Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 5
Пошук

Перевірка розміру




Андрусяк Іван

Прочитаний : 405


Творчість | Біографія | Критика

ЧИСЛА

1.

на  схилі  вишньому  прощається  за  всіх:

розмова  мислима  а  мислі  небагато

 

по  волі  вислуги  його  ділив  екватор

а  він  залишився  на  впоминання  їх

таки  цілісіньким

                                                         бо  все  що  на  один

означене  –  розгорнеться  собою

і  винний  задум  і  задуха  волі

і  навіть  дим  даруйте  навіть  дим

 

(знамення  множиться:

                                                                         його  поміж  знаменами

цей  дим  витримує  самими  лиш  раменами)

 

 

0.

овальна  тінь  видовжується  в  конус

на  тоншім  березі  дрібніші  письмена

а  ніч  виразніша  неначебто  вона

когось  замислила  і  витекла  на  когось

бідового  чий  катет  а  не  круг

прозоріший  як  прожилки  на  пальцях

і  чий  хребет  витримує  не  панцир

а  місяця  ламкий  неповний  рух

 

 

22.

коли  їх  двійко  –  це  хіба  що  –  пара  –

хтось  видихав  –  і  видихнув  за  мить

тонке  повітря  –  з  вечора  болить  –

чи  –  з  голосу  –  чия  бездонна  хмара

роздвоює  їх  обриси  крихкі

так  близько  неминуче  і  дзеркально

неначе  кожна  пара  –  ти  і  тінь  –

а  лиш  повітря  вгадує  –  де  камінь

4.

на  золотому  видиху  ічкерій

твій  чорний  келеф  твій  зелений  клин

прозорий  місяць  безневинно  стеле

останній  цього  світа  розмарин

 

відміряний  потік  переступання

там  не  вода  –  там  виводок  тече

імлиста  пані  –  ще  сьогодні  з  пальми  –

пов’язана  дзеркальним  кумачем

 

душа  –  на  пальці,  істина  –  на  пальцях

а  тиша  –  усамітнена  така

ще  навіть  дим  на  кратери  розпався

…ні  месника  тобі,  ні  барвника

 

 

–  4.

відчитуйте  –  розлого  як  вуста

чи  вуставки  –  відчитуйте  розлого

хай  паволока  сонна  і  густа

сама  в  собі  не  втримає  нічого

 

хай  лущаться  –  горіхами  вершин

хай  втримуються  –  теплими  по  вінця

цей  бездоганний  нездоланний  плин

закінчиться  на  кінчику  гостинця

 

бодай  колись  –  закінчиться  і  все

бодай  навіщось  –  де  тобі  до  того

…захланний  месник  вийде  на  дорогу

в  сухих  вустах  вологу  принесе

 

 

333.

є  три  узбережжя  твоєї  ріки

і  сонцю  судилось  намислити  кожне

порожня  вода  витікає  в  порожнє

кудись  попід  небо  –  аби  навпрошки

 

і  солоно  їй  і  не  соромно  їй

і  майже  під  воду  ховаються  бризки

тоненькі  судини  сакральної  книжки

спиває  поранений  вартовий

 

 

8.

множинність  зображань  поступиться  зображенням

їх  проблиски  збулись  як  постріли  в  траву

зітру  їх  листопад  на  прощу  степову

котра  –  одна  з  усіх  –  приречена  і  бажана

 

осиплеться  їх  мир  і  вимріється  рим

і  вернеться  в  уста  історія  за  ним:

 

часи  очей  змирилися  з  часами

і  вже  ніхто  не  втримує  хвилин

                       і  перемога  міниться  так  само

як  випещений  з  ночі  переґрин

уже  сториця  тінями  в  підвалах

уже  зайшлася  гоном  кацапня

і  тільки  далі  незборимо  далі

тебе  мізерна  пташка  не  спиня

і  тільки  тонко  гнеться  у  повітрі

сюркочучи  розбризкані  лади

і  так  нестерпно  хочеться

                                                                                       повірте

не  наступати  на  її  сліди

 

 

6.

коли  слова  неначе  сталагніти

повільно  визрівають  з  язика

тоді  здається  що  кермує  світом

уже  не  слово  а  таки  рука

 

тверда  чи  ні  –  однаково  їй  Богу

та  благодать  у  неї  лиш  одна  –

не  виміряти  посохом  дорогу

а  в  пітьмі  золотій  намацувати  дна

 

(знамення  множаться:

                                                                             помежи  їх  раменами

це  дно  позначене  дзеркальними  знаменами)

 

 

P.S.:  7

розмежовую  вічності  що  повернулися

з  ними  праця  інакша  їх  простір  змарнів

по  наструнених  вилицях  ніби  по  вулицях

небезпечно  і  легко  дістатися  брів

 

роззирання  прозоре  а  млака  густіша

жебоніє  дземброня  між  двох  споглядань

все  одно  чи  існує  обличчя  у  вірша  –

з  нього  плавно  і  солодко  крекче  гортань

 

це  поезія  присмаку  менша  від  смаку

перевтома  дрібніша  від  китиці  втом

маєш  знаки  мовчання  над  урвищем-знаком

над  розкосим  і  немічним  чистим  листом

 

маєш  вічність  подрібнену  в  поті  нічному

в  листопаді  дзеркал  в  заскорузлій  війні

де  паліччя-обличчя  вернулись  додому

і  не  те  щоби  марні  –  всього  лиш  марні

Нові твори