| Сторінки (7/639): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
ЩАСТЯМ ОПОВИТІ
Ми з тобою одягнені в щастя,
Одягнулись ми в нього колись,
Ми прийняли його, мов Причастя,
І серця́ у коханні злили́сь.
Це ошаття нам дуже пасує,
Ця коштовність для нас дорога́,
Воно ра́зом із нами воркує,
Й талісман нам обом простяга.
Ми у ньому на крилах кохання,
Відчуваєм його кожну мить,
Що злітає, мов пташечка рання,
Й в піднебессі так лунко дзвенить.
Це ошаття і ніжне й коштовне,
І торкає душевну струну,
Та й єдине воно, неповторне,
І немає у нім полину.
Незрівнянне воно, мов намисто,
І таке, мов джерельна вода,
Виграє сонцесяйно, іскристо,
Біля нас зі всібіч припада.
Ми тим щастям удвох оповиті,
І воно, наче ніжная шаль,
І ми ним, наче росами вмиті,
Та й іскриться, неначе кришталь.
14.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Я НЕ ПОВІРЮ У БРЕХНЮ
Я не повірю у брехню,
В слова́ облесливі, лукаві,
Які вступають у борню,
Аби купатися во славі.
Я не повірю ні на мить,
Про ту любов, яку голо́сять,
Бо їх Вкраїна не болить,
І нас триматися тут просять.
Я не повірю про любов,
Що так кричать у закордонні,
У них не стила в жилах кров
Ні ті роки, ані сьогодні.
То де ж була ота любов,
Коли Вкраїна народилась?
То ж кожен де її знайшов,
Коли Вкраїна кров’ю вмилась?
На цій землі кричіть про це:
Про те, як треба нам триматись.
Де все пала, кричіть слівце,
І там, де нікуди сховатись!
А ви десь там, за паркано́м,
Про Україну заспівали,
Словами йдете напролом…
То де ж любов ту відкопали?
Є й ті, звичайно, в тих краях,
В яких любов до неньки щира,
Вона вся в діях, не в словах!
Бо Україна – серцю мила.
Не для піару пісня й вірш,
Не для піару кожне слово,
Коли стає все гірш і гірш…
Псевдолюбов за сво́є знову.
Вкраїну серцем полюбіть…
Та має бути це властиво…
Словами рану не ятріть,
Для України це – важливо!
Аналізуйте весь свій шлях,
Усі мотиви й аргументи,
Знайдіть любов у тих роках.
То ж чи були такі моменти?
Її, звичайно, не було,
Та мить з’явилась для піару.
Вже є любові джерело?
З котрого ж бо репертуару?
18.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
ЛУКАВА ЛЮБОВ
Звідкіль беруться псевдопатріоти,
Котрі Вкраїну люблять на словах?
В словах котрих звучать лукаві ноти…
Самі ж бо у заморських десь світах.
Коли Вкраїна тільки народилась
І ненечка була́, мов немовля,
І нива ще її не колосилась,
Не зорана була́ її рілля.
Тоді Вкраїну стали покидати,
Не думали про доленьку її,
Та оду почали́ тепер співати,
Не кинувши ті теплії краї.
А в мить одну ще й інші долучились,
Бо випала нагодонька така,
Бідою Україноньки прикрились
І кажуть, що в них доля нелегка.
Кричать десь там, як Україну люблять,
Але в біді її лишили тут,
На пляжі із плакатом орків «гублять»,
І кажуть, що Вкраїною живуть.
Невже любов до ненечки проснулась?
Чому ж бо спала всі оті роки?
Заговорила совість? Стрепенулась?
Чи може кличуть з ненечки стежки?
У це нікол́и знайте, не повірю,
Що туга за Вкраїною і біль,
І сво́ю думку з ними не розді́лю,
Бо їх лукавість сипле в рану сіль.
І вишиванка псевдопатріота
Не знищила лукавість у душі́,
Їй не відкрились із душ́ ворота…
Полин зостався, терня й спориші.
Защебетали як про Україну,
Як начебто Вкраїна їх болить!
Акцент заморський вплели в солов’їну,
А щирості не чути… Може спить?
На цій землі́ любіть Вкраїну-неньку,
У вибухах й вогні її любіть,
Від ворога рятуйте дорогеньку,
Й нещирість сво́ю в тих краях лишіть.
15.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
ЛЕЛЕКА
( До картини відомого художника Олега Шупляка "ЛЕЛЕКА" )
Так ось розправив два крила лелека,
Відбиток на обличчі залишив.
Чому́сь направив погляд свій далеко,
В задумі хвіст додолу опустив.
На крилах пір'я – вії дивовижні,
І брови-дуги – контури тих крил,
На місці губ – красиві но́ги-стрижні,
А очі-кри́ла – силует вітрил.
А очерет – це контури обличчя,
Й волосся, що спадає до лиця.
І кола на воді, як борода, здається,
Й під бородою – форма комірця.
Так поєднати птаха і людину
Міг тільки обдарований митець.
І я думками, мов та птаха лину,
Бо кожен з нас – життя свого́ творець.
06.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ
(Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо)
В заморськім кра́ї псевдоукраїнці,
Вдягнули вишиванку й взя́ли стяг,
Але душа лишається в заслі́нці,
І люблять Україну на словах.
Таких, на превеликий жаль, чимало,
Для них війна – це просто слушна мить,
Якої ті роки їм бракувало,
Й душа за Україну не болить.
То ж слушним є момент цей для піару,
Де про любов так голосно кричать,
Не мають від війни́ вони удару,
І рятувати ненечку не мчать.
А де ж були всі двадцять-тридцять ро́ків?
Покинули Вкраїну ще колись,
За всі роки́ не було жодних кроків,
Зате тепер любити узяли́сь.
За парканом так вигідно кричати,
Бо там тривог і вибухів нема,
Не личить тії маски одягати
І про любов кричати з усіма.
Мовчали стільки літ й заговорили,
Але не тут, а там, за парканом,
Лукавим словом неньку полюбили,
І сиплють ними так, немов піском.
16.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
ХАЙ БУДЕ ТАК
Хай миті будуть всі щасливі,
В обійми щастя хай бере́,
Ми йдім в обі́йми щастю-зливі --
Його ніщо́ не забере́!
Хай щастя сипле зорепадом,
І буде зливою для нас,
Хай поспіша життєвим садом,
І зоряним хай буде час.
Нехай прилине щастя вітром,
Росою срібною спада,
Хай розкрива свою́ палітру,
Хай плине нам, немов вода.
Нехай щодуху поспішає,
Нехай немає перепон,
Невдач ніде́ нехай не має,
Хай ві́зьме кожного в полон.
Хай по дорозі не бариться,
Нехай у танці закружля,
Йому баритись не годиться,
Нехай примчить до нас здаля.
Нехай прилине, наче птаха,
Обійме нас своїм крилом,
Хай буде з нього добра пряха,
Живильним стане джерелом.
15.04.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
УСПІННЯ
Успіння Богородиці святої
Шанують християни ж бо усі,
Ісусової неньки дорогої.
В сльозах була, як квітка у росі.
Життя земне у Діви обірва́лась,
Було́ воно не з медом, нелегки́м.
Як в пта́хи, серце трепетно збивалось,
І дихання було не раз важким.
Життя земне у Діви закінчи́лось,
Але живе вона в наших серцях.
Не раз Пречиста слізоньками вмилась,
Тримавши тіло сина на руках.
Успіння Богородиці шанують,
Пречиста Діва – Матінка Христа.
В цей день до храму звідусіль прямують
Про Матір Божу мовлять всі вуста.
28.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
НЕ ЗМІГ
Не зміг я вижити в бою́,
Не зміг… Напевно не судилось,
Не буду більше я в строю́,
Не б’ється серце… Зупинилось.
Загасла вже моя́ свіча,
Її ординці загасили,
Поли́лась кров… нема плеча…
Мене на полі бо́ю вбили.
Ніхто зарадити не міг,
Хоч намагались врятувати,
За небокрай мій шлях проліг,
Там вічним сном я буду спати.
У вічність рано я пішов,
Родині прикрості завдавши,
Крізь пекло на землі́ пройшов
І пекло на землі́ пізнавши.
Словами всього не сказать,
І пензлем все не змалювати…
Там довелось жахіть пізнать,
Бо став Вкраїну захищати.
Я не зостався у боргу
Перед Вкраїною святою,
Не буде про́щення врагу,
Хоч я не пі́ду більш до бо́ю.
Не зміг я вижити… не зміг,
Поліг у віці молодому,
Вкраїні вірність я зберіг,
Та не вернувсь живим додому.
12.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
ДЛЯ МАМИ… ІЗ ЗАСВІТІВ
Не плачте, мамо, не тужіть,
Підіть до церкви помолитись,
За ду́шу свічку засвітіть,
Достатньо вам сльозами митись.
Мене не ве́рнете слізьми́,
З могили я уже не встану,
До ворога я став грудьми
І вам зробив на серці рану.
Назад нічо́го не верну́ть,
Той бій, що був, уже позаду,
Не зміг вражи́ну відвернуть,
Яка завдала тілопаду.
Багато нас там полягло,
Все більше ворог наступає,
Там буть інакше не могло –
Орда ні в чо́му меж не знає.
Сидіти вдома я не міг,
На захист мусів, мамо, стати,
Звідтіль в могилу шлях проліг,
В ній буду вічно спочивати.
То ж не судилося мені
Здобути нашу ПЕРЕМОГУ,
Потрапив в пащу сатані
Й пішов у вічную доро́гу.
Із неї я не поверну́,
Не сяду з Вами на порозі,
Я заплатив страшну ціну…
Минути пла́ти був не в змозі.
Ви серце, мамочко, не рвіть,
Уже нічо́го не змінити,
За все мене, прошу, простіть
І знайте Ви – ХОТІВ Я ЖИТИ…
12.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
ВИР БАЖАНЬ
Дня благословенного
Нині і завжди́,
Щоб не знали людоньки
Горя і біди́.
Сонце аби сяяло,
Вітер повівав,
Ворог, наче бульбашка,
Навіки́ пропав.
Ворог нехай висохне,
Згине, як роса,
Хай нам усміхаються
Мирні небеса.
Радість хай засипле нас,
Наче снігопад,
Хай розквітнуть усмішки,
Як весняний сад.
Хай торкає променем
Сонце з висоти́,
Щоб не гнули кожного
Ці важкі хрести.
Щоби рідна мовонька
Линула із вуст,
Щоб не ливсь у рідную
Весь ворожий муст.
І не плач щоб чули ми,
А й дитячий спів,
Щоб до калинової
Люд наш прикипів.
Нива хай коло́ситься
Золотом уся,
Всім нам переможного
У війні кінця!
09.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
СЛОВЕСНА ЗБРОЯ
Мої́ слова́ вбивають окупантів,
Мої́ слова́ йдуть з ворогом на прю,
Мої́ слова́ цінніші діамантів,
Я, наче лезо, їх щораз гострю́.
Боїться ворог сло́ва, наче зброї,
Яка влуча смертельно прямо в ціль,
І кожне слово, наче ті набої,
Немов на рану висипана сіль.
Чому́ ж вони для них такі вразливі?
Чому́ вони для них такі страшні?
Події всі описують жахливі
У клятій цій, у цій страшній війні.
Мої́ слова́ не там, на полі бою,
Неначе зе́рна сиплють на папір,
І кожне обертається у зброю,
Шліфую їх, неначе ювелір.
Щоразу сили й міці набирають,
Щораз стає сильнішим їх удар,
Тому́ вони так ворога лякають.
Як виявилось – вправний я зброяр.
Мо́ї слова́ – це зброя дуже цінна,
Яка зненацька в ворога влуча,
На фронті цім вона є незамінна,
Бо так прицільно ворога сяга.
07.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
НЕВЖЕ ВКРАЇНСЬКА МОВОНЬКА СМЕРДИТЬ?
Ти на якій землі́, скажи, живеш?
І хліб з землі́ якої споживаєш?
Твоє́ безчестя вже не знає меж,
Бо мовою ординців розмовляєш.
З яких джерел святу водицю п’єш,
І по якій землі́ щодня ступаєш?
Із вуст, як воду, вражу мову ллєш
І саме цим її ти величаєш.
Невже вкраїнська так тобі смердить?
Невже не розумієш, що ти робиш?
Невже ВКРАЇНА й МОВА не болить?
Ти вочевидь культуру й МОВУ гробиш.
Вже скільки літ провадиться війна,
Вже скільки літ ординці нас вбивають…
Шматує нашу неньку сатана,
І все вкраїнське знищують-стирають.
Ти помагаєш ворогу у цім,
Бо МОВА має значення і силу!
Невже не УКРАЇНА – отчий дім,
Що вирішив вести́ її по схилу?
Госпо́дь поможе ворога здолать,
І калинова буде процвітати.
Тоді якою будеш розмовлять
І будеш по якій землі́ ступати?
03.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
ПРЕОБРАЗИТЬСЯ УКРАЇНА
В калини ке́тяги рясні,
Співуча наша солов’їна,
Реальність буде – не вві сні
Преобрази́ться Україна.
Здійме́ться ненечка з руїн,
Вдихне́ вона на повні груди,
Та не зігне́ вона колін,
Бо з нею Бог і з нею люди.
