| ДЕПРЕСИВНИЙ СИНДРОМ |
| і знову дощ і знову знову знову... |
| ВКРАЇНСЬКІ ПОЕТИ |
| ГЕОМЕТРИЧНЕ |
| ГУЦУЛИ |
| Герметично зачинені вікна до пекла... |
| Гортанні крики божевільних... |
| ДЕПРЕСИВНИЙ СИНДРОМ |
| НОВА ДЕҐЕНЕРАЦІЯ |
| Панночко з блакитними очима... |
| ЧОТИРИ СОНЕТИ ПОВІЛЬНОЇ СМЕРТІ |
| вітер... |
| живемо під чортом неначе під Богом... |
| кирпата безодня розплющує губи... |
| легко ніби помахом крила... |
| ми до дерева глузду себе присилили аббасе ... |
| на ліктях вже не мозолі... |
| не повертайся в жовтий ліс... |
| нині тебе ще приймає земля... |
| сплітаються пальці сплітаються очі і голови... |
| сховатись за віспу за спини за виступи... |
| це дуплаве свято генералів... |
| ДЕРЕВА І ВОДИ |
| ПОЕМА ВОДИ |
| вічними не будемо ніколи... |
| нас зостанеться двоє... |
| так буває вічно і ніколи... |
| текст як відмазка — живеш і листаєш... |
| тонкого сну знакоме відображення... |
| ОВИД |
| "і днище солов’я сповите в павутину..." |
| "і люди і очі і води і зорі і там..." |
| "істинно кажу тобі – зима..." |
| "Я помираю вас. Така печаль..." |
| "банда грала навиліт і росяні коси губила..." |
| "відпостити всю зиму замість мене..." |
| "за димом за струпом невидимі інші стихії..." |
| "за овидом терпне самотній сумний рамадан..." |
| "легко ніби помахом крила..." |
| "ми до дерева глузду себе присилили аббасе..." |
| "наврочили – я пас чужих дітей..." |
| "нині тебе ще приймає земля..." |
| "осінь вечір пора вмирати..." |
| "повернення на схід – вершина цих казок..." |
| "погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати..." |
| "проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу..." |
| "прощай гаутамо я нині до замку дійшов..." |
| "рис твоїх до шкла не завернути..." |
| "семимильні провини безсилі як крони дерев..." |
| "синієш синім плачеш босим..." |
| "складаю ці залякані слова..." |
| "сплітаються пальці сплітаються очі і голови..." |
| "сьогодні час вимірюється в крилах..." |
| "такий конклав: ніхто не помирав..." |
| "тризна острова втята в страх..." |
| "ці тексти як жінки регочуть віддаються..." |
| "це розчавлені арфи – есенція ладану з мороком..." |
| "чия то ґою праща несповита..." |
| ГУЦУЛИ |
| ДІАГНОЗ ОФЕЛІЇ |
| НОВА ДЕҐЕНЕРАЦІЯ |
| ПОВЕРНЕННЯ В ҐАЛАПАҐОС |
| САЛОМЕЯ |
| ТРОЯНДА ДЛЯ ПІНОЧЕТА |
| ОТРУЄННЯ ГОЛОСОМ |
| і в зашморгу до тебе долечу... |
| ДІАГНОЗ ОФЕЛІЇ |
| З ПОЛТАВСЬКИХ РЕКОЛЕКЦІЙ |
| З ПОЛТАВСЬКИХ РЕКОЛЕКЦІЙ — 2 |
| МАЗЕПА |
| ОТРУЄННЯ ГОЛОСОМ |
| САЛОМЕЯ (поема) |
| СПРОБА МОЛИТВИ |
| Я помираю вас. Така печаль... |
| витинання на схилах гробів... |
| за оводом терпне самотній сумний рамадан... |
| по чорних схилах як зоря повзуча... |
| повернення на схід — вершина цих казок... |
| погляд дерева покруч — за ласку дарують дукати... |
| прощай гаутамо я нині до замку дійшов... |
| сьогодні час вимірюється в крилах... |
| тризна острова втята в страх... |
| ці тексти як жінки регочуть віддаються... |
| це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком... |
| ПОВЕРНЕННЯ В ҐАЛАПАҐОС |
