КОРОЛЕВА ГІР

ХАЙ МИКОЛАЙ ВДАРУЄ ПОРЯТУНОК

ХАЙ  МИКОЛАЙ  ВДАРУЄ  ПОРЯТУНОК

Хай  Миколай  до  кожного  прийде́
І  принесе́  в  дарунок  ПЕРЕМОГУ,
Хай  МИР,  що  в  нас  забрали,  поверне́,
Й  віддасть  орді  усю  нашу  тривогу.

Нехай  прине́се  втіху  для  всіх  нас,
Хай  радістю  він  кожного  наділить,
Хай  в  цюю  мить  війни  добігне  час,
І  від  недуги  кожного  хай  зцілить.

Нехай  орді  до  нас  закриє  шлях,
Наза́вжди  щоб  вони  про  нас  забули,
Щоб  всюди  майорів  вкраїнський  стяг,
І  солов’їну  щоб  усюди  чули.

Щоб  Миколай  усюди  завітав,
І  залишав  для  всіх  в  дарунок  тишу,
Ще  й  кожному  щоб  захист  залишав,
Війну  нехай  наві́ки  заколише.

Нехай  зайде  й  до  наших  ворогів,
Хай  пелену  з  очей  їх  познімає,
Щоб  ми  не  знали  пут  і  ланцюгів,
Нехай  від  цьо́го  нас  оберігає.

Відвідає  нехай  захисників,
Їм  Божий  захист  лишить  у  дарунок,
Прине́се  те,  що  кожен  з  нас  хотів,
І  від  орди  вдарує  порятунок.

05.12.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023

НЕ ПЛАЧ

НЕ  ПЛАЧ

Не  плач,  кохана,  серце  не  шматуй,
Бо  кожен  день  нам  зустріч  наближає,
На  відстані,  благаю,  ти  відчуй,
Що  моє  серце  лиш  тебе  кохає.

Не  плач,  кохана,  я  наза́вжди  твій,
У  мо́їм  серці  тільки  ти  єдина,
Кохання  наше  в  серденьку  лелій,
До  тебе  лиш  протоптана  стежина.

Не  плач,  кохана,  люба,  не  тужи  –  
З  тобою  за́вжди  серцем  і  душею,
Себе,  моя  рідненька,  бережи,
Для  мене  стала  ясною  зорею,

Не  плач,  кохана,  скоро  час  мине
І  на  крилі  кохання  я  прилину,
Кохання  наше,  наче  неземне,
І  вірність  збережемо  лебедину.

Не  плач,  кохана,  все  прекрасно  в  нас,
Живу  я,  моя  люба,  лиш  тобою,
Пройде,  збіжить  цей  невблаганний  час,
Лиш  не  вмивайся,  милая  сльозою.

Не  плач,  кохана,  слізоньки  не  лий,
На  відстані  ще  більш  зумів  кохати,
Моє  кохання,  мов  Причастя  пий,
Щоб  кожну  мить  тобі  лиш  дарувати.

26.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023

РОСТУТЬ МОГИЛИ

РОСТУТЬ  МОГИЛИ

РОСТУТЬ  МОГИЛИ

Ростуть  могили,  наче  ті    гриби,
Всі  при́брані  красивими  вінками.
Коли  кінець  воєнної  доби́?
Коли  батьки  обіймуться  з  синами?

Ростуть  могили  кожен  Божий  день,
Ростуть,  ростуть…ростуть  вони  усюди.
Церковні  дзвони  защораз  –  дзень  та  й  дзень…
Й  від  втрати  знов  голосять  наші  люди.

Ростуть  могили…Боже,  який  жах!  
Щодня  везуть  героя  в  домовині.
За  це  у  нас  в  серцях  і  біль,  і  страх…
Війна  триває,  Господи,  й  по  нині.

Ростуть  могили,  гине  неньки  цвіт,
Запеклії  бої  щодня  ведуться.
З  чола  героїв  кров  стіка  –  не  піт,
Герої  наші  там  на  мінах  рвуться.

Ростуть  могли  й  краю  їм  нема
У  них  лягають  і  батьки  і  діти…
О  Боже,  щоб  це  все  недарма!
Щоб  не  росли  могили  –  тільки  квіти!

15.06.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

                                                       ***

Ростуть  могили,  наче  ті  гриби,
Ростуть  вони  по  нашій  Україні.
Куди  не  глянь  –  стоять  нові  хрести,
Лежать  герої  наші  в  домовині.

Хороним  кожен  день  їх  більше  ста
І  невідомо  скільки  ще  їх  буде,
Плюндруючи  нам  села  і  міста
Війна  –  зміюка  хазяйнує  всюди.

Щодня  на  фронті  гинуть  в  нас  сини,
Щодня  везуть  когось  з  війни  додому,
Щодня  могили  і  нові  хрести,
Голосять  люди  і  церковні  дзвони  знову.

Ростуть  могили  і  кінця  нема.
Кінця,  якого  хочуть  всі  в  країні.
О,  Боже,  щоб  це  було  недарма!
Дай  силу  й  Перемогу  Україні!

Зроби,  щоб  не  було  вже  більш  могил,
Щоб  повернулися  усі  з  війни  до  хати,
Щоб  цю  війну  народ  наш  зупинив,
Щоби  живих  синів  обняла  кожна  мати.
20.11.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

                             ***

КВІТНИК,  ЯКИЙ  БОЛИТЬ

Ростуть  могили,  краю  їм  нема,
Садити  їх  нам  ворог  помагає,
А  не  росли  б,  якби  не  ця  війна,
Щодня  наш  цвіт  в  могили  ті  лягає.

Ростуть  могили,  дуже  прикро  нам…
Щоб  Бог  поміг  війну  цю  зупинити,
Щоб  шлях  в  могили  не  лягав  синам,
Аби  наш  цвіт  щодня  не  хоронити.

Ростуть  могили,  квітнуть,  як  квітник,
Їх  скроплюють  сльозами,  як  водою,
Не  догляда  за  ними  садівник,
І  кожна  пахне  горем  і  бідою.

Ростуть  могили,  ліку  їм  нема,
Ростуть  щодня,  стає  їх  більше  й  більше,
Могили  свіжі,  но́ві  імена,
А  нам  від  цього  защораз  прикріше.

Ростуть  могили,  всюди  ж  бо  ростуть,
Та  ми  хотіли  квітники  садити,
Щодня  із  фронту  ко́гось  –  та  й  везуть,
Бо  він  поліг,  а  мав  ще  жити  й  жити.

Ростуть  могили,  цвіт  лягає  в  них,
Домівкою  стають  вони  героям,
І  жоден  з  них  пожити  ще  не  встиг,
Їх  кожен  день  наповнювався  боєм.

28.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:    999761

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023

КВІТНИК, ЯКИЙ БОЛИТЬ

КВІТНИК,  ЯКИЙ  БОЛИТЬ

(Відповідь  на  коментар  Стафанії  Терпеливець  до  вірша  «РОСТУТЬ  МОГИЛИ»)

Ростуть  могили,  краю  їм  нема,
Садити  їх  нам  ворог  помагає,
А  не  росли  б,  якби  не  ця  війна,
Щодня  наш  цвіт  в  могили  ті  лягає.

Ростуть  могили,  дуже  прикро  нам…
Щоб  Бог  поміг  війну  цю  зупинити,
Щоб  шлях  в  могили  не  лягав  синам,
Аби  наш  цвіт  щодня  не  хоронити.

Ростуть  могили,  квітнуть,  як  квітник,
Їх  скроплюють  сльозами,  як  водою,
Не  догляда  за  ними  садівник,
І  кожна  пахне  горем  і  бідою.

Ростуть  могили,  ліку  їм  нема,
Ростуть  щодня,  стає  їх  більше  й  більше,
Могили  свіжі,  но́ві  імена,
А  нам  від  цього  защораз  прикріше.

Ростуть  могили,  всюди  ж  бо  ростуть,
Та  ми  хотіли  квітники  садити,
Щодня  із  фронту  ко́гось  –  та  й  везуть,
Бо  він  поліг,  а  мав  ще  жити  й  жити.

Ростуть  могили,  цвіт  лягає  в  них,
Домівкою  стають  вони  героям,
І  жоден  з  них  пожити  ще  не  встиг,
Їх  кожен  день  наповнювався  боєм.

28.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023

З ТОБОЮ В ТАНЦІ ЗАКРУЖЛЯЮ

З  ТОБОЮ  В  ТАНЦІ  ЗАКРУЖЛЯЮ

З  тобою  в  танці  закружляю,
Заграє  музику  скрипаль,
Цієї  миті  я  чекаю…
І  скине  вітер  тво́ю  шаль.

З  тобою  в  танці  закружляю,
Неначе  лебідь  на  воді,
Бо  до  безтями  я  кохаю,
Ти  –  мо́є  щастя  у  житті.

З  тобою  в  танці  закружляю,
Торкнуся  ніжно  я  плечей,
Давно  цей  танець  уявляю…
Не  зве́ду  з  тебе  я  очей.

З  тобою  в  танці  закружляю,
В  нас  зо́рі  будуть  глядачі,
Лиш  не  відмов  мені,  благаю…
Вино  ми  вип’єм  при  свічі́.

З  тобою  в  танці  закружляю,
Це  незабутня  буде  мить,
Думки́  про  неї  я  плекаю,
Мене  зуміла  полони́ть.

З  тобою  в  танці  закружляю,
Де  лиш  скрипаль,  і  ти,  і  я,
Тебе  коханням  огортаю,
Богине  ніжная  моя.

27.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023

СВІЧА

СВІЧА

Свічу  запали  на  своєму  вікні,
Віддай  шану  всім,  хто  загинув.
В  скорботі  за  ними  усі  ми  ці  дні...
Про  це  сповісти  доньці  й  сину.

Голодною  смертю  вони  полягли,
Бо  голодом  всіх  їх  морили,
Та  й  вижить  при  цьому  вони  не  могли…
Якби  не  цей  жах  –  вони  б  жили.

Запалена  свічка  –  це  пам'ять  про  тих,
Хто  смертю  такою  загинув.
Ніхто  в  ті  роки  не  зміг  вижити  з  них,
До  хліба  все  думкою  линув.

Ми  шану  віддаймо  тим  жертвам  в  ці  дні
І  пам'ять  про  них  бережімо.
Запалена  свічка  на  кожнім  вікні  –  
Всіх  жертв  саме  так  пом'янімо.

23.11.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023

СТРАШНІ РОКИ

СТРАШНІ  РОКИ

Минув  давно  страшний  вже  тридцять  другий,
І  тридцять  третій  вже  за  ним  минув.
З  голодної  вмирали  ж  бо  наруги,
Голодний  плач  той  душогуб  же  чув.

Вмирали  і  старесенькі  і  діти,
І  молодь  помирали  на  очах.
Схиляли  голови,  як  від  морозу  квіти...
Голодна  смерть  і  біль  страшний,  і  жах.

Всі  раді  були  висівкам  й  полові,
Бо  пухли  з  голоду,  немов  на  дріжджах  хліб.
Просили  їсти  на  вкраїнській  мові
Не  дві,  не  три  й  не  п'ять  голодних  діб.

Та  душогуби  їсти  не  давали,
А  й  гнали  босими  й  голодними  в  поля...
Щоб  ці  страшні  роки  не  забували,
Й  щоб  хлібом  не  постала  нам  земля.

23.11.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023

ЖУРБОЮ ОПОВИТІ

ЖУРБОЮ  ОПОВИТІ

Журбою  оповитий  не  один,
Ми  ворогу  не  будемо  прощати,
Поліг  за  Україну  батько  й  син,
Чорніє  з  горя  і  дружина  й  мати.

Поліг  за  Україну  батько  й  син,
І  серце  рветься  в  шмаття  від  розпуки,
Життя  стає  гірке,  немов  полин,
Від  вічної  болючої  розлуки.

Життя  стає  гірке,  немов  полин,
Не  можна  вже  його  підсолодити,
Хоч  навіть  і  мине  років  той  плин,
В  сльозах  ми  руки  будемо  зводи́ти.

Хоч  навіть  і  мине  років  той  плин,
Але  відлуння  горя  не  минеться,
Не  змеле  смуток  і  життєвий  млин,
То  ж  жити  з  ним  довічно  доведе́ться.

Не  змеле  смуток  і  життєвий  млин,
В  життєвій  чаші  буде  біль  наза́вжди,
Лиш  очі  споглядатимуть  з  світлин,
Хоч  він  живим  усім  всміхатись  мав  би.

Лиш  очі  споглядатимуть  з  світлин,
І  ні  до  кого  вже  не  скаже  слова,
Так  без  упину  йтиме  часоплин,
Завершена  наза́вжди  вся  промова.

19.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023

ПІД ЗВУКИ КАНОНАДИ

ПІД  ЗВУКИ  КАНОНАДИ

Під  звуки  канонади  народжуються  діти,
Під  звуки  канонади  в  печі́  печеться  хліб,
Під  звуки  канонади  голівки  хилять  квіти,
Під  звуки  канонади  прожито  безліч  діб.

Під  звуки  канонади  дзвенять  стрімку  пото́ки,
Під  звуки  канонади  здригається  земля,
Під  звуки  канонади  –  у  сховищах  уроки,
Під  звуки  канонади  ридає  немовля.

Під  звуки  канонади  в  нас  пишуться  поло́тна,
Під  звуки  канонади  злітає  пісня  ввись,
Під  звуки  канонади  на  стан  лягає  нота,
Під  звуки  канонади  за  руки  ми  взяли́сь.

Під  звуки  канонади  в  молитві  зводим  ру́ки,
Під  звуки  канонади  поезія  звучить,
Під  звуки  канонади  рве  серце  від  розпуки,
Під  звуки  канонади  продовжуємо  жить.

Під  звуки  канонади  цвіте  калина  в  лузі,
Під  звуки  канонади  цвіте  блакитно  льон,
Під  звуки  канонади  ми  всі  в  журбі  і  тузі,
Під  звуки  канонади  беру́ть  бійців  в  полон.

Під  звуки  канонади  звучить  в  нас  солов’їна,
Під  звуки  канонади  приборкують  вогонь,
Під  звуки  канонади  не  кане  Україна,
Під  звуки  канонади  синів  хороним  й  донь.

Під  звуки  канонади  звучить  вкраїнський  славень,
Під  звуки  канонади  в  руках  тримаєм  стяг,
Під  звуки  канонади  звучить:  «ВКРАЇНІ  СЛАВА!»,
Під  звуки  канонади  сягаємо  звитяг.

Під  звуки  канонади  гаптуєм  ПЕРЕМОГУ,
Під  звуки  канонади  –  у  нас  незламний  дух,
Під  звуки  канонади  ми  дякуємо  Богу,
Під  звуки  канонади  патріотизм  не  вщух.

23.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023

ЯКБИ Ж ТО

ЯКБИ  Ж  ТО

Якби  ж  то  юність  розуміла,
Якби  ж  то  старість  все  могла,
Не  поспішати  би  воліла
І  не  летіла  б,  як  стріла.

Якби  ж  то  юність  мудрість  мала,
Яка  у  зрілості  бува,
Даремно  б  час  не  витрачала
І  думала  би  про  жнива.

Якби  ж  то  юність  з  розумінням
До  всьо́го  ставилась  в  житті,
То  все  всівала  б  тим  насінням,
Яке  зійшло  би  в  майбутті.

Якби  ж  то  юність  легкокрила
Могла  далеко  загляну́ть,
То  берегла  б  свої́  вітрила
Й  багато  що  могла  б  збагнуть.

Якби  ж  то  юність  неозора
З  думками  вийшла  на  паркет,
То  зважила  б  СЬОГОДНІ  й  ВЧОРА
Й  нови́й  створила  би  сюжет.

Якби  ж  то  юність  квітла  й  квітла
Й  дороги  в  старість  не  було́,
Була  б  красивая  сюї́та
Й  життя  все  квітами  цвіло.

Якби  ж  то  юність  та  барвиста
Ввібрала  барви  тільки  ті,
Де  старість  бу́ла  б  легка  й  чиста
І  гладко  бу́ло  б  все  в  житті.

Якби  ж  то  юність  все  уміла,
І  розуміла  б  що  і  як,
Вона  багато  що  б  зуміла
І  розпізнала  б  все  на  смак.

Якби  ж  то  юності  під  силу
Сягнути  зрілості  ключів,
Життя,  мабуть,  не  йшло  б  по  схилу,
І  з  юних  не  зійшло  б  років.

17.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023

ДЯКУЮ БОГУ Й НАДІЇ НЕ ТРАЧУ

ДЯКУЮ  БОГУ  Й  НАДІЇ  НЕ  ТРАЧУ  

Я  дякую,  Боже,  за  ніченьку  тиху,
Щоб  більше  ніко́ли  не  йти  до  нас  ли́ху,
Щоб  сонце  над  нами  було́  тільки  МИРУ,
Молитву,  Всевишній,  молю́  за  це  щиро.

Я  дякую,  Боже,  за  те,  що  проснулась,
За  те,  що  від  вибухів  я  не  здригнулась,
За  те,  що  і  хліб,  і  до  хліба  я  маю,
І  щиру  любов  до  Вкраїни  плекаю.

Я  дякую,  Боже,  за  тишу  ранкову,
За  те,  що  побачила  небо  я  знову,
За  те,  що  я  можу  вмиватись  росою,
Й  не  миюсь  сьогодні  від  болю  сльозою.

Я  дякую,  Боже,  за  все,  що  я  маю,
Молю́  ПЕРЕМОГУ  й  на  неї  чекаю,
Чекаю,  що  в  МИРІ  надалі  нам  жити,
Й  продовжую  неньку  всім  серцем  любити.

Я  дякую,  Боже,  за  те,  що  я  вдома,
Та  доля  Вкраїни  нам  є  невідома,
І  скільки  це  пекло  ще  буде  тривати,
І  скільки  ще  ворог  нас  буде  вбивати.

Я  дякую,  Боже,  за  воду  в  криниці,
Що  я  у  домівці,  неначе  в  світлиці,
За  те,  що  зі  мною  ти  поряд  усюди,
Надії  не  трачу,  що  спокій  в  нас  буде.

17.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023

ЗОЛОТА ПОРА

ЗОЛОТА  ПОРА

Якби  роки́  студентські  поверну́ть
І  юність  повернути  із  скарбниці,
Щоб  знову  насолоду  ту  відчуть
Й  згадати  всі  студентські  таємниці.

Але  назад  немає  вороття,
Лиш  думка  повертає  нас  в  минуле,
То  ж  цінувать  студентськеє  життя,
Щоб  ті  роки  безслідно  не  майнули.

Роки́  студентські,  юність  на  порі,
Це  золота́  пора  життя  усьо́го,
Та  й  відліта,  як  в  вирій  журавлі,
До  витоку  не  поверне́ться  сво́го.

Роки́  студентські  з  юністю  сплели́сь,
Та  й  сіли  в  чо́вен  й  підняли́  вітрила,
Думки́  й  бажання  все  злітають  ввись,
Ще  й  особливо  розправляють  кри́ла.

Це  магія  студентських  всіх  рокі́в,
І  велич  вся,  їх  вся  краса  і  сила,
Немов  дзвінкий  пташиний  переспів,
Бо  ця  пора  квітуча,  легкокрила.

Тому́  вона  прекрасна,  золота,
Її  відчути,  в  тих  роках  купатись,
Бере́  в  обі́йми  й  швидко  проліта,
І  з  нею  нам  доводиться  прощатись.

То  ж  пролети́ть  пора  ця,  пролети́ть,
Коли  і  як  –  не  встигнем  озирнутись,
Ніщо  її  не  в  силі  зупини́ть,
Але  душі́  встигає  доторкнутись.

