| Сторінки (11/1049): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
БЛАГАЯ ВІСТЬ
Благая вість зійшла до нас з Небес,
Що сам Спаситель має народитись,
Це чудо є! Це чудо із чудес!
За це з нас кожен має помолитись.
А цього дня птахи ж бо гнізд не в'ють,
Йдуть люди в храм, щоб Богу помоли́ться,
Тримають піст і воду тільки п'ють,
І радість у очах людських іскриться.
Благая вість! Яке ж бо торжество!
І дзвони в храмах нам про це голосять,
Бо час мине і буде в нас Різдво,
Й Христос в біді нікого з нас не ли́шить.
Спішімо в храм почути звістку цю
Й вклонитись низько Господу святому,
Подякувать за все, що є, Творцю
І від молитви не відчути втому.
Хай Благовіст торкнеться струн душі,
Розвіє сум й жене лихую думку,
В душі хай не зростають спориші,
Бо маєм віри Божої цілунок.
Прийняла щиро дар цей Пресвята,
Дала́ надію всьо́му світу нині,
Відкрила вірі люблячі вуста,
В любові безкінечній та єдиній.
То ж хай ця звістка радість принесе́,
З’єднає нас у спільному пориві,
Наза́вжди нехай щезне зло усе,
Щоб ми були́ усе життя щасливі.
І радість нехай квітне у серцях,
Мов білий цвіт весняної калини,
Сіяє світло на земних шляхах
Для нас усіх й для неньки України.
25.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2026
НЕХАЙ ГОСПОДЬ ПОЧУЄ НАС
З Небес спустився Гавриїл,
Приніс Марії благу вість.
Дав Бог йому для то́го сил,
Щоб зникли відчай наш і злість.
Схилилась Діва у цей час,
Прийнявши волю від Отця.
Надія народилась в нас,
Зігріла вірою серця́.
Благая вість летить увись,
В молитві небо ожило́.
Ти перед Богом поклонись,
Щоб в світі щезло кожне зло.
Нехай Марія нас веде
Крізь темряву до світлих днів.
Хай віра в серці проросте,
Звучить молитви щирий спів.
Над нами небо голубе,
Господня ласка обійма.
Господь утішить і тебе,
Коли на серці знов зима.
Хай Благовіщення вогонь
Дарує спокій та тепло.
Із Божих лагідних долонь
Проллється правдонька на зло.
Нехай Госпо́дь почує нас
Зішле нам вісточку про МИР,
Хай ПЕРЕМОГИ при́йде час,
Й не обруба ніхто нам крил.
25.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2026
НАСТАНЕ ЧАС Й ВІДПЛАТА БУДЕ
Влучає кат у житлові доми,
Де спали мирно діти у колисках,
Навколо попіл, за́духа і дим,
І смерть чига́є у вогня́них бризках.
Тече сльоза по змучених щока́х,
Бо гинуть люди від ударів влучних,
Та гартувався у таких віках
Наш гнів святий у пострілах потужних.
Хоч сиплеться на голову бетон
І розривають тишу канонади,
Народ тримає волі ешелон,
Не боячись кривавої осади.
Відплата прийде — грізна та свята́,
За кожну краплю про́литої крові,
За всі згорілі до вугіль міста́,
За душі, що згорали у любові.
Настане час — і ворог затремтить,
Заплатить кат за кожну ту дитину,
Відплати меч у небі заблищить,
Рятуючи вкраїнську всю родину.
Оселі відбудуємо свої́,
І знову розцвітуть сади зелені,
Закінчаться наза́вжди всі бої́,
Зависочіють храми всі спале́ні.
24.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2026
НІЧ, БЛЯШАНКИ І БЛАГАННЯ
Я дякую, Боже, за ніч,
За те, що вберіг ти нас, любий,
Бо мотлох летів зі всібіч,
Й страждали невиннії люди.
Летіли бляшанки орди,
Тривога звучала й звучала,
Накоїли знову біди́,
Рідненька Вкраїна ридала.
Споко́ю не бу́ло у нас,
І страх огортав нас від цьо́го,
Летіло сміття защораз
З болота, давно вже гнилого.
Загроза постійно була́,
Постійно була́ небезпека,
Навколо вогнем все пала.
А мотлох летів той здале́ка.
Орда випускала його,
Смертями його споряджала….
За що це все нам і чого́?
Чому́ нас біда ця спіткала?
За що маєм хрест цей нести́?
Як вижити Царю Всевишній?
Нам наші провини прости,
Прости й вбережи ти нас, грішних.
18.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2026
БОЛЮЧИЙ ФРАГМЕНТ
Зруйновані ущент наші міста́
І спа́лені до крихти наші се́ла,
Домівка, що вціліла – та пуста,
З лиця землі страшна війна все зме́ла.
Все знищено, зостався тільки прах,
Давно вже там ні люду, ні тварини,
Таке колись не йшло до нас і в снах –
Тепер від цьо́го кров у жилах стине.
Стікає кров’ю зранена земля,
Немає більше затишку, споко́ю,
Чорніють всюди спалені поля́…
Ми платимо ціною дорого́ю.
Здригається від вибухів земля,
І кров’ю напувається землиця,
Там затишку і радості нема.
Це в дійсності. Усе це нам не сниться.
Ридає кожна стежка і поріг,
Щоразу все навколо попеліє,
Земля не чує більше рідних ніг,
Щоразу ворог зброю в землю сіє.
Війна вкрива землицю чорним тлом,
Яка колись і квітла, й зеленіла,
Бо ворог далі суне напролом…
І чорна птаха нам на плечі сіла.
Де сад шумів – там згарища й зола,
Неначе в са́ван все це одягнули,
Та лиш у чорний, бо прийшов від зла,
Бо вороги туди уже сягнули.
Немає більше цвіту на гіллі́,
Та і дерев уже й не залиши́лось,
Вогнем писались всюди скрижалі́
І кров, немов вода, на землю ли́лась.
Ридають стіни, випалені вщент,
А доля там колись родила рясно,
Від затишку лишився лиш фрагмент,
Як спогад про життя колись тут щасне.
Пороги, що стріча колись гостей,
Від болю стогнуть, жить не мають сили,
На жаль, не чуєм добрих ми вістей,
Лиш вітер б’ється в розпачі об схили.
Там, де дитинство бігало малим –
Скелети стін під небом заніміли,
Розвіяв вітер долі, наче дим,
І спогади, що в серці там леліли.
Лиш чути стогін рідної землі
Від ран глибоких, які їй завда́ли,
Не схо́дить уже хліб у тій ріллі…
Такого ми ніко́ли не чекали.
23.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2026
ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОЖНОГО СВІТАНКУ
Руїни скрізь і спалена земля,
Рікою кров тече по всій землиці,
І згарища видніються здаля…
Щоб Бог поміг усьому відроди́ться.
Щоб крізь завали проросла трава,
Життя вернулось в знищені пороги,
Хоч кожна рана й досі в нас жива,
Ми дочекаєм з Богом ПЕРЕМОГИ.
Згадаємо усіх, хто в землю ліг,
Хто захищав свій дім до передсмертя,
Лишивши слід від зморених вже ніг,
Вписавши в вічність подвиг і безсмертя.
На попелищі зве́демо свій дім,
Заго́їмо всі випалені шрами,
Щоб знов лунав дитячий сміх у нім,
Й світило мирне сонце понад нами.
Гартується в вогні міцний кулак,
Нас не злякає зграя тих ординців,
Бо волі дух — це наш одвічний знак,
Бо вірні любій неньці українці.
Хоч ворог б’є і нищить все підряд –
Коріння наше проросло в землиці,
Немає кроку жодного назад,
В нас воля гартувалася, мов криця.
Ми вистоїм заради тих дітей,
Що в сховищах щораз чекають ранку,
Для їхніх світлих, радісних очей
Здобудем ПЕРЕМОГУ на світанку.
Нехай в майбутнім не лунає свист,
А тільки пісня лине над степами,
Напише доля свій новий реєстр,
Де МИР панує вічно поміж нами.
Ми вийдемо із попелу й руїн,
Напишем правду золотом на стягу,
Хай чує світ і цей величний дзвін,
Що славить нашу волю і відвагу.
22.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2026
НЕВЖЕ ВКРАЇНСЬКА МОВОНЬКА СМЕРДИТЬ?
Ти на якій землі́, скажи, живеш?
І хліб з землі́ якої споживаєш?
Твоє́ безчестя вже не знає меж,
Бо мовою ординців розмовляєш.
З яких джерел святу водицю п’єш,
І по якій землі́ щодня ступаєш?
Із вуст, як воду, вражу мову ллєш
І саме цим її ти величаєш.
Невже вкраїнська так тобі смердить?
Невже не розумієш, що ти робиш?
Невже ВКРАЇНА й МОВА не болить?
Ти вочевидь культуру й МОВУ гробиш.
Вже скільки літ провадиться війна,
Вже скільки літ ординці нас вбивають…
Шматує нашу неньку сатана,
І все вкраїнське знищують-стирають.
Ти помагаєш ворогу у цім,
Бо МОВА має значення і силу!
Невже не УКРАЇНА – отчий дім,
Що вирішив вести́ її по схилу?
Госпо́дь поможе ворога здолать,
І калинова буде процвітати.
Тоді якою будеш розмовлять
І будеш по якій землі́ ступати?
03.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2026
СПОДІВАЄМОСЬ, ТАРАСЕ
(Відповідь на «ЗАПОВІТ» Т.Г.Шевченка)
Поховали батька сло́ва
В рідній Україні,
На горі Чернечій чує
Співи солов’їні.
Там лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Добре видно, добре чути,
Як ревів ревучий.
А тепер лиш стогне сивий,
Бо неньку катують,
Дав вказівку юродивий
І її шматують.
Несе Дніпро з України
У синєє море
Кров ворожу… Скрізь руїни,
Могили і горе.
А ми молимось до Бога,
Захисту благаєм,
Що почує – ми надію
Лиш на нього маєм.
Поховали і повстали,
І рвемо кайдани,
Ллється крівця на землицю,
Скрізь суцільні рани.
Незлим словом, наш Кобзарю,
Тебе поминаєм,
За Вкраїну й солов’їну
В могили лягаєм.
Сподіваємось, Тарасе,
Що мине це лихо,
Буде наша ПЕРЕМОГА,
Буде у нас тихо.
18.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2026
БЕЗ УПИНУ
(Івану Пустовому та Сергієві Ярунському)
Ми пісні́ з маестро пишем,
Творим за́вжди щось нове́,
Навіть ніч не заколише,
Бо мелодія пливе.
І слова́, неначе птиці,
Що із вирію летять,
Сиплють, наче ті зірниці,
У весняний зорепад.
Чує ноти кожне слово,
Ноти слів мої́х торка,
Так красиво й загадково
Із пісень тече ріка.
Пишем-творим без упину,
Бо натхнення й муза є,
То й красиво пісня лине,
Й це наснаги додає.
Струн сердець пісні́ торкають
І за душу аж беруть,
На нові́ щораз чекають,
За́вжди пісню хочуть чуть.
Ми творили й творим знову,
Й далі будемо твори́ть,
Пісню й мову калинову
Серцем кожному любить.
Це твори́ть нас надихає,
Кожен з нас творити звик,
Пісня птахом хай злітає.
Всім пісням не знаєм лік.
12.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2026
У ЛОНІ СМЕРТІ
У лоні смерті точаться бої́,
Його приніс нам ворог з оркостану,
Давно там не шумлять уже гаї́...
Моли́тви я молить не перестану.
Герої наші — стомлені, та б'ють,
Щоб вирвати життя з пазу́рів ночі,
За кожен метр святу ціну дають,
Де смерть їм заглядає просто в очі.
Хай небо береже усіх бійців,
Що край тримають наш над краєм прірви,
Не змовкне від́голос страшних часів,
Народ наш ворог з коренем не вирве.
Там, де вогонь засліплює зірки́,
Гартується незламна наша воля,
Крізь попіл і розбиті сторінки́
Знов пишеться нова вкраїнська доля.
Нехай же кожен постріл і удар
Наблизить день омріяної тиші,
Щоб зник нарешті цей страшний кошмар,
І МИР запанував у рідній ніші.
Залізна віра в серці проросте,
Освітить сонце МИРУ степ широкий,
Зерно свободи — чисте і святе —
До ПЕРЕМОГИ йдем рішучим кроком.
Впаде́ пітьма́, розвіється туман,
Настане час для правди і відплати,
Заго́їться на тілі кожна з ран,
Бо віру й волю в нас не відібрати.
Розквітне знов калина під вікном,
Всміхне́ться рідна мати посивіла,
Зігріє дім нас лагідним теплом,
Бо правда в нас, і в ній — велика сила.
Замайорить наш прапор в висоті,
Де вільний вітер розганяє хмари,
Скінча́ться дні ці чорні непрості,
Бо не здолають нас війна і чвари.
Пове́рнуться додому із війни,
Родина стріне й затишок оселі,
Бо честі й слави гідні всі вони,
Хай кроки їхні стануть знов веселі.
Батьки обі́ймуть сина чи доньку́,
Впаде́ сльоза щаслива на долоні,
В боях пізнали доленьку гірку
І витримали пекло у полоні.
Карбуймо в пам'ять імена святі́,
Щоб діти знали, як дала́сь свобода,
Бо і в страшнім буремному житті
Живе незламний дух свого́ народу.
Ми відбудуєм спільний світлий храм,
Майбутнє мирне будемо творити,
На зло усім запеклим ворогам
У вільній Україні будем жити!
13.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2026
ХЕРСОНЩИНО, ПРО ТЕБЕ ПАМ’ЯТАЄМ
Перлину степу топче ворог клятий,
Немов господар оселився там,
Він забруднив усі красиві шати,
Й наповнив все свої́м страшним сміттям.
Весь лівий берег стогне і ридає,
Дніпро в зажурі воду подає,
На звільнення Херсонщина чекає,
Бо окупант їм волі не дає.
Не день, й не два, й не місяць це триває,
Як окупант цю землю захопив,
Людські́ оселі нелюд заселяє,
Біди́ і лиха скільки наробив…
В людськи́х оселях, наче в себе вдома,
Міста́ і се́ла в ворога в руках,
Від цьо́го страх, біда, моральна втома,
І все це наяву, а не у снах.
Під окупантом плаче ця землиця,
Огидне і страшне вороже все…
Коли ж жахіття має закінчи́ться?
Хто звільнення землі́ цій принесе́?
Херсонщино, про тебе пам’ятаєм,
За всіх людей, за весь Херсонський край,
Про звільнення ми Господа благаєм.
Тримайсь, перлино! Ми з тобою! Знай!
20.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2026
КРИК І БІЛЬ
Це – крик душі́, це – звірства, біль і сльо́зи,
І згарища, й могили, й чорні дні,
І обстріли, тривоги і погрози,
Й щоразу вісті линуть лиш сумні.
Щоразу кров’ю кро́питься землиця,
Її встеляють защораз тіла́,
Чи при́йде, Боже, день, що це скінчи́ться?
Чи ворог знищить все у нас до тла?
Щоразу міни рвуться і снаряди,
Щодня ідуть герої наші в бій,
Щоразу зазнає́м від сво́їх зради,
Й вбива щоразу ворог чи́юсь з мрій.
Тіла́ ворожа зброя прошиває,
Щораз від всьо́го ворог визволя,
Наш люд щоднини сльо́зи проливає,
Здригається від вибухів земля.
Шматує ворог рідну Україну,
Всівається могилами рілля,
Із неньки ро́бить ворог скрізь руїну,
Вона ридає, наче немовля.
Це – крик і біль, та нас ніхто не чує,
Суцільна рана й чорне полотно…
Чи тишу й спокій нам Госпо́дь вдарує?
Чи буде ПЕРЕМОГИ знамено́?
12.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2026
ПІВ ВІКУ З ПЕНЗЛЕМ
( Анатолію Марчуку з нагоди 50-річчя творчої діяльності )
Пів ві́ку з пензлем — як один політ,
Де кожен дотик — сповідь і причастя.
