Садова Квітка: Згадалось своє....
В передчутті жаданої грози
Твоїх цілунків по гарячім тілі,
Біжу в тої світ,де завжди поряд ми,
Де ніч ховає в сни ромашки білі.
Де зайве все,окрім твого\"Люблю!\"
Де все віддам,що маю,доостанку.
Дощ поцілунків спрагло я ловлю
І розчиняюсь в ньому аж до ранку...
Садова Квітка: І хочеться писати про кохання,а не про
рани...
І болить тяжким спогадом листя жовто-
багряне...
І кричиш в синє небо німо від болю-
муки...
А над полем,вкритім тілами,крякають
круки..
Садова Квітка: Мовчу в тобі,а ти в мені мовчи!Кричать у небі на негоду круки.Засни на день.Ні! Назавжди засни...Не завдавай моєму серцю муки...(відгукнулось)
30.09.2015 - 17:14
Мовчу! Чи може, мовчимо разом,
А може, просто нічого сказати...
І мовчки кущ калини під вікном
Палає, як лампада, коло хати...
Садова Квітка: Не бачити тебе-безликі дні.Так порожньо.А все ж,потрібно жити.Носити спогад в серця глибині,надіятися,вірити,любити.(експромт)Близьке...
14.09.2015 - 23:20
І кожен день ховати в серці сум,
І намагатися не думати про тебе...
Щоб не втонути серед чорних дум
За журавлями полетів би в вирій, в небо...