Який сьогодні день погожий-
Все біло-біло навкруги!...
Чимось на казку він похожий-
Кругом сніги, сніги, сніги...
Так запорошила пороша!..
Так замережила зима!..
І сипе грудень-міхоноша
Снігів, що й стежечки нема...
І все так прибрано, святково-
Зима чарує білий світ
І роздає свої обнови
За стільки вимріяних літ!..
Кружляє нині світлотінню,
Торкається душевних струн,
Присипавши нудьгу осінню,
Згорнувши в кучугури сум...
І світлим, райдужним видінням,
Крізь призму срібла й кришталю,
Знов усміхається промінням
Моє дитинство наяву...
Й грайливо позира на мене,
Бере на санках дивний злет...
І манить погляд мій до себе
Цей сніговий пухкий замет...
Й ці діамантові сніжинки,
Що ніжно туляться до рук,
Знов повертають ті хвилинки
Крізь серця дивний перестук...
Мов зачарована навколо
Я розглядаю цю зиму-
Стоять дерева упівкола,
Пильнують казку снігову...
Заметені стежки дитинства...
Закуті у тремкий кришталь...
І сипле сніг...такий пречистий,
І засипа років печаль...
Й летять назустріч білогруді
І легкокрилі нові дні-
Прощається і цей вже грудень,
Святкові залиша вогні...
І все ж, як пам'яті обнова,
Надовго лишиться в душі,
Ця мить груднева, пречудова-
Ці дні зимові в кришталі...
