@NN@: Своїми страхами ми годуємо нечистого, яку б личину він не одягав... якщо ми не боїмося тих супостатів, то кого в моїй Україні я маю боятися? я не кива
@NN@: Коли ми спрямовуємо свою увагу, молитву , благословіння на когось, то Господь це бачить нашими очима, благословляє нашими словами, чує наші молитви і відповідає на них... гарний вірш, гарні почуття викликає, Олю. Дякую.
@NN@: Колись давно прочитала спогади чи то німецького, чи французького мандрівника, який побував в Україні і на росії, і дивувався, що на росії десь у віці 16 му вже була лайка в (богамать), а в Україні казали ; - сто болячок їй в печінку, щоб його шляк трафив,щоб на них дощ не впав і таке інше, то так умене й написалось. Цим він відмітив, що ми інші, несхожі, а вони все нам у брати набиваються.
Дякую, що зайшли, пані Валентино, рада Вам.
@NN@: Для мене всі десять років війна... бо хлопці ще з тринадцятого, з Майдану почали, і батюшки - капеланами, а деякі вже й перед Господом стоять...
а вірш добрий...
респект.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
респект