я просто його втратила.як не дивно,рідну людину. і знову винна сама. нема до кого звернутись. нема кому висказатись,виплакатись і вишмаркатись...та й впринципі, кого то цікавить?! біль просочується крізь дири в душі,тихо,підступно..а я так боюсь його і затикаю ті шпаринки чим попало - сміхом, тряпками, поцілунками і есемесками.
Ніщо не вічно на Землі.Ось і наше кохання пройшло. І без тебе тепер важко засинати,бо твоє надобраніч вже не звучить у слухавці мого мобільного...
ЛЮДИ! хто почує мій німий крик на папері? кого це хвилює,турбує,що серце повільно,зі швидкість 1мм за секунду розривається,тріскає, чи як це ще назвати...
Ай,це просто для мене...щоб потім розуміти...
цінувати треба все, що є, а не те що може бути....
КОМЕНТАРІ
12.02.2009 - 13:40
nezilovana: Якщо це насправді любов... То можливо, Ви б не стверджували, що : "Ніщо не вічно на Землі". Кохання вічне - це істина! І Ви обов'язково знайдете свою істину!)
"бо твоє надобраніч вже не звучить у слухавці мого мобільного..." - ось це, на мою думку, більше схоже на прив'язаність... Час навчить Вас трактувати почуття до цієї людини... І ви зрозумієте: чи було це кохання чи прив'язаність.
А мені просто захотілося, щоб Ви були почутою!)
19.02.2009 - 13:19
дякую...що почули мене...відписали...і навіть в деякій мірі поставили на шлях істини..
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
трактувати почуття до цієї людини... І ви зрозумієте: чи було це кохання чи прив'язаність. 
