Андре Ільєн*: З Вашого дозволу
я в ночі чи то спав, чи то марив,
старий місяць світив за вікном.
я крізь сон випадково помітив –
що життя пробігає нишком.
мої мрії розсипала бісером,
виміряла роки кроками …
я навздогін кинувся поспіхом
і спитав: - куди ідеш ти?
-десь у напрямку заходу сонця
я іду по не знаних стежках.
і дорога моя без повтору,
й доля обрана … в твоїх руках!
лише потім шлях молочним стане
і відчиняться двері для всіх,
та двояко Вічність настане:
або Бог забере, або звір-Гріх …
-не зважаючи йдеш в на півсутінках,
за собою спаливши мости …
ти ходу ту швидку призупини!
ну куди так скажи поспішати?!
наче демони так реготали,
блиск очей, наче плями вогню:
-бо життя людям завше є мало,
не наздоженуть долю мою!
і я криком кричав: - чого ж хочеш?
може золота? яскравого каменя?
і біг я за ним що є сили,
але наздогнати не судилось.
-я будь що віддам в подарунок!
стій негіднику, зупинися! …
зранку я збагнув, що Рух-рятунок
-це просто і є саме Життя
У високосний рік
В п’ятницю тринадцятого
Місяць повний лік
Дав від народження твого
У цю весняну зливу
Між громовиць і граду
Ти зустрічав цей світ
Вперше кричавши на повні
Засмакувавши у перше
Кисень, що у горлі перше
Бо кожен перший тут бреше
Та ти не знаєш це ще
Краплі мочили простори
Блискавки тобі світили
Крізь фіранки та штори
Щастя бажали й сили
Виростеш високосний
П’ятничний наш виростай
Що ж буде в інші дні тижня
В інших дітей запитай
Ти не зважай, що 13-ть
І що у новий місяць
Зорі усім рівно світять
Знаєш, всіх вони помітять
(2016)
Андре Ільєн*: Якто кажуть з Вашого дозволу
Читав і одразу виринав віршовий переклад
Бути будь ким, лишень не собою
В масці зручній, мов в залізній броні
Байдуже, що долею живеш чужою
Лиш би оплески з залу лились тобі.
Бути тим, ким потрібно, як хочуть вони,
Веселою, доброю, сумною чи злою,
І тихо ховати свої погляди,
Щоб бува не дізнались хто ж ти поза грою.
Змінити тон, одежі, ходу,
Кому як треба, кому як зручно,
І слово потрібне звісно ж знайду,
І все відіграє у деталях – влучно.
Прийде у дім, свій змиє макіяж,
Й дурниці, те що душу знов обікрали,
Журбу жени, бо ж світ лиш антураж,
Щоб глядачі нам знов аплодували.
Андре Ільєн*: Ти ба Олюсь маємо споріднені віршики
І знову в осінь, голі й босі
По в’ялій траві, повз стиглі плоди
Веди нас радісно, веди дощами
Уміло гріючись глінтвейновими снами
Ми килими листяні кольорові
З надіями кидаєм до хмарок
Коли ж заквітнуть знову кетяги бузкові
Ми у тепло нових надій сміливо зробим крок
(2013)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
