Як я давно … Я не бачив тебе,
Як я давно … Не відчував твої дотики,
пильними вулицями від застуди до засухи
небо спорожніло і зблякло
як я.
Може я так змарнів на обличчі,
дивлячись в дзеркало ніби дивлячись в чорну діру.
Кажуть ангели перевелись,
кажуть ангели збожеволіли,
не розрізняючи мертвих й живих,
не розрізняючи сторони.
Сонце скидає баласт свій потроху,
матерії чорні стають напівмертвими,
може Бог неживий, адже падали й падають ідоли,
адже люди шакали й стерв’ятники.
Як я давно … я тебе полюбив,
як я давно марю щастям чи спокоєм,
кажуть, ангели перевелись,
тільки я, відчував твої дотики …
трішечки сумно. 
