По тім, не було й не буде уже, Дримбалять сирітки-дощі-відуни. Щось рідне, фантомне душа береже, Що ближче, ніж прядь сивини. Надії оманні, міркую собі. На осінь погідну посиплеться сніг. По тому, що було лишається біль; І він –найрідніший за всіх.
ID: 508215 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 29.06.2014 18:55:18 © дата внесення змiн: 29.06.2014 18:55:18 автор: СавчукМикола
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie