Сабріна: Ви так гарно описали "віртуальну" подружку Вашої донечки, що вона, здається ожила... ох вже ця зелена капуста, навіть равлики нею марять...для більшої користі треба зробити з неї салатик))
26.05.2014 - 08:12
...можна додати суниць...
(.... а це,між іншим,була основна страва на весільному столі у равликів - це я Вам як почесний запрошений гість кажу )
Сабріна: Вельми цікавий твір... Безсумнівно вразило... Час не може зупинитися, поки ми тримаємося на плаву, і тримаємо за хвоста вухатого кота, який ховав істину разом із віскасом на кінчику язика))
26.05.2014 - 12:37
Коти вони такі... Але цей твір - то переспів однієї давньої ірландської легенди...
Сабріна: Віддано...Зараз чоловіки навпаки вимагають жертв від жінки, нічого не пропонуючи натомість. Ми далеко не в Індії і зараз не ті часи. Деякі чоловіки зовсім нічого не тямлять в коханні)) Чудовий вірш.
Сабріна: Горіти у воді, топитись у вогні...протилежності притягуються...так завжди було і не нам тут щось змінювати, та й не варто. Відсутність дотиків тільки підігріває бажання... Мудрий та життєвий твір. І знову багато хто побачив в ньому себе))
Дякую, справді вічна тема, світ настільки змінився, що думка батьків в деякій мірі застаріла до сьогодення і молодь більше орієнтується в теперішніх реаліях чим старше покоління з його архаїстичними уявленнями на речі
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Не все вимірюється в золотих злитках, наприклад свобода... 
дякую,Сабрінко
Коти вони такі... Але цей твір - то переспів однієї давньої ірландської легенди... 