Ales: Головне встигнути зробити світ навколо хоч трішечки кращим, на полицях буденності - гострий дефіцит Любові, Віри, Надії та Мудрості,тільки з-під прилавка і по карткам жорсткої самоаскези.)
Ales: Мені не пишется, про цю війну я все написав до війни...
Тепер приходить розуміння тендітності ніжної тиші, і важливості молитви. Вірно розставлені пріоритети і усе що потрібно вміщається у невеличкий наплічник... Наскільки порожнім було наше життя, оскільки у ньому прекрасно знаходили місце суперечки, докори, лайки, образи, гордощі, осуди... Ми маємо навчитись по справжньому Жити, Любити, Вірити.
Ales: Що вірно, те - вірно. Часом як наобираємось альтернатив і варіантів, а потім блуждаємо у варіативності лабіринтів неоднозначного майбутнього. Приходить лиш з годом розуміння, що рівний і прямий шлях краще, але у нашому випадку він закиданий брухтом пересудів, терніями гордощів і мулякою туговийності.
У писаннях нічого не сказано, щодо нагородження блудного сина медаллю за пройдені кілометри, чи орденом за \"перемоги\" на амурному фронті, чи навіть грамотою за літри випитого... Єдина варта нагорода - це повернення до істини буття.
мабуть, бо точно я не знаю.
Ales: Дай Бог кожному віднайти свою романтику у віхолі буденності та абсурду, вона ще є, але часом здається що ми відійши у якусь іншу площину, чи паралельний світ; де вмілою рукою накладені рамки та обмеження.
Дякую за відгук.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
