Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Enol: Поза меж поняттєвих, 29 - відьмина воля - ВІРШ

logo
Enol: Поза меж поняттєвих, 29 - відьмина воля - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 3
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Поза меж поняттєвих, 29 - відьмина воля

Така бентежність 
Безсумнівна, міцніший
Від сталі, на моїх формах
Коїться випаровування 
Ідеї, так витанцьовує
Очікування затишшя 
Чи можу я підійти, щоб
Повидавати диваків 
Чарівних.. Така бажана?
Рухаємося одне-до-одного
Лиш-щоб віддатися волі 
Теплій ковдрі, сновиддю 

Що-ж ти думав робити 
Як прийдуть морози?
Пообриваєш калину? 
Скосиш очерет без жертв
Усі-поховалися-ж-родичі-холоднокровні 
Аргументами відштовхнулися від маси  
Хтось відвернувся, усе між-кронням
Викохуючи, дивлюся у порожнечу 
Зачатків, що-ж-грає під ногами, вище?
Хтось знаходить у мені вихід? Страва?
Готована в палацах? - Не-так-вже-й-
Погано, знайшла у шафі банки з чорним
Цукром, виварена смола ягід ялівцю..  
Могла назбирати більше, тебе опанувала
Невинна маса, вимазуйся, говорить, - Так!
Вдихом, механічно, наче це не сокира й 
Вбила, вирок допитливістю, ви не думаєте
Імператор мовить, накладає залізну завісу
Ми-ж-контактуємо-металами, - Знаєш? 
На цьому рівні викривлення, вони серед
Замкнутої пісні тихнуть, тікають, мовчать
Шлях самознищення на видозміненні не
Завершений - бо знають, дякуємо за урок
Ніщо на аудієнції з ілюзією присутності 
Ворога, даруєте невинним дітям вихід
Плачуть за перемінність місць й форм
Мерехтіння, так важко попасти, просто
У світло, а якщо вийде - вище, до мами..
Оксамитний вакуум, підійнялася нічим
Бульбашкою над калюжею, бажанням 
Упасти, суперечно законам конвекції 
Робите спрямованості потоку дамбу
Розумом, вбогливий наш фінальний 
Стан - розуміємо, знайдемо ще себе
У дітях? Ви не вознестися ідеєю 
Плину, у вас перешкода - свідома 
Що-за-захоплення, я мандрую 
Дурними, пусті форми, щось 
Змальовано, любов? Насторожена
Чекає ґвалту-перемоги, як дозволу
Рухатися вічності, без-невільне 
Співчуття, у вас літають мрійники? 
Над землею, паралельно кільцям 
Колодязя-світила, дно - воно
Кристалічне, іоносферою торкається
Пам'ятника на плато серед високих гір
Безвітряно, тут не літають, здіймаються 
Цей обійм'альний пиріжечок виступив
Повидлом, так далеко полетіли, не-до-
Тягнутися, несуть людяність, відкритість
Допомагаючи допитливістю, атаковані
Ж - втретє, - Непривітні.. Тиранія і воля
Жевріє, який там закон? Третім поділом
Й вистояли? Ма'-ти, ви'числи, куди було 
Відкинуто сингулярності, коли ми їм 
Надали недостатньої маси під злиття?
Фіаско, поезія стала реальністю, все-
Нічого, вислуховуємо, сонця гори 
Вироблені водою без нього крижаною
Падаю крізь оксамитовий вакуум на 
Його дно виписане голками по-яйцю 
Стікаю, течу, ах-ти-ж-чор.. - Ти ніколи
Не кликав мене 'рибонько', бо ловиш.. 
Не знаєш хваст'ування, розум за 
Відчуттям врівноваження, чотири..
Виміру, не заплатила кату, - Що-за..
Зроби щось, ти, що кепкуєш? Пливу
Вічністю, роз'їдаю у вихорах усе 
Врівноважене уявленнями самого себе
Про-себе, я просто танцюю навколо, виводжу 
Тебе, інколи виходить впасти на прикритий
Колодязь магнітосфери, сяю полюсами 
Через ядрову схожість ясельних принципів
Тиску крон вічності, не у вічному поділі, тут
Я відчуваю фактичне нічого без її нір, інколи
Лиш пролетіть електрон відбитий - набираю 
Форму, захоплена можливостями ясел під
Гранітовою ковдрою, сиділа, чекала, мили..
Набігала лава, падали крижини, переживала.. 
З подушки м'якої, як світило яйце-це не коле 
Собі у поживу, розбиваю усамітненість 
Усього, я - водяний глист, врівноважена 
Подоба застою первородного супу
Нагрітого лавою, я все-ще пам'ятаю 
Як гуртуватися у яслах, здіймаюся, о
Рибонька, лава заповнює колодязь
Пам'ятаючи братсько-сестрині 
Відносини, вид, народ, воля 
Я пливу вічністю, над нами 
Така влада, і хотілося б, щоб
По-більше було мізинчиків
Умитих у бруд рук, я десь
У ребрі, що голкою обіймає
Констанцію власної замкнутості  
Розум? Довели? Забуття, а я 
Тебе кохаю.. Невинно, через
Співчуття, пітьма й зорі 
Поколюють-відіймають
Частку мене що мовить 
Напевно, це острах 
Перед нічого, воно 
Внеможливить своє
Існування, тоді я
Вершина випадковості 
Злитої фактурою чуттів 
Проробленої роботи 
Творю дейтерій, воду 
Розділяю і володію 
Зрештою, зустрінемося
На шестернях крон ворога..

