Квітка)): Листопадові казки, зігрівають моє серце
Де світ спомин - різнобарвні акварелі
Осінь - золото не терпить кольорів
І тому ми в ній розгублені, як перли 💌
Квітка)): Ніколи не пізно
Напевне звучить, як усмішка
Та попри те, жеврить вогонь надій
І хоч посмішка та справжня так є рідко
Та крила мрій не складені, все ж ні...
Квітка)): Бо світ ділиться рівно на два
Світ печалей і дивних усмішок
Скільки горя приносить війна
На могилах розсиплються квіти
Хай всі музи завжди бережуть
Надихають і вірять у диво
І всі вірші лікують, живуть
У надіях терпких незрадливо♡
Квітка)): А мені останнім часом здається, що людство саме себе перескакує, бо надто багато хоче...
А в результаті немає часу жити...
Чогось кажуть, що все геніальне просте...
Квітка)): Без любові не буває сонця
Із ніжних доторків плеча
Вбиває серце прісна точність
Із слів загострого меча
Де є байдужість - мертві очі
Так тихо душу полонять
Хай будуть сльози й дивні ночі
Де сни лікують і гоять
Світанком вірної надії
Із потаємних щастя мрій
Де сонце із любові гріє
Ти тільки в нього щиро вір♡
Квітка)): Просто...
А чогось так зачіпає і сколихує такі вже непотрібні спогади...
На відстані руки далека рідність
Твоя залежність зраненого серця
Така болюча всміхнена невірність
Що шепче відпусти і вже не сердься
Всього навсього)
Але принаймні я навчилась читати такі вірші
Дякую вам
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
