Не можу я терпіти те що бачу ,
так важко слухати дитячий крик,
малюк на тілі мами гірко плаче,
а ти до цього дуже швидко звик,
Ви прокляті давно ,душі немає,
немов родили вас в одній брехні
обрали ви собі той шлях кривавий
Наказуєти йти туди мені ....
Ходи! Махну тобі рукою ,
ходи я звик уже давно
тіла пливуть широкою рікою,
а душі падають на дно...
Давай приляжимо на жар поспати
на зорепад подивимось разом
Зірки вбивають нам не привикати
а зранку знову вмиємось багном.
Тут будуть жити мої внуки,
ти головне це памятай,
тебе чикає вічні муки,
а ми відправимось у рай...
|
|
