Елена Марс: Ви мене не зрозуміли. Мала на увазі, що не хочуть нас зрозуміти, тому й чути не хочуть. На \"стихи ру\" викладаю, нехай читають. Я маю доступ всюди. Вони читають, але мовчать. Добре, що поки ще не заблокували. Бо мої вірші там, подібної тематики, як правило, блокують.
Елена Марс: Ганночко, дорога моя, згодна з вами, що цих істот назвати людьми важко, але хочеться надіятись, що колись вони зрозуміють - що вони натворили і їм, як мінімум, стане соромно. Нам від них нікуди не дітись, бо ж сусіди, тому хочеться, щоб в їхніх головах щось кардинально змінилось. Тому й пишу на російській, щоб читали. Дякую вам
Елена Марс: В мене теж так буває, що не йде... а буває - залпом вистрелює. Тут мабуть через образу і біль пишеться все, що б я хотіла їм сказати, але поки що нас ніхто не почує. На жаль. А ви пишіть. Може прийде той час, коли в їхніх головах щось зміниться. Дякую
Елена Марс: Не знаю, что там с ними произойдёт, но я очень хочу, всем сердцем желаю, чтобы они ощутили то, о чём я пишу. Чтобы совесть их проснулась, чтобы были стыд и боль, за содеянное. Но чтобы это произошло, они действительно на своей шкуре должны ощутить все \"прелести\" жизни, примерно 30-ых годов. Думаю, пройдёт не одно поколение, но это должно случиться. С такими соседями нам тяжело будет жить и существовать в будущем. Либо они должны кардинально изменить свой взгляд и отношение к нам, либо умереть, исчезнуть вовсе.
Спасибо, что читаете меня
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Цьом-цьом!
розсмішили 
)) 