Ви малювали серцем власний світ,
Даруючи Вкраїні світло й щастя.
В полотнах Ваших — подих полинів,
Човни, тумани, золота пшениця.
В них сила предків, мудрість від віків
І чиста, наче сповідь, таємниця.
Та й квіти України – вартові,
Які стоять, неначе на дозорі,
І п’янкість аромату у траві,
Портрети, небо й таємничі зо́рі.
То ніжний акварельний диво-світ,
Де ранок дихає прозоро й тихо,
То десь олійний впевнений політ,
Що крізь віки веде, неначе віха.
Ці п’ятдесят — наче спалах фарб,
Це – пів століття творчого горіння.
Ви відшукали той безцінний скарб,
Господнім зветься він благословінням.
Від перших спроб до визнаних вершин,
У пошуку пів ві́ку, у польоті,
Ви – патріот, Вкраїни вірний син,
Що розчиняє душу у робо́ті.
Ви не боялись пробувать нове́,
Змінити задум, техніку і колір.
Тому́ воно усе, немов живе,
Й сьогодні стало скарбом в Вашій долі.
Народний – визнання всього шляху́,
І титул цей — не просто нагорода,
Що пише вічність без вагань й страху́,
Бо Ви – душа вкраїнського народу.
Пройшов крізь терня всі оці роки́,
Народний – визнання й високе ймення,
Хай з легкістю лягають всі мазки,
Хай не згаса ні муза, ні натхнення.
09.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2026
НА ХВИЛІ ЖИТТЄПЛИНУ
(Ірині Соколовій з нагоди Дня народження)
Роки несуться, наче в скороходах,
І, звісно, їх не можна наздогнать,
А ще бувають, мов в глибинних водах,
І на човнах беру́ться виринать.
Та хай летять, нехай собі несуться,
Нехай шляхи торують у житті,
Але, на жаль, вони не поверну́ться,
Стежки́ твої́ лишивши в вишитті.
А доленька із ними все воркує
І відає їм за́думи свої́,
Стежиноньки життя тобі гаптує
І щастя стелить поміж них плаї.
Життєва книга аркуші гортає,
Бо том за томом пишеться роки́,
Вже рік нови́й сьогодні обіймає
Із ле́гкої Господньої руки́.
Нехай томі́в напишеться хоч сотня,
Життя хай ілюстрацій додає,
Щаслива ти, бо ти не є самотня,
І музику життя все виграє́.
То ж хай роки́ несуться без упину,
І подумки ти жоден не тримай,
Пливи в човні на хвилях життєплину
Й в цей день щораз нови́й рік зустрічай.
06.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2026
ПАЛАЄ ХАРКІВ, НАЧЕ СМОЛОСКИП
Палає Харків, наче смолоскип,
Палає Харків полум’ям яскравим,
І чути крик, і плач, і стогін, й схлип,
Такі щораз вирують тут заграви.
Палає Харків, защораз пала,
Огненні язики всього́ торкають,
Такий розмах ворожого крила́,
Такі вітання вбивці надсилають.
Палає Харків, потопа в вогні,
Горить усе, зі всьо́го попелище,
Та здихіль не прихо́дить сатані,
Хоч ПЕРЕМОГА з кожним днем все ближче.
Палає Харків, факелом пала,
І зупинити це ніхто не може,
А був же час, що тиша там була́,
Тепер сліди лиша сміття вороже.
Палає Харків, взявся весь вогнем,
І це не ватра у родиннім колі,
І люди в тім вогні горять живцем…
Це не в кіно такі трагічні долі.
Палає Харків, язики з вогню
Взяли́сь лизати все, що зустрічають.
Чи буде мать за це орда платню́?
У гру яку сусіди наші грають?
01.09.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2026
ЧИ? ЧИ? ЧИ?
Чи при́йде, Боже, вже кінець війні?
Чи дальше нам щомиті помирати?
Чи воювати дальше сатані?
Чи перестане ворог нас вбивати?
Чи зможеш, Боже, нам допомогти?
Чи не залишиш нас сами́х з бідою?
Чи не впаде́м, щоб шлях увесь пройти?
Чи зможемо покінчить з сатаною?
Чи вистачить нам сили на усе?
Чи витримаєм цю страшну наругу?
Чи покарання ворог понесе́?
Чи при́йде час, що радість змі́нить ту́гу?
Чи сонце МИРУ зі́йде ще для нас?
Чи ми зустрінем, Боже, ПЕРЕМОГУ?
Чи збережеться наш іконостас?
Чи змі́нить тиша вибухи й тривогу?
Чи нас почує світ за парканом?
Чи дальше будуть тільки співчувати?
Чи маємо заснути вічним сном?
Чи світ візьме́ться ворога спиняти?
Чи будеш з нами, Боже, до кінця?
Чи будеш нас вести́ завжди́ за руку?
Чи ми сплете́м звитяжного вінця́?
Чи витримаєм цю, Всевишній, муку?
05.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2026
НЕ СМІЙ ЗАБУТИ
Не забувай в думках ні на хвилину,
Що ти живий і вдома ночував,
А хтось, що йшов у бій за Україну,
Своє́ життя у тім бою́ віддав.
Не забувай в думках ти ані миті,
Що ти в домівці й можеш бачить сон –
Тіла́ у інших кулями прошиті
І тисячі́ потрапили в полон.
Не забувай в думках ти про героїв,
Які за нас у землю полягли,
Не витримавши тих тяжких двобоїв,
Й ворожі кулі саме їх знайшли.
Не викидай з думок, прошу́, ніко́ли,
Що над тобою небо не в вогні,
Що не окоп у тебе й мінне поле,
Й не грузнеш до плечей ти у багні.
Не забувай, що ти в свої́й домівці
Не чуєш звуки вражиш канонад,
Купаєшся в водиці, а не в крівці,
Й тебе не накрива щоразу град.
Не смій про це ніко́ли забувати
Й молись за тих, хто МИР нам поверта,
Бо ворог в них життя може забрати,
Згадай якого ми несем хреста.
04.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
[youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2026
РОЗВЕДЕНО МОСТИ
Пішла зима з календарем,
Та ще в обіймах нас тримає,
Хоч і не бу́ла тягарем,
Але сліди свої́ лишає.
Пішла вона, бо вже їй час,
Пішла вона й не зупинилась,
Але мороз і сніг у нас
Ще після неї залиши́лись.
Такі лиша вона сліди,
Щоб швидко з нами не прощатись,
Природа каже їй: «Вже йди!
Тобі не час знов повертатись».
Та вперто ж бо не хоче йти,
Ще трохи хоче дошкуляти,
Хоч їй розведено мости –
Про себе хоче нагадати.
Ось сонце визирне з-за хмар
Й промінням теплим сніг розто́пить,
Зійде́ весь сніг під впливом чар,
Весняний дощик землю скро́пить.
То ж календар вже час горнув,
Весні відкрив свою́ сторінку,
Немов благання наші вчув,
Бо час стелитися барвінку.
04.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2026
ВЕСНЯНЕ ПОБАЖАННЯ
Хай буде день спокійним, тихим,
Нехай лунає тиша,
Аби не знать біди і ли́ха,
Хай ворог нас зали́шить.
Зоря розвіє хмари сірі,
Настане мирна днина,
Живе у злагоді та вірі
Вся ненька Україна.
Проснеться ранок світлим дивом,
Заго́яться всі рани,
Щоб кожен з нас ставав щасливим
Під небом нездоланним.
Весна прийде́ в сади квітучі,
Зігріє рідні межі,
Розвіє дим, зігріє кручі,
Зніме́ вогню мере́жі.
Пове́рне світло в кожну хату,
Збере́ться вся родина,
Забудуть біль і мама, й тато,
Всміхне́ться знов дитина.
Розквітне світ під небом синім,
І дні здолають ночі,
Мир запанує в Україні,
Бог щастя напророчить.
Щоб ми здобу́ли ПЕРЕМОГУ,
Наза́вжди ворог згине,
Нам МИРОМ встелить Бог доро́гу,
І серце хай не стине.
03.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2026
НАМАЛЮЮ
Намалюю мамі квіти –
Буде матінка радіти,
А бабусі – небо й сонце,
Що загляне у віконце.
Намалюю руту-м’яту
І влаштую мамі свято,
Обійму́ і пригорну́ся,
За здоров’я помолю́ся.
Намалюю річку й море,
Синє небо неозоре,
І тополю край дороги,
Й наші ріднії пороги.
Намалюю ще й калину,
Й нашу славну Україну,
І барвінок, що стелився,
Й хміль, що тином десь повився.
Намалюю нашу хату,
Землю, колосом багату,
І зеленую травичку,
Й невеличкую криничку.
Намалюю ПЕРЕМОГУ,
МИРОМ встелену доро́гу,
Герб і прапор жовто-синій,
Й тишу в ро́сяній краплині.
Все я буду малювати
І матусі дарувати.
Для сестрички-дорогусі
Теж малюночки знайдуться.
01.03.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2026
МЕРЕЖИВО, ГАПТОВАНЕ МОРОЗОМ
Мереживо, гаптоване морозом,
На шибці, наче спогад про тепло́,
Зітхання снігу, але не під возом,
І небо простяглося, наче скло.
Сліди застигли всюди на дорозі,
Як пам’ять про ці кроки десь в імлі,
І серце, наче птаха у облозі,
Яка весну шукає в кришталі.
У кожному мереживі надія,
Що знову десь розто́питься печаль,
Бо навіть у засніженій завії
Живе душі та непохитна сталь.
І тиша, що лягла на підвіконні
Й замріяно на зиму спогляда,
Й мереживо, неначе на долоні.
Весну крізь нього тиша вигляда.
І світло крізь завісу снігопаду
Нагадує про ніжність і тепло́,
Воно торкає серця, наче кладу,
Й крізь шибку, наче квітка, зацвіло.
В мереживо уплівся пульс чекання,
Що визира крізь лід і темну ніч,
Бо навіть у морозному мовчанні
Живе любов, як полум’я від свіч.
13.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2026
ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ
Вбережи, Всевишній, від потвор,
Вбережи від не́чисті, благаю,
Зупини, молю́ я, цей терор.
Збережеш життя… надію маю.
Не дозволь зламати дух і кров,
Не дозволь зневажити святині,
Хай розквітне в серці знов любов,
Хай не згасне світло в Україні.
Захисти від зради і ножа,
Від облуди, що в очах палає,
Хай не стане в серці ворожа,
Тінь, що душу в попіл огортає.
Хай молитва не згиба в багні,
Не дозволь, щоб брат ішов на брата,
У дитячім погляді яснім
Хай воскресне правда непочата.
Від зневіри вбережи й пітьми,
Від байдужих, що мовчать, втікають,
Хай любов, як вогник між людьми,
Темні сили й нелюд не чіпають.
Не лиши в пітьмі усіх дітей,
Не дозволь їм жити у руїні,
Хай звучить над ними сніп пісень,
А не вибух в рідній Україні.
Хай не стане хліб для нас гірким,
Хай не буде сліз у чистім полі,
Хочем жить під небом голубим,
А не в тіні втомленої долі.
Вбережи від згубної весни,
Що несе не квіти, а й тривоги,
Хай зійдуть на землю ясні сни,
А не в мінах встелені дороги.
10.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2026
БУТИ ЖІНКОЮ
Бути жінкою – мистецтво,
Бути жінкою – це дар,
І не за́вжди це кокетство,
Й не потрібна сила чар.
Бути жінкою – творіння,
Бути жінкою – талант,
Адже жінка – це створіння,
Найдорожчий діамант.
Бути жінкою – це ви́твір,
Це краса серед краси,
Буть якою – має вибір,
На руках її носи́.
Бути жінкою – зага́дка,
Нерозга́дана ніки́м,
В неї є до се́рця кла́дка,
Вир бажань бува стрімким.
Бути жінкою – це драма,
І комедія, й спектакль,
Кольорів безмежна гама,
Та не за́вжди скаже «Так».
Бути жінкою – це мрія,
Це спокуса, квітка й рай,
І солодка ностальгія,
І святковий водограй.
19.11.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2026
ХАЙ ОПЛЕСКИ ЗВУЧАТЬ ЖІНОЧІЙ ОДІ
Ти бу́деш мене в пестощах купати,
Дозволю, любий, це тобі роби́ть,
Цієї миті буду я чекати –
Зумів ти моє серце полони́ть.
Забу́демось в ту мить з тобою, милий,
В блаженстві ти купатимеш мене,
Хмелітимеш, як голуб сизокрилий:
Нектар кохання, мов вино хмільне、.
Візьме́ш за стан – тремтітиму в обіймах,
Бурлитиме бажання знов вулкан.
Неначе вітер, сукню з мене зді́йме,
Й обі́в’є мене пристрасть, як вола́н.
Ти ніжно будеш сипати цілунки,
Купатимусь в п’янки́х тих відчуттях,
Невидимі зали́шиш візерунки,
Без слів все прочитаєш у очах.
Як хочеться хмеліти від кохання,
Блаженства чашу по́внить без кінця́,
Сплели́сь наза́вжди пристрасть і бажання,
І птахою, щоб билися серця́.
Забуть про все й тону́ти в насолоді,
Збирать цілунки й ніжність дарувать,
Хай оплески звучать жіночій оді,
А я тебе продовжу чарувать.
06.11.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2026
ЧОТИРИ… ДВАНАДЦЯТЬ…ВІЙНА
Повномасштабне вторгнення, війна,
Роки́ ідуть, та рана кровоточить,
Воює в Україні сатана...
То ж хто й який кінець вже напророчить?
Чотири ро́ки пекло це трива,
Чотири ро́ки у вогні палаєм,
Чотири ро́ки крівцю пролива,
Чотири ро́ки спо́кою не маєм.
А загалом уже дванадцять літ,
Як цви́нтарі могилами рясніють,
Як в нас ляга в могили кращий цвіт,
Як в нас щодня... щодня у нас німіють.
Щодня німіють від страшних новин,
Коли, мов скло, розбита в нас надія,
Коли вмирає батько, доня, син
Й навколо пекло – ворога затія.
Кричать від горя вдови і батьки,
Молитва в небо відчаєм злітає,
Вбивають долі вибухи різкі,
Вціліле серце кожна звістка крає.
Але в руїнах б’ється дух живий,
Життя крізь чорний попіл проростає,
Іде на вбивцю воїн молодий.
Та ката ж бо ніщо не зупиняє.
То де ж той день, щоб згинув ворог-кат
Й розвіяв вітер попіл і тумани,
Щоб повернувсь додому син і брат,
Щоб не ятрились більше наші рани?
Хоч ми — як скеля, ми — як дикий вир,
І ми несе́мо хрест до перемоги,
Та га́сить сві́чі той потвора-звір,
Й роки́ не схо́дить з нашої дороги.
24.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2026
ЩЕЛЕПИ ХАЙ ДО РІДНОЇ СКЛАДУТЬСЯ
Невже так мало люду ворог вбив?
Невже могил так мало височіє?
Чи крові мало нарід наш пролив,
Що мова окупанта жить воліє?
Чому́, скажіть, ворожа лине з вуст?
Чому́ нема до нашої любові?
Чому́ ж бо величати вражий муст?
Що краще там закладено в онові?
За солов’їну ворог став вбивать,
За солов’їну піддають тортурам,
Чому́ ж навмисне вражу величать?
Невже звучать іще замало су́рми?
Цим ворогу даєте зрозуміть,
Що солов’їну можна розтоптати.
Невже без цьо́го мало лихоліть?
Невже так мило рідну плюндрувати?
Невже за рідну серце не болить?
Чи може солов’їна вам не рідна
І через це ворожа в вас дзвенить?
Невже враїнська жить для вас не гідна?
Чи схаменетесь ви коли-небудь?
Чи пле́сти лаври будете ворожій?
Чи при́йде час, що рідну будем чуть?
Чи це зробити будете не в змозі?
Задумайтесь, отямтеся, вже час!
Щелети хай до рідної складуться!