| і будеш ти як провидець ділити свій отченаш... |
| і обезводнена цим житієм... |
| і самоти береговизна... |
| є місце де вода не приживається... |
| Гливка психіатрія домагань... |
| Не возводять ні мости, ні вежі... |
| ОБЛОГА |
| ТРОЯНДА ДЛЯ ПІНОЧЕТА |
| ФРАНКО. 1916 |
| банда грала навиліт і росяні коси губила... |
| відпостити всю зиму замість мене... |
| гортанний — в захід — аспера... |
| дівчина знає м`ясо зійшло з води.. |
| довірившись тонкому спирту слів... |
| за краплею крапля сповзає під лід... |
| здається ми перестаємо слухати... |
| здиміє раптово і напружено... |
| меж білих околів кастор і полукс... |
| ніч як вікно на схід мокра і довга... |
| одноактовий день відкипів як смола... |
| осінь вечір пора вмирати... |
| остроголосні привиди речей... |
| парадокси розмножень звичайні як дріт... |
| поволі — так дозволено було... |
| поети втікають від знуджених полчищ... |
| проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу... |
| прощання смислу — вирок і пророцтво... |
| семимильні провини безсилі як крони дерев... |
| складаю ці залякані слова.. |
| стільки крику в цих птахів... |
| такий конклав: ніхто не помирав... |
| такою зимою безкровно неначе потребою... |
| ти деревам шептав... |
| це не вічне як птах і вода... |
| чия то ґою праща несповита... |
| я себе посеред ікони на дерево проміняв... |
| якщо рясніють — дай їм отрока... |
| ПОЛЮВАННЯ НА САВАОТА |
| АВТОПОРТРЕТ З ЕЛЕМЕНТАМИ РОЗПАЧУ |
| ВЕРТЕП |
| ВИРОК ПОЕЗІЇ |
| КАЇН (фраґменти з поеми) |
| ПАМ’ЯТІ ІВАНА КОСИНІНА |
| ПОВЕРНЕННЯ В ҐАЛАПАҐОС |
| ПРЕДТЕЧА |
| СЕРЕДНЬОВІЧНІ ВІЗІЇ |
| ШЕВЧЕНКО |
| затуркані розтуркані затуркані... |
| над косовом сміється білий сип... |
| не протерти потолами цю траву... |
| середньовічних полювань... |
| це розріджене повітря не закінчиться ніколи... |
| Переклади з англійської. Едвард Естлін Каммінґс |
| AMORES |
| IMPRESSIONS |
| вірність безжальна предвічного голосу... |
| вели... |
| звірям (першого разу) ми людську мову принесли... |
| котиться в нікуди... |
| надо мною... |
| найперше сни мої були... |
| оберігати білий всесвіт сну... |
| чи то ти, чи то я... |
| я... |
| якщо тобі прийде на присмерку зими... |
| УСМІШКА ГОРЛОМ. Переклади з польської. Анджей Бурса |
| ІНОЗЕМНІ МОВИ |
| ІНОЗЕМНІ МОВИ |
| ІСЛАМ |
| ВЧУСЬ ХОДИТИ |
| ГАМЛЕТ |
| ДИКТАТОР |
| ДИСКУСІЯ З ПОЕТОМ |
| ДНО ПЕКЛА |
| ДОБРА ЛЮДИНА |
| ДОБРИЙ ПСИХІАТР |
| ДРУЗІВ ЗДОБУТИ ВАЖКО |
| З ДИТЯЧИХ ІГОР І ЗАБАВ |
| КАЗАНОВА |
| КАТ |
| КОПНЯКИ |
| ЛЮБОВ |
| МІЙ ДЕНЬ |
| НІЧ ДОВГИХ НОЖІВ |
| НАДІЯ |
| ОДИНАДЦЯТИЛІТНІЙ ЗАКОХАНИЙ |
| ОСТАННІЙ ПРОМІНЬ НАДІЇ |
| ПЕДАГОГІКА |
| ПОДЯЧНА МОЛИТВА З ДОКОРОМ |
| ПОЕТ |
| ПРОСТАЦЬКИЙ СИЛОГІЗМ |
| РОЗПОВІДЬ КАТА |
| СВЯТИЙ ЙОСИФ |
| СТУКАЧ |
| СУБОТА |
| ТУФЕЛЬКА |
| УСМІШКА ГОРЛОМ |
| ФУНКЦІї ПОЕЗІї |
| ЦНОТА |
| доктор С багач і чудотворець... |
| я уявляв собі смерть не такою... |
| який милий і мудрий фацет... |
| ЧАСНИКОВИЙ СІК |
| "і знов..." |
| "із повітря в повітря зринають твої птахи..." |
| "відпугутькали перші провісники..." |
