Валерія19: Навіть ,якщо ви підете залишіть за собою відчиненні двері,щоб мати можливість в будь-яку мить повернутись. на мене також часто находять такі роздуми,я теж зрозуміла,що помилятись і просити вибачення не важко,що кожна помилка це скарб, але впевненена на двісті відсотків-в житті все буде так ,як має бути. і на кожному етапі життя небеса в нашу долю посилають саме тих людей,які нам конче були необхідні, одні нас спонукали робити добрі діла, інші причиняли біль та страждання. На шальках завжди будуть щастя та горе! Але треба вміти відпускати з свого життя,як погане,так і хороше,адже щастя це всього -навсього супер коротка мить, а далі все знову в сірих віддінках. тримайтеся і пишіть. пишіть різне: вірші,прозу, читайте,співайте, міняйте свої вподобання та хобі, пробуйте себе в ноих напрямках прекрасного!
Валерія19: Просить лиш небеса могу,чтоб мне позволили грешить....
Нет страха, только ожидание...
Интересная философия, чтоб попась в Ад или Рай тоже нужно заслужить, не остаться между мирами непрякаянним- вот о чем молить необходимо.
Вдохновения!
Валерія19: Его поймет тот,кто сам это прожил душой, многие стихи великих поэтов также не всегда поддаются очень быстрому осознанию, я учусь,всегда рада замечаниям.СПАСИБО!
Валерія19: Спасибо за прочтение. Стихо написано от имени одного молодого человека: моего друга. Определенное время назад,я его увидела очень уставшим, на вопрос -Что случилось?- прозвучал ответ :-Я устал!
У него интересная судьба: сложность в нем самом.он по своему видит этот мир, когда был очень молод женился,потом понял ,что это не его. и тут он встречает как ему кажется ту -единственную...Мир меняет краски, но в нашей жизни все чередуется. Ну как-то так!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