Не будуть рідну шматувать,
Не будуть рідную палити,
Візьме́ться знову розквітать,
Вона жила́ і буде жити.
Достатньо зазнано тортур,
І крові витекло без міри,
Зависочіють стіни-мур,
Й не вбить ніко́му духу-віри.
Любисток ніжно зацвіте,
Барвінок знову землю всте́лить,
Колосся вгнеться золоте,
Ординець неньку не засе́лить.
Заплаче знову верболіз,
Дніпро покотить сво́ї хвилі,
Та більше ми не виллєм сліз,
Не буде пострілів щохвилі.
Преобразиться рідний край,
Замовкне вся ворожа зброя,
Ми будем чути водограй –
На цій землі в нас правда своя!
06.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
ЯБЛУЧНИЙ СПАС
Хто каже Спас, а хто – Преображення,
Та як би не назвали свято це,
За ним і Богородиці Успення,
А поле вже не пахне чебрецем.
Спас Яблучний, дозріла садовина,
Настав той день, її щоб скуштувать.
Для цьо́го раз така у році днина,
Освяченим щоб інших частувать.
Господнеє Преображення раз у році,
Його чекаємо усі ми цілий рік.
Від соковитих фруктів все у нас у соці…
Так са́мо це буває з року в рік.
В цей день сади ж бо пахнуть, як ніко́ли,
Цей аромат такий тільки в цей день.
Доповнюють його ж бо матіоли,
Але, на жаль, його нема щодень.
18.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
НИЗЬКИЙ УКЛІН ВСІМ МАТЕРЯМ
Низький уклін всім матерям,
Чиї́ сини нас захищають,
Та й ризикуючи життям,
На землю МИР нам повертають.
Низький уклін всім матерям,
Велика дяка за соколів,
А їхні душі – простір-храм,
І йдуть в обі́йми горя-долі.
Низький уклін всім матерям,
Які зростили патріотів,
Що бережуть життя всім нам
Від вбивць, ординців-ідіотів.
Низький уклін всім матерям,
Чиї́ сини на полі бою,
Пекельно тим соколам там,
Та закривають нас собою.
Низький уклін всім матерям,
Чиї́ сини на захист стали,
Де ллється кров, є пекло й злам,
Де в багатьох життя забрали.
Низький уклін всім матерям,
Господньої їм благодаті,
Платня́ хай буде не життям,
Живими хай зустрінуть в хаті.
04.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
ВІЙНА НЕ МАЄ ВІКУ І ЖАЛЮ
Війна не має віку і жалю́,
Вона ґвалтує, нищить, убиває,
То ж між життям і смертю і стою́,
Та смерть від мене очі відвертає.
І прикрощів в житті я не робив,
Ніко́му лиха я не заподіяв,
Мене без всього ворог залиши́в...
Про старість не таку я, Боже, мріяв.
Якби роки вернулись молоді,
Якби ж то сили всі мої́ вернулись...
Війна і старість, і часи не ті,
І дні мої́ з руїнами зіткнулись.
Війна безжальна... клята ця війна,
Забрала все... і дах над головою,
Так знищив все ординець-сатана,
То й на руїнах немічний я сто́ю.
Нема нічо́го в мене вже тепер,
І голову вже ні́де притулити,
Я сльози витер, піт з чола підтер...
Та де і як останні дні дожити?
Війна не має віку і жалю,
І я її не можу зупинити,
На милицях я Господа молю...
Куди подітись? Крок куди ступити?
28.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
ОСЯЙНІСТЬ ДУМОК
Думки́, мов клекіт журавлиний,
Немов снування павука,
Немов кетя́ги на калині…
Не кожна думка є легка́.
Вони такі, немов заграва,
Неначе ле́гкий вітерець,
Буває думці кажеш : «Браво!»,
Вони не сходять нанівець.
Думки́, мов хвилі в синім морі,
Неначе вихор й буревій,
Неначе вітер на роздоллі,
Вони ведуть й ведуть до мрій.
Думки́, немов шпилі́ на горах,
Неначе леза від ножів,
Вони у кольорі, в узорах,
Неначе вихід кораблів.
Думки́ кружляють, мов у танці,
Буває різним їхній темп,
Вони, неначе ро́си вранці,
Але бува від них і щем.
Немов метелики барвисті,
Немов гучний бджолиний рій,
Зате усі джерельно чисті,
До дій усіх вони – рушій.
01.08.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
ДУМКИ, ДУША Й НОВЕ ТВОРІННЯ
Нове творіння йде з душі́,
Ляга рядками на папері,
Думки́, неначе лемеші,
Та їм з душі́ відкриті двері.
Думки́ сную́ть, сную́ть, сную́ть
І струн душі́ вони торкають,
І сво́є прядиво прядуть,
На волю птахом вилітають.
Рядком лягають на папір,
Життя продовжують на ньому,
Не мають виміру і мір...
Вони бува гучніше грому.
Думки́ вирують в голові,
Плетуть творіння-павутину,
Цвітуть, мов квіти польові,
Нема думкам мої́м упину.
Думки́ творити помага,
Вони змальовують картину,
У кожній з них своя́ вага,
Не зупини́ть думок тих плину.
Ніщо́ не може їх спини́ть
Й назад не може повернути,
І лихо думку не приспить,
То ж їй ніко́ли не заснути.
31.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
НЕ НА ЧАСІ
Постійно чуєм: «Не на часі»,
Слова́ ці чуєм знов і знов,
Живе роки наш нарід в страсі,
Зате «на часі» ллється кров.
Постійно чуєм: «Не на часі».
А що ж на часі? Розкажіть!
Чому́сь до слів цих дуже ласі…
Подбали й тут зазделегідь?
Та чи на часі нас вбивати?
Та чи на часі йти з життя?
На ЧАС той скільки ще чекати,
Й яке він має прикриття?
Постійно чуєм: «Не на часі»,
Але для ко́гось саме час.
А що ж робити бідоласі,
Бо це він чує повсякчас?
Коли вже скажете: «На часі!»?
Коли почує це наш люд?
Що ще приховано в запасі?
І «НЕ НА ЧАСІ» буде суд!
Постійно чуєм: «Не на часі»,
Та час давно уже прийшов!
Слова́ кида, як темній масі,
Й давно всі ме́жі перейшов!
Постійно чуєм: «Не на часі»,
«Те не кажи», «Те не роби».
Не обрубають крил, мов птасі!
Затямить всім: «МИ – НЕ РАБИ!».
26.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
СПОКОЮ ВСІМ І КОЖНУ МИТЬ
Споко́ю я бажаю всім,
Хай буде день успішним, тихим,
Хай лине все до всіх в красі,
Хай оминає смуток й лихо.
Споко́ю кожному із нас,
Щоб не тривожили тривоги,
Нехай вертає мирний час
І лихо зі́йде із дороги.
Споко́ю зичу і добра́,
Хай сонце променем торкає,
На краще думка щоб жила́,
Й біда ніко́ли не торкає.
Споко́ю кожну-кожну мить,
Нехай ніщо нас не турбує,
Хай птаха щастя прилетить,
І невезінь хай не існує.
Споко́ю, затишку і мрій,
Прихильною хай буде доля,
Щоб не було́ перипетій,
Й ніко́ли щоб не знати горя.
Споко́ю щиро для усіх,
Хай гомонить душа, співає,
В домівці хай лунає сміх
І радість хай не покидає.
25.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
ІДУТЬ НАЙКРАЩІ
( Пам'яті тих, в кого забрали життя за мову, за патріотизм )
Ідуть від нас найкращі защораз,
Бо дуже часто в ко́гось на заваді,
Вони немов більмо... іконостас,
Якого так торкнутися всі раді.
Але ж чому́ вони лякають тих,
Хто МОВУ зневажає і плюндрує?
Хто додає і горя, й бід, і лих,
Й на патріотів повсякчас чатує.
Коли ідуть - злітає пелена
З очей у тих, хто був і нашим, й - вашим,
Як вдуматись, то в - суті глибина,
Й потвора цей не може буть інакшим.
Тому́ ця глибина наводить страх,
Звичайне слово нелюдів лякає,
Дзвенить про мову слово навіть в снах,
За це найкращих ірод убиває.
Найкращого не бачать у житті,
З насмішкою на нього реагують,
А до́бра справа ж бо на висоті,
Тому́ і пастки людям цим лаштують.
Ідуть від нас найкращі... так, ідуть,
Ідуть і вже ніко́ли не вертають,
В житті проходять, мов по лезу путь,
І як пішли - всім очі відкривають.
22.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
СЛОВА ЗОСТАЛИСЬ, МОВ СКРИЖАЛІ
( Пам’яті Ірини Фаріон )
Життям за МОВУ заплатила
За те, що МОВУ берегла,
За те, що так її любила,
На стражі МОВОНЬКИ була́.
За те, що МОВУ захищала,
Словами йшла за неї в бій,
Ціна яка буде́ – не знала,
Не знала ворога затій.
Слова́ її були́ колючі,
І бу́ли гострі, наче ніж,
Були́ глибокі і жагучі,
Прорубували все навсті́ж.
Ніколи слів не підбирала,
Рубала ними, як мечем,
В цей спосіб МОВУ захищала,
Була́ до МОВИ все лицем.
Пішла з життя, а ворог радий,
Що мовознавиці нема,
Що не стоїть вже на заваді
І словом більше не пройма́.
Пішла в невіданії далі,
Хоч непохитною була́.
Слова́ зостались, мов скрижа́лі…
За них життя своє́ й дала́.
24.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
ЖИТТЯ ЗА МОВУ ВІДДАЛА
( Пам'яті Ірини Фаріон )
Пішла від нас Ірина Фаріон,
Злякався ворог сло́ва українки,
На жаль це – дійсність, не жахливий сон…
Злякався ворог берегині-жінки.
Вона була́ за духом бойова,
Була́ різка, але була́ правдива,
Не підбирала лагідні слова,
Що ли́лись з вуст, неначе сильна злива.
Не кожному слова́ ці до душі́,
Не кожному було́ це до вподоби,
Кого́сь пекли, неначе спориші,
Й задуматись не бу́ло в них і спроби.
Життя вело́ немовби по межі́,
Немов по лезу… мов по лезу бритви,
Бо біль за МОВУ крився у душі̃,
Було́ життя, неначе поле битви.
Словами рвала ворога вона,
І рвала тих, хто ненави́дить МОВУ,
Була́ у цьо́му не її вина…
Бо вбити хочуть нашу калинову.
Тому́ вона на захисті була́,
І риса – боязлива, не про неї,
Вона життя за МОВУ віддала́,
І кров її проли́лась на алеї.
22.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
ПІШЛА НАЗАВЖДИ
(Пам’яті Ірини Фаріон )
Пішла вже мовознавиця від нас,
Їй помогли за ту межу́ ступити,
Бо тве́рдила про МОВУ і про нас,
Життя за це наважились лишити.
Пішла вже мовознавиця в світи,
З яких про МОВУ сло́ва вже не мовить,
Тут солов’їну вчила берегти,
Бо ворог нашу МОВУ лихословить.
Пішла вже мовознавиця, та й край,
У серці залиши́лась калино́ва,
Убивця виконав наказ: «Стріляй!»
Бо ворога лякає наша МОВА.
Пішла вже мовознавиця, пішла,
І справи незавершені зостались,
Обі́йми смерті… вражого крила́…
Про МОВУ всі слова закарбувались.
Пішла вже мовознавиця, нема,
І більше вже сюди не поверне́ться,
На світі вона жи́ла недарма,
Що сіяла, те нивою візьме́ться.
Пішла вже мовознавиця… Чому?
Вона і МОВА були на заваді?
Чи світло ж бо поборе в нас пітьму?
А вороги таким новинам раді.
Пішла вже мовознавиця від нас,
Сліди свої́ у світі цім лишила,
Пішла вона з життя в непізній час,
Хоч солов’їну над усе любила.
21.07.2024
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
ЗАТИХ ТОЙ ДЗВІН, ЯКОГО ЧУЛИ ВСЮДИ
( Пам'яті Ірини Фаріон )
Вбивають тих, хто ніс у серці МОВУ,
Хто все життя її оберігав.
Провадиться усе це знову й знову:
Курок убивця знову натискав.
Постала на заваді й берегиня,
Яка плекала МОВУ й берегла,
Велика патріотка й політкиня,
Що МОВОЮ й ВКРАЇНОЮ жила́.
З тим пострілом свіча її загасла,
Хоч тліти намагалася ще мить,
Любов до МОВИ до кінця не гасла,
Бо МОВІ й УКРАЇНІ вічно жить!
Всім серцем рідну мовоньку любила,
Боролася за неї, як могла,
Що МОВА має значення – тверди́ла,
Як кривдили – мовчати не могла.
Затих той дзвін, якого чули всюди,
Який дзвенів й ніко́ли не стихав,
Дзвеніти більше він уже не буде…
До боротьби за МОВУ він скликав.
Із вуст не лине більше солов’їна,
На захист МОВИ більше не стає,
Відчула втрату ненька-Україна,
Яка біди́ і горя зазнає́.
20.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
РЕВ СИРЕН СПОЛОХАВ ТИШУ НОЧІ
Ніч була у вибухах, в тривозі,
Не дають спокійно людям жить,
Україна вбивцями в облозі,
Але світ це зовсім не болить.
Цілу ніч від вибухів здригались,
Мотлох вражий все атакував,
На Господній захист сподівались,
Бо потвора нас не полишав.
