Щиро розкриваю Вам обійми свої...
Все ж ліпше єднатися у Прекрасному!!!
********* Дякую за слова хороші... І навзаєм бажаю: до Душі - тільки Світла, і до серця - лиш Любові!!!
З Різдвом Вас!!!
В Україні, як в 1918 – 1920-ті роки, так і в 1940-ві анти сталінський збройний опір, тобто боротьба за свою державу, був явно відмінним від казахського. І дякувати Богу, Галичина уникала тривалої російської окупації до 1944 року. То ж за 47 років неперервної окупації у нас була спільна історія, в час якої ми краще зберегли свою пам'ять і волю до держави.
Висновки – повага до інших народів, борців за їхню державність та осуд тиранів, щоб надалі схожого не було у Кремлі й у світі.
Радянська пропаганда по своїй брехливості була потужніша від нацистської. І в 1930-х роках, і після війни, в Наддніпрянській Україні радянська влада, а тепер і проросійська фальсифікує правду про Україну та українців, в т.ч. і про Бандеру. Негатив до Бандери мають і окремі галичани – як правило, нащадки представників радянської окупаційної системи та її колаборанти. Бандера, син священика, народився, здобув освіту і діяв в Галичині, до його арешту польською владою в січні 1936 р. і німецькою в липні 1941 р. Бунтар? Ні, на відміну від отаманщини, він очолив політичний рух за Українську державу. Державний діяч Сталін починав з невдалого духівництва, а потім і кримінальних справ. Які порівняння?
Несправедливо те, що Сталін кровожерливий тиран? Він лиш знищив мільйони своїх громадян і йшов до світової революції. І Гітлер має позитивні сторони, він теж багато зробив та й інших визнаних світом диктаторів можна всяко відбілювати, проте їхні злочини перед людством не стануть меншими. .
А події 9 травня 2011 р. у Львові ( у Вас явно інфо з російських ЗМІ) – це ганебне втручання росіян і проросійських сил в українську історію та сучасність. Наведу лиш репліку росіянина в обговоренні: «А если б к вам приехали бандеровцы со своими флагами на могилы своих отцов, вы бы что делали?». Але ж українці Росію не окуповували. Причому, росіянин, який у Львові стріляв в українця до цих пір не покараний.
Керівні органи десятків держав світу визнали голодомор 1933 р. геноцидом українців. Але в Росії про це не говорять. Так, страждали й Поволжя та Казахстан. Але в Україні військові підрозділи каральних органів СРСР оточували голодуючі села українців, а не російські та інші поселення.
відповідь на попереднє.
А може, М. Хрущов був правий, коли пропонував здати Київ, до оточення радянських військ? Чи Сталіну варто приписати у «заслугу» Київський котел?
Можливо, росіяни думають, що Сталін зі щирої любові до України будував заводи важкої промисловості? Останні ще тоді спричинили екологічну кризу. Політикою індустріалізації Сталін готувався до війни, не до оборонної, та випередив його союзник Гітлер. Не все вгадаєш.
Чому українці так «носятся» з голодомором? Щонайперше, вживати таке слово, м’яко кажучи, не коректно, нормальній цивілізованій людині, незважаючи на її народність та державність. Це геноцид, аналогу якого немає у світовій історії, вчинений радянською окупаційною владою, під керівництвом Сталіна та інших замовників – керівників партії, євреїв за національністю. А чому ж євреї дійсно шанують пам'ять про Холокост, хоч і спотворивши та перебільшуючи його кількісні дані? Цікаво, що саме Росія та Ізраїль серед світової спільноти не визнали українську трагедію геноцидом. І ще Сомалі – не визнала, світовий «авторитет». Як в нас кажуть: «На злодієві шапка горить»!
Одні вшановують пам'ять жертв голодомору, інші – ні. Я б теж це зрозумів, коли б, наприклад, німці не вшановували в Ізраїлі пам'ять жертв своїх нащадків, своєї партії. Але це неможливо, влада Ізраїлю, цього б навіть теоретично не допустила. В нас, на жаль, це є. «Партія – совість народу…». Те, що на Заході більш помітне вшанування жертв геноциду 1933 року 9як і голодомору 1922, 1947 рр.), свідчить про відчуття соборності нації, про більше збереження історичної пам’яті та національної свідомості, оскільки російська окупація у нас тривала менше часу.