Прозріння хай прийде уже до вас
Й закохані в ворожу – схаменуться!
21.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2026
БІЛЬ І ЗОВ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
Болить Майдан, болять ті рани,
Дають про се́бе знать рубці,
У забуття це все не кане,
Вся правда, наче на лиці.
Давно Майдан уже відбувся,
Та відголосся досі йде,
Живим не кожен повернувся
Й в домівку більше не зайде.
Вбивали снайпери-убивці
Ні в чім невинних тих людей.
За гідність вийшли українці,
Аби не вбити їх ідей.
Та за ідею й інші гинуть,
Й Небесна сотня полягла,
У небо Ангелами линуть,
Бо вража куля їх знайшла.
Горить свіча, не догорає,
Вітри не зможуть загаси́ть –
Вона у серці пам’ять має,
І буде вічно там горіть.
Не згасне світло тих героїв,
Хто кров’ю землю окропив,
Хто кроки й голосів сувої
У нашій долі залишив.
І так щодня, і в цю хвилину
Ми чуєм їхній тихий зов:
"За правду й волю я загинув,
За Україну й за любов".
20.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2026
П’ЄДЕСТАЛ ГІДНОСТІ ПОЗА МЕЖАМИ СТАТУТІВ
(Присвячено Владиславу Гераскевичу)
Олімпіада війни зупиняє,
Ця ж не дає і пам’ять вшанувать,
На старт спортсмена все ж не допускає –
Взяла́сь його дискваліфікувать.
Та Влад стоїть, тримає пам’ять в серці,
Її не знищить сила чи наказ,
На шо́ломі, ті імена, що в смерті,
Їх світлий дух лишився серед нас.
Хоч МОК закрив йому до старту вихід,
Він не схилив ні погляд, ні чоло,
Спортсмени впали, назавжди́ затихли,
То ж пам’ять – зброя, вічне знамено́.
І світ побачив – правда не зникає,
Хоч МОК – стіна глуха і надміцна,
А Влад і пам’ять, й гідність захищає
Про тих, кого́ забра́ла ця війна.
Підтримав світ, та МОК, неначе скеля,
Неначе непорушна та стіна,
Йому байду́же, що горить оселя,
Що в нас щодня лютує сатана.
Для них атлети — то всього́ лиш цифри,
В паперах — «мир», «нейтральність» і «статут»,
А в нас за кожним кроком — смертні шифри
І сотні тих, хто не змагався тут.
Бо їхні старти — то сирени звуки,
Їх фініш там, де вирва і розрив...
Та МОК вмиває від провини ру́ки,
Щоб тільки бізнес олімпійський жив.
Стає боєць, що був колись спортсменом,
І замість кубка — автомат в руках.
Загорнутий у крівцю, мов в знамено,
Бо ворог у домівці й на стежках.
Їм ба́йдуже, що стадіони — в попіл,
Що тре́нера ворожий вбив снаряд.
У них в ціні — лише медальний опій
Та «мирний» спокій вихололих дат.
Вони плекають «чисту» ту нейтральність,
Забувши кров на білому вбранні.
Жорстока і абсурдна ця реальність —
Змагатись з тим, хто нищить тво́ї дні.
Замість доріжки — вирви і руїни,
Замість трибун — мовчання кладовищ.
Він не почує більше гімн Вкраїни,
Бо злет-життя обірвано колись.
Дисква́лять хай — цим честь не відібрати,
Бо вища правда в кожного в душі.
Справжній олімп — це вміти захищати,
А не ховати совість в аркуші́.
У списках тих, хто мав іти на старти,
Тепер хрести та вирви замість дат.
Для МОКу це — лише невдалі жарти,
А для Вкраїни — знищений каскад.
Але спортсмену, в чиїм серці рана,
Не скласти зброї, правди не спини́ть,
І не зламає вимога тирана,
Бо в ньому дух загиблих гомонить.
Він вийде в світ із болем, але гордо,
Щоб кожним кроком пам'ять воскресить.
І хай чиновники мовчать рекордно —
Незламність їм не стерти ні на мить.
Він не один — за ним стоять ті фланги
Спортсменів тих, хто вирушив у бій,
Хто зброю взяв у руки замість штанги,
Лишивши вдома тихий спокій мрій.
Нехай папір диктує заборони,
І чисте поле — совісті межа,
Та дух його не знає оборони,
Гостріший він від бритви та ножа.
Хоч дискваля́ть — не змінять переможця,
Бо правда вища за пусті слова.
В очах у Влада — промінь того сонця,
Яким Вкраїна в пам'яті жива.
18.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2026
ПОЗИЦІЯ Й ПАМ’ЯТІ ШОЛОМ
Подія війну не спинила,
Хоч мала б вона це зроби́ть.
То де ж її правда і сила?
Випа́док цей як оціни́ть?
Ти вже переміг, Владиславе,
Ти вже переміг в боротьбі,
Ти з честю скупався во славі,
Не зрадив убитим й собі.
Кар’єрою ти поплатився,
Та совість і честь ти зберіг,
З байдужістю ти не змирився
Й погодитись з ними не зміг.
У шоломі Пам’яті – воля,
Вкарбовані в нім імена,
Жорстоко торкнулася доля,
Звіря́че вчинив сатана.
Не пам’ять міняв на медалі,
Не ба́йдуже бу́ло за тих,
Не буде хто на п’єдесталі,
Чий голос наза́вжди затих.
А й стійкість зумів показати,
Зламати тебе не змогли,
Відвагу твою́ не здолати –
З-за ворога всі полягли.
Ти з гідністю, Владе, родився,
Її ти несеш крізь життя,
Убитим ти з честю вклонився,
Це все не піде́ в забуття.
Твій вчинок сліди залишає,
Про нього говорить весь світ,
Лиш МОК він ніяк не торкає,
Не кри́шить він кригу й граніт.
Серця зачерствілі, мов криця,
Бо їх не торкнулась біда,
В житті може все ще зміни́ться,
Ніхто наперед це не зна.
Любов до Вкраїни сьогодні
Показана в спосіб такий,
Хоч ду́ші у МОКу холодні,
Та вчинок у Влада – святий.
Позиція й Пам’яті шолом,
І гідний Незламної син,
А МОКу – ганьба, звісно, й сором.
ВКРАЇНА не зігне колін!
14.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2026
БЛУДНИЙ СИН ПОВЕРНЕТЬСЯ
Блудний син все ж колись поверне́ться,
Блудний син знов додому прийде́.
Блудний син…при́йде час - стрепенеться,
І дорогу додому знайде́.
Блудний син все ж колись поверне́ться,
Він по світу роками блука.
Блудний син все ж колись схаменеться,
Та від долі цього́ не чека.
Блудний син із світів поверне́ться –
А на різних стежках він бува.
Блудний син ще й назад озирнеться
Й тіні власної він не впізна.
Блудний син все ж колись поверне́ться –
Бо роками по світу він блука.
Та й щось сіпне в душі, щось зіпне́ться,
Та роки́ молоді розсипа.
Блудний син все ж колись поверне́ться –
Мов примара блука по світах.
Блудний син у домівку верне́ться
З пустотою у сво́їх очах.
Блудний син, прийде час й поверне́ться,
Поверне́ться на рідний поріг.
Блудний син і сльозами заллється,
Що батьків обійнять більш не зміг.
Блудний син у домівку верне́ться,
Поверне́ться до рідних батьків.
Блудний син аж тоді, мов проснеться –
Не почує більш батьківських слів…
26.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2026
БЛУДНИЙ СИН
Блудний син, блудний син повернувся,
Блудний син знов додому прийшов,
Блудний син, блудний син стрепенувся,
І дорогу додому знайшов.
Блудний син, блудний син повернувся,
Він по світу роками блукав.
Блудний син, блудний син схаменувся,
Бо від долі цього́ не чекав.
Блудний син, блудний син повернувся –
На різних стежках він бував.
Блудний син, блудний син озирнувся -
Він від тіні своєї втікав.
Блудний син, блудний син повернувся –
Він роками по світу блудив.
Блудний син, блудний син аж незчувся ,
Що роки́ він свої́ загубив.
Блудний син, блудний син повернувся –
Мов примара блукав по світах.
Блудний син, блудний син повернувся,
З пустотою у сво́їх очах.
Блудний син, блудний син повернувся,
Повернувся на рідний поріг.
Блудний син, блудний син повернувся,
Та батьків обійнять вже не зміг.
Блудний син, блудний син повернувся,
Повернувся до рідних батьків.
Блудний син, блудний син, мов проснувся -
Не почув більш батькі́вських він слів…
02.12.2017 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2026
НЕ ДАЙ ВОРОГУ НАС ВБИТИ
Вже потвори гаратають,
Бо минула тиші мить,
І нові́ все залітають,
А ми хочем, Боже, жить!
Дуже страшно гаратають
І нема цьому́ кінця,
Ні на мить не затихають,
Все стирають із лиця.
Вбережи нас, Боже милий,
Від убивчого сміття!
Купол вже вони створили…
Вбережи нам всім життя.
Вбережи нас, я благаю,
Жити хочемо усі!
А потвори гаратають,
Всі лишаємось в страсі́.
Лиш на тебе в нас надія,
Наш Владико, нас почуй,
Бо страшна у нас затія,
Захист нам молю́, будуй.
Дуже страшно… хочем жити,
Збережи нам всім життя,
Не дай ворогу нас вбити!
Мо́лю я тебе, Творця.
03.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2026
ПАРТИТУРА ЖИТТЯ
(Івану Тимофійовичу Пустовому з нагоди Дня народження)
День уроди́н сьогодні у маестро,
В легенди, яка тво́рить нам пісні́,
Його непросто названо оркестром –
Чудові всі творіння і рясні.
Багато партитур життя писало,
У кожної свій жанр і свій мотив,
Щоразу сво́го стилю додавало,
Бо музику всім серцем полюбив.
Сьогодні нотний стан нови́й додався,
Акорди й ноти но́ві розцвітуть,
Бо музиці в любові так зізнався,
Що все життя так ра́зом і живуть.
Хай кожна нота в серці відгукнеться,
А муза не лишає ні намить,
І кожна пісня мило усміхне́ться,
Бо музика, як золото, звучить.
Бажаю крил і творчого натхнення,
Струна душі була́, неначе юнь,
Аби щоразу в дивосьогоденні
Писалась партитура всіх відлунь.
Хай тридцять інструментів в сильній долі
Сплету́ться у гармонію палку́,
Бо в музиці, як вітер серед поля,
Що кожен звук впіймає на льоту́.
Хай і надалі пальці знають силу,
А кожен твір стає нектарним сном,
Бо доля так натхненно підхопила
Й несе у пісню радісним крилом.
Мелодії хай ллються, як потоки,
Народжуючи знов нові́ пісні́,
Щоб творчість не спинила сво́ї кроки,
Натхнення хай приходить і вві сні.
Пісні́-шедеври славні та величні,
Нехай усі вони в світи летять,
А слухачі і нині хай, і вічно,
Під оплески все «БРАВО!» хай кричать.
Хай кожен жанр підко́риться таланту
Від тихих нот до мега-партитур,
Бажаю сили й вічного анданте
В життєвій пісні без сумних мінор.
Хай партитура пишеться в мажорі,
В житті хай буде світлий колорит,
За кожну партитуру – дяка долі,
Що в музиці життям все колесить.
То ж кожен рік хай нотами лягає,
Щоразу партитуру видає,
Життєва пісня хай у вись злітає
Й нови́й все інструмент хай додає.
05.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2026
ВОГОНЬ НАДІЇ
Горить вогонь в печі́ в старенькій хаті,
Тріщать дрова́, розсіюючи тьму.
Тут спогади надіями багаті,
Гортати, як альбом, я їх візьму́.
Бабуся тихо молитви́ шепоче,
Щоб оминали кулі на війні,
А смерть усім там загляда у очі,
Бо неньку не відда́ли сатані.
Вогонь цей — наче серце із мольбою,
Він зігріває віру у святе,
І попри все, над змученою грою,
Тут мирне завтра з попелу зросте.
Нехай тепло це кожного зігріє,
Хто в бліндажі чи в холоді доріг,
Чекаєм мить, що нам звитягу всіє,
Щоб воїн повернувся на поріг.
На стінах тіні від вогню із пе́чі,
Минуле з майбуттям у них сплело́сь,
Хоч холод огорта й торка за пле́чі,
Та в душах наших світло збереглось.
Пригорне мати знову сина вдома,
Сховає в зморшках рук увесь той біль,
Відсту́пить враз виснажлива вся втома,
Розвіється тривог солоний хміль.
Надія у домівці все жевріє,
Там пахне хлібом і святим теплом.
Минеться ніч, і сонце заясніє
Над нашим вільним, рідним нам селом.
02.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2026
ДО ЦЬОГО ЩЕ ДОЖИТИ ТРЕБА
Небезпека вже минула,
Та до ранку ого-го!
Нас потвора не забула…
Чого йде до нас? Чого́?
Що їй треба в цьо́му світі?
Чом несе лишень пітьму́?
Хочем тільки в МИРІ жити –
Не в жахіттях і диму́.
Всюди страх і люті звуки,
Та ми вистоїм в борні,
У молитві зводим ру́ки
В ці страшні буремні дні.
Правда в нас, як сонце ясне,
Ворог згине, наче дим,
Віра в серці не погасне –
Ми із Господом святим.
Ми пройде́мо крізь страждання,
Крізь руїни і біду,
Та прийде́ нове́ світання,
Й світло виведе в саду́.
І розквітнуть наші луки,
Заспіває рідний край,
Згоять землю діти й внуки,
Ми спечемо коровай.
Хай потвора щезне в тіні,
Хай розсиплеться, як прах,
Ми з Вкраїно єдині –
Переможем вічний жах.
Та до цьо́го ще дожити,
Пекло нам усе пройти,
Будем Господа молити,
Щоб життя нам зберегти.
01.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2026
ВЕРНУСЬ НАВЕСНІ
Не плач, матусю, я верну́сь наве́сні,
І знов торкнусь рукою рушника,
Коли в саду цвістимуть в нас черешні
І понесуться пахощі з садка.
Зітру сльозу з твого́ обличчя ніжно,
Прийду́ я тихим шепотом вітрів,
Я поверну́сь, рідненька, дивовижно
З далеких неспокійних берегів.
Де вечір сіє ро́си в нас на тра́ви –
Ми сядемо на ґанку, як колись,
І пісню заспіваєм величаво…
Щоб так було, ти Господу молись…
А кожна квітка з нашому садочку —
То символ віри, що не має меж.
Допоки тут – ти вишивай сорочку,
Яку тоді на мене одягне́ш.
Відсту́пить те́мінь, відійду́ть тумани,
Розквітне знову наша сторона,
І заживуть на тілі й серці рани,
Минеться ця брудна страшна війна.
Я все скажу́, про що мовчали очі,
Я принесу́ тобі спокійний сон,
Ми більше не боятимемось ночі
Під тихий передзвін святих ікон.
Лиш почекай, матусенько, ще трохи,
Допоки сонце розірве́ пітьму́…
Молись, прошу́, й мої́ почуєш кроки,
Й тебе, рідненька, знову обійму́.
01.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2026
МОЛИТВАМИ ОГОРТАЮСЬ
Стою́ у храмі у молитві
За Україну й наш народ,
З думками все чому́сь у битві,
Бо нашу неньку нищить зброд.
Стою́ й благаю МИРУ й тиші,
Аби не гинув більш наш люд,
Аби Госпо́дь нас не зали́шив,
Бо ворог б’є зі всіх усюд.
Благаю МИРУ й ПЕРЕМОГИ
Молю́ закінчення війни,
Закрити вбивцям всі дороги,
Позбутись ката-сатани.
В усякий спосіб ворог нищить
Усе, що маєм, все, що є,
Благаю спо́кою і тиші,
Бо скрізь убивця дістає.
Надію грію і молю́ся,
Щоб нам Госпо́дь беріг життя…
Під мирним небом чи пройду́ся
Й не буде кровопролиття?
