Yurko Okhapkin: Найсильніші бажання найчастіше якраз є нематеріальні. Чи бажання потоваришувати з хлопцем - матеріальне? Але досяжне.))) Треба було просто хапати його - і товаришувати. Куди б подівся з підводного човна.
17.11.2015 - 19:56
Може б, так і сталося, але я скоро зацікавилась іншим і не могла між ними вибрати.
А там мене перевели в іншу школу (сім'я переїхала).
Суцільні травми для дитячої душі
Yurko Okhapkin: Одного бажання мало щоби щось таки настало. Ця енергія - в нікуди, а потрібно - в дії, в люди. Дехто над бажанням пан - він з них виробляє план.
Вибачте за суржик.)))
17.11.2015 - 07:50
Діти просто не знають, що можливе в цьому світі, що ні. Деякі швидше розуміють, а деякі ще довго живуть у власних уявленнях.
Енергія їхня спрямована на дуже прості й конкретні цілі, але...матеріальний світ цей---тяжкий і непідйомний для найсильніших бажань.
Yurko Okhapkin: Гарний вірш, хоча все одно - баба яга проти. Просто звучить як епітафія. Від цього коробить.
17.07.2015 - 11:43
Невже? А мені здавалось, що закінчення дає надію (наскільки це можливо).
Думала, в нас психологічна несумісність. Подивилась--аж ні, ми народились під однім сузір'ям.
От і вір після цього астрології!
Yurko Okhapkin: Помню я эти ночные ужастики - только они на меня такого впечатления не производили. Толстокожий, видимо. Интереснее было по ночам сбегать - в поисках приключений. Постарше уже (когда уже во втором или первом отряде были), то к девченкам бегали, а в младших отрядах бегали просто так - ради спортивного интереса. Главное было не попадаться - ждало страшное наказание. Стоять с подушкой в вытянутых руках посреди девченочьей комнаты, под их хихиканье. Зато ужо в комсомольские времена, когда сам вожатым ездил - таки отвел душу.
16.07.2015 - 03:11
Я подозревала, что вожатые по ночам "отрывались" вовсю. Все условия для этого были.
Yurko Okhapkin: Вова, сынуля, хочешь конфетку?
Мама сказала. Сунь пальчик в розетку!
Вспыхнуло пламя, обуглились кости,
долго смеялись над шуткою гости.
Вот такое оно, пионерское детство.
15.07.2015 - 21:47
То, что Вы приводите,--из разряда "чёрного юмора",такое тоже было в обиходе, но днём.
Ночные же истории и рассказывались, и воспринимались на полном серьёзе.
В них был элемент ужаса, хотя жанра такого в советском кино и литературе не было.
Потребность же, видимо, была...Вот, запомнилось на всю жизнь.
Спасибо!
Yurko Okhapkin: \"Хто дозволив\" - не підходить якось, здається. Там якраз добре відомо, хто дозволив, і не тільки дозволив, але й очолював процес.
Чому я маю дозволу питати?
Посуньтеся - бо можу й порубати.
Yurko Okhapkin: Так сусідка прибігла поскандалити. За шум. З претензіями прибігла. І коли отримала вибачення - це її не влаштувало. Мізок виносила доти, поки не послав у грубій формі і в конкретне місце. Тоді і пішла собі. Так що - чи варто таким сусідам тішитися, не знаю... А щодо тьощ - не хвилюйтеся, зяті взагалі-то тьощ люблять. Якщо б не любили - анекдотів би не складали, це точно.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
