КОРОЛЕВА ГІР

НЕХАЙ ГОСПОДЬ ОГОРНЕ

НЕХАЙ  ГОСПОДЬ  ОГОРНЕ

Нехай  Госпо́дь  Свої́м  крилом
Огорне  кожного  із  нас,
Аби  не  йшли  до  нас  зі  злом,
Й  не  трощили  іконостас.

Нехай  Госпо́дь  єством  свої́м
Торкне  усіх,  хто  страх  відчув,
Хай  мир  ввійде  у  кожен  дім,
Де  лютий  ворог  заглянув.

Дасть  сили  тим,  хто  береже,
Хто  рідний  край  обороня.
І  кожне  серце  стереже,
Зігріє  світлом  співчуття.

Нехай  настане  день  у  нас,
Коли  замовкне  грім  війни.
Та  й  Україні  при́йде  час
Зустріти  ранок  й  милі  сни.

Нехай  Господня  ласка  вся
Огорне  дім  наш  уночі.
Хай  вражі  спалахи  згаса,
А  світять  лиш  добра́  свічі́.

Нехай  молитва  матерів
До  неба  лине  знов  і  знов.
І  захист  Божий  ліхтарів
Несе  надію  і  любов.

Нехай  ми  ранку  дочека,
Де  не  лунатиме  війна.
Нам  дана  доля  нелегка…
Хай  нас  залишить  сатана.

20.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2026

ВКРАЇНА ЗНОВУ У ВОГНІ

ВКРАЇНА  ЗНОВУ  У  ВОГНІ

Вкраїна  знову  у  вогні,
І  знову  втрати,  біль  і  горе,  
Коли  прийде́  кінець  війні?
Коли?  Скажи,  гіркая  доле!

Вкраїна  знову  у  вогні,
І  плаче  ранок  над  землею,  
Та  це  горять  не  ліхтарі,
І  не  освічено  зорею.  

Не  в  силі  люди  це  спини́ть,
Бо  зло  і  міри,  й  меж  не  знає,
Ми  всі  народжені,  щоб  жить,
Та  ворог  в  нас  людей  вбиває.

Летять  ракети  із  боліт,
Летять  з  гнилого  оркостану,
На  все  це  дивиться  весь  світ,
Бо  в  вбивці  йде  все  згідно  плану.

Мовчить  і  дивиться  весь  світ,
Слова  —  немов  холодний  попіл.
А  ворог  сіє  чорний  цвіт,
І  нищить  долі  крок  за  кроком.

Та  Україна  все  вистоїть,
Хоч  шлях  її  такий  суворий.
Ніхто  ж  бо  правду  не  приспить,
Щоб  день  настав  без  сліз  і  горя.

18.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2026

ПОВЕРНЕМО КОЖЕН КЛАПОТЬ

ПОВЕРНЕМО  КОЖЕН  КЛАПОТЬ

Бої  тривають,  чути  канонаду,
І  ллється  кров  усюди  по  землі,
Щоразу  зазнаємо  тілопаду,
Біду  нам  сіють  вбивці-москалі.

Надію  на  звитягу  ми  плекаєм
І  кожен  сво́ю  лепту  додає,
Моли́тви  молим,  віру  не  втрачаєм,
Що  переможем  й  збережем  своє.

Ми  боремось  за  кожен  шмат  землиці,
І  на  щиті  вертаємо  з  боїв,
Щораз  над  нами  в  небі  блискавиці,
Не  хоче  йти  орда  з  наших  країв.

Ми  кожен  клапоть  нашої  Вкраїни
Пове́рнемо…  Пове́рнемо  назад,
Ми  відбудуєм  ті  страшні  руїни,
І  вийдем  гордо…  Вийдем  на  парад.

Ніхто  не  зможе  знищити  вкраїнців,
Ніхто  не  зможе  знищити  звитяг,
З  землі́  своєї  викурим  ординців
І  всюди  знов  піднімем  неньки  стяг.

І  всі  разо́м  ми  славень  заспіваєм,
Про  всіх  полеглих  пам’ять  збережем,  
Ми  ні  на  крок  в  боях  не  відступаєм,
До  перемоги  ра́зом  ми  ідем.

18.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2026

ПІШЛИ ОБИДВА

ПІШЛИ  ОБИДВА

Пішли  оби́два  спочивати,
Пішли  оби́два  навіки́,
Не  стріне  їх  додому  мати,
У  горі  спле́ли  їм  вінки.

Пішли  оби́два  вже  за  обрій,
Пішли  вони  за  небокрай,
Були́  відважні  і  хоробрі,
І  був  у  них  років  розмай.

Пішли  оби́два  в  потойбіччя,
Їм  ворог  свічі́  загасив,
В  житті  зі  смертю  –  протиріччя,
Якби  не  так,  то  б  кожен  жив.

Пішли  оби́два  дуже  рано,
Пішли,  не  бачивши  життя,
Зостались  рідним  біль  і  рана,
І  раптом  стало  небуттям.

Пішли  оби́два  й  не  верну́ться  –
Звідтіль  ніхто  не  поверта,
Й  назад  уже  не  озирнуться,
Їх  подвиг  кожен  пам’ята.

Пішли  оби́два  на  спочинок,
Пішли  туди  разо́м  вони,
Відбувсь  зі  смертю  поєдинок
У  гирлі  вбивчої  війни.

17.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2026

РОЗКВІТНЕ ДОЛЯ УКРАЇНСЬКА

РОЗКВІТНЕ  ДОЛЯ  УКРАЇНСЬКА

Розквітне  доля  українська,
Коли  закі́нчиться  війна.
Й  земля  розквітне  вся  батькі́вська,
Розквітне  рідна  сторона.

Розквітне  нива  колоскова
Під  мирним  небом  голубим.
І  житиме  правічна  мова,
І  знов  до  нас  верне́ться  Крим.

Пове́рнуть  з  фронту  всі  додому,
Де  їх  чекали  день  при  дні.
І  небо  мирне,  нам  знайоме
Всміхне́ться  сонцем  навесні́.

Не  вчуєм  вибух  серед  ночі,
Не  буде  чорної  біди.
Лиш  зазирне  нам  щастя  в  очі
І  змиє  сльо́зи  назавжди́.

Воскресне  сила  нездоланна,
Що  в  серці  кожного  жила́.
І  Україна,  Богом  дана,
Розправить  вільно  два  крила́.

Розквітне  доля  українська,
Усе  вкраїнське  оживе.
І  Божа  ласка  материнська
Ворожі  пута  розірве́.

17.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2026

НА ОЧАХ УСІХ КРАЇН

НА  ОЧАХ  УСІХ  КРАЇН

Ось  одночасно  вибухи  й  тривога,
Летить  сміття  убивче  із  боліт,
Роки́  до  нас  їм  стелиться  дорога
Й  за  цим  усім  спостерігає  світ.

Летить  сміття,  столицю  атакує,
Усе  дзвенить,  гримить,  усе  пала,
А  світ  лиш  споглядає,  та  не  чує,
Спільнота  світу  в  пеклі  не  була.

Ракети-вбивці  миттю  долітають,
Й  прицільно  так  по  Києву  гатя́ть,
А  в  світі  на  це  мовчки  споглядають,
Рішучих  дій  зробити  не  спішать.

А  в  нас  в  той  час  невинні  гинуть  ,
У  нас  в  той  час  усе  вогнем  взяло́сь,
Сміття  убивче  падає  усюди,
Побути  в  пеклі  знову  довело́сь.

Надія  знов  лишилась  лиш  на  Бога,
Бо  світ  хоч  чує  й  бачить  –  та  мовчить,
І  вбивцю  зупинити  є  в  них  змога,
Але  нема  бажання  це  роби́ть.

Тому́  у  нас  загиблі  й  потерпілі,
Тому́  у  нас  дода́лося  руїн,
Бо  ворог  відправля  убивчі  цілі
Сміливо  на  очах  усіх  країн.

16.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2026

Я ПОВЕРНУСЬ ДОДОМУ, МАМО

Я  ПОВЕРНУСЬ  ДОДОМУ,  МАМО

Я  поверну́сь  додому,  мамо,
Не  плач,  ріднесенька,  не  плач,
Мене  зустрінеш  біля  брами
І  знов  спечеш  в  печі́  калач.

Я  поверну́сь  додому,  ненько,
Лишень  не  плач  бо,  не  тужи́,
Побережи  своє́  серде́нько,
Прошу́  тебе,  побережи.

Я  поверну́сь  додому,  правда,
Та  мушу  вигнати  орду,
На  крилах  я  летіти  мав  би,
Щоб  відверну́ть  від  нас  біду.

Я  поверну́сь  додому,  рідна,
Я  поверну́сь.  Лиш  не  ридай,
Хоч  не  мина́  війна  безслідно,
Ти  тільки  віри  не  втрачай.

Я  поверну́сь…  Я  обіцяю…
А  зараз  час  мені  іти,
Бо  побратими  вже  чекають.
Мені  зоре́ю  ти  світи́.

Я  поверну́сь  додому,  мамо,
І  все  в  нас  буде,  як  коли́сь,
Щоразу  пе́ред  образа́ми
В  молитві  рідная  схились.

16.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2026


16.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2026

НА ВІВТАР УКРАЇНИ

НА  ВІВТАР  УКРАЇНИ

На  вівтар  кладу  я  перемогу,
На  вівтар  кладу  державність  й  мир,
Щоб  забули  про  війну  й  тривогу,
З  України  аби  щез  упир.

На  вівтар  кладу  любов  до  краю,
Волю,  що  не  скориться  біді,
Щоб  цвіла  земля  до  небокраю,
Й  місця  не  було  у  нас  орді.

На  вівтар  кладу  молитву  щиру
За  дітей,  за  матінку  святу,
Щоб  Господь  благословив  нам  миру,
Захистив  Вкраїну  золоту.

На  вівтар  кладу  єднання  й  силу,
І  незламний  вічний  заповіт,
Щоб  ніхто  не  ставив  на  коліна,
Від  життів  щоб  не  лишався  ґніт.

На  вівтар  кладу  надію  світлу,
Пам'ять  тих,  хто  в  Небеса  злетів,
Щоб  Вкраїна  знову  в  нас  розквітла,
Понад  біль  над  попелом  віків.

На  вівтар  кладу  святу  звитягу,
Прапор,  що  єднає  всі  віки,
Хай  Господь  дарує  нам  наснагу,
І  для  миру  втоптані  стежки.

На  вівтар  кладу  майбутнє  дітям,
Долю  без  гармат  і  без  руїн,
Хай  навіки  сонце  миру  світить
І  ніхто  не  рушить  наших  стін.

15.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2026  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2026

БОЖЕ, НАМ ЄДНІСТЬ ПОДАЙ

БОЖЕ,  НАМ  ЄДНІСТЬ  ПОДАЙ

Боже,  нам  єдність  подай,
Аби  не  згасала  любов,
Мудрістю  всіх  огортай,
Єднай  Україну  нам  знов.

Боже,  нам  єдність  подай,
І  віру  в  серцях  укріпи,
Чвари  від  нас  відганяй,
Та  й  світлом  доро́гу  кріпи.

Боже,  нам  єдність  подай,
Ще  й  ду́ші  очи́сти  від  зла,
Правдою  всіх  обіймай,
Аби  Україна  жила́.

Боже,  нам  єдність  подай,
Нам  сили  у  скруті  пошли,
Злагоду  нам  посилай,
Аби  перемогу  знайшли.

Боже,  нам  єдність  подай,
І  дай  розуміння  усім,
Щедро  добром  засівай
Наш  кожен  знедолений  дім.

Боже,  нам  єдність  подай,
Та  й  стань  для  народу  щитом,
Миром  наш  край  осіняй,
І  сповнюй  усіх  нас  добром.

Боже,  нам  єдність  подай,
Та  й  серце  із  серцям  єднай,
Світлу  надію  вертай,
Любов’ю  нас  всіх  огортай.

Боже,  нам  єдність  подай,
Аби  через  темряву  й  біль
Кожен  сказати  зміг:  «Знай  —
Ми  ра́зом  здолаємо  ціль».

Боже,  нам  єдність  подай,
Серця́  всі  наповни  теплом,
Віру  святу  укріпляй,
І  будь  нам  надійним  крилом.

Боже,  нам  єдність  подай,  
Наза́вжди  орду  відведи,
Радістю  нас  уквітчай,
Всім  світло  у  ду́ші  введи.

Боже,  нам  єдність  подай,
Аби  не  роз'єднував  страх,
Злагоду  нам  посилай,
Даруй  розуміння  в  серцях.

Боже,  нам  єдність  подай,
Від  бід  нас  усіх  хорони,
Правду  завжди́  захищай,
І  мир  Україні  верни.

Боже,  нам  єдність  подай,
І  волю  святу  збережи,
Ніко́ли  в  біді  не  лишай,
І  шлях  до  звитя́ги  вкажи.

15.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2026

БЕЗ СИРЕН ЛЕТИТЬ БІДА

БЕЗ  СИРЕН  ЛЕТИТЬ  БІДА

Без  сирен  летить  біда,  
Нищить  все  довкола.  
Плаче  змучена  земля
В  чорнім  ореолі.

Спить  ще  тихо  немовля,  
Сняться  все  світанки,
Та  вривається  здаля  
Грім  без  перестанку.

Дім  здригається  від  ран,  
Тріскаються  стіни.  
Знов  убивчий  оркостан  
Нищить  Україну.

Матері  кричать  у  тьму,  
Кличуть  своїх  діток.  
Та  лиш  попіл  і  пітьму  
Вбивця  крутить  в  звиток.

Скільки  ще  кровавих  сліз  
Вип'є  вража  зброя?  
Скільки  ще  страшних  заліз  
Принесе  нам  горе?

Та  не  буде  забуття  
Катові  ніколи́.  
Забира  людські  життя  
Його  чорні  кола.

Кров  стікала  всі  роки́,  
І  стікає  досі.  
Бог  розсудить  всі  гріхи  
На  страшнім  покосі.

14.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026
[youtube]БЕЗ  СИРЕН  ЛЕТИТЬ  БІДА[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2026

СВЯТАЯ КИЇВСЬКАЯ РУСЬ

СВЯТАЯ  КИЇВСЬКАЯ  РУСЬ

Святую  Київськую  Русь
Ще  Володимир  охрестив,
І  цим  й  сьогодні  я  горджусь.
Всім  серцем  Русь  він  полюбив.
І  десь  між  пагорбів  Дніпра,
Де  височіють  скрізь  церкви́,
Є  Володимира  гора,
А  поміж  горами  –  рови.

Святая  Київськая  Русь…
Вона  –  єдиная  така,
Гордився  нею  й  прадідусь,
І  доля  в  неї  нелегка́.
Вона  крізь  бурі  проросла,
Несла́  надію  крізь  віки.
Держави  сила  ожила́
На  берегах  Дніпра-ріки́.

Святая  Київськая  Русь  –  
Колиска  волі  й  майбуття.
За  неї  серцем  я  молюсь,
Вона  –  початок  всіх  звитяг.
Тут  Київ-красень  над  Дніпром,
Мов  світлий  княжий  оберіг,
І  став  для  світу  джерелом
Святих  державницьких  доріг.

Святую  Київськую  Русь
Не  стер  ні  ворог,  ні  вогонь.
Вона  не  вийшла  з  наших  душ,
З  міцних  тих  предківських  долонь.
Ще  з  тих  століть,  ще  з  тих  часів
В  корінні  сво́єму  міцна,
Загарбать  ворог  захотів…
Усі  часи  є  він  й  війна.

Святая  Київськая  Русь  –  
Моя  історія  свята.
В  думках  до  тебе  поверну́сь,
Ти  –  наша  слава  золота.
Стоїть  величний  Київ-град,
Як  серце  рідної  землі́.
Тут  свій  є  дух,  тут  свій  є  лад,
Й  до  нього  рвуться  москалі.

Святая  Київськая  Русь
Зростила  лицарів  землі.
Вела  крізь  бурю  й  вир  спокус,
Щоб  волю  ми  уберегли.
Від  княжих  лав  і  до  знамен
Єднає  слава  поколінь.
Не  знищить  ворог  дух  пісень,
Його  лякає  й  наша  тінь.

Святую  Київськую  Русь
Несе  Дніпро  у  даль  віків.
Я  не  зречусь  її,  клянусь,
Бо  князь  її  нам  заповів.
І  Київ  –  свідок  у  Русі,
Її  величний  оберіг.
Стоїть  в  усій  свої́й  красі
Й  потворам  відсіч  дати  зміг.

Святая  Київськая  Русь  –  
Не  тільки  пам'ять  сивини.
Вона  у  кожнім  слові  –  суть,
Це  йшло  до  нас  із  давнини.
Її  державницький  вогонь
Не  згас  у  темряві  століть.
Веде  народ,  синів  і  донь,
Аби  не  знати  лихоліть.

Святую  Київськую  Русь
В  серцях  нащадки  пронесли́.
Не  загубили  світлу  путь
Поміж  випробувань  й  імли.
І  нині,  в  час  тяжких  боїв,
Коли  здригається  земля,
Стоїть  наш  Київ  з  тих  часів,
Як  нездоланна  міць  життя.

11.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2026

МАТИ І БРАНЦІ ВІЙНИ

МАТИ  І  БРАНЦІ  ВІЙНИ

Чекає  матінка  стара,
Що  прийде  син,  приїде  доня,
Тягар  в  душі,  немов  гора…
Спирається  на  підвіконня.

Не  знала  мати  довший  час,
Що  діти  вже  на  полі  бо́ю,
Вони  в  боях  за  неньку  й  нас,
Й  вражину  стримують  собою.

Десь  забарилися  вони…
Узя́ла  вервичку  в  долоні…
Щоразу  йдуть  недобрі  сни…
Пульсує  кров,  стискає  скроні.

Вони  є  бранцями  війни…
Не  дай  Госпо́дь  вони  в  полоні.
Дода́лось  болю  й  сивини,
Моли́тви  мо́лить  при  іконі.

І  запитать  нема  кого́
Чи  знають  щось  про  до́ньку  й  сина,
Рукою  витерла  чоло…
І  сльо́зи  ллють  гіркіш  полину.

Мовчить  давно  вже  телефон,
Лишень  гудки  із  нього  чує.
Думки́  ідуть,  женуть  десь  сон,
Бо  до́ньки  й  сина  їй  бракує.

Сидить  матуся  край  вікна,
Дітей  додому  виглядає.
В  обійми  взяла  їх  війна…
Одна  так  старість  доживає.

13.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2026

ВІД БЕРЕЗОВИХ ДО КАМ'ЯНИХ

ВІД  БЕРЕЗОВИХ  ДО  КАМ’ЯНИХ

Березо́ві  хрести  у  дібровах,
Де  повстанці  наві́ки  лягли.
Не  скорились  у  лютих  облогах,
Честь  Вкраїни  крізь  смерть  пронесли́.

Березо́ві  хрести  на  узліссі
Бережуть  славні  всі  імена.
Там,  де  грім  розривався  колись  ще,
Вічно  квітне  свята  тишина.

Березо́ві  хрести  посивіли,
Та  не  стерся  із  пам'яті  слід.
Їх  дощі  і  вітри  сиві  вкрили,
Та  жертовний  не  згас  заповіт.

Та  сьогодні  знов  стогне  країна,
Знову  чорна  нависла  біда.
І  найкращих  синів  України
Відбирає  убивча  орда.

Кам'яні  вже  хрести  й  металеві
Піднімаються  в  селах  й  містах.
І  встановлюють  їх  вже  бійцеві,
Хто  за  неньку  поліг  у  боях.

Кам'яні  вже  хрести  височіють,
Де  учора  сміялось  життя.
Материнські  жалі  не  маліють,
Не  щезає  зі  сліз  вишиття.

То  тепер  ці  хрести  уже  поруч,
Наче  міст  через  ро́ки  й  віки.
Ті  виборювать  кликали  волю  –  
Інші  стали  за  прю  навіки́.

Не  змінилась  свята  Україна,
Не  змінився  одвічний  наш  шлях.
Додаються  могили  й  руїна,
І  хрести  вже  ростуть  на  очах.

То  хай  схилиться  люд  перед  ними,
Перед  кожним,  хто  землю  закрив.
В  наших  душах  лишились  живими,
До  звитя́ги  хто  з  них  не  дожив.

Хрест  змінив  лиш  березу  на  камінь,
Та  незмінна  жертовність  синів.
Україна  сповита  життями
Тих,  хто  волю  собою  скріпив.