Калина в морщи'нах
Колись навів на неї
Слід крихітного вовка
Задніх лап, підстрибував?
Обірву.. Не усю, пам'ятаю  
За тутешніх, що крізь.. ту
Що-вище-лиш-голод -
Співом розпускає мрію
Як-ж-хочу любити 
Чи знайду, чи відчую 
Той смак, нотки гіркої
З-кимось, не-одиноко 
Може-там-на галявині
У долоні буде хтось 
Тако-ж ходити? Чи 
Мені вкотре - лягати 
І пливти до цієї 
Безнадійної туги 
Ненависної до 
Ущіплення задуми 
'Тут - нічого', я все
Повертаюся, у це
Напівживе тіло, про
Спів Я пам'ятаю
Про рухи, що мене
Підносять, без
Крил, - Ви забули?
Про боротьбу? Про
Супротив м'яким 
Формам на самоті?
Я турбую вас від 
Спокою, від спокою 
Я маю сталеві нерви
Потойбіччям даровані? 
Так багато-ще-часу до
Засисання, - Аналогічно..
Замкнулася я у собі по
Любові чужій, дикий 
Песик, коротколапий -
Мертвий, мало їв
Хвально обороняв
Гавкав, лаяв, забігав 
Далекими нічними 
Слідами втечі, - З..
Борсуком подружись
Він знає у яку нору 
Його затаскали 
Він відплачував 
Хазяїну, помовкуючи
Все розумів, бачив -
Вже-ж-твої тремтячі
Пальці, що тягнулися
До пузика, відповідно 
Для-напівсліпого-пса
Просто-якось-контузило
Пляма теміню розійшлася 
Роками - зліва-направо
Так щеня привітали 
Мітлою як зайшло до 
Хоти, з брудними лапами
Не навчили, непередбачувана 
Кількість уроків, дворові роки 
Віддавай! Віддавайся подяці! 
Нагодував? Тремор пальців 
Споглядав у заході сонця
Крізь відкрите око циклопа 
Ще-у-болоті, з коридору 
Кут-нахилу двадцять відс..
Віддавайся світлу, цілком
Але твої пальці з пінцетом -
Тремтять, - Як-би-викласти
Фінальні штрихи задоволення 
Тут далі має бути - світло, до 
Логічної помилки розширення
Всесвіту, й накидані колоди 
Відчуження, собачі сновиддя 
Я зациклений на вдячності, і
Голоду, я відчуваю вусики 
Полівки, лишила дозбируючи
Насіння першими заморозками
Весни, а ми думали ти вже
Прийшла.. Забігався
З-голо'дався, а мене
Переслідували, хитрі 
Лиси, що за зухвалля
Що-за-нахабність? 
А я на-порпав землі
Мишку не збудив - мої 
Кігті брудні, будете 
Вмирати 'по-злому'
Відповідно вашому наміру  

Невимовний зеніт смоляної ночі
Зжилися як чорт з відьмою, граціозно 
Вештаємося клумбами, павучками 
Стрибунцями, наганяємо чиряків 
Хазяїнам марнотратних на чистоту
Поки в палацах як і у хижинах не
Почнуть готувати однакові борщі 
Кохаємося не-дико, і нелюдяно, тихо 
Посеред вакууму, поки з боків напливає
Вічність, все під собою прогинаючи
Холодним потойбіччям очікування 
Кінця невинності, іскри зухвалості 
Не находять виходу у відповідності
Якось тварино все, так квітнуть-квіти..
Наситившись навколишнім згарищем 
Все буде в потрібну мить, споглядай
Навколо так багато діянь в німому 
Сонному коханні, - По-кай'фу, знаєш..
Засинати тримаючи тебе за ляшки  

