Квітка)): А може іноді лиш треба озирнутись
Пришпорити ілюзії і мрії
Бо серце знає жалем огорнутись
Таки даремно в пошуках надії...
Навколо магія усміхненого \"зараз\"
Не буде потім і немає \"було\"
В кохання часто здвиги є по фазі
Раптовості у серце бити струмом...
Квітка)): Якщо вірші лікують, то хай цей буде полегшенням
І хай більше не сниться...
Бо це всі -аж...
Мовчазні обійми тиші і зцілення
Дякую тобі, що відчуваєш...
❤️
Квітка)): Мені смакує ваш граніт і зараз)
У вас вмить настало таке розмаїття образів...
Що половину з них, чесно признаюсь, гуглила
І це класно
Коли надихають інші
Це магія невмирущого і окрилених крил...🌺
Ода музам)
16.05.2023 - 23:22
Багато до яких з тих образів я теж декілька років тому добирався через Гугл А на рахунок оди музам - це вірно! Саме в множині, бо кожна надихає по своєму
Квітка)): Під склом байдужих девайсів!
Круть!
Зайшло
У вас є чому повчитись!
16.05.2023 - 20:48
Квітко, не перебільшуйте! Я Вам скажу відверто і від душі (що чомусь тут рідкість) - я, як і кожен віршар, в середині нарцис (і нацист : D) і мені Ваші теплі слова, як мед на груди. Але не думаю, що від мене можна навчитися чогось путнього - мені самому ще граніту гризти-не перегризти Але бачити Ваші коментарі під моїми віршами і знати, що ви їх читаєте - дуже і дуже приємно