15.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023

БОЖЕ, ПРИЗЕМЛИ

БОЖЕ,  ПРИЗЕМЛИ

Приземли,  благаю,  Боже,
МіГ  той  на  болоті,
Там  зроби  наза́вжди  ложе
Цій  мерзкій  сволоті.

Хай  спочинуть  ці  потвори
І  нас  не  вбивають,
І  кровавії  узори
Нам  не  вишивають.

Ми  узір  на  вишиванках
Прагнем  споглядати,
А  не  кров'ю  нашу  землю
Щораз  вишивати.

Додай,  Боже,  блиск  і  сяйво
Ворожим  бляшанкам,
Це  не  буде  для  них  зайво,
Їхнім  забаганкам.

Дай  їм,  Боже,  спалах  в  небі
Саме  над  болотом,
Саме  це  у  них  в  потребі
Із  їхнім  польотом.

Приземли  молю,  Всевишній,
Це  вороже  зілля,
Новина́  ця  буде  втішна,
Скінчи  божевілля!

15.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023

ХАЙ БУДЕ ДЕНЬ БЛАГОСЛОВЕННИМ

ХАЙ  БУДЕ  ДЕНЬ  БЛАГОСЛОВЕННИМ

Хай  буде  день  благословенним,
Хай  сонце  променем  торка,
Хай  кожен  гріх  буде́  проще́нним
Й  торкає  Божая  рука.

Хай  буде  день  на  славу  Божу,
Щоб  він  у  спо́кої  минув,
За  це  в  молитві  ру́ки  зво́джу,
Аби  Всевишній  нас  почув.

Хай  буде  день  у  тиші,  Боже,
Щоб  нас  не  нищила  орда,
Нічо́го  ворог  хай  не  зможе,
Аби  не  йшла  до  нас  біда.

Хай  буде  день  під  чистим  небом,
Лиха́  година  хай  мине.
Всевишній,  мо́лю  це  у  тебе,
Наза́вжди  вбивця  хай  засне.

Хай  буде  день,  який  вдарує
Нам  спокій  в  душах  і  житті,
Гроза  війни́  хай  не  вирує
В  свої́м  кровавім  вишитті.

Хай  буде  день  без  сліз  і  горя,
Без  болю,  крові  і  тривог,
Щаслива  хай  всміхнеться  доля,
Й  страшних  не  знать  пересторог.

15.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023

ВИБУХИ В СТОЛИЦІ

ВИБУХИ  В  СТОЛИЦІ

Лунають  вибухи  гучні,
Не  сплять  потвори  і  в  суботу,
Не  йде  і  зди́хіль  сатані,
Ніщо́  не  знищує  сволоту.

Лунають  вибухи  гучні
Один  за  о́дним  у  столиці,
У  небі  світяться  вогні,
Для  нас  страшні  ті  громовиці.

Лунають  вибухи  гучні,
Нема  споко́ю  нам  ні  днини,
І  ці  жахіття  не  вві  сні…
Страшні  видніються  картини.

Лунають  вибухи  гучні,
Потвора  шле  нам  сво́ї  цілі,
Знаки́  від  кожного  рясні  –  
Столиця  в  нього  на  прицілі.

Лунають  вибухи  гучні,
Від  них  здригаються  і  сті́ни,
Натомість  линули  б  пісні́,
Та  чуєм  стогін  України.

Лунають  вибухи  гучні,
Нам  не  дають  у  ти́ші  жити.
Чи  буде  зди́хіль  цій  руsні
І  хто  нас  зможе  захистити?

11.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023

ДИВОСКРИПКА

ДИВОСКРИПКА

Неначе  скрипка  цей  красивий  стан,
Немовби  струн  я  пальцями  торкаю,
Мов  оповив  красу  усю  туман,
Поміж  якого  залюбки  блукаю.

Відчув  на  дотик  ніжність  дивострун,
Відчув  дурман,  душевну  насолоду,
Мов  оксамит  густих  прекрасних  рун,
Який  доповнив  цю  красу  і  вроду.

Чудова  скрипка,  сми́чок  і  струна,
А  ви́гини  дурманять  до  безтями,
Ця  скрипка  в  світі  є  така  одна,
В  полон  зуміла  взяти  почуттями.

Єдина  скрипка  і  вона  моя́,
Ця  вишуканість  струнна  особлива,
Вона  чекала  сво́го  скрипаля,
Ще  й  неймовірна,  мила  і  вродлива.

Ця  витонченість,  ніжність  і  краса,
І  легкість  та,  якою  так  чарує,
Вона,  немов  божественна  роса,
Що  прохолоду  в  спеку  подарує.

Неначе  скрипка  цей  красивий  стан,
Немов  Богиня,  що  красою  манить,
Дарунок  долі,  дивоталісман,
Який  п’янить,  чарує  і  дурманить.

10.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023

ДОЗВОЛЬ

ДОЗВОЛЬ

Дозволь  мені  з  тобою  поруч  бути,
Дозволь  мені  благаю,  не  жени,
Щоб  стукіт  серця  й  голос  за́вжди  чути,
Струмком  весня́ним,  мила,  задзвени.

Дозволь  тебе  коханням  огорнути,
Щоночі  колискову  все  співать,
Щоразу  обійняти,  пригорнути,
Бо  я  зумів  всім  серцем  покохать.

Дозволь  тебе  голубити  щомиті,
На  все  життя  надійним  стать  плечем,
Смаки  кохання  ще  не  всі  розкриті,
Коханням  хочу  вмити,  мов  дощем.

Дозволь  нектар  з  губів  твої́х  збирати,
Бо  він  цілющий,  аромат  п’янкий,
Усе  життя  дозволь  оберігати.
Для  мене  сво́є  серце  ти  відкрий.

Дозволь  тебе  леліяти,  як  квітку,
Тобою  жити  все  своє́  життя,
Кохати  все  життя,  немов  лебідку,
І  берегти  у  серці  почуття.

Дозволь  мені,  дозволь,  моя́  кохана,
Моя́  перлино,  зорецвіте  мій,
Моя́  Богине  люба,  незрівнянна,
Живу  тобою,  я  наза́вжди  твій.

10.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023

ЗВУЧИТЬ РОЯЛЬ

ЗВУЧИТЬ  РОЯЛЬ

Звучить  рояль,  мелодія  луна,
Торкають  клавіш  дуже  ніжно  пальці,
Від  музики  бринить  в  душі  струна,
Кружляють  пари  на  паркеті  в  вальсі.

Звучить  рояль,  божественно  звучить,
Ця  музика  і  в  серці  зазвучала,
Це  особлива  таємнича  мить,
Що  дотиком  свої́м  душі  торкала.

Звучить  рояль,  щось  особливе  в  нім,
Його  звучання  душу  зігріває,
Так  мило  зачаровує  усім,
Тамує  подих,  злегка  огортає.

Звучить  рояль,  звучить  його  душа,
І  клавіші  його,  немов  танцюють,
Та  музика,  неначе  прикраша,
Над  клавішами  пальці  все  чаклують.

Звучить  рояль,  ця  музика  п’янить,
Дурманить  і  дарує  насолоду,
Ніщо  таке  звучання  не  приспить,
А  хтось  напише  цим  шедеврам  оду.

Звучить  рояль,  мелодія  луна,
Бере  в  обі́йми  магія  звучання,
У  ній  та  незбагненна  глибина,
Й  чаруюче  душі  її  торкання.

08.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023

ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ГЕРОЇВ

ДВАДЦЯТЬ  ВІСІМ  ГЕРОЇВ  

(Світлій  пам'яті  полеглих  128-ї  бригади)

В  нас  знову  біль,  страшні  болючі  втрати,
Вражи́на  клята  й  забрані  життя,
Не  можемо  такого  ми  прощати,
Ніко́ли  це  не  пі́де  в  забуття.

Сто  двадцять  вісім…  Горе,  біль  і  сльо́зи,
І  знов  десятки  забраних  життів,
Війни́  вирують  в  нас  страшенні  гро́зи,
Й  героїв  не  пове́рнем  з  тих  світів.

Ракета  вража  влучила  в  героїв,
І  не  на  полі  бою  це  було́,
Біди́  потвора  знову  нам  накоїв,
Несе  щомиті  смерті  нам  і  зло.

Вони  не  знали,  що  загасне  свічка
Й  полинуть  ду́ші  в  засвіти  з  землі́.
У  рідних  чорна  хустка  й  чорна  стрічка,
Яку  нам  в’яжуть  кляті  моsk@лі.

Їх  двадцять  вісім  полягло  сьогодні,
Їх  майже  тридцять  красенів-орлів.
Немає  кра́ю  чорній  цій  безодні,
І  вже  без  ліку  чорних  наших  днів.

Пішли  з  життя  вони  цієї  днини,
А  йшли  з  домівки  неньку  боронить.
Велика  втрата  знов  для  України,
Ятри́ться  рана,  яка  так  болить.

05.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023

ФІЛІЖАНКА КАВИ ДЛЯ КОХАНОГО

ФІЛІЖАНКА  КАВИ  ДЛЯ  КОХАНОГО

Я  філіжанку  кави  приготую,
Кохання  в  неї  до  смаку́  додам,
На  мить  я  навіть  подих  затамую
Й  тобі,  коханий,  каву  цю  подам.

Додам  у  неї  пристрасть  і  бажання,
Божественні  додам  я  відчуття,
Зроблю  це,  мій  коханий,  без  вагання
Й  робитиму  я  так  усю  життя.

А  ще  додам  тепло́  душі́  і  се́рця,
Вдихну  у  неї  все,  що  хочеш  ти,
Побачиш  ти  в  ній  очі,  мов  озе́рця,
Й  думок  мої́х  краплини  чистоти.

Немов  нектар,  її  ти  посмакуєш,
І  на  губах  залишаться  сліди,
Моє  кохання  пристрасне  відчуєш,
Яке  у  серці  житиме  завжди́.

То  й  аромат  ні  з  чим  не  порівняти,
Бо  в  нім  змішались  наші  почуття,
Тебе  зуміла  щиро  покохати,
Кохання  це  всього  мого́  життя.

Це  філіжанка  з  назвою  «КОХАННЯ»,
Такої  ти  іще  не  смакував,
Я  подавати  буду  її  зрання,
Бо  ти  мене  всім  серцем  покохав.

06.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023

В ПОЛОНІ КОХАННЯ

В  ПОЛОНІ  КОХАННЯ

Кохання  нас  взяло́  в  обі́йми,
Здійма  на  крилах  ніжно  ввись,
У  рай  кохання  й  далі  зді́йме,
Бо  почуття  переплели́сь.

З  тобою,  любий,  ми  в  полоні,
У  ньому  будем  все  життя,
В  нім  посивіють  наші  скроні
У  нім  сердець  наших  биття.

За  цей  полон  ми  вдячні  долі,
Його  чекали  довго  ми,
Він  був  десь  там,  на  видноколі,
І  обійняв  тепер  крильми́.

Ми  стали  бранцями,  мій  любий,
Щаслива  мить  до  нас  прийшла,
Нектар  кохання  сиплють  гу́би,
Я,  наче  квітка,  розцвіла́.

Щасливі  ми  у  ньому  бути
Й  ніку́ди  з  нього  не  піде́м,
І  пристрасть  можемо  відчути
Та  й  одне  одним  ми  живем.

І  це  –  найвища  нагорода,
Яку  Всевишній  дарував,
Душі́  і  се́рця  насолода,
Госпо́дь  коханням  нас  звінчав.

04.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023

ВОЛІЛА Б

ВОЛІЛА  Б

Не  досипать  воліла  б  я  щодня
І  втомленою  бути  від  роботи,
Лиш  серце  не  кололо  б,  як  стерня,
І  тво́ї  очі  щоб  були́  навпроти.

Воліла  би  на  кухні  день  і  ніч
Для  тебе,  мій  коханий,  готувати,
Щоб  навіть  не  зімкнула  б  десь  і  віч,
Аніж  в  сльозах  ці  місяці́  чекати.

Споко́ю  я  воліла  би  не  знать
Від  хатньої  роботи  ані  днини,
Лиш  би  тебе,  як  за́вжди,  зустрічать…
Тріпоче  серце,  наче  у  пташини.

Словами  болю  тут  не  описать,
Страждань  мої́х  нічи́м  не  передати,
Зболілу  душу  так  не  показать…
Доводиться  молитись  і  чекати.

Та  защораз  купаюся  в  сльозах,
І  бачиш  ті  заплаканії  очі,
Щоночі  ти  ідеш  до  мене  в  снах,
А  серце  про  кохання  все  шепоче.

Лебідкою  чекаю  я  тебе,
І  вірність  все  життя  я  берегтиму,
Бо  поміж  нас  народжено  є  те,
Із  чим  я  по  житті  з  тобою  йтиму.

02.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023

ДЯКУЮ І МОЛЮ

ДЯКУЮ  І  МОЛЮ

Я  дякую,  Боже,  за  нічку  прожиту,
Що  цілі  ворожі  до  нас  не  пустив,
Не  радий  ніхто  з  нас  ординців  візиту,
Надіюсь,  що  наші  гріхи  ти  простив.

Я  дякую,  Боже,  що  бачу  я  небо,
Що  ранок  зустріла  в  домівці  я  знов,
Я  руки  в  молитві  складаю  до  тебе,
Щоб  ми,  українці,  не  знали  оков.

Я  дякую,  Боже,  що  жити  я  можу,
І  хліб  споживати  насущний  щодня,
Прости  мене,  Боже,  за  те,  що  тривожу,
Бо  нас  убиває  проклята  русня.

Я  дякую,  Боже,  що  воду  п'ю  чисту,
Хоч  часто  я  чую  тривоги  сигнал,
Про  захист  благаю  щоразу  й  Пречисту,
Бо  зброї  у  ворога  є  арсенал.

Я  дякую,  Боже,  за  кожну  хвилину,
Яка  Перемозі  торує  все  шлях,
Врятуй  нас,  Всевишній,  врятуй  Україну,
Не  міни,  а  й  хліб  хай  росте  на  полях.

Я  дякую,  Боже,  і  прощення  молю,
Бо  Миру  ми  хочем,  не  хочем  війни,
Даруй  нам,  Всевишній,  щасливую  долю,
Позбав  нас  наза́вжди  від  вбивць-сатани.

01.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023

ХУДОЖНИК І МИСТЕЦТВО

ХУДОЖНИК  І  МИСТЕЦТВО

Хто  пензель  взяв  колись  хоч  раз  до  рук,
Вмокнув  його  у  фарбу,  наче  в  чари,
Відчув  одразу  се́рця  перестук,
Й  для  нього  почали́  сія́ть  стожари.
Художника  душа,  немов  кришталь,
А  ще  й,  немов  палітра,  вся  барвиста,
Віки́  для  неї  грає  щось  скрипаль,
Немов  вода  джерельна  світла  й  чиста.

ПРИСПІВ

Художник,  художник,  художник,
Творіння  красиві  і  він,
Мистецтва  наза́вжди  заложник,
Художній  душі́  передзвін.
Художник,  художник,  художник,
Палітра,  немов  оберіг,
Талант  і  митець-віртуозник,
То  й  шлях  у  мистецтво  проліг.

Краса  душі́  і  тонкість  відчуття,
Народжує  шедеври-немовлята,
Які,  немов  життєве  вишиття.
Любов’ю  до  мистецтва  вся  пройня́та.
Поло́тна,  наче  чудо,  ожива,
Які  щось  особливе  промовляють,
Художник  тво́рить  казку  і  дива́,
Його  для  всіх  творіння  відкривають.

ПРИСПІВ

Етюд,  ескіз,  палітра  й  полотно,
І  барви,  які  грають  скрізь  навко́ло,
Творіння  кожне  –  золоте  руно́,
А  все  разо́м  –  душі  прекрасне  соло.
Нехай  живе  мистецтво  всі  віки́,
Художник  за́вжди  свято  всім  дарує,
Ведуть  в  мистецтво  душу  всі  стежки́,
Й  прекрасне  надихає  і  чарує.

ПРИСПІВ

04.10.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023

НАЦІОНАЛЬНІЙ СПІЛЦІ ХУДОЖНИКІВ УКРАЇНИ - 85

НАЦІОНАЛЬНІЙ  СПІЛЦІ  ХУДОЖНИКІВ  УКРАЇНИ  -  85

Не  кожен  може  пензель  в  ру́ки  взять,
Не  кожному  дано  красу  творити,
Не  кожен  може  й  вміє  дивувать,
Не  кожному  дано  мистецтвом  жити.

Не  кругла  дата  й  ста  іще  нема,
Але  мистецтво  тішить  й  не  згасає,
І  барвами  все  грає  усіма,
Й  любов  до  себе  вже  роки  плекає.

З’єднались  цифра  вісім  й  цифра  п’ять
Й  сьогодні  на  паркеті  нам  танцюють,
Мистецтву  безкінечно  розквітать,
Художники  в  нас  часу  не  гайнують.

Хоч  в  нас  тяжкий  страшний  буремний  час,
Але  шедеври  на  полотнах  бачим.
Не  вбить  мистецтво,  не  зламати  нас,
А  ворогу  діяння  не  пробачим.

Митець  творінням  ворога  вбива,
Для  ворога  поло́тна  ці,  як  зброя,
Бо  в  нас  любов  до  неньки  в  всіх  жива,
В  душі́  і  на  полотнах  правда  сво́я.

Бо  ми  пануєм  на  землі́  святій,
Історія  лягає  на  поло́тна,
Сьогодні  в  нас  подія  між  подій,
Пора  твори́ть  неле́гка  і  спекотна.

Але  художник  й  нині  у  строю́,
Мистецтво  на  крилі  свої́м  тримає,
Боро́нить  Україну  цим  свою́,
Творінням  ПЕРЕМОГУ  наближає.

То  ж  Спілці  вічно  жити  й  процвітать,
Мистецтво  українське  світ  вражає,
Прекрасне  щоб  могло  всіх  надихать,
Бо  світове  визна́ння  вже  чекає.

06.10.202р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023

МИТЦІ І СВЯТО

МИТЦІ  І  СВЯТО

В  Національній  Спілці  свято,
Митці  зібра́лися  на  нім,
Не  кругла  дата,  та  багато.
Панує  радість  в  храмі  цім.

На  стінах  бачимо  творіння,
Поло́тна  мовлять  про  своє́,
Думок  й  сердець  таке  сплетіння,
І  кожне  з  них  щось  виграє́.

Не  кругла  дата,  та  немало,
Немало  зроблено  всіма,
Важка  буремність  не  зламала,
Бо  в  нас  мистецтво  не  дріма.

Цієї  дати  дочекались,
В  мистецький  храм  сюди  прийшли,
Зібра́лись  всі,  всі  згуртувались,
Ви  на  олімп  давно  зійшли.

Тому́  творіть  і  процвітайте,
Творіть  мистецький  оберіг
І  ПЕРЕМОГУ  наближайте,
Щоб  нас  здолать  ніхто  не  зміг.

А  Спілці  буде  сто  і  двісті
І  навіть  буде  ще  й  п’ятсот,
Щоб  чули  все  хороші  вісті
Й  сягали  мріяних  висот.

13.10.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023

Я ПІДУ́ У РІДНІ ГО́РИ

Я  ПІДУ́  У  РІДНІ  ГО́РИ

Я  піду́  у  рідні  го́ри
І  пройду́ся  я  стежками,
Вийду  я  в  широке  поле,
Та  немає  більше  мами.

Я  піду́  у  рідні  го́ри
Там,  де  ро́си  світанкові,
Де  чудові  осоко́ри,
Де  лунали  колискові.

Я  піду́  у  рідні  го́ри
І  вдихну  повітря  вранці,
Там  стежини,  як  узори
І  душа  у  вишиванці.