11.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2026

РЕКВІЄМ ПОВСТАНЦЯМ

РЕКВІЄМ  ПОВСТАНЦЯМ

Березо́ві  хрести  серед  лісу,
Таємниці  землі́  бережуть,
Там  повстанці  ішли  до  узлісся,
І  не  знали  чи  там  їх  не  вб’ють.

Березо́ві  хрести  білі-білі,
Наче  спомин  із  давніх  часів,
Вони  в  вірності  всі  онімілі
У  безсмерті  свої́х  голосів.

Березо́ві  хрести  і  криївка,
Де  колись  присягали  борці,
Їх  єднала  вкраїнська  лямівка,
Йшли  до  волі  крізь  смерть  навправці.

Березо́ві  хрести  серед  тиші,
Де  зозуля  літа́  не  кує,
Тільки  вітер  молитву  колише
І  забути  борців  не  дає.

Березо́ві  хрести  не  зламає
Ні  негода,  ні  лютий  мороз,
Бо  над  ними  світанок  палає
Крізь  тумани  і  шквали  всіх  гроз.

Березо́ві  хрести  на  могилах  –  
То  не  просто  скорботний  опліт,
То  героїв  незламана  сила,
Що  веде  Україну  у  світ.

Березо́ві  хрести  промовляють:
«Не  забудьте  жертовних  синів.
Ми  за  волю  життя  віддавали,
Щоб  народ  наш  віки́  довгі  жив».

Березо́ві  хрести,  наче  сві́чі,
Світять  пам'яттю  крізь  забуття.
Їм  життя  не  давалося  двічі
І  назад  їм  нема  вороття.

10.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2026

ГАСНУТЬ СВІЧІ

ГАСНУТЬ  СВІЧІ

Знов  палає  рідний  край,
Дим  ховає  обрій.
Хто  ж  відкрив  оцей  розмай?
Хто  ж  бо,  люди  добрі?

Знов  біда  прийшла  до  нас,
Ніч  не  відступає,
Свічі  ще  гасить  не  час  -
Смерть  нас  виглядає.

Не  дають  свічкам  горіть,
Ворог  смерть  нам  сіє,
Хоч  усі  ми  хочем  жить  -
Ворог  вбить  воліє.

Гаснуть  свічі  у  домах,
Де  сміялись  діти...
Сльози,  біль,  і  розпач,  й  страх...
Всі  ми  хочем  жити!

Гаснуть  свічі  не  в  руках,
А  й  в  житті  єдинім.
Зате  в  світових  очах
Вбивці  є  невинні.

Хто  дозволив  смерть  нести
У  колиски  й  школи?
Хто  навчив  її  цвісти
Попелом  довкола?

Гаснуть  свічі  у  домах,
Де  чекали  ранку,
Гаснуть  свічі  у  серцях
Та  й  без  перестанку.

Ну,  а  світ  знов  за  своє  -
Докази  збирає,
Оркам  цим  добро  дає,
Ну  а  той  -  вбиває.

09.07.2026  р.

©️Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2026  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2026

НЕ РЯТУЄ ВЖЕ ПІДВАЛ

НЕ  РЯТУЄ  ВЖЕ  ПІДВАЛ

Пекло,  людоньки,  у  нас,  
Ми  в  страху  й  молитві,  
Свічі  ще  гасить  не  час,  
Ми  зі  смертю  в  битві.  

Ворог  знову  б'є  у  дім,  
Нищить  без  вагання,  
Попіл  стелиться  і  дим,
Чути  скрізь  ридання.  

Б'є  безжально  по  життю,
По  дитячім  ліжку,
Сіє  морок  й  гіркоту,
Кров  і  слізну  річку.

Не  рятує  вже  підвал,
Ані  мур  бетонний,
І  стається  стін  обвал,
Насип  кількатонний.

Мати  тулить  немовля,  
Серце  завмирає,  
Бо  ракета  москаля  
Свічку  задуває.  

Світ  же  дивиться  здаля,  
Мов  не  бачить  горя...
Чом  людське  життя  щодня
Забира  недоля?

09.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2026  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2026

МАЮ В СЕРЦІ

МАЮ  В  СЕРЦІ

Я  маю  в  серці  те,  що  не  горить
Й  в  воді  воно  ніколи  не  потоне,
Я  маю  те,  що  дуже  так  болить:
Це  Україна,  що  від  болю  стогне.

Я  маю  в  серці  вічную  любов
До  мами,  до  колиски  й  вишиванки.
Про  це  веду  я  безліч  все  розмов,
Й  про  українські  росяні  світанки.

Я  маю  в  серці  приклад  для  дітей:
Любов  до  мови  й  ке́тягів  калини,
До  пісні,  що  згуртовує  людей,
Яка  по  світу  всюди  дзвінко  лине.

Я  маю  в  серці  те,  що  не  гниє:
Це  колискова  й  мова  калинова,
Це  сонце,  що  світанками  встає.
Й  про  символи  є  теж  моя  розмова.

Я  маю  в  серці  віру  й  почуття
До  серцю  рідне,  дороге  і  миле.
Це  все  я  збережу  впродовж  життя,
Й  нащадки,  щоб  у  спадок  залишили.

28.01.2020  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2026

РОЗТЕРЗАНЕ ВИШНЕВЕ

РОЗТЕРЗАНЕ  ВИШНЕВЕ

Ось  це  -  не  Маріуполь,  не  Бахмут,
Це  поруч...  поруч  з  серцем  України,
Відбувся  тут  страшний  приліт-салют
Й  перетворив  Вишневе  у  руїни.

Де  вчора  сміх  лунав  між  яворів,
Сьогодні  дим  закрив  людські  простори,
І  плач,  і  стогін  між  руїн  дворів,
Бо  й  тут  спіткало  невимовне  горе.

Завмерло  місто  в  попелі  й  золі,
Здригались  стіни  від  ударів  лютих,
І  гасли  сві́чі  на  свої́й  землі́,
Убивця  сіяв  смерть  між  незабутих.

Розбиті  долі,  що  вкривались  склом,
Немов  життя  порізане  навіки,
І  кожен  крок  над  випаленим  тлом
Відлунює  у  розпачі  і  крику.

Не  храм  упав  –  людська  душа  жива
Під  тягарем  жахливої  руїни,
Бо  ворог  знов  безжально  убивав
Життя,  що  поруч  з  серцем  України.

Під  плитами  мовчать  чиїсь  батьки,
Чиїсь  сини,  дружини  і  кохані,
І  вже  тепло  і  погляду,  й  руки
Не  обійму́ть  дітей  свої́х  востаннє.

Не  стало  дому  —  знищено  життя,
Лиш  чорний  попіл  стелиться  під  но́ги.
І  небо  стало  свідком  небуття,
Де  смерть  прийшла  з  ворожої  дороги.

Палають  сві́чі...  Та  не  на  столах  —
У  пам'яті,  що  крається  до  болю.
Орда  їх  загасила  у  дворах,
Заливши  у  Вишневому  все  кров'ю.

І  досі  вітер  носить  чорний  чад,
Де  тиша  вже  страшніша  за  гармати.
Вишневе  стало  болем  і  стократ
Прокляттям  тим,  хто  звик  людей  вбивати.

08.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2026

СВІТ МОВЧАННЯМ ПРИКРИВАЄ

СВІТ  МОВЧАННЯМ  ПРИКРИВАЄ

Нам  домівки  розбивають,
Плачуть  матері.
Бо  ракети  вже  бувають
В  кожному  дворі.

В  нас  будинки  скрізь  палають,
Скрізь  вогонь  і  дим,
Люди  в  розпачі  благають
В  молитвах  святим.

Кров  невинна  не  встигає
Висохнуть  ніде.
Ворог  землю  випікає,
Де  удар  прийде.

Знов  сирени  душу  крають
І  ревуть:  "Все  нищ!"
Долі  людські  догорають
Серед  попелищ.

Світ  мовчанням  прикриває
Вбивчий  цей  розбрат.
Кат  безкарно  знов  вбиває,
Сіє  чорний  чад.

Київ  знову  він  сягає,  
Не  стихає  біль,
Лиш  руїни  залишає,
Сипле  ранам  сіль.

07.07.2026  р.

©️Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2026

СВІТ І СЕРЦЕ УКРАЇНИ

СВІТ  І  СЕРЦЕ  УКРАЇНИ

Знову  ворог  гаратає
Серце  України,
Мотлох  вбивчий  запускає
І  робить  руїни.

Знов  пожежі  не  згасають,
Стогне  неньки  серце,
Діти  в  розпачі  зростають,
Бо  ординець  вдерся.

Знов  ракети  рвуть  світанки,
Кров  тече  рікою.
Розлітаються  уламки,
Бо  сміття,  як  гною.  

Матерів  страшне  ридання
Котиться  усюди
Знов  світу  споглядання:
Що  ж  то  далі  буде?

Ворог  нищить  без  вагання
Все,  чого  сягає,  
А  в  сусідів  знов  мовчання,
Світ  спостерігає.

Смерть  кружляє  чорним  круком
В  небі  безкінечно,
Світ  відводить  очі  з  муки...
Якось  недоречно.

Знову  ворог  гаратає
Серце  України.
Попіл  душу  обпікає,
Спокою  ні  днини.

06.07.2026  р.

 Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2026

ПЕРЕД ІКОНОЮ МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ

ПЕРЕД  ІКОНОЮ  МАТЕРІ  БОЖОЇ  НЕУСТАННОЇ  ПОМОЧІ

Перед  святим  Твої́м  пресвітлим  ликом
Стихає  серце  в  трепеті  молитв.
Тут  кожен  біль  стає  до  Бога  криком,
А  кожен  подих  –  сповіддю  із  битв.

Твій  погляд,  мов  світанок  над  землею,
Що  розганяє  морок  і  жалі.
Ти  ніжно  кличеш,  стомлену  душею,
Шукати  миру  в  Божому  теплі.

До  Тебе  Син  довірливо  схилився,
Шукає  материнський  Твій  покров.
До  тебе  не  один  вже  помолився,
Й  благатиме  Тебе  в  молитві  знов.

Архангели  святі  несуть  знамення
Страждань,  що  мають  світові  прийти.
Та  Ти  вселяєш  віру  і  спасіння,
Щоб  кожен  зміг  життєвий  шлях  пройти.

Скількох  людей  Ти  в  горі  укріпила,
Скільком  вернула  спокій  і  тепло́.
Бо  Неустанна  Поміч  –  Божа  сила,
Яка  перемагає  всяке  зло.

До  Тебе  йдуть  із  радістю  й  сльозами,
Несуть  надії,  болі  і  жалі.
І  Ти  торкаєш  лагідно  руками
Усіх  дітей  на  змученій  землі.

Молися,  Мати,  за  людські  родини,
За  тих,  хто  в  нас  страждає  без  вини.
За  мир,  за  долю  неньки-України,
За  світлий  день,  щоб  був  він  без  війни.

Нехай  Твій  образ  вічно  нам  сіяє,
Дарує  віру,  мужність  і  любов.
Бо  там,  де  Мати  Божа  помагає,
Господня  ласка  оживає  знов.

05.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2026

БЛАГАННЯ ДО МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ

БЛАГАННЯ  ДО  МАТЕРІ  БОЖОЇ  НЕУСТАННОЇ  ПОМОЧІ

До  Тебе,  Діво,  руки  простягаєм
В  тривожний  час,  у  полум'ї  війни.
Зі  щирим  серцем  слізно  припадаєм:
«Спаси  народ,  від  лиха  борони».

Твій  о́браз  сіє  кожному  надію,
Немов  свіча  у  мороці  ночей.
Що  нам  поможеш  –  думку  я  лелію,
Дай  сили  нам,  дай  віри  для  людей.

Поглянь  на  тих,  хто  нині  на  сторожі,
Хто  рідний  край  від  ворога  закрив.
Нехай  Госпо́дь,  всемилостивий  Боже,
Дарує  мужність,  витримку  і  сил.

І  пригорни,  хто  плаче  на  могилі,
Хто  сина,  батька,  доньку  не  діждав.
І  висуши  сльозу,  бо  вже  безсилі,
Щоб  біль  надії  в  серці  не  здолав.

Моли,  благай,  Пречиста  Свого  Сина,
Щоб  грім  гармат  замовк  вже  навіки́,
Щоб  мир  прийшов  у  рідну  Україну,
Забули  вороги  до  нас  стежки́.

Нехай  замовкне  смертоносна  зброя,
Розвіється  ненависті  імла.
Даруй  народу  вимріяну  волю,
Щоб  правда  над  неправдою  зросла.

Покрий  Покровом  ниви  та  оселі,
Лікарні,  школи,  храми  і  мости.
Нехай  живими  ве́рнуться  герої,
Нас  грішних  на  землі́  святій  прости.

До  Тебе,  Діво,  лине  наше  слово,
Як  щирий  спів  із  вірою  про  мир.
Даруй  нам  Перемогу  й  спокій  знову,
Від  нас  наза́вжди  хай  піде́  упир.

05.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2026

КРІЗЬ ТУМАН ВІЙНИ

КРІЗЬ  ТУМАН  ВІЙНИ

Світ  звик  дивитись  крізь  туман  війни,
І  відвертати  погляд  від  загрози.
Лунають  знов  занепокоєнь  сни,
А  Україна  знов  втирає  сльо́зи.

Щодня  палають  се́ла  і  міста́,
Щодня  земля  приймає  но́ві  втрати.
Та  світ  мовчить...  І  тиша  непроста  –  
Бо  час  настав  не  тільки  співчувати.

Від  болю  не  здригався  з  нами  світ,
Та  швидко  звичним  робиться  нещастя.
З  екранів  лине  співчуття  привіт,
А  ми  живемо  поміж  смертю  й  щастям.

Знов  засідають,  радяться  усі,
Звучать  заяви  і  гучні  промови.
Та  гинуть  люди  вмиті  не  в  росі,
Бо  зло  не  чує  жодної  розмови.

Вже  стільки  раз  відчули  ми  терор
І  він  щоразу  знову  наступає.
І  знову  смерть,  і  знов  суцільний  мор,
Й  життя  у  нас  убивця  відбирає.

Немов  завмер  у  роздумах  весь  світ,
Чекає,  що  біда  сама  минеться.
А  ворог  множить  в  попелища  цвіт…
І  кожен  день  у  пам'яті  озветься.

Невже  не  видно  згарищ  і  руїн,
Невже  не  чути  матерів  ридання?
Хіба  замало  втрат  і  домовин,
Щоб  припинити  вбивства  й  руйнування?

Мовчання  теж  буває,  наче  гріх,
Коли  щодня  вмирають  безневинні,
Бо  кожен  день  тих  зволікань  для  всіх
Лягає  болем  на  серця  родинні.

Чи  світ  побачить  все  від  чорних  днів?
Чи  налякають  наші  всі  руїни?
Чи  знов  почуєм  лиш  набори  слів,
Що  хвилювала  доля  України?

04.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2026

СЛОВА І СПОГЛЯДАННЯ

СЛОВА  І  СПОГЛЯДАННЯ

Щодня  палає  у  вогні  земля,
А  світ  рахує  втрати  й  споглядає.
Та  чорна  смерть  свій  наступ  не  спиня,
Є  зло  вагань  і  світ  лиш  співчуває.

З  трибун  лунають  защораз  слова
Про  біль,  про  мир,  про  право  і  свободу.
Та  знову  ніч  кривава  ожива,
Несу́чи  смерть  знесиленому  роду.

Давно  відомо,  хто  приніс  війну,
Хто  сіє  жах,  руїни  і  могили.
Та  досі  зло  не  стримано  в  часу́,
Хоч  є  для  цьо́го  і  закон,  і  сили.

Минає  день...  за  ним  минає  ніч...
Сирени  знову  ріжуть  небо  синє.
А  світ  слова  кидає  навсібіч,
Коли  вогонь  зжерає  Україну.

Уже  не  раз  усе  назвали  злом,
Уже  не  раз  чому́сь  застерігали.
Та  ворог  далі  суне  напролом,
А  смерть  нам  пише  все  нові́  скрижалі.

Невже  замало  ще  пролито  сліз,
Щоб  зупинити  руки  кровожерні?
Ростуть  цвинта́рі,  наче  верболіз…
Діяння  світу  стелять  нам  ще  й  терня.

Хоч  світ  мовчить,  та  при́йде  Божий  суд,
Де  кожен  крок  і  вибір  щось  означить.
Бо  не  забуде  людство  тих  облуд,
Й  те  бездіяння  точно  не  пробачить.

05.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2026

СМЕРТЬ НА КРИЛАХ ВРАЖИХ ДРОНІВ

СМЕРТЬ  НА  КРИЛАХ  ВРАЖИХ  ДРОНІВ

У  нас  тривога  знов  через  потвор  –
Намірені  потвори  знов  гатити,  
Нема  кінця,  продовжився  терор...  
Чи  буде  сонце  МИРУ  нам  світити?

Над  містом  виють  зграї  чорних  крил,  
Сирени  ніч  розкраюють  на  шмаття,  
Та  не  зламати  дух,  ані  сил  –    
Нас  не  здолати  ворогу  прокляттям.

Горять  будинки,  стогне  рідний  край,  
І  біль  людський  зростає  щохвилини...  
Та  знає  світ:  не  скориться  наш  рай,  
Бо  дух  живе  у  серці  України.

Та  знову  ніч  здригається  від  крил,
І  смерть  летить  на  крилах  чорних  дронів.
Та  не  згасає  нездоланний  тил,
Бо  воля  наша  вища  від  законів.

Молитви  тихо  линуть  до  Небес
За  тих,  хто  нині  стримує  навалу.
Народ  незламний  не  плямує  честь,
Хоч  доля  випробовує  чимало.

І  прийде  день,  розтане  чорна  мла,
І  вибухи  замовкнуть  в  нас  назавжди.  
Без  помаху  ворожого  крила
Дійдемо  з  перемогою  до  правди.

Ми  вистоїм,  хоч  важко  знов  і  знов,
Хоч  ворог  сіє  смерть  і  чорні  тіні,
Бо  в  нас  живе  до  ненечки  любов
І  Мир  розквітне  в  рідній  Україні.  

03.07.2026  р.

©️Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2026

ПОМОЛІМОСЬ ЗА ДУШІ УБИТИХ

ПОМОЛІМОСЬ  ЗА  ДУШІ  УБИТИХ

Помолімось  за  душі  убитих,
Помолімось  за  душі  всіх  тих,
Хто  багато  років  мав  прожити,
Але  голос  наза́вжди  їх  стих.

Помолімось  за  душі  убитих,
За  дітей,  що  не  знали  вини,
Їхні  мрії  жорстоко  розбиті,
Їх  забрали  кати  з  чужини.

Помолімось  за  душі  убитих,
За  батьків,  що  дітей  не  спасли,
За  життя,  що  ось  чорної  миті
У  руїнах  наві́ки  лягли.

Помолімось  за  душі  убитих,
За  обірваний  подих  життя,
Бо  ворожа  смертельна  ракета
Не  лишила  ні  дня,  ні  пуття.

Помолімось  за  душі  убитих,
Хай  почує  їх  плач  небокрай,
Бо  над  Києвом  чорним  гранітом
Знову  смерть  відчиняє  свій  край.

Помолімось  за  душі  убитих,
За  невинних,  безгрішних  людей,
Хай  прокляття  впаде́  на  бандитів,
Що  нести  здатні  стільки  смертей.

Помолімось  за  душі  убитих...
Дзвони  смутку  гудуть…  не  мовчать.
Скільки  ще  нам  оплакувать  вбитих,
Поки  світ  знов  продовжив  мовчать...

Помолімось  за  душі  убитих,
Що  навіки  злетіли  у  вись,
Голоси  наші  болем  сповиті...
Помолись  і  в  скорботі  схились.

Помолімось  за  душі  убитих,
За  дитячі  нездійснені  сни...
Бо  сьогодні  у  серці  відкриті
Безкінечні  могили  війни.

Помолімось  за  душі  убитих,
Що  уже  не  пове́рнуться  в  дім,
Їхні  долі  жорстоко  розбиті,
А  наш  біль  не  закі́нчився  цим.

03.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2026

ЖОРСТОКО Б'ЮТЬ ПО СЕРЦЮ УКРАЇНИ

ЖОРСТОКО  Б’ЮТЬ  ПО  СЕРЦЮ  УКРАЇНИ

Жорстоко  б'ють  по  серцю  України,
Суцільне  пекло,  вибухи  луна,
Уже  з  домівок  знову  в  нас  руїни  –  
Безжально  гаратає  сатана.

