Наталя Хаммоуда: \"Озимину посіяли вже танки, та тільки смерті пожинаєм ми\". Був у мене колись такий вірш. І я думала, писавши, що це все мине швидко, але як я помилялась... Дякую за Ваше небайдуже серце, пані Ганно!
Наталя Хаммоуда: Лесю, я забираю цей вірш із руками-ногами собі. В кожного є ляпи, але не кожен вірить у свої таланти і виправляє помилки. А є такі, що себе за класиків рахують вже нині. Ох! Дякую!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