Я  піду́  у  рідні  го́ри
І  пройду́сь  думками  всюди,
Не  забуду  їх  ніко́ли,
Пісня  линути  там  буде.

Я  піду́  у  рідні  го́ри,
Де  трембіти  і  кошари,
Де  смереки,  як  дозори
І  яскравії  стожари.

Я  піду́  у  рідні  го́ри,
Принесу́  води  з  криниці,
Де  туман,  неначе  море
І  бувають  громовиці.

Я  піду́  у  рідні  го́ри
Кожну  мить  я  пригадаю…
Що  ж  зі  мною  робиш,  доле?
Спогади  в  думках  гортаю.

Я  піду́  у  рідні  го́ри,
Там,  де  звуки  водограю
Де  яскраво  світять  зо́рі
Защоразу  повертаю.
Я  піду́  у  рідні  го́ри
В  рідну  хату  повернуся,
Все  було́,  неначе  вчора…
В  подих  вітру  огорнуся.

Я  піду́  у  рідні  го́ри,
Все  туди  ходити  буду,
Рідну  хату,  моя  доле,
Я  ніко́ли  не  забуду.

12.10.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023

МИСТЕЦТВА СИЛА НЕВМИРУЩА

МИСТЕЦТВА  СИЛА  НЕВМИРУЩА

Мистецтва  сила  невмируща,
Його  ніщо́  не  зможе  вбить,
Талантів  ненька  багатюща  –  
Тому́  мистецтву  вічно  жить.

Таланти  може  показати
Родина  творча  залюбки
Й  чудово  вміє  дивувати,
Бо  всіх  сюди  веду́ть  стежки́.

То  ж  «СОНЯШНИК»  сьогодні  знову
Зібрав  таланти  саме  тут,
Засвітить  зіроньку  чудову,
А  в  когось  буде  ще  й  дебют.

Журі  поважне  й  справедливе
Оцінить  кожен  наш  талант,
Завдання  в  нього  є  важливе  –  
Знайти  між  всіх  тут  діамант.

То  ж  конкурсантам  нашим  любим
Бажаю  лаври  всі  зібрать,
Ми  жодну  зірку  не  загубим,
Висот  всім  мріяних  сягать.

Мистецтва  сила  невмируща,
Воно  й  Вкраїна  –  навіки́,
То  ж  участь  наша  є  цілюща.
Пора  засвічувать  зірки!

08.10.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023

РОЗПЛАСТАЛА ОСІНЬ КРИЛА

РОЗПЛАСТАЛА  ОСІНЬ  КРИ́ЛА

Розпластала  осінь  кри́ла
Золотиста,  лю́ба  мила,
І  усе  взяла́  в  обі́йми,
Жовте  листя  в  танець  зді́йме.

Вітер  їй  допомагає  –  
Хмари  в  небі  підганяє,
Підмітає  всі  дороги,
Листя  сипле  на  пороги.

Осінь  пензликом  чаклує,
Золоти́ть  все  і  малює,
Тче  красиві  килимочки,
Заглядає  у  садочки.

А  як  вже  туди  загляне  –  
Й  тут  палітрочку  дістане,
Аби  листя  фарбувати  
Й  садовину  позбирати.

Ще  прекрасна  витівниця
У  люстерку  чепуриться,
І  сама  в  шикарних  шатах
Скрізь  крокує,  як  в  палатах.

Має  чари  ця  красуня,
По  собі  лиша  відлуння,
Пофарбує,  почаклує,
Та  й  тоді  вже  помандрує.

29.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023

ОСІННЄ ТРІО

ОСІННЄ  ТРІО

Є  осіння  гарна  врода
Ще  й  казкова  чудо-мода,
Вміє  все  позолотити,
Ки́лим  з  золота  стелити.

Так  із  вітром  у  дуеті
Все  тримає  у  секреті,
На  паркет  ідуть  кружляти,
Серце  й  душу  звеселяти.

Ще  й  з  дощем  чаклуня  дружить,
Він  красуні  вірно  служить,
Щедро  все  він  поливає,
Навіть  трішки  й  дошкуляє.

Золоче́не  всюди  листя,
Даль  туманна  та  й  імлиста,
У  садах  цвітуть  жоржини,
Листям  всте́лені  стежини.

Скрізь  літає  павутина,
Перед  нами  та  картина
Тішить  око,  звеселяє,
Й  вітер  музику  нам  грає.

Ось  така  осіння  врода,
Наче  в  чарах  вся  природа,
Заворожує,  леліє,
Дивувати  осінь  вміє.

28.10.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023

ВОРОГ ЗАГАСИВ СВІЧУ

ВОРОГ  ЗАГАСИВ  СВІЧУ

(Світлій  пам’яті  односельчанина,  захисника  України,  героя  Ярослава  Бучка)

Проклятий  ворог  загасив  свічу,
Забрав  життя  у  Славіка  потвора,
Ридала,  плачу,  навіть  і  кричу,
А  ще  живим…  живим  він  був  учора.

В  скорботі  знову  ріднеє  село,
За  кожного  із  нас  загинув  Славік,
Воює  сатанинське  кодло-зло,
Герой  тепер  лежить  на  смертній  лаві.

Він  жити  мав!  Він  неньку  так  любив,
Від  перших  днів  він  був  на  полі  бо́ю,
Усе,  що  міг,  для  нас  з  вами  робив,
І  заплатив  високою  ціною.

Нема  уже  його  серед  живих,
З  війни  вертає  Славік  в  домовині,
Наві́ки  його  подих  уже  стих,
Наза́вжди  під  землею  у  хатині.

За  що  ж  потвора  віку  вкоротив?
За  що  життя  забрав  він  у  героя?
Так  мало  на  землі  він  ще  прожив,
Не  промахнула  та  ворожа  зброя.

Пішов  з  життя  наш  Славік,  вже  пішов,
Пішов  і  повернутися  не  зможе,
До  ПЕРЕМОГИ  з  усіма  він  йшов,
Та  ворог  вклав  його  на  смертне  ложе.

06.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023

ТУМАН

ТУМАН

(До  картин  Заслуженого  художника  України  Анатолія  Марчука  )

Туманний  ранок  –  казка,  диво,
Таке  побачиш  не  щодня.
До  себе  вабить  так  грайливо,
Природі  дав  своє́  вбрання.

Туман  над  плесом  простелився,
Скупав  усе,  як  в  молоці,
У  нього  край  цей  оповився,
Він  ліг  спочити  на  ріці.

Торкнувся  ніжно  всьо́го  й  всюди,
Цю  диво-казку  він  створив,
Та  й  тішить  око  й  тішить  бу́де,
Бо  водне  плесо  полюбив.

Він  закохався  до  безтями
В  грайливі  хвилі  на  ріці,
До  неї  він  із  почуттями...
Які  ж  красиві  шати  ці!

Так  ніжно  й  лагідно  голубить
І  луг,  й  дере́ва  і  ріку,
В  обі́йми  брати  дуже  любить,
Бо  вдачу  має  він  таку.

Ще  й  оселився  у  долині,
Там,  де  смарагдова  трава,
Там  обійняв  волошки  сині,
Їм  пісню  лагідно  співа.

Він  сте́лить  сиву  скатертину,
Яка  неначе  оксамит,
Накинув  сивую  хустину
На  верболіз,  який  не  спить.

Туман  над  плесом  простягнувся,
Навко́ло  все  заворожив,
До  всього  ніжно  доторкнувся,
Але  недовго  там  пожив.

21.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023

ВЧИТЕЛЯМ

ВЧИТЕЛЯМ

(  На  мелодію  "ЗАГРАЙ  МИ,  ЦИГАНЕ  СТАРИЙ")

Зі  святом,  любі  вчителі,
Я  щиро  вас  вітаю,
Летять  у  небі  журавлі,
Я  щастя  вам  бажаю.

Летять  у  небі  журавлі,
Жоржини  багряніють,
Знання  несете  на  крилі,
Які  щораз  рясніють.

Знання  несете  на  крилі,
Засіюєте  зе́рна,
За  це  вам  вдячні  школярі,
Хоч  зарплатня  мізерна.

За  це  Вам  вдячні  школярі,
Цінують,  поважають,
Мов  сяйво  ясної  зорі́,
Щоразу  вас  вражають.

Мов  сяйво  ясної  зорі́,
І  ви  всі,  як  зірниці,
Вже  злота  осінь  надворі́,
Й  ми  в  школі,  як  в  світлиці.

Вже  злота  осінь  надворі,
Кружляє  листя  в  танці
І  свято  наше  в  цій  порі,
Й  душа  у  вишиванці.

І  свято  наше  в  цій  порі
Щороку  в  нас  буває,
А  школа  рідна  на  зорі́
Нам  двері  відчиняє.

Тому́  зі  святом  ще  раз  всіх,
Прийміть  вітання  щирі,
Нехай  лунає  всюди  сміх
Й  щоб  нам  жило́сь  у  мирі.

20.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023

ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ

ОБЛИЧЧЯ  ВІЙНИ

(  Заслуженому  художникові  України  Василю  Красьосі  з  нагоди  відкриття  виставки  «ОБЛИЧЧЯ  ВІЙНИ»)

Мов  образи́,  поло́тна  на  стіні,
Важке  буремне  наше  сьогодення,
Що  опинилось  у  страшній  війні…
«Війни́  обличчя»,  -  цим  картинам  ймення.

Про  біль  нестерпний  кожне  полотно,
Про  час  страшний,  в  якому  опинились,
Кроваве  на  них  бачимо  рядно,
Вся  Україна,  яка  кров’ю  вмилась.

Поло́тна  промовляють  зі  стіни́,
Ридають  з  нами,  плачуть  і  голосять
Про  всі  діяння  вбивці-сатани,
Закінчити  війну  так  щиро  просять.

У  кожному  обличчі  біль  і  страх,
Любов  до  України  незбагненна,
Ненависть  до  орди  у  тих  очах,
Бо  Україна  –  це  земля  священна.

«Ми  не  пробачим,  -  чується  з  картин,
Ми  не  забудем  цю  війну  ніколи,
Не  забере  з  собою  часу  плин…
А  йдуть  у  Вічність  журавлі  й  соколи.

Знущання,  і  тортури,  й  вишиття,
Кровавеє  життя  й  суцільна  рана.
Це  –  забрані  ординями  життя
Та  житиме  Вкраїна  нездоланна.

17.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023

ЙМЕННЯ ПОЛОТЕН

ЙМЕННЯ  ПОЛОТЕН

(  Заслуженому  художникові  України  Сергієві  Позняку  з  нагоди  відкриття  виставки  на  воєнну  тематику  у  м.  Фастові  )

Гримлять  гармати,  та  митець  не  спить,
На  фронті  він  мистецькому  воює,
Його  душа  за  ненечку  болить,
Та  сво́їм  серцем  ПЕРЕМОГУ  чує.

Палітра,  пензель,  Фастів  і  війна,
Болюча  рана  і  рубці  довічні,
Які  зробив  ординський  сатана,
І  наслідки  ми  маємо  трагічні.

Любов  до  України  у  душі,
Вона  в  поло́тна  з  трепетом  вселилась.
Вдивляємось  в  шедеври  ці  усі  –  
На  них  Вкраїна,  яка  кров’ю  вмилась.

Поло́тна  стогнуть,  плачуть  і  кричать,
Ридають  і  молитви  молять  з  нами,
То  ж  ми  не  маєм  права  забувать,
Що  платимо  ми  доньками  й  синами.

Той  цвіт,  який  у  землю  в  нас  ляга,
Жага  життя  і  біль  за  Україну,
Яка  митцеві  й  нам  всім  дорога
В  шедеврах,  звідки  чуєм  солов’їну.

Полотна  промовляють,  мов  живі,
На  кожнім  з  них  –  болюче  сьогодення,
Вона  на  стінах,  наче  вартові,
 І  БІЛЬ  ЗА  УКРАЇНУ  –  їхнє  ймення.

15.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023

БАЖАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ

БАЖАННЯ  І  РЕАЛЬНІСТЬ

Так  хочеться,  щоб  осінь  вальсувала,
Але  орда  стріляє  звідусіль,
Щоб  ки́лими  барвисті  простеляла,
Але  на  рану  сипле  ворог  сіль.

Так  хочеться  в  багрянець  заквітчатись,
Жоржинами  побути  в  квітнику…
З  героями  доводиться  прощатись,
Бо  долю  нам  написано  таку.

Так  хочеться  пташиною  літати,
Вітання  слать  на  землю  з  висоти́,
Та  й  го́лови  доводиться  складати,
Й  нести́  важкі  болючії  хрести.

Так  хочеться  всміхатися,  радіти,
Лебідкою  на  ставі  пропливать  –  
Береться  більше  ворог  скаженіти
Й  продовжує  життя  в  нас  забирать.

Так  хочеться  проснутись  на  світанку
Й  дізнатися,  що  вже  кінець  війні,
В  росу  вступити,  посидіть  на  ґанку,
Та  тілопади  в  нас  щодня  рясні.

Так  хочеться  у  щасті  потонути
Й  позбутися  р@schистського  сміття,
Живими  всіх  із  фронту  повернути,
І  щоб  не  бу́ло  з  крові  вишиття.

08.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023

ЛЕГКИ́Х ХМАРИНОК

ЛЕГКИ́Х  ХМАРИНОК

Легки́х  хмаринок  всім  загиблим  дітям,
Вони  до  школи  більше  не  прийду́ть,
Зів’яли,  наче  зрізанії  квіти…
Тепер  у  нашій  пам’яті  живуть.

Забрали  в  них  потвори  найдорожче,
Життя  в  них  обірва́лось,  мов  струна,
Їм  вітер  над  могилами  шепоче…
Дитинство  в  них  забрала  ця  війна.

Життя  забрали  іродські  створіння,
Мов  сік  з  калини,  з  них  стікала  кров,
Їх  вирвали,  мов  квіти  із  корінням,
Цей  кожен  Янгол  в  засвіти  пішов.

А  з  тих  світів  вже  не  піду́ть  до  школи,
І  не  почують  більш  шкільний  дзвінок,
Й  за  парту  вже  не  сядуть  більш  ніко́ли,
Закі́нчився  для  них  шкільний  урок.

Нема  вже  ні  перерви,  ані  друзів,
Підручника  і  зошита  нема,
Для  них  не  квітнуть  більше  квіти  в  лузі,
І  сміхом  не  заллю́ться  з  усіма.

Вже  зауважень  і  похвал  не  буде,
Вже  не  ввійдуть  в  просторий  світлий  клас,
Освіту  з  них  ніхто  вже  не  здобуде…
Свіча  життя…  Вогонь  на  ній  погас.

31.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023

ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ ЖИТТЄВИХ КОЛОСКІВ

ДВАДЦЯТЬ  П’ЯТЬ  ЖИТТЄВИХ  КОЛОСКІВ

(Молодшому  синочкові  з  нагоди  Дня  народження)

Роки  несуться  птицями  у  далі,
Збігає  час,  злітає  десь  у  вись,
Лишає  із  роками  він  скрижа́лі,
А  сам  несеться,  мчиться  він  кудись.

Вже  двадцять  п’ять,  а  наче  бу́ло  вчора,
Вже  чверть  століття  в  скриню  син  зібрав,
Їх  вишивала  доля  неозора,
Всевишній  кожен  з  них  подарував.

Не  віриться,  що  син  такий  дорослий,
Ще  наче  вчора  виріс  з  пелюшо́к,
Життя  плете  роки́  його  в  колосся,
Перед  очима  перший  його  крок.

Перед  очима  всі  його  стежини
Від  пуп’янка  до  красеня,  ким  став…
Сьогодні  двадцять  п’яті  уроди́ни,
Вже  двадцять  п’ять  томів  життя  зібрав.

Дорослим  став,  але  такий  ще  юний,
І  пізнає  щораз  життя  на  смак,
Дзвенять  красиво  всі  життєві  стру́ни,
І  ллється  пісня  із  душі  відтак.

Роки́,  мов  перли,  у  життєвій  скрині,
Нехай  Госпо́дь  насипле  їх  до  ста,
Ось  двадцять  п’ять  синочкові  є  нині
І  ця  пора  у  нього  золота́.

Вже  двадцять  п’ять  дерев  в  саду́  зростає,
І  двадцять  п’ять  налитих  колосків,
Та  й  кожне  з  зерен  рясно  проростає,
Злетіло  ввись  вже  двадцять  п’ять  птахі́в.

А  я  щодня  молю́  за  нього  Бога
І  доленьку  вимолюю  йому,
Хай  килимом  встеляється  доро́га,
За  це  в  молитві  руки  я  здійму́.

Дорослий  син,  повірити  не  можу,
Гортаю  пам’ять,  наче  той  альбом,
Вимолюю  для  нього  ласку  Божу,
Що  стала  би  цілющим  джерелом.

Сторінку  кожну  в  пам’яті  гортаю,
І  кожна  з  них  миттєво  ожива,
Аналізую  і  себе  питаю
Чому́  так  швидко  кожен  рік  сплива.

Минув  той  час,  коли  блукав  в  дитинстві,
Був  підлітком,  а  далі  бу́ла  юнь,
Щаслива  я  у  сво́їм  материнстві,
І  двадцять  п’ять  почулося  відлунь.

То  ж  добру  долю  хай  Госпо́дь  дарує,
І  під  Покров  Пречиста  хай  візьме́,
Життя  синочку  доленька  гаптує,
На  крилах  щастя  хай  його  здійме́.

І  я  щаслива  буду  з  ним  від  то́го,
В  життя  свідоме  він  уже  вступив,
Молю́  за  нього  Господа  святого,
На  щастя  щоб  його  благословив.

01.09.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023

УКРАЇНА, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ЦІНА

УКРАЇНА,  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ,  ЦІНА

НЕЗАЛЕЖНА,  ВІЛЬНА  І  СОБОРНА

Незалежна,  вільна  і  соборна,
Нездоланна,  сильна  і  міцна,
Хоч  страждальна,  але  –  непоборна,
Бо  ж  її  стирає  сатана.

Незалежність  –  у  міцнім  корінні,
Вільний  дух  –  у  кожному  із  нас,
Цей  наш  код  у  кожнім  поколінні,
Й  ПЕРЕМОГУ  наближає  час.

УКРАЇНА  –  світова  перлина,
Ця  коштовність  мила  всім  серцям,
І  звучить  в  ній  мова  солов’їна.
УКРАЇНА    –  це  Господній  храм.

Тридцять  другі  наші  роковини,
Та  палає  ненька  у  вогні,
Кров  стікає,  мов  з  ягі́д  калини,
Й  тілопади  сіються  рясні.

Суверенна  ненька-Україна,
Та  шматують  лю́бу  вже  роки́,
Її  палять,  та  вона  –  нетлінна,
Не  зага́сять  рідної  свічки́.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  за́вжди  буде  з  нами,
СУВЕРЕННІСТЬ  вплетено  в  вінець,
А  НЕЗЛАМНІСТЬ  пишем  іменами
І  любов’ю  кожного  з  сердець.

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:    992106
                                           ***

Вже  тридцять  другі  роковини,
Як  незалежними  ми  стали,
Проте  спокою,  а  ні  днини
Ми  за  роки  ці  всі  не  мали.

То  з  комуняками  боролись,
То  вільність  слова  захищали
І  на  Майданах  не  корились
Й  за  незалежність  умирали.

І  незалежність  цю  свою
Виборюєм  тепер  щоднини
Із  ворогами  у  бою,
Ставши  на  захист  Батьківщини.

Віками  наша  Україна
Цю  незалежність  здобувала,
Ні  голод,  смерть,  страшна  руїна
Дух  український  не  здолала.

І  не  здолають  нас  поганці,
Уся  потуга  їхня  марна,
Бо  духом  ми  бійці-  повстанці
І  наша  нація  -  Незламна.

24.08.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

УКРАЇНА,  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ,  ВОЛЯ

Україна,  незалежність,  воля,
І  соборність  наша  є  у  нас,
Нам  за  що  така  гіркая  доля?
Нам  за  що  цей  чорний  день  і  час?

Україна  –  молода  держава,
Тридцять  два  в  календарі  лишень,
Спопелять  ніхто  не  має  пра́ва,
Для  ординців  стала,  як  мішень.

Подолати  нас  орда  взяла́ся,
Зазіхнули  вбивці  на  святе,
Україна  волі  не  зреклася
І  надалі  буйно  зацвіте.

Незалежність  легко  не  дається,
А  незламність  має  гарт  в  боях,
І  соборність  теж  не  продається,
То  ж  тернистий  в  України  шлях.

Суверенність  ворога  бентежить,
Україна  нас  усіх  болить,
Моsk@леві  ненька  не  належить,
Україні  нашій  вільній  жить!

Нездоланна  наша  люба  ненька,
Нищена…  шматована…  в  вогні,
З  сил  спада,  але  стоїть  рідненька,
Й  переможе  ворога  в  війні.

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

                                               ***

Сатані  не  вдасться  подолати
Нашу  Неньку  Вільну,  Незалежну.
Україна  буде  увесь  час  стояти,
Господь  дає  силу  і  за  нею  стежить.

Ключ  від  коду  схований  далеко,
Його  ворогу  не  вдасться  відшукати.
Незалежність  нам  прийшлась  нелегко,
І  дух  нації  нікому  не  здолати.

ПЕРЕМОГА  близько,  час  покаже,
Треба  нам  прискорити  події!
Жаль,  багато  ще  синів  поляже...
В  нас  Духовна  Зброя  –  нею  володіймо!

Світова  перлина  –  наша  Україна,
В  неї  закохався  увесь  світ.
В  нас  найкраща  мова,  мова  солов'їна,
Не  дамо  зганьбити  український  рід!

У  вогні  палає  люба  наша  Ненька,
І  стікає  кров'ю  молоденький  цвіт.
Пригорни  нас,  Боже,  до  свого  серденька,
Батьком  будь  для  сиріт,  удів  і  калік!

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

НА  ПРЮ  ЗА  СУВЕРЕННІСТЬ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  знищити  бажають
Й  спопелити  ненечку  усю,
Ще  й  теракти  вбивців  дошкуляють,
Біль  у  серці  я  за  це  несу.

Їм  СОБОРНІСТЬ  теж  не  до  вподоби,
Наша  воля  і  незламний  дух,
Знищення  ми  бачим  їхні  спроби,
Залп  війни  і  досі  в  нас  не  вщух.

СУВЕРЕННІСТЬ  їх  веде  до  сказу,
Наша  МОВА,  наче  гострий  меч,
СТЯГ  шматують  вбивці  до  наказу…
В  них  нутро  –  безодня  гноєтеч.

Цих  потвор  усе  у  нас  лякає,
І  як  бачать  ГЕРБ  наш  золотий,
Їх  самих  жадоба  пожирає,
Їх  дратує  дух  наш  вольовий.

А  за  вірність  неньці-Україні
Знищити  готові  все  до  тла.
Мові  все  звучать  в  нас  солов’їній,
З  нашого  не  пить  їм  джерела́!

Ми  на  прю  пішли  за  суверенність,
За  Вкраїну  платимо  життям.
Їхні  мрії  –  їхня  нездійсненність,
Бу́ли,  є  й  лишаються  сміттям.

28.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:    992424

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

ВОРОЖА АТАКА НА КИЇВ

ВОРОЖА  АТАКА  НА  КИЇВ

Атака  знову,  знову  смерть  і  кров,
І  руйнування  знову  у  столиці,
Звучало  знову  безліч  молитов,
Всю  ніч  у  небі  цілі  й  блискавиці.

Потвори  били  всім,  що  в  них  було́,
Життя  забрали  у  людей  ординці,
Всю  ніч  свистіло,  рвалось  і  гуло,
Нас  нищили  ці  нелюди-чужинці.

Всю  ніч  в  молитві,  не  змика  очей,
Через  атаку  ворога-потвори,
Дода́лось  знову  через  них  смертей,
Пожежі  знову,  сльози,  біль  і  горе.

Нема  ні  краю  цьо́му,  ні  кінця,
Убивці  нас  ніяк  не  полишають,
У  намірах  нас  стерти  із  лиця,
Тому́  від  нас  вони  не  поспішають.

Атак  ще  скільки  треба  пережить?
Життів  ще  скільки  мають  в  нас  забрати?
Ще  скільки  доведе́ться  нам  тужи́ть?
Ще  скільки  доведе́ться  нам  страждати?

За  що  нам,  Боже,  кара  ця,  скажи?
За  що  ми,  Боже,  всі  у  небезпеці?
Врятуй  благаю!  Мо́лю,  поможи!
Нас  вбережи  у  нашій  же  фортеці!

30.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

НА ПРЮ ЗА СУВЕРЕННІСТЬ

НА  ПРЮ  ЗА  СУВЕРЕННІСТЬ

(Відповідь  на  коментар  Марії  Стримбіцької  на  до  вірша  «НЕЗАЛЕЖНА,  ВІЛЬНА  І  СОБОРНА»)

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  знищити  бажають
Й  спопелити  ненечку  усю,
Ще  й  теракти  вбивців  дошкуляють,
Біль  у  серці  я  за  це  несу.

Їм  СОБОРНІСТЬ  теж  не  до  вподоби,
Наша  воля  і  незламний  дух,
Знищення  ми  бачим  їхні  спроби,
Залп  війни  і  досі  в  нас  не  вщух.

СУВЕРЕННІСТЬ  їх  веде  до  сказу,
Наша  МОВА,  наче  гострий  меч,
СТЯГ  шматують  вбивці  до  наказу…
В  них  нутро  –  безодня  гноєтеч.

Цих  потвор  усе  у  нас  лякає,
І  як  бачать  ГЕРБ  наш  золотий,
Їх  самих  жадоба  пожирає,
Їх  дратує  дух  наш  вольовий.

А  за  вірність  неньці-Україні
Знищити  готові  все  до  тла.
Мові  все  звучать  в  нас  солов’їній,
З  нашого  не  пить  їм  джерела́!

Ми  на  прю  пішли  за  суверенність,
За  Вкраїну  платимо  життям.
Їхні  мрії  –  їхня  нездійсненність,
Бу́ли,  є  й  лишаються  сміттям.

28.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023

ПРИЗЕМЛИ

ПРИЗЕМЛИ

Приземли  бляшанки,  Боже,  
Знищи  дрантя  це  воро́же,
І  від  гни́лі  чи́сти  простір,
Щоб  невдалим  був  їх  постріл.

Приземли  ворожі  ці́лі,
Та  вже  так,  щоб  не  вціліли,
Приземли  їх  оркостані,
Щоб  цей  зліт  в  них  був  останнім.

Приземли  їх  на  болоті
З  феєрверками  в  польоті,
Факел  довго  з  них  палає,
Як  заграва  хай  засяє.

Приземли  їх,  я  благаю,
Відверни  від  мо́го  кра́ю,
Відверни  від  України,
Хай  уся  ця  нечесть  згине.

Приземли  їх,  та  хутчіше,
Хай  палають  яскраві́ше,
Їх  у  себе  не  чекаєм
Й  відвернути  їх  благаєм.

Приземли  із  фаєр-шоу,
Цим  заве́рши  їх  розмову,
Приземли,  нехай  палає
Й  нас  вже  більше  не  вбиває.

25.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023

НЕЗАЛЕЖНА, ВІЛЬНА І СОБОРНА

НЕЗАЛЕЖНА,  ВІЛЬНА  І  СОБОРНА

Незалежна,  вільна  і  соборна,
Нездоланна,  сильна  і  міцна,
Хоч  страждальна,  але  –  непоборна,
Бо  ж  її  стирає  сатана.

Незалежність  –  у  міцнім  корінні,
Вільний  дух  –  у  кожному  із  нас,
Цей  наш  код  у  кожнім  поколінні,
Й  ПЕРЕМОГУ  наближає  час.

УКРАЇНА  –  світова  перлина,
Ця  коштовність  мила  всім  серцям,
І  звучить  в  ній  мова  солов’їна.
УКРАЇНА    –  це  Господній  храм.

Тридцять  другі  наші  роковини,
Та  палає  ненька  у  вогні,
Кров  стікає,  мов  з  ягі́д  калини,
Й  тілопади  сіються  рясні.

Суверенна  ненька-Україна,
Та  шматують  лю́бу  вже  роки́,
Її  палять,  та  вона  –  нетлінна,
Не  зага́сять  рідної  свічки́.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ  за́вжди  буде  з  нами,
СУВЕРЕННІСТЬ  вплетено  в  вінець,
А  НЕЗЛАМНІСТЬ  пишем  іменами
І  любов’ю  кожного  з  сердець.

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

ПОДЯКА Й СПОДІВАННЯ

ПОДЯКА  Й  СПОДІВАННЯ

Я  дякую,  Боже,  за  тишу  ранкову,
За  те,  що  світанок  зустріла  я  знову,
За  те,  що  повітря  вдихнула  у  груди,
Хай  тиша  панує  в  нас  за́вжди  і  всюди.

А  вранці  хай  Ангел  все  дотиком  будить,
І  милість  твоя́  всі  діяння  розсудить.
Щоб  кроки  робилися  всі  без  зусилля,
Щоб  я  не  відчула  ніко́ли  безсилля.

Я  дякую,  Боже,  що  тиша  лунала,
За  те,  що  страху  уночі  не  зазнала,
За  те,  що  жива  і  здорова  проснулась,
Й  любов’ю  твоєю  ще  раз  огорнулась.

Я  дякую,  Боже,  що  маю  нагоду
Писати  й  творити  для  сво́го  народу,
В  молитві  стояти  і  вірити  щиро,
Що  рідній  Вкраїні  розквітнути  в  МИРІ.

Я  дякую,  Боже,  за  тво́ю  опіку,
За  ласки  і  милість,  яких  є  без  ліку,
За  те,  що  надія  мене  не  лишає,
Що  світле  майбутнє  Вкраїну  чекає.

Я  дякую,  Боже,  і  дякувать  буду,
А  ще  сподіваюсь,  що  ти  зробиш  чудо,
І  щезнуть  ординці,  як  ро́си  на  сонці,
Й  прийде́  ПЕРЕМОГА  у  рідній  сторонці.

24.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

МУЗИКА ДУШІ

МУЗИКА  ДУШІ

ЗВУЧАЛА  МУЗИКА  ДУШІ

Звучала  музика  душі́,
Вона  ні  миті  не  стихала,
Звучала  вдень  та  й  уночі,
І  ніжно  струн  усіх  торкала.

Звучала  музика  душі́,
Акорди  за́вжди  бра́ла  різні,
Та  й  все  лила́сь,  немов  дощі  –  
Ніко́ли  лить  її  не  пізно.

Звучала  музика  душі́,
Струна  із  серцем  гомоніла,
І  їй  ніде́  нема  межі́,
Ще  й  полони́ть  красою  вміла.

Звучала  музика  душі́,
Тональність  барвів  додавала,
Мов  чародій  був  на  плечі́,
Душа  так  грою  чарувала.

Звучала  музика  душі́,
Звучала  ніжно,  без  упину,
Скрипко́ві  й  інші  всі  ключі
Ставали  всюди  в  часі  плину.

Звучала  музика  душі́,
Хотілось  дуже  вальсувати,
Їй  не  потрібні  глядачі,
І  без  упину  їй  звучати.

22.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023
ID:    991931

                                           ***

Звучала  музика  душі,
Так  ніжно,  лагідно  звучала,
Хоча  її  не  чули  всі,
Бо  лиш  мене  в  обійми  брала.

Звучала  музика  душі
Й  тональність  в  неї  різна  була.
Звучала  вдень  та  й  у  ночі
І  я  чарівність  її  чула.

Звучала  музика  душі,
Для  мене  лиш  вона  звучала
І  в  неї  не  було  межі,
Вона  лилась  і  чарувала.

Звучала  музика  душі
Душа  ж  уміє  чарувати,
Звучала  чисто  і  без  фальші
І  спонукала  вальсувати.

22.08.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,2023

МУЗИКА  ДУШІ  НА  ХВИЛЯХ  ЩАСТЯ

Звучала  музика  душі́
Й  звучати  буде  вона  вічно,
Відлунням  плавно  йде  в  тиші́,
Звучить  прекрасно  та  магічно.

Звучала  музика  душі́,
Тональність  в  неї  вібрувала,
Високі  ноти  і  низькі,
Вона  із  ними  чаклувала.

Звучала  музика  душі́,
Злітали  звуки  в  піднебесся,
Немов  вмивалася  в  росі,
Із  нею  й  щастя  так  торкнешся.

Звучала  музика  душі́,
Купалась  в  магії  бажання,
Почуть  її  хотіли  всі,
Але  почуло  лиш  кохання.

Звучала  музика  душі́,
Світились  очі-намистини,
Все  виливалося  в  красі  –  
Шедеври  музики-картини.

Звучала  музика  душі́,
Ніщо  приспать  її  не  в  силі,
Вона  злітає  на  крилі,
Її  гойдають  щастя  хвилі.

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

                             ***

Звучала  музика  душі,
Подаючи  свої  акорди.
Найкраще  чулась  у  тиші
І  при  відкритому  віконці.

Ці  звуки  вітерець  ловив
І  ніс,  щоб  радісно  звучали.
Та  у  душі  ще  дощик  лив,
Їм  хмарки  сонце  відкривали.

Звучала  музика-і  враз
Струна  у  серці  забриніла.
Душа  відчула:  уже  час,
Давно  до  танцю  я  хотіла.

Звучала  музика  й  звучить...
Її  не  треба  зупиняти.
Зболену  душу  звеселить,
Більше  не  буде  вже  страждати.

22.08.2023  р.

©Марія  Стримбіцька,2023

ДУША  І  МУЗИКА

Звучала  музика  душі́,
Акорди  різні  підбирала,
Творилась  залюбки  в  тиші́
І  без  упину  грала  й  грала.

Звучала  музика  душі́,
А  вітер  брався  помагати,
Усе  було́  в  такій  красі,
Що  годі  словом  описати.

Звучала  музика  душі́,
Раділо  серце  від  звучання
Хотіли  чуть  її  усі,
Нестерпним  бу́ло  в  всіх  бажання.

Звучала  музика  душі́,
І  лились  звуки  без  упину,
Звучали  ноти  мило  всі,
Не  чути  пісню  лебедину.

Звучала  музика  душі́,
Мене  вуаллю  накривала,
Немов  в  раю́,  усе  в  красі,
І  я  із  нею  розквітала.

Звучала  музика  душі́,
У  нас  із  нею  таємниця,
Немов  коштовність  у  росі,
Душі  цілющая  криниця.

22.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023

ЗВУЧАЛА МУЗИКА ДУШІ

ЗВУЧАЛА  МУЗИКА  ДУШІ

Звучала  музика  душі́,
Вона  ні  миті  не  стихала,
Звучала  вдень  та  й  уночі,
І  ніжно  струн  усіх  торкала.

Звучала  музика  душі́,
Акорди  за́вжди  бра́ла  різні,
Та  й  все  лила́сь,  немов  дощі  –  
Ніко́ли  лить  її  не  пізно.

Звучала  музика  душі́,
Струна  із  серцем  гомоніла,
І  їй  ніде́  нема  межі́,
Ще  й  полони́ть  красою  вміла.

Звучала  музика  душі́,
Тональність  барвів  додавала,
Мов  чародій  був  на  плечі́,
Душа  так  грою  чарувала.

Звучала  музика  душі́,
Звучала  ніжно,  без  упину,
Скрипко́ві  й  інші  всі  ключі
Ставали  всюди  в  часі  плину.

Звучала  музика  душі́,
Хотілось  дуже  вальсувати,
Їй  не  потрібні  глядачі,
І  без  упину  їй  звучати.

22.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023

БОЖЕВОЛІЮ

БОЖЕВОЛІЮ

Я  божеволію  від  тебе,  моя  мила,
Мене  красою,  люба  полонила,
Без  тебе  вже  себе  не  уявляю,
Бо  серцем  тебе,  рідная,  кохаю.
Я  божеволію  від  тебе,  як  ніколи,
Дарована  Всевишнім,  моя  доле,
Бо  ти  для  мене  –  квітка  в  зелен-лузі,
І  серце  за  тобою,  люба,  в  тузі.

ПРИСПІВ

Я  божеволію  від  тебе,  божеволію,
Бо  ми  поєднані  з  тобою,  долею,
Поєднані  з  тобою,  наче  лебеді,
В  човні  кохання  ми  на  хвилі-гребені.
Я  божеволію  від  тебе,  божеволію,
Господньою  напевно  було  волею,
І  до  безтями  в  тебе  я  закоханий,
Прийшло  кохання,  наче  гість  наш  проханий.

Я  божеволію  від  тебе,  моя  доле,
Ти  –  моє  щастя  і  яскрава  зоре.
Для    мене  ти  –  єдиная  на  світі,
Теплом  кохання  стали  ми  зігріті.
Я  божеволію  від  тебе  вже  щомиті  –
Коханням  ми  з  тобою  оповиті.
Давно  вже  струни  серця  мого  мліють,
Серця  кохати  щиро  наші  вміють.

ПРИСПІВ

21.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023

КОЛИ?

КОЛИ?

Коли  минуть  жахливі  дні  і  ночі?
Коли  війна  піде́  у  небуття,
Минуть  жахи́,  неначе  поторочі,
Й  не  буде  ворог  забирать  життя?

Коли  птахи́  ворожі  розіб’ю́ться
І  приземля́ться  всі  на  болота́х?
Коли  ординці  кляті  схаменуться
Й  до  нас  вони  не  йтимуть  навіть  в  снах?

Коли  війна  покине  землю  нашу?
Коли  грозі  війни́  прийде́  кінець?
Коли  сміття  верне́ться  в  сво́ю  р@schу,
Щоб  переможний  ми  сплели́  вінець?

Коли  орда  не  буде  нас  вбивати
І  кров  не  буде  литись  по  землі́?
Коли  все  перестануть  руйнувати
Ці  не́люди,  потвори,  моsk@лі?

Коли  в  могили  цвіт  лягать  не  буде?
Коли  полин  забудемо  на  смак,
І  ниви  знов  заколося́ться  всюди,
І  замість  мін  розквітне  знову  мак?

Коли  в  страху́  ми  перестанем  жити?
Коли  тривоги  час  у  нас  мине?
Коли  ми  перестанемо  тужити
Й  не  будем  гинуть?...  Це  є  головне.

18.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023

УЖЕ ЦЬОГО́РІЧ ТРИДЦЯТЬ П’ЯТЬ

УЖЕ  ЦЬОГО́РІЧ  ТРИДЦЯТЬ  П’ЯТЬ

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
Як  вийшли  з  стін  своєї  школи,
Роки́  невпинно  так  летять
І  не  пове́рнуться  ніко́ли.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
І  це  не  віриться  ніко́му,
Але  рокі́в  тих  не  приспать,
Кудись  мандрують  по  одно́му.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
Той  час  пробіг,  неначе  вихор,
Й  не  сів  ніде́  відпочивать,
Хоча  пронісся  дуже  тихо.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
І  все  у  пам’яті  спливає,
Нам  тих  рокі́в  не  наздогнать,
Та  пам’ять  спогади  гортає.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять…
І  де  ж  вони  усі  взяли́ся?
Вони  не  хочуть  почекать  –  
Ходою  гордою  пройшлися.