Вогнем  і  димом  дихає  столиця,
Здригається  від  вибухів  земля,
Над  містом  смерть,  мов  хижая  орлиця,
Кривавий  слід  лишає  звіддаля.

Палають  долі,  знищені  безжально,
Не  встигло  щастя  двері  відчинить,
І  сиротіють  діти  моментально,
Бо  ворог  знову  прагне  всіх  убить.

Безсонна  ніч  не  випуска  із  жаху,
Тривога  серце  крає  без  кінця,
Хтось  тихо  просить  Бога  не  без  страху,
Щоб  вижити  й  скінчи́лась  кара  ця.

І  знову  світ  вичікує-чекає,
Йому  ж  чужа  уся  наша  біда,
Невинна  кров  рікою  знов  спливає,
А  світ  на  все  це  мовчки  спогляда.

Живими  бути  –  вже  щоденна  битва,
Тримаємось,  хоч  сили  залиша.
Крізь  чорну  ніч  звучить  німа  молитва,
Аби  не  згасла  в  нас  життя  свіча.

02.07.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2026

ЗА КОГО ГИНЕ ЛЮД?

ЗА  КОГО  ГИНЕ  ЛЮД?

Скажіть,  за  ко́го  гине  люд?    
Скажіть,  за  кого  помирають?    
Це  все  за  тих  усіх  заблуд,    
Котрі  на  вражій  розмовляють?

Скажіть,  за  ко́го  гине  люд?    
За  кого  люд  ляга  в  могили?    
Коли  прийде́  Господній  суд,    
Щоб  всіх  по  праву  засудили?

Скажіть,  за  ко́го  гине  люд?    
За  що  невинних  убивають?    
Невже  комусь  солодкий  блуд,    
Що  ним  щоденно  розкидають?

Скажіть,  за  ко́го  гине  люд?    
Чому  палають  знов  оселі?    
Хіба  дитячий  плач  –  то  суд?    
За  що  ці  вбивчі  каруселі?

Скажіть,  за  ко́го  гине  люд?    
Чому́  в  сирі́т  біль  не  зникає?    
Невже  чужий  кривавий  труд    
Кому́сь  величчя  здобуває?

Скажіть,  за  ко́го  гине  люд?    
Чому́  мовчить  людська  сумлінність?    
Невже  для  світу  кожен  жмут    
Життів  уже  утратив  цінність?

Скажіть,  за  ко́го  гине  люд?    
Хто  зважить  матерів  ридання?    
Зупи́нить  хто  кривавий  суд?    
Чому́  на  біль  наш  споглядання?

Скажіть,  за  ко́го  гине  люд?    
Хто  міряв  кров  людську  ціною?    
Невже  колись  цей  біль  і  бруд  
Зали́шать  нашою  виною?

29.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2026

МОЛИТВА СЕРЕД БОЛЮ

МОЛИТВА  СЕРЕД  БОЛЮ

Наші  люті  воріженьки    
Не  дають  нам  жити,    
В  них  не  змінюється  намір    
Кожного  з  нас  вбити.

В  них  не  змінюється  намір    
І  горить  бажання,    
Не  стиха  страшний  цей  гамір  —    
Всюди  гаратання.

Не  стиха  страшний  цей  гамір,    
Вибухи  лунають,    
Смерть  приносить  чорний  вирій,    
Долі  обривають.

Смерть  приносить  чорний  вирій,  
Пекло  не  вщухає,    
Кров'ю  вмите  наше  подвір'я,
Біль  наш  не  стихає.

Кров'ю  вмите  наше  подвір'я,    
Попіл  присипає,    
Чорна  ніч  без  милосердя    
Знов  нас  огортає.

Чорна  ніч  без  милосердя    
Тисне,  мов  кайдани,    
Кожен  подих,  кожен  шерех    
Множить  наші  рани.

Кожен  подих,  кожен  шерех,
Серце  завмирає,  
Страх  ховається  у  тиші,    
Та  не  відступає.

Страх  ховається  у  тиші,    
Та  її  немає,    
Знов  летить  чуже  залізо,    
Знову  нас  вбиває.

Знов  летить  чуже  залізо,    
Темряву  шматує,    
Лиш  молитва  серед  болю    
Тихо  ще  мандрує.

29.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2026

НЕБО, ЗАГРАВА І МИ

НЕБО,  ЗАГРАВА  І  МИ

Небо  вкрилося  загравою,    
Дім  здригнувся  знов.  
Смерть  блукає  переправою,    
Сіє  біль  і  кров.

Вітер  дим  несе…  клубочиться
Чорний,  мов  журба.    
Ой,  як  жити,  Боже,  хочеться…
З  смертю  боротьба.

Син  в  страху́  до  мами  ту́литься,
Кожну  мить  тремтить,
А  жахіття  далі  сунеться  –  
Не  дає  нам  жить.

Плач  давно  змішавсь  з  сиренами,    
Стих  дитячий  сміх.    
Стали  вулиці  аренами    
Для  смертей  людських.

А  на  плечі  попіл  сиплеться,
Наче  сивий  сніг,
Світ  на  пекло  наше  дивиться  –  
Це  усе,  що  зміг.

Мо́рок  нас  усіх  торкається,
Прониза  серця́,
Це  роки́  в  нас  відбувається
І  нема  кінця.

Знов  спокою  не  набу́лося  –  
Гуркіт  не  вщуха.    
Те  жахіття  не  забу́лося  –  
Но́ве  почина.  

29.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2026

НІЧ БЕЗЖАЛЬНО НЕ МИНАЄ

НІЧ  БЕЗЖАЛЬНО  НЕ  МИНАЄ

Не  набу́лося  споко́ю  —    
Ворог  гаратає,    
Вбивче  сміття  із  болота    
До  нас  відправляє.

Стогнуть  змучені  будинки,    
Скло  дзвенить  і  б'ється.    
Чорний  дим  та  й  без  зупинки
Усюди  снується.

Знову  вибух  душу  крає,    
Миттю  світло  гасне,
Смерть  безжально  задуває,
Свічі  передчасно.

Мати  мовчки  пригортає    
Донечку  маленьку.    
Серце  кожен  вибух  крає,
Боляче  серденьку.

Чути  крики  крізь  завали,    
Стогін  роздається,
Люди  в  розпачі  благали
Поки  серце  б’ється.

Ніч  безжально  не  минає,    
Страх  стискає  груди.    
Знов  сирена  завиває  —    
Вибухи  усюди.

Сажа  хмарами  над  містом
І  вогонь  палає.  
Біль  осів  тривожним  змістом…
Болить,  не  вщухає.

Не  стихає  гуркіт  клятий,    
Здригаються  стіни,
Ворог  взявся  гаратати
Серце  України.

26.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2026

НАРОД МІЦНІЄ В ЛЮТІЙ ДОЛІ

НАРОД  МІЦНІЄ  В  ЛЮТІЙ  ДОЛІ

Потвори  знову  гаратали,
Сміттям  гатили  знов  і  знов,
Життя  убивці  забирали,  
Горіло  все,  лила́ся  кров.

В  руїнах  плакали  оселі,      
Чорніли  згарища  й  хрести.
Та  крізь  журбу  й  життя  важе́лі    
Росли  надія  і  мости.

В  руїнах  долі  догорали,    
Змовкав  останній  тихий  спів,    
Та  люди  вперто  підіймали    
Надію  серед  димних  нив.

І  ми  навколішки  не  впали,    
Хоч  біль  стискав  усім  серця́,  
В  думках  всі  мир  ми  повертали,
В  думках  плели́  звитяг  вінця́.

Бо  не  скорити  силу  волі,    
Не  вбити  віру  у  серцях.    
Народ  міцнів  у  лютій  долі,    
Не  згас  в  очах  війни  розмах.

На  варті  ночі  не  дрімали    
Сини  і  до́ньки  на  війні  –
Вони  собою  прикривали    
Майбутнє  рідної  землі́.

Прийде  світанок  неодмінно,    
Розвіє  попіл  чорний  час.    
І  мир  розквітне  в  нас  невпинно,    
Вернувши  радість  знов  до  нас.

Згадають  люди  кожне  слово
І  кожен  подвиг,  кожен  біль.    
Бо  воля,  вистраждана  кров'ю,    
Й  на  рану  сипали  нам  сіль.

26.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2026

ГРИМЛЯТЬ НАД НАМИ ЧОРНІ НЕБЕСА

ГРИМЛЯТЬ  НАД  НАМИ  ЧОРНІ  НЕБЕСА

Гримлять  над  нами  чорні  небеса,    
І  дим  вкриває  стомлені  дороги,    
Та  в  серці  не  згасає  та  краса,    
Що  кличе  нас  здолати  всі  тривоги.

Війна  прийшла  у  тишу  і  тепло́,    
Зламала  день  і  спокій  біля  дому,    
Та  віри  світло  в  душах  не  зайшло,    
Воно  веде  крізь  темряву  знайому.

Стоять  бійці  на  варті  уночі,    
Несуть  крізь  біль  й  загрозу  варту  свято,    
Жага  до  перемоги  на  плечі,
Що  допоможе  мирний  день  стрічати.

Не  раз  сльоза  торкалася  щоки́,    
Не  раз  печаль  стискала  серце  туго,    
Та  крізь  роки  війни,  немов  віки,
Ми  вийдемо  на  переможну  смугу.

Зростають  діти  попри  гуркіт  літ,    
І  мріють  знов  про  небо  без  тривоги,    
Бо  навіть  там,  де  біль  лишив  свій  слід,    
Життя  шукає  світло  перемоги.

І  пам’ять  тих,  хто  впав  у  боротьбі,    
Наві́ки  буде  жити  поміж  нами,    
Щоб  мирний  день  розквітнув  на  землі    
Й  звитягу  сповістили  дзвоном  храми.

Мине  гроза,  розвіється  імла,    
Замовкне  грім  війни  й  не  спалить  ниву,    
Розквітне  ненька,  хоч  в  вогні  була,    
І  житиме,  як  і  колись,  щасливо.

25.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2026

ЩЕ НЕ ЧАС БУВ ЙТИ СПОЧИТИ

ЩЕ  НЕ  ЧАС  БУВ  ЙТИ  СПОЧИТИ

(Світлій  пам’яті  загиблого  героя-земляка  Читинського  Андрія)

Як  же  боляче,  як  гірко,  
Що  загасла  тво́я  зірка,  
Що  світила  на  світанні...  
Путь  твоя́  тепер  остання.  

Не  засві́тить  зірка  знову,  
Не  заве́деш  біль  розмову,  
Бо  у  засвіти  доро́га,  
Через  ворога  з  порога.  

Не  засві́тить,  не  засяє,  
До  життя  не  повертає.  
А  ще  мала  ж  бо  світити  
Й  довго  мав,  Андрію,  жити.  

Але  клятий  воріженько  
Зупинив  твоє́  серденько,  
Він  загнав  тебе  в  могилу,  
Не  розправиш  більше  кри́ла.  

Маму  більше  не  обі́ймеш,
В  гості  більше  вже  не  при́йдеш,  
Не  обі́ймеш  рідних,  брата,
Бо  в  землі́  вже  тво́я  хата.  

Захищав  ти  нас,  Андрію,  
Про  звитя́гу  й  мир  ти  мріяв,  
Не  судилося  дожити...  
За  тобою  сльо́зи  лити.  

Повернувся  в  домовині  –  
Горе  й  туга  є  родині.  
Ти  героєм  ліг  так  рано,  
По  тобі́  лиши́лась  рана.  

На  завданні  ти  загинув,  
Звідти  в  засвіти  полинув.  
В  Небі  ти  тепер  на  стражі...  
В  нас  в  домівці  –  вбивці  вражі.  

Гідний  син  Вкраїни-неньки,  
Вже  не  стукає  серде́нько.
У  родини  –  біль-розпука,
Вічна  вже  тепер  розлука.

Всі  молилися  за  тебе,
Та  пішов  від  нас  на  Небо.
Вже  в  Небеснім  легіоні…
Побратими  –  у  полоні.

Свічку  вбивці  загасили,
Кров’ю  тво́є  тіло  вмили.
Ще  не  час  був  йти  спочити,
Ти  в  серцях  зостався  жити.

25.11.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2026

ПОЛИЛАСЯ ЗНОВУ КРОВ

ПОЛИЛАСЯ  ЗНОВУ  КРОВ

Ранок  видався  нетихим,
Полила́ся  знову  кров,
Ворог  знову  коїть  лихо,
Шле  сміття  убивче  знов.

Знов  здригаються  будинки,
Плач  і  стогін  не  змовка,
Гасять  свічечку  й  дитинки…
Доля  в  нас  така  гірка.

Знов  пекельно  ніч  безсонна
Горя  й  болю  додає,
Та  Вкраїнонька  нескорна
На  коліна  не  стає.

Скільки  болю,  скільки  втрати,
Скільки  виплаканих  сліз...
Нас  не  зможе  ворог  взяти,
Хоч  не  да́ли  нам  ленд-ліз.

І  крізь  дим,  вогонь  і  втому,
Крізь  жорстокості  сувій,
Ворог  в  нас  чекає  злому,
Ми  чекаєм  –  світу  дій.

Не  встигають  свіжі  квіти
Розпускати  пелюстки́,
Як  життя  вже  рвуть  ракети
На  скорботні  сторінки́.

Мрії  чи́їсь  недоспілі
Обірвалися  в  імлі,
В  ко́гось  ко́си  посивілі
Від  біди  на  цій  землі́.

Материнська  тиха  ту́га
Серце  крає  знов  і  знов,
Бо  війна  –    жорстока  смуга,
Що  збирає  сльо́зи  й  кров.

Та  над  попелом  і  болем,
Над  руїнами  журби
Схо́дить  сонце  світлим  полем
Дуже  чорної  доби́.

Імена  у  небо  линуть,
Наче  вісники  весни́,
Хоч  трагічно  всі  в  нас  гинуть  –
Вічно  житимуть  вони.

І  допоки  серце  б'ється,
Пам'ять  буде  поміж  нас,
Україна  не  здається,
Наближа  звитяжний  час.

24.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2026

ГІМН ОСНОВНОМУ ЗАКОНУ ДЕРЖАВИ

ГІМН  ОСНОВНОМУ  ЗАКОНУ  ДЕРЖАВИ

У  сяйві  прав  і  волі,  
Зростає  наш  народ,  
Від  серця  й  від  престолу  
Лунає  вільний  код.

Закони  —  наче  крила,  
Тримають  небеса,  
Щоб  правда  за́вжди  жи́ла,  
Ніко́ли  не  згаса.

Ми  зберігаєм  гідність,  
Як  прапор  у  руках,  
Конституція  —  свідок  
Свободи  у  віках.

Вона  —  наш  щит  і  зброя,  
Вона  —  наш  вічний  стяг,  
У  ній  свободи  слово,  
У  ній  народу  шлях.

Хай  кожна  буква  й  слово  
Несе  нам  силу  й  честь,  
Щоб  Україна  знову  
Здобула  свою  міць.

Закон  святий  —  основа,  
Народна  сила  й  дух,
В  нім  правда  й  гучність  слова,
У  нім  –  Вкраїни  рух.

Хай  сяє  він,  як  сонце,  
Що  правду  нам  несе,  
Хай  кожне  серце  вірить  —  
Держава  розцвіте!

01.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2026

ОРДЕН НАРОДУ

ОРДЕН  НАРОДУ

Забрали  орден  Білого  Орла,
Та  не  в  держави  —  в  цілого  народу.
Його  звитя́га  наша  здобула,
Пройшовши  крізь  віки  вогонь  і  воду.

Не  у  палацах  слава  та  жила́,
Не  у  коронах,  титулах  і  владі  –  
Вона  в  серцях  повстанців  проросла,
Що  Україну  боронили  радо.

Хай  думають,  що  відняли́  навік
Те,  що  належить  правді  й  поколінням,
Та  не  спинити  пам'яті  поті́к,
Не  стерти  подвиг  жодним  повелінням.

Бо  орден  той,  відзнака  та  свята,
Це  –  шана  предкам,  мужності  й  свободі.
Його  несе  від  хати  до  хреста
Жива  душа  нескореного  роду.

І  хоч  забрали  символ  –  духу  храм,
Не  вкрасти  честь,  омиту  кров'ю  в  битвах.
Вона  стоїть  наперекір  вітрам,
Як  стяг  святий  у  праведних  моли́твах.

Тож  пам'ятаймо:  правда  не  мине,
Не  згасне  дух  у  вільному  народі,
Та  милістю  Всевишній  осяйне́
Шлях  Україні,  гідності  й  свободі.

21.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2026

ЗАБРАЛИ ЗНАК МИНУЛИХ ЛІТ

ЗАБРАЛИ  ЗНАК  МИНУЛИХ  ЛІТ

Забрали  орден  —  знак  минулих  літ,  
Та  правду  в  нас  ніко́му  не  забрати.  
Він  був  народові  за  славний  злет,  
За  волю,  що  вогнем  жила́  завзято.  

Не  в  золоті  його  жива  ціна,  
Не  в  блиску  давніх  почестей  і  шани.  
Він  –  в  пам'яті,  що  крізь  віки  луна,
І  в  серці,  що  не  знає  більше  брами.

Хай  взяли  знак  –  не  ві́зьмуть  джерела́,
Що  живить  дух  нескорений  віками,
Бо  правда  наша  встояла  й  жила́,  
І  буде  жити  вічно  поміж  нами.  

Над  нами  знов  Орел  крильми́  змахне,  
Над  вільним  краєм,  сильним  і  єдиним.  
І  вкрасти  честь  в  народу  не  зійде́,  
Допоки  є  народ  і  Україна.  

Ніщо  не  стерти  в  пам'яті  живій,  
Що  йде  до  нас  крізь  відстані  і  ро́ки.  
Вона  звучить  у  пісні  бойовій,  
Її  карбують  наші  дії  й  кроки.  

Бо  не  указ  творив  нам  майбуття,  
Не  воля  тих,  хто  правду  заперечить.  
За  честь  віддали  не  одне  життя,  
Що  навіки́  нам  гідність  забезпечить.  

І  при́йде  час  –  розвіється  туман,  
І  стане  все  на  місце  неодмінно,
Бо  орден  той  належить  не  панам,  
А  Україні  —  вільній  і  єдиній.  

21.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2026

ОРДЕН БІЛОГО ОРЛА

ОРДЕН  БІЛОГО  ОРЛА

Забрали  орден  Білого  Орла,
Немовби  честь  у  нас  відняти  мали.
Та  правда  крізь  століття  проросла  —
Її  ні  меч,  ні  підступ  не  здолали.

Бо  орден  той  —  не  золото  й  не  щит,
Не  просто  знак  на  оксамиті  білім.
У  ньому  волі  нездоланний  цвіт,
Що  квітне  в  серці  мужнім,  хоч  зболілім.

Його  забрали?  Та  хіба  вкрадеш
Любов  до  рідної  землі  й  народу?
Хіба  із  пам’яті  навік  зітре́ш
Шлях  боротьби  за  правду  і  свободу?

Ні,  не  віддати  нам  свої́х  святинь,
Ні,  не  скорити  вільну  Україну!
Із  поколінь,  із  пращурських  глибин
Ми  бережемо  славу  безупинно.

Хай  знає  світ:  у  правді  –  наша  міць,
У  вірі  —  сила,  у  єднанні  –  кри́ла.
І  хоч  забрали  орден  зі  скарбниць,
Та  честь  народу  вкрасти  неможливо.

Бо  орден  чітко  пам’ятає  сам,
Кому  належить  подвиг  і  звитяга.
І  правда  знов  верне́  до  нас,  як  в  храм,
Як  повертають  гідність  і  повагу.  

21.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2026

БЛАГАННЯ ПРО СПОУІЙ, МИР І ЗВИТЯГУ

БЛАГАННЯ  ПРО  СПОКІЙ  МИР  І  ЗВИТЯГУ

Хай  ніч  нам  спокій  подарує,
Щоб  не  було́  сирен  виття.
Орда  хай  те,  що  ми,  відчує,
Хай  збережуться  нам  життя.

Хай  ранок  сонцем  заясніє
Без  диму,  болю  й  каяття,
І  в  серці  віра  не  зотліє,
І  буде  світлим  майбуття.

Хай  мир  над  краєм  запанує,
Зітре  сліди  страшних  подій,
І  доля  щедро  нам  дарує
Щасливий  час  для  вільних  мрій.

Хай  ворог  більше  не  руйнує
Домівки,  сповнені  життя,
І  кожна  мати  хай  почує
Синів  щасливе  вороття.

