Летить світами днів,мов давній Див,
Роки зриває вниз календарями,
Наспівуючи крадений мотив,
Якимись невідомими словами.
В криниці сипле зорі уночі,
І розшиває душі в вишиванки,
Сідає птахом не чужім плечі,
І має божевільний вигляд панка.
Зрива з пісків оази чарівні,
Й танцює твіст на вістрі піраміди,
Чи ж нависає на твоїм вікні,
Зарошеним садком Семираміди.
І сварить пальцем грека Геракліта:
Ногою двічі в річку не ступити…