Ніченька темна, зірок нема,
Місяць із неба ніби морга,
Хоче сказати святі слова,
Як мати сина з війни чека...
Син після бою в окопі спить,
Садок і мама йому знов снить,
Сняться і ранки, і теплі дні,
І він щасливий у цьому сні...
Мамині очі карі - ясні,
Думки пророчі, мрії живі,
Молиться Богу знову вона,
Щоб закінчилась швидше війна...
Хай вража куля його мина,
Ні, не потрібна мамі війна...
Оберігає хай дух святий,
Щоб син вернувся живий,міцний...
Ніченька темна, зірка зійшла,
і у віконце мамі морга...
Мамі не спиться, щось сну нема,
Вона синочка з війни чека...
Думками лине на Схід вона,
Чом затяглася оця війна?..
Хочеться їй війну спинити,
В мирі і правді,й спокою жити...
Ніченька темна, зірки зійшли,
Не треба людям ції війни.
Бо там синочки, і йдуть бої,
А це загроза сину її...