Стою́ у храмі й сподіваюсь,
Що ми приречені, щоб жить,
Все молитвами огортаюсь,
Аби війну цю закінчи́ть.
01.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2026
МОНОЛІТ
В серці злоба пломеніє,
Обрій весь закрив вже дим,
Смерть щоразу ворог сіє,
Так минає часоплин.
Землю рвуть залізні звірі,
Стогін лине до зірок,
Але в правду нашу й віру
Ми карбуємо свій крок.
Не зламати, не спинити
Тих, хто зна ціну життя,
Буде сонце знов світити,
Згине люта темнота.
Крізь руїни і крізь попіл
Йде́мо впевнено вперед,
Чути в небі грізний ропіт –
Розриває сталь намет.
Кожна рана – не провина,
Що утворює рубці,
Встане з попелу Вкраїна
З ПЕРЕМОГОЮ в руці.
Хай залізо небо крає,
Та душа, як моноліт.
Хто життя в нас забирає -
Пі́де в засвіти в політ.
28.01.2026 р.
©Королева гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2026
ЗА ЩО НАМ КАРА?
За що нам, Боже, кара вже така?
Щомиті нас обстрілюють ординці.
За що, Всевишній, доленька така?
Ми – миролюбні, Господи, вкраїнці.
Чому́ й за що на кожнім кроці плач?
На кожнім кроці гинуть наші люди,
Гріхи нам, Боже, я молю́ пробач,
Бо ллється кров уже давно усюди.
Одеса, Миколаїв, стальний град,
Херсон і Запоріжжя, й місто Лева,
Дніпро, Тернопіль… В нас не зорепад,
А й зброя в нас летить вся моsk@лева.
Черкаси, Суми, Умань у біді,
Чернігів є під обстрілом щомиті…
Тривати скільки вражій цій ході́?
Невже ми мало горем оповиті?
І Харків, як більмо на оці їм,
Усюди-всюди ворог нас сягає.
Чому́ це сталось у краю́ мої́м?
За що нас ворог, Боже, спопеляє?
За що нам, Боже, стільки вже біди́?
Навіщо нам брудна війна ворожа?
Зерно горить, харчів горять склади…
За що на Україну кара Божа?
В нас ллється кров уже давним-давно,
Й щоразу гірші бачимо знущання,
Ввірвалася до нас орда-лайно,
Й бою́сь, що ця мандрівка не остання.
За що терпіння, Боже, нам такі?
Чому́ нас має ворог убивати?
Чому́ нести́ хрести такі важкі?
За що Вкраїну-неньку шматувати?
19.07.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2026
ДОЗРІЛО В ЗОРЯХ НЕБО ГОЛУБЕ
Дозріло в зорях небо голубе, ✨
Розлило тишу в сонні виногради.
Я так боюсь наполоха́ть тебе,
Шукаючи в нічних садах розради.
Рибалка-місяць виплив на поріг, 🌙
Закинув невід у глибокі во́ди,
І срібний пил на плечі нам поліг,
Як тихий дар вечірньої природи.
Пелюстки сплять у краплях кришталю,
Завмерли вітру лагідні пориви.
Я кожну мить в душі свої́й молю́,
Бо спокій цей — як небувале диво.
Хай ніч іде у зорянім плащі,
Спливають дні, мов кораблі у морі.
Лиши́лось тільки світло у душі
І ці високі, незбагненні зо́рі.
Не треба слів — хай музика без меж
Тече по венах лагідно і стиха.
Ти в цьо́му світі теж кудись ідеш,
Ти в цьо́му світі теж любов’ю диха.
Засне земля, заколиха́на сном,
В обіймах неба, чистого й живого.
Лиш ми удвох під зоряним вікном —
Мала частина задуму святого.
30.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2026
НАДІЯ І БАЖАННЯ
В нас надія, що МИР вже на троні,
Що звитя́га до нас поспіша,
І зустрінуть з війни на пероні,
Думка ця ні на мить не лиша.
Оживуть і сади, і оселі,
Відгуде солов’їно весна,
І ранкові тумани веселі
Вже не збу́дить тривога страшна.
Ми засіємо ниву любов’ю,
Щоб колосся торкалось небес.
Все, що зрошено нашою кров’ю…
Лиш полеглий герой не воскрес.
Хай молитва злітає по світу,
Сонце МИРу осяє наш шлях.
Буде доля, любов’ю сповита,
Квітнуть волею в наших краях.
Посміхнуться налякані діти,
Зникне морок німих протиріч.
А ми Бога благаєм, щоб жити,
Відганяючи розпач із віч.
Нам майбутнє гортає сторінки,
Де немає розлук і жалю́,
Там, де гру ми почуєм сопілки,
Вчуєм пісню про неньку свою́.
Вірим твердо: настане та днина,
Змиє дощ гіркоту від обра́з,
І розквітне моя́ УКРАЇНА,
Бо Всевишній під захист взяв нас.
29.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2026
БЕРЕЖИ НАС, БОЖЕ
Бережи нас, Боже,
Бо вже гаратають,
Покажи їм ложе,
Хай туди вертають.
Хай сміття вороже
Поверта в болото –
Там для нього ложе.
Згине хай сволота!
Відверни загрозу,
Боже, я благаю,
Щоб не лились сльо́зи –
Захисту чекаю.
Захисти від люті
Ще й від поторочі,
В розпачі-отруті
Не лишай, Пророче.
Дай снаги і сили
Вижити, встоя́ти,
Щоб у МИРі жити
Й в землю не лягати.
Вибухи хай стихнуть
І не гасять сві́чі,
Хай минеться лихо,
Не закриють вічі.
Хай замовкнуть, Боже,
Громовиці тії.
Правда переможе,
А не лиходії!
Хай святиться воля
В рідній Україні,
Дай благу́ю долю
Кожній в нас родині.
У Твої́й правиці –
Правда і спасіння.
Дай нам із десниці
Неньки воскресіння.
Царю милосердний,
Зупини потвору,
МИР хай над війною
Візьме верх і гору.
26.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2026
З ГОРДІСТЮ НОСИМО ЙМЕННЯ
Чубинський – батько сильних вічних слів,
Вони вплели́ся в славень України,
Душею він зробити це зумів,
Тепер наш славень всюди й за́вжди лине.
У ньому сила мудрості віків,
Вона могутня, невмируща й нині,
Це – наша зброя проти ворогів,
Це – наша гордість в славній Україні.
ПРИСПІВ
Ми – завзятії Чубинці,
Ними ми назвались,
Все долаєм по сходинці,
Мрії щоб збувались.
Батька славня ми шануєм,
Ймення його носим,
В світ культури всі прямуєм,
З нами йти всіх просим.
Це ймення носим з гордістю роки́
І світлу пам’ять за́вжди бережемо,
Прохо́дим в думці всі його стежки́,
Й стежка́ми тими кожного ведемо.
Ця постать є величною для нас,
Вона – чудовий приклад для народу.
Настала мить й звеличувати час,
Й не опускаєм ми таку нагоду.
ПРИСПІВ
29.01.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2026
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНЦІ, ВСЕ БУДУТЬ УКРАЇНЦІ
Все буде Україна,
Все будуть українці,
Все буде солов’їна
І згинуть всі ординці.
Все буде Незалежна,
Все буде в нас Соборна,
Любов наша безмежна
І ненька неповторна.
Все буде Україна,
Що житиме во славі,
Воскресне із руїнів,
І буде МИР в державі.
Все буде Україна,
Заквітчана в калину,
Мине лиха́ година
Країноньку-перлину.
Все буде Україна,
Запахне чебрецями
Квітуча намистина,
Й Всевишній буде з нами.
Все буде Україна,
І хліб заколоси́ться,
Й ми станем на коліна
Лиш Богу помоли́ться.
02.05.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2026
КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА
Коли закі́нчиться війна –
Зійде́ над нами сонце МИРУ,
Про це співатимем в піснях,
І про любов до кра́ю щиру.
Коли закі́нчиться війна
Й ординці щезнуть з України,
То не забудеться ціна
Й зведе́мо знову наші сті́ни.
Коли закі́нчиться війна
Й ординці щезнуть з мо́го кра́ю,
Не при́йдуть більше навіть в снах –
Розквітне ненька. Вірю, знаю.
Коли закі́нчиться війна –
Усі пове́рнуть з поля бо́ю,
Навіки щезне сатана
І не тектиме кров рікою.
Коли закі́нчиться війна
Й не будуть більше в нас стріляти,
Не буде в нас орди-лайна,
Й не будуть го́лови складати.
Коли закі́нчиться війна
І будем плакати від щастя,
Ми не забудем імена,
А ворогу за це воздасться.
02.05.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2026
НЕБЕЗПЕКА І НЕЗЛАМНИЙ ДУХ
Знов рівень небезпеки в нас високий,
Нам кажуть прямувати в укриття,
І вибух вже луна неодинокий…
Аби зберіг Всевишній нам життя.
Тримаємось за віру і за ру́ки,
В молитві тихій кожен б’ється пульс.
Крізь ці тривожні і важкі розпуки
Я защораз до ПЕРЕМОГИ рвусь.
Нехай затихне гуркіт над містами,
І тиша й спокій ве́рнеться в буття,
Щоб перемога світла бу́ла з нами,
І щоб беріг Всевишній нам життя.
Настане день – розсіються тумани,
Зітре́мо сльо́зи з втомлених облич,
Загоїть час болючий шрам від рани,
І відгукне́ться світлом темна ніч.
Ми віримо, що нас настане тиша,
Здригатися не будем від тривог,
Ми дочекаєм – ворог нас зали́шить,
Не буде більше в нас пересторог.
Ми відбудуєм кожен дім й хатину,
Під мирним небом колос зро́дить знов,
У засвіти ніхто більш не полине…
То ж молимо, щоб мирний час прийшов.
І тиша в нас лунатиме щомиті,
Не буде більш ворожих канонад,
Ми вірою на краще всі сповиті,
Під мирним небом забуяє сад.
Розквітне край у променях весняних,
Де кожен подих — вільний і живий,
Та поки що сигнал цей окаянний…
Вкраїни дух — незламний і палкий.
25.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2026
ВСУПЕРЕЧ ВСЬОМУ
Чи згине ворог й чи щезне він на вітрі,
Й розі́рветься коло всіх наших страждань?
Бо сліз, наче море, на кожній палітрі
Й багато у нас незді́йснених бажань.
Надія і віра — потужна це зброя,
І ми стоїмо… у нас біль є і страх,
Ми бачимо світло від сво́го героя,
Що пробиває в найтемніших ночах.
Розсіє вогонь ту зловісну всю пі́тьму,
Проб’ється промінння крізь дим і туман,
Ми вистоїм, вірю, і всупереч всьо́му,
Загоїться кожна з розятрених ран.
На вільній землі цій не буде тривоги,
Нам сонце засвітить і МИР принесе́,
І ми дочекаєм усі ПЕРЕМОГИ,
Любов подолає і змінить усе.
І змовкне нарешті сирени відлуння,
І віримо – ранок настане ясни́й,
Розбу́дить заснуле в серцях правосуддя,
І запах надії, як подих весни.
Бо темрява світло здолати не в силі,
Та й щезнуть потвори у прірві гріхів,
Снаги додає щось незриме в ці хвилі,
І чуємо голос героїв з світів.
Засіємо поле, де вирви чорніли,
Збудуємо знову зруйнований дім,
Як ми не зламались, як ми не згоріли,
То чисту всю правду розкажем усім.
То ж сонце засвітить – про це пам’ятаймо,
Вцілілі життя всі зігріє воно,
На захист хто став – всіх у серці тримаймо,
Просте́лить Госпо́дь переможне рядно.
25.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1056038
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2026
ХАЙ ГОСПОДЬ НАС ВЧУЄ
Попрямуймо хто куди
І не знаймо горя,
Щоб не знали ми біди́,
Хай мине недоля.
Хай веде нас світла ціль
Крізь тумани й гро́зи,
Щоб ущух навколо біль,
Висохли всі сльо́зи.
Хай надія у серцях
Квітне, мов калина,
Щоб щасливим був наш шлях
Кожну мить і днину.
Розквітає рідний край,
Сонце сяє в небі,
Ти нам, Боже, сили дай
В кожній цій потребі.
Щоб у мирі і добрі
Ми свій вік прожили,
І на ранішній зорі́
Радості зустріли.
Щоб рука в руці ішла
До мети святої,
Щоб не сіялося зла
Й люті вогняної.
Хай наповняться вуста
Словом благодаті,
Хай і помисли, й літа
Є немарнотратні.
Хай дитячий сміх дзвенить
В кожному віконці,
Хай благословенна мить
Гріє нас, як сонце.
Подаруй нам, Боже, час
Вірити й любити,
Щоб вогонь добра́ не згас,
Поки будем жити.
І куди б не завели́
Нас круті дороги,
Щоб ми вірність зберегли
Й йшли до ПЕРЕМОГИ.
Хай здійсня́ться всі думки́,
Що у чистій вірі,
На роки́ і на віки —
В злагоді та МИРІ.
Хай закі́нчиться війна
Й тиша запанує,
Нас зали́шить сатана.
Хай Госпо́дь нас вчує.
23.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2026
ЗМИЛУЙСЯ, ВСЕВИШНІЙ
Боже милосердний, змилуйся над нами,
Грішними свої́ми до́ньками й синами,
Змилуйся над нами, я тебе благаю,
Ру́ки у молитві я за це складаю.
Нам даруй, Всевишній, віру й розуміння,
І зішли на землю нам благословіння,
Захисти від ли́ха, відведи тривогу,
І вкажи єдину праведну доро́гу.
Огорни любов’ю нам серця́ зболілі,
Щоб ми йшли до світла у надії й вірі,
Спокій хай настане в кожного в оселі,
А думки́ і душі стануть знов веселі.
Нам даруй єднання, братню силу й згоду,
Щоб не знали більше ми тяжку негоду,
Щоб любов і правда в серці процвітала,
Й ненька Україна сліз не проливала.
Нам прости провини, помилки́ і чвари,
Розжени над світом всі похмурі хмари.
МИРУ й ПЕРЕМОГИ молимо у тебе,
Простягни над нами чисте мирне небо.
Боже милосердний, поверни нам тишу,
Хай нас ворог клятий назавжди́ залишить,
Хай твоя́ десни́ця* нас завжди́ тримає
Й ні на мить ніко́ли нас не залишає.
23.01.2026 р.
ДЕСНИЦЯ* — це застаріле, книжне або урочисте слово, що означає права рука, а іноді й рука взагалі.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2026
ПОЛИНУВ У ВІЙСЬКО НЕБЕСНЕ СЛУЖИТИ
(Світлій пам'яті полеглого героя земляка Івана Лесіва )
Полинув у військо Небесне служити,
У війську Небеснім на стражі стоять,
Полинув, хоч мав він ще довго прожити,
Але у останнім бою́ не встоя́в.
Із фронту додому його всі чекали,
То ж він повернувся, але на щиті,
І ру́ки в молитві щоразу складали…
Тепер він вже там, де безгрішні святі.
Бо ворог так рвався свічу загасити,
Йому це вдало́ся, це ірод зробив,
Заставив потвора родину тужити –
Івану життя сатана загубив.
Могила висока і стяги над нею,
Йому колискову вже вітер співа,
У вічній домівці сповитий землею,
І сльо́зи гіркі вся рідня пролива.
Не вві́йде в домівку і сло́ва не скаже,
Не зможе дружину й дітей обійнять,
В саду в холодочку вже більш не приляже,
Бо бравсь Україну в бою́ захищать.
Селом не пройде́ться вже більше ніко́ли,
Й присісти не зможе на отчий поріг,
Недовгим було́ це життєвеє поле…
Життя обірвали… Йти далі не зміг.
На полі його залиши́лись покоси,
Зерном не засіється більше рілля,
Тепер на могилу спадатимуть ро́си,
Не ве́рне в домівку Іван звідтіля.
