леся B: Знову, вкотре тебе читаю.
Все минуле... Було і в мене...Знаю.
Зачіпаю, колю́ себе навмисне,
Те що було колись, ненависне...
Все про́йде, вип'ю теплого чаю.
То я просто без тебе скучаю...
Ну чому залізаєм завжди в минуле?
Ну чому нам небайдуже "чи не забули"?
Ну чому запитань в голові так багато?
І таких, що у нього й не запитати.
Як би все в чистий лист, як би було?
-Не питай так багато -я десь вже чула...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