Головною мірою, саме через винищення українців радянською владою від 1918 року у Наддніпрянській Україні і надалі в 1930-х роках, в час голодомору українців та подальшої насильницької русифікації, і полягає мовна проблема в сучасній Україні. Хоча у селах на сході нашої держави, українська мова звучить і зараз. А діалект є територіально у всіх великих народів. І все ж, де російськомовних громадян навчають примусово якомусь українському діалекту?
А чому не порівнювати Україну 20-х – 30-х років з Європою? Європейські країни також пережили І Світову війну, на щастя уникнувши епідемії «побудови комуністичного раю». Хоч про Францію росіянин Ігор Тальков співав:
«Истребили цвет нации мечом Робеспъера
И Париж по сей день отмывет позор».
Так, Росія не Європа. І це очевидно, як з огляду на мигуле, - державність Московського царства успадкована від татаро-монгольської Золотої Орди, так і в контексті сучасності. Реакція влади на протест виборців щодо фальсифікацій результатів виборів в Державну Думу – це європейська демократія? Чи то особливий її вид в Росії, яку хочуть нав’язати і Україні? А входженню України в Європу перешкодила не Гвінея, не Англія і точно не Німеччина Вільгельма ІІ, якому українці мали б завдячувати звільненням від російських більшовицьких окупантів в 1918 році. Фінляндію Ленін і Сталін відпустили
російська демократія закінчується там, де починається українське питання!
Спершу про Хрущова. І про Крим. В Росії побутує думка, що Микита Сергійович віддав Крим Українській РСР, по п’яні. Доводити протилежне – важко, бо все, що відмінне від твердження Росії – хибна єресь! Однак, ще в часи Київської Русі частина півострова належала до Тмутараканського князівства, що визнавало Київський престол. Москва в той час була ще дикими землями, які колонізовували вихідці зі стольного града Києва. Між іншим, Москва ще в XVI ст. укладала таємні угоди з Бахчисараєм про напад татар на українські землі. Якщо схилятися до думки, що Крим має належати Росії, внаслідок перемоги військ Російської імперії в 1783 році у війні проти Кримського ханства, якому Москва була васалом після розпаду Орди, то у складі царських військ, майже половину становили не росіяни. Більшість інородців – були українці. У жовтні 1918 року Кримський уряд Матвія Сулькевича (російського спрямування) визнав автономну залежність від Української держави гетьмана Скоропадського.
В 1923 році Москву відвідав Розен, керівник американської єврейської організації»Джойнт». Він привіз проект створення на півострові єврейської автономії. Передбачалось, що на території, яка охоплювала б північну частину Криму, а також Одесу, Херсон, Абхазію і Сочі, поселяться євреї із Західної України та Білорусії. . взамін «Джойнт» обіцяв сприяти одержанню від США великих кредитів. Члени Політбюро прийняли проект на розгляд. Проте Сталін порадив не поспішати, адже там вже була татарська автономія і проживало бл. 50 тисяч німців. А в 1944 році почалася депортація татар, які в час радянсько-німецької війни цілком логічно виступили проти сталінської влади. Щодо рішення Хрущова, то ще напередодні, в час свого відпочинку в Криму, Генсек завітав у колективні господарства, де його делегацію зустріли татари і у сльозах пожалілись на виродження виноградників і неврожай овочів. Тоді Микита Сергійович з ідеєю, що вже зародилася від’їхав в Київ на конференцію працівників с/г галузі, що вдало підвернулась. Повернувшись до дому. Хрущов часто повторював, що українці – південний працелюбний народ, якому Крим ідейно ближчий та виноградники піднімуть, і картоплю посадять. На одній з нарад у Кремлі, в час застілля, Хрущов повідомив про своє рішення, висловивши надію, що все буде зроблено «з розумом», тобто Верховні ради обох республік повинні були самі попросити про передачу Криму. Всі присутні ОДНОГОЛОСНО його підтримали, окрім В. Молотова (юридично відповідального за окупацію Західної України та червоний терор 1939 – 1941 рр.). Іншими словами, Генсек вирішив вияснити, як далеко простяглася його влада.
А чому не згадати, що Україна має право на прикордонні райони Курської, Брянської, Воронезької областей та Кубані? А Зелений Крим (Далекий Схід)? В 1917 – 1918 рр, в час УНР і Гетьманату, в Київ прибували делегації вище вказаних країв з проханням прилучити їх до України.
А може, М. Хрущов був правий, коли пропонував здати Київ,
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
.....)))))))