Уже  цього́річ  тридцять  п’ять,
Що  не  кажіть  –  солідна  дата.
Щоб  нас  могли  роки́  збирать
Й  скарбниця  з  них  була́  багата.

17.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023

БУМЕРАНГ

БУМЕРАНГ

Усе  в  житті  вертає  бумерангом:
І  підле,  і  погане,  і  бридке,
Життя  –  не  стрій  із  правим  й  лівим  флангом,
Й  відлуння  бумерангу  є  дзвінке.

Тому́  не  варто  щось  лихе  робити,
Не  варто  ко́мусь  прикрість  завдавать  –  
Не  варто  чорнотою  щось  творити,
Й  від  чорноти  для  ко́гось  ликувать.

А  бумеранг  бува  не  за  гора́ми,
Й  прийде́  в  ту  мить,  коли  ти  не  чекав,
Й  ніяк  його  не  обійде́ш  стежка́ми,
Бо  сам  йому  доро́гу  прокладав.

Та  й  бумеранг  не  статус  обирає,
Й  не  омина  якийсь  високий  чин,
Він,  як  ніщо́,  так  влучно  повертає,
Й  дарує  ту  з  небажаних  картин.

На  те  він  бумеранг,  щоб  повертався
І  нагадав  про  те,  що  щось  робив,
Від  нього  ще  ніхто  не  заховався,
І  сво́ю  силу  він  не  розгубив.

Тому́,  ніж  щось  робити  –  варто  думать,
Бо  бумеранг  є  всюди  й  повсякчас,
Він  –  безпощадний.  Повертає  й  тлумить,
І  може  повертатися  не  раз.

30.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023

ЗГАСЛО НАДВЕЧІР’Я

ЗГАСЛО  НАДВЕЧІР’Я

(  В  знак  світлохї  пам'яті  про  матусю  )

Три  ро́ки  вже  з  сестрою  ми  не  діти,
Три  роки  в  нас    матусі  вже  нема,
Не  можем  більше  з  нею  посиді́ти,
Не  гомонить  із  нами  усіма.

Живе  у  серці,  хоч  нема  три  ро́ки,
І  в  пам’яті  матуся  в  нас  живе,
Не  чуються  ніде  матусі  кроки,
А  біль  від  втрати  серце  й  душу  рве.

Це  рана,  що  боліти  буде  за́вжди,
Матусі  нам  усім  не  вистача,
Усе  на  світі,  якби  міг  –  віддав  би,
Аби  горіла  мамина  свіча.

Але  вона  загасла  так  раптово,
Від  цьо́го  біль  у  нас  всіх  розгорівсь.
Не  скаже  рідна  ненька  жодне  слово,
Ніку́ди  смуток  за  роки́  не  дівсь.

Не  вийде  більше  мама  на  подвір’я,
Не  вийде  до  дороги  нас  стрічать,
Наза́вжди  згасло  неньки  надвечір’я,
І  нас  не  може  більше  вже  навчать.

Три  ро́ки  збігли,  наче  мить  єдина,
Три  роки  болю,  щему  і  журби,
Вже  ні  сестра,  ні  я  більш  не  дитина,
Не  квітнуть  більше  мамині  сади.

11.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023

ШІСТДЕСЯТ ДВА СКАРБИ

ШІСТДЕСЯТ  ДВА  СКАРБИ

(Василю  Зайчуку  з  нагоди  Дня  народження)

Твої́  літа́  пливуть  кудись  за  обрій,
Шістдесят  два  життєві  кораблі,
Що  не́сли  в  люди  справи  тільки  добрі
І  мають  слід,  й  не  щезли  у  імлі.

Шістдесят  два,  мов  день  один  збігали
Й  вели́  тебе  стежинами  життя,
І  ні  на  мить  вони  не  залишали,
Творили  різнобарвне  вишиття.

Щодня  пливли  вони  кудись  у  далі,
Не  був  цей  шлях  коротким  і  простим,
Шістдесят  третій  вже  на  п’єдесталі,
Зустрівся  вже  віч-на́-віч  вже  із  ним.

Шістдесят  два  в  шухляду  звіт  поклали,
Що  сіяли  –  збирати  лиш  тобі,
Бо  лиш  з  тобою  ниву  засівали,
Ти  головним  в  життєвій  був  сівбі.

Шістдесят  два  твої́  скарби  у  скрині,
Одна́кові,  та  рі́зняться  вони,
Шістдесят  третій  вже  додався  нині,
Життєві  ними  сіються  лани.

Твої́  роки  –  це  вірні  вартовії,
З  тобою  у  дозорі  кожну  мить,
Були́  поми́лки,  відчаї  й  надії,
І  кожен  з  них  відлунням  вже  дзвенить.

Шістдесят  два.  Та  це  не  вже,  а  й  –  тільки,  
Ти  їх  гортай  тепер,  немов  альбом,
Хай  рухають  вперед  життєві  стрілки,
Й  життя  хай  срібло  сипле  над  чолом.

Шістдесят  дві  криниці  із  водою.
Шістдесят  два  життєвих  джерела́,
Опіка  Божа  буде  хай  з  тобою,
Й  міцні  обійми  Янгола  крила.

10.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023

МРІЯЛИ Й ХОТІЛИ

МРІЯЛИ  Й  ХОТІЛИ
(Відповідь  на  коментар  Стефанії  Терпеливець  на  вірш  «МИ  ХОТІЛИ»)


Ми  хотіли,  щоб  жити  у  тиші,
Й  не  здригатися  щоб  від  тривог,
Та  кроваву  історію  пишем,
І  писать  не  прийшлося  пролог.

Ми  хотіли  світитись  від  щастя,
Дзвінко  сміх  щоб  дитячий  лунав,
Та  став  ворог  над  нами  знущаться
І  від  болю  наш  край  застогна́в.

Ми  хотіли  самі́  панувати
На  свої́й,  Богом  даній,  землі́,
Та  став  ворог  нас  вдома  вбивати…
Спопеляють  в  нас  все  моsk@лі.

Ми  хотіли,  щоб  нарід  єдино
Все  на  благо  Вкраїни  робив,
Та  настала  лихая  година,
Й  свою  крівцю  вкраїнець  пролив.

Ми  хотіли,  щоб  всі  гуртувались
Й  Україну  святу  берегли,
Та  у  зрадники  є,  що  подались,
І  невинні  за  них  полягли.

Ми  хотіли…  багато  хотіли,
Але  ворог  зробити  не  дав,
Та  на  захист  ми  стати  зуміли,
І  життя  не  один  вже  віддав.

07.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023

МИ ХОТІЛИ

МИ  ХОТІЛИ

Ми  хотіли,  щоб  квіти  стелились
По  святій  українській  землі,
Та  нато́мість  в  нас  крівця  проли́лась,
І  курличуть  про  біль  журавлі.

Ми  хотіли  слова  вісті  чудові
І  про  радість  співати  пісні,
Та  давно  ми  купаємось  в  кро́ві
Й  на  нас  сиплються  біди  рясні.

Ми  хотіли  Вкраїну  рідненьку
Розбудовувать  ра́зом,  гуртом,
А  нато́мість  рятуємо  неньку,
Яка  гнеться  чимдуж  під  хрестом.

Ми  хотіли  спокійно  ходити
По  землі,  що  Господь  наділив,
Але  ж  кров  нам  доводиться  лити,
Ворог  ки́лим  із  тіл  простелив.

Ми  хотіли,  щоб  тихими  бу́ли
І  світанки,  і  ранки,  і  дні,
Аби  вибухів  ніччю  не  чули,
Й  вечори,  щоб  не  бу́ли  сумні.

Ми  хотіли  і  мріяли  жити,
І  купатися  в  щасті  завжди́,
Та  доводиться  плакать-тужити
Й  зазнавати  страшної  біди́.

Ми  хотіли,  щоб  мова  звучала
Й  майорів  український  наш  стяг,
Щоб  Вкраїна  все  більш  рзквітала,
Та  чекаємо  наших  звитяг.

07.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023

РОЗМОВА НЕБА І ЗЕМЛІ

РОЗМОВА  НЕБА  І  ЗЕМЛІ

Розмова  неба  і  землі…
Гроза  і  грім,  веселка  й  хмари.
Мов  на  пташиному  крилі,
Кудись  віднеслися  стожари.

Про  що  розмову  ж  бо  веде
Земля  із  небом  наодинці?
А  поміж  ними  постає
Веселка  у  своїй  ряднинці.

Про  що  розмова  та  у  них,
І  що  диктуть  громовиці?
У  той  момент  і  вітер  стих,
І  запалали  блискавиці.

Про  що  розмова  в  них  щораз:
Сувора,  грізна,  непривітна?
Та  з  злості  вдарив  грім  не  раз,
Й  зника  веселка  вже  тендітна.

Про  що  розмову  так  ведуть  –  
Ніколи  нам  це  не  дізнатись.
А  хмари  чорні  розійдуть,
І  небо  буде  усміхатись.

21.06.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023

ТРОЯНДОВИЙ ПОЛОН

ТРОЯНДОВИЙ  ПОЛОН

В  полон  взяла́  троянда  жінку
Й  не  відпускає  ні  на  крок…
Мов  пісня  лине  лунко,  дзвінко,
В  думках  злітає  до  зірок.

В  полон  взяла́  троянда  жінку,
Оби́дві  стали  гомоніть.
Пелюстку  кожну,  мов  сторінку,
Ви  ніжним  поглядом  торкніть.

Троянда  й  жінка  дуже  схожі,
Бо  особлива  в  них  краса,
Милу́ють  ними  перехожі,
І  їх  обох  вмива  роса.

Троянда  й  жінка  –  квіти  з  ра́ю,
Яких  Всевишній  сам  створив,
«Пред  ними  голову  схиляю…»,  –  
Яко́сь  мудрець  заговорив.

Троянда  й  жінка  –  королеви.
Їх  трепет,  ніжність,  аромат…
Створіння  це  не  кришталеве
І  безліч  є  про  них  сонат.

Полон  троянди…  жінка  –    диво,
Яке  так  манить  і  п’янить,
Дурманить  трепетно  й  красиво
Й  з  полону  цьо́го  не  звільнить.

04.08.2023  р.

©Королева  ГІр  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023

НЕ БУДЕ ЩАСТЯ БІЛЬШОГО ДЛЯ НАС

НЕ  БУДЕ  ЩАСТЯ  БІЛЬШОГО  ДЛЯ  НАС

Не  буде  щастя  більшого  для  нас,
Аніж  дізнатись  нам  про  ПЕРЕМОГУ,
Але  ж  бо  довго  тягнеться  той  час
Й  вся  Україна  чує  знов  тривогу.  

Найбільшим  буде  щастя  для  всіх  нас
Коли  усі  пове́рнуться  із  фронту,
Й  не  знищить  ворог  більш  іконостас,
Й  наза́вжди  щезне  він  із  горизонту.

Не  буде  щастя  більшого  для  нас
Ніж  те,  щоб  мирне  небо  простягнулось,
То  ж  молимо  за  це  ми  повсякчас,
І  щоб  життя  спокійне  повернулось.

Не  буде  щастя  більшого  для  нас
Ніж  те,  аби  сміялись  наші  діти,
Які  є  найдорожчими  з  прикрас,
Які  для  нас  –  найкрасивіші  квіти.

Найбільшим  буде  щастя  для  всіх  нас  –  
Коли  вціліє  ненька-Україна,
Коли  до  нас  пове́рнеться  Крим  наш,
Й  звучатиме  скрізь  мова  солов’їна.

Найбільшим  буде  щастя  для  всіх  нас,
Коли  усі  пове́рнуться  додому,
Аби  вогонь  війни  наза́вжди  згас.
За  це  ми  молим  Господу  святому.

05.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023

ДВА ІМЕНИННИКИ

ДВА  ІМЕНИННИКИ
(Онукові  та  племінникові  з  нагоди  Дня  народження)

Сьогодні  в  нас  подвійне  свято  –  
Два  іменинники  в  родині,
Онук  й  племінник.  Ці  хлоп’ята
На  рік  дорослішають  нині.

Племінник  –  сім,  онучок  –  вісім
Зустріли  цих  серпневих  ранків,
Дитинство  безтурботне,  звісно,
І  стільки  ж  дня  цього́  світанків.

Ростуть  вони  нам  всім  на  втіху,
Ми  молимось  за  них  щоднини,
Щоб  не  стихали  звуки  сміху,
Й  для  цьо́го  будуть  все  причини.

Хай  ворог  вступиться  з  Вкраїни,
Дитинство  щоб  не  міг  забрати,
Хай  всюди  будуть  гарні  зміни,
Під  мирним  небом  щоб  зростати.

Два  іменинники  рідненькі,
Що  вміють  теж  бешкетувати,
Не  виросли,  та  не  й  маленькі,
Дають  про  себе  всюди  знати.

Й  сьогодні  та́кож  нагадали
Про  себе  нам  оці  хлоп’ята.
Щоб  нас  і  далі  звеселяли
Й  робили  за́вжди  всім  нам  свята.

04.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023

ВОСЬМИРІЧНЕ ЩАСТЯ

ВОСЬМИРІЧНЕ  ЩАСТЯ
(  Дорогому  онуку  з  нагоди  Дня  народження)

Я  пам’ятаю  ту  щасливу  мить,
Коли  почула:  «Мамо,  Ви  –  бабуся!…»,
Ще  й  для  онука  розпоча́ла  жить
Й  за  нього  за́вжди  Господу  молю́ся.

Це  ще  один  мій  стимул  до  життя,
Це  ще  одна  така  життєва  втіха,
Це  ще  одне  життєве  вишиття,
Яке  дода́ло  радості  і  сміху.

Це  Янголя  зростало  на  очах,
Дитяче  лепетання,  перші  кроки,
Зростав  у  колискових  і  казках
І  наїдав  свої́  кругленькі  що́ки.

Збігали  дні,  і  тижні,  й  місяці,
А  далі  вже  лічба  пішла  роками,
А  далі  –  вже  й  портфель  в  його  руці
І  час  побіг  шкільними  стежечка́ми.

Сьогодні  –  вісім,  вчора  бу́ло  сім,
Дитячих  безтурботних  вісім  рочків,
Це  радість,  що  дода́лась  нам  усім,
Вже  має  гай  з  восьми  свої́х  дубочків.

То  ж  хай  Госпо́дь  саджає  ті  дубки,
І  Янгол  хай  крильми́  їх  обіймає,
Щасливими  хай  будуть  всі  роки́,
На  втіху  й  радість  нам  усім  зростає.

04.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023

СИЗОКРИЛА ГОЛУБКА

СИЗОКРИЛА  ГОЛУБКА

Моя́  голубко  сизокрила,
До  мене  ти  лети,  лети,
Розправ,  рідненька  сво́ї  кри́ла,
Не  бійся,  люба,  висоти́.
Лети,  голубонько,  до  мене,
До  себе  ніжно  пригорну́,
Хай  вітер  хмароньки  розже́не,
Тебе  кохаю  лиш  одну.

ПРИСПІВ

Лети,  голубонько,  до  мене,  я  прошу́,
Тебе  чекаю,  рідная,  роками,
Кохання  в  сво́їм  серці  бережу,
Ніхто  не  стане,  мила,  поміж  нами.
Лети,  моя́  голубко,  навпростець,
Лети,  моя́  голубонько,  благаю,
Мелодія  одна  для  двох  сердець,
Надію  я  лелію  і  плекаю.

Лети,  моя́  голубко  мила,
Тебе  в  обі́йми  я  візьму́,
Ти  мо́є  серце  полонила,
Без  тебе  важко  одному́.
Не  моя,  серденько,  провина,
Що  я  в  полоні  в  почуттях,
Моя́  пташинонько  єдина
Хай  легко  стелиться  твій  шлях.

ПРИСПІВ

Моя  голубонько-пташино,
Таких  як  ти  –  не  зустрічав,
Тобі  назустріч  я  полину,
Бо  все  життя  тебе  чекав.
Полину  я  назустріч  долі,
Свою́  красуню  обійнять,
Зустрінемось  на  видноколі,
Щоб  берегти  тебе́  й  кохать.

ПРИСПІВ

03.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023

ЛЕТЯТЬ У ДАЛЬ

ЛЕТЯТЬ  У  ДАЛЬ
(  Аллі  Горбуновій  з  нагоди  Дня  народження  )

У  даль  кудись  роки  летять
Й  назад  вертатися  не  хочуть,
Їх  не  хотіла  відпускать,
Але  вони  летять  й  клекочуть.

Це  збірка  всіх  твої́х  років,
Ти  все  чудово  карбувала,
То  ж  кожен  з  них  ввійти  зумів,
А  доля  їх  впорядкувала.

Ти  час  від  часу  їх  гортай,
Вичитуй  фрази  і  цитати,
Себе  за  кроки  не  картай,
Сама  продовжуй  щось  нотувати.

Пучечок  променів  твої́х,
Лишень  тобі  вони  світили,
Ти  їх  збирала  разом  всіх,
Вони  життєве  світло  лили.

Хай  додаються  ще  до  них
І  сторінки́  й  проміння  ясне,
Щоб  ти  не  знала  бід  і  лих,
Й  життя  хай  буде  лиш  прекрасне.

А  коли  буде  ювілей
Із  ста  дарунків  цих  Господніх,
Хай  заспіває  соловей,
І  ми  збере́мось,  як  сьогодні.

31.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

СПАЛЮЮ МОСТИ

СПАЛЮЮ  МОСТИ

Бува  в  житті  я  спалюю  мости,
Хоч  наміру  не  мала  це  робити,
Роблю́  це  там,  де  не  прийму́:  «Прости…»,
Хоч  як  не  стали  б  прощення  молити.

Вкрай  рідко  я  зважаюсь  на  цей  крок,
Але  ж  роблю́,  бо  є  усьому  ме́жі,
Життя  дає  й  болючий,  та  урок,
На  все  дивлю́сь  внизу  й  з  вершини  вежі.

Мости  не  за́вжди  легко  спопелять,
Нелегко  і  непросто  крапку  ставить,
Та  й  в  іншім  місці  інші  будувать…
Життя  і  нами  і  мостами  править.

Мости  для  того,  щоб  по  них  ходи́ть,
Тому́  міцними,  зазвичай,  будуєм,
А  спопелять  –  страшніш,  ніж  розводи́ть,
Й  в  уяві  як  роби́ть  –  усе  малюєм.

Я  спалюю…  я  спалюю  мости,
Якщо  по  них  не  гіден  хтось  ходити,
Не  за́вжди  просто  бу́ло  їх  звести́,
Але  життя  це  змушує  робити.

Тому́  бува  я  спалюю  мости,
Й  не  кожному  мій  крок  цей  до  вподоби,
Хоч  хтось  чека,  що  я  прийму́:  «Прости»…
На  прощення  не  роблю  навіть  спроби.

01.08.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

ГРІШНИК

ГРІШНИК

Прийшов  до  церкви  грішник  сповідатись,
Гріхи  тяжіли,  гнули  все  униз,
З  думками  він  не  міг  ніяк  зібратись,
Але  торкнувся  він  рукою  риз.

Принишк,  завмер,  підняв  уго́ру  очі,
І  погляд  перевів  він  на  вівтар,
Тримати  все  в  собі́  не  бу́ло  мочі,
Полегшити  хотів  він  свій  тягар.

Він  на  коліна  став  у  сповідальні,
Та  з  чо́го  розпочати,  що  сказать?
Були́  це  миті,  ма́буть,  вирішальні,
Бо  ж  треба  грішну  душу  очищать.