Хай  небо  знов  заголубіє
Над  нивами  без  забуття.
І  наша  пісня  не  змарніє,
Бо  в  ній  безсмертя  й  майбуття.

Хай  Бог  країну  нам  боро́нить
Від  лиха,  ворога  й  сміття.
І  світла  доленька  хай  схо́дить,
Щоб  в  мирі  квітнули  життя.

Хай  щастя  тихо  завітає
У  кожне  серце  й  почуття,
І  день  нови́й  благословляє
На  мир,  й  щасливе  майбуття.

Хай  доля  стежку  простеляє
Крізь  світло,  віру  й  доброту,
А  серце  бережно  плекає
Любов,  надію  й  красоту.

Хай  щастя  тихо  в  дім  захо́дить,
Немов  світанок  золотий,
І  кожен  день  для  нас  знахо́дить
Чудову  звістку:  «Я  –  живий!»

Хай  нам  звитя́га  вже  озветься  –  
За  неї  гине  неньки  цвіт,
Наза́вжди  миром  хай  пройде́ться
Таким  твердим,  немов  граніт.

Хай  світло  в  кожнім  домі  сяє,
Не  буде  смутку  вороття,
І  серце  кожне  пам’ятає
Ціну  за  наші  всі  життя.

20.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2026

ОБПАЛЕНІ КРИЛА СТОЛИЦІ

ОБПАЛЕНІ  КРИЛА  СТОЛИЦІ

Не  встиг  хтось  вимовити:  «Мамо...»
Чиєсь  дитинство  відцвіло,
І  небо,  змучене  сльозами,
Над  Києвом  вогнем  цвіло.

Вже  не  відчиняться  ті  двері,
Де  щастя  тихо  проросло,
Та  горе  знов  не  знає  міри  –й
У  кожне  серце  увійшло.

Над  попелищами  світанки
Збирають  втрати  у  сувій,
А  душі  світлі  наостанку,
Летять  у  вічний  спокій  свій.

І  знов  сирени  ріжуть  тишу,
І  знов  здригається  вікно,
Та  Київ  дихає  й  колише
Своє  життя  орді  назло.

Бо  не  загаситься  ніколи
Любов,  що  в  серці  проросла,
Хоч  ворог  сіє  біль  і  горе,
Бо  смерть  із  ворогом  прийшла.

Кияни  будуть  пам'ятати
Усіх,  кого  забрало  зло,
Ті  імена  не  мають  втрати,
Хоча  життя  їх  відцвіло.

Хай  світ  побачить  й  крізь  століття,
Яку  ціну  життя  дало:
У  Києві  було́  жахіття,
Та  не  скорилося  добро.

18.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2026
[img][/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2026

ПАЛАЛА Й ЛАВРА

ПАЛАЛА  Й  ЛАВРА

Палають  храми  у  столиці,
Горять  автівки  і  житло,
Над  нами  вбивці-блискавиці.
Такого  ще  в  нас  не  було́.

Палала  Лавра  серед  ночі,
І  кіностудії  крило,
Від  болю  не  зімкнули  очі  —
Так  люто  місто  не  жило́.

Ще  й  арсенал  палав  «Мистецький»,
Домівки  теж  вогнем  взяли́сь,
Бо  ворог  є  в  нас  чортівецький,
То  й  пуски  вражі  відбули́сь.

Здригались  стіни  у  лікарні,
В  диму  ховалося  усе
І  плач  дитячий  безпорадний…
Чи  вбивця  кару  понесе́?

І  знов  руїни  й  чиїсь  долі,
Чиєсь  обірване  крило,
Кияни  знов  в  страшній  недолі…
Горіло  все,  усе  гуло.

Та  Київ,  сти́снувши  руїни,
Не  впав  усупереч,  назло,
Бо  серце  вільної  країни
Ніщо  здолати  не  змогло.

В  нас  пам'ять  свічкою  палає,
Число  із  жертвами  зросло,
А  світ  нехай  не  забуває,
Звідкіль  до  нас  прийшло  це  зло.

16.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2026

НЕБЕСНИЙ САД І РУШНИК ЖИТТЯ

НЕБЕСНИЙ  САД  І  РУШНИК  ЖИТТЯ

(В  знак  світлої  пам’яті  дорогій  матусі  з  нагоди  82  річниці  від  Дня  народження)

Сьогодні  знов  цвітуть  Твої́  літа,
Хоч  Ти  давно  у  вічному  споко́ї
Там,  де  зоря  над  світом  вироста,
Твій  добрий  Ангел  взяв  тебе  з  собою.

Було  б  сьогодні  вісімдесят  два...
Цей  світ  яскравий  понад  все  любила,
На  клумбі  квітів  пишна  дивина,
То  ж  вишиттям  і  квітами  ти  жи́ла.

Продовжує  квітник  тобі  цвісти,
Продовжує,  матусю,  квітувати,
Все  розмаїття,  що  плекала  Ти,
Та  тут  краси  не  можеш  вже  торкати.

Твоє́  життя  —  мов  вишитий  рушник,
Де  кожен  хрестик  —  радість  і  розпука.
Та  вже  роки́,  як  біль  навік  проник…
Рушник  і  доля…  Вічная  розлука.

Всі  візерунки  в  пам'яті  живуть…
Відтінки  різні  й  диво-квіти  ружі…
Роки́  нізащо  пам’ять  не  зітруть,
І  повернути  ми  тебе  не  дужі.

Ти  так  любила  жити  і  цвісти,
Всьому́  раділа,  як  мала  дитина,
Рокі́в  твої́х  вже  в  косу  не  сплести́,
Хоч  для  наро́дин,  мамцю,  тво́я  днина.

Усі  роки́  з  собою  забрала́,
Квітник  на  пам’ять  ти  для  нас  лишила,
Було́  б  сьогодні  вісімдесят  два,
Та  сімдесят  шість  ти  лишень  прожи́ла.

16.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2026

НЕХАЙ ЗДІЙСНИТЬСЯ

НЕХАЙ  ЗДІЙСНИТЬСЯ

Дня  благословенного
Хочу  побажати,
Щоб  не  довело́ся  нам  
Сльо́зи  проливати.

Щоб  не  жити  з  острахом,
Жити  без  тривоги,
Аби  до  нас  вороги
Забули  дороги.

Доля  посміхається
Хай  завжди́  і  всюди,
Поруч  хай  знаходяться
Дорогі  нам  люди.

Хай  ніщо́  й  ніко́ли  нам
Прикрості  не  робить,
Бережім  душевний  храм  –  
Хай  в  нім  сонце  сходить.

Квітоньки  голівками
Хиляться  в  привіті.
Щоб  росли  щасливими
Всі  вкраїнські  діти.

Дощик  хай  накрапує,
Хай  роса  спадає,
Милість  хай  Господняя
Нас  не  залишає.

Хай  війна  закі́нчиться
Вже  цієї  миті,
Щоб  могли  у  мирі  ми
Кожну  мить  прожити.

Мир  нехай  звитя́гою
Го́сподь  уквітчає
І  живими  воїнів
З  фронту  повертає.

Мова  солов’їная
Хай  звучить  і  лине,
Україна-ненечка,
Як  роса,  не  згине!

Стяг  хай  розвивається
Золотом  й  блакиттю,
Ворог  хай  із  ненечки
Забере́ться  миттю.

Злотом  хай  виблискує  
Тризуб  наш  усюди,
Хай  Госпо́дь  не  ли́шить  нас,
Хай  із  нами  буде.

Пісня  хай  лунає  скрізь,
Хай  дзвенять  потоки,
Наші  вишиваночки
Збережуть  вито́ки.

13.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2026

ЖОРСТОКО ЗАГАШЕНІ СВІЧІ ЖИТТІВ

ЖОРСТОКО  ЗАГАШЕНІ  СВІЧІ  ЖИТТІВ

(Пам’яті  убитих  ворожою  r@ketou  киян  14.05.2026  р.)
 
Жорстоко  загашені  свічі  життів,
Жорстоко  убиті  кияни,
У  засвіти  кожного  ворог  повів,
З  могили  ніхто  з  них  не  встане.

Ридала  над  містом  зболіла  блакить,
І  тиша  стискала  руїни,
Бо  в  кожному  домі  нестерпно  болить,  
Й  від  того,  що  є  –  крівця  стине.

Не  встиг  доспівати  хтось  своїх  пісень,
Не  встиг  хтось  сказати:  «Кохаю»,
Та  пам'ять  крізь  попіл  і  чорний  цей  день
Їх  світлих  імен  не  втрачає.

За  кожне  обірване  ворогом  «жить»,
За  сльози  у  серці  Вкраїни,
Настане  година  —  прийдеться  платить
За  вбитих  усіх  без  провини.

Здригалися  стіни  від  вибухів  знов,
Палали  розбиті  світанки,
І  Київ  у  серці  тримав  свою  кров,
Горіли  вогнем  наші  ранки.

І  плаче  над  містом  скорбота  німа,
У  чорному  дзвонять  кайдани,
Бо  вбивцям  ніколи  прощення  нема,
А  пам'ять  не  зрадить  киянам.

Над  містом  схилилися  тіні  жалів,
Мовчали  згорьовані  храми,
І  вітер  молитви  до  неба  зносив,
Змішавши  їх  всіх  зі  сльозами.

Не  буде  забута  трагедія  ця,
Не  стихнуть  скорботні  зітхання,
Бо  в  серці  народу  палає  свіча,
І  путь  всіх  убитих  остання.

В  руїнах  страшних  проростатиме  знов
Любов  до  землі  нездоланна,
Та  кожен  із  вбитих  назавжди  пішов,
Залишивши  рану  киянам.

12.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2026

ЗАПЛАКАЛО НЕБО

ЗАПЛАКАЛО  НЕБО

Заплакало  небо,  заплакало  синє,
Заплакало  небо  гіркими  слізьми́.
Кров  скроплює  землю  і  плач  всюди  лине,
За  рідну  Вкраїну  лягають  грудьми.

Заплакало  небо,  вогні-блискавиці,
Ще  й  рвуться  снаряди  і  міни  в  полях,
Із  ті́ла  героя  знов  кров  струмениться,
Не  в  рідну  домівку  проліг  його  шлях.

Заплакало  небо,  голосить-ридає,
Бо  знову  кого́сь  в  домовині  везуть.
Хоч  мати  додому  живого  чекає  –  
Єдину  дитину  у  землю  кладуть.

Заплакало  небо,  та  сльози  криваві
Так  змочуюють  землю  вже  дуже  давно.
Спочинуть  герої  навіки  во  славі,
А  землю  встеляє  із  крові  рядно.

Заплакало  небо  і  плач  не  стихає,
Бо  гинуть  на  фронті  герої  щодня,
Задимлене  небо  щоразу  палає.
За  що  ж  бо  нам,  Боже,  такая  платня?

08.10.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

https://youtu.be/lWcrdvELc6c?list=PLw2DLRFzokgODpWnYUJSip3d_SYr8SxGS

Слова  і  музика  мої.  Виконує  Мар'яна  Яремчук

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2026

ЗНОВУ, ЗНОВУ І ЗНОВУ

ЗНОВУ,  ЗНОВУ  І  ЗНОВУ

Знов  поранені  і  вбиті,
Знову  люди  кров'ю  вмиті,
Знову  вибухи  лунають,
Знов  цинічно  нас  вбивають.

Знову  свіжі  в  нас  могили,
Знову  в  нас  людей  убили,
Знов  сирени  завивають,
Знову  спокій  відбирають.

Знов  дитинство  обривають,
Знов  домівки  спопеляють,
Знов  у  вибухах  світанки,
Знов  стрічаєм  чорні  ранки.

Знову  страшні  похоронки,
Знов  гіркі  вдовині  зморшки,
Знов  молитви  в  небо  линуть,
Знов  невинні  люди  гинуть.

Знову  біль  у  нас  й  розпука,
Знову  горе,  сльози  й  мука,
Знову  морок  і  страждання,
Знов,  що  вчують  –  сподівання.

Знов  над  містом  дим  клубочить,
Знову  смерть  це  все  пророчить,
Знов  руїни  розбирають,
Знов  тіла  звідтіль  виймають.

Знов  зі  всього  попелище,
Знов  неладний  вітер  свище,
Знов  вогнем  все  оповиті,
Знову  нищать  нас  відкрито.

Знов  на  цвинтарі  могили,
Знов  від  горя  посивіли,
Знов  вінки  вітри  гойдають,
Знову  сльози  не  вщухають.

Знов  обірвані  розмови,
Знов  невимовлені  сло́ва,
Знов  портрети  в  нас  на  стінах,
Знову  плач  усюди  лине.

Знову  пам'ять  серце  крає,
Знову  біль  не  відпускає,
Знов  скорбота  душі  крає,
Знов  війна  життя  ламає.

Знов  свічки́  тремтять  у  храмі,
Знов  молитва  між  сльозами,
Знову  ймення  промовляють,
Знов  в  могилоньки  вкладають.

Знов  дитячий  сміх  стихає,
Знову  серце  завмирає,
Знов  катів  не  зупиняють,
Знов  у  світі  споглядають.

10.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2026

ГРІХОВНЕ НАСМІХАННЯ НАД ХРИСТОМ

ГРІХОВНЕ  НАСМІХАННЯ  НАД  ХРИСТОМ

(Про  глум  над  Христовим  розп’яттям  антихристкою  поляковою)

Гріховне  насміхання  над  Христом,
Гріховне  насміхання  над  розп’яттям,
Заве́ршиться  Господнім  це  судо́м
І  родовим  кількох  колін  прокляттям.

Коли  святе  зневажено  гріхом,
І  сміх  звучить  над  ранами  Спасіння,
Не  жарт  стає  духовним  всім  єством,
А  знак  страшного  серця  скам’яння.

Бо  не  минає  марно  жоден  гріх,
Що  кинув  виклик  Божому  Завіту,
І  гасне  блиск  всіх  витівок-доріг,
Немов  туман  на  ві́тряному  світу.

Зневагу  сіє  –  жати  буде  сум,
А  кривдить  святість  –  матиме  відплату,
І  не  сховає  від  докорів  шум
Душі,  що  втратила  небесну  хату.

Зневажено  Голгофу  і  Закон,
Зневажено  страждання  і  спасіння,
Тож  не  знайде́  для  захисту  засло́н
Душа,  що  сіє  темне  нечестів'я.

Бо  кожен  крок  записано  давно,
І  кожне  слово  зважене  Всевишнім,
Не  стане  чорне  раптом  за  біло́,
Не  стане  гріх  для  правди  ж  бо  найближчим.

Коли  ж  настане  визначений  час,
І  спа́де  маска  марної  гордині,
Почує  світ  суворий  Божий  глас
За  весь  той  глум  зневаження  святині.

Не  вічний  блиск  облудних  нагород,
Не  вічна  слава  сцени  і  юрбини,
Бо  понад  все  стоїть  Господній  суд,
Що  бачить  суть  за  маскою  людини.

Коли  святиню  топчуть  на  показ,
Смію́чись  з  болю  жертви  на  Голгофі,
То  кожен  день  наближує  той  час,
Коли  замовкнуть  витівки  непро́фі.

Бо  хрест  не  є  прикрасою  для  гри,
Не  реквізитом  марного  спектаклю,
Він  –  знак  любові,  жертви  і  жури́,
Яку  не  зве́сти  до  дешевих  жартів.

Нема  в  житті  потвор  пересторог,
Допоки  двері  каяття  відкриті,
Та  бачить  ці  діяння  з  Неба  Бог...
Не  можна  святість  зневажати  в  світі.

Сміятись  марно  з  Божої  руки́,
Із  Таїнства  великого  спасіння…
Минають  дні,  минають  всі  віки,
Й  відплата  буде  крізь  усі  сумління.

Змінила  ж  бо  кокошник  на  вінець,
Піариться  ця  нечисть  на  святині.
Чи  світу  це  приходить  вже  кінець,
Що  чинить  так  антихристка  ця  нині?

Гріховне  насміхання  над  Христом
Надумала  потвора  ця  чинити,
Давно  по  ній  ридає  вже  дурдом.
Як  далі  буде  в  цьому  світі  жити?

09.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2026

ВКРАЇНУ НАМАЛЮЮ БЕЗ ВІЙНИ

ВКРАЇНУ  НАМАЛЮЮ  БЕЗ  ВІЙНИ

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Квітучу  і  родючу  Україну.
Спокійними  щоб  бу́ли  наші  сни,
Й  щоб  чули  ми  лиш  мову  солов’їну.

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Її  Карпати  і  Дніпровські  кручі.
Там,  де  не  бу́де  духу  сатани,
Й  забе́реться  навік  кирзак  смердючий.

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Ріллю  засіяну  не  мінами,  а  житом,
Квітучії  широкії  лани,
Всю  землю,  наче  вкриту  оксамитом.

Вкраїну  намалюю  без  війни́
Тополю  край  дороги  і  калину.
Де  не  додасться  болю  й  сивини,
Батькі́вську  хату,  де  думками  лину.

Вкраїну  намалюю  без  війни́
Де  сад  посадять…  не  щодня  могили,
Огненної  не  буде  де  стіни́,
Де  рідну  землю  всі  би  полюбили.

Вкраїну  намалюю  без  війни́
Там,  де  батьків  додому  всі  чекають,
Чекають  лиш  з  роботи,  не  з  війни!
Й  «Де  татко  наш?»,  -  у  мами  не  спитають.

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Де  ро́си  лиш  спадають,  а  не  кулі.
Вкраїну,  Боже,  й  нарід  бережи,
Щоб  всі  щасливі  в  Україні  бу́ли!

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Де  мама  обіймає  доню  й  сина,
Там,  де  не  пустка-хата  й  бур’яни,
А  й  де  щаслива  кожная  родина.

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Без  пострілів,  без  залпів,  градопаду,
Де  кожен  скаже:  «Думкою  пірни
На  рідну  стежку  ба́тьківського  саду».

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Без  стогону,  без  болю,  без  страждання,
Де  не  з  війни  пове́рнуться  сини,
Де  радість  буде  й  музика  кохання.

Вкраїну  намалюю  без  війни́
З  вишневими  садами  й  солов’ями,
Де  діти  поспішають  з  чужини,
Щоб  знову  буть  в  обіймах  тата  й  мами.

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Де  квітники  цвістимуть  біля  хати.
Щоб  не  могили  квітли  щовесни
Й  додому  не  з  війни  будуть  чекати.

Вкраїну  намалюю  без  війни́,
Де  стяг  Вкраїни  майорить  усюди.
За  неньку  не  лягатимуть  кістьми,
Де  тільки  МИР  і  СПОКІЙ  ВІЧНО  БУДЕ!        

19.09.2019  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2026

СВІЧІ, МОГИЛИ, НАДІЯ І БІЛЬ

СВІЧІ,  МОГИЛИ,  НАДІЯ  І  БІЛЬ

Не  замовкають  в  нас  гармати,
Щодня  вони  гримлять  й  гримлять.
Ще  скільки  буде  це  тривати?
Ще  скільки  в  землю  нам  лягать?

Свічо́к  ще  скільки  має  згаснуть
І  скільки  вирости  могил?
Чи  буде  ще  життя  в  нас  щасним?
Чи  вічно  житиме  упир?

Ще  скільки  сліз  проллють  матусі,
Що  ждуть  синів  із  боротьби?
В  могили  йдуть  і  сильні  в  дусі…
За  що  ведуть  нас  до  журби?

Ще  скільки  міст  згорить  у  попіл,
Ще  скільки  щезне  наших  сіл?
Чому́  ляга  в  могилу  сокіл
І  не  дають  розправить  крил?

Ще  скільки  плакатимуть  мами,
В  журбі  вдивляючись  у  даль?
Ще  скільки  чорними  листами
В  оселі  стукатиме  жаль?

Ще  скільки  доля  буде  битись
Об  мур  жорстокої  війни?
Коли  вже  Миру  заясніти?
Коли  не  буде  сатани?

Та  вірю  –    прийде  день  жаданий,
Замовкне  грім  страшних  гармат.
І  Мир,  омріяний,  нам  знаний,
Пове́рне  до  життя  солдат.

Ще  й  вірю  –  згасне  люта  злива,
Вернуть  з  війни  сестра  і  брат.
Тоді  розквітне  Україна,
Яку  не  зміг  здолати  кат.

05.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2026

УКРАЇНО РІДНЕНЬКА, ЖИВИ

УКРАЇНО  РІДНЕНЬКА,  ЖИВИ

Україно  рідненька,  живи!
Хай  лунає  твій  голос  крилато,
Щоб  ніко́ли  твої́  вороги
Не  отримали  бажане  свято.

Україно  рідненька,  живи!
Хай  цвітуть  тво́ї  ниви  й  діброви,
Височіють  святині-церкви́
Й  не  зрікаються  рідної  мови.

Україно  рідненька,  живи!
Бо  тебе  не  посміють  скорити,
Та  й  за  тебе  звучать  молитви́,
Щоб  могла  ти  усі  віки  жити.

Україно  рідненька,  живи!
Хоч  щомиті  тебе  атакують,
Роблять  згарища  з  тебе  й  рови́
І  щоразу  страшне  щось  готують.

Україно  рідненька,  живи!
Хоч  тебе  намагаються  вбити,
Ти  тримаєш  свої́  хоругви́,
Які  зможуть  тебе  захистити.

Україно  рідненька,  живи!
Ти  приречена  вижити  й  жити,
Крізь  вогонь  і  жорстокість  війни
Ми  зумієм  тебе  відродити.

02.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2026

БІБЛІЯ ДЕРЖАВИ

БІБЛІЯ  ДЕРЖАВИ

Закон  держави  —  мудрості  основа,
Він  береже  свободу  і  права́.
У  нім  живе  незламна  наша  мова,
І  крізь  віки  звучать  її  слова́.

У  нім  —  народу  гідність  і  звитя́га,
Його  надія,  віра  і  мета.
Єднання  в  ній  і  гербу,  й  славню,  й  стягу,
До  світла  кличе  істина  свята́.

У  нім  Вітчизна  наша  є  во  славі,
Відлуння  слави  пращурів  є  в  нім.
Він  стверджує  високий  зміст  держави,
Його  й  Вкраїну  ви́соко  цінім.

Ми  бережем  його,  немов  святиню,
Освічує  для  нас  правдивий  шлях.
І  піднімаєм  гордо  Україну
На  крилах  волі,  праці  і  звитяг.

Бо  Конституція  —  це  голос  України,
Що  кличе  нас  крізь  простір  і  літа́.
У  ній  живе  могутність  Батьківщини,
Її  незламність,  сила  й  висота.

А  книга  ця,  мов  Біблія  держави,
І  до  дрібниць  розписано  все  в  ній,
І  має  без  наруги  жить,  во  славі
На  цій  землі́  вкраїнській  дорогій.

Тож  слався,  День  державного  Закону,
Єднай  народ  у  правді  і  добрі.
Хай  Україна  не  зазна  полону
Під  мирним  небом  на  свої́й  землі.

01.06.2026  р.  

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2026

ІЗ ХЛІБОМ НА СТОЛІ

ІЗ  ХЛІБОМ  НА  СТОЛІ

Державна  Книго,  вільного  народу,
Ти  світлом  правди  сяєш  крізь  літа.
Даруєш  нам  і  гідність,  і  свободу,
Як  вічний  шлях  до  миру  й  майбуття.

У  кожнім  пункті  –  велич  України,
У  кожнім  слові  –  сила  поколінь.
Що  кличе  нас  тримати  свої  стіни,
Для  світлих  днів  з-за  будь-яких  правлінь.

Міцніє  край  під  сонцем  незалежним,
Зростає  слава  в  праці  і  борні.
І  дух  народу,  вільний  та  безмежний,
В  любові  до  священної  землі.

Ти  стверджуєш  законність  і  єднання,
Оберігаєш  спокій  і  права.
В  тобі́  живуть  надія  і  визна́ння,
Ще  й  предків  заповіти  і  слова́.

Ти  —  голос  честі,  совісті  держави,
Її  дороговказ  на  всі  віки.
У  то́бі  —  джерело  визнань  і  слави,
І  сила  повноводної  ріки́.

Тож  квітни,  Україно  суверенна,
Під  мирним  небом  рідної  землі.
Хай  Конституція  твоя́  священна
Лежить  разо́м  із  хлібом  на  столі.

Нехай  її  безсмертне  мудре  слово
Лунає  гордо  крізь  прийдешні  дні,
Бо  в  ній  –  держави  сила  світанкова
І  слава  України  на  землі.

31.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2026

НА ВАРТІ ВОЛІ

НА  ВАРТІ  ВОЛІ

На  варті  волі  й  честі  України
Стоїть  Закон,  освячений  добром.
У  ньому  —  міць  великої  родини,
Що  йде  крізь  бурі  праведним  шляхо́м.

У  ньому  —  голос  предків  нездоланних,
Їх  віра  в  правду,  гідність  і  життя.
У  ньому  —  поклик  звершень  невблаганний
І  світла  мрія  нашого  буття.

Він  береже  державнії  святині,
Єднає  всіх  у  помислах  ясни́х.
Щоб  злагода  і  мир  цвіли  в  країні,
Щоб  не  згасав  вогонь  сердець  палких.

Нехай  міцніє  наша  Україна,
Підно́сить  гордо  прапор  у  віках.
Хай  Конституція,  немов  святиня,
Живе  у  справах,  помислах,  серцях.

Нехай  веде  нас  шля́хом  верховенства,
Закон  і  право  поруч  хай  ідуть,
До  процвітання,  миру  і  братерства,
До  світлих  днів,  щоб  про  війну  забуть.

І  буде  жити  вільная  держава,
Як  символ  сили,  єдності  й  добра,
Й  лунатиме  її  велична  слава
Від  гір  Карпатських  аж  до  хвиль  Дніпра.

Закон  святий  веде  народ  крізь  ро́ки,
Єднаючи  серця  в  один  порив.
І  хай  Господь  благословить  на  кроки
Шлях  України  до  нови́х  вершин.


Тож  слався,  краю  вільний  і  єдиний,
Під  мирним  небом  рідної  землі,
Нехай  живе  Закон  твоєї  днини
У  кожнім  серці,  в  кожному  чолі.

31.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2026

ЗАКОН ДЕРЖАВИ

ЗАКОН  ДЕРЖАВИ

Не  просто  книга  —  голос  поколінь,
Не  просто  текст  —  народна  наша  сила.
Вона  постала  з  праці  і  борінь,
І  волю  України  освятила.

У  кожнім  слові  —  предків  заповіт,
В  рядочку  кожнім    —  правда  нездоланна.
Вона  веде  крізь  темряву  і  лід
Державу  нашу  вільну  і  незламну.

Над  нами  небо  синє  і  ясне́,
Під  небом  —  щедра  українська  нива.
І  поки  серце  на  землі  живе,
Живе  народ  і  його  мудрість  сива.

Бо  Конституція  —  це  не  папір,
Не  аркуш,  що  у  згортку  на  полиці.
Це  –  право  жити,  це  –  свободи  вир.
Це  –  вибір  тих,  хто  не  схиляє  ли́ця.

Народжена  вона  із  боротьби,
Із  мрій  Шевченка,  з  нашої  відваги.
Із  віри  тих,  хто  чорної  доби
Не  відступав  ні  кроку  від  звитяги.

Сьогодні  знов  над  нами  грім  війни,
Та  ворог  волю  нашу  не  здолає.
Хоч  ми  тепер  у  пащі  сатани,
Та  серце  України  не  вмирає.

Бо  є  Закон,  бо  є  державний  стяг,
Бо  є  народ,  єдиний  у  стремлінні.
І  майорить  свобода  на  вітрах,
Як  символ  честі,  правди  і  сумління.

Тож  хай  звучить  врочисто  цей  Закон,
Нехай  звучить  велично  наша  мова.
Ми  –  нація  вкраїнська,  неньки  бронь!
Народ  незламний.  А  Закон  -  основа!

І  поки  сонце  сходить  над  Дніпром,
І  колоси́ться  хліб  на  ріднім  полі,
Ми  будемо  стояти  із  добром
На  варті  права,  варті  честі  й  волі!

31.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2026

ДЛЯ ОКРИЛЕНОЇ ЩАСТЯМ

ДЛЯ  ОКРИЛЕНОЇ  ЩАСТЯМ

Дорогій  невісточці  з  нагоди  Дня  народження)

У  цей  святковий  дивовижний  день
Ми  хочем  від  душі  тебе  вітати,
Бажаєм  світлих  радісних  пісень,
Щоб  затишком  цвіла  родинна  хата.

Ти  для  сім’ї  —  як  сонечко  ясне,
Твоя́  турбота  гріє  нас  усюди,
І  серце  тво́є  чуйне  і  палке
Нехай  в  житті  завжди́  щасливим  буде.

Для  сина  ти,  як  зіронька  ясна́,
Дружина  люба,  вірна  і  прекрасна,
Хай  у  взаємності  цвіте  весна,
І  доля  ваша  буде  тільки  щасна.

Окреме  щастя  і  великий  дар,
Який  у  світ  цей  щиро  принесла  ти  —
Двох  наших  рідних,  любих  онучат,
Щоб  козака  й  красуню-доньку  мати.

За  них  тобі  вклоняємось  до  ніг,
За  тво́ю  щирість,  ніжність  і  кохання.
Хай  береже  Господь  ваш  оберіг,
І  здійснює  усі  твої́  бажання!

Тобі  —  здоров'я,  донечко,  й  краси,
Натхнення  жити,  мріяти,  радіти,
Щоб  у  краплинах  чистої  роси́
Тобі  несли́  дарунки  тво́ї  діти!

Будь  молода,  усміхнена,  міцна,
Хай  кожен  день  приносить  тільки  втіху,
Щоб  у  душі  завжди́  цвіла  весна,
Й  в  домівці  бу́ло  більше  щастя  й  сміху!

Рокі́в  нехай  Всевишній  додає,
Пречиста  хай  Покровом  накриває,
Хай  Ангел  всюди  руку  подає,
Життя  під  мирним  небом  хай  збігає.

Нехай  роки́  квітують,  наче  сад,
І  доля  стелить  квітами  дорогу,
Ті,  що  були́,  їх  не  вернуть  назад,
Але  за  кожен  щиро  дякуй  Богу.

29.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2026

СЕРЦЕ УКРАЇНИ У БІДІ

СЕРЦЕ  УКРАЇНИ  У  БІДІ

В  крові́  потопає  столиця  Вкраїни,
В  вогні  і  диму  задихається  знов,
Ординець  зі  всьо́го  в  нас  ро́бить  руїни.
Мішень  собі  ворог  красиву  знайшов.

Палають  домівки,  ховаються  люди,
Убивче  сміття  все  і  всіх  дістає.
Жахіття  щоразу  ми  бачимо  всюди,
Все  ворог  ударів  нови́х  завдає.

На  місто  летять  смертоносні  ракети,
Здригається  небо  від  вибухів  знов,
Стоїть  нездоланна,  бо  хочеться  жити,
Гартуючи  мужність,  і  віру,  і  кров.

Хоч  плачуть  будинки  розбиті,  старезні,
Кияни  тримають  залізно  свій  стрій,
У  лютій  затятості,  силі  безмежній,
Ми  вкотре  не  впали  в  цій  битві  страшній.

Вбиває  наш  Київ  ворожа  навала,
І  рани  глибокі  в  горючій  імлі,
Стоїть  все  столиця,  рідненька  не  впала,
Всі  миті  давно  в  нас  болючі  й  страшні.

І  знов  укриття  відчиняють  для  люду,
У  сховищах  темних  пульсує  життя,
Щораз  ППО  нас  рятує  усюди,
Бо  шле  ворог  клятий  убивче  сміття.

Працюють  на  викликах  медики  мужньо,  
В  вогонь  рятувальники  йдуть  та  у  дим,
Всі  служби  рятунку  працюють  в  нас  дружно,  
В  тяжкій  боротьбі  всі  із  лихом  страшним.  

Столиця  стоїть  під  ударом  запеклим,  
І  Київ  святий  не  зламати  орді,  
Цей  край  для  ординців  постане  лиш  пеклом,
Ми  вистоїм  мужньо  в  страшній  цій  біді.

25.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026
[img][img][/img][/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2026

В ХОЛОДНОМУ ОКОПІ

В  ХОЛОДНОМУ  ОКОПІ

Десь  там,  в  холодному  окопі,
Де  рвуться  міни  й  залп  з  гармат,
Киплять  думки́,  немов  в  окропі,
Бо  там  щодня  є  тілопад.

Десь  там,  в  холодному  окопі,
Приліг  на  хвильку  захисник,
Приліг  на  землю,  наче  снопик,
А  поряд  –  вражий  черевик.

Десь  там,  в  холодному  окопі,
До  сві́чки  ру́ки  зігріва,
Та  не  болить  воно  Європу,
Бо  ворог  нас…  не  їх  вбива.

Десь  там,  в  холодному  окопі,
Звучить  молитва  день  і  ніч,
Тримають  все,  неначе  в  стропі,
Щоб  не  зімкнуть  наза́вжди  віч.

Десь  там,  в  холодному  окопі,
Боєць  згадав  свій  рідний  дім…
Лишив  надію  у  Європі
І  б’ється  в  гуркоті  страшнім.

Десь  там,  в  холодному  окопі,
В  думках  –  не  датись  ворогам.
Не  зро́бить  ворог  з  нас  холопів,
Бо  волю  не  віддати  нам!

Десь  там,  в  холодному  окопі,
Де  ворог  б’є  зі  всіх  усюд,
Життя  в  той  час  буя  в  Європі,
Тут  –  смерть  малює  свій  етюд.

23.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2026

Я НЕ МОЖУ ПРИЙТИ

Я  НЕ  МОЖУ  ПРИЙТИ

Я  не  можу  прийти  й  зупинити  війну  я  не  в  силі,
Я  не  можу  прийти,  бо  давно  уже  в  засвітах  я,
Я  Вкраїну  любив,  і  з  тією  любов’ю  в  могилі,
Я  б  прилинув  до  вас,  та  дороги  нема  звідтіля.

Я  не  можу  прийти,  бо  давно  уже  в  засвітах,  браття,
Я  не  можу  прийти,  бо  дороги  на  землю  нема,
Я  не  можу  прийти,  і  душа  моя  рветься  у  шмаття,
Я  не  можу  прийти,  та  душею  я  там  з  усіма.

Я  не  можу  прийти,  бо  тримаю  тепер  синє  небо,
Я  не  можу  прийти,  хоч  і  чую,  як  мама  рида,
Я  не  можу  прийти,  але  плакати  ревно  не  треба,
Я  не  можу  прийти,  хоч  над  краєм  мої́м  та  ж  біда.

Я  не  можу  прийти  й  обійняти  дітей  на  порозі,
Я  не  можу  прийти,  бо  наві́ки  мій  дім  серед  зір,
Я  не  можу  прийти,  хоч  зосталися  сльо́зи  в  дорозі,
Я  не  можу  прийти,  та  ви  вірте,  будь  ласка,  у  мир.

Я  не  можу  прийти,  бо  сліди  заросли  кропиво́ю,
Я  не  можу  прийти,  бо  поліг  я  в  запеклім  бою́,
Я  не  можу  прийти,  та  навік  залишаюсь  собою,
Я  не  можу  прийти,  та  за  вас  я  в  Небесні  строю.

Я  не  можу  прийти,  та  благаю  —  живіть  і  боріться!
Я  не  можу  прийти,  та  мій  дух  у  козацькім  полку́,
Я  не  можу  прийти,  ви  за  рідну  Вкраїну  моліться,
Я  не  можу  прийти,  бо  тримаю  вже  варту  таку.

22.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2026

ВИШИВАНКА БУДЕ Й БУДЕ УКРАЇНА

ВИШИВАНКА  БУДЕ  Й  БУДЕ  УКРАЇНА

Батько  наш  Бандера,  мати  –  Україна,
По  світах  лунає  наша  солов’їна.
По  світах  лунає,  в  піднебесся  лине,
Як  роса  на  сонці  воріженько  згине.

Як  роса  на  сонці  згине  воріженько,
Не  дамо  ординцям  Україну-неньку.
Не  дамо  ординцям  –  будем  захищати,
Стяг  наш  буде  вітер  за́вжди  розвівати.

Стяг  наш  буде  вітер  розвівати  всюди,
У  ярмі  ворожім  ненечка  не  буде.
У  ярмо  вороже  не  дамо  ми  неньку,
Ра́зом  берегтимо  нашу  дорогеньку.

Ра́зом  берегтимо,  не  дамо  упасти,
До  кінця  ітимо,  щоб  життя  не  скласти.
До  кінця  ітимо  рідною  землею,
Герб  і  славень  будуть  навіки́  із  нею.

Герб  і  славень  будуть,  й  буде  вишиванка,
Молитви́  й  Вкраїна  будуть  до  останку.
Молитви  й  Вкраїна,  і  свята  землиця,
На  усіх  теренах  хліб  заколоситься.

На  усіх  теренах  будуть  українці,
Неньку  не  поставить  ворог  на  колінці.
Не  поставить  неньку  воріженько  клятий,
В  вишиванку  будем  неньку  одягати.

Одягнемо  неньку  в  МИР  і  ПЕРЕМОГУ,
Вороги  забудуть  у  наш  край  дорогу.
Шлях  до  нас  забудуть,  вистоїть  Вкраїна,
Вишиванка  буде  й  буде  солов’їна!

21.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2026

ПОЧУЙ БЛАГАННЯ, МИЛИЙ БОЖЕ

ПОЧУЙ    БЛАГАННЯ,  МИЛИЙ  БОЖЕ

Вбережи  нас,  Всемогутній!
Спробуй,  Боже,  нас  почути  –  
Ми  народжені,  щоб  жити,
Не  дай  сві́чі  нам  гасити.

Ми  щораз  про  це  благаєм,
Захисту  роки  чекаєм,
Нас  ординець  убиває,
Ні  на  що  він  не  зважає.

Ми  в  молитві  і  в  благанні,
Бо  в  постійнім  гаратанні,
Пекло  в  нас  страшне  триває,
І  жалю́  орда  не  має.

Ллється  крівця,  як  водиця,
Нею  кропиться  землиця,
Як  гриби,  ростуть  могили,
Хто  поліг  –  були́  б  ще  жи́ли.

Нам  потрібна  допомога  –  
Щоб  не  в  засвіти  доро́га,
Щоб  свіча  життя  горіла
Й  птаха  чорна  не  зустріла.

Вбережи  нас,  Боже  милий,
Збережи  життя,  дай  сили,
Дай  позбутись  воріженьків
З  України,  Боже,  з  неньки.

02.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2026

НАМ КРОВ'Ю ПИШУТЬСЯ СКРИЖАЛІ

НАМ  КРОВ’Ю  ПИШУТЬСЯ  СКРИЖАЛІ

Коли  вже  тиша  запанує?
Коли  уже  прийде́  та  мить?
Коли  Всевишній  нас  почує
І  будемо  спокійно  жить?

Чи  цьо́му  бути  не  судилось?
Чи  це  за  щось  така  карма́?
В  нас  крові  море  вже  проли́лось
Й  кінця  цьому́  литтю  нема.

У  нас  щоднини  гинуть  люди,
У  нас  щоразу  б’є  набат,
Сліди  ворожі  бачим  всюди,
Щоднини  в  нас  є  тілопад.

Щодня  в  домівці  хтось  в  нас  гине,
Щодня  вертають  на  щиті,
По  всій  Вкраїні  плач  в  нас  лине,
Могили  в  квітах-вишитті.

Ми  народилися,  щоб  жити,
Аби  життю  могли  радіть,
Та  ірод  вирішив  нас  вбити
І  розпочав  війну  століть.

Вона  провадиться  роками,
Її  благаємо  спинить.
Всевишній  зглянеться  над  нами?
Нам  дуже  хочеться  всім  жить!

Ніхто  не  хоче  помирати,
Цей  світ  не  хочем  покидать.
Чи  зможем  МИРУ  дочекати?
Про  захист  як  ще  нам  благать?

Коли  вже  тиша  запанує?
Коли  закінчиться  війна?
Чи  ворог  знищить  все  й  зруйнує
Й  покі́нчить  з  нами  усіма?

Чи  марні  наші  сподівання?
Чи  нас  почують  взагалі?..
Надія  гине  в  нас  остання  –  
Нам  пишуть  кров’ю  скрижалі́.

16.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2026

УСЕ НАЙКРАЩЕ ХАЙ ЗБЕРЕТЬСЯ

УСЕ  НАЙКРАЩЕ  ХАЙ  ЗБЕРЕТЬСЯ

Хай  душа  сміє́ться,
Хай  душа  радіє.
Щастя  додається
І  добро  Бог  сіє.