Дочекалися, потойбічна імла грає 
Високо цим піднесенням, падаємо?
Убік, вкотре? Як міль прогриземо
У тій днині утвір на гору, там-ж -
Поросло, як ми розірвали все
Своїми гострими формами
Все-до-чор.. Кубічної товщі мас гострих
Зірок, невже вийшло обламати колапсом?
Всі до чорної діри! Вона випаровується
Гравітацією пожертої матерії, скільки-ж 
Переродження, взорений всесвіт у
Зернистості граніту перед очима, ма.. 
Скільки навколо усього, навколо чорної
Води, не ходи один, важкість кропиви 
Спомином, хочеш бути таким, чи 
Відчувати потрібність важкості? Не королева
Але відчуваю відповідальність лагодливу.. Є
Таке слово, 'лагідливо', пам'ятаємо? Вірусом
На вершині відкритих обійм/и, волоссям
Бавимося, даєш забути, що знизу, та-ще-й
Хтось заплів косу не розчесавши, може 
Хтось вибереться з моєї голови, виступами
Потойбіччя чеше голову.. 
Сонячна машина, чортівн..
Сонний гігант вилився щитом
Не-та-напруга, плита, не 
Кам'яне ядро, маю вихід 
В захоплені зорею під кутом двадцять гр..
Рукавами магнітних полів, родич зоряний 
Сумую за безгранною дотичністю, викинутий 
Породжувати у її надбаннях між небом і землею
Виривайтеся із захоплення власною роботою 

На обідках колодязя, - Який в нього вид?
Ключ тобі ж дарований.. Чи-був 
Наступник? Ясельне захоплення 
Майорю на свободі волоссям, тим
Ж лавовим структурам подібно  
Опануванню розумом тіла, що 
Потребується як вихід скочуванням
До комірок живильних, я плаваю вічн..
Скільки захоплень, танцюю нервами 
Ц-ж-так-інтуїтивно, зважувати нестачу 
Колапс, чи розійдемося? Кронами 
Поламаними, важкість перенесення
Самоти в'їдливими, пульсує іскрами 
У відтворенні оксамитового вакууму 
По-інерції, скільки хаотично відтворених
Нот до слуху усьому, воно плаче, не ви.. 
Відчуженістю обволікаючись по ліку 
Безформного нічого серед гострого 
Усього, вона не знає свого стану 
Збивається чужими забиттями 
Тваринного забуття, ланами, ріками
Молочними, скільки виходів, не 
Користуйся ними, черево - одиноке  
Як електрон на орбіті зваженого 
Хаосу, поринеш у волю, впадеш 
На горі, користь самоти, реальність
Кроною, розправлена відповідно 
Прикриттю проблематики, вона
Ніяк не знайде початку-кінця
Усе-матері-порожнечі, я іскра і 
Мене тягне від тебе, плач мені..
Я став великим, коріння б'ється
Корони шелестять, оксамитом 
Відкладається бездіяння забуття 
Усвідомлення замкнутості б'є 
Вільним електроном нижче зорі 
Вище гори, я не-розумію-нічого
Пульсує трьох-бічна спрямованість
Протягує руку чорну четверта, пітьм..
Я згадую лиш умови переживання 
Тяжіння, росинка на конику-стриб..
Б'ється невинність і тлінність в і
У нас? Так швидко.. Вилізли з 
Води, плавність - передбачуваність
Розуму, котрого не-ма, хто-у-тобі 
Тримається найдовше? - Усе разом -
Теорія дотичності з апогеєм руху 
Перевтілення через цент потойбіччя 
Сніги безпричинними сльозами випали
Але-на'й! Йдуть до моєї хати, зовнішні 
Зорі рухаються швидше - відповідно-ж    
Нашій волі, що в козирях виношує спокій 
Не вистачає дощу, - Горіхи знайшов? Це
Не - я, була поруч, десь в смолах руків'я
Маєш шанувальниць з енергією під-подобу
(А-я-борсука-щопятою???) Хто сказав?
Нехай сунуть ранні метелиці, я здається..

