Олена Акіко: Олю, насправді я також відчула спершу важку журбу, та зараз такі часи холодні, що сум якось згущується, і саме в такі часи ми задивляємось на небеса, а ще якщо вони такі блискучі від малесеньких сніжинок, підсвічених Сонечком, наче побите скло райських келихів сипле на Землю чиясь рука.
Олена Акіко: дерево, син і будинок - наче всім зрозумілі слова, але кожний інтерпретує по-своєму, а ще і буденна метушня заважає
Ця зима для тебе філософська, Оленко!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
дерево, син і будинок - наче всім зрозумілі слова, але кожний інтерпретує по-своєму, а ще і буденна метушня заважає 
