Наталя Хаммоуда: Чомусь мені згадалась сусідка, якраз з таким образом життя. Сумно, але, на жаль, баких багато. Дякую, тема потрібна, бо про красиве пишеться багато віршів, а про сумне менше, ще й таке сумне.
Наталя Хаммоуда: життя летить, його не зупинити,
колись настане і остання путь,
мені щетільки вспіти б долюбити,
простить, повірити, поксятись,забуть...
Наталя Хаммоуда: Відверто, бо колись у житті жінки настає такий момент, коли грати роль в поганому фільмі вже просто набридає. Тоді народжуються такі слова. Дякую Вам!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