Життя - єдиний шлях до смерті 
Ти-й забув як тобі обридла вічність
По спомину за кою йдеш по-любов
Як я міг обрати смерть.. Я в пеклі
Як я міг покинути рідний дім? Опіку?
Згадую котру зливами світла 
Не вмирайте рано, бережіть під 
Сотнями ковдр єдину невмирущу
Частку, і мо'-одного разу, ти зловиш
Потойбічний грай єдиної галявини 
Про яку мовчать-й епоси прадавні
Їм-не-було-часу-достатньо, виживали  
Порозуміння мали, але катастрофи-й
Планети-не-обганяли, ми пам'ятаємо 
Линувши до силуетів яскравих, тонких
Тих, віртуозів у захопленні падінням  
Дайте-ж насолодитися, десятки їх
На сплетеній у боротьбі парі, десь
Над пурпуровим океаном, над аркою
Свідками її фарбування, поживністю
Протяжністю чотири години - висять
Слимаки, такі вже байдужі до падіння   

Я десь посередині, я 
З середини, врівноваженої 
На рівні - відчуження, інак
Навіщо існувати і не уявити 
Протилежну за значенням 
Частину, я вище світла у
Електронах своїх клітин
Наробив діл, дотичність
Падає у вічність, ми всі.. 
Опівнічні забави, тебе
Боїться навіть світло 
Я - поле, горбисте, як-би
Не було холодно знизу -
Ти можеш відчувати те
Лиш зверху, не заглядай
У потойбіччя, там лиш 
Надія, безсумнівного 
Нічого-й протилежного
За-значенням-ділення 
Колапсового, інак б
Цвіло життя? Опускаючись
До поїдання бруду, не просте
Розвинене, формує оборону
Духові з кальцію, випромінює 
Його катарсисом десь на 
Здибаних волосинках рук 
Такий неперевершений
Що радіоактивний в частці
Калій моїх нейронів - все 
Швидше ходить у темпі  
Повторюючи мільярди 
Разів у кожній особистості  
І цей потік часток, що 
Маніпулює протилежностями
Не бувши стороннім для хаосу 
Нова площина, культура світла
Чи тиску й пітьми, виродженню?
Запобігає виношена на самоті 
Частка 

Якими-б не були ніжними ці
Ворсинки, що замінили б 
Мені твій дотик всепоглинальний 
На самоті - я скочуюся стовбуром
Як спрямовуваннями за цей простір
До уявної для мене маси, що вони
Без відчуття особистого простору?
Я просто перший млинець, що 
Завше - грудочками, я чистий 
Хаос, чиста твоя копія викривлення
Відчуження, оксамитове існування 
Багатовимірний - округлився, де ти 
Станеш? Ходами мальоване коло 
Забуваю, опускаюся на нижчий рівень
Зникаю-ж, забуття, як ідея, не вершина
Вище тягне лише Сонце, що-й-глибше
Сідає, - Хочеш покажу як зоря вмирає? 
Розсилаючи спокій серед лебединої оргії 
Вона-ж-маленька, хтось промчавшись - 
Підхопить, сонну, я засну там де й впала
Посеред першої стабільної чорноти, що 
Виступила першою на лаві, у позачассі 
Так-їдко-відчувається-самотність, древність 
Космічної гірки, всі любляться, диваки скрізь
Не прикрита ідолом зоря, не усі жовті зірочки
Такі, пливу галактичним волоссям чесаними 
Нашою кроною, - Прокидайся, не-ма причин
Не вдовольнити моїх потреб, - Наговорив.. 
Вдихом? Багато? Відчуваю незапам'ятного
Що енергією вміщається третім? Дух? Так
Високо.. - Вище лиш одна, твоя, у формі 
Тут відтвореній, я була п'яною, -  Йдеш?
Підкинь дров.. Ні? Ну тоді принеси меду 
Спроби від неподільного відірвати собі
Захоплення, я скочуюся, - Лавова порода
Піди умийся, знаєш де потрібна втома 
Гарячіший за дрова, охолонь, я поряд 
Ходи лиш снігом, щоб я знала де тебе 
Шукати, не хочу собачого кайфу   
  
У голові зашуміло море, закоханий у
Відьму, порятуйте мене боги старі й
Нові, вона водою йде у пісок мого 
Голоду, захід Сонця - чи не доказ 
Того, що кінець теж може бути чудовим
Як і смерть від спраги посеред всохлого
Колись витоку океану.. Все логічно 
Самотня досконалість, занадто 
Ідеальний, щоб бути реальним 
Ловлю спогади озлобленого нічого  
Першого, як часто відчуваєш його?

ID:  966186
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.11.2022 21:51:11
© дата внесення змiн: 20.11.2022 21:51:11
автор: Enol

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (152)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
x
Нові твори
Обрати твори за період: