Це буде усім, що хотіла сказати,
Про що не могла без утрат заволать.
Це буде усім, що не сміла списати
Із тих одиноких, загублених карт...
І все ж таки серце колись полюбило
За́ходи сонця, що мріють про тінь.
А дума розплату свою підкорила,
Аби лиш мовчати в очей твоїх синь.
Сьогодні перон розтягнувся між нами.
Що тобі кинуть відважно услід?
Усе розійшлося давно берегами,
Сум яких ніжно й навічно застиг...