Героєм поліг за Вкраїну так рано,
І військо Небесне поповнив Іван,
Зали́шив родині довічную рану,
Додолу за ним ліг на колосі лан.
23.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2026
ВЕСНА ПРИЙШЛА, ТА ЩЕ ВІЙНА ТРИВАЄ
Весна прийшла, та ще війна триває,
І наші люди гинуть кожен день,
Страшна орда навмисне нас вбиває,
Бо са́ме ми і є жива мішень.
Хотілось чути співи скрізь пташині,
Радіти сонцю й проліску в гаю́,
Та йде війна у рідній Україні…
Була́ ж краса, неначе у раю́...
Тривога за тривогою лунає,
Щоразу небезпека, укриття,
Ракети ворог-вбивця випускає,
Бо в намірі – звільнити від життя.
Одне і те щоразу і усюди,
Вкраїна вся в тривозі, як в імлі,
На кожнім кроці гинуть наші люди,
Вбивають нас потвори-москалі.
Весна несла́ з собою завше втіху,
Співала нам на всякі голоси,
Злітались ластівки́ до нас під стріху,
Й з’являлися краплиноньки роси́.
Весну хотілось бачить переможну,
Яка б нам ПЕРЕМОГУ принесла́,
Та ми її зустріли знов тривожну…
Сльозою вмита й ця весна прийшла.
15.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2026
БАЖАННЯ Й ПОБАЖАННЯ
Хай цей рік несе́ нам хліб і добру долю,
Щоб цвіли оселі, мов весняний сад,
Щоби ми не знали ні біди́, ні болю,
Щоби ми не чули, що забив набат.
Щоби ми всміхались і життю раділи,
Щезла щоб наза́вжди вражая орда,
Щоб знущань ординських більше не терпіли,
Щоб нас обминала всюди й всіх біда.
Щоб замовкла люта вража канонада,
Щоб війна скінчи́лась в мить цю назавжди́,
Щоби поміж нами не ходила зрада,
Щоб до нас забули стежку вороги.
Щоб під мирним небом в нас зростали діти,
Щоб життя всміхалось всім нам кожну мить,
Всюди щоб розквітли ПЕРЕМОГИ квіти,
Щоби знов спокійно всі могли ми жить .
Щоби не здригались всі ми від тривоги,
Вибухів не чули б більше ми ніде́,
Хай Госпо́дь закриє ворогу дороги,
В вічність лютий ворог хай від нас піде́.
Щоб щоразу чули вісті тільки добрі,
На щиті додому не вертав ніхто,
З фронту повернулись воїни хоробрі,
З тіл нам не робили вбивці решето́.
Рік, який зустріли, буде переможним,
Буде ПЕРЕМОГА й МИР на цій землі́,
Хай життя не буде болісним й тривожним,
Хліб хай сколоси́ться в зораній ріллі.
16.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2026
АКОРДИ ЖИТТЯ
(Сергієві Ярунському з нагоди Дня народження)
Нові́ роки́-акорди додаються,
І кожен з них по-но́вому звучить
Усі вони в симфонію зберу́ться,
Душа-струна до кожного лежить.
Звучання чути серцем і душею,
Ця милозвучність духу додає,
Вальсуєш на паркеті любо з нею –
Сторицею любов всю віддає.
Життя всі ноти пише без упину,
І партитури копії нема,
І так впродовж усьо́го часоплину
Із кожною із нот так зокрема.
Мелодія рокі́в, мов світла хвиля,
Що вічно в серці радістю звучить,
Вона дарує силу й ніжні кри́ла,
Піднесено звучить хай кожна мить.
Роки́-акорди сиплють зорепадом,
Музичні всі дороги в майбуття,
Прокладено стежки́ музичним ладом,
Що додає натхнення до життя.
В акордах щастя й радість розквітає,
І кожен день, як нота золота,
Хай музика життя не замовкає,
І партитуру пам’ять все горта.
Твори́ ж, маестро, далі без упину,
Хай множаться акорди, наче цвіт,
І кожна нота, мов нова́ перлина,
Благословить на многа й блага літ.
16.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026
ВЕЛИКА СТАНЦІЯ «ВІЙНА»
Велика станція «Війна»,
Та ми її не замовляли.
Її замовив сатана,
Ми цьо́го зовсім не чекали.
Велика станція «Війна»,
Страшні задимлені платформи,
Потвори га́тять там сповна́,
Нема ні правил в них, ні норми.
Велика станція «Війна»,
І тоне колія у кро́ві,
А шпали – біль та імена,
І списки ті кілометрові.
Велика станція «Війна»,
На ній нестерпно дуже гучно,
Висока за квитки ціна,
Яка росте щоразу штучно.
Велика станція «Війна»,
Та скоро ми її проїдем,
Вся інформація сумна…
В країну МИРУ ми поїдем.
Велика станція «Війна»,
Де все горить, де все палає,
Ми бачим світло із вікна –
Це ПЕРЕМОГА нас чекає.
02.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2026
ВЖЕ ЗАВТРА БЕРЕЗЕНЬ
Вже завтра березень, та ще сьогодні лютий,
Вже завтра березень і буде вже весна,
Кайданами війни народ наш є закутий…
Це в лютому зробив ординець-сатана.
Вже завтра березень… Якби ж став переможним,
Якби ж він нам з собою ПЕРЕМОГУ ніс,
Бо лютий, що мина, страшним був і тривожним,
І було вилито озе́ра повні сліз.
Вже завтра березень… Якби ж він став щасливим,
Якби він повернув щасливу нам весну,
Аби не падали на нас ворожі зливи,
Якби закі́нчити зумів страшну війну.
Вже завтра березень. В свої́ права він всту́пить,
Поважно красень цей обійстя обійде́,
І до роботи, звичної йому, приступить,
Можливо шлях до ПЕРЕМОГИ нам знайде́.
Вже завтра березень… Не встигли й озирнутись,
Бо ці́лий рік у нас страшні буремні дні,
Та й встигли ж бо, на жаль, землею огорнутись,
Бо опинились ми у цій страшній війні.
Вже завтра березень і лютий попрощався,
Від тих страшних подій і сам він почорнів,
І з нами защора́з у вибухах купався,
Та ворога від нас відве́сти не зумів.
28.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2026
НЕ ПОТРЕБУЄМО ПОТВОР
( Відповідь Стефанії Терпелицець до вірша «ОРДИНСЬКІ МЕТАСТАЗИ»)
Потвори думали-гадали
Різдвяне пекло влаштувать,
Брехню для цьо́го промовляли,
Щоб "перемир'я" нам пізнать.
Та на Різдво скоти́ гатили,
Мішенню люди стали в них,
Свій план вони не полиши́ли,
Прине́сли стільки бід і лих.
Тому́ без радості минуло,
Бо скрізь нащадки сатани,
Зло не пропало, не заснуло
Й веде продовження війни́.
Ми цих потвор не потребуєм,
Огидний нам ординський дух,
Ми Україну відбудуєм,
Щоб тільки залп війни ущух.
Щоб не росли у нас могили,
Не розквітали у вінках,
Жалоби дзво́ни не дзвонили,
І квітли квіти в квітниках.
Щоб щезло зло з Вкраїни-неньки,
Щоб не смердів в нас їхній прах,
Щоб щезли наші воріже́ньки,
Не повертались навіть в снах.
То ж вірмо в Бога й збройні сили,
Молім аби Госпо́дь беріг,
Щоб ми надалі в МИРІ жи́ли,
Щоб ПЕРЕМОЗІ шлях проліг.
10.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2026
ПЕКЛО, СТРАХ І ЗАБРАНІ ЖИТТЯ
Ми вижили, та ще й вціліли,
У нас був страх – ми жить хотіли,
Ми ненави́діли сволоту,
Яка прийшла до нас з болота.
Зустріли ми в диму цей ранок,
В вогні палаючий світанок,
Та де в кого́ життя забрали...
Ще й в тих, що інших рятували.
Всю ніч гатили без упину –
Хтось втратив донечку, хтось - сина,
І чоловіка, й батька, й брата,
Та світу лиш би споглядати…
Пекельна ніч, що вже минула,
Яка нас кожного торкнула,
Яка у вибухах скупала,
Палила, нищила, вбивала…
Скрізь вибухи, вогонь і люди…
Таке всю нічку в нас усюди,
Не знали ми, що буде з нами,
І це провадиться роками.
Убили всіх, кого́ сягнули,
Ті люди вічним сном заснули,
А вчора й гадки ж бо не мали,
Що день останній доживали.
Сміття несло́ся без упину,
Зі всіх боків летіли клином,
Летіли інші табунами,
Весь мотлох цей був понад нами.
Щоб захистив – просили Бога,
Жила́ весь час пересторога,
Госпо́дь почув, про що молили,
Й зробив усе, аби ми жи́ли.
09.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2026
ЗЛО ОРДИНСЬКЕ НЕ ЗАСНУЛО
Уже й Різдво у нас минуло,
Та не закі́нчилась війна,
І зло ординське не заснуло,
Не щез наві́ки сатана.
Не розчинилися потвори,
А й нищать неньку нашу й люд,
Несу́ть біду надалі й горе...
Коли ж над ними Божий суд?
І лізуть так, як метастази,
Торкнутись всьо́го – мрія в них,
Позбутись треба нам зарази,
Щоб вражий дух наві́ки стих.
Хотіли Київ звірі взяти,
Зайшли потвори у Херсон,
З лиця землі́ усе стирати –
Це передсмертний в всіх них сон.
Ще й Соледар упав у око,
Й Бахму́т у них, немов більмо.
Потвори нищать все жорстоко,
Цей план народжувавсь давно.
З лиця землі́ стирали Харків,
І полюбився їм Дніпро.
Набралось тих ординських па́рхів,
Зайшли до нас убивці й зло.
Молімось, щоб почув Всевишній,
Щоб ПЕРЕМОГУ здобули́,
Аби в садах цвіли́ в нас вишні,
Аби цвинта́рі не цвіли́.
10.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ СТУСА
Так серце Стуса бити перестало,
За те, що за Вкраїну він боровсь.
Життя його за неньку обірвалось,
Думками він із катом не зійшовсь.
Тюремні мури, каторжні знущання
Не вбили патріота у душі́
Наза́вжди залиши́лося зізнання,
Що не продасть він душу за гроші́.
Палка любов до неньки-України,
Не здатися й не зрадити – думки́.
Ім'я́ його з вуст патріотів лине,
Про нього написалися книжки́.
Борець, герой і віддана людина,
В нім патріота знищить не змогли.
Хай буде вшанування хоч хвилина,
І пам'ять щоб про нього берегли.
Борець за незалежність України,
Народу й України вірний син,
Ми Стуса маєм пам'ятать щоднини,
Й забути щоб на смак який полин.
04.09.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
ЗВИТЯЖНОГО РОКУ
Звитяжного року бажаю нам, друзі,
Хай ворог отримає все по заслузі,
Хай мрія здійсни́ться, що нас об’єднала,
Щоб ненька-Вкраїна жила́ й процвітала.
Щоб всі повернулись із фронту додому,
Молю́сь за це щиро я Богу святому.
Хай промінь надії ні в ко́го не гасне,
Й життя наше буде спокійне і щасне.
Хай сонце свободи нам сяйво дарує,
Хай шлях переможний Всевишній торує,
Хай правда і сила нас всіх окриляє,
Біда і невдача завжди́ обминає.
Хай квітне земля, що герої боронять,
Хай радості дзво́ни уже нам задзвонять,
Хай діти зростають у мирному світі,
Щоб МИРом усі ми були́ оповиті.
Звитяжного року усі ми чекаєм,
Звитя́га за нами – надію плекаєм,
Про МИР і ЗВИТЯ́ГУ звучить наше слово,
Бо кров проливаєм за неньку і мову.
Хай ворог відчує кінець сво́го шля́ху,
Хай цілою квітне уся наша мапа,
Хай щезне наві́ки наш ворог у пі́тьмі,
Хай мрії зрійсня́ться усі заповітні.
Хай стяг майорить наш у кожнім куточку,
Щоб кожен вдягнув ПЕРЕМОГИ сорочку,
Хай пісня свободи лунає усюди,
Хай ви́знає світ нашу силу і чудо.
07.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026
НЕСКОРЕНІ, НЕЗЛАМНІ І ЄДИНІ
Неско́рені, незламні і єдині,
Сміливо йдуть вони щодня у бій,
І вірні за́вжди неньці-Україні,
Бо хочуть МИРУ на землі́ святій.
Таких немає більше в ці́лім світі,
Вони – взірець для інших всіх країн,
Вони усі – Вкраїни-неньки діти,
Їм – шана, і подяка, і уклін.
Сини і до́ньки неньки-України,
Усі боронять землю від орди,
Собою закривають рідні сті́ни,
Бо ворог скрізь накоїв нам біди́.
Це – Янголи безстрашні і безкрилі,
Це – воїни і світла, і добра́,
Та й мужні всі, а дух – міцніший скелі,
Вони всі там, де пе́кло, а не гра.
Вони всі там, де гаряче щомиті,
І кожен каже: «Хто, якщо не я?»,
Не росами, а й кров’ю часто вмиті,
І кров’ю напувається земля.
Неско́рені, незламні і єдині,
Їм мужності ніде́ не позича́ть,
Із ними жити неньці-Україні,
Із ними Україні розквітать.
06.12.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026
ЦІЛЮЩА КРАПЛЯ ВІРИ Й СПОДІВАНЬ
Йорданська водице, чиста студенице,
У тобі́ хрестився Божий син Ісус,
У тобі́ скупаться ще й тебе напиться,
Сіно звечора поклали під обрус.
Йорданська водице, все є в тво́їй силі:
Зцілення і спокій, захист від біди́,
Ти, мов щит Небесний, як могутні хвилі,
Що ведуть родину крізь життя льоди́.
Ти в краплині – море ласки і надії,
Всю біду сьогодні можеш позмивать,
Ти в душі стареньких – спогад про події,
У тобі́ та сила, нас щоб врятувать.
Світло засіяло в кожному подвір’ї,
Бо вода Йорданська, мов зоря жива,
І несе господар в тиші і довір’ї
Краплю освячену в серці і словах.
Сріблом опадає тиша на криницю,
З Неба Янгол сходить в кожен дім і шлях.
Ти – жива і чиста, Йорданська водице,
Ти – благословення в наших молитва́х.
Ти – животворяща Йорданська водице,
У водоймі кожній – Божа благодать,
Дай усім нам сили, щоб війні скінчи́ться,
Поможи вражину з неньки позмивать.
18.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026
ДЕ ЛИ́ЛАСЬ КРОВ
Де ли́лась кров, там квітнуть маки,
Де йшли бої́ і гинув люд,
Були́ ворожії атаки,
Та бу́де ще й Господній суд.
Де ли́лась кров – земля багряна,
Від болю стогне і тепер,
Вона – Вкраїни-неньки рана,
Відбувся перший бій в четвер...
Де ли́лась кров - краса буяє
І червоніється здаля,
Усе земля це пам'ятає,
Страшні ті звірства москаля.
Де ли́лась кров, земля здригалась,
Її топтала та орда,
Тепер у маки заквітчалась
Й благально в небо загляда.
Де ли́лась кров на цю землицю,
Тепер краса для нас цвіте,
Колись засіють там пшеницю
Й колосся вгнеться золоте.
Де ли́лась кров, бої́ точились,
Життя віддав там неньки цвіт,
Вони в серцях навік лишились,
Про них дізнався цілий світ.
01.07.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2026
ЖИТТЄВИЙ КОЛОРИТ
(Марку Орловському з нагоди Дня народження)
Ось ще один кудись собі майнув,
Понісся стрімголов кудись у далі,
Що відбулось – ти, ма́буть, й не збагнув,
Лиш музику заграв хтось на роялі.
Соната зазвучала ще одна,
Яко́сь вона звучала особливо,
І забриніла про життя струна,
А доля посміхнулася грайливо.
Нові́ акорди зазвучали вмить,
Нови́й відтінок влився у палітру,
Бо рік за роком все кудись летить,
Несеться стрімголов сильніше вітру.
Енергія життя завжди́ бурлить,
І ні на мить вона не затихає,
І не дає вона тобі тужи́ть,
А й навпаки – ідеї підкидає.
У творчості життя твоє́ мина,
У всьо́му бачиш позитивні грані,
Чудова думка за́вжди поглина,
То й радістю стежини вишивані.
Шалений темп, шалений в тебе ритм,
Рекорди, нагороди, фестивалі,
З’єдналось все в чудовий колорит,
Й роки твої́ підвладні долі-кралі..
Нехай летять, ніщо́ їх не спиня,
Життя несеться хоч би з сотню ро́ків,
А в серці хай живе твоя́ весна,
І творчий дух назад не знає кроків.
Нехай життя вирує знов і знов,
Нехай душа щоразу розквітає,
Хай поруч буде щастя і любов,
А доля лиш добро тобі складає.
Успішним буде творчий твій політ,
Несе тебе у сяйво й у натхнення,
Хай кожен день дарує но́вий світ,
Бо ти – людина й це є тво́є ймення.
Нехай у серці музика звучить,
Нехай фортуна за́вжди поруч буде,
А рік за роком хай собі летить,
І поруч будуть щирі й добрі люди.
03.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2026
СІМДЕСЯТ БАРВ ЖИТТЯ
Ось сімдесят, неначе повінь плине,
Як барви, що злили́сь в єдину мить.
Ви — майстер, що у серці України
Зумів красу для вічності твори́ть.
Ваш пензель — то молитва і надія,
То пам’ять роду, то душі політ.
У кожному штриху є тепла мрія,
Що людям віру дарувать спішить.
На полотні — і тиша, й буревії,
І сонця промінь, і глибинний світ.
Ви фарбами зростили чудо-мрії,
Що в серці кожнім залишають слід.
Картини — то розмова із народом,
То спогад предків, то майбутній день.
Вони звучать, як пісня про свободу,
Як вічний рух натхненних вам ідей.
В мистецтві Ви – світило, гордість краю,
Відлуння барв для пам’яті століть.
У кожнім творі — сила та безкрая,
Що в рідній Україні буде жить.
Ваш пензель знає мову світла й тіні,
Він оживляє простір і часи.
На полотні — і долі, і святині,
І вічний рух безмежної краси.
Хай пензель Ваш не зна ніко́ли втоми,
Хай барви сяють, мов весняний цвіт,
Бо Ви – народний, знаний і відомий,
Нехай Госпо́дь дарує многа літ.
Хай ювілей дзвенить, як дзвони храму,
В майстерні світло – зоряний політ,
Здоров’я й щастя буде поруч з Вами,
А творчий шлях трива багато літ.
Хай творчість Ваша, як весна, все квітне,
А барви будуть і життя, й добра.
І літ до ста хай світло Боже світить,
І Янгол не відпустить з-під крила́.
01.01.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2026
ЗІ СТАРИМ Й НОВИМ НАС РОКОМ
Зі Стари́м й Нови́м нас роком,
Радість хай тече потоком,
Хай фортуна з нами ходить,
Все вдається і виходить.
Хай здійсн́яться всі бажання,
На найкраще сподівання,
В кожнім дні буде́ натхнення
І душевне просвітле́ння.
Хай зоря над хатнім дахом
Сяє щастям, миром, знаком,
Буде радість в кожній хаті,
Бу́ли дужі і багаті.
Хай родина бу́де в згоді,
Оберіг в родиннім коді,
Хай біди́ ніхто не знає,
Горе й лихо обминає.
Хай прийде́ вже ПРЕМОГА,
МИРОМ стелиться доро́га,
Хай розквітне Україна,
Все живе хай солов’їна.
Хай із фронту всі вертають,
Бо їх вдома всіх чекають,
Ворог, як росинка, згине
І наза́вжди нас покине.
13.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2025
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
ВСЕ БУДЕ Україна і наша ПЕРЕМОГА,
Бо Господом з любов’ю простелена доро́га.
Цього́ усі чекаєм і вся спільнота світу,
Бо полягло за неньку героїв, наче цвіту.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, з ріллі зросте колосся,
Трагедію пізнати усім нам довело́ся.
З руїн тепер підня́тись Госпо́дь нам допоможе,
Над темрявою світло усюди переможе!
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, заквітчана у квіти,
Під мирним небом будуть народжуватись діти,
Під мирним небом буде звучати колискова,
Як море, розіллє́ться, вкраїнська наша мова.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, увінчана у лаври,
Ударять музиканти в гучні́ свої́ лита́ври.
Гопак скрізь затанцюють всі славні козаченьки,
Проже́немо всю нечесть із України-неньки.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА із чистим небосхилом,
Повінчана любов’ю наза́вжди тільки з МИРОМ.
Доро́гу їй для цьо́го просте́лить ПЕРЕМОГА,
На неньку схо́дить світло й велика ласка Бога.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, квітуча і барвиста,
Неначе вишиванка, і совість в неї чиста.
Лани широкополі протягнуться усюди,
Щодня сходи́ти сонце під мирним небом буде!
18.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2025
СОНЯХИ, ОБПЕЧЕНІ ВІЙНОЮ
Ці соняхи обпечені війною,
Обвуглені на рідному стеблі,
Дивлю́сь на них й вмиваюся сльозою…
В героїв піт із кров’ю на чолі.
Ці соняхи обпечені війною,
Огне́нні язики торкались їх.
Вогонь війни́ життя бере́ з собою,
Із соняхом герой в вогні поліг.
Ці соняхи обпечені війною,
Задимлені, обвуглені вони,
На землях наших ворога, як гною…
Там гинуть наші до́ньки і сини.
Ці соняхи обпечені війною,
Їх на́скрізь пропалив війни́ вогонь ,
Стоять вони, гаптовані бідою…
Стає вугілля і з людських долонь.
Ці соняхи обпечені війною
Не зможуть більше цвітом зацвісти,
Похилені, мов люди, головою,
Вінок для МИРУ з них вже не сплести́.
23.11.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2025
РІЗДВО І БАЖАННЯ
Йде Різдво, прямує в зорянім намисті,
Янгол над хата́ми крила розгорнув,
Сніг лягає сріблом на віконця чисті,
Бо на світ в стаєнці з’явиться Ісус.
Дзвони линуть в небі, мов дитячі мрії,
Ру́ки ми складаєм в щирих молитва́х,
Боже, дай нам сили, дай любові й миру,
Щоб жила́ Вкраїна вільна не у снах.
Коляда лунає, пісня неземная,
Йде від хати, лине в зоряний прості́р,
Сяє над вертепом зірка провідная,
І в душі співає Ангел із хорів.
За столом родина і молитва щира,
Очі повні віри, серце – як вогонь,
Хай Госпо́дь з Небес нам зі́шле сво́ю міру:
Мир і перемогу, що зросте з долонь.
Тиха ніч святая, сніг лягає м’яко,
Тиша в Божім світлі, Божа благодать,
Хай в душі́ зростає віра, як зернятко,
І веде крізь те́мінь зви́тягу кувать.
Хай замість тривоги – дзвони на світанку,
Хай дитя сміється, а не плаче в сні,
Хай в душі – колядка, а не чорні ранки,
І в серцях молитва, як зоря в вікні.
Хай молитва наша все зліта до Бога,
Й буде понад нами Божа благодать,
Хай веде нас віра крізь важку дорогу,
І свічкам життєвим хай не дасть згасать.
На столі – пшениця, в рушниках – надія,
Під обрусом – пам’ять, в серці – рідний край,
Хай Пречиста Діва буде в наших мріях,
Буде нам як Мати й захисти́ть наш рай.
18.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2025
ЛАПАТИЙ СНІГ ОБТРУШУЄ КРИЛО
Лапатий сніг обтрушує крило,
Мов білий спогад, що летить, кружляє,
Шепоче вітер: «Вже таке було…»
А він летить і м’яко так сідає.
Змережаний морозом кожен звук,
І тиша, наче вічність, оживає,
Душа мовчить, бо втомлена від мук,
А сніг летить і килимом лягає.
Він все летить, мов пам’ятає шлях,
Притрушує і верболіз, й калину,
Неначе шаль моститься на плечах,
І навіть причаївся біля тину.
І в кожній миті спогадів печать,
Засніжені дитинства виднокраї,
Де мама вміла піснею мовчать,
А батько мовчки грів долоні краєм.
Сніжинка, як молитва на вітрах,
Що лине з неба чиста і прозора,
І світ стає, неначе білий птах,
І скатертина біла й неозора.
Лапатий сніг обтрушує крило,
І з легкістю лягає на простори,
Цілує ніжно й лагідно чоло
І взяв в обійми рідні мої гори.
13.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
ГОСПОДНЄ НАМИСТО
(Дорогій сестричці з нагоди Дня народження)
Роки́, неначе блискавиці,
Кудись несуться і летять,
І блиском кожен з них іскриться,
На місці їм не постоя́́ть.
Сьогодні ще один прилинув,
Бо той, що був, кудись помчав,
А цей, мов місяць срібнокрилий,
Тебе з любов’ю обійняв.
Роки збираються в плеяди,
Щоразу більше їх стає,
У них життєві зорепади,
І кожна сво́є щось дає.
Нехай Небесною зорею
Твій шлях освітиться земний,
А ти крокуй щораз за нею,
Й життя, немов Причастя, пий.
Хай дзвони радості лунають,
Хай тіні смутку відійдуть,
Хай крила мрій тебе тримають,
І щастям в серці оживуть.
Міцне здоров’я, наче криця,
Назавжди всядеться на трон,
Ну а життєвая криниця
Хай повниться без перепон.
Життя хай буде, як молитва,
Яка ніде́ не затиха,
Хай радість сіється, як з сита,
Й мина годинонька лиха́.
Нехай роки́ Господь дарує,
І їх хай буде, як зіро́к,
Добро до тебе хай прямує,
Хай ле́гким буде кожен крок.
Хай негаразди всі минають,
Хай буде Божа благодать,
А бі́ди хай доріг не знають,
Бо треба сотню літ срічать.
Роки-зірки вплітай в намисто,
Немов скарби оберігай,
Хай буде все в житті барвисто,
У серці кожен скарб тримай.
Бо кожен щось тобі зали́шив,
А ще й щораз чого́сь навчав,
Тепер вже цей тебе колише,
Бо стрімголов до тебе мчав.
Впусти його у серце сво́є,
Бо гість він в тебе дорогий,
Живіть в любові з ним обоє,
Хай буде шлях із ним легки́й.
26.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
ЗІЙШЛИСЬ НА ТОРЖЕСТВО
Ось знову вже люди зійшлися
Святвечір зустріти й Різдво,
Час зірці на небі з’яви́ться,
Душею відчуть торжество.
Свічу́ на столі запалити
І сіна додать під обру́с,
Гуртом всім молитву змоли́ти –
В стає́нці прийде в світ Ісус.
Пречистая Діва наро́дить
Спасителя в ніч на Різдво,
Та й Йосиф до я́сел підходить
Марію вітать й Божество́.
Анге́ли на лірах заграють,
Прикля́кнуть малі пастушки́,
Царі в Вифлеєм поспішають,
Доро́гу освітять зірки́.
Дарунки несу́ть немовляті,
Цю вість рознесу́ть по світах:
Родивсь не у царській палаті,
Та ймення Його на вустах.
Рожде́нного всі прославляймо,
Святкуймо Святе торжество,
Колядку ми тут заспіваймо
Про Божого Сина й Різдво.
10.11.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2025
СИМФОНІЯ НОЧІ
Задивився срібнолистий місяць в річку,
Віддзеркалив срібне сяйво у воді,
Загорілась в небі зіронька, мов свічка,
Усміхнулась нічка в тихій самоті.
Зачаровані стояли всі дороги,
Заслонили їх тумани чарівні́,
Розтяглися й понад річкою розлого.
Все казково й таємниче, мов вві сні.
Появились в піднебессі ле́гкі хмари,
І взяли́ся мило з вітром пропливать,
Засвітилися у небі всі стожари,
Скатертину стала нічка простелять.
У заду́мі простягнулися всі до́ли,
Їм світили ясні зо́рі-ліхтарі,
Височіли зачаровано всі гори,
А над ними небо-плахта угорі.
Гомоніли осокори між собою,
Таємницю так повідали зіркам,
Поділилися думками із вербою,
І вклонилися з повагою стежкам.
Темна ніченька схилилася над нами,
Простягнула в небі зоряне шатро,
Заколисувати стала мило снами,
І забрала всіх до себе під крило.
22.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
НІКОЛИ НЕ ПРИЙДЕ ЗВІДТІЛЬ
Пробач мене, мамо, пробач мене, рідная нене,
Додому, рідненька, я більше уже не верну́,
Тепер на могилу ти будеш ходити до мене,
Неначе до шлюбу, вдягнула мене у труну́.
Не плач же, матусю, не плач, моя рідная пташко,
Свічу загасили мені воріженьки в бою́,
Я вірю, рідненька, тобі, як ніко́ли, є важко…
Тепер я наза́вжди осе́люсь в Небеснім строю́.
Сльозами, рідненька, мене до життя не вернути,
Сльозами нічо́го, не зможеш, матусю, зміни́ть,
Сном вічним заставив мене воріженько заснути,
Мені ж бо хотілось… хотілось, матусенько, жить.
Вже свічка загасла й ніхто запалити не зможе,
Ніхто не пове́рне мене до земного життя,
Тепер в потойбіччі наза́вжди моє́ вічне ложе,
Й не буде ніко́ли в домівку уже вороття.
У тебе зостались всі мо́ї, рідненька, світлини,
На згадку про мене – дерева, що я посадив,
Не думав, матусю, що рано так світ цей покину,
Та ворог в бою́ на світанку мене, мамцю, вбив.
Не плач, люба мамо, не плач же, рідненька, благаю,
Нічи́м вже не зможеш мене до життя поверну́ть,
Лежу́ в домовині і се́рденько тво́є я кра́ю,
Мене не побачиш і голос не зможеш почуть.
До тебе прилину, прилину вві сні на світанні,
Неначе твій Ангел, я зможу тебе обійнять,
Ти вчора почула слова́ мої́, ненько, останні,
Вже більше нічо́го тобі я не зможу сказать.
Пробач мене, мамо, й за душу мою́ ти молися,
Пробач мене, рідна, за слово образливе й біль,
Сльозами не мийся, лиш в небо щоразу дивися,
Бо я вже до тебе ніко́ли не при́йду звідтіль.
21.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2025
НА РОЗДОЛЛІ
На роздоллі в чистім полі пісня розляглася,
Її вітер невгамовний з легкістю завів,
Місячна́я доріже́нька чарувать взяла́ся,
У гаю́ почувся знову милий переспів.
Над водою верболози пісню теж співали,
Місяченько з зіронька́ми в небі танцював,
Білий лебідь і лебідка гордо пропливали,
Сво́є щастя із любов’ю кожен зустрічав.
На роздоллі срібне сяйво зо́рів розлило́ся,
Срібні хвилі ніжно грали в річці голубій.
Загойдалося кохання, мов весна, зійшлося,
І заграли таємниці в пісні чарівні́й.
Задивились у безмежжя трави запашнії,
Потонули в мелодійність всіх нічних казок.
Загорілись, засвітились давні всі надії,
Бо відкрився світ любові в небі між зіро́к.
На роздоллі хвилі вітру тишу розгортали,
Їхні співи розлили́ся в зоряній імлі.
Задивились у безмежжя шовковисті тра́ви,
Бо світив їм срібнолистий й зіроньки малі.
Доторкнувся місяць сяйвом ще й води в криниці,
Розбудили всі джерела серце й небеса.
Зорі й місяць позбирали всюди таємниці,
І думки усі розквітли, мов жива краса.
19.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2025
ЧАРОДІЙКА НІЧ
Білий лебідь на ставочку гордо пропливав,
Соловейко у садочку мило щебетав,
Закувала зозуле́нька голосно в гаю́,
А трембіти звук рознісся по усім плаю́.
Верби стали гомоніти про свою́ журбу,
Коники на скри́пках в травах розпоча́ли гру,
Заходи́вся сво́ю пісню вітер нам співать –
Захотів на хвилях чо́вен зле́гка погойда́ть.
ПРИСПІВ
Чаклувати, чаклувати стала нічка,
Ро́си-стрази розкида́ла навкруги,
Засвітила, засвітила зірка-свічка,
У життя свої́ є за́вжди береги.
Заспівали, заспівали ясні зо́рі,
Ніжні стру́ни зазвучали у імлі,
Загойда́лись, загойда́лися тополі,
Таємниці ніч тримала на крилі.
Срібні роси-намистини почали́ спадать –
Кожну квітоньку й травичку сріблом прикрашать,
А на небі срібнолистий вийшов із-за хмар,
Виглядати став цей красень кожну із стожар.
Дочекався стороже́нько кожну із зіро́к,
І пішли вони по небу залюбки в тано́к,
Ну і нічка-чарівниця знову надійшла –
Сво́ї чари у скарбниці з легкістю знайшла.
ПРИСПІВ
19.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2025
УКРАЇНА, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ВОЛЯ
(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «НЕЗАЛЕЖНА, ВІЛЬНА І СОБОРНА»)
Україна, незалежність, воля,
І соборність наша є у нас.
Нам за що така гіркая доля?
Нам за що цей чорний день і час?
Україна – молода держава,
Тридцять два в календарі лишень,
Спопелять ніхто не має пра́ва,
Для ординців стала, як мішень.
Подолати нас орда взяла́ся,
Зазіхнули вбивці на святе,
Україна волі не зреклася
І надалі буйно зацвіте.
Незалежність легко не дається,
А незламність має гарт в боях,
І соборність теж не продається,
То ж тернистий в України шлях.
Суверенність ворога бентежить,
Україна нас усіх болить,
Москалеві ненька не належить,
Україні нашій вільній жить!
Нездоланна наша люба ненька,
Нищена… шматована… в вогні,
З сил спада, але стоїть рідненька,
Й переможе ворога в війні.
24.08.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025
БІЛИЙ СНІГ
Білий сніг на зеленому листі,
Білий сніг на зеленій траві,
А калина в червонім намисті,
Багряніє в ранковій імлі.
Білий сніг намистинок торкався,
І кожнісіньку він цілував,
Так в любові калині зізнався,
Й дуже ніжно її обіймав.
ПРИСПІВ
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг у повітрі кружляє,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
На траву і на листя лягає.
Білий сніг, білий сніг, білий сніг,
Білий сніг простеливсь оксамитом,
Білий сніг, білий сніг, білий сніг
В поцілунку зустрівся із цвітом.
Десь у полі туман розстелився,
Вітер ніжно гойдає жалі,
В серці смуток чомусь оселився,
Наче спомин про дні золоті.
І діброва дрімає у тиші,
Гай шепоче про літо нове,
А мелодія серце колише,
Наче пісню, що знов оживе.
ПРИСПІВ
Білий сніг на зеленому листі,
Наче спогад, який оповив,
І злітає мелодія чиста,
Бо він ніжністю все полонив.
Білий сніг на зеленому листі,
Вітер лагідно шепче в гіллі,
І дорога в тумані сріблистім,
Всюди казка на білім крилі.
ПРИСПІВ
17.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025
ХРАМ ГАРМОНІЇ
А сцена сяє, мов зоря ранкова,
І сцена кличе в світло і пісні,
На сцені кожне слово є чудовим,
На сцені кожен у своїм човні.
І сцена – храм, де музика лунає,
І сцена міст, між творчістю й людьми,
На сцені ду́ші світлом розквітають,
На сцені ми оздоблені крильми́.
І сцена – хвиля світла і натхнення,
І сцена – подих музики й пісень,
На сцені мрії сяють безупинно,
На сцені кожен є святковий день.
І сцена – дзвін, де мрії оживають,
І сцена – простір втіхи і тепла,
На сцені б’ють джерела й не стихають,
На сцені – вічні музика й слова́.
І сцена – крила, що несуть у небо,
І сцена – вдячність зали й глядачів,
На сцену йти – душевна є потреба,
На сцені світло множити без слів.
І сцена – зірка для всього народу,
І сцена – подих радості й весни,
На сцені – трон гармонії й свободи,
На сцені йде відлуння від струни.
І сцена – дім, де кожен місце має,
І сцена – подих музики живий,
На сцені – жар, що серце зігріває,
На сцені кожен за́вжди головний.
І сцена – сила, що серця́ тримає,
І сцена – промінь світла в темноті,
На сцені дух ніко́ли не згасає,
На сцені все завжди́ на висоті.
01.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2025
СКРИПКА-ЧАКЛУНКА
Ось скрипка-чаклунка на струнах заграла,
І заколихала кохання в саду.
Так грала вона й ні на мить не вгавала,
Не знала вона, що у сад я прийду.
Та скрипка-чаклунка мені розповіла
Про ніжні і щирі свої відчуття,
Та й грала так ніжно, від гри наче мліла.
Для мене та мить не піде в забуття.
Так скрипка-чаклунка все грала і грала,
Вона не вгавала в саду ні на мить,
І струнами, ма́буть, вона відчувала –
Душа, як і в неї, у мене болить.
Та скрипка-чаклунка уміє пророчить,
І дихання но́ве відкрила вона,
Та й знов про кохання заграла охоче,
А музика серця то є неземна.
Ще й скрипка-чаклунка мені прошептала
Про мрії, що сплять у глибинах душі,
Про те, як кохання колись розквітало,
І як воно світиться десь у тиші́.
Вона промовляла мелодією ночі,
Торкалась утомлених струн почуттів,
І грала все далі так щиро, пророче,
Немов би зціляла мій подих і спів.
Ще й скрипка-чаклунка мене обіймала
Тим звуком, що в серці лишає сліди,
І кожна нота мене підіймала,
Неначе крізь темряву в світлі світи.
Так скрипка-чаклунка в саду мене гріла,
Даруючи спокій і тиху снагу,
Душа оживала і вже боліла,
І знов до кохання вселила жагу.
14.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025
ГОЛОС, ЩО ПОЛИНУВ ЗА МЕЖУ
(Світлій пам’яті Степана Гіги)
Пішов від нас в невіданії далі,
Пішов від нас естради метр Степан,
Не зупинивсь ніде́ на перевалі,
Лишивши пісню нам, як талісман.
Вона звучить у тиші і у залі,
У кожнім серці, що торкнувся він,
І навіть там, де зо́рі вже в печалі,
Полине пісня, як небесний дзвін.
Пішов туди, де обрії вже інші,
Де інший час і світло інше теж,
Та ми тримаєм в пам’яті, як в ніші,
Ту душу, що із пісні не зітреш.
І хай тепер між нами тільки спомин,
Та він живе — у голосі й словах,
Бо той, хто йшов із піснею в долонях,
Злетів із нею в небо, наче птах.
І вже туман лягає на узбіччя,
І вже мовчать дороги уночі,
Та крізь печаль, крізь тишу потойбіччя
Його мотив іде в чиїсь ключі.
Бо він умів торкатися незриме,
Те, що в душі – не вимовиш в словах,
І вже він там, і вже сюди не йтиме,
Співа тепер уже у тих світах.
Пішов від нас, але в піснях зостався,
Бо пісня — це дорога без кінця.
В любові кожній пісні він зізнався,
І житиме у наших він серцях.
Степану вже зійшлися дві дороги:
Одна – земна, а інша — в висоту,
Та й він пішов, не обернувшись, строго,
Немов сказав : «Простіть, та я піду…»
Там інший час, де не болять акорди,
Де кожен звук — прозорий, мов кришталь.
На сцену йшов із усмішкою гордо,
Та вже пішов за обрій він, на жаль.
І вже немає виходу й прощання,
Лише дорога, що веде в блакить.
І тиша, наче оберіг останній,
Тримає те, що вже не відболить.
Тепер про нього пісня нагадає,
Почуємо знайомий нам мотив,
Свіча Степана більше не палає,
Життя і пісню над усе любив.
Уже він там, де світло, що не гасне,
До нас не ве́рне, нам не заспіва,
Він ніс для нас мелодію прекрасну,
Про нього пам’ять лишиться жива.
13.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025
ШІСТДЕСЯТА МИТЬ
(З нагоди 60-річчя Андрія Воробеля)
Сьогодні в тебе, друже, ювілей,
Вітання, наче птиці, прилітають,
А в сяйві сцен, де тішиш ти людей,
Невидимі молитви проростають.
Ти йдеш крізь сцени, мов крізь храми днів,
Де кожна роль, як сповідь і Причастя,
І Божий подих в кожному зі слів,
Жаги творити хай тобі додасться.
Твій кожен крок – це подих вищих сил,
Котрі ведуть крізь ролі все до світла,
І кожен образ, що в душі ожив,
То іскра Божа ніжна й непомітна.
Хай Божий дотик лагідно веде,
Хай світло ролей душу зігріває,
А кожен кадр, що в пам’яті живе,
Нехай на інші ролі надихає.
Нехай життя щодня дарує хліб,
І благодать у серці розквітає,
Твої́ роки́ збираються у сніп,
Та й силу й но́вий подих відкриває.
Хай дні твої́, мов сві́чі у пітьмі́,
Горять для тих, хто поруч крок тримає,
І хай Господь у добрій глибині
Твою стежину світлом огортає.
Хай кожен кадр, що зіграний в кіно,
Дарує силу, радість і натхнення,
Актором бути – Богом є дано,
Всевишнього на це благословення.
Хай тиша стане другом у житті,
Кіно й театр – тим світлом, що тримає,
Фортуна у життєвім вишитті,
Хай ролепадом доля засипає.
Нехай твоя душевная струна
Звучить крізь ролі, сцени й споглядання,
Добром життя наповнює сповна́,
І буде скрізь гармонія й єднання.
Хай шістдесят, мов тихий благовіст,
Звучать у серці, сповнені надії,
Хай кожен ранок відкриває світ,
Відкриє шлях до радості і мрії.
Хай шістдесят, мов лагідний акорд,
Звучать у серці чисто й благородно,
Хай кожен день звучить, наче хор,
Дарує все, що хочеш, що завгодно.
Хай шістдесят, мов чистий ранній дзвін,
Лунають ніжно, мило і красиво,
Хай буде мить, лишень для добрих змін,
Багатим буде тво́є творче жниво.
Хай Ангели тримають твій політ,
Всевишній береже й допомагає,
Нехай Госпо́дь дарує сотню літ,
Пречиста хай Покровом накриває.
Хай шістдесят, мов золота печать,
Лягають тихо, на твоє́ бажання,
Всевишній хай дарує благодать,
А серце береже своє́ світання.
Хай щедрий час дарує щирий сміх,
І дні нові́ лиш радістю палають,
Бо шістдесят – це зовсім не поріг,
А й старт, де знову кри́ла виростають.
13.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2025
ЗІРКА ЩАСТЯ І МИ
Десь там за вербами вогонь,
Що тлів у серці несміливо,
Тепло ішло з твої́х долонь,
І погляд щось казав грайливо.
Я чую крок твій у росі,
Твій подих, шелест очерету,
В небесній зоряній красі,
Неначе хтось подав карету.
І срібнолистий з ними був,
Лакей, карета, небо й зо́рі,
Ще й пісню вітру десь почув,
Яка звучала на роздоллі.
У ставі хлюпала вода,
Човни прив’язані рипіли,
Твоя́ чаруюча хода…
Ми нею в чо́вен щастя сіли.
Торкався я твої́х плечей,
Верба із вітром розмовляла,
Не зво́див з тебе я очей,
Красою ти зачарувала.
На небі зоряний був бал,
До танцю кожна місяць бра́ла –
Красивий в небі карнавал,
Нас зірка щастя обіймала.
21.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025
НЕЗАБУДКИ
Незабудки, як неба блакить,
Хтось у травах наве́сні насіяв,
Кожна з них про любов гомонить,
З ними сумніви вітер розвіяв.
Увібрали всю ніжність вони
І так мило із трав виглядають,
Видно їх навіть, ген, з далини́,
Їх вітри, як в колисці гойда́ють.
ПРИСПІВ
Сині-сині незабудки
Я з любов’ю подарую,
Сині-сині незабудки,
Шепіт серця тво́го чую.
Сині-сині незабудки
Я для тебе назриваю,
Сині-сині незабудки,
Все життя тебе кохаю.
Незабудки для тебе цвітуть,
А я мрію про зустріч, кохана,
Почуття в моїм серці живуть,
Оповила їх ніжність весня́на.
Твої очі, як той ніжний цвіт,
Наче небо у них потону́ло,
Хоч минуло багато вже літ,
Та кохання моє не заснуло.
ПРИСПІВ
Незабудки для тебе зірву́,
Що ростуть у квітучій долині,
І Богинею, мила, назву,
Ти красива, як цвіт на калині.
Гляну в вічі твої́, як колись,
І загляну крізь них у серде́нько,
Наші мрії в обі́йми взяли́сь,
І та мить уже дуже близенько.
ПРИСПІВ
07.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025
ПОТОНУТИ У ЩАСТІ
Я напилася водиці
Із глибокої криниці,
Із глибокої криниці, що в саду.
Солов’ї там щебетали,
Срібні роси все спадали,
І босоніж по тих росах я піду.
Місяць з зорями танцює,
Ще й доріженьку малює,
То й на річку та доріженька лягла.
Вітерець колише віти,
Цілував метелик квіти.
А куди моя доріжка пролягла?
Стали сутінки спадати
Красень-вечір виглядати,
Таємницю принесе з собою ніч.
Де мій милий – хочу знати,
Звідки долю виглядати…
Ще й здіймає мені вітер шаль із пліч.
Чом в усьому таємниця,
Де щасливая зірниця,
І до кого за порадою іти?
Чи дадуть підказку зорі,
Чи той вітер, що у полі?
Де ж я маю свою доленьку знайти?
Посиджу я край віконця,
Дочекаюсь сходу сонця,
Буду слухати я пісню солов’я,
Хай скрипаль на скрипці грає,
Тільки серце хай не крає,
Бо у щасті потонути хочу я.
08.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025
ТИША ДЗВОНІВ
Лиш тиша тримає всі дзвони в руках,
Свічки́ догорають у темних світах,
І місяць пливе крізь безмежність небес,
А тінь обіймає, мов спогад чудес.
І зорі сплітають мовчання в вінок,
Дзвенить у просторі небеснім дзвінок,
Сніги опускають свій білий покров,
І цокання чути щасливих підков.
Вітри розгортають моли́тви в полях,
І сяйво розквітне у срібних світах,
Тремтінням торкає душа небеса,
Де пам’ять палає, мов чиста роса.
І кроки лунають крізь тишу століть,
Відлунням єднають і смуток, і мить,
Згорають у полум’ї тіні без слів,
А світло лишає свій вічний мотив.
І пам’ять лягає, мов тінь на поріг,
Де світло тримає лиш свій оберіг,
І дзвони зливаються в спів в небесах,
А в серці ховається спокій й краса.
У сяйві розквітне мовчання весни,
І лагідно світло торкнеться струни́,
Де зо́рі палають, мов свічі вночі,
А тиша дарує надії ключі.
Лиш тиша всіх дзвонів обійме серця,
Надійно сплете́ оберега-вінця́,
І світло засвітить у пам’яті днів,
Вдарує надії ключі і без слів.
У сяйві спочине і смуток, і час,
З’єднає мовчання у вічний контраст,
Де дзвони і зо́рі зливаються в спів,
А тиша тримає єднання мотив.
07.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025
ДОДОМУ
Вертаю додому, до рідної хати,
Я птахом кружляв по далеких світах,
Як довго прийшлося на мить цю чекати,
А рідну домівку я бачив у снах.
ПРИСПІВ
Додому, додому, додому
Вертаю з далеких доріг,
І молю я Богу святому
Ступити на рідний поріг.