Хай  вирує  втіха,
Сльо́зи  хай  не  ллються,
Щиро  зичу  смі́ху,
Зо́рі  хай  зійду́ться.

Росяне  намисто
Душу  прикрашає,
Буде  все  сяйнисто,
Смуток  хай  минає.

Перли  хай  встеляють
Кожную  стежину,
Квіти  розквітають,
Не  пізнать  поли́ну.

Сльо́зи  полино́ві
Ворог  хай  пізнає.
Будьмо  ми  здорові
Й  серце  хай  не  крає.

Ке́тяги  калини  
На  кущі  звисають,
Пісня  нехай  лине
Й  вороги  лишають.

Хай  душа  сміє́ться
В  кожного  вкраїнця,
Серце  в  грудях  б’ється,
Щастя  нам  по  вінці.

Хай  любов  палає
До  Вкраїни-неньки,
В  мирі  хай  зростають
Дітоньки  маленькі.

08.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2026

СИЛА ПРЕДКІВ

СИЛА  ПРЕДКІВ

Нехай  із  вуст    не  ллється  муст,
Із  вуст  кай  лине  солов’їна,
Бо  та  ворожа,  наче  дуст,
Живе  хай  вічно  Україна.

Нехай  в  серцях  плекаєм  цвіт
Своєї  рідної  розмови,
Щоб  чув  і  знав  далекий  світ
Мелодію  святого  сло́ва.

Це  –  наш  собор,  наш  оберіг,
В  ній  –  сила  предків,  воля  роду,
Вона  –  врожай  усіх  доріг
І  –  гордість  вільного  народу.

Вона  –  і  лагідність  пісень,
І  –  криця  в  гарті,  бо  у  битві,
Що  крізь  вогонь  у  но́вий  день
Веде  нас  впевнено  в  молитві.

Це  –  мова  воїнів  й  звитяг,
Що  не  дадуть  себе  скорити,
Вона  в  шоло́мах  і  в  серцях,
За  неї  кров’ю  часто  вмиті.

В  ній  вишиваний  наш  вівтар,
В  ній  –  дух  козацький,  вільний,  дужий,
Бо  в  мові  –  наш  безцінний  дар,
Герой  до  неї  небайдужий.

Ми  розіб’ємо  пута  зла,
Зітремо  все  з  доріг  тернистих,
Хай  мова  птахом  все  зліта,
В  небесний  простір,  мирний  чистий.

Це  –  наш  поріг,  це  –  наш  редут,
І  перемога  наша  буде,
Та  й  мову  знищить  не  дадуть,
За  неї  гинуть  наші  люди.

Майбутнє  нації  і  міць
У  кожнім  звуці,  в  кожнім  слові,
Пред  ворогом  не  впа́дем  ниць,
Бо  мова  в  нас    с  нас  стоїть  в  основі.

То  ж  хай  дзвенить,  мов  чистий  спів,
Державна  мова  щира  й  гожа,
Щоб  ворог  лютий  онімів,
Бо  правда  в  ній  і  сила  Божа.

23.02.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2026

СІМ'Я - ЦЕ ГАВАНЬ

СІМ'Я  –  ЦЕ  ГАВАНЬ

Сім'я  –  це  гавань,  але  не  для  всіх:
Для  когось  вона  в    світі  –  найдорожче,
Для  інших  –  вона  щось  таке…на  сміх…
Хтось  про  сім'ю,  як  день,  так  ніч  торочить.

Сім'я  –  це  гавань  ,  але  не  для  всіх.
Вона  для  тих  ,  хто  цінності  цінує.
Ну,  а  для  інших  –  мов  серед  літа  сніг,
І  гавань  цю  все  вчинками  плямує.

Сім'я  –  це  гавань  ,але  не  для  всіх:
Для  когось  –  серед  всього  –  найцінніше,
Й  образить  гавань  –  це  для  нього  гріх,
Й  для  нього  гавань  –  це  є  найсвятіше.

Сім'я  –  це  гавань,  але  не  для  всіх:
Не  кожен  вміє  гавань  цінувати.
А  хочеться,  щоб  цінністю  була  для  всіх,
І  кожній  гавані  в  любові  проживати.

25.06.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2026

ТАТУСЮ, ПОВЕРНИСЬ

ТАТУСЮ,  ПОВЕРНИСЬ

Прошу́  тебе,  татусю,  повертай,
Нехай  Госпо́дь  тебе  оберігає,
Звитягу  у  боях  нам  здобувай,
Здобути  хай  Госпо́дь  допомагає.

Прошу́  тебе,  рідненький,  повернись,
Бо  поки  що  вві  сні  лиш  повертаєш,
В  полоні  ти,  чи  де  ти?  Віднайдись!
Ти  довго  жити  в  щасті,  тату,  маєш.

Прошу́  тебе,  татусю,  повертай,
Хоч  я  малий,  та  все  я  розумію,
Молю́сь  за  тебе,  таточку,  ти  знай,
Надію,  що  пове́рнешся,  лелію.

Ой,  тату,  любий  тату,  повернись,
Прошу́  я,  повернись  з  війни  додому,
Лиш  не  лети  журавликом  у  вись,
За  це  я  молю́  Господу  святому.

Не  смій  летіти  в  засвіти,  не  смій,
Ми  молимо,  щоб  вистояв  й  вернувся,
Не  вбий  останню,  таточку,  з  надій,
Дозволь,  щоб  я  до  тебе  пригорнувся.

Не  смій  летіти  в  небо  журавлем
І  жалібно  курликать  з  піднебесся,
Давно  ми  вже  відчули  біль  і  щем,
Та  віримо  –  живим  ти  поверне́шся.

11.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2026

ЗНОВУ ПОТЯГ. ХАРКІВЩИНА

ЗНОВУ  ПОТЯГ.  ХАРКІВЩИНА

Знову  потяг,  знову  люди,
Знову  забрані  життя,
Дим  й  вогонь  тепер  усюди,
Знову  кровопролиття.

Знов  життя  забрали  вбивці,
Знов  загашені  свічки́.
До  людей  вони  –  сміливці,
В  пекло  їм  усім  стежки́!
 
Знову  влу́чили  потвори
В  пасажирський  потяг  в  нас,
Знов  прине́сли  біль  і  горе…
Чи  прийде́  розплати  час?

Хтось  купив  квиток  востаннє,
У  останню  сво́ю  путь.
Відбуло́сь  з  життям  прощання,
Квіти  їм  не  зацвітуть.

Знов  палаючі  вагони,
Стогін,  сльози,  біль  і  кров,
Плачуть  з  нами  і  перони,
Вкотре  бачимо  це  знов.

Ну,  а  світ  спостерігає,
Щось  бере́ться  знов  вивча́ть.
Поки  просто  зволікає  –  
Нас  продовжують  вбивать.

27.01.2026  р.

©Королева  гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2026

МИНУЛЕ НАЗАД НЕ ВЕРТАЄ

МИНУЛЕ  НАЗАД  НЕ  ВЕРТАЄ

Я  думками  буваю  все  там,
Де  дитинство  моє́  промайнуло,
Повернути  б  в  ту  мить,  наче  в  храм…
У  пам’яті  сном  не  заснуло.

Там,  де  хліб  колоси́ться  в  полях,
Там,  де  небо  безхмарне  над  нами,
Там,  де  ворог  не  йде  навіть  в  снах,
І  не  сіються  міни  стежками.

Де  тополі  ростуть  край  доріг,
Де  гойдається  човен  на  хвилі,
Там,  де  отчий  зберігся  поріг,
Де  думки́  все  пливуть  легкокрилі.

Де  калина  росте  край  воріт,
Де  барвінок  росте  й  рута-м’ята,
Де  минуло  багато  вже  літ,
Й  збереглася  батьківськая  хата.

Де  криниця  в  саду  з  журавлем,
Чорнобривці,  що  сіяла  мама,
Про  це  згадую  з  болем-жалем,
Бо  зачинена  хата  і  брама.

На  городі  є  кущ  полину
Й  верболози  густі  над  потоком,
Подали́ся  батьки  в  далину
І  подвір’я  не  зміряють  кроком.

Де  з-за  обрію  сонце  встає,
Там,  де  потік  й  ріка  протікає,
Спогад  смутку  й  журби  додає,
Бо  минуле  назад  не  вертає.

А  так  хочеться  все  поверну́ть
І  з  любов’ю  до  всьо́го  торкатись,
То  ж  ніко́ли  цього́  не  забуть,
Тільки  в  спогади  мож  огортатись.

30.01.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2026

БАЙДУЖІСТЬ І ЦІНА

БАЙДУЖІСТЬ  І  ЦІНА

Як  же  хочемо  споко́ю,
Як  же  хо́чем  тиші,
Та  сміття  летить  юрбою
Й  ніяк  нас  не  ли́шить.

Ось  нас  знову  атакують
Сміттям  із  болота.
Чи  у  світі  нас  почують?
Чи  згине  сволота?

Стовпи  ди́му  і  пожежі
В  серці  України,
Давно  стерли  сті́ни  й  ме́жі,
Лишають  руїни.

А  спільнота  всьо́го  світу
Тільки  споглядає,
Як  життя  беруть  у  цвіту,
І  жалю́  немає.

Ми  не  хочемо  багато  –  
Тільки  хочем  жити!
Хто  ж  поможе,  хочем  знати,
Війну  зукінчи́ти?

Бо  щоразу  гаратання,
Жертви,  потерпілі,
Із  життям  щораз  прощання,
Щораз  онімлі.

А  ми  хочемо  споко́ю,
Але  нас  не  чують,
Ми  –  ціною  дорого́ю,
А  вони  –  мудрують.

14.01.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2026

ЗГЛЯНЬСЯ, ХРИСТЕ, БОЖИЙ СИНУ

ЗГЛЯНЬСЯ,  ХРИСТЕ,  БОЖИЙ  СИНУ

Вже  потвори  гаратають,
В  тиші  жити  не  дають,
Хай  в  болото  повертають
Й  звідти  більше  не  встають.

Вбережи  нас,  любий  Боже,
Від  ворожого  сміття,
Хай  потвора  ніц  не  зможе!
Вбережи  нам  всім  життя!

Вбережи  нас,  я  благаю,
Ми  не  хочем  помирать,
Ні  кінця,  нема,  ні  краю…
Тишу  скільки  нам  чекать?

Не  багаття  в  нас  палає,
І  не  вогник  у  печі́  –  
Це  нас  ворог  спопеляє,
Шле  смертельні  нам  ключі.

Не  лишають  нас  в  споко́ї,
Шлють  убивче  нам  сміття,
Вбивчий  мотлох,  їх  набої,
Забира  в  людей  життя.

Гаратають  без  упину,
Табунами  все  летить…
Зглянься,  Христе,  Божий  Сину,
Не  дай  сві́чі  загаси́ть!

02.05.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2026

НА БОГОМ НАМ ДАНІЙ ЗЕМЛІ

НА  БОГОМ  НАМ  ДАНІЙ  ЗЕМЛІ

Щодня  виростають  могили,
Руїни  страшні  навкруги,
Де  вчора  співали  і  жи́ли  –
Сьогодні  вже  тут  вороги.
І  кров,  наче  ріки  червоні,
Зливає  у  землю  життя,
Герої  в  ворожім  полоні,
Додому  не  всім  вороття.

Лягають  герої,  мов  тіні,
Мов  сльо́зи  у  чорну  ріллю,
Відлунюють  дзвони  у  сині
Про  втрати,  про  біль,  про  біду.
Летить  вража  зброя  на  неньку,
Будинки  розбиті  у  нас.  
«Всевишній,  врятуй  нам  рідненьку»,  –  
Благаєм  про  це  повсякчас.

Здригається  рідна  землиця,
І  кров  напуває  її,
Коли  вже  це  пекло  скінчи́ться
Й  наза́вжди  затихнуть  бої́?
Коли  перестануть  лягати
В  могили  дорослі  й  малі?
Ще  скільки  біди́  нам  зазнати
На  Богом  нам  даній  землі́?

Палають  в  вогні  в  нас  домівки,
Дим  стелиться  чорний  в  поля,
Ще  й  діти  складають  голівки…
Шматована  наша  земля.
І  стогін  лунає  крізь  ночі,
Молитва  злітає  з  сердець,
Ми  в  небо  підводимо  очі…
Коли  вже  війні  цій  кінець?

08.12.2025  р.
 
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2026

ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ГЕРОЙ

ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ  ГЕРОЙ
(Присвята  12-річному  хлопчикові  з  Чернігівщини)

Малий  герой,  якому  лиш  дванадцять,
Та  вчинок  героїчний  він  зробив,
Він  діяв,  щоб  живими  всім  зостаться  –  
Ворожий  дрон  миттєво  засліпив.

Він  врятував  життя  дітей  всіх  поруч,
Знешкодив  у  повітрі  вражу  ціль,
Він  відвернув  біду  в  ту  мить  і  горе,
Які  до  них  усіх  несли́сь  звідтіль.

Підвівши  очі  в  небо  він  помітив…
Помітив  небезпеку  й  зрозумів,
Що  в  полі  зору  і  домівки,  й  діти,
Й  знешкодити  ворожий  дрон  зумів.

Не  було  часу  довго  міркувати,
Роздумувать,  дивитись,  сповіщать,
Він  зрозумів  –  не  можна  зволікати,
І  треба  вбивцю  я́кось  знешкоджать.

Дванадцять  літ,  та  розсуд  старожила,
Неначе  все  життя  він  це  робив,
Героя  дух  і  дух  героя  в  жилах.
Так  героїчно  Толик  цей  вчинив.

Малий  герой,  йому  лишень  дванадцять,
Для  багатьох  дорослих  є  взірцем.
Сторицею  добро  нехай  воздасться,
Бережений  хай  буде  він  Творцем.

29.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2026

КАМІНЬ І КРИЦЯ

КАМІНЬ  І  КРИЦЯ

Ще  скільки  всім  нам  бути  в  гаратанні?
Ще  скільки  нам  палати  у  вогні?
Давно  ми  є  уже  на  виживанні,
Та  зди́хілю  немає  сатані.

Снагу́  життя  він  нашу  взявся  пити,
Убити  хоче  мрії  і  пісні,
Ми  молимось  щоб  вижити  і  жити
У  цій  страшній,  жорстокій  цій  війні.

Ми,  наче  камінь,  час  який  шліфує,
Ми,  наче  криця,  запхана  в  вогонь,
І  світ,  на  жаль,  нікого  з  нас  не  чує,
А  ми  втрачаєм  і  синів,  і  донь.

Коли  вже  стихне  вража  канонада,
Зітхне  земля,  обтру́ситься  від  зла,
Потвора  щезне,  щезне  всюди  зрада,
Згорить  у  пеклі,  звідки  і  прийшла?

Щоб  ми  звели́  вже  сті́ни  но́вих  храмів,
Засіяли  всі  спалені  поля́,
Заго́їлись  рубці́  глибоких  шрамів,
Що  маєм  ми  і  збо́лена  земля.

Бо  корінь  наш  у  пра́ведній  основі,
Його  не  вирве  люта  чужина́,
Ми  ви́стоїмо  в  вірі  та  любові,
Яка  сильніша,  аніж  ця  війна.

Розповімо  ми  дітям  та  онукам,
Як  ми  ішли  крізь  пекло  до  мети,
Як  ми  пройшли  і  страх,  і  біль,  і  му́ки,
Щоб  дух  свобо́ди  вічно  берегти.

Цієї  миті  скільки  нам  чекати?
І  кров’ю  митись  скільки  ще?  Скажіть!
І  скільки  нам  ще  го́лови  складати?
Коли  скінчи́ться  ця  війна  століть?

01.02.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2026

ЧОРНОБИЛЬ. 40 РОКІВ СКОРБОТИ

ЧОРНОБИЛЬ.  40  РОКІВ  СКОРБОТИ

Вже  сорок  літ  пройшло  з  тієї  ночі,  
Коли  вогонь  з’явився  у  імлі.  
І  досі  чути  дзвін  страшний  пророчий,  
І  досі  тінь  від  пекла  на  землі.

Минуло  сорок  літ  з  тієї  днини,
Коли  страшний  вогонь  розбушувавсь,
Ми  й  досі  чуєм  стогін  України,
Бо  очевидець  із  життям  прощавсь.

Минуло  сорок  літ  з  тієї  миті,
Яка  лишила  слід  нам  на  віки,
Ми  наслідками  стали  оповиті…
До  того  ж  і  могили,  і  вінки.
 
Вже  сорок  літ,  та  пам’ять  не  зникає,
Скрижалі  про  Чорнобиль  не  у  снах,
Бо  очевидців  вже,  на  жаль,  не  має,
Трагедія  вже  сорок  літ  в  думках.

Хай  сорок  літ  —  це  дата  у  літопис,
Та  біль  живий,  немов  страшне  тавро,
Це  наш  гіркий  і  незабутній  опис,
Як  смерть  закрила  крилами  Дніпро.

Вже  сорок  літ  щороку  дзвонять  дзвони,
Вже  сорок  літ  відлуння  всюди  йде,
Вже  сорок  літ  відчуження  є  зони,
Та  згадка  про  той  день  туди  веде.

Сьогодні  ми  схиляємось  в  скорботі,
Ми  шану  віддаємо  саме  тим,
Про  кого  згадка  все  в  плачевній  ноті,
І  хто,  на  жаль,  не  залишивсь  живим.

26.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2026

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ СКРИЖАЛІ

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ  СКРИЖАЛІ

Полин-трава  вросла  у  стіни  мертві,
Де  голос  люду  повсякчас  звучав,
Ми  пам’ятаємо  про  кожну  жертву,
У  пеклі  тому  хто  життя  віддав.

Герої  йшли  туди,  де  смерть  ходила,
В  нерівний  бій  з  пекельним  тим  вогнем,
Там  кожна  мить  життям  людським  платила
За  кожен  крок…  Горіли  там  живцем.

Герої  ті,  що  в  пекло  те  ступили,
Щоб  врятувати  світ  від  темноти,
Своє  життя  усі  там  залишили.
Спаливши  за  собою  всі  мости.

І  місто  спить,  заплутане  в  корінні,
Споруди  всі,  немов  страшний  декор,
В  покинутому  сірому  камінні
Лишився  тільки  вітру  дикий  хор.

Вже  сорок  літ  годинник  там  не  ходить,
Завмерли  вікна  в  пустці  та  іржі,
Лиш  привид  горя  по  алеях  бродить,
На  цій  безлюдій,  вбивчій  цій  межі.

Вже  сорок  років  рана  незагойна,
Застиглий  час  у  ржавих  ліхтарях,
І  тиша  там  тривожна  й  неспокійна,
Загублена  в  полинових  полях.

Свіча  горить,  і  погляд  знов  німіє,
Перед  вогнем,  що  випалив  серця,
Хай  пам’ять  у  нащадках  не  маліє,
Бо  болю  цьому  в  нас  нема  кінця.

Молюсь  за  тих,  хто  в  небі  вже  зорею,
Хто  врятував  цей  світ  від  темноти,
Бо  сам  Господь  над  грішною  землею
Подав  їм  вічний  спокій  чистоти.

А  нам,  живим  –  немов  зерно  з  уроку:
Що  світ  оцей,  немов  крихкий  кришталь,
Ні  через  рік,  ні  через  сорок  років
Не  огортала  знов  серця  печаль.

26.04.2026  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2026

КОЛИ ПРИЙДЕ РОЗПЛАТИ ЧАС?

КОЛИ  ПРИЙДЕ  РОЗПЛАТИ  ЧАС?

Обстрілюють  нас  потвори,
Лихо  нам  несуть  і  горе.
Коли  Госпо́дь  їх  накаже?
Коли  ж  клятий  ворог  ляже?

Знов  ракети  неба  крають,
Злі  намі́ри  не  зникають.
Коли  стихнуть  всі  набати?
Коли  змовкнуть  автомати?

Знову  небо  вогнем  сяє,
Нарід  спо́кою  не  має.
Коли  щезне  ця  навала?
Чом  біда  ця  нас  спіткала?

Нищать  села,  палять  місто,
Хочуть  крові  антихри́сти.
Коли  щезнуть  ці  розкати?
Коли  змовкнуть  всі  гармати?

Гасять  сві́чі,  зводим  ру́ки,
Серце  рветься  від  розпуки.
Коли  зло  це  заверши́ться?
Коли  нечисть  провали́ться?

Хай  Господня  кара  лине,
Щоб  замовклі  ці  турбіни.
Коли  при́йде  час  розплати?
Коли?  Скажіть!  Хочем  знати!