–  Чи  каєшся  в  свої́х  гріхах  сьогодні?
Які  гріхи  споко́ю  не  дають?
Невже  в  душі́  їх  рі́ки  повноводні?
Чи  всіх  гріхів  самому  не  збагнуть?

Не  бійся  про  гріхи  свої́  сказати,
Бо  задля  цьо́го  ти  сюди  прийшов,
Я  буду  тебе  слухать,  помагати.
Щоб  їх  позбутись  –  шлях  ти  віднайшов.

Нехай  гріхи,  що  є,  тебе  не  гложуть,
Бо  ти  з  душі  гріховню  утворив,
Їх  сповідь  й  покаяння  переможуть…
Ще  мить  якась  і  він  заговорив.

Була́  для  нього  сповідь  нелегко́ю,
Непросто  бу́ло  все  розповідать,
Чоло  вкривалось  потом,  як  росою,
Та  стало  легше  на  душі  ставать.

Тягар  спадав,  немов  кудись  дівався,
А  грішник  говорив  і  говорив,
В  гріхах  він  вперше  у  житті  зізнався,
В  гріхах,  з  якими  все  життя  прожив.

Священик  слухав  і  давав  науку,
Запитував  і  радив  що  роби́ть,
Він  відчував  його  душевну  му́ку,
І  як  душа  ця  про  гріхи  кричить.

Завершив  грішник  все  розповідати,
І  в  нього  стало  легше  на  душі́,
Святе  Причастя  ще  б  йому  прийняти,
Щоб  знов  гріхи  не  лізли,  як  вужі.

Все  вислухав  священик  й  за  покуту
Сказав,  що  помолити  має  він,  
Щоби  душа  не  знала  більше  смуту,
Й  щоб  з  легкістю  пішов  з  церковних  стін.

Святе  Причастя  душу  лікувало
І  Божий  промінь  теж  душі́  торкнув,
Святою  благодаттю  напувало,
І  грішник  легкість  на  душі́  відчув.

Тягар  кудись  подівся,  як  не  бу́ло,
І  душу  не  глодали  вже  гріхи,
Ще  й  світла  у  душі́  його  прибуло
й  очистило  гріховні  всі  шляхи.

27.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023

КВІТИ УКРАЇНИ – КВІТИ ПЕРЕМОГИ

КВІТИ  УКРАЇНИ  –  КВІТИ  ПЕРЕМОГИ
(Присвята  виставці  Анатолія  Марчука  «КВІТИ  УКРАЇНИ  –  КВІТИ  ПЕРЕМОГИ»  )

Краса  чарує,  ми́лує  усіх,
Тонка  робота  майстра  цих  полотен,
Майстерно  передати  все  це  зміг,
Між  квітів  заховались  десь  і  ноти.

На  цих  полотнах  квіти,  мов  живі,
Вдивляються,  голівками  хитають,
Ми  бачимо  шедеври  світові́,
Які  до  нас  з  любов’ю  промовляють.

Така  тендітна  вся  оця  краса,
Шикарна,  королівська,  багатюща,  
Немов  щодня  вмиває  їх  роса,
А  рукотворність  ця  є  невмируща.

Пелюстка  кожна,  кожне  стебельце,
Листочок  на  стеблі,  що  пнеться  вгору.
У  фарбах  є  живильне  джерельце́,
Що  б’є  і  б’є  в  любую  року  по́ру.

Плеяду  квітів  бачим  на  стіні,
Вдивляємось,  любуємось,  п’янієм.
І  кожна  з  них  сказала:  «Ні  війні!»,
Сказали  так,  що  ми  їх  розумієм.

Хай  зді́йсняться  пророчі  ці  слова́:
«Вкраїни  квіти  –  квіти  ПЕРЕМОГИ»,
Бо  ПЕРЕМОГУ  з  нами  здобува,
Й  вони,  як  ми,  не  зі́йдуть  із  дороги.

20.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023

ЛЬВІВСЬКІ ПЛЯЦКИ

ЛЬВІВСЬКІ  ПЛЯЦКИ

Львівські  пляцки  смачні  дуже,
Бо  печуть  їх  ґаздині́,
А  ти  ла́суй  ними,  друже,  
У  святкові  й  будні  дні.

У  них  вклали  серце  й  душу
Да́ли  туди  смакоти́,
Скуштувати  пляцки  мушу,
І  скуштуй,  звичайно,  ти.

Львівським  пляцкам  нема  рівних,
І  смачніших  не  знайде́ш.
Всі  смакують  наш  «Макі́вник»,
І  смакуй  ти  з  ними  теж.

«П'яна  вишня»,  «Сирник»,  «Празький»,
«Вишиванка»  і  «Спартак»,
«Медівник»,  «Дрова́  під  снігом»  -
Кожен  різний  є  на  смак.

А  ще  є  «Амоняко́вий»,
І  «Смітник»,  й  «Мадярський»  є,
І  «Гуцульський»,  і  «Казковий»,
І  «  В  декреті  курка»  є.

І  «Гавана»,  й  «Пані  Дульська»,
І  «Принцеса»,  і  «Султан»,
Навіть  є  «  Пані  Валевська»,
А  ще  пляцок  є  «Ґердан».

Ще  й  «Горіховая  скриня»
«Снікерс»,  «Са́кура»  й  «Козак»,
Їх  пече  лиш  господиня,
Пляцків  в  неї  не  є  брак.

І  «Ламбада»,  й  «Ейфорія»,
«Кора  дуба»  і  «Тюльпан»,
«Вальс  нічний»,  «Анастасія»,
Ну  і,  звісно  –  «Кавоман».

«Розмарі»,  «Дівоча  доля»
І  смачнезний  «Золотар»,
«Жінки  примхи»  ,  «Квітка  з  поля»,
«Блу́дний  син»,  а  ще  й  «Бунтар».

«Коломийка»  і  «Хмаринка»,
І  «Вишневий  аромат»,
«Білий  лев»  і  «Скатертинка»,
І  смачний  «Казковий  сад».

Та  й  ще  безліч  пляцків  інших,
Яких  ніде́  не  знайде́ш.
Не  знайде́ш  пляцків  смачніших,
То  ж  до  нас  ти  знов  прийде́ш.

21.06.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023

ДОДАЛО́СЬ ЖАЛЮ, ПЛАЧУ́ І БОЛЮ

ДОДАЛО́СЬ  ЖАЛЮ,  ПЛАЧУ́  І  БОЛЮ

Нам  додало́сь  жалю́,  плачу́  і  болю,
І  знову  всьо́го  злива  й  заметіль,
Зарадити  ніхто  не  зможе  горю,
Бо  ми  й  Вкраїна  для  ординців  –  ціль.

Сьогодні  знову  полягли  соколи,
Сягнув  їх  ворог  на  святій  землі́.
Невже  це  не  зупиниться  ніко́ли?
Невже  все  знищать  вбивці-моsk@лі?

Лягли  сьогодні  знову  в  домовини,
Туди  їх  вклала  клятая  орда,
Лягає  цвіт  красуні-України…
Остання  путь,  остання  їх  хода.

Прийшла  весна  і  мало  все  буяти,
Радіти  мало  сонцю  і  весні,
Натомість  в  землю  мусимо  лягати...
Для  нас  і  дні  і  ночі  всі  страшні.

Нам  слухавку  знімати  навіть  страшно  –  
Найгірше  боїмося  ми  почуть…
Герої  наші  йдуть  у  бій  безстрашно
І  рі́ки  крові  в  нас  щодня  течуть.

Нам  додало́сь  жалю,  плачу  і  болю,
Та  мусимо  ми  вистоять  війну,
Бо  ми  за  правду,  незалежність  й  волю,
Ми  мусим  подолати  сатану.

29.03.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023

МИСТЕЦЬКИЙ ФРОНТ

МИСТЕЦЬКИЙ  ФРОНТ
(Відповідь  Стефанії  Терпеливець  на  вірш  «КОЛИ  ГРИМЛЯТЬ  ГАРМАТИ»)

Коли  гримлять  гармати  –  
Митці  у  нас  не  сплять,
Щоб  час  не  гайнувати
Й  Вкраїну  прославлять.

Коли  гримлять  гармати  –
Й  в  повітрі  все  дзвенить,
Митці  й  тоді  завзято
Беруться  щось  твори́ть.

Коли  гримлять  гармати  –
Не  можемо  дрімать
І  осторонь  стояти,
І  часом  зволікать.

Коли  гримлять  гармати  –
То  слово,  наче  меч,
Врага  взяло́сь  вбивати
У  вирі  ворожнеч.

Коли  гримлять  гармати,
То  наш  мистецький  фронт
Всім  хоче  показати,
Де  мирний  горизонт.

Коли  гримлять  гармати,
То  музика  й  пісні́
Взяли́сь  гучніш  звучати
Й  війні  сказали:  «Ні!».

Коли  гримлять  гармати  –
Митці  в  нас  не  мовчать,
На  фронт  йдуть  воювати
Й  мистецтвом  заряджать.

Коли  гримлять  гармати  –
Не  в  закутках  митці,
Мистецтво  не  зламати,
Бо  вправні  ми  бійці.

Коли  гримлять  гармати,
То  будь-який  митець,
Що  взявся  воювати,
Орду  тре  нанівець.

Коли  гримлять  гармати,
То  в  кожного  митця
В  творіннях  всім  впізнати
Відважного  бійця.

Коли  гримлять  гармати  –
Ми  творим  для  людей,
Щоб  Бог  поміг  зітками
Наш  переможний  день.

26.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

КОЛИ ГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ

КОЛИ  ГРИМЛЯТЬ  ГАРМАТИ

Коли  гримлять  гармати  –  
Мистецтво  не  мовчить,
Це  треба  цінувати
Й  майбутнім  нашим  жить.

Коли  гримлять  гармати  –
Культура  у  строю́,
Й  підтримує,  як  може,
Вкраїноньку  свою.

Коли  гримлять  гармати  –
То  й  слово  рветься  в  бій,
Ним  в  ворога  влучати,
Й  не  вбити  жодну  з  мрій.

Коли  гримлять  гармати  –
То  й  музика  луна,
Не  можемо  чекати,  
Бо  скрізь  вже  сатана.

Коли  гримлять  гармати  –
Танцюється  гопак,
Й  вражині  розтоптати
Ми  не  дамось  ніяк.

Коли  гримлять  гармати  –
В  нас  пісня-водограй,
Ми  будемо  співати
Про  наш  вкраїнський  край.

Коли  гримлять  гармати  –
Культура  на  крилі,
Бо  Україна-мати
Найкраща  на  Землі.

Коли  гримлять  гармати  
Здригається  земля,
Молитву  ми  читаєм
І  слово  Кобзаря.

25.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА В БІДІ

ЧОРНОМОРСЬКА  ПЕРЛИНА  В  БІДІ

Зруйнована  святиня  у  Одесі,
Зруйновані  домівки  і  порти,
Стирають  місто,  що  на  воднім  плесі
Потвори,  вбивці,  не́люди,  чорти.

Горить  зерно,  як  золото,  в  ангарах,
Палає  місто,  наче  смолоскип,
Щоразу  у  ракетних  все  ударах,
І  чується  і  плач,  і  гуркіт,  й  скрип.

Руйнація  будинків  і  святині,
А  ще  й  щоразу  забрані  життя,
Нема  споко́ю  у  морській  перлині,
Бо  нищить  все  ординськеє  сміття.

Летять  бляшанки  і  несуть  загрозу,
Рида  Одеса  й  чути  моря  плач,
Сягають  центру  і  сяга  «Привозу»,
Луна  тривога,  наче  гра  сурмач.

Куди  подітись,  як  луна  тривога?
Куди  втікати  –  як  ворожа  ціль?
Надії  й  сподівання  лиш  на  Бога,
Бо  знову  сльози,  смерть,  і  страх,  і  біль.

Щодня  й  щоночі  нищать  все  потвори.
За  що  й  чому́  така  брудна  війна?
Їм  треба  порт,  їм  треба  Чорне  море,
З  людьми  воює  клятий  сатана.

Перлина  Чорноморська  вся  страждає,
І  цвинтар  вже  загрозу  там  несе…
Коли  ж  Госпо́дь  убивць  тих  покарає
І  що  нам  ПЕРЕМОГУ  принесе?

25.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023

СІМДЕСЯТ ДВІ КРАПЛИНИ

СІМДЕСЯТ  ДВІ  КРАПЛИНИ

(Олександру  Бойку  з  нагоди  Дня  народження  )

Сімдесят  дві  краплиноньки  у  морі,
І  нива  сколосилась  золота́,
А  зо́рі,  що  зійшлись  на  видноколі,
Зібрали  всі  доку́поньки  літа́.

Одні  зірки́  сідали  на  погони,
А  зо́рі  інші  вказували  шлях,
Життєві  за́вжди  чулись  передзвони
І  кожен  рік  злітав,  неначе  птах.

Сімдесят  два  у  вирій  здійняли́ся
І  клекотіли,  наче  журавлі,
Життям  з  тобою  всі  вони  пройшлися
І  не́сли  мудрість  на  свої́м  крилі.

Сімдесят  два  ці  мірялись  не  в  милях,
Але  й  пливли,  неначе  кораблі,
Тебе  гойдали  залюбки  на  хвилях
Й  водили  без  упину  по  земл́і.

Вони  тобі  повідали  багато,
Із  кожним  таємниця  є  своя́,
І  кожен  дарував  життєве  свято,
Й  мов  на  дозорі,  всі  вони  стоять.

Сімдесят  дві  і  пристані  й  причали,
І  гавані,  і  бухти  серед  них,
Вони  тебе  з  собою  повінчали,
Й  благословінь  бажали  всі  рясних.

Нехай  років  щоразу  додається,
Бо  ще  зерно  не  зібрано  усе,
Господнє  світло  хай  на  тебе  ллється,
А  кожна  мить  лиш  радість  хай  несе.

Хоча  б  до  ста  зозуля  докувала,
Усі  роки́,  немов  скарби  збирай,
Пречиста  під  Покровом  щоб  тримала
І  берегла  рокі́в  твої́х  врожай.

24.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023

ЗАКОХАНИЙ СКРИПАЛЬ

ЗАКОХАНИЙ  СКРИПАЛЬ

Думками  лину  я  у  даль,
Думками  лину  й  повертаю,
Для  мене  грає  там  скрипаль,
А  я  все  потайки  кохаю.
Для  мене  грає  там  скрипаль
І  ллється  музика  навколо,
Із  мене  вітер  зняв  вуаль,
Коли  звучало  мо́є  соло.

Із  мене  вітер  зняв  вуаль,
Та  я  продовжила  співати,
Не  зупинявся  і  скрипаль,
Мені  хотілось  танцювати.
Не  зупинявся  і  скрипаль,
І  струни  голосно  дзвеніли,
Дзвеніли  так,  немов  кришталь,
А  серце  й  доля  гомоніли.

Дзвеніли  так,  немов  кришталь,
А  пісня  ввись  моя́  злітала,
Кудись  поділася  печаль,
Бо  я  всім  серцем  покохала.
Кудись  поділася  печаль,
Пішла  в  невіданії  далі,
І  грать  продовжував  скрипаль,
Хоч  глядачів  не  бу́ло  в  залі.

І  грать  продовжував  скрипаль,
А  вітер  музику  розно́сив,
Він  ніс  її  кудись  у  даль
Й  вплітав  він  щастя  в  мо́ї  коси́.
Він  ніс  її  кудись  у  даль,
Плечей  мої́х  торкав  і  стану,
Накинув  ніжно  ту  вуаль
І  заховався  між  туману.

Накинув  ніжно  ту  вуаль,
Став  виглядати  із  діброви,
Так  попрощався  він,  на  жаль,
Із  ним  не  бу́ло  в  мене  змови.
Так  попрощався  він,  на  жаль,
Кохання  дав  мені  зернину,
Чекав  зізнання  той  скрипаль
І  грав,  і  грав  він  без  упину.

24.07.2023

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023

БОЛЮЧЕ ВІДЧУТТЯ

БОЛЮЧЕ  ВІДЧУТТЯ

Таке  буває  відчуття,
Що  нас  давно  уже  продали,
А  потім  лиш  для  прикриття
Страшних  ударів  нам  завда́ли.

Але  навіщо  і  чому́?
Дай  Бог,  аби  я  помилилась…
Цей  крок  потрібен  був  кому́?
Навіщо  ненька  знадобилась?

Якщо  продали,  то  чому́
Дівчата  й  хлопці  наші  гинуть?
Невже  так  легше  і  кому́,
Що  в  засвіти  рідненькі  линуть?

На  захист  стали  з  перших  днів
І  першими  пішли  в  могили…
Той  ворог  знидіти  волів
За  те,  що  з  нами  так  вчинили.

З  ножем  герої  йшли  на  танк,
Не  мали  чим  оборонятись.
То  хто  в  званні?  Який  той  ранг
Що  взявся  так  розпоряджатись?

Мене  Вкраїна  вся  болить,
Болить  за  кожного  вкраїнця…
Ще  скільки  зможемо  прожить,
Бо  чаша  горя  вже  по  вінця?

20.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023

ТАНЕЦЬ НА РУЇНАХ

ТАНЕЦЬ  НА  РУЇНАХ

Шкільний  свій  вальс  танцюють  на  руїнах,
Який  це  біль,  яка  страшна  біда,
І  голоси  не  чути  в  рідних  стінах,
Бо  зруйнувала  сті́ни  ті  орда.

Дивлю́сь  на  це  і  серце  рветься  в  шмаття,
І  кров,  неначе  з  рани  струменить.
За  що  це  нам?  За  що  таке  прокляття?
Нестерпний  біль,  нестерпно  це  болить.

Рікою  сльо́зи,  їх  не  зупинити,
За  парти  сісти  ворог  їм  не  дав,
Непросто  дітям  все  це  пережити,
Їм  ворог  клятий  все  це  влаштував.

Не  світла  зала  й  музика  врочиста,
Не  кульки  й  не  святковий  колорит,
І  гама  суконь  не  така  барвиста…
Руїни  скрізь…  не  ки́лим-оксамит.

Не  так  цей  день,  звичайно,  уявляли,
Та  довело́сь  пізнать  гіркий  полин,
То  ж  на  руїнах  танець  танцювали,
Уламки  скрізь,  а  не  набір  перлин.

До  болю  це,  до  гіркоти,  до  щему…
Руїни,  танець,  дзвоник,  атестат,
Світ  бачить  цього  покидька-нікчему
Й  руїни  від  ракет  і  від  гармат.

07.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023

НЕ ПТАХА Я У КЛІТЦІ ЗОЛОТІЙ

(  Написалось  і  одразу  наспівалось...)

НЕ  ПТАХА  Я  У  КЛІТЦІ  ЗОЛОТІЙ

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Не  нею  буть  мені  писала  доля,
Не  птаха  я  ,  голубчику  ти  мій,
А  й  квітка,  що  розквітла  серед  по́ля.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Не  птаха  я  і  нею  я  не  буду,
Не  птаха  я,  голубчику  ти  мій,
Та  мить  з  тобою,  любий,  не  забуду.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Та  кри́ла  в  мене  виросли,  я  знаю,
Кохання  зерна,  любий,  ти  посій,
Бо  серцем  я  усім  тебе  кохаю.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Та  лину  я  назустріч  своїй  долі,
Я  відчуваю  погляд,  милий,  твій,
І  бачу  силует  біля  тополі.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Хоч  нею  трішки,  ма́буть,  я  б  побу́ла,
Відчула  б  біля  клітки  подих  твій,
Й  слова  кохання  щоб  твої́  почула.

Не  птаха  я  у  клітці  золотій,
Але  думками  птахою  кружляю,
Я  ходжу  по  святій  землі́  свої́й,
І  щиро  серцем  всім  тебе  кохаю.

