,  дівчата,  хутчіше,
Відганяймо  буянням  орду,
То  й  прийде́  ПЕРЕМОГА  скоріше.
Маймо  віру  у  цьо́му  тверду.

Весняніймо,  дівчата  і  сяймо,
Потопаймо  в  буянні  весни,
Наче  квіти,  усі  розквітаймо,
Хай  покине  нас  віха  війни.

08.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023

ПОЄДНАННЯ ТАЛАНТІВ

Чи  поєднує  доля  таланти
Й  спонукає  творити  красу,
Де  художник,  поет,  музиканти
Всі  змальовують  в  творах  росу?

На  поло́тна  чи  ві́рші  лягають?
Чи  картини  у  ві́ршах  звучать?
Чи  мелодію  теж  відчувають?
Чи  думки́,  мов  струмочки  дзюрчать?

Чи  на  нотному  стані  та  гама
Ожила  й  в  піднебесся  злетить?
В  світ  краси  не  зачинена  брама,
А  у  ньому  –  душевна  блакить.

Які  о́брази  бачаться  ними?
Чи  гармонія  є  поміж  них?
Чи  між  струнами  душ  їх  тонкими
Є  сплетіння  вібрацій  тісних?

Вміло  пензлем  той  стан  передати,
Що  рядками  ляга  на  папір,
А  ще  й  в  музику  все  повплітати,
Бо  краса  невичерпна,  без  мір.

Ноти,  пензель,  думки  поетичні…
Незбагненна  душі́  глибина,
І  творіння  ж  такі  фантастичні:
Все  поєднують,  все  поглина.

Майстер  музики,  слова,  палітри,
Дар  від  Бога  прекрасне  твори́ть,
Цей  талант  і  негода  не  зітре,
І  ніко́ли  й  ніщо  не  приспить.

08.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023

ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ

Він  прийшов  від  життя  визволяти,
Але  то́го  не  прагнули  ми,
І  для  цьо́го  він  взявся  вбивати,
Та  за  це  сам  поляже  кістьми.

І  домівки  орді  на  заваді,
То  й  від  них    визволяти  взяли́сь,
А  людей  хоронили  ми  в  саді,
Їхні  ду́ші  злетіли  у  вись.

Але  жоден  з  життям  не  прощався,
Бо  його  забирали  у  них,
На  прощання  лиш  стогін  роздався
Й  через  мить  там  наза́вжди  вій  стих.

Силоміць  від  життя  визволяють,
Бо  з  дияволом  в  змові  вони,
Так  щомиті  народ  наш  вбивають…
Вони  прагнули  за́вжди  війни.

В  то́му  пеклі  нам  вижити  важко,
Бо  ординець  ні  миті  не  спить,
І  ракета  летить,  а  не  пташка.
Не  дає  нам  спокійно  прожить.

Він  прийшов  від  життя  визволяти,
Й  це  потворі  вдається  роби́ть,
До  кінця  ми  всі  будем  стояти,
У  Соборній  Вкраїні  нам  жить!

20.02.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023

ВЕСНА ПРИЙШЛА В КАЛЕНДАРІ

Весна  прийшла  в  календарі,
В  житті  –  сніги,  в  житті  –  морози,
Бува  підсніжник  в  цій  порі,
Але  тепер  війни  в  нас  грози.

Весна  прийшла…вже  кілька  днів,
Та  ми  чекаєм  ПЕРЕМОГУ.
Наш  ворог  згинути  волів,
Й  не  знати  нашого  порогу.

Весна  прийшла,  бо  їй  пора,
Її  орда  не  відмінила,
Міста́  і  села́,  як  мара́,
Бо  їх  потвора  спопелила.

Весна  прийшла,  та  повно  сліз,
Бо  ірод  неньки  цвіт  вбиває,
На  нашу  землю  ворог  вліз
І  рідну  кров’ю  напуває.

Весна  буяти  не  взяла́сь,
І  не  взяла́сь  землиця  квітом,
Бо  сатана  по  ній  пройшлась
І  нас  годує  горецвітом.

Весна  прийшла  в  календарі,
Та  не  прийшла  у  наші  ду́ші,
Чорніють  з  горя  матері́,
І  вітер  сльози  ті  не  су́шить.

Весна  прийшла  в  календарі,
Ми  молим  в  Бога  ПЕРЕМОГУ,
Щоб  щезли  з  ненька  моsk@лі
Й  не  не́сли  горе,  біль  й  тривогу.

06.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023

МИНУЛО ЛІТО

МИНУЛО  ЛІТО

Минуло  літо,  як  і  та  весна,
Не  встигли  озирнутись,  як  минуло,
Та  не  минула  клята  ця  війна,
І  вічним  сном  раschиsтсько  не  заснуло.

Минуло  літо,  десь  поне́слось  в  даль,
Але  війну  у  вічність  не  забрало,
Вона  вирує  ще  у  нас,  на  жаль…
Це  лихо  са́ме  нас  чомусь  спіткало.

Минуло  літо,  дзенькнуло  у  дзвін,
І  клямкою  на  брамі  загриміло,
Торкнулося  усіх  вкраїнських  стін,
Заплакало.  Лишать  нас  не  хотіло.

Минуло  літо,  та  трива  війна,
Минуло  літо,  мовби  і  не  бу́ло,
Воює  в  нашій  неньці  сатана,
І  це  жахіття  світ  весь  сколихнуло.

Минуло  літо,  та  не  щез  упир,
Воно  його  наза́вжди  не  приспало,
Потвора  взяв  на  нас  орієнтир
Й  з  квітучої  Вкраїни  пекло  стало.

Минуло  літо,  осінь  надійшла,
Тепер  вона  взяла́ся  керувати,
Можливо  ця  красуня  золота́
Поможе  нам  орду  страшну  приспати.

01.09.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023

СОН-ТРАВА

СОН-ТРАВА

Сон-траву  я  посіять  хотіла,
Щоб  приспала  все  горе  й  війну.
Вічним  сном  спать  орда  та  воліла,
Аби  нам  не  відчуть  полину.

Сон-трава  щоб  не  дала  проснутись
Тій  орді,  що  вбивати  прийшла,
Щоб  могли  ми  у  МИР  огорнутись,
Та  й  щоб  радість  в  домівки  ввійшла.

Сон-траву  я  волію  полоти,
Аніж  чути,  що  знов  хтось  поліг,
Розбрелося  тієї  мерзоти,
З  оркостану  до  нас  шлях  проліг.

Сон-траву  я  зривала  б  руками,
Розтирала  б  її  в  порошок,
Щоб  земля  не  вкривалась  вінками,
Щоб  в  обі́йми  не  брав  страшний  шок.

Сон-траву  я  б  сікла́  сікачами,
Якби  знала,  що  ворог  засне,
Щоб  не  мились  слізьми́,  а  й  дощами…
Бо  ридання  у  нас  голосне.

Сон-траву  я  б  сушила,  як  м’яту,
Я  би  нею  встеляла  поля́,
Щоб  дитина  казать  могла:  «Тату»,
Щоб  не  бу́ло  у  нас  моskаля.

Сон-траву  у  вінки  я  б  вплітала,
Лиш  би  ворог  вступився  від  нас,
Я  би  ки́лим  із  неї  зіткала.
ПЕРЕМОЗІ  іти  уже  час.

03.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023

ДВЕРЦЯТА МОЄЇ ДУШІ

ДВЕРЦЯТА  МОЄЇ  ДУШІ

В  душі́  моєї  є  малі  дверцята,
Але  не  всім  дано́  у  них  ввійти,
Не  раз  вона  була́  вже  розіп’я́та,
Їй  хрест  завжди́  доводиться  нести́.

Не  раз  вона  була́  вже  розіп’ята́,
Й  шматована  була́  вона  не  раз,
Хоч  прагнула  вона  щоразу  свя́та,
І  плакала-ридала  від  обра́з.

Хоч  прагнула  вона  щоразу  свя́та
Й  гостей  впускала,  звісно,  залюбки,
Та  потім  закривала  ті  дверцята,
І  ли́ла  сльо́зи,  наче  потічки.

Та  потім  закривала  ті  дверцята,
І  ставила  на  них  міцні  замки́,
Збирала  із  полови  лиш  зерня́та
Й  гортала  знову  думи-сторінки́.

Збирала  із  полови  всі  зерня́та,
Та  серед  них  стрічався  і  кукі́ль,
Його  вона  кида́ла  за  дверцята…
Та  як  же  він  туди  попав  й  звідкіль?

Його  вона  кида́ла  за  дверцята…
Лиш  вибрані  тепер  до  неї  йдуть,
Теплом  вона  із  ними  обійня́та…
Малі  дверцята,  та  велика  суть.

05.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023

АБИ НЕ ПЛАКАТЬ

АБИ  НЕ  ПЛАКАТЬ

Аби  не  плакать,  я  раділа,
Хоч  в  шмаття  рвалася  душа,
Стоять  і  вистоять  зуміла,
Й  сама  себе  чимо́сь  втіша.

Аби  не  плакать,  я  сміялась,
Хоч  серце  рвалося  з  грудей,
Кудись  за  обрій  я  вдивлялась,
З  чого́сь  не  зводила  очей.

Аби  не  плакать,  не  ридати,
І  гнівно  долю  не  клясти,
Ставала  Господа  благати,
Щоб  мала  я  міцні  мости.

Аби  не  плакать,  я  писала,
Лила́  вірша́ми  біль  з  душі́,
Мов  намистини  наниза́ла,
І  підбирала  я  ключі.

Аби  не  плакать,  я  творила  –  
В  творінні  губиться  печаль,
Для  себе  щось  нове́  відкрила,
Дзвеніла  думка,  мов  кришталь.

Аби  не  плакать,  я  шукала,
Де  ви́ходи  з  глухих  кутів,
І  промінь  світла  виглядала,
Бо  в  нас  немає  двох  життів.

04.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023