23.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2026

БРОНЯ-БЛАГАННЯ

БРОНЯ-БЛАГАННЯ

Підвищена  небезпека,
Вбивча  сила  йде  здале́ка.
Скеруй,  Боже,  щоб  минула
Й  нас  ніко́го  не  торкнула.

Захисти  нас  від  навали,  
Щоб  ми  віру  не  втрачали,
Аби  ворог  щез,  як  ро́си,
Який  в  нас  з  війною  й  досі.

Збережи  життя  і  стіни,
Дай  надію  для  країни,
Хай  розвіється  загроза,
Щезне  ворог  і  погрози.

Хай  обі́йде  люта  згуба,
Ворог  шлях  до  нас  загубить,
Під  твоє́  крило  надійне
Ми  сховаємось  спокійно.

Вкрий  Покровом  рідну  хату,
Відведи  війну  прокля́ту,
Дай  нам  сили,  щоб  встоя́ти,
Духу  й  віри  не  зламати.

В  нас  молитва  щира  лине,
Що  тримає  в  цю  хвилину,
Віра,  ця  незламна  криця,
Не  дає  нам  похили́ться.

Милість  тво́я  нехай  зі́йде,
Мир  у  нашу  неньку  вві́йде,
Вся  загроза  щоб  минула,
Нас  орда,  щоб  не  сягнула.

Дай  нам,  Боже,  все  здолати,
Мирний  сон  усім  послати,
Врятуй  кожного  і  всюди,
Хай  спокійно  сплять  всі  люди.

22.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2026

КРАЇНА ГНІЙ І ТЕРОРИСТ

КРАЇНА  ГНІЙ  І  ТЕРОРИСТ

Країна  гній  і  терорист,
Яка  вбивати  має  хист,
Яка  ввірвалась  в  чужину́
Й  роки́  провадить  там  війну.

У  генах  вкладено  у  них,
Щоб  стільки  бід  нести́  і  лих,
Щоб  забирать  людські  життя  –  
Прийшло  у  світ  оце  сміття.  

Аби  постав  із  всіх  них  гній
Й  не  бу́ло  більше  тих  затій,
Щоб  з  них  постала  порохо́нь,
Щоб  їх  палив,  як  нас,  вогонь.

Щоб  здохла  вся  та  саранча,
Щоб  лих  не  бу́ло  ковача*,
Аби  пропав  і  їхній  слід,
Щоб  через  них  не  бу́ло  бід.

Аби  не  бу́ло  і  сліду́
Потвор,  які  несуть  біду,
Щоб  все  вернулося  до  них,
Аби  і  подих  їх  затих.

Країна  гною  й  сатани,
Аби  не  йшла  і  в  наші  сни,
Щоб  кара  вже  на  них  зійшла,
Що  так  на  нас  з  війною  йшла.

30.07.2025  р.

КОВАЧА*  -  те  саме,  що  і  КОВАЛЯ

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2026

НЕВТОМНІ ТРУДІВНИЦІ

НЕВТОМНІ  ТРУДІВНИЦІ

Бджола  прокинулась,  летить
Шукати  со́лоду  у  цвіті,
Вона  не  буде  спати  й  мить,
Бо  стільки  праці  є  у  світі.

Знайшла  ось  квіточку  в  траві,
Що  чашу  ніжно  відкриває,
П'є  соки  дивні  та  живі́  —
Нектар  солодкий  забирає.

На  крильцях  сонце  принесе́
До  вулика,  де  пахне  медом,
Її  приваблює  усе,
Літа  вона  квітучим  садом.

За  нею  цілії  рої́,
Летять,  де  квіти  між  травою,
Бо  в  кожній  квіточці  свої́
Скарби  з  краплиною  живою.

Нектар  збирають  золотий,
Щоб  соти  ме́дом  наповняти,
Цей  труд  весня́ний  дорогий
Нас  бу́де  взи́мку  утішати.

Співає  хором  вся  земля
У  такті  з  бджолами  малими,
Цвітуть  сади  і  всі  поля́,
Роями  повняться  рясними.

Хай  праця  радість  принесе́
І  медом  вулики  наповнить,
Нектаром  повниться  усе,
Й  добром  солодким  все  доповнить.

06.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2026

МАТЕРИНСЬКЕ ГОРЕ

МАТЕРИНСЬКЕ  ГОРЕ

Материнське  горе,  відчай  і  розпука,
Материнське  горе,  біль  на  все  життя,
Материнське  горе,  вічная  розлука,
Бо  війна  забрала  не  одне  дитя.

Материнське  горе,  слізоньки  рікою,
Материнське  горе,  рана  і  рубці,
Материнське  горе  з  тугою-журбою
І  від  сліз  струмочки,  рани  на  лиці.

Материнське  горе,  що  війна  завда́ла,
Материнське  горе  довелось  пізнать,
Материнське  горе  доленька  зіткала,
Бо  сини-соколи  у  землі  лежать.

Материнське  горе,  виплакані  очі,
Материнське  горе  й  серце  у  сльозах,
Материнське  горе,  сни,  як  поторочі,
Син  щораз  приходить,  та  тепер  лиш  в  снах.

Материнське  горе,  вервиця  й  молитва,
Материнське  горе  сіє  скрізь  війна,
Материнське  горе  і  остання  битва,
І  така  висока  за  усе  ціна.

Материнське  горе  й  лихо,  що  ввірвалось,
Материнське  горе  вороном  внесло́сь,
Материнське  горе  назавжди  зосталось
І  його  пізнати  мамі  довело́сь.

30.05.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2026

ГОЛОДНА СМЕРТЬ

ГОЛОДНА  СМЕРТЬ

Пройшли  роки,  та  цьо́го  не  забути,
Голодна  смерть  косила  всіх  підряд,
Та  важко  і  сьогодні  це  збагнути,
Що  був  страшний  голодний  тілопа́д.

Хотіли  їсти  –  хліб  їм  тільки  снився,
Та  й  висівки  не  в  кожного  були́,
І  кожен  з  них  до  Господа  молився,
Щоб  висівок  хоч  жменьку  їм  дали́.

Кропи́ву  їли,  навіть  і  поло́ву,
Бо  жить  хотілось  кожному  із  них,
Не  дай  Госпо́дь,  щоб  повторилось  знову!
Вкраїна  знала  вдо́сталь  бід  і  лих.

Голодомор…Страшні  роки́  тридцяті,
І  нищення  вкраїнців  вочевидь,
Знущались  над  людьми  убивці  кляті…
Чи  покарав  Госпо́дь  убивців-гнид?

Ті  жертви  не  хотіли  помирати,
Хотіли  вижить  –  голод  їх  убив,
Із  поля  колос  не  дали́  підняти.
Якби  не  так,  то  кожен  з  них  би  жив.

Вмирали  люди,  падали,  як  сно́пи,
Голодна  смерть  в  обійми  їх  брала́,
Із  тіл  встелялись  на  землиці  тро́пи,
Лиха  ця  смерть  мільйони  забрала́.

Голодна  смерть…  Яке  страшнеє  лихо,
Яке  жахіття  довело́сь  зазнать…
Був  плач  дітей,  а  далі  –  тихо-тихо…
Судилося  від  голоду  вмирать.

Страхіття  те,  щоб  знов  не  повторилось,
Всевишній  щоб  від  цьо́го  нас  вберіг,
Щоб  смерть  голодна  в  очі  не  дивилась,
Щоб  чорний  день  тоді  кінця  добіг.

27.11.2021  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2026

РІВЕНЬ НЕБЕЗПЕКИ

РІВЕНЬ  НЕБЕЗПЕКИ

Кажуть  –  рівень  небезпеки
Дуже  сильно  зріс,
Бо  відправив  нам  бляшанки
З  оркостану  біс.

Їх  лихий  до  нас  відправив,
Щоби  нас  убить,
Та  ми  вірим  в  захист  Божий
І  ми  будем  жить!

Ті  бляшанки  з  оркостану,
Линуть,  як  птахи.
За  які  це  нам  провини?
За  які  гріхи?

Їх  багато  вже  над  нами,
І  стає  гучніш,
Молим  Бога,  щоб  сміття  це
Збили  чимскоріш.

Небезпека  в  нас  висока
Й  все  вона  зроста,
Не  змикали  зо́всім  ока  –  
Ворог  все  зліта.

Тремтимо  в  страху́…  тривога,
Цілу  ніч  трива.
У  молитві  ми  до  Бога  
Вже  не  рік  й  не  два.

28.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2026

БЛАГАННЯ

БЛАГАННЯ

Вбережи  нас,  Боже,
Вбережи  нас,  милий,
З  ворогом  боротись
Без  тебе  безсилі.

Вбережи  нас,  Боже,
Вбережи,  благаю,
Ру́ки  у  молитві
Знову  я  складаю.

Вбережи  нас,  Боже,
Хочемо  ми  жити!
Як  тебе,  Всевишній,
Маєм  ще  просити?

Вбережи  нас,  Боже,
Знову  в  нас  тривога,
Вже  борти  злетіли,  
Є  пересторога.

Вбережи  нас,  Боже,
Нас  не  дай  вбивати,
Від  життя  не  дай  нас,
Боже,  визволяти!

Вбережи  нас,  Боже,
Вбережи  домівки,
Не  дозволь  нам  скласти
Через  вбивць  голівки.

Вбережи  нас,  Боже,
Щоб  не  згасли  свічі,
Щоб  не  зміг  закрити
Ворог  наші  вічі.

Вбережи  нас,  Боже,
Закривай  щитами,
Нас  тримай  в  опіці,
Будь  усюди  з  нами!

15.04.2026  р.
©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2026

В ТВОЇХ ДОЛОНЯХ НАША ДОЛЯ

В  ТВОЇХ  ДОЛОНЯХ  НАША  ДОЛЯ

Ми  жити  хочемо,  Всевишній,
То  ж  відверни  від  нас  потвор,
Благаєм  спокою  і  тиші,
Хай  не  повториться  терор.

Дай  сили  нам  пройти  крізь  терни,
Щоб  сонце  стерло  попіл  зла,
Хай  віра  в  серце  знов  пове́рне
Ті  дні,  де  радість  розцвіла.

Омий  сльозою  наші  рани,
Вгамуй  всю  лють  чужих  стихій,
Розбий  невидимі  кайдани,
Додай  в  життя  нових  надій.

Хай  слово  правди  не  згасає,
Бо  в  нім  –  і  захист,  і  закон,
Твій  щит  нас  в  горі  захищає
Від  тих,  хто  сіє  муку  й  скон.

Вдихни  у  душу  міць  залізну,
Щоб  дух  ніко́ли  не  змілів,
Оберігай  мою́  Вітчизну
Від  хижих  поглядів  й  вогнів.

Пролий  свій  світ  на  кожну  хату,
Де  мати  молиться  в  пітьмі́,
Не  дай  ніко́му  занепасти
В  холодній,  лютій  метушні.

З’єднай  серця́  в  єдину  волю,
Щоб  дух  свободи  не  погас,
Даруй  нам  кращу  світлу  долю
У  цей  важкий  буремний  час.

Тримай  наш  край  в  свої́й  долоні,
Коли  здригається  земля,
Будь  поруч  в  кожній  обороні,
Де  смерть  чатує  на  поля.

Відчуй  наш  біль,  почуй  благання,
Спини  нещадний  плин  ночей,
Хай  при́йде  ранок  сподівання
Для  втомлених  від  сліз  очей.

Наповни  миром  наші  груди,
Щоб  страх  не  висушив  життя,
Хай  стійкість  скелею  прибуде
І  змі́цнить  наше  майбуття.

Не  дай  зламатись  під  вітрами,
Тримай  наш  дух  у  чистоті,
Будь  вічним  світлом  перед  нами
На  терням  встеленій  путі.

В  Твої́х  долонях  наша  доля
І  сві́чі  наших  всіх  життів,
На  все  Твоя́,  Всевишній,  воля…
Цілком  вже  ірод  озвірів.

Дай  сили  витримать  терпіння,
Де  з  терня  виросте  трава,
І  Сво́їм  праведним  сумлінням
Почуй  наш  біль  й  усі  слова́.

14.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2026

РИТОРИКА ВІЙНИ

РИТОРИКА  ВІЙНИ

Коли  бляшанки  в  порох  оберну́ться?
Коли  ординець  згине,  як  роса?
Коли  потвори  кляті  схаменуться?
Коли  їх  скосить  білая  коса?

Коли  загоїть  час  глибокі  рани?
Коли  у  небі  стихне  грізний  грім?
Коли  спаду́ть  загарбника  кайдани?
Коли  пове́рне  мир  у  кожен  дім?

Коли  зійде́  зоря  над  виднокраєм?
Коли  затихне  болісний  набат?
Коли  ми  всіх  додому  дочекаєм?
Коли  в  саду  всміхне́ться  рідний  брат?

Коли  засяють  очі,  як  джере́льця?
Коли  весна  розквітне  у  серцях?
Коли  відпустить  туга  наші  се́рця?
Коли  забудем  назавжди́  про  страх?

Коли  засієм  ниву  золотую?
Коли  почуєм  шепіт  ковили?
Коли  зали́шать  землю  цю  святую?
Коли  наві́ки  щезнуть  вороги?

Коли  відлуння  пострілів  затихне?
Коли  почуєм  солов’я  пісні́?
Коли  вже  клятий  ворог  більш  не  ди́хне?
Коли  війна  не  при́йде  і  вві  сні?

Коли  й  сліду́  не  буде  від  чужинців?
Коли  ми  будем  на  своїй  межі́?
Коли  вже  не  вбиватимуть  вкраїнців?
Коли  верну́ться  наші  рубежі??

Коли  в  ординців  горло  перетисне?
Коли  поглине  темрява  чужих?
Коли  останній  зайда  в  полі  звисне?
Коли  не  буде  з  мінами  доріг?

Коли  озветься  правдою  каміння?
Коли  настане  неминучий  суд?
Коли  засипле  попіл  зле  насіння?
Коли  очистим  ми  священний  ґрунт?

13.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2026

СИВИЙ ДНІПРО І ПЕРЛИНА СТЕПУ

СИВИЙ  ДНІПРО  І  ПЕРЛИНА  СТЕПУ

Наш  сивий  Дніпро,  який  котить  все  хвилі
Й  Херсонщину  рідну  віки  напува,
А  ті  береги  йому  рідні  і  милі,
Ні  миті  без  ду́мки  про  них  не  бува.

Страждальна  Херсонщина,  степу  перлина,
Палає  в  вогні  і  в  воді  потопа,
Молитва  благальна  все  чується,  лине,
Бо  ворог-ординець  по  ній  все  ступа.

Наш  сивий  Дніпро  ра́зом  з  нами  ридає,
Болить  його  дуже  цей  край  степови́й,
Він  хвилі  все  ко́тить,  а  край  цей  страждає.
Настав  для  Херсонщини  час  надтяжкий.

Як  боляче  це…  Ой,  як  боляче,  люди!
За  що  українцям  пізнати  таке?
А  мріє  ж  ординець  осісти  усюди,
Й  життя  аби  кожен  пізнав  з  нас  гірке.

Наш  сивий  Дніпро  несе  во́ди  із  горем.
Болить  його  дуже  Херсонський  наш  край,
То  ж  він  напуває  землицю  ту  з  болем,
Що  мовить  йому:  «Ти  мене  не  лишай!».

Благає  землиця,  благає  страждальна,
Бо  лівий  весь  берег  в  руках  сатани,
І  топче,  й  гноби́ть  та  потвора  безжальна…
Й  нема  цьо́му  краю,  як  краю  війни́.

07.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2026

ПЕРШІ ВЕСНЯНІ ВІСНИКИ

ПЕРШІ  ВЕСНЯНІ  ВІСНИКИ

Пробився  пролісок  малий,  
Крізь  білу  ко́вдру-льодяни́цю,  
Він  духом  мужній  та  живий,  
Вмокає  личенько  в  водицю.  

Підсніжник  ніжно  зацвіте,
Вітає  сонце  золотаве,  
Усе  навколо  оживе,  
Таке  привітне  та  яскраве.

Кроку́с  розкрив  свої́  листки,  
Дарує  радість  первоцвіту,  
Всміхнулись  кожному  зірки́,  
Несуть  весну  усьо́му  світу.  

Фіалки  ніжні  у  траві,
Сховались  тихо  під  листочком,  
На  стражі,  наче  вартові,
Тонким  співають  голосочком.  

Сон-тра́ви  пухом  обросли,
Дрімають  мило  під  сосно́ю,
Вони  споко́ю  додали́,
Наповнені  всі  новино́ю.

Легенький  вітер  прилетів,  
Пелю́сток  він  торкнув  легенько,
Він  кожну  квітку  розбудив,
Шепоче  їм  про  щось  тихенько.  

Він  кри́ла  лагідно  простер,  
Гойда́є  ніжно  первоцвіти,  
Щаслива  кожна  з  них  тепер,  
Що  мо́же  цій  весні́  раді́ти.  

06.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2026

ЗЕМЛЯ ПРОКИНУЛАСЬ ВІД СНУ

ЗЕМЛЯ  ПРОКИНУЛАСЬ  ВІД  СНУ

Земля  прокинулась  від  сну,
Від  сну  прокинулась  землиця,
Зустріла  радісно  весну,
В  струмках  побігла  знов  водиця.

Земля  прокинулася  знов,
Вона  із  сонцем  розмовляє,
У  неї  з  ним  своя́  любов,
І  сонце  землю  зігріває.

Земля  прокинулася  вже
І  щось  почала  гомоніти,
Усе,  що  має,  береже
І  мріє  кожну  мить  радіти.

Земля  прокинулась,  не  спить
І  буде  зеленню  вкриватись,
Погода  в  небі  задзвенить
І  розпочне  вона  квітчатись.

Земля  прокинулась,  цвіте,
Умилась  росами  рясними,
Із  неї  все  живе  зросте
Злетить  піснями  голосними.

Земля  прокинулася  враз,
Дощі  її  вже  напувають,
Краплина  кожна,  наче  страз,
Сліди  по  со́бі  залишають.

Земля  прокинулась,  жива,
Вона  позбулась  льоду  всьо́го,
Шепоче  лагідні  слова́
Для  світу,  серцю  дорогого.

Земля  прокинулась,  іде,
Вдягає  сукню  смарагдо́ву,
Красу,  як  ця,  знайти?  Ніде́!
Таку  приємну  і  казкову.

06.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2026

ТИСЯЧА ДНІВ

ТИСЯЧА  ДНІВ

Тисячу  днів  у  вогні  Україна,
Тисяча  днів,  що  нам  горе  несуть,
Тисячу  днів  постає  в  нас  руїна,
Тисячу  днів  в  нас  сирени  ревуть.

Тисячу  днів  в  нас  гримлять  канонади,
Тисячу  днів  сидимо  в  укриттях,
Тисячу  днів  пізнаємо  ще  й  зради,
Тисячу  днів  у  нас  сльо́зи  і  страх.

Тисячу  днів  помирають  в  нас  діти,
Тисячу  днів  в  нас  домівки  горять,
Тисячу  днів  в  нас  могили,  як  квіти,
Тисячу  днів  українці  не  сплять.

Тисячу  днів  атакують  ординці,
Тисячу  днів  топче  неньку  сміття,
Тисячу  днів  у  страху́  українці,
Тисячу  днів  забирають  життя.

Тисячу  днів  ллємо  кров,  наче  воду,
Тисячу  днів  наступає  орда,
Тисячу  днів  чорні  дні  у  народу,
Тисячу  днів  нас  торкає  біда.

Тисячу  днів,  як  ввірвались  потвори,
Тисячу  днів  в  нас  споко́ю  нема,
Тисячу  днів  вони  сіють  нам  горе,
Тисячу  днів…  Лиш  би  це  недарма.

19.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2026

ПРИСВЯТА ТИМ, ХТО НЕ ЗУСТРІВ ВЕСНУ

ПРИСВЯТА  ТИМ,  ХТО  НЕ  ЗУСТРІВ  ВЕСНУ
(Закатованим  ворогом  на  Київщині)

Стоїть  наш  край,  хоч  вибухи  гримлять,
Нема  орди  і  край  наш  рідний  вільний!
А  йшли  потвори  від  життя  звільня́ть…
Дай  Боже,  що  і  інші  зе́млі  звільним!

Нема  орди,  але  не  всі  живі,
Не  всі  весни́  тоді  ще  дочекали,
Віками  не  вкладеться  в  голові,
Скількох  убивці  в  нас  закатували.

