Колись я сказала, що буду чекати.
І слово тримаю, мов чистий байкар.
Колись не могла я свідоме ховати,
Аби не зійшлося на стиснений пар.
Та плине життя і я вчуся лишати,
Обходити зайве, як вільний тягар.
Тільки не смію ТЕБЕ забувати
Між тИсячі згущених кавою хмар.
Так і снуємо - у щасті і ртуті.
Піниться поза серпанками плай.
Для когось ми більше, ніж гори забуті-
Пишемо стертий у диво розмай...
03.01.2023