Finist: Через сон ми отримуємо знаки від Творця, які допомагають нам переосмислити минуле і отримати стимул для змін у сьогоденні та надію на майбутнє...
14.07.2023 - 13:53
Сни бувають різні, та є такі до яких необхідно прислухатись.
Finist: Люблю ромашки - квіти польові,
Що наче сонечко всміхаються так мило.
Вони як зорі, тільки на землі -
В житті не раз і гріли, і світили.
Їх пелюстки, як лебединих пух,
В них чистота і вірність надзвичайна,
Дбайлива ніжність материнських рук,
Солодкий сон, мелодія вінчальна.
Лише по них загадують кохання,
Коли воно ще робить перші кроки.
Дитячі ще наївні сподівання...
Та на душі від них тепло і спокій...
Бо в них немає пристрасті і гордині
Колючої цинічної троянди...
У скромності прекрасні і безцінні
Добра сузір\'я, польові плеяди...
Finist: Життя триває, то жива й надія,
Дарує сонце світло і тепло.
Кохання то горить, то тихо тліє,
Та непохитна віра у добро!
Бентежать душі ще розчарування
Від тих очікувань в рожевих кольорах...
Наївні аж до щему сподівання
Взаємності ледь не принесли крах.
Тримається на ниточці тоненькій
Світ щирих мрій десь там у далині,
А їм здавалося, що він уже близенько,
Тому тепер розгублені й сумні.
Ця ниточка - надія на майбутнє,
В яке не зупиняючись ідуть.
Хай їхні кроки поки ледве чутні,
Любов і віра їх туди ведуть...
Finist: Дарує літній вечір прохолоду,
Серцям самотнім - щирість одкровення,
Неначе спраглим чисту свіжу воду
І рідних душ римується натхнення...
Для них існує тільки тут і зараз,
Стереотипи й комплекси нікчемні...
Удвох простіше випускати пару,
Як погляди наближено-взаємні...
Вже досить зрілі, щоб відчути міру
У часі і поринути у сон,
А на світанку усміхнутись щиро
Життю удвох крізь відстань в унісон...
Finist: А у мене обійшлося без залежності... Просто я вирішив і мій мозок забув про перше нерозділене кохання на 26 років і от зараз нагадав у сні... Вчорашня поезія продовження циклу \"Пазли кохання\" про наслідки сну...
11.07.2023 - 11:19
А от мені одного разу уникнути залежності не вдалося - занадто сильним був біль... Та ще й додався один власний учинок...
Нині це поезія - маю сподівання , що колись напишу продовження. Або сформую цілий цикл зі спогадів)))
Finist: Гірка туманність - ілюзія забуття від нікотинового сп\'яніння... Навіщо поступово перетворювати мозок на кладовище нейронів!!!
Краще повернути його до життя через пізнання себе і світу та творчість...
11.07.2023 - 10:28
Інколи шлях до творчості та пізнання самої себе лежить через залежність...Вилікувати розбите серце - то майже неможливо...Нікотин та алкоголь - то як знеболююче до тих пір , поки час не полегшить муки...
Але то вже в минулому))) Наразі є для чого жити і заради кого чекати кожного нового дня
Finist: Кохання (любов) не відчуває різниці між війною і миром, бо воно часто не завдяки, а всупереч всьому і всім...
Запрошую прочитати мою сьогоднішню поезію про любов...
10.07.2023 - 21:12
Так , кохання то є саме життя. Його основа. Його незламність.
Finist: На жаль... Німці не їдуть на заробітки, а розбудовують власну державу і створюють робочі місця не тільки для себе, але і мільйонів мігрантів...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
