( На днях до Луцька привезли сорокадвохрічного бійця, який боронив Україну з 2014року. Перебуваючи у війську під Волновахою він (пояснили) помер від інфаркту. Матері з моргу не дозволили забрати тіло сина додому на ніч, заборонили ховати на Алеї Слави… Підключилися журналісти, поліція, котра була проти розголосу цієї справи. Вірш про те що було далі…)
– Отак з Героєм? – вирвалось з душі…
– Герой він! – теж озвалось її серце.
– Хіба не так? – Хоч ви мені скажіть, –
Звернулась до людей нещасна ненька.
Вантаж двохсотий в місто привезли,
Аби бійця швиденько поховали.
– Інфаркт убив, – сказали. – Не спасли…
– Це ж як? – матуся голову ламала…
Заборонили в церкві відспівать.
Не заслужив і почестей останніх.
Нечисте щось ховалось в тих словах…
І все єство матусине повстало!
Кажуть, не куля винна, а інфаркт,
Отож Алея Слави – не для нього.
Подумалось, це ж очевидний факт:
У душах у таких нема святого.
– Щось тут не так, сказала це собі…
Впросила церкву сина відспівати…
– А що, коли не ворог сина вбив? –
Ловила думку підозрілу мати.–
Дитина йшла здорова на війну,
Аби країну рідну захищати, –
Знов холод в її серденько війнув, –
Якщо й над мертвим узялись знущатись…
При всіх свого синочка роздягла…
А там – синцями вкриті шия, груди…
Сама ледь біля нього не лягла…
– Та що ж це діється? О людоньки! О люди!
Народ зібрався горе розділить…
Ніхто уже експертам тим не вірив.
Новим на цей раз тіло віддали…
Чи ж горю материнському є міра!?
Чи є таке іще десь на землі?
Застигли мати і народ в чеканні.
– Синочка хто й за що убить звелів? –
Кричало серце, бо воно ж не камінь…
15.07.2023.
Ганна Верес Демиденко
Гарний вірш, Ганно. Та отож, як ще кажуть: "Кому війна, а кому - мати рідна". Одні гинуть від куль або переживань, а інші на тому свій фінансовий капітал збільшують. Це тоді у нас в Краматорську на Донеччині, не чули - нещодавно снаряд російський у піцерію влучив, загинуло 13 людей і серед них - 2 бійці - один військовий медик з 3 Окремої штурмової бригади: https://provce.ck.ua/u-cherkasakh-proshchaiutsia-iz-zahyblym-22-richnym-boyovym-medykom-foto/
То це тоді, якщо за тією логікою слідувати, так теж можна сказати - та, ну, вони ж не в бою загинули, а під час обіду у закладі громадського харчування. Такі ось справи відбуваються.
Та отож, як ще кажуть: "Кому війна, а кому - мати рідна". Одні гинуть від куль або переживань, а інші на тому свій фінансовий капітал збільшують. Це тоді у нас в Краматорську на Донеччині, не чули - нещодавно снаряд російський у піцерію влучив, загинуло 13 людей і серед них - 2 бійці - один військовий медик з 3 Окремої штурмової бригади:
