Камінь, який ти на серці носиш -
Жінки, яких далі то менше хочеш,
Тіло з набутим синдромом Рея –
Все, що залишилось після неї
Кожен, хто йде крізь тебе, як морок,
І залишає у тобі сором –
Формує гвинтівкою твою совість,
Замість тої, що була натомість.
Істина – дужий сталевий гвинт,
Закручуй його поміж власних крил,
Глибше до дна поміж твоїх ребер,
Не кожен знатиме, що помер.
Серце твоє у саркомі як в комі,
Ти ставиш крапки, Бог ставить коми,
Плавить твердий емалевий цукор,
Ховає в кишеню бинтовану руку.
Будеш давати дітям цукерки,
Діти не є клієнтами смерті,
І їхній щемкий радісний сміх,
Нагадує перший сніг.
Жаль має найглибше коріння,
Жовте листя, колюче насіння,
Його не лікують у жодній з ятреїв,
Жінка – це вічність,
Вмирай із нею.
Віддано...Зараз чоловіки навпаки вимагають жертв від жінки, нічого не пропонуючи натомість. Ми далеко не в Індії і зараз не ті часи. Деякі чоловіки зовсім нічого не тямлять в коханні)) Чудовий вірш.
Цікаві мотиви.... В давні часи в Індії жінки вмирали разом зі своїми чоловіками, щоб не лишатися вдовами, а Ви пропонуєте навпаки... Концептуальний підхід... Матріархат повертається.