Додому, додому, додому,
Де я народився і зріс,
Роки́ я у кра́ї чужому,
Від щастя не стримую сліз.
Вертаю додому, до батька і мами,
Пройтися подвір’ям, де мальви ростуть,
Пройтись на світанні дитинства стежками,
Відчути як ро́си сріблясті спадуть.
ПРИСПІВ
Вертаю додому у край цей квітучий,
Де пахне чебрець і шумлять явори,
Де верби над ставом схилились плакучі,
Де спогадом кличуть усі вечори.
ПРИСПІВ
07.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025
ДУШІ МОЄЇ ПЕРЕДЗВІН 2
Душі моєї передзвін –
Відлунням десь несеться він,
Ще й зачепив душі́ красу,
Немов сріблястую росу.
Відлуння те пішло й пішло,
Хоч пасма впали на чоло,
Його і вітер підхопив,
І в піднебессі закрутив.
Той передзвін далеко чуть,
Його відлуння не забуть,
Щораз гучніше він дзвенить,
Немов життя навча люби́ть.
Його мені не зупини́ть –
Все далі й далі він летить,
У нім – симфонія життя,
Немов красиве вишиття.
Душі моєї передзвін,
Коштовний він, немов рубін,
Та не купи́ть і не продать,
Своє́ щось вміє вигравать.
Я за́вжди з ним, зі мною – він,
Ми не йдемо́ з ним навздогін,
Відлунням йде і все дзвенить,
Та ра́зом з ним так легко жить.
11.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025
ПРИЙШОВ В РОЗБИТУ ХАТУ МИКОЛАЙ
Прийшов в розбиту хату Миколай,
Де згарища лишилися й руїни,
Колись тут був садок, неначе рай,
І линула із хати солов’їна.
Він знав, що вже нікого там нема,
Хоч за́вжди бу́ло гамірно у хаті,
Тепер – руїни, згарища й пітьма́…
Усіх тут вбили нелюди прокля́ті.
Убили і дорослих і малих,
Все знищили потвори, зруйнували.
Наві́ки голос кожного тут стих…
Святого за́вжди в хаті цій чекали.
Поглянув на руїни Миколай,
І болем серце в нього узяло́ся…
Сюди він йшов, долавши гори й плай…
Дарунки залиши́ть не довелося.
Зірвався вітер, наче хтось озвавсь,
Немов душа кричала із руїни,
У темряві лиш попіл розіславсь
І тінь стоїть, як пам’ять, без провини.
Ті тіні встали з попелу й руїн,
Відлуння звуку в серці їх озвалось,
Була́ це мама, до́нька, батько, син…
Тепер душа від кожного зосталась.
Святий схилився низько до землі́,
Плити торкнувся, що була порогом,
І сльо́зи покотилися гіркі –
Він чув, як плаче тиша під облогом.
Нема більш сміху, не лунає спів,
Лиш чорний попіл, крик і тінь розплати…
У серці Миколая біль засів,
Та не зумів ніко́му це сказати.
Він на коліна став серед руїн,
Молився за невинно всіх убитих,
А в небі загорівся тихий чин –
Святий вогонь для душ, землею вкритих.
І тихо прошептав Святий слова́,
Щоб ду́ші всі знайшли своє́ спасіння,
Хай вічна пам’ять їхня ожива,
Як світло серед темряви й падіння.
05.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025
СВІТ, ДЗВІН І СВІЧКИ
Здригнувся світ і дзвін у небі став,
Немов молитва, що зійшла до Бога,
Свічки горять, вогонь від них пала,
Вони ведуть крізь темряву й тривогу.
Вогонь живий крізь темряву й дими,
У сяйві свіч надія не загине,
Він кличе ду́ші із руїн й пітьми́…
Здригнувся світ і дзвін у небі лине.
Свічки горять і полум’я веде
Крізь ніч і біль до світла воскресіння,
А кожна і́скра пам’яттю живе,
Як тихий знак незламного терпіння.
У серці храм, збудований із сліз,
Та дзвін його звучить, немов молитва,
І пам’ять сяє, й плаче верболіз,
Щоб шлях проліг крізь темряву до світла.
Хай плине пам’ять, як вода ріки́,
Й живе у серці кожної людини,
І дзвін цей будем чути ще віки…
Щоб зло не повернулося з руїни.
То ж світ здригнувся, дзвін розлився вмить,
Його відлуння йде у стоголоссі,
Він кличе пам’ять, бо свіча горить,
Як знак, що тут насправді відбуло́ся.
05.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
ПОВЕРНИСЬ
Ось журавлі летіли клином,
З землі піднялися увись,
Чомусь життя бува з полином…
Щаслива мите, повернись.
Щаслива мить не повернулась,
Але сестра її прийшла,
Взяла в обійми, усміхнулась,
Краплини витерла з чола.
Ми довго з нею розмовляли
Про те, як далі жити-буть.
Вона і доля чаклували,
Щоб все щасливе повернуть.
Сиділи мріяли й молились,
Щоб туга в вирій відійшла,
На клин журавликів дивились,
Які летіли, не кружля.
Вже й наступило надвечір’я,
Над нами зоряне шатро,
Яке зібралося в сузір’я,
Що задивилося в Дніпро.
Щасливі миті не вертали,
А їх хотілось повернуть,
Зробити як, щоб не минали –
Не можу цього я збагнуть.
04.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
ГЕОМЕТРІЯ ЖИТТЯ
Блукаємо теренами життя,
Та іноді дороги не знаходим.
Життєвії стежки́, як вишиття,
Про них життєву пісню ми заводим.
Звучить вона не так, як всі пісні́:
Вона якась незвична, особлива…
Життєві зливи, напрочу́д, рясні́,
Й коло́ситься під ними долі нива.
Життєвий вітер на шляху́ зрива,
Влаштовує заме́ти, перепони,
Але кудись і двері відкрива
Й насвистує життєвії закони.
Складна ж бо геометрія життя:
Незрозуміло – що дано́ й дове́сти,
А треба ж все дове́сти до пуття
Й в життєвеє намисто все це спле́сти.
А смак життя… У кожного він свій:
То приторний, то з при́смаком поли́ну…
Не можем вийти у життєвий бій,
Хоч скільки не було би часопли́ну.
Яким би смак і вітер не були́,
Куди б стежки́ життєві не водили,
Та треба пам’ятати де й коли
Людиною в житті зостатись вчили.
02.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
КАДРИ З ПАМ’ЯТІ
Занурившись у спогади дитинства,
Згадавши кожну зі своїх стежин,
Пізнавши смак солодкий материнства,
Зустріла осінь й аромат жоржин.
Мов стрічку з кінофільму розглядаю,
Неначе кадри давнього кіно,
Й продовження у стрічці тій чекаю…
Моменти в ній, немов п’янке вино.
У них вдивляюсь, погляд зупиняю,
Різня́ться між собою вочевидь,
По декілька разів переглядаю,
І не було́ ніяких там провидь.
Всі спогади дитинства безтурботні,
Усі вони, немов калейдоскоп,
Але ж усі вони безповоротні,
Йде зміна їх й немає кадру «СТОП».
Ступивши у думках на всі стежини,
Торкаючись до кожного кутка,
Скотились по щоці моїй сльозини…
В минуле не збудовано містка.
Не всюди я хотіла б повернутись,
Не кожну я хотіла б знов пройти,
Та є і ті, яких не позабути,
Але назад не зведено мости.
26.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
РАНОК ПІСЛЯ НОЧІ
Була́ тривога, сльо́зи, біль,
Не знала я чи зможу встати,
В думках, неначе заметіль,
Не стала Бога проклинати.
І тиша в серці, наче ніч,
Вкраїна-ненька вся у ранах,
Торкавсь, напевно, Ангел пліч,
Аби не втілив ворог плани.
Війна гірка, як хліб без рук,
Щоразу сльози землю ро́шать,
Ми при житті зазнали мук,
Нас вороги щораз тривожать.
Минула ніч, як тінь, гірка,
В очах – і розпач, і – тривога,
Та в серці – кри́ла, мов ріка,
Що прагне вийти до порога.
Я йду крізь темряву і страх,
Хоч все розбито на уламки,
У вірі сила – не в книжках,
В молитві, яка гоїть ранки.
Я чую голос тих, хто впав,
Він кличе жити, не здаватись,
Бо їхня жертва – то причал,
Де ми вчимося підніматись.
І крок за кроком йду вперед,
Хоч тінь війни мене тримає,
Та в серці з вогнища намет,
Що навіть ніч не подолає.
І серед вибухів і зла
Я вірю – сонце знов засяє,
Бо кожна ніч колись пройшла,
І ранок душу обіймає.
02.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2025
ВСЕ СПЛЕЛОСЬ І ПОЄДНАЛОСЬ
Я – гідна до́нька неньки-України,
Я – гідна до́нька матінки-Землі,
Я – світло правди, що ніде́ не згине,
Молитва тиха в зоряній імлі.
Я – голос вільний, що лунає в світі,
Я – те багаття, що горить в пітьмі,
Я – ніжна пісня, що у серці квітне,
Роса ранкова на квітках й траві.
Я – подих ранку чистий і прозорий,
Я – дощ на ниві, крапля золота,
Я – те бурхливе неосяжне море,
В пориві гніву гниль з шляху зміта.
Я – корінь роду, сила непохитна,
Я – вітер змін, що крила розгорта,
Я – українка справжня й колоритна,
І з гідністю несу свого́ хреста.
Я – древо роду із міцним корінням,
Я – калинова, що завжди́ в борні,
Я сію в неньці золоте насіння,
Хоч пробують завадити мені.
Усі стихії в серці поєднались,
Усі дороги сходяться в мені,
Я – гідна до́нька неньки-України,
Я – гідна до́нька матінки-Землі.
01.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025
НАЙБІЛЬША ЗАЛА
Найбільша зала все тебе чекає,
Найбільша зала повниться людьми,
В найбільшій залі музика лунає,
Найбільшу залу серцем обійми́.
Найбільша зала світлом засіяє,
Найбільша зала сповнена тепла́,
В найбільшій залі тиша промовляє,
Найбільша зала – помахи крила́.
Найбільша зала сяє, мов перлина,
Найбільша зала – хвиля доброти,
В найбільшій залі слово й пісня лине,
Найбільша зала – простір теплоти.
Найбільша зала світлом обіймає,
Найбільша зала – музики виток,
В найбільшій залі тиша теж лунає,
Найбільша зала – простір для зірок.
Найбільша зала серцем всіх єднає,
Найбільша зала – радості причал,
В найбільшій залі мрія розквітає,
Найбільша зала – це дебют й фінал.
Найбільша зала музику вдихає,
Найбільша зала сяє, як кришталь,
В найбільшій залі серце не стихає,
Найбільша зала – скрипка і скрипаль.
Найбільша зала оплески збирає,
Найбільша зала – спів і добрий сміх,
В найбільшій залі голос не змовкає,
Найбільша зала – муза-оберіг.
Найбільша зала – світло безкінечне,
Найбільша зала – світлий храм надій,
В найбільшій залі світло буде вічне,
Найбільша зала – це колиска мрій.
Найбільша зала в сяйві все тримає,
Найбільша зала – вдячності слова,
В найбільшій залі серце промовляє,
Найбільша зала творить все дива.
01.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025
ПОВЕРНУСЬ
– Сину любий мій, моя доле,
Чом до нас прийшло теє горе?
Зоре моя, зоре.
Вже горить земля, усе чорніє,
Міни у ріллю лютий ворог сіє,
Моє серце мліє.
– Мамочко моя, люба нене,
У молитві будь ти за мене,
Рідна моя нене,
Бо іду я в бій за УКРАЇНУ,
За її народ, за солов’їну…
Встою, не загину.
– Сину любий мій, я чекаю,
Руки в молитвах я здіймаю,
Щоб Господь беріг щиро молю… всюди ллється кров,
Ворог нас знайшов і вбиває,
Землю, наче цвіт, люд встеляє,
Ворог Україну нашу, сину розпинає.
– Мамочко моя, я прорвуся,
І живим з війни повернуся,
За мене молися.
Україна й ти в моїм серденьку
Віри не втрачай лиш, люба ненько,
Не плач, не журися.
– Ти за неньку стій, любий сину,
За наш рідний край, УКРАЇНУ,
Із війни зустріну.
За вкраїнський стрій, за ПЕРЕМОГУ,
Принеси її аж до порогу,
Рідного порогу.
17.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025
ПОДАРУЙ МЕНІ НІЧ
Подаруй мені ніч, подаруй мені ніч на світанку,
Подаруй мені ніч, подаруй, я благаю тебе,
Подаруй мені ніч ту, де зорі танцюють серпанку,
Подаруй мені ніч ту, де зорі купають себе.
Подаруй мені ніч, де світитимуть яснії зорі,
Подаруй мені ніч, я благаю тебе і молю,
Подаруй мені ніч ту, де місяць гуля на роздоллі,
Подаруй мені ніч, я кохання свого не таю.
ПРИСВІВ
Подаруй мені ніч, подаруй,
Подаруй мені ту насолоду,
Гомін серця мого ти відчуй,
Бо кохання є нам в нагороду.
Подаруй мені ніч, подаруй,
Опинімось в полоні кохання,
Подаруй мені ніч, подаруй,
Де не буде у нас розставання.
Подаруй мені ніч, де тремтять у мовчанні світанки,
Подаруй мені ніч, де заснула в серцях тиша снів,
Подаруй мені ніч ту, де сяйво лягає в серпанки,
Подаруй мені ніч ту, де смутку нема в почуттів.
Подаруй мені ніч, де розквітнуть у небі сузір’я,
Подаруй мені ніч, я благаю тебе знов і знов,
Подаруй мені ніч ту, де мрії сплітають довір’я,
Подаруй мені ніч ту, де в серце твоє я ввійшов.
ПРИСПІВ
30.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025
ЗАГАДКОВІСТЬ
Світили зо́рі на світанку,
Світили зо́рі ці́лу ніч.
Сріблястий місяцю-серпанку,
Мені зізнайся в чому річ.
Чом солов'ї в саду́ співають,
В гаю́ зозуленька кує́,
Роки́ птаха́ми пролітають,
Роса на сонці виграє́?
А верболіз воді вклонився,
Сльозини-краплі пролива.
Чому́ він знову зажурився
Й життя по ві́нця напува?
Чому́ гойдає море хвилі
Й колише чо́вен защораз?
Чому́ роки бува на схилі?
Чому́ усьому є свій час?
Куди веду́ть усі стежини?
Котрою з них мені іти?
Ще й про кохання пісня лине,
Злітає птахою в світи.
Смарагдом трави зеленіють,
Скрипаль смичо́к у руки взяв,
Коханню все серця радіють…
Той зрозуміє, хто кохав.
30.07.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025
ДВА КОЛЬОРИ ЖИТТЯ
Два ко́льори щастя, два ко́льори долі,
Два ко́льори долі зі мою були́,
Два ко́льори болю, два ко́льори волі,
Два ко́льори квітів для мене цвіли.
Два ко́льори тиші, два ко́льори співу,
Два ко́льори віри у світлу весну,
Два ко́льори ночі, два ко́льори дива,
Два ко́льори вічні, і я їх несу.
Два ко́льори віку, два ко́льори часу,
Два ко́льори правди – я з ними живу,
Два ко́льори за́вжди наповнюють чашу,
Два ко́льори ритму – я з ними пливу.
Два ко́льори світла, два ко́льори тіні,
Два ко́льори ду́мки злітають увись,
Два ко́льори світу, два ко́льори зміни,
Два ко́льори віри – тримайся й молись.
Два ко́льори кривди, два ко́льори зради,
Два ко́льори правди дивились із мрій,
Два ко́льори смутку, два ко́льори ради,
Два ко́льори спраги несли́ до надій.
Два ко́льори неба, два ко́льори моря,
Два ко́льори наші є тут на землі́,
Два ко́льори щастя, два ко́льори зорів,
Два ко́льори мрії, немов кораблі.
28.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2025