А можливо і немає змісту
І життя лиш мить в глибинах океану?
І нам зовсім не потрібно злитись,
Що щасливий день все не настане.
Що ми не можемо знайти дороги,
Що цілі наші надто вже мілкі.
Навіщо в пошуках збиваємо ми ноги,
Якщо танцювати можна на м’якій траві?
Ми все одно лиш пил зірок,
Що розлетиться лиш повіє вітер.
І мокнучи під зливою тяжких думок,
Ми так безжально забуваєм просто жити...
