Redivivus et ultor: Аааа... зрозуміло. Ну, у кожного своя правда. Моя ЛГ виявилася Юдою Хоча і вбрала ту \"купівлю-продаж\" у шати благочестивості та стражденності. Буває. А твоя, кажеш у коханні розчарувалась?
Слухай, а, може,вона, як і твоя, зраджувала героя на кожному кроці, а потім робила великі гарні круглі очі і ніжно-ніжно промовляла; \"Але ж кохаю я лише тебе...\"?)))
Нє, твоя не така?
Redivivus et ultor: Гарно. Як завжди. Але неправдиво. Я не зумію так гарно відповісти на комент.
Вона просто зреклась його. Продала за скількись там срібляників.
Ще, коли вперше промовляла: "Люблю", вже й тоді подумки зрікалась
Redivivus et ultor: о, він завжди дає, ще, ген-ген, від Адама й Єви,
і наліво, й направо, й по колу зі щедрих рук
ллються ріки щедрот... Що то?! Рик зголоднілого лева???
ні, то гальма маршрутки... противний тягучий звук звук
------------//-------------
"ікс" прямує до нуля
Redivivus et ultor: ми чекатимем дива? ти певна? воно буває?
ми чекатимем тихо, що цього захоче Бог?
що запустить правицю у свій особистий віварій,
нас візьме у долоню і випустить в світ удвох?
Redivivus et ultor: Твоя поезія - дуже і дуже, і ще дужіше)
-------------//-------------
уповання на спомин, бо спомином легше жити,
з ним ховатися зручно у темні кутки душі,
в нім лежать між сторі́нок тендітні непевні квіти,
мертвий цвіт осипають у ві́ршів м\'яку журбу
Redivivus et ultor: тебе легко знайти, то чого ж я не бачив доти,
бо дивився крізь пальці чи просто - глухий сліпець?
чи на пошук були недосяжні для мене квоти,
чи я просто не чув між десятків чужих сердець
стугоніння твого, що просилось у мої руки,
що тамтамом гуло в міріадах примарних снів,
чи я зовсім не вмів розрізняти потрібні звуки,
чи боявся втрачати, тому й віднайти не хотів
***
твої пранки жорстокі, мов криця кастета у паху,
твої вчинки бездушні, та... вправний учитель - я,
ми з тобою - підранки, взаємно скалічені птахи,
пливемо проти часу, бо час - то лише течія
***
тебе легко згубити, у кожному значенні слова -
і убити, і втратити, й просто втоптати в бруд,
ми - то чорна діра чи палюче-жарка суперно́ва,
наш рятунок - кохання... хоч, інші б сказали - блуд
***
тебе легко знайти, тебе легко не мати, згубити,
бо ти - дихання сонне, ти - дотик, цілунок, сльоза
ми - підранки-птахи́, що сусідні вподобали віти,
нам би вдвох на одній від сотво́рення світу сидіти,
та обтяжує крила рясна передсвітня роса
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Хоча і вбрала ту \"купівлю-продаж\" у шати благочестивості та стражденності. Буває. А твоя, кажеш у коханні розчарувалась?