| "відуміння мовчати позначується мовчанням..." |
| "вбивати правильно не так..." |
| "вона – ріка, і це не перемелеться..." |
| "вона і сніг темнаво золоті..." |
| "глиця з долоні повільно стирається потом..." |
| "держава, у якій зима подібна до..." |
| "днинськи ця настояна вода..." |
| "епідемія простору все ще тріпоче умами..." |
| "караван води обезречений леміш мозку..." |
| "ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ..." |
| "лисичі лігва тонші від принцес..." |
| "мій Господи, поговори за нас..." |
| "нічийний страх на кожне дерево..." |
| "наче клапоть води..." |
| "непростимені..." |
| "оселя пізнього Тараса..." |
| "повторюю тричі прирослі до неба слова..." |
| "промінь, що відбувся від стіни..." |
| "сокиру в руці не догледиш – вона не сама..." |
| "сонна осінь з голубами янголів..." |
| "сухі окрушини шкіри..." |
| "ти повільно шукав їх лялькових осель..." |
| "тут сон і сови. солодко. приходь..." |
| "упоперек душі одні і ті ж овації..." |
| "це звільнення – і Ти його звели..." |
| "це місто – Господи – в траві по лікоть..." |
| "цей час – як обростання хвилями..." |
| "чого тобі, зимо: з полону ідемо..." |
| "ще води солоні змели черепи росомах..." |
| "що торговця у храмі зупинить вода..." |
| "як довго ці дні переходять межу за межею..." |
| "якби нікого не було..." |
| БОГДАН. СОФІЙСЬКА ПЛОЩА. 2002 |
| ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК. 2000 |
| ВАСИЛЬ РОМАНЮК. 1995 |
| ВАСИЛЬ СТЕФАНИК. 1933 |
| ВОЛОДИМИР СВІДЗІНСЬКИЙ. 1941 |
| ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА. 1773 |
| ЗАМОВЛЯННЯ З ГОЛУБАМИ |
| МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ. 1963 |
| МИКОЛА БАЖАН. 1962 |
| МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 |
| МИХАЙЛО ЯЦКІВ. 1939 |
| НАВПІЛ |
| ОБАВА |
| ПАВЛО ТИЧИНА. 1954 |
| СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ. 1709 |
| ТЕКСТ ДЛЯ ANDREA LOUX |
| ТРАНСКРИПЦІЇ МАКСИМА БЕРЕЗОВСЬКОГО |
| ЧИСЛА |
| ШАРҐА |
| AD HOMINEM (поема) |
| і днище солов’я сповите в павутину... |
| і люди і очі і води і зорі і там... |
| істинно кажу тобі — зима... |
| КОЛИСКОВА |
| в брутально-білий часопростір... |
| в оправі озера неначе... |
| вимірювати запахом чи кроком... |
| вода і дощ — істоти невмолимі... |
| димом теменним андрійку... |
| за димом за струпом невидимі інші стихії... |
| за розкішним притоном брудної як світ арагви... |
| звитяжці станули живими... |
| канцерогенний сад крізь мармур і нейлон... |
| лівим берегом живучи... |
| місцем прирощення крил до стебла... |
| наврочили — я пас чужих дітей... |
| не зимою не синім виляском... |
| по інерції крик по інерції постріл з лука... |
| покірно розпашіла пуща злаків... |
| потворні дощ покора і спасіння... |
| проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах... |
| рис твоїх до шкла не завернути... |
| рис твоїх до шкла не завернути... |
| синієш синім плачеш босим... |
| так вітражі кохаються — колись... |
| це потреба бути — все одразу... |
| чого мені далі чекати жінки і вода... |
