Сабріна: Навряд. І так завжди) Випрями надто звивесті коси, підлікуй болючий мозоль, який мулить око близьким і проблеми розчиняться самі собою, але з’являться нові серйозніші, невиліковні)
01.05.2014 - 03:28
які ж проблеми ще серйозніші? невиліковних на голову людей додасться, чи що)
Сабріна: "Хоч і знаю, що мушу... Та все ж"
Мабуть, краще таки не знати відповідей на всі питання, так легше живеться і менш травматично, хоча й мучить цікавість...цікаво...
Сабріна: Прагнемо, але водночас самі Його і руйнуємо, на жаль.
30.04.2014 - 03:08
Ае хтось і береже, хтось оберігає, хтось виховує, а хтось, без сумніву, має карати і хтось має бути покараним.... Хто ми, що ми - такий і світ... - не зірвані!!!
Сабріна: Так багато назбирали, що вже роздаровуєте? Не приймаю таких цінних подарунків, тим більше від незнайомців. Залиште собі і Ваші, ті, що встигли назбирали, зробіть гербарій.
Хотілось серйозно, але Ви перетворюєте все в клоунаду. Квіточка не «миршавенька» вона довершена, просто Ви не надто на них розумієтесь. Тому не переймайтесь, квітів більше не буде. Вони і так у Вас не приживаються, одні тільки кактуси. Тому й багато спогадів.
27.04.2014 - 02:40
Я ж пошуткував, Сабріно... Не ображайтесь. Ось Вам
Сабріна: Навіщо, Ви ж самі їх рвете жменями, здираючи об колючки руки до крові, а потім дивлячись на шрами згадуєте...спогади...спогади.., але не рівноцінні тим Спогадам, які гріють душу(якщо вона там ще є)
27.04.2014 - 02:08
Та звідки Ви взяли, що я рву троянди жменями? Навпаки. Ніжненько так... одну за одною... Та що ж це за руда квітка? Забирайте її собі ОТ. А я Вам ще подарую
Сабріна: Спогади...Спогади...Вже ніколи таке не повториться...Але вони не завжди були спогадами, вони колись відбулись. Щоб щось відбулось треба жити сьогоденням, бо в спогадах нема життя.
27.04.2014 - 01:49
Х-м... Так все ж відбувається, Сабріно. А спогади- залишаються. p.s а що це за така квіточка, миршавенька така ? Ото ні, щоб троянд мені жменю нарвати То і я Вам подарую... Отаку...
Сабріна: "Куди я забрела?
Не пояснить незряча глухій..."
Гарні роздуми. Краще випийте чашечку чаю, мало б допомогти. Головне, щоб не забагато, бо може й нашкодити.
26.04.2014 - 18:29
Хороша ідея, Сабріно. А я ще додаю у чай меліси... Дуже заспокоює. Дякую вам за коментар. Рада вас бачити...
Сабріна: "Ти знав її… прекрасну… й без прикрас…"
В маленькому чорному платті під заказ
Замурзану у кедах і рюкзаком через плече,
Але завжди любив невиспану і голу більше.
Якщо серйозно, дуже глибокий і психологічний твір, Ви вмієте підібрати слова))
Сабріна: Нет ножек из ножек бульончик Як повчально, і байка, і анекдотик))Напишіть краще про це...помітно, що Вас сильно зачепила ця зворушлива історія))А ще краще почніть писати кулінарну книгу, один рецептик я Вам вже підкинула))
Анекдот. Девочке трамваем ножки отрезало. Она до дома доползает, мама на кухне варит компотик. Девочка- мама, я умираю, дай компотика. Мама ей- НЕТ НОЖЕК- НЕТ КОМПОТИКА!!!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Випрями надто звивесті коси, підлікуй болючий мозоль, який мулить око близьким і проблеми розчиняться самі собою, але з’являться нові серйозніші, невиліковні)
допиши ще постскриптум про те, як ти любиш без меж... 
- не зірвані!!!
Посміхнись!.. 
Ото ні, щоб троянд мені жменю нарвати 
Дякую вам за коментар. Рада вас бачити... 
світиться зеленим "Вихід" - 
