Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
/якось/
Где-то есть город тихий, как сон
Пылью текучей по грудь занесен
В медленной речке вода как стекло
Где-то есть город в котором тепло
Наше далёкое детство там прошло
Ночью из дома я поспешу
В кассе вокзала билет попрошу
Может впервые за тысячу лет
Дайте до детства плацкартный билет
Тихо кассирша ответит: "Билетов нет"
Билетов нет
Ну что, дружище, как ей возразить
Дорогу в детство где ещё спросить
А может просто только иногда
Лишь в памяти своей приходим мы туда
В городе этом сказки живут
Шалые ветры с собою зовут
Там нас порою сводили с ума
Сосны до неба, до солнца дома
Там по сугробам неслышно шла зима
Дальняя песня в нашей судьбе
Ласковый город- спасибо тебе
Мы не приедем, напрасно не жди
Есть на планете другие пути
Мы повзрослели, поверь нам, и прости.
Олена Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Така трепетна і світла, аж до щему, поезія, мені здається, народжується лише у світлих українських душах. Щасти Вам, Оленко!
Олена Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже висока Ваша оцінка, Катю... мені надзвичайно приємно, що у Вас виникла саме така асоціація. Всі ми родом з дитинства.. як можна не відноситися трепетно до землі, по які бігали наші босі ноженята, по які зараз бігають наші діти???
Щиро дякую! І Вам всього найкращого