22.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

КОРОТКА ЩАСЛИВА МИТЬ

КОРОТКА  ЩАСЛИВА  МИТЬ

З  тобою,  наче  доля,  нас  звела́,
Думки́  наші  сплели́ся  воєдино,
Назустріч  нас  зненацька  повела,
Тепер  до  тебе  я  бажанням  лину.

Потішилась  недовго…  мить  якусь,
А  далі  –  біль,  і  сльози,  й  міркування,
З  думками  битись  защораз  берусь,
Але  сильніше  відчуття  кохання.

Думки́  не  відігнати  аж  ніяк,
І  болю  аж  нічи́м  тут  не  зарадиш…
Я  спробую  з  цим  впоратись…  Та  як?
Щоб  і  хотів,  та  серцю  не  накажеш.

Можливо  час  потрібен  нам  обом…
Але  чому́?  Чому́  так  мало  статись?
Ти  оповив  мене  свої́м  теплом…
Я  в  то́му  щасті  мріяла  купатись.

Чи  ве́рнеться  моя  щаслива  мить?
Чи  доля  випробовувати  стала?
Тебе  зуміла  в  серце  я  впустить…
Що  буде  далі  –  звісно,  я  не  знала.

У  пам’яті  зали́шу  щастя  мить,
Не  стану  нізащо́  її  стирати,
Чи  знову  зможу  серце  відчинить…
Немов  альбом,  цю  мить  буду  гортати.

19.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

НЕ ПТАХА

НЕ  ПТАХА  

Не  птаха  я  клітці  золотій
І  не  струна,  яка  бринить  від  болю,
Та  є  девіз…  девіз  у  мене  свій:
«Зміню́  життя,  але  не  змі́ню  долю».

Нелегко,  та  долаю  я  усе,
І  сліз  не  ллю…  Як  плачу  –  наодинці,
Я  сильна  жінка,  знаю  перш  за  все,
Не  манекен  в  крамниці  на  вітринці.

Буває  –  сльози  перлами  збіга,
Течуть  з  очей  солонії  струмочки,
Та  мудрість  бе́ре  верх,  перемага,
І  дзвін  дають  в  житті  свої́  дзвіночки.

Багато  що  я  бачила  в  житті,
Багато  що  дово́дилось  пізнати,
Стрічалось  всяке  на  мої́й  путі,
Не  ски́глила,  усе  могла  долати.

Із  долею  не  стану  у  двобій,
Не  стану  я  на  долю  нарікати,
Бо  знаю,  що  на  все  в  житті  час  свій,
Й  від  труднощів  не  стану  утікати.

Життя  і  доля…  Доля  і  життя,
Реалії,  і  мрії  й  міркування,
І  кожен  крок  –  життєве  вишиття,
А  кожна  мить  –  надії  й  сподівання.

20.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

ЗА ЩО НАМ КАРА?

ЗА  ЩО  НАМ  КАРА?

За  що  нам,  Боже,  кара  вже  така?
Щомиті  нас  обстрілюють  ординці.
За  що,  Всевишній,  доленька  така?
Ми  –  миролюбні,  Господи,  вкраїнці.

Чому́  й  за  що  на  кожнім  кроці  плач?
На  кожнім  кроці  гинуть  наші  люди,
Гріхи  нам,  Боже,  я  молю́  пробач,
Бо  ллється  кров  уже  давно  усюди.

Одеса,  Миколаїв,  стальний  град,
Херсон  і  Запоріжжя,  й  місто  Лева,
Дніпро,  Тернопіль…  В  нас  не  зорепад,
А  й  зброя  в  нас  летить  вся  моsk@лева.

Черкаси,  Суми,  Умань  у  біді,
Чернігів  є  під  обстрілом  щомиті…
Тривати  скільки  вражій  цій  ході́?
Невже  ми  мало  горем  оповиті?

І  Харків,  як  більмо  на  оці  їм,
Усюди-всюди  ворог  нас  сягає.
Чому́  це  сталось  у  краю́  мої́м?
За  що  нас  ворог,  Боже,  спопеляє?

За  що  нам,  Боже,  стільки  вже  біди́,
Навіщо  нам  брудна  війна  ворожа?
Зерно  горить,  харчів  горять  склади…
За  що  на  Україну  кара  Божа?

В  нас  ллється  кров  уже  давним-давно,
Й  щоразу  гірші  бачимо  знущання,
Ввірвалася  до  нас  орда-лайно,
Й  бою́сь,  що  ця  мандрівка  не  остання.

За  що  терпіння,  Боже,  нам  такі?
Чому́  нас  має  ворог  убивати?
Чому́  нести́  хрести  такі  важкі?
За  що  Вкраїну-неньку  шматувати?

19.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:    989240

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023

Я ВЖЕ НЕ ТА

Я  ВЖЕ  НЕ  ТА

Я  вже  не  та,  яку  колись  ти  знав,
Я  вже  не  та,  й  такою  вже  не  буду,
Тоді  на  все  ти  просто  не  зважав,
Та  до  дрібниць  нічо́го  не  забуду.

Я  вже  не  та,  й  життя  уже  не  те,
Я  вже  не  та,  і…,звісно,  це  не  дивно,
Та  зрозуміла  правило  святе,
Яке  прийшло  мені  інтуїтивно.

Я  вже  не  та.  І  подиву  нема,
Що  я  не  та,  що  я  давно  змінилась,  
Життя  дало́  уроки  недарма…
Для  тебе  я  чужою  залишилась.

Я  вже  не  та…  Життя  так  повело́…
Відкрило  очі  навіть  на  дрібниці,
Та  не  змінити  те,  що  вже  було́,
Багато  що  лишилось  в  таємниці.

Я  вже  не  та.  І  збіг  вже  часу  плин,
Й  думки́  не  ті,  і  погляди,  й  бажання,
Усе  перемолов  життєвий  млин,
Лишились  тільки  мрії  й  сподівання.

Я  вже  не  та…  І  рада,  що  не  та,
Я  вже  не  та,  що  сліпо  довіряла,
Був  чистий  аркуш  й  формула  проста,
Й  ніко́ли  я  про  це  не  шкодувала.

27.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023

СОН І ДІЙСНІСТЬ

СОН  І  ДІЙСНІСТЬ

Я  прокинулась  десь  на  світанку,
А  вві  сні  знову  поряд  був  ти,
Був  закоханий  в  ту  бойківчанку,
Повз  якої  не  зміг  ти  пройти.

І  в  обі́йми  ти  брав  мене  ніжно,
І  до  себе  так  ніжно  тулив,
Та  вуаль  вітер  зняв  білосніжну,
Щоб  нектар  ти  із  вуст  мої́х  пив.

Божеволіла  від  насолоди,
І  хотіла  ту  мить  зупинить,
Відчуття  від  роси  прохолоди,
Та  й  струна  почуттів  вже  бринить.

Неймовірне  щось  в  нас  відбулося,
Зародило  палкі  почуття,
Все  твоє́  і  моє́  враз  сплело́ся,
І  гучним  стало  серця  биття.

Ми  забули  про  все  із  тобою,
Опинились  в  полоні  такім,
Ми  не  вдієм  нічо́го  з  собою,
Бо  ми  бранці  в  коханні  палкім.

Був  це  сон,  але  дійсність  ця  близько,
Наша  зустріч  була́  не  вві  сні,
Слід  в  очах  залишився  від  блиску,
І  бажання  горять  всі  вогні.

01.07.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ОЛЕГА АНТИПОВА

СВІТЛІЙ  ПАМ’ЯТІ  ЗАХИСНИКА  УКРАЇНИ  ОЛЕГА  АНТИПОВА

Герой  загинув,  голову  поклав,
Віддав  життя  за  нас  та  Україну,
Як  зброю  взяв  –  не  думав,  не  гадав…
Та  в  засвіти  через  війну  полинув.

Війна  забрала  в  юного  життя,
А  намір  був  –  здобути  ПЕРЕМОГУ,
Із  засвітів  не  буде  вороття,
Хоч  не  туди  він  прокладав  дорогу.

Поліг  герой,  дода́лось  горя  й  сліз,
Рида  село,  ридають  рідні  й  друзі,
Ридає  над  рікою  й  верболіз.
За  ним  громада  й  Україна  в  тузі.

Життя  забрала  клята  ця  війна,
Життєву  свічку  нагла  загасила,
Безжально  діяв  вбивця-сатана,
І  напослідок  кров  Олега  вмила.

Він  найцінніше  на  війні  віддав,
З  любов’ю  до  Вкраїни  ліг  в  могилу,
Він  вірно  рідну  землю  захищав,
Й  за  обрій  птахом  назавжди́  полинув.

Із  фронту  в  домовині  повернув
І  не  розплющить  очі  вже  ніко́ли,
Герой  Олег  вже  вічним  сном  заснув
Й  не  подарує  мамі  матіоли.

30.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

АНАТОЛІЮ МАРЧУКУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

АНАТОЛІЮ  МАРЧУКУ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Лиш  Господом  дарований  талант
Такі  шедеври  нам  творити  може,
Й  купить  його,  неначе  діамант,
Ані  знайти,  ані  продать  не  зможе.

Народжує  шедеври  не  вві  сні,
А  й  пензлем  ніжно  аркуша  торкає,
Й  плоди  творіння  дуже  є  рясні…
Та  що  красу  творити  надихає?

Ця  вся  краса  під  пензлем  ожива:
Півонії,  бузок  та  ще  й  іриси,
Картина  кожна,  наче  щось  співа
І  барви  виграють  на  них  іскристо.

Усе  таке  красиве,  як  в  раю́,
І  соняшник  голівки  нахиляє,
І  тра́ви  у  діброві  чи  в  гаю́…
Краса  ця  тішить  й  струн  душі́  чіпає.

Ще  й  мальви  заворожують  мене,
І  синє  небо  десь  на  видноколі,
Це  щось  магічне,  наче  неземне…
За  цей  талант  подяка  Богу  й  долі.

Трояндові  пелю́стки  й  яблунь  цвіт,
І  лілії  красиві  й  гладіолус…
Творіть  шедеври  ще  хоч  з  сотню  літ,
Й  вплітайте  цю  красу  в  життєвий  колос.

29.06.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

НАЗАВЖДИ СІМДЕСЯТ ШІСТЬ

НАЗАВЖДИ  СІМДЕСЯТ  ШІСТЬ

(  В  знак  світлої  пам'яті  про  дорогу  мамочку  )

Не  кругла  дата,  та  усе  ж  була́  б,
Якби  ти,  мамцю,  бу́ла  ще  живою,
Усі  вітання  радо  прийняла́  б…
Сумуємо,  рідненька,  за  тобою.

Додався  б  і  сьогодні  рік  тобі,
І  він  поповнив  б  роки  життєву  скриню.
Без  тебе  ми,  матусенько,  в  журбі,
А  біль  і  щем  нія́к  я  не  зупи́ню.

Зустріла  б  радо  на  порозі  нас,
Всміхнулась  би  й  до  себе  пригорнула.
В  сімдесят  шість  зупинено  твій  час
Й  ти  птахою  у  засвіти  майнула.

Слова  вітання  слали  б  ми  тобі,
Пісні  звучали  б  писані  для  тебе,
Аби  не  плакать,  я  кажу́  собі,
Що  ти  не  тут…  Що  ти  уже  на  Небі.

Молитву  шлю  за  тебе  в  Небеса,
Такі  тепер  для  тебе  подарунки,
Лишилась  біля  хати  вся  краса
І  вишиті  тобою  візерунки.

Хай  вічний  спокій  буде  в  Небесах,
Нехай  душа  твоя  відпочиває,
Вже  йдеш  до  нас  і  ми  до  тебе  в  снах,
І  біль  від  втрати  нас  не  покидає.

Якби  сьогодні  ти  була́  жива,
Тебе  усі  могли  б  ми  привітати,
В  сімдесят  шість  зібрала  ти  жнива
Й  пішла  у  вічність,  мамцю,  спочивати.

Тобі  наза́вжди  є  сімдесят  шість,
Ця  дата  на  табличці  на  могилі,
Була́  ти  тут  лиш  стільки  часу  гість,
Й  не  зовсім  ті  літа́  були́  на  схилі.

16.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023

ЗІРВАЛА ПУП’ЯНОК ОРДА

ЗІРВАЛА  ПУП’ЯНОК  ОРДА

Зірвала  пуп’янок  орда,
Йому  не  дала  розпуститись,
Прийшла  в  родину  ця  біда,
І  довело́ся  слі́зьми  вмитись.

Зірвала  пуп’янок  орда,
І  це  зробила  серед  ночі.
Маленьку  квіточку  шкода́,
Що  не  відкриє  більше  очі.

Зірвала  пуп’янок  орда,
З  стебла  одразу  кров  поли́лась,
Червона  кров,  а  не  вода,
Калюжа  з  неї  утворилась.

Зірвала  пуп’янок  орда,
Розквітла  б  з  нього  чудо-квітка,
Родина  квіточки  рида…
Життя  орда  забра́ла  влітку.

Зірвала  пуп’янок  орда,
Це  з  легкістю  вона  зробила,
А  біль  не  змиє  цей  вода,
Життя  потвора  в  квітці  вбила.

Зірвала  пуп’янок  орда,
Дідусь  над  пуп’янком  ридає,
Життя  зупинена  хода…
Ось  так  орда  нас  визволяє.

05.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023

І ЗНОВУ ТРИВОГА

І  ЗНОВУ  ТРИВОГА

І  знову  спо́кою  нема,
І  знову  в  нас  звучить  тривога,
Будь,  Боже,  з  нами  усіма,
Хай  МИРОМ  встелиться  доро́га.

Не  допусти,  молю́,  біди́,
Не  допусти  вогню,  ударів,
Хай  не  лишають  в  нас  сліди,
Бо  це  не  звуки  від  фанфарів.

Верни  їх,  Господи,  туди,
Звідкіль  вони  до  нас  злітають,
Біду,  Всевишній,  відведи,
Хай  в  нас  життя  не  забирають.

Верни  їх,  Боже,  в  оркостан,
Верни  бляшанки  ці  додому,
Нехай  збирає  їх  тиран,
Хоч  всі  за  раз,  хоч  по  одному.

Не  потребуємо  ми  їх,
Птахів  лиш  наших  хочем  бачить,
Верни,  Всевишній,  їм  усіх…
Наш  нарід  то́го  не  пробачить.

Тривога,  страх  і  укриття,
Молитва,  відчай  і  зневіра,
Врятуй  нам,  Господи,  життя,
Бо  лиш  на  нього  в  нас  офіра.

11.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023

СВІТЕ, ПРОБУДИСЬ

СВІТЕ,  ПРОБУДИСЬ

На  шляху  із  ГЕС  вода
Все  підряд  змиває.
Люди  добрі,  в  нас  біда,
Все  живе  вмирає!

Світе,  очі  вже  відкрий,
Винних  добре  знаєш,
Воду  ти  із  слів  не  лий.
Ти  ж  не  потопаєш…

Потонув  Херсон  в  воді,
А  з  ним  –  й  Гола  Пристань,
Та  й  Олешки  у  біді,
І  це  правда  чиста.

Та  не  бачиш  ти  чому́сь…
Чи  не  хочеш  бачить…
Я  в  свої́х  здогадках  б’юсь,
Що  усе  це  значить.

Чом  же,  світе,  ти  черстви́й
До  біди́  і  ли́ха?
Знаєш  добре,  хто  правий
Й  споглядаєш  стиха.

Правді  в  вічі  подивись,
Світе,  пробудися!
Хоч  тепер  змилосердись,
Хоч  тепер  озвися.

11.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023

«СОНЯШНИК» І ТАЛАНТИ

«СОНЯШНИК»  І  ТАЛАНТИ

Ось  знову  зустріч  й  знову  фестиваль,
Ця  світла  зала  й  наші  конкурсанти,
Чека  на  них  диплом  та  ще  й  медаль,
Й  на  багатьох  уже  чекають  гранти.

Наш  «СОНЯШНИК»  тут  знову  всіх  зібрав,
Зібрав  таланти  на  чудовій  сцені,
Щоб  кожен  з  вас  талант  свій  показав,
А  ви  до  перемог  усі  натхненні.

Розкрийтеся  на  сцені  цій  сповна́,
Бо  виступ  ваш  –  це  шлях  до  ПЕРЕМОГИ,
А  мрія  в  нас  усіх  живе  одна,
Й  ми  не  зійде́мо  з  нашої  дороги.

Вам  «СОНЯШНИК»  дає  до  злету  старт,
На  сцені  цій  зірками  ви  засяйте,
Підтримувать  культуру  кожен  варт,
То  ж  квітами  Вкраїни  розквітайте.

Не  бійтеся!  Сміливо  до  мети!
Овації  зірвіть  всієї  зали,
Вершин  бажаю  кожному  сягти,
Щоб  свої  лаври  починать  збирати.

Журі  поважне  вам  оцінку  дасть
І  виступи  оці́нить  відповідно,
Тому́  розпочинати  саме  час,
То  ж  виступить  бажаю  всім  вам  гідно.

07.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023

НАША БІДА ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАШОЮ

НАША  БІДА  ЗАЛИШАЄТЬСЯ  НАШОЮ

Чи  ти  не  бачиш,  світе,  всю  біду?
Чому́,  скажи,  душею  ти  лукавиш?
Каховська  катастрофа  на  виду…
Чому́  плече  своє  нам  не  підставиш?

Невже  тебе  Вкраїна  не  болить?
Невже  не  бачиш,  що  із  нами  діють?
Ми  хочемо  під  мирним  небом  жить,
Та  нелюди  нам  смерть  і  горе  сіють.

Як  можеш  ти  лукаво  співчувать?
Якби  не  ми,  то  ви  були́  б  у  пастці.
Та  скільки  ви  ще  будете  чекать?
На  європейській  ми  із  вами  латці.

Не  бу́ло  б  нас  –  сягнув  би  ворог  вас,
А  ми  щитом  для  вас  усіх  зробились.
Невже  нас  захищати  ще  не  час?
Невже  на  все  ви  ще  не  надивились?

Ми  гинем  й  потопаєм  у  воді.
То  де  ж  ті  дружні  ру́ки  допомоги?
Чи  маєм  всі  загинути  й  тоді
Задзво́ните  в  усі  дзвінки  тривоги?

Як  десь  біда,  то  ми  на  поміч  йшли,
Як  десь  трясло  –  розвали  розбирали,
Та  ви  в  собі  сміливість  не  знайшли
І  ми  від  вас  такого  не  чекали.

09.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023

НАЧЕ В ВОДУ ТИ ДИВИВСЯ

НАЧЕ  В  ВОДУ  ТИ  ДИВИВСЯ

Наче  в  воду  ти  дивився,  великий  пророче,
Клятий  ворог  моskовитий  нас  знищити  хоче.

Сунуть  далі  в  Україну  цілою  ордою,
Та  наш  нарід,  духом  сильний,  з  ними  став  до  бо́ю.

Ро́бить  лихо  лютий  ворог  із  нашим  народом,
Ненька  вже  заполонена  тим  раschиsтським  збродом.  

Те́рпить  нарід  наш  знущання,  ракетні  атаки,
Не  вгамуються  потвори,  вбивці-посіпаки.

Кожну  мить  у  нас  стріляють,  нема  нам  спокою,
Стоїмо  в  борні  запеклій  з  клятою  ордою.

То  ж  надія  в  нас  на  Бога,  що  нам  допоможе,
Щоб  вступилось  з  України  це  сміття́  вороже.

Нам  нелегко,  наш  Кобзарю,  воїни  все  гинуть,
Наче  цвіт  падуть  на  землю  і  на  Небо  линуть.