Присвята  тим,  хто  не  зустрів  весну,
Чий  голос  в  ката  в  горлі  захлину́вся,
Хто  впав  у  ту  безодню  крижану
І  до  порога  сво́го  не  вернувся.

Для  них  не  пролунав  відбій  тривог,
Їх  ранок  зупинився  на  порозі,
Лиш  вічний  спокій  і  далекий  Бог
Прийняли  ду́ші  в  лютій  тій  тривозі.

Ім’я́  ми  пам’ятаєм  кожне  й  крок,
І  без  хреста  закатаних  у  землю,
Для  них  тепер  –  лиш  тиша  між  зіро́к
І  пам’ять  наша  невмируща,  щемна.

Кого  убили,  хто  живцем  згорів…
За  мрії  всі,  розстріляні  ордою,  
Ми  не  пробачим  винним  цих  гріхів,
Цей  біль  від  нас  не  витік  із  водою.

Убиті,  закатовані  в  пітьмі́,
І  погляди  скляні,  зв’язані  ру́ки…
Вони  лишились  вічно  на  війні,
А  в  нас  лишилась  пам’ять  від  розпуки.

Ми  не  пробачим  вирваних  життів,
Кого́  закатували  у  підвалах,
За  сльо́зи  матерів,  дітей,  батьків,
Кого  живцем  у  лісі  розпинали.

Як  символ  незнище́нного  буття,
Горіти  буде  за́вжди  свічка  кожна,
Бо  в  кожнім  імені  –  ціна  життя…
Не  вберегла  валіза  та  тривожна.

Травинка  кожна  правдою  зросте,
І  кожен  камінь  пам’ять  сво́ю  має,
Бо  право  на  свободу  –  це  святе.
Наш  край  живий  і  все  він  пам’ятає.

Сади  посадим  на  місцях  боїв
І  відбудуєм  спалені  оселі,
Це  не  побачать  ті,  хто  онімів…
Почуєм  знову  солов’їні  трелі.

03.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2026

ЧЕРЕЗ ПЕКЛО ДО ВОЛІ

ЧЕРЕЗ  ПЕКЛО  ДО  ВОЛІ
(Присвячено  4-й  річниці  визволення  Київщини)

Роки  минають,  квітень  знов  іде,
Та  пам’ять  не  затягується  склом.
І  пам’ятає  Київщина  де
До  кожного  смерть  рвалась  напролом.

Від  Прип'яті  до  стін  глухих  лісів,
Де  кожна  гілка  бачила  війну,
Там  ворог  розпинав  життя  і  спів,
Втопивши  край  у  чорну  тишину.

Ми  пам'ятаєм  випалені  сни,
Дороги,  що  вели́  у  небуття,
Як  серед  тої  лютої  весни
Виборювали  право  на  життя.

Тоді  земля  стогна́ла  під  вогнем,
І  кожен  клапоть  кров’ю  затікав.
Ми  вистояли,  пам’ять  є  з  тим  днем,
Життями  люду  волю  ворог  ткав.

Пройшли  крізь  пекло,  все  було́  в  вогні…
Чотири  роки...  Прапор  майорить…
Убиті  вже  не  встануть  більше…  ні.
І  біль  цей  бу́де  за́вжди  голоси́ть.

Ми  вдячні  тим,  хто  волю  нам  здобув
Гнила  орда  в  нас  нищила  святе.
Страшний  той  час  ніхто  з  нас  не  забув,
І  правда  наша  в  серці  проросте.

Той  кожен  крок  –  то  пам’яті  скрижаль,
І  збережем  наза́вжди  кожну  мить,
Та  до  життя  не  ве́рнемо,  на  жаль,
Убитих  всіх,  хто  мав  і  досі  жить.

02.06.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2026

ВІДЛУННЯ ВИЗВОЛЕННЯ

ВІДЛУННЯ  ВИЗВОЛЕННЯ  
(Присвячено  4-й  річниці  визволення  Київщини)

Чотири  ро́ки...  Біль  не  затихає,
Хоч  і  весна  знов  вмилася  дощем,
Та  Київщина  те  жахіття  знає,
Що  в  кожнім  серці  віддає  ножем.

Тоді  земля  від  вибухів  стогна́ла,
І  небо  стало  бурим  від  заграв.
Орда  бездушна  спокій  наш  украла,
Лишаючи  руїни  серед  трав.

Ми  пам’ятаєм  погляди  застиглі,
Підвали  темні,  крики  уночі,
І  долі  ті,  що  в  розквіті  не  встигли
Знайти  від  щастя  втрачені  ключі.

Яри  глибокі,  вулиці  розбиті,
Де  смерть  гуляла  в  берцях  чужака...
Ті  рани  кров’ю  і  слізьми́  обмиті,
І  пам'ять  про  катів  страшна  й  важка.

Та  крізь  вогонь,  крізь  попіл  і  руїни
Вернувся  прапор  наш  у  рідний  край.
Лишилися  зруйнованими  стіни,
Що  стогнуть  й  просять:  «Це  не  забувай!»

Сьогодні  ми  вшановуєм  героїв,
Що  вирвали  цей  край  із  пазурі́в,
І  тих,  хто  в  пеклі  муки  і  недолі,
Хто  за  свободу  там  живцем  зотлів.

Цей  день  —  не  просто  дата  на  папері,
Це  –  крик  душі,  що  вижила  в  борні.
Убитим  всім  у  рай  відкриті  двері,
В  небесній  мирній  світлій  вишині.

02.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2026

ОСЬ ЗНОВУ ТРИВОГА ЗВУЧИТЬ

ОСЬ  ЗНОВУ  ТРИВОГА  ЗВУЧИТЬ

Ось  знову  тривога  звучить,
Вже  знову  ординці  біся́ться,
Коли  вже  їх  лихо  приспить?
Коли  вже  за  нас  їм  воздасться?

Ось  знову  тривога  звучить,
Ось  знову  летять  ті  бляшанки,
Ми  в  спо́кої  хочемо  жить,
Від  них  хай  постануть  останки.

Ось  знову  тривога  звучить,
За  вікнами  небо  палає,
Ми  хочемо,  Господи,  жить!
А  ворог  все  смерті  жадає.

Ось  знову  тривога  звучить,
У  сховища  люди  вбігають,
А  серце  від  болю  кричить,
Дітей  від  ординців  ховають.

Ось  знову  тривога  звучить,
У  темряву  місто  окуте,
Життя  може  вмить  зупинить
Ракета,  що  смертю  закута.

Ось  знову  тривога  звучить,
Безсоння  за  очі  хапає,
І  кожна  хвилина  гірчить,
Нас  втома  нещадно  ламає.

Ось  знову  тривога  звучить,
Ніч  темна  у  мо́році  тоне,
Надія  остання  мовчить,
А  небо  від  вибухів  стогне.

Ось  знову  тривога  звучить.
Хай  світ  нашу  правду  почує!
Цей  стогін  ніде́  не  змовчить…
Життя  наше  ворог  руйнує.

01.04.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2026

ВБЕРЕЖИ НАС, БОЖЕ, ВБЕРЕЖИ, БЛАГАЮ

ВБЕРЕЖИ  НАС,  БОЖЕ,  ВБЕРЕЖИ,  БЛАГАЮ

Поверни  бляшанки,  Боже,  до  ординців,
Вбережи,  Всевишній,  всіх  нас  УКРАЇНЦІВ!
Нам  орда  ракети  шле  з  свого́  болота.
Чи  сконає,  Боже,  вражая  сволота?

Вбережи  нас,  Боже,  вбережи,  я  мо́лю,
Відверни,  благаю,  горе  і  недолю!
Відверни  бляшанки,  нас  не  дай  вбивати,
Не  дозволь  домівки  наші  спопеляти.

Нас  і  нашу  неньку  ти  закрий  щитами,
Молю  я  сердечно:  «Будь,  Всевишній,  з  нами.
Із  тобою  спокій  у  душі  панує.»
Хоч  ординець  клятий  плани  все  малює.

Від  орди  ховатись  не  завжди́  встигаєм,
Захисту  від  тебе,  Боже,  ми  чекаєм.
Руку,  Всемогутній,  ти  тримай  над  нами,
Поможи  в  бою́  нам,  Боже,  з  ворогами.

В  нас  щодня  тривога,  страх  і  небезпека,
Є  пересторога  –  ворог  недалеко,
Та  й  летять  бляшанки  цілими  роями,
Всі  летять  з  болота,  із  гнійної  ями.

Ворога  без  тебе,  Боже,  не  здолати,
Не  дозволь,  Всевишній,  їм  до  нас  злітати.
На  гнилім  болоті  трюки  хай  покажуть,
Вся  орда  й  бляшанки  в  болотах  хай  ляжуть.

Кожна  та  бляшанка,  що  до  нас  злітає,
З  феєрверком  гучно  там  хай  і  лягає.
Дай  нам  ПЕРЕМОГУ,  Превеликий  Боже,
Бо  орді  й  бляшанкам  –  на  болоті  ложе.

01.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2026

ВБЕРЕЖИ НАС, ВСЕМОГУТНІЙ

ВБЕРЕЖИ  НАС,  ВСЕМОГУТНІЙ

Вбережи  нас,  любий  Боже,
Бо  летить  сміття  вороже,
Захисти,  закрий  щитами,
Будь,  Всевишній,  за́вжди  з  нами.

Вбережи  нас,  я  благаю,
З  молитов  вінець  сплітаю,
Ми  без  тебе  всі  безсилі,
То  ж  шлемо́  молитви  щирі.

А  сміття  із  оркостану
Хай  нас,  Боже,  не  дістане.
Розвертай  їх  на  болото,
Хай  горить  з  сміттям  сволота.

Ті  бляшанки  смертоносні
Всі  летять  до  нас  і  досі,
З  цьо́го  лиш  орда  радіє,
Нам  біду  і  горе  сіє.

Ми  не  хочемо  вмирати!
Як  себе  нам  захищати?
Це  ж  триває  вже  роками…
Зглянься,  Боже,  понад  нами!

Вбережи  нас,  Всемогутній,
Ти  в  серцях  наших  присутній,
Хай  упир  про  нас  забуде,
Й  спокій  в  нас  хай  за́вжди  буде.

01.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2026

ОСЯЙНІСТЬ ДУМОК

ОСЯЙНІСТЬ  ДУМОК

Думки́,  мов  клекіт  журавлиний,
Немов  снування  павука,
Немов  кетяги́  на  калині…
Не  кожна  думка  є  легка́.

Вони  такі,  немов  заграва,
Неначе  ле́гкий  вітерець,
Буває  думці  кажеш:  «Браво!»
Вони  не  сходять  нанівець.

Думки́,  мов  хвилі  в  синім  морі,
Неначе  вихор  й  буревій,
Неначе  вітер  на  роздоллі,
Вони  ведуть  й  ведуть  до  мрій.

Думки́,  немов  шпилі  на  горах,
Неначе  леза  від  ножів,
Воно  у  кольорі,  в  узорах,
Неначе  вихід  кораблів.

Думки́  кружляють,  мов  у  танці,
Буває  різним  їхній  темп,
Вони,  неначе  ро́си  вранці,
Але  бува  від  них  і  щем.

Немов  метелики  барвисті,
Немов  гучний  бджолиний  рій,
Зате  усі  джерельно  чисті,
До  дій  усіх  вони  –  рушій.

01.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2026

МИ ДОЛІ ОДУ НЕ СПІВАЄМ

МИ  ДОЛІ  ОДУ  НЕ  СПІВАЄМ

Ми  зовсім  долі  оду  не  співаєм,
А  може  варто  це  яко́сь  роби́ть?
Від  неї  ми  прихильності  чекаєм,
Життя  без  неї  зо́всім  не  прожить.

Лиш  доленьку  собі  не  обираєм,
І  пишеться  не  нами,  та  для  нас,
У  Бога  ми  щасливую  благаєм,
З  надією  це  робим  защораз.

На  долю  в  нас  бувають  нарікання,
І  Бога  через  неї  гнівимо́,
Але  на  краще  маєм  сподівання
Й  з  життям  на  місці  ми  не  стоїмо.

Із  долею  про  що  ми  розмовляєм,
Про  що  бере́мось  з  нею  гомоніть?
Та  й  оду  і  пісню  долі  не  співаєм.
То  ж  ту,  що  є,  від  себе  не  женіть.

Єдина  доля  кожному  писалась,
І  нам  без  неї  в  світі  не  прожить,
Від  перших  днів  стелилась  і  впліталась,
Без  неї  не  прожита  жодна  мить.

То  може  варто  долі  щось  співати
Ще  й  обережно  щось  її  проси́ть?
Вона  на  це  продовжує  чекати,
Її  ніщо́  й  ніко́ли  не  приспить.

09.08.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2026

СТО ПЕРША ВЕСНА

СТО  ПЕРША  ВЕСНА

(  З  нагоди  101-ї  річниці  від  Дня  народження  Дмитра  Гнатюка)

Сто  перша  весна  розцвітає  над  світом,
І  пісня  велична  у  небо  летить,
Він  став  для  народу  і  батьком,  і  цвітом,
Що  в  кожному  серці  сьогодні  звучить.

Його  баритон  —  то  і  буря,  і  тиша,
Чере́мош  в  нім  піниться,  гори  гудуть,
Він  кожну  струну  в  нашій  долі  колише,
Бо  в  пісні  тій  —  правди  і  вічності  суть.

Ті  «Два  кольори»  в  небі  стрічками  звились  –  
То  чорна  печаль,  то  червона  любов,
І  зо́рі  в  поклоні  низькому  схилились,
Цю  глибу  вшанують  так  знову  і  знов.

Та  оперна  сцена  —  мов  храм  золотавий,
Де  кожен  акорд  —  як  молитва  жива,
Проніс  він  код  вічності,  честі  і  слави,
Вкарбовував  це  він  у  пісню,  співа.

Хай  час  пролітає,  мов  мчить  колісниця,
Та  голос  Дмитра  не  замовкне  повік,
Він  —  наше  пророцтво,  духовна  криниця,
Великий  Талант,  в  ньому  –  світла  поті́к.

Він  був  і  Остапом,  і  грізним  Султаном,
Мазепину  думу  у  світ  виноси́в,
Звучав  над  Дніпром  він  і  над  океаном,
І  в  Бога  для  люду  надії  просив.

Його  баритон  —  оксамитові  ночі,
І  криця,  що  креше  вогонь  у  бою́,
Світились  щоразу  ті  світлії  очі.
Пісні,  що  він  ніс,  є  і  зараз  в  строю́.

Не  просто  співак  —  то  душа  України,
Що  в  кожному  звуці,  як  фенікс,  стає,
Він  бачив  крізь  час  золоті́  верховини,
Де  сонце  пророцтво  шепоче  своє́.

В  сто  першій  весні  знову  голос  той  чуєм,
Тим  голосом  знову  вона  гомонить.
Дмитра  Гнатюка  ми  сьогодні  шануєм,
І  пам’ять  про  нього  завжди́  буде  жить.

Ми  нині  вклонімось  великій  людині,
Що  пісню,  мов  прапор,  у  вись  підняла.
Він  піснею  жив  й,  наче  в  чудо-перлині,
До  пісні  любов  в  нього  за́вжди  жила́.

Хай  котить  луною  «Рушник»  поміж  нами,
І  «Києве  мій»  у  серцях  виграє́.
За  ним  на  цім  світі  зачинені  брами,
Та  пісню  лишив  нам  –  багатство  своє́.

28.03.2026р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2026

ПРОРОЦТВО РОЗКРАЯНОГО НЕБА

ПРОРОЦТВО  РОЗКРАЯНОГО  НЕБА

Небо  краять  блискавиці
І  гримить  так  грізно  грім,
Небо  все  чимдуж  іскриться,
Загадкове  щось  є  в  нім.

Дивовижно  і  маркотно,
І  лякає  грому  звук,
Кілька  днів  триває  сльо́та,
Йде  у  небі  перегук.

Покотився  грім  по  небу,
Дуже  гучно  гуркотить,
Не  спини́ть  його  потребу,
Все  сильніше  клекотить.

Блискавиці  з  громом  в  змові,
У  дуеті  так  живуть,
Є  секрет  у  їх  розмові,
Та  його  не  видають.

Грім,  неначе  колісниця,
Мчиться,  їде,  аж  летить,
Крає  небо  блискавиця
Й  дощ  сильніше  взявся  лить.

Небо  навпіл  розтинає,
Світлом  грізним  виграє,
І  кінця  цьому́  немає  –  
Все  це  стра́ху  додає.

Небо  крається  надвоє,
Сипле  іскри  навкруги.
Чи  у  них  пророцтво  сво́є  
Кольорової  дуги́?

Грім  розкочує  відлуння,
Розриває  береги,
Наче  древнє  розчаклуння,
Й  не  бракує  їм  снаги.

Крешуть  іскри  громовиці,
Світло  ділиться  своє́
В  золотій  старій  скарбниці,
Доля  виклик  видає.

Блискавиця  небо  шиє,
Злоту-нитку  дістає,
Наче  звір  невтомний  виє,
Щось  шукає  там  своє́.

Ллється  небо  золотою
Фарбою  на  ланцюги,
Й  стане  чистою  водою
Кольорової  дуги́.

Все,  що  мучило  й  боліло,
В  громі  голос  віднайде,
Щоб  пророцтво  зрозуміло
Те,  що  далі  нас  веде.

В  то́му  грізному  пророцтві
Небо  крається  в  імлі,
Іскри  бачим  на  тім  боці,
Тишу  й  спокій  –  на  землі.

27.03.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2026

ТОБІ НАЗАВЖДИ ТРИДЦЯТЬ ДВА

ТОБІ  НАЗАВЖДИ  ТРИДЦЯТЬ  ДВА

(Світлій  пам’яті  полеглого  героя  Тараса  Мусієнка  від  імені  мами)

Було́  тобі  лиш  тридцять  два,
Не  буде  більше  вже  ніко́ли,
Були́  останніми  слова́…
Лежиш  в  могилі,  мій  соко́ле.

В  домівку  більше  не  зайде́ш,
В  твої́х  обіймах  більш  не  буду,
І  долю  сво́ю  не  знайде́ш,
Вже  не  здійснитись  цьо́му  чуду.

На  мене  дивишся  з  світлин,
Несказане  сказати  хочеш,
Не  меле  твій  життєвий  млин,
В  сльозах  і  серце,  й  мо́ї  очі.

За  тво́ю  душу  в  молитва́х,
За  тво́ю  душеньку,  дитино,
Додому  йдеш  лиш  в  мо́їх  снах,
Лиш  в  снах  ти  вдома,  любий  сину.

Свічу  загашено  тобі,
Обірвано  життєву  нитку,
Не  буть  життєвій  більш  сівбі,
Життєвий  шлях  закі́нчивсь  швидко.

Героєм,  сину,  ти  поліг,
Героєм  ліг,  моя  кровинко,
Не  пройдено  усіх  доріг,
І  не  пройде́ш  їх,  любий  синку.

Душа  шматується-болить,
Зарадить  горю  я  не  можу,
Тобі  було́  б  ще  жить  і  жить,
Та  в  потойбіччі  тво́є  ложе.

Пішов  ти  з  ворогом  на  прю
За  рідний  край,  за  солов’їну,
Тепер  в  Небесному  строю́
Моли́тви  молиш  за  Вкраїну.

Тобі  наза́вжди  тридцять  два  –  
Доро́га  в  за́світи  майнула,
Ти  не  зібрав  свої́  жнива́  –  
В  життя  доро́га  не  вернула.

Якби  не  клята  ця  війна,
Ти  встиг  би  все  зробити,  сину,
Якби  не  вбивця-сатана  –  
Не  скуштувала  б  я  поли́ну.

Ти  в  мо́їм  серці  назавжди́,
Про  тебе  всі  думки́  й  моли́тви,
Звідтіль  не  ве́рнешся  сюди,
Як  не  вернув  із  по́ля  битви.

В  Небеснім  Царстві  спочивай,
А  я  молитимусь  за  тебе,
Ти  в  пеклі  був  –  пішов  у  рай,
Душа  твоя  злетіла  в  Небо.

А  тут  могила,  як  квітник  –  
Домівка  вічна,  вічне  ложе,
Наза́вжди  в  серце  біль  проник,
Тебе  в  життя  вернуть  не  можу.

Усе  життя  з  цим  болем  жить,
Душа  і  серце  рвуться  в  шмаття,
Свічу  твою́  не  запали́ть,
Загасло  вже  твоє́  багаття.

27.02.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2026