Рев сирен споло́хав тишу ночі,
Бо роздався гучно навкруги,
Це виття, неначе поторочі,
Що торочать кляті вороги.
Співи солов'їні нам не чути -
Їх глуши́ть сирен отих виття.
Чом у нас усе це має бути?
Нам за що таке страшне життя?
Нам куди сховатись від бляшанок,
Бо вони - не злива і не град.
Скільки буде вражих забаганок?
Чи постане з неньки квітосад?
Але ж світ неначе і не бачить,
Просто споглядає і мовчить.
Не відчує серцем, не побачить,
А біда чужа їх не провчить.
18.07.2024
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
ДЯКУЮ ЗА НІЧ
Всевишній, дякую за ніч,
За те, що я її прожи́ла,
Що ти зі мною пліч-о-плі́ч,
Й мене почув, коли молила.
Всевишній, дякую тобі,
Що вражі ці́лі відвертаєш,
За це до тебе я в мольбі,
І ти мене оберігаєш.
Всевишній, дякую за те,
Що бачу сонечко на небі,
Колосся бачу золоте
Й тебе молю́ в свої́й потребі.
Всевишній, дякую за всіх,
Кому́ вберіг життя й домівку,
Прости нас кожного за гріх
Й продовжуй берегти голівку.
Всевишній, дякую й пробач
За прикре слово та обра́зу,
Життя мого́ ти є глядач.
Прости за все… Казала й ка́жу.
Всевишній, дякую й молю́,
Аби беріг завжди́ й надалі.
Душі́ грішити не велю́,
Хоч вчинки є й недосконалі.
16.08.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
КІНО ВІКІВ
Яке кіно!... Кіно усіх віків…
Таке у світі вперше споглядають,
Прикуті погляди до нього зі світів,
Й продовження його щодня чекають.
Червоні й чорні барви в ньому є,
Де згарища чорніють й кров стікає,
Ударів далі ворог завдає,
За планом він невпинно убиває.
Що далі за сценарієм? Скажіть!
Інтрига тут, повірте, ні до чо́го,
А може ви його перепишіть
І не вбивайте ви уже ніко́го!
Усе за планом, зйомки йдуть щодня,
У сценах дим, вогонь, і крик, і тиша,
Залучена до зйомок вся руsня,
Яка щодня нові́ сюжети пише.
Жорстокі кадри, забрані життя,
Й що далі стрічка – кадри все страшніші:
Усюди смерть і кровопролиття,
А вибухи й тривоги все рясніші.
Коли вже буде клятий той СТОП-КАДР,
Закінчиться кіно й побачим титри
І буде стрічка «НЕНЬКА-КВІТОСАД»,
Яку озвучать старовинні цитри?
12.07.2024р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
СЛАВНИЙ ЮВІЛЕЙ
( З нагоди 85-річчя Народного артиста України, Героя України Анатолія Несторовича Паламаренка )
Сьогодні славний ювілей
У величі, у гли́би сло́ва,
Хоч сивочолий майстер цей,
Та з вуст його лунає МОВА.
На пле́чі сіли цифри ці,
По-Янгольськи в обі́йми взя́ли,
Ліхтар життєвий у руці,
Нову́ сонату заспівали.
Вона звеличено звучить,
Нові́ акорди, гама, ноти,
Й струна по-но́вому бринить,
Дода́лось меду в чудо-соти.
Колосся з збіжжям золотим,
Давно здобутків повні скрині,
Знайома я з Героєм цим,
Й вітання щирі шлю я нині.
Числом змінилися роки,
Поповнилась душі́ криниця,
Яку він повнить залюбки.
Його душа, немов світлиця.
Магічні цифри вісім й п'ять
Госпо́дь з'єднав так воєдино.
Я мрію й з сотнею вітать,
Хай сонце світить й слово лине.
Хай тішить й далі ювіляр,
Тепло́ душі́ нехай дарує,
Для нього світло всіх стожар,
З якими він життям крокує.
Хай Діва ві́зьме під Покров,
Все будуть Ангельські обі́йми,
Народна хай пала любов,
І до вершин життя хай зді́йме.
Нови́й чекає п'єдестал,
Нові́ визна́ння і висо́ти,
Яких нехай вирує шквал,
Й нехай звучать щасливі ноти.
12.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
СЦЕНАРІЙ СМЕРТІ
Сценарій, що написаний давно,
Його писали вбивці-сценаристи
І марили, щоб зняти це кіно,
Та щоб знімались в ньому не артисти.
Не Голлівуд кіно таке відзняв,
Зірки́ не Голлівудські в нім знімались,
Це оператор-вбивця монтував,
І люди в ньому із життям прощались.
В нім кожен епізод украй страшний,
В нім кожен епізод украй болючий,
І режисер кричав постійно: «Вбий!»,
А ним же був р@schист гнилий смердючий.
Сценарій скільки часу той писавсь?
Локації як довго обирались?
А від перегляду чи світ цього́ жахавсь?
Чи очі хоч тепер повідкривались?
Бою́сь, що ні, зроби́ть це не дано,
Хоч кадри із реальністю страшною:
Тіла́, зава́ли, чорнеє рядно…
Та очі світу все під пеленою.
Сценарій, що написаний давно,
Сценарій смерті, болю й тероризму.
Побачив світ живе страшне кіно,
Його знімать під силу лиш р@schизму.
Це те кіно, яке побачив світ,
Тут навіть Голлівуд відпочиває,
Сценарій втілили, відбувсь приліт,
Та світ і далі лиш спостерігає.
09.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
ОХМАТДИТ
Як же боляче і прикро…
Та чи буде судний день?
Верхово́дить бидло звикло,
Й люд Вкраїни – їх мішень.
В чо́му ж діти завинили
І за що вбивати їх?
Що ж ви, нелюди, творили?
Вам незнане слово ГРІХ?
ОХМАТДИТ наш знали в світі,
Там надія все жила,
Лікувалися там діти…
Знищено є й все до тла.
Із землею все зрівняли,
Зруйнували все ущент,
Бо ударів тих завдали
В одну мить, в один момент.
Під завалами впинились
Хворі діти і батьки,
Й лікарі з життям простились
Від ординської руки́.
Не несли́ вони загрози
Тим убивцям з болотів.
Не впадуть на землю сльо́зи
Мо́го люду чорних днів.
ОХМАТДИТ… Вкраїна… діти,
Біль і крик, пролита кров.
В пеклі їм за це горіти,
Тільки б судний день прийшов.
08.07.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
ПРОЯВИ ЖИТТЯ
Таке життя грайливе і коротке,
А іноді й жорстокість в ньому є,
У ньому сво́я гама, сво́ї нотки,
І барвами веселки виграє́.
А іноді рипить воно вербою,
І плаче, як над ставом верболіз,
Дивує нас воно своє́ю грою,
Буває, що й доводить нас до сліз.
Здіймається і вихрем й ураганом,
Ступа воно до танцю на паркет,
А часом виграє́ воно орга́ном
Й міняє професійно свій сюжет.
То б’є ключем, то раптом затихає,
То, наче жорна, меле все підряд,
Спочинку ані миті ж бо не знає,
Й спада красиво, наче водоспад.
Лягає неповторно оксамитом,
І золотом нам сте́лить килими́,
І хвилі котить, наче нива з житом,
І, наче Янгол, обійма крильми́.
Таке ж воно мінливе, як погода,
Вирують змі́ни в ньому защораз,
Від нього є і смуток, й насолода,
І слухає не за́вжди воно нас.
Й краплинами дощу десь тарабанить,
І сипле зо́рі, наче з решета́,
Буває, що лікує, десь – і ранить,
Та з ним несе́м усі свого́ хреста.
03.07.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
ПОЛІГ ГЕРОЄМ В ДВАДЦЯТЬ СІМ
(Полеглому героєві Петру Гавяку присвячується)
Поліг Петро, його нема,
Чорніє вдома з горя мати,
З розпуки ру́ки все здійма,
З могили сина не підняти.
Поліг героєм він за нас,
Поліг за неньку Україну.
Горіть свічі не збіг ще час…
Лишив наза́вжди рідні сті́ни.
Свіча загасла не сама,
Лиш чорна нитка й дим зостались,
Простивсь наза́вжди з усіма –
Життєві стру́ни обірвались.
Він бачив пекло з-за життя,
Та нам повідать це не зможе,
Був там, де кровопролиття,
Тепер могила його ложе.
Він міг багато ще зроби́ть,
Та двадцять сім йому наза́вжди,
Бо вічним сном в могилі спить,
За неньку ліг во ім’я правди.
Він болю й смутку цим завдав,
Кував в боях нам ПЕРЕМОГУ,
За неньку й нас життя віддав
Й пішов у за́світи в доро́гу.
Назад він звідти не верне́,
Не обійме́ сестру і брата,
І мамі спокій не верне́,
В землі́ без ві́кон в нього хата.
29.06.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
ВИШИВАЛАСЬ ДОЛЯ
Вишивалась доля квітами й барвінком,
Вишивалась доля шелестом трави́,
Вишиття лягало зі свої́м відтінком,
У вінок сплітались щирі молитви́.
Вишивалась доля словом і піснями,
Вишивалась доля стежкою в саду,
Вишивалась доля ще й любов’ю мами.
Поміж ті узори у житті іду.
Вишивалась доля співом солов’їним,
Та ще й ткала доля сво́ї килими
Вишивалась доля ехом мелодійним,
Приходи́ла навіть защораз у сни.
Вишивалась доля різними думками
І вона стелилась, наче оксамит,
Іноді спадала зливами й дощами,
Відчувала часто я її візит.
Вишивалась доля вишиттям незвичним,
Там були́ плеяди знаків і доріг,
Вишиття місцями бу́ло блискавичним,
І між ним щасливий навіть шлях проліг.
Вишивалась доля й вишиватись буде,
Вправно одягає в сво́є вишиття,
І вона крокує так за мною всюди,
Й буде крокувати так впродовж життя.
27.06.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
ПІШОВ З ЖИТТЯ
(Світлій пам’яті полеглого однокласника Андрія Мартина)
Пішов з життя Андрій, на жаль пішов,
Його свіча сама не догоріла,
Ворожий дрон убив його, знайшов,
І чорна птаха на плече присіла.
Героєм ліг за кожного із нас,
Героєм ліг за неньку-Україну,
Він жити мав, з життя іти не час…
Не віриться, що наш Андрій загинув.
На зустріч з нами більше не прийде́,
Життя шкільне із нами не згадає,
Та з пам’яті від нас він не піде́,
Хоч серед нас уже його немає.
Ніко́ли з сином не погомонить,
І з татом більше він не погутарить,
І не відчує, як сестру болить,
І в відповідь по ворогу не вдарить.
Низький уклін, що нам життя беріг,
Робив усе, щоб ворога позбутись,
З життя пішов, у землю вже поліг,
Заснув тим сном, з якого не проснутись.
У засвітах уже, в сирій землі́,
Вже сонце й небо не побачать очі,
Не ляжуть сиві пасма на чолі,
І сни вже не побачить він пророчі.
Пішов з життя Андрій, на жаль пішов,
Пішов від нас, але вже не ногами,
Не заведе́мо більше з ним розмов,
Та в пам’яті він за́вжди бу́де з нами.
21.06.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
ЩАСЛИВА ЗЛИВА
То був не дощ, то бу́ла сильна злива,
Була́ гроза і навіть буревій,
Та я була́ усмі́хнена й щаслива –
Збула́сь одна із заповітних мрій.
Ой, ні! Це не одна! Це їх багато,
Але вони зібра́лися в букет,
Було́ у мене величезне свято
Й народжувався ще один сонет.
Щаслива я із рідними удома:
З коханим, онучатами й дітьми́,
Кудись поділась непосильна втома,
Та й Ангел міцно обіймав крильми́.
А за вікном птахи у стоголоссі
Нову́ сонату виконать взяли́сь,
Нове́ зерно у повному колоссі
Й рікою привітання полили́сь.
Ще й сипались вітання зорепадом,
Збирала їх й збираю повсякчас,
Летіло щастя навіть поміж градом –
Це найдорожча серед всіх прикрас.
Я вдячна Богу за його дарунок,
Для мене він, немов безцінний скарб,
Це ще один життєвий візерунок,
В якому додало́сь відтінків й фарб.
Молитиму я ще таких дарунків,
І доля щоб прихильною була́,
Солодких від життя мого́ цілунків,
Купалась в щасті й квіткою цвіла.
04.06.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
ЖІНКА І НАУКА
Життя без жінки важко уявити,
Без неї сонце, ма́буть, й не зійшло б.
Без жінки людство що могло б зробити?
Та й важко уявити, що було́ б.
Куди не глянь – присутня всюди жінка
І розмаїття всіх жіночих доль,
І кожен крок, і різна поведінка…
Важлива і в науці жінки роль.
Дослідження доводиться робити
І формули усякі виводи́ть,
Всебічність цю потрібно оцінити,
І навіть в приклад жінку приводи́ть.
Дива в науці за́вжди жінка тво́рить,
Це – генератор безлічі ідей,
І баченням свої́м далеко зо́рить,
Нема для жінки за́мкнених дверей.
Вона – і жінка, й мама, і дружина,
Порадниця й підтримка у житті,
А праця наукова, як дитина.
Ще й часто пише твердження, статті.
Багато що зробити жінка може,
Вона й наука – роду одного́,
Між ними таємниче щось і схоже,
Зага́дка і поєднання цього́.
Наука й жінка, жінка і наука,
Оби́дні у гармонії живуть,
І кожна з них – у чо́мусь запорука,
І лиш вперед оби́дві за́вжди йдуть.
Та й жодну з них не можна зупинити,
Вони оби́дві – за́вжди відкриття,
В науці жінку треба оцінити,
Бо жінка – геній, світло і життя.
12.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
ВИШИВАНКО, ВИШИВАНОЧКО МОЯ
Вишиванко, вишиваночко моя́,
З гордістю тебе я одягаю.
І любов до України – це душа моя́,
Й любить Вкраїну вічно - присягаю.
Вишиванко, вишиваночко моя́,
Я у тобі́ неначе й народилась.
Ти наза́вжди будеш лиш моя́,
Ти мені в дитинстві ще наснилась.
Вишиванко, вишиваночко моя́,
Щаслива я, що я тебе вдягаю.
Без тебе ж бо, неначе я – не я,
Без тебе, вишиванко, сум я відчуваю.
Вишиванко, вишиваночко моя́,
Ти – найдорожча з-поміж одягу у мене.
Зігріва мене краса твоя́.
Це незрівнянно, просто – нотабене.
Вишиванко, вишиваночко моя,
З тобою у житті нова́ сторінка.
Ти для мене, для тебе – тільки я,
В тобі і в чужині я – українка.
22.05.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
СТАРОВИННИЙ ДАРУНОК
Вишиванки, наче доля,
Наче квіти серед поля,
Так гаптовані, вишивані вони.
Все тепло у них вкладали
І з любов'ю вишивали –
Повелося так у нас із давнини.
В вишиванки вклали душу,
Я традицій не порушу,
Вишиванку,як святиню бережу.
Кожен хрестик і мережка,
А стібок – життєва стежка,
Все життя я нею дуже дорожу.
Їх у спадок передали,
Вишивати їх навчали,
Вишиванка – це родинний оберіг.
Ще й орнамент-візерунок,
Старовинний це дарунок.
Скільки долею вишивано доріг.
Вишиванки одягаєм
І пісні про них співаєм,
Гордимося вишиванками усі.
Вишиванки всюди з нами,
Із молитвою й думками
В незрівнянній цій вишиваній красі.
22.05.2021 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Я ОДЯГНУЛА ВИШИВАНКУ
Я одягнула вишиванку,
Вона для мене – оберіг,
В ній вип’ю кави філіжанку
І сяду в сінях на поріг.
Я одягнула вишиванку
І стала в ній біля воріт,
В собі відчула я горянку,
А поряд квітне дивоцвіт.
Я одягнула вишиванку,
Гірське повітря, мов напій,
Так мило бачити щоранку -
На квіти сів бджолиний рій.
Я одягнула вишиванку,
Вона для мене дорога,
І принесу водиці в дзбанку,
Веселка в небі, як дуга.
Я одягнула вишиванку,
Піду я в ній у свій садок,
З милим гулятиму до ранку,
Та ще й піду у ній в танок.
Я одягнула вишиванку,
Неначе квіточка я в ній,
Світили зорі до світанку,
І народилось безліч мрій.
20.05.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024
ВЕСНА Й СУМНІ ПТАШИНІ СПІВИ
Птахи співають, як в раю́,
І лине спів той стоголоссям,
Та йде весна в мої́м краю́,
Трива війна проклята й досі.
Той спів пташиний не стиха́,
У ньому – смуток і тривога,
Бо в нас годинонька лиха́
Й не йде до нас ще ПЕРЕМОГА.
В пташинім співі чуєм гнів,
Усе у нім передається,
Нема у ньому тільки слів,
А нам все болю додається.
Птахи співають про усе,
Про те, що нам болить нестерпно.
То що ж весна нам принесе́?
Чи те, що є в нас – невичерпно?
Птахи співають в унісон
Про всю журбу, і біль, і сльо́зи,
Трива роки́ тривожний сон,
І про війни страшнії гро́зи.
Птахи співають, бо весна,
Яка могилами рясніє,
Герой в землі́ замість зерна́,
Наві́ки кожен з них німіє.
03.04.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
ЧОМУ Й ЗА ЩО?
Чому́ такий жорстокий, Боже, світ?
Чому́ війна прийшла у нашу хату?
Прийшла війна й трива вже 10 літ,
Й ми чинемо супротив супостату.
Чому́ війна сягнула, Боже, нас?
За що нам ції муки і страждання?
Чому́ настав для нас цей чорний час?
Надія лиш на тебе в нас остання.
Чому́ ти, Боже, все це допустив?
У чо́му наша, Господи, провина?
Які гріхи ти нам ще не простив?
За що страждає ненька-Україна?
Чому́ до нас прийшла страшна біда?
За що ми, Боже, в кро́ві потопаєм?
А кров тече рікою, мов вода,
І порятунку щиро ми благаєм.
Чому́ ляга у землю неньки цвіт,
І для сусідів ми щитом зробились?
Чому́ лиш співчуває нам весь світ
Й ні разу в вічі нам не подивились?
Чому́ й за що, Всевишній, в нас війна
Й з лиця землі ординець нас стирає?
Чому́ панує, Боже, сатана
І Україна, Господи, страждає?
21.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ВСЕ
Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
За те, що сигналів тривоги не чула,
За те, що я бачила, Боже, світанок
Й зустріла в домівці я ще один ранок.
За те, що в вікні я побачила небо,
За те, що ховатись ніку́ди не треба,
За те, що радію життю щохвилини,
І рідная мова із вуст моїх лине.
За те, що на МИР я плекаю надію,
Й тебе я, Всевишній, у серці лелію,
Й Пречиста мене під Покровом тримає,
І Янгол свої́ми крильми́ обіймає.
Я дякую Боже, що молю моли́тви,
Щоб всі повертались живими із битви,
Щоб щезли ординці із нашої неньки,
І більш не вмивалася кров’ю рідненька.
Я дякую, Боже, за хліб наш насущний,
За те, що вкраїнці – народ відчайдушний,
За те, що ординців, як нечисть, всі гонять
І мужньо наш край від потвор цих боронять.
Я дякую, Боже, за тво́ю опіку,
І ласки твої́, що їх маю без ліку,
Я дякую, Боже, за все, що я маю,
Й надію на тебе усю покладаю.
09.12.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
ПОДЯКА ЗА ТИШУ НІЧНУ
Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
За тишу нічну, що не бу́ло біди́,
Що вибухів, Боже, вночі я не чула,
І ворог свої́ не зали́шив сліди.
Я дякую, Боже, за тихий світанок,
І сонячний промінь торкнувся мене.
Зустріла я ще один, Господи, ранок.
Хай ворог ніко́ли нічи́м не сягне́.
Я дякую, Боже, за тишу ранкову,
Незвичну таку, як у мирні часи,
І маю я змогу піднятися знову
Й побачить сріблясті краплини роси́.
Я дякую, Боже, за сонце на небі,
За те, що я чую пташині пісні́,
До тебе звернутися можу в потребі,
І вибухів я не почула вві сні.
Я дякую, Боже, що я у домівці,
І я не ховалась в страху́ в укритті,
Не втратила я ні краплиноньки крівці,
Бо це так важливо тепер у житті.
Я дякую, Боже, за тво́ю опіку,
За те, що, Всевишній, в житті бережеш,
За всі твої́ ласки, яких є без ліку,
Й по стежці життя ти за руку ведеш.
03.04.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
НЕДОЛЯ У ОБІЙМИ ЩОБ НЕ БРАЛА
А я бажаю гарного всім дня,
Щоб тиша панувала в нас усюди,
Щоб згинула проклята вся руsня,
Аби в споко́ї жи́ли наші люди.
Щоб у́смішка селилась на вустах,
І радість щоб взяла́ усіх в обі́йми,
Щоб міни не лежали на стежках,
Нехай Госпо́дь моли́тви наші при́йме.
Щоб ворог щез, щоб згинув, як роса,
І світ аби розплющив сво́ї очі,
Від горя не сивіла щоб коса,
Й думки́ не йшли, неначе поторочі.
Аби Господь захисників беріг,
Щоб змовкли всі ворожі канонади,
Щоб ворог вже нічо́го більш не зміг,
І від свої́х аби не знали зради.
Аби чудова звістка надійшла
І доля Україні усміхнулась,
Аби лиха година відійшла,
І совість у всіх зрадників проснулась.
Погожа днина втішною була́,
І ненька у вогні щоб не палала,
Щоб Україна сльо́зи не лила́,
Недоля у обі́йми щоб не брала.
02.04.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
ЯК МОЛИТИ, ЯК БЛАГАТИ?
То як ще Господа благати,
Щоб відвернув від нас біду?
Аби вберіг від супостата
Й ворожу зупинив ходу?
То як ще Господа молити,
Аби життя наше беріг?
Благаєм, молим, хочем жити,
Та ворог сів на наш поріг.
То як ще Господа просити,
Аби потвор від нас відвів?
В молитві ру́ки як зводити,
Щоб ми не клали більш голів?
То як ще Господу вклонитись?
Які моли́тви ще змоли́ть,
Аби нам кров’ю більш не митись,
Аби усі могли ми жить?
То як ще Господу зізнатись,
Що ми не хочемо війни́?
Як вижити і як триматись,
І як позбутись сатани?
То як ще Господу сказати,
Що Україна – не мішень?
І нас потрібно рятувати,
Бо нас все меншає щодень.
29.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
ДУМКИ, БЛАГАННЯ, БІЛЬ І СЛЬОЗИ
Сиджу вечорами, та й думку дума́ю,
Коли ж ПЕРЕМОГА? Коли?.. Я не знаю…
Коли вже потвори з Вкраїни піду́ть
І місце з бетоном для себе знайдуть.
А думка злітає, снує́ться, кружляє,
Надію на МИР в Україні плекає,
Щоб ворог вступився з святої землі́,
Щоб щезла наза́вжди орда-моsk@лі.
Я дякую, Боже, що маю домівку,
І можу на ліжку тулити голівку,
Та ворог домівки руйнує щодня…
Хай щезня з святої землиці руsня!
Шматується серце від то́го, що бачу,
І рана ятри́ться, і часто я плачу,
Та й ру́ки складаю до Бога в мольбі…
Роками вкраїнці у смутку й журбі.
Щоденно потвора наш нарід вбиває,
І кров, як водиця, на землю стікає,
Кінця цьо́му пеклу і близько нема…
За що ж вони, Боже, так з нами всіма?
Сную́ться думки́, наче та павутина,
Болить мене тяжко мій нарід й Вкраїна,
Болить мене, Боже, й нестерпно пече,
Підстав же, Всевишній, нам сво́є плече.
Та й зглянься, Всевишній Владико, над нами,
Закрий нас благаю, свої́ми щитами –
Нам хочеться жити, не хочем вмирать.
Якими словами про це ще благать?
26.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
ЧЕРЕЗ ТРИДЦЯТЬ СІМ ДОВГИХ РОКІВ
Роки́ минають, все збігає час,
З собою миті він не забирає,
А щось карбує в пам’яті для нас,
Й по крихті, наче в скриню, все збирає.
Доводиться у скриню заглядать,
І, мов альбом, у пам’яті гортати,
Та час зумів усе закарбувать,
Щоб ми могли в минуле повертати.
Минуло тридцять сім… не днів… ночей,
Не тижнів, і не мі́сяців, а й ро́ків,
І не одну вже зіграно з роле́й,
І скільки від життя взяли́ уроків.
Шкільне життя… У пам’яті воно,
Всіх о́брази, неначе на долоні,
Здається, що й не бу́ло це давно,
Та всі роки́, несли́сь, неначе коні.
Дівчат у класі мало в нас було́,
Розпорошило нас життя по світу,
Вже й сивина нам спала на чоло,
Та вже й роки́ від нас питають звіту.
Роки́ минули й ми почулись знов,
Побачились й душа затріпотіла,
Щоб ми зустрілись – час на це прийшов,
Світлану однокласницю зустріла.
Роки́ збігали, не́слись в далечінь,
Шкільне життя лишалося позаду,
Та зустріч повернула нас в глибінь,
Відчулись звуки то́го водоспаду.
У спогадах пройшлись ми по роках,
Згадали всіх, хто в пам’ять вкарбувався,
В розмові подолали весь той шлях,
І слід від тих рокі́в у нас зостався.
У спогадах вертали в ті роки́,
Душевні струни дивно забриніли,
І сльо́зи по щоках, мов потічки…
Ми щебетали… довго гомоніли.
Немов кровинку рідну віднайшла,
Багато що ділили ми із нею.
Через роки́ Світлану я знайшла,
Й роки́ не стали поміж нас межею.
24.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
ДО ПЕРЕМОГИ СЛОВОМ
Дорога поетична родино,
Клятий ворог таланту не вб’є,
На талант ані бомби не скине,
Хоч ударів він нам завдає.
Наше слово потвору лякає,
Воно гостре, неначе кинджал,
То й з болота свого́ вилізає,
А кинджалів таких – арсенал.
Наше слово, мов куля для вбивці,
Що влучає прямісінько в ціль,
Ним стріляти взяли́ся сміливці,
Бо із ним не закрилась артіль.
Наше слово, немов канонади,
Що звучать, без упину звучать,
Не звертає воно на завади,
А й бере́ться в потвору влучать.
Наше слово летить й не вертає,
Ворог добре його відчува,
ППО проти нього немає –
І таке, як ми бачим, нема.
Дорога поетична родино,
Об’єднаймось на фронті свої́м,
І прямуймо у бій воєдино,
ПЕРЕМОГУ кувать поможім!
21.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
НІЧНА АТАКА НА СТОЛИЦЮ
Глибока ніч, та ворог наш не спить,
Ракети на столицю випускає,
То ж не дає спокійно нечисть жить
І ні на мить про нас не забуває.
Летять бляшанки вражі з болотів,
Летять потвори й курсу не міняють.
Аби Госпо́дь від нас їх всіх відвів,
Хай над болотом спалахом засяють.
Нема споко́ю в Києві, нема,
По серцю України гаратають.
За що вони так з нами усіма?
Нехай усі потвори поздихають!
Вночі нас ворог сильно обстріляв,
Завдав ударів, виникли пожежі,
Де тільки міг – усюди він сягав,
Давно вже перейшов кордони й ме́жі.
Ворожий мотлох нісся звідусіль,
Захисники зробили, що зуміли,
Та ми відчули знову страх і біль,
Людські́ домівки знову в нас горіли.
В страху́ усі пробу́ли цілу ніч,
Сигнал тривоги сповіщав про лихо,
І ні на мить ми не зімкнули віч,
Молили аби знову стало тихо.
21.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
МИ НЕ ПІДНІМЕМ БІЛИЙ СТЯГ
Війна провадиться роки,
У власній крові потопаєм,
У МИР торуємо стежки́,
Та білий стяг не піднімаєм.
За що ж тоді загинув цвіт?
За що продовжують вмирати?
Хай очі вже розплющить світ
І перестане нас повчати.
Ми не піднімем білий стяг,
Бо стяг Вкраїни - синьо-жовтий,
Ми всі прямуєм до звитяг,
Хоч шлях важкий і дуже довгий.
Не програє́мо ми війну
Й здаватись наміру не маєм,
І чуть не хочем сатану,
Бо перед Богом приклякаєм.
Хай білий стяг підніме той,
Хто йде на нас роки війною,
В нас не один поліг герой,
Який на захист став до бо́ю.
То ж очі хай розплющить світ
І правди папа не забуде!
Вбивають нас вже десять літ,
То ж синьо-жовтий всюди буде!
20.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів ,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
БІЛА ШМАТА
Біла шмата майоріть не буде -
Нарід наш її не підійме́,
Десять ро́ків гинуть наші люди,
Ру́ки у молитві лиш здійме́.
Білу шмату ворог хай підні́ме,
Адже він війну цю розпочав,
Й сво́ї шмати хай усі в нас зні́ме.
Нас вбивати ірод зажадав.
Біла шмата саме для ординців,
Білу шмату їм і піднімать,
Бо вони вбивають українців,
Їм пора цю шмату вже піднять.
Білу шмату сильний не підніме,
І війною сильний не піде́.
Стяг державний сильний в себе зді́йме,
Й гідно у історію ввійде́.
Білу шмату хай не пропонують,
Краще шмату знімуть хай з очей,
Нас вони хай краще не плюндрують,
Бо не бачать багатьох речей.
Біла шмата не для мо́го люду,
Силу сво́ю він вже показав,
І відбутись ПЕРЕМОЗІ й суду,
Чо́го папа і не припускав.
20.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
КРИЧІТЬ ПРО СУМЩИНУ, КРИЧІТЬ
Кричіть про Сумщину, кричіть,
Кричіть про те, що ворог діє,
Про це повинен знати світ,
Бо прикордоння попеліє.
Про це повинен знати світ,
Там ворог нищить все, що бачить,
Благаю, світу розкажіть,
А люд наш то́го не пробачить.
Ридає спалена земля,
Те прикордоння все голо́сить,
Болять знущання моsk@ля,
Рятунку край благає-про́сить.
Скрізь попелище й – ні душі́,
З домівок – згарища й руїни,
А все колись було́ в красі,
Там чулись співи солов'їні.
Тепер там стогін, біль, і кров,
Тепер там чути канонаду,
Упир все знищувать прийшов,
Виходить, наче на леваду.
Кричіть про Сумщину, кричіть,
Можливо нас хоч хтось почує,
Кричіть, благаю, не мовчіть,
Бо це так дорого кошту́є.
19.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
СТРАЖДАЛЬНЕ ПРИКОРДОННЯ
Стирає ворог наше прикордоння,
Стира його всього́ з лиця́ землі́,
І це – не сон, не марення з спросоння…
Й душі́ живої ні в однім селі.
Стирає ворог Сумщину страждальну,
Чернігівщину також вщент стира,
І ро́бить це потвора так безжально…
Така смертельна у ординців гра.
Десятки сіл там ворогом вже стерто,
Стирає й прикордонні він міста,
Це чи́нить завзято і уперто…
Зрівняти із землею все – мета.
Б’ємо́ на сполох ми щосили в дзвони –
Не чують нас… не чують нас, на жаль,
Благаєм допомоги й оборони,
Бо нищить все той виродок-моsk@ль.
Не чують нас… Ми сам на сам з бідою,
До се́рця рветься ірод звідусіль,
Вмиваємось гіркою ми сльозою,
В нас – згарища і кров’яна купі́ль.
Хоч ти почуй нас, Господи, благаю,
Прикрить нам прикордоння поможи!
Безсилі ми без тебе – добре знаю…
Врятуй нас й Україну збережи!
18.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
КОЛИ І ХТО ВІЙНУ ПРИСПИТЬ?
Це – плач і біль, це – крик душі́,
Ридання, смуток і розпука,
Не рута-м‘ята й спориші –
Довічна в багатьох розлука.
Суцільне з крові вишиття,
Журба і горе, серце в шмаття,
У цвіту забрані життя,
Палає все… Це – не багаття.
В повітрі запах від війни,
Й стає щоразу все їдкішим.
Це все – діяння сатани,
А їх нутро – все більш гнилішим.
Від цьо́го рана і рубці,
Від цьо́го шрами, щем, зневіра,
Любов і втома на лиці,
І грають сурми, а не ліра.
Рікою сльо́зи по щоках,
Роки́ у них ми потопаєм,
Жахіття це в житті… не в снах…
Його закінчення чекаєм.
Щоразу більше нас болить,
Стають щораз гіркіші сльо́зи.
То хто і що війну приспить?
Коли закінчаться загрози?
19.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА
Знову в нас звучить тривога –
Рветься ворог у наш дім,
Мчить до нашого порога –
Нас вбивати хоче в нім.
Знову в нас звучить тривога,
Знов звучить гучний сигнал,
Ми не просимо нічо́го –
Лиш би ворог вже сконав!
Знову в нас звучить тривога –
Є загроза від орди,
Мати Божа, твоя змога –
Не пусти потвор сюди!
Знову в нас звучить тривога,
І спокою знов нема.
В болота́ орді доро́га,
Хай в страху́ нас не трима.
Знову в нас звучить тривога,
Знов затія ворогів,
Знову в нас пересторога…
Хоч би Го́сподь їх відвів!
Знову в нас звучить тривога,
Бо летить ворожа ціль,
Хай мине пересторога,
Й не спричинить горе й біль.
Знову в нас звучить тривога.
Що очікувати нам?
Та чи буде нам підмога?
Та чи ми далі сам на сам?
03.02.2024р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
САДИ ВИШНЕВІ ВЖЕ НЕ ТІ
Сади вишневі вже не ті,
Які оспівував Шевченко.
Слова звучали там прості:
Такі, що тішили серденько.
Сади вишневі вже не ті,
Й хрущів гудіння менше чуєм.
І верболози не густі,
Й таких малюнків не малюєм.
Сади вишневі вже не ті,
І вітер гне не так тополю.
Були і є часи важкі.
Вірші були про важку долю.
Сади вишневі вже не ті,
Панів і панщини немає.
Плуги і сохи вже не ті,
І соловей не так співає.
Сади вишневі вже не ті,
Не відправляють на заслання.
Дніпровські кручі не круті,
Та є й тепер поневіряння.
Сади вишневі вже не ті,
І не збирають вечорниці.
Бердо й куделя не в куті,
Й вода не та вже у криниці.
Сади вишневі вже не ті,
В снопи не треба шкандибати,
Де колоски є золоті ,
Івана сина годувати.
Сади вишневі вже не ті,
У в’язці дрова вже не носять.
Але молитви все ж ще ті:
Здоров’я й долю в Бога просять.
10.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
ДОБРОВОЛЬЦЮ
Я, добровольцю, дякую тобі
За героїзм і мужність, і відвагу.
Чи задавав питання ти собі
Чому́ Вкраїні дав ти перевагу?
Я, добровольцю, дякую за все,
Що робиш ти для неньки-України.
Багато літ війна всім біль несе,
А біля тебе рвуться вражі міни.
Я, добровольцю, дякую за те,
Що ходжу по землі під тихим небом.
Давно у мене правило святе:
В молитві слово мовити за тебе.
Я, добровольцю, дякую тобі
І кланяюсь тобі за все доземно,
Щоб ти не був ніко́ли у журбі,
Що робиш ти, щоб не було́ даремно.
Я, добровольцю, дякую тобі,
Що взявся Україну зхищати,
Живемо ми в страшній такій добі,
Й не знаємо, що в мить любу чекати.
Я, добровольцю, дякую за все,
За все, що взявся ти для нас робити,
Хай ПЕРЕМОГУ все це принесе́,
А я продовжу Господа молити.
15.03.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
ТИ НЕ ЗРІКСЯ В ЗАСЛАННІ ВКРАЇНИ
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Не цурався ти рідної мови,
Зігрівали батьківськії стіни.
Був закутий в страшнії окови.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Ти не кляв свою тяжкую долю.
Але бачив, як люд простий гине,
І пізнав ти кріпацьку неволю.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Не паплюжив її ані словом,
Ти за неньку молив на колінах,
Хоч закутий важким був оковом.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Був душею і серцем ти з нею.
Серце стискалось, в піт не раз кине
І босоніж ходив ти землею.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни
І про неї ти думав багато.
Та й від думки аж кров в жилах стине…
Не боявся ні пана, ні ката.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни
Треба приклад усім з тебе брати.
Та Господь нас в біді не покине,
І нам віри не можна втрачати.
16.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
КРІПАЦЬКА НЕВОЛЯ І ДОЛЯ ТЯЖКАЯ
Кріпацька неволя і доля тяжкая,
І тю́рми, й засла́ння, і каторга знов.
Шевченку Вкраїна все бу́ла святая,
Й не гасла ніко́ли до неї любов.
Знущання, побої, важкая робота,
І каторга, й біль, і окови важкі.
Не сон повноцінний, а й тільки дрімота,
Життя у засла́ннях й катюги лихі.
Нелегко жило́сь кріпакам у неволі,
На долю жалітись лиш Богу могли.
І босі ходили, в лахміттях і голі,
Не всі дочекатися волі змогли.
А справити одіж не бу́ло в них змоги –
Це розкіш була́ для народу тоді.
Улітку ходили вони босоногі –
Серця́ у панів, наче кремінь, тверді.
Кріпацьку неволю, і біль, і знущання
Шевченко на со́бі відчув за життя,
Бо біль, що у серці – це в ві́ршах зізнання.
Вкраїна для нього була́ все свята.
Не зрікся він неньки, закутий в кайданах,
Любив Україну і в серці беріг,
Любив, не боявся на службі у пана,
І шлях на спочинок додому проліг.
09.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, КОБЗАРЮ
З Днем народження, Кобзарю,
України син й пророк.
Я і впевнена, і знаю-
Дав ти приклад і урок.
З Днем народження, Кобзарю ,
Ти для нас усіх взірець.
Ти в очах наших, Кобзарю ,
Мови рідної знавець.
З Днем народження, Кобзарю,
Кожен вірш, немов дитя,
І у свої́м, й в чужому кра́ю
Нелегки́м було́ життя.
З Днем народження, Кобзарю,
Оспівав ти все в вірша́х,
Батько сло́ва ти, Кобзарю,
Був роки ти кріпаках.
З Днем народження, Кобзарю,
Доля бу́ла нелегка́.
Ти з гори в Черкаськім краю
Поглядаєш звисока.
09.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
КОБЗАР ДАВНО ПРОРОКУВАВ
Кобзар давно пророкував
І долю нашу передбачив,
Давним-давно все відчував
Ще в ті роки, коли кріпачив.
Що буде з нами – він відчув,
Що Україну пошматують.
Навіть коли в засла́нні був,
Він розумів – народ не чують.
Кобзар в вірша́х все описав,
Він, наче бачив сьогодення.
Свою́ країну цінував,
Бо Україна в неї ймення.
Він знав черстві серця панів.
Для них простолюд – лиш рабсила.
Він бачив їхню лють і гнів,
Його недоля не зломила.
Важкую долю пережив:
Служив в дячка, служив у пана,
Та Україну він любив,
Й за Україну в серці рана.
Хоч у засла́ннях він бував,
Та України він не зрікся,
Про Україну він писав,
Важкою долею обпікся.
Кобзар хотів, щоб лад той впав,
Аби вдихнули люди волю,
Аби панич не панував,
Й молив для люду кращу долю.
Минуло безліч вже років,
Епоха панська вже минула,
Та в нас тепер лютує гнів,
Бо влада все перевернула.
09.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
БАТЬКУ СЛОВА, СИНУ ВКРАЇНИ
Наш батьку слова, вірний сину Вкраїни,
Поглянь із гори ти на наші руїни.
Ти глянь – Україну гнітять і шматують,
Та наших людей, ой, не чули й не чують.
Наш батьку слова, та й кріпацький ти сину,
Ти завжди любив нашу рідну Вкраїну.
Ти був у Сибіру, у засланні ти був засланні,
Не зрікся ти мови і в миті останні.
Наш батьку слова, наш Кобзарю великий,
Ти чуєш з гори неньки нашої крики.
Ти бачив злиденне життя в Україні,
Й тепер знову роблять із неї руїни.
Наш батьку слова, борцю наш за волю,
Важкую ти мав у житті своїм долю,
Закутий ти був у Сибіру в кайдани.
Та знав ще тоді ти, що наш нарід повстане.
Наш батьку слова, рідний брате Шевченку,
Душею любив нашу рідную неньку,
Не цурався ти мови, не зрікся Вкраїни,
Й наш нарід і нині за неї теж гине.
Наш батьку слова, наш великий Кобзарю,
Художнику славний, великий пісняру,
Ти оспівав всі Дніпровськії кручі,
І чуєш завжди, як реве наш ревучий.
Наш батьку слова, наш любий Тарасе,
Народу Вкраїни ти – гордість й окраса,
Борець дуже щирий за волю народу,
І бачиш з гори ти Дніпровую воду.
Наш батьку слова, український ти сину,
Любив Україну, як рідну дитину.
А вітер степами все вісті принсить,
Про біль України постійно голосить.
Наш батьку слова, велич-гордість Вкраїни,
Без думки про неньку не жив ти ні днини.
З гори тепер бачиш – Дніпро котить хвилі,
А твори глибокі, душевні і милі.
Наш батьку слова, наш Тарасе Шевченку,
Спасибі за те, що любив рідну неньку,
Переймався ти болем неньки-Вкраїни,
Й любов та до неї повік не загине.
10.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
ШЕВЧЕНКУ, КОБЗАРЮ, РІДНИЙ НАШ БРАТЕ
Шевченку, Кобзарю, рідний наш брате,
Як Україну нам врятувати?
Як зупинити безвладдя прокляте
Й не дать рідну землю їм шматувати?
Шевченку, Кобзарю, наш ти пророче,
Враг Україну знищити хоче.
Дроби́ть, шматувать на маленькі шматочки.
Гинуть за неньку доні й синочки.
Шевченку, Кобзарю, вкраїнський ти сину,
До тебе на гору наш біль та́кож лине.
Гаптується кров’ю ненька- Вкраїна:
В землю поклали не одного вже сина.
Шевченку, Кобзарю, сину Вкраїни,
Навкруги попелище, суцільні руїни.
Плач роздається, стогін народу,
Ти бачив усе, мов дивився у воду.
Шевченку,Кобзарю, рідний Тарасе,
Земля наша рідна під ворогом плаче.
Кров проливають невиннії люди.
Допоки тривати це все в нас ще буде?
11.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
ВЕЛИКИЙ ГЕНІЙ НЕНЬКИ-УКРАЇНИ
Великий геній неньки-України
Спить вічним сном на кручі над Дніпром,
А «ЗАПОВІТ» роки світами лине.
Який писав ще гусячим пером.
Цей вірний син славетної Вкраїни,
Як матір в серці все життя носив,
Його думки́ летіли, мов пір’їни,
І з ними він по світу колесив.
Любив над все він мову солов’їну,
В Сибіру навіть нею він писав,
Як тільки міг, він линув в Україну
Й любов до неї все життя плекав.
Ніхто не змусив неньку розлюбити,
Бо мовою і нею за́вжди жив,
Прийшлося потом й кров’ю окропити,
І все, що міг, для неї він робив.
Немов дітей, народжував він думи,
Які цвіли, як квіти у саду́,
Та ноти в них жалю́ і болю, й суму…
Життя таке писалось на роду́.
Був кріпаком й Вкраїні він не зрадив,
Терпів знущання й мови не зрікавсь,
Буть сильним духом – прикладом він радив,
На кращу долю за́вжди сподівавсь.
10.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
ПОДАРУЙТЕ
Подаруйте жінці свято,
Нехай квітне, як весна,
Бо жінок довкіль багато,
Та кохана лиш одна.
Подаруйте, хай буяє
Ця краса серед краси,
Вона ж вірно вас кохає –
Отже – й щастя їй даси.
Подаруйте жінці радість,
Хай її не покида,
Бо вона – це ваша святість,
Й все додому вигляда.
Подаруйте жінці втіху,
Не скупіться й на таке,
І не буде в вас оргіху,
Хоч створіння не слабке.
Подаруйте жінці мрію
І окрилюйте її,
Не забудьте дать надію
Й пам’ятать слова́ свої́.
Подаруйте жінці квіти,
Не скупіться на слова́
Дайте привід їй радіти,
Покажіть, що є дива́.
Подаруйте жінці казку
І кохайте все життя,
А життя дає підказку,
Та й лелійте, як дитя.
08.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
БАТЬКО ІСТИНИ І ПРАВДИ
Батьком істини, правди і сили
Наш Шевченко завжди́ виступав.
Катували його і гнобили,
Та він віри ніяк не втрачав.
Батьком духу і сильної волі –
Наш Шевченко таким саме є.
Прагнув за́вжди він кращої долі,
Так і люд наш не спить – повстає.
Батьком сильних борців всіх за волю
Наш Шевченко для всіх нас постав.
І про злидні, кріпацтво й недолю
Він у творах свої́х оспівав.
Батьком віри й любові до кра́ю
Наш Шевченко себе проявив.
Ані хвильки він часу не гаяв –
Все для нас він писав і творив.
Батьком слова й взірцем в сво́їй вірі
Наш Шевченко був, є і буде́.
Молитви його й наші щирі…
До нас кращая доля прийде́
14.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
НА ГОРІ ЧЕРНЕЧІЙ
На Чернечій горі спочиваєш,
На схилі крутім над Дніпром,
І звідти на все поглядаєш,
Там вічним ти спиш уже сном.
Колискові лиш вітер співає,
І чуєш ти стогін Дніпра,
Тополя тобі промовляє,
Голо́сить Чернеча гора.
Та й до тебе доносяться звуки,
Ридання святої землі́.
Терп́ить вже роки́ вона му́ки,
Криваві її мозолі.
Все ти бачиш, Великий Кобзарю,
Не можеш біду відвену́ть…
Вже долею кращою марю,
Та нарід не хочуть почуть.
І надія єдина на Бога,
Що не́люд колись схамене.
Біда щоб минула й тривога…
Й лихая година мине.
10.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
СКАЖИ, ЩО ЗМОЖЕШ
Співай пісні, як сльо́зи на очах,
Танцюй тоді, коли душа в осколках,
Не покажи ні біль свій, ані страх
Навіть тоді, коли у серці голки.
Слабкою залишайся сам на сам,
Не смій ніко́ли плакати на людях,
І волі не давай свої́м сльозам,
Хоч серце вже шматується у грудях.
Скажи, що можеш, якщо сил нема,
Скажи, що будеш та усе здолаєш,
Буть доброю не зможеш з усіма,
Зумієш те, чого́ і не чекаєш.
Не бійся собі ставити мету,
Не бійся ти до неї прямувати,
Сягай щоразу но́ву висоту,
Бо поглядами будуть прикипати.
Скажи, що зможеш навіть і тоді,
Коли і двері всі тобі закриті.
Це вилами писав хтось по воді,
Що всі шляхи до жінки є розмиті.
Будь сильною і слабкість відкида,
Сміливою, хоч йдеш ти поміж міни,
Бо жінка й на руїнах із піска,
Зведе́ міцні й надійні дуже сті́ни.
26.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
Я – ЖІНКА
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Я – жінка, та ще й українка,
Я – жінка, красива на вроду,
Я – пісня кохання дзвінка.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Найвища усьому оцінка,
Лебідкою я виглядаю,
І стан, мов билина тонка.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Щодня я – новая сторінка,
Щодня я – якась таємниця,
Для когось – загадка життя.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Думками, неначе пір’їнка,
У мріях у вись я злітаю,
Неначе весна гомінка.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
І очі, мов квіти барвінка,
І серце, мов птаха тріпоче,
А слово – хмаринка легка.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Неначе заквітчана гілка,
Неначе перлина у морі –
Коштовність єдина така.
02.04.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
ДВА РОКИ ТОМУ… ВИБУХИ Й СВІТАНОК
Два ро́ки то́му в вибухах світанок,
Хоч загало́м війна вже десять літ,
Є незабутнім той лютневий ранок,
Та очі не відкрив і досі світ.
По всій країні вибухи лунали,
Ракети, бомби, вражі літаки,
Сміття убивче орки направляли,
Біда прийшла з р@cshиsтської руки́.
Здригатись стала наша вся землиця,
Рікою потекла кров по землі́
В диму́ й вогні впинилася світлиця,
Вбивати стали кляті моsk@лі.
Летів ворожий мотлох в Україну,
Не знали куди бігти й що робить,
А ворог в нас почав робить руїну,
Й зробилась рана, яка всіх болить.
Четверта сорок… Вибухи, атаки,
По всій країні стала литись кров,
Повномасштабно вдерся посіпака,
Зі смертю в Україну він прийшов.
Уся Вкраїна в вибухах скупалась,
Сирени, вирви, за́брані життя,
І кожному ця мить закарбувалась,
Й ніко́ли це не пі́де в забуття.
24.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
КАЖУ, СТВЕРДЖУЮ, МОВЛЮ
Так ось що хочу я сказати:
«Вкраїну-ненечку любіть,
Не смійте мову плюндрувати,
Немов святиню, бережіть.
А ще хотілося додати,
Щоб не віддали ворогам,
Не сміли зрадити, продати,
Бо Україна – рідний храм.
Та ще й хотілось сповістити,
Що місце ворогу не в нас.
Навчіться землю цю любити,
Її оспівувать щораз.
І дуже ще мені хотілось…
Мені хотілось вас проси́ть,
Щоб зло ніде́ не причаїлось
Й не сміло ненечку коси́ть.
До всьо́го мовить ще хотіла,
Що Україна у біді,
Вона мене не відболіла,
Й роки́ її ще молоді.
Так ось що стверджувати буду
І про́шу все це пам’ятать:
Не дам я лить на неньку бруду,
Їй буду кри́ла розправлять!»
23.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
ЗЕМНИЙ РАЙ
Госпо́дь нам всім подарував
Благословенну Україну,
А до дарунка ще й додав
Нам мелодійну солов’їну.
Нам дарував земний наш рай,
Усе у ньому серцю миле,
Чудовий наш вкраїнський край
І українське слово щире.
Степи і гори, і поля́,
Широкі луки і діброви,
Озе́ра, рі́ки і моря́ –
Співать про це й вести́ розмови.
І серцем все оце любить,
Усе примножувать, леліять,
Цим раєм за́вжди дорожить
Й зерно добірне в землю сіять.
Усе оспівувать в піснях,
І словом все закарбувати.
Про нас дізналися в світах,
Вкраїна має розквітати!
Всевишнім дана ця земля,
За це ми дякуєм щомиті.
На ній не буде моsk@ля –
Його діяннями ми ситі!
22.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА
Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.
Борімось за неї, не даймо убити,
Не даймо її ворогам придушить,
Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,
Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.
Її солов’їну у серці леліймо,
Неначе святиню її бережім,
Душевним теплом калино́ву зігріймо,
Як маму і тата, у серці носім.
Не даймо над нею потворам знущатись,
Це – нації код, це – любов і життя,
Не сміймо її ми ніза́що цуратись,
Це – роду коріння й душі вишиття.
Її калинову, як скарб зберігаймо,
Скарбницю замкнім на надійні замки́,
У спадок нащадкам її передаймо,
Немов вишиванку свою́ й рушники.
Хай в світі звучить мелодійна усюди,
Хай піснею лине, хай птахом зліта,
Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,
Бо лине із серця і мовлять вуста.
21.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
ЦІНУЙМО МОВУ
Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.
Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.
Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.
Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістрі.
Цінуймо мову, не ганьбім її,
Бо наша мова дійсно солов’їна,
І нею нам співають солов’ї,
Без неї не жила́ би Україна.
Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу,
І їй не даймо вічним сном заснути.
21.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
МАЙДАН ВІДБУВСЯ – ПАМ’ЯТЬ НЕ ЗГАСАЄ
Майдан відбувся, десять літ минуло,
Та досі його рани нас болять,
У пам’яті нічо́го не заснуло,
Про це ми будем за́вжди пам’ятать.
Майдан відбувся, та болить і досі
Й не зможе він ніко́ли відболіть,
Відлуння йде й по нині в стоголоссі,
І йтиме упродовж віків-століть.
Майдан відбувся… Дим, вогонь і жертви,
Небесна сотня, що тоді лягла…
Їм довело́сь загинути, померти –
Ворожа куля вцілила, знайшла.
Майдан відбувся – пам’ять не вмирає,
Лягли герої перші вже на нім,
І десять літ уже війна триває
У мо́їм кра́ї ріднім і святім.
Майдан відбувся, вмився він у крові,
Дух непокори всіх туди привів,
І до Вкраїни прояв був любові,
Неначе рій, майдан тоді гудів.
Майдан відбувся – пам’ять не згасає,
В серцях герої, що на нім лягли,
Майдан палав й любов у нас палає,
Й жалобу вже роки́, як одягли.
Майдан відбувся, горем оповитий,
Небесна сотня… Пам’ять… Десять літ…
А кожен з них мав і по нині жити,
Про нас уже тоді дізнався світ.
18.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
НЕМОВ ВВІ СНІ
Немов вві сні, була́ в твоїх обіймах,
Немов вві сні, тремтіла в тую мить,
Здавалось, що і шаль тут вітер зді́йме,
І мрія з нею в височінь злетить.
Немов вві сні, та це була́ реальність,
Неначе в казці, але ж наяву,
Неначе підбирала я тональність,
Що ро́сами спадала на траву.
Немов вві сні, у танці ми кружляли,
І музика, й запалені свічки́,
Бажання по очах яко́сь читали,
Й думки́ текли, неначе потічки́.
Немов вві сні, у пристрасті тону́ли,
І кожен дотик подих тамував,
Незвичне щось обоє ми відчули,
Ще мить якась – й ти ніжно цілував.
Немов вві сні… Повірить не хотілось,
Що це насправді зовсім і не сон,
Щоб це тривало вічно… так хотілось.
Магічне щось узя́ло нас в полон.
Немов вві сні, з тобою опинились,
Думки́ й бажання всі переплели́сь,
Закохано у вічі ми дивились…
Невже бажання й мрії всі збули́сь?
18.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
БУЛО Б ТОБІ СЬОГОДНІ П’ЯТДЕСЯТ
(Світлій пам’яті полеглого героя-односельчанина Ярослава Бучка)
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Та назавжди́ лиш сорок дев’ять бу́де,
Ти жити мав, а не в землі лежать,
Ти жити мав і мав бувати всюди.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Та ти зібрав ворожії набої,
Тебе з могили нам вже не піднять…
Пізнали смак біди́ й сльози́ гіркої.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Але свічу́ ординці загасили,
Життя в ту мить прийшлось тобі віддать,
Тобі потвори віку вкоротили.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Та ти поліг Героєм за Вкраїну,
Вже явори́ тепер тобі шумлять,
Й не чуєш більше мову солов’їну.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Але ж ніко́ли їх уже не бу́де,
Не будеш землю збіжжям засівать,
Лишень сліди твої́ зоста́лись всюди.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Та сорок дев’ять в пам’ять вкарбувались,
І многа літа вже не заспівать –
Життєві стру́ни тво́ї обірвались.
16.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
МАГІЯ НОЧІ І СЛОВА ЗІЗНАННЯ
Так ніжно пестив вітер мо́ї коси,
По них рукою зле́гка ти провів,
На нас з небес спадали срібні ро́си,
Ти мо́є серце полонить зумів.
Нашіптували зо́рі про кохання,
Ти ніжно обіймав мене за стан,
Заглянув в вічі – прочитав бажання…
Став огортать невидимий волан.
В твої́х обіймах, наче квітка, любий,
Душевні стру́ни трепетом взяли́сь,
П’янкий нектар збирали мо́ї гу́би,
У поцілунку пристраснім злили́сь.
У серце став кохання засівати,
Добірні зе́рна рясно проросли,
Зуміли ми так щиро покохати
І в рай кохання назавжди́ ввійшли.
За нас раділи в небі всі стожари,
І вітер про кохання нам співав,
Та й вітер вийшов порадіть з-за хмари,
А ти мене до себе пригортав.
На ста́ві в танці пара лебедина,
Слова зізнання в тую мить сказав:
Почула я: «Богине, ти єдина
І я тебе всім серцем покохав».
15.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
ЗНОВУ БЛЯШАНКИ ЛЕТЯТЬ
Знову бляшанки летять,
Знову летять ті убивці,
Хай над болотом згорять,
Згорять хай до тла ті паршивці.
Знову бляшанки летять,
Знову летять до нас з вами,
Будемо їх зустрічать,
Нищить не будуть в нас храми.
Знову бляшанки летять,
Вирвалась нечисть з болота,
Будуть потвори здихать,
Здохне уся та сволота.
Знову бляшанки летять,
Вже України сягнули,
В намірі все спопелять,
Що їх чека – не збагнули.
Знову бляшанки летять,
Линуть вони понад нами,
В небі над нами кишать,
Ми у сльозах з молитва́ми.
Знову бляшанки летять,
Думка убити вирує.
Зі́йде на нас благодать,
Го́сподь молитви почує.
04.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
ЗАКОХАНІ СЕРЦЯ
Закохані серця́ в обіймах щастя,
Й кохання, що народжене у них,
І п'ють його, немов Святе Причастя,
Що подане із рук усіх святих.
Закохані серця́ в обіймах долі,
Прихильністю колись торкнулась їх,
З Господньої вони кохають волі,
То ж у кохання шлях сердець проліг.
Закохані серця́ у нас з тобою,
Вони коханням кожну мить живуть,
Вмиваються коханням, мов росою,
Й коханням ніжно й мило так цвітуть.
Закоханні серця́... яке блаженство,
Великий рай прекрасних почуттів,
Це хміль, дурман й думок усіх шаленство,
І наших струн душевний переспів.
Закохані серця́ - це насолода,
Живильне кришталеве джерельце,
Дарунок долі, Божа нагорода…
Напевно заслужили в Бога це.
Закохані серця́ – бажань сплетіння,
І мрії, й неймовірні відчуття,
Це двох зіро́к і сяйво й мерехтіння,
Народжених кохати все життя.
14.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?
Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії плаї́?
Чи це не в нас із ворогом воюють?
Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
Чи це не в нас війна вже десять літ?
Чи це не в нас є звуки канонади?
Чи це не в нас здригається земля?
Чи це не в нас є присмак болю й зради?
Чи це не в нас сліди скрізь моsk@ля?
Чи це не в нас лягають у могили?
Чи це не в нас все знищує моsk@ль?
Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
Чи це не в нас все знищують, на жаль?
Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
Чи це не в нас кровавий горизонт?
Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
Чи це не в нас вмирають малюки?
Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
Чи це не в нас співають залюбки?
Чи це не в нас злітає птахом слово?
Чи це не в нас танцюється гопак?
Чи це не в нас найкраща в світі мова?
Чи це не в нас вбиває нас чужак?
Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
Чи це не в нас не прагнули війни́?
Чи це не в нас привітні люди й щирі?
Чи це не в нас були́ спокійні сни?
Чи це не в нас найкращий в світі славень?
Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
Чи це не в нас народ державу славить?
Чи це не в нас прямують до звитяг?
12.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
ЧОМУ ГАНБЛЯТЬ ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ?
Чому ганбля́ть полотнище свободи?
Невже він став ганчіркою для вас?
Та схаменися, любий мій народе!
Чому́ ганьбиш країну і всіх нас?
Дозволив хто цій жирній свиноматці
Напнути стяг на це гниле єство?
Тепер висить він на ганебній латці…
То хто ж це сіяв, що таке жниво́?
Невже культура зовсім в нас щезає?
Чому́ в потвори глум є над святим?
В державі хто усе це дозволяє?
Чому́ ганьбить потвора нас і цим?
Дозволив хто огидній цій паску́ді
Вкраїнський стяг на світ увесь ганьби́ть?
А далі що із стягом нашим буде?
Невже цю па́скудь ненька не болить?
А за таке пробачення не буде!
Але ж чому́? Чому́ народ мовчить?
Відкрийте вічі! Схаменіться люди!
Чому́ це дозволяєте роби́ть?
Чому́ ганьблять полотнище свободи?
Паплюжать стяг так само, як орда.
Звідкіль ти взявся в Україні зброде?
І з-за таких в нас горе і біда.
10.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
ОДЕСА Й ДІЯННЯ САТАНИ
Одеса-перлина в біді,
Бо ворог по ній гарата́є,
Горить і на суші й воді,
Горить чорноморська, палає.
Все знищує вбивця, усе,
Щоразу атаки, прильоти,
Землею і морем трясе,
Діяння такі у сволоти.
Палають будинки й порти,
І люди все гинуть і гинуть,
Воюють убивці-чорти,
Й як ро́си на сонці, не згинуть.
Й сховатися ніде від них,
Усюди убивці сягають,
Завдали і бід нам, і лих,
Й потвори ніяк не здихають.
Ординець там знищує все,
Загроза на кожному кроці,
Скрізь смерть із собою несе,
Та Го́сподь на нашому боці.
Палає Одеса, горить,
Руйнації, згарища всюди,
За неї душа в нас болить,
Бо гинуть невиннії люди.
25.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Я ЗАГРАЮ ПРО ВКРАЇНУ
( На мелодію у.н.п. "Я ЛЮБИЛА - ТИ ВІДБИЛА" )
Я візьму́ свою́ гармошку,
На позиції візьму́,
Там заграю та й не трошки
Про Вкраїну моsk@лю.
Я заграю про Вкраїну,
Про вкраїнський наш народ,
І про мову солов’їну,
Яку знищить хоче зброд.
Я заграю про Вкраїну,
Про великую любов,
Про зруйнованії сті́ни
Й про пролиту нашу кров.
Я заграю про Вкраїну
І про земленьку святу́,
Про Вкраїноньку нетлінну
І пшеницю золоту.
Я заграю про Вкраїну
І про герб наш, і про стяг,
Про соборну неподільну,
У яку ввірвався враг.
Я заграю про Вкраїну,
Щоб моsk@ль це все почув,
Та не станем на коліна,
Щоб потвора це збагнув.
Я заграю про Вкраїну
Й затанцюємо гопак,
А ще й змелем, наче в жорні,
Всіх ординців-посіпак.
07.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
У ВИБУХАХ «КУПАЛИСЬ»
Гаратали по столиці
Ці́лу ніч потвори
І без голки вишивали
У небі узори.
Ті узори нас не тішать,
Від них не радієм,
Від тих вибухів й узорів
Тремтимо, сиві́єм.
Ні кінця нема, ні краю,
Ма́буть, і не буде,
Та найгірше, що від цьо́го
У нас гинуть люди.
Полювали цілу нічку
На серце Вкраїни,
Наробили біди́-ли́ха,
Зробили руїни.
Ми не спали, ми молились,
Господа благали,
Чи залишимось живими –
Ми ніхто не знали.
Й знову вибухи лунають
В серці України,
Молим Бога вберегти нас,
Вберегти все цінне.
Ну а цінним для усіх нас
Є життя, звичайно,
Аби пекло це скінчи́лось
Чимскоріш, негайно.
Сильні вибухи усюди
І вночі, і вранці,
Ніяк Київ не полишать
Вбивці-голодранці.
І тривоги, і атаки,
І ракети, й дрони,
Гинуть люди, бо потворам
Нема заборони.
І сховатись толком ні́де…
Дві стіни́ і ванна…
Нас вбиває, спопеляє
Нечисть невблаганна.
На якусь секунду тиша,
І знову тривога…
Аби терням затягнулась
Ворогу доро́га.
29.12.2023
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
А ЗА ВІКНОМ ЛАПАТИЙ СИПЛЕ СНІГ
А за вікном лапатий сипле сніг,
Але й не дивно, бо ще тільки лютий,
Він ковдрою лягає на поріг.
В природі са́ме так і має бути.
В повітрі неймовірний цей танок,
Кружляє в танці білий сніг лапатий,
Він завітав у парк та ще й в садок.
Зимова казка, повернулось свято.
Його пора. То ж хай летить, летить,
Нехай лягає, наче скатертина,
Зуміє все собою він накрить,
Засипана ним змієчка-стежина.
Не видно у садочку вже її,
Не видно чи повилась попід тином,
Вдяга у шати знову всі гаї́,
Чаклує так… Яким це робить чином?
Хурделить за вікном… Й не дивина,
І повне право має це робити,
Така чаклуня біла лиш одна,
Ніщо́ її не може замінити.
Вкриває землю знову білий сніг,
В повітрі є сніжинок реверанси,
Вклонилися і впали нам до ніг,
А вітер їм співа свої́ романси.
05.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
БІДА І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ
Потвори знову нас атакували,
Влучання є в будинки житлові,
Страху́ і горя люди знов зазнали…
Чи лідери це бачать світові́?
Ніхто убивць чому́сь не зупиняє,
Минула ніч, що принесла́ біду,
Нас ворог атакує, убиває,
І все, як на долоні, на виду.
Найдовша ніч… Вона для нас плачевна,
Столиця знов палала у вогні,
Про спокій думка вже давно непевна,
Щоразу вісті чуємо сумні.
Вогонь, будинки, страх і потерпілі,
Ні кра́ю, ні кінця цьому́ нема,
Летять, влучають в нас ворожі цілі,
Бідою ворог більше обійма́.
Від ворога нам ні́куди сховатись,
Бо ця потвора всюди дістає,
На чудо перестали сподіватись,
А кожна мить зневіру додає.
На Бога залишається надія,
Молитва й сподівання лиш такі,
Бо в ворога надовго ця затія,
А в нас біда і слізоньки гіркі.
22.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
СТРІТЕНСЬКА СВІЧКА
Хай Стрітенська свічка засві́тить нам МИРОМ,
Наза́вжди заслі́пить прокля́ту війну,
Моли́тви всі молять за це дуже щиро,
Бо миру відчули давно ми ціну.
Хай Стрітенська свічка палає усюди,
Її не зага́сять ворожі слова́,
За МИР В УКРАЇНІ скрізь моляться люди,
Спільнота підня́лась уже світова.
Хай Стрітенська свічка війну відганяє,
Хай розум осві́тить усім ворогам,
Хай вража нога у наш край не ступає,
У ру́ки Господні Вкраїну віддам.
Хай Стрітенська свічка горить ясним світлом,
Це світло усім хай надію подасть,
А намір ворожий роздує хай вітром,
І знищить Вкраїну Всевишній не дасть.
Хай Стрітенська свічка прине́се нам втіху,
Хай радість осяє Вкраїну і нас,
Щоб ворог не взяв Україну в потіху,
Молю́сь за це, люди, й моли́ть прошу вас.
Хай Стрітенська свічка моли́тви підхопить,
Й сплете́ їх в єдиний вінок молитов,
Вкраїну ніко́ли хай враг не захо́пить,
До неньки-Вкраїни живе в нас любов.
15.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
ПОДИВИСЯ У ВІЧІ ВІЙНИ
Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.
Подивися у вічі війни́,
Героїзм свій показуй на фронті,
Йди в обі́йми хоч раз сатани,
Що чека тебе на горизонті.
Подивися у вічі війни́,
Покажи всю безстрашність в окопі,
І розмову, і одіж зміни,
Не відсиджуйся десь у Європі.
Подивися у вічі війни́,
Там і каші з’їси фронтової.
Ти ж не знаєш свободи ціни́,
Не збираєш ворожі набої.
Подивися у вічі війни́
І собою закрий Україну,
Пізнай те, що всі гідні сини,
Та й у серце впусти солов’їну.
Подивися у вічі війни́,
Може бесіду й мислення зміниш.
Хай в душі́ не ростуть бур’яни…
Може гідно героїв оціниш.
02.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
НА БОЛОТА́Х БАВОВНА КВІТНЕ
На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цього ми усі,
Бажання наше заповітне –
Щоб квітло все в усій красі.
На болота́х бавовна квітне,,
Нам тішить око її цвіт,
Ми й слово скажемо привітне,
За цим слідкує увесь світ.
На болота́х бавовна квітне,
Вона, неначе благодать,
Це явище усім помітне.
Болото треба привітать.
На болота́х бавовна квітне,
Яскраво так палахкотить,
Ну а болото ж те «тендітне»,
Для них зворушлива ця мить.
На болота́х бавовна квітне,
Немов ліхтарики горить,
Болото немічне, самітне,
Але ж бавовна там зори́ть.
На болота́х бавовна квітне,
Вона – прекрасний самоцвіт,
Насіння в неї перелітне
Й туди тягнув його магніт.
На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цьо́го ми усі,
За нею інша ще розквітне
Для всіх в небаченій красі.
02.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Я ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ ЗА НІЧ
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без тривоги,
Що Ангел все торкався мо́їх пліч
І ворог не чіпав мої́ пороги.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без атаки,
Не кожен розуміє про що річ
І як ті ночі нам даються взна́ки.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, коли від стра́ху не тремтіла,
Бляшанки не летіли зі всібіч,
І в тиші тій заснути я зуміла.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, де жодних вибухів не чула,
З тривогою не бу́ла віч-на віч,
Й страху́ цієї ночі не відчула.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, в якій до тиші прислухалась,
Де з ворогом не бу́ла пліч-о-пліч,
Й від вибухів щоразу не здригалась.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка у спо́кої минула,
Й надалі щоб не знати тих злоріч,
З якими нечисть та до нас прибула.
29.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
КРУТИ ПОВЕРНУЛИСЬ
Як збіг той час, як в нас відбу́лись Крути,
Як полягли невинні у бою́,
Хоч час минув, та цьо́го не забути,
Й пролиту кров у нашому краю́.
Загинули від вражої навали,
Лягла в бою́ вкраїнська наша юнь,
І білий сніг там кров’ю гаптували…
Ми не забули хвилю тих відлунь.
Кроваві Крути в рідній Україні,
На Богом даній цій святій землі́,
Лягли герої, мов живії тіні,
І замість поту крівця на чолі.
Розстріляні, убиті за Вкраїну,
За рідну землю ліг в бою́ тім цвіт,
За ненечку єдину і нетлінну,
Закі́нчилось в ту мить життя й розкві́т.
Загинули під Крутами невинні,
Загинули від рук більшовиків,
Про них ми пам’ятаємо і нині…
А смерть свою́ з них кожен там зустрів.
На жаль, в нас повторились другі Крути,
Масштабніші, жорстокіші вони,
Чому́ й за що це знову мало бути?
Чому́ такі діяння сатани?
Як і тоді, на захист неньки стали,
Як і тоді, палав свободи дух,
Лягають в землю… і тоді лягали,
Бо дух свободи в жодного не вщух.
Як і тоді, лягає в землю молодь
За Україну, волю і народ.
Не дай Госпо́дь, щоб повторився, голод…
Аби не допустив цьо́го Госпо́дь!
29.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
СВІТАНОК НАД КРУТАМИ
Над Крутами світанок червонів,
Палало небо і бої точились…
Четверта ранку, постріл прогримів.
І перша кров на землю вже поли́лась.
Над Крутами світанок розпочавсь
Із пострілів і вражої навали,
Він кров’ю убієнних омивавсь,
Бо землю захищати поспішали.
Над Крутами світанок запалав,
Раптово і зненацька розгорівся,
Несамовито вбивця заволав,
Один за одним постріл розлетівся.
Над Крутами світанок пломенів,
Він розгорався все дедалі більше,
І розписом весь сніг зачервонів,
Була́ напруга, все ставало гірше.
Над Крутами світанок багрянів,
Лягала молодь, кулями прошита,
Ніхто із них вмирати не хотів,
Та ворогом під Крутами там вбита.
Над Крутами світанок кров’янів,
Не маєм права ми його забути!
А білий сніг, мов маками, зацвів,
Такі страшні тобі відбу́лись Крути.
04.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
ПАМ’ЯТІ ПАВЛА ЧУБИНСЬКОГО
Чубинський, батьку вічних слів,
Ти був етнографом, поетом,
Словами ти торкнутись вмів,
Немов невидимим предметом.
Вкраїна у душі жила,
Ти вірним був, землі цій, сином,
Із серця, наче з джерела,
Думки плели́сь, мов хміль над тином.
Ти славень нам подарував,
Хоч ти й не знав, або й не снилось,
Та віру в нього ти вплітав –
Це долею тобі судилось.
Твоє́ ім’я́ звучить тоді,
Коли про славень йде розмова.
Воно завжди́ на висоті,
Вкраїни рідної основа.
Звучить твій славень вже роки́,
Як Символ Віри пам’ятають,
Його рядки, як рушники,
Серця́ і ду́ші всіх торкають.
За славень дякуєм тобі,
Слова́ в нім писані душею,
Звучать і в радості й в журбі,
Й горять вони в душі зорею.
26.01.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
СИНЬО-ЖОВТИЙ
СИНЬО-ЖОВТИЙ – дух свободи,
СИНЬО-ЖОВТИЙ дух – це наш,
СИНЬО-ЖОВТИЙ, мій народе,
Він в вінку душевних чаш.
СИНЬО-ЖОВТИЙ затверди́ли,
Він є нашим навіки́,
Нашу мрію з ним здійсни́ли
До незламної ріки́.
СИНЬО-ЖОВТИЙ – наш єдиний
І найкращий в світі стяг,
Скрізь про нього слово лине,
Він у кожній із звитяг.
СИНЬО-ЖОВТИЙ… Він – нетлінний,
В ньому наша сила й міць,
В нашій неньці він незмінний,
Й не замінять силоміць.
СИНЬО-ЖОВТИЙ – незрівнянний,
В світі рівного нема,
Він у нас є нездоланний,
То ж є нашим недарма.
СИНЬО-ЖОВТИЙ … Хліб і небо
В нім з’єднались навіки́,
І нам іншого не треба,
З ним дороги всі й стежки́.
СИНЬО-ЖОВТИЙ серцю милий,
В нім незламність і любов,
Був і є він повносилий,
Хоч неле́гкий шлях пройшов.
СИНЬО-ЖОВТИЙ - невмирущий,
ПЕРЕМОЗІ шлях із ним,
Дорогий, як хліб насущний,
І для нас він є святим.
28.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
ХТО ЗУПИНИТЬ ВІЙНУ?
Хто зупи́нить війну в Україні,
Ту війну, що не нашою є?
Аби мові звучать солов’їній,
Яку ворог ніза́що не вб’є.
Хто зупи́нить убивць-терористів,
Які в нашу домівку прийшли?
Щоб не чуть від ракет страшні свисти,
Що у простір вкраїнський ввійшли.
Хто зупи́нить війну цю жорстоку
Чи пове́рне її в оркостан?
Бо ми платимо ці́ну високу.
Чи безсмертний ординський тиран?
Хто зупи́нить війну? Хто це зробить?
Хто зуміє приспати потвор?
Щоб смердючий зотлів уже чобіт,
Аби нас залишив цей терор.
Хто зупи́нить війну? Я питаю!
Розтопіться серця́ крижані!
Я і Бога і людство благаю…
Хто ж поставить кінець цій війні?
Хто зупи́нить війну чимскоріше?
Хто Вкраїну і нас збереже?
Бо щоразу жахіття все гірше…
Зупиніть цю війну в нас уже!
29.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
ХАЙ БУДЕ ТЕПЛОЮ ЗИМА
Хай буде теплою зима,
Нехай у душах не хурделить,
Нехай закінчиться війна,
Нам МИР Госпо́дь нехай простелить.
Хай буде теплою зима –
Ми дуже цьо́го потребуєм,
Бо ми з героями всіма,
Нам ПЕРЕМОГУ всі гаптуєм.
Хай буде теплою зима –
Тепло́ героям нашим треба,
Хай щезне ворог, як чума,
Ми ру́ки зводимо до неба.
Хай буде теплою зима,
Хай холод й в думці не вирує,
І з зрадників зійде́ пітьма́…
Нехай Всевишній нас почує.
Хай буде теплою зима –
В окопах холод дошкуляє,
Бо ж обігріву там нема,
Молитва наша зігріває.
Хай буде теплою зима,
Захисникам хай бу́де те́пло,
Нехай не грає нам сурма́,
Нехай у нас минеться пекло.
26.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
ЗВАННЯ І ТВОРЧИЙ ДІАМАНТ
(Володимиру Бабієнку з нагоди присвоєння звання «Народний художник України»)
Мої вітання щирі, любий друже,
Заслужено отримав ти звання,
Радію я за тебе дуже-дуже,
Бо по житті не йдеш ти навмання.
Звання високе за невтомну працю,
Не всім щастить отримати його,
Це – мов коштовність, на палітрі-таці,
Господаря чекала там свого́.
НАРОДНИЙ вже художник України,
ЗАСЛУЖЕНИМ недавно ще лиш був,
Талант – це те, що є, й воно нетлінне,
То ж праця і талант висот сягнув.
Тобі писалась доля не тобою,
Красу творити суджено тобі,
Сплели́сь твої́ таланти між собою,
То ж успіхів в подальшій цій сівбі.
Ти йшов до цьо́го, друже мій, роками,
Здійсни́лась мрія, гідний ти її,
Йшов без упину творчими стежками,
Мінялась часом швидкість течії́.
Але вона з дороги не збивала,
Твій чо́вен плив між рідних берегів,
На тебе нагорода ця чекала,
Її здобути чесно ти зумів.
Звання високе, гідна нагорода,
Шедеври помага Госпо́дь твори́ть,
Рукою з пензлем він твоє́ю во́дить,
Талант не тліє, він і не горить.
Ти Господом цілований, мій друже,
В тобі́ з’єднались розум і талант,
Твої́ поло́тна – рідкісне галуззя,
А ти в мистецтві – творчий діамант.
Той діамант, в якого безліч граней,
І кожна з них, мов сто́рони життя,
Свої́м талантом ти давно став знаний,
Твої́ творіння – серця вишиття.
25.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
НЕМА СПОКОЮ
Нема споко́ю, Господи, нема,
Нас клятий ворог знову атакує,
Це гірше, ніж смертельная чума,
Бо захисту від ворога бракує.
Нема споко́ю знову цілу ніч,
Атака за атакою ворожа,
Летять на нас бляшанки зі всібіч…
За що ж бо нам така вже кара Божа?
В нас вибухи лунають раз-у-раз,
Й нема куди від ворога сховатись,
Бо далі сатана віддав наказ,
Й доводиться у го́рі нам купатись.
Лишається столиця, як мішень,
І саме на мішені, мов десятка,
За це не бу́де ворогу проще́нь –
Велика надто вже від кро́ві латка.
Потвора не вгамується ніяк,
З боло́та все бляшанки запускає,
Робити це, напрочуд, він мастак…
Ні кра́ю, ні кінця біді немає.
Нема споко́ю, зовсім бо нема,
Атаки, небезпека, руйнування.
В страху́ нас ворог вже давно трима…
Щоб вижити – єдинеє бажання.
25.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024