Сніг_на_голову: Знаєте, малою дуже любила казки Андерсена (власне, люблю), але от не звертала увагу на те, що варто робити, що ні, чому, як саме, хоч у кожній казці цього автора мораль дуже виразна, а ат що врізалося і захоплювало дитячу уяву - це о́брази.
Не люблю довіряти морській хитавиці, краще хай incognita, але terra, мабуть, тому і спокійно. Можливо, у Вас навпаки
Сніг_на_голову: категорично не погоджуюсь. \"юнацьку\" і \"незрілу\" не є синоніми.
юнак чи юнка можуть бути зрілими особистостями, як і сорокарічні люди - незрілими.
Сніг_на_голову: Спокійно від цього тексту, пахне надією.
А ще, наче Аватаром побула — поблукала лісами з чудозвірами, і трохи Більбо - цікава пригода трапилась.
Сніг_на_голову: овва! якби знала, що так болісно сприймете мацюпуньке зауваження, їй-бо, не займала б вашого еґо.
пан троль не любить тролінгу стосовно себе
Сніг_на_голову: експресивно. цікаво так, як наростає емоційність у вірші і в коді знову стихає, ніби той листок, якого покружляло, і ось, він нарешті впав і знову нерухомий
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
але й про батога не забувайте