Lily Grant: Здраствуйте!
Приятно получать комментарии после долгого отсутствия)
Спасибо за комплимент, могу сказать, что сюжет - последнее, что мне интересно, они все однообразны и лишь способ сказать свою правду. Возможно, это эгоистично, но я пишу в духе \"для себя\", точнее - о том, что меня волнует; использую слова и выражения для того, чтобы придать им силу, не отвлекаясь на сюжет. Мне интересен смысл, сами мысли. Читаю такое, и пишу соответственно) Многие авторы с помощью оригинального сюжета умеют красиво подать мораль, но \"мой путь\" не подытожить сказку истиной, а с самого начала и до конца говорить только о ней.
На этом сайте все мои рассказы - это попытки сказать то, что есть у меня в голове с помощью \"магии\" из обычной жизни. В моих \"попытках\" (рассказах) чудеса - не способ, а причина. Они просто имеют право быть в нашей жизни. Я не выдумала их ДЛЯ рассказа, я увидела их и рассказала.
Если Вам интересно, можете посетить мой личный сайт http://www.papierdefantaisie.com. Пока рассказы не вернулись в мою жизнь и пока я не нашла \"своей\" причины писать по-настоящему истории выдуманных героев - я осмелилась писать о любимых вещах и людях в форме статьи. Так мое Я - только мое, и настоящее впечатление не скрыто под маской.
Еще раз спасибо за отзыв!
Lily Grant: Вперше за довгий час на сайті я читала все уважно і не помітила, як промайнули ці хвилини. Рука несвідомо підтримувала підборіддя, а інша прогортувала донизу...
Багато хочеться сказати, та мало що з цього має значення, лише додам, що читати про людські думки - найцікавіше. Жоден сюжет не може бути настільки заплутаним, настільки оригінальним і таким індивідуальним, якими є особисті думки та почуття. В них вся суть і вся правда. Вони ведуть куди треба. Тож дякую Вам за це, адже зараз багатьом треба лише розвиток подій і всі жаліються на кількість \"лишніх\" слів, а я кажу - пишіть! Беріть усі слова , які можете, і пишіть! Розповідайте про людські душі, тому що вони несуть в собі таємниці більші, ніж які ми все життя намагаємось розгадати. Те людське всередині не може бути очікуваним, воно завжди цікаве, вони \"зачіпає\".
16.03.2016 - 20:56
Lily, завжди приємно читати відгуки, які Ви написали, бо саме Ваша фантазія, Ваші розповіді дуже часто надихають мене. Так, вони не рідко здаються мені незрозумілими, але такими рідними, що аж перехоплює подих. Мабуть, Ви пишите те, що відчуваєте, і я пишу так само. Дякую за такі теплі слова. Дуже дякую. Навіть не передам, наскільки це приємно.
Lily Grant: Це звісно залежить від ситуації та пріоритетів людини. Знаєте, як то є, хтось каже: \"любить - значить відпустить\", а в когось інакше: \"любить - значить ніколи не відпустить\"))) про це можна довго говорити, та все ж я знаю, що разом людям завжди щасливіше, ніж окремо)
А твір гарний, та)
14.08.2015 - 17:30
Дякую дуже.
Я теж дотримуюся того, що ніколи не можна відпускати коханих. З душі точно ніколи.
Lily Grant:
Гарно написано, подобаються описи, людські емоції та переживання - читати про це мій власний фетіш)
Вкотре переконалася, що з коханими треба бути до кінця.. Яка ж це причина може змусити когось відмовитись від коханої людини? Абсурд. Та хоч помирай, але не нехтуй своїм \"люблю\". Все наче у фільмах: \"я не хотів робити тобі боляче\", \"так буде краще\"... Пора дати людині змогу робити вибір. Ось дивлюсь я на стан Сьюзі, і що, краще їй? Ай ай ай.
14.08.2015 - 11:54
Сьюзі абсолютно не краще. Але так, кожна людина має право вибору. Нікому не дозволено тримати коханих силою. Причина була досить вагомою. І, я впевнена, що Джордж був вимушений так вчинити.
От і Сью морально вмерла, але не відмовилася. Ніколи. Нізащо.
Та Джорджу теж треба віддати належне: лише найсильніші зможуть розлучитися з коханими, бажаючи їм щастя.
Lily Grant: Погоджуюсь,
Зараз я переживаю те ж саме.
Лукавити перед собою не варто, та інколи інакше не вижити. Якщо хоч ми самі не можемо слідувати своїм порадам, то, можливо, іншому вони допоможуть
Згадую свого улюбленого Ван Гога. Він переносив біль свого життя на картини, які нам приносять радість. І хоч дуже страждав, та все ж міг показати цю біль в яскравих барвах.. Цьому нам треба повчитись у нього
Lily Grant: Плюсую!)
Думаєш, що життя складне - воно буде складним.
Радієш кожній миті, тягнешся обійняти весь світ та танцюєш разом з зірками, - тоді й світ буде таким дял тебе
02.07.2015 - 18:56
Так, але, мабуть, писати про все це легше, аніж зробити... і я сама трішки лукавлю, адже, часом, цих дверей у майбутнє просто не видно... виходу наче й зовсім нема... зараз саме так я це бачу... почала писати цю річ на емоційному підйомі, а завершила в повній депресії... готова би сама відчинити ті двері поскоріш,назустріч чомусь новому, а натомість петляю в тому болісному сумному коридорі без кінця.... і кожні двері пізнавані....старі.. затерті... і темні...щось мене явно понесло в геть інший напрямок від твору...протиріччя
Lily Grant: Охх, дуже гарно)
\".. Я хочу, щоб я після себе лишив,
Те слово, що чутно крізь сотні років..\"
Правда?) І я так хочу
02.07.2015 - 23:21
Все в наших руках, ми самі являємося ковалями своєї долі, так що хто знає, можливо комусь і пощастить бути почутим. Хочеться вірити, що це буде кожен із нас, тому і Вам бажаю такої долі.
Lily Grant: Дуже сподобалось!
Особисто я скажу, що переношу біль чи радість своєї душі в прозу, одночасно вбиваючи не одного, і навіть не двох зайців) Це хороший спосіб покопатись в собі та навести порядок на \"полицях\" свідомості
І ще одне - от люблю я героїв, які у відчаї починають самі насміхатися над своїми почуттями. Це якось.. правдиво, напевно.
А от втратити сенс легко, та знайти його - неможливо. Ми позбуваємось того, що заважає нам існувати, просто переносячи це в прозу/поезію, таким чином свідомо уникаючи того, що світ обманює нас, підсовуючи під ніс ілюзію того, що у чомусь взагалі є якийсь сенс..
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Спасибі! 
Якось так... 