Ти  із  круч  Дніпрових  бачиш  всю  біду  і  лихо,
Дев'ять  ро́ків  нас  вбивають,  в  нас  давно  не  тихо.

Помолись  за  Україну  на  Небі,  Шевченку,
Щоб  Госпо́дь  вберіг  наш  нарід  і  Вкраїну-неньку.

Щоб  лани  широкополі  знову  колосились,
І  незламні  українці  нічи́м  не  журились.

10.04.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023

КАХОВСЬКИЙ АПОКАЛІПСИС

КАХОВСЬКИЙ  АПОКАЛІПСИС

Каховський  апокаліпсис…  Біда…
Біда,  яку  орда  для  нас  зробила,
Нема  там  і  пташиного  гнізда  –  
Усе  орда  проклята  затопила.

Перлина  степова  тепер  в  воді,
Міста́  і  се́ла  стали  під  водою,
Та  прощення  не  буде  цій  орді,
Бо  в  нас  уже  роки  нема  спокою.

Ці  не́люди  пішли  на  крок  такий,
Створила  паскудь  екокатастрофу.
Який  же  ПЕРЕМОГИ  шлях  гіркий…
Йдемо́  усі,  неначе  на  Голгофу.

За  що  нам,  Боже,  кара  аж  така?
За  що  нас  знищують  у  різний  спосіб?
Чому́  не  всохне  ірода  рука,
Яка  вбиває  українців  й  досі?

Чи  зважить  хоч  на  це  тепер  весь  світ?
Чи  хоч  тепер  весь  світ  заб’є  тривогу?
Та  скільки  нам  побачити  ще  бід,
Аніж  побачим  нашу  ПЕРЕМОГУ?

Каховський  апокаліпсис…  Це  жах,
Що  може  ще  страшніше  спричинити,
Де  гине  все  живе  в  нас  на  очах,
Й  ніхто  не  взявся  вбивцю  зупинити.

Чи  б́айдуже  так  світові  до  нас?
Чи  це  тому́,  що  це  не  їх  торкає?
Та  чи  прийде́  для  вбивць  розплати  час?
А  світ  за  всім  лишень  спостерігає.

Каховська  катастрофа  на  роки,
І  наслідки  покажуться  болючі,
А  все  це  від  ординської  руки́…
Та  світ  мовчить  про  нелюдів  смердючих.

Ми  жити  хочемо!  Всевишній,  нас  почуй!
І  зупини  убивць  із  оркостану,
А  світу  очі,  Боже,  ти  роззуй…
Благати  я  про  це  не  перестану.

08.06.2023р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023

ВЖЕ П’ЯТДЕСЯТ

ВЖЕ  П’ЯТДЕСЯТ

Вже  п’ятдесят…  А  може  це  лиш  тільки?
Й  звідкіль  взяли́ся  всі  ці  п’ятдесят?
Не  знаю  я  Госпо́дь  відміряв  скільки,
Та  знаю  точно,  що  роки́  летять.

Вже  п’ятдесят  наспівано  мелодій,
Вже  п’ятдесят  написано  поем…
Куди  ж  веде  невидимий  добро́дій?
Веде  й  веде  мене  він  день  за  днем.

Вже  п’ятдесят  тих  зіграних  акордів,
Які  звучали  різно  й  в  унісон,
Але  ж  життя  –  не  побиття  рекордів,
Й  ці  п’ятдесят  –  це  дійсність,  а  не  сон.

Вже  п’ятдесят  сонет  я  написала,
В  яких  звучить  і  радість,  й  біль,  і  сум,
І  п’ятдесят  пісень  я  заспівала,
Ще  й  п’ятдесят  моїх  життєвих  дум.

Вже  п’ятдесят…  Та  вже  й  дітей  зростила,
Немов  птахів,  пустила  їх  в  політ,
В  життя  щасливе  двері  відчинила…
За  перші  п’ятдесят  життєвий  звіт.

Вже  п’ятдесят  вершин,  падінь  і  злетів,
І  п’ятдесят  мої́х  життєвих  струн,
Не  маю  від  життя  свого́  секретів,
Що  да́ло  п’ятдесят  життєвих  рун.

Вже  п’ятдесят  перлин  вплела́  у  ко́си,
І  стрічок  п’ятдесят  туди  вплело́сь,
Їх  срібло  прикраша,  неначе  ро́си,
Й  бажання  не  одне  уже  сплело́сь.

Вже  п’ятдесят  незвичних  намистинок
В  життєвому  намисті  назавжди́,
Вже  п’ятдесятий  у  житті  ужинок,
І  нива,  де  видніються  сліди.

Вже  п’ятдесят…  Та  це  лиш  пів  століття,
Рокі́в  мої́х  чудовий  диводзвін,
Який  несеться  десь  у  верховіття,
Ще  й  заставля  задуматися  він.

Вже  п’ятдесят  томі́в  мого́  будення
Покладено  у  скриню  до  скарбів,
На  все  Господнє  є  благословення.
Почесне  місце  п’ятдесятий  вздрів.

Вже  п’ятдесят  троянд  мої́х  розквітло,
Вже  п’ятдесят  кущів  в  мої́м  саду́,
На  них  лило́сь  завжди́  Господнє  світло,
І  п’ятдесят  доріг  вже  на  виду.

Вже  п’ятдесят  птахі́в  кудись  злетіло,
Які  назад  ніко́ли  не  верну́ть,
Вже  п’ятдесят  рокі́в  на  плечі  сіло,
І  кожен  з  них  зуміла  я  відчуть.

Вже  п’ятдесят  зерняток  в  колосочку,
Який  трима  життєвеє  стебло,
Вже  п’ятдесяту  вишиту  сорочку,
Життя  вдягнути  теж  мені  дало́.

Вже  п’ятдесята  зірка  засвітила,
Вона  яскраво  світить  поміж  зір,
Ще  й  п’ятдесята  думка  легкокрила,
І  п’ятдесятий  вишитий  узір.

Вже  п’ятдесят  таких  обіймів  долі,
І  кожен  з  них  відчула  я  сповна,
І  хвиль  вже  п’ятдесят  в  життєвім  морі,
Й  минула  п’ятдесята  вже  весна.

Вже  п’ятдесят  відтінків  на  палітрі,
Вже  п’ятдесят  орнаментів  життя,
Ніхто  й  ніко́ли  їх  нічи́м  не  зі́тре.
Це  в  мене  п’ятдесяте  вишиття.

Вже  п’ятдесят  красивих  діамантів,
Що  шедеврально  склалися  в  панно,
Це  ювілейний  бій  мої́х  курантів…
Ще  скільки  буде  –  знати  не  дано.

Вже  п’ятдесят.  За  кожен  вдячна  Богу,
Й  на  інші  я  прошу́  благословить,
Указувать  життєвую  доро́гу,
Й  під  мирним  небом  всі  роки́  прожить.

Вже  п’ятдесят.  А  може  це  лиш  тільки?
Та  й  хочеться,  щоб  їх  було́  й  було́,
Щоб  рухались  годинникові  стрі́лки
Й  спадали  пасма  на  моє́  чоло.

03.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

СОРОКОВИЙ ТАНЕЦЬ

СОРОКОВИЙ  ТАНЕЦЬ

(  Іллі  Московченку  з  нагоди  40-річчя)

Ти  сорок  танців  станцював,
Що  за  характером  різнились,
До  них  ти  кроки  додавав,
Які  наза́вжди  закріпились.

Ти  кожен  танець  танцював,
Єднав  красиво  елементи,
Ще  й  музику  їм  підбирав
Й  збирав  за  них  аплодисменти.

Ти  їх  усіх  переплітав,
Можливо  щось  було́  невдало,
Але  ж  невпинно  танцював,
Ніщо́  тебе  не  зупиняло.

Ще  й  розвиток  у  танцях  був,
У  кожнім  з  них  було́  натхнення,
Та  не  одразу  ти  збагнув,
Що  кожен  має  різне  ймення.

У  них  різнився  темп  і  ритм,
Та  й  постановка  теж  різнилась,
Та  відчувався  колорит
І  тема  повністю  розкрилась.

Продовжуй  дальше  танцювать,
Панно  творити  танцювальне  –  
Прийде́мо  й  з  сотим  привітать
Й  сказати  слово  привітальне.

Не  бійся  сво́їх  сорока  –
Вони  для  тебе  –  подарунок,
Хай  бу́де  доленька  легка́
Й  життя  –  як  танець-візерунок.

01.06.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023

СІМНАДЦЯТА АТАКА

СІМНАДЦЯТА  АТАКА

Страшна  сімнадцята  атака,
І  рев  сирени  не  стиха́,
Та  ППО  уклін  і  дя́ка,
Бо  в  нас  годинонька  лиха́.

Ворожі  цілі  в  нашім  небі
Сную́ть  над  Києвом  біду.
Ми  їх  не  кликали  до  се́бе,
Не  кликали  гнилу  орду.

Від  гулу  то́го  ціпенієм,
Загра́ви  в  небі  є  страшні,
Моли́тви  молим  так,  як  вмієм,
Лунають  вибухи  гучні.

Горять  домівки,  гинуть  люди,
Автівки  трощаться  й  майно,
Де  вража  ціль  –  біда  усюди,
Атаки  робить  нам  лайно.

Жорстока  й  вбивча  ця  атака,
Що  серед  ночі  відбула́сь.
В  ординських  мізках  –  те́мінь,  мряка…
Палало  все  і  кров  лила́сь.

Страшна  сімнадцята  атака,
І  Київ  цілу  ніч  здригавсь.
Це  роблять  нам  якого  шляка?
Упир  чому́  до  нас  ввірвавсь?

30.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023

ЩЕ СКІЛЬКИ МАЄ ПОЛЯГТИ?

ЩЕ  СКІЛЬКИ  МАЄ  ПОЛЯГТИ?

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  клятий  ворог  зупинився?
Могили,  сльо́зи  і  хрести…
Герой  у  землю  оповився.

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  відійшла  ворожа  сила,
Що  здатна  горе  нам  нести́,
І  землю  рідну  кров  залили.

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  МИР  нам  знову  повернувся?
Ще  скільки  нам  нести́  хрести,
Аби  упир  вже  не  проснувся?

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  ПЕРЕМОГУ  нам  здобути?
Болить,  пече  від  гіркоти…
Ми  це  не  зможемо  забути.

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  мирне  небо  протягнулось?
На  що,  Всевишній,  присягти,
Щоб  це  жахіття  вже  минулось?

Ще  скільки  має  полягти,
Щоб  клята  ця  війна  скінчилась?
Прости  нас,  Господи,  прости…
Благаю…  й  слі́зьми  знову  вмилась.

30.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023

ШІСТНАДЦЯТА АТАКА

ШІСТНАДЦЯТА  АТАКА

Ось  знову  забрані  життя,
І  знову  знищені  домівки.
Підвали,  стіни,  укриття…
ТЦ,  майно,  горять  автівки.

Летять  ракети  й  серед  дня,
Була́  шістнадцята  атака,
Така  вказівка  упиря,
Якому  служать  посіпаки.

Ні  миті  спо́кою  нема  –  
Сміття  гати́ть…  гати́ть  усюди,
Все  страх  сильніше  обійма,
І  найстрашніше  –  гинуть  люди.

Кінця  ще  травень  не  добіг,
І  на  атаки  надбагатий…
Аби  Госпо́дь  нас  уберіг,
Вкраїну  й  Київ  наш  хрещатий.

Споко́ю  зовсім  в  нас  нема,
Орда  столицю  атакує,
І  ро́бить  це  не  крадькома,
Потвора  плани  все  будує.

Наш  Київ,  наче  те  більмо,
Яке  з’являється  на  оці,
Забрати  серце  не  дамо,
Не  буде  мати  ворог  моці.

29.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023

НА НІЧ СПОКІЙНУ НАС БЛАГОСЛОВИ

НА  НІЧ  СПОКІЙНУ  НАС  БЛАГОСЛОВИ

На  ніч  спокійну  нас  благослови,
І  відвертай  ворожії  ракети,
Подушка  щоб  торкнулась  голови,
Замовкли  щоб  ворожі  кулемети.

Нам  ніч  спокійну,  Господи,  даруй,
І  бережи  захисників  на  фронті,
Всевишній,  я  благаю,  нас  почуй,
Щоб  МИР  вже  показавсь  на  горизонті.

Світанок  нам  побачить  поможи,
І  ранок  нам  дозволь  усім  зустріти,
Усіх  нас,  Боже  милий,  бережи,
І  зрадникам  дай  милість,щоб  прозріти.

Дозволь  не  чути  вибухів  ракет
І  поможи  ніколи  їх  не  знати,
Забути  кулеметний  рекошет,
У  сховища  вночі  щоб  не  втікати.

Хай  місяць  світить  кожному  в  вікно,
А  зорі  ПЕРЕМОГУ  пророкують,
Якої  ми  чекаємо  давно,
Яку  захисники  усі  гаптують.

На  ніч  спокійну  нас  благослови,
Та  й  вбережи  життя  й  домівки  наші,
Нас  захисти  від  вбивчої  моskви,
Щоб  горем  не  наповнювались  чаші.

11.09.2022  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023

Я САМЕ ТА

Я  САМЕ  ТА

Я  саме  та…  Я  та…  Я  українка,
Хто  любить  Україну  над  усе,
Я  саме  та.  Я  та  вкраїнська  жінка,
Яка  у  серці  всю  любов  несе.

Я  саме  та,  яка  Вкраїну  лю́бить,
Оспівує  й  звеличує  її,
Яка  любов,  як  перли  не  розгубить
Й  не  покидає  ріднії  краї́.

Я  саме  та,  хто  любить  Україну
Душею  й  серцем,  а  не  напока́з,
Яка  плекає  мову  солов’їну
І  душу  рве  у  шмаття  защораз.

Я  саме  та,  хто  любить  Україну
На  Богом  даній  цій  святій  землі́,
Що  не  втекла  в  заморськую  країну
І  бачить  неньку  у  вогні  й  золі́.

Я  саме  та,  яку  болить  Вкраїна,
Й  не  час  від  часу  тільки  тут  бува,
В  якої  не  зламалась  солов’їна,
Й  з  акцентом  не  заморським  всі  слова.

Я  саме  та,  яка  не  для  піару
На  себе  вишиванку  одяга,
Яка  куштує  з  полину́  нектару,
Бо  Україна  серцю  дорога́.

27.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023

СЕРЦЕ УКРАЇНИ

СЕРЦЕ  УКРАЇНИ

Багато  літ,  як  Київ  заснували…
Пройшло  багато  історичних  літ…
Красиве  місто  нам  побудували,
Про  нього  знає  цілий-цілий  світ.

Хрещатий  Київ,  пагорби  і  кручі,
І  вулиці,  і  площі,  і  майдан,
Дніпро  славетний,  сивий  і  могучий,
І  всім  відомий  київський  каштан.

І  Кий,  і  Щек,  й  Хорив,  і  Либіль  мила
В  історію  засновників  ввійшли.
Красою  всіх  столиця  полонила,
З  старих  часів  перекази  дійшли.

Його  гостинність  за́вжди  незбагненна,
В  обі́йми  щирі  він  усіх  бере́,
Ця  київська  земля  благословенна,
Яку  орда  у  нас  не  відбере́.

Наш  красень  Київ  –  серце  України,
Його  ворота  дійсно  Золоті,
Він  –  гордість  є  незламної  країни,
Й  місцини  у  столиці  є  святі.

То  ж  над  Дніпром  наш  красень  височіє,
Шалений  ритм  його  далеко  чуть,
Гостей  він  за́вжди  дивувати  вміє,
Дороги  всі  до  Києва  веду́ть.

27.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023

«ДАРУНКИ» З ОРКОСТАНУ

«ДАРУНКИ»  З  ОРКОСТАНУ

Приліт  сьогодні  знову  у  Дніпрі,
Й  по  Києву  потвори  теж  гатили…
Вбивають,  нищать  кляті  моsk@лі...
Життям  вкраїнці  знову  заплатили.

Будинки,  і  лікарні,  й  гаражі…
Травмовані,  убиті…  й  знову  діти…
Не  знають  вбивці  жодної  межі́  –  
У  пеклі  їм  за  це  вовік  горіти.

Їм  треба  Україна,  та  без  нас,
Тому́  ракети  всюди  запускають,
Та  вогник  віри  в  нас  ще  не  загас,
Але  ж  життя  потвори  забирають.

Будинок  чи  лікарня  –  той  об’єкт,
Який  несе  загрозу  оркостану?
Відомо,  що  відсутній  інтелект,
Тому́  пускає  зброю  ту  бляшану.

Сьогодні  знову  Київ  і  Дніпро,
Херсон,  і  Миколаїв,  й  Запоріжжя…
Яке  ж  бо  у  потвор  гниле  нутро…
Куди  гати́ть  –  нема  в  них  роздоріжжя.

Й  Одесі  дістається  від  потвор,
І  Харківщина  має  «подарунки»…
Чи  матиме  завершення  терор?
Які  у  них  ще  плани  й  розрахунки?

26.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023

ШІСТДЕСЯТЬ СІМ БРАТІВ

ШІСТДЕСЯТЬ  СІМ  БРАТІВ

Летять  роки,  кудись  вони  мандрують,
Але  назад  дороги  їм  нема,
Й  благання  наші  зо́всім  бо  не  чують.
То  ж  скільки  б  не  благали  –  це  дарма.

Побу́ли  рік  й  прощаються  наза́вжди,
Але  ж  лишають  по  собі́  сліди,
Щоразу  в  оберемок  їх  зібрав  би
Й  в  посудину  налив  би  їм  води́.

Нехай  летять,  нехай  собі  мандрують  –  
Тобі  Госпо́дь  нови́й  сьогодні  дав,
Вони  летять  і  подих  теж  тамують,
Бо  ти  про  інші  Господа  благав.

Госпо́дь  почув  і  в  цьо́му  не  відмовив,
Сьогодні  роком  знову  збагатів,
Отримав  –  про  що  мріяв,  що  замовив,
Додавсь  шістдесят  сьомий  до  братів.

Тепер  тобі  із  ним  усе  ділити,
Сліди  свої́  він  ли́шить  теж  тобі,
Життєву  чашу  з  ним  ти  будеш  пити,
Нічо́го  не  забе́ре  він  собі́.

Шістдесят  сім.  Звідкіль  вони  взяли́ся?
Та,  слава  Богу,  що  вони  летять,
За  кожен  з  них  ти  Господу  молися,
Аби  до  ста  могли  в  обі́йми  брать.

20.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

КОЛИ  ЗАКІНЧИТЬСЯ  ВІЙНА

Коли  закі́нчиться  війна  –  
Зійде́  над  нами  сонце  МИРУ,
Про  це  співатимем  в  піснях,
І  про  любов  до  кра́ю  щиру.

Коли  закі́нчиться  війна  
Й  ординці  щезнуть  з  України,
То  не  забудеться  ціна
Й  зведе́мо  знову  наші  сті́ни.

Коли  закі́нчиться  війна  
Й  ординці  щезнуть  з  мо́го  кра́ю,
Не  при́йдуть  більше  навіть  в  снах  –  
Розквітне  ненька.  Вірю,  знаю.

Коли  закі́нчиться  війна  
Усі  пове́рнуть  з  поля  бо́ю,
Навіки  щезне  сатана
І  не  тектиме  кров  рікою.

Коли  закі́нчиться  війна  
Й  не  будуть  більше  в  нас  стріляти,
Не  буде  в  нас  орди-лайна,
Й  не  будуть  го́лови  складати.

Коли  закі́нчиться  війна  
І  будем  плакати  від  щастя,
Ми  не  забудем  імена,
А  ворогу  за  це  воздасться